Методика складання звіту про фінансовий стан підприємства та аудит достовірності його показників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методика складання звіту про фінансовий стан підприємства та аудит достовірності його показників

Реферат

У бакалаврській роботі досліджено теоретичні, методичні та практичні аспекти формування звіту про фінансовий стан підприємства (балансу), як ключової форми фінансової звітності. Розкрито економічну сутність балансу, розглянуто класифікацію балансів, висвітлено вимоги до розкриття статей активу і пасиву балансу, визначено принци формування балансу відповідно до інформаційних потреб користувачів.

На практичних матеріалах дослідженого підприємства висвітлено чинну методику формування балансу відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема висвітлено визнання та оцінку елементів балансу, методику складання та відображення розділів активу та пасиву балансу, формування показників балансу в умовах комп'ютерного середовища. Викладено підходи до оцінки стану системи внутрішнього аудиту підприємства та її впливу на формування показників фінансового стану. Визначено основні методичні та організаційні аспекти аудиту показників балансу, визначено шляхи поліпшення фінансового стану підприємства

Ключові слова: звіт про фінансовий стан підприємства, баланс, статті, актив, пасив, облік, оцінка, елементи балансу, аудит, принципи.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Баланс як джерело оцінки фінансового стану підприємства

1.1 Принципи побудови та вимоги до формування балансу

1.2 Класифікація бухгалтерських балансів та їх значення

1.3 Облікова політика та її вплив на формування Звіту про фінансовий стан підприємства

Розділ 2. Методика формування звіту про фінансовий стан підприємства

2.1 Організаційно-економічна характеристика об'єкта дослідження

2.2 Елементи балансу, їх визнання та оцінка

2.3 Методика складання та відображення розділів активу та пасиву балансу

2.4 Складання балансу в умовах функціонування автоматизованої системи управління підприємством

Розділ 3. Аудит достовірності показників звіту про фінансовий стан підприємства

3.1 Організаційні аспекти господарського контролю показників звіту про фінансовий стан підприємства

3.2 Події після дати балансу та виправлення помилок у фінансовій звітності

3.3 Роль інвентаризації у достовірності показників звіту про фінансовий стан підприємства

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

В сучасних умовах функціонування підприємств облік використовується з метою формуванні достовірних даних про фінансовий стан та результат діяльності суб'єкта господарювання, а звітність виступає як засіб комунікації між національними та міжнародними ринками. В Україні це стало причиною посилення уваги до проблем достовірності обліку та фінансової звітності. Найбільший інтерес до контролю фінансової звітності та достовірності її показників проявляють діючі та потенційні користувачі. Проте, дане питання досі не має стовідсотково вірного вирішення. Зазвичай, джерелом інформації для прийняття управлінських рішень та аналітичних висновків щодо подальшого розвитку підприємства та визначення його економічного потенціалу у майбутньому, є його фінансова звітність.

Недостовірна інформація про фінансовий стан та результати діяльності підприємства унеможливлює прийняття обґрунтованих та адекватних рішень, що, в результаті, неминуче призводить до економічних втрат і введення в оману не тільки власників, кредиторів та інвесторів, а й держави і суспільства в цілому.

На даний момент важливого значення набуває пошук нових шляхів розв'язання проблеми комплексного оцінювання об'єктивної інформації про використання коштів, майна та інших активів, відображених у фінансовій звітності та регістрах бухгалтерського обліку підприємства. Питання достовірності фінансової звітності є досить актуальним для повсякденної роботи контролюючих органів, аудиторських служб та інших користувачів фінансової інформації.

Бухгалтерський баланс є основною складовою фінансової звітності, найбільш інформаційною формою для здійснення аудиту, аналізу й оцінки фінансового стану підприємства. Одним з основних завдань бухгалтерського балансу є відображення у ньому вартості активів підприємства та обсягів вкладеного в це майно власного та залученого капіталу. Дослідження бухгалтерського балансу дає можливість: одержати значний обсяг інформації про підприємство; визначити ступінь забезпеченості підприємства власними оборотними коштами; встановити, за рахунок яких статей змінився розмір оборотних коштів; оцінити загальний фінансовий стан підприємства навіть без розрахунків аналітичних показників.

Бухгалтерський баланс є реальним засобом комунікації, адже завдяки йому керівники отримують уявлення про місце свого підприємства в системі аналогічних підприємств, правильності обраного стратегічного курсу, порівняльних характеристик ефективності використання ресурсів і прийнятті рішень найрізноманітніших питань по управлінню підприємством. Аудитори отримують підказку для вибору правильного рішення в процесі планування своєї перевірки, виявлення слабких місць у системі обліку, а також можливих навмисних і ненавмисних помилок у зовнішній звітності клієнта.

На основі бухгалтерського балансу фінансові аналітики визначають напрямки аналізу підприємства. Значення бухгалтерського балансу є настільки важливим, що аналіз фінансового стану нерідко називають аналізом балансу.

Проблеми методики формування та контролю показників бухгалтерського балансу підприємства розглянуті в працях провідних вітчизняних і зарубіжних науковців. Теоретичні положення та практичні рекомендації щодо методики складання та використання бухгалтерського балансу обґрунтовані в працях Ф.Ф. Бутинця, Б.І. Валуєва, Ю.А. Вериги, О.М. Ганяйло, Г.Г. Кірейцева, М.В. Кужельного, Н.М. Малюги, Є.В. Мниха, С.О. Олійник, М.С. Пушкаря, В.В. Сопка, Л.К. Сука, Л.В. Чижевської, П.Я. Хомина, В.О. Шевчука, І.Й. Яремка й інших.

У зарубіжній літературі питання складання та використання бухгалтерського балансу розкриті в працях А.М. Андросова, І.А.Бланка, К.Друрі, Г.В. Савицької, Я.В.Соколова, й інших.

Однак вагомі здобутки вітчизняних науковців не були широко впроваджені в діяльність підприємств. Крім того, недостатньо розкритими залишаються питання відповідності інформації бухгалтерського балансу потребам користувачів, які приймають економічні рішення на його основі тощо.

Метою дослідження є висвітлення питань формування балансу (звіту про фінансовий стан) на прикладі агропромислового підприємства та, контролю його показників з метою поліпшення фінансового стану суб'єктів господарювання.

В ході виконання бакалаврської роботи передбачається розробити пропозиції щодо підвищення ефективності використання балансу для прийняття управлінських та інвестиційних рішень і поліпшення фінансового стану підприємства.

Для досягнення поставленої мети визначено наступні завдання:

1) розкрити теоретичну суть поняття "баланс" та визначити його роль у систеМі бухгалтерського обліку;

2) дати оцінку діючій класифікації балансів;

3) дослідити форму та структуру бухгалтерського балансу, окреслити вимоги до розкриття інформації наведеної в статтях активу і пасиву балансу;

4) висвітлити методику контролю показників фінансового стану підприємства.

Об'єктом дослідження даної роботи є господарські процеси, що відображені в обліку і в сукупності являють фінансово-господарську діяльність підприємств галузі рослинництва, водночас впливаючи на їх фінансовий стан. Робота виконана на матеріалах ТОВ “Дубенський край” що розташоване в с. Верба, Дубенського району Рівненської області .

Об'єктом дослідження є бухгалтерський баланс (звіт про фінансовий стан), як основа фінансової звітності підприємства та його складові - активи, власний капітал та зобов'язання.

Предметом дослідження є сукупність теоретико-методологічних та практично-організаційних напрямів складання та способів формування балансу відповідно до запитів різних категорій користувачів, направлених на удосконалення структури балансу та підвищення ефективності управлінських та інвестиційних рішень.

Основою дослідження є фундаментальні положення економічної теорії, праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем формування складової фінансової звітності - балансу та контролю його показників

Інформаційною базою роботи є законодавчі та інші нормативно-правові акти України з питань формування фінансової звітності, матеріали науково-практичних конференцій з проблем методології бухгалтерського обліку, матеріали державних органів статистики, дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства, яке досліджується.

Розділ 1. Баланс як джерело оцінки фінансового стану підприємства

1.1 Принципи побудови та вимоги до формування балансу

У побутовому розумінні баланс означає рівновагу, тотожність надходжень і витрат; балансувати - дотримувати відповідності наявних господарських засобів і джерел їх утворення.

Баланс - це не просто складова методу бухгалтерського обліку, його елемент; це найважливіший документ бухгалтерської звітності, суттєве джерело інформації для управління, планування, організації виробництва, нормування, аналізу, контролю. Баланс є обліковою категорією, синтезом облікових записів, а тому його треба вміти читати і критично оцінювати з погляду змісту, будови, раціонального використання даних. Слово «баланс» походить від латинського слова «bіlаnх», що означає «двошальковий»; bіlаnх разом зі словом «lіbrа» (терези) означало у римлян двошалькові терези (lіbrа bіlаnх). Відтак у багатьох мовах з'явились слова, близькі до слова «bіlаnх», які означають «терези»: італійське - lа bіlаnсіа, французьке - lа bаlаnсе, англійське - bаlаnce і т. д.

Як обліковий термін слово «баланс» має два значення:

1) рівність, рівновага двох підсумків протилежного значення, що має місце в рахунках, відомостях і таблицях: рівність суМ чи кількості прибутку і витрат, дебету і кредиту, активу і пасиву. У цьому розумінні слово баланс зберігає близький зв'язок зі своїм первісним значенням: однакові підсумки ніби відповідають збалансованим шалькам терезів;

2) таблиця, яка відображає результат облікової реєстрації, фінансово-Майновий стан підприємства в грошовій оцінці на відповідний момент, тобто стан його активів і пасивів.

Кожне підприємство повинно здійснювати фінансово-господарську діяльність відповідно до свого статуту. Для цього йому необхідно мати основні й оборотні засоби, нематеріальні активи, певні кошти, здійснювати фінансові вкладення тощо. Інформація про наявність і рух майна та джерела його утворення має надходити своєчасно, а періодично її треба узагальнювати для більш ефективного використання в управлінні, для здійснення контролю за збереженням засобів виробництва, вивчення складу та цільового використання господарських засобів. З цією метою засоби господарства та джерела їх утворення на підприємствах об'єднують в економічно однорідні групи, що знаходить відображення в бухгалтерському балансі.

Користувачі бухгалтерського балансу, їх інтереси та потреби є предметом дискусії вітчизняних вчених. До тепер, відсутня єдність поглядів щодо переліку користувачів бухгалтерської інформації та ознак їх групування (табл. 1.1).

Таблиця 1.1. Користувачі бухгалтерської інформації (погляди вітчизняних та зарубіжних вчених)

Автор	Користувачі бухгалтерської інформації
Плиса З.	І група: внутрішні користувачі; ІІ група: зовнішні, серед яких виділяють користувачів безпосередньо зацікавлених у діяльності підприємства і користувачів опосередковано зацікавлених у ній
Грачова Р.Є.	І група (зовнішні): засновники, органи до сфери управління яких належить підприємство, органи виконавчої влади, дійсні та потенційні інвестори, банківські установи, постачальники та інші кредитори, покупці та замовники, профспілки, конкуренти ІІ група (внутрішні): керівники та управлінський персонал, менеджери, керівники підрозділів, працівники підприємства, працівники бухгалтерії
Ковальов В.В.	І група: зовнішні користувачі щодо конкретного підприємства; ІІ група: управлінський персонал; ІІІ група: бухгалтери, як представники цієї професії
Куценко В.А.	І група: всі рівні керівництва підприємства; ІІ група: податкові органи (загальнодержавні, місцеві); ІІІ група: інвестори, власники, потенційні інвестори; ІV група: кредитори, замовники; відомства, фондові біржі, суди
Пушкар М.С., Щирба М.Т.	І група: державні органи і громадські організації; ІІ група: юридичні особи, які мають стосунки з даним підприємством; ІІІ група: фізичні особи (персонал); ІV група: зарубіжні партнери та інвестори
Лончакова В.О.	І група: адміністрація; ІІ група: користувачі з прямими фінансовими інтересами; ІІІ група: користувачі з непрямими фінансовими інтересами
Хомин П.Я.	І група (споживачі, безпосередньо зацікавлені в діяльності підприємства): власники засобів, кредитори, постачальники, інвестори, адміністрація, податкові органи, працівники підприємства, органи статистики, органи контролю за ціноутворенням, державні комітети з фінансово-банківського контролю ІІ група (споживачі, що захищають інтереси першої групи споживачів): консультанти з фінансових питань, біржі цінних паперів, юристи, органи ціноутворення, планові, торгово-виробничі асоціації, профспілки
Чижевська Л.В.	І група (зовнішні): власники, інвестори, покупці та постачальники, органи статистики, фінансові інститути ІІ група: представники бухгалтерської служби, що виконують обліково-аналітичні функції ІІІ група: управлінський персонал
Яременко І.Й.	І група (основні користувачі): власники, кредитори, постачальники, податкові органи, покупці, адміністрація, працівники підприємств; ІІ група (неосновні користувачі): партнерські групи, що безпосередньо не зацікавлені у діяльності підприємств, але повинні по договору захищати інтереси першої групи користувачів - аудиторські фірми, консультанти, біржі, юристи, преса, асоціації, профспілки і т.д.

Аналіз інформації, наведеної у табл. 1.1. дозволяє стверджувати, що окремі вчені розмежовують користувачів бухгалтерського балансу на чотири групи: всі рівні керівництва підприємства; податкові органи (загальнодержавні, місцеві); інвестори, власники, потенційні інвестори, кредитори, замовники; відомства, фондові біржі, суди. Інші, вважають, що з одного боку існує група основних, безпосередньо зацікавлених у інформації балансу користувачів: власники, кредитори, постачальники, податкові органи, покупці, адміністрація, працівники підприємств; з іншого - неосновні партнерські групи, безпосередньо не зацікавлені у діяльності підприємств, але які повинні за договором захищати інтереси першої групи користувачів - аудиторські фірми, консультанти, біржі, юристи, преса, асоціації, профспілки і т.д. [37]

Ковальов В.В. виділяє три укрупнені групи користувачів бухгалтерського балансу: користувачі зовнішні по відношенню до конкретного підприємства; самі підприємства (точніше управлінський персонал); власне бухгалтери, як представники цієї професії.

До першої групи користувачів, наведеної авторами, відносяться члени правління, топ-менеджери, менеджери різних напрямів діяльності - особи, які безпосередньо зайняті у процесі управління підприємством, і керуються інформацією бухгалтерського балансу для оцінки теперішнього стану підприємства, прогнозування його майбутньої діяльності, виявлення тенденцій його розвитку.

До другої групи користувачів з прямими фінансовими інтересами відносяться власники підприємства, інвестори, фінансово-кредитні установи, постачальники і підрядники, покупці і замовники, працівники підприємства. Дана група користувачів має прямий фінансовий інтерес щодо конкретного підприємства, тому що зміна його фінансового стану вплине на отримання чи втрату ними економічних вигід. До третьої групи користувачів балансу відносяться податкові органи, органи соціального страхування, органи державної статистики та інші організації (установи), що опосередковано зацікавлені в інформації, яку надає баланс, і, у більшості випадків, здійснюють функції нагляду чи контролю за діяльністю підприємства.

Найбільш вдалим, на нашу думку, є поділ користувачів бухгалтерського балансу на внутрішніх і зовнішніх, оскільки це дозволяє врахувати їх вимоги до інформації, наведеної у бухгалтерському балансі.

До внутрішніх користувачів бухгалтерського балансу доцільно відносити топ-менеджерів підприємства, які володіють правом доступу до будь-якої інформації підприємства без обмежень. До зовнішніх користувачів - власників, якщо вони безпосередньо не займаються управлінням, менеджерів окремих структурних підрозділів, працівників, інвесторів, фінансово-кредитні установи, постачальників та підрядників, покупців та замовників, податкові органи та органи соціального страхування, органи державної статистики, державні органи влади.

Інформаційні потужності бухгалтерського балансу у розрізі потреб користувачів узагальнено в табл. 1.2.

Таблиця 1.2 Користувачі інформації бухгалтерського балансу та їх інформаційні потреби

Користувачі балансу	Інформаційні потреби	Напрями використання інформації
Внутрішні	Управлінський персонал вищого рівня	Інформація щодо поточного та прогнозного фінансового стану підприємства	Формування та обґрунтування стратегії розвитку підприємства на перспективу; прийняття тактичних управлінських рішень задля виконання стратегічних цілей, поставлених власниками; можливість здійснення контролю за досягненням підприємством запланованих потужностей
Зовнішні	Власники	Інформація щодо фінансового стану та результатів діяльності	Прийняття управлінських рішень стратегічної направленості
	Менеджери структурних підрозділів	Інформація щодо функціонування конкретного напряму діяльності	Прийняття управлінських рішень щодо підвищення ефективності та регулювання діяльності
	Працівники підприємства	Інформація про загальний стан функціонування підприємства	Прийняття рішення щодо подальшого збереження робочих місць, перспективи підвищення оплати праці, покращення соціального забезпечення
	Інвестори	Фінансовий стан підприємства і прогнозування діяльності	Визначення можливостей отримання прибутку у довго- та короткостроковій перспективі, що враховуються при прийнятті рішень щодо операцій з акціями
	Фінансово-кредитні установи	Фінансовий стан, платоспроможність підприємства	Визначення можливостей надання кредитів, ймовірності їх повернення, виплати відсотків
	Постачальники та підрядники	Платоспроможність підприємства	Прогнозування своєчасності погашення заборгованості
	Покупці та замовники	Інформація про фінансовий стан підприємства	Визначення можливостей вчасного виконання договірних зобов'язань
	Податкові органи та органи соціального страхування	Розмір заборгованості за податками і обов'язковими платежами	Здійснення контролю за обсягами заборгованості за податками і обов'язковими платежами
	Органи державної статистики	Узагальнена інформація щодо фінансового стану підприємства	Підготовка необхідної інформації для вищестоячих органів державного управління
	Державні органи влади	Інформація щодо розміщення ресурсів підприємства	Регулювання діяльності підприємств

Бухгалтерський баланс як інформаційна база використовується у більшості економічних наук, його називають «складова інформаційного забезпечення аналізу» - в аналізі, «складова інформаційної бази управління» - у фінансовому менеджменті, «джерело отримання аудиторських доказів» - в аудиті. Проте, ці назви акцентують увагу на процедурних аспектах, що здійснюються на основі балансу і нівелюють важливість інформації, що наводиться у ньому. Оскільки, усі економічні науки спрямовані на вирішення єдиної мети - прийняття ефективних рішень, вважаємо за доцільне, ввести поняття «інформаційна потужність бухгалтерського балансу» як складову процесу прийняття рішень різними користувачами.

Інформаційна потужність бухгалтерського балансу - це здатність бухгалтерського балансу задовольняти інформаційні потреби користувачів при прийнятті рішень. За допомогою інформаційної потужності бухгалтерський баланс дозволяє обґрунтувати різні види рішень, що приймаються у процесі здійснення господарської діяльності підприємства.

Досягнення мети бухгалтерського балансу зумовлюється формулюванням його концептуальних основ, оскільки без них саме існування цього явища та його функціонування в господарському середовищі стає неможливим. Повнота, корисність та неупередженість інформації бухгалтерського балансу досягається через відповідність бухгалтерського балансу певній системі принципів та якісних характеристик.

Формування концептуальних основ бухгалтерського балансу стало можливим у результаті вивчення теоретичних розробок вітчизняних та зарубіжних вчених, а також узагальнення практичного досвіду, пов'язаного із функціонуванням системи бухгалтерського обліку та звітності на вітчизняних підприємствах.

Проблеми, пов'язані із визначенням сутності принципів, припущень, умовностей бухгалтерського обліку та фінансової звітності у вітчизняній науковій літературі розглядаються А.М. Кузьмінським, О.М. Петруком, А.В. Рабошук, М.Т. Щирбою. Принципи виступають фундаментом будь-якої теорії та є початковими вимогами, що допомагають вирішити її завдання. Основою кожної теорії є принципи, основні положення її існування. Важливою проблемою при дослідженні теоретичних основ бухгалтерського балансу є виділення у їх структурі принципів, що вирізняються своїм змістом від інших понять та обґрунтовують призначення бухгалтерського балансу.

Вважаємо, що принципи бухгалтерського балансу складаються із двох груп взаємозумовлених принципів: принципів бухгалтерського обліку та принципів побудови бухгалтерського балансу (рис. 1.1).

Серед вчених відсутня одностайність думок щодо переліку принципів бухгалтерського обліку, що одночасно виступають і принципами бухгалтерського балансу як складової обліку та звітності.

Враховуючи різноманітність підходів науковців до визначення змісту та переліку принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, Я.В. Соколов зазначає, що кожен вчений самостійно «конструює» власну систему принципів, повторюючи та доповнюючи вже сформульовані.

Кожен принцип зумовлює необхідність відображення в бухгалтерському балансі релевантної інформації щодо активів, зобов'язань та власного капіталу підприємства для прийняття рішень.

Зокрема, додержання принципу обачності не дозволяє, наприклад, створювати економічно необґрунтовані резерви і надмірні запаси, свідомо занижувати активи або доходи, або навмисно завищувати зобов'язання або витрати. Для врахування принципу обачності у бухгалтерському балансі передбачено коригуючі статті до статей балансу, що відображають первісну вартість нематеріальних активів, основних засобів, довгострокових біологічних активів, дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, а при визначенні вартості власного капіталу, сума статутного капіталу коригується на вартість неоплаченого та вилученого капіталу. При цьому оцінка активів на дату складання балансу здійснюється за нижчою із двох вартостей: первісною або чистою вартістю реалізації.



Рис. 1.1. Принципи формування Звіту про фінансовий стан підприємства

Доцільність застосування принципу повного висвітлення є актуальним за умови використання інформаційних технологій, за допомогою яких підвищується аналітичність даних балансу, необхідна при прийнятті рішень. Завдяки принципу автономності досягається чітке визначення сфери підзвітності, тобто господарська діяльність пов'язується із конкретним господарюючим суб'єктом. Застосування принципу єдиного грошового вимірника дозволяє у балансі урівноважити різноманітні за своїм характером і змістом ресурси підприємства та джерела їх фінансування.

Виокремлення принципу безперервності є важливим, оскільки у разі банкрутства або ліквідації підприємства його бухгалтерський баланс складається на основі інших принципів та вимог щодо оцінки статей, ніж в умовах звичайної діяльності. Зокрема, у разі ліквідації підприємства його активи оцінюються за справедливою вартістю, а розподіл активів і зобов'язань на поточні і довгострокові втрачає сенс.

Врахування принципу превалювання змісту над формою запобігає абсолютизації юридичного трактування подій та операцій, які відображаються у бухгалтерському обліку, оскільки зміст операцій та інших подій не завжди відповідає тому, що випливає з їх юридичної (або встановленої) форми. Так, передача активу у фінансову оренду не означає переходу права власності на нього від орендодавця до орендаря: право розпорядження активом залишається за орендодавцем. Проте на практиці цей актив відображається у балансі орендаря, оскільки останній набуває права володіння і користування активом, а отже, несе всі вигоди та ризики, що виникають.

Пріоритетність історичної (фактичної) собівартості стосується, головниМ чином, первісної вартості активів і зобов'язань. З часом оцінка активів і зобов'язань може змінюватися для забезпечення достовірності даних обліку. Прикладами зміни оцінки активів є: переоцінка основних засобів; коригування оцінки фінансових інвестицій та фінансових зобов'язань; знецінення запасів. Водночас, в останні роки у міжнародній практиці спостерігається тенденція до розширення сфери застосування справедливої (ринкової) вартості для оцінки активів і зобов'язань. Питання використання в обліку та звітності різних підходів до оцінки активів і зобов'язань є дискусійним. Зокрема, Грачова Р. стверджує, що оцінка за історичною (фактичною) собівартістю є об'єктивною, адже ґрунтується на документах, якими підтверджено реальну суму сплачених за активи коштів [15]. Недоліками такої оцінки Григів Б. вважає невідображення за допомогою історичної (фактичної) собівартості зміни загальної купівельної можливості грошей та зміни цінностей окремих активів, відображеної у грошах [16]. Практика доводить, що для прийняття ефективних рішень активи мають відображатися за справедливою вартістю, але обґрунтованих методик визначення такої вартості для кожної групи активів на даний час не розроблено. Тому, у більшості випадків має місце змішана оцінка, тобто комбінація історичної (фактичної) собівартості з теперішньою вартістю, відновлюваною собівартістю, чистою вартістю реалізації тощо. Наприклад, дебіторська заборгованість оцінюється за чистою вартістю реалізації, фінансові інвестиції - за дійсною вартістю.

Важливість використання принципу нарахування та відповідності доходів та витрат, зумовило наявність у балансі статей «Витрати майбутніх періодів», «Доходи майбутніх періодів», «Аванси видані» та «Аванси отримані». Також, на основі зазначеного принципу формується чистий прибуток, що впливає на статтю «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)» першого розділу пасиву балансу.

Використання принципу послідовності забезпечує зіставність даних бухгалтерських балансів - відповідність показників станом на кінець періоду попереднього балансу показникам станом на початок періоду звітного балансу.

При поданні бухгалтерського балансу державним органам доцільним є використання принципу періодичності, оскільки забезпечує можливість порівняння балансів різних підприємств за однакові проміжки часу. Одночасно, бухгалтерський баланс за вимогою користувачів для забезпечення їх релевантною інформацією при прийнятті рішень може складатися без дотримання цього принципу.

Враховуючи, що бухгалтерський баланс є відокремленим поняттям у систеМі бухгалтерського обліку та звітності, що має власний зміст та призначення, доречним є визначення принципів його побудови. До них відносяться: принцип подвійності, принцип роздвоєння сутності на протилежності, принцип симетрії та відповідності, принцип необхідності та достатності, принцип ієрархічності, принцип статичності та динамічності, принцип не згортання статей активів та зобов'язань.

Основоположним принципом побудови бухгалтерського балансу є принцип подвійного відображення в обліку фактів господарського життя Так, у американського вченого Р. Ентоні принцип подвійності наведений першим серед інших принципів бухгалтерського обліку. Його сутність, на думку вченого, полягає у наступному: засоби дорівнюють зобов'язанням плюс капітал. Принцип подвійності, по суті, формула бухгалтерського балансу, що покладена в основу його побудови.

Застосування принципу ієрархічності при побудові балансу дозволило виокремити на першому рівні ієрархії - актив і пасив, на другому - чотирьох розділів активу і п'яти розділів пасиву, на третьому - окремих статей балансу; на четвертому - розшифровку окремих статей (наприклад, зазначення залишкової вартості, первісної вартості та зносу основних засобів підприємства).

Наступним принципом, дотримання якого є обов'язковим при побудові бухгалтерського балансу, є відповідність даних на кінець звітного періоду даним на початок, балансу на наступний звітний період, оскільки він забезпечує достовірність, повноту та зіставність інформації при прийнятті рішень.

Врахування принципів бухгалтерського балансу зумовлює відповідність інфорації бухгалтерського балансу якісним характеристикам (доречність, зрозумілість, достовірність, надійність, зіставність, публічність, адресність) та наявність певних обмежень інформації бухгалтерського балансу (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Якісні характеристики інформації бухгалтерського балансу

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що інформація бухгалтерського балансу повинна бути доречною - це означає, що бухгалтерський баланс повинен давати змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їх оцінки, зроблені у минулоМу [18].

Зрозумілість інформації бухгалтерського балансу передбачає однозначне тлумачення наведеної у ньому інформації користувачами, які мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації. Дані, наведені у бухгалтерському балансі, повинні бути абсолютно достовірними, їх точність та несуперечливість підтверджується фактичними даними фінансового обліку.

Надійність інформації бухгалтерського балансу забезпечується шляхом ясного та ретельного відображення фактів господарського життя у бухгалтерському обліку. Зіставність даних балансу є результатом застосування принципу послідовності, дана вимога забезпечує вартісний зв'язок між кінцевим та початковим бухгалтерським балансом. Інформацію бухгалтерського балансу є на 100 % публічною, оскільки його дані підлягають оприлюдненню.

Зміст форми бухгалтерського балансу, призначеної для подання у податкові та статистичні органи є чітко регламентованим на рівні держави, проте використання балансу в процесі прийняття рішень породжує необхідність підвищення аналітичності окремих його статей чи розділів. Складання бухгалтерського балансу за регламентованою формою та можливість деталізації його інформації за вимогами конкретних груп користувачів зумовлює таку вимогу до інформації балансу як адресність.

1.2 Класифікація бухгалтерських балансів та їх значення

Багатовим ірність поняття «бухгалтерський баланс», що зустрічається у науковій літературі та різноманітність бухгалтерських балансів, що використовуються у практичній діяльності змовлюють необхідність його класифікації.

Класифікамція (фр. , англ. clаssіfіcаtіon походить від лат. clаssіs - клас і fаcіo - роблю) -- система розподілення об'єктів (процесів, явищ) за класами (групами тощо) відповідно до визначених ознак. Оскільки в результаті класифікації утворюється хоча б один клас (група), принаймні з одним елементом, -- можна визначати класифікацію як групування, утворення класів об'єктів.

Метою класифікації є спрощення сприйняття конкретних об'єктів та можливість оперувати більш вузькими і конкретними поняттями, хоча класифікація є умовною і суб'єктивною відповідно до суб'єкта, який її здійснює.

Дослідження наукових праць вчених, присвячених класифікації бухгалтерського балансу дали можливість узагальнити класифікаційні ознаки, характерні для бухгалтерського балансу на сучасному етапі його розвитку (табл. 1.3).

Таблиця 1.3 Класифікація бухгалтерського балансу

Класифікаційна ознака	Види бухгалтерського балансу
Стадія життєвого циклу підприємства	вступний
	поточний (квартальний, річний)
	реорганізаційний (злиття, приєднання, поділу, виділення)
	ліквідаційний (проміжний ліквідаційний, передліквідаційний, заключний ліквідаційний)
Відображення у балансі регулюючих статей	баланс-брутто
	баланс-нетто
	змішана форма балансу
Спосіб оцінки статей	динамічний
	статичний
Формат представлення даних	горизонтальний
	вертикальний
Сфера діяльності підприємства	баланс підприємства (повний, спрощений)
	баланс банку
	баланс бюджетної установи
Часова спрямованість	звітний
	прогнозний (провізорний, плановий, нормативний, перспективний)
Запити користувачів інформації бухгалтерського балансу	бухгалтерський баланс, призначений для зовнішніх користувачів
	бухгалтерський баланс, призначений для внутрішніх користувачів

Залежно від стадії життєвого циклу підприємства виділяють вступний, поточний, реорганізаційний та ліквідаційний баланс.

Вступний, або як його іще називають, початковий баланс складається при відкритті рахунків у Головній книзі і, є початковим етапом облікового циклу. У вступному балансі вартість активів підпримства, дорівнює вартості, вкладеного у нього власниками капіталу, зобов'язання у вступному балансі рівні нулю.

Поточний баланс складається через рівні, чітко визначені законодавствоМ, проміжки часу. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підприємства зобов'язані подавати бухгалтерський баланс у складі квартальної та річної фінансової звітності, тому поточний баланс може бути квартальним та річним.

Реорганізаційний баланс складається у випадку реорганізації підприємства, що може здійснюватися у наступних формах: злиття, приєднання, поділ, виділення.

Враховуючи, що ліквідаційний процес може тривати до 12 місяців, і передбачає значні зміни у структурі майна підприємства, протягом цього терміну не можливо обмежитися складанням лише одного виду ліквідаційного балансу. Тому виникає необхідність складання кількох видів ліквідаційного балансу під час провадження справи про банкрутство, зокрема: проміжного ліквідаційного балансу, перед ліквідаційного балансу, заключного ліквідаційного балансу.

Проміжний ліквідаційний баланс - це баланс, складений на підставі господарських операцій, що уточнюють реальний фінансовий стан підприємства та здійснюються, починаючи з відкриття ліквідаційної процедури до затвердження реєстру вимог кредиторів [23]. Метою складання проміжного ліквідаційного балансу є відображання майна та зобов'язань підприємства, підтверджених результатами проведеної інвентаризації, за ринковими цінами.

Перед ліквідаційний баланс складається після стягнення дебіторської заборгованості та погашення за її допомогою та за допомогою коштів, отриманих від реалізації частини майна, кредиторської заборгованості (крім заборгованості перед власниками і засновниками). метою складання перед ліквідаційного балансу є виявлення можливості підприємства продовжувати свою діяльність, використовуючи активи, що залишилися після сплати зобов'язань.

Заключний ліквідаційний баланс складається після погашення заборгованості перед власниками та засновниками. Заключний ліквідаційний баланс складається лише у тому випадку, якщо після задоволення вимог кредиторів у підприємства не залишилося коштів для подальшого продовження діяльності - внаслідок цього валюта балансу буде дорівнювати нулю [83].

Залежно від включення у валюту балансу підсумків за регулюючими статтями виділяють баланси-брутто та баланси-нетто. Сьогодні, розповсюдженою є думка про те, що у балансі-брутто відображається інформація про регулюючі статті до окремих видів активів та власного капіталу. Так, у балансі-брутто наводиться інформація про первісну вартість та суми накопиченої амортизації нематеріальних активів, основних засобів, довгострокових біологічних активів; поточної дебіторської заборгованості, суми резерву сумнівних боргів, на основі яких проводяться розрахунки і визначається залишкова вартість за окремими видами активів. Також вказується вартість зареєстрованого статутного капіталу та регулюючі до нього статті, зокрема, неоплачений і вилучений капітал. У Португалії, наприклад, використовується баланс-брутто, у якому цифрові дані подаються у трьох окремих графах: первісна вартість, нарахована амортизація, залишкова вартість.

На противагу балансу-брутто, у балансі-нетто нематеріальні активи, довгострокові біологічні активи, основні засоби відображаються лише за залишковою вартістю, поточна дебіторська заборгованість - за чистою реалізаційною вартістю, вартість реально вкладеного капіталу, інша інформація за наведеними показниками не надається. Використання балансу-нетто запропоновано міжнародними стандартами фінансової звітності.

Іншою класифікаційною ознакою балансу є формат представлення даних. Розрізняють горизонтальний та вертикальний формати балансу.

Горизонтальний формат представлення даних у балансі передбачає відображення активу балансу ліворуч, а пасиву - праворуч. При цьому підсумки активу і пасиву мають бути рівними. У горизонтальній формі баланс подається у Бельгії, Італії, Німеччині, Португалії, Росії, США, Франції [12].

Вертикальний формат балансу передбачає спочатку відображення усіх статей активу балансу, а під ними - статті пасиву. Рівність активу і пасиву зберігається. Вертикальний формат балансу використовується у Великобританії. У Нідерландах законодавчо закріплені дві форми балансу, що можуть використовуватися - вертикальна і горизонтальна, а у Швейцарії - формат представлення даних у балансі взагалі не регламентується державою, підприємство обирає його на власний розсуд.

Залежно від сфери діяльності підприємства в Україні розрізняють баланс підприємства, баланс бюджетної установи та баланс банку. При цьому, Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено складання звичайної та скороченої форми бухгалтерського балансу підприємствами (форма № 1 «Баланс» та форма № 1-М «Баланс»), що відрізняються між собою ступенем аналітичності інформації щодо активів, власного капіталу та зобов'язань (табл. 1.4).

Таблиця 1.4 Порівняльна характеристика форм № 1 «Баланс» і форми № 1-М «Баланс»

Форма № 1 «Баланс»	Форма № 1-М «Баланс»
Назви розділів	Назви розділів
Актив балансу
І. Необоротні активи	І. Необоротні активи
ІІ. Оборотні активи	ІІ. Оборотні активи
ІІІ. Необоротні активи, утримувані для продажу, та групи вибуття	ІІІ. Необоротні активи, утримувані для продажу, та групи вибуття
	ІV. Необоротні активи та групи вибуття
Пасив балансу
І. Власний капітал	І. Власний капітал
ІІ. Довгострокові зобов'язання і забезпечення	ІІ. Довгострокові зобов'язання, цільове фінансування та забезпечення
ІІІ. Поточні зобов'язання і забезпечення	ІІІ. Поточні зобов'язання
ІV. Зобов'язання, пов'язані з необоротними активами, утримуваними для продажу, та групами вибуття	ІV. Зобов'язання, пов'язані з необоротними активами, утримуваними для продажу, та групами вибуття
V. (вписуваний)	-

Скорочена форма балансу (форма № 1-М) подібна до форми № 1 «Баланс», проте деякі показники у ній агреговані. Наприклад, у формі «Баланс» 1-М у І розділі активу «Необоротні активи» інформація щодо нематеріальних активів, довгострокової дебіторської заборгованості, відстрочених податкових активів відображається за статтею «Інші необоротні активи», а у ІІ розділі активу «Оборотні активи» у складі запасів відображаються виробничі запаси, поточні біологічні активи та готова продукція.

Наступною класифікаційною ознакою бухгалтерського балансу є часова спряпмованість, відповідно до цієї класифікаційної ознаки розрізняють звітний та прогнозний баланси.

Звітний баланс відображає стан майна підприства на конкретний момент часу, є констатацією результату завершеного облікового циклу і складається на підставі фактичних даних за рахунками бухгалтерського обліку.

Прогнозний баланс відображає майбутні показники балансу, розраховані за допомогою економіко-математичних та статистичних методів. До прогнозного балансу можна віднести провізорний, плановий, нормативний і перспективний. Провізорний баланс включає орієнтовні дані за останні дні звітного періоду. Наприклад, якщо необхідно скласти баланс станом на 30 вересня 25 вересня, для цього будуть використані реальні дані з 1 по 25 вересня та орієнтовні з 26 по 30 вересня. Плановий баланс складається на підприємстві відповідно до заданих напрямів розвитку і включає бажані показники, яких має досягти підприємство за умови виконання плану. Нормативний баланс складається для конкретних галузей у відносних показниках відповідними міністерствами і є орієнтирами під час здійснення діяльності підприємствами заданої галузі. Під час складання перспективного балансу враховують не лише бажаний стан розвитку підприємства, а й вплив об'єктивних та суб'єктивних факторів на його діяльність.

Розглянуті класифікаційні ознаки бухгалтерського балансу є типовими, обґрунтовуються у працях багатьох вчених та дозволяють охарактеризувати бухгалтерський баланс залежно від його змісту, структури, періодичності складання, підходів до оцінки статей, проте жодна із виділених ознак не враховує особливостей запитів користувачів, що висуваються ними до інформації бухгалтерського балансу.

Залежно від запитів користувачів інформації бухгалтерського балансу, пропонується виділяти бухгалтерський баланс, призначений для внутрішніх користувачів та бухгалтерський баланс, призначений для зовнішніх користувачів.

Інформація бухгалтерського балансу, призначеного для внутрішніх користувачів зумовлена запитами менеджерів підприємства, тому особливостями цього балансу є залежність його змісту і структури від специфіки управлінських рішень, що приймаються на його основі. метою бухгалтерського балансу, призначеного для внутрішніх користувачів є надання користувачам інформації щодо дійсного та прогнозного фінансового стану підприємства задля здійснення контролю за досягненням запланованих показників. Особливістю бухгалтерського балансу, призначеного для внутрішніх користувачів є ступінь точності інформації. При складанні бухгалтерського балансу внутрішнього спрямування часто використовуються приблизні дані та орієнтовні показники.

Бухгалтерський баланс, призначений для внутрішніх користувачів є частиною внутрішньої звітності, для його складання можуть використовуватися дані, накопичені у системі управлінського обліку. Його зміст, структура, строки подання, порядок оцінки та перелік статей балансу внутрішнього спрямування не реглаМентуються чинним законодавством та є конфіденційними.

Бухгалтерський баланс, призначений для зовнішніх користувачів складається відповідно до вимог чинного законодавства, є однією із форм фінансової звітності та підлягає обов'язковому оприлюдненню.

1.3 Облікова політика та її вплив на формування Звіту про фінансовий стан підприємства

Релевантність інформації бухгалтерського балансу в процесі прийняття рішень зумовлюється правильністю обраних підходів до її формування. Особливості створення облікової інформації на конкретному підприємстві знаходять своє відображення у Наказі про облікову політику - розпорядчому документі, що містить відомості про обрані елементи облікової політики, які регламентуються відповідними нормативно-правовими актами.

Головним завданням облікової політики є: забезпечення однозначного розуміння показників фінансової звітності користувачами; надання можливості користувачам оцінити наслідки різних облікових альтернатив; правильне тлумачення та порівняність показників фінансових звітів різних підприємств, що застосовують альтернативні облікові методи. Розроблена підприємствами виважена облікова політика забезпечує формування інформації бухгалтерського балансу, підпорядковану стратегії розвитку підприємства.

Вплив облікової політики на інформацію бухгалтерського обліку та фінансової звітності забезпечують їй пильну увагу науковців. Проблемам формування облікової політики присвячені праці багатьох вчених, серед яких: Кулик В.А., яка визначає особливості формування облікової політики на рівні господарюючого суб'єкта та на рівні держави [36], С.М. Гольцова, якою обґрунтовано вплив елементів облікової політики на форми фінансової звітності [13], П. Житній, який досліджує у своїх працях організаційно-технічні засади облікової політики [17], М.С. Пушкар, у працях якого висвітлюється загальнонаукова методологія облікової політики [72, с. 18-24. У теоретичних та науково-практичних розробках вчених обґрунтовано необхідність та історичну зумовленість облікової політики, визначено фактори, що впливають на її формування, досліджено методологічну та організаційну сутність облікової політики.

Використання облікової політики при формуванні показників бухгалтерського балансу здійснюється шляхом обрання одного із альтернативних способів обліку, запропонованих чинним законодавством та спрямоване на створення інформаційного забезпечення прийняття рішень (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Використання облікової політики у процесі формування інформації бухгалтерського балансу

Перелік елементів облікової політики, що впливають на статті бухгалтерського балансу, передбачений чинним законодавством є значно ширшим за той, що, зазвичай, використовується підприємствами. Елементи облікової політики, що прямо чи опосередковано впливають на статті бухгалтерського балансу та їх нормативно-правове забезпечення узагальнено в табл. 1.5.

Таблиця 1.5 Елементи облікової політики та їх вплив на статті бухгалтерського балансу

Елементи облікової політики, їх нормативно-правове регулювання	Запропоновані у нормативно-правових актах альтернативи
Методи амортизації основних засобів (П(С)БО 7 «Основні Засоби» (П. 25); ПКУ	Обираються підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від використання конкретних основних засобів. методаМи нарахування амортизації основних засобів є пряМолінійний; зМеншення залишкової вартості; прискореного зМеншення залишкової вартості; кумулятивний; виробничий
Величина вартісного критерію належності матеріального активу до інших необоротних матеріальних активів (П(С)БО 7 «Основні засоби» (п. 5.2.7), ПКУ	Підприємства можуть самостійно встановлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів
Методи нарахування амортизації інших необоротних матеріальних (П(С)БО 7 «Основні засоби» (п. 27)	До методів амортизації інших необоротних матеріальних активів відносяться: прямолінійний; виробничий; а також спрощені методи нарахування амортизації
Строк корисного використання неМатеріальних активів (П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» (п.25), ПКУ	Строк корисного використання об'єкта нематеріальних активів встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс)
Методи обліку транспортно-заготівельних витрат (П(С)БО 9 «Запаси» (п. 9)	Транспортно-заготівельні витрати, що включають у себе затрати на заготівлю запасів, оплату тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання включаючи витрати із страхування ризиків транспортування запасів можуть обліковуватися за двома способами: 1) включення вартості витрат до собівартості запасів у момент їх виникнення; 2) облік транспортно-заготівельних витрат на окремому субрахунку із їх подальшим розподілом
Методи оцінки вибуття запасів (П(С)БО 9 «Запаси» (п. 16)	При відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх може здійснюватися за одним з наступних методів: ідентифікаційної собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходжень запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу
Методи створення резерву сумнівних боргів (П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» (п. 8,9)	Величина резерву сумнівних боргів визначається одниМ із методів, що є складовими балансової політики підприєМства: застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості; застосування коефіцієнта сумнівності.
Методи оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг П(С)БО 15 «Дохід» (п. 11)	Методи оцінки ступеня завершеності операції по наданню послуг: вивчення виконаної роботи; визначення питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну датую, у загальному обсязі послуг, що мають бути надані; визначення питомої ваги витрат, понесених підприємством у зв'язку з наданням послуг, у загальній очікуваній сумі витрат
Перелік та склад постійних і змінних витрат (П(С)БО 16 «Витрати» (п. 16), ПКУ	Перелік та склад постійних і змінних загальновиробничих витрат встановлюється підприємством самостійно
База розподілу загально виробничих витрат (П(С)БО 16 «Витрати» (п. 16), ПКУ	База розподілу загальновиробничих витрат встановлюється підприємством самостійно. можливі наступні бази розподілу: години праці; заробітна плата; обсяг діяльності; прямі витрати; інше
Методи оцінки біологічних активів (П(С)БО 30 «Біологічні активи» (п. 10, 11)	Біологічні активи відображаються на дату проміжного і річного балансу за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу.
Методи нарахування амортизації довгострокових біологічних активів П(С)БО 30 «Біологічні активи» (п. 27)	Обираються підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від використання довгострокових біологічних активів. Методами нарахування амортизації довгострокових біологічних активів є прямолінійний; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивний; виробничий; методи, передбачені податковим законодавством

Значну частку у структурі майна підприємств займають необоротні активи, тому для достовірного відображення у бухгалтерському балансі необоротних активів важливого значення набуває застосування відповідних елементів облікової політики.

Елементом облікової політики, що визначає балансову вартість основних засобів є вибір методу нарахування амортизації.

Елементами облікової політики щодо запасів чинним законодавством передбачено альтернативні методи обліку транспортно-заготівельних витрат та оцінки вибуття запасів.

Метод визначення резерву сумнівних боргів є елементом облікової політики, що суттєво впливає на величину оборотних активів. Найбільш зрозумілим та поширениМ, із запропонованих законодавством методів, є метод застосування коефіцієнта сумнівності. Застосування іншого методу, що ґрунтується на аналізі платоспроможності дебіторів, проблематичне, оскільки визначити відразу, яка заборгованість є безнадійною важко.

Визначення підприємством у Наказі про облікову політику підходів до оцінки поточної дебіторської заборгованості є важелем впливу на величину оборотних активів та витрат звітного періоду.

За наявністю пов'язаних сторін важливим елементом облікової політики постає вибір методів оцінки активів та зобов'язань в операціях пов'язаних сторін. Відповідно до П(С)БО 23 «Розкриття інформації про пов'язані сторони» (п. 6) 92 методами оцінки активів та зобов'язань в операціях пов'язаних сторін: порівняльної невнутрішньогосподарський аудитованої ціни; ціни перепродажу; «витрати плюс»; балансової вартості.

...