Облік загальновиробничих витрат на прикладі ДП ВАТ "Київхліб"

Вагу борошна, витраченого на брак виробів, визначають виходячи з планових виходів.

З ваги витраченого борошна не виключається вага оприбуткованих і реалізованих відходів.

Відсоток виходу сухарів-грінок і сухарів із сухарного хліба, виробленого на інших хлібозаводах, визначається за формулою

(7.2)

де В -- вихід сухарів, % ; П -- вага вироблених сухарів; С -- вага витраченого сухарного та черствого хліба; О -- вага використовуваних відходів.

При визначенні ваги пересушеного хліба на виробництво сухарів і сухарів-грінок, із загальної ваги витраченого хліба виключають вагу хліба, витраченого на брак сухарів.

Перерахунок фактичних відходів на борошно базисної вологості - 14,5% обчислюють за формулою:

 (7.3)

де Б - вихід, розрахований на базисну вологість борошна - 14,5%; В - фактичний вихід хлібобулочних виробів; М - фактична вологість борошна.

Звітна калькуляція складається на підставі даних про витрати на виробництво продукції за номенклатурою статей витрат, за якою ведеться їх облік і складається планова калькуляція. При заповненні калькуляції виходять із змісту кожної статті витрат та порядку розподілу за сортами виробів і видами виробництва.

Звітні калькуляції, що складаються як квартальні та річні, формуються як середньозважені на основі місячних звітних калькуляцій.

У разі застосування нормативного методу обліку перед заповненням форми звітної калькуляції складається відомість розрахунку собівартості кожного виду продукції, в якій собівартість одиниці продукції визначається за цехами за окремими статтями витрат із виділенням витрат за нормами та відхиленнями від норм.

В таблиці 7.1 подана фактична калькуляція х/б виробів ДП ВАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат № 12» за березень 2010 року. Таблиця складена на основі даних отриманих з додатку Г:

Таблиця 7.1. Фактична калькуляція х/б виробів за березень 2010 року

Висновки

Витрати підприємства є одним із найважливіших і одним із трудомістких об'єктів обліку, контролю, аналізу. Від правильності їх визначення залежить точність розрахунку фінансового результату діяльності підприємства.

Вивчивши загальну класифікацію витрат можна сказати, що загальновиробничі витрати є витратами звичайної діяльності, накладними в залежності від економічної ролі в процесі виробництва, комплексними за своїм складом:

· непрямими в залежності, від способу включення в собівартість продукції (в управлінському обліку при визначенні повної собівартості продукції);

· за доцільністю, загально виробничі витрати в основному є продуктивними витратами.

Загальновиробничі витрати в більшій своїй величині (змінні і розподілені постійні) списуються на виробничу собівартість продукції.

За місцем виникнення загальновиробничі витрати є витратами конкретного цеху чи одного виробничого підрозділу.

Щодо можливості впливу менеджера на величину загальновиробничих витрат, то це залежить від ефективності управління витратами на конкретному підприємстві.

Загальновиробничі витрат поділяються на постійні і змінні. Такий поділ витрат має важливе значення як для правильного списання і розподілу цих витрат між окремими видами об'єктів обліку витрат, так і для контролю за накладними витратами.

Всі витрати операційної діяльності, в тому числі загальновиробничі, формуються в розрізі економічних елементів і статей витрат. Елементи витрат наводяться в П(С)БО 16 "Витрати", а перелік статей витрат може встановлюватись підприємством самостійно.

Відповідно до законодавства підприємство має право обирати один між 3 способами обліку витрат діяльності:

· з використанням 8-го класу рахунків "Витрати за елементами";

· з використанням 9-го класу рахунків "Витрати діяльності";

· з одночасним використанням 8-го і 9-го класу рахунків.

Загальна схема обліку витрат без застосування рахунків класу 8 є значно простішою, а щодо інформації про витрати в розрізі економічних елементів, то її можна одержати в позасистемному порядку із облікових регістрів (журнал 5,5А). Використання рахунків класу 8 робить цей облік більш трудомістким і незручним

Основним завданням управлінського обліку загальновиробничих витрат є правильне їх відображення за місцями виникнення і економічно обґрунтований розподіл і віднесення на собівартість окремих видів продукції. Від виконання цих завдань залежить коректність контролю за формуванням цих витрат і правильність розрахунку повної собівартості продукції, що мас важливе заточення для ціноутворення.

Існує досить багато методів щодо визначення розподілу загальновиробничих витрат. Кожен метод має свою специфіку і величина змінних і постійних витрат буде залежати від обраного способу розподілу. Отже, здійснити поділ загальновиробничих витрат на змінні та постійні науково обґрунтованим шляхом на практиці дуже складно. Такий поділ завжди буде умовним через ряд причин.

На практиці для розподілу загальновиробничих витрат між їх носіями можна використовувати такі бази: період роботи виробничих робітників; заробітну плату виробничих робітників; кількість відпрацьованих обладнанням машино-годин; прямі витрати; обсяг виготовленої продукції; витрати на утримання та обслуговування машин та обладнання. Кожному способу властиві як позитивні, так і негативні риси. Вибираючи спосіб розподілу витрат, необхідно враховувати конкретні умови діяльності кожного підприємства, оскільки в умовах навіть однієї галузі промисловості технологічні умови та умови виробництва можуть істотно відрізнятися. Доцільно використовувати декілька баз розподілу, за допомогою яких можна досягти більш об'єктивних результатів.

Важливим моментом залишається пошук оптимального методу розподілу загальновиробничих витрат. Таким чином існує необхідність перегляду діючої нормативної бази, що регулює облік витрат виробництва, та методології обліку цієї ділянки, а також здійснення контролю на підприємствах за їх дотриманням.

В березні 2011 року було внесено зміни до П(С)БО 16. Дані нововведення перш за все стосуються формування собівартості продукції (робіт, послуг). Введені зміни дають змогу спростити облік загальновиробничих витрат. Змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати у виробничій собівартості вже пропонується не розподіляти, що дозволить зменшити кількість обчислень і плутанини в обліку. А до собівартості включаються прямі витрати, а саме:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- амортизація виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг;

- вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом продукції (товарів),

- інші виконані роботи, надані послугу;

- прямі витрати, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При застосуванні такого підходу інформація про суму загальновиробничих витрат розкривається у Звіті про фінансові результати окремою статтею, тобто загальновиробничі витрати вже списуватимуться на фінансові результати. Даний метод аналогічний до підходу визначеного Податковим кодексом.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. від 16.07.1 999 р. № 996 - XIV.

2. Податковий кодекс України Верховна Рада України; Кодекс України, Кодекс від 02.12.2010 № 2755-VI

3. Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р. №87.

4. Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р.№92.

5. Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи" затверджене наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99р.№242.

6. Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99. р.№246.

7. Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99. р. №318.

8. Регістри бухгалтерського обліку Затверджено наказом Міністерства фінансів України за № 356 від 29. 12. 2000 року.

9. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств І організацій, затв. наказом Мінфіну України від 30.11.99р №291

10. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств І організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. №291.

11. Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості затверджене Постановою кабінету міністрів України від 26 квітня 1996 р. № 473.

12. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджені Наказом Державного комітету промислової політики України від 09.07.2007 р. №373.

13. Атамас П. Й. Управлінський облік. - К., 2006 - 439 с.

14. Андрущенко Г.С. Суть і значення витрат: історичні аспекти // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - № 5. - С. 3-7.

15. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: навч. посіб. / за ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - 5-те вид., доп. - Житомир: ПП. “Рута”, 2004. 640 с.

16. Голов С. Ф. Управлінський облік. - К.: Літра, 2003, - 703с.

17. Друри К., Управленческий и производственній учт: Учебник. - М.: ЮНИТИ, 2003. - 1071с.

18. Пушкар М.С. Управлінський облік - Тернопіль: «Поліграфіст» ЛТД, 1995. - 218с.

19. Управленческий учет/ Под ред. А.Д. Шеремета. - М.: ВБ «ФБК ПРЕСС», 2000. - 512 с.

20. Управленческий учет / под ред. В.Палия и Р.Вандер Вила.- М.: ИНФРА-М, 1997.-480 с.

21. Сльозко Т.М. До питання розподілу непрямих витрат // Вісник СумДУ. Серія Економіка. - 2007. - №1.- С.144-146.

22. ТкаченкоН.М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування і звітність: Підручник. -. - 3-ге вид. доповнене і перероблене. - К.: Алерта, 2008,- 926 с.

23. Хорнгрен Ч.Т., Фостер Дж. Бухгалтерский учет: управленческий аспект. - М.: Финансы и статистика, 1995. - 416 с.

24. Чернелевський Л.М., Осадча Г.Г. Організація обліку: управлінський аспект (харчова промисловість): Навч. посіб. - К.: НУХТ, 2011. - 463с.

25. Шандора Н. Методичні аспекти організації управління витратами / Н. Шандора // Фінанси України. - 2003. - № 12. - С. 53 - 58

26. Шершун І. Розподіляємо загальновиробничі витрати / І. Шершун // Все про бухгалтерський облік. - 2009. - № 49. - С. 49- 51

Размещено на Allbest.ru