Організація роботи бухгалтерського апарату банку, його структура, функції

Також для здійснення безготівкових розрахунків використовують такі документів:

вексель;

переказний вексель;

розрахунки з акредитивами;

розрахункові чеки;

Вексель - один з видів цінних паперів, який використовується для забезпечення безготівкових розрахунків. Векселедавець зобов'язується в зазначений строк сплатити на користь векселедержателя певну суму коштів.

Переказний вексель - вид векселю, коли векселедавець перекладає свої зобов'яння про сплату коштів на іншу (третю) особу.

Акредитив - договір, що містить зобов'язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов'язаний виконати платіж на користь беніфіциара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Розрахунковий чек - розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, у якого відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку сумі коштів.

6. Організація бухгалтерського обліку з кредитування юридичних та фізичних осіб

Під кредитною операцією розуміють укладення кредитної угоди про надання позики або угоди про прийняття банком на себе зобов`язання щодо видачі кредиту, яке супроводжується записами в банківських рахунках з відповідним відображенням в балансі операцій кредитора і позичальника.

Здійснення кредитних операцій супроводжується виконанням наступних облікових операцій:

· відкриття рахунку (позичкового); супроводження операцій з видачі кредиту (операції з обліку документів, які супроводжують кредитну операцію; операції з погашення кредиту);

· операції з обліку ризикованих кредитів;

· операції з нарахування та використання резерву на покриття кредитних ризиків;

· операції зі списання з балансу сумнівних кредитів і позабалансовий облік боргів по цим кредитам;

· позабалансовий облік зобов`язань банку кредитного характеру;

· відображення кредитних операцій в балансі банку, складання звітності за кредитними операціями.

Щодо порядку відображення у обліку видачі та погашення кредитів, то ці операції супроводжуються такими бухгалтерськими проводками:

В день виникнення в банку зобов`язань з кредитування сума зобов`язань відображається на позабалансовому рахунку 9129:

Д-т - 9129 “Інші зобов`язання з кредитування, які надані клієнтам”;

К-т - 9901 Контррахунок для рахунків розділу 91, на суму зобов`язань з кредитування за кредитним договором.

Якщо в день виникнення зобов`язань з кредитування банк надає позичальнику кредит в повній сумі, зобов`язання з кредитування на позабалансовому рахунку можуть не відображатися.

Видача кредиту:

Д-т - 2062, 2063, 2072, 2074 (позичкові рахунки для юридичних осіб), 2202, 2203, 2212, 2213 (позичкові рахунки для фізичних осіб);

К-т - 1001 „Банкноти та монети в касі філії банку”, 2600 „Кошти на вимогу суб`єктів господарювання”, 2620 „Кошти на вимогу фізичних осіб”, 2625 „Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використання платіжних карток”.

У разі надання кредиту з одночасним утриманням комісій та/або відсотків авансом здійснюються такі бухгалтерські проводки:

Д-т - 2062, 2063;

К-т - 1001, 2600, 2620, але разом з тим 2066, 2076, 2106, 2116, 2216 “Рахунки для обліку неамортизованого дисконту за наданими кредитами на суму комісії та/або відсотків отриманих авансом”.

Такі проводки тільки здійснюються у тому разі, якщо банк отримує ці кошти за рахунок наданого кредиту.

Є випадки, коли клієнт перераховує свої кошти зі свого рахунку, тоді здійснюється така проводка:

Д-т - 2600;

К-т - 3600. „Доходи майбутніх періодів”.

Сума неамортизованого дисконту за наданими кредитами амортизується не рідше одного разу на місяць. При цьому здійснюється така проводка:

Д-т - 2066, 2076, 2106, 2116, 2216;

К-т - 6026, 6042 “Рахунки для обліку процентних доходів за наданими кредита.

Погашення заборгованості за наданими кредитами здійснюється такою бухгалтерською проводкою:

Д-т - 1001, 2600, 2620, 2625;

К-т - 2062, 2063, 2072, 2074, 2202, 2203, 2212, 2213.

В разі зменшення зобов`язань з кредитування (зокрема, після надання повної суми або частини кредиту, припинення зобов`язань з кредитування) відповідна сума зобов`язань списується з позабалансового рахунку:

Д-т - 9901;

К-т - 9129, на суму зменшення зобов`язань з кредитування.

У разі несвоєчасного погашення заборгованості позичальника (в т.ч. невиконання графіку погашення) непогашена у встановлені строки сума наступного робочого дня після настання дати погашення, визначеної кредитним договором, переноситься на рахунки для обліку простроченої заборгованості:

Д-т - 2067, 2207 Рахунки для обліку простроченої заборгованості за кредитами;

К-т - 2062, 2202 Рахунки для обліку наданих кредитів.

Операції, пов`язані з видачею і погашенням кредиту, зміною умов кредитування, перенесення сум заборгованості за кредитами та процентами на інші рахунки, врегулювання кредиторської заборгованості та заборгованості за процентами здійснюється відповідальними виконавцями на підставі письмових розпоряджень кредитного відділу.

6.1 Порядок нарахування та сплати нарахованих процентів

Перед здійсненням відображення процентних доходів за кредитами виданими клієнтам філією банку роздруковується відомість нарахованих процентів за звітний період у розрізі виконавців. Відомість нарахованих процентів роздруковується у двох примірниках. Перший примірник підшивається у документи дня, другий - у окрему папку. Для нарахування процентів по кожному особовому рахунку щомісячно підраховуються процентні числа шляхом підрахунку всіх залишків по рахунку за поточний місяць: формула розрахунку суми процентів має такий вигляд:



де: Sp - сума процентів;

К - сума заборгованості за кредитом;

Pst- ставка, визначена в кредитній угоді;

D - кількість днів користування позикою;

R - кількість днів у році.

Процентні числа заносяться до відомості нарахованих процентів.

При підрахунку процентних чисел береться календарна кількість днів, залишки за неробочі дні та дні, коли залишок не змінювався, беруться в тій же сумі, що і календарний робочий день.

При цьому залишок заборгованості понижається на кількість днів, протягом яких цей залишок не змінювався. Отримані підсумки процентних чисел по кожному особовому рахунку за місяць вноситься до відомості нарахованих процентів.

В день нарахування процентів здійснюється наступна бухгалтерська проводка:

Д-т - 2068 „Нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб`єктам господарювання”, 2208 „Нараховані доходи за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам”;

К-т - 6026 (у=2) „Процентні доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб`єктам господарювання”, 6042 (у=2) „Процентні доходи за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам”.

Після нарахування в кінці місяця, якщо клієнт виплачує проценти, то:

Д-т - 2600 „Кошти на вимогу суб`єктів господарювання”, 2620 „Кошти на вимогу фізичних осіб”, 1001;

К-т - 2068, 2208.

І одночасно:

Д-т - 6026 (у=2), 6042 (у=2);

К-т - 6026 (у=1), 6042 (у=1).

Якщо клієнт вчасно не заплатив проценти, то на наступний день заборгованість переноситься на рахунки прострочених доходів:

Д-т - 2069 „Прострочені нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб`єктам господарювання”, 2209 „Прострочені нараховані доходи за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам”;

К-т - 2068, 2208.

Кожний місяць банк складає відомість нарахованих доходів, в якій вказуються усі суми нарахованих процентних доходів. Сама відомість складається з наступних показників:

- Кредитний рахунок позичальника, який сплачує відсотки за користування кредитом;

- Код валюти;

- Термін по якому сплачуються відсотки за користуванням кредиту;

- Процентна ставка;

- Сума відсотків;

- Відсоткове число;

- Підпис кредитного працівника;

- Дата сплати/винесення на прострочені %

В кінці відомості вказується сума по всім активним, пасивним та активно-пасивним рахункам. Відомість підписується Керівником установи та Головним бухгалтером.

7. Облік касових операцій банку

7.1 Принципи організації облікової роботи в касі банку

За наявності ліцензії Національного Банку, банки мають право здійснювати касові операції.

Касові операції - це операції з видачи готівки, приймання її та обміну переданих для обліку банкнот( монет) на придатні до обігу банкноти ( монети), банкнот на монети, монет на банкноти, банкнот(монет) одного номіналу на банкноти ( монети) іншого номіналу вилучення з обігу сумнівних банкнот ( монет); валюто обмінні операції та операції з банківськими металами. Готівкові кошти включаючи банкноти, монет, дорожні чеки. Банки здійснюють касове обслуговування клієнтів на договірних засадах за допомогою операційних кас. Структуру операційної каси банк визначає самостійно. До її складу можуть входити:

- прибуткові каси, - видаткові каси,

- прибутково - видаткові каси,

-вечірні каси та каси перерахування.

Кількість операційних кас залежить від обсягу і характеру діяльності банку. Роботи операційної каси з обслуговування клієнтів, банк організовує протягом операційного часу та відновлення до внутрішніх правил банку в після операційний час. Робоче місце з прийняття готівки має бути обладнання так щоб клієнт міг спостерігати за перерахування готівки. Самостійно визнаючи перелік касових операцій, які надаються клієнтам банк розробляє внутрішні положення, інструкції де детально розраховується процедури здійснення касових операцій. Правила організації облікового процесу касових операцій банки відображаються в обліковій політиці. Матеріально - відповідальми особами за зберігання грошей та цінностей є керівник банку, головний бухгалтер та завідувач каси ( старший касир). З кожним працівником каси укладається договір про повну матеріальну відповідальність. З метою уникнення помилок у касовій роботі чинне законодавство дозволяє банком допускати до роботи з готівкою та іншими цінностями працівників які склали залік щодо знання. Інструкції про касові операції №337 від 14.08.2003 та внутрішніх положень.

7.2 Облік касових операцій з клієнтами банку

7.2.1 Організація роботи прибуткової та видаткової каси

Операції з приймання і видачі готівки відображається в обліковій системі банку виключно на підставі прибуткових та видаткових касових документів. Виправлення в касових документальних реквізитів, а саме: номера рахунків, найменування клієнта , суми, прізвища, імені, по батькові утримувача ( платника)не допускають.

А) Приймання готівки та цінностей в операційну касу здійснюється за прибутковими касовими документами, зразки яких визначено Інструкцією про касові операції в банках України, затвердженою постановою № 337 Правління НБУ від 14.08.2003 р. Організація роботи прибуткової каси: приймання готівки від клієнтів здійснюється через каси банку за такими прибутковими документами:

- заявою на переказ готівки - від юридичних осіб для зарахування на власні поточні рахунки, від фізичних осіб - на поточні , вкладні ( депозитні) рахунки, а також від юридичних і фізичних осіб - на рахунку інших юридичних або фізичних осіб, які відкриті в цьому самому банку або в іншому банку та переказу без відкриття рахунку;

- рахунками на сплату платежів - від фізичних осіб на користь юридичних осіб;

- прибутковим касовим ордером - від працівників банку за внутрішньобанківськими операціями;

- документами установленою відповідною платіжною системою, від фізичних і юридичних осіб - для відправлення переказу та виплати його отримувачу;

- прибутково - видатковим ордером - здійснюється оформлення касових операцій з приймання та видачі готівки територіальним управлінням, банком, їх філіями за описом цінностей, що перевозяться, завантаження і розвантаження банкоматів, видачі та приймання готівки під звіт касовим працівникам під час ведення аналітичного обліку.

Форми касових документів, які застосовуються при прийманні готівки, та порядок заповнення реквізитів документів повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів НБУ та внутрішніх нормативних актів банку.

У прибуткових касових документах працівник банку перевіряє:

* повноту заповнення реквізитів;

* наявність і тотожність підписів відповідальних працівників банку із зразками підписів (у разі прийняття заяви на переказ готівки через операційних працівників).

Після завершення приймання готівки клієнту видають квитанцію ( другий примірник прибуткового касового документа або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі). Вся готівка, яка надійшла до каси банку протягом операційного дня, має бути оприбуткована до операційної каси зарахований на відповідний рахунок за балансом установи банку в той же робочий день, а в післяопераційний час - не пізніше ніж наступного операційного дня. У разі, якщо клієнт вносить готівку до каси установи банку за кількома прибутковими документами, то касовий працівник здійснює їх приймання за кожним документом окремо (окрім приймання національної валюти за рахунками на сплату платежів).

Для забезпечення якісного обслуговування клієнтів і уникнення помилок перед касовими працівниками ставляться такі вимоги:

- під час приймання готівки на столі касового працівника не повинно бути ніякої іншої готівки, крім тієї, що в даний час приймають від клієнта;

- уся прийнята раніше готівка має зберігатися в шухлядах стола (металевих шафах, сейфах), які повинні замикатися на ключ.

Після закінчення обслуговування клієнтів касові працівники підраховують суми за всіма касовими документами і звіряють їх із даними бухгалтерського обліку та залишком готівки. Контроль за процесом здійснення касових операцій в установах банку проводять головний бухгалтер (заступники головного бухгалтера), начальники відділів касових операцій банку.

Оприбуткована готівка в касі банку відображається бухгалтерськими проводками.

1) приймання готівки від юридичних осіб для зарахування на власні поточні рахунки: Д-т 1001 «Банкомати та монети в касі банку», 1002 « Банкомати та монети в касі відділень банку».

К-т 2650«Кошти на вимогу небанківських фінансових установ », 2600 «Кошти на вимогу суб'єктів господарювання ».

2) Приймання готівки від фізичних та юридичних осіб для зарахування на рахунок інших юридичних і фізичних осіб:

Д-т -1001. 1002.

К-т - 2520,2600,2620.

Б) Установи банку видають готівку своїм клієнтам через видаткові каси за видатковими касовими документами. Видаткові операції здійснюються на підставі таких видаткових документів:

- грошового чека - юридичним особам для одержання коштів з їхніх поточних рахунків;

- заява на видачу готівки - фізичними особами з поточних, вкладених ( депозитних) рахунків та фізичним і юридичним особам - переказ без відкриття рахунку;

-видаткового касового ордеру - працівникам установи банку за внутрішньобанківськими операціями;

- документи відповідної платіжної системи ( фізичним і юридичним особам на отримання переказу готівкою в національній валюті), а при використанні документів відповідної платіжної системи із застосуванням спеціальних платіжних засобів( держателю спеціального платіжного засобу).

У видатковому касовому документі касовий працівник повинен перевірити:

- повноту заповнення реквізитів відповідно до вимог нормативно-правових актів;

- наявність необхідних підписів працівників, які уповноважені підписувати касові документи;

- відповідність зазначених даних паспорта або документа, що його замінює, і належність його фізичній особі, яка здійснює видаткову операцію;

- у разі отримання готівки за довіреністю - правильність оформлення довіреності на отримання готівки та її відповідність даним, зазначеним у документі;

- наявність підпису отримувача;

- відповідність паперового документа - електронному (у разі застосування САБ).

Після перевірки касового документа касовий працівник:

- підготовляє необхідну суму готівки;

- зіставляє підготовлену суму із сумою, зазначеною на касовому документі;

- викликає одержувача грошей (якщо документ був переданий касирові внутрішнім порядком після здійснення бухгалтерського контролю);

- звіряє номер контрольної марки з номером, який зазначений на чеку (тільки для грошових чеків), та в разі збігу наклеює марку на грошовий чек.

Видавання готівки із каси банку може проводитися повними пачками та корінцем банкнот у неушкодженій упаковці за зазначеними на накладках. У разі виявлення клієнтом під час перерахування готівки недостач або надлишків банкнот (монет) працівник банку, під контролем якого здійснювалося перерахування, перевіряє всю, одержану цим клієнтом, готівку. У разі підтвердження розбіжностей складає відповідний акт про розбіжності у двох примірниках, що засвідчується підписами осіб, які були присутні під час перерахування готівки. Виявлена сума недостачі відшкодовується отримувачу готівки, а її надлишок зараховується до каси. Після закінчення обслуговування клієнтів працівник банку підраховує суми за документами, за якими проведені касові операції, і звіряє їх із даними бухгалтерського обліку та залишком готівки в касі Якщо клієнт отримує готівку за кількома видатковими документами з різних рахунків, то готівку видають за кожним документом окремо. Операції з видачі клієнтом готівки з каси банку відображається в бухгалтерському обліку таким чином:

1) Видача готівки юридичним особам та підприємствам:

Д-т 2520, 2600.

К-т 1001, 1002.

2) Видача готівки фізичним особам:

Д-т 2620, 2630.

К-т 1001. 1002.

3) Видача переказу клієнту без відкриття рахунку в банку:

Д-т 2902, 2909.

К-т 1001, 1002.

Касири ведуть щоденні записи прийнятих і зданих грошових сум у книзі обліку прийнятих та виданих готівкових коштів.

8. Облік операцій по депозитах та вкладах

При здійсненні депозитних операцій банк приймає грошові кошти клієнтів на відповідні балансові рахунки, що визначені планом рахунків бухгалтерського обліку. Депозитний рахунок -- це рахунок, який банки відкривають юридичним або фізичним особам для розміщення вільних коштів на депозити з нарахуванням відсотків за депозити.

Депозитні рахунки відкриваються на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунка та установою банку на визначений у договорі строк. Кошти на депозитні рахунки перераховуються з поточного рахунка господарських суб'єктів і після закінчення строку зберігання повертаються на цей же поточний рахунок. Відкриття одного депозитного рахунка на двох або декількох осіб не допускається. Для фізичних осіб банки відкривають вкладні рахунки (ощадні вклади). Вкладниками комерційних банків можуть бути громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства. Вкладні рахунки відкриваються з видачею вкладникові вкладного документа. Таким документом може бути ощадна книжка (іменна чи на пред'явника), ощадний сертифікат, інший виданий банком документ, що засвідчує укладення з банком договору ощадного вкладу.

У договорі про відкриття вкладного рахунка обумовлюються: вид вкладу (строковий чи "до запитання"); сума, що вноситься або перераховується на вкладний рахунок; розмір плати; термін зберігання; відповідальність сторін; умови розірвання договору; інші умови за погодженням сторін. У разі укладення з банком договору ощадного вкладу "до запитання" за бажанням клієнта на цьому рахунку можуть здійснюватися безготівкові розрахунки.

Після закінчення строку зберігання коштів на підставі договору строкового вкладу кошти з вкладного рахунка повертаються вкладникові, перераховуються на його розрахунковий рахунок відповідно до умов договору або договір вважається продовженим на умовах вкладу "до запитання".

Для комерційного банку вклади "до запитання" є нестабільними, що обмежує можливість і сферу їх використання. У зв'язку з цим відсоткова ставка за вкладами до запитання завжди менше ставки за строковими депозитами. Банк може вимагати від власників такого рахунка підтримання на ньому заздалегідь обумовленого залишку грошових коштів. Якщо вклади до запитання носять, в основному, короткостроковий характер, то строкові вклади вносяться на більш довгий строк. Відповідно вкладник отримує й більш високий відсоток, ніж за вкладами до запитання. У зв'язку із стабільністю строкових вкладів банк має можливість розпоряджатися коштами вкладника тривалий час і відповідно збільшувати обсяги своїх кредитних операцій. Комерційні банки можуть застосовувати так звані гібридні депозитні рахунки, які об'єднують властивості внесків до запитання і строкових внесків. Такі рахунки умовно складаються з двох частин: прибутково-витратної (до запитання) та строково-накопичувальної (строкової).

Згідно з Порядком нарахування, обліку, виплати і утримання процентів та відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку в установах банку (постанова правління НБУ № 155 від 16 вересня 1994 р.) відсотки за депозитними рахунками нараховуються за календарне число днів. Нарахування відсотків за депозитними вкладами проводиться з дня внесення грошей на рахунок або з дня надходження перерахувань на кореспондентський рахунок установи банку

Комерційні банки постійно прагнуть запроваджувати нові види депозитних рахунків і використовувати прогресивні технології їх обслуговування. Сучасні схеми банківської роботи з депозитними рахунками побудовані на принципах максимальної оперативності, ефективності і зручності для клієнтів. Загальні правила відкриття та ведення депозитних рахунків можуть бути індивідуалізовані стосовно кожного окремого клієнта з урахуванням конкретної фінансової ситуації, що склалась у нього і в банку.

Депозитні (вкладні) рахунки в іноземній валюті відкриваються фізичним та юридичним особам (резидентам і не резидентам) уповноваженими банками.

Документи, які необхідно надати юридичній особі для відкриття депозитного рахунку в національній або іноземній валюті:

1)Копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі виконавчої влади, засвідчену нотаріально або органом, який видав дане свідоцтво. У разі відкриття рахунків юридичним особам, які утримуються за рахунок бюджетів, цей документ не потрібний. 2)Копію установчого документа (статуту, засновницького договору, установчого акта, положення), засвідчену нотаріально або органом, який здійснив реєстрацію; копію протоколу про створення суб'єкта господарювання, засвідчену підписом уповноваженої особи і печаткою. 3)Копію довідки про внесення підприємства до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, завірену нотаріально, органом, який видав довідку, чи уповноваженим працівником банку.

4)Копію документа, що підтверджує взяття підприємства або його окремого підрозділу на облік відповідним органом державної податкової служби, засвідчену нотаріально, органом, що видав документ, чи уповноваженим працівником банку (форма 4-ОПП).

5)Копію документа про повідомлення органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України щодо намірів платника страхових внесків відкрити депозитний рахунок, засвідчену в установленому порядку (надається, якщо підприємство або його окремий підрозділ використовує найману працю). 6)Картку із зразками підписів та відбитка печатки, засвідчену в установленому порядку.

7)Уповноважений представник юридичної особи надає паспорт, документи, що підтверджують його повноваження на відкриття депозитного рахунку, та довідку з органу державної податкової служби про присвоєння йому ідентифікаційного номера платника податків.

Документи, які необхідно надати юридичній особі - нерезиденту для відкриття депозитного рахунку в національній або іноземній валюті іноземному представництву:

1. Копію документа, який підтверджує реєстрацію (акредитацію) іноземного представництва в уповноваженому органі (уповноваженим органом) виконавчої влади України, засвідчену нотаріально або органом, що його видав.

2. Копію легалізованої або засвідченої шляхом проставляння апостиля довіреності на здійснення представницьких функцій тією чи іншою особою в Україні, засвідчену нотаріально.

3. Копію легалізованого або засвідченого шляхом проставляння апостиля витягу з торговельного, банківського або судового реєстру чи реєстраційного посвідчення місцевого органу влади іноземної держави про реєстрацію юридичної особи-нерезидента, засвідчену нотаріально.

4. Копію документа про повідомлення ним органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України щодо наміру відкрити депозитний рахунок, засвідчену в установленому порядку.

5. Копію документа, який підтверджує взяття іноземного представництва на облік відповідним органом державної податкової служби, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку.

6. Картку із зразками підписів та відбитка печатки, засвідчену в установленому порядку.

7. Уповноважений представник іноземного представництва надає паспорт, документи, що підтверджують його повноваження на відкриття депозитного рахунку, та довідку з органу державної податкової служби про присвоєння йому ідентифікаційного номеру платника податків.

Документи, які необхідно надати юридичній особі - нерезиденту для відкриття депозитного рахунку в національній або іноземній валюті нерезиденту-інвесторові:

1) Копію легалізованого або засвідченого шляхом проставляння апостиля витягу торговельного, банківського або судового реєстру чи реєстраційного посвідчення місцевого органу влади іноземної держави про реєстрацію юридичної особи, засвідчену нотаріально. Якщо нерезидентом-інвестором є фізична особа, то цей документ не вимагається.

2) Копію легалізованої або засвідченої шляхом проставляння апостиля довіреності на ім'я особи, яка має право відкривати і розпоряджатися рахунком, засвідчену нотаріально. Якщо рахунок відкривається особисто іноземним інвестором - фізичною особою, то цей документ не вимагається.

3) Копію документа, який підтверджує взяття нерезидента-інвестора на облік в органі державної податкової служби, засвідчену органом, який видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку.

4) Уповноважений представник нерезидента-інвестора надає паспорт, документи, що підтверджують його повноваження на відкриття депозитного рахунку, та довідку з органу державної податкової служби про присвоєння йому ідентифікаційного номера платника податків.

9. Облік товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ)

Запаси матеріальних цінностей визнаються активом, якщо є ймовірність того, що банк в майбутньому отримає економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, а вартість може бути достовірно оцінена. ТМЦ обліковуються на картках складського обліку у кількісному виразі на підставі первинних прибутково-видаткових документів, які є підтвердженням руху цінностей. Оприбуткування ТМЦ на склад здійснюється на підставі товарно-транспортних накладних, прибуткових ордерів, приймальних актів тощо. Цінності, які надходять в банк без супровідних документів, оприбутковуються за актом про приймання матеріалів(складається спеціально - створеною комісією).

Отже, облік операцій із придбання, внутрішнього переміщення та списання ТМЦ здійснюється наступними проводками:

1. Придбання ТМЦ у разі попередньої оплати.

1) попередня оплата за ТМЦ:

Д-т - 3510 або 3551

К-т - 2600 або рахунки для обліку готівкових коштів (1001,1002).

При цьому балансовий рахунок „3510” використовується у разі безготівкового перерахування коштів, „3551” - при придбанні за готівку.

2) отримання ТМЦ:

Д-т - 3400 або 3402

К-т - 3510 або 3551

2. Придбання ТМЦ за іноземну валюту у разі попередньої оплати.

1) попередня оплата за ТМЦ:

Д-т - 3800

К-т - коррахунок або рахунок готівкових коштів в валюті

Д-т - 3510

К-т - 3801

2) оприбуткування ТМЦ склад (за офіційним курсом НБУ на дату отримання ВМД):

Д-т - 3400

К-т - 3510

3. Придбання ТМЦ при оплаті „по факту”.

1) отримано ТМЦ:

Д-т - 3400 або 3402

К-т - 3610

2)оплата за ТМЦ постачальнику:

Д-т - 3610

К-т - 2600

4. Внутрішнє переміщення ТМЦ.

1) передача ТМЦ зі складу під звіт:

Д-т - 3402

К-т - 3400

2) передача ТМЦ від підзвітної особи на склад:

Д-т - 3400

К-т - 3402

3) передача ТМЦ між підзвітними особами:

Д-т - 3402

К-т - 3402

5.Передача ТМЦ в експлуатацію.

Д-т - рахунки витрат (7409, 7420, 7421, 7431, 7432, 7433, 7442, 7454, 7455, 7499);

К-т - 3400 або 3402

6.Списання ТМЦ у разі їх втрати або псування з незалежних від філії причин на витрати звітного періоду.

Д-т - 7499

К-т - 3400 або 3402

Облік запасів ТМЦ ведеться на картках складського обліку матеріалів у кількісному виразі на підставі первинних прибутково-видаткових документів, що підтверджують рух цінностей та складаються у день здійснення операції.

Облік запасів господарських матеріалів і малоцінних та швидкозношуваних предметів ведеться у програмі “Облік товарно-матеріальних цінностей” із використанням електронних вихідних форм. Матеріальна цінність або група однорідних матеріальних цінностей обліковується у картках складського обліку. Картки роздруковуються при здійсненні ревізії установи банку та станом на початок кожного року та на день проведення інвентаризації.

Облік операцій із цінностями, які обліковуються на рахунках розділу 34 “Товарно-матеріальні цінності”, здійснюється у задачі “Облік товарно-матеріальних цінностей”. Проводки відображаються у меморіальних ордерах, що формуються у програмі. За результатами здійснених операцій формуються і роздруковуються відомості руху ТМЦ та відомості залишків ТМЦ за день.

10. Облік основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних матеріальних активів. Нарахування амортизації

Основні засоби та нематеріальні активи - це необоротні активи, які можуть бути придбані або створені банком самостійно. Придбані (створені) основні засоби та нематеріальні активи зараховуються на баланс банку за первісною вартістю, яка включає всі витрати, пов'язані з придбанням (створенням), доставкою, установкою, введенням їх в експлуатацію. Банки самостійно встановлюють вартісні ознаки предметів, що входять до складу необоротних матеріальних активів. У зв'язку зі зміною вартісних ознак зміни в бухгалтерському обліку щодо необоротних активів, зарахованих на баланс, не проводяться. Об'єкт основних засобів або нематеріальний актив (придбаний чи отриманий) визнається активом, якщо є ймовірність одержання економічних вигод, пов'язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена. Одиницею обліку основних засобів є окремий інвентарний об'єкт основних засобів. Бібліотечні фонди, внутрішні телефонна та комп'ютерна мережі, системи безпеки (відеоспостереження) i комплекс охоронно-пожежної сигналізації можуть обліковуватись як окремий інвентарний об'єкт основних засобів. Формування бібліотечного фонду здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:

* основні засоби (земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель; будинки, споруди та передавальні пристрої; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар (меблі); інші основні засоби);

* інші необоротні матеріальні активи (бібліотечні фонди; малоцінні необоротні матеріальні активи; тимчасові (не титульні) споруди; інші необоротні

Об'єкт основних засобів або нематеріальний актив (придбаний або створений) визнається активом, якщо є імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, і його вартість може бути достовірно визначена. Придбані (створені) основні засоби та нематеріальні активи (у тому числі об'єкти інтелектуальної власності) визнаються за первісною вартістю.

Первісна вартість придбаного об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

-суми, що сплачується постачальникам активів (з вирахуванням торговельних знижок) та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

-реєстраційних зборів, державного мита та аналогічних платежів, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

-суми ввізного мита;

-суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються банку);

-витрат зі страхування ризиків, пов'язаних з доставкою основних засобів;

-витрат на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;

-інших витрат, що безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання за призначенням. Адміністративні та інші витрати, які не належать безпосередньо до витрат на придбання або доведення об'єкта до робочого стану, не включаються до його первісної вартості.

Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з:

-вартості придбання (з вирахуванням торговельних знижок);

-мита;

-непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню;

-інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням та доведенням до стану, придатного для використання за призначенням.

Первісна вартість окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, за які сплачена загальна сума, визначається розподілом цієї суми пропорційно справедливій вартості кожного з придбаних об'єктів. Первісна вартість об'єктів, переведених з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо до основних засобів, дорівнює їх собівартості. Первісна вартість об'єкта основних засобів і нематеріальних активів, створених банком, включає прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, що безпосередньо пов'язані зі створенням цього активу та доведенням його до стану, придатного для використання за призначенням.

Первісна вартість об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то різниця відображається за рахунками витрат. Первісною вартістю об'єкта основних засобів чи нематеріальних активів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта. Первісна вартість об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, отриманого в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів або їх еквівалентів, що були передані (отримані) під час обміну. Облік витрат, пов'язаних із поліпшенням основних засобів та вдосконаленням нематеріальних активів, здійснюється за рахунками обліку капітальних інвестицій. Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), у результаті чого збільшуються майбутні економічні вигоди, первісно очікувані від використання цього об'єкта. Первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов'язаних з удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та строку використання, що сприятиме збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод. Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта основних засобів і нематеріальних активів у придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат звітного періоду і не впливають на його залишкову вартість. Після первісного визнання об'єкта основних засобів або нематеріального активу банк здійснює його подальший облік за первісною вартістю (собівартістю) з вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності, в зв'язку з чим подальша переоцінка необоротних активів не здійснюється (за винятком необоротних активів, утримуваних для продажу). Запаси матеріальних цінностей відображаються в бухгалтерському обліку за їх первісною вартістю і також не переоцінюються. Для визначення вартості одиниці запасів матеріальних цінностей (однорідних, придбаних за різними цінами матеріальних цінностей, виданих в експлуатацію або для реалізації та оцінки їх кінцевих запасів) в установах банку застосовується метод середньозваженої.

На кожну дату балансу визнається зменшення корисності необоротних активів, якщо є свідчення можливої втрати економічної вигоди, а саме:

*протягом періоду експлуатації ринкова вартість активу зменшилася значно більше, ніж це очікувалося, внаслідок плину часу або використання;

*відбулися (або відбудуться найближчим часом) значні зміни у використанні об'єкта, пов'язані з негативним впливом як зовнішніх (технологічні, ринкові, економічні, правові), так і внутрішніх (припинення експлуатації, реструктуризація, ліквідація активу до раніше очікуваної дати тощо) факторів;

*ринкові ставки відсотка або інші ринкові показники прибутковості інвестицій збільшилися і це збільшення, можливо, вплине на ставку дисконту, яка застосовуватиметься під час обчислення вартості використання активу;

*моральне старіння або фізичне пошкодження об'єктів;

*економічна ефективність є (або буде) нижчою, ніж очікувана.

Корисність необоротних активів зменшується, якщо їх балансова вартість перевищує оцінену суму очікуваного відшкодування. Втрати від зменшення корисності об'єктів основних засобів і нематеріальних активів включаються до складу витрат звітного періоду із збільшенням у балансі суми зносу основних засобів і накопиченої амортизації об'єктів нематеріальних активів. За наявності ознак, що свідчать про відновлення корисності об'єкта основних засобів і нематеріальних активів, сума такого відновлення, але не більша, ніж сума попереднього її зменшення, відображається як визнання доходу з одночасним зменшенням суми зносу об'єкта основних засобів і накопиченої амортизації об'єктів нематеріальних активів. Об'єкти основних засобів і нематеріальних активів припиняють визнаватися в балансі в разі їх вибуття внаслідок продажу, безоплатного передавання, втрати, ліквідації або невідповідності критеріям їх визнання як активів. Фінансовий результат від вибуття об'єктів основних засобів і нематеріальних активів визначається як різниця між надходженням коштів за основні засоби і нематеріальні активи (з вирахуванням непрямих податків і витрат, пов'язаних із вибуттям основних засобів і нематеріальних активів) та їх залишковою вартістю. Сума залишкової вартості об'єкта, що перевищує суму виручки від його реалізації, відображається за дебетом рахунку 7490, а сума виручки від реалізації, що перевищує залишкову вартість, - за кредитом рахунку 6490. У разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів його первісна вартість і знос зменшуються відповідно на суму первісної вартості та зносу ліквідованої частини об'єкта.

Нарахування амортизації:

Амортизація - це систематичний розподіл вартості основних засобів і нематеріальних активів, яка амортизується, протягом строку їх корисного використання. Вартість усіх необоротних (матеріальних та нематеріальних) активів підлягає амортизації (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій та предметів антикваріату, а також необоротних активів, утримуваних для продажу). Проте, якщо балансова вартість необоротних активів дорівнює їх ліквідаційній вартості, амортизація не нараховується. Амортизація основних засобів і нематеріальних активів проводиться щомісячно на підставі спеціально затверджених норм протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта. Зазначений строк визначається під час первісного визнання необоротного активу. Нарахування амортизації здійснюється відповідно до спеціального внутрішнього положення банку про порядок обліку основних засобів та нематеріальних активів, згідно з додатком до якого встановлюються норми амортизації.

Метод амортизації - прямолінійний. Амортизація починається з першого числа місяця, наступного за звітним, у якому об'єкт основних засобів і нематеріальних активів став придатним для корисного використання. Амортизація необоротних активів не припиняється на період їх реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Нарахування амортизації необоротних активів, балансова вартість яких не дорівнює їх ліквідаційній вартості, припиняється на одну з двох дат, що настає раніше: на дату переведення активів до категорії необоротних активів, утримуваних для продажу, або на дату припинення визнання активів. Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів і нематеріальних активів може бути переглянутий в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання або наприкінці кожного фінансового року. Амортизація об'єкта основних засобів і нематеріальних активів нараховується виходячи з нового строку його корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання об'єкта. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів нараховується в першому місяці їх використання у розмірі 100% вартості. Банк самостійно встановлює критерії віднесення об'єктів до малоцінних необоротних матеріальних активів та малоцінних і швидкозношуваних предметів. Необоротні активи, що повністю амортизовані і використовуються банком у його діяльності, у бухгалтерському обліку відображаються за відповідними рахунками з обліку первісної (переоціненої) вартості активів та нарахованого зносу (накопиченої амортизації) до часу списання їх з балансу.

11. Порядок проведення щорічної інвентаризації в установах банку

Інвентаризація -- це перевірка і документальне підтвердження наявності та стану, оцінки активів та зобов'язань підприємства. Інвентаризація є одним з елементів бухгалтерського обліку і відіграє роль обов'язкового доповнення до поточної документації господарських операцій.

Згідно з цією Інструкцією, відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства, який повинен створити необхідні умови для її проведення у стислі строки, визначити об'єкти, кількість і строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим. Головний бухгалтер або особа, юридична чи фізична, відповідальна за ведення бухгалтерського обліку, має забезпечити дотримання норм законодавства та правил її проведення. Матеріали інвентаризації і рішення інвентаризаційної комісії щодо регулювання розходжень затверджуються керівником підприємства із включенням результатів у звіт за період, в якому закінчена інвентаризація, а також у річний звіт, та викладаються у примітках до фінансової звітності. Для проведення інвентаризаційної роботи письмовим наказом керівника на підприємстві створюється постійно діюча інвентаризаційна комісія у складі керівника структурного підрозділу, головного бухгалтера (старшого бухгалтера на правах головного) або його заступника (якщо таких немає - іншого працівника бухгалтерії). До складу комісії доцільно було б включати фахівців, добре обізнаних зі складськими справами (технологіями зберігання ТМЦ), інженерне-технічних працівників, здатних дати оцінку технічного стану засобу (об'єкта основних фондів), економістів та рахівників, спеціалістів з маркетингу (які добре знають облікову справу і можуть скласти ринкову вартість будь-якого активу). Комісію очолює керівник підприємства або його заступник (головний інженер).

Згідно з чинним законодавством, інвентаризаційна комісія несе всі види відповідальності, перед законами України:

· за несвоєчасність і недодержання порядку проведення інвентаризації, визначеного письмовим розпорядженням (наказом) керівника підприємства і врегульованого чинним законодавством України;

· за неповну і неточну інформацію, внесену в інвентаризаційні описи та в інші інвентаризаційні документи;

· за невідповідність внесених до описів відмітних ознак ТМЦ (тип, сорт, марка, розмір), за якими визначають їх ціну; .

· за неправильне і неточне, несвоєчасне оформлення інвентаризаційних документів, що не відповідає встановленому на підприємстві порядку.

Інвентаризації можна класифікувати за різними ознаками: Залежно від періодичності проведення інвентаризації бувають планові і раптові. Планові інвентаризації готуються заздалегідь, і їх основним завданням є не стільки встановлення фактів недостач (лишків), а радше вивчення загального стану справ щодо відповідності оперативного обліку встановленому обліковою політикою підприємства та документальне оформлення господарських операцій з того чи іншого питання.

Підготовка до планової інвентаризації включає групування за назвою, сортування за сортами і розкладку за групами товарно-матеріальних цінностей для зручного підрахунку, вимірювання, переважування, їх розташування в складських приміщеннях для зберігання і подальшої переробки, оформлення реєстру прибутково-витратних накладних, товарних, касових та інших звітів. Раптові інвентаризації проводяться без попередньої підготовки. Головним завданням таких інвентаризацій є встановлення всяких порушень майбутньому та осіб, які допускають ці порушення, розробка та здійснення заходів по недопущенню таких порушень у майбутньому.

Залежно від повноти охоплення об'єкта інвентаризації поділяються на повні й часткові. Повна інвентаризація передбачає перевірку активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, визначається їх стан (придатність чи непридатність до подальшого використання). У разі прийняття рішення про ліквідацію підінвентарного об'єкта проводиться оцінка залишкової (реалізаційної) вартості. Як правило, це річна інвентаризація, яка проводиться перед складанням річної бухгалтерської звітності.

Часткова інвентаризація охоплює якусь частину засобів чи зобов'язань. Часткова інвентаризація проводиться для забезпечення точності облікових або звітних даних з метою посилення боротьби із втратами і зміцнення фінансової дисципліни.

Залежно від способу проведення інвентаризації бувають суцільними, вибірковими і контрольними. Суцільна інвентаризація може здійснюватись як при повній, так і при частковій її формі, і передбачає інвентаризацію всіх без винятку об'єктів. Вибіркова охоплює фактичною перевіркою тільки окремі назви цінностей І доцільна в тих випадках, коли на складі порівняно недавно (не більше двох місяців) проводилась повна інвентаризація. Контрольна інвентаризація є різновидністю вибіркової. Вона проводиться в період повної, суцільної інвентаризації цінностей або відразу після її закінчення і, як правило, повинна охоплювати не менше 10-ти відсотків від загальної кількості назв (бажано найбільш цінних), внесених до опису.

Складанню річного звіту передує проведення інвентаризації активів і зобов'язань, що обліковуються на балансових та позабалансових рахунках, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан та оцінка.

Об'єкти і строки проведення інвентаризації визначаються керівником банку, крім тих випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим, а також не раніше 01 жовтня звітного року перед складанням річної бухгалтерської звітності.

Для проведення інвентаризаційної роботи згідно з розпорядчим документом керівника банку створюються інвентаризаційні комісії.

Інвентаризація готівкових коштів та інших цінностей, що знаходяться у сховищах установ банку, проводиться в обов'язковому порядку станом на кінець звітного року. Метод її проведення - суцільний. Аналогічно відбувається інвентаризація цінностей, що були видані в підзвіт. Інвентаризація необоротних активів та розрахунків за господарськими операціями проводиться щорічно станом на 01 жовтня звітного року. Метод її проведення - суцільний з дотриманням вимог Інструкції про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 р. №69 (із змінами та доповненнями).

Інвентаризація решти вимог і зобов'язань, що обліковуються на інших балансових та позабалансових рахунках, також проводиться щорічно станом на 01 жовтня звітного року перед складанням річного бухгалтерського звіту. Метод її проведення - вибірковий за окремими балансовими та позабалансовими рахунками, визначеними в наказі керівника банку. При цьому, інвентаризації підлягає повна сума вимог і зобов'язань, що обліковується за кожним з таких рахунків на зазначену дату. Фактична наявність грошових коштів, цінностей, основних засобів і нематеріальних активів, виявлених під час проведення інвентаризації, реєструється в інвентаризаційних описах та актах. Після звіряння зазначених даних з даними обліку встановлюються розбіжності, причини яких з'ясовуються. Стан розрахунків за господарськими операціями банку, за необхідності, підтверджується актами звірки з усіма контрагентами, по яких існує заборгованість. Залишки коштів за іншими балансовими та позабалансовими рахунками звіряються з первинними документами, на підставі яких вони обліковуються, з подальшим відображенням у відповідних інвентаризаційних описах та актах. Результати проведеної інвентаризації оформлюються документально і засвідчуються протоколом засідання постійно діючої інвентаризаційної комісії, який затверджується Головою Правління банку. Акти інвентаризації готівкових коштів та інших цінностей, що знаходяться у сховищах установ банку, не потребують засвідчення протоколом інвентаризаційної комісії та подальшого затвердження керівництвом. Затверджені результати інвентаризації відображаються в обліку та звітності в тому місяці, в якому вона була закінчена, але не пізніше звіту за грудень (за винятком результатів інвентаризації готівки та інших цінностей, що знаходяться у сховищах, які відображаються в обліку в той же день або наступного робочого дня, якщо день проведення інвентаризації був небанківський). Грошові кошти, цінності, основні засоби та нематеріальні активи, що виявлені в надлишку, підлягають оприбуткуванню. Вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, яких не вистачає) активів списується на витрати звітного періоду. Суми нестач і втрат від псування цінностей до встановлення осіб, які мають їх відшкодовувати, відображаються за позабалансовими рахунками.

За результатами інвентаризації банк вживає заходів щодо врегулювання виявлених розбіжностей. При проведенні інвентаризації різниця між облікованими та дійсними активами і зобов'язаннями підлягає обліку, якщо:

- фактична кількість є нижчою ніж облікована і різниця між сумами не може бути підтверджена бухгалтерськими документами чи іншим чином згідно із відповідними законодавчими та нормативними актами (така різниця визнається витратами банку та відшкодовується відповідно до положень Цивільного кодексу України);

...