Облік загальновиробничих витрат на прикладі ДП ВАТ "Київхліб"

До складу елемента "Інші операційні витрати" включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу названих елементів, зокрема оплата вартості продукції (робіт і послуг), одержаних зі сторони, витрати на відрядження, на послуги зв'язку, плата за розрахунково-касове обслуговування, винагороди за юридичні, й аудиторські послуги, послуги оцінки майна, тощо. Величина цих витрат визначається у відповідності з ; встановленими договірними цінами, нормами і тарифами.

Накопичуються загальновиробничі витрати в розмірі статей витрат, перелік яких виключається підприємством самостійно, у фінансовому обліку ці витратити можна відображати за статтями. які вказані в П(С)БО 16 "Витрати”. В управлінському обліку вказані статті доцільно деталізувати

Загальна методика побудови обліку загальновиробничих витрат за елементами аналогічне методиці побудови витрат виробничої діяльності.

Відповідно до законодавства підприємство має право обирати один між З способами обліку витрат діяльності [22]:

· з використанням 8-го класу рахунків "Витрати за елементами";

· з використанням 9-го класу рахунків "Витрати діяльності";

· з одночасним використанням 8-го і 9-го класу рахунків.

Облік витрат тільки по рахунках класу 8 можуть вести суб'єкти малого підприємництва, а також організації. діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності. У цих підприємств інформація про витрати. формуватиметься в розрізі економічних елементів. Витрати списуються безпосередньо з кредиту рахунків класу 8 в дебет рахунку 23 "Виробництво" в частині прямих і загальновиробничих витрат, а всі інші витрати відносяться на рахунок 79 "Фінансові результати". Усі витрати, пов'язані з інвестиційною і фінансовою діяльністю, витрати при надзвичайних операціях в цьому випадку враховуються на рахунку 85 "Інші витрати". Вести облік витрат тільки на рахунках 8-го класу можна рекомендувати тільки підприємствам з невеликою кількістю господарських операцій і при відсутності кількох напрямків діяльності.

Усі інші підприємства використовують рахунки класу 9. Їх використання дозволяє здійснювати докладніший облік витрат. Такі підприємства можуть вести облік витрат тільки на рахунках 9 класу або за бажанням можуть використовувати одночасно з цим і рахунки класу 8 для узагальнення інформації про витрати за елементами.

Загальна схема обліку витрат без застосування рахунків класу 8 є значно простішою, а щодо інформації про витрати в розрізі економічних елементів, то її можна одержати в позасистемному порядку із облікових регістрів (журнал 5,5А). Тому використання рахунків класу 8 є недоцільним, так як робить цей облік трудомістким і незручним.

3. Техніко-економічна характеристика ДП ВАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат № 12», коментар облікової політики

Дочірнє підприємство ДП ВАТ "Київхліб" "Хлібокомбінат № 12" розпочало свою роботу в грудні 1975 року.

Юридична адреса: Україна м.Київ-134, вул. П.Чаадаєва. 5

Проектна потужність підприємства -- 135 тон хлібобулочних за добу та 1 800 тон кондитерських виробів зарік. Фактична потужність хлібобулочних виробів у 2009 році -1 17.4 тон. коефіцієнт використання 65,1% та 1228.2 тон кондитерських за рік. коефіцієнт використання 47.2%.. ЦЕХ №3. фактично 73,3 т/д. коефіцієнт використання 57.7%

Майно підприємства складається з основних засобів та оборотних коштів, які є власністю ВАТ "Київхліб" і знаходяться у ДП "Хлібокомбінат №12" на правах господарського відання. Підприємство, здійснюючи право господарського відання, володіє, користується і розпоряджається наділеним власником майна згідно з чинним законодавством. Статутом ВАТ та відповідно до мети своєї діяльності.

Приріст майна підприємства здійснюється внаслідок його господарської діяльності за рахунок одержання доходів.

Розмір статутного фонду підприємства - 996.4 тис. три.

ДП ВАТ "Київхліб" "Хлібокомбінат № 12" споруджений за проектом Київського інституту «Укрдіпхарчопром». Хлібобулочний цех введено в дію в 1976р., а кондитерський-через чотири роки. Проектна потужність хлібокомбінату становить 112т хлібобулочних і 12т кондитерських виробів на добу.

Основними видами діяльності підприємства є:

- виробництво та реалізація хлібобулочних, макаронних, кондитерських та інших харчових виробів;

- надання транспортних послуг;

- оновлення та постійна підтримка на належному рівні виробничих фондів у відповідності з нормативною документацією;

- впровадження нової техніки та технології, які відповідають світовому науково-технічному рівню;

- проведення будівельних, монтажних, ремонтних та спеціальних робіт;

- здійснення торгівельно-посередницьких операцій та послуг, реалізації власної продукції та інших товарів через мережу фірмових магазинів, інших торгівельних закладів;

- поновлення і поліпшення асортименту власної продукції підвищення її якості, та надання послуг, за рахунок підприємства.

Постійним попитом у киян і гостей столиці користуються розроблені на комбінаті хліб "Білковий київський", хліб "Святошинський", "Чумацький", «На хмелю», торти "Вітальний", "Хрещатий яр", "Горіхово-ізюмний", "Київська Русь".

Виробляється також широкий асортимент кондитерських виробів для маленьких споживачів (тістечка «Курочка Ряба», «Зимова фантазія»), а також торти для хворих на цукровий діабет. А всього солодкої продукції виробляється майже 100 найменувань.

Без перебільшення, комбінат залишається вірним своїй почесній місії максимально задовольняти потреби споживачів, дотримуючись європейського рівня якості продукції.

Обсяги реалізації продукції власного виробництва в 2009 році - 159071 тис. грн. ( в т.ч. власного виробництва 139971,0 тис.грн.).

Обсяги реалізації продукції власного виробництва в 2010 році - 236362.6 тис. грн..( в т.ч. власного виробництва 166039,6 тис.грн.).

В таблиці 3.1 представлені обсяги виробництва продукції ДП ВАТ "Київхліб" "Хлібокомбінат № 12".

Таблиця 3.1. Виробництво продукції ДП ВАТ "Київхліб" "Хлібокомбінат № 12", т.

Види продукції	2009р.	2010р.	Абсол. відхил.,т	Темп зміни,%
Хлібобулочні вироби, всього	39611,5	40212	600,5	101,52
в т.ч. булочні	18404,9	16217,8	-2187,1	88,12
в т.ч. здобні в т.ч. хліб	621,8 20584,8	587,6 23406,6	-34,2 2821,8	95,5 113,71
Кондитерські вироби,всього	1433	1228,2	-204,8	85,71
в т.ч. торти та тістечка	1178,5	1024,9	-153,6	86,97
Кекси, рулети	247	195,8	-51,2	79,27
Печиво	7,5	7,5	-	100

Виробництво продукції зменшилось, причиною цього стало зниження попиту на неї.

Асортимент продукції складає понад 140 найменувань. Кондитерський цех спеціалізується на випуск - тортів, тістечок, кексів, в тому числі тортів на замовлення до різноманітних святкових дат вагою від 1,5 до 20 кг. Керівними службами підприємства комбінат забезпечується суворий вхідний контроль сировини та вихідний контроль продукції, за що продукція хлібокомбінату мас численні нагороди:

Торт «Вітальний» - золота медаль на виставці «Прод Експо Україна 2000р».

Торт «Горіхово-ізюмний» - золота медаль на виставці «Прод Експо Україна 2001 р».

Торт «Хрещатий Яр» золота медаль на виставці «Хліб - 2001р».

Торг «Пікантний» - срібна медаль на виставці «Прод Експо Україна 1999».

Хліб «Чумацький» - срібна медаль на виставці «Прод Експо Україна 2001».

Торт «Червоний мак» - срібна медаль на виставці «Хліб - 2001».

Тістечка «Зимова фантазія» - срібна медаль на виставці «Хліб-кондитерські вироби 2002». « Торт «Трюфельний» - Бронзова медаль на виставці «Хліб-кондитерські вироби 2002».

Хліб «Борщагівський» - Бронзова медаль на виставці «Прод Експо Україна 2001».

Продукція хлібокомбінату реалізується понад 700 торгівельним організаціям м. Києва, області та іншим областям України.

На балансі підприємства знаходяться тільки власні основні засоби. На теперішній час всі основні засоби є діючими і повністю забезпечують стабільну виробничу діяльність. Залишкова балансова вартість основних засобів на кінець 2009 року складає 36803 тис. грн.. в порівнянні з початком звітного періоду зменшилась на 1465 тис. грн. Введена в експлуатацію нова лінія по виготовленню кондитерських виробів типу «кошики» з різноманітними на чинками. Постійно проводиться модернізація, реконструкція та придбання нових основних засобів.

Завданням підприємства є виживання в умовах ринкової економіки, утримання та збільшення частки ринку, збільшення обсягів виробництва та реалізації, оновлення асортименту продукції для задоволення попиту покупців та збільшення прибутків.

Підприємство повністю виконує запити клієнтів щодо постачання продукції. Вся продукція, яка виготовляється на підприємстві, конкурентоспроможна.

Виробничі потужності ДП ВАТ "Київхліб" "Хлібокомбінат № 12" використовуються по хлібобулочному цеху на 65,1%. а по кондитерському цеху - на 47.2%, цех №3 57.7%. Тож існують реальні можливості збільшення обсягів виробництва по продажу продукції. Це збільшення обсягів виробництва буде забезпечене платоспроможним попитом.

Основні техніко-економічні показники дають попередню загальну оцінку результатів виробничо-господарської діяльності підприємства (таблиця 3.2.).

Таблиця 3.2. Основні техніко-економічні показники діяльності ДП ВАТ "Київхліб" "Хлібокомбінат № 12" за 2009 - 2010 рр.

Джерело інформації	№ п/п	Показник	Рік	Абсолютне відхилення, тис. грн.	Темп зміни, %
			2009	2010
Ф1-П р.821	1	Випуск продукції у діючих цінах, тис. грн.	162355,00	169256,00	6901,00	104,25
Ф1-П р.810.	2	Випуск продукції у порівняльних цінах, тис. грн.	159247,00	163281,00	4034,00	102,53
	3	Випуск продукції в натуральному виразі, т	137288,00	143345,00	6057,00	104,41
Ф2, р035	4	Чистий дохід від реалізації продукції, тис. грн.	236363,00	258077,00	21714,00	109,19
ф.1-П р.829	5	Чисельність промислово-виробничого персоналу,чол	1062,00	1055,00	-7,00	99,34
Пояснювальна записка	6	Фонд оплати праці промислово-виробничого персоналу, тис. грн.	36594,00	38094,00	1500,00	104,10
р.2/р.5	7	Виробіток на одного працівника ПВП, тис.грн/чол	149,95	154,77	4,82	103,21
р.6/р.5	8	Середньорічна оплата праці,тис. грн./особу	34,46	36,11	1,65	104,79
	9	Середньорічна вартість основних засобів, тис.грн	56787,50	58183,00	1395,50	102,46
р.2/р.9	10	Фондовіддача, грн/грн	2,80	2,81	0,01	100,36
	11	Середньорічні залишки обігових коштів, тис.грн	23270,00	30562,50	7292,50	131,34
р.4/р.11	12	Коефіцієнт оборотності обігових коштів	10,16	8,44	-1,71	83,13
	13	Середньорічна вартість активів, тис.грн.	62726,50	68174,50	5448,00	108,69
	14	Власний капітал, тис.грн	3909,00	3840,00	-69,00	98,23
Ф2 р.040	15	Собівартість реалізованої продукції, тис.грн	192642,00	208135,00	15493,00	108,04
р.15/р.4	16	Витрати на 1 грн.реалізованої продукції, коп	81,50	80,65	-0,85	98,95
	17	Матеріальні витрати, тис.грн	91795,00	105714,00	13919,00	115,16
р.2/р.17	18	Матеріаловіддача, грн/грн	0,58	0,65	0,07	112,32
	19	Операційні витрати, грн	170776,00	189210,00	18434,00	110,79
Ф2 р.050	20	Валовий прибуток (збиток), тис.грн	43721,00	49942,00	6221,00	114,23
	21	Прибуток (збиток) операційної діяльності, тис.грн	-49,00	3502,00	3551,00	-7146,94
Ф2 р.220	22	Чистий прибуток,тис.грн	-3335,00	-68,00	3267,00	2,04
р.21/р.19*100	23	Рентабельність операційної діяльності,%	-0,03	1,85	1,88	-6450,64
р.22/р.14*100	24	Рентабельність власного капіталу,%	-85,32	-1,77	83,55	2,08
р.22/р.13*100	25	Рентабельність загальна (активів),%	-5,32	-0,10	5,22	1,88

Провівши аналіз основних техніко-економічних показників, що комплексно характеризують діяльність підприємства ДП ВАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12», бачимо, що у 2010 році в порівнянні з 2009 роком, обсяг виробленої продукції в порівняних цінах збільшився на 4034 тис. грн., що складає 102,53 %. Також у звітному році збільшився чистий дохід від реалізації продукції на 109,19 % порівнюючи з базовим 2009 роком. Фонд оплати праці у 2009-2010 роках складав 36594 та 38094 тис. грн. відповідно.

Відбулося збільшення матеріальних затрат на 13919 тис. грн. У звітному році спостерігається збільшення вартості основних засобів на 1395,5 порівняно з 2009 роком.

В 2010 році було отримано прибуток від операційної діяльності в сумі 3551 тис. грн. Середньорічна вартість активів становить 108,69 % до 2009 р. Фондовіддача основних засобів у 2010 році становить 100,36 % до 2009 року.

Коментар облікової політики

На ДП ВАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат № 12» бухгалтерський облік ведеться згідно Наказу про облікову політику від від 24 листопада 2000 р. № № 390. На практиці розробка облікової політики цілком і повністю покладається на головного бухгалтера.

Основними положеннями наказу є: при відображенні в бухгалтерському обліку господарських операцій і подій застосовувати норми відповідних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених Міністерством фінансів України.

Розглянемо детальніше засади облікової політики підприємства щодо обліку витрат.

Згідно Розділу 9 облік витрат підприємства здійснюється відповідно до П(С)БО 16 "Витрати".

Встановлено перелік та склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (що враховуються по дебету рахунка 23 "Виробництво"):

*прямі матеріальні витрати за винятком зворотних відходів:

=> на сировину і матеріали;

=> на покупні комплектуючі вироби;

=> на паливо й енергію для технологічних цілей;

*прямі витрати на оплату праці, що складаються з заробітної плати по окладах і тарифах, премій і заохочень, а також компенсаційних виплат основним технологічним робітникам;

*відрахування на соціальні заходи: пенсійне забезпечення, соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, інші соціальні заходи. Відрахування на соціальні заходи здійснюються відповідно до законодавства від суми витрат на оплату праці працівників, зайнятих виробництвом продукції;

*амортизація основних виробничих фондів, що безпосередньо беруть участь у технологічному процесі виробництва конкретних видів продукції.

*роботи і послуги промислового характеру;

*розподілені постійні (майже постійні) загальновиробничі витрати;

*інші витрати, що можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема: втрати від браку, що складають вартість остаточно забракованої продукції і напівфабрикатів та витрати на виправлення браку, за винятком сум, що відшкодовуються винними особами, що допустили брак.

До складу загальновиробничих витрат (враховуються на рахунку 91) включаються:

*оплата праці апарату управління цехами і дільницями, обслуговуючого персоналу основних цехів, а також інших працівників загальновиробничого призначення підприємства;

*відрахування на соціальні заходи апарату управління цехами і дільницями, обслуговуючого персоналу основних цехів, а також інших працівників загальновиробничого призначення підприємства;

*витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць і ін.;

*амортизація 03 і нематеріальних активів загальновиробничого призначення;

*витрати на утримання, експлуатацію і ремонт, страхування, операційну оренду 03 і інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

*витрати на удосконалення технології й організації виробництва (оплата праці і відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, покупних комплектуючих виробів і напівфабрикатів; оплата послуг сторонніх організацій і ін.);

*витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідвід, забезпечення виробничого процесу парою, а також інші витрати на утримання виробничих приміщень;

*витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами і якістю продукції;

*витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього природного середовища;

*витрати на внутрішньозаводське переміщення вантажів;

*інші витрати (нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах, крім компенсованих винними особами, оплата простоїв і ін.);

*загальновиробничі витрати вважати постійними (майже постійними).

До складу адміністративних витрат (враховуються на рахунку 92) включаються:

*загальні корпоративні витрати (витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати і т.п.);

*витрати на службові відрядження апарату управління;

*витрати на оплату праці апарату управління підприємством;

*відрахування на соціальні заходи і медичне страхування апарату управління підприємством;

*витрати на утримання 03, НМА і нематеріальних активів загальногосподарського призначення (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідвід, охорона);

*винагорода за надані професійні послуги щодо організації виробництва і управління підприємством (юридичні, інформаційні, консультаційні, аудиторські, з оцінки майна та ін.);

*витрати на забезпечення зв'язку підприємства (поштового, телеграфного, телефонного, у тому числі мобільного, тощо);

*податки, збори й інші обов'язкові платежі, що включаються у витрати підприємства;

*оплата банківського обслуговування;

*інші витрати адміністративного призначення.

До складу витрат на збут (враховуються на рахунку 93) включаються:

*витрати на службові відрядження працівників, зайнятих збутом продукції та товарів підприємства;

*витрати на оплату праці працівників, зайнятих збутом продукції та товарів підприємства;

*відрахування на соціальні заходи і медичне страхування працівників, зайнятих збутом продукції та товарів підприємства;

*витрати на рекламу і дослідження ринку (маркетинг);

*витрати на передпродажну підготовку продукції і товарів;

*витрати на утримання 03, НМА і нематеріальних активів, використовуваних для збуту продукції та товарів підприємства (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, освітлення, охорона);

*витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції та товарів, транспортно-експедиційні й інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції та товарів;

*витрати на ремонт тари;

*інші витрати, зв'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

До складу інших операційних витрат (враховуються на рахунку 94) включаються витрати відповідно до номенклатури субрахунків рахунка 94.

Згідно Розділу 10 розподіл загальновиробничих витрат здійснюється таким чином: з огляду на специфіку виробництва продуктів харчування, при якому обсяг і номенклатура загальновиробничих витрат досить великі, з огляду на складність планування як реального обсягу випуску продукції, так і суми загальновиробничих витрат (у тому числі через неповне завантаження виробничих потужностей, пов'язане із майже постійною зміною замовлень покупців на продукцію), списувати загальновиробничі витрати в повній сумі на витрати виробництва.

Загальновиробничі витрати списуються на витрати виробництва в розрізі усіх видів виробленої продукції підприємства виходячи з бази розподілу - фактичних витрат на оплату праці основних виробничих працівників протягом звітного періоду.

4. Планування витрат виробництва та номенклатура статей загальновиробничих витрат

Підприємства застосовують щодо об'єкта обліку попередільний (однопередільний) метод обліку витрат з елементами нормативного методу. Об'єктом калькулювання у хлібопекарському виробництві є хлібобулочні вироби за видами та найменуваннями.

Калькуляційною одиницею для хлібобулочних і кондитерських виробів є один центнер. Перелік калькуляційних одиниць продукції та послуг допоміжних виробництв встановлюється з урахуванням прийнятих на підприємстві одиниць вимірювання.

До основного виробництва належать виробництва, цехи, дільниці, в яких безпосередньо створюється продукція, а саме у хлібопекарському: виробництво хліба, булочних, бубликових, сухарних, здобних, кондитерських, пряникових виробів, борошна для млинців.

До допоміжних виробництв належать: котельні; компресорні станції; водопостачання; ремонтні майстерні; транспортні цехи або відділки; інші цехи та виробництва.

До непромислових господарств належать житлово-комунальні господарства та підприємства, призначені для побутового обслуговування персоналу. Вартість продукції та послуг цих господарств у обсяг виробленої продукції не включають. їхні витрати планують і враховують відокремлено від витрат виробничої діяльності підприємства.

Витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), групуються за статтями калькуляції:

§ сировина та матеріали: борошно; інші основні матеріали; допоміжні матеріали; витрати на м'яку тару;

§ купівельні вироби та напівфабрикати, роботи та послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій;

§ паливо й енергія на технологічні цілі;

§ зворотні відходи (вираховуються);

§ основна заробітна плата виробничих робітників;

§ додаткова заробітна плата виробничих робітників;

§ відрахування на соціальне страхування виробничих робітників; г- витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

§ загальновиробничі витрати;

§ втрати від браку.

Підприємства в своїй обліковій політиці можуть вносити зміни щодо складу статей витрат залежно від техніки, технології та організації виробництва й питомої ваги окремих видів витрат у собівартості продукції.

Планова (нормативна) калькуляція складається за видами та сортами продукції, що виготовляються у плановому періоді. Планова (нормативна) калькуляція собівартості виробів, які вперше будуть вироблятися у плановому році, виробів, які виготовляються на нових потужностях, складається виходячи з проектних показників.

Основою складання планової (нормативної) калькуляції на підприємстві є технічно обґрунтовані норми витрат матеріалів і трудових витрат, стандарти та технічні умови, встановлені для цієї продукції. Ці норми визначаються на основі чинних (або очікуваних) на початок планового періоду нормативів з урахуванням економічної ефективності розроблених заходів для подальшого вдосконалення виробництва.

Під час складання планової (нормативної) калькуляції визначається величина прямих і непрямих витрат на виробництво одиниці продукції в плановому періоді.

Планова (нормативна) собівартість на всі види продукції визначається відповідно до прийнятого на підприємстві варіанта зведеного обліку витрат (напівфабрикатного або безнапівфабрикатного). У разі застосування напівфабрикатного варіанта обліку визначенню планової (нормативної) собівартості виробу передує обчислення собівартості напівфабрикатів. При цьому у плановій (нормативній) калькуляції виділяється спеціальна комплексна стаття, у якій цехи-споживачі відображають собівартість одержаних напівфабрикатів від цехів попереднього виготовлення. У разі застосування безнапівфабрикатного варіанта в нормативній калькуляції виділяються витрати окремих цехів.

Нормативна калькуляція використовується (крім визначення фактичної собівартості) для оцінки браку та залишків незавершеного виробництва (у макаронному виробництві), обчислення розміру зниження норм витрат і нормативної собівартості, трудомісткості та матеріаломісткості за місяць, квартал, рік, а також для розрахунку цін.

Вихідними матеріалами для складання нормативної калькуляції є:

Ш технологічні маршрути виготовлення виробів;

Ш норми витрат основних матеріалів, купівельних виробів та напівфабрикатів, що витрачаються на виготовлення продукції;

Ш поопераційні розрахунки трудових витрат основних робітників, зайнятих виготовленням продукції;

Ш номенклатура матеріалів;

Ш інші документи, які є основою для первинного складання нормативної калькуляції.

Калькуляція нормативної собівартості виробів, що виготовляються, складається з прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці робітників, зайнятих виготовленням виробів, інших прямих витрат (нарахувань на заробітну плату робітників), змінних та розподілених постійних загальновиробничих витрат. У такому ж порядку складається нормативна калькуляція на готову продукцію в цілому.

При цьому вартість матеріальних ресурсів, а також інших прямихи тавитрат визначається за зведеними нормами витрат, складеними технологічними відділами, та з урахуванням діючих цін. Трудомісткість і сума заробітної плати розраховуються за зведеними даними відділу праці та заробітної плати, одержаними на основі технологічних карт або іншої технічної документації, що відображають рівень норм заробітної плати на початок місяця.

Витрати на обслуговування виробництва, а також інші види витрат, на які норми не розроблені, можна включати до нормативної калькуляції згідно з кошторисами цих витрат.

Чинні (поточні) норми розробляються на кожний вид виробу за досягнутим підприємством рівнем технології, організації виробництва і праці. Ці норми використовуються для безпосереднього відпуску матеріалів на виробничі потреби та нарахування заробітної плати. Це дає змогу зіставляти з ними фактичні витрати з усього комплексу ресурсів, що використовуються на виробництво. Норми систематизуються в специфікаціях норм витрат матеріалів і в картах норм часу та розцінок.

На всі зміни поточних норм, що відбуваються на підприємстві, незалежно від їх причин, виписуються повідомлення. У повідомленнях про зміну норм поряд із зазначенням попередньоїі нової норми, а також одержаної різниці обов'язково зазначається точна дата впровадження нової норми. Усі зміни норм впроваджуються у виробництво тільки після їх внесення до нормативно-технологічної документації,

Для своєчасного впровадження у виробництво всіх змін на підприємствах встановлюються графіки, маршрути, терміни проходження повідомлень та їх надходження до нормативних бюро, відділу матеріально-технічного забезпечення, бухгалтерії, цехів-виконавців.

На підприємствах здійснюється систематичний контроль за своєчасним оформленням зміни норм, внесенням змін до технічної та планової документації та застосуванням змінених норм в оперативній роботі цехів і відділів. Зміни чинних норм слід приурочувати до початку місяця. Якщо норми змінюються протягом звітного місяця, різниця між нормами, наведеними в нормативній калькуляції, та новими нормами до кінця звітного місяця виявляється та враховується окремо. Усі зміни норм, введені протягом місяця, вносяться до нормативної калькуляції на перше число наступного місяця.

Загальновиробничі витрати -- це комплексна стаття витрат виробничої собівартості продукції. Типовий склад статей загальновиробничих витрат та їх характеристика визначені Типовим положенням та Методичними рекомендаціями [12], що наведені в додатку А.

До статті калькуляції «Загальновиробничі витрати» відносяться:

· витрати на управління виробництвом;

· амортизація основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного) призначення;

· сума сплачених орендарем платежів за користування наданими в оперативну оренду (лізинг) основними засобами, іншими необоротними матеріальними активами і нематеріальними активами загальновиробничого призначення;

· витрати некапітального характеру, пов'язані з удосконаленням технологій і організацією виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її харчової цінності та продовженням терміну зберігання, інших показників;

· витрати на обслуговування виробничого процесу;

· витрати на охорону праці;

· витрати, пов'язані з забезпеченням пожежної та сторожової охорони (враховуючи оплату послуг сторонніх підприємств за пожежну й сторожову охорону) цеху, дільниці;

· витрати, пов'язані з використанням і обслуговуванням засобів сигналізації, за надані для виробничих потреб послуги телефонного зв'язку;

· податки, збори та інші обов'язкові платежі, передбачені законодавством, безпосередньо пов'язані з виробничим процесом і кількістю продукції, що випускається;

· витрати, пов'язані з утриманням і експлуатацією фондів природоохоронного призначення: витрати на самостійне зберігання, переробку, захоронення та ліквідацію екологічно небезпечних відходів виробничої діяльності цеху сторонніми організаціями; витрати з очищення стічних вод; інші витрати на збереження екологічних систем, які перебувають під негативним впливом виробничої діяльності цеху, дільниці;

· витрати на перевезення працівників виробничих підрозділів до місця роботи і назад у напрямках, які не обслуговуються пасажирським транспортом загального користування, враховуючи додаткові витрати на спеціальні маршрути міського пасажирського транспорту, організовані відповідно угод, укладених із транспортними підприємствами; витрати на перевезення працівників -- інвалідів 1-ї та 2-ї груп до місця роботи й назад незалежно від маршрутів пасажирського транспорту загального користування;

· витрати на виплату надбавок до заробітної плати працівникам цеху, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз'їзний характер; платежі зі страхування ризиків цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, які перебувають у складі виробничих фондів загальновиробничого (цехового, дільничного) призначення, цехового майна, яке пов'язане з виробничою діяльністю;

· витрати цеху, на професійну підготовку та перепідготовку за профілем виробництва працівників, пов'язаних з виробничою діяльністю;

· витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інше утримання виробничих приміщень;

· інші витрати цеху, дільниці.

5. Складання кошторису загальновиробничих витрат як складової зведеного кошторису витрат на виробництво

Кошторис витрат являє собою зведений план усіх витрат підприємства на майбутній період виробничо-фінансової діяльності. Вона визначає загальну суму витрат виробництва за видами використовуваних ресурсів, стадіями виробничої діяльності, рівнями управління підприємством.

До кошторису включаються витрати основного і допоміжного виробництва, пов'язані з виготовленням та продажем продукції, товарів і послуг, а також на утримання адміністративно-управлінського персоналу, виконання різних робіт і послуг, у тому числі і не входять в основну виробничу діяльність підприємства. Планування видів витрат здійснюється в грошовому вираженні на передбачені у річних проектах виробничі програми, цілі та завдання, вибрані економічні ресурси та технологічні засоби їх виконання. Всі планові завдання і показники конкретизуються на підприємстві у відповідних кошторисах, що включають вартісну оцінку витрат і результатів. Наприклад, кошторис витрат складається як план очікуваних витрат за різними видами виконуваних робіт і застосовуваних ресурсів. Кошторис перспективних доходів встановлює плановані грошові надходження і витрати на майбутній період. Кошторис витрат на виробництво продукції показує плановані рівні матеріальних запасів, обсяги продукції, що випускається, вартість різних видів ресурсів і т.д. Зведений кошторис показує усі витрати й результати з основних розділів річного плану соціально-економічного розвитку підприємства.

Перед складанням зведеного кошторису витрат на виробництво проводиться аналіз витрат на виробництво продукції одночасно з комплексним техніко-економічним аналізом роботи підприємства.

До зведеного кошторису витрат на виробництво включаються витрати всіх структурних підрозділів підприємства, що беруть участь у виробництві продукції в основних та допоміжних виробництвах. Форму зведеного кошторису витрат на виробництво наведено у додатку Б. Кошторис витрат на виробництво складається без внутрішньозаводського обороту.

Зведений кошторис витрат складається на рік з розподілом за кварталами на основі таких розрахунків [20]:

1. Витрат на сировину, матеріали, купівельні вироби та напівфабрикати, технологічне паливо й енергію в основному виробництві.

2. Витрат на основну та додаткову заробітну плату робітників, зайнятих у виробництві продукції, з відрахуваннями на соціальні заходи.

3. Кошторисів витрат (калькуляцій виробничої собівартості продукції) цехів допоміжного виробництва.

4. Кошторису витрат на утримання та експлуатацію устаткування.

5. Кошторису загальновиробничих витрат.

В основу розрахунку витрат на сировину, матеріали, купівельні вироби та напівфабрикати, технологічне паливо й енергію покладені такі дані:

Ш виробнича програма в установленому асортименті та розфасовці;

Ш розрахункові норми виходу готової продукції;

Ш розрахункові (затверджені) рецептурні норми витрат основних і допоміжних матеріалів на одиницю продукції;

Ш договірні ціни на сировину та матеріали;

Ш транспортно-заготівельні витрати на сировину та матеріали.

Розрахунок складається на кожний вид і розфасовку виробів, де показуються: виробіток за планом, норма виходу виробу та норми витрат основних та допоміжних матеріалів.

У хлібопекарському виробництві основним видом сировини є борошно.

Потреба борошна на хлібобулочні вироби визначається за кожним найменуванням виробу за формулою:

, (5.1)

де П -- потреба в борошні; В -- виробіток за планом; Н -- норма виходу за планом.

Наприклад, планом передбачено виробіток нарізних батонів 5000 т, норма виходу прийнята на вологість борошна 14,5 % в розмірі 138 %.

кг.

Якщо на запланований рік відсоток вологості борошна приймається при складанні плану вище чи нижче базової, то перерахунок норми виходу здійснюється за формулою:

(5.2)

де Н₂ - перерахована норма виходу; Н₁ - норма виходу на вологість борошна в 14,5%; 14,5 - базова вологість борошна; 14,0 - запланована вологість борошна.

Наприклад:

тоді кількість борошна становитиме:

кг.

Потреба в інших основних матеріалах визначається на основі рецептур у відсотках до витрат борошна. Норма витрат рослинної олії на змащування форм і листів установлюється на 1 т готових виробів.

Планові витрати на основну та додаткову заробітну плату робітників, зайнятих у виробництві продукції, з відрахуваннями на соціальні заходи розраховуються виходячи з планових обсягів виробництва відповідних видів продукції, трудомісткості продукції, відрядних розцінок, тарифних ставок та посадових окладів і законодавчих актів щодо процентних ставок відрахувань на соціальні заходи.

Кошториси витрат цехів допоміжного виробництва для всіх допоміжних виробництв складаються за встановленими статтями калькуляції. Сума витрат допоміжних виробництв розподіляється за відповідними напрямами на підставі окремого розрахунку. Витрати на утримання й експлуатацію устаткування розподіляються тільки на види продукції, які виготовляються у цьому виробництві.

Кошторис загальновиробничих витрат складається за статтями витрат, перерахованими у додатку А.

Вихідними даними для розрахунку кошторису загальновиробничих витрат є [24]:

Ш структура організації управління цехами, їх штатні розписи;

Ш норми витрат палива та енергії для опалювання, освітлення та інших загальновиробничих потреб;

Ш норми амортизаційних відрахувань;

Ш кошторис витрат на охорону праці;

Ш розрахунки розподілу продукції та послуг допоміжних цехів;

Ш кошторис витрат на утримання пожежної і сторожової охорони;

Ш кошторис витрат на професійну підготовку, практику та перепідготовку кадрів (за профілем підприємства), які перебувають у професійних відносинах з підприємством;

Ш порядок і розміри нарахування зборів та інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством.

У зведеному кошторисі витрат показуються не тільки витрати на обсяги виробництва продукції, але і витрати незавершеного виробництва та витрати майбутніх періодів, що не включаються до обсягів виробництва продукції. У хлібопекарській промисловості виробництво має короткий виробничий термін, а тому незавершене виробництво не планується та не показується в балансі. У хлібопекарській промисловості собівартість виробленої продукції обчислюється, виходячи із загальної суми витрат на виробництво за плановими калькуляціями окремих видів продукції та їх товарного випуску.

6. Облік та розподіл загальновиробничих витрат при формуванні собівартості реалізованої продукції

Облік загальновиробничих витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного і допоміжного виробництва, також витрати на утримання та експлуатацію машин та устаткування ведеться на рахунку 91 "Загальновиробничі витрати ". Рахунок 91 - активний, витратний, збірно-розподільчий, призначений для обліку господарських процесів.

Загальна схема організації обліку загальновиробничих витрат представлена на рисунку 6.1 [26].

Рис.6.1 Загальна схема організації обліку загальновиробничих витрат

Облік загальновиробничих витрат здійснюється на основі зведених документів про витрати, в яких накопичуються дані із первинних документів по обліку витрачання виробничих запасів, нарахування заробітної плати, про рух основних засобів і інших необоротних активів, накладних, актів про виконані роботи і послуги, авансових звітів і інші. До зведених документів по обліку витрат відносяться: відомість розподілу матеріалів, відомість розподілу заробітної плати, відомість нарахування амортизації основних засобів, відомість нарахування амортизації інших необоротних активів, листки-розшифровки по обліку грошових витрат.

Аналітичний облік витрат ведеться за місцем виникнення і статтями витрат. Місцями виникнення загальновиробничих витрат є виробничі підрозділи (цехи, дільниці). Методичними рекомендаціями по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затвердженими Міністерством Фінансів України від 29.12.2000 р. не передбачено облікові регістри для аналітичного обліку витрат в розрізі виробничих підрозділів. В журналі 5 і 5А передбачено відображення витрат в цілому по підприємству. Тому нами пропонується для обліку витрат по цехах і інших виробничих підрозділах використовувати відомість 12 "Затрати цехів", змінивши її нумерацію у відповідності до номера журналу (наприклад, відомість 5,2). яка мала місце при "Старій" журнально-ордерній формі обліку. На основі даних цих відомостей інформації про загальновиробничі витрати буде зазначатись в журналі 5 або 5А.

Схема документообігу по обліку загальновиробничих витрат представлено на рисунку 6.2.

При плануванні та обліку загальновиробничі витрати поділяються на змінні та постійні. Змінні та постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, машино-годин, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо. Змінні витрати повністю списуються на виробничу собівартість продукції. Змінні загальновиробничі витрати визначаються за фактичними обліковими даними. Якщо підприємство не веде окремого обліку постійних і змінних витрат або за обліковими даними неможливо визначити фактичної суми таких витрат, то для визначення змінних витрат може бути визначена питома вага цих витрат на одиницю продукції. Наприклад: електроенергія при незмінних тарифах буде рости прямо пропорційно росту обсягу виробництва.

Рис. 6.2 Схема документообігу по обліку загальновиробничих витрат

У зв'язку з цим суми змінних витрати можуть бути визначені як добуток обсягу виробництва на суму змінних витрат розрахованих на одиницю продукції.

Постійні витрати в межах нормальної потужності відносяться на виробництво, а нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до собівартості реалізованої продукції.

Підприємствам надане право самостійно встановлювати перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат, які слід відобразити в документі про облікову політику підприємства.

Порядок розподілу загальновиробничих витрат відповідно до П(С)БО 16 «Витрати» наведено на рисунку 6.3 [19]:

Рис.6.3 Розподіл загальновиробничих витрат

Нормальна виробнича потужність -- це очікуваний середній обсяг діяльності, який можливий за умов звичайної діяльності підприємства впродовж кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва. В цьому випадку слід відмітити, що може бути два варіанти вимірювання нормальної потужності [21].

Перший варіант - використання вихідних даних виробництва, наприклад, кількість готової продукції, яка повинна бути виготовлена протягом одного або кількох років чи операційної циклу (наприклад на лісокомбінаті - це кількість виробу якого планується виготовити протягом операційного циклу з обліком фактичної потужності лісокомбінату, тобто можливості лісокомбінату виготовити необхідну кількість продукції). Але використання в якості бази для вимірювання нормальної потужності вихідних значень виробництва має місце в тому випадку якщо підприємство виготовляє тільки один вид продукції.

Якщо на підприємстві одночасно виготовляється декілька видів продукції, то застосовується другий варіант вимірювання нормальної потужності, при якому використовується вхідні дані виробничого процесу, наприклад, прямі години праці, машино-години, пряма заробітна плата, прямі витрати матеріалів і ін., які потрібно витратити для виготовлення запланованої кількості продукції. Слід відмітити, що як і в першому та і в другому варіантах при визначені середнього обсягу діяльності до уваги приймаються прогнозовані значення можливих обсягів реалізації протягом декількох наступних років (можна використовувати і один рік) або операційний цикл, а потім для визначення нормальної потужності або застосовують ці об'єми, або визначають кількість відповідних вхідних параметрів, котрі необхідно витрати для виготовлення запланованої кількості продукції.

Нормальна потужність визначається підприємством самостійно, виходячи із запланованого обсягу виробництва основної діяльності підприємства та встановлюється відповідно до калькуляційної одиниці, прийнятої для даного об'єкта витрат.

Згідно з обліковою політикою на ДП ВАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат № 12» загальновиробничі витрати списуються на витрати виробництва в розрізі усіх видів виробленої продукції підприємства виходячи з бази розподілу - фактичних витрат на оплату праці основних виробничих працівників протягом звітного періоду.

Розглянемо один із варіантів розрахунку бази розподілу загальновиробничих витрат підприємства, що наведений у табл. 6.1:

Таблиця 6.1. Розрахунок бази розподілу загальновиробничих витрат виробничого цеху

№ за пор.	Показник	2007 р.	2008 р.	2009 р.	Усього (гр.3 + + гр.4 + гр.5)	База розподілу (гр. 6.: гр. 3)
1	2	3	4	5	6	7
1	З/п виробничих працівників, грн	575637	585684	605637	1766958	588986
2	Сума загальновиробничих витрат, грн	850022	866087	888056	2604165	868055
	із них:
	постійні	785784	788564	796523	2370871	790290
	зміні	64238	77523	91533	233294	77765

Виходячи із цього розрахунку базою розподілу загальновиробничих витрат при нормальній потужності є показник 588986 грн. Загальновиробничі витрати при цьому становлять 868055 грн, у тому числі постійні 790290 грн, змінні - 77765 грн.

Про виборі бази розподілу слід звернути увагу на те. що зміною загальновиробничих витрат і відповідно змінною бази розподілу існує пропорційна або майже пропорційна залежність. Найчастіше в якості фази розподілу загальновиробничих витрат використовують:

1) ціну прямих матеріалів - якщо обсяги загальновиробничих витрат прямо пов'язані з величиною і кількістю матеріалів, з якими проводиться відповідні технологічні операції типовим прикладом в цьому випадку може бути виробництво на якому тільки збір виробів;

2) прямі витрати на оплату праці - якщо обсяги загальновиробничих витрат прямо пов'язані з величиною прямих витрат на оплату праці. Якщо наприклад, у виробництві для виготовлення певної продукції використовують складну техніку для управління якою наймають високооплачуваних кваліфікованих працівників, і одночасно для виробництва іншої продукції використовують працівників з більш низької кваліфікації, тоді використання витрат на оплату праці як бази розподілу приведе до того що велика частина загальновиробничих витрат припадає на виробництво, для виготовлення якого використовують складну техніку;

3) години праці - якщо немає різниці між величиною заробітної плати і вона майже для всіх однакова;

4) машино-години - якщо у виробництві використовують значні капіталовкладення і загальновиробничі витрати у більшій мірі пов'язані з використанням обладнання і техніки. Наприклад, значна ціна електроенергії для обладнання або ціна обслуговування обладнання і ін.

Розподіл загальновиробничих витрат проводиться в порядку, встановленому П(С)БО 16. Виходячи з очікуваного обсягу виробництва на один або декілька років, визначаються нормальний та фактичний рівень виробничої потужності і сума змінних та постійних загальновиробничих витрат.

Змінні та постійні витрати беруться фактичні за минулі періоди. Якщо підприємство не веде окремого обліку постійних і змінних витрат, або за обліковими даними неможливо визначити фактичну суму таких витрат, то для визначення змінних витрат може бути визначена питома вага цих витрат на одиницю продукції.

Наприклад, витрати на електроенергію при незмінних тарифах будуть зростати прямо пропорційно зростанню обсягу виробництва. У зв'язку з цим суми змінних витрат можуть бути визначені як добуток обсягу виробництва на суму змінних витрат, розрахованих на одиницю продукції.

Розраховуються коефіцієнти (нормативи) розподілу постійних та змінних загальновиробничих витрат на одиницю бази розподілу. Змінні витрати списуються за фактичною величиною. Загальна сума постійних витрат визначається різницею між сумою загальновиробничих витрат та змінними загальновиробничими витратами.

Норма постійних фактичних витрат звітного періоду розраховується добутком коефіцієнта (нормативу) постійних загальновиробничих витрат і фактичної бази розподілу.

Нерозподілені загальновиробничі витрати визначаються різницею між загальною сумою відповідних постійних витрат і нормою постійних фактичних витрат звітного періоду.

Наведемо приклад розподілу загальновиробничих витрат з урахуванням бази розподілу, визначеної вище.

У березні 2010 р. ДП ВАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат № 12» з/п виробничих робітників склала 585637,19 грн Загальновиробничі витрати становили 857954,51 грн, у тому числі змінні -- 125648 грн.

Використовуючи дані бази розподілу, зазначені у табл. 6.1., проведемо розподіл загальновиробничих витрат (табл. 6.2).

Отже, до виробничої собівартості х/б виробів включаються змінні загальновиробничі витрати в сумі 70652 грн і постійні розподілені в сумі 785925 грн. Решта, 1377,51 грн включаються до собівартості продукції, реалізованої у звітному періоді.

Таблиця 6.2. Розрахунок розподілу загальновиробничих витрат за березень 2010 р.

№ п/п	Показники	Усього	На одиницю бази розподілу (1 машино-годин)	Включення загальновиробничих витрат
				До витрат на виробництво продукції (рахунок 23), грн	До с/в реалізованої продукції (рахунок 90), грн
1	2	3	4	5	6
1	База розподілу за нормальною потужністю, машино-годин	588986	Х	Х	Х
	Загальновиробничі витрати за нормальною потужністю, грн. З них:	868055
2	Змінні:	77765
3	(ряд.2гр.3: ряд.1гр.3 = ряд.3 гр.4)		0,132	Х	Х
4	Постійні:	790290		Х	Х
5	(ряд.4гр.3: ряд.1.гр.3 = ряд.5 гр.4)		1,342
6	База розподілу за фактичною потужністю, машино-години: за звітний період, т	585637,19	Х	Х	Х
7	Фактичні загальновиробничі витрати, грн., з них:	857954,51	Х	Х	Х
8	Змінні	70652	Х	70652	Х
9	Постійні усього (ряд.7гр.3. - ряд.8 гр.3)	787302,51	Х	Х	Х
10	Постійні розподілені (ряд.6.гр.3 х ряд.5.гр.4)	785925	Х	785925	Х
11	Постійні нерозподілені (ряд.9.гр.3 - ряд.10.гр.3)	1377,51	Х	Х	1377,51
10	Разом:	857954,51		856577	1377,51

Загальна величина загальновиробничих витрат, а також витрат на утримання та експлуатацію обладнання підприємства загалом є сумою відповідних витрат цехів основного виробництва; ці ж витрати допоміжних цехів включаються в собівартість реалізованої продукції підприємства через собівартість робіт, послуг, які виконуються допоміжними цехами для основного виробництва.

Витрати за статтями загальновиробничих витрат «Ремонт будівель, споруд, інвентаря», «Утримання апарату управління цеху», «Утримання іншого цехового персоналу» і «Амортизація будівель, споруд, інвентаря цеху» відносяться на рахунок № 91 «Загальновиробничі витрати» в кошторисно-нормалізованому порядку, виходячи з планового обсягу випуску продукції та норм витрат із відповідних статей, передбачених у річному плані.

У разі зміни обсягу продукції до норм витрат вносяться необхідні корективи з тим, щоб забезпечити погашення витрат. Якщо фактичні витрати перевищують суму, затверджену за кошторисом, ці відхилення списуються на собівартість продукції того періоду, в якому мало місце перевищення.

Якщо сума витрат на обслуговування виробництва за встановленими нормами перевищує фактичні витрати, то до собівартості продукції включаються фактичні витрати.

Контроль загальновиробничих витрат здійснюється в напрямі дотримання кошторису витрат та дотримання затверджених норм витрат лімітів споживання матеріалів, палива, енергії тощо.

7. Зведений облік витрат на виробництво продукції у хлібопекарській промисловості

Зведений облік витрат на виробництво -- це узагальнення за об'єктами обліку всіх витрат за місяць з урахуванням змін залишків незавершеного виробництва та калькулюванням фактичної виробничої собівартості випущеної продукції.

На підприємствах із цеховою структурою у зведеному обліку виділяються витрати за цехами, виробничими підрозділами, а на підприємствах із без цеховою структурою зведений облік витрат на виробництво ведеться за видами продукції та в цілому по підприємству.

Зведений облік витрат на виробництво здійснюється на основі зведених даних відомостей (машинограм) розподілу матеріальних витрат, витрат на оплату праці тощо, одержаних після обробки первинної документації. Існують підприємства, що застосовують безнапівфабрикатний або напівфабрикатний варіанти зведеного обліку витрат.

При застосуванні напівфабрикатного варіанта обліку передавання напівфабрикатів власного виробництва з одного цеху (переділу) до іншого відображається в обліку за фактичною виробничою собівартістю. Крім обліку за фактичною виробничою собівартістю, напівфабрикати власного виробництва враховуються в поточному обліку за плановою (нормативною) собівартістю з наступним доведенням планової (нормативної) собівартості напівфабрикатів до фактичної.

Для ведення зведеного обліку витрат на виробництво застосовується відомість установленої форми (додаток В).

Фактична виробнича собівартість готової продукції розраховується сумуванням витрат незавершеного виробництва на початок місяця та виробничих витрат за місяць за вирахуванням витрат на незавершене виробництво на кінець місяця, втрат остаточного браку і втрат та нестач незавершеного виробництва

За даними зведеного обліку витрат на виробництво складаються калькуляції фактичної виробничої собівартості продукції. Звітні калькуляції скл...