Раціональна організація обліку на підприємстві

Другий варіант - сценарій збереження сформованих тенденцій розвитку, при якому бізнеси-процеси (підрозділи, філії, продукти) підприємства розвиваються паралельно зростанню ринків збуту.

Третій варіант базується на плані реструктуризації, тобто при мінімумі капіталовкладень, виділення найбільш ефективних бізнесів-процесів і чи скорочення навіть згортання діяльності безприбуткових підрозділів.

Четвертий варіант плану передбачає ліквідацію чи продаж окремих філій і дочірніх компаній.

Кожна альтернатива пов'язана з визначеними прогнозами грошових потоків, планів доходів і витрат, зміни структури капіталу й інших аспектів фінансової діяльності. Тому необхідно приймати до уваги фінансову стійкість і платоспроможність підприємства в довгостроковому періоді. Перераховані варіанти доцільно розглядати як рішення, що взаємно виключають один одного, але базова технологія розрахунку для кожного альтернативного варіанту повинна бути ідентичною. Етап прогнозування наслідків прийнятих рішень виражає основну ідею - перевірку можливих наслідків реалізації складеного плану з урахуванням конкретних умов, уточнень і змін по одному зі сценаріїв. Наприклад, прогноз реалізації плану в умовах високої інфляції і падіння курсу національної валюти, що невигідно для підприємства-імпортера товарів і сприятливо для експерта сировинних ресурсів. При будь-якому сценарії, спираючись на різні джерела інформації і методи прогнозування, фінансові й інвестиційні рішення варто детально оцінити до прийняття кінцевого плану.

Етап прогнозування являє собою частину довгострокового планування, дозволяє оцінку найбільш ймовірних подій і допомагає знизити комерційні ризики. Виключити усі види ризиків не можливо навіть за допомогою самого грамотного прогнозування.

У процесі безпосереднього планування економічні служби підприємства втілюють обрані стратегічні цілі в конкретні плани, що мають кількісну і якісну оцінку.

Процес планування включає:

- розробку плану потреб підприємства у фінансових ресурсах на капітальні інвестиції, інновації, поповнення оборотного капіталу, рекламу тощо;

- визначення структури джерел фінансування запланованих заходів - як внутрішніх, так і зовнішніх. У плані обов'язково потрібно дотримуватись оптимальних пропорцій між власними і позиковими джерелами, вкладеннями в основний, оборотний капітал тощо;

- розробку плану розміщення і використання засобів усередині підприємства;

- визначення процедури бюджетування як бази для фінансування поточних фінансово-експлуатаційних потреб і інвестиційних проектів.

На заключному етапі планування здійснюють бюджетування - процес розробки різних оперативних бюджетів. Бюджетування виражає основний зміст сучасної технології фінансового планування.

Воно здійснюється таким чином, щоб мати можливість у єдиному інформаційному форматі розробляти і контролювати виконання плану, оперативно оцінювати відхилення фактичних показників від планових. Цей процес оперативного прийняття управлінських рішень і коригування поточних дій виражає основну вимогу ефективності системи управління фінансами у динамічному економічному середовищі.

Отже, процес планування - це безупинний цикл із прямого (від розробки стратегії до складання планів і контролю за їхнім виконанням) і зворотного (від оцінки результатів виконання і до коригування планів) зв'язків. Кінцевий результат процесу планування - це розроблена система довгострокових, поточних і оперативних планів. План включає основні параметри діяльності підприємства в цілому, його підрозділах та філіях, які мають бути досягнуті до кінця планового періоду. Процес планування трудомісткий. Він вимагає значних зусиль усіх фахівців і менеджерів підприємства. Тільки за цих умов можна досягти конкретної стратегічної мети діяльності підприємства.

Фінансове планування на підприємстві у формі бюджетів забезпечує такі переваги:

1. за помісячного розробки бюджетів структурних підрозділів (філій) визначають більш реальні показники обсягу і структури доходів і витрат.

2. у межах затверджених бюджетів структурним підрозділам (філіям) надається велика самостійність у витратах коштів на оплату праці;

3. мінімізація числа показників бюджетів дозволяє зменшити витрати робочого часу персоналу економічних служб підприємства;

4. планування на підприємстві у формі бюджетів дозволяє заощаджувати грошові ресурси при виході підприємства з фінансової кризи.

Для організації ефективної системи планування діяльності структурних підрозділів підприємства на основі розробки бюджетів, доцільно створювати таку наскрізну систему бюджеті, яка охоплює весь грошовий оборот підприємства. обліковий документування податковий звітність

Сума бюджетів структурних підрозділів, кредитного і податкового бюджетів складає зведений бюджет підприємства. Доцільною є активна участь всіх структурних підрозділів у підготовці бізнес-плану і консолідованого бюджету.

При складанні бюджетів структурних підрозділів і служб підприємства доцільно керуватися принципом декомпозиції. Цей принцип полягає в тім, що кожен бюджет більш низького рівня є деталізацією бюджетів більш високого рівня, тобто бюджети цехів і відділів входять у зведений (консолідований) бюджет підприємства. Оптимальним вважають такий бюджет, у якому розділ доходу дорівнює видатковій частині. При дефіциті (не співпадінні доходів і витрат) зведеного бюджету виникає необхідність його коригування за допомогою збільшення доходів чи зниження витрат. Вищевикладене дозволяє заключити, що принципи покладені в основу фінансового планування в Україні і за кордоном є ідентичними. Для визначення фінансового потенціалу на поточний і довгостроковий період підприємства доцільно розробляти декілька видів фінансових планів (бюджетів).

Процес фінансового планування включає такі етапи:

- аналіз фінансових показників за попередній період на базі бухгалтерського балансу, звіту про прибутки і збитки, звіту про зміни капіталу, звіту про рух коштів та ін.;

- довгострокове фінансове планування (на період понад один рік);

- короткострокове фінансове планування (на період до одного року);

- впровадження фінансових планів та контроль за їхнім виконанням.

Система бюджетування є найважливішим елементом забезпечення фінансової стійкості підприємства в короткостроковому періоді, що включає розробку бюджетів структурних підрозділів (філій), воно представляє собою наскрізне (комплексне) планування діяльності всього підприємства.

Система бюджетування включає:

1. процес формування бюджетів;

2. відповідальність за обґрунтованість формування і виконання бюджетів;

3. процеси узгодження, затвердження, коригування і контролю за виконанням бюджетів.

Бюджет доходів і витрат підприємства доцільно впроваджувати для забезпечення економії його грошових ресурсів, більшої оперативності управління цими ресурсами, зниження непродуктивних витрат, забезпечення нормальної платоспроможності, а також для підвищення вірогідності планових показників (з метою податкового планування).



1.10 Формування та опрацювання фінансової, управлінської й податкової звітності підприємства

Фінансова звітність як завершальний етап фінансового обліку - це відображення функціонування бухгалтерського обліку, об'єкти якого трансформуються в елементи фінансової звітності у вартісних показниках, хоча бухгалтерський облік широко використовує і натуральні вимірники. Таким чином фінансова звітність не у повній мірі використовує інформаційні можливості бухгалтерського обліку для потреб управління.

Метою фінансових звітів загального призначення є надання інформації про фінансовий стан, фінансові результати діяльності та грошові потоки суб'єкта господарювання, яка є корисною для широкого кола користувачів при прийнятті ними економічних рішень. Крім того, фінансові звіти демонструють результати ефективності управління ресурсами господарюючого суб'єкта.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства
[27, с. 37].

Вимоги до інформації, що надається у фінансовій звітності, регламентовані законами, національними та міжнародними стандартами.

Основними споживачами інформації, що надається у фінансовій звітності є зовнішні користувачі, які не можуть самостійно впливати на формування показників фінансової звітності, однак, фінансова звітність повинна повністю задовольняти їх інформаційні потреби.

Різні групи користувачів задовольняють різні потреби в інформації, що надається у фінансовій звітності.

Так, інвестори отримують інформацію щодо здатності підприємства сплачувати дивіденди, що відіграє значну роль при прийнятті інвестиційних проектів; працівники, керуючись інформацією фінансової звітності, можуть оцінити прибутковість підприємства, стабільність його майбутнього розвитку та можливість збереження робочих місць; банківські установи на підставі фінансової звітності приймають рішення щодо надання та повернення кредитів; постачальників цікавить платоспроможність підприємства; замовники отримують інформацію про наявність ресурсів для забезпечення майбутніх замовлень продукції та послуг; урядові органи отримують інформацію про податкові розрахунки та тенденцію в структурі макроекономічних показників; громадськість бажає отримати інформацію про соціальні показники, соціологічні та екологічні наслідки діяльності підприємства.

Регламентація фінансового обліку цілеспрямовано направлена на забезпечення всього комплексу вимог до надання повної, правдивої і неупередженої інформації у фінансовій звітності. Дані вимоги сформульовані у вигляді якісних характеристик фінансової звітності до яких відносяться: зрозумілість (дохідливість), доречність, достовірність і зіставність (порівняльність).

Отже, інформація, що генерується у фінансовому обліку та надається у фінансовій звітності буде повною, правдивою і неупередженою, якщо вона буде характеризуватися доречністю, достовірністю, та зіставністю [28, с. 39].

Доречність - це здатність інформації впливати на рішення користувачів тому, що вона дає можливість вчасно оцінити минулі, теперішні і майбутні події, підтвердити або скоригувати минулі оцінки.

Достовірність - це така властивість інформації, яка визначає ступінь об'єктивного, точного відображення подій та фактів, які мали місце. Це максимальна наближеність інформації до істинної, а значить така інформація не повинна містити помилок та перекручень, бути точною і неупередженою, мати можливість бути перевіреною та доказаною.

Дохідливість - це така якість інформації, яка забезпечує її однозначне тлумачення користувачами за умови, що вони зацікавлені у сприйнятті цієї інформації і мають для цього достатні знання.

Зіставність - це можливість інформації, що надається у фінансовій звітності, бути порівняльною в розрізі різних періодів або різних підприємств.

Забезпечення якісних характеристик фінансової звітності досягається дотриманням встановлених принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності:

- автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

- повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

- безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати нескінченно довго;

- превалювання сутності над формою - господарські операції відображаються в обліку відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

- історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

- послідовність - постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

- нарахування та відповідність доходів і витрать - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому, доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

- обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

- єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці;

- періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Фінансова звітність надається відповідним користувачам в законодавчо встановлені терміни на уніфікованих бланках, перелік показників, що подаються в них обмежений. З цієї причини найбільш повним джерелом інформації і, як наслідок, найбільший інтерес для керівників представляють дані, які розкриває управлінська звітність. Також слід зазначити, що фінансова звітність несе в собі ряд об'єктивних недоліків (питання оцінки статей, відображення окремих видів засобів та їх джерел, орієнтованість переважно на фіскальні органи; неможливість задовольнити всебічно потреби користувачів і ін.). Основна проблема фінансової звітності - це її ретроспективність.

Типова помилка керівництва окремих підприємств - це спроба використовувати дані фінансової звітності з метою управління. В даному випадку управління спирається лише на вартісні показники без обліку натуральних. Також при цьому використовуються тільки фінансові, а нефінансові не розглядаються (наприклад, терміни погашення кредиторської заборгованості, або своєчасність надходження виручки від покупців, плинність кадрів і т.д.).

Характер складу (вид) показників звітності: фінансова звітність, як правило, включає в себе тільки значення показників, що отримані у звітному періоді - одному або декількох попередніх періодах та визначає фактичні (історичні) дані, що є залишками на рахунках бухгалтерського обліку; управлінська звітність містить як фактичні (історичні) дані (що можуть бути і залишками і оборотами на рахунках бухгалтерського обліку), так і оціночні (розрахункові, аналітичні) дані щодо досягнутих рівнів встановлених планових (нормативні, бюджетні) значень, а також самі планові показники, абсолютні (відносні) відхилення та пояснення причин таких відхилень. До того ж до показників управлінської звітності у разі застосування стратегічних інструментів управління включаються різні ключові показники (їх досягнуті і планові значення), що одержані за рахунок економічної інформації, яка не підлягає бухгалтерській обробці, тобто є не бухгалтерською, і представляється функціональними віддали маркетингу, збуту (продаж), постачання, виробництва.

Управлінська звітність - це звітність про стан та результати діяльності органів Державного казначейства, яка використовується керівництвом Державного казначейства України для планування, контролю та прийняття відповідних управлінських рішень. Метою управлінської звітності є надання можливості оперативно управляти бюджетними ресурсами та оцінювати ризики.

Важливою передумовою ефективного управління підприємством є формування безперервного потоку узагальнюючих показників на усіх його рівнях на основі форм внутрішньої звітності, тобто раціональної системи управлінської звітності, в якій формується якісна оперативна, поточна та перспективна інформація про витрати, доходи й результати діяльності для ефективного управління підприємством і прийняття стратегічних управлінських рішень.

Всю інформацію, яка використовується для прийняття рішень, можна умовно поділити на дві категорії - вхідну і вихідну. Саме остання являє собою управлінські звіти, підготовлені для прийняття рішення по конкретному питанню та для конкретного користувача, якими виступають керівники відповідних рівнів управління. Для формування внутрішньої звітності використовується вхідна інформація, яка піддається аналітичній обробці. Тому для створення раціональної системи управлінської звітності необхідно визначитися з вхідними інформаційними потоками та формою і змістом звітів.

Управлінська (внутрішня) звітність - це комплекс взаємозв'язаних даних і розрахункових показників, що відображають функціонування підприємства як суб'єкта господарської діяльності, згрупованих у цілому по підприємству й у розрізі структурних підрозділів. Звітність є найважливішим джерелом інформації для аналізу та прийняття рішень.

Разом із тим внутрішні звіти готуються різними відділами та у довільній формі. В результаті до користувача потрапляє не взаємозв'язаний набір форм, які часто суперечать одна одній і відображають недостовірні дані про діяльність структурних підрозділів і підприємства в цілому.

Створити цілісну систему внутрішньої звітності можна лише за наявності відповідної інформаційної бази, узгодженості змісту та форми звітів.

Внутрішня звітність формується відповідно до характеру діяльності підприємства, цілей і завдань управління в цілому та його рівнів. Тому форма звітності повинна максимально розкривати зміст її показників. Вимоги до змісту висувають безпосередньо користувачі управлінської звітності, які повинні пояснити працівникам, що її складають, яка інформація, у якому вигляді, обсязі й у які терміни необхідна.

Оскільки основним завданням управлінського обліку є забезпечення внутрішніх користувачів усіх рівнів управління повною та достовірною інформацією, то важливе значення мають порядок і принципи підготовки звітності як елемента методу бухгалтерського й управлінського обліку. Принципи формування внутрішньої управлінської звітності:

1) Принцип Адресності - звітність складається на запити відповідних її користувачів.

2) Принцип Достовірності - інформація, представлена у звітності, повинна бути підтвердженою відповідними первинними і внутрішніми документами та викликати довіру у її користувача.

3) Принцип Повного відображення - повинна містити всю необхідну інформацію, але не бути перенавантаженою зайвою інформацією.

4) Принцип Періодичності - використання різних періодів часу (декада, місяць, квартал, рік).

5) Принцип Оперативності - складається в міру її необхідності, інформація, відображена в звітності, повинна випереджати будь-які рішення.

6) Принцип Конкретності - містить лише ту інформацію, яка визначена метою її складання.

7) Принцип Варіативності - містить кілька варіантів подій, які можуть впливати на рішення, що приймається на її основі, та сприяти вибору найкращого.

8) Принцип Аналітичності - містить детальну аналітичну інформацію по відповідних її об'єктах.

9) Принцип Корисності - витрати на складання звітності не повинні перевищувати ефекту (вигоди), від її використання.

10) Принцип «Психології людини» - повинна враховувати психологічні особливості й рівень підготовки її користувачів.

При складанні управлінської звітності слід використовувати принципи складання фінансової звітності, які визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Для кожного з видів виробництва доцільно використовувати окремі форми управлінської звітності, склад якої повинен включати:

- накопичувальні звіти (оперативні) - складаються окремо по видах виробництва, біологічних активах, продукції (групах і видах), структурних підрозділах, центрах відповідальності, сегментах підприємства за короткі проміжки часу (тиждень, місяць тощо);

- зведені звіти (поточні) - складаються на основі накопичувальних форм звітності та містять систематизовані дані по видах виробництва, об'єктах обліку, про діяльність підрозділів (показники сегмента) на певну дату (місяць, квартал);

- підсумкові звіти - від ображають результати діяльності структурних підрозділів, центрів відповідальності (сегментів) та підприємства в цілому за певний період (квартал, рік).

Внутрішню управлінську звітність залежно від періоду її складання і використання поділяють на оперативну, поточну та стратегічну.

Податкова звітність - сукупність дій платника податку по складанню, веденню і поданню документів, які містять інформацію про результати діяльності платника податку, його майновий стан і фіксують процес обчислення податку, а також суму, яка має бути сплачена до бюджету. Податкова звітність складається платником податків самостійно і подається до податкових органів за результатами звітного періоду у встановлені законодавством терміни.

Терміни подання податкової звітності встановлюються для кожного податку окремо. Першим днем представлення звітності вважається день, наступний за днем закінчення звітного періоду. У випадках, коли останній день подання звітності є вихідним або святковим, днем подання звітності вважається перший робочий день, що слідує за вихідним (святковим).

Форми податкової звітності та порядок їх заповнення розробляються Державною податковою адміністрацією України обов'язковим узгодженням профільного комітету Верховної Ради України. Форми та періодичність подання податкової звітності по місцевим податкам та зборам розробляються і затверджуються місцевими органами влади.

Виділяють дві групи податкових документів:

1. Розрахунково-декларативна документація - документи, у яких фіксуються податкові розрахунки й суми податків. По кожному податку існує єдиний розрахунковий документ, що представляє платником податків у податковий орган у встановлений законодавством строк. У розрахунково-декларативних документах указуються строки подання звітності, база оподатковування, податкові пільги, розмір податкового окладу.

2. Довідкова документація - документи, що містять довідкові відомості, що деталізують дані для обчислення податків, що розшифровують або обґрунтовують податкові розрахунки. Подібна документація ділиться на: документи, необхідні для обчислення податків; документи довідкового характеру, що не впливають на вирахування сум податків.

Податкова декларація - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Податкова декларація приймається без попередньої перевірки. Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації.

Податкова декларація подається до податкового органу у двох примірниках, один з яких повертається платнику з відміткою посадової особи податкового органу про дату її прийняття. Підпис посадової особи має бути засвідчений печаткою.

Податкова декларація повинна містити в собі наступні обов'язкові відомості:

- ідентифікаційний код платника податку;

- повне найменування платника податку, відомості про його місцезнаходження або місце проживання;

- період, за який подається декларація, або дата, за станом на яку подається декларація;

- дату подання податковому органу податкової декларації;

- розмір бази оподатковування; суму й розмір витрат і пільг;

- суму, не оподатковувану податком;

- ставку оподаткування;

- суму податку, що підлягає сплаті.

У податковому законодавстві передбачено подання податкової декларації незалежно від наявності (відсутності) податкових зобов'язань у платника податків (податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість). Єдиним виключенням з цього правила є збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, в Порядку заповнення звіту з якого передбачено, що якщо у платника збору в звітному (податковому) періоді відсутні операції з продажу алкогольних напоїв та пива (тобто відсутній об'єкт оподаткування), він може звіт і не подавати.

Платник податку має право обрати один з трьох порядків подання податкової декларації: особисто; поштою; в електронному вигляді.

Декларацію підписує платник податку чи його представник у межах його повноважень.

Якщо платник податку після подання декларації знайшов арифметичну помилку чи описку, що призвело до заниження (завищення) податку, він може подати податковому органу декларацію з уточненнями разом із заявою про це. Така заява дорівнюється до подачі нової декларації.

1.11 Система захисту облікової інформації

Інформація цінувалася у всі часи. Щоб володіти нею відбувалися вбивства, війни. В наші дні вона має не меншу цінність. Ця цінність може визначатися не тільки кількістю праці витраченої на її створення, але і кількістю прибутку, отриманого від її можливої реалізації.

Проблема захисту інформації: надійне забезпечення її збереження і встановлення статусу використовування - є однією з найважливіших проблем сучасності.

Цілями системи захисту інформації підприємства є:

- запобігання витоку, розкраданню, втраті, спотворенню, підробці інформації;

- запобігання погрозам безпеці особи, підприємства, суспільства, держави;

- запобігання несанкціонованим діям із знищення, модифікації, спотворення, копіювання, блокування інформації;

- запобігання іншим формам незаконного втручання в інформаційні ресурси і системи, забезпечення правового режиму документованої інформації як об'єкту власності;

- захист конституційних прав громадян на збереження особистої таємниці і конфіденційності персональних даних, наявних в інформаційних системах;

- збереження, конфіденційності документованої інформації відповідно до законодавства.

Причини втрати і пошкодження інформації можуть бути різними. Найчастіше це зараження вірусами. Сьогодні нікого не здивуєш існуванням комп'ютерних вірусів [2, с. 39].

Окрім програм, які займаються псуванням, знищенням даних, псуванням апаратного забезпечення, уповільненням роботи комп'ютера, існують віруси, які стараються нічим не видати своєї присутності, а збирають інформацію, наприклад, паролі, ведуть контроль за натисненням клавіш користувача, а потім передають знайдену інформацію на заздалегідь певну адресу, або здійснюють які-небудь певні дії. Ці віруси відносяться до так званих “троянским коням”.

Основним засобом захисту від вірусів можна вважати використання антивірусів, краще якщо це буде дві незалежні програми, наприклад Dr.Web, AVP. Антивірусні засоби рекомендується встановити на ЄОМ і на поштовому сервері, або змусити сканувати весь графік, а також правильна політика безпеки, що включає оновлення використовуваних програм і антивірусних засобів, оскільки антивірусні засоби пасивні і не в змозі гарантувати 100 % захист від невідомих вірусів, допоможе уникнути вірусного зараження.

На сьогоднішній день найменш контрольована область - це інформація, що надсилається за допомогою електронної пошти. Цим активно користуються інсайдери і несумлінні працівники, і левова частка конфіденційної або небажаної інформації витікає саме через Інтернет, за допомогою повідомлень електронної пошти. Наприклад, такі системи, як E-NIGMA, Secure, Altell використовують в своїх програмах методи розмежування прав доступу до e-mail повідомлень, за допомогою яких дотримується інформаційна безпека підприємства. Контроль за якістю роботи співробітників є важливим процесом в організації роботи цілого підприємства. Однією з складових цього контролю є моніторинг листування співробітників. Використовуючи одну з програм приведених вище систем можна легко відстежувати листування кожного із співробітників, не вмонтовуючи собі їх ящики, оскільки вона перехоплює всю пошту на рівні протоколу.

Радіовипромінювання монітора. Перехоплення зображення монітора достатньо поширений спосіб розкрадання інформації. Це стає можливим у зв'язку з його паразитним випромінюванням, прийом якого можливий до 50 м. Основним захистом можна вважати екранування приміщення, металевий корпус ПЕВМ, а також використання пристроїв тих, що маскують побічне електромагнітне випромінювання, наприклад, генератор радіошуму ГШ-1000, який зашумляє діапазон частот від 0,1 до 1000 Мгц.

Сьогодні існують пристрої, здатні розкодувати факс-модемную передачу, із запису її на магнітофон, або безпосередньо з телефонної лінії. Заборонити це не можливо, оскільки підключитися до телефонної лінії можна на будь-якій ділянці проходження телефонного з'єднання. Єдиний захист - це не передавати за допомогою подібного устаткування відомостей не бажаних для розголошування.

Забезпечення інформаційної безпеки традиційно розглядається як сукупність чисто оборонних заходів. Характерними прикладами оборонних заходів, використовуваних для захисту комунікаційних мереж, є міжмережеві екрани, шифрування і системи виявлення вторгнень (Intrusion Detection Systems, IDS). Стратегія будується на класичній парадигмі забезпечення безпеки «захищай, виявляй, виправляй». При такому підході виникає проблема, пов'язана з тим, що ініціатива належить атакуючому, який завжди виявляється на крок попереду. За останні декілька років стає все більш очевидним, що традиційні прийоми мережевого захисту ефективні лише в певних межах. Відповідно необхідні нові методи посилення захисту мереж. Одним з перспективних підходів є використовування приманок - комп'ютерних ресурсів, що знаходяться під постійним спостереженням, які ми дозволяємо випробовувати на міцність, атакувати і зламувати. Точніше кажучи, приманка є «елементом інформаційної системи, цінність якого полягає у тому, що він дозволяє вести моніторинг несанкціонованого або протиправного використовування даного елементу». Моніторинг даних, що поступають на приманку і покидають її, дозволяє зібрати відомості, які не можна добути за допомогою IDS. Приманки можуть працювати під управлінням будь-якої операційної системи і на будь-якій кількості серверів. За допомогою налаштувань задаються доступні супротивнику способи злому або перевірки стійкості системи. Приманки володіють двома додатковими перевагами: масштабованістю і легкістю в обслуговуванні.

Таким чином, на сьогоднішній день пропонується безліч способів забезпечення безпеки інформації, але не всі вони є ефективними. Відомо, що тільки «комплексна система може гарантувати досягнення максимальної ефективності захисту інформації, оскільки системність забезпечує необхідні складові захисту і встановлює між ними логічний і технологічний зв'язок, а комплексність, що вимагає повноти цих складових, всеосяжності захисту, забезпечує її надійність».



РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ

2.1 Основи організації інформаційних систем обліку (ІСО) процесу на підприємстві

Стрімкий розвиток та глобальне впровадження новітніх інформаційних технологій та інтенсифікація інформаційних відносин створили умови для реального проведення багатьох виробничих операцій за допомогою сучасних телекомунікаційних систем. Становлення ринкових відносин в Україні сприяло створенню значної кількості малих і середніх підприємств, реструктуризації великих у результаті роздержавлення, що розширило сферу ведення бухгалтерського обліку та застосування засобів його автоматизації. Останнім часом на ринку програмних засобів автоматизації обліку запропоновано десятки систем, які забезпечують належне ведення автоматизованого обліку.

На ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» використовується програмне забезпечення «1С: Бухгалтерія 8.1». «1C:Бухгалтерія 8.1» є сукупністю платформи «1С:Підприємство 8» і конфігурації «Бухгалтерія підприємства для України». У «1C:Бухгалтерії 8.1» закладена можливість сумісного використання з прикладними рішеннями «Управління торгівлею» та «Зарплата і Управління Персоналом», також створеними на платформі «1С:Підприємство 8.0».

По складах може вестися кількісно-сумовий облік і облік по партіях. Складський облік може бути відключений, якщо в ньому немає необхідності. Автоматизований облік операцій надходження і реалізації товарів і послуг. Для роздрібної торгівлі підтримуються технології роботи як з автоматизованими, так і неавтоматизованими торговими точками. Автоматизований облік комісійної торгівлі як відносно товарів, узятих на комісію, так і переданих для подальшої реалізації.

Для автоматизації обліку виробничих запасів в програмі «1C:Бухгалтерія 8.1» передбачено закладку «Склад», яка містить перелік документів («Переміщення товарів», «Інвентаризація товарів на складі», «Оприбуткування товарів», «Списання товарів») та довідників («Номенклатура», «Склади (місця зберігання)», «Класифікатор одиниць виміру»).

Головним призначенням бухгалтерської програми «1С:Бухгалтерія» є полегшення рутинної роботи бухгалтера зі складання різних відомостей, журналів та звітів. Для організації обліку запасів у програмі

Процес обліку є досить трудомістким процесом, тому одна помилка може викривити інформацію про фінансовий та майновий стан підприємства, установи чи організації. У сучасних умовах, що характеризуються швидким темпами розвитку комп'ютерних технологій, роль та цінність інформації особливо зростає.

Один з основних шляхів спрощення процесу обліку полягає в його автоматизації. Це мінімізує ризик скоєння помилки під час обліку на підприємстві.

Ефективність роботи бухгалтера, аналітика та управлінця на підприємстві суттєво підвищується завдяки засобам інформатизації та автоматизації документообігу, які дозволяють оперативно накопичувати відповідні бази даних про наслідки господарської діяльності та використовувати їх для формування, редагування і друку вихідних документів, квартальних і річних звітів, а також надавати інформаційні послуги відповідним організаціям, системі управління щодо ефективності роботи, підвищувати ефективність праці аудиторів, ревізорів.

Автоматизована (комп'ютерна) форма бухгалтерського обліку ґрунтується на комплексному використанні швидкодіючих електронно-обчислюваних машин (ЕОМ), які забезпечують автоматизований процес збирання, реєстрації й опрацювання облікової інформації, необхідної для контролю й управління. Порядок опрацювання первинної документації на ЕОМ визначається системою програмного забезпечення, яка керує цим процесом. Первинна інформація вводиться у комп'ютерну систему програмістом або самим бухгалтером, який здійснює візуальний і машинний контроль, виправляє помилки, опрацьовує за допомогою комп'ютера інформацію; за допомогою друкуючого пристрою отримує відповідні машинограми (документів, регістрів синтетичного й аналітичного обліку, оборотних і сальдових відомостей, балансу та інших форм звітності).

Таким чином, діалогово-автоматизована форма забезпечує повноту автоматизованої обробки і систематизацію облікової інформації та видачу вихідної інформації як у вигляді друкованих документів, так і відеограм. Вихідна інформація повинна оформлятися в порядку, який забезпечує її достовірність, своєчасність, системність, обґрунтованість, повноту та юридичну повноцінність.

Проте застосовування масштабного програмного забезпечення не завжди є доцільним. Для суб'єктів малого підприємництва не раціональним буде витрачання немалих коштів на придбання та щомісячне обслуговування даних програм для оброблення незначної кількості господарських операцій.

Крім переваг автоматизована система ведення обліку на підприємстві має ряд недоліків, до яких можна віднести:

- проблеми загальної організації бізнесу й обліку;

- висока вартість упровадження автоматизованої системи ведення обліку;

- відсутність досконалого володіння комп'ютером бухгалтера підприємства, а також інших працівників підприємства.

Необхідно зазначити, що комп'ютерні системи дають адміністрації широкий набір аналітичних засобів, що дозволяють оцінювати і контролювати діяльність фірми. Наявність додаткового інструментарію забезпечує зміцнення системи внутрішнього контролю в цілому і, таким чином, зниження ризику його неефективності. Важливим є те, що комп'ютерна обробка припускає використання однакових команд при обробці ідентичних господарських операцій, що практично нівелює ризик появи випадкових помилок, звичайно властивих для ручної обробки інформації.

Отже, на сучасному етапі автоматизація документообігу дуже необхідна і вона відіграє важливу роль як на підприємстві, так і в економіці в цілому, адже підвищується продуктивність праці бухгалтерів, скорочуються витрати для отримання необхідної інформації, надається більша ефективність передачі даних та їх більша точність і достовірність. Запровадження комп'ютерних систем надає можливість не тільки забезпечити автоматизацію обліку, а й вирішити інші (організаційні, кадрові, фінансові) завдання, які постають перед підприємством у процесі його діяльності. Тому в системі заходів, спрямованих на підвищення ефективності діяльності підприємств обов'язковим складовим елементом є автоматизація системи бухгалтерського обліку, що надає можливість економити підприємству свій час та кошти, а головне своєчасно приймати ефективні управлінські рішення.

2.2 Організація методичного та інформаційного забезпечення функціонування ІСО

В Україні складається нова економічна система, основою якої є ринкові відносини. Якісних змін зазнають і важелі управління. Зміни умов виробничої діяльності, потреба адекватного пристосування до неї системи управління сприяють не тільки вдосконаленню його організації, а й потребують перерозподілу функцій управління за рівнем відповідальності, формами їх взаємодії. Мова йде про систему управління, зумовлену об'єктивною потребою та закономірностями ринкової системи господарювання, пов'язаними із задоволенням насамперед індивідуальних потреб, забезпеченням зацікавленості робітників у найвищих кінцевих результатах, широкому використанні новітніх інформаційних технологій.

Важлива особливість сучасного етапу розвитку суспільства -- спрямування економічних засобів управління підприємством на забезпечення раціонального ведення господарства в умовах дефіцитності ресурсів, досягнення високих кінцевих результатів із мінімальними витратами, ефективне регулювання виробництва адміністративними засобами, перехід до інтенсивного характеру розвитку виробництва на основі вдосконалення виробничого потенціалу підприємств.

Сьогодні Закон про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та національні стандарти бухгалтерського обліку багато питань залишають бухгалтерам, які повинні керуватися своєю професійною думкою, вміти використовувати облікові дані для планування та контролю за діяльністю підприємства, інтерпретувати інформацію залежно від характеру та сутності управлінських рішень, що приймаються на її основі.

Сучасний бухгалтер посідає одне з провідних місць в управлінні підприємством, оскільки займається не тільки веденням бухгалтерських рахунків, а й здійснює планування, аудит, оцінювання, огляд діяльності, розроблення управлінських рішень у господарській діяльності підприємства. Бухгалтеру потрібні знання об'єктивного оцінювання фінансового стану підприємства, володіння методами фінансового аналізу, вміння працювати з цінними паперами, обґрунтування інвестицій грошових коштів в умовах ринку тощо [10, с. 85].

У практиці прийняття управлінських рішень бухгалтерський облік називають мовою бізнесу. Як будь-яка мова, бухгалтер­ський облік розвивається та змінюється відповідно до потреб підприємств.

Бухгалтерський облік -- це система, що дає змогу вимірювати, обробляти й передавати інформацію, а також приймати рішення для управління господарською діяльністю підприємством і є зв'язуючою ланкою між господарською діяльністю та прийняттям управлінських рішень.

Оволодіти новими методами не можна без удосконалення інформаційної системи та використання сучасних інформаційних технологій у роботі бухгалтера.

Основу діяльності з управління будь-якого економічного об'єкта складають інформаційні системи, що мають складну побудову, склад яких залежить від роду діяльності та розміру підприємства, організації, фірми.

Автоматизовані інформаційні системи обліку поділяються:

- за сферою функціонування об'єкту обліку ;

- за рівнем управління;

- за ступенем охоплення задач обліку, контролю та аудиту;

- за типом інтерфейсу користувача;

- за способом передавання інформації;

- за типом організації автоматизованих інформаційних систем обліку.

За сферою функціонування ІСО поділяються на:

- ІСО промислових підприємств;

- ІСО підприємств транспорту;

- ІСО бюджетних організацій;

- ІСО підприємств зв'язку;

- ІСО підприємств сільського господарства.

За рівнем управління ІСО поділяються на:

- галузеві ІСО ;

- територіальні ІСО;

- корпоративні ІСО.

За ступенем охоплення завдань обліку, контролю та аудиту ІСО поділяють на:

- комплексну автоматизацію обліку, контролю та аудиту, пов'я­зану з іншими автоматизованими інформаційними системами;

- автоматизацію окремих комплексів задач (окремих ділянок обліку);

- автоматизацію окремих задач обліку, контролю та аудиту.

За типом інтерфейсу користувача ІСО поділяють на:

- пакетні АІСО;

- діалогові АІСО;

- мережеві АІСО.

За способом передавання інформації ІСО поділяють на:

- локальні ІСО;

- багаторівневі ІСО;

- інтегровані ІСО;

- розподільчі ІСО.

Нині підприємства потребують автоматизованої інформаційної системи обліку на базі сучасних засобів обчислювальної техніки, яка дає змогу забезпечити:

- повне та своєчасне задоволення інформаційних потреб користувачів;

- виконання контрольних і аудиторських завдань із метою одержання потрібної інформації про наявні відхилення;

- аналіз і прогнозування господарсько-фінансової діяльності підприємства;

- одержання на основі автоматизації ефективних управлінських рішень.

2.3 Організація облікового процесу з використанням ІСО

Комплексний підхід до перегляду теоретичних і методологічних основ бухгалтерського обліку передбачає:

- уведення в практику методологічних основ бухгалтерського обліку, що відповідають ринковим відносинам із переходом на міжнародні стандарти обліку та аудиту;

- перегляд методологічних принципів обліку, що забезпечили б комплексне оброблення облікової інформації;

- удосконалення теоретичних основ бухгалтерського обліку з використанням інформаційних технологій;

- застосування новітніх інформаційних технологій та засобів спілкування;

- інтеграцію облікової інформації в єдиний інформаційний потік;

- розроблення єдиної інформаційної мови показників обліку, контролю та аудиту;

- упровадження в практику обліку питань оцінювання, планування та прогнозування господарсько-фінансової діяльності підприємства;

- формування на основі автоматизації управлінських рішень.

Посилення контрольних функцій обліку в умовах автоматизованого оброблення інформації потрібне для здійснення безперерв?ного контролю кожної окремої операції, а також виявлення прихованих порушень і відхилень у господарській діяльності підприємства. Також однією з основних особливостей обліку є його тісний зв'язок із внутрішньогосподарським контролем, аналізом і аудитом.

Основними завданнями внутрішньогосподарського контролю та аналізу в умовах застосування автоматизованої системи обліку є:

- аналіз правомірності застосування на підприємствах форм і засобів обліку;

- аналіз правомірності фіксації первинних господарських операцій і підтвердження відповідними даними документів;

- дослідження облікових даних щодо повноти відображення їх;

- контроль за несанкціонованим доступом до облікової інфор?мації;

- контроль за правильністю та своєчасністю здійснених розрахунків;

- аудит за повнотою та своєчасністю формування звітної інформації;

- аудит за правильністю складання бухгалтерських проводок і формуванням облікових регістрів;

- дослідження та прогнозування фінансово-господарського стану підприємства;

- формування управлінських рішень за фактичною інформацією.

Також важливе завдання бухгалтерського обліку як інструмен?та аналізу, аудиту та управління господарським процесом -- побудова моделей облікового процесу з подальшою імітацією його із застосуванням сучасних засобів обчислювальної техніки.

Реалізація імітаційних моделей дасть змогу посилити управлінські функції обліку, передбачити на визначену дату фінансово-господарський стан підприємства та найбільший ефект від діяльності його.

Отже, модельний експеримент є ефективним засобом для пошуку та знаходження оптимальних рішень з управління підприємством. Проте пріоритет в остаточному варіанті залишається за людиною.

Існують такі основні типи організації автоматизованих інформаційних систем обліку:

- міні-бухгалтерія;

- інтегровані системи бухгалтерського обліку;

- програмні інструментальні системи;

- комплекси бухгалтерських автоматизованих робочих місць;

- створені на замовлення системи;

- для ведення окремих ділянок обліку;

- корпоративні.

Міні-бухгалтерія призначена головним чином для здійснення бухгалтерського обліку на малих підприємствах. Цей програмний засіб дає можливість здійснити синтетичний, а також нескладний аналітичний облік. У міні-бухгалтеріях формують бухгалтерські проводки, головну книгу, оборотну та деякі інші відомості, первинні документи. До цього класу програмних засобів належать такі, які запроваджуються на малих підприємствах України -- «ІС-Бухгалтерія», «Інфо-Бухгалтер», «Фінанси без проблем», «Головний бухгалтер» та деякі інші.

Інтегровані системи бухгалтерського обліку побудовано на основі записів, які тією чи іншою мірою відображають інформацію різних розділів, котрі інтегрують в усі розділи обліку. Звичайно, такі програмні засоби функціонують у вигляді одного виконуючого модуля, який є ядром інформаційної системи бухгал?терського обліку. У діючих інтегрованих системах розробники намагаються досягти повноти реалізації облікових функцій не за рахунок розподілу бухгалтерського обліку на окремі ділянки обліку, а за рахунок ускладнення та спеціалізації процедур оброблення бухгалтерських проводок, у які може входити різноманітна додаткова інформація, потрібна для відображення специфіки кіль?кісно-сумового, інвентарного обліку тощо. Цей клас програмних засобів призначено в основному для невеликих підприємств, однак, на відміну від програмних засобів «міні-бухгалтерія», вони характеризуються більшою глибиною аналітичного обліку та розвиненою реалізацією функцій натурально-вартісного та інвентарного обліку. До таких програмних засобів відносять інформаційні системи «Парус», «Інтегратор», «Інфін».

Програмні інструментальні системи дають змогу користувачеві самостійно конструювати систему оброблення облікових даних, описувати потрібні розрахункові алгоритми, макетувати введення та висновок первинної та вихідної інформації спеціалізованою формальною мовою. Так само як і інтегровані інформаційні системи, інструментальні системи ґрунтуються на загальній моделі бухгалтерського обліку, в якій специфіку окремих його ділянок у явному вигляді не виділено. Під час використання цих програмних засобів треба мати навички програмування й уміти розробляти формули, а також невеликі програми вбудованою в таку систему мовою опису розрахунків, що ускладнює використання цієї інформаційної системи.

До комплексів бухгалтерських автоматизованих робочих місць входять окремі АРМБ та в деяких випадках інформаційні підсистеми. Однак більшість комплексів не пов'язані між собою, і вирішуються локально. До таких інформаційних систем відносять «Бэст», «Бухоблік-Фінанси-Бізнес», «ФинЭко» та ін.

Виготовлені на замовлення системи -- це комплекс програмних засобів, які охоплюють комплекси АРМБ та інструментальні засоби, створені відповідно до вимог та умов конкретного замовника.

Локальні АРМБ використовуються для розв'язання окремих завдань обліку, вони не пов'язані між собою та виконують окремі функції, потрібні підприємству.

Корпоративні інформаційні системи забезпечують комплексну автоматизацію задач обліку, контролю, аналізу та аудиту з використанням інших систем управління, що діють на підприємствах. Корпоративні інформаційні системи дають можливість своєчасно отримувати інформацію для прийняття управлінських рішень за рівнями управління. Програмні модулі побудовано гнуч?ко, що забезпечує взаємодію різних бізнес-процесів. Корпоратив?ні інформаційні системи побудовано на комплексі взаємопов'язаних АРМБ із використанням розподіленої системи оброблення даних (РСОД).

2.4 Організація контрольного та аналітичного процесів в умовах ІСО

Неодмінною умовою вдосконалення управління є докорінна реконструкція його технічної та інформаційної бази на основі автоматизованої системи обліку, контролю й аналізу з використанням автоматизованих робочих місць бухгалтера (АРМБ).

Одним з найважливіших завдань у цій справі є подальший розвиток і вдосконалення інформаційних систем підприємств із використанням нових засобів управління та сучасних технічних засобів. Відповідно до цього має змінитися роль бухгалтерського обліку, а отже, методологічні та методичні його аспекти потребуватимуть коригування. Бухгалтерський облік і бухгалтерська інформація в умовах автоматизованої системи обробки інформації використовуються значно ширше, ніж у разі ручної обробки даних.

Змінюється й цільове призначення бухгалтерського обліку. Він дедалі більше стає складовою управлінської системи підприємства. Процес автоматизації бухгалтерського обліку має розвиватися за умови комплексного, системного та цілеспрямованого підходу з орієнтацією на потреби відповідної ланки управління підприємства.

Система управління має виконувати провідну роль в організації бухгалтерського обліку, що є забезпечувальною ланкою у фінансово-господарській діяльності підприємства. Бухгалтерський облік доповнює інші інформаційні системи, причому основну частину вхідної інформації він дістає безпосередньо із цих систем. Перетворившись на одну з кількох інформаційних підсистем, взаємозв'язаних як на рівні вирішення завдань, так і на рівні всієї інформаційної системи підприємства, бухгалтерський облік відіграє одну з основних функцій управління в умовах застосування автоматизованих систем. Успіх у здійсненні управлінської функції при цьому істотно залежить від правильного встановлення взаємозв'язків задач.

У разі комплексного підходу до організації бухгалтерського обліку в умовах автоматизованої обробки інформації відбувається перехід від організації окремих елементів до організації цілісних наборів елементів інформаційних систем, а також налагодження взаємозв'язків між окремими підсистемами і комплексами завдань.

...