Облік і аудит готової продукції

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОПЕРАЦІЙ З ГОТОВОЮ ПРОДУКЦІЄЮ

1.1 Характеристика готової продукції, її порівняльна оцінка

1.2 Порядок формування первісної вартості готової продукції

1.3 Оцінка нормативно - правового забезпечення виробництва готової продукції

РОЗДІЛ 2. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

2.1 Організаційно - економічна характеристика базових господарств

2.2 Первинний облік виробництва готової продукції

2.3 Аналітичний і синтетичний облік виробництва сільськогосподарської продукції за справедливою вартістю

2.4 Бухгалтерський облік реалізації готової продукції

2.5 Облік готової продукції в умовах комп'ютерного середовища

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ АУДИТУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

3.1 Методичні прийоми та джерела аудиту готової продукції

3.2 Оцінка ефективності системи обліку і внутрішнього контролю готової продукції

3.3 Методика аудиту готової продукції та визначення достовірності показників звітності

3.4 Узагальнення результатів аудиту

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

За умов ринкової економіки господарюючим суб'єктом надано широкого права і можливості у реалізації своїх економічних інтересів, вибору способів організації виробництва, збуту продукції. При цьому підприємства виходять із власних ресурсних можливостей з врахуванням широкого спектру факторів, які впливають на ефективність використання виробничого потенціалу. Аудит обов'язково повинен передувати прийняттю обґрунтованих рішень на бухгалтерському рівні управління. Аудит має не лише виявити недоліки, а й розкрити можливості подальшого зростання економіки підприємства. За цих умов зростає важливість проведення своєчасного аудиторського контролю в агропромисловому комплексі..

Існування різних варіантів оцінки готової продукції, формування її собівартості, документального оформлення, відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку породжує проблемні ситуації, які доводиться розглядати як практикуючим бухгалтерам, так і дослідникам, авторам посібників, наукових статей, аудиторам та ін. Комплекс теоретичних та методологічних засад обліку операцій з готовою продукцією отримав певний рівень досліджень у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі.

Актуальність теми бакалаврської роботи полягає в тому, що ефективне управління готовою продукцією сприяє забезпеченню безперебійності виробничо-збутової діяльності, прискоренню швидкості обертання оборотних засобів, а отже вивільненню частини коштів з обороту, які можуть використовуватись для інших потреб. При цьому важливою складовою управління є належно організована система обліку та аудиту, яка дає можливість визначати обсяги готової продукції, прогнозувати її нестачу або надлишок та організовувати оптимальність її залишків.

Метою бакалаврської роботи є вивчення методики обліку готової продукції та аудит виробництва і реалізації на досліджуваних підприємствах.

Для досягнення поставленої мети були вирішені такі задачі:

визначення сутності та класифікації готової продукції;

вивчення порядку формування первісної вартості готової продукції;

розкриття основних нормативно-правових документів, які регулюють оцінку готової продукції у бухгалтерському обліку та її аналіз;

перевірка документації;

висвітлення системи первинної документації та розкриття процедури синтетичного та аналітичного обліку готової продукції;

вивчення особливостей обліку готової продукції в умовах комп'ютерного середовища;

розкриття методичних прийомів аудиту готової продукції та його організації;

узагальнення матеріалів аудиту.

Об'єктом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних аспектів обліково-аналітичного забезпечення управління готовою продукцією, зокрема оптимізації її наявності та реалізації.

Предметом дослідження виступає первинний, аналітичний та синтетичний облік готової продукції в умовах ТОВ «Агро Перемога» Лохвицького району Полтавської області та ДП «Березнівський лісгосп» Березнівського району Рівненської області, напрямки вдосконалення бухгалтерського обліку та аудиту готової продукції.

Методологія дослідження ґрунтується на загальних наукових методах пізнання, принципах, теоріях.

Інформаційною базою роботи є законодавчі та інші нормативно-правові акти України з питань регулювання обліку грошових коштів, дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

вартість бухгалтерський облік економічний

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОПЕРАЦІЙ З ГОТОВОЮ ПРОДУКЦІЄЮ

1.1 Характеристика готової продукції, її порівняльна оцінка

Аналіз та систематизація існуючих визначень «готової продукції» показали, що більшість з них базуються на характеристиці таких понять як конкурентоспроможність, якість, управління готовою продукцією. Мешко Н.П. вважає, що готова продукція - це продукція або товар, вироблена з використанням давальницької сировини, крім тієї частини, що використовується для проведення розрахунків за її переробку і визначена як кінцева у контракті між замовником і виконавцем. Глушков І.Е. під нею розуміє кінцевий продукт виробничого процесу підприємства.

Федосова Т.В. під готовою продукцією вбачає продукцію, яка пройшла всі послідовні стадії технічного процесу, включаючи упаковку, маркерування, контроль якості, і готова до реалізації. Ламискін І.А вважає, що частина матеріально-виробничих запасів, призначених для продажу -кінцевий результат виробничого циклу, активи, завершені обробкою, технічні та якісні характеристики яких відповідають умовам договору або вимогам інших документів, у випадках, встановленим законодавством являється готовою продукцією. Кожинов В.Я. стверджує, що продукція, завершена у виробництві і підготовлена до продажу або відправки замовнику, до вивезення з підприємства-виробника є готовою.

Тому можемо узагальнити зазначені визначення і відзначити, що під готовою продукцією розуміють виріб або напівфабрикат, послугу, роботу, що пройшли всі стадії технологічної обробки на даному підприємстві, відповідають затвердженим стандартам або умовам договору, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або замовникові - покупцеві згідно з діючим порядком прийняття продукції. Усі елементи виробничого процесу - сировина, матеріали, які перебувають на різних стадіях технологічного процесу, утворюють незавершене виробництво та формують вид виробничого запасу. Готова продукція може мати, а може не мати кількісні та якісні характеристики, але завжди продукція має вартісну характеристику.

Основними завданнями аналізу готової продукції є (рис.1.1.):

Рис.1.1 Напрямки аналізу готової продукції підприємства

Побудова обліку готової продукції можлива за різними варіантами. Продукція, яка має кількісні, якісні та вартісні характеристики, може бути здана на склад, а звідти відбуватиметься її відвантаження та реалізація. Водночас можливий інший підхід, який використовується на дрібних підприємствах, коли готова продукція не передається на склад, а нагромаджується безпосередньо у виробника, звідки її відвантажують або передають покупцеві та реалізують. Продукція, яка не має кількісних характеристик, робота, послуга або великогабаритні вироби - будинок, пароплав - безпосередньо передається з виробництва покупцеві.

Основними завданнями обліку готової продукції на підприємствах в системі організації є:

Н систематичний контроль за випуском готової продукції, станом її запасів і збереженням на складах, обсягом виконаних робіт та послуг;

Н вчасному і правильному документуванні оформлення відвантаженої і відпущеної продукції;

Н контроль за виконанням плану договорів-поставок за обсягом та асортиментом реалізованої продукції, організацією розрахунку з покупцями;

Н вчасному і достовірному визначенні результатів від реалізації продукції (робіт, послуг) та їх облік.

Класифікація готової продукції відображена на рис.1.2.

Рис.1.2 Поділ готової продукції за класифікаційними ознаками

В бухгалтерському обліку готова продукція оцінюється, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси», за первісною вартістю, але оскільки така вартість може бути визначена лише після збирання всіх витрат пов'язаних з виробництвом, то постає потреба у щоденному обліку наявності та руху готової продукції.

Первісна вартість визначається згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати». Витрати на виробництво включають: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, а також змінні і розподілені постійні накладні витрати.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати до собівартості готової продукції не включаються, а списуються на витрати звітного періоду.

Оцінка готової продукції при її продажу чи реалізації залежить від облікової політики підприємства. При цьому можуть використовуватися методи визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси». При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів (рис.1.3).

Метод ідентифікованої собівартості передбачає особливе маркування кожної одиниці запасів, що дозволяє в будь-який момент часу визначити вартість та дату витрачання кожної одиниці запасів. Даний метод доцільно застосовувати для запасів, які мають значну вартість та невелику кількість. Визначення середньозваженої собівартості проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного періоду і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного періоду і одержаних у звітному місяці.

Рис.1.3 Методи оцінки вибуття запасів

Метод ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство, тобто запаси які були придбані першими продаються чи використовуються першими. Даний метод найчастіше застосовується для запасів, що швидко псуються за умови, що грошова одиниця є стабільною.

Метод ЛІФО ґрунтується на припущенні, що запаси використовуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство, тобто запаси які першими надійшли на підприємство відпускаються останніми. Рух вартості запасів при застосуванні методу ЛІФО протилежний до руху вартості запасів при застосуванні методу ФІФО. У період інфляції, що характеризується ростом цін метод ЛІФО показує найбільшу собівартість проданих товарів, оскільки відображає останні ціни, що постійно зростають. Недолік ЛІФО полягає в тому, що запаси в балансі відображаються за більш давніми цінами.

Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції, які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей та діючих цін.

Оцінку за цінами продажу застосовують підприємства роздрібної торгівлі, що мають значну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари .

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів. При відображенні продажу готової продукції в бухгалтерському обліку зазначаються дві оцінки:

1. оцінка, що прийнята підприємством згідно з обліковою політикою - первісна вартість;

2. оцінка, що визначається за домовленістю сторін.

В кінці місяця загальну кількість випущеної продукції оцінюють за прийнятими в обліку цінами підприємства і фактичною собівартістю. За даними відомості випуску готової продукції визначають результат роботи підприємства у процесі виробництва різниця між фактичною і взятою для обліку собівартістю випущеної продукції), економію або перевитрати. У поточному обліку її оцінюють за «твердими» обліковими цінами середньорічною плановою собівартістю, договірними або оптовими цінами або за фактичною виробничою собівартістю.

Якщо готову продукцію оцінюють за середньорічною плановою собівартістю, то відхилення планової собівартості від фактичної обліковують окремо. На кінець місяця ці відхилення розподіляють між залишками нереалізованої продукції і реалізованими виробами.

При оцінюванні її за іншими цінами відхилення визначають як різницю між цими цінами та фактичною собівартістю.

1.2 Порядок формування первісної вартості готової продукції

В бухгалтерському обліку готова продукція оцінюється, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси», за первісною вартістю, але оскільки така вартість може бути визначена лише після збирання всіх витрат пов'язаних з виробництвом, то постає потреба у щоденному обліку наявності та руху готової продукції.

Первісна вартість визначається згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати». Витрати на виробництво включають: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, а також змінні і розподілені постійні накладні витрати (рис.1.4).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва. До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

Оцінка готової продукції при її продажу залежить від облікової політики підприємства, в частині оцінки запасів при їх вибутті. При цьому можуть застосовуватися методи, передбачені П(С)БО 9 «Запаси».

Рис.1.4 Основні витрати на виробництво продукції

При відображенні продажу готової продукції в бухгалтерському обліку зазначаються дві її оцінки: оцінка, що прийнята підприємством згідно з обліковою політикою - первісна вартісна та оцінка, що визначаютья за домовленістю сторін.

Первісною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість. Первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість.

Первісна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду.

Первісна вартість запасів, що придбані в обмін або частковий обмін на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збільшених (зменшених) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана під час обміну.

Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):

Ш понаднормові втрати і нестачі запасів;

Ш проценти за користування позиками;

Ш витрати на збут;

Ш загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Надалі первісна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється, крім випадків, коли на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли чи іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду. У цьому випадку запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, яка визначається за кожною одиницею запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут. Різниця між первісною вартістю і чистою вартістю реалізації, яка при цьому виникає, списується на витрати.

Оскільки готова продукція в бухгалтерському обліку відображається за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації, то виникає необхідність в уцінці готової продукції, порядок проведення якої аналогічний уцінці виробничих запасів.

Отже, ми розглянули порядок формування первісної вартості готової продукції на основі П(С)БО 9 і П(С)БО 16 у різних випадках, що зустрічаються під час господарської діяльності.

1.3 Оцінка нормативно - правового забезпечення виробництва готової продукції

Становлення України як соціально орієнтованої держави тісно пов'язане з розвитком промисловості. Виробництво продукції повинно задовольняти попит і потреби населення. Досягти цих завдань в умовах ринкових відносин можливо при оперативному управлінні виробництвом продукції, якість якого напряму залежить від організації систем обліку господарських операцій та контролю їх ефективності.

Вирішення основних задач, які поставлені перед обліком витрат на виробництво готової продукції здійснюється за допомогою і на підставі вивчення і подальшого використання правової основи обліку і контролю виробничих витрат. Система бухгалтерського обліку та економічного контролю за витратами і доходами в сучасних підприємствах не може повноцінно існувати без належного нормативно-правового забезпечення. Таке забезпечення формувалось протягом двох останніх десятиріч і воно перебуває в процесі постійних змін, які супроводжуються політичними, економічними, інтеграційними, соціальними та іншими чинниками.

Наукових праць, присвячених суто піднятій нами проблемі в спеціальній літературі недостатньо. Винятком є монографія Пилипів Н.М., де дослідженню нормативно-правового забезпечення обліку й контролю затрат підприємствах відведено окремий параграф. Однак зазначимо, що можна знайти чимало публікацій з обліку та контролю за витратами і доходами підприємств, де ця проблема згадується серед інших проблем. Інтерес до нормативно-правового забезпечення обліку та контролю в цілому, і до нормативно-правового забезпечення обліку і контролю за напрямками зокрема, вважаємо, буде з часом наростати .

Дослідженнями проблеми нормативно-правового забезпечення обліку та контролю в Україні займались вчені Гуцаленко Л.В., Жук В.М., Кірейцев Г.Г., Маренич Т.Г., Пантелеєв В.П., Пархоменко В.М., Петренко Н.І., Пилипів Н.І., Пушкар М.С., Сук Л.К. та інші. Перелічені вище вчені зробили певний внесок у розвиток Законів України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, “Про аудиторську діяльність”, національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності, Плану рахунків бухгалтерського обліку, системи національного регулювання бухгалтерського обліку, фінансової звітності та економічного контролю. Проте, багато проблем обліку, контролю, звітності залишилось невирішеними як з об'єктивних, так і з суб'єктивних причин. Зокрема, недостатньо уваги приділено науковцями глибокому критичному аналізу діючої нині нормативно-правової бази обліку, підходам до її класифікації.

До основних видів нормативно-правового забезпечення обліку і контролю витрат підприємств, з нашої точки зору, варто відносити:

1. Закони України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, , “Про аудиторську діяльність”;

2. Укази Президента України;

3. постанови і рішення Кабінету Міністрів України;

4. накази, постанови, розпорядження, листи, роз'яснення міністерств та відомств;

5. П(С)БО 9 “Запаси” (в частині списання запасів на витрати виробництва), 15 “Дохід”, 16 “Витрати”, 18 “Будівельні контракти”, 30 “Біологічні активи ”; 31 “Фінансові витрати”, 33 “Витрати на розвідку запасів корисних копалин” (а для підприємств, що розмістили цінні папери на фондовому ринку і повинні публічно представляти свою річну фінансову звітність - М(С)ФЗ 2 “Запаси”; 9 “Витрати на дослідження і розробки”, 11 “Будівельні контракти”, 18 “Дохід”, 23 “Витрати позики”);

6. кодекси України Податковий, Бюджетний, Господарський, Цивільний, про адміністративні правопорушення, законів про працю тощо;

7. методичні рекомендації з формування собівартості (за видами економічної діяльності: у промисловості, в сільськогосподарських підприємствах, будівельно-монтажних робіт, на транспорті, в торгівельній діяльності, житлово-комунального господарства, проектних робіт тощо);

8. вказівки, інструкції, положення;

9. плани рахунків бухгалтерського обліку (національний, галузеві, спрощений, робочі);

10. наказ про облікову політику підприємства;

11. графіки документообігу, графіки виконання обліково-звітних та контрольно-ревізійних робіт і т.д.

Кірейцева Г.Г. зазначає, що формування прогресивних систем і моделей бухгалтерського обліку, як і нормативно-правової бази ведення обліку справа непроста і нелегка. Вона потребує найвищого рівня теоретичної підготовки вчених і практиків, які розробляють рекомендації з удосконалення обліку та його системи.

Пушкар М.С., Щирба М.Т. нормативно-правове регулювання фінансового обліку в Україні відповідно до МСФЗ розглядають за чотирма рівнями: законодавчим, нормативним, методичним і організаційно-розпорядчим. Сук Л.К. та Сук П.Л. переконані, що основними нормативними документами, які забезпечують регламентацію бухгалтерського обліку в Україні є такі документи як Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, П(С)БО, Плани рахунків бухгалтерського обліку (повний і спрощений) “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”.

Щодо регулювання бухгалтерського обліку, то дані науковці розглядають чотири його рівні:

v перший Закони України, Укази Президента України, постанови КМУ;

v другий нормативні документи Мінфіну України, Держкомстату України, Держказначейства, ДПА, НБУ України та інших відомств, котрі реєструють у Мінюсті України;

v третій нормативні акти, інструкції, методичні рекомендації, вказівки, листи міністерств і відомств;

v четвертий робочі документи, що формують облікову політику в підприємстві .

Звідси, вважаємо, що І рівень доцільно було б назвати найвищим рівнем, ІІ - вищим, ІІІ - середнім, а ІV - базовим.

Пилипів Н.І. розробила чотирирівневу модель нормативно-правової бази з регулювання обліку та контролю із прив'язанням до вітчизняних підприємств з транспортування газу. Ця модель передбачає чотири рівні:

перший рівень - нормативно-правові акти Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України; другий - нормативно-правові акти, що приймає Міністерство фінансів України, а саме: Інструкція щодо застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку; третій - нормативно-правові акти відомства; четвертий нормативно-правові акти підприємства.

В галузевому сенсі слушною є і низка пропозицій Жука В.М. щодо реалізації регуляторно-організаційних завдань Концепції розвитку бухгалтерського обліку в аграрному секторі економіки, де йдеться про:

ь посилення впливу галузевого управління на формування методології обліку в цьому секторі;

ь удосконалення національних П(С)БО шляхом адаптації МСФЗ до національних потреб;

ь забезпечення складання податкової, статистичної та інших форм звітності за даними бухгалтерського обліку;

ь забезпечення обов'язкового делегування представників Мінагрополітики до методологічних рад з бухгалтерського обліку при Мінфіні та із статистичної звітності при Держкомстаті;

ь прийняття Закону України „ Про відомчу аграрну статистику ” та інших нормативно-правових актів щодо його реалізації;

ь проведення реформування системи державного управління бухгалтерським обліком в аграрній галузі шляхом відновлення вертикалі контролю за дотриманням методології обліку і звітності.

Щодо обліку та контролю готової продукції, то вона регламентується наступною нормативною базою:

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996/XIV цим законом регламентуються правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Даним законом визначається ціль бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Згідно з законом ціль ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності являється надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів на підприємстві .

Цим законом передбачаються загальні вимоги до фінансової звітності, а саме на підставі даних бухгалтерського обліку підприємство повинне складати фінансову звітність, яка підписується керівником і бухгалтером підприємства. Також Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачається, що контроль за дотриманням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їхньої компетенції, передбачених законами.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Мінфіну України від 20.10.1999 р. № 246. Це положення визначає методологічні засади формування в обліку інформації про запаси і розкриття їх у фінансовій звітності. Терміни що наведені в П(С)БО, мають таке значення:

Запаси - активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримують для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт , надання послуг, а також управління підприємством.

Чиста вартість реалізації запасів - очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Визначення та первісна оцінка запасів: запаси визначаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена. Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

ь сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби, та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

ь готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Згідно з п. 10 П(С)БО - 9 первісною вартістю запасів що виготовляються власними силами підприємства, визначається собівартість їх виробництва, яка визначається за П(С)БО - 16 “Витрати”. Вибуття запасів здійснюється внаслідок відпуску у виробництво, реалізації, безоплатної передачі тощо. Оцінюватись запаси в процесі їх вибуття можуть по різному .

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Доходи» затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290. Цим положенням (стандартом) визначаються методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкритті у фінансовій звітності.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318. Цим положенням (стандартом) визначаються методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкритті у фінансовій звітності.

5. План рахунків обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та організацій, затверджений наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. № 291.

6. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, активів капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. № 291.

7. Положення про порядок уцінки та реалізації продукції, що залежалась, із групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, затверджене спільним наказом Мінекономіки України та Мінфіну України від 15.12.1999 р. № 149/300, зареєстроване в Мінюстицій України 29.12.99 р. № 921/4214.

8. Наказ Міністерства Статистики України “ Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів ” від 21.06.1996 р. № 193. Цей Наказ визначає основні вимоги щодо виконання заходів по реалізації державної програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики.

9. В ньому зазначаються первинні документи, які необхідні для переміщення, відвантаження готової продукції на підприємстві та їх суть, а це акти (акт приймання матеріалів), картки (складського обліку, лімітно-забірні), накладні та інші документи.

10. Наказ Міністерства Фінансів України “ Про інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків ” від 11.08.1994 р. № 69.

11. Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 02.12.2012 р. N 5463-VI, головними завданнями якого є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують державне чи комунальне майно, за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи .

Удосконалення нормативно-правової бази щодо обліку та контролю витрат підприємств, зокрема на виробництво готової продукції доцільно провести наступними шляхами:

- здійснити повну інвентаризацію всіх нормативно-правових актів України, пов'язаних з обліком і контролем витрат та доходів з метою виявлення дублювання й неузгодження положень цих актів та неврегульованих ситуацій;

- організувати та щомісячно або щоквартально оновлювати довідково-інформаційну базу підприємств з питань обліку, контролю, оподаткування, в тому числі щодо витрат і доходів;

- головним бухгалтерам, контролерам, аудиторам, науковцям, що постійно працюють з нормативно-правовими актами України, які стосуються обліку та аудиту проводити робочі нотатки виявлених ними суперечностей, неув'язок згаданих вище актів та висловлювати свої висновки і пропозиції у фахових бухгалтерських виданнях.

Отже, ми розглянули економічний зміст витрат, який виражений в грошовому вимірнику сума спожитих в процесі господарської діяльності економічних ресурсів підприємства або збільшення його зобов'язань. Науковці виділяють такі основні підходи для визначення витрат, як маржиналістський, трудова концепції витрат, економічний, бухгалтерський, класичний, інституційний, а також податковий підходи.

Узагальнили класифікацію витрат за різними ознаками, охарактеризувати готову продукцію та основні методи її оцінки, серед яких виділяють метод ідентифікованої та середньозваженої собівартості, методи ФІФО та ЛІФО, оцінка за нормативними затратами та за цінами продажу. Первісна вартість визначається згідно П(С)БО № 16 «Витрати» та П(С)БО № 9 «Запаси» у різних випадках під час господарської діяльності.

Виробництво готової продукції регулюється такими нормативно-правовими актами як Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», П(С)БО 9 «Запаси», П(С)БО 15 «Доходи», П(С)БО 16 «Витрати», планом рахунків обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій, Положенням про порядок уцінки та реалізації продукції, що залежалась, із групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, Наказом Міністерства Статистики України “ Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів ” та Наказом МФУ “ Про інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків ”, а також Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

РОЗДІЛ 2. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

2.1 Організаційно - економічна характеристика базових господарств

Центральна садиба товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Перемога» розташована в с. Гиряві Ісківці Лохвицького району Полтавської області. Господарство знаходиться приблизно на відстані 180 км до обласного центру м. Полтава. Поблизу населеного пункту знаходяться автомобільні дороги обласного значення, з твердим покриттям.

Клімат Лохвицького району за ступенем зволоження - посушливий. Середня сума опадів становить 497 мм за рік, але за період з температурою повітря вище ніж +10° С , сума опадів становить 280 мм. За основний період весняно-літньої вегетації озимих випадає 110 мм, а за основний період вегетації ярих культур випадає 179 мм атмосферних опадів.

За холодний період сума опадів становить 151 мм, тому сніговий покрив невеликий і становить трохи більше 10 см.

За температурними умовами клімат помірний. Тут холодні зими з температурою 28-30° С нижче 0, чергуються з помірними зимами з частими відлигами. Сніговий покрив тримається в середньому 100 днів. Ґрунт промерзає до 60-65 см. Тривалість без морозного періоду 170 днів. Середня температура липня близько +24° С.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Перемога» розміщене у зоні українського степу. Підприємство зручно розташоване, тому що знаходиться на території із сприятливими природно-кліматичними умовами. Переважають типи ґрунтів у господарстві - чорноземи звичайні та чорноземи південні.

Отже, кліматичні умови господарств разом із застосуванням передових прийомів агротехніки і своєчасного обробітку можна вважати сприятливими для вирощування сільськогосподарських культур і одержання високих стійких врожаїв.

Земля - один з найважливіших основних засобів, незмінна основа сільськогосподарського виробництва. Раціональне використання та підвищення її родючості є необхідною умовою зростання виробництва сільськогосподарської продукції і рентабельності виробництва сільськогосподарських підприємств, зміцнення їх економіки.

У сільському господарстві земля є головним ресурсом і засобом виробництва, без якого неможливий сам процес виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Земля та рівень землекористування значною мірою визначають темпи розвитку і рівень ефективності сільськогосподарського виробництва.

Склад і структуру земельних і сільськогосподарських угідь ТОВ «Агро Перемога» наведено в табл. 2.1

Проаналізувавши дані табл. 2.1. можна зробити висновок, що в ТОВ «Агро Перемога» площа сільськогосподарських угідь за досліджуваний період становить 6045 га.

Таблиця 2.1. Склад і структура земельних і сільськогосподарських угідь у ТОВ «Агро Перемога» Лохвицького району Полтавської області, 2013-2015 рр.

Види угідь	2013 рік	2014 рік	2015 рік	Відношення 2015 р. до 2013 р., %
	площа, га	у % до с.-г. угідь	площа, га	у % до с.-г. угідь	площа, га	у % до с.-г. угідь
Всього с.-г. угідь	6249	100	6045	100	6045	100	96,5
із них: рілля	6249	100,00	6045	100,00	6045	100,00	96,5

Аналізуючи дані табл. 2.1 слід відмітити, що в структурі сільськогосподарських угідь ТОВ «Агро Перемога» найбільшу частку займає рілля (відповідно - 100,00%). Це свідчить про високий рівень її розораності, що з одного боку характеризує високий рівень інтенсивності використання сільськогосподарських угідь, а з іншого - необхідність відповідних заходів, щодо захисту земель від вітрової та водної ерозії.

Одним із важливих показників виробництва у сільському господарстві є рівень забезпеченості основними ресурсами, в т.ч. землею.

Таблиця 2.2. Землезабезпеченість ТОВ «Агро Перемога» Лохвицького району Полтавської області у 2013-2015 рр.

Рік	Площа, га	Середньооблікова чисельність працівників	Припадає на 1 працівника, га
	сільськогосподарські угіддя	рілля		сільськогосподарські угіддя	рілля
2013	6249	6249	134	46,63	46,63
2014	6045	6045	92	65,71	65,71
2015	6045	6045	95	63,63	63,63

Проаналізувавши дані табл. 2.2 можна зробити висновок, що у досліджуваних господарствах протягом аналізованого періоду відбуваються незначні коливання показника землезабезпеченості.

Основою збільшення виробництва сільськогосподарської продукції і підвищення матеріального добробуту населення є раціональне використання трудових ресурсів господарства. Вони є головною складовою частиною продуктивних сил сільського господарства.

До трудових ресурсів відноситься та частина населення, яка володіє необхідними фізичними даними, знаннями і трудовими навиками в відповідній галузі.

Рівень використання трудових ресурсів характеризують такі показники:

1) кількість відпрацьованих людино-днів (людино-годин) одним працівником за рік;

2) коефіцієнт використання трудових ресурсів. Останній визначають відношенням фактично відпрацьованого робочого часу до нормативного.

Забезпеченість ТОВ «Агро Перемога» трудовими ресурсами показано в табл. 2.3.



Таблиця 2.3. Динаміка наявності та використання трудових ресурсів в ТОВ «Агро Перемога» Лохвицького району Полтавської області за 2013 - 2015 роки

Показники	2013 рік	2014 рік	2015 рік	Відношення 2015р. до 2013 р., %
Середньооблікова чисельність працівників, осіб	134	92	95	70,9
в т. ч. в рослинництві	134	92	95	70,9
Відпрацьовано людино-годин всього, тис. год.	192	178	160	83,33
в т. ч. в рослинництві	37	31	55	148,65
Відпрацьовано 1 працівником за рік, всього год.	1614	1618	1495	92,63
в т. ч. в рослинництві	875	797	1250	142,86
Коефіцієнт використання трудових ресурсів	0,90	0,90	0,83	0,07 п.

Проаналізувавши дані табл. 2.3 можна дійти висновку, що протягом 2013 - 2015, рр. інтенсивність використання трудового потенціалу ТОВ «Агро Перемога» зменшується. Про це свідчить коефіцієнт використання трудових ресурсів, який у 2013 році становив 090, а у 2015 році - 0,83. Підприємству також необхідно шукати резерви для більш інтенсивного використання робочої сили та можливості її залучення до інших видів робіт.

З даної таблиці також можна зробити висновки, що середньооблікова чисельність працівників в 2015 році становить 70,9%.

Розвиток сільського господарства значною мірою залежить від стану матеріально-технічної бази, головною складовою якої є основні засоби, їх якісний склад і раціональне співвідношення.

Основні засоби - це засоби праці, які беруть участь у процесі виробництва протягом тривалого періоду, зберігаючи натуральну форму і частинами переносять свою вартість на готовий продукт. До них належать будівлі і споруди, машини і обладнання, транспортні засоби і виробничий інвентар, робоча та продуктивна худоба, багаторічні плодові насадження і полезахисні лісові смуги, інструмент та інші засоби.

Економічне значення основних засобів полягає в тому, що вони є мірилом і основою розвитку продуктивних сил сільського господарства, забезпечуючи відповідний рівень і темпи збільшення виробництва продукції та підвищення продуктивності праці.

Економічна ефективність використання основних засобів характеризується капіталовіддачею, капіталомісткістю продукції та нормою прибутку.

Капіталовіддача - це вартість валової продукції з розрахунку на 1 грн. основних засобів.

Капіталомісткість продукції - це обернений показник капіталовіддачі, це середньорічна вартість основних засобів з розрахунку на 1 грн. вартості валової продукції.

Капіталоозброєність - це вартість валової продукції з розрахунку на 1 середньооблікового працівника.

Капіталозабезпеченість - це вартість валової продукції з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь.

Рівень забезпеченості та використання основних засобів в ТОВ «Агро Перемога» наведено у табл. 2.4.

Таблиця 2.4. Забезпеченість основними засобами та ефективність їх використання в ТОВ «Агро Перемога» Лохвицького району Полтавської області у 2013 - 2015 рр.

Показники	2013 рік	2014 рік	2015 рік	Відношення 2015 р. до 2013 р., %
Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.	33722	51671,5	72046,5	46,8
Площа с.-г. угідь, га	6249	6045	6045	70,9
Середньооблікова чисельність прац., осіб	134	92	95	141,1
Вартість валової продукції в постійних цінах,тис. грн.	30877,1	42101,7	46877,7	65,9
Прибуток(збиток),тис.грн.	6291	25404	57687	110,9
Капіталоозброєність, тис. грн.	174,15	180,88	222,45	127,73
Капіталозабезпеченість, тис. грн.	7,09	6,80	8,14	114,81
Капіталовіддача, грн.	3,76	3,43	4,24	112,77
Капіталомісткість, грн.	0,27	0,29	0,24	88,89
Норма прибутку, %	44,96	14,93	17,89	-

Проаналізувавши дані табл. 2.4 можна зробити висновок, що в ТОВ «Агро Перемога» у 2015 році показник капіталоозброєності зріс на 48,23 тис грн.,. У 2015 році в ТОВ «Агро Перемога» капіталовіддача становила 4,24 грн., що означає що на кожні 100 гривень основних засобів припадає 424 грн. валової продукції. Порівняно з 2013 роком цей показник зріс на 0,48 грн., що пов'язано із збільшенням вартості валової продукції. Прибуток в ТОВ «Агро Перемога» збільшився на 51396 тис. грн.

Визначимо економічну ефективність сільськогосподарського виробництва в ТОВ «Агро Перемога» в табл. 2.5.

Таблиця 2.5. Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва в ТОВ «Агро Перемога» Лохвицького району Полтавської області за 2013 - 2015 рр.

Показники	2013 рік	2014 рік	2015 рік	Відношення 2015 р. до 2013 р., %
Площа с.-г. угідь, га	6249	6045	6045	96,5
Середньооблікова чисельність працівників, осіб	134	92	95	70,9
Вартість валової прод.,тис. грн.:	20724,3	19896,6	23801,7	114,85
на 1 га с.-г. угідь, грн.	7085,53	6802,26	8137,33	114,84
На 1 середньорічного працівника, тис. грн.	174,15	180,88	222,45	127,73
Прибуток (збиток), тис. грн.:	11611	6259	10504	90,47
на 1 га с.-г. угідь, грн.	3969,57	2139,83	3591,11	90,47
на 1 середньорічного працівника, тис. грн.	174,15	180,88	222,45	127,73
Рівень рентабельності (збитковості), %	71,15	45,56	51,13	20,02 в.п.

Проаналізувавши дані табл. 2.5 можна зробити висновок, що показники економічної ефективності сільськогосподарського виробництва у досліджуваному господарстві є високими. Про це свідчить збільшення виробництва валової продукції з розрахунку на 1 га с.-г. угідь за період з 2013 р. по 2015 р. на 96,5% та на 1 середньорічного працівника на 70,9%. Прибуток підприємства на 1 га с.-г. угідь та на 1 середньорічного працівника у 2015 році порівняно з 2013 роком збільшився на 14,84% та на 27,73 % відповідно. В той же час за досліджуваний період рівень рентабельності зріз на 20,02 з 71,15% у 2013 році до 51,13% у 2015 році.

Виробництво окремих видів продукції здійснюється в окремих галузях народного господарства. Це характеризує суспільний поділ праці, який вдосконалюється і поглиблюється. Однією з форм поділу праці є спеціалізація сільськогосподарського виробництва. Вона характеризує поділ праці між окремими галузями сільського господарства. Спеціалізація сільськогосподарського виробництва - це переважний розвиток однієї або кількох галузей у виробництві товарної продукції в окремих підприємствах, районах, областях, регіонах.

Спеціалізація аграрного підприємства визначається структурою грошових надходжень від реалізації продукції. В структурі товарної продукції відображають економічне значення окремих галузей за їх часткою в грошових надходженнях. Головні галузі в структурі грошових надходжень від реалізації продукції повинні становити понад 20%.

Визначимо спеціалізацію ТОВ «Агро Перемога»за досліджуваний період (табл. 2.6).

Таблиця 2.6. Структура грошових надходжень від реалізації сільськогосподарської продукції в ТОВ «Агро Перемога» Лохвицького району Полтавської області у 2013 - 2015 рр.

Види продукції та галузі	2013 рік	2015 рік	Відношення 2015р. до 2013р., %
	тис. грн.	%	тис. грн.	%
1	2	3	4	5	6
Продукція рослинництва
Зерно	5508,0	13,4	9128,0	6,4	165,7
Кукурудза на зерно	12960,6	31,4	77827,0	54,2	600,5
Сорго	1152,1	2,8	3663,0	2,6	317,9
Соя	5791,2	14,0	12034,0	8,4	207,8
Соняшник	9217,8	22,3	26465,0	18,4	287,1
Ріпак озимий	6536,2	15,8	12991,0	9,0	198,8
Інша продукція рослинництва	93,1	0,3	1552,0	1,0	1667,0
Разом по рослинництву	41259,0	100	143660	100	384,2

Проаналізувавши структуру грошових надходжень ТОВ «Агро Перемога» слід відмітити, що дане підприємство працює лише у галузі рослинництва, де протягом останніх трьох років переважав зерновий напрям виробництва та виробництво соняшнику. Так у 2013 та 2015 роках зернові займали 13,4% та 6,4% відповідно. У 2013 році у структурі грошових надходжень переважала кукурудза на зерно ( 31,4%) та соняшник (22,3%), у 2015 році - ріпак озимий (9,0%), кукурудза на зерно(54,2%) та соняшник (18,4%). Аналізуючи кількісні зміни у структурі грошових надходжень, варто відмітити, що реалізація зернових порівняно з 2013 роком зросла на 165,7%, а реалізація сорго - на 317,9%, та кукурудза на зерно на 600,5% . Така спеціалізація сільськогосподарського виробництва зумовлена насамперед природно - економічними умовами.

2.2 Первинний облік виробництва готової продукції

У ТОВ «Агро Перемога» займаються виробництвом продукції рослинництва. Рослинництву, як галузі економічної діяльності, притаманні певні особливості, які в основному пов'язані із сезонністю виробництва, а також з тим, що продукція рослинництва надходить протягом року не рівномірно. Іншою особливістю даної галузі є використання

Розглянемо основні первинні документи виробництва готової продукції, які застосовуються у рослинництві та тваринництві досліджуваних підприємств (рис 2.1).

Для обліку надходження продукції рослинництва застосовуються такі первинні документи: для оформлення відправки зерна від комбайна на тік або інші місця збереження застосовують талон комбайнера. Ці талони різні за кольором, що полегшує подальшу облікову роботу з ними. Кожен талон призначено для обліку одного бункера зерна, відправленого від комбайна. Відповідні талони із заповненими в бухгалтерії реквізитами і підписами головного бухгалтера реєструють за їх видами в Журналі обліку виданих талонів. Після цього їх вручають комбайнерам і водіям транспортних засобів, які зайняті на збиранні урожаю.

Рис.2.1 Первинні документи виробництва готової продукції

При кожній відправці від комбайна повного бункера зерна комбайнер передає водієві один талон комбайнера. Водночас водій передає комбайнеру один талон водія. B місцях тимчасового або постійного зберігання зерна його зважують, після чого водій передає завідувачу током талони отримані від комбайнера і Реєстр приймання зерна від шофера, який ведеться в одному примірнику і постійно знаходиться у водія.

Після зважування транспортного засобу із зерном, завідувач току записує номера талонів комбайнерів, прийнятих від водія, прізвище водія, що доставив зерно, номер транспортного засобу та інші дані в Реєстр приймання зерна вагарем, який також ведеться в одному примірнику. Після розвантаження зерна водій повертається і завідуючий току зважує транспортний засіб і записує в своєму реєстрі масу тари, визначає масу зерна і одночасно вказує від якого комбайна прийнято зерно. Кількість зданого зерна підтверджується в цьому реєстрі підписом водія. Одночасно завідувач току фактичну масу прийнятого зерна записує в Реєстр приймання зерна від водія, підтверджує своїм підписом і передає його шоферу. Водій на підставі свого Реєстру відправки зерна та іншої продукції з поля записує щоденно кількість перевезеного зерна в Дорожній лист вантажного автомобіля і здає в кінці звітного на початку наступного дня ці документи безпосередньо в бухгалтерію підприємства.

Комбайнер після закінчення зміни передає завідувачу током всі талони, отримані від водіїв, а від нього в обмін отримує виписку з реєстру про намолот зерна із зібраного на скошеній площі. Ha підставі цих даних комбайнер заповнює Обліковий лист тракториста машиніста і здає його в бухгалтерію. Талон комбайнера і талон водія, здані в кінці робочого дня завідувач току разом з Відомістю руху зерна та іншої продукції і прикладеними до неї Реєстрами приймання зерна вагарем щоденно передають у бухгалтерію господарства. Ha підставі цих документів проводять відповідні записи в бухгалтерських реєстрах. Після цього талони можуть бути видані під звіт комбайнерам і водіям для повторного використання. Також використовуються накладні на вивіз продукції з поля.

Облік продукції овочівництва, садівництва, картоплі та баштанних культур ведеться в Щоденнику надходження сільськогосподарської продукції, який щоденно складає бригадир в одному примірнику на всю бригаду. Перед початком збирання урожаю кожному бригадиру видається потрібна кількість бланків.

B міру надходження продукції від працівників приймальники або комірники зважують зібрану продукцію і кожне зважування записують у щоденнику, зазначаючи в ньому дату, назву продукції, прізвище осіб, від яких прийнято продукцію, а також табельний номер працівника. B кінці робочого дня всі щоденники підписує керівник структурного підрозділу. Якщо неможливо одразу зважити зібрану продукцію, для визначення її ваги застосовують раніше зважену тару. Аналогічно для визначення ваги коренеплодів, які зберігаються у буртах, допускається оприбуткування врожаю замірюванням буртів. При цьому їх масою визнається фактична, а не нормативна маса. Масу коренеплодів в 1 м3 визначають вибірковим зважуванням залежно від розміру і сорту коренеплодів. Це оформляється відповідним актом, який є підставою для уточнення валового збору врожаю коренеплодів та капусти.

...