Організація обліку на підприємстві ТОВ "Галицька Аграрна Компанія"

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

ВСТУП

облік витрата беззбитковість малоцінний

У кожній державі, в будьякому суспільстві сільське господарство є життєво необхідною галуззю народного господарства, оскільки зачіпає інтереси буквально кожної людини. Адже нині понад 80 % фонду споживання формується за рахунок продукції сільського господарства. Тому виробництво її є найпершою умовою існування людства. Однак для України, яка стала на шлях ринкової економіки, сільське господарство має особливо велике значення тому, що воно є однією з найбільших галузей народного господарства.

Сільське господарство складний і різноманітний об'єкт, який складається з комплексу взаємопов'язаних галузей. Основне завдання сільського господарства як галузі матеріального виробництва надійне забезпечення потреб населення в продовольстві, а промисловості в сільськогосподарській сировині. Сільське господарство є об'єктом вивчення агрономічних, зоотехнічних, економічних та інших наук. Серед суспільних наук важлива роль у вивченні сільського господарства належить аналізу його діяльності.

Щоб покращити розвиток сільського господарства, потрібно забезпечити зростання обсягів виробництва продукції, розвиток повинен супроводжуватися підвищенням прибутковості галузі як необхідної умови відшкодування матеріальних і фінансових витрат та забезпечення необхідних нагромаджень для подальшого прискорення суспільного виробництва. Це зумовлює зростання вимог до спеціалістів сільського господарства, особливо до керівників щодо раціональної організації та управління виробництвом.

Основною метою проведення виробничої практики є закріплення та використання знань на основі глибокого дослідження діяльності підприємства, а також набуття знань та професійних навичок економічної роботи з метою підготовки до самостійної практичної діяльності на підприємстві.

Завдання виробничої практики:

проаналізувати виробничо - ресурсний потенціал підприємства, а саме: показники забезпеченості підприємства виробничим потенціалом, спеціалізацію та інтенсифікацію виробництва, основні показники діяльності підприємства;

проаналізувати виробництво і реалізацію продукції рослинництва: розмір структури посівних площ, економічну оцінку культур у звітному році, виробництво продукції рослинництва, ефективність виробництва продукції;

зробити аналіз економічної ефективності діяльності підприємства: рівень рентабельності, факторний аналіз прибутку підприємства, резерви збільшення прибутку підприємства.

Предметом дослідження була організаційна, виробнича та економічна діяльність в рослинництві.

Об'єктом проходження практики є ТОВ «Галицька Аграрна компанія» підприємство, з рослинницьким напрямком.

Інформаційну базу для написання звіту склали статистичні дані підприємства, учбова література, періодичні видання.

В результаті аналізу підприємства застосовувалися такі методи як, економікостатистичні, аналітичні,факторний аналіз, математичні та інші.

I. ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПІДПРИЄМСТВОМ ТОВ « Галицька Аграрна Компанія»

Товариство з обмеженою відповідальністю - таке товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність лише в межах їх вкладів. Директором ТОВ « Галицька Аграрна Компанія» вважається Захарчук Василь Васильович наказом № 1 від 18 грудня 2013 року. ( Додаток 1)

Товариство з Обмеженою Відповідальністю « Галицька Аграрна Компанія» - є суб'єктом господарювання, що діє на принципах самоокупності. Також учасником підприємства є : Приватне сільськогосподарське підприємство «Оскар». Яке створене з метою виробництва сільськогосподарської продукції , її переробки , зберігання і реалізації , та задоволення суспільних потреб громадян , економічних і соціальних інтересів засновника та працівників господарства. Форма власності є - приватна. Господарство в основному вирощує таку продукцію рослинництва як : кукурудзу, сою, соняшник, у тому числі ярий ріпак.

Товариство було засноване 12 липня 2014 року. Згідно виписки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 38712660. ( Додаток 2).

Підприємство знаходиться за адресою : ІваноФранківська область, місто ІваноФранківськ, вулиця Хіміків, будинок 20.

II. Тематика проходження практики з бухгалтерського обліку на підприємстві

2.1 Організація Бухгалтерського обліку на підприємстві

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві регулюється Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. № 996ХІУ.

Згідно з цим законом бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня його реєстрації до ліквідації в установленому порядку. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження опрацьованих первинних документів, регістрів і звітності впродовж установленого терміну, але не менш як три роки, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який керує підприємством.

Підприємство самостійно обирає форму ведення і організації бухгалтерського обліку, зокрема, здійснює:

1) введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

2) користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

3) ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерською або аудиторською фірмою;

4) самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких має оприлюднюватися.

Згідно із законом підприємство самостійно:

> визначає облікову політику підприємства;

> обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, установлених законом, і з урахуванням особливостей своєї діяльності й технології опрацювання облікових даних;

> розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності та контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

> затверджує правила документообігу і технологію опрацювання облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

> може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним внесеннях їхніх показників до фінансової звітності підприємства.

Законом визначено, що керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Облікова політика підприємства передбачає сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

У законі наведено визначення бухгалтерського і внутрішньогосподарського (управлінського) обліку.

Бухгалтерський облік -- це виявлення, вимірювання, реєстрація, накопичення, узагальнення, зберігання та передавання інформації про діяльність підприємства зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Управлінський облік -- це система опрацювання та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством. Офіційне визначення управлінського обліку в Україні наведено вперше.

Чітко визначено і перераховано десять принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, а саме: обачність; повнота висвітлення; автономність; послідовність; неперервність; нарахування та відповідність доходів і витрат; превалювання сутності над формою; історична (фактична) собівартість; єдиний грошовий вимірник; періодичність. Ці принципи відповідають міжнародній практиці ведення бухгалтерського обліку.

Законом установлено, що питаннями методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності регулює Міністерство фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативноправові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади у межах своєї компетенції відповідно до галузевих особливостей розробляють на основі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування.

2.2 Облік необоротних активів і фінансових інвестицій

Матеріальною базою будьякої підприємницької діяльності є необоротні активи, без яких не може здійснюватися ні один господарський процес.

Поділ активів на основні (необоротні) й оборотні прийшло в практику бухгалтерського обліку з економіки через судову сферу наприкінці XIXго або початку XXго ст. Вперше зазначені терміни з'явилися в Англії, у судових звітах, які торкалися методів оцінки фіксованих (необоротних) і оборотних активів, потрапивши туди з економічної літератури того часу. Варто також відзначити, що одна з основних вигод, яка спонукала економістів та бухгалтерів того часу на поділ активів на основні й оборотні полягає в можливості оцінки на підставі цього ліквідності господарюючого суб'єкта.

З набранням чинності Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та запровадженням з 2000р. національних стандартів бухгалтерського обліку, в Україні з'явилося широко всім відоме поняття необоротних активів.

В українському законодавстві відсутнє поняття "необоротні активи". Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", "необоротні активи - всі активи, що не є оборотними". У цьому ж Положенні зазначено, що до оборотних активів належать "грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу"

Таким чином, під необоротними активами треба розуміти активи, що використовуються підприємством у його діяльності протягом тривалого періоду часу (більше одного року) та від використання яких підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди; та їх вартість може бути достовірно визначена.

Однозначного тлумачення визначення та суті необоротних активів не існує, так як кожній складовій необоротних активів у бухгалтерському обліку планом рахунків визначено окремий рахунок, оскільки облік потребує більш детальної інформації про окремі об'єкти, що призводить до "невикористання" у професійній діяльності бухгалтера терміну "необорний актив". Водночас, у бухгалтерському обліку здійснюється постійне та неперервне відображення всіх господарських засобів, процесів та явищ у фінансовогосподарській діяльності підприємства, які входять до складу поняття «необоротні активи».

Очевидно, що склад необоротних активів доволі різноманітний, а тому вони потребують класифікації. Економічна класифікація необоротних активів наведена на рисунку 1.

Класифікація необоротних активів

основні засоби;

довгострокові біологічні активи;

інші необоротні матеріальні активи;

нематеріальні активи;

довготермінові фінансові інвестиції;

довготермінову дебіторську заборгованість;

відстрочені податкові активи;

гудвіл.

Облік необоротних активів в Україні ведеться відповідно до чинного законодавства, а саме законів, інструкцій, положень, плану рахунків, національних та міжнародних стандартів обліку.

Національні стандарти бухгалтерського обліку розроблялися з урахуванням міжнародних, саме тому П(С)БО щодо обліку необоротних активів має ряд спільних моментів з МСФЗ. Поряд з подібними рисами можна виділити й відмінні.

Згідно з П(С)БО 2 «Баланс», фінансові інвестиції -- це активи, які підприємство утримує з метою збільшення прибутку (отримання відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. Іншими вигодами можуть бути, наприклад, переваги при укладанні виробничих, комерційних або фінансових угод утримувачем фінансових інвестицій. Фінансова інвестиція для отримувача (реципієнта) має форму майна та коштів (готівкових або безготівкових), а для інвестора (донора) -- це корпоративні права (частка в статутному капіталі, оформлена установчим договором або акції), строкові цінні папери (облігації, ощадні сертифікати, векселі), деривативи (фондові, валютні, товарні) та інші фінансові інструменти.

До фінансових інвестицій належать капітали інших підприємств, акції, облігації, депозитні (ощадні) сертифікати, інші цінні папери.

Акція -- цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує частку у статутному капіталі акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Розрізняють привілейовані та прості (звичайні) акції. Від звичайної акції привілейована відрізняється тим, що сума дивідендів по ній фіксована і становить певний відсоток від номінальної вартості акції, тобто не залежить від величини прибутку за звітний рік. У випадку недостатності прибутку виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного капіталу підприємства. Величина ж дивідендів за звичайними акціями не фіксована, вона залежить від отриманого прибутку і рішення зборів акціонерів.

Облігація -- борговий цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого відсотка.

Облігації за способом отримання доходу поділяються на відсоткові (купонні) і безвідсоткові (дисконтні). Відсоткові облігації можуть бути реалізовані з премією або з дисконтом, безвідсоткові -- тільки з дисконтом. Обидві категорії відображають процес встановлення ринкової вартості облігацій. Як правило, умовами емісії купонних облігацій передбачаються проміжні виплати відсоткового доходу.

Депозитний (ощадний) сертифікат -- письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків по ньому.

Ощадні сертифікати, як і облігації, можуть бути реалізовані з премією або дисконтом. Але вони не мають проміжних виплат відсотків. Відсотки сплачуються банкомемітентом після закінчення терміну депозиту. У випадку дострокового повернення коштів, депонованих за ощадним сертифікатом, на вимогу вкладника, банкемітент застосовує штрафні санкції у вигляді зниження відсоткової ставки за весь термін депозиту.

Фінансові інвестиції відображають різні види участі одного підприємства в діяльності іншого підприємства. Документи, що засвідчують про цю участь, називають фінансовими інструментами. Фінансові інструменти можуть бути первинними і вторинними (похідними, або деривативними). Похідні цінні папери: опціони, ф'ючерси і варанти засвідчують право на цінні папери, але не є такими. Так, акції є первинними фінансовими інструментами, а опціони на акції -- вторинними.

2.3 Облік матеріалів та малоцінних і швидкозношуваних предметів (МШП)

Принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності встановлені П (С) БО 9 "Запаси".

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство одержить у майбутньому економічні вигоди, зв'язані з к використанням, і їхня вартість може бути вірогідно визначена. Під економічною вигодою розуміється потенційна можливість одержання підприємством коштів від використання активу. Відповідно до Інструкції № 291, МШП, використовувані протягом не більш одного року чи нормального операційного циклу, в бухгалтерському обліку відбиваються на рахунку 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети". Згідно П (С) БО 9 при передачі МШП зі складу в експлуатацію знос не нараховується, а вартість МШП виключається зі складу активів підприємства (тобто списується з рахунка 22) і відноситься на витрати звітного періоду. Організація обліку МШП Відповідно до Інструкції № 291 до МШП відносяться предмети, що використовуються протягом не більш одного року чи нормального операційного щ. клу, зокрема, інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг і т. п.

Інструкція № 291 не містить вичерпного переліку предметів, що відносяться до МШП. При визначенні складу предметів, облік яких ведеться на рахунку 22, можна керуватися визначеннями, наведеними в Положенні по бухгалтерському обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів, затвердженому листом Міністерства фінансів СРСР від 18.10. 79 р. № 166 (далі - Положення № 166). При цьому, відповідно до постанови Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР" від 12.09. 91р. № 1545ХН, Положення № 166 діє в частині, що не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до Положення № 166 бухгалтерський облік МШП ведеться по місцях збереження і перебування, а також по особах, відповідальних за їхню схоронність, у розрізі наступних груп:

інструменти і пристосування загального користування;

спеціальні інструменти і спеціальні пристосування;

змінне устаткування;

технологічна тара;

виробничий інвентар;

господарський інвентар;

спеціальний одяг, спеціальне взуття і запобіжні пристосування;

постільні приналежності;

інші малоцінні та швидкозношувані предмети.

При віднесенні предметів до складу МШП, наведених у Положенні № 166, варто дотримуватись основного критерію -- термін корисного використання (експлуатації) цих предметів на підприємстві не повинний перевищувати один рік.

Для організації обліку МШП рекомендується застосовувати типові форми первинних документів, затверджені наказом Міністерства статистики України від 22.05. 96р. № 145, а саме:

форма № МШ1 "Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристосувань)";

форма № МШ2 "Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів";

форма № МШ3 "Замовлення на ремонт чи заточення інструментів (пристосувань)";

форма № МШ4 "Акт вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів";

форма № МШ5 "Акт на списання інструментів і обмін їх на придатні";

форма № МШ6 "Особиста картка обліку спецодягу, спец, взуття і запобЬ:сних пристосувань";

форма № МШ7 "Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спец, взуття і запобіжних пристосувань";

форма № МШ8 "Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів". Оскільки організація обліку МШП в експлуатації має визначені особливості в залежності від видів предметів, розглянемо специфіку обліку найбільш розповсюджених з них.

До інструментів і пристосувань загального користування відносяться механізовані і немеханізовані знаряддя праці загального призначення, а предмети, що прикріплюються також до машин, що служать для обробки матеріалів.Господарський інвентар

До господарського інвентарю відносяться предмети конторського і господарського оснащення: конторські меблі (столи, стільці, шафи, портьєри), вішалки, гардероби, протипожежний інвентар. Спеціальний одяг, спеціальне взуття і засоби індивідуального захисту До спеціального одягу, спеціальному взуттю і засобів індивідуального захисту відносяться комбінезони, костюми, куртки, штани, халати, кожухи, різне взуття, рукавиці, окуляри, шоломи, протигази, респіратори і т. п.

Спецодяг і спецвзуття видаються працівникам тих професій і посад, що передбачені в типових галузевих нормах безкоштовної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття й інших засобів індивідуального захисту, або галузевих нормах, затверджених на підставі типових, відповідно до встановлених норм і термінів носіння незалежно від форми власності і галузевої приналежності підприємства, на якому працює даний працівник.

Видача, збереження і користування спецодягом, спецвзутгям і засобами індивідуального захисту здійснюються відповідно до порядку, установленого Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям і іншими засобами індивідуального захисту, затвердженим наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 29.10. 96р. № 170. Придбання Відповідно до П (С) БО 9 придбані (отримані) МШП зараховуються на баланс по первісній вартості.

Первісною вартістю МШП, придбаних за плату, є собівартість, що складається з наступних фактичних витрат:

сум, що сплачуються постачальнику (продавцю) відповідно до договору за винятком непрямих податків;

сум увізного мита;

сум непрямих податків у зв'язку з придбанням МШП, що не відшкодовуються підприємству;

транспортнозаготівельних витрат (витрат на заготівлю МШП, оплату тарифів (фрахту) за вантажнорозвантажувальні роботи і транспортування МШП усіма видами транспорту до місця їхнього використання, включаючи витрати по страхуванню ризиків транспортування МШП).

Первісною вартістю МШП, отриманих підприємством безоплатно, є їхня справедлива вартість. Вартість безоплатно отриманих МШП відбивається в складі інших доходів на рахунку 745 "Доходи від безоплатно отриманих активів" звітного періоду.

Відповідно до П (С) БО 9 вартість МШП, переданих в експлуатацію, виключається зі складу активів, тобто списується з балансу підприємства.

2.4 Облік праці та заробітної плати

Сільське господарство особлива сфера економіки, специфіка якої зумовлена органічним поєднанням сільськогосподарської праці з використанням земель сільськогосподарського призначення, її зв'язком з природнокліматичними умовами, залежністю від окремих біологічних, фізіологічних процесів у рослинництві , можливістю визначення результатів праці по закінченні повного виробничого циклу, сезонним характером сільськогосподарського виробництва. У наш час методи й засоби обліку робочого часу досить різноманітні -- це і жетонна система, і записи в спеціальних картках чи журналах, і використання індивідуальних лічильників часу або штамчасу, і електронні засоби фіксації (датчики) чи спостереження. 

Оплата праці для більшості працівників є провідним стимулом у їх виробничій діяльності. Від рівня організації оплати праці значною мірою залежить ефективність виробництва. Заробітна платня працівників складається в основному з двох частин: основна і додаткова оплата. Основна зарплата це оплата за виконання норм праці: обсягу робіт, кількість продукції, відпрацьованого часу, виконання посадових обов'язків. Вона як правило, здійснюється на основі тарифної сітки і розцінок з оплати праці за одиницю робіт, часу, продукції. Основна оплата праці займає 6070% у загальному фонді оплати праці. Її розмір регулюється тарифним розрядом, присвоєним даному виду робіт або працівникові. Додаткова оплата включає:

премії, за результати праці вище нормативних;

за економію матеріальних ресурсів;

компенсація за роботу із шкідливими і небезпечними умовами праці;

доплати за суміщення професій.

Оплата праці проводиться за годинними тарифними ставками або місячним окладом для робітників і посадовим окладом згідно штатного розкладу для керівників, фахівців і службовців. Форма і розмір стимулювання праці передбачені Положенням з оплати праці і встановлюється наказом директора ТОВ. Порядок розрахунку індивідуальних чи колективних розцінок за одиницю продукції або робіт в основному виробництві.

Різноманітність умов праці в рослинництві зумовлює застосування практично всіх відомих форм оплати праці. Лідируючу роль грає відрядно преміальна система за одиницю виконаних робіт і виробленої продукції. Оскільки всі розробки з оплати праці носять рекомендаційних характер, тому на практиці можуть користуватися узагальненими методичними орієнтирами для тарифікації та оплати праці. Для розрахунку відрядних розцінок з оплати праці місячну тарифну ставку першого розряду помножують на відповідний розряду роботи коефіцієнт. Отриманий місячний тарифний фонд оплати ділять на кількість робочих днів на місяць. Отриману в результаті денну ставку для розрахунку відрядних розцінок збільшують на 2550%. Потім знайдену відрядну денну ставку ділять на змінну норму виробітку або змінну норму отримання продукції (зерна, коренеплодів) і отримують розцінку з оплати праці за одиницю виконаних робіт або одиницю отриманої продукції. При цьому денна ставка і норма вироблення повинні розраховується на одну і ту ж тривалість зміни.

Також потрібно відмітити що,заробітну плату виплачують регулярно. Колектив матеріально зацікавлений у результатах роботи , так як практикується виплата премій за перевиконання норм. Проте останні 2 місяці спостерігалася затримка з виплатою орендних платежів за земельні паї. Проте було досягнуто компромісу - виплати частини платежів становили зерно.

2.5 Облік грошових коштів і розрахункових операцій

У результаті аналізу системи обліку коштів на ТОВ « Галицька Аграрна компанія » було визначено:

на підприємстві застосовується журнальноордерна форма обліку;

облік касових операцій ведеться відповідно до Порядку ведення касових операцій у національній валюті;

ліміт залишку готівки в касі встановлений у розмірі 2 500 грн.;

Товариство має поточний рахунок у національній валюті у відділенні Ощадбанку. Прийом і видача коштів або безготівкові перерахування банк здійснює по розрахунковоплатіжних документах. Найбільш розповсюдженим з них є: грошові і розрахункові чеки, платіжні доручення, дорученнявимоги.

ТОВ « Галицька Аграрна компанія » також користується системою «КлієнтБанк». Основною функцією системи «КлієнтБанк» є надання можливості проводити платежі зі свого поточного рахунку в банку, не відвідуючи банк. Крім того, система «КлієнтБанк» дозволяє:

здійснювати моніторинг коштів на поточному рахунку;

одержувати виписки з поточного рахунка;

одержувати від банку щоденні офіційні курси іноземних валют, використовуваних при здійсненні операцій;

вести довідник своїх контрагентів по платежах і довідник призначення платежу;

одержувати від обслуговуючого банку повідомлення про нові банківські послуги, про зміну процентних ставок по кредитах і депозитам, іншу інформацію, яку банк вважає потрібним оперативно доводити до клієнтів.

Отже, система „Клієнт-банк” обумовлено насамперед зручністю і скороченням втрати часу на здійснення безготівкових розрахунків, при дотриманні повної конфіденційності і зберіганню інформації. Для обліку наявності, руху залишків готівки в касі використовують активний рахунок № 30 "Каса" з такими субрахунками:

№ 301 "Каса в національній валюті"

№302 "Каса в іноземній валюті".

Основною кореспонденцією рахунків з обліку готівки є :

Таблиця 14.1

№ пор.	Назва операції	Кореспондуючі рахунки
		Дт	Кт
1.	Грошові кошти, що надійшли в касу підприємства за реалізовану продукцію	30	701
2.	Грошові кошти, що надійшли в касу з розрахункового рахунку	30	31
3.	Кошти, що надійшли в касу підприємства від дебіторів	30	377
4.	Суми, що надійшли від покупців за продукцію	30	361
5.	Повернення підзвітними особами невикористаних сум у національній валюті	301	372
6.	Суми, що надійшли на погашення заподіяних матеріальних збитків	30	375
7.	Суми, що надійшли на погашення дебіторської заборгованості за позикою	30	377
8.	Суми, що надійшли на оплату акцій, реалізованих за готівку як внесок засновників до статутного капіталу	30	46
9.	Оприбуткування в касі лишків грошей, виявлені під час інвентаризації	30	719
10.	Надходження в касу грошей в іноземній валюті з розрахункового рахунку	302	312
11.	Суми, що надійшли від продажу облігацій	30	521
12.	Відображена додаткова курсова різниця	302	714
13.	Повернення сум працівниками на погашення виданих авансів у рахунок заробітної плати	30	661
14.	Внесення готівки в банк для зарахування на поточний рахунок підприємства в національній валюті	311	301
15.	Внесення готівки в банк для зарахування на поточний рахунок підприємства в іноземній валюті	312	302
16.	Суми, здані на поточний рахунок в банк через інкасатора	311	30
17.	Виплата заробітної плати з каси підприємства	661	30
18.	Суми, видані підзвітним особам	372	30
19.	Видача персоналу позик	377	30
20.	Суми нестач готівки в касі, виявлені під час інвентаризації	947	30
21.	Від'ємна курсова різниця	945	30

Витрачання готівкової виручки узгоджується з банком і обмежена конкретним переліком витрат на виплату зарплати, допомоги, премій, закупівлю с/г продукції, скупку тари , відрядні видатки, господарські потреби. Внесення готівки з каси організації на банківські рахунки інших організацій і фізичних осіб не допускається. Дотримання граничного розміру розрахунків готівкою між юридичними особами. Застосування контрольнокасової техніки. При продажу товарів, робіт, послуг за готівковий розрахунок (або при оплаті пластиковими картами) у встановлених випадках повинна застосовуватися контрольнокасова техніка, включена до Державного Реєстру. Порушення правил роботи з готівкою тягне адміністративну відповідальність посадових осіб організації .

Готівкові гроші надходять до каси організації кількома шляхами: з банківських рахунків організації, від покупців (виручка від продажів), від підзвітних осіб (повернення невикористаних сум), в оплату за грошові документи, від співробітників організації (повернення позик, відшкодування шкоди), від засновників (внесення статутного капіталу). Операції по надходженню коштів до каси оформляються уніфікованим первинним документом Прибутковим касовим ордером .

Реєстрація прибуткових і видаткових касових ордерів ведеться в Журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (форма КО3), призначеному для контролю за цільовим використанням коштів. Рух готівкових грошей враховується у Касовій книзі . ТОВ «Галицька Аграрна Компанія » веде одну касову книгу, прошнуровану, з пронумерованими аркушами, опечатаних та завірену підписами керівника та головного бухгалтера. Касову книгу веде касир. На даному підприємстві касова книга ведеться автоматизоване. Вона роздруковується за підсумками місяця, а в кінці року брошюруется, опечатується та завіряється необхідними підписами. Інвентаризація каси проводиться відповідно до наказу. Мета інвентаризації перевірка правил зберігання готівки, оформлення первинної та вторинної облікової документації, відповідність залишку в касовій книзі фактичному залишку в касі.

У ТОВ « Галицька Аграрна Компанія » інвентаризація обов'язкова при зміні касира, при виявленні нестач і розкрадань, перед складанням річної звітності. В інших випадках терміни проведення інвентаризації встановлює керівник організації в Наказі про проведення інвентаризації, також в Наказі призначається комісія для проведення інвентаризації (представники керівництва, бухгалтерії, служби аудиту).

Інвентаризація починається з перевірки облікового залишку, відображеного в звіті касира, фактичній наявності грошей в касі. Якщо фактичний залишок більше облікового, то в касі є надлишок, який повинен бути визнаний.

2.6 Облік витрат діяльності.

Витрати операційної діяльності розраховують в рослинництві, тваринництві, на відповідних субрахунках рахунку 23. Собівартість у сільському господарстві розраховується один раз на рік, у допоміжних виробництвах -- один раз на місяць. Елементи витрат у сільському господарстві такі самі, як і в інших галузях. Комплексні витрати розподіляються між об'єктами обліку пропорційно до обсягів робіт (витрати на утримання лісозахисних смуг, утримання та експлуатацію сільськогосподарської техніки, витрати на запилення, на обробку посівів отрутохімікатами тощо). Витрати підрозділу розподіляються між об'єктами обліку пропорційно до планових або нормативних витрат. Витрати на заходи з підвищення родючості земель та інші витрати під урожай майбутніх років обліковуються як витрати майбутніх періодів. (Додаток)Орієнтовний перелік статей витрат :

витрати на оплату праці;

насіння та посадковий матеріал -- в цю статтю не включаються витрати на підготовку насіння до посіву, його транспортування, вони відносяться на виробництво певної культури за відповідними статтями витрат;

паливо і мастильні матеріали;

добрива (вартість добрив без витрат на їх підготовку, транспортування тощо);

засоби захисту рослин .

сировина та матеріали (без зворотних відходів): у млині -- вартість зерна.

роботи та послуги (вартість послуг власних допоміжних виробництв і послуг, наданих сторонніми підприємствами, зокрема, вартість послуг транспорту, плата за воду для зрошення тощо);

витрати на ремонт необоротних активів;

інші витрати на утримання необоротних активів (обліковуються на окремому субрахунку рахунку 91; відносяться на собівартість продукції окремих культур пропорційно до обсягу виконаних робіт, оброблених площ);

інші витрати (вартість спецодягу та спецвзуття, , витрати на будівництво, страхування майна, врожаю, окремих категорій працівників);

непродуктивні витрати (витрати від падежу (тварин), худоби (за винятком втрат від стихійного лиха, сум, віднесених на винних осіб, та вартості одержаної сировини), брак у виробництві тощо);

загальновиробничі витрати.

Специфіка загальновиробничих витрат полягає в тому, що:

1)вони не поділяються на постійні та змінні;

2) вони розподіляються між основними галузями та об'єктами витрат пропорційно до суми прямих витрат, без витрат основних матеріалів (корми, насіння, сировина);

3) на окремому субрахунку рахунку 91 обліковуються витрати, що стосуються всіх напрямів діяльності господарства, зокрема витрати на:

утримання основних засобів, складів для зберігання виробничих запасів, засобів природоохоронного призначення;

рекультивацію земель, захоронения екологічно небезпечних відходів.

2.7 Облік збуту продукції

Збут комплекс процедур просування готової продукції на ринок (формування попиту, одержання й обробка замовлень, комплектація і підготовка продукції до відправлення покупцям, відвантаження продукції на транспортний засіб і транспортування до місця продажу) й організацію розрахунків за неї (встановлення умов і здійснення процедур розрахунків з покупцями за відвантажену продукцію). Головна мета збуту реалізація економічного інтересу виробника (одержання підприємницького прибутку) на основі задоволення платоспроможного попиту споживачів.

Збут є завершальною стадією господарської діяльності товаровиробника, у ринкових умовах облік та аналіз збуту полягає у вивченні кон'юнктури ринку й можливостей підприємства виробляти продукцію, яка буде користуватися попитом, а також у складанні планів продажів, на основі яких повинні формуватися плани постачання й виробництва.

В умовах розвитку ринкової економіки бухгалтерський облік повинен виконувати такі завдання як вибір об'єктів обліку та пов'язаних з ними витрат; оцінку ефективності розміру витрат; відображення виробничих процесів з метою управління збутом, класифікація витрат при визначенні собівартості продукції, формування внутрішньої звітності по виробничим процесам [2].

Підприємство має виконати такі завдання зі збуту:

розкрити сутність збутової політики підприємства та її роль у сучасній економіці;

розглянути формування збутової політики підприємства як основу вдосконалення системи збуту;

визначити аспекти, на які доцільно орієнтувати збутову політику підприємства;

розглянути цілі та завдання збуту готової продукції;

розглянути загальну модель формування збутової політики, а також доцільність документального закріплення збутової політики;

розкрити сутність та необхідність проведення робочої наради;

визначити основні завдання маркетингового підрозділу та функції керівника маркетингового відділу;

розглянути стадії загальної методики при підготовці планів продажів;

запропонувати напрями оптимізації планування продажів [4, c. 388].

Бухгалтерський облік повинен відображати інформацію про певні ринки збуту, виробничі підрозділи для розробки управлінських рішень. Важливим шляхом оцінки облікових даних щодо збутової політики є розрахунок сум покриття, який здійснюють бухгалтерааналітики для оцінки впливу ринкової інфраструктури на збут.

Гострою проблемою на сьогодні є неплатежі в розрахунках за постачання продукції між підприємствамипартнерами. Майже половина загального обсягу реалізації продукції складає бартер. Збутовий потенціал розраховується співвідношенням суми експертних оцінок використання підсистем збутового потенціалу і максимального значення (за розробленою шкалою воно склало 296 балів) використання збутового потенціалу підприємства . На основі проведених дослідів показано, що рівень використання збутового потенціалу в усіх групах підприємств нижче 50%. Найвищий цей показник в спеціалізованих середніх підприємствах (47,8%), але дуже слабко використовуються можливості збутового потенціалу в змішаних підприємствах (20,3%).

Цілі збуту продукції виходять із цілей підприємства, серед яких переважає максимізація прибутку. Досягнення максимального прибутку можливе лише за умов успішної реалізації таких завдань у сфері збуту, як: оптимальне завантаження виробничих потужностей замовленнями споживачів; вибір раціональних каналів розподілу товароруху; мінімізація сукупних витрат у господарському циклі товару, включаючи витрати післяпродажного обслуговування та споживчого сервісу.[3, с. 129]

2.8 Облік доходів і фінансових результатів

Грошові надходження підприємств відіграють значну роль у процесі кругообігу коштів. Зокрема, виручка від реалізації продукції є однією з ланок забезпечення нового кругового обороту коштів підприємства. За рахунок грошових надходжень :

1.відшкодовуються витрати підприємства матеріальні витрати ( використання сировини, електроенергії, палива тощо), створення амортизаційного фонду, ремонтного фонду,оплата праці робітників, податкові, включені до собівартості;

2.сплата непрямих податків;

3.сплачуються податкові платежі, що відносяться до фінансових результатів підприємства:

 податок на прибуток;

податок на майно;

податок на рекламу;

податок на утримання невиробничої сфери.

4.створюється резервний фонд підприємства;

5.створюється фонд налагодження та фонд споживання підприємства;

6.виплачуються дивіденди.

Основними напрямками використання фонду є:

придбання основних фондів виробничого і невиробничого призначення;

фінансування науково дослідних робіт;

підготовка та перепідготовка кадрів;

сплата відсотків по позикам.

Фонд споживання - це джерело засобів підприємства для соціального розвитку і матеріального стимулювання працівників. Враховуються виплати в грошовій і матеріальній формі, дивіденди, відсотки, виплачені по акціям трудового колективу, різноманітні соціальні пільги. Резервний фонд, як правило, формується підприємством в розмірі 1015% від грошових надходжень ( при відповідних формах власності підприємства формування резерву є обов'язковим, наприклад, в акціонерних товариствах). Необхідність створення резерву звалючається в тому, що в ринковій економіці підприємства являються суб'єктами ризикової діяльності. Тому створюється резерв, щоб у випадку припинення діяльності підприємства, були кошти для покриття кредитної заборгованості. Крім прибутку підприємство може зарахувати в фонд емісійних доходів - різниця між комбінаційною ціною та ціною продажу акцій.

Отже, відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і грошові фонди, грошові надходження створюють економічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції, удосконалення та розширення власного господарства, збільшення власного капіталу. Залишок виручки становить валовий дохід. К. Маркс і Ф. Енгельс писали: “ Валовий дохід є та частина вартості ... і вимірна частина валового продукту ..., котра залишається після відрахування частини вартості і виміряної частини всього виробленого продукту, який заміщує вкладений у виробництво і спожитий у ньому постійний капітал. Валовий дохід дорівнює, таким чином, заробітній платі + прибуток + рента ”. Валовий дохід - це грошовий вираз вартості знов створеної продукції. Він визначається як різниця між виручкою та матеріальними витратами й амортизаційними відрахуваннями у складі вартості реалізованої продукції. Валовий дохід є важливим показником діяльності підприємства і характеризує її ефективність.

Головною метою аналізу фінансових результатів діяльності підприємства є отримання невеликої кількості ключових параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами і кредиторами.

Основними завданнями аналізу фінансових результатів є:

оцінка рівня і динаміки абсолютних і відносних показників фінансових результатів (прибутку і рентабельності);

вивчення структури прибутку за видами фінансових результатів;

визначення впливу різних факторів на суму прибутку і рівень рентабельності;

вивчення розподілу та використання прибутку підприємства;

аналіз відносних показників прибутковості (аналіз порога рентабельності);

визначення можливих резервів збільшення прибутку і рентабельності, а також шляхів їх мобілізації.

Для забезпечення виробництва здійснюватись процес постачання необхідними предметами праці. За виробництвом продукції відбувається процес реалізації. Всі три процеси взаємопов'язані, постійно змінюють один одного і на підприємстві відбувається безперервний кругообіг засобів, на останньому етапі якого натуральна їхня форма набуває характеру грошової. Отже, прибуток, створений у процесі виробництва, набуває грошової форми у процесі реалізації. Інакше кажучи, фінансовий результат - це кінцевий економічний підсумок господарської діяльності підприємства, виражений у формі прибутку (збитків).

Об'єктом розподілу є прибуток підприємства. Під його розподілом розуміють направлення прибутку в бюджет і використання на підприємстві та за його межами. Законодавчо розподіл прибутку регулюється в тій його частині, яка надходить до бюджетів різних рівнів у вигляді податків та інших обов'язкових платежів. Визначення напрямків витрачання прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, структури статей його використання знаходиться в компетенції підприємства. Принципи розподілу прибутку можна сформулювати так:

прибуток, отриманий підприємством у результаті здійснення виробничогосподарської та фінансової діяльності, розподіляється між державою і підприємством як господарюючим суб'єктом;

прибуток для держави надходить у відповідні бюджети у вигляді податків, обов'язкових платежів, ставки яких не можуть бути довільно змінені. Склад і ставки податків, порядок їх нарахування і внесення до бюджетів встановлюються законодавчо;

величина прибутку підприємства, що залишилася в його розпорядженні після сплати податків, не повинна знижувати його зацікавленості у зростанні обсягів виробництва та поліпшенні результатів виробничогосподарської і фінансової діяльності;

прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, насамперед направляється на заощадження, забезпечення його подальшого розвитку, і тільки в іншій частині -- на потреби споживання.

На ТОВ « Галицька Аграрна Компанія» розподілу підлягає чистий прибуток, тобто прибуток, що залишився в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів. Розподіл чистого прибутку -- один із напрямів внутрішньофірмового планування, значення якого в ринкових умовах зростає. Порядок розподілу і використання чистого прибутку на підприємстві фіксується в статуті підприємства.

2.9 Облік власного капіталу та забезпечення зобов'язань

Власний капітал - це загальна вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності та використовуються ним для формування його активів.

Врахуванням принципу єдиного грошового вимірника капіталу у бухгалтерському обліку є сукупністю майнових засобів призначених для господарських цілей, виражений в грошовій одиниці, тобто підсумок по активу балансу рівний його підсумку по пасиву балансу. Кожне підприємство для здійснення господарської діяльності повинно мати економічні ресурси, які є активами підприємства, якщо підприємство формує свої активи тільки за рахунок власних коштів то балансове рівняння виглядає так:

Активи = власний капітал.

Активи підприємства можуть поповнюватися за рахунок коштів інших юридичних і фізичних осіб, у цьому випадку підприємство матиме зобов'язання тому рівняння набуває такого вигляду:

Активи = власний капітал + зобов'язання.

Власний капітал відображає величину вартості засобів, які належать підприємству. На величину власного капіталу впливають такі фактори:

Інвестиції, які збільшують активи за рахунок додаткових коштів;

Вилучення коштів власника підприємства, що зменшує активи;

Доходи, що призводять до зростання власного капіталу;

Витрати, які зменшують розмір власного капіталу.

Основним елементом власного капіталу є статутний капітал - один із основних показників, що характеризує розмір та фінансовий стан підприємства.

Статутний капітал - це організаційноправова форма капіталу, величина якого визначається установчими документами суб'єкта господарювання згідно з чинним законодавством. Це сукупність внесків засновників в майно, виражених у грошовому вимірнику при створенні підприємства для забезпечення його статутної діяльності. З 01.01.04р. основними нормативними документами з формування статутного капіталу виступають: Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України та Закон України “Про господарські товариства”.

Для обліку статутного капіталу використовується пасивний рахунок 40 “Статутний капітал” за кредитом якого відображається формування та збільшення статутного капіталу, зокрема за рахунок нерозподіленого прибутку, внесків нових учасників товариства, а також переведених додаткових внесків наявних учасників товариства. До моменту реєстрації товариств статутний капітал повинен бути сформований не менше ніж на 30% його загальної величини. При формуванні статутного капіталу кореспонденція буде виглядати таким чином: Дт 46 Кт 40.

2. 10 Облік розрахунків за податками та платежами

Облік розрахунків за податками і платежами на рахунку 64 «Розрахунки за податками й платежами»

Рахунок 64 "Розрахунки за податками й платежами" призначено для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в дохід бюджету.Порядок справляння таких платежів регулюється чинним законодавством. За кредитом рахунку 64 "Розрахунки за податками й платежами" відображаються нараховані платежі до бюджету, за дебетом належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання тощо.

Рахунок 64 "Розрахунки за податками й платежами" має такі субрахунки:

641 "Розрахунки за податками"

642 "Розрахунки за обов'язковими платежами"

643 "Податкові зобов'язання"

644 "Податковий кредит"

На субрахунку 641 "Розрахунки за податками" ведеться облік податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до чинного законодавства (податок на прибуток, податок на додану вартість,акцизний збір,податок на землю, мито,податок з доходів фізичних осіб,податок с власника авто,місцеві податки). На субрахунку 642 "Розрахунки за обов'язковими платежами" ведеться облік розрахунків за зборами (обов'язковими платежами), які справляються відповідно до чинного законодавства та облік яких не ведеться на рахунку 65 "Розрахунки з страхування". На субрахунку 643 "Податкові зобов'язання" ведеться облік суми податку на додану вартість, визначену, виходячи із суми одержаних авансів (попередньої оплати) за готову продукцію, товари, інші матеріальні цінності та нематеріальні активи, роботи, послуги, що підлягають відвантаженню (виконанню). На субрахунку 644 "Податковий кредит" ведеться облік суми податку на додану вартість, на яку підприємство набуло право зменшити податкове зобов'язання. Аналітичний облік розрахунків за податками й платежами ведеться за їх видами.

Кореспонденція рахунка 64 Розрахунки за податками й платежами.

Слід зазначити, що одні податки, збори і платежі включають у витрати виробництва, інші покривають із прибутку підприємства. До того ж підприємства здебільшого використовують для обліку витрат виробництва одночасно рахунки класу 8 та 9. Тому кореспонденція рахунків, за якою відображають нарахування податків, зборів і платежів, залежить від того, за рахунок якого джерела покривають нараховані суми, та від методики обліку витрат виробництва.

2. 11 Фінансова звітність підприємства

Фінансова і статистична звітність є невід'ємною складовою ТОВ « Галицька Аграрна компанія », що використовується з метою дієвого державного регулювання у сільському господарстві. Вона надає інформацію про показники господарювання, на підставі яких можна робити науково обґрунтовані висновки про досягнутий рівень розвитку галузі та приймати управлінські рішення на мікро і макрорівнях.

ТОВ « Галицька Аграрна Компанія » складається з фінансового звіту суб'єкта малого підприємства, який в свою чергу поділяється на « Баланс » та « Звіт про фінансові результати ». (Додаток) Для того щоб бухгалтерська звітність відповідала висунутим до неї вимогам, при складанні бухгалтерських звітів повинно бути забезпечено, дотримання наступних умов: повне відображення за звітний період усіх господарських операцій і результатів інвентаризації всіх виробничих ресурсів, готової продукції та розрахунків; повний збір даних синтетичного і аналітичного обліку , а також показників звітів і балансів з даними синтетичного і аналітичного обліку; здійснення запису господарських операцій у бухгалтерському обліку тільки на підставі належно оформлених виправдувальних документів або прирівняних до них технічних носіїв інформації; правильна оцінка статей балансу.

Розділ ІІІ. Тематика проходження практики з управлінського обліку на підприємстві

3.1 Організація управлінського обліку на підприємстві

Управління здійснює власник підприємства і директор. Власником даного ТОВ «Галицька Аграрна Компанія » є Захарчук В.В. , також він виконує обов'язки директора. Вищим органом підприємства є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників Товариства, (в даному випадку учасником є ПСП «Оскар») або призначених ними представників.

...