Облік доходів та витрат основної діяльності промислових підприємств

Оренда адміністративних споруд

Договір, платіжне доручення, акт про надання послуг

Банківські витрати

Договір, платіжне доручення

Оплата праці адміністрації

Табель обліку використання робочого часу, розрахунково-платіжна відомість

Внески на соціальні заходи

Бухгалтерська довідка-розрахунок по відрахуванню на фонд оплати праці до фондів соціального страхування персоналу

Витрати на відрядження

Наказ про відрядження, посвідчення про відрядження, авансовий звіт

Інформаційно-консультаційні послуги

Рахунок-фактура, платіжне доручення

Канцелярські витрати

Рахунок-фактура, платіжне доручення, накладна, податкова накладна

Матеріальні витрати

Рахунок-фактура, платіжне доручення, накладна, податкова накладна

Страхування

Договір, платіжне доручення

Поштові витрати

Чек

Телефонні розмови

Рахунок, платіжне доручення, Акт про надання послуги

Юридичні послуги

Рахунок-фактура, платіжне доручення, Акт про надання послуг

Витрати, які пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) і які не включаються до собівартості реалізованих товарів, робіт, послуг належать до витрат на збут.

Витрати на збут включають такі витрати, що пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг):

– витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції;

– витрати на ремонт тари;

– оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

– витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

– витрати на передпродажну підготовку товарів;

– витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

– витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, охорона);

– витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

– витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Для обліку витрат на збут передбачено рахунок 93 “Витрати на збут”.

По дебету рахунку відображають суму визнаних збутових витрат, по кредиту - списання на рахунок 79 “Фінансові результати” ( табл.2.6.)

Таблиця 2.6

Відображення в обліку витрат на збут

№	Зміст операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1	Нарахування заробітної плати працівникам відділу збуту	93 “Витрати на збут	66 “Розрахунки по оплаті праці”
2	Відрахування на обов'язкове соціальне страхування	93 “Витрати на збут	65 “Розрахунки по страхуванню”
3	Витрат на відрядження працівників відділу збуту	93 “Витрати на збут	372 “Розрахунки з підзвітними особами”
4	Нарахована амортизація основних засобів відділу збуту	93 “Витрати на збут	131 “Знос основних засобів”
5	Витрати на страхування готової продукції	93 “Витрати на збут	311 “Поточні рахунки в національній валюті”
6	Оплата послуг реклами	93 “Витрати на збут	311 “Поточні рахунки в національній валюті”
7	Списані на фінансовий результат витрати збуту	791 “Результат основної діяльності”	93 “Витрати на збут

Здійснення витрати на збут підтверджуються первинними документами, які наведені в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7

Первинні документи з обліку витрат на збут

Стаття витрат	Документ
Амортизація	Розрахунок амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів
Ремонт та покращення ОЗ	Акти приймання-здачі відремонтованих реконструйованих та модернізованих об'єктів
Рекламні послуги	Договір, платіжне доручення, акт про приймання-педачу наданих послуг
Витрати митниці	Рахунок-фактура, платіжне доручення, валютно-митна декларація
Витрати на відрядження	Наказ про відрядження, посвідчення про відрядження, авансовий звіт
Товаро-транспортні послуги	Товаро-транспортна накладна, акт виконаних робіт
Оренда складський приміщень	Договір, платіжне доручення, акт про надання послуг
Тара та пакувальні матеріали	Рахунок, платіжне доручення, накладна, акт списання матеріалів
Інші витрати на збут	Рахунок-фактура, платіжне доручення, акт про надання послуг

Отже, формуванню фінансових результатів діяльності підприємств передує складна облікова робота, від якості якої залежить достовірність та об'єктивність інформації, що необхідна для прийняття управлінських рішень. Інформація, узагальнена на бухгалтерських рахунках доходів, витрат і фінансових результатів, по завершенню облікового циклу є підставою для складання фінансової звітності.

3. Відображення у фінансовій звітності доходів і витрат суб'єктів господарювання

Звітність - це система узагальнених показників, які характеризують діяльність підприємства за певний період.

Залежно від потреб управління, чинних законодавчих та нормативно-правових актів можна сформувати систему вимог до звітності (рис. 3.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.1. Вимоги до звітності

Підсумкове узагальнення інформації та одержання підсумкових показників, що характеризують діяльність підприємства, здійснюється шляхом складання звітності за звітний період. Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік, тобто період з 1 січня до 31 грудня. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року. Баланс підприємства складається станом на кінець останнього дня кварталу або року. Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим 15 місяців. Тобто першим звітним роком є період до 31 грудня з дати набуття прав юридичної особи, а для тих, що набули цього права після 1 жовтня - до 31 грудня наступного року. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до моменту ліквідації підприємства.

Підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, власникам, органам державної виконавчої влади та іншим користувачам (податковим, фінансовим, статистичним органам, фондам, банкам тощо).

Фінансова звітність складається на основі даних бухгалтерського обліку, за достовірність якого несуть відповідальність керівник і головний бухгалтер підприємства. Ця обставина зумовлює засвідчення даних фінансової звітності підписами керівника і головного бухгалтера. Відповідно до чинного законодавства та установчих документів вони несуть відповідальність за організацію та здійснення бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності.

Фінансові звіти відображають фінансові результати операцій та інших подій, об'єднуючи їх в основні класи згідно з економічними характеристиками. Ці основні класи мають назву елементи фінансових звітів.

Елементи фінансових звітів:

· активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигід у майбутньому (економічна вигода є потенційною можливістю отримання підприємством грошових коштів внаслідок використання активів);

· зобов'язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, зумовить зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди;

· власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань;

· доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які приводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників);

· витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

З метою впорядкування складання звітності її класифікують за такими найбільш поширеними ознаками: змістом і джерелами формування, терміном подання, ступенем узагальнення, обсягом, періодичністю подання, охопленням видів діяльності, поширенням на галузі народного господарства, характером спрямування і використання, ступенем використання обчислювальної техніки.

Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції, складають та подають консолідовану фінансову звітність. Консолідована фінансова звітність відображає фінансовий стан і результати діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Користувачами фінансових звітів є наявні та потенційні інвестори, працівники, постачальники та інші торгові кредитори, замовники, уряд та урядові установи, громадськість, інші фізичні та юридичні особи.

З погляду відношення до підприємства користувачів фінансової інформації можна поділити на внутрішніх (акціонери, вищий управлінський персонал та ін.) та зовнішніх (інвестори, уряд та урядові органи та ін.). Останні, у свою чергу, можуть мати прямий фінансовий інтерес до підприємства (тобто бути зацікавленими в результатах діяльності підприємства - інвестори, кредитори та ін.) або непрямий (державні органи).

Фінансова звітність підприємства включає: баланс, Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупні прибутки і збитки), Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал та примітки до звітів.

Форми фінансової звітності підприємств і порядок їх заповнення встановлює Міністерство фінансів України. Методологія та форми складання фінансової звітності регулюються в Україні затвердженими Міністерством фінансів таким стандартом НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Баланс - це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал. Можна виділити такі особливості складання балансу:

1. Зміст і форма балансу, а також загальні вимоги до розкриття його статей регламентуються НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Бухгалтерський баланс складається за формою, встановленою Міністерством фінансів України.

2. У балансі порівнюються дані на початок і кінець звітного періоду.

3. Статті балансу групуються за певною ознакою.

4. Не допускається взаємне погашення активів і пасивів балансу.

5. Статті балансу відображають дані бухгалтерського обліку відповідно до фактичної наявності за результатами інвентаризації.

6. Оцінка статей здійснюється відповідно до положень національних облікових стандартів.

Звіт про фінансові результати - це звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства. За словами Інни Лазаришеної, доцента економічних наук, Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупні прибутки і збитки) дає змогу оцінити обсяги і динаміку валового та чистого прибутку за видами діяльності підприємства (основною, операційною, фінансовою та інвестиційною), зробити висновки про їх структуру, а також охарактеризувати показники рентабельності. Якщо баланс показує нам стан справ з активами, капіталом та забов'язаннями на конкретну дату - перше і останнє число звітного періоду, то Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупні прибутки і збитки) відображає результати роботи підприємства за період (квартал, I півріччя, 9 місяців, рік). А це дозволяє порівняти наслідки роботи за поточний та попередній роки.

Звичайна діяльність - будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення.

Основна діяльність підприємства, тобто операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), які є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

Прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку. Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від звичайної діяльності до оподаткування та сумі податків на прибуток.

Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку.

Дохід, що виникає в результаті діяльності підприємства, може бути у вигляді виручки від реалізації готової продукції, товарів, робіт у вигляді роялті, дивідендів або відсотків від цінних паперів, орендної плати. Проте дохід - це не завжди надходження грошових коштів або їх еквівалентів, пов'язане з продажем, надання послуг, отримання відсотків тощо. Отримання доходу може приводити до збільшення й інших активів (наприклад дебіторської заборгованості, виробничих запасів) та супроводжуватися погашенням зобов'язань (наприклад, коли підприємство відвантажує готову продукцію, за яку раніше було отримано авансовий платіж від покупця).

Проте, відсутність у Звіті про фінансові результати ( Звіті про сукупні прибутки і збитки) (Звіті про сукупний дохід) та переліку додаткових статей фінансової звітності доходів і витрат підприємства від надзвичайних подій, але наявність рахунків з однойменною назвою у Плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій від 30.11.1999 р. № 291 [15] взагалі унеможливлює відображення такої інформації у звітності.

Форма № 2 завдяки НПБO-1 має подвійну назву: Звіт про фінансові результати а також Звіт про сукупні прибутки і збитки. Друга назва пов'язаниа з приведенням правил складання української фінансової звітності у відповідність з МСФО. Приклад заповненого Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) наведено в Додатку Е.

Форма № 2 наведена в додатку 1 до НПБО-1, а форма №2-к консолідованого звіту -- в додатку 2 до НПБО-1. Вона не зовсім є бланком в звичайному розумінні бухгалтера, оскільки підприємство вказує в окремих рядках лише ті статті, інформація про які суттєва, тa їх оцінка може бyти достовірно визначена. Але доповнювати можна лише тими рядками, які перераховані в додатку 3 до НПБО-1 (їх лише шістнадцять), а виключити можна лише ті, які перераховані у формі № 2 (дивіться п.4 розділу II НПБО-1).

Потрібно зазначити, що МСБО 1 не містить форм фінансової звітності, а лише вимоги до структури і змісту статей окремих звітів, а також принципи їх складання.

Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупні прибутки і збитки) зa формою № 2 складається з 4 розділів:

Роздiл I. «Фінансові результати»

У розділі I форми 2 вже не існує окремих рядків для доходів і витрат від надзвичайних подій (як було в рядках 200--225 попередньої форми), оскільки в МСФО скасовано поняття «Надзвичайна діяльність».

У розділі I форми № 2 більше немає таких показників, як дохід (виручка) від реалізації, непрямі податки, вирахування з доходу.

Опис заповнення конкретних рядків розділу I та ІІІ форми № 2 виходячи з оборотів по рахунках бухобліку дивіться Додатку №01 до НП(С)БО 1. Взагалі, заповнюючи Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупні прибутки і збитки), потрібно керуватися Методичними рекомендаціями пo заповненню форм фінансової звітності (затвердженi наказом МФУ № 433 вiд 28.03.2013).

Розділ II «Сукупний дохід»

У цьому розділі Звіту наводимо інформацію про інший сукупний дохід та розраховуємо сукупний дохід підприємства, отриманий у звітному періоді. Нагадаємо, що згідно з п. 3 НП(С)БО 1, сукупний дохід -- це зміни у власному капіталі протягом звітного періоду внаслідок господарських операцій та інших подій (за винятком змін капіталу за рахунок операцій із власниками). Тобто це результат операцій, які безпосередньо впливають на зміну власного капіталу. Тож сукупний дохід не зазначається у рядку 1420 чи будь-якому іншому окремому рядку балансу, бо він уже врахований при визначенні залишків складових власного капіталу підприємства.

Розділ III «Елементи операційних витрат»

У цьому розділі Звіту наводимо відповідні елементи операційних витрат (на виробництво та збут, управління й інші операційні витрати), яких зазнало підприємство у процесі своєї діяльності протягом звітного періоду, за мінусом витрат, які становлять собівартість продукції (робіт, послуг), що вироблена і спожита самим підприємством.

Розділ IV «Розрахунок показників прибутковості акцій»

Цей розділ Звіту заповнюють тільки акціонерні товариства, прості акції або потенційні прості акції яких відкрито продаються та купуються на фондових біржах, включаючи товариства, які перебувають у процесі випуску таких акцій. Порядок заповнення рядків 2600 -- 2650 Звіту прямо прописано у п. 3.39 -- 3.44 Методрекомендацій №433. Можна зазначити, що цей розділ Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупні прибутки та збитки) заповняється лише раз на рік.

Суб'єкти малого підприємництва складають фінансовий звіт за скороченою формою показників, яка включає баланс і Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупні прибутки і збитки). Інші чотири форми фінансової звітності (звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки до річної фінансової звітності, інформація за сегментами) суб'єкти малого підприємництва не складають.

Результатом діяльності підприємства є чистий прибуток або збиток, який відповідно збільшує або зменшує величину власного капіталу підприємства і відображається у балансі.

Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупні прибутки і збитки) показує прибутковість діяльності підприємства, але не показує надходження і вибуття грошових коштів у результаті цієї діяльності. Причина тут полягає в тому, що Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупні прибутки і збитки) складається згідно з принципом нарахування: доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Для визначення руху грошових коштів внаслідок поточної діяльності підприємства необхідно трансформувати дані звіту про фінансові результати згідно з касовим методом, за яким доходи і витрати визнаються, якщо мали місце надходження або сплата грошових коштів.

Наступною складовою фінансової звітності є звіт про рух грошових коштів є

Звіт про рух грошових коштів надається лише у складi річної фінансової звітності всіма суб'єктами господарювання окрім банків, бюджетних установ, суб'єктів малого підприємництва, представництв іноземних сyб'єктів господарської діяльності (згiдно п.2 розділу IІ НПБО-1).

Метою складання Звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період. Надходження і видаток грошових коштів розглядаються в розрізі операційної, фінансової та інвестиційної діяльності.

Підприємство може на свій розсуд заповнити в річній звітності або форму № 3 (зa прямим методом), абo форму № 3-н (зa непрямим методом). Керуватися при заповненні потрібно Методичними рекомендаціями № 433 тa Методичними рекомендаціями № 476.

Для заповнення форм потрібні дані аналітичного обліку по багатьом бухгалтерським рахункам в кореспонденції з рахунками грошових коштів. Це такі рахунки і субрахунки: 30 «Готівка», 31 «Раxунки в банках», 333 «Грошові кoшти в дорозі в націонaльній валюті», 334 «Грошові кoшти в дорозі в іноземній валютi», 335 «Електронні гроші, номіновaні в національній валюті».

Форма № 3-н (тобто Звіт про рух грошових коштів, заповнюваний непрямим методом) відрізняється від форми № 3 лише розділом I «Рух грошових кoштів в результаті операційної діяльності». Розділ 1 форми № 3-н, на відміну від форми № 3, заповнюється непрямим методом, тобто шляхом коригування показника прибутку (збитку) на негрошові операції тa операції, не пов'язанi з операційною діяльністю.

У розділі І «Рух грошових кoштів в результаті операційної діяльності» з'явилося багато додаткових статей, які можуть відображатися у вписуваних рядках.

Для коригування показника бухгалтерського прибутку (збитку) на операції, не пов'язанi з операційною діяльністю, тепер потрібно розгорнуто відображати показники:

01 - прибуток (збиток) вiд участі в капіталі (pядoк 3521);

02 - зміна вартості активів, якi оцінюються за справедливою вартістю, тa дохід (витрати) вiд первинного визнання (pядок 3522);

03 - збиток (прибуток) вiд реалізації необоротних активів, призначениx для продажу тa груп вибуття (рядoк 3523);

04 - збиток (прибуток) вiд реалізації фінансових інвестицій (pядoк 3524);

05 - зменшення (абo відновлення) корисності необоротниx активів (pядок 3526).

Окремо відбиваються фінансові витрати (рядoк 3540).

Керуватися при заповненні потрібно Методичними рекомендаціями № 433 МФУ тa Методичними рекомендаціями № 476 МФУ.

У II розділі звіту наводиться рух коштів внаслідок інвестиційної діяльності, тобто, тієї, яка характеризує зміни у статтях та розділах балансу (звіту про фінансовий стан) "Необоротні активи" та статті "Поточні фінансові інвестиції" і в розділі "Необоротні активи, утримувана для продажу, та групи вибуття".

У III розділі звіту про рух грошових коштів відображається рух коштів від фінансової діяльності, а саме тієї, яка призводить до змін у власному і позиковому капіталі. Для заповнення цього розділу звіту необхідно використати дані пасиву балансу (звіту про фінансовий стан), а саме розділ І "Власний капітал", розділ II "Довгострокові зобов'язання і забезпечення", розділ III "Поточні зобов'язання і забезпечення" (статті "Короткострокові кредити банків", "Поточна кредиторська заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями", "Поточна кредиторська заборгованість за розрахунками з учасниками", "Поточні забезпечення" та даними аналітичного обліку).

Звіт про власний капітал - звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Зміст і форма звіту про власний капітал, а також загальні вимоги щодо розкриття його статей регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал".

Примітки до фінансової звітності - сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію й обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами). У примітках розкривають:

1) облікову політику підприємства - як сукупність принципів, методів і процедур, які підприємство використовує для складання та і подання фінансової звітності;

2) інформацію, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, проте є обов'язковою за відповідними положеннями (стандартами);

3) інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

Потрібно зазначити, що примітки складаються в розділах, які відповідно повинні бути тотожними з Формою №2.

Отже, фінансова звітність розглядається як інструмент для об'єктивної та достовірної оцінки фінансово-майнового стану, результатів діяльності та руху грошових коштів підприємства. Головним джерелом інформування як зовнішніх, так і внутрішніх користувачів виступає фінансова звітність. Неточність у фінансовій звітності призводить до помилок у прийнятті управлінських рішень зовнішніми користувачами інформації, в управлінській звітності - до неправильних дій менеджерів і керівників різних рівнів всередині підприємства тощо. Загалом, це все призводитиме до зниження ефективності діяльності підприємств і, відповідно, рівня їх прибутковості

4. Визнання доходів і витрат за МСФЗ та порівняльна характеристика з НПСБО

Останнім часом для українських підприємств усе більшої актуальності набуває трансформація фінансової звітності відповідно до вимог міжнародних стандартів фінансової звітності. Найбільш впливовими статтями, що визначають прибуток підприємства, є витрати та доходи його діяльності. Тому однією з найважливіших проблем є трансформація витрат та доходів підприємства. Їх відображення в обліку та звітності за національними та міжнародними стандартами є неоднозначним та суперечливим.

Міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - МСФЗ) - інструмент підвищення прозорості і зрозумілості інформації, яка розкриває діяльність суб'єктів господарювання, створює достовірну базу для визнання витрат, оцінки активів і зобов'язань, що надає можливість об'єктивно розкривати існуючі фінансові ризики у звітуючих суб'єктів, а також порівнювати результати їх діяльності в цілях забезпечення адекватної оцінки їх потенціалу та ухвалення відповідних управлінських рішень. [16].

МСФЗ мають рекомендаційний характер і передбачають існування альтернативних варіантів ведення бухгалтерського обліку господарської діяльності підприємства. Позитивними сторонами застосування МСФЗ як для суб'єктів господарювання, які складають фінансову звітність, так і для зовнішніх користувачів є:

- можливість отримання необхідної інформації для прийняття управлінських рішень;

- забезпечення порівнянності фінансової звітності з іншими суб'єктами господарювання, незалежно від того, резидентом якої країни вони є і на якій території здійснюють господарську діяльність;

- можливість залучення іноземних інвестицій і позик, а також виходу на зарубіжні ринки капіталу;

- престижність, забезпечення більшої довіри з боку потенційних партнерів;

- значна надійність інформації;

- прозорість інформації, що забезпечується шляхом дотримання правил її складання, а також численними поясненнями до звітності.

Як видно з перелічених переваг, використання МСФЗ розширює аналітичність, достовірність та зрозумілість інформації, що формується в бухгалтерському обліку та відображається у фінансовій звітності суб'єкта господарювання.

Дослідження визнання та облікового відображення доходів діяльності підприємства здійснюють в напрямі аналізу основних положень діючих на державному рівні П(С)БО та рекомендованих для застосування МСФЗ.

В Україні доходи діяльності регулюються нормами П(С)БО 15 “Дохід” та на основі рекомендованого для застосування підприємствами МСБО (IAS) 18 “ Дохід ”.

Разом із тим, між цими стандартами існують відмінності:

- визначення поняття “дохід” за МСБО не враховує збільшення активу та зменшення зобов'язань, а лише розглядає зростання власного капіталу. Отже, поняття доходу є більш ширшим в закордонній практиці, ніж в українській;

- П(С)БО 15 “Дохід” на відміну від МСБО (IAS) 18 “Дохід” не визнає доходом суми попередньої оплати, авансів у рахунок оплати продукції; сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором; надходження від первинного розміщення цінних паперів;

- класифікація доходів за П(С)БО враховує види діяльності на відміну від доходів за МСБО, які класифікуються залежно від того, що є предметом отримання доходу (товари, послуги). Різні підходи до класифікації зумовлюють розбіжності в складанні Звіту про фінансові результати та відображенні в ньому інформації про доходи, тобто статті даного Звіту будуть значно відрізнятись і за назвами, і за економічним змістом;

- на відміну від національних положень за МСБО при визнанні доходу враховується не лише юридична сутність господарських операцій (тобто не тільки перехід права власності), але й економічний зміст (ризики та переваги володіння). Зокрема, якщо за МСБО підприємство залишає за собою суттєвий ризик володіння, операція не розглядається як реалізація і дохід не визнається.

- національні стандарти не регламентують критерії визнання доходу після доставки товарів покупцю. МСБО розглядає ситуації, коли визнання доходу в момент поставки товару необхідно відкласти;

- невідповідність положень П(С)БО до МСБО виникає, коли товари продані з гарантією. Визнання доходу відбувається в день продажу за П(с)БО, хоча існує ймовірність майбутніх витрат по гарантіям;

- окремі операції за МСБО розглядаються як фінансування діяльності підприємства, тоді як за П(С)БО - це звичайна реалізація, що передбачає отримання доходу.

Розбіжності між П(С)БО та МСБО стосовно доходу діяльності підприємства розглянуті детальніше в Додатку З.

Дані порівняння міжнародних і національних положень з обліку доходів і відображення їх у звітності дають змогу зробити висновок, що в МСФЗ більш конкретизовано ряд положень, але й національний стандарт містить моменти неповної визначеності та розмежованості доходів з наступним формальним перекрученням інформації при складанні фінансової звітності. Така ситуація обумовлена наслідком дії національних особливостей обліку

Подальшого ґрунтовного дослідження з метою удосконалення бухгалтерського обліку та контролю господарських операцій потребують питання визнання та оцінка доходу за окремими операціями з урахуванням їх економічного змісту та з дотриманням принципів бухгалтерського обліку - періодичності, послідовності, нарахування та відповідності доходів та витрат. Наукові розробки та пропозиції в сфері удосконалення виділених проблемних питань дозволять підвищити достовірність та аналітичність даних для прийняття ефективних рішень в частині управління фінансовими результатами підприємства.

Варто звернути увагу на те, що окремі операції за МСБО розглядаються як фінансування діяльності підприємства, тоді як за П(С)БО - це звичайна реалізація, яка передбачає отримання доходу.

Відповідно до п. 16 МСБО (IAS) 18 “ Дохід ” якщо в суб'єкта господарювання залишаються суттєві ризики щодо володіння, операція не розглядається як продаж і дохід не визнається. Суб'єкт господарювання може зберігати за собою суттєвий ризик щодо володіння по-різному. Прикладами ситуацій, у яких суб'єкт господарювання може зберігати за собою суттєві ризики та винагороди від володіння, є випадки, коли:

1. у суб'єкта господарювання залишається зобов'язання щодо незадовільного виконання робіт, яке не охоплюється звичайними гарантійними забезпеченнями;

2. одержання доходу від певного продажу залежить від отримання доходу покупцем від власного продажу цих товарів;

3. відвантажені товари підлягають подальшому монтажу і цей монтаж є суттєвою частиною контракту, який ще не був завершений суб'єктом господарювання;

4. покупець має право анулювати придбання з причин, визначених у контракті на продаж, і суб'єкт господарювання не має впевненості щодо ймовірності повернення [2].

З метою більш ґрунтовного дослідження розглянуті відмінності між обліковим відображенням окремих господарських операцій відповідно до П(С)БО та МСБО.Додаток К

Як видно з наведених прикладів в Додатку К, положення МСБО надають перевагу економічного змісту операції, а не її юридичній формі. Відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку в поданих вище прикладах пріоритетом є економічний зміст господарської операції.

В такому випадку спостерігається недотримання принципу бухгалтерського обліку - превалювання сутності над формою.

Дохід, визначений відповідно до вимог МСБО, відрізнятиметься від доходу, визнаного за П(С)БО.Це призводить до: по-перше, неможливості порівняння фінансової звітності, складеної за МСБО та П(С)БО; по-друге: зменшення якості та підвищення складності процесу трансформації звітності.

Щодо категорії витрати то потрібно відзначити, що в МСБО немає жодного спеціального стандарту, який би регулював облік і порядок відображення у звітності витрат. Все це прописано в окремих стандартах. Скажімо, МСБО 2 “Запаси” (IAS 2 - Inventories) регулюють оцінку витрат за матеріалами, МСБО 16 “Основні засоби” (IAS 16 - Property, Plant and Equipment) - витрати по амортизації, МСБО 19 “Виплати працівникам” (IAS 19 - Employee Benefits) - витрати з оплати праці. Ці стандарти, в тому числі, регулюють порядок включення витрат до первісної вартості продукції (матеріалів, товарів), основних засобів та нематеріальних активів (їх капіталізацію), а також порядок їх списання у вигляді амортизації (декапіталізацію) або вибуття. Крім того, МСБО 23 “Витрати на позики” (IAS 23 - Borrowing costs) визначає, як обліковувати витрати за позиками.

В Україні методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та розкриття такої інформації у фінансовій звітності регулює П(С)БО 16 “Витрати” [9], НП(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”.

МСБО 2 “Запаси” передбачає загальний підхід, відповідно якому виокремлюють дві категорії витрат:

- затрати на продукт;

- витрати періоду.

Вітчизняний П(С)БО 16 “Витрати” [9] не передбачає вищезазначеного розмежування, а оперує тільки категорією “витрати”. Проте, категорії “витрати” і “затрати” мають різну природу і значення. Так, під “витратами” слід розуміти вартісну оцінку ресурсів, які підприємство використовує в процесі здійснення своєї господарської діяльності. Затрати на продукт - це частина витрат, яка безпосередньо пов'язана з придбанням і (або) виготовленням активів, що визначає їх вартість і приймає участь у формуванні прибутку підприємства в процесі реалізації цих активів.

Окреме місце займають витрати періоду, що являють собою витрати, які не включені до складу вартості запасів і відносяться з часом, з урахуванням принципу відповідності, до складу витрат звітного періоду. Крім того, слід підкреслити, що п. 14 МСБО 2 “Запаси” регламентує склад витрат періоду, який містить понаднормові виробничі витрати, витрати на зберігання, не включаючи витрати на внутрішньовиробниче зберігання, що пов'язано з особливостями технологічного циклу, а також адміністративні накладні витрати і витрати на збут.

В Додатку Л наведено порівняльну характеристику визначення, класифікації та оцінки витрат відповідно до вимог П(С)БО, МСФЗ.

Найбільш принципові суперечності виявлено щодо класифікації та складу витрат діяльності. Перш за все, слід зазначити, що в ПКУ не дано визначень видів діяльності, немає поділу діяльності на звичайну та надзвичайну. Натомість є пункт 14.1.84 [10], згідно з яким: інші терміни для цілей розділу 3 використовуються у значеннях, визначених Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” [16] та національними і міжнародними положеннями (стандартами) фінансової звітності, положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Поряд з цим, в п. 1 ст. 138 ПКУ проігноровано норми національних П(С)БО в частині поділу витрат на операційні (основні операційні та інші операційні) та інші витрати звичайної діяльності (фінансові, інвестиційні, інші). Таким чином, п. 138.1 ПКУ [10] потребує уточнення і до визнання витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування віднести: витрати основної діяльності (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг), витрати іншої діяльності (адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати), інші витрати (фінансові, інвестиційні, інші витрати звичайної діяльності, надзвичайні витрати).

У Концептуальній основі Міжнародних стандартів [17] витрати класифікуються за характером витрат (амортизація, матеріальні витрати, виплати працівникам, інші витрати) та за функціями витрат: собівартість реалізації, витрати на збут, адміністративні витрати та інші витрати. Таким чином, спостерігається невідповідність у класифікації доходів та витрат у самих МСФЗ. В НП(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” надано наступне визначення витрат. Витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу між власниками) [1].

Витрати, звичайно, означають споживання ресурсів (грошей, запасів, основних засобів тощо) в процесі діяльності підприємства та включають: собівартість реалізованої продукції, заробітну плату, комунальні платежі, амортизацію тощо. Крім того, до витрат належать збитки від інших операцій (продажу основних засобів) та подій (стихійного лиха), а також нереалізований збиток (наприклад, збиток від курсових різниць).

Витрати відображаються у Звіті про фінансові результати ( Звіті про сукупні прибутки і збитки) коли існує зменшення майбутніх економічних вигід, пов'язаних зі зменшенням активу або зі збільшенням зобов'язань, що може бути достовірно визначено. Це означає, що витрати визнаються одночасно з визнанням зобов'язання (наприклад, нарахування заробітної плати) або зі зменшенням активів (реалізація товару). Витрати підприємства відносяться на той період, у якому вони були фактично отримані (понесені).

Доходи та витрати, які пов'язані з тією самою операцією або іншою подією,визнаються одночасно; цей процес, як правило, називають відповідністю доходів та витрат. Наприклад, матеріальні витрати, зарплата, накладні витрати, що включені до складу собівартості продукції, визнають як витрати на момент отримання доходу від реалізації цієї продукції. Іноді прямий зв'язок між витратами та доходами встановити важко. Якщо надходження економічних вигід очікуються протягом кількох облікових періодів і важко встановити їхній зв'язок з доходом конкретного періоду, витрати визнаються (у вигляді амортизації) систематичного та раціонального розподілу між відповідними звітними періодами [15].

Витрати слід негайно визнавати у Звіті про фінансові результати ( Звіті про сукупні прибутки і збитки) (Звіті про сукупні прибутки та збитки), якщо:

- видатки не надають майбутніх економічних вигід;

- економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати визнанню як

актив балансу;

- виникають зобов'язання без визнання активу [1].

Наприклад, кошти, витрачені на проведення аудиту фінансової звітності,відображуються як витрати в тому періоді, коли цей аудит було здійснено, оскільки вони не мають зв'язку з майбутніми економічними вигодами. Іншим прикладом є псування товарів, внаслідок чого вони втратили здатність приносити економічну вигоду в майбутньому, що призводить до визнання відповідних витрат (збитків) у Звіті про сукупні прибутки та збитки [15].

Згідно МСБО 1 “Подання фінансових звітів” рекомендується здійснювати класифікацію витрат за характером (наприклад, амортизація, придбання матеріалів, транспортні витрати, виплати працівникам, витрати на рекламу), або за функціями як частини “собівартості продажу” (наприклад, витрати на збут або адміністративну діяльність).

Отже, за МСФЗ витрати визнаються на основі безпосереднього зіставлення між понесеними витратами і прибутками за конкретними статтями доходів, що припускає одночасне визнання прибутків та витрат, що виникають безпосередньо і спільно від одних і тих же операцій або інших подій. Згідно з П(С)БО 16 витрати визнаються у звітності в момент вибуття активу або збільшення зобов'язання, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства, на основі систематичного та раціонального їх розподілу протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Відрізняється також класифікація та групування витрат. Міжнародні стандарти виходять із існування загальноприйнятої практики розмежування у звітності статей витрат, які виникають у процесі звичайної діяльності організації, та статтями витрат, які не пов'язані із звичайною діяльністю. У П(С)БО 16 витрати класифікуються залежно від виду діяльності, від якого вони виникли, за економічними елементами і статтями витрат. А також виділяють прямі й непрямі витрати, змінні й постійні, одноелементні та комплексні, поточні витрати, витрати минулих і майбутніх періодів, продуктивні, непродуктивні й надзвичайні витрати.

В міжнародній практиці щодо обліку доходів, витрат і фінансових результатів передбачається дві обставини: інформація, яка підлягає поданню безпосередньо у Звіті про сукупні прибутки та збитки і інформація, яка підлягає поданню або безпосередньо у Звіті, або у примітках. Тобто використовується принцип суттєвості інформації [18].

В структурі звіту повинна бути відображена тільки та інформація, яка впливає на фінансовий результат звітного періоду. Крім того, розрізняють два варіанти складання Звіту, за яких статті витрат поділяються на підкласи: за методом характеру витрат та за методом функцій витрат.

Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку формат Звіту не регламентується, що уможливлює застосування обох методів. Оскільки кожен метод подання має переваги для різних типів підприємств, норми МСБО 1 “Подання фінансових звітів” передбачають обрання такої класифікації, яка найдостовірніше відображатиме елементи результатів діяльності підприємства.

Проводячи аналіз форми 2 Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупні прибутки і збитки) за НП(С)БО 1 і МСФЗ 1 треба зазначити, що перший розділ звіту про фінансові результати відповідає всім вимогам МСФЗ. Щодо структури Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупні прибутки та збитки), в ньому виділені статті, які дають змогу визначити фінансовий результат від звичайної діяльності, а також у складі звичайної діяльності - від операційної та іншої діяльності (фінансової та інвестиційної). Така класифікація доходів і витрат має дуже важливе значення для оцінки діяльності підприємства [18].

Голов С.Ф. визначає розбіжності між НП(С)БО та МСФЗ стосовно звіту про фінансові результати (табл. 4.1.)

Таблиця 4.1.

Розбіжності в формуванні інформації Звіту про фінансові результати відповідно до П(С)БО та МСФЗ.

Положення	МСФЗ	НП(С)БО 1
1	2	3
Формат	Дає змогу вибрати класифікацію операційних витрат за функціями або за характером (елементами)	Визначає єдину форму звіту (ф.N 2), у якіи операційні витрати подаються за функціями у розділі І та за елементами у розділі ІІ
Деталізація інформації	Додаткові рядки, заголовки та проміжні підсумки слід подавати у звіті, якщо цього вимагають інші стандарти або якщо це необхідно для правдивого відображення фінансових результатів діяльності підприємства	Наведення додаткових рядків, заголовків або підсумків не передбачено (крім інших податків з обороту та частки меншості у консолідованому звіті)
Розкриття інформації про види діяльност	Операційна, фінансова, інвестиційна.	Звичайна (основна, операційна, фінансова, інша), надзвичайна
Подання доходів і витрат	У додатку до МСБО 1 наведено приклади звітів про фінансові результати, де доходи і витрати звичайної діяльності подано у такому розрізі: - пов'язані з операціями - пов'язані з фінансовими інвестиціями та залученням фінансування	Доходи та витрати звичайноії діяльності поділено на : - операційні - фінансові - інші
Подання діяльності, що припинена	Згідно з МСФЗ 5 прибуток (збиток) до оподаткування від діяльності, що припинена, слід наводити безпосередньо у звіті	Відсутні вимоги щодо подання прибутку (збитку) від діяльності, що припинена
Подання надзвичайних подій	Окреме подання надзвичайних подій не передбачене	Доходи і втрати від надзвичайних подій наводяться окремо від звичайної діяльності

Таким чином. міжнародні стандарти не тільки узагальнюють накопичений досвід різних країн, але й активно впливають на розвиток національних систем бухгалтерського обліку й звітності. Аналіз змісту національних П(С)БО свідчить про необхідність їх постійного розвитку та удосконалення відповідно до змін, що відбуваються в економіці країни. У зв'язку з тим, що МСФЗ постійно змінюються, усе більше спостерігається розбіжностей між ними й П(С)БО. Оскільки згідно із Законом України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” П(С)БО не можуть суперечити міжнародним стандартам, у майбутньому слід очікувати внесення відповідних змін у стандарти щодо обліку та оцінки витрат та доходів.[10].

Висновки

Проведене дослідження дозволило сформулювати ряд висновків, що відображає вирішення основних завдань відповідно до поставленої мети курсової роботи.

1. Було розкрито економічну сутність доходів та витрат, що дало змогу повністю проаналізувати ці поняття та зробити певні висновки.Згідно з НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» та П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупні прибутки і збитки)» доходи - це «збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників)». У НП(С)БО 1 визначено, що у статті “Дохід (виручка) від реалізації відображається загальний дохід (виручка) від реалізації продукції …», а це значить, що до уваги вже не береться надходження активів або зменшення зобов'язань.

Облік витрат ведеться за видами економічної діяльності та за елементами витрат, використовуючи 9 та 8 класи рахунків. Враховуючи, що рахунки 8 класу є транзитними, на мою думку, вони є зайвими та їх використання ускладнює облік витрат.

За результатами своєї діяльності підприємство отримує фінансовий результат - прибуток або збиток.Для узагальнення інформації про фінансові результати від звичайної діяльності і надзвичайних подій Планом рахунків передбачено рахунок 79 “Фінансові результати”.

2. Було здійснено огляд нормативно-правових документів, що регламентують облік доходів і витрат. Такими нормативними актвми є НПСБО 1, ПСБО 15 та ПСБО 16, ЗУ «Про бухгалтерський облік» та МСБО. Можна зробити висновок, що наші стандарти все більш стають схожими на міжнародні і потребують певної модифікації, що відповідатиме сучасним умовам.

3. Було досліджено документальне оформлення доходів, витрат визначення фінансових результатів, що дає змогу сказати, що якісна облікова оцінка доходів і витрат, а також правильна організація обліку є запорукою успіху підприємства. Адже саме завдяки цим методам буде сформавано правильний фінансовий результат діяльності субєкта господпрювання.

4. Було проаналізовано відображення доходів і витрат у фінансовій звітності. Потрібно зазначити, що метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Найбільш повну інформацію про доходи та витрати підприємства містить Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупні прибутки і збитки) (форма № 2), що відображає результати фінансово-господарської діяльності підприємства за визначений період (квартал або рік). Звіт розкриває структуру доходів та витрат підприємства за звітний період, визначає загальну суму операційного прибутку, доходи (витрати) за іншими видами діяльності, а також величину чистого прибутку (збитку), отриманого підприємством протягом звітного періоду. Як правило, у Звіті знаходять відображення також основні елементи операційних витрат.

Під час дослідження, було помічено недоліки Звіту про фінансові результати, які дещо ускладнюють отриману інформацію, яка є зрозумілою зовнішнім користувачам. З метою усунення зазначених недоліків, необхідно вдосконалити форму Звіту про фінансові результати, врахувавши пропозиції, що призведе до підвищення її інформативності та корисності. Крім того, вона буде більш зрозумілою як для практичних працівників, так і для інвесторів та кредиторів, а також більш повно врахує рекомендації Міжнародних стандартів фінансової звітності щодо оцінки доходів та фінансових результатів.

5. Було здійснено аналіз відповідності наших стандартів до стандартів МСФЗ. Аналіз та порівняння національних та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат діяльності підприємства є теоретичним підгрунттям розробки та удосконалення методичного забезпечення бухгалтерського обліку доходів діяльності суб'єкта господарювання.

Список використаних джерел

доходи витрати облік звітність

1. Національне Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» ”, зі змінами // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www. rada.gov.ua

2. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 18 «Доходи» [Електронний ресурс] / Міжнародний документ від 01.01.2012. - Режим доступу : http://www.minfin.gov.ua - Міністерставо фінансів України.

3. Камінська Т. Г. Взаємозв'язок доходів і витрат, як категорія оціночних характеристик руху капіталу в обліку [Електронний ресурс] / Т. Г. Каменська - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/ 2010_154_3.pdf. - Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського.

4. Фінанси, облік і аудит: зб. наук. праць / М-во освіти і науки, молоді та спорту України, ДВНЗ "Київський нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана"; [відп. ред. А. М. Мороз]. - К. : КНЕУ, Вип. 20. - 2012. - 383

5. Управління витратами:Навч.посіб./М.Г.Грещак, В.М.Гордієнко, О.С.Коцюба та ін.; за заг. ред. М.Г.Грещака. - К.:КНЕУ, 2012. - 264с.

6. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: Наказ Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87, зі змінами.

7. Фінансовий облік. Навч. посібник. /За ред. В.К. Орлової, М.С. Орлів, С.В. Хоми. - 2-ге вид., доп. і перероб. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 510 с.

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 “Доходи” [Текст]: наказ Міністерства фінансів України від 29.10.1999 р. № 290. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.zakon. nau.ua, зі змінами.

9. Про затвердження положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» [Електронний ресурс] : наказ МФУ від 18 листопада 1999 р. N 242 - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0860-99 - Законодавство України, зі змінами.

10. Податковий кодекс України [Електронний ресурс] : кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2755-17. - Законодавство України.

11. Костирко Р. О. Розвиток методології внутрішнього контролю витрат підпрємства. - 2012.

12. Карпушенко М. Ю. Організація обліку : навч. посіб. / М. Ю. Карпушенко ; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. - Х. : ХНАМГ, 2011. - 239 с.

13. Організація бухгалтерського обліку. Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - 3-є вид., доп. і перероб. - Житомир : ПП «Рута», 2010. - 592 с.

14. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій від 30.11.1999 р, зі змінами. Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0893-99

15. Долюк А. В., Кургінян А. З. Порівняльна характеристика визнання, оцінки і відображення в обліку та звітності підприємств витрат діяльності за міжнародними та національними стандартами //Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку, контролю і аналізу. - 2015. - №. 3 (24).

16. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні [Текст] : Закон України від 16.07.99 р. № 996-XIV, зі змінами. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.zakon. nau.ua

17. 4. Міжнародні стандарти фінансової звітності (International Financial Reporting Standards) Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/ control/uk/publish/archive/main?cat_id=240945

18. . Кучеркова С.О. Трансформація звітності щодо обліку фінансових результатів за МСФЗ // С.О. Кучеркова, Облік і фінанси АПК, № 4. - 2011

19. Руденко А.О. Спільні риси та відмінності витрат за міжнародними та національними стандартами бухгалтерського обліку// А.О. Руденко, Управління розвитком, № 1 (122). - 2012

20. Прохар Н.В. Облік доходів, витрат і фінансових результатів: проблеми теорії та практики: [монографія] / Н.В. Прохар, Ю.О. Ночовна. - Полтава: РВВ ПУЕТ, 2011. - 257 с.

...