Організація та шляхи удосконалення обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками в філії "Клементівська ДЕД" ДП "Сумський облавтодор"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Ринкові умови господарювання вимагають приведення в дію факторів, які здійснюють безпосередній вплив на ефективність управління. Для забезпечення ефективної діяльності підприємства дуже важливим є управління розмірами кредиторської заборгованості. Незабезпеченість підприємств власними оборотними коштами зумовлена недоліками в обліку та аналізі кредиторської заборгованості. Крім того, статистичні дані свідчать про те, що ця заборгованість характеризується, у свою чергу, досить високим рівнем питомої ваги простроченої заборгованості.

Особливе місце в кредиторський заборгованості займають численні розрахунки з постачальниками і підрядниками. Кредиторська заборгованість розуміє під собою можливість підприємства тимчасово використовувати запозичені ресурси, але з іншого боку також зменшує показники платоспроможності і ліквідності. Окрім цього наявність простроченої заборгованості може призвести до погіршення іміджу підприємства. Кредиторська заборгованість надає можливість підприємству тимчасово користуватися запозиченими коштами, але з іншого боку - зменшує показники платоспроможності і ліквідності. При правильному управлінні кредиторською заборгованістю можна усунути негативні наслідки її наявності. Це можливе за умови правильно організованої системи обліку, аналізу та аудиту кредиторської заборгованості. Саме це й обумовило актуальність обраної теми дипломної роботи.

Метою дипломної роботи є дослідження теоретичних та практичних аспектів обліку та ревізії розрахунків з постачальниками та підрядниками, розробка шляхів їх удосконалення.

Для досягнення поставленої мети в роботі будуть вирішені наступні завдання:

розглянути теоретичні основи організації обліку рахунків з постачальниками і підрядниками, розкрити їх економічну суть, оцінку;

надати організаційно-економічну характеристику досліджуваного підприємства та провести фінансовий аналіз його діяльності;

розглянути стан організації бухгалтерського обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками;

виявити проблемні питання щодо організації обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками на досліджуваному підприємстві;

запропонувати напрямки вдосконалення обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками;

дослідити питання стосовно системи управління охороною праці та безпеки в надзвичайних ситуаціях на підприємстві, зробити відповідні висновки. облік рахунок постачальник підрядник

Предметом дослідження є методика організації бухгалтерського обліку та аудиту розрахунків з постачальниками і підрядниками підприємств.

Об'єктом дипломної роботи є філія «Климентівська ДЕД» ДП «Сумський облавтодор».

При написанні дипломної роботи були використані наступні методи: метод спостереження, методи аналізу та синтезу, монографічний метод, діалектичний метод, метод порівняння, методи індукції та дедукції, а також метод узагальнення.

Теоретичною та методологічною основою написання дипломної роботи є джерела навчальної, монографічної та періодичної літератури з обраної теми, а також нормативно-правові документи присвячені організації обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками. Практична частина дипломної роботи виконана на базі внутрішніх нормативних документів, облікових регістрів аналітичного та синтетичного обліку, фінансової звітності та іншої документації філії «Климентівська ДЕД» ДП «Сумський облавтодор».

1. Теоретичні аспекти обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками

1.1 Сутність, значення, форми розрахунків з постачальниками і підрядниками

На вітчизняних підприємствах кредиторська заборгованість займає стійкі позиції у фінансуванні поточної діяльності і в останні роки продовжується її зростання. Кредиторська заборгованість надає можливість підприємству тимчасово користуватися запозиченими коштами, але з іншого боку також зменшує показники платоспроможності і ліквідності. Кредиторська заборгованість відноситься до зобов'язань підприємства.

Зобов'язання є однією із складових Балансу і розглядаються як джерела формування фінансових ресурсів для фінансування операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємств.

Питанням щодо сутності поняття «зобов'язання», класифікації, оцінки та відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку присвячено цілий ряд праць вітчизняних і зарубіжних авторів: О. Волинця, В. Гуліна, М. Козлової, Н. Коломійця, Д. Г. Лаптєвої, Р. Майданика, Л. Ніколенко, Л. Нікуліна, І. Омецінської, О. Петрука, М. Пятова, І. Рильника, Я. Соколова, О. Солдаткіної та ін. Однак і дотепер ряд питань залишаються актуальними та до кінця невирішеними.

Авторами підіймаються проблеми розуміння сутності кредиторської заборгованості та ототожнення її з поняттям «зобов'язання», недосконалості нормативного законодавства, що регулює облік зобов'язань, відсутність в ньому єдиного критерію, для класифікації та оцінки зобов'язань з метою подальшого правильного відображення в обліку, піднімаються проблеми щодо обліку умовних зобов'язань та відображення в обліку ризиків зобов'язань, відсутності облікової номенклатури первинного та поточного обліку зобов'язань, журналів аналітичного обліку.

Визначення сутності і змісту, видів, порядку оцінки та визнання є основоположним базисом при в організації обліку зобов'язань. Петрук О. М. в своїх працях приділяє значну увагу аналізу поняття «зобов'язання», та наголошує на необхідності розгляду цієї категорії як з економічної точки зору, так і з юридичної. Пятов М. Л. зазначає, що кожний факт господарської діяльності, що відображається в бухгалтерському обліку може бути охарактеризований з двох точок зору: юридичної та економічної. Не є виключенням з цього правила й факти виникнення, зміни та припинення зобов'язань. В. Кладієв також наголошує, що зміст поняття «зобов'язання» ширше ніж покладено в основу співзвучної бухгалтерської категорії. Суріна К. В. зазначає, що в бухгалтерському обліку зобов'язання характеризуються як оформлені договором цивільно-правові відносини, в силу яких одна сторона зобов'язана здійснити на користь іншої сторони певні дії або утриматись від певних дій, та як сума коштів, яка повинна бути сплачена на певну дату в майбутньому, або існуючі (завдяки минулим операціям чи подіям) зобов'язання підприємства щодо передачі певних активів чи надання послуг іншому підприємству у майбутньому. Зобов'язання існує тільки тоді, коли йому відповідає нормативно-правовий документ [1].

Категорія «зобов'язання» тісно пов'язана з категоріями «розрахунки» і «заборгованість». Городянська Л. В. зазначає, що зобов'язання - дещо ширша економічна категорія, ніж кредиторська заборгованість [2]. В дискусії про визначення терміну «розрахунки» виділяють три основні позиції. Відповідно до першої з них, розрахунки - це система взаємовідносин. Прихильники другої позиції вважають ці розрахунки безпосередньо взаємовідносинами (без використання слова «система»). Третя група вчених лише пояснює економічну сутність розрахунків, не наводячи пояснення щодо їх визначення [3].

Кредиторська заборгованість - це найвагоміша частина зобов'язань підприємства, до яких включаються довгострокові і поточні зобов'язання. Кредиторська заборгованість - тимчасово залучені суб'єктом у власне користування грошові кошти, які підлягають поверненню юридичній або фізичній особі. Кредиторська заборгованість виражає вартісну оцінку фінансових зобов'язань підприємства перед різними суб'єктами економічних відносин [4].

У майбутньому заборгованість за зобов'язаннями має бути погашена шляхом передачі кредиторам певних активів або послуг. Таким чином, зобов'язання - це вимоги кредиторів стосовно активів підприємства. Економічна сутність кредиторської заборгованості полягає в тому, що це не тільки частина майна підприємства, як правило кошти, але і товарно-матеріальні цінності, наприклад у зобов'язаннях по товарному кредиті.

Як правова категорія кредиторська заборгованість - особлива частина майна підприємства, що є предметом обов'язкових правовідносин між ним і його кредиторами. Підприємство володіє і користається кредиторською заборгованістю, але вона зобов'язана повернути чи виплатити дану частину майна кредиторам, що мають права вимоги на неї. Дана частина майна суть борги підприємства, чуже майно, чужі кошти, що знаходяться у володінні підприємства-боржника.

Таким чином, кредиторська заборгованість має двоїсту юридичну природу: як частина майна вона належить підприємству на праві володіння, чи навіть праві власності щодо отриманих позичково грошей чи речей, визначених родовими ознаками; як об'єкт зобов'язальних правовідносин - це борги підприємства перед кредиторами на витребування чи стягнення зазначеної частини майна.

Зобов'язання, що відображаються в бухгалтерському обліку мають юридичний та економічний зміст. Як юридична категорія господарське зобов'язання - це господарські відносини, що регулюються правом. В силу цих відносин одна сторона уповноважена вимагати від іншої здійснення господарських операцій: передачі майна, виконання робіт, надання послуг тощо, а інша при цьому зобов'язана виконувати вимоги щодо предмету зобов'язання і має при цьому право вимагати відповідну винагороду - сплату грошей, зустрічні послуги тощо [5].

В бухгалтерському обліку поняття «зобов'язання» вужче, ніж в цивільному законодавстві. Тараненко В. В. вважає, що теоретичні принципи, які складають основу визнання, оцінки і розкриття кредиторської заборгованості, ще недостатньо опрацьовані, і вона тривалий час розглядалась як «зворотній бік» активів і стверджує, що зобов'язання визнається кредиторською заборгованістю, якщо воно відповідає наступним вимогам: визначається як кредиторська заборгованість; вимірюється; є релевантним і є достовірним [6].

Кредиторська заборгованість - поточні зобов'язання підприємства, що відображають його заборгованість перед партнерами по комерційних операціях по рахунках, прийнятих до оплати. Зобов'язання, що пов'язані з витратами, які виникають у ході нормального операційного циклу (в результаті придбання сировини, нарахування комунальних послуг, заробітної плати персоналу тощо), є поточними навіть тоді, коли термін їх погашення настає після 12 місяців від дати балансу. Отже, статті включаються до поточних зобов'язань, якщо вони оплачуються на вимогу кредитора, або якщо очікується, що вони будуть ліквідовані протягом 12 місяців з дати балансу.

Основними завданнями організації бухгалтерського обліку зобов'язань є:

чітке документування розрахунків;

своєчасна та повна реєстрація даних первинного обліку в регістрах;

правдиве відображення інформації щодо зобов'язань в звітності та примітках до неї [7].

Найбільш повним визначенням кредиторської заборгованості вважаємо наступне: кредиторська заборгованість - це сума, яку повинно сплатити підприємство (організація) в установлений термін юридичним або фізичним особам (кредиторам) внаслідок отримання ним коштів в грошовій або інших формах.

Враховуючи викладене, можна відмітити, що економічній сутності кредиторської заборгованості притаманні наступні ознаки:

примусовий характер економічних відносин;

риса заміщення оборотних засобів підприємства;

має властивість «виштовхувати» з господарського обігу банківський кредит;

відрізняється швидкістю розповсюдження від підприємства до підприємства по ланцюгу взаємопов'язаних платежів, що викликає необхідність заліків взаємних вимог;

може трансформувати безготівкові розрахунки, зокрема, змінювати способи платежів.

В останні роки більше уваги починає приділятися проблемам класифікації зобов'язань підприємства, їх оцінці та відображенню у фінансовій звітності. Причиною цього є підвищення кількості випадків існування кредиторської заборгованості та сумніви щодо її погашення в майбутньому.

В. Кузьмін класифікує зобов'язання залежно від сфери економічних відносин, за економічними об'єктами, за суспільним змістом, в залежності від матеріального об'єкту, залежно від територіальної належності, від строку виконання, за часом виникнення та за ступенем незалежності сторін [8]. Формуючи дані ознаки класифікації, автор не зупиняється на причинах їх виділення, не зазначає доцільність даної класифікації для цілей бухгалтерського обліку.

Об'єктами бухгалтерського обліку є окремі види кредиторської заборгованості. Особливо виділяються в обліку зобов'язання перед постачальниками, не оплачені в строк, які свідчать про порушення підприємством розрахункової (платіжної) дисципліни.

Основними контрагентами підприємств при закупівлі предметів та засобів праці є постачальники та підрядники.

Постачальники - це юридичні або фізичні особи, які здійснюють постачання товарно-матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, палива, будівельних матеріалів, запасних частин, МШП), що надають послуги (подачу електроенергії, газу, води, пари тощо), виконують роботи (поточний і капітальний ремонт основних засобів тощо).

Підрядники - спеціалізовані підприємства або фізичні особи, які виконують будівельно-монтажні роботи при спорудженні об'єктів на підставі договорів підряду на капітальне будівництво. Розрахунки з постачальниками та підрядниками відносяться до поточних зобов'язань підприємств.

Залежно від терміну погашення зобов'язання поділяються на поточні та довгострокові. Згідно з П(С)БО 2 «Баланс» зобов'язання класифікується як поточне, якщо воно бути погашене протягом операційного циклу підприємства або дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. Усі інші зобов'язання є довгостроковими. Залежно від порядку визначення суми зобов'язання поділяються на фактичні та умовні. Фактичні виникають на основі договору, контракту, одержаного рахунка, сума заборгованості по них відома. За умовними зобов'язаннями, навпаки, точна сума не може бути визначена до настання певної дати. Це заборгованість зі сплати податків, відпусток тощо.

При здійсненні розрахунків можна користуватися як готівковими, так і безготівковими формами. Слід також відзначити, що постачальники і покупці (споживачі) мають право вільного вибору форми безготівкових розрахунків і способу платежу, що узгоджується при укладанні договорів поставок або договорів підряду.

Форми безготівкових розрахунків розрізняються між собою видом застосовуваних розрахункових документів та порядком їх обігу. На сьогоднішній день безготівкові розрахунки між господарюючими органами можуть здійснюватися в таких формах: платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, чеки, акредитиви, векселя.

Способи платежів визначаються порядком та умовами виконання госпорганами своїх грошових зобов'язань один перед одним. При кожній формі розрахунків можуть застосовуватися різні способи платежів, що дає можливість підприємствам виконувати свої грошові зобов'язання на більш вигідних для себе умовах [9].

Розрахунки з постачальниками та підрядниками здійснюються після відвантаження товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт або надання послуг або одночасно з ними з згодою організації або по її дорученню, або по передоплати.

За економічним змістом розрахунки поділяються на дві основні групи (системи):

за товарними операціями, тобто всі розрахунки між підприємствами і господарськими організаціями за реалізовану продукцію, виконані роботи, послуги і придбані матеріальні цінності та послуги;

за нетоварними операціями, до яких належать відповідні платежі до бюджету; одержання і повернення банківських кредитів, сплата страхових платежів, розрахунки за претензіями, нестачами і крадіжками та різні інші розрахунки.

Найбільшу питому вагу в розрахунках підприємств мають розрахунки за товарними операціями - за реалізовану продукцію, виконані роботи і надані послуги, одержані матеріальні цінності та послуги. Отже, розрахунки з постачальниками і підрядниками займають особливе місце системі кредиторської заборгованості, здійснюються як в готівковій, так і безготівковій формі [10].

1.2 Оцінка та визнання зобов'язань з постачальниками і підрядниками

Важливою умовою успішного функціонування підприємств в ринкових умовах є об'єктивна оцінка зобов'язань. Методологічні вимоги до формування в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності інформації про кредиторську заборгованість, а також принципи відображення її у фінансовій звітності визначає П(С)БО 11 «Зобов'язання».

Оцінка зобов'язань відіграє значну роль при формуванні облікової політики підприємства. Застосування принципу обачності, що передбачає використання в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню сум визнаних зобов'язань, є важливим при оцінці зобов'язань. Завдяки дії принципу безперервності оцінка зобов'язань підприємства здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме й надалі.

В НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» зазначено, що зобов'язання - це заборгованість підприємства, яка виникла у попередні звітні періоди (є результатом минулих подій) і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, які містять в собі економічні вигоди [11].

Зобов'язання визнаються, якщо наявні дві обов'язкові ознаки:

його оцінка може бути достовірно визначена;

існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

У разі відсутності ймовірності вибуття активів для погашення майбутніх зобов'язань сума такого забезпечення підлягає сторнуванню.

Поточні зобов'язання відображаються на окремих статтях за видами кредиторської заборгованості перед бюджетом, зі страхування, з оплати праці, за внутрішніми розрахунками, за іншими поточними зобов'язаннями. В бухгалтерському обліку активи та зобов'язання відображаються в день їх здійснення, тобто в день їх виникнення, незалежно від дати руху коштів за ними. Значна частина зобов'язань підприємства регулярно (щомісячно) нараховується з відображенням в обліку по дебету рахунків активів або витрат, а по кредиту - нарахованих зобов'язань. У таких випадках визнання зобов'язань (кредиторської заборгованості) безпосередньо залежить від визнання відповідних активів або витрат. Другою умовою визнання зобов'язання у балансі є можливість його достовірної оцінки. Як правило, сума зобов'язання визначається однозначно і прямо вказується у відповідних документах. Проте існують ситуації, коїш сума платежу залежить від подальших подій. Зобов'язання визнається у таких випадках, якщо його можна оцінити з певною мірою достовірності.

Звичайно сума, що підлягає сплаті для погашення заборгованості, визначається угодою (контрактом) або розраховується на підставі встановлених правил (ставок, норм, тарифів тощо).

Зобов'язання, що виникли внаслідок авансової оплати покупцем товарів чи послуг за визначеними цінами, асортиментом, кількістю і якістю можуть змінювати свою грошову оцінку в часі, але незмінними залишаться обумовлена кількість та якість товару.

Для визначення балансової вартості зобов'язань використовують такі види оцінок:

історична собівартість:

поточна собівартість:

вартість розрахунку (платежу);

теперішня вартість.

Історична собівартість зобов'язання - сума надходжень, отриманих в обмін на зобов'язання або, за деяких інших обставин, суми грошових коштів чи їх еквівалентів, що, як очікується, будуть сплачені з метою погашення зобов'язання під час звичайної діяльності підприємства.

Поточна вартість зобов'язання - не дисконтована сума грошових коштів чи їх еквівалентів, яка була б необхідна для погашення зобов'язання на поточний момент. За П(С)БО 11 «Зобов'язання» в Балансі всі поточні зобов'язання відображаються за сумою погашення, тобто у фінансовій звітності в розділі поточних зобов'язань відображається сума, яка буде фактично сплачена при погашенні такого зобов'язання [12]. Вартість погашення - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, що, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язань під час звичайної господарської діяльності підприємства.

Теперішня вартість зобов'язання - теперішня (дисконтована) вартість майбутніх чистих відпливів грошових коштів, які, як очікується, будуть необхідні для погашення зобов'язань під час звичайної діяльності підприємства. По короткострокових зобов'язаннях величина дисконту незначна і кредиторська заборгованість може бути виражена за своєю номінальною вартістю в сумі, що підлягає сплаті в майбутньому. По довгострокових зобов'язаннях сума дисконту, як правило, є суттєвою. Тому договірні платежі по відсотках і погашенню довгострокової заборгованості мають бути дисконтовані.

Зобов'язання містять у собі ймовірність майбутнього вилучення коштів підприємства і втрати економічної вигоди внаслідок прийнятих у минулому обов'язків. Разом з тим, підприємство може мати обов'язок діяти певним чином, але це необов'язково призводить до виникнення і відображення у його балансі певного зобов'язання.

Обов'язки підприємства розглядаються як його зобов'язання, якщо вони існують на даний момент і є наслідком минулих господарських операцій (наприклад, придбання товарів чи послуг) або подій (понесені чи ймовірні збитки, за які підприємство несе відповідальність). Як правило, зобов'язання виникає тільки тоді, коли актив отримано або коли підприємство укладає невідмовну угоду придбати актив - тобто в результаті минулих операцій або інших минулих подій. Так, придбання товарів і отримання послуг призводить до виникнення кредиторської заборгованості (якщо вони не були попередньо сплачені), а одержання позики банку призводить до зобов'язання повернути її.

В той же час, зобов'язання щодо замовлених, але ще не отриманих активів, не відображається у балансі замовника, оскільки в такому випадку виникає безумовна зустрічна вимога - зобов'язання покупця оплатити певний товар компенсується його правом на отримання цього товару. Як правило, зобов'язання виникає, коли отримані права використання товарів чи послуг, пов'язані з необхідністю майбутніх платежів з метою збереження господарських зв'язків підприємства або у відповідності зі здійсненням нормальної підприємницької діяльності.

Обов'язки підприємства розглядаються як його зобов'язання якщо вони повинні бути виконані неминуче. Економічні наслідки невиконання зобов'язання, наприклад, у зв'язку зі штрафними санкціями, не дадуть підприємству можливості уникнути вибуття ресурсів на користь іншої сторони.

Також обов'язки стають зобов'язаннями при визначеному терміні виконання, хоча точна дата може бути невідомою. Також зобов'язаннями є прийняті відносно суб'єктів (юридичних чи фізичних осіб або їх групи) обов'язки, які можуть бути ідентифіковані якщо не в момент прийняття зобов'язання, то в момент його виконання [13].

Слід також відмітити, що зобов'язання можуть мати юридичну силу внаслідок укладених контрактів або статутних вимог (наприклад, кредиторська заборгованість за отримані товари чи послуги). Вони також можуть виникати в результаті бажання підприємства підтримувати свою ділову репутацію (якщо, наприклад, підприємство вирішило виправити недоліки своєї продукції, виявлені після закінчення гарантійного строку). В процесі погашення зобов'язання, підприємство, як правило, передає ресурси, що втілюють у собі економічні вигоди, з метою задоволення претензій іншої сторони.

Поточні зобов'язання погашаються за рахунок поточних активів. Так, погашення існуючого зобов'язання може здійснюватись:

сплатою грошових коштів;

передаванням інших активів;

наданням послуг;

заміною даного зобов'язання іншим;

перетворенням зобов'язання на капітал [14].

В основному при розрахунках з постачальниками і підрядниками використовуються погашення у формі сплати грошових коштів. Сума, яка підлягає сплаті, визначається сторонами і вказується у договорі. При цьому більшість підприємств намагаються здійснювати ці розрахунки із застосуваннями авансових платежів. Борг також може бути анульовано, коли боржник офіційно на законній підставі або за волевиявленням кредитора звільняється від прийнятих ним на себе зобов'язань. Анулювання боргу не призводить до зменшення ресурсів боржника але збільшує прибуток підприємства і сприяє виникненню додаткових зобов'язань з його оподаткування.

Зобов'язання можуть бути монетарними і немонетарними. Монетарні зобов'язання відображають суму грошових коштів, що підлягають сплаті кредиторам, а немонетарні - зобов'язання поставити товари або надати послуги визначеної кількості і якості.

П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» зазначає порядок оцінки зобов'язань, виражених в іноземній валюті. Такі зобов'язання при первісному визначенні відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням курсу НБУ на дату здійснення операції. В подальшому зобов'язання, які є монетарними статтями, перераховуються за курсом НБУ, що діє на дату погашення зобов'язання та на дату балансу. Курсова різниця, що при цьому виникає, відображається у складі відповідних доходів або витрат підприємства [15].

Таким чином, зобов'язання відображаються в обліку із застосуванням принципу обачності, безперервності. Розрахунки з постачальниками і підрядниками оцінюються за сумою погашення, у розмірі недисконтованої суми грошових коштів або їх еквівалентів, що буде сплачена, погашення цих розрахунків, в основному, відбувається грошовими коштами.

1.3 Завдання та нормативні і законодавчі основи розрахунків з постачальниками та покупцями

Бухгалтерський облік є складовою частиною процесу управління, накопичення і узагальнення інформації у грошовому вимірнику про майно, капітал і зобов'язання підприємства. Це складна система - сукупність елементів, пов'язаних між собою та об'єднаних в єдине ціле. Бухгалтерський обік є універсальною і гнучкою системою з інформаційно-контрольним відображенням процесів і результатів діяльності господарських суб'єктів.

Законодавчі основи регулювання бухгалтерського обліку визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV, який визначає правові принципи регулювання організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності та поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правових форм і форми власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерських облік і подавати фінансову звітність відповідно до чинного законодавства.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV передбачає:

державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності з метою захисту інтересів користувачів й удосконалення бухгалтерського обліку та звітності;

застосування принципів та методів ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які визначаються національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (П(с)БО) та не суперечать міжнародним стандартам.

Система нормативного регулювання бухгалтерського обліку на нашому підприємстві представлена п'ятьма рівнями, кожний з яких охоплює ряд документів (рис. 1.1).



Рисунок 1.1 - Рівні нормативного регулювання бухгалтерського обліку

Здійснюючи свою виробничо-господарську діяльність, підприємства вступають у розрахункові відносини з іншими підприємствами, організаціями, установами і фізичними особами. Ці розрахунки пов`язані із формуванням основних і оборотних засобів, реалізацією виробленої продукції і наданням послуг, розподілом прибутку, розрахунками із фінансовими органами, органами соціального страхування. Крім того, підприємства можуть вступати у розрахункові взаємовідносини з окремими особами.

Основними завданнями обліку розрахунків з постачальниками і покупцями є:

дотримання встановлених правил розрахункових відносин;

суворе дотримання діючого порядку застосування безготівкових розрахунків;

своєчасне документальне оформлення розрахункових операцій;

своєчасне і достовірне ведення аналітичного і синтетичного обліку розрахунків; своєчасне відображення розрахункових операцій у податковому обліку;

своєчасне взаємне звіряння розрахунків з дебіторами і кредиторами;

недопущення нереальної дебіторської кредиторської заборгованості;

недопустимість порушення термінів позикової давності по вилученню дебіторської заборгованості;

недопустимість порушень термінів оплати нерезидентами експортного товару і термінів отримання оплаченого імпортного товару, а також термінів отримання оплаченого імпортного товару по товарообмінним операціям;

своєчасне і якісне проведення річної інвентаризації розрахунків з постачальниками.

Зобов`язання - це борги (заборгованість) підприємства, які виникають внаслідок придбання товарів та послуг в кредит, або кредити, які підприємство отримує для свого фінансування. Методичні вимоги до формування в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності інформації про зобов`язання, а також принципи відображення зобов`язань у фінансовій звітності визначає П(С)БО 11 «Зобов`язання».

Відповідно до нього, зобов`язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Для визначення зобов`язань повинні бути дотримані дві умови :

оцінка їх може бути достовірно визначена;

існує ймовірність зменшення економічних вигід внаслідок їх погашення.

З метою правильного ведення бухгалтерського обліку слід чітко розрізняти зобов`язання, групи яких виділені в П(С)БО11. З метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються на:

довгострокові;

поточні;

забезпечення;

непередбачені зобов'язання.

доходи майбутніх періодів.

Довгострокові зобов`язання, які не виникають в ході нормального операційного циклу та будуть погашені після 12 місяців з дати балансу. Поточні короткострокові фінансові зобов`язання, які мають бути погашені протягом поточного операційного циклу підприємства чи протягом року з дати складання балансу (із двох термінів обирають довший). Розрахунки з постачальниками і підрядниками відносяться до поточних зобов`язань за товари, роботи та послуги [12].



2. Фінансово-економічна характеристика філії «Климентівська ДЕД» ДП «Сумський облавтодор»

2.1 Загальна характеристика підприємства

Філія «Климентівська дорожньо-експлуатаційна дільниця» дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» створена як відособлений структурний підрозділ дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - Підприємство) утворена відповідно до наказу відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» від 29.06.2005 № 149. Повне найменування філії - Філія «Климентівська дорожньо-експлуатаційна дільниця» дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «автомобільні дороги України»; скорочене - Філія «Климентівська ДЕД» ДП «Сумський облавтодор». Філія знаходиться за адресою: Україна, Сумська область, Охтирський район, с. Климентово, вул. Дачна, 2А.

Філія є відособленим підрозділом Підприємства, не є юридичною особою та діє відповідно до чинного законодавства. Створена з метою забезпечення економічних інтересів та задоволення потреб держави, населення та оборони країни в удосконаленні розвитку автомобільних доріг загального користування, розширення можливостей виробничого та соціального розвитку підприємства, підвищення ефективності використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів на основі спільної діяльності, розподілу праці і кооперації. Філія здійснює свою діяльність на принципах внутрішнього господарського розрахунку, підпорядкованості та підзвітності органам управління Підприємства, а її керівник несе матеріальну і дисциплінарну відповідальність за стан фінансово-господарської діяльності і внутрішнього обліку цього підрозділу. Підприємство несе відповідальність по зобов'язанням Філії.

Згідно Статуту (додаток А) та Положення (додаток Б) Філія здійснює будівництво, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування, виконання відповідних державних програм. Предметом діяльності Філії є:

виконання робіт з будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, мостів, інших споруд та елементів обстановки доріг;

забезпечення сталої роботи на автомобільних дорогах в умовах стихійного лиха, аварій, катастроф і подолання їхніх наслідків;

розвиток промисловості та виробництва будівельних, дорожньо-будівельних матеріалів і конструкцій, інших виробів, необхідних для будівництва та ремонту автомобільних доріг і споруд на них;

технічне обслуговування та ремонт дорожньої техніки і автотранспортних засобів;

виготовлення дорожніх знаків, інформаційних та рекламних щитів, знаків з техніки безпеки, малих архітектурних форм;

організація функціонування системи інформаційного забезпечення на автомобільних дорогах;

здійснення природоохоронних заходів, спрямованих на зниження і компенсацію негативного впливу виробництва на природне середовище, здоров'я і майно людей;

виконання інших функцій, пов'язаних з реалізацією покладених завдань, які не суперечать чинному законодавству.

Філія може від імені та за дорученням директора Підприємства:

укладати договори вартістю до 5 тис. грн. відповідно до предмета діяльності Підприємства, більше 5 тис. грн. за погодженням директора Підприємства;

представляти інтереси Філії і Підприємства в усіх установах, організаціях, підприємствах, об'єднаннях, асоціаціях у межах наданих їй повноважень.

Управління Філією здійснює начальник, що призначається та звільняється з посади директором підприємства. Посадові обов'язки начальника обумовлені в посадовій інструкції та затверджені директором (Додаток В). Начальник здійснює керівництво Філією, і воно спрямовано на удосконалення економічної діяльності підприємства, досягнення найкращих результатів при найменших витратах матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, підвищення рентабельності виробництва і зниження собівартості виконаних робіт.

Філія самостійно здійснює господарську діяльність відповідно до завдань, встановлених підприємством. Має окремий баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку і штамп із своїм найменуванням. Філія самостійно визначає свою структуру, штатний розклад, кошторис на утриманні апарату управління та подає директору підприємства на затвердження.

Філія готує проекти договорів на виконання робіт та послуг та надає їх на узгодження та підписання підприємству. За результатами виконаних робіт представляє їх підприємству для розрахунків з замовниками. Філія, зокрема, головний бухгалтер, складає статистичні звіти і подає їх відповідно до встановленого органами статистики порядку.

Філія здійснює бухгалтерський і податковий облік, несе відповідальність за його вірогідність відповідно до встановленого чинним законодавством порядку. Всю повноту відповідальності за стан збереження та ефективності використання грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться у Філії, доцільність взятих зобов'язань, облік та звітність, а також виконання вимог Положення несе начальник філії або особа, уповноважена директором підприємства. Відповідальність за організацію бухгалтерського і податкового обліку покладається на головного бухгалтера Філії. Ступінь відповідальності визначається посадовою інструкцією (Додаток Г).

Облікова політика на підприємстві (Додаток Д) - це сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються для складання і подання фінансової звітності.

Згідно Наказу від 08.10.2007 р. № 155-ГД «Про облікову політику» філії «Климентівська ДЕД» ДП «Сумський облавтодор» зазначені такі пункти ведення облікової політики:

система обліку і внутрішнього контролю на підприємстві;

затверджений графік документообігу;

строки проведення інвентаризації;

організація обліку необоротних активів;

організація обліку нематеріальних активів;

облік запасів;

облік дебіторської заборгованості;

облік зобов'язань;

облік фінансових інвестицій;

облік оренди;

облік доходів та витрат;

облік податку на прибуток;

організація податкового обліку;

організація управлінського обліку.

2.2 Аналіз фінансового стану філії «Климентівська ДЕД»

Фінансовий стан підприємства залежить від виробничих або комерційних результатів діяльності, ефективності організації та використання фінансових ресурсів. Надійний фінансовий стан, своєчасне та правильне регулювання фінансів у процесі господарської діяльності дозволяє своєчасно і повно виконувати всі господарські операції, зобов'язання щодо оплати праці, здійснювати капітальні вкладення тощо.

Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану філії «Климентівська ДЕД» ДП «Сумський облавтодор» є бухгалтерський баланс підприємства (додаток В) і звіт про фінансові результати (додаток Г).

Оцінка майнового стану філії «Климентівська ДЕД» проводиться за допомогою скороченого аналітичного балансу (табл. 2.1), який утворюється з вихідного балансу шляхом об'єднання в окремі групи однорідних за своїм складом та економічним змістом статей.

Проаналізувавши дані з таблиці 2.1 можна зробити певні висновки. У 2010 р. майно філії становило 4267,75 тис. грн. До складу майна входили оборотні та необоротні активи обсягом 2314,36 тис. грн. і 1938,91 тис. грн. та питомою вагою 54,619 % і 45,432 %. У необоротних активах найбільшу частку складали основні засоби - 43,923 %. В оборотних активах у 2010 р. найбільшу частину займали оборотні виробничі фонди - 2037,46 тис. грн., що склали 48,084 % від загального обсягу майна. Порівняно з 2010 p., у 2011 р. та 2012 p. наявним стає певне зменшення обсягу майна в цілому, зокрема і необоротних та оборотних фондів. У 2011 р. та 2012 р. необоротні засоби філії складали відповідно 1641,44 і 1465,57 тис. грн., а оборотні - 1430,35 і 1707,68 тис. грн. Довгострокова дебіторська заборгованість присутня лише в 2010 р. і частка склала 0,236 %. Це дає змогу говорити про своєчасність розрахунків замовників за роботи та послуги. Негативним в активній частині балансу філії є різке зменшення грошових коштів та поточних інвестиції: 2010 р. - 85,803 тис. грн., 2011 р. - 4,745 тис. грн., 2012 - 3,562 тис. грн.

У складі пасивів у порівнянні з 2010 р. відбулося зменшення власного капіталу на 8,582 % в 2011 р. і на 8,459 % в 2012 р. за рахунок зниження нерозподіленого прибутку. Розмір статутного капіталу протягом 2010-2012 рр. не змінився і становить 401,557 тис. грн., хоча його питома вага у загальної суми джерел майна підприємства зросла на 3,581 п. с. в 2011 р. і на 2,378 п. с. в 2012 р.

Поточні зобов'язання Климентівської ДЕД в досліджуваному періоді більш ніж на 50 % складалися з заборгованості за розрахунками, сума якої в 2011 р. скоротилась на 881,25 тис. грн. (або 35,833 %), в 2012 р. - на 661,37 тис. грн. (або 26,892%). Крім того, значна доля в зобов'язаннях належить доходам майбутніх періодів, які також мають динаміку зниження. Негативним є значне збільшення кредиторської заборгованості, її приріст в 2012 р. відносно 2010 р. склав 1196,3 %, а частка в майні зросла з 0,595 % в 2010 р. до 9,664 % в 2012 р.

Таблиця 2.1 - Скорочений аналітичний баланс філії «Климентівська ДЕД» (станом на кінець року)

Найменування статей	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Відхилення від 2010 р.
				2011 р.	2012 р.
	сума, тис. грн.	частка, %	сума, тис. грн.	частка, %	сума, тис. грн.	частка, %	абс., тис. грн	відн., %	частки, п. с.	абс., тис. грн	відн., %	частки, п. с.
Актив
Майно - всього	4267,75	100	3091,27	100	3406,6	100	-1176,5	-27,567	0	-861,15	-20,178	0
1. Необоротні активи	1938,91	45,432	1641,44	53,099	1465,57	43,021	-297,47	-15,342	7,667	-473,35	-24,413	-2,411
1.1. Нематеріальні активи	2,077	0,049	1,183	0,038	0,756	0,022	-0,894	-43,043	-0,011	-1,321	-63,601	-0,027
1.2. Незавершене будівництво	64,696	1,526	118,863	3,818	160,677	4,676	54,167	83,725	2,292	95,981	148,357	3,15
1.3. Основні засоби	1862,14	43,923	1521,39	48,869	1304,03	37,95	-340,75	-18,299	4,946	-558,11	-29,971	-5,973
1.4. Довгострокова дебіторська заборгованість	10	0,236	0	0	0	0	-10	-100	-0,236	-10	-100	-0,236
2. Оборотні активи	2314,36	54,619	1430,35	46,271	1933,85	56,768	-884,01	-38,197	-8,348	-380,51	-16,441	2,149
2.1. Оборотні виробничі фонди	2037,46	48,084	1376,5	44,528	1707,68	50,128	-660,97	-32,441	-3,556	-329,78	-16,186	2,044
2.1.1. Виробничі запаси	714,076	16,852	557,527	17,909	852,328	24,803	-156,55	-21,923	1,057	138,252	19,361	7,951
2.1.2. Незавершене виробництво	323,39	31,232	818,968	26,306	855,352	24,892	-504,42	-38,116	-4,926	-468,03	-35,366	-6,34
2.2. Фонди обігу	276,896	6,535	22,159	0,712	3,679	0,107	-254,74	-91,997	-5,823	-273,22	-98,674	-6,428
2.2.1. Поточна дебіторська заборгованість	183,863	4,308	41,803	1,352	222,543	6,533	-142,060	-77,264	-2,956	38,680	21,037	2,225
2.2.2. Грошові кошти і поточні фінансові інвестиції	85,803	2,025	4,745	0,153	3,562	0,105	-81,058	-94,47	-1,872	-82,241	-95,849	-1,92
2.2.3. Інші оборотні активи	7,23	0,171	7,304	0,236	0,067	0,002	0,074	1,024	0,065	-7,163	-99,073	-0,169
3. Витрати майбутніх періодів	14,476	0,342	19,484	0,626	7,178	0,209	5,008	34,595	0,284	-7,298	-50,414	-0,133
Пасив
Капітал - всього	4267,75	100	3091,27	100	3406,6	100	-1176,5	-27,567	0	-861,15	-20,178	0
1. Власний капітал	831,16	19,475	759,826	24,58	760,854	22,335	-71,334	-8,582	5,105	-70,306	-8,459	2,86
1.1. Статутний капітал	401,557	9,409	401,557	12,990	401,557	11,788	0	0	3,581	0	0	2,378
1.2. Нерозподілений прибуток	429,603	10,066	358,269	11,59	359,297	10,551	-71,334	-16,605	1,524	-70,306	-16,365	0,485
2. Зобов'язання	2492,47	58,401	1640,68	53,076	2132,28	62,616	-851,79	-34,174	-5,325	-360,19	-14,451	4,215
2.1. Забезпечення наступних витрат і платежів	0	0	0,166	0,005	0,166	0,005	0,166	0	0,005	0,166	0	0,005
2.2. Поточні зобов'язання	2492,47	58,402	1640,51	53,069	2132,11	62,588	-851,95	-34,181	-5,333	-360,36	-14,458	4,186
2.2.1. Кредиторська заборгованість	25,40	0,595	48,79	1,578	329,21	9,664	23,39	92,117	0,983	303,81	1196,3	9,069
2.2.2. Зобов'язання за розрахунками	2459,31	57,626	1578,06	51,049	1797,94	52,778	-881,25	-35,833	-6,577	-661,37	-26,892	-4,848
2.2.3. Інші поточні зобов'язання	7,758	0,182	13,664	0,412	4,96	0,149	5,906	76,128	0,23	-2,798	-36,066	-0,033
3. Доходи майбутніх періодів	944,122	22,122	690,767	20,828	513,467	15,425	-253,36	-26,835	-1,294	-430,66	-45,614	-6,697

Оцінка майнового стану філії «Климентівський ДЕД» за 2010-2012 рр. в цілому дозволяє констатувати його погіршення, але є як негативні так і позитивні зміни:

позитивним для підприємства є відсутність в балансу таких статей як непокритий збиток, резерв сумнівних боргів по дебіторській заборгованості за товари, роботи і послуги; довгострокові й короткострокові кредити банку (в частині кредитів, що не погашені в строк), скорочення зобов'язань більш високими темпами ніж зменшення власного капіталу;

негативним - зменшення валюти балансу, перевищення власного капіталу над залученим, неврівноваженість дебіторської і кредиторської заборгованостей і темпів їх змін, незначні суми грошових коштів.

Фінансовий стан підприємства можна оцінити з погляду його короткострокової та довгострокової перспектив. У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства є його ліквідність і платоспроможність, тобто здатність своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за короткостроковими зобов'язаннями.

Ліквідність підприємства - це його спроможність перетворювати свої активи на гроші для покриття всіх необхідних платежів. Найліквіднішою є готівка, наступним за рівнем ліквідності активом є короткострокові інвестиції (цінні папери), оскільки в разі необхідності їх швидко можна реалізувати.

Ліквідність балансу - це ступінь покриття платіжних зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких в грошові кошти відповідає строку погашення зобов'язань. Вона вказує на можливість своєчасної виплати короткострокових і довгострокових зобов'язань за рахунок реалізації частини активів підприємства. Для проведення аналізу ліквідності балансу необхідно зіставити агреговані статті по активу за ліквідністю з відповідними зобов'язаннями по пасиву за строком погашення. При цьому активи групуються за ступенем їх ліквідності й розташовуються в порядку її зменшення, а зобов'язання -- за термінами їх погашення і розташовуються в порядку збільшення термінів до сплати. Методика групування статей активу і пасиву балансу наведена в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Баланс ліквідності філії «Климентівська ДЕД» ДП «Сумський облавтодор» (станом на кінець року)

Активи	Роки	Пасиви	Роки
	2010	2011	2012		2010	2011	2012
Найліквідніші активи (А1)	85,80	4,75	3,56	Найбільш терміновіші зобов'язання (ПІ)	2492,47	1640,51	2132,11
Швидкореалізовані активи (А2)	205,57	68,59	229,79	Короткострокові пасиви (П2)	944,12	690,93	513,63
Повільнореалізовані активи (A3)	2037,46	1376,50	1707,68	Довгострокові пасиви (ПЗ)	0,00	0,00	0,00
Важкореалізовані активи (А4)	1938,91	1641,44	1465,57	Постійні (стійкі) пасиви (П4)	831,16	759,83	760,85
Баланс	4267,75	3091,27	3406,60	Баланс	4267,75	3091,27	3406,60

Аналіз ліквідності балансу здійснюється шляхом порівняння груп активу, що розміщені в порядку спадання ліквідності, із групами пасиву, які розміщені в порядку збільшення строковості зобов'язань. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються наступні нерівності:

АП1 ? П1; АП2 ? П2; АП3 ? П3; АП4 ? П4 (2.1)

За даними таблиці 2.2 можна зробити висновок, що баланс Климентівської ДЕД за період, що аналізується, не був ліквідним, так як три із чотирьох умов ліквідності не виконуються. Невиконання першої та другої нерівності говорить про те, що підприємству не вистачає грошових коштів та очікуваних надходжень від дебіторів для погашення найбільш термінових і короткострокових зобов'язань. Третя нерівність забезпечується відсутністю у підприємства довгострокових пасивів. А недотримання четвертої нерівності є ознакою відсутності у підприємства власних оборотних коштів, наявність яких є мінімальною умовою фінансової стійкості.

Другим етапом аналізу ліквідності підприємства є розрахунок та аналіз основних показників ліквідності. Вони застосовуються для оцінки можливостей підприємства виконати свої короткострокові зобов'язання. Показники ліквідності дають уявлення не тільки про платоспроможність підприємства на конкретну дату, та й у випадках надзвичайної ситуації. Ліквідність підприємства, як відомо, можна оперативно визначати за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Основні показники ліквідності включають такі коефіцієнти:

коефіцієнт абсолютної ліквідності - показує, яку частину заборгованості підприємство може погасити за рахунок наявних коштів;

коефіцієнт швидкої ліквідності - цей коефіцієнт є аналогічним коефіцієнтові покриття, тільки він обчислюється для вужчого кола поточних активів, коли з розрахунку виключено найменш ліквідну їх частину - виробничі запаси;

коефіцієнт покриття - дає загальну оцінку платоспроможності підприємства та показує, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань;

коефіцієнт загальної платоспроможності - відношення активів до суми довгострокових зобов'язань та поточних зобов'язань.

Результати розрахунку описаних показників представлені в таблиці 2.3. Її дані дозволяють зробити наступні висновки:

коефіцієнт абсолютної ліквідності за весь період, що розглядається, є меншим за норму. На кінець 2010 р. підприємство було спроможне погасити грошовими коштами лише 2,5 % поточної заборгованості, до кінця 2012 р. ця частка знизилася до 0,1 при мінімальній нормі - 20 %;

коефіцієнт швидкої ліквідності в 2010-2012 рр. не відповідав нормативному рівню: за рахунок грошових коштів та дебіторської заборгованості могло бути погашено від 3,1 % до 8,8 % поточних зобов'язань підприємства при нормі 70-80 %;

Таблиця 2.3 - Аналіз платоспроможності філії «Климентівська ДЕД»

Показники	Нормативне значення	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Відхилення від 2010 р. (+, -)
					2011 р.	2012 р.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,2-0,35	0,025	0,002	0,001	-0,023	-0,024
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,7-0,8	0,085	0,031	0,088	-0,054	0,003
Коефіцієнт покриття	1,0-2,0	0,678	0,622	0,734	-0,056	0,056
Коефіцієнт загальної платоспроможності	Збільшення	1,242	1,326	1,288	0,084	0,046

коефіцієнт покриття за всі роки, що аналізуються, не відповідав нормативному значенню, тобто у підприємства не було можливості покрити поточні зобов'язання за рахунок оборотних коштів, як того вимагає норматив: на кожну гривню поточних зобов'язань філії у 2010 р. припадало 67,8 коп. оборотних активів, у 2011 р. - 66,2 коп., а у 2012 р. - 73,4 коп.;

коефіцієнт загальної платоспроможності показує, що в 2010 р. вартість майна перевищувала суму поточних зобов'язань на 24,2 %, в 2011 р. - 32,6 %, в 2012 р. - на 28,8 %.

Таким чином, коефіцієнтний аналіз ліквідності підтверджує низький рівень платоспроможності філії «Кліментівська ДЕД».

Співвідношення прибутку з поточними витратами характеризує поняття рентабельності. У найзагальнішому розумінні рентабельність означає прибутковість виробництва і реалізації всієї продукції (товарів, робіт і послуг) і окремих її видів

За змістом система показників рентабельності поділяється на 3 групи:

витратні показники, які характеризують ефективність використання коштів, спожитих у процесі виробництва;

ресурсні показники, які відображають ефективність використання капіталу підприємства і його складових частин;

дохідні показники, які характеризують ефективність комерційної діяльності підприємства.

При розрахунку показників рентабельності (табл. 2.4) використовується інформація балансу (ф. №1), звіту про фінансові результати (ф.).

Таблиця 2.4 - Аналі...