Організаційна діяльність та бухгалтерська звітність аграрного підприємства

Для програм економічного й соціального розвитку або бізнес-планів характерні такі складові:

1) резюме (короткий висновок), в якому стисло зазначається: основна мета плану; наявні засоби та можливості для його здійснення відповідно до загального плану реструктуризації; строк реалізації плану; джерела інвестування; сума необхідних коштів; строк погашення наданої фінансової підтримки; висновки маркетингових досліджень; обґрунтування успішності плану та фінансові результати його реалізації (виручка, прибуток, рентабельність, термін самоокупності тощо);

2) загальна характеристика підприємства;

3) історична довідка (дата заснування, перепідпорядкування, розмір земельної ділянки та виробничих площ, умови оренди землі та основних фондів, наявність науково-технічних розробок та досліджень, ефективність їх використання тощо);

4) характеристика продукції, ринків збуту, маркетинг. У цьому розділі дається: аналіз галузі та перспективи її розвитку, тенденції до зміни попиту на продукцію галузі, загальний рівень її інвестиційної привабливості; спеціалізація діяльності (перелік основних видів продукції, що належать до однієї споживчої групи); обсяги виробництва (в порівняльних цінах за останні 3 роки, питома вага цього виду продукції в загальному обсязі); детальний опис продукції та послуг, основні споживчі характеристики: ціна, розмір, вага, строк служби, естетичність, дизайн; номенклатура продукції та покращання її конкурентоспроможності; відомості про патентну ситуацію (захищеність товару (винаходу) в країні виробника та в країнах зовнішнього ринку, обсяг прав по патентах та авторських свідоцтвах); аналіз ціноутворення товарів з врахуванням різних альтернативних варіантів визначення ціни; характеристика підприємств, які виробляють аналогічну продукцію; відмітні характеристики основних ринків та їх сегментів (назва, розміри, географічне розташування, перелік конкурентів проникнення на ринок); основні групи споживачів товарів, циклічність покупок; вторинні ринки продукції та їх основні характеристики; оцінка розвитку виробництва та своєї позиції на ринку з точки зору пропозиції спеціальної та цивільної продукції, а також інших видів продукції (послуг); конкуренція (основні конкуренти, їх переваги та недоліки); стратегія проникнення на ринок; стратегія здійснення продажу (характеристика та аналіз каналів збуту, обсяги збуту продукції по кожному з них); характеристика маркетингових служб підприємства та їх подальший розвиток; засоби маркетингової комунікації (впливу на покупця): реклама, стимулювання збуту, оперативні рішення служби маркетингу, спрямовані на покращення системи збуту та освоєння нових ринків, пропозиції щодо ціноутворення; законодавчі обмеження проникнення на ринок (податкові, митні обмеження, державне регулювання цін тощо);

5) план виробництва містить: опис виробничого процесу, його прогресивність, зіставлення основних показників виробництва продукції з аналогічними показниками підприємств відповідної галузі; технологія виробництва продукції; характеристика обладнання; визначення потреби в розробці та придбанні технічної й технологічної документації, ноу-хау; план розвитку виробництва; генплан території підприємств; визначення основних та альтернативних постачальників сировини, матеріалів, комплектуючих, енергоресурсів та розрахунок потреби в ресурсах на виробничу програму; розрахунок ефективності плану виробництва;

6) в організаційному плані: відображаються особливості й переваги нової організаційної схеми управління підприємством, його структурним підрозділом або групою підрозділів для конкретного виробництва продукції; зазначається потреба удосконалення організації праці, зміни керівництва, перепідготовки спеціалістів; характеризується якісний та кількісний склад працівників; встановлюється система заробітної плати та матеріального стимулювання;

7) фінансовий план та програма інвестицій містить: основні фінансові показники за останній звітний період, які порівнюються з плановими або їх значеннями за попередній рік; прогноз фінансових результатів на певний плановий період (1 рік, 2, 3...); план реструктуризації кредиторської заборгованості та повернення дебіторської; визначення та обґрунтування обсягу потрібних інвестицій для виконання плану реструктуризації та вказівку на ефективність даного інвестиційного проекту: потенційна прибутковість, рентабельність та наявність стабільних ринків збуту; графік надання фінансової підтримки (сума, рік, квартал); графік повернення фінансової підтримки та відсотків за нею (сума та термін); очікуваний результат від одержаної інвестиційної підтримки;

8) в аналізі можливих ризиків та їх страхуванні зазначаються основні види ризиків при виконанні бізнес-плану та надається їх оцінка для визначення загального рівня ризику за бізнес-планом. Відповідно до оцінки окремих ризиків надаються засоби й форми їх ефективного страхування шляхом створення резервних фондів зовнішнього страхування найсуттєвіших ризиків. Указуються засоби із зменшення ризиків і можливих втрат (створення резервних фондів зовнішнього страхування найсуттєвіших ризиків тощо);

9) охорона навколишнього середовища. Розділ містить вказівку на відповідність бізнес-плану вимогам законодавчих актів та інших нормативних документів щодо допустимого негативного впливу на навколишнє середовище, а також зазначаються наявні очисні споруди, їх стан та потреба в додаткових заходах щодо охорони навколишнього середовища окремих його складових: земель, повітря, води, лісових та інших ресурсів;

10) заключні положення.

Згідно зі ст. 140 ГК джерелами формування фінансових ресурсів суб'єктів господарювання є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи від реалізації продукції (робіт, послуг); доходи від цінних паперів; капіталовкладення й дотації з бюджетів; надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб'єктів; кредити банків та інших кредиторів; безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян; інші джерела, не заборонені законом.

Особливий режим планування фінансування господарської діяльності суб'єктів аграрного господарювання встановлений нормативно-правовими актами, що регламентують правовий статус сільськогосподарських підприємств. Так, доход сільськогосподарського кооперативу, відповідно до положень ст. 29 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію", формується з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних і прирівняних до них витрат та витрат на оплату праці найманого персоналу. Доход розподіляється на: податки й збори (обов'язкові платежі) до відповідних бюджетів; погашення кредитів; покриття збитків; проведення відрахувань у фонди кооперативу; кооперативні виплати; виплату часток доходу на паї (до 20%, визначених до розподілу). Порядок використання доходу кооперативу (об'єднання) встановлюється статутом.

Доходи сільськогосподарських споживчих товариств та їх спілок формуються за рахунок коштів, одержуваних внаслідок господарської діяльності, продажу цінних паперів та інших надходжень. Після платежів у бюджет та інших обов'язкових відрахувань прибуток розподіляється загальними зборами членів споживчого товариства (зборами уповноважених) та радами відповідних спілок згідно з їх статутами. Споживчі товариства, спілки та їх підприємства самостійно або на договірних засадах встановлюють вільні ціни й тарифи на продукцію виробничо-технічного призначення, сировину, сільгосппродукцію й товари народного споживання, що виробляються і закуповуються ними, надані послуги з урахуванням попиту й пропозицій, за винятком продукції, товарів і послуг, на які передбачено державне регулювання цін і тарифів. Відповідно до ст. 13 Закону України "Про споживчу кооперацію", споживчі товариства, спілки та їх підприємства мають право відкривати на свій вибір у будь-якій установі банку поточні та вкладні (депозитні) рахунки, вільно розпоряджатися коштами, що є на цих рахунках. Списання коштів з рахунків споживчих товариств, спілок та їх підприємств може провадитися лише за їхньою згодою або за рішенням судових органів. Споживчі товариства, спілки та їх підприємства мають право одержувати в установах банків, у підприємств і організацій позички та несуть повну відповідальність за додержання кредитних договорів і розрахункової дисципліни.

Загальні засади правового регулювання фінансування господарської діяльності сільськогосподарських державних та комунальних підприємств викладено в розділі III ГК. Згідно з його положеннями, державні (комунальні) сільськогосподарські підприємства, на відміну від сільськогосподарських кооперативів, акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю та фермерських господарств, не є власниками закріпленого за ними державного (комунального) майна та отримують від держави (місцевих органів самоврядування) фінансову підтримку у вигляді дотацій, субсидій, компенсацій. Дотаціями є безпроцентні асигнування з державного бюджету, призначені для покриття збитків суб'єктів господарської діяльності або збалансування доходів і видатків бюджетів нижчого рівня. Субсидія -- фінансова або інша підтримка державними органами виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту, споживання відповідного товару, внаслідок чого суб'єкт господарювання отримує пільги (прибутки), тобто коли державні органи: здійснюють пряму передачу грошей (у формі дарування, дотації, позики, участі в акціонерному капіталі тощо); потенційну пряму передачу грошей або зобов'язань (гарантій); відмовляються від справляння податків із доходів, які, як правило, підлягають справлянню, або не стягують їх (у разі встановлення податкових пільг, відстрочення сплати податку тощо); забезпечують суб'єктів господарювання майном (зокрема товарами) чи послугами, крім призначених для створення загальної інфраструктури, або закуповують товари чи послуги; здійснюють платежі або доручають приватній установі виконувати одну чи більше зазначених у цьому пункті функцій. Компенсація -- це відшкодування державою частини вартості кредитів, одержаних сільськогосподарськими товаровиробниками за комерційними ставками згідно з договорами.

Державне фінансування здійснюється також шляхом надання субвенцій державним та комунальним підприємствам. Субвенції являють собою міжбюджетні трансферти для використання їх з певною метою в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Загалом, державне (комунальне) сільськогосподарське підприємство, як і будь-який інший суб'єкт аграрного господарювання, самостійно планує свою фінансову діяльність, встановлює ціни на продукцію, що реалізується, формує потрібні для забезпечення стабільної діяльності різні грошові й натуральні фонди, організує та здійснює оперативний, бухгалтерський і статистичний облік та звітність.

Фермерське господарство, відповідно до розділу VII Закону України "Про фермерське господарство", формує свої фінанси за рахунок власних доходів, тобто прибуткової господарської діяльності. Крім того, згідно зі ст. 11 цього Закону, фермерське господарство може отримувати кошти Українського державного фонду підтримки фермерських господарств на безповоротній основі та на конкурсних засадах на поворотній основі. На безповоротній основі кошти надаються на такі цілі: відшкодування вартості розробки проектів відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства; відшкодування частини витрат, пов'язаних зі сплатою відсотків за користування кредитами банків, та часткову компенсацію витрат на придбання першого трактора, комбайна, вантажного автомобіля, будівництво тваринницьких приміщень, в тому числі вартість проектно-кошторисних документів, пільгові умови кредитування, страхування фермерських господарств; підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів фермерських господарств у сільськогосподарських навчальних закладах; розширення досліджень із проблем організації і ведення виробництва у фермерських господарствах; видання рекомендацій з питань використання досягнень науково-технічного прогресу в діяльності фермерських господарств; забезпечення гарантій при кредитуванні банками фермерських господарств; забезпечення функціонування Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та його регіональних відділень. Поворотна допомога надається для виробництва, перероблення й збуту виробленої продукції, на здійснення виробничої діяльності та інші передбачені Статутом Українського державного фонду підтримки фермерських господарств цілі під гарантію повернення строком від 3 до 5 років. аудит бухгалтерський контроль аграрний

Важливе місце в системі фінансових відносин суб'єктів аграрного господарювання належить кредитам. Вони є джерелами позикових коштів для поповнення власних основних і обігових фондів з метою забезпечення сталого виробництва сільськогосподарської товарної продукції і сировини.

4.4 Аудит необоротних активів і фінансових інвестицій

Правильність аудиторського висновку щодо фінансових інвестицій сільськогосподарського підприємства значною мірою визна-чається врахуванням тих змін, що відбулися в розумінні їх сутності, первісної оцінки та оцінки на дату балансу, бухгалтерському обліку.

Фінансові інвестиції підприємства регулюються П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції». Крім того, окремі визначення щодо при-значення фінансових інвестицій та інвестиційної діяльності під-приємства наведено в П(С)БО 2 «Баланс» та П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів». Згідно з П(С)БО 2 фінансові інвестиції здійснюються підприємством з метою отримання прибутку (про-центів, дивідендів), зростання капіталу або інших вигод інвесто-ра. За П(С)БО 4 інвестиційна діяльність -- це придбання і реаліза-ція тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Фінансові інвестиції поділяють на:

* довгострокові фінансові інвестиції;

* поточні фінансові інвестиції.

Основним критерієм поділу фінансових інвестицій на довго-строкові й поточні є мета здійснення (придбання) інвестицій.

Відповідно до П(С)БО 2 (п. 17) до довгострокових фінансо-вих інвестицій належать інвестиції на період більше одного ро-ку, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.

За П(С)БО 2 (п. 33) поточні інвестиції відображують фінансові інвестиції на строк, що не перевищує одного року, які можуть бу-ти вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).

Еквіваленти грошових коштів -- короткострокові високолі-квідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються в певні су-ми грошових коштів і характеризуються незначним ризиком змі-ни вартості.

Довгострокові фінансові інвестиції можна поділити на дві групи: 1) боргові; 2) пайові.

Для довгострокових боргових фінансових інвестицій характе-рним є те, що вони:

* не дають права участі в капіталі об'єкта інвестування;

* приносять дохід у вигляді процента;

* як правило, мають визначений строк обігу;

* утримуються інвестором до строку погашення;

* за відмінної вартості придбання фінансової інвестиції від номінальної різниця може бути амортизована до моменту по-гашення.

Довгострокові пайові фінансові інвестиції характеризуються тим, що:

* засвідчують право інвестора на частку в капіталі об'єкта ін-вестування;

* приносять дохід у вигляді дивідендів;

* не мають встановленого строку обігу;

* різниця між вартістю придбання та номінальною вартістю не амортизується.

Поточні фінансові інвестиції поділяють на:

1) інші поточні фінансові інвестиції;

2) еквіваленти грошових коштів.

Інші поточні фінансові інвестиції характеризуються:

* обігом на активному ринку;

* можуть бути вільно реалізовані з незначною втратою вартості;

* мають строк обігу в межах року або придбаваються з метою перепродажу незалежно від виду інвестиції;

* приносять дохід у вигляді процентів або дивідендів або за рахунок різниці купівельної та продажної ціни при перепродажу.

Еквіваленти грошових коштів характеризуються тим, що це:

* високоліквідні цінні папери з низькою дохідністю і високою надійністю;

* можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент з міні-мальною (або без неї) втратою вартості;

* мають практично постійну ринкову вартість;

* в основному придбаваються (зберігаються) як страховий ре-зерв готівки.

Довгострокові та поточні фінансові інвестиції обліковуються на різних рахунках. Записи в регістрах з обліку довгострокових і поточних фінансових інвестицій перевіряють за схемою, наведе-ною на рис. 12.1. Перевірка записів в Журналі-ордері № 3 с.-г. та відомості по рахунках 14 «Довгострокові фінансові інвести-ції» та 35 «Поточні фінансові інвестиції»

Довгострокові фінансові інвестиції відображуються в обліку на рахунку 14 «Довгострокові фінансові інвестиції», який при-значений для узагальнення інформації про наявність і рух довго-строкових інвестицій (вкладень) у цінні папери інших підпри-ємств, облігацій державних і місцевих позик, статутний капітал інших підприємств, створених на території країни і за кордоном тощо.

Рахунок 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» має субраху-нки: 141 «Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку уча-сті в капіталі»; 142 «Інші інвестиції пов'язаним сторонам»;

143 «Інвестиції непов'язаним сторонам».

На дебеті рахунку 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» ві-дображується вартість довгострокових інвестицій, на кредиті -- їх вибуття (списання) або зменшення вартості, а також отриман-ня дивідендів від об'єкта інвестування, якщо облік інвестицій ве-деться за методом участі в капіталі.

Аналітичний облік за рахунком 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» ведеться за видами довгострокових фінансових вкла-день і об'єктами інвестування. При цьому побудова аналітичного обліку має забезпечити можливість отримання інформації про довгострокові фінансові вкладення в об'єкти як на території кра-їни, так і за кордоном.

Поточні фінансові інвестиції обліковуються на рахунку 35 «Поточні фінансові інвестиції», який має два субрахунки: 351 «Еквіва-ленти грошових коштів» та 352 «Інші поточні фінансові інвестиції».

Завданням аудиту фінансових інвестицій є перевірка пра-вильності:

* первісної оцінки фінансових інвестицій;

* оцінки фінансових інвестицій на дату балансу;

* організації бухгалтерського обліку фінансових інвестицій в асоційовані та дочірні підприємства;

* організації бухгалтерського обліку фінансових інвестицій для ведення спільної діяльності.

4.5 Аудит матеріалів та МШП

Аудиторська перевірка малоцінних і швидкозношуваних предметів (МШП) починається з встановлення правомірності їх визначення підприємством.

Відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби» до МШП належать малоцінні та швидкозношувані предмети із строком використання не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік. Аудитор з'ясовує правильність самостійного розподілу підприємством МШП, що визначено обліковою політикою згідно з наказом керівника, на дві групи.

До першої групи входять МШП, строк використання яких менш як один рік (операційний цикл). Такі МШП відносять до складу запасів підприємства. Вони обліковуються на рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» і відображуються у розділі ІІ активу Балансу в складі виробничих запасів (рядок 100 Балансу «Виробничі запаси»).

До другої групи включають МШП, строк використання яких перевищує один рік (операційний цикл). Такі матеріальні цінності підлягають включенню до складу необоротних активів підприємства, обліковуються на рахунку 11 «Інші необоротні матеріальні активи» субрахунок 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи» та відображуються в розділі І активу Балансу в складі основних засобів.

Завдання аудиту МШП -- встановити:

правильність оприбуткування МШП, які надійшли на підприємство;

дотримання порядку ведення оперативного кількісного обліку МШП за місцями експлуатації й матеріально відповідальними особами;

дотримання встановленого порядку нарахування зносу;

правильність оприбуткування придатних для експлуатації МШП, які повернуті на склад;

дотримання порядку списання з балансу МШП, які в момент запровадження П(С)БО були передані в експлуатацію, або тих МШП, які не відповідають критерію активу;

забезпеченість оперативного внутрішнього контролю за рухом МШП.

Під час перевірки правильності обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів (рахунок 22), аудитору слід пам'ятати, що їх рух обліковується з використанням таких самих методів, як і запасів. При передачі МШП в експлуатацію їх списують з балансу на витрати діяльності та ведуть оперативно-кількісний облік.

Аудитору слід встановити правильність нарахування й відображення в бухгалтерському обліку зносу малоцінних необоротних матеріальних активів згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби».

Перевірка передачі малоцінних необоротних активів в експлуатацію зводиться до встановлення правильності нарахування зносу та правомірності їх списання на витрати діяльності. Нарахована сума зносу звіряється з сумою, відображеною в Балансі.

Відповідно до П(С)БО 7, якщо МШП належать до малоцінних необоротних активів (спецінструменти), які обліковуються на балансовому рахунку 11 «Інші необоротні матеріальні активи» субрахунок 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи», то амортизація нараховується у розмірі:

50 % при передачі малоцінних необоротних матеріальних активів із складу в експлуатацію і 50% при їх вибутті за непридатністю;

100 % з передаванням малоцінних необоротних матеріальних активів у експлуатацію.

Джерелами для перевірки правильності нарахування зносу за журнально-ордерною формою обліку є первинні документи, облікові записи в Журналах-ордерах № 10/1 с.-г., Головна книга за рахунками 22, 13, 112. Записи в Журналі-ордері № 10.1 с.-г. та відомості по рахунках.

Аудитор перевіряє правильність ведення обліку МШП на місцях їх використання, у цехах, відділах тощо, звертаючи особливу увагу на дотримання встановлених норм безоплатної видачі робітникам і службовцям спеціального одягу та взуття й запобіжних пристроїв, а також на дотримання строків їх експлуатації. Аудитор має виявити випадки дострокового списання МШП або списання їх при звільненні працівників.

Під час перевірки правильності нарахування зносу спеціальних інструментів і пристроїв потрібно встановити правомірність використання норм списання, а також повноту погашення їх вартості до закінчення випуску виробів, для виготовлення яких вони призначені. Крім того, аудитор при перевірці актів на списання МШП має встановити повноту оприбуткування залишків від їх ліквідації.

У бухгалтерському обліку основні господарські операції, пов'язані з рухом МШП, мають бути відображені так, як показано в табл. 4.15.

Для підприємств, які використовують рахунки класу 8 «Витрати за елементами», операція з передачі МШП в експлуатацію відображується таким записом:

Д-т 80 «Матеріальні витрати»

К-т 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети»;

Д-т 23 «Виробництво»

К-т 80 «Матеріальні витрати».

Правильність оприбуткування МШП, придатних для експлуатації, що були повернуті на склад, аудитор встановлює за їх відображенням у бухгалтерському обліку на дебеті рахунку 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети» і кредиті рахунку 71 «Інший операційний дохід»

4.6 Аудит праці та її оплати

Облік праці та її оплати має відповідати таким нормативним документам, як: Кодекс законів про працю; Закони України «Про оплату праці», «Про відпустки», «Про збір на обов'язкове соціальне страхування»; Положення про порядок укладання контрактів під час оформлення (найму) на роботу працівників; Порядок нарахування середньої заробітної плати; План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» та інші.

Задачі автоматизованого обліку праці та її оплати взаємодіють із такими задачами інших ділянок обліку на підприємстві:

виплати заробітної плати через касу та перерахування через розрахунковий рахунок; нарахування заробітної плати за кореспондуючими рахунками; нарахування страхових внесків; утримання із заробітної плати; резерв майбутніх витрат (облік фінансово-розрахункових операцій);

нарахування заробітної плати за кореспондуючими рахунками; нарахування страхових внесків (облік витрат на виробництво);

нарахування заробітної плати за кореспондуючими рахунками; нарахування страхових внесків; утримання із заробітної плати; резерв майбутніх витрат; дані про використання фондів (зведений облік та складання звітності).

4.7 Аудит грошових коштів і розрахункових операцій.

Аудит грошових коштів і розрахункових операцій передбачає перевірку публічної бухгалтерської звітності, первинних документів і іншої інформації в відношенні фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання в цілях визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності законодавчим актам і нормативам. Тому в умовах ринкових відносин і різних форм власності аудит набув широкого змісту.

4.8 Аудит витрат діяльності.

До витрат діяльності відносять витрати, пов'язані з операційною діяльністю, але які не входять до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат за П (с) БО № 16 відносять:

адміністративні витрати;

витрати на збут;

інші операційні витрати.

До адміністративних витрат належать такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

витрати на врегулювання спорів у судових органах;

податки, збори та інші, передбачені законодавством, обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що входять до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

інші витрати загальногосподарського призначення.

До витрат на збут входять такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг):

витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції;

витрати на ремонт тари;

оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам і працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

витрати на передпродажну підготовку товарів;

витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

До інших операційних витрат входять:

витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи";

собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку визначається шляхом перерахунку іноземної валюти у національну грошову одиницю, є еквівалентом, виражена у грошовій одиниці України за курсом Національного банку України на дату продажу іноземної валюти,

собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов'язаних з їх реалізацією;

сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, пов'язаними з операційною діяльністю підприємства);

втрати від знецінення запасів;

нестачі й втрати від псування цінностей;

визнані штрафи, пеня, неустойка;

витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення;

інші витрати операційної діяльності.

Метою аудиту витрат є:

перевірка правильності класифікації витрат, не пов'язаних із виробництвом;

перевірка повноти відображення витрат у бухгалтерському обліку.

При перевірці витрат діяльності необхідно виконати такі аудиторські процедури:

перевірка обґрунтованості внесення витрат до складу адміністративних;

перевірка складу витрат за статтями згідно із застосовуваною підприємством класифікацією;

перевірка обґрунтованості віднесення до складу адміністративних витрат податків, зборів та обов'язкових платежів;

складання переліку видів та сум податків, віднесених на адміністративні витрати;

перевірка наявності та повноти оформлення документів, які підтверджують витрати;

перевірка обґрунтованості внесення витрат до складу витрат на збут;

перевірка складу витрат за центрами виникнення витрат згідно із застосовуваною підприємством класифікацією;

перевірка наявності та повноти оформлення документів, які підтверджують витрати;

перевірка правильності визначення собівартості іноземної валюти, що реалізована, та операційних курсових різниць;

перевірка відповідності застосованого методу оцінки запасів при реалізації облікової політики;

перевірка обґрунтованості внесення витрат до складу адміністративних;

перевірка правильності розрахунку резерву сумнівних боргів;

перевірка обґрунтованості списання на витрати поточної безнадійної заборгованості суми, що перевищує резерв сумнівних боргів;

перевірка правильності відображення в обліку витрат від знецінення, нестачі та псування запасів;

перевірка наявності й повноти оформлення документів, які підтверджують витрати;

перевірка повноти відображення витрат, пов'язаних із нарахуванням та сплатою відсотків за кредит;

перевірка наявності й правильності відображення витрат, пов'язаних із випуском, утриманням та обігом цінних паперів;

перевірка наявності й правильності відображення витрат, пов'язаних із фінансовим лізингом;

перевірка наявності й правильності відображення витрат, пов'язаних із втратами: від інвестицій в асоційовані підприємства; від спільної діяльності; від інвестицій у дочірні підприємства;

перевірка розрахунку собівартості: реалізованих фінансових інвестицій; реалізованих необоротних активів; реалізованих майнових комплексів;

перевірка правильності розрахунку від'ємних неопераційних курсових різниць;

складання переліку відсутніх первинних документів;

складання переліку витрат, не відображених в обліку; 4 узагальнення інформації з аудиту витрат;

перевірка Головної книги щодо суттєвості нестандартних записів на бухгалтерських рахунках;

вивчення операцій із пов'язаними сторонами: протоколів, договорів щодо операцій із пов'язаними сторонами, наявність операцій із пов'язаними особами, не відображених в обліку.

4.9 Аудит збуту продукції

Основними напрямками діяльності ТОВ « Галицька Аграрна Компанія » згідно з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є:

- вирощування зернових культу ( крім рису);

- Бобових культур;

- Насіння олійних культур.

Директор підприємства визначає основні напрямки діяльності підприємства, затверджує плани та звіти про їх виконання, приймає рішення про ліквідацію та його реалізацію. Директор організовує роботу підприємства, розпоряджається майном, укладає договори , вирішує всі питання виробничо-господарської діяльності та соціального розвитку, здійснює прийом на роботу і звільнення працівників , самостійно встановлює форми системи та розмір оплати праці та інше.

Частка збуту зернових культур іде на виплату паїв пайовикам згідно договору.

4.10 Аудит доходів і фінансових результатів

Нормативними актами під час проведення аудиту доходів і фінансових результатів є:

o Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід": Наказ Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290;

o Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 24 "Прибуток на акцію": Наказ Міністерства фінансів України від 24 липня 2001 р.№344;

o Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції": Наказ Міністерства фінансів України від 26 квітня 2000 р. №91;

o Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати": Наказ Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87;

o Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI;

o Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати": Наказ Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. №318,

Правильність формування доходів і фінансових результатів встановлюють шляхом виявлення законності відображення витрат на виробництві. Необхідність такої послідовності перевірки обумовлена взаємозв'язком відображення затрат, собівартості, доходів та прибутку (рис. 7.9.1).

Схема записів на бухгалтерських рахунках з відображення результатів основної діяльності наведена на рисунку 7.9.3.2.

У зв'язку з такою побудовою економічної ланки формування доходів і фінансових результатів програма перевірки доходів і прибутку може містити такі головні питання:

перевірка організації обліку формування доходів та фінансових результатів;

перевірка порядку формування активів;

перевірка порядку накопичення затрат на виробництво готової продукції;

перевірка правильності відображення процесу реалізації готової продукції, послуг;

перевірка правильності формування доходів і фінансових результатів.

4.11 Аудит власного капіталу та забезпечення зобов'язань

Для здійснення аудиту власного капіталу доцільно, насамперед, вникнути в саму сутність капіталу, зрозуміти його різновиди, їх зміст.

Рахунки класу 4 ("Власний капітал та забезпечення зобов'язань") призначені для узагальнення інформації про стан і рух коштів різновидів власного капіталу -- статутного, пайового, додаткового, резервного, вилученого, несплаченого, а також нерозподілених прибутків (непокритих збитків), цільових надходжень, забезпечень майбутніх витрат і платежів, страхових резервів. Фінансові ресурси, що використовуються на розвиток виробничо-торгового процесу -- це капітал у грошовій формі.

Капітал -- це сукупність матеріальних ресурсів і коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав, необхідних для суб'єкта господарювання. Аудиту підлягає структура капіталу за джерелами його утворення. Джерела утворення капіталу суб'єкта господарювання -- це власні й позичкові кошти.

Власний капітал суб'єкта господарювання визначається вартістю його майна, тобто чистими активами. Вона обчислюється як різниця між вартістю майна і позичковим капіталом. Власний капітал складається зі статутного, додаткового і резервного капіталу, нерозподіленого прибутку та цільових (спеціальних) фондів.

Власник поділяє капітал на основний (довгостроковий) і оборотний (поточний) капітал.

Основний капітал складається з основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових фінансових інвестицій (довгострокових позичок).

Оборотний капітал складається з матеріальних оборотних засобів, коштів у поточних розрахунках, короткострокових фінансових вкладень.

Рахунок 40 "Статутний капітал" призначено для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства. За кредитом рахунка 40 "Статутний капітал" відображається збільшення статутного капіталу, за дебетом -- його зменшення (вилучення) -- повернення частки внесків у разі вибуття учасника, списання збитків за рахунок внесків.

Власний капітал засновників (учасників) поділяється на дві частини: 1) реєстрований; 2) нереєстрований. Перший -- це статутний, або пайовий, капітал. Другий -- додатковий -- резервний, страховий, капітал та нерозподілений прибуток (непокритий збиток). Статутний капітал утворюється за рахунок вкладів (внесків) засновників або учасників. Вкладами можуть бути гроші, будинки, споруди, обладнання, цінні папери, права на користування землею, водою, будинками. Статутний капітал комерційного банку формується за рахунок коштів акціонерів або пайових внесків засновників (учасників) банку.

Пайовий капітал -- це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві. Пайовий капітал складається із сум пайових внесків членів споживчого товариства, житлово-будівельних кооперативів, кредитних спілок, а також паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств, одержаних внаслідок розподілу на паї колективної власності.

Додатковий капітал складається з емісійного доходу від розміщення акцій власної емісії за цінами, що перевищують номінальну вартість, дооцінки активів, безоплатно одержаних необоротних активів, іншого додаткового капіталу.

Кошти резервного (страхового) капіталу використовуються згідно з установчими документами -- у випадку нестачі прибутку покриваються витрати, погашаються борги перед кредиторами при ліквідації підприємства, виплачуються дивіденди за привілейованими акціями тощо.

РОЗДІЛ V. ТЕМАТИКА ПРОХОДЖЕННЯ ПРАКТИКИ З ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКОГО КОНТРОЛЮ

5.1 Планування внутрішньогосподарського контролю

Внутрішньогосподарський контроль - важлива складова частина системи економічного контролю. Його здійснюють керівництво підприємства або власники, керівники структурних підрозділів, функціональні служби (відділи), спеціальні підрозділи контролю (ревізійні комісії), громадські організації у відповідності з діючим законодавством.

Цей контроль є найбільш оперативним і ефективним. Він активно впливає на хід виробничого процесу та його результати, ведеться систематично, безперервно, на всіх ділянках виробничо-фінансової діяльності, охоплює всі сторони роботи підприємства. Цим внутрішньогосподарський контроль відрізняється від зовнішнього.

Завданням внутрішньогосподарського контролю є перевірка господарських операцій у виробничих об'єктах з метою недопущення перевитрат матеріальних і фінансових ресурсів, виконання виробничих і фінансових планів, раціонального використання робочої сили, впровадження прогресивних методів праці і технологій в бригадах, дільницях, цехах та інших виробничих підрозділах, забезпечення збереженості засобів і товарно-матеріальних цінностей, раціонального використання сировини і паливно-енергетичних ресурсів, випуску продукції, що має попит на ринку.

Об'єктами внутрішньогосподарського контролю на підприємстві є:

- природні (землі, вода, ліси тощо) та відтворювані (трудові, матеріальні, фінансові) виробничі ресурси;

- процеси відтворення за стадіями.

Завдання внутрішньогосподарського контролю наступні:

- надання інформації про процеси, що відбуваються,

- надання допомоги в прийнятті найбільш доцільних управлінських рішень,

- отримання інформації для оцінки правильності прийнятих рішень, своєчасності і результативності їх виконання,

- своєчасне виявлення і усунення умов і факторів, які заважають ефективному веденню виробництва,

- коригування діяльності суб'єкта господарювання та його структурних підрозділів.

Внутрішньогосподарський контроль на підприємствах здійснюють штатні контролери-ревізори, керівники і співробітники відділів управління підприємств, а також відповідні посадові особи інших підрозділів у відповідності з покладеними на них службовими обов'язками.

На сільськогосподарських підприємствах відповідні контрольні функції виконують такі відділи і служби: агрономічна, зооветеринарна, інженерна служба, відділ постачання і збуту, планово-економічний відділ, бухгалтерія, відділ кадрів та ін..

5.2 Правові основи функціонування підприємства

Законодавство України про підприємства

В березні 1991 року був прийнятий Закон України «Про підприємства в Україні», який введений в дію Постановою ВР № 888-12 від 27.03.91 (ВВР 1991, № 24, ст. 273). Даний Закон спрямований на реалізацію Декларації про державний суверенітет України.

Закон визначає види і організаційні форми підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, організаційний механізм здійснення ними господарської діяльності в умовах переходу до ринкової економіки.

Закон спрямований на забезпечення самостійності підприємств, визначає їх права і відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулює відносини підприємств з іншими підприємствами і організаціями, місцевими радами, органами державного управління.

2. Правове поняття підприємства

Розкриває поняття підприємства ст. 1 Закону України «Про підприємства в Україні». Відповідно до даної статті, підприємство це основна організаційна ланка народного господарства України.

Підприємство самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Підприємство має самостійний баланс, поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг.

Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Підприємство може здійснювати будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.

Відносини, що пов'язані з підприємствами в Україні, регулюються Законом «Про підприємства в Україні», а також спеціальним законодавством, до якого відноситься податкове, митне, валютне, фінансове, інвестиційне та інше законодавство, що регулює окремі особливості, сторони та види діяльності підприємств в Україні.

Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що містить законодавство про підприємство, то застосовуються; равила міжнародного договору або міжнародної угоди.

5.3 Об'єкти та суб'єкти внутрішньогосподарського контролю

Розглянуто сутність, роль, значення суб'єктів і об'єктів внутрішньогосподарського контролю(попереднього, поточного, наступного) та визначено шляхи підвищення його ефективності.

Відомо, що управління на підприємствах здійснюється через їх структурні підрозділи. Такими підрозділами, наприклад у сфері матеріального виробництва, є відділи і управлінські структури: плановий(планово-економічний), виробничий, технологічний відділи, юридична служба (юрисконсульти), бухгалтерія, служби контрольно-ревізійна, головного конструктора, фінансова тощо. Акцентуючи увагу на особливій значимості внутрішньогосподарського контролю на підприємствах, варто зазначити, що він (як і бухгалтерський облік) сам по собі контрольних функцій невиконує. Ці функції виконують працівники структурних підрозділів підприємств.Нинішній стан внутрішньогосподарського контролю на підприємствах, особливо матеріальної сфери, не відповідає нагальним потребам вітчизняної економіки.Реформування викликане необхідністю ув'язання проведення контролю з одночаснимприйняттям управлінських рішень по кожній стадії господарського процесу; існуючими недоліками в організації і методології проведення контрольних заходів на підвідомчих підприємствах відповідних міністерств, відомств, комітетів; відсутністю координації контролюючих підрозділів в межах підприємств та їх системного характеру.

5.4 Внутрішньогосподарський контроль грошових коштів та розрахункових операцій

Внутрішньогосподарський контроль грошових коштів та розрахункових операцій.

Метою внутрішньогосподарського контролю грошових коштів є забезпечення їх збереження, повноти оприбуткування, раціонального та економного використання, дотримання касової дисципліни й встановленого порядку безготівкових розрахунків.

Основні завдання внутрішньогосподарського контролю грошових коштів і фінансових інвестицій зображено на рис. 7.1.

Поточний контроль грошових коштів і фінансових інвестицій підприємств проводиться на стадії здійснення таких операцій керівниками підприємств, бухгалтерською службою та працівниками підрозділів при виконанні ними функціональних обов'язків.

Перевірка коштів, касових і банківських операцій та фінансових інвестицій є формою наступного контролю й здійснюється членами Ревізійної комісії або силами бухгалтерської служби підприємства.

5.5 Контроль за збереження матеріальних ресурсів

У сільськогосподарських підприємствах до матеріальних ресурсів відносять основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, виробничі запаси, тварин на вирощуванні та відгодівлі, малоцінні та швидкозношувані предмети. До матеріальних ресурсів також можна віднести напівфабрикати, готову продукцію, товари та продукцію сільськогосподарського виробництва. Довготривала участь у процесі виробництва призводить до зносу основних засобів і, як наслідок, до переносу частини своєї вартості на знов створену продукцію. Оборотні засоби, навпаки, функціонують один виробничий цикл і переносять свою вартість на знов створену продукцію за короткий період.

Основних особистих засобів Товариство не має, але так як учасником ТОВ « Галицька Аграрна Компанія » є ПСП « Оскар» то , воно надало в оренду техніку, яка належить її учаснику. А саме :

1. Трактор John Deere 8310 - 6 шт.

2. Сівалка Lemken Solitair - 4 шт.

3. Самохідний оприскувач John Deere 4730-3 шт.

4. Трактор МТЗ 21125 шт.

5. Дискова борона БПД-45шт.

Важливим чинником належної організації є вибір первинних документів,в даному випадку це акт приймання-передачі основних засобів. Він застосовується для урахування введення об'єктів в експлуатацію, за винятком тих випадків, коли введення об'єктів на дію повинен перетворитися на відповідність чинним законодавством оформлятися в особливому порядку, для оформлення, внутрішнього переміщення основних засобів вже з структурного підрозділу організації у інше, для оформлення передачі основних засобів зі складу в експлуатацію, і навіть із складу основних засобів під час передачі, продажу іншій организації.

Для нарахування амортизації дане підприємство використовує прямолінійний метод. Рівномірна (лінійна) амортизація досягається переважно з допомогою прямолінійного списання. У цьому методі вартість об'єкта основних коштів списується рівними частинами протягом усього періоду експлуатації. Перевагою методу прямолінійного списання є простота розрахунку і рівномірність розподілу суми амортизації між дисконтними періодами, що забезпечує порівнянність собівартості продукції із низьким достатком від неї реализации.

Вадою цього методу є те, що не враховує моральний знос основних засобів, відмінність їхньої виробничої потужності, різні роки експлуатації й необхідність збільшення витрат за ремонт останніми роками використання. Тому підприємство може застосовувати метод прискореної амортизації основних засобів, щоб у роки експлуатації основних засобів списувалась велика (основна) частина їхньої вартості з щорічним зниженням сум і амортизаційних відрахувань.

Нарахування амортизації починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів визнається активом, і припиняється, починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем погашення вартості цього об'єкта, або його списання у зв'язку з припиненням права власності. У період реконструкції, модернізації, добудови і консервації (терміном більше трьох місяців) нарахування амортизації основних засобів призупиняється.

Під час перевезення вантажу на договірних засадах (за плату чи безкоштовно) необхідно оформлювати ТТН (Додаток). Вантажовідправник оформлює ТТН на кожну поїздку автомобіля та для кожного вантажоодержувача окремо. Іншими словами, під час перевезення товару в одному авто декільком вантажоодержувачам вантажовідправник повинен виписати ТТН кожному з них. У разі перевезення товару одному вантажоодержувачу декількома авто -- ТТН на кожне авто. Якщо ж доставляють товари одному вантажоодержувачу одним авто декількома поїздками -- ТТН на кожну поїздку окремо. Вантажовідправник підписує всі екземпляри та після чого:

- І екземпляр ТТН -- залишає у себе;

- ІІ, ІІІ та ІV екземпляри -- передає водію.

Водій:

- ІІ екземпляр передає вантажоодержувачу;

- ІІІ та ІV екземпляри -- перевізнику (до таких належить юридична або фізична особа, яка виконує перевезення вантажів автомобільним транспортом на комерційній основі (тобто за плату й цей вид діяльності для нього може бути єдиним чи одним з інших) або для власних потреб.

Перевізник:

- ІІІ екземпляр надсилає замовнику автотранспорту для оплати за перевезення;

- ІV екземпляр залишає у себе.

ТТН заповнюють у п'ять етапів такі особи:

1. Вантажовідправник до прибуття для навантаження автомобіля.

2. Вантажовідправник після прибуття автомобіля та навантаження ТМЦ.

3. Відповідальна особа Перевізника на шляху перевезення вантажу.

4. Вантажоодержувач після прибуття вантажу.

5. Перевізник після розвантаження.

Основні засоби сільського господарства являють собою нагромаджене суспільне багатство. Вони знаходяться у безперервному русі, зміні й удосконаленні. Розширення, підтримання належного функціонального стану і раціональне використання основних засобів великою мірою визначають обсяг виробництва, можливості росту і підвищення його ефективності.

Таким чином, розвиток сільського господарства потребує постійного нарощування основних засобів. Спостерігається інтенсивне старіння техніки, а в умовах погіршення забезпеченості запасними частинами і ремонтними матеріалами, паливом і мастилами наростаючими темпами погіршується використання основних засобів.

5.6 Внутрішній контроль виробничих запасів

Розуміння відповідних аспектів систем бухгалтерського обліку й внутрішнього контролю й урахуванням іншої інформації дозволяє визначити види потенційних істотних перекручувань, які можуть вплинути на фінансову звітність; ураховувати фактори, які впливають на появи істотних перекручувань і розробляти належні контрольні процедури на підприємстві. З метою визначення напрямів удосконалення системи внутрішнього контролю необхідно здійснювати оцінку стану внутрішнього контролю на підприємстві. Система внутрішнього контролю - це сукупність організаційних мір, методик і процедур, прийнятих керівництвом підприємства як засоби для впорядкованого й ефективного ведення фінансово-господарської діяльності, забезпечення збереження активів, виявлення, виправлення й запобігання помилок перекручувань інформації, а також своєчасної підготовки достовірної фінансової звітності.

...