Організація обліку на підприємстві ТОВ "Галицька Аграрна Компанія"

Загальні засади правового регулювання фінансування господарської діяльності сільськогосподарських державних та комунальних підприємств викладено в розділі III ГК. Згідно з його положеннями, державні (комунальні) сільськогосподарські підприємства, на відміну від сільськогосподарських кооперативів, акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю та фермерських господарств, не є власниками закріпленого за ними державного (комунального) майна та отримують від держави (місцевих органів самоврядування) фінансову підтримку у вигляді дотацій, субсидій, компенсацій. Дотаціями є безпроцентні асигнування з державного бюджету, призначені для покриття збитків суб'єктів господарської діяльності або збалансування доходів і видатків бюджетів нижчого рівня. Субсидія -- фінансова або інша підтримка державними органами виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту, споживання відповідного товару, внаслідок чого суб'єкт господарювання отримує пільги (прибутки), тобто коли державні органи: здійснюють пряму передачу грошей (у формі дарування, дотації, позики, участі в акціонерному капіталі тощо); потенційну пряму передачу грошей або зобов'язань (гарантій); відмовляються від справляння податків із доходів, які, як правило, підлягають справлянню, або не стягують їх (у разі встановлення податкових пільг, відстрочення сплати податку тощо); забезпечують суб'єктів господарювання майном (зокрема товарами) чи послугами, крім призначених для створення загальної інфраструктури, або закуповують товари чи послуги; здійснюють платежі або доручають приватній установі виконувати одну чи більше зазначених у цьому пункті функцій. Компенсація -- це відшкодування державою частини вартості кредитів, одержаних сільськогосподарськими товаровиробниками за комерційними ставками згідно з договорами.

Державне фінансування здійснюється також шляхом надання субвенцій державним та комунальним підприємствам. Субвенції являють собою міжбюджетні трансферти для використання їх з певною метою в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Загалом, державне (комунальне) сільськогосподарське підприємство, як і будьякий інший суб'єкт аграрного господарювання, самостійно планує свою фінансову діяльність, встановлює ціни на продукцію, що реалізується, формує потрібні для забезпечення стабільної діяльності різні грошові й натуральні фонди, організує та здійснює оперативний, бухгалтерський і статистичний облік та звітність.

Фермерське господарство, відповідно до розділу VII Закону України "Про фермерське господарство", формує свої фінанси за рахунок власних доходів, тобто прибуткової господарської діяльності. Крім того, згідно зі ст. 11 цього Закону, фермерське господарство може отримувати кошти Українського державного фонду підтримки фермерських господарств на безповоротній основі та на конкурсних засадах на поворотній основі. На безповоротній основі кошти надаються на такі цілі: відшкодування вартості розробки проектів відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства; відшкодування частини витрат, пов'язаних зі сплатою відсотків за користування кредитами банків, та часткову компенсацію витрат на придбання першого трактора, комбайна, вантажного автомобіля, будівництво тваринницьких приміщень, в тому числі вартість проектнокошторисних документів, пільгові умови кредитування, страхування фермерських господарств; підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів фермерських господарств у сільськогосподарських навчальних закладах; розширення досліджень із проблем організації і ведення виробництва у фермерських господарствах; видання рекомендацій з питань використання досягнень науковотехнічного прогресу в діяльності фермерських господарств; забезпечення гарантій при кредитуванні банками фермерських господарств; забезпечення функціонування Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та його регіональних відділень. Поворотна допомога надається для виробництва, перероблення й збуту виробленої продукції, на здійснення виробничої діяльності та інші передбачені Статутом Українського державного фонду підтримки фермерських господарств цілі під гарантію повернення строком від 3 до 5 років.

Важливе місце в системі фінансових відносин суб'єктів аграрного господарювання належить кредитам. Вони є джерелами позикових коштів для поповнення власних основних і обігових фондів з метою забезпечення сталого виробництва сільськогосподарської товарної продукції і сировини.

4.4 Аудит необоротних активів і фінансових інвестицій

Правильність аудиторського висновку щодо фінансових інвестицій сільськогосподарського підприємства значною мірою визначається врахуванням тих змін, що відбулися в розумінні їх сутності, первісної оцінки та оцінки на дату балансу, бухгалтерському обліку.

Фінансові інвестиції підприємства регулюються П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції». Крім того, окремі визначення щодо призначення фінансових інвестицій та інвестиційної діяльності підприємства наведено в П(С)БО 2 «Баланс» та П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів». Згідно з П(С)БО 2 фінансові інвестиції здійснюються підприємством з метою отримання прибутку (процентів, дивідендів), зростання капіталу або інших вигод інвестора. За П(С)БО 4 інвестиційна діяльність -- це придбання і реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Фінансові інвестиції поділяють на:

* довгострокові фінансові інвестиції;

* поточні фінансові інвестиції.

Основним критерієм поділу фінансових інвестицій на довгострокові й поточні є мета здійснення (придбання) інвестицій.

Відповідно до П(С)БО 2 (п. 17) до довгострокових фінансових інвестицій належать інвестиції на період більше одного року, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будьякий момент.

За П(С)БО 2 (п. 33) поточні інвестиції відображують фінансові інвестиції на строк, що не перевищує одного року, які можуть бути вільно реалізовані в будьякий момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).

Еквіваленти грошових коштів -- короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються в певні суми грошових коштів і характеризуються незначним ризиком зміни вартості.

Довгострокові фінансові інвестиції можна поділити на дві групи: 1) боргові; 2) пайові.

Для довгострокових боргових фінансових інвестицій характерним є те, що вони:

* не дають права участі в капіталі об'єкта інвестування;

* приносять дохід у вигляді процента;

* як правило, мають визначений строк обігу;

* утримуються інвестором до строку погашення;

* за відмінної вартості придбання фінансової інвестиції від номінальної різниця може бути амортизована до моменту погашення.

Довгострокові пайові фінансові інвестиції характеризуються тим, що:

* засвідчують право інвестора на частку в капіталі об'єкта інвестування;

* приносять дохід у вигляді дивідендів;

* не мають встановленого строку обігу;

* різниця між вартістю придбання та номінальною вартістю не амортизується.

Поточні фінансові інвестиції поділяють на:

1) інші поточні фінансові інвестиції;

2) еквіваленти грошових коштів.

Інші поточні фінансові інвестиції характеризуються:

* обігом на активному ринку;

* можуть бути вільно реалізовані з незначною втратою вартості;

* мають строк обігу в межах року або придбаваються з метою перепродажу незалежно від виду інвестиції;

* приносять дохід у вигляді процентів або дивідендів або за рахунок різниці купівельної та продажної ціни при перепродажу.

Еквіваленти грошових коштів характеризуються тим, що це:

* високоліквідні цінні папери з низькою дохідністю і високою надійністю;

* можуть бути вільно реалізовані в будьякий момент з мінімальною (або без неї) втратою вартості;

* мають практично постійну ринкову вартість;

* в основному придбаваються (зберігаються) як страховий резерв готівки.

Довгострокові та поточні фінансові інвестиції обліковуються на різних рахунках. Записи в регістрах з обліку довгострокових і поточних фінансових інвестицій перевіряють за схемою, наведеною на рис. 12.1. Перевірка записів в Журналіордері № 3 с.г. та відомості по рахунках 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» та 35 «Поточні фінансові інвестиції»

Довгострокові фінансові інвестиції відображуються в обліку на рахунку 14 «Довгострокові фінансові інвестиції», який призначений для узагальнення інформації про наявність і рух довгострокових інвестицій (вкладень) у цінні папери інших підприємств, облігацій державних і місцевих позик, статутний капітал інших підприємств, створених на території країни і за кордоном тощо.

Рахунок 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» має субрахунки: 141 «Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі»; 142 «Інші інвестиції пов'язаним сторонам»;

143 «Інвестиції непов'язаним сторонам».

На дебеті рахунку 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» відображується вартість довгострокових інвестицій, на кредиті -- їх вибуття (списання) або зменшення вартості, а також отримання дивідендів від об'єкта інвестування, якщо облік інвестицій ведеться за методом участі в капіталі.

Аналітичний облік за рахунком 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» ведеться за видами довгострокових фінансових вкладень і об'єктами інвестування. При цьому побудова аналітичного обліку має забезпечити можливість отримання інформації про довгострокові фінансові вкладення в об'єкти як на території країни, так і за кордоном.

Поточні фінансові інвестиції обліковуються на рахунку 35 «Поточні фінансові інвестиції», який має два субрахунки: 351 «Еквіваленти грошових коштів» та 352 «Інші поточні фінансові інвестиції».

Завданням аудиту фінансових інвестицій є перевірка правильності:

* первісної оцінки фінансових інвестицій;

* оцінки фінансових інвестицій на дату балансу;

* організації бухгалтерського обліку фінансових інвестицій в асоційовані та дочірні підприємства;

* організації бухгалтерського обліку фінансових інвестицій для ведення спільної діяльності.

4.5 Аудит матеріалів та МШП

Аудит операцій з руху матеріальних цінностей на підприємстві розпочинають з оцінки правильності визначення вартості придбання (заготівлі) сировини, матеріалів. Особливо звертається увага на правильність віднесення до собівартості вартості додаткових витрат, тому здійснюючи перевірку повноти оприбуткування аудитор повинен перевірити питання розгляду нестач з претензіями, а також наявність надлишків. Оцінити, чи ведеться на підприємстві облік розрахунків за претензіями, чи розглядаються претензії у визначені терміни.

При аудиті матеріалів та МШП аудитор обстежує склади зберігання ТМЦ на предмет відповідності їх всім вимогам. Аудитор оцінює правильність складання бухгалтерських проводок в розрізі синтетичних і аналітичних рахунків, окремо оцінює питання правильності віднесення вартості тари одно та багаторазового використання на вартість матеріальних цінностей та інших запасів. Практика свідчить, що є випадки, коли на підприємстві включали вартість тари до вартості матеріалів чи багаторазове використання тари, що забороняється робити.

4.6 Аудит праці та її оплати

Облік праці та її оплати має відповідати таким нормативним документам, як: Кодекс законів про працю; Закони України «Про оплату праці», «Про відпустки», «Про збір на обов'язкове соціальне страхування»; Положення про порядок укладання контрактів під час оформлення (найму) на роботу працівників; Порядок нарахування середньої заробітної плати; План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» та інші.

Задачі автоматизованого обліку праці та її оплати взаємодіють із такими задачами інших ділянок обліку на підприємстві:

виплати заробітної плати через касу та перерахування через розрахунковий рахунок; нарахування заробітної плати за кореспондуючими рахунками; нарахування страхових внесків; утримання із заробітної плати; резерв майбутніх витрат (облік фінансоворозрахункових операцій);

нарахування заробітної плати за кореспондуючими рахунками; нарахування страхових внесків (облік витрат на виробництво);

нарахування заробітної плати за кореспондуючими рахунками; нарахування страхових внесків; утримання із заробітної плати; резерв майбутніх витрат; дані про використання фондів (зведений облік та складання звітності).

4.7 Аудит грошових коштів і розрахункових операцій

Основними завданнями аудиту грошових коштів в касі підприємства є:

забезпечення умов зберігання готівки та інших цінностей в касі;

перевірка дотримання встановленого ліміту в касі і порядку ведення касових операцій;

оцінка відповідності даних аналітичного і синтетичного обліку даних касової книги;

дотримання положення «Про ведення касових операцій в національній та іноземній валюті».

Аудит грошових коштів і розрахункових операцій передбачає перевірку публічної бухгалтерської звітності, первинних документів і іншої інформації в відношенні фінансовогосподарської діяльності суб'єктів господарювання в цілях визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності законодавчим актам і нормативам. Тому в умовах ринкових відносин і різних форм власності аудит набув широкого змісту.

4.8 Аудит витрат діяльності

Нормативною базою аудиту виступають ПСБО 16 «Витрати» та ПСБО 9 «Запаси», а також ПСБО 11 «Зобов'язання» та розроблена облікова політика підприємства. Метою аудиту виступає оцінка правильності формування витрат і віднесення їх на собівартість виготовленої продукції. На етапі безпосереднього здійснення аудиту використовують документальний та фактичний контроль [18, с. 203].

Головними завданнями аудиту на ТОВ «Галицька аграрна компанія » є:

виявлення резервів для збільшення продукції;

поліпшення якості продукції, що випускається;

зниження собівартості продукції;

підтвердження фактичних даних по витратах за обліковою інформацією і оцінка відповідності даних аналітичного та синтетичного обліку.

Аудиторськими свідченнями виступають:

відомості випуску готової продукції;

калькуляційні відомості;

зведені відомості обліку витрат підприємства.

Особливу увагу аудитори звертають на розміри штрафів, пені, недостач та їх відображення в обліку, а також оцінюють інші санкції за порушення укладених договорів та їх наслідки.

4.9 Аудит збуту продукції

Основними напрямками діяльності ТОВ « Галицька Аграрна Компанія » згідно з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є:

вирощування зернових культу ( крім рису);

Бобових культур;

Насіння олійних культур.

Директор підприємства визначає основні напрямки діяльності підприємства, затверджує плани та звіти про їх виконання, приймає рішення про ліквідацію та його реалізацію. Директор організовує роботу підприємства, розпоряджається майном, укладає договори , вирішує всі питання виробничогосподарської діяльності та соціального розвитку, здійснює прийом на роботу і звільнення працівників , самостійно встановлює форми системи та розмір оплати праці та інше.

Частка збуту зернових культур іде на виплату паїв пайовикам згідно договору.

4.10 Аудит доходів і фінансових результатів

Нормативними актами під час проведення аудиту доходів і фінансових результатів є:

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід": Наказ Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 24 "Прибуток на акцію": Наказ Міністерства фінансів України від 24 липня 2001 р.№344;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції": Наказ Міністерства фінансів України від 26 квітня 2000 р. №91;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати": Наказ Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87;

Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755VI;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати": Наказ Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. №318,

Правильність формування доходів і фінансових результатів встановлюють шляхом виявлення законності відображення витрат на виробництві. Необхідність такої послідовності перевірки обумовлена взаємозв'язком відображення затрат, собівартості, доходів та прибутку .

У зв'язку з такою побудовою економічної ланки формування доходів і фінансових результатів програма перевірки доходів і прибутку може містити такі головні питання:

перевірка організації обліку формування доходів та фінансових результатів;

перевірка порядку формування активів;

перевірка порядку накопичення затрат на виробництво готової продукції;

перевірка правильності відображення процесу реалізації готової продукції, послуг;

перевірка правильності формування доходів і фінансових результатів.

4.11 Аудит власного капіталу та забезпечення зобов'язань

Для здійснення аудиту власного капіталу доцільно, насамперед, вникнути в саму сутність капіталу, зрозуміти його різновиди, їх зміст.

Рахунки класу 4 ("Власний капітал та забезпечення зобов'язань") призначені для узагальнення інформації про стан і рух коштів різновидів власного капіталу -- статутного, пайового, додаткового, резервного, вилученого, несплаченого, а також нерозподілених прибутків (непокритих збитків), цільових надходжень, забезпечень майбутніх витрат і платежів, страхових резервів. Фінансові ресурси, що використовуються на розвиток виробничоторгового процесу -- це капітал у грошовій формі.

Власний капітал суб'єкта господарювання визначається вартістю його майна, тобто чистими активами. Вона обчислюється як різниця між вартістю майна і позичковим капіталом. Власний капітал складається зі статутного, додаткового і резервного капіталу, нерозподіленого прибутку та цільових (спеціальних) фондів.

Власний капітал засновників (учасників) поділяється на дві частини: 1) реєстрований; 2) нереєстрований. Перший -- це статутний, або пайовий, капітал. Другий -- додатковий -- резервний, страховий, капітал та нерозподілений прибуток (непокритий збиток). Статутний капітал утворюється за рахунок вкладів (внесків) засновників або учасників. Вкладами можуть бути гроші, будинки, споруди, обладнання, цінні папери, права на користування землею, водою, будинками. Статутний капітал комерційного банку формується за рахунок коштів акціонерів або пайових внесків засновників (учасників) банку.

Кошти резервного (страхового) капіталу використовуються згідно з установчими документами -- у випадку нестачі прибутку покриваються витрати, погашаються борги перед кредиторами при ліквідації підприємства, виплачуються дивіденди за привілейованими акціями тощо.

V. ТЕМАТИКА ПРОХОДЖЕННЯ ПРАКТИКИ З ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКОГО КОНТРОЛЮ

5.1 Планування внутрішньогосподарського контролю

Внутрішньогосподарський контроль - важлива складова частина системи економічного контролю. Його здійснюють керівництво підприємства або власники, керівники структурних підрозділів, функціональні служби (відділи), спеціальні підрозділи контролю (ревізійні комісії), громадські організації у відповідності з діючим законодавством.

Цей контроль є найбільш оперативним і ефективним. Він активно впливає на хід виробничого процесу та його результати, ведеться систематично, безперервно, на всіх ділянках виробничофінансової діяльності, охоплює всі сторони роботи підприємства. Цим внутрішньогосподарський контроль відрізняється від зовнішнього.

Завданням внутрішньогосподарського контролю є перевірка господарських операцій у виробничих об'єктах з метою недопущення перевитрат матеріальних і фінансових ресурсів, виконання виробничих і фінансових планів, раціонального використання робочої сили, впровадження прогресивних методів праці і технологій в бригадах, дільницях, цехах та інших виробничих підрозділах, забезпечення збереженості засобів і товарноматеріальних цінностей, раціонального використання сировини і паливноенергетичних ресурсів, випуску продукції, що має попит на ринку.

Об'єктами внутрішньогосподарського контролю на підприємстві є:

- природні (землі, вода, ліси тощо) та відтворювані (трудові, матеріальні, фінансові) виробничі ресурси;

- процеси відтворення за стадіями.

Завдання внутрішньогосподарського контролю наступні:

- надання інформації про процеси, що відбуваються,

- надання допомоги в прийнятті найбільш доцільних управлінських рішень,

- отримання інформації для оцінки правильності прийнятих рішень, своєчасності і результативності їх виконання,

- своєчасне виявлення і усунення умов і факторів, які заважають ефективному веденню виробництва,

- коригування діяльності суб'єкта господарювання та його структурних підрозділів.

Внутрішньогосподарський контроль на підприємствах здійснюють штатні контролериревізори, керівники і співробітники відділів управління підприємств, а також відповідні посадові особи інших підрозділів у відповідності з покладеними на них службовими обов'язками.

На сільськогосподарських підприємствах відповідні контрольні функції виконують такі відділи і служби: агрономічна, зооветеринарна, інженерна служба, відділ постачання і збуту, плановоекономічний відділ, бухгалтерія, відділ кадрів та ін..

5.2 Правові основи функціонування піджприємства

Законодавство України про підприємства

В березні 1991 року був прийнятий Закон України «Про підприємства в Україні», який введений в дію Постановою ВР № 88812 від 27.03.91 (ВВР 1991, № 24, ст. 273). Даний Закон спрямований на реалізацію Декларації про державний суверенітет України.

Закон визначає види і організаційні форми підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, організаційний механізм здійснення ними господарської діяльності в умовах переходу до ринкової економіки.

Закон спрямований на забезпечення самостійності підприємств, визначає їх права і відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулює відносини підприємств з іншими підприємствами і організаціями, місцевими радами, органами державного управління.

2. Правове поняття підприємства

Розкриває поняття підприємства ст. 1 Закону України «Про підприємства в Україні». Відповідно до даної статті, підприємство це основна організаційна ланка народного господарства України.

Підприємство має самостійний баланс, поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг.

Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Підприємство може здійснювати будьякі види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.

Відносини, що пов'язані з підприємствами в Україні, регулюються Законом «Про підприємства в Україні», а також спеціальним законодавством, до якого відноситься податкове, митне, валютне, фінансове, інвестиційне та інше законодавство, що регулює окремі особливості, сторони та види діяльності підприємств в Україні.

Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що містить законодавство про підприємство, то застосовуються; равила міжнародного договору або міжнародної угоди.

5.3 Об'єкти та суб'єкти внутрішньогосподарського контролю

Розглянуто сутність, роль, значення суб'єктів і об'єктів внутрішньогосподарського контролю(попереднього, поточного, наступного) та визначено шляхи підвищення його ефективності.

Відомо, що управління на підприємствах здійснюється через їх структурні підрозділи. Такими підрозділами, наприклад у сфері матеріального виробництва, є відділи і управлінські структури: плановий(плановоекономічний), виробничий, технологічний відділи, юридична служба (юрисконсульти), бухгалтерія, служби контрольноревізійна, головного конструктора, фінансова тощо. Акцентуючи увагу на особливій значимості внутрішньогосподарського контролю на підприємствах, варто зазначити, що він (як і бухгалтерський облік) сам по собі контрольних функцій невиконує. Ці функції виконують працівники структурних підрозділів підприємств.Нинішній стан внутрішньогосподарського контролю на підприємствах, особливо матеріальної сфери, не відповідає нагальним потребам вітчизняної економіки.Реформування викликане необхідністю ув'язання проведення контролю з одночаснимприйняттям управлінських рішень по кожній стадії господарського процесу; існуючими недоліками в організації і методології проведення контрольних заходів на підвідомчих підприємствах відповідних міністерств, відомств, комітетів; відсутністю координації контролюючих підрозділів в межах підприємств та їх системного характеру.

5.4 Внутрішньогосподарський контроль грошових коштів та розрахункових операцій

Внутрішньогосподарський контроль грошових коштів та розрахункових операцій.

Метою внутрішньогосподарського контролю грошових коштів є забезпечення їх збереження, повноти оприбуткування, раціонального та економного використання, дотримання касової дисципліни й встановленого порядку безготівкових розрахунків.

Основні завдання внутрішньогосподарського контролю грошових коштів і фінансових інвестицій зображено на рис. 7.1.

Поточний контроль грошових коштів і фінансових інвестицій підприємств проводиться на стадії здійснення таких операцій керівниками підприємств, бухгалтерською службою та працівниками підрозділів при виконанні ними функціональних обов'язків.

Перевірка коштів, касових і банківських операцій та фінансових інвестицій є формою наступного контролю й здійснюється членами Ревізійної комісії або силами бухгалтерської служби підприємства.

5.5 Контроль за збереження матеріальних ресурсів

У сільськогосподарських підприємствах до матеріальних ресурсів відносять основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, виробничі запаси, тварин на вирощуванні та відгодівлі, малоцінні та швидкозношувані предмети. До матеріальних ресурсів також можна віднести напівфабрикати, готову продукцію, товари та продукцію сільськогосподарського виробництва. Довготривала участь у процесі виробництва призводить до зносу основних засобів і, як наслідок, до переносу частини своєї вартості на знов створену продукцію. Оборотні засоби, навпаки, функціонують один виробничий цикл і переносять свою вартість на знов створену продукцію за короткий період.

Основних особистих засобів Товариство не має, але так як учасником ТОВ « Галицька Аграрна Компанія » є ПСП « Оскар» то , воно надало в оренду техніку, яка належить її учаснику. А саме :

1.Трактор John Deere 8310 - 6 шт.

2.Сівалка Lemken Solitair - 4 шт.

3.Самохідний оприскувач John Deere 47303 шт.

4.Трактор МТЗ 2112 5 шт.

5.Дискова борона БПД4 5шт.

Важливим чинником належної організації є вибір первинних документів,в даному випадку це акт прийманняпередачі основних засобів. Він застосовується для урахування введення об'єктів в експлуатацію, за винятком тих випадків, коли введення об'єктів на дію повинен перетворитися на відповідність чинним законодавством оформлятися в особливому порядку, для оформлення, внутрішнього переміщення основних засобів вже з структурного підрозділу організації у інше, для оформлення передачі основних засобів зі складу в експлуатацію, і навіть із складу основних засобів під час передачі, продажу іншій организації.

Для нарахування амортизації дане підприємство використовує прямолінійний метод. Рівномірна (лінійна) амортизація досягається переважно з допомогою прямолінійного списання. У цьому методі вартість об'єкта основних коштів списується рівними частинами протягом усього періоду експлуатації. Перевагою методу прямолінійного списання є простота розрахунку і рівномірність розподілу суми амортизації між дисконтними періодами, що забезпечує порівнянність собівартості продукції із низьким достатком від неї реализации.

Вадою цього методу є те, що не враховує моральний знос основних засобів, відмінність їхньої виробничої потужності, різні роки експлуатації й необхідність збільшення витрат за ремонт останніми роками використання. Тому підприємство може застосовувати метод прискореної амортизації основних засобів, щоб у роки експлуатації основних засобів списувалась велика (основна) частина їхньої вартості з щорічним зниженням сум і амортизаційних відрахувань.

Нарахування амортизації починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів визнається активом, і припиняється, починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем погашення вартості цього об'єкта, або його списання у зв'язку з припиненням права власності. У період реконструкції, модернізації, добудови і консервації (терміном більше трьох місяців) нарахування амортизації основних засобів призупиняється.

Під час перевезення вантажу на договірних засадах (за плату чи безкоштовно) необхідно оформлювати ТТН (Додаток). Вантажовідправник оформлює ТТН на кожну поїздку автомобіля та для кожного вантажоодержувача окремо. Іншими словами, під час перевезення товару в одному авто декільком вантажоодержувачам вантажовідправник повинен виписати ТТН кожному з них. У разі перевезення товару одному вантажоодержувачу декількома авто -- ТТН на кожне авто. Якщо ж доставляють товари одному вантажоодержувачу одним авто декількома поїздками -- ТТН на кожну поїздку окремо. Вантажовідправник підписує всі екземпляри та після чого:

І екземпляр ТТН -- залишає у себе;

ІІ, ІІІ та ІV екземпляри -- передає водію.

Водій:

ІІ екземпляр передає вантажоодержувачу;

ІІІ та ІV екземпляри -- перевізнику (до таких належить юридична або фізична особа, яка виконує перевезення вантажів автомобільним транспортом на комерційній основі (тобто за плату й цей вид діяльності для нього може бути єдиним чи одним з інших) або для власних потреб.

Перевізник:

ІІІ екземпляр надсилає замовнику автотранспорту для оплати за перевезення;

ІV екземпляр залишає у себе.

ТТН заповнюють у п'ять етапів такі особи:

1.Вантажовідправник до прибуття для навантаження автомобіля.

2.Вантажовідправник після прибуття автомобіля та навантаження ТМЦ.

3.Відповідальна особа Перевізника на шляху перевезення вантажу.

4.Вантажоодержувач після прибуття вантажу.

5.Перевізник після розвантаження.

Основні засоби сільського господарства являють собою нагромаджене суспільне багатство. Вони знаходяться у безперервному русі, зміні й удосконаленні. Розширення, підтримання належного функціонального стану і раціональне використання основних засобів великою мірою визначають обсяг виробництва, можливості росту і підвищення його ефективності.

Таким чином, розвиток сільського господарства потребує постійного нарощування основних засобів. Спостерігається інтенсивне старіння техніки, а в умовах погіршення забезпеченості запасними частинами і ремонтними матеріалами, паливом і мастилами наростаючими темпами погіршується використання основних засобів.

5.6 Внутрішній контроль виробничих запасів

Розуміння відповідних аспектів систем бухгалтерського обліку й внутрішнього контролю й урахуванням іншої інформації дозволяє визначити види потенційних істотних перекручувань, які можуть вплинути на фінансову звітність; ураховувати фактори, які впливають на появи істотних перекручувань і розробляти належні контрольні процедури на підприємстві. З метою визначення напрямів удосконалення системи внутрішнього контролю необхідно здійснювати оцінку стану внутрішнього контролю на підприємстві. Система внутрішнього контролю - це сукупність організаційних мір, методик і процедур, прийнятих керівництвом підприємства як засоби для впорядкованого й ефективного ведення фінансовогосподарської діяльності, забезпечення збереження активів, виявлення, виправлення й запобігання помилок перекручувань інформації, а також своєчасної підготовки достовірної фінансової звітності.

Перевірку системи внутрішнього контролю варто виконувати, виділяючи наступні етапи: опис діючої системи внутрішнього контролю; оцінка доцільності контрольних механізмів; перевірка ефективності системи внутрішнього контролю.

При цьому варто керуватися наступними принципами, необхідними для функціонування даної системи:

- організація робочих процесів. Ефективність внутрішнього контролю багато в чому залежить від виду й обсягу проведених господарських операцій. Процеси, виконувані щодня в новому виді й новими людьми, містять у собі більшу ймовірність свідомої або несвідомої помилки, ніж процеси, виконання яких визначено інструкціями й вказівками. У зв'язку із цим метою системи внутрішнього контролю повинна стати заміна індивідуальної, часто мінливої обробки повторюваних операцій на чітко сформульовані, організовані процеси. Із цією метою використовуються письмові інструкції, заготовлені бланки й формуляри. Кожне відхилення від певної організації робочого процесу повинне слугувати сигналом для проведення конкретної перевірки й з'ясування причин цього відхилення;

розподіл функціональних обов'язків. Даний принцип передбачає, що певні функціональні обов'язки не можуть виконуватися однією і тією ж особою. Господарські, управлінські й бухгалтерські функції повинні бути розділені.

контроль. В ефективно діючій підприємницькій структурі жодна операція не повинна залишатися без контролю. Контроль бухгалтерського обліку може проводитися як випадковим, ручним способом, так і в систематизованому, запрограмованому, а виходить, і обов'язковому порядку. При цьому правильність виконання операції може бути перевірена шляхом порівняння результатів даної операції з результатами іншої операції, не залежної від першої.

Можна виділити наступні напрями оцінки надійності системи внутрішнього контролю виробничих запасів:

структура бухгалтерії на підприємстві та розподіл обов'язків, чи закріплений даний розподіл документально, чи розроблені посадові інструкції;

чи призначені наказом матеріальновідповідальні особи за рух виробничих запасів й чи укладені з ними договори про матеріальну відповідальність;

методика бухгалтерського обліку виробничих запасів, що застосовується на підприємстві і її відповідність наказу про облікову політику та вимогам законодавчих актів;

оцінка плинності кадрів серед комірників (завідувачів складів), облікових працівників і контролерів;

система оплати праці комірників (завідувачів складів), облікових працівників, контролерів;

механізація й автоматизація обліку виробничих запасів, чи захищена програма від доступу сторонніх осіб, чи дублюються дані електронного обліку;

види, періодичність, результати проведення інвентаризації запасів та правильність відображення їх в обліку;

періодичність проведення зустрічних перевірок між структурними підрозділами підприємства, що мають відношення до руху запасів;

відповідність даних аналітичного та синтетичного обліку;

чи проводяться заходи щодо навчання, підвищення кваліфікації кадрів контролерів і облікових працівників.

5.7 Внутрішній контроль витрат діяльності

Для контролю треба визначити за яких умов визначаються витрати. Відповідно до цього вважаємо за доцільне організовувати внутрішній контроль за наступними напрямками: для цілей контролю фінансового обліку ( з місцями виникнення, за елементами) [2]; для цілей контролю податкового обліку ; для цілей управління ( оцінка запасів та визначення фінансових результатів, прийняття рішень, можливості впливу). Використання такого угрупування витрат є для підприємств необхідною умовою планування витрат виробництва, їх зниження, виявлення резервів, контролю за їх обігом, визначення економічних показників, що характеризують діяльність підприємства (матеріалоємність, трудомісткість), і в результаті діяльності -- складання звіту про фінансові результати (розділ ІІ “Елементи операційних витрат”). Дотримання цієї умови означає, що оцінка витрат відбувається на підставі положень національних стандартів .

5.8 Контроль реалізації готової продукції

Процес випуску готової продукції й наступні за цим опе рації по її реалізації тісно взаємозалежні. До основних питань ревізії готової продукції і її реалізацій ми відносимо такі:

перевірка даних про випуск і здачу на склад готової про дукції;

контроль організації складського обліку готової про дукції й забезпечення належних умов зберігання готових виробів;

перевірка обґрунтованості здійснення операцій з ре алізації готової продукції;

перевірка вірогідності інформації про кількість реалізова ної у звітному періоді готової продукції;

контроль розподілу витрат між залишками готових ви робів на складі й реалізованій готовій продукції.

Отже, приступаючи до перевірки даної ділянки діяль ності підприємства, ревізор починає вивчати погодженість цехових і складських відомостей про випуск готової про дукції. Для цього проводиться взаємна перевірка приймаль ноздавальних накладних і карток складського обліку готової продукції. Як додаткові джерела контролю залучаються різні відомості обліку виробленої продукції (журнали, кни ги) у розрізі виробничих підрозділів або видів готових ви робів. Вибірково перевіряється реальність даних виробленої й зданої на склад готової продукції. У цих цілях ревізор вив чає документи про витрату матеріалів у виробництво на пев ну дату (період), маршрутні аркуші, наряди. Ця перевірка дозволяє переконатися в здійсненні операцій, що підтверд жують випуск зазначеної кількості готових виробів. Причо му це не єдиний спосіб контролю вірогідності даних про ви пуск готової продукції. Ревізор, наприклад, може з'ясувати граничну потужність виробничого устаткування й тим са мим довести неможливість більшого за кількістю випуску продукції.

Контроль організації складського обліку готової про дукції “обернено пропорційний” однойменній процедурі, яка виконується з матеріальними цінностями, тобто про дукція надходить із цеху, а матеріали відпускаються у вироб ництво. Реалізація ж готової продукції проводиться контра гентам (продукція залишає межі підприємства), у той час як матеріали надходять від них (ззовні). Ревізор з'ясовує, наявність на підприємстві складу готової продукції чи ж виробничі запаси й готові вироби зберігаються в одному приміщенні. В іншому випадку необхідно впевнити ся, що матеріали й готова продукція зберігаються окремо.

5.9 Внутрішньогосподарський контроль результатів діяльності

Внутрішньогосподарський контроль підприємства дуже часто залишається поза увагою, хоча саме цей вид контролю є найоптимальнішим шляхом боротьби з корупцією на сучасному етапі. Реальне запровадження й дотримання його на підприємствах, дозволить вплинути на всі елементи сукупності явищ, які характеризують: різні дефекти в системі управління через низький професійний рівень зайнятих у ній працівників; індивідуальну некоректність - поведінкову або виконавчу - у зв'язку з низьким культурним рівнем чиновників; відстоювання свого «приватного»інтересу, який протиставлений суспільному, системі управління. Причина недостатньої уваги, яку приділяють внутрішньогосподарському контролю, полягає в тому, що за своєю природою він найважче піддається точному визначенню. Адже за своїми функціями будьякий керівник має контролювати підлеглих. За визначенням Жана Ріверо: «Він (керівник) може спонукати до них (підлеглих) своїми інструкціями або навіть диктувати їх через свої накази; він може поза деяких вагомих випадків, змінити, або касувати їх, і не лише з причин незаконності, але також тому, що він вважає їх несвоєчасним.

5.10 Контроль власного капіталу та забезпечення зобов'язань

Власний капітал показує частку майна підприємства, яка фінансується за рахунок коштів власників і власних засобів підприємства. Тривалий час у вітчизняній теорії та практиці питанню фінансування діяльності господарських структур за рахунок капіталу власників приділялась надзвичайно мала увага, оскільки за адміністративнокомандної економіки державні підприємства в централізованому порядку наділялися статутним капіталом, який не міг бути змінений у результаті емісії (чи анулювання) корпоративних прав. Натомість домінуюча роль відводилася таким антиринковим методам фінансування підприємств, як бюджетні дотації, субсидії, субвенції.

5.11 Контроль в умовах автоматизованої обробки інформації

Розвиток автоматизованих інформаційних систем зумовив по требу опрацювання концепцій організації проведення автоматизованого контролю за допомогою обчислювальної техніки.

Вирізняють три підходи до проведення автоматизованого контролю.

Перший -- пов'язаний лише з одержанням інформації з середовища обчислювального комплексу і передбачає проведення порівняння первинних даних з вихідними даними та даними звітності вручну.

Другий підхід пов'язаний з проведенням контролю з метою правильності відображення операцій на основі введених звітних даних і даних реєстрів бухгалтерського обліку.

Третій підхід передбачає проведення контролю безпосередньо із застосуванням обчислювальної техніки. При цьому проводяться не тільки розрахункові процедури, а й процедури контролю і виконання тих операцій, які не сприймаються людиною візуально на підставі наявної ін формації в інформаційних системах обліку, контролю та аналізу

Проведення контролю в умовах автоматизованих систем обліку залежить від таких факторів: рівня автоматизації бухгалтерського обліку, наявності методик проведення автоматизованого контролю; ступеня доступності до облікових даних; труднощів обробки інформації. Впровадження в обліковий процес комп'ютерної технології істотно вплинуло на проведення контролю. При цьому велике значення мають власні характеристики системи відпрацювання даних, які впливають на ступінь розробки бухгалтерської системи, тип внутрішнього контролю, вибір виду перевірок, на підставі яких можна визначити характер, тривалість і обсяг контрольних процедур. Важливим моментом в організації контролю з використанням обчислю вальної техніки є те, що контролер має добре орієнтуватися в автоматизованих системах обліку, контролю та аналізу, знати принципи розподілу функцій взаємного контролю серед працівників, які беруть участь у процесі обробки облікової інформації.

VI. ТЕМАТИКА ПРОХОДЖЕННЯ ПРАКТИКИ З ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ

6.1 Організація аналітичної роботи на підприємстві

Організація аналітичної роботи на підприємстві включає:

розробку загальних засад і порядку проведення аналізу;

планування роботи в цілому, окремих її робіт та етапів;

матеріальне, науковометодичне та кадрове забезпечення;

загальне керівництво;

прийом виконаних аналітичних робіт, порядок їх оформлення;

контроль за реалізацією на практиці розроблених заходів із метою поліпшення діяльності підприємства.

Аналітична робота підприємства розпочинається з планування. Розрізняють загальний план аналітичної роботи на підприємстві та план (програму) конкретних аналітичних робіт. Загальний план роботи складається на рік із розбивкою за кварталами. У плані зазначаються розділи основної діяльності та об'єкти, що мають вивчатися, періодичність і терміни проведення робіт, відповідальні технічні виконавці, технічні засоби та джерела інформації, потрібні для здійснення аналізу.

У планах окремих робіт, які складаються відповідно до загального плану аналітичної роботи, передбачаються об'єкти етапи аналізу, терміни виконання й завдання робіт тощо.

Організація проведення окремих аналітичних робіт включають такі питання:

призначення керівника роботи;

підбір кваліфікованих виконавців;

складання плану роботи;

забезпечення необхідним інструктивним матеріалом, технічними та іншими засобами;

контроль роботи та реалізація пропозицій аналітиків тощо. Аналітичні роботи можуть проводитися:

працівниками підприємства для потреб управлінської діяльності. Аналіз проводять економічні підрозділи підприємства, але до виконання аналітичних робіт залучаються також працівники технічних, технологічних, маркетингових та інших служб;

зовнішніми суб'єктами як для потреб управлінської діяльності підприємства (аудиторами, працівниками банків та наукових установ), так і для потреб органів галузевого і державного управління (відомчими ревізорами, податковими органами, органами контрольноревізійної служби) тощо.

6.2 Аналіз обсягів виробництва та реалізації продукції (робіт, послуг)

Обсяг виробництва й обсяг реалізації продукції є взаємозалежними показниками. В умовах обмежених виробничих можливостей і необмеженого попиту на перше місце виходить обсяг виробництва продукції. Але в міру насичення ринку і посилення конкуренції не виробництво визначає обсяг продажів, а навпаки, можливий обсяг продажів є основою розробки виробничої програми. Підприємство має виробляти тільки ті товари і в такому обсязі, які воно може реально реалізувати.

Темпи зростання обсягу виробництва і реалізації продукції, поліпшення її якості безпосередньо впливають на обсяг витрат, на прибуток і рентабельність підприємства. Тому аналіз цих показників має важливе значення. Його основні завдання:

оцінювання ступеня виконання плану і динаміки виробництва та реалізації продукції;

визначення впливу факторів на зміну величини цих показників;

виявлення внутрігосподарських резервів збільшення випуску і реалізації продукції;

розробка рекомендацій із освоєння виявлених резервів.

Таблиця 5.1.

Роки	Обсяг реалізації пції, грн.	Темпи росту,%
		Базисні	Ланцюгові
2009 2010 2011 2012 2013	95411,30 97757,40 46839,70 102476,80 98346,90	100 102,5 49,1 107,4 103,1	100 102,5 47,9 218,8 96,0

Висновок: дані таблиці свідчать, що обсяги реалізації продукції в зазначені роки були стабільними, за винятком 2011р. коли обсяги реалізації продукції зменшились на половину відносно 2009р., але у 2012р. обсяг реалізації продукції стабілізувався і навіть достатньо зріс стосовно попереднього року.

Таблиця 5.2.

Показники	Минулий рік	Звітний рік	Відхилення
Обсяг товарної пції, тис. грн.	123	268,5	+145,5
Середньорічна вартість основних засобів(тис. грн.)	3372,4	3745	+372,6
Фондовіддача (грн.)	0,04	0,08	+0,04

Розрахунок впливу фондовіддачі та середньорічної вартості на товарну продукцію.

1. Зміна фондовіддачі:

0,04 * 3372,4 = 134,9 тис. грн.

2. Зміна середньорічної вартості ОЗ:

0,08 * 372,6 = 29,81 тис. грн.

Висновок: за результатами розрахунків можна зробити висновок, що товарна продукція зросла 145,5 тис. грн., на це вплинули наступні часткові показники: фондовіддача збільшилась на 0,04 грн., що призвело до збільшення товарної продукції на 134,9 тис. грн.; середньорічна вартість ОЗ збільшилась на 372,6 тис. грн., що призвело до збільшення товарної продукції на 29,81 тис. грн..

6.3 Аналіз забезпеченості підприємства основними виробничими фондами

При сучасному високому технічному рівні промислового виробництва величина і прогресивність основних виробничих фондів, їх технічний стан значною мірою визначають потенційні можливості промислового виробництва, його потужність.

З цього твердження випливає потреба в аналізі забезпеченості виробництва основними фондами, їх технічного стану і використання, а також оцінку їх впливу на зростання обсягу продукції і виконання плану виробництва.

Основними завданнями аналізу є:

-- забезпеченість основними фондами підприємства і його структурних підрозділів -- відповідність величини, складу і технічного рівня фондів потребам в них;

-- виконання завдання зі зростання і оновлення основних фондів;

-- технічний стан основних фондів;

-- ступінь використання основних фондів і факторів, що впливають на її рівень;

-- оцінка ступеня використання виробничої потужності, площ та устаткування;

-- стан невиробничих основних фондів -- зміни в забезпеченості працівників житлом, дитячими установами, поліклініками, спортивними спорудами тощо.

У відповідності з цими завданнями аналіз основних фондів проводиться в таких напрямках:

-- структура основних фондів;

-- наявність стан і рух основних фондів;

-- використання основних фондів, виробничих потужностей, площ і обладнання;

-- резерви збільшення випуску продукції та підвищення рівня інших показників за рахунок кращого використання засобів праці.

Інформаційною базою аналізу є статистична звітність форма № 1103 "Звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію (знос)" -- річна; форма № 1 "Баланс"; форма № 5 "Примітка до річної фінансової звітності" -- річна; статистичні звітності з виробництва і праці; паспорт окремих видів устаткування та інші внутрішньовиробничі документи.

6.4 Аналіз використання трудових ресурсів на підприємстві

Кожне аграрне підприємство може ефективно працювати лише за умови, коли воно має необхідний професійний та кваліфікаційний склад працівників. Виробництво будьякої продукції, в тому числі і сільськогосподарської може зростати за рахунок збільшення маси праці, підвищення рівня її продуктивності або за рахунок одночасної дії цих двох факторів. Маса праці залежить від кількості працюючих, тривалості робочого дня та інтенсивності праці. Враховуючи, що кількість працюючих в ТОВ «Галицької Аграрної Компанії » не є великою, а робочий день законодавчо регулюється, то стає очевидно що маса праці в Товаристві має тенденцію зменшення. Інтенсивність праці не можна розглядати як компенсуючи фактор, оскільки вона має раціональні межі, встановлені відповідно до фізичних та психічних можливостей людини.

Здійснення ефективної економічної діяльності підприємства, випуск продукції, яка б була конкурентоспроможна не тільки на вітчизняних ринках, залежить не лише від матеріальнотехнічного забезпечення підприємства, а й від достатньої кількості висококваліфікованих кадрів та ефективного управління ними. Трудові ресурси -- це частина працездатного населення, яка за віковими, фізичними та освітніми даними відповідає тій чи іншій сфері діяльності.

Персонал ТОВ «Галицької Аграрної Компанії » приймається на основі трудових договорів, контрактів. Трудові функції можуть виконуватися також за договорами цивільноправового характеру. Трудовий колектив наділений повноваженнями передбаченими законодавством.

У 2014 році згідно з № ПВ6 « Звіт про кількість працівників, їхній якісний склад та професійне навчання», середньооблікова чисельність працівників становила 32 особи в тому числі 16 яких в рослинництві. Штат керівників, службовців та обслуговуючий персонал згідно з штатного розпису складає :

Директора;

Головного бухгалтера;

Головного інженера;

Головного енергетика;

Бухгалтеракасира;

Агронома;

Механіка;

Керуючого дільницею;

Завідувачем складу.

Оскільки ТОВ «Галицької Аграрної Компанії » не давно було засноване, в майбутньому планує розширювати штат працівників, і заохочуватиме молодих спеціалістів до співпраці.

В результаті особистого спостереження і опитування працівників, було встановлено, що підлеглі до керівництва ставляться з повагою і мають добрі взаємин. Колектив підприємства згуртований. Слід відмітити що на підприємстві працюють працівники різного віку. Як зазначають самі працівники директор практикує прийом на роботу молодих спеціалістів без досвіду роботи. Захарчук В.В вважає що час затрачений на навчання молодих працівників, цілком компенсується надалі високою продуктивністю праці за рахунок їх мобільності та енергійності.

6.5 Аналіз собівартості продукції(робіт, послуг)

Оцінюючи діяльність сучасного підприємства, не можна випускати з уваги аналіз собівартості виробництва і реалізації його продукції, так як саме собівартість відображає всі витрати, понесені підприємством на виробництво даного продукту, саме від неї залежить утворення конкурентоспроможної ціни реалізації продукту, а відповідно і виручка, що включає в себе частку прибутку підприємства.

...