Страхування: основні аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І ТУРИЗМУ

Кафедра економіки і маркетингу

СТРАХУВАННЯ

Фондові лекції

для самостійної підготовки студентів

всіх економічних спеціальностей

Львів -2010

Страхування .Опорний конспект лекцій для самостійної підготовки студентів всіх економічних спеціальностей. Львів, ЛІЕТ, 2010.

Укладач: Стручок Н.М.

Рецензент: к.е.н., доц. Баранкевич М.В .

Рекомендовано кафедрою економіки і маркетингу

Львівського інституту Економіки і Туризму

Протокол № від '' ” 2010р.

Зміст

Тема 1 Страхування в умовах ринкової економіки

Тема 2 Страховий ринок

Тема 3 Майнове страхування

Тема 4 Страхування відповідальності

Тема 5 Підприємницька діяльність та її страховий захист

Тема 6 Інвестиційна діяльність страховика

Тема 7 Актуарні розрахунки

Тема 8 Програма страхування ризиків для туристичних підприємств

Тема 9 Економічна ефективність страхової діяльності

Тема 10 Страхування в зовнішньоекономічній діяльності

Вступ

Формування в Україні ринкової економіки, розбудова її інфраструктури, створення дієвих механізмів господарювання для усіх суб'єктів ринку передбачає необхідність теоретичного з'ясування суті страхової діяльності, пошук адекватних новим умовам методів захисту та відшкодування втрат, як фізичними та і юридичним особами.

Разом з розвитком ринкових відносин, ускладненням взаємозв'язків між усіма суб'єктами господарювання зростає ймовірність виникнення непередбачуваних ускладнень, підвищується ступінь ризику на всіх рівнях. Внаслідок непередбачуваних суб'єктивних чи об'єктивних умов підприємство нерідко попадає в смугу матеріальних втрат, які можуть поставити підприємство на грань банкрутства. Тому економічно доцільним є солідарне відшкодування втрат зацікавленими ринковими суб'єктами, що помітно згладжує наслідки стихійних лих та інших небезпек для підприємницької діяльності. При цьому чим більша кількість господарств беруть участь у створенні фонду для відшкодування втрат, тим менша частка його припадає на кожного учасника. Саме страхування дозволяє створити замкнуту систему для компенсації збитків від дії негативних природних та інших факторів у матеріальному виробництві.

Метою вивчення дисципліни '' Страхування '' є озброєння майбутніх спеціалістів з економіки, фінансів, бізнесу, менеджменту систематизованими знаннями щодо аналізу, оцінювання та управління певними витратами. Опорний конспект лекцій є інформаційним забезпеченням для самостійної роботи студента в процесі підготовки до практичних занять. Для самоконтролю за вивченням тем курсу в ньому подаються контрольні питання які підкреслюють ключові та базисні поняття. Перелік літературних джерел передбачає підручники монографії та іншу літературу яка стосується даної дисципліни.

страхування майно відповідальність ризик

Тема 1. Страхування в умовах ринкової економіки

План.

1. Історичні передумови виникнення страхування.

2. Необхідність та зміст страхування.

3. Суб'єкти та об'єкти страхування.

4. Форми страхування.

5. Системи страхування.

1. Історичні передумови виникнення страхування

Вважається, що первинні форми страхування виникли в далеку давнину. У законах вавілонського царя Хампуранні передбачалось укладання угоди між учасниками торгового каравану про спільну відповідальність за збитки, яких зазнав би будь-хто з його членів внаслідок розбійного нападу, пограбування.

Значного розвитку страхування набуло у Стародавньому Римі, передбачаючи взаємодопомогу членам римських професійних корпорацій, колегій, спілок на випадок захворювань, каліцтва, смерті. У стародавньому Римі страхування ґрунтувалось на обов'язковості регулярних платежів, що дозволяють акумулювати грошові засоби та створювати страховий фонд до настання небажаного(страхового випадку).

Статус колегії чи спілки регламентував випадки втрати права на отримання страхового відшкодування. Це самогубство чи несплата на момент смерті щомісячних платежів.

У міру розвитку гільдійно-цехового страхування запровадило регулярні внески, встановлено перелік страхових випадків, за яких передбачалось відшкодування збитків з урахуванням ступеня ризику, конкретизувались форми та розмір страхових виплат. У цей період формується поділ на майнове та особисте страхування.

Цікавою ознакою середньовічного тарування було зобов'язання членів гіль дійної та цехової каси сприяти один одному в обмеженні збитків, спричинених пожежами, стихійними лихами, грабуванням. Недбале ставлення до охорони майна позбавляло права на отримання страхового відшкодування.

2. Необхідність та зміст страхування

Необхідність страхового захисту має кілька аспектів: природний, економічний, соціальний, юридичний, міжнародний.

З позиції природних інтересів суспільства та окремих громадян, страхування виникло як засіб збереження матеріального благополуччя за настання випадкових, непередбачуваних, небажаних випадків з метою розподілу заподіяних окремим громадянам збитків між багатьма іншими членами суспільства, щоб полегшити тягар потерпілих.

Економічна зумовленість страхового захисту пояснюється необхідністю створення такого різновиду людської діяльності, який ґрунтується на акумуляції фінансових засобів з метою відшкодування збитків спричинених настанням шкідливих подій.

У соціальному плані страхування є формою(способом) участі держави, роботодавців та громадян у справі захисту особистих інтересів громадян і створення у такий спосіб умов для забезпечення соціальної та політичної стабільності у суспільстві.

В юридичному аспекті страхування є різновидом цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій(страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законом за рахунок грошових фондів.

Міжнародний аспект страхового захисту зводиться до усунення національних відмінностей у законодавствах різних країн і уніфікації способів захисту інтересів господарських суб'єктів з одного боку та розробки юридичних норм, які б забезпечили страховикам наявність достатніх фінансових гарантій, з іншого боку.

Змістом страхування є система замкнутих пере розподільчих відносин між його учасниками, об'єктом котрих є формування за рахунок грошових внесків страхового фонду для відшкодування з нього можливого надзвичайного та іншого збитку застрахованих або для виплати грошових коштів громадянам на випадок втрати ним працездатності.

Розглянемо основні функції страхування: ризикова, попереджувальна, збережна та контрольна.

Головну роль відіграє ризикова функція, тому що страховий ризик як вірогідність збитку безпосередньо пов'язаний з основним призначенням страхування-надавати грошове відшкодування потерпілим господарським суб'єктам або застрахованим громадянам.

Зміст попереджувальної функції полягає у фінансуванні за рахунок страхового фонду заходів з пом'якшенням страхового ризику.

Нагромадження зазначених у фонді коштів під час використання страхування на дожиття дозволяє реалізувати потребу громадян у страховому захисті досягнутого рівня життя.

Вплив контрольної полягає у цільовому формуванні й використанні коштів із страхового фонду.

3. Суб'єкти та об'єкти страхування

Будь-які відносини передбачають наявність, як мінімум двох суб'єктів. У страховій справі страховик та страхувальник-головні суб'єкти.

Страховики-юридичні особи(акціонерні, повні, командитні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю), що одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Вони виробляють умови страхування і пропонують страхові послуги своїм клієнтам.

Страхувальники-юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори щодо страхування свого власного інтересу або інтересу третьої особи, сплачують страхові премії і мають право на отримання компенсації(відшкодування) при настанні страхового випадку.

Закон України '' Про страхування '' визначає об'єкти страхування як майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані:

- з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи;

- з володінням, користуванням та розпорядженням майном;

- з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди заподіяної юридичній особі.

Конкретизація видів страхових послуг, пропонованих страховиком страхувальникові визначається правилами, які встановлює сам страховик, котрий має право займатися тільки тими видами страхування, які визначені у ліцензії.

У ст. 17 Закону України '' Про внесення змін до Закону України '' Про страхування '' зазначено, що правила страхування підлягають реєстрації уповноваженими органами і мають містити:

· перелік об'єктів страхування;

· порядок визначення розмірів страхових сум;

· винятки із страхових випадків і обмеження страхування;

· строк та місце дії договору страхування;

· порядок укладання договору страхування;

· права та обов'язки сторін;

· дії страхувальника в разі настання страхової події;

· перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків;

· порядок і умови здійснення страхових виплат;

· строк прийняття рішення про здійснення або відмову в здійсненні страхових виплат;

· причини відмови у страховій виплаті або виплаті страхового відшкодування;

· умови припинення договору страхування;

· порядок вирішення справ;

· страхові тарифи за договором страхування;

· методики їх розрахунку.

4. Форми страхування

Національне законодавство встановлює такі основні діючі системи страхування: обов'язкове та добровільне.

Обов'язкове страхування як у галузі державного соціального страхування, так і в індивідуальному страхуванні зумовлене ризиками, пов'язаними з життям, втратою працездатності або із виникненням збитків, які не можуть бути відшкодовані окремою особою.

Обов'язкове страхування встановлюється законом, згідно яким страховик зобов'язується страхувати відповідні об'єкти, а страхувальники-вносити належні страхові платежі.

Стаття 7 Закону України '' Про внесення змін до Закону України '' Про страхування '' подає перелік видів страхування, які є обов'язковими у нашій державі:

1) медичне страхування;

2) особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників;

3) особисте страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин;

4) страхування спортсменів вищих категорій;

5) страхування життя та здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;

6) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

7) авіаційне страхування цивільної авіації;

8) страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

9) страхування врожаю сільськогосподарських культур;

Окрім перерахованих у законі подаються ще 24 пункту, що відносять до особистого страхування.

Для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює:

- порядок та правила його проведення;

- форми типового договору;

- особливі умови ліцензування обов'язкового страхування;

- розміри страхових сум;

- максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.

Здійснення обов'язкових видів страхування, які непередбачені законом забороняється.

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови та порядок проведення добровільного страхування визначаються правилами, які встановлюються страховиком самостійно. Конкретні умови добровільного страхування визначаються під час укладання договору страхування.

Видами добровільного страхування можуть бути:

1) страхування життя;

2) страхування від нещасних випадків;

3) медичне страхування;

4) страхування здоров'я на випадок хвороби;

5) страхування залізничного транспорту;

6) страхування наземного транспорту(крім залізничного);

7) страхування повітряного транспорту;

8) страхування водного транспорту;

9) страхування вантажів та багажу;

10) страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;

11) страхування майна(іншого непередбаченого пунктами 5-9);

12) страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту(включаючи відповідальність перевізника);

13) страхування відповідальності власників водного транспорту;

14) страхування відповідальності власників повітряного транспорту;

15) страхування відповідальності перед третіми особами;

16) страхування кредитів;

17) страхування інвестицій;

18) страхування фінансових ризиків;

19) страхування судових витрат;

20) страхування виданих гарантій та прийнятих гарантій;

21) страхування медичних витрат;

22) інші види добровільного страхування.

Страховики мають право займатися тільки тими видами добровільного страхування, які визначені в ліцензії.

5. Системи страхування

У страховій справі застосовують кілька систем страхування.

У майновому страхуванні найбільш поширеною є система страхування за дійсною вартістю майна, що визначається як фактична на день підписання договору. За цією системою страхове забезпечення дорівнює величині збитків, тобто має місце повне покриття збитків страхувальника страховиком.

Страхування за системою пропорційної відповідальності передбачає виплату страхового відшкодування, яке розраховується за формулою:

Q=T*S/W,

де Q- страхове відшкодування;

S-страхова сума за угодою (договором);

T-фактична сума збитків;

W-вартісна оцінка об'єкта страхування.

Страхування за системою першого ризику передбачає виплату страхового відшкодування у розмірі збитків, але в межах страхової суми.

Під '' першим ризиком '' у страховій справі розуміють ризик, вартісна оцінка якого не перевищує страхової суми.

При страхуванні за цією системою всі збитки у межах страхової суми(перший ризик) відшкодовуються повністю, а збитки, що не перевищують страхову суму(другий ризик), страховиком не відшкодовуються зовсім.

Страхування за системою '' дробової частини '' передбачає встановлення двох страхових сум, одна з яких називається показною вартістю. За показаною вартістю страхувальникові, як правило відшкодовуються збитки від ризику у вигаді дробу або відсотка. Відповідальність страховика за цією системою обмежується розмірами дробу. Тобто страхова сума буде менша показаної вартості та її дробової частини. Якщо показана вартість менша від дійсної вартості, страхове відшкодування розраховується за формулою:

Q=T*S/W,

де Q- страхове відшкодування;

S-показана вартість;

T-фактична сума збитків;

W-вартісна оцінка об'єкта страхування.

Страхування за відновною вартістю означає, що відшкодування страховиком збитків за застрахований за цією системою об'єкт дорівнює ціні нового майна відповідного виду. Знос майна не враховується. Ця система забезпечує повний страховий захист інтересів страхувальника.

Особиста участь страхувальника у покритті збитків виражається через франшиза.

Франшиза-звільнення страховика від покриття збитків-передбачена підписаним страховим договором. Вона може бути встановлена у відсотках або в абсолютних розмірах стосовно страхової суми, вартісної оцінки об'єкта або розміру збитків.

Розрізняють умовну та безумовну франшиза.

Умовна франшиза звільняє страховика від відповідальності за збитки, які не перевищують встановленої франшиза і зобов'язує його покривати збитки повністю, якщо їх розмір перевищує франшиза.

Безумовна франшиза теж передбачає повне застереження в страховому договорі. Вона за будь-яких умов звільняє страховика від компенсації перших Х% страхової суми, незалежно від величини збитків. При безумовній франшиза страхове відшкодування завжди дорівнює різниці між збитками та безумовною франшизою.

Питання для самоконтролю

1. Які первинні форми страхування ви знаєте?

2. Охарактеризуйте основні аспекти через які розкривається необхідність страхування?

3. У чому полягає зміст страхування?

4. Які функції характерні для страхування?

5. Розкрийте зміст понять '' об'єкт '' та '' суб'єкт '' страхування?

6. Перерахуйте основні види страхування?

7. Які системи страхування застосовуються у страховій справі?

Тема 2. Страховий ринок

План

1. Зміст та структура страхового ринку.

2. Внутрішня система та зовнішнє середовище страхового ринку.

3. Порядок укладання і дії страхового договору.

4. Ліцензування страхової діяльності.

5. Страховий ринок України.

1. Зміст та структура страхового ринку

Страховий ринок-частина фінансового ринку, де об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист, формується попит і пропозиція на нього.

Головною функцією страхового ринку є акумуляція та розподіл страхового фонду з метою страхового захисту суспільства.

Об'єктивною необхідністю виникнення та розвитку страхового ринку зумовлюється наявністю суспільної потреби у страхових послугах та наявністю страховика здатного їх задовольнити.

Залежно від критерію, покладеного в основу класифікації страхового ринку, розрізняють інституціональну, територіальну, галузеву та організаційну структури.

Інституціональна ґрунтується на розмежуванні приватної, публічної або комбінованої форм власності, на якій створюється страхова організація.

У територіальному аспекті виділяють місцевий(регіональний), національний(внутрішній), світовий(зовнішній) страхові ринки.

Місцевий( регіональний ринок) задовольняє страхові інтереси , що переросли за межі регіону, національний-інтереси, що переросли межі регіону і розширились до рівня нації(держави), світовий-задовольняє попит на страхові послуги в масштабі світового господарства.

За галузевою ознакою виділяють ринки особистого та майнового страхування. Кожна з них має свою власну структуру.(сегментацію).

Організаційна структура страхового ринку може бути представлена:

1. Страхове товариство або страхова компанія, де відбувається формування страхового фонду і переплітаються індивідуальні, колективні та групові інтереси.

2. Страхові товариства можуть об'єднуватись в спілки, асоціації, пули та інші об'єднання для координації діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить законодавству України. Вони не мають права займатись страховою діяльністю.

3. Товариства взаємного страхування-юридичні особи-страховики, створені відповідно до Закону України '' Про страхування '' з метою страхування ризиків цього товариства. Сплата страхового платежу здійснюється за рахунок чистого прибутку, що залишається у розпорядженні членів товариства, крім випадків передбачених законодавством України.

4. Страхові агенти та брокери-це страхові посередники через яких страховики здійснюють свою страхову діяльність. Страхове законодавство визначає такі функції: консультування, експертно-інформаційні послуги, підготовка, укладання та супровід договорів страхування, посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим уповноваженими органом.

Страхові агенти-громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності(укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду.

Страхові брокери-громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності і здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку за винагороду від свого мені на підстав договору доручення страхувальника або страховика. Вони не мають права отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового відшкодування.

5. Перестрахувальні компанії-організації, які не виконують прямих страхових операцій, а приймають у перестрахування ризики інших страховиків.

6. Перестрахові брокери-юридичні особи, які здійснюють а винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні як посередник.

7. Моторне(транспортне) страхове бюро-юридична особа, яка утримується за рахунок коштів страховика, котрим дозволено займатися страхуванням відповідальності транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам, та за умовами, передбаченими договорами України щодо вказаного виду страхування.

8. Спеціальний уповноважений орган у справах нагляду за страховою діяльністю, який здійснює нагляд з боку держави з метою дотримання вимог учасниками страхового ринку законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників.

2. Внутрішня система та зовнішнє середовище страхового ринку

До внутрішньої структури страхового ринку відносять:

- страхові продукти(послуги за конкретними видам договорів страхування);

- систему організації продажів страхових полісів та формування попиту на страхові продукти;

- гнучку систему тарифів(ціни, пільги, знижки, націнки, штрафи, пеня);

- власну інфраструктуру страховика(агентства, контори, філіали, представництва, канали комерційного зв'язку);

- матеріальні та фінансові ресурси, що визначають становище страховика;

- людські ресурси страхової компанії;

- фінансове становище страхової компанії та довіру до неї з боку фінансових інститутів;

- ліквідність страхового фонду.

Страхові продукти-специфічні послуги ,що пропонуються на страховому ринку. Ціна їх відображається у страховому тарифі. Формується вона на основі конкуренції при порівняння попиту і пропозиції.

Нижня межа ціни визначається умовами рівноваги між надходженнями платежів до страхового фонду та виплатою страхового відшкодування і страхових сум, верхня-потребами страховика.

Ціна послуги конкретного страховика залежить від величини його страхового портфеля, якості інвестиційної діяльності, величини управлінських витрат та очікуваного прибутку. Купівля-продаж страхових послуг оформляється страховим договором а підтвердженням цього акту є страхове свідоцтво(поліс) виданий покупцеві (страхувальнику) продавцем (страховиком).

Перелік видів страхування є асортиментом страхового ринку.

Система організації продажу страхових полісів:

- безпосередньо у представництвах та агентствах страхових компаній;

- через страхових агентів;

- через альтернативну мережу розповсюдження;

- комбіновані форми.

Так в Італії та Франції страхові поліси розповсюджують на 50 % банки. У Великій Британії 50% контрактів із клієнтами укладаються через телефонну мережу , в Німеччині 80% контрактів укладають службовці філіалів та представництв, 13%-маклери та посередники, а безпосередньо страховики-тільки 2%.

Власна внутрішня структура страховика:

Представництва-підрозділи страхової компанії, які не мають статусу самостійної юридичної особи і займаються, як правило, збиранням інформації, рекламою, репрезентаціями, пошуком клієнтів, але не здійснюють комерційної діяльності;

Агентства-підрозділи, які мають право виконувати всі функції представництва, а також здійснювати операції з укладання та обслуговування договорів.

Філіали-підрозділи, які теж не мають права юридичної особи і здійснюють свою діяльність, керуючись законодавством, нормативними актами, статутом та рішеннями загальних зборів акціонерів, ради директорів та президента компанії.

Зовнішнє середовище страхового ринку-це система факторів, що взаємодіють, які оточують внутрішню сите му ринку і впливають на неї.

Зовнішнє середовище страхового ринку складається з елементів, якими страховик може управляти, та з тих, на які він впливати не може, але повинен враховувати їх у своїй діяльності.

До складових на які страховик може впливати, належать:

- ринковий попит;

- конкуренція;

- ноу-хау страхових послуг;

- інфраструктура страхового ринку(правове і нормативне забезпечення, інформаційна та аудиторська мережа, наукове обслуговування, кадри, система організації професійної освіти, професійна етика і мова)

До складових, на які страховик впливати не може, входять:

· чисельність населення, його вікова та статева структура;

· сезонні міграції;

· купівельна спроможність населення.

3. Порядок укладання і дії страхового договору

Договір страхування укладається на основі усної або письмової заяви страхувальника та необхідних для укладання договору документів, визначених конкретними правилами.

Оформлення договору страхування здійснюється на бланках страхових полісів представником у присутності страхувальника або його довіреної особи з обов'язковим оглядом об'єкта страхування.

Страховий поліс вручається страхувальникові відразу після сплати страхової премії.

У разі розстроченого платежу страховий поліс видається після сплати першого внеску, а при сплаті наступних внесків страхувальнику видається довідка або квитанція.

Якщо страховий поліс втраченого, страхувальнику видається дублікат, а загублений поліс вважається недійсним.

Страховий поліс не може передаватись іншій особі, якщо це не передбачено правилами. Договір страхування набирає чинності:

- при сплаті страхового платежу готівкою-з моменту підписання страховиком і страхувальником договору;

- при сплаті страхового платежу в безготівковій формі-з моменту, зазначеного в полісі, але не раніше 24 годин з дня списання засобів з рахунка страхувальника на рахунок страховика.

Дія договору закінчується о 24-годині того дня, який зазначений у полісі, якщо інше не обумовлено правилами.

Страховик несе відповідальність за договором з частково витраченим за ним відшкодуванням до кінця строку дії договору в межах різниці між відповідною страховою сумою, зазначеною в договорі, та сумою виплачених за ним страхових відшкодувань і страхових сум.

Договір страхування закінчується з моменту закінчення розрахунку.

Дія договору страхування може бути призупинена на будь-якому етапі. Причиною може бути:

- несплаті страхувальником платежів у встановленому договором строки страхових платежів;

- коли страховий платіж не було сплачено за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги;

Про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу сторону не пізніше як за 30 днів до дати припинення договору.

Якщо договір(окрім договору страхування життя) розривається з ініціативи страхувальника, то Законом України '' внесення змін до Закону України '' Про страхування '' передбачено два варіанти відповідальності страховика:

1) якщо вимога страхувальника зумовлена порушенням страховиком договору, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю:

2) якщо ця вимога не зумовлена порушенням страховика, то останній повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, за вилученням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійсненні за цим договором страхування.

Якщо достроково припиняється дія договору з ініціативи страховика, але не з вини страхувальника, то останньому повністю повертається сплачені ним страхові платежі.

Якщо договір розривається страховиком з причин невиконання страхувальником умов страхування, то страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку дії договору, за вилученням нормативних витрат на ведення справи, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійсненні за цим договором страхування.

Якщо достроково припиняється дія договору страхування життя, страховик сплачує страхувальнику викупну суму.

Викупна сума-це сума, яка виплачується страховиком страхувальнику у разі дострокового припинення дії договору страхування життя. Вона розраховується математично на день припинення дії договору, залежно від періоду, впродовж якого діяв договір страхування життя, згідно з методикою, яка проходить експертизу в Уповноваженому органі, здійснюється актуарієм і є невід'ємною частиною правил страхування життя.

4. Ліцензування страхової діяльності

Ліцензування-це видача страховими організаціями ліцензій на право проведення тих чи інших видів страхування. В Україні ліцензування страхової діяльності здійснює спеціальний Уповноважений орган.

Для отримання ліцензії страховик повинен подати до Уповноваженого органу:

- заяву;

- копію установчих документів;

- копію свідоцтва про реєстрацію;

- довідки банків або висновки аудиторських фірм що підтверджують розмір сплаченого статутного фонду;

- довідку про фінансовий стан засновників страховика, підтверджену аудитором, якщо страховик створений у формі повного чи командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю;

- правила страхування;

- економічне обґрунтування запланованої страхової діяльності;

- інформацію про учасників страховика, голову виконавчого органу та його заступників, копію диплома керівника про вищу освіту, інформацію про наявність відповідних сертифікатів у випадках, передбачених Уповноваженим органом у справах нагляду за страховою діяльністю.

Уповноважений органу справах нагляду за страховою діяльністю зобов'язаний розглянути заяву страховика про видачу йому ліцензії у термін, що не перевищує 30 днів з часу одержання від нього всіх перелічених документі. Кабінет Міністрів встановлює розмір плати за видачу ліцензій на проведення конкретних видів страхування.

Страховики, як отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування.

Ліцензії на проведення страхування життя видаються без зазначення в них строку дії.

Уповноважений орган у справах нагляду за страховою діяльністю може відмовити у видачі ліцензії. Підставою для відмови може бути невідповідність документів, що додаються до заяви, вимогам чинного законодавства. Повідомлення поступає у письмовій формі із зазначенням причин відмови. Спор про відмову у видачі ліцензії розглядає суд або арбітражний суд.

Питання для самоконтролю

1. Які основні складові структури страхового ринку?

2. З яких елементів складається внутрішня система страхового ринку?

3. Яка різниця між верхньою та нижньою межею цін?

4. Перерахуйте елементи власної внутрішньої структури страховика?

5. Перерахуйте основні етапи укладання договору страхування?

6. Які особливості видачі ліцензій для різних підприємств?

7. Які основні етапи створення страхового ринку України?

Тема 3. Майнове страхування

План

1. Зміст, структура та види майнового страхування.

2. Страхування транспортних засобів та вантажів.

3. Особливості страхування майна сільськогосподарських підприємств.

4. Страхування майна юридичних та фізичних осіб.

1. Зміст, структура та види майнового страхування

Економічне призначення майнового страхування полягає у відшкодуванні збитків, заподіяних страхувальнику внаслідок пошкодження або знищення майна при настанні страхових випадків.

Закон України '' Про страхування '' визначає в якості об'єкта страхування майна майнові інтереси, що пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном. Страховий захист охоплює лише ті інтереси, які зумовлені необхідністю збереження майна через можливість його знищення, затоплення, пошкодження, крадіжки у результаті настання непередбачуваних випадків та інших негативних подій.

Страхування майна підприємств пов'язане із забезпеченням страхового захисту матеріально-технічної бази виробництва. При страхуванні майна страхувальником може бути як його власник так, і особа, яка одержала майно в користування, оренду, лізинг, на збереження, заставу.

Можливі такі види страхування майна підприємства:

· майно держпідприємств;

· майно підприємств, що діють на принципах госпрозрахунку;

· майно релігійних організацій;

· майно здане в оренду або інший вид користування приватним особам і організаціям;

· майно кооперативних і громадських організацій;

· майно іноземних фізичних та юридичних осіб на території України, а також майно українських та іноземних юридичних і фізичних осіб за кордоном.

Не може бути застраховано:

· майно, що знаходиться в аварійному стані;

· майно, що знаходиться на території, зазначеній в полісі, але яке не належить страхувальнику і не отримане ним на договірних умовах.

На особливих умовах (охорони, утримання, зберігання, підвищених тарифів)страхуються: готівка, цінні папери, рукописи, картотеки, бухгалтерські книги, креслення, електронне устаткування, колекції і твори мистецтва, зброя і боєприпаси, товари, що знаходяться в залах магазинів, вітрини, вітражі, вивіски, реклама.

При страхуванні майна підприємств прийняття такі межі оцінки його вартості:

Ш для основних фондів-максимальна є балансова вартість майна, але не вище відбудовної вартості на день їх втрати;

Ш для оборотних фондів-фактична собівартість за середніми ринковими, відпускними цінами і цінами власного виробництва;

Ш для об'єктів незавершеного виробництва-фактичні витрати матеріальних і трудових ресурсів на момент страхового випадку;.

Страхові суми при страхуванні майна, що належить підприємству можуть призначатися:

v за повною вартістю майна;

v за певною частиною цієї вартості, але, як правило не менше 505 балансової вартості майна;

v при страхуванні будівель - не нижче заборгованості за виданими позичками на їх будівництво;

v майно взяте в оренду або прийняте від інших організацій і населення на зберігання, переробку, ремонт, перевезення і т.ін., страхується виходячи з його вартості зазначеної в документах по його прийому.

Збитком у майновому страхуванні вважається:

v у разі знищення або розкрадання-ринкова вартість майна з урахуванням зносу;

v у разі пошкодження-різниця між ринковою вартістю майна і вартістю з урахуванням знецінення в результаті страхового випадку.

До суми збитку, якщо це обумовлено в договорі страхування, включаються витрати по врятуванню майна і приведення його в порядок у зв'язку з настанням страхового випадку. Розмір таких витрат обчислюється за нормами і тарифами на роботи, визнанні необхідними.

Страхове відшкодування виплачується згідно з вказаною у договорі страхування системою.

2. Страхування транспортних засобів та вантажів

Транспортне страхування-це узагальнене поняття при страхуванні транспортних засобів від небезпек, які виникають на різних шляхах сполучення.

Залежно від виду шляху подолання: морське, річкове, наземне, повітряне, змішане.

Страхування може бути охоплено як транспортний засіб, так і вантаж, який на ньому перевозиться, водій та пасажир, відповідний перевізник перед третьою особою.

Страхування наземного авто та водного транспорту здійснюється в обов'язковій формі.

При страхуванні наземного автотранспорту об'єктом страхування є:

1) транспортні засоби, та призначені до них, які підлягають реєстрації в формах ДАІ та знаходиться в технічно справному стані;

2) додаткове обладнання до транспортного засобу;

На страхування беруться усі марки автомобілів, яким не менше 8 років.

Страховими ризиками при страхуванні транспортних засобів наземного автотранспорту можуть бути:

1) ДТП;

2) пожежа або вибух у транспортному засобі;

3) викрадення або спроба викрадення;

4) протиправні дії третіх осіб;

5) стихійне лихо;

Розмір страхового тарифу залежить від: типу або марки, року випуску, умов та строку експлуатації, технічних та зовнішніх характеристик автомобіля, місце зберігання та наявності пристроїв проти викрадення, віку та стажу водія, інші фактори.

Залежно від типу обраного ризику страховий платіж становить 1,5-15% страхової суми, але не менше 1/10 від вартості автомобіля

До складу морського страхування входять: страхування суден(каско) і страхування вантажів (карго). В Україні до морського страхування відносять страхування відповідальності судновласників та особисте страхування від нещасних випадків на морських транспортах.

Об'єктами морського страхування є: судно, вантаж, фрахт(дохід, який отримує судновласник), правова відповідальність судновласника або вантажоперевізника.

Страхування суден (каско) охоплює страхування корпусу судна(включаючи машини та обладняння), фрахту та інші витарти пов'язані з ризиками плавання на морях, річках, озерах.

Фрахт-це плата за перевезення судном вантажу.

Обсяг страхового покриття встановлюється на сонові таких умов:

- з відповідальності за пошкодження;

- з відповідальності за повну загибель;

- без відповідальності за пошкодження;

- без відповідальності за загибель;

При страхуванні вантажів(карго) застосовуються такі поширені умови страхового покриття:

- з відповідальністю за всі ризики;

- з відповідальністю за часткову аварію;

- без відповідальності за поширення, крім випадків крушіння;

- додаткові протиправні дії третіх осіб;

Страхувальник - юридична або фізична особа(відправник або одержувач вантажу);

Об'єкт страхування - вантаж страхувальника при його транспортуванні від місця відправлення до місця призначення;

До особливостей страхування вантажів відносять: договір укладається лише на один рейс. Укладається за генеральним полісом, за яким страховик зобов'язується протягом визначеного строку забезпечувати страховий захист усіх вантажів без оформлення полісу страхування на кожну партію. Страховий поліс видається страховиком лише від свого імені і набирає чинності з моменту сплати страхової суми.

Страхові тарифи при страхуванні вантажів залежать: виду вантажу і транспорту морського засобу, способу відвантаження вантажу, маршруту, вартості вантажу, обсягу страхової відповідальності.

Авіаційне страхування-страхування ризиків пов'язаних із використанням авіаційної та космічної техніки. Воно включає:

· страхування літаків, вертольотів та іншої авіатехніки від пошкодження і зношення;

· страхування відповідальності експлуатантів повітряних суден;

· страхування інших ризиків;

Страхування авіаційних суден-це вид авіаційного страхування, де об'єктом виступають: повітряні судна зареєстровані у Департаменті повітряного транспорту та мають сертифікат льотної придатності. Даний вид є обов'язковим в Україні.

3. Особливості страхування майна сільськогосподарських підприємств

Страхувальники-це фізичні та юридичні особи, що займаються сільським господарством та використовують земельні угіддя.

Страховики-це страхові компанії, що мають ліцензію на проведення цього виду страхування, достатні страхові резерви, розгалужену мережу філій та представництв.

До об'єктів страхування майна сільських господарств відносять: будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об'єкти незавершеного будівництва, передавальні пристрої, транспортні засоби, сировина, матеріали, врожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень плодотворного віку, сільськогосподарські тварини, хутрові звірі, сімї бджіл, птиця, кролі, дерева, виноградники, плодово-ягідні кущі.

Страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень здійснюється на випадок настання: посухи, вимерзання, граду, зливи, повіні, пожежі, вимокання, випрівання, зниження якості сільськогосподарських культур.

Страхова сума становить не вище 70% вартості врожаю.

Вартість врожаю = планова посівна плаща * середньорічну урожайність за 5 останніх років * ціна за одиницю продукції.

Страхова сума виплачується: стихійного лиха, недобору урожаю.

При страхуванні багаторічних насаджень страхується: повна загибель внаслідок морозу, сильних снігопадів, повені, бурі, зливи, землетрусу, граду, посухи, знищення карантинами комахами.

Об'єкти: багаторічні насадження, врожай багаторічних насаджень.

Об'єктами при страхуванні тварин виступають: продуктивна худоба, молодняк, племінні та цінні тварини.

Страхуються тварини на випадок: пожежі, вимушеного забою, крадіжки, неправомірних дій третіх осіб.

4. Страхування майна юридичних та фізичних осіб

Страхування майна громадян-це підгалузь майнового страхування. Проводиться на випадок створення фінансової небезпеки для власника майна.

Об'єктом є майно фізичних осіб, яке належить їм на правах особистої власності.

Основними видами страхування майна громадян є : будівлі, домашнє майно, наземний транспорт, ремонт квартири, майно громадян на садибі, майно громадян, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю, комплексне страхування майна, страхування мисливської зброї, мисливських собак, надмогильних пам'ятників.

За допомогою страхування будівель може бути передбачена повна або часткова відповідальність страховика. Повна відповідальність охоплює всі страхові випадки, часткова-може обмежуватись лише кількома або одним ризиком.

Договір страхування може бути укладено: на всі будівлі, що належать страхувальнику, на окремі конструктивні елементи, будівлі, зведення яких ще не завершено.

Страхові платежі визначаються за розміром страхової суми, терміном страхування та ступенем ризику з одночасним використанням граничних розмірів тарифних ставок:

· на будівлі в сільській місцевості-від 0,2 до 0,45% страхової суми;

· на будівлі в місцевій зоні-від 0,18 до 0,4% страхової суми.

Страхове відшкодування виплачується при настанні таких ризиків: стихійних лих, технічних аварій, правомірних дій третіх осіб.

Договір страхування укладається на підставі усної або письмової заяви страховика терміном на 1 рік або кілька місяців без огляду будівель, якщо страхова сума не перевищує їх страхової оцінки. В оцінюючих документах зазначається первісна вартість і дійсна(- зносу) вартість будівлі. Засвідчується договір страхування встановленого зразка страховим свідоцтвом.

У страхуванні домашнього майна, що належить громадянам договір страхування може бути укладено на:

- усе майно, що є вданому господарстві;

- окремі предмети домашнього господарства;

- окремі групи предметів домашнього господарства;

- колекції картини, унікальні та антикварні речі.

У разі настання страхового випадку страхувальник повинен:

1) вжити заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок страхового випадку;

2) негайно повідомити страховикові(3 дні);

3) заявити про викрадення, протиправні дії в органи міліції, в разі пожежі-в органах пожежного нагляду;

4) скласти перелік знищеного, пошкодженого або викраденого домашнього майна;

5) зберегти до прибуття на місце представників страхової компанії пошкоджені речі, внесені у перелік або наявні залишки, показати їх для огляду при складанні акта;

Страхова компанія після одержання заяви зобов'язується в триденний термін скласти акт відповідної форми ( при наявності 2 свідків). Збитки будуть відшкодовуються:

1) при знищені, викрадені майна-його вартість, що визначається страхувальником і страховиком;

2) при повному знищенні-страхова сума обумовлена загальним договором;

3) у разі пошкодження-сума знищеної вартості, тобто різниця між вказаною страховою вартістю майна та вартістю з урахуванням знецінення;

4) якщо предмет можна повернути після ремонту-вартість ремонту;

Страхове відшкодування не виплачується , якщо:

Ш страховий випадок став наслідком навмисних дій страхувальника або члена його родини;

Ш не були показані пошкоджені предмети або їх залишки;

Ш речі домашнього майна пошкоджені внаслідок зносу окремих частин, технічного браку, перевершення строку експлуатації.

Розмір тарифних ставок встановлюється у % від страхової суми за рік і залежить від обсягу відповідальності страховика, вибраних ризиків, виду домашнього майна, умов зберігання, наявної охоронної сигналізації, типу будівлі. Тарифна ставка встановлюється в розмірі від 0,35% до 0,5 % страхової суми. Договір укладається на 1 рік.

Підприємства можуть укладати такі види договорів страхування майна: основні, додаткові, спеціальні.

Основні умови страхування майна охоплюють такі аспекти: страхова відповідальність, страхова оцінка і страхова сума.

Страхова відповідальність-це перелік страхових ризиків, у випадку виникнення яких страховик бере на себе зобов'язання відшкодувати збитки.

Страхова оцінка базується на двох типах покриття:

1) страхова відповідальність;

2) страхове відновлення;

На основі 2 підходу вираховується страхова сума для основних засобів, яка дорівнює відновлюваній вартості або балансовій вартості з урахуванням зносу; для товарно-матеріальних цінностей-це купівельна вартість; для продукції у процесі виробництва або обробки-це витрати на її виготовлення; для об'єктів у стадії незавершеного виробництва-фактично здійсненні витрати на їх створення; для іншого майна-ринкова вартість.

Питання для самоконтролю

1. Що таке майно і якими видами страхування покриваються майнові ризики?

2. Що є об'єктом страхування у всіх випадках?

3. Хто може виступає страхувальником при майновому страхуванні?

4. На яких умовах страхуються вантажі?

5. Які особливості авіаційного страхування?

6. Які вимоги висуваються до договорів страхування на об'єкти нерухомості?

7. Які особливості страхування підприємств сільського господарства?

Тема 4. Страхування відповідальності

План

1. Необхідність, зміст та структура страхування відповідальності.

2. Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

3. Страхування професійної відповідальності.

1. Необхідність, зміст та структура страхування відповідальності

Законом України '' Про страхування '' визначено об'єкти страхування відповідальності, якими можуть бути майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, заподіяної юридичній особі шкоди.

Види відповідальності: адміністративна, цивільно-правова, матеріальна.

Адміністративна відповідальність-це одна із форм юридичної відповідальності громадян і посадових осіб за заподіянням ними адміністративного правопорушення.

Матеріальна відповідальність-це обов'язок працівника відшкодувати збитки, завдані ним підприємству своїми протиправними діями, згідно з порядком встановленим трудовим законодавством.

Цивільно-правова відповідальність як один із видів юридичної відповідальності суб'єктів господарювання-це встановлені нормами цивільного і господарського права юридичні наслідки за невиконання або неналежне виконання особою передбачених правом обов'язків, що пов'язано з порушенням суб'єктивних прав іншої особи.

Цивільно-правова відповідальність за порушення зобов'язань настає за таких умов:

1) протиправної поведінки боржника, або особи, яка заподіяла шкоду;

2) наявності збитків або шкоди;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою й настанням шкоди;

4) вини боржника, або особи, що заподіяла шкоду.

Страхування відповідальності вирізняється особливими рисами пов'язаними з тим, що:

1) в старуванні відповідальності завжди беруть участь 3 сторони: страховик, страхувальник, третя особа, яка наперед є невідомою;

2) відшкодування торкається, як матеріального збитку так і шкоди завданої життю і здоров'ю третіх осіб, яким в силу закону або за рішенням суду здійснюють відповідні виплати, що компенсують понесений збиток;

3) договором зазвичай не визначається конкретна страхова сума, а обговорюється тільки верхня границя розміру відшкодування(ліміт відповідальності страховика);

Размещено на http://www.allbest.ru/

Страхування відповідальності залежно від характеру відповідальності охоплює ІІ підгалузі:

І. Страхування цивільної відповідальності-яке пов'язане з необхідністю відшкодування збитків за цивільно-правовими відносинами.

ІІ.Страхування заборгованості, яке пов'язане з борговими зобов'язаннями страховика перед третіми особами. Воно охоплює: страхування експортно-імпортних кредитів, страхування товарних кредитів, страхування банківських кредитів, які обєднюються в систему кредитного страхування.

Размещено на http://www.allbest.ru/

2. Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів

Суб'єктами обов'язкового страхування цивільної відповідальності є:

Страхувальники-власники транспортних засобів, яким є юридична чи фізична особа, що експлуатує транспортний засіб, що належить їй на правах власності, повного господарського відання, операційного управління.

Страховики-юридичні особи, киї отримали ліцензію на проведення даного виду страхування. Згідно ст. 13. ЗУ '' про страхування '' страховики, яким дозволено займатись страхування відповідальності власників транспортних засобів за шкоду заподіяну третім особам, за умови, передбаченої міжнародними договором України щодо вказаного виду страхування, утворюють Моторне страхове бюро України, яке є юридичною особою та утримується за рахунок коштів страховиків. Членство у цьому бюро є обов'язковою умовою отримання ліцензії зі страхування даного виду.

Треті особи(потерпілі)- юридичні та фізичні особи, яким заподіяно шкоду транспортним засобом внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Об'єктом обов'язкового страхування цивільної відповідальності є цивільна відповідальність власників транспортних засобів за шкоду заподіяну третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме життю, та здоров'ю фізичної особи, іншому майну та майну інших осіб.

Механізм реалізації обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відповідно до законодавства страховим випадком вважається дорожньо-транспортна пригода, яка сталась з вини страхувальника та внаслідок якої настає його цивільна відповідальність за заподіяну його транспортним засобом шкоду майну, життю та здоров'ю третіх осіб.

Законодавство передбачає встановлення ІІ типів договорів:

1)Звичайний договір-укладється власником транспортного засобу, зареєстрованого в Україні чи тимчасово ввезеного на територію України, для користування та діє на території України.

2)Додатковий-укладється у випадку користування транспортним засобом за межами території України.

Страхова сума за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності-це грошова сума, у межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату третій особі. За шкоду заподіяну здоров'ю третій особі внаслідок дорожньо-транспортної пригоди страховик здійснює виплату страхового відшкодування в межах страхової суми у разі:

1)загибелі під час ДТП-100% страхової суми виплачується спадкоємцеві третьої особи;

2) встановлення третій особі інвалідності І-групи у розмірі 100%, ІІ-80%, ІІІ-60% страхової суми;

3) тимчасової втрати працездатності за кожну добу у розмірі 0,2% але не більше 50% страхової суми.

Питання для самоконтролю

1. Перерахуйте основні види відповідальності.

2. За яких умов настає цивільно-правова відповідальність.

3. Які підгалузі охоплює страхова відповідальність?

...