Методика складання звіту про фінансовий стан підприємства та аудит достовірності його показників

2.4 Складання балансу в умовах функціонування автоматизованої системи управління підприємством

Важливою особливістю сучасного етапу розвитку суспільства є спрямування економічних засобів управління підприємством на забезпечення раціонального ведення господарства в умовах дефіцитності ресурсів, досягнення високих кінцевих результатів з мінімальними витратами, ефективне регулювання виробництва адміністративними засобами, перехід до інтенсивного характеру розвитку виробництва на основі вдосконалення виробничого потенціалу підприємств.

Сьогодні Закон України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та національні стандарти бухгалтерського обліку багато питань залишають для вирішення бухгалтерам, які повинні керуватись своєю професійною думкою, вміти використовувати облікові дані для планування і контролю за діяльністю підприємства, інтерпретувати інформацію в залежності від характеру і сутності управлінських рішень, які приймаються на її основі.

Сучасний бухгалтер посідає одне з провідних місць в управлінні підприємством, оскільки займається не тільки веденням бухгалтерських рахунків, а й здійснює роботу, включаючи планування, оцінку, огляд діяльності, розробку управлінських рішень господарською діяльністю підприємства. Від бухгалтера потрібно знання об'єктивної оцінки фінансового стану підприємства, оволодіння методами фінансового аналізу, вміння працювати з цінними паперами, обґрунтування інвестицій грошових коштів в умовах ринку тощо.

Оволодіння новими методами неможливо без удосконалення інформаційної системи і використання сучасних персональних комп'ютерів та автоматизованого робочого місця спеціаліста -- необхідного інструментарію у роботі бухгалтера.

АРМ мають проблемно-професійну орієнтацію на конкретну предметну область і являють собою засіб спілкування спеціаліста з автоматизованими інформаційними системами.

Якщо в якості критерію взяти організаційну структуру управління, то можна умовно виділити АРМ керівника, АРМ управлінського працівника середнього і оперативного рівнів. У відповідності з принципами вибіркового розподілення інформації ці особи мають потребу в абсолютно різній інформаційній підтримці.

Створення АРМ забезпечує:

простоту, зручність і дружнє ставлення по відношенню до користувача;

простоту адаптації до конкретних функцій користувача;

компактність розміщення і невисокі вимоги до умов експлуатації;

високу надійність і живучість;

порівняно просту організацію технічного обслуговування [27].

Ефективним режимом роботи АРМ являється його функціонування в рамках локальної обчислювальної мережі. Створені АРМ спеціалістів надають можливості користувачу працювати в діалоговому режимі, оперативно вирішувати поточні задачі, зручно вводити дані, вести внутрішньогосподарський аудит, обробку інформації, визначати достовірність результатної інформації, виводити і передавати по каналам зв'язку. Інформаційне забезпечення АРМ орієнтується на конкретну, звичну для користувача, предметну область.

Технологія організації обліку в умовах АРМ бухгалтера має три етапи:

підготовка інформації та її обробка;

систематизація й узагальнення облікової інформації на рахунках за видами ресурсів, внутрішньогосподарський аудит, аналіз і її аудит;

формування інформації для подальшого використання в управлінні підприємством.

На етапі складання звітності потрібно виконати наступні роботи (рис. 2.5).



Рис. 2.5. Етапі складання звітності в АРМ.

В процесі управління підприємством приймаються оперативні, тактичні та стратегічні управлінські рішення. З цієї метою відокремлюють три рівня управління.

На першому рівні управління здійснюється оперативне управління структурними підрозділами ( цех, магазин, комора, відділ і т.д.). На цьому рівні формуються первинні дані, здійснюються їх обробка, розрахунок і відображення інформації для прийняття управлінських рішень на місці виникнення інформації (АРМБ І категорії). АРМБ І категорії необхідне для формування і підготовки первинної інформації безпосередньо на місці виникнення її (в цехах, складах та інших підрозділах), а також для вирішення необхідних облікових і аудиторських задач. Первинні дані реєструються безпосередньо на робочому місці, де вони виникають, і передаються по певному ланцюжку. В процесі вирішення задач на кожному робочому місці виявляють відхилення, а також причини і винних у них, відомості для оперативного управління процесом виробництва на рівні філії, дочірніх підприємств, ділянок, цехів, відділів та інших виробничих одиниць.

На другому рівні управління інформація систематизується і узагальнюється за комплексами завдань, ділянками обліку, виконуються внутрішньогосподарський аудит і внутрішній аудит. На цій стадії формується і відображається інформація для прийняття конкретних управлінських рішень за комплексом завдань (АРМБ ІІ категорії). На АРМБ ІІ категорії здійснюється внутрішньогосподарський аудит проходження первинної інформації і вирішується ряд аналітичних і аудиторських задач, тут також виявляють відхилення від нормальних умов роботи по ділянках обліку (комплексах задач). На цьому етапі одержувана інформація підлягає логічному контролю на коректність, а також здійснюється автоматичний аудит за відповідністю даних аналітичного і синтетичного обліку. Крім того, на АРМБ ІІ категорії здійснюється моделювання облікового процесу, проведення аудиту, а також прийняття управлінських рішень з окремого комплексу задач.

На третьому рівні здійснюються формування зведених даних, внутрішньогосподарський аудит, аналіз і аудит фінансово-господарської діяльності підприємства. На цьому рівні управління здійснюється управління підприємством в цілому, визначається зовнішня політика, розробляються перспективні плани та стратегія їх виконання. (АРМБ ІІІ категорії). АРМБ ІІІ категорії призначене для аналізу роботи структурних підрозділів і підприємства в цілому, для узагальнення зведених даних, пов'язаних з вирішенням регламентних задач із складання оперативної і періодичної звітності. На цьому АРМБ здійснюється оперативний внутрішньогосподарський аудит з використання трудових, матеріальних і грошових ресурсів, здійснюються аудит за виконанням показників структурними підрозділами і додержанням умов чинних норм матеріальних і трудових витрат, виявлення негативних відхилень від діючих систем нормування або планування, вирішуються задачі управлінського обліку, Моделювання облікових даних [28].

Таким чином, АРМ -- це професійно-орієнтований комплекс технічних, інформаційних і програмних засобів, призначених для автоматизації функцій спеціаліста, які виконуються на його робочому місці.

Основне призначення АРМ -- забезпечити управлінський персонал новими засобами техніки та технології. Насамперед йдеться про автоматизоване діалогове виконання основних функцій управління, діалогову інформаційну взаємодію користувачів і оперативний доступ до даних, нагромаджуваних у центральній базі даних ІС або в розподільній базі даних АРМ.

Організація АРМ змінює техніку та методологію виконання функцій управління. Виникли нові технічні операції, такі як робота з екраном як з документом, ведення екранного діалогу, використання нових форм подання даних -- електронних картотек і таблиць, графіків і діаграм, багатовіконне подання даних.

Засоби АРМ дають змогу автоматизувати розв'язання облікових задач, що формалізуються, забезпечити інформаційну підтримку важко формалізованих задач, результати яких використовуються для прийняття рішень.

З урахуванням професійних знань і практичних навичок користувач може обирати методику розв'язання задач, маніпулювати даними для обчислень, аналізувати їх результати і приймати відповідне конкретній ситуації управлінське рішення.

Бухгалтер на підставі документів формує підсумкові дані про фінансово-господарську діяльність за конкретний розрахунковий період. Ці дані утворюють оперативну, статистичну та фінансову звітність.

Автоматизоване формування оперативної звітності забезпечує щоденний внутрішньогосподарський аудит за господарськими операціями підприємства.

Створення статистичної звітності забезпечує формування відомостей за окремими показниками господарської діяльності підприємства в натуральному і вартісному виразі.

Фінансова звітність базується на даних первинного, аналітичного та синтетичного обліку і складається для задоволення інформаційних потреб різних груп користувачів.

послідовність;

Автоматизований комплекс задач зведеного обліку і складанні звітності забезпечує:

узагальнення інформації на аналітичних і синтетичних рахунках з наступним групуванням даних по одному або кількох рахунках;

відображення господарських операцій, що змінюють стан коштів підприємства, і їх джерел на рахунках бухгалтерського обліку;

автоматизоване систематичне складання (за місяць, квартал, півріччя, рік) бухгалтерського балансу і звітності, що є завершальним етапом облікового процесу.

Автоматизована обробка задач зведеного обліку та складання звітності сприяє:

якісному контролю за рухом статутного капіталу в частині основних і оборотних коштів підприємства;

збереженню грошових коштів і контролю за використанням їх за цільовим призначенням;

визначенню фінансових результатів діяльності підприємства і контролю за розподілом прибутку;

систематизації і узагальненню даних в аналітичному і синтетичному розрізах про виробничо-господарську діяльність підприємства для забезпечення прийняття управлінських рішень.

Вхідною інформацією для автоматизованого рішення задач зведеного обліку і складання звітності є первинна інформація, що утворюється в процесі фінансово-господарської діяльності, а також інформація, яка повністю формується в процесі рішення задач інших ділянок обліку.

При рішенні задач цієї ділянки обліку формується і використовується така нормативно-довідкової інформації:

довідник курсу валют (найменування валюти, код валюти, одиниця валюти, вартість валюти в національній грошовій одиниці, дата введення курсу валюти);

довідник рахунків бухгалтерського обліку;

довідник припустимої кореспонденції рахунків;

довідник формування показників звітності (номер і найменування форми, періодичність, код форми, номери рядка та номер графи, синтетичний рахунок, субрахунок основного рахунку, код аналітичного обліку, структурний підрозділ, кореспондуючий рахунок, субрахунок кореспондуючого рахунку, код аналітичного обліку, операція, знак суми);

довідник взаємозв'язків показників звітності (номер і найменування показника, номер форми звітності, номери рядка та графи звітності, відповідність номерам іншої форми звітності, рядка, графи) використовується для автоМатичного контролю правильності відображення показників в звітності;

довідник групування статей звітності (найменування узагальненого показника, умовне позначення, найменування статей балансу, умовне позначення, номер рядків балансу, що входять в статтю балансу, рахунок, найменування рахунку);

довідник розрахунку показників підприємства (найменування показника, його умовне позначення, спосіб розрахунку, оптиМальне співвідношення);

довідник-календар (рік, поточний місяць, дні) уможливлює визначення періоду отримання інформації;

довідник типових господарських операцій;

довідник підприємств;

довідник структурних підрозділів.

Вихідною інформацією є:

проміжна звітність (місячна та квартальна);

фінансова звітність (календарний рік).

буxгaлтерський баланс аудит фiнaнсовий

Розділ 3. Аудит достовірності показників звіту про фінансовий стан підприємства

3.1 Організаційні аспекти аудиту показників звіту про фінансовий стан підприємства

В сучасних економічних умовах роль обліку полягає у формуванні максимально достовірної інформації про фінансовий стан і фінансові результати діяльності організації, а баланс, як складова звітності виступає засобом комунікації в межах національних та міжнародних ринків. Окрім того, розвиток економічної інтеграції вимагає єдиних підходів у розумінні економічних показників, які формуються в системі обліку та відображаються у фінансовій звітності. У зв'язку з цим, в Україні посилилася увага до проблеми достовірності обліку і на перший план випливає внутрішньогосподарський аудит фінансової звітності.

Питання контролю фінансової звітності та достовірності її показників представляє найбільший інтерес для діючих та потенціальних користувачів.

Механізм формування та контролю фінансової звітності має досить складний порядок. Сьогодні прослідковується ситуація, коли інформація, яка відображається у бухгалтерському обліку, не завжди відповідає даним фінансової звітності, що пояснюється намаганням управлінського персоналу прикрасити показники діяльності підприємства з метою підвищення його інвестиційної привабливості та кредитоспроможності для цілої низки користувачів. Отже, керівництво, намагаючись найповніше задовольнити інформаційні потреби користувачів фінансової звітності, прагне до підвищення розміру власного капіталу та скорочення своїх довгострокових та поточних зобов'язань. Це спонукало до так званої «фальсифікації» фінансової звітності і передусім балансу - як основної інформаційної бази про майнове і фінансове становище на визначену дату.

Враховуючи вищезазначене, нагальною потребою є вирішення таких основних завдань:

- внутрішньогосподарський аудит за неправомірним визнанням та неправильним групуванням статей активів, власного капіталу та зобов'язань;

перевірка за правильністю нарахування амортизації на об'єкти основних засобів згідно з встановленими економічно обґрунтованими нормами амортизаційних відрахувань та термінами їх корисного використання;

інспектування за згортанням статей активів та зобов'язань за розрахунками із контрагентами.

Проблеми внутрішнього контролю полягають у неефективному його здійсненні, тому необхідно удосконалити організаційне, технічне, еконоМічне, юридичне та обліково - аналітичне забезпечення внутрішньогосподарський аудитної діяльності. Основною проблемою систеМи внутрішнього контролю є недосконале законодавство. Система внутрішнього контролю України функціонує без існування базового закону, який би встановлював основні поняття у цій сфері, чітко розподіляв би завдання, функції та повноваження між органами державної та місцевої влади, регламентував відносини між суб'єктами та об'єктами контролю.

Внутрішньогосподарський аудитні заходи забезпечення суспільної власності на підприємстві полягають не тільки в тому, щоб виявити і суворо покарати винуватців, але і в тому, щоб створити умови попередження нестач і зловживань, а також безгосподарності і марнотратства у зберіганні і витрачанні матеріальних і фінансових ресурсів. Виконання цих функцій покладається на внутрішньогосподарський внутрішньогосподарський аудит.

Організація внутрішньогосподарського поточного контролю Господарським кодексом України покладена на керівника підприємства. Здійснюється він безперервно працівниками підприємства відповідно до плану, складеного головним бухгалтером і затвердженого керівником підприємства. До плану поточного внутрішньогосподарського контролю, складеного на рік, включається трудова дисципліна, і використання робочого часу працівниками, місця зберігання грошових і матеріальних цінностей, документування господарських операцій (табельний облік, складський облік матеріалів, касові операції), внутрішньогосподарський аудит продукції у місцях її виробництва (облік, якість, зберігання), норми і нормативи витрачання ресурсів, використання обладнання, виробничих площ тощо.

Підтвердженням повноти і достовірності фінансової звітності у досліджуваному підприємстві займається служба внутрішнього контролю, яка приділяє контролю фінансової звітності належну увагу.

Під час перевірки фінансової звітності застосовуються прийоми документального контролю. Звітність при цьому підлягає перевірці за формою, аналітичній перевірці і перевірці за змістом. В табл. 3.1. показано способи перевірки балансу, як складової фінансової звітності

Таблиця 3.1 Способи перевірки достовірності формування балансу

Назва прийому	Мета роботи	Зміст роботи
Перевірка за формою	Полягає у візуальній перевірці правильності записів всіх реквізитів звітності та виявлення наявності самостійних змін у встановлених формах звітності, необумовлених виправлень, підчисток, наявність підписів	Під час загального огляду звітних форм увага звертається на заповнення їх адресної частини. Вид діяльності підприємства повинен відповідати видам діяльності, передбачених статутом. При необхідності ліцензування даного виду діяльності обов'язковою є перевірка наявності у підприємства ліцензії та строку її дії. Визначення виду діяльності підприємства є важливим критерієм для правильного розмежування доходів і витрат підприємства по основній та іншій діяльності
Аналітична перевірка показників звітності	Виявлення суттєвих відхилень, вивчення яких за допомогою глибинних та наскрізних тестів дозволяє встановити факти помилок та порушень, що призводять до перекручення звітності	В першу чергу слід перевірити відповідність вказаної в балансі величини статутного капіталу даним засновницьких документів, а також чи не мають місце прострочення погашення заборгованості по внесках до статутного капіталу у засновників. Визначаються ті ділянки звіту, де існує можливість шахрайства чи наявність помилок в обліку і звітності для даного підприємства є найймовірнішою. Залежно від цього виділяються ті операції та активи, які необхідно перевірити більш ретельно
Перевірка по суті	Встановлення достовірності показників звітності	Проводиться арифметична перевірка, тобто перевіряється узгодженість показників, відображених в різних формах бухгалтерської звітності, показників, відображених у формах бухгалтерської звітності та зведених регістрах обліку, регістрах обліку та зведених документах

Внутрішньогосподарський внутрішньогосподарський аудит (внутрішній аудит) є елементом економічного контролю, який, як правило, здійснюється самим підприємством.

Організація внутрішньогосподарського контролю - це політика і процедури (заходи внутрішнього контролю), прийняті управлінським персоналом суб'єкта господарювання для сприяння досягненню цілей управлінського персоналу щодо забезпечення правильного й ефективного ведення господарської діяльності, у тому числі дотримання політики управлінського персоналу, а також забезпечення активів, збереження активів, запобіганню шахрайству та помилок і виявлення їх, точності й повноти облікових записів, своєчасної підготовки достовірної інформації [34].

Такий внутрішньогосподарський аудит на великих підприємствах має здійснюватися повсякденно спеціалізованим відділом, окрім бухгалтерії та головного бухгалтера. В ТОВ “Дубенський край” обов'язки внутрішнього контролю покладаються на ревізійну комісію, яка призначається засновниками. З метою проведення внутрішнього контролю можна також залучати професіональних аудиторів зі спеціалізованих фірм.

Важливішими методичними прийомами внутрішньогосподарського поточного контролю є органолептичні (інвентаризація коштів і розрахунків, службові розслідування). Перевіряючи виконання плану проведення інвентаризацій, ревізія встановлює: чи правильно визначений склад постійно діючої інвентаризаційної комісії і чи затверджений він наказом керівника підприємства, чи встановлений наказом порядок створення робочих інвентаризаційних комісій і чи своєчасно результати інвентаризації відображаються у обліку. При цьому встановлюється чи розглядає особисто керівник підприємства матеріали інвентаризації не пізніше 10-денного строку після її завершення.

До завдань внутрішньогосподарського контролю входить комплексна ревізія структурних підрозділів підприємства, що знаходяться на самостійному балансі (підсобні сільськогосподарські підприємства, торговельні та ін.). Тому у процесі ревізії діяльності підприємства виявляється: чи приймають участь у ревізіях крім працівників бухгалтерії, спеціалісти інших служб, наскільки повно охоплені ці підрозділи контролем і яка якість цих рішень (повнота охоплення підвнутрішньогосподарський аудитних об'єктів, зміст порушень, вжиті заходи до їх ліквідації і попередження їх повторень). Джерелами інформації такої перевірки є акти ревізій, рішення, прийняті за їх результатами. Одночасно перевіряється чи не було повторних перевірок, після проведення ревізії одних і тих же фактів.

Своєчасність проведення внутрішніх ревізій і тематичних перевірок визначається зіставленням дати за планом і часом їх здійснення, зазначеного у актах, кількість ревізій встановлюється за поданими актами. При цьому ревізори виясняють, чи розглядалися керівництвом підприємства і трудовим колективом результати ревізій і перевірок у двотижневий термін і ефективність прийнятих рішень щодо виявлених порушень, чи не було випадків приховування виявлених порушень.

Об'єктом внутрішнього контролю мають бути: система бухгалтерського обліку підприємства, достовірність звітності, стан майна, забезпеченість власними обіговими контактами, фінансова стійкість, платоспроможність, система управління підприємством, якість роботи економічних служб, оподаткування, нормування організація виробництва, виконавча дисципліна тощо.

Під час організації внутрішнього контролю на досліджуваному підприємстві чітко визначені та розподілені обов'язки окремих працівників для перевірки різних напрямків звітності, а також встановлені межі їхніх повноважень згідно з покладеними обов'язками. Контролер також перевіряє наявність проведення керівником служби внутрішнього контролю постійної ротації внутрішніх контролерів з метою запобігання зловживань. Не допускається, щоб один і той же контролер проводив перевірку одного підрозділу підприємства двічі підряд.

Обов'язки служби внутрішнього контролю в ТОВ “Дубенський край”

- проведення постійного аналізу виробництва та фінансової діяльності підприємства, повноти та надійності ведення бухгалтерського та податкового обліку, оперативного та адміністративного контролю;

- забезпечення постійного контролю за дотриманням робітниками підприємства встановленого графіку документообігу, процедур проведення операцій, функцій та повноважень згідно з покладеними на них обов'язками;

- розгляд фактів порушень робітниками чинного законодавства, нормативно-правових документів, які регулюють і визначають стратегію діяльності підприємства;

- рекоМендації керівникові підприємства, щодо вживання заходів для недопущення дій, результатом яких може стати порушення чинного законодавства, інших чинних нормативно-правових актів;

- розроблення рекомендацій та вказівок щодо усунення виявлених порушень, покращення системи внутрішнього аудиту та здійснення контролю за їх використанням і виконанням;

- забезпечення документування кожного факту перевірки, оформлення письмових висновків, де мають бути відображені усі питання, вивчені в ході перевірки, та рекомендації, дані керівникові підприємства.

Своєчасність проведення внутрішнього контролю контролер визначає, зіставляючи дати проведення внутрішньогосподарський аудитних дій за планом і час фактичного здійснення перевірок, зазначених у актах. Кількість проведених ревізій визначається за поданими актами. При цьому аудиторові слід з'ясувати, чи розглядаються керівництвом підприємства і трудовим колективом висновки ревізій та перевірок.

На завершення ревізії необхідно відобразити виконання плану поточного внутрішньогосподарського контролю і прийнятих рішень за результатами проведених ревізій і перевірок, який вплив вони здійснюють на якість господарювання.

У висновках робиться заявка про недоліки, порушення та зловживання, що характеризують проведення відповідних господарських операцій. Акцентується увага на позитивному досвіді роботи підрозділу, який можна використати на інших дільницях. Необхідно також викласти причини, особливо організаційного характеру, які створили умови для порушень і зловживань, та подати свої пропозиції щодо їх усунення.

Оцінюючи ефективність внутрішнього контролю, зовнішній контролер з'ясовує такі питання:

- ступінь незалежності внутрішніх контролерів від впливу керівництва підприємства;

- масштаби, глибину та напрямки проведення перевірок;

- компетентність робітників служби внутрішнього контролю - їх професійну підготовку, досвід, навички роботи (наприклад з комп'ютерами), участь у професійних організаціях;

- якість звітів та актів внутрішнього контролю.

Контролер також відзначає у своєму остаточному акті ті ділянки підприємства, де внутрішній внутрішньогосподарський аудит перебуває на низькоМу рівні.

В ТОВ “Дубенський край” налагоджений поточний внутрішньогосподарський внутрішньогосподарський аудит, інвентаризаційна діяльність, забезпечується ощадливість і збереження цінностей. З метою посилення боротьби з нестачами і розкраданням необхідно, внутрішньогосподарський внутрішньогосподарський аудит здійснювати об'єднаними зусиллями всіх спеціалістів, керівників господарських підрозділів та бухгалтерських служб. При цьому особливе значення має щоденний внутрішньогосподарський аудит за переміщенням цінностей на окремих об'єктах підприємства.

Бухгалтерська служба охоплює постійним контролем всі об'єкти, операції і процеси. Інші ж підрозділи при виконанні внутрішньогосподарський аудитних функцій ще не забезпечують постійного спостереження за всіма об'єктами, операціями і процесами. Наприклад, внутрішньогосподарський аудитні функції технологічного і економічного відділу охоплюють 50% усіх об'єктів, операцій і процесів. Роль відділу кадрів у забезпеченні збереження власності хоч і значна, але носить другорядний характер.

Фінансово-господарський внутрішньогосподарський аудит на підприємствах здійснюєтьсь на різних рівнях управління. Залежно від періодичності здійснення процедур контролю на підприємстві, послідовності і стадій їх виникнення фінансово-господарський внутрішньогосподарський аудит поділяється на попередній, поточний (оперативний) та наступний.

Уся система внутрішнього контролю має забезпечити послідовну та ефективну роботу підприємства, збереження власності, своєчасне та повне відображення господарських та фінансових операцій у бухгалтерському обліку.

Згідно з вимогами положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. Перевіркою правильності складеного балансу підприємства має бути встановлено відповідність його побудови вихідним принципам (рис. 3.1):

Показники статей балансу на початок періоду (звітного року) мають відповідати даним балансу за попередній період. Зміни вступного балансу на початок року порівняно із звітним за попередній рік прийМаються лише з відповідними поясненнями;

Дані статей балансу на кінець звітного року мають бути аргументовані результатами ретельно проведеної перед складанням річного бухгалтерського звіту інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, резервів, розрахунків та інших активів і пасивів;



Рис. 3.1. Загальні принципи перевірки балансу підприємства

Суми статей балансу, що стосуються коштів на рахунках у коМерційних банках, банківських позик, руху фінансування з бюджету та позабюджетних фондів, повинні відповідати даним, зазначеним у виписках банків. Не допускається відображення у балансі сум за розрахунками з фінансовиМи і податковими органами, які взаємно не погоджені;

Обов'язковою є звірка оборотів і залишків на рахунках аналітичного та синтетичного обліку на кінець звітного року перед складання заключного балансу. Показники статей заключного балансу мають відповідати оборотам і залишкам на рахунках Головної книги;

Показники балансів підприємства на початок і кінець року мають бути зіставними. Будь-які розбіжності у методології формування однієї й тієї самої статті вступного і заключного балансу потребують пояснення;

Показники балансу підприємства та інших форм фінансової звітності мають бути взаємоув'язаними.

Далі з'ясовують, чи проведена інвентаризація у повному обсязі, чи правильно відображені інвентаризаційні різниці в обліку:

- встановлюють реальність даних інвентаризації,

- виявляють факти формального відображення залишків,

- проводять вибіркові інвентаризації,

- встановлюють реальність залишків на бухгалтерських рахунках на основі відповідних підтверджувальних документів.

Перевіряють, чи правильно зроблені калькуляційні розрахунки, чи закриті операційні рахунки в установленому порядку. Крім того, установлюють повноту записів операцій в облікові регістри станом на 31 грудня. Особливо це стосується документів по реалізації продукції. Із цією метою перевіряють договори, акти на приймання робіт, приймальні квитанції та ін. Джерела перевірки: Баланс (форма № 1), Головна книга, оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери, матеріали інвентаризації цінностей, податкових декларацій тощо. Насамперед здійснюють аналіз достовірності оцінки активів та зобов'язань.

3.2 Події після дати балансу та виправлення помилок у фінансовій звітності

Необхідною умовою складання фінансової звітності є повне висвітлення інфорМації про операції та події, що можуть вплинути на прийняття фінансових рішень користувачами інформації, а також достовірна оцінка минулих, поточних й майбутніх подій.

Принцип повного висвітлення передбачено ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», де записано, що фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Між звітною датою та датою затвердження фінансової звітності є проміжок часу, протягом якого в діяльності підприємства можуть відбуватися події, які вплинуть на облікові оцінки і облікову політику, може виникнути потреба у виправленні помилок, допущених у попередніх звітних періодах.

В П(С)БО 6 «Виправлення помилок і змін у фінансових звітах», який був Затверджений Наказом Міністерства фінансів України 28.05.2009 №137, та доповнений змінами 01.01.03. від.25.11.2010р. № 989 наведена класифікація можливих помилок та методика їх виправлення.[61]

Згідно стандарту, виділяють такі можливі неточності в звітності: помилка, зміни облікової оцінки, зміни облікової політиці, зміни явищ після дати балансу.

Найбільш відомим порушенням бухгалтерського обліку для бухгалтерів є помилка. Особливістю стандарту є те, що в стандарті наведений механізм виправлення помилки, але відсутнє поняття - помилка.

Помилка - ненавмисне перекручення фінансової інформації в результаті арифметичних або логічних помилок в облікових записах і розрахунках, недогляду в дотримуванні повноти обліку, неправильного представлення в обліку фактів господарської діяльності, наявності складу майна, вимог і зобов'язань, невідповідне запасів в обліку.

Невиправлені помилки приводять до невідповідності бухгалтерського обліку, і як слідство, помилкам в прийнятті управлінських рішень, недоплати податків, штрафним санкціям. У бухгалтерській фінансовій звітності не допускається ніяких підчисток, помарок та виправлень. Якщо ж помилки чи перекручення даних все таки трапилися то для їх виправлення необхідно дотримуватися вимог П(С)БО 6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”.

В П(С)БО 6 «Виправлення помилок і змін у фінансових звітах», наведена класифікація можливих помилок та методика їх виправлення.

П(С)БО 6 вимагає врахування в обліку та звітності подій, що відбулися після звітної дати. Події після дати балансу можуть вимагати коригування певних статей або розкриття інформації про ці події у Примітках до фінансової звітності. Спосіб внесення змін в обліку та звітності в даному випадку залежить від того, чи пов'язана нова інформація з умовами, які існували на дату балансу, або вона вказує на умови, що виникли після цієї дати. Події після дати балансу, які надають додаткову інформацію про визначення сум, пов'язаних з умовами, що існували на дату балансу, вимагають коригування відповідних активів і зобов'язань.

Події, що відбуваються після дати балансу і вказують на умови, що виникли після цієї дати, не потребують коригування статей фінансових звітів. Такі події розкриваються у Примітках до фінансової звітності, якщо відсутність інформації про них вплине на здатність користувачів звітності робити відповідні оцінки та приймати рішення. У ПБО 6 надається класифікація та чітко визначаються методи відображення змін у обліку та звітності, що є наслідками таких подій (табл. 3.2).

Таблиця 3.2 Внесення зМін в обліку та звітності залежно від характеру подій, що відбулися після звітної дати

№	Подія	Виправлення та зМіни у обліку та звітності
1	Події після дати балансу, які надають додаткову інформацію про обставини, що існували на дату балансу, вимагають коригування відповідних активів і зобов'язань	Коригування активів і зобов'язань здійснюється шляхом сторнування та (або) додаткових записів в обліку звітного періоду, які відображають уточнення оцінки відповідних статей внаслідок подій після дати балансу
1.1	Оголошення банкротом дебітора підприємства, заборгованість якого раніше була визнана сумнівною	Дебет 38 “Резерв сумнівних боргів” Кредит 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”
1.2	Переоцінка активів після звітної дати, яка свідчить про стійке зниження їхньої вартості, визначеної на дату балансу	Дебет 94 “Інші операційні витрати” Кредит рахунку активу, який знецінився
1.3	Отримання інформації про фінансовий стан і результати діяльності дочірніх і асоційованих підприємств, що свідчить про стійке зниження вартості їхніх акцій на фондових біржах	Дебет 96 “Втрати від участі в капіталі” Кредит 14 “Довгострокові фінансові інвестиції”
1.4	Продаж запасів, який свідчить про необґрунтованість оцінки чистої вартості їх реалізації на дату балансу	Дебет 94 “Інші операційні витрати” Кредит 2 клас (відповідний рахунок)
1.5	Виявлення помилок або порушень законодавства, що призвели до перекручення даних фінансової звітності	Сторно записів або зворотні проводки за відповідними рахунками.
2.	Події, що відбуваються після дати балансу і вказують на обставини, що виникли після цієї дати
2.1	Прийняття рішення щодо реорганізації підприємства	Не потребують коригування статей фінансових звітів. Такі події слід розкривати в Примітках до фінансових звітів, якщо відсутність інформації про них вплине на здатність користувачів звітності робити відповідні оцінки та приймати рішення
2.2	Придбання цілісного майнового комплексу
2.3	Рішення про припинення операцій, які становлять значну частину основної діяльності підприємства
2.4	Знищення (втрата) активів підприємства внаслідок пожежі, аварії, стихійного лиха або іншої надзвичайної події
2.5	Прийняття рішення щодо емісії цінних паперів
2.6	Непрогнозовані зміни індексів цін і валютних курсів
2.7	Укладення контрактів щодо значних капітальних і фінансових інвестицій
2.8	Прийняття законодавчих актів, які впливають на діяльність підприємства
2.9	Дивіденди за звітний період, оголошені підприємством після дати балансу	Слід розкривати в Примітках до фінансової звітності

Якщо події після дати балансу свідчать про наміри підприємства припинити діяльність або про неможливість її продовження, то фінансова звітність складається без застосування принципу безперервності діяльності.

У Примітках до фінансової звітності слід розкривати таку інформацію щодо

Виправлення помилок, які мали місце в попередніх періодах: зміст і суму помилки; статті фінансової звітності минулих періодів, які були переобраховані з метою повторного подання порівняльної інформації; факт повторного оприлюднення виправлених фінансових звітів або недоцільність повторного оприлюднення.

Змін в обліковій оцінці: зміст і суму змін в облікових оцінках, які мають суттєвий вплив на поточний період або, як очікується, суттєво будуть впливати на майбутні періоди.

Змін в обліковій політиці: причини та суть змін; суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року або обґрунтування неможливості її достовірного визначення; факт повторного подання порівняльної інформації у фінансових звітах або недоцільності її переобрахунку.

Подій, що відбулися після дати балансу (у разі необхідності розкриття події): зМіст події; оцінку її впливу на фінансовий результат або обґрунтування щодо неможливості зробити таку оцінку.

Виправлення помилок минулих періодів і зміни в обліковій політиці, які відображаються шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок року, будуть показані у Відомості 7.2 аналітичних даних рахунку 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”. Більш детальне пояснення щодо цих операцій наводиться у Бухгалтерській довідці до ВідоМості 7.2. Якщо коригування нерозподіленого прибутку инулого періоду приводить до його збільшення, то така операція буде відображена у Журналі 7, який складається за кредитом рахунків капіталу та забезпечення зобов'язань. Події після дати балансу, які вимагають коригування певних активів та зобов'язань відображаються у регістрах обліку цих активів і зобов'язань шляхом сторнування або додаткових записів. Як вказувалося раніше, процедура виправлення помилок має бути узгоджена з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

При виявленні помилки, допущеної при складанні фінансових звітів у попередніх роках, але виявленої при підготовці фінансових звітів останнього звітного періоду, необхідно з'ясувати причини помилок, а саМе:

· Математичні помилки, неправильне застосування принципів обліку;

· неправильне розуміння обставин, у яких здійснювалася господарська операція, конкретний звітний період, у якому допущено помилки;

· порядок виправлення, а саме: коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, перерахування відповідної порівняльної інформації за попередній звітний період;

· розкриття інформації про виявлення у Примітках.

У разі неправильного відображення господарської операції в бухгалтерському обліку перевіряють правильність відображення аналогічної операції, але методом сторно. Після цього перевіряють правильність відображення операції, яке б достовірно відображало здійснену господарську операцію.

Якщо відображено господарську операцію з неправильною суМою, то встановлюють правильність відображення завищеної суми методом сторно, а заниженої - проведенням додаткової операції (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Порядок виправлення помилок

У разі виявлення факту невідображення господарської операції необхідно, насамперед, відобразити її, а потім перевірити правильність відображення.

Неправильно відображена господарська операція в облікових регістрах має коригуватися аналогічною операцією методом червоного сторно та відображенням додаткової операції, яка б правильно відображала зміст подій, що відбуваються на підприємстві.

Після внесення виправлень допущених помилок фінансова звітність відображає достовірну інформацію і не підлягає коригуванню.

Виправлення помилок, допущених у попередніх звітних періодах і виявлених у поточному періоді, регламентується пунктами 4 і 5 П(С)БО 6. При цьоМу виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх періодах, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року.

За період між датою складання та завершення підготовки Балансу відбуваються події, які прямо чи опосередковано впливають на діяльність підприємства. Якщо відбуваються значні події, то з часом це призводить до того, що фінансова звітність втрачає оцінку реального стану активів і зобов'язань, а її користувачі не мають можливості правильно і достовірно оцінити діяльність підприємства.

Виправлення помилок, які відносяться до попередніх періодів, вимагає повторного відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності.

Помилки та перекручення у фінансовій звітності можуть виникнути в результаті застосування облікової оцінки тобто попередньої оцінки, яка використовується підприємством з метою розподілу витрат і доходів між відповідними звітними періодами.

Облікова оцінка може переглядатися підприємством, якщо змінюються обставини, на яких базувалася ця оцінка, або отримана інформація.

Потрібно звернути увагу на те, що помилки можуть виникати і після дати складання балансу, ці помилки потребуюсь коригування фінансової звітності, у тому числі Балансу. Щоб зрозуміти суть цього питання нам потрібно знову звернутись до П(С)БО 6 та навести визначення Дати після складання Балансу.

Згідно П(С)БО 6 подія після дати балансу - це подія, яка відбувається Між датою балансу і датою затвердження керівництвом фінансової звітності, підготовленої до оприлюднення, яка вплинула або може вплинути на фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Також у данному стандарті наведений Орієнтовний перелік подій після дати балансу. Особливу увагу звертаємо на таку подію, як «виявлення помилок або порушень законодавства, що призвели до перекручення даних фінансової звітності».

Бухгалтерам треба дуже ретельно відноситись до складання фінансової звітності, особливо Балансу, як основного джерела інформації для прийняття управлінських рішень. Звичайно, що уникати помилок дуже важко, особливо при постійній зміні нормативно-правових актів, інструктивних матеріалів, але саме для цього проводять курси підвищення кваліфікації, інструктажі, які допомагають практикуючим бухгалтерам в їх роботі.

Особливу увагу звертаємо на таку подію, як «виявлення помилок або порушень законодавства, що призвели до перекручення даних фінансової звітності». Для більш зрозумілого поняття наведемо приклад такої помилки.

Приклад:

...