Страхування: основні аспекти

До гарантійного фонду страховика належать додатковий та резервний капітал, а також сума нерозділеного прибутку. Процес перевірки платоспроможності страхової компанії досить складний. Для здійснення перевірки залучають найрізноманітніших спеціалістів: актуаріїв, аналітиків з питань інвестицій, бухгалтерів.

Фактичний запас платоспроможності (нетто-активи) визначається шляхом вилучення із вартості майна ( загальної суми активів ) страховика суми нематеріальних активів і загальної суми зобов'язань, у тому числі страхових. Страхові зобов'язання приймаються рівними обсягам страхових резервів, які страховик зобов'язаний формувати у порядку, передбаченому Законом „Про внесення змін до Закону України „ Про страхування”. Таким чином, фактичний запас платоспроможності можна визначити як різницю між активами і пасивами страхової компанії.

Цей Закон зобов'язує, щоб на будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страховика перевищував розрахунковий нормативний запас платоспроможності.

Нормативний запас платоспроможності для страховиків, які займаються відмінними від страхування життя видами страхування, визначаються двома способами:

1) множенням суми страхових премій за попередні 12 місяців на 0,18 (останній місяць буде складатись із кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових премій зменшується на 50 % страхових премій, належних страховикам;

2) множенням суми страхових виплат за попередні 12 місяців на 0,26 (останній місяць буде складатись із кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових виплат зменшується на 50 % страхових виплат, що компенсуються пере страховиками згідно з укладеними договорами перестрахування.

Нормативний запас платоспроможності страховика на звітну дату (без урахування договорів страхування життя) дорівнює більшій із визначених величин.

Нормативний запас платоспроможності страховика , який здійснює страхування життя, на будь-яку дату дорівнює величині, яка визначається шляхом множення загальної величини резервів довгострокових зобов'язань (математичного резерву) на 0,05.

2. Фінансова структура страхової компанії

- засоби власників страхових полісів або технічні резерви;

- засоби акціонерів , вільні резерви або активне сальдо.

Технічні резерви необхідні для покриття невиплачених зобов'язань перед власниками страхових полісів.

У страхуванні, відмінному від страхування життя, засоби акціонерів називають вільними резервами.

Вільні резерви - частка власних коштів страховика, не пов'язана із зобов'язаннями власників страхових полісів. Ці резерви можуть використовуватись на розсуд страховика, але частина з них має зберігатись для задоволення вимог органів державного нагляду щодо забезпечення резерву платоспроможності.

У розвинутих європейських країнах структура технічних резервів страховика включає резерви для покриття:

- незароблених премій;

- незакінчених ризиків;

- незакінчених збитків;

- сталих, але не заявлених збитків (СНЗ);

- катастрофічних збитків;

- коливань збитковості.

Необхідність формування резервів для покриття незароблених премій пов'язана з тим, що договори страхування , відмінні від страхування життя, укладаються строком на 1 рік. Це означає: поліс, підписаний, скажімо, у травні, є дійсним ще 4 місяці після закінчення звітного періоду (року). Тому деяка частка річного збору премії має нагромаджуватись з метою покриття можливих збитків, що з певною мірою ймовірності можуть виникнути в січні-квітні наступного року. Такий резерв зіставляють з тією частиною отриманих премій, яка відповідає періоду річного строку дії полісу, що припадає на наступний звітний рік.

Резерви для покриття незакінчених ризиків. Ці резерви необхідні тоді, коли, з огляду на непередбачувані обставини, резерв незароблених премій виявиться недостатнім для виконання зобов'язань, що залишилися з минулого року. Такими обставинами можуть бути: зростання рівня інфляції, зростання збитків з різних причин тощо. Тоді резерв незакінчених ризиків може використовуватись для компенсації резерву незароблених премій з урахуванням зазначених уже обставин.

Резерви для покриття незакінчених збитків. Деякі збитки, заявлені протягом року, можуть виявитись неліквідованими до закінчення цього року. За рахунок річного збору премій формують резерви для сплати цих збитків.

Резерви для покриття сталих, але не заявлених збитків (СНЗ). Резерви сталих, але не заявлених збитків покликані покривати збитки, які уже є, але про які не заявлено страхувальником до закінчення року. Зазначені резерви схожі на резерви незакінчених збитків. Відмінність їх від попередніх полягає в тому, що вони покривають зобов'язання, про які страховик на даний момент не знає.

Резерви для покриття катастрофічних збитків. Ці резерви створюються страховиком спеціально для того, щоб протистояти можливому масовому, надзвичайному розвитку збитків.

Резерви для покриття коливань збитковості. Число та розмір збитків з року в рік не залишаються незмінними. У кращі роки страховики можуть дійти висновку про необхідність переведення частини коштів у цей резервний фонд з розрахунку на те, що несприятливих років їм не уникнути.

Закон України „ Про страхування” визначає два різновиди технічних резервів:

- резерв для покриття незароблених премій;

- резерв для покриття збитків, який включає зарезервовані несплачені суми страхового відшкодування за відомими вимогами страхувальників.

Величина резервів для покриття незароблених премій на будь-яку звітну дату встановлюється залежно від сум надходжень страхових платежів за відповідними видами страхування в кожному з трьох кварталів щодо періоду, який передує цій звітній даті, і обчислюється в такому порядку:

а) сума надходжень страхових платежів у першому кварталі цього періоду множиться на ј ;

б) сума надходжень страхових платежів у другому кварталі множиться на Ѕ;

в) сума надходжень страхових платежів у третьому кварталі множиться на ѕ.

Одержані добутки додаються.

Із страхування життя та медичного страхування законодавство України зобов'язує страховика створювати і вести облік двох резервів:

- довгострокових зобов'язань (математичні резерви);

- резерв належних виплат страхових сум.

Величина математичних резервів обчислюється актуарно окремо за кожним договором з урахуванням темпів зростання інфляції.

Власні засоби страховика можуть використовуватись з метою отримання процентного доходу або приросту капіталу. Кінцевою метою вкладень засобів страхової компанії є досягнення здатності виконувати свої зобов'язання щодо страхового відшкодування. Важливо, щоб прагнення отримати якомога більший дохід не супроводжувалось надмірним ризиком.

Страхові резерви, згідно з чинним законодавством, належить розміщувати з урахуванням прибутковості, ліквідності та диверсифікованості. Вони мають бути представлені активами таких категорій:

- грошові фонди на розрахунковому рахунку;

- банківські вклади (депозити);

- валютні вкладення згідно з валютою страхування;

- нерухоме майно;

- цінні папери, що передбачають отримання доходів;

- цінні папери, що емітують ся державою;

- права вимоги до пере страховиків;

- інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України;

- банківські метали;

- кредити страхувальникам-громадянам, що уклали договори страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту під заставу викупної суми. У цьому разі кредит не може бути видано раніше, ніж через один рік після надання чинності договором страхування, та на строк, який перевищує період, що залишився до закінчення дії договору страхування;

- готівка в касі в обсязі лімітів залишків каси, встановлених НБУ.

3. Доходи, витрати, фінансові результати страхової компанії

- від страхової діяльності;

- від інвестиційної діяльності та розміщення тимчасово вільних коштів;

- від інших операцій.

Доходи від страхової діяльності включають:

- зароблені страхові платежі за договорами страхування та перестрахування;

- комісійні винагороди за перестрахування;

- частки від страхових сум та страхових відшкодувань сплачені перестраховиками;

- повернуті суми із централізованих страхових резервів;

- повернуті суми технічних резервів, відмінних від резерву незароблених премій, у випадках і на умовах, передбачених чинним законодавством.

Зароблені страхові платежі визначаються за формулою

ЗСП = СНСП зв.п + СНЗСП поч.зв.н - СНЗСП к.зв.п ,

де ЗСП - зароблені страхові платежі;

СНСП зв.п - сума надходжень страхових платежів за звітний період;

СНЗСП поч.зв.н - сума незароблених страхових платежів на початок звітного періоду;

СНЗСП к.зв.п - сума незароблених страхових платежів на кінець звітного періоду.

До суми надходжень страхових платежів не включаються частки страхових платежів, які сплачено перестраховиками у звітному періоді за договорами перестрахування.

Страхові платежі - первинний дохід страхової організації та основа подальшого обігу засобів, джерело фінансування інвестиційної діяльності.

Оскільки від моменту надходження платежів страхувальників на рахунки страховиків до виплати їх у формі страхового покриття минає певний час, а тривалість збереження засобів страхувальника визначається строком договору, що може становити три, п'ять, десять, п'ятнадцять і більше років, то запасні і резервні фонди, які формує страховик, можуть десятиріччями не використовуватись. Це створює об'єктивну основу для формування позичкового фонду, прямого інвестування, участі в комерційних операціях іншого виду, даючи дохід від інвестиційної діяльності та розміщення тимчасово вільних засобів.

Крім того, страхова компанія може мати дохід від надання послуг, пов'язаних з ризик - менеджментом, консультаціями, підготовкою кадрів і т. ін.

Витрати страховика утворюють собівартість страхових послуг. Вони мають таку структуру:

- витрати на виплату страхових сум та страхових відшкодувань;

- відрахування в централізовані страхові резервні фонди;

- відрахування в технічні резерви, відмінні від резервів незароблених премій, у випадках і на умовах, передбачених активами чинного законодавства;

- витрати на проведення страхування;

- інші витрати.

Собівартість у страховій справі - явище особливе. Страховик, беручи на себе страхову відповідальність за певним видом договору, тільки приблизно знає, у яку суму йому обійдеться надання тієї чи іншої страхової послуги. Вона може коштувати страховику тільки суми витрат на ведення справи за цим договором, а може, окрім того, включати виплату річного відшкодування. Саме тому в страховій практиці явище собівартості розглядають у вузькому та широкому її розумінні.

Головна стаття витрат страховика - виплата страхових сум і страхового відшкодування.

Зіставляючи доходи і витрати страхової організації, визначають її фінансові результати. Найбільш загальним показником результативності діяльності страховика є його валовий дохід. Він визначається як сума доходу від страхової діяльності, прибутку від позареалізаційних операцій та іншої реалізації, зменшених на виплати страхового відшкодування та страхових сум, відрахувань у централізовані страхові резервні фонди та в технічні резерви, інші, ніж резерв незароблених премій.

Складові валового доходу :

· Прибуток від страхових операцій є різницею між ціною наданих страхових послуг та їх собівартістю. Головним джерелом формування прибутку від страхових операцій є прибуток у тарифі, який під час калькуляції навантаження закладається в тарифну ставку як самостійний елемент ціни на страхову послугу. Частка прибутку в тарифі встановлюється у відсотках або в абсолютному розмірі.

Фактичний прибуток від страхових операцій може формуватись за рахунок будь-якого елемента тарифу, включно з нетто-ставкою. З метою виключення цієї можливості і для забезпечення формування запасних фондів у достатньому обсязі використовують такий порядок розподілу фонду поточних платежів, згідно з яким за кожним видом страхування в запасний фонд перераховується різниця між нормативним і фактичним обсягами виплат.

Фактичний прибуток від страхових операцій включає:

- прибуток у тарифах;

- економію з витрат на ведення справи;

- економію на управлінських витратах, яка є тоді, коли їхні темпи зростання відстають від темпів зростання страхових платежів.

· Прибуток від діяльності із страхування життя визначається сумою надлишку резерву довгострокових зобов'язань понад обсяг страхових зобов'язань.

· Прибуток від інвестування та розміщення тимчасово вільних коштів не включає доходів від інвестування та розміщення коштів резервів зі страхування життя і медичного страхування у разі використання їх на поповнення резервів зі страхування життя відповідно до методики формування резервів зі страхування життя або поповнення резервів з медичного страхування у випадках , передбачених чинним законодавством.

Показник рівня дохідності за операціями або за будь- яким видом страхування називають рентабельністю.

Рівень рентабельності (РР) визначають за формулою

Річна сума прибутку

РР = --------------------------------

Річна сума платежів за будь-яким

видом страхування або за страховими

операціями в цілому

Рівень рентабельності показує, який прибуток отримує страховик з кожної гривні страхових платежів . Цей показник ув'язує розмір прибутку як джерела фінансових ресурсів з обсягом робіт із формування страхового фонду.

4. Система показників ефективності діяльності страховика

Окрім прибутковості, ефективність страхових компаній ,що здійснюють страхування інше, ніж страхування життя , можна відобразити системою таких показників.

1. Показник ділової активності , який показує відношення надходжень страхових премій на певну дату поточного року до валюти балансу на цю ж дату за попередній рік.

Цей показник показує, скільки оборотів зробив капітал страховика за певний проміжок часу. Кожний оборот капіталу може приносити страховику прибутки чи збитки. Тому цей коефіцієнт характеризує ефективність використання ресурсів страховика.

2. Зіставлення обсягів власного капіталу і статутного капіталу.

Складовими власного капіталу є:

- статутний капітал;

- додатковий капітал;

- нерозділений прибуток;

- резервний фонд;

- інший капітал, за винятком несплаченого і вилученого капіталу.

Якщо обсяг власного капіталу перевищує обсяг статутного капіталу, то таке співвідношення характеризує прибуткову діяльність страховика. Остання дає змогу страховій компанії здійснювати дивідендів, реінвестовувати капітал і т. ін.

Якщо обсяг статного капіталу перевищує обсяг власного капіталу, то це свідчить про збиткову діяльність страховика , про заборгованість засновників стосовно сплати статутного капіталу.

3. Рівень сплаченого статутного капіталу. Чим він вищий , тим вищий рівень зацікавленості власників капіталу в розвитку страхової компанії.

4. Показники структури активів , які визначають рівень платоспроможності страховика:

- відношення суми інвестиційних вкладень і грошових коштів до загальної суми активів. Цей показник має наближатись до одиниці;

- відношення інвестиційних вкладень і грошових коштів до розміру страхових резервів. Цей показник має бути рівним або більшим від одиниці.

5. Темп зростання страхових премій визначається як відношення надходжень страхових премій у поточному році до надходжень страхових премій у попередньому році.

Різке збільшення темпів зростання страхових премій означає зростання зобов'язань страхової компанії, що потребує зростання власного капіталу.

Значне зменшення темпів зростання страхових премій свідчить про порушення збалансованості страхової діяльності, що загрожує фінансовій стабільності страховика.

6. Показник забезпечення страховика власними засобами визначається як відношення обсягу власного капіталу до технічних резервів. Оптимальне значення показника більше 28%. Достатній обсяг власних засобів страховика, вільних від зобов'язань, є надійним чинником фінансової стійкості страхової компанії.

7.Рівень покриття інвестиційними активами страхових резервів визначається як відношення обсягу інвестиційних активів та грошових коштів до страхових резервів ( резервів незароблених премій).

Бажано, щоб обсяг інвестиційних активів перевищував обсяг страхових резерів, або ж,принаймні, дорівнював йому.

Якщо ж обсяг страхових резерів перевищує інвестиційні активи і кошти, це свідчить про розміщення засобів у високоризикові або неліквідні активи.

8. Показники, що характеризують участь перестраховика у забезпеченні фінансової надійності страхової компанії:

- частка страхових платежів, що належать перестраховикам, показує залежність здатності страхової компанії до виконання своїх зобов'язань від надійності партнерів по страхуванню. Оптимальне значення цього показника визначається межами 5-50 % від валових показників страхових платежів. Перевищення показником встановленої межі свічить про надто високий ступінь залежності страховика від партнерів по страхуванню. Якщо цей показник менший від встановленої межі, це свідчить про фактичну відсутність зв'язку фінансового стану страховика з перестраховими операціями;

- участь перестрахувальників у страховій премій визначається як відношення обсягу страхових премій за ризиками, що передаються у перестрахування, до загального обсягу страхових премій.

Цей показник показує ступінь участі операцій з перестрахування ризиків у забезпеченні фінансової стійкості страхової компанії. Оптимальне значення цього показника знаходиться в межах 5-50 % від обсягу страхових премій. Якщо коефіцієнт буде нижчим від встановленої межі, це свідчитиме про фактичну відсутність залежності фінансового стану страховика від перестрахових операцій, і навпаки, перевищення коефіцієнтом встановленої межі свідчить про надмірну залежність фінансового стану страховика від партнерів з перестрахування.

5. Оподаткування страховиків

Для страховиків передбачено особливий порядок оподаткування доходів. Ця особливість зумовлена такими причинами.

По-перше, страховик виконує різні за своєю економічною та соціальною спрямованістю операції:

- страхові;

- інвестиційні;

- розміщення тимчасово вільних коштів;

- інші.

Із усіх перерахованих вище операцій тільки страхові операції мають відмінне від отримання прибутку цільове спрямування. Їх метою є страховий захист страхувальників.

По-друге, Закон України „ Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 18 листопада 1997 р. виділяє два види страхування:

- страхування ризиків;

- страхування життя.

Страхування ризиків охоплює майнове страхування і страхування відповідальності.

Облік операцій зі страхування життя фізичних осіб ведеться страховиками окремо.

Об'єктом оподаткування страхової діяльності є валовий дохід від страхової діяльності.

Для ризикових видів страхування валовий дохід - це сума страхових внесків, страхових платежів або страхових премій, нагромаджених страховиками протягом звітного періоду за договорами страхування та перестрахування ризиків на території України та за її межами. Цей дохід оподатковується за ставкою 3%. Ставка оподаткування в цьому разі не залежить від результатів фінансової діяльності страховика, включається в ціну страхового платежу і набуває для страховика рис непрямого податку.

Оподаткування доходів страховиків , отриманих від операцій зі страхування життя, здійснюється таким чином:

1. Згідно із зазначеним вище Законом „ Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не оподатковуються доходи страховиків-резидентів, одержані від операцій зі страхування життя, які передбачають страхову виплату в разі настання таких страхових випадків:

- смерть застрахованого ;

- рішення суду про оголошення застрахованої особи мертвою;

- доживання застрахованої особи до закінчення дії страхового договору або досягнення нею віку, визначеного договором страхування. Строк дії договору має бути не меншим 10 років для осіб, молодших 50 років, та не меншим 5 років - для осіб, котрим понад 50 років. При цьому часткові виплати страхових сум до закінчення дії договорів страхування не здійснюються.

2. У разі дострокового розірвання договору зі страхування життя доходи, отримані страховиком, підлягають оподаткуванню за підсумками податкового періоду, протягом якого відбулося розірвання договору, за ставкою 6% .

3. Доходи від страхування майнових інтересів, пов'язаних зі здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованого, оподатковуються за ставкою 3%.

Оподаткування доходів страховика, отриманих від інших видів діяльності

Джерелами інших договорів страховика є:

- фінансова діяльність, пов'язана з розміщенням страхових резервів та управління ними;

- сумісна діяльність страховиків;

- позареалізаційна діяльність.

Прибуток страховика , отриманий від інших видів діяльності, оподатковується на загальних засадах за ставкою 30%.

Оподаткування страховиків-нерезидентів

Статтею 13.6 Закону України „ Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 18 листопада 1997 р., передбачено оподаткування доходів нерезидентів, отриманих у формі страхових внесків, страхових платежів або страхових премій від перестрахування ризиків, в т.ч. страхування ризиків життя на території України та ризиків резидентів за межами України, за ставкою 15% у джерела їх виплати за рахунок таких виплат.

Якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені вище названим законом, застосовуються норми міжнародного договору. Тому при розгляді питання оподаткування доходів, які отримують нерезиденти з джерелом походження в Україні, мають бути враховані положення угоди про уникнення подвійного оподаткування, укладеної Україною з країною, де нерезидент має постійне місце перебування. Серед країн, з якими Україна уклала міжнародні угоди про уникнення подвійного оподаткування, - Велика Британія , Польща, Білорусь, Угорщина, Молдова, Швеція, ФРН, Канада, Словаччина, Данія, Норвегія, Естонія , Вірменія, Казахстан, Нідерланди, Болгарія, Румунія, Литва, Узбекистан, Фінляндія. Крім того, згідно зі ст 7 Закону України „ Про правонаступництво України” чинні договори СРСР з країнами : Австралією, Бельгією, Індією, Іспанією, Італією, Кіпром, Малайзією, Монголією, США, Францією, Чехією, Швейцарією та Японією.

Резиденти- страховики, котрі утримують і перераховують до відповідного бюджету податок на доходи нерезидентів, отримані у вигляді страхових платежів від перестрахування ризиків з території України, зобов'язані надати в державний податковий орган за своїм місцем проживання звіт про утримання і внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів згідно з Порядком надання звітів про утримання і внесення в бюджет податку на доходи нерезидентів, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 16 січня 1998 р. № 28.

Питання для самоконтролю

1. Економічна суть та значення прибутку.

2. Який порядок формування витрат на ведення страхової справи?

3. Дайте визначення поняття '' страхові премії ''.

4. Який порядок визначення зароблених страхових премій ?.

5. Порядок розподілу і використання прибутку підприємства.

6. Які відмінності у складі доходів і витрат відповідно до податкового і страхового законодавства.

7. Які показники рентабельності страхової діяльності?.

Тема 10. Страхування у зовнішньоекономічній діяльності

План

1. Необхідність, зміст та структура страхування ЗЕД.

2. Угоди з перевезення вантажів.

3. Страхування морських суден.

4. Обов'язкове авіаційне страхування.

1. Необхідність, зміст та структура страхування ЗЕД

Страхування зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) пов'язане з обслуговуванням специфічних страхових інтересів експортерів та імпортерів товарів і послуг.

Отримання покупцем імпортованих товарів не можливе без їх перевезення з однієї країни в іншу. Це перевезення пов'язане з системою майнових ризиків, які мають досить складну структуру і підлягають страхуванню. До них відносять:

страхування засобів наземного транспорту;

страхування засобів повітряного транспорту;

страхування засобів водного транспорту;

страхування вантажів;

страхування контейнерів;

страхування інших видів майна (крім перелічених);

страхування фінансових ризиків.

Крім майнових ризиків страхування ЗЕД включає страхування відповідальності власника транспортних засобів.

Варто зазначити, що страхування вантажів є однією з найпоширеніших страхових операцій ЗЕД. Страхування досить тісно пов'язане зі страхуванням власне транспортних засобів. Тому страхування вантажів розглядають як елемент транспортного страхування.

У цьому розділі детально розглядається морське та авіаційне страхування. Стосовно ж залізничного транспорту варто зазначити, що згідно з чинним законодавством України відповідальність за втрату чи пошкодження багажу (вантажобагажу) покладено на залізницю. Тому ми вважаємо за необхідне розкрити межі та форми цієї відповідальності, зауважуючи, що ця відповідальність має ознаки страхування, але насправді не тотожна йому.

2. Угоди з перевезення вантажів

Невід'ємною умовою торговельної угоди є договір страхування вантажу. Найпоширенішими у світовій торгівлі є такі типи торговельних договорів: GIF, FAS, FOB, FCA, CFR, DES, DEQ.

Угода GIF походить від початкових букв англ. слів "cost", що в перекладі означає "вартість товару", "insurance" -- "страхування" та "freight" -- "фрахт".

За цією угодою продавець зобов'язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для поставки товару в погоджений порт призначення, а також забезпечити морське страхування для усунення ризиків загибелі або пошкодження товару при перевезенні. Продавець укладає договір страхування і сплачує страховий внесок.

Покупець мусить знати, що за угодою CIF продавець повинен одержати страховку на мінімальне покриття.

За цією угодою продавець повинен здійснити очистку товару від мита на експорт.

При продажу товарів за умовами C1F продавець зобов'язаний:

доставити вантаж на борт судна в порт відвантаження в погоджений день або строк;

сплатити всі витрати, пов'язані з митними формальностями, потрібними для вивозу, а також усі мита, податки та інші офіційні збори, що сплачуються при вивозі;офіційними урядовими актами

З цього моменту всі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару перекладаються на покупця.

Доказом поставки є транспортний документ або еквівалентне електронне повідомлення.

Термін FAS вимагає, щоб покупець очистив товар від мита на експорт.

Зобов'язання продавця:

поставка товару відповідно до договору;

відповідальність за всі ризики загибелі або пошкодження товару до моменту, коли він поставлений вздовж борту судна;

негайне повідомлення покупця про поставку товару вздовж борту судна;

здійснення витрат щодо перевірки товару;

забезпечення упаковки за свій рахунок.
Зобов'язання покупця:

сплата ціни, передбаченої договором;

отримання на свій ризик і за свій рахунок будь-яких експортної та імпортної ліцензій;

виконання всіх митних формальностей щодо експорту та імпорту товарів, а в окремому випадку --для транзитного перевезення через треті країни;

укладання за свій рахунок договору перевезення товару з погодженого порту відвантаження;

відповідальність за всі ризики загибелі або пошкодження товару з моменту його поставки вздовж борту судна;відповідальність за виплати всіх додаткових витрат, які виникли внаслідок того, що судно не прибуло вчасно або не в змозі прийняти, або припинило прийняття вантажу до настання встановленої дати і т. ін.;

сплата мита, податків та інших офіційних зборів, а також витрат щодо виконання митних формальностей, які стягуються при вивезенні та ввезенні товару, а в окремому випадку -- для транзитного перевезення через треті країни;

відповідальність за сплату всіх витрат і зборів, що зазнав продавець при наданні допомоги;

завчасне повідомлення продавця про назву судна, місце навантаження і час поставки;

прийняття доказу поставки;

здійснення всіх витрат, пов'язаних з повторною перевіркою товару;

сплата всіх витрат і зборів, пов'язаних з одержанням документів або еквівалентних електронних повідомлень;

відшкодування всіх витрат і зборів, що їх зазнав продавець при наданні допомоги відповідно до цього пункту.

Угода FOB ("франко-борт") походить від англ. "free on board" і означає, що зобов'язання стосовно поставки вважається виконаним після того, як товар передано через поручні судна в погодженому порту відвантаження. Це означає, що покупець зобов'язаний нести всі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару від цього моменту.

Угода FOB вимагає, щоб продавець здійснив очистку товару від мита на експорт. Цю умову можна використовувати тільки для морського та внутрішнього водного транспортування.

Якщо перевезення здійснюють за типом "ро -- ро" або в контейнерах, найбільш прийнятною є угода FCA.

За вимогами FOB продавець має такі зобов'язання:

доставити згідно з договором товар і торговий рахунок-фактуру або еквівалентне йому електронне повідомлення;

одержати на свій ризик і за свій рахунок експортну ліцензію або інший дозвіл державних органів і виконати всі митні формальності, необхідні для вивозу товару;

нести витрати за перевірку товару та його упакування.

Зобов'язання покупця за угодою FOB:

-- сплата ціни, передбаченої договором; одержання за свій рахунок і на свій ризик імпортної ліцензії (чи іншого документа державних органів);

виконання всіх митних формальностей щодо ввезення товарів, а в окремому випадку -- для їх транзитного перевезення через треті країни;

несення всіх витрат щодо товару з моменту, коли він перейшов через поручні судна в погодженому порту відвантаження;

сплата всіх додаткових витрат, пов'язаних з тим, що судно не прибуло вчасно або воно не може прийняти товари, або якщо покупець не зміг вчасно оповістити продавця про назву судна, пункт призначення і час поставки;

сплата всіх мит, податків та інших офіційних зборів, а також витрат щодо виконання митних формальностей, які стягуються при ввезенні товарів, а в окремому випадку -- для їх транзитного перевезення через треті країни;

сплата всіх витрат і зборів, що виникли при одержанні документів або еквівалентних електронних повідомлень.

Угода FCA ("франко-перевізник") означає, що зобов'язання продавця стосовно поставки вважається виконаним після передачі товару, очищеного від експортного мита, під відповідальність перевізника, названого покупцем, у погодженому місці або пункті.

Якщо покупець не вказав точного пункту, то продавець може вибрати у межах домовленого місця або зони пункт, де перевізник візьме товар під свою відповідальність.

Якщо згідно з торговим звичаєм потрібна допомога продавця щодо укладання договору з перевізником ( у випадку використання залізничного або повітряного транспорту), то продавець може діяти на ризик і за рахунок покупця.

Цю умову можна використовувати для будь-якого виду транспорту, у т. ч. і комбінованого.

Перевізник -- будь-яка особа, яка за договором перевезення зобов'язується виконати або забезпечити виконання перевезення залізницею, автомобільним, морським, повітряним, внутрішнім (судноплавним) шляхами, а також поєднуючи ці способи перевезення.

Якщо покупець дає вказівку продавцеві доставити вантаж якійсь особі, яка не є перевізником (наприклад, експедиційному агентству), то продавець вважається таким, що виконав своє зобов'язання щодо поставки товару з моменту, коли він опиниться на зберіганні цієї особи.

За угодою FCA продавець зобов'язаний:

доставити товар і товарний рахунок-фактуру чи еквівалентне йому електронне забезпечення за договором;

одержати на свій ризик і за свій рахунок експортну ліцензію;

доставити товар на зберігання перевізнику чи іншій особі, вибраному покупцем чи продавцем у зазначеному місці (чи пункті) у день чи в межах терміну, визначеного для доставки;

нести всі ризики загибелі або пошкодження товару до моменту, коли товар буде поставлений перевізнику;

сплатити витрати, пов'язані з митними формальностями, а також усі мита і податки та інші збори щодо вивезення товарів;

завчасно повідомити покупця про доставку товару на зберігання перевізникові;

нести весь ризик пошкодження чи загибелі товару аж до моменту його доставки.

Основні зобов'язання покупця за угодою FCA:

сплатити ціну, передбачену договором;

прийняти поставки товару;

отримати за свій рахунок та на свій ризик необхідні імпортні ліцензії;

виконати всі митні формальності щодо імпорту товару;

-- нести ризик втрати або пошкодження товару, а також витрати щодо повторної перевірки і т. ін. товару з моменту його доставки;

повідомити продавця про особу перевізника.

Угода CFR (cost and freght) перекладається з англійської як "вартість і фрахт".

Ця угода означає, що продавець зобов'язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в погоджений пункт призначення, однак ризики загибелі або пошкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, спричинених подіями, що відбулися після доставки товару на борт судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу через поручні судна в порту відвантаження. Ця угода (CFR) вимагає, щоб продавець очистив товар від мита на експорт. Це означає, що всі експортні формальності для вивезення товару здійснює і сплачує продавець.

Цю вимогу можна застосувати лише для морського й внутрішнього водного транспортування.

Зобов'язання продавця за угодою CFR:

доставити товар і торговий рахунок-фактуру(електронне повідомлення);

отримати за свій рахунок і на свій ризик експортну ліцензію (чи інший документ);

виконати всі митні формальності, пов'язані з експортом товару;

укласти за свій рахунок договір перевезення товару до погодженого порту призначення;

нести всі витрати стосовно товару аж до моменту його фактичного переходу за поручні судна у встановленому порту відвантаження;

оплатити фрахт та інші збори, пов'язані з перевезенням товару та його розвантаженням, перевіркою товару, упаковкою та маркуванням;

на прохання продавця, на його ризик і за його рахунок сприяти продавцеві в одержанні документів та інформації щодо одержання страховки.

3. Страхування морських суден

Основні вимоги, що пред'являються до договорів морського страхування, відображено в Кодексі торговельного мореплавства України (КТМ).

Об'єкти морського страхування:

морські судна (каско);

вантажі (карго);

фрахт;

контейнери;

відповідальність судновласників перед третіми особами.

Групи страхових ризиків при страхуванні морських суден:

відповідальність за загибель та пошкодження судна;

без відповідальності за пошкодження, крім випадків краху (загибелі) судна;

без відповідальності за окрему аварію;

відповідальність тільки за повну загибель судна, включаючи витрати на його спасіння;

відповідальність тільки за повну загибель судна.

Ш Якщо судно застраховане за умовами відповідальності за загибель та пошкодження судна, відшкодуванню підлягають:

-- збитки від пошкодження чи фактичної загибелі судна, спричинені вогнем, блискавкою, бурею, посадкою судна на мілину, зіткненням з іншим судном чи з нерухомими або плаваючими об'єктами, а також нещасними випадками, що виникли при завантаженні чи розвантаженні палива, вибуху на борту судна та за його межами;

-- збитки, пов'язані з поломкою валів, з прихованими дефектами корпусів машин та котлів, а також з необачністю та помилками капітана, механіка та інших членів команди чи лоцмана;

збитки від пошкодження судна, спричинені заходами щодо його спасіння;

збитки від пропажі судна безвісти;

збитки, які судновласник одного судна має відшкодувати іншому судновласнику;

збитки з загальної аварії;

всі витрати, зумовлені заходами щодо спасіння судна, зменшення збитків та встановлення його розміру, якщо збиток відшкодовується за умовами страхування.

За цією групою ризиків збитки від пошкодження відшкодовуються, як правило, із застосуванням трьох відсоткової франшизи.

Без франшизи вищеназвані збитки відшкодовуються тільки тоді, коли їх причиною стали зіткнення з іншим судном, посадка на мілину, пожежа та вибух.

Збитки від повної загибелі судна завжди відшкодовуються без франшизи.

Ш Якщо судно застраховане за умовами без відповідальності за пошкодження, крім випадків краху, то обсяг відповідальності страховика перед страхувальником обмежений. За умови повної загибелі страховик відшкодує збитки у повному обсязі, а збитки від пошкодження відшкодовуються виключно за умов краху, посадки на мілину, пожежі, вибуху та зіткнення.

Ш Якщо судно застраховане за умовами без відповідальності за окрему аварію, то відшкодуванню підлягають збитки від повної фактичної або конструктивної загибелі судна з причин, зазначених у пункті 1.

Ш Якщо судно застраховане за умовами відповідальності тільки за повну загибель судна, включаю чи витрати щодо спасіння, то відшкодуванню підлягають збитки від повної загибелі судна, пропажі судна безвісти та витрати, пов'язані зі спасінням судна.

Ш Застраховане за умовами відповідальності тільки за повну загибель судно передбачає відшкодування тільки за умов повної загибелі судна та за умови пропажі судна безвісти.

В усіх вищезазначених випадках страховик звільняється від відшкодування збитків за умови, якщо:

-- аварія є наслідком навмисних дій або необачності страхувальника, вигодонабувача або їх представника;

-мала місце непристосованість судна для даного виду плавання (не морехідність судна);

мала місце зношеність судна, його старість;

без відома страховика, але з відома страхувальника на судно були завантажені вибухові вантажі;

судно було знищене або пошкоджене мінами, торпедами, бомбами та іншими знаряддями війни; актами громадянської непокори; було конфісковане, арештоване або знищене за рішенням влади;

має місце втрата фрахту.

Договір страхування морського судна підписується на основі письмової заяви страхувальника, де обов'язково мають бути вказані відомості про: - об'єкт страхування;

тип, рік побудови судна і т. ін.;

умови страхування;

страхова сума;

період страхування.

Стосовно періоду страхування варто зазначити, що судно може бути застраховане на один рейс або на певний строк. Якщо судно страхують на один рейс, то вказують порти, куди заходить судно, а якщо -- на певний строк, то вказують термін та передбачувані райони плавання.

Строк відповідальності страховика починається з 24-ї год. і закінчується о 24-й год. тих чисел, які вказано в договорі (якщо судно страхують на певний строк).

Якщо ж страхують судно на один рейс, то відповідальність страховика починається з моменту віддачі швартових або зняття з якоря в порту відправлення і закінчується в момент пришвартування або постановки на якір у порту призначення.

Якщо судно виходить за межі території, обумовленої договором, або змінює рейс без попереднього повідомлення про це страховика, відповідальність останнього стосовно збитків, пов'язаних зі страховими подіями, припиняється. Якщо зміни маршруту були вимушеними, то з метою уникнення розторгнення договору страховиком в одноосібному порядку необхідно повідомити про обставини, що змінились, страховика, давши згоду на сплату додаткової страхової премії.

Якщо відхилення від маршруту було зумовлене необхідністю уникнути зіткнення з іншим судном (чи іншим об'єктом) або воно було пов'язане з необхідністю спасіння життя людей, то воно не вважається таким, що порушує договір страхування. Пояснюється це тим, що міжнародна конвенція зобов'язує капітанів суден надавати допомогу будь-якій особі, якій на морі загрожує небезпека.

Якщо в період дії договору відбулися зміни в ризику для морського судна, страхувальник мусить про них повідомити страховика, і останній має право вимагати додаткову плату за змінені умови страхування. Якщо страхувальник відмовляється від сплати додаткової премії, дія договору припиняється в одноосібному порядку з боку страховика з моменту зміни рівня ризику.

4. Обов'язкове авіаційне страхування

Договір морського страхування вантажу здійснюється на основі письмової заяви страхувальника, де мають бути відображені такі відомості: точне найменування вантажу; кількість місць; маса вантажу; рід упаковки; номера та дати коносаментів або інших перевізних документів; назва, рік побудови, прапор і тоннаж судна; спосіб розміщення вантажу(насипом, наливом, навалом, у трюмі, на палубі); пункт відправлення вантажу; пункт призначення вантажу; дата відправки вантажу; страхова сума вантажу; умови страхування.

Якщо страхова сума, оголошена страхувальником, нижча вартості застрахованого інтересу (страхової вартості), страховик відповідає за збитки пропорційно відношенню страхової суми до страхової вартості.

Якщо страхова сума, зазначена в договорі морського страхування, перевищу є страхову вартість, договір є недійсним щодо тієї частки страхової суми, яка перевищує страхову вартість.

Якщо інтерес застрахований у кількох страховиків, що разом перевищують страхову вартість, усі страховики відповідають лише в межах страхової вартості, відповідальність кожного окремого страховика здійснюється пропорційно страховій сумі за укладеним ним договором морського страхування.

Види відповідальності зі страхування вантажу при міжнародних перевезеннях такі ж, як і для внутрішніх перевезень.

За умовами відповідальності за всі ризики вилучаються зі страхування ризики, пов'язані:

з пошкодженням і загибеллю вантажу від знарядь війни, піратських дій;

конфіскацією та арештом за вимогою властей;

радіацією;

навмисними діями та необачністю страхувальника або його представника;

порушенням правил перевезення, зберігання, невідповідності упаковки і т. ін.;

впливом трюмного повітря або основних властивостей вантажу;

вогнем та вибухом, за умови, що на судно без відома страховика були завантажені вибухонебезпечні та вогненебезпечні речовини;

недостачею вантажу при непошкодженій упаковці;

пошкодженням вантажу гризунами, червами, комахами;

-- запізненням доставки вантажу та падінням цін.

Якщо вантаж страхується з відповідальністю за окрему аварію, то збитки від цієї аварії не підлягають розподілу між судном, вантажем і фрахтом, їх несе той, хто їх зазнав, або той, на кому лежить відповідальність за їх спричинення.

До збитків від окремої авари належать ті збитки, які не визначаються загальною аварією, а саме:

вартість викинутого за борт вантажу, що само зайнявся, і вантажу, що перевозився на судні всупереч правилам і звичаям торговельного мореплавства;

збитки, заподіяні (будь-яким чином) під час гасіння пожежі на борту судна, внаслідок дії диму або зігрівання;

збитки, заподіяні обрубуванням уламків або частин судна, знесених чи загублених у результаті нещасного випадку;

витрати, пов'язані з переміщення або вивантаженням вантажу, палива чи предметів постачання в порту відправлення чи заходження або в місці сховища, коли пошкодження судна виявлено в порту відправлення або заходження, за умови, що протягом рейсу не трапилося ніякого нещасного випадку чи іншої надзвичайної події, пов'язаної з таким пошкодженням, а також коли такі витрати було здійснено виключно з метою переукладання вантажу через зміщення під час рейсу, якщо тільки таке переукладання не є необхідним заради загальної безпеки;

витрати на заробітну плату та утримання екіпажу судна, а також на паливо і предмети постачання, зроблені за період ремонту пошкодження судна, навіть за умови, що ремонт був зумовлений потребою безпечного продовження рейсу у випадках, коли пошкодження судна виявлено в порту відправлення або заходження, за умови, що протягом рейсу не трапилося ніякого нещасного випадку, пов'язаного з таким пошкодженням;

будь-які збитки або витрати, понесені судном або вантажем внаслідок збільшення тривалості рейсу(збитки від простою, зміни цін тощо).

Збитки від загальної аварії розподіляються між судном, фрахтом і вантажем пропорційно їх вартості.

Під фрахтом у даному випадку розуміють також плату за перевезення пасажирів і багажу.

Загальна аварія -- це подія, що зумовила збитки, яких зазнано внаслідок зроблених навмисно і розумно надзвичайних витрат або пожертвувань з метою врятування судна, фрахту і вантажу, що провозиться на судні, від загальної для них небезпеки.

До збитків, що належать до загальної аварії (ст. 279), відносять:

збитки, спричинені викиданням вантажу або при належностей судна за борт, а також збитки від пошкодження судна чи вантажу під час здійснення заходів для загального порятунку, зокрема внаслідок проникнення в трюм води через відкриті для викидання вантажу люки або інші зроблені для цього отвори;

збитки, зумовлені гасінням пожежі, включаю чи збитки від затоплення судна, що загорілося;

битки, заподіяні навмисною посадкою судна на мілину і зняттям такого судна з мілини;

збитки від пошкодження двигунів, інших машин чи котлів судна, що знаходяться на мілині, заподіяні внаслідок спроби зняти судно з мілини;

надзвичайні витрати, пов'язані з перевантаженням вантажу, палива або предметів постачання з судна в ліхтери, з найманням ліхтерів та зі зворотним завантаженням на судно у разі посадки судна на мілину;

збитки від пошкодження або загибелі вантажу, палива чи предметів постачання, заподіяні переміщенням їх на судні, вивантаженням із судна, зворотним завантаженням і укладанням, а також під час зберігання у тих випадках, коли самі витрати на виконання цих операцій визначаються загальною аварією;

витрати, зроблені з метою отримання допомоги, як за договором про рятування, так і без нього, тією мірою, якою рятувальні операції здійснювалися з метою запобігання небезпеці для судна, фрахту і вантажу;

збитки від забруднення довкілля, що виникло внаслідок загальної аварії;

втрата фрахту, спричинена втратою вантажу, у тих випадках, коли втрата вантажу відшкодовується в порядку розподілу загальної аварії, при цьому з фрахту виключаються витрати, що були б зроблені перевізником вантажу для його отримання, але внаслідок пожертвування зроблені не були.

Відшкодування збитків за загальною аварією

Загальна вартість майна, що бере участь у покритті збитків за загальною аварією, називається контрибуційним капіталом.

Збитки від пошкодження або загибелі вантажів, завантажених на судно без відома судновласника або його агентів, а також від пошкодження і загибелі вантажів, що навмисно були здані для перевезення під неправильним найменуванням, не розподіляються у порядку, визначеному для загальної аварії.

Однак, якщо ці вантажі було врятовано, їх власники зобов'язані брати участь на загальних підставах у внесках, пов'язаних із загальною аварією.

Власники вантажів, вартість яких у момент здачі для перевезення була зазначена нижче їх дійсної вартості, беруть участь у внесках, пов'язаних із загальною аварією, відповідно до дійсної вартості вантажів, але отримують відшкодування збитків лише відповідно до їх зазначеної вартості (ст. 282).

Збитки від пошкодження або втрати пожертвуваного вантажу, що відшкодовуються у порядку розподілу загальної аварії, визначаються відповідно до вартості на момент розвантаження, яка визначається за рахунком, виставленим одержувачеві вантажу, а в разі відсутності рахунка -- за його відвантажувальною вартістю. Вартість на момент розвантаження включає вартість страхування і фрахту, крім тих випадків, коли фрахт перебуває на ризику інших інтересів, ніж вантаж.

У разі продажу пошкодженого вантажу, збитки, що відшкодовуються, визначаються як різниця між його вартістю у непошкодженому стані і чистою виручкою від його продажу (ст. 284).

Визначення загальної вартості майна у зв'язку з загальною аварією

Контрибуційні внески, пов'язані із загальною аварією, відраховуються з дійсної чистої вартості на момент закінчення рейсу, за винятком внесків за вантаж, що відраховуються з вартості вантажу на момент розвантаження, яка визначається за рахунком, виставленим одержувачеві вантажу, а в разі відсутності рахунка -- з відвантажувальної вартості. Вартість вантажу включає вартість страхування і фрахт, крім випадків, коли фрахт перебуває на ризику інших інтересів, ніж вантаж, за вирахуванням з неї вартості витрати або пошкодження, завданих вантажу до моменту розвантаження включно.

Вартість судна визначається без урахування позитивного або негативного ефекту бербоут (або тайм-чартеру).

До цих вартостей додається сума, що відшкодовується за загальною аварією за пожертвування майна, якщо тільки ця сума вже не включена. При цьому із суми фрахту або проїзної плати, що перебувають на ризику судновласника, виключаються заробітна плата і витрати на утримання екіпажу, які не довелося б сплачувати, якби судно і вантаж повністю загинули за обставин, що спричинили загальну аварію, і які не були віднесені до загальної аварії.

Крім того, з вартості майна виключаються всі додаткові витрати, зроблені щодо цього майна після загальної аварії, за винятком тих витрат, які належать до загальної аварії.

Вантаж і власне майно пасажирів, на яке не було видано коносамент, не беруть участь у внесках, пов'язаних із загальною аварією (ст. 287).

При настанні будь-якого страхового випадку під час рейсу, пов'язаного зі стихійним лихом, капітан судна з метою зняття з себе відповідальності за можливі пошкодження вантажу чи судна в першому ж порту заявляє компетентним державним органам морський протест.

Заява про морський протест повинна вміщувати опис обставин події та заходів, вжитих капітаном для забезпечення цілості довіреного йому майна.

...