Аналіз фінансового стану ВАТ "Племінний завод імені Літвінова"

Для аграрних підприємств важливо, щоб вартість агросервісних послуг була низькою, а їх якість - високою. Виходячи з цих критеріїв, вони повинні вибрати, якими саме виробничими послугами доцільно користуватися, залучаючи агросервісні підприємства, а які економічно вигідніше здійснювати власними силами. Цей вибір залежатиме від конкретних умов діяльності аграрних підприємств. Якщо, наприклад, середній ремонт трактора в майстерні господарства обійдеться дорожче, ніж ремонт на агросервісному підприємстві, то воно скористається послугами останнього. Водночас в іншому аграрному підприємстві ситуація може скластися інакше, а тому господарство здійснюватиме ремонт самотужки.

ВАТ «Племінний завод імені Літвінова» має угоди з такими постачальниками як ВАТ «Лисичанськ нафтопродукт», який постачає ГСМ, запчастини, ремонтні та будівельні матеріали купує на таких підприємствах, як: TOB «Підшипник-сервіс», торговий дім «Васма», ВАТ «Агро-Союз Луганськ» та інші. Мінеральні добрива, засоби захисту рослин, посадковий матеріал підприємству постачають ЗАТ «РАЙЗ», ЗАТ Сєвєродонецький « Азот», TOB «Центрум».

Фінансово-кредитні установи - банки, страхові компанії, кредитні та інші установи, з якими аграрні підприємства вступають у ділові стосунки при збереженні готівки, фінансуванні своїх угод, страхуванні себе від ризику, одержанні довгострокових кредитів тощо. Взаємовідносини з фінансово-кредитними установами є дуже важливими для аграрних підприємств, оскільки зміна процентних ставок на кредит, скорочення (збільшення) можливостей його одержання істотно впливають на їх господарську діяльність і економічне становище. Тому з цими партнерами господарства повинні встановлювати міцні зв'язки. Але сучасна криза заває кредитуванню.

ВАТ «Племзавод імені Літвінова» має рахунок у філії ”Відділення Промінвестбанку” м. Стаханов.

Юридичні установи (контори) є також важливими партнерами підприємств, у тому числі й аграрних. Адже для ринкової економіки характерні множинність і складність економічних взаємозв'язків, що виникають з різними суб'єктами ринку. Тому при укладанні ділових угод, їх виконанні, виникненні спірних питань підприємства змушені вдаватися до послуг юридичних установ. Такі послуги дають змогу підприємствам уникнути невиправданих втрат, досягти кращого зиску від здійснюваних ними ділових операцій.

Найближчі конкуренти - це ті сільськогосподарські товаровиробники, які виробляють на продаж однакову з даним підприємством сільськогосподарську продукцію. Проте в умовах її дефіциту конкуренти виступають лише потенційними носіями зовнішньої загрози для підприємства. З насиченням ринку сільськогосподарськими товарами на діяльність аграрного підприємства істотно впливатимуть насамперед його найближчі конкуренти, тобто такі сільськогосподарські формування, які реалізують свою продукцію тим самим споживачам і посередникам, входячи в ту саму сировинну зону. Якщо найближчі конкуренти починають виробляти більше продукції, ніж здатний використати відповідний споживач, то останній орієнтуватиметься на тих виробників, які пропонують продукцію кращої якості і в найбільш прийнятні строки. З цієї причини в аграрному підприємстві може виникати проблема збуту його продукції, якщо воно своєчасно не вживатиме необхідних заходів щодо підвищення її конкурентоспроможності.

Так як ВАТ «Племзавод імені Літвінова» спеціалізується на розведенні рідкісних пород свиней, то конкурентів в межах Луганської області майже не має, окрім Біловодського племзаводу. А от на території України має таких конкурентів, як ВАТ "ДОРОЖНИЙ" племзавод , ВАТ «ПЛЕМЗАВОД ІМ. ШМІДТА», племзавод ВАТ ”МИХАЙЛОВКА”, племінний завод ВАТ ”ЧЕРВОНИЙ ВЕЛЕТЕНЬ”, свинокомплекс ЗАТ "ЗОРЯ", та інші.

3.2 Макросередовище функціонування аграрних підприємств

Підприємство і мікросередовище, яке його оточує, перебувають під впливом макросередовища. Його ланки щодо підприємства є неконтрольованими факторами, тобто такими зовнішніми силами, що можуть відкривати для нього нові можливості або створювати нові загрози. Підприємство не може вплинути на макросередовище, але воно мусить добре орієнтуватися в ньому, стежити за його змінами і відповідним чином реагувати на них. Якщо ці зміни можуть створити для підприємства сприятливіші умови для виробництва або збуту продукції, воно мусить внести необхідні корективи в тактику, а можливо, і в стратегію своєї діяльності з тим, щоб максимально скористатися з цих умов. Якщо ж зовнішні сили макросередовища несуть у собі загрозу для підприємства, воно вживатиме заходів, щоб запобігти їх дії або пом'якшити їх негативний вплив.

Основними ланками макросередовища, що тією чи іншою мірою впливають на підприємства, є: економічне, природно-екологічне, інформаційне, науково-технічне, політико-правове, соціально-культурне і міжнародне середовище.

Економічне середовище є однією з провідних ланок макросередовища і характеризується багатьма параметрами: рівнем інфляції або дефляції, ступенем розвитку конкурентного середовища, рівнем зайнятості, податковою політикою, динамікою і співвідношенням цін на сільськогосподарські і промислові товари тощо. В узагальненому вигляді воно може бути визначене через купівельну спроможність населення. Його доходи на стадії економічного піднесення зростають, ціни на товари, в тому числі сільськогосподарські, стають доступнішими, скорочується безробіття, зростає обсяг продажу, активізується інвестиційна діяльність. В умовах насиченості ринку сільськогосподарською продукцією зростання купівельної спроможності населення є сигналом для аграрних підприємств до збільшення виробництва насамперед дорогих високоякісних товарів. З цією метою вони можуть задіяти додаткові ресурси, зняти з консервації частину земельних ділянок, застосувати нові досягнення агрономічної і зоотехнічної науки для підвищення врожайності культур і продуктивності тварин.

У період економічного спаду купівельна спроможність знижується як за рахунок зменшення особистих доходів працюючих, так і через зростання безробіття. При цьому підвищуються процентні ставки на кредит, скорочується інвестиційна діяльність, зменшується обсяг продажу сільськогосподарської продукції. Через нееластичність цінового попиту на неї це зменшення відбувається повільніше, ніж на промислові товари, але це не означає, що аграрні підприємства не повинні реагувати на зниження купівельної спроможності населення. Залежно від конкретних обставин ця реакція може бути різною - від завчасного скорочення виробництва певних видів продукції до знаходження нових ринків її збуту, в тому числі і міжнародних.

Прикладом негативної дії економічного середовища на діяльність сільськогосподарських підприємств є економічна криза в Україні. Запізнілі кроки держави в регулюванні цін на сільськогосподарську продукцію призвели до того, що аграрним підприємствам стало економічно невигідним виробництво тваринницької продукції і вони різко скоротили її обсяг. Досить сказати, що в 2000 р. порівняно з 1990 р. обсяг виробництва молока становив лише 51,4 %, м'яса у забійній вазі - 37,8, яєць - 53,4 %. У необхідності врахування аграрними підприємствами змін в економічному середовищі переконує такий приклад. У серпні 1998 р. в Російській Федерації розгорнулася гостра економічна криза , яка, зважаючи на тісні економічні відносини України з цією державою, не могла негативно не вплинути на стабільність національної валюти - гривні, а також на стан економіки України в цілому та економіки кожного підприємства зокрема. В цих умовах ті підприємства, які своєчасно аналізували і правильно оцінювали наслідки даної кризи, мали змогу запобігти значним втратам завдяки завчасному придбанню енергоносіїв (з часом вони подорожчали вдвічі), використанню своєї готівки для нагромадження виробничих запасів, скороченню або повній відмові від експорту своєї продукції у РФ до стабілізації рубля тощо.

Економічне середовище характеризується також станом економічного розвитку підприємств інших галузей, що виробляють продукцію для сільськогосподарського виробництва. Аграрні підприємства повинні знати, які товари і за якими цінами вони можуть придбати в своїй країні, а які за рубежем, в яких саме регіонах ціна на них доступніша, де сприятливіші транспортні умови тощо.

Природно-екологічне середовище істотно впливає на характер виробничої діяльності аграрних підприємств. Його вплив на цю діяльність посилюється зі зростанням дефіциту окремих видів сировини, подорожчанням енергії, підвищенням вимог до збереження навколишнього середовища. Держава все рішучіше стала втручатися в процес збереження і відтворення природних ресурсів через Державний комітет охорони природи та його регіональні представництва на місцях. З огляду на це виникає сукупність юридичних (правових) відносин між аграрними підприємствами та установами, які відповідають за екологію. Вказані відносини доповнюються діяльністю громадських організацій з охорони природи (наприклад, діяльність партії «зелених»).

Аграрні підприємства не можуть не рахуватися зі змінами в природно-екологічному середовищі і тими формами його регулювання, які діють на момент прийняття ними господарських рішень, оскільки це може призвести до вкрай небажаних наслідків. Так, періодичний дефіцит на нафтопродукти та істотне їх подорожчання в 90-х роках змусили аграрні підприємства здійснювати суворий режим їх економії, прискорено розвивати гужовий транспорт, збільшувати поголів'я робочої худоби, ширше використовувати енергію вітру й води.

Аграрні підприємства зобов'язані дотримуватися екологічних та санітарно-технічних вимог щодо розміщення нових і реконструйованих об'єктів, будівель і споруд, не допускати перевищення концентрації хімічних, радіоактивних та інших шкідливих речовин у ґрунті понад встановлені державою гранично допустимі норми.

Характерною негативною ознакою природно-екологічного середовища України є високий рівень його забруднення. Через це особливого значення набуває проблема розвитку в нашій країні альтернативного сільського господарства, яке стало інтенсивно розвиватися в США і країнах Західної Європи у 80-х роках. Йдеться про виробництво екологічно чистої сільськогосподарської продукції без застосування мінеральних добрив і пестицидів. Поштовхом для виникнення альтернативного сільського господарства став великий попит на екологічно чисті продовольчі товари і високий рівень цін на них. З огляду на чорнобильську трагедію і високий рівень забруднення навколишнього середовища іншими шкідливими речовинами населенню України вкрай необхідна екологічно чиста продукція. Це зумовлює необхідність швидкого розвитку альтернативного сільського господарства насамперед на базі селянських (фермерських) господарств.

Світова практика, зокрема досвід США, переконує, що альтернативне сільське господарство стає сферою діяльності саме малих ферм. Вони більш гнучкі, легше вирішують проблему дефіциту робочої сили, що виникає через відмову від пестицидів. Наприклад, у США ферми з альтернативним сільським господарством укладають договори із сім'ями городян на поставку їм екологічно чистої продукції, а останні за графіком приїжджають на ферму для виконання необхідного обсягу сільськогосподарських робіт. Сотні таких своєрідних кооперативів уже функціонують в усіх штатах цієї країни.

Використовуючи досвід фермерів США, селянські (фермерські) господарства України можуть орієнтуватися на виробництво таких екологічно чистих і водночас дефіцитних нині продуктів, як овочі, фрукти, баштанні, молоко, лікарські рослини. Держава, очевидно, має взяти на себе пропаганду необхідності, доцільності і вигідності такого способу ведення сільськогосподарського виробництва, створивши при цьому необхідні економічні стимули.

Науково-технічне середовище. Аграрним підприємствам потрібно добре орієнтуватися у змінах, що відбуваються в даному середовищі, і завдяки цьому приймати обґрунтовані рішення про доцільність та можливість впровадження у виробництво нових видів техніки і нових технологій, забезпечуючи таким чином конкурентоспроможність своїх товарів та вищу доходність від їх реалізації. Коли підприємство не реагуватиме на вплив цього фактора, воно буде приречене на стагнацію і банкрутство.

При впровадженні новин аграрним підприємствам слід бути обережними в тому розумінні, щоб сільськогосподарська продукція не зашкодила здоров'ю населення. Наприклад, використо-вуючи досягнення науки в галузі біотехнології, підприємство мусить бути переконане, що застосування, скажімо, нових стимуляторів росту і розвитку тварин не зашкодить здоров'ю людей, не зумовить погіршення смакових якостей і товарного вигляду продукції, не породжуватиме у покупців недовіри до неї, отже, не стане причиною погіршення становища підприємства на ринку.

Інформаційне середовище в умовах ринкових відносин і прискореного розвитку науково-технічного прогресу відіграє велику роль у своєчасному забезпеченні підприємств необхідною інформацією щодо кон'юнктури ринку, новітніх досягнень у галузі техніки, технології й організації виробництва, стану і тенденцій розвитку світового ринку. Зрозуміло, що значення інформаційного середовища ще більше зростає в умовах високої конкуренції. Воно дає змогу підприємствам швидко вирішувати проблеми «вузьких місць» своєї діяльності. Адже нерідко підприємствам економічно вигідніше купити певну ідею з готовим механізмом її практичної реалізації, ніж самотужки досліджувати і розробляти її.

Політико-правове середовище включає в себе систему законів та інших юридичних актів, які регламентують підприємницьку діяльність, а також систему політико-правових інститутів, що виробляють ці правові документи і контролюють їх виконання. Значне місце у формуванні політико-правового середовища належить політичним партіям, засобам масової інформації, іншим впливовим групам громадськості, які своєю діяльністю справляють опосередкований вплив на діяльність державних установ і окремих осіб, обмежують свободу їх дії або ж сприяють прийняттю відповідних рішень.

Кожне підприємство мусить бути добре обізнаним із законодавством, що регулює підприємницьку діяльність, оскільки його порушення загрожує штрафними санкціями аж до заборони займатися виробничою діяльністю взагалі. Наприклад, в Україні вже прийнято нормативно-правові акти, що охороняють добросовісність конкуренції, інтереси споживачів, оберігають їх від несумлінної ділової практики (випуску неякісних товарів, неправдивої реклами, оманливої упаковки тощо). Законодавство, що регламентує діяльність бізнесу, повинно захищати також вищі інтереси суспільства від такої підприємницької діяльності, яка не забезпечує необхідної якості життя людей з точки зору збереження довкілля.

Як свідчить практика розвинутих країн Західної Європи, США, Канади, інших держав, все більшу роль починають відігравати політичні партії і громадські рухи в захисті інтересів громадськості як на загальнонаціональному рівні, так і на рівні окремих адміністративних територій. У своїй діяльності аграрні підприємства повинні зважати на цю тенденцію, враховувати її при плануванні товарів з новими якісними характеристиками і розробці тактики та стратегії маркетингової діяльності.

Соціально-культурне середовище формується під дією демографічних процесів і змін культурно-освітнього рівня населення. В умовах дефіциту продовольчих товарів, низької купівельної спроможності значної частини населення цей фактор є малоістотним. Але за насиченості ринку продовольчими товарами та обмеженого експорту аграрні підприємства мусять збільшувати обсяги виробництва приблизно такими ж темпами, якими зростає кількість населення. В іншому разі можливе небажане перевиробництво продукції або виникнення її дефіциту. Водночас аграрні підприємства повинні будуть враховувати зміни в структурній будові населення за віковими групами, а також зміни в культурі харчування, оскільки вони зумовлюють прискорене зростання попиту на одні види сільськогосподарської продукції і зменшення його на інші. Наприклад, із «старінням» населення збільшується попит на овочі, фрукти і зменшується - на висококалорійні продукти. З підвищенням добробуту і культурного рівня населення змінюється його ставлення до матеріалу, з якого виготовляються тканини і одяг. Зростає попит на товари широкого вжитку з натуральних тканин, що економічно змушує аграрні підприємства збільшувати виробництво льону, конопель, вовни. Поширення серцево-судинних захворювань спричиняє зменшення попиту на продукти харчування з високим вмістом холестерину тощо. Небажання підприємства вивчати і враховувати ці «тонкощі» впливу соціально-культурного середовища загрожує втратою позицій на ринку, скороченням обсягу виробництва і зниженням його ефективності.

Входження України в світовий економічний простір, розвиток підприємствами зовнішньоекономічної діяльності зумовлює необхідність врахування ними стану міжнародного середовища і тих змін, які відбуваються в ньому. Зокрема, важливо знати кон'юнктуру світового ринку, рівень і динаміку цін на товари сільськогосподарського походження і виробничі ресурси, що можуть бути об'єктом імпорту аграрними підприємствами, масштаби імпорту в Україну товарів, конкуруючих з вітчизняними товарами АПК, доступність виходу на ринок інших країн, зміни політичного та економічного характеру, що відбуваються в цих країнах і є важливими для підприємства тощо. Володіння такою інформацією дає змогу підприємствам приймати обґрунтовані рішення не лише при здійсненні експортно-імпортних операцій, а й при прийнятті рішень, що стосуються діяльності на внутрішньому ринку. Про це засвідчує і наведений раніше приклад про фінансову кризу в Російській Федерації та її вплив на економіку нашої держави.

Дивлячись на вище вказане, можна зробити висновок, що невизначеність та неконтрольованість економічних і політико-правових факторів макросередовища ставить успішність діяльності аграрних підприємств у повну залежність від рівня організації в них менеджменту. Регуляторна політика економіки має стати обов'язковою функцією держави. Необхідною умовою розвитку економіки є політична стабілізація в країні.

Дивлячись на останні негативні результати діяльності ВАТ «Племзаводу імені Літвінова», можна зробити виснок, що частично запорукою таких результатів став негативний вплив макросередовища на підприємство.

3.3 SWOT - аналіз діяльності ВАТ «Племзавод імені Літвінова»

Для дослідження наміченої мети керівництву ВАТ «Племзавод імені Літвінова» важливо знати потенційні можливості, а також слабі сторони діяльності підприємства.

Внутрішні сильні сторони дозволяють підприємству використовувати можливості зовнішнього середовища, а слабкі сторони вказують на можливість небезпеки зі сторони зовнішнього середовища, які можуть виникнути, якщо керівництво не розроблює охороні методи.

Як ефективний інструмент аналізу поточного впливу зовнішньої середи на діяльність підприємства, використовують так званий SWOT -аналіз. SWOT - аналіз - сила (strength), слабкість (weakness), можливості (opportunities), загрози (threats) - являється широким визнанним підходом, який дозволяє провести вивчення внутрішнього та зовнішнього середовища. Такий аналіз необхідно проводити для того, щоб визначив™ та нарощувати потужність і уникати небезпеки. Зміст його в тому, що керівник заносить дані, отриманні для використання в стратегічному плануванні в чотири розділи - сильні, слабкі сторони, небезпека та можливість.

SWOT - аналіз діяльності ВАТ «Племзавод імені Літвінова»

Виходячи з узагальненої інформації про внутрішню та зовнішню середу підприємства та обгрунтування с SWOT - матриці, маємо можливість попередньо сформувати стратегію розвитку ВАТ «Племінний завод імені Літвінова» розраховану на 2010 рік.

Зміст стратегії полягає в тому, щоб встановити і зміцнити довгострокову і конкурентноспроможну позицію підприємства, удосконалити механізм реагування на зміни в зовнішньому середовищі, вирішувати стратегічні проблеми, які склалися, проходячи технологічну відсталість та проведення технічної модернізації обладнання. Також забезпечити розширення ринків збуту продукції та збільшити клопотання про своїх робочих на підприємстві і безпосередньо збільшення прибутковості підприємства.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

ВАТ «Племінний завод імені Літвінова»- багатогалузеве господарство, яке будує свою діяльність на цеховій структурі управління, де всі ланки управління укомплектовані фахівцями|спеціалістами| з|із| вищою і середньою спеціальною освітою|утворенням| і здатні|здібні| вирішувати|рішати| завдання|задачі| по збільшенню виробництва і пошуку ринків збуту на базі нових економічних методів управління.

ВАТ «Племінний завод імені Літвінова» спеціалізується на вирощуванні зернових, соняшнику, овочів; спеціалізація тваринництва - молоко, продукція вирощування КРС і свиней.

Під час проходження виробничої практики на підприємстві ВАТ «Племінний завод імені Літвінова» була проаналізована його діяльність за 2007-2009рр. щодо виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції та охарактеризоване фінансове становище підприємства. Як можна судити з назви дане підприємство спеціалізується на тваринництві, а саме провідним напрямком діяльності є свинарство. Рослинництво є допоміжним напрямком, продукти якого застосовуються для власних цілей.

Основною метою|ціллю| діяльності ВАТ «Племзавод імені Літвінова» є|з'являється| отриманням|здобуттям| прибутку. Але судячи з аналізу результатів діяльності підприємства, |та| с судячи з ре чистий прибуток і, відповідно, рівень рентабельності виробництва в течії останніх трьох років має тенденцію до зниження.

Земельна площа у 2009 році зменшилась на 196% в порівнянні з 2008 роком. Розмір основних фондів майже не змінився, але вони потребують постійного оновлення. Оборотні фонди збільшились у 2009 році на 14%, це пов'язане з ростом валової продукції на 18% і товарної продукції на 74%. Рентабельність основного виробництва зменшилась до - 11%, і це є дуже поганою ознакою, хоча у провідному напрямку діяльності підприємства (свинарства) рентабельність зросла до 43%. Коефіцієнт спеціалізації підприємства становить 0,75 і це свідчить про вузьку направленість підприємства. Всі показники фінансового стану підприємства є негативними і свідчать про можливе банкрутство підприємства в майбутньому, якщо не будуть впроваджуватись певні заходи для покращення економічної ситуації на підприємстві.

Сучасний стан свинарства в цілому по Україні характеризується зменшенням виробництва і кризою галузі, тому в сучасних умовах головним напрямом розвитку свинарства та єдино можливим шляхом виходу його з кризового стану є інтенсифікація виробництва на інноваційній основі, переведення галузі на індустріальний шлях розвитку з використанням досягнень науки, техніки і передової практики й інших невід'ємних складових даного процесу.

Для покращення фінансового і економічного стану підприємства я пропоную:

1. Провести диверсифікацію виробництва, тобто займатися не тільки тваринництвом, а й рослинництвом для комерційних цілей, яке б значно підвищело рентабельність і прибутковість виробництва

2. Покращити ефективність використання виробничого капіталу. З метою підвищення ефективності використання виробничого капіталу необхідно здійснення комплексу заходів на всіх рівнях управління щодо забезпечення основного капіталу оборотним, підвищення орендної плати за користування земельними та майновими паями, забезпечення підприємств сільськогосподарською технікою та умовами її експлуатації, реконструкції та введення у виробництво недіючих потужностей, збільшення виробництва та використання альтернативних видів пального, удосконалення та розширення економічних служб у сільськогосподарських підприємствах, подальшого розвитку ринку інформаційних послуг, досягнення необхідного рівня надходження інвестицій. Застосування комплексу заходів дозволить у перспективі досягти зростання ефективності виробничого капіталу в сільському господарстві.

3. Формування ринку виробничого капіталу в сільському господарстві потребує забезпечення ліквідності та дохідності усіх його складових. З цією метою слід здійснити заходи щодо формування співвідношення між попитом і пропозицією, які є основними регуляторами ринкових цін, усунення міжгалузевих диспропорцій, обмеження монополізму на ринках сільськогосподарської продукції та інвестиційних ресурсів, формування системи державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників на рівні, аналогічному сусіднім країнам, відновлення механізмів простого відтворення основного капіталу на основі раціонального використання амортизації, формування та використання фонду відтворення майна спільної часткової власності селян; підвищення ставок орендної плати за майнові об'єкти; поліпшення використання потужностей ремонтно-транспортних та інших агротехсервісних підприємств, підвищення рівня ліквідності майна, проведення суцільної інвентаризації та удосконалення обліку основних засобів; введення обмежень на операції із земельними ділянками з метою упередження спекуляції ними та нецільового використання, підвищення рівня ставок орендної плати за землю, реалізації регіональної програми щодо збереження і підвищення родючості ґрунтів, меліорації земель і впровадження ґрунтозахисної системи землеробства з контурною організацією території; створення додаткових робочих місць у тваринництві, підвищення рівня оплати праці, збільшення витрат на соціальний розвиток села, підготовку і перепідготовку кадрів, розробки і запровадження методики оцінки людського капіталу тощо.

4. Підвищити ефективність використання основних виробничих фондів за рахунок підвищення використання річного робочого часу; підвищення коефіцієнта змінності; підвищення використання внутрізмінного часу; підвищення використання календарного часу.

5. З метою досягнення ефективності праці та якості робіт

6. впровадити додаткові заходи щодо стимулювання робітників. Основними чинниками підвищення рівня використання та ефективності праці трудових ресурсів у сільському господарстві є: достатність і своєчасність виплати заробітної плати та стимулюючих виплат за результати роботи, допомога підприємства у вирішенні побутових проблем своїх працівників, соціальна облаштованість та безпечні умови праці. Гарантом стабільного життя селян повинні виступати соціальні заходи, забезпечуючи умови для саморозвитку і самозабезпечення трудових ресурсів. При цьому необхідно створювати матеріальні стимули, враховувати ставлення до праці та трудову мотивацію.

Проходження практики на ВАТ «Племзавод імені Літвінова» допомогло мені закріпити та поглибити теоретичні знання, здобуті при навчанні в університеті, освоїти методи виконання широкого кола типових планово-економічних розрахунків і обґрунтувань, сформувати практичні навички створення власного підприємства.

Втілення в практику зазначених рекомендацій з моєї думки будуть сприяти якісному вдосконалюванню обліку на підприємстві ВАТ «Племзавод імені Літвінова» відповідно до Міжнародних стандартів обліку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Закон України «Про господарські товариства» (19.09.1991 р., зі змінами і доповненнями). - В кн.: Посібник по реформуванню сільськогосподарських та переробних підприємств. 2-е доповнене видання. - К.: ІАЕ УААН, 2000. - С. 224-244.

Закон України «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про селянське (фермерське) господарство)" // Урядовий кур'єр. -1993.-

29 липня.-№ 103-104.

Земельний кодекс України // Урядовий кур'єр. - 2001. - 15 листопада. - № 211-212.

Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. - 2-ге вид., доп. і перероблене. К.: КНЕУ, 2002. - 624 с.

Андрійчук В. Г. Економіка аграрного підприємства. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 2000. - 355 с.

Борисов Е.Ф. Экономическая теория : Учебник. - 2-е изд. Доп. и перераб.. - М.: Юрайт-Издат. 2004. - 399 с.

Ворст И., Ревентлоу П. Экономика фирмы. -М.: Высшая школа,

1994.- 270 с.

Дем'яненко С. I. Менеджмент виробничих витрат. - К.: КНЕУ, 1998. - 264 с.

Коваленко Ю. С. Сільськогосподарське підприємство в ринковому середовищі. - К.: ІАЕ УААН, 2000. - 200 с.

Кузнецов Э.А. Экономика: Учебное пособие. - Харьков: Одиссей, 2003.- 408 с.

Мегедін І.В. Ефективність використання земельних ресурсів у нових умовах господарювання // Економіка АПК. - 1997. - №7. - С.40-45.

Нелеп В. М. Планування на аграрному підприємстві. - К.: КНЕУ, 2000. - 370 с.

Несприятливий політичний клімат в Україні відлякує інвесторів // Агробізнес сьогодні. - 2007. - № 10. - С. 23.

Условия и факторы развития предпренимательства в АПК / A.B. Осипова // Аграрная наука: журнал: М.,2005.-15.

Посібник по реформуванню сільськогосподарських та переробних підприємств. 2-е доповнене видання. - К., 2000. - 633 с.

Подобєд Л.В. Що перешкоджає гідному розвитку аграрного бізнеса в Україні // Пропозиція: Київ, 2006-№11

Проблеми формування ринкової економіки. Спеціальний випуск «Реструктуризація аграрних підприємств і земельна реформа: стан, проблеми, перспективи». - К.:, 2000. - 420 с.

Саблук П. Т. Аграрна економіка і політика в Україні: підсумки минулого і погляд в майбутнє. - К.: 2001. - Т. 1. 430 с.; -Т. 2. 481 с; Т. 3. 485 с.

Статут підприємства ВАТ «Племзавод імені Літвінова»

Фінансова звітність підприємства ВАТ «Племзавод імені Літвінова»

Хорунжий М. И. Організація агропромислового комплексу. - К.: КНЕУ, 2001. - 340 с.

Юрчишин В. В. Аграрні перетворення в Україні: небезальтернативний погляд на проблему. - К. КНЕУ, 1999.

http://www.apk-inform.com

http://www.fas.usda.gov

http://www.ukrstat.qov.ua

Размещено на Allbest.ru