Страхування: основні аспекти

4. Хто виступає страхувальниками при страхуванні цивільної відповідальності власників транспортних засобів?

5. Що таке страховий випадок?

6. У чому полягає страхування професійної відповідальності?

7. Які існують види СДС?.

8. Хто виступає суб'єктами в екологічному страхуванні?

Тема 5. Підприємницька діяльність та її страховий захист

План

1. Ризик у підприємництві та необхідність його страхування.

2. Страхування комерційних ризиків.

3. Страхування фінансових ризиків.

4. Страхування кредитних ризиків.

1. Ризик у підприємництві та необхідність його страхування

Страхування підприємницьких ризиків охоплює всю підприємницьку діяльність страхувальника, яка пов'язана із вкладанням грошових та інших ресурсів у виробництво, виконання робіт або надання послуг і на цій основі отримання відповідного доходу.

З урахуванням різних аспектів підприємницької діяльності можна навести таку класифікацію підприємницьких ризиків:

Необхідний вплив на підприємницьку діяльність мають такі види ризиків: політичні, технічні, виробничі, комерційні.

Політичні ризики-це можливість виникнення збитків чи скорочення розмірів прибутку, які є наслідком державної політики. Їх можна поділити на національні та експропріаційні без відповідної компенсації, розірвання контрактів через дії уряду країни, де знаходяться компанії-континенти.

Технічні ризики визначаються особливостями організації виробництва, наявністю превентивних заходів(регулярні профілактики обладнання); можливість а періодичність проведення ремонту обладнання. Вони відносяться до групи внутрішніх ризиків, оскільки їх виникнення залежить від діяльності самого підприємства.

Виробничі ризики пов'язані з проблемами неадекватного використання сировини, матеріалів, зростання собівартості продукції, збільшення втрат робочого часу, використання нових методів виробництва, що призводять до фінансових втрат.

Комерційні ризики-це ризики, які виникають в процесі реалізації товарів та послуг, вироблених чи закуплених підприємством, їх відвантаження

Размещено на http://www.allbest.ru/

транспортування та прийому покупцем. Вони можуть бути пов'язані з платоспроможністю покупця або фарс-мажорними обставинами.

Особливість страхуванню підприємницьких ризиків є те, що це комбінаторне страхування, яке може приєднуватись до багатьох базових видів майнового страхування і страхування відповідальності.

Страхування підприємницьких ризиків поділяється на такі підгалузі :

1)страхування комерційних ризиків, пов'язаних з перервами в технологічному процесі, господарській діяльності, з невиконанням договірних зобов'язань;

2) страхування фінансових ризиків-страхування депозитів, інвестицій, біржових ризиків, валютних ризиків.

2. Страхування комерційних ризиків

Страхування комерційних ризиків полягає у тому, щоб відшкодувати можливі витрати на випадок, коли певний період застраховані операції не дадуть очікуваної віддачі. Страхове відшкодування в такому випадку встановлюється в обсязі різниці між страховою сумою та одержаним прибутком від страхової діяльності.

Тарифні ставки із страхування комерційних ризиків визначаються з врахуванням багатьох чинників:

1) рівня стабільності динаміки ринкових відносин та прогнозу перспектив їхньої діяльності;

2) строку страхування;

3) виду діяльності.

Враховуючи, що для кожного підприємства ризик має специфічні характеристики, ставки страхування платежів конкретизуються в розрізі підприємства.

Найпоширенішим видом страхування підприємницьких ризиків в закордонній практиці є страхування майна промислових підприємств від вогню та інших небезпек. Страхування від вогню полягає у відшкодуванні збитків від раптових і непередбачуваних випадків пожежі або вибуху, а також супутніх явищ.

Одним із видів страхування підприємницьких ризиків є страхування від перерви у виробництві, які можуть виникати внаслідок зниження або пошкодження застрахованого майна. Умови договору страхування збитків, пов'язаних з перервами у виробництві формуються на основі детального аналізу роботи підприємства за певний період (останні 3-5 років). Тільки після цього встановлюється сума страхового відшкодування, що буде виплачена при настанні страхового випадку.

Об'єктом страхування при страхуванні від перерв у виробництві , які вміщують:

Ш поточні витрати страхувальника із продовження господарської діяльності в період вимушеної перерви у виробництві;

Ш втрат прибутку від вимушеної перерви у виробництві;

Ш додаткові витрати на ліквідацію наслідків страхового випадку;

Виходячи з обраного об'єкта страхування встановлюється страхова сума, у % до якої обчислюється страхова премія. Розмір премії здебільшого встановлюється індивідуально для кожного страхувальника з урахуванням особливостей його господарської діяльності. У договорі страхування збитки від перерв здебільшого передбачають встановлення певної межі, починаючи з якої виникає відповідальність страховика.

При настанні страхового випадку, що призвів до перерви у виробництві, розмір страхового відшкодування визначається на основі розміру поточних витрат щодо здійснення застрахованої діяльності і прибутку, отриманого страхувальником від цієї діяльності за період, який дорівнює 12 місяцям до дати настання матеріального збитку.

Одним із видів страхування комерційних ризиків є ризики нової техніки і технології. Страхування ризиків пов'язаних з впровадженням у виробництво нової техніки і технології можна поділити на 2 напрямки. Перший-це страхування самої техніки, установок, технологічних ліній на випадок їх виведення із ладу, порушення роботи, знищення. Другий-страхування від непередбачуваних несприятливих наслідків, які виникають впровадженням технічних і технологічних новинок, що призвели до порушення виробничого циклу, зупинок.

3. Страхування фінансових ризиків

Під фінансовим ризиком розуміють ризик, який випливає з фінансових угод або фінансової діяльності, коли в якості товарів виступає валюта, цінні папери, грошові кошти. Фінансовий ризик охоплює: валютний, кредитний, інвестиційний.

Валютний ризик - це ймовірність фінансових втрат внаслідок зміни курсу валюти, які можуть виникнути в період між укладанням контракту і фактичним проведенням розрахунків за ним. Розрізняють: валютні ризики імпортера, валютні ризики експортера.

Кредитний ризик - пов'язаний з можливістю невиконання підприємством своїх фінансових зобов'язань перед інвестором в разі використання кредиту.

Інвестиційний ризик - пов'язаний із специфікою вкладання підприємцем грошових коштів у різноманітні проекти.

Страхування фінансових ризиків полягає у тому, щоб відшкодувати можливі втрати на випадок, коли через певний період застраховані угоди не дадуть очікуваної віддачі. Страхове відшкодування в такому разі встановлюється в обсязі різниці між страховою сумою та одержаним прибутком від застрахованої комерційної діяльності.

До основних видів страхування фінансових ризиків відносять:

- страхування недоотримання прибутку;

- страхування на випадок зниження обумовленого рівня рентабельності;

- страхування ризику замовника;

- страхування біржових ризиків;

- страхування валютних ризиків;

Страхування від втрат прибутку є формою страхового захисту господарських суб'єктів від втрат майбутньої корисності, які можуть настати передусім із причин випадкового спаду виробничого процесу або його зупинки. Збитки в даному випадку також охоплюють витрати, необхідні для підтримки життєдіяльності суб'єкта, повернення його до попередньо визначеної виробничої програми, а також здійсненні з метою протистояння наслідкам ризикового випадку. Тому страхування від втрат прибутку є так званим комплементарним для багатьох базових видів страхування

Крім базового ризику страхування від втрат прибутку повинно враховувати ризики, пов'язані із сезонністю виробництва, тривалістю терміну відшкодування, характером конкурентів даної галузі, дольову участь у фінансуванні ризику втрат прибутку самого страхувальника.

Розмір страхової суми встановлюється на сонові ІІ підходів.:

І. Величина встановлюється не виходячи за межі капітальних вкладень страхування в комерційні чи фінансові операції, які він бажає застрахувати.

ІІ. Включення в страхову суму не лише капітальних витрат, а також і певного прибутку, який очікується від вкладених коштів.

Враховуючи, що змістом страхування є захист від можливих втрат інвестиційних вкладень, термін дії договору страхування визначається переважно періодом окупності капітальних вкладень, оскільки конкретні строки окупності дуже різняться за видами діяльності. Це залежить від часу функціонування підприємства, рівня його технологічної оснащеності, якості організації та управління, ступеня включення в інфраструктуру.

Даний вид страхування має ту особливість, що виплата відшкодування відбувається переважно після закінчення терміну дії договору, коли буде підведено підсумки здійснення застрахованих комерційних операцій.

Обов'язкові умови для укладання договору: дозвіл, ліцензія, патент на ведення комерційної діяльності. У письмовій заяві він повинен інформувати страхову організацію про передбачувані операції, очікувані втрати та доходи, підписані контракти, які дозволять страховику оцінити ступінь ризику.

В свою чергу страхова компанія зобов'язана збирати та аналізувати інформацію про різноманітні сторони діяльності страховика , про рівень рентабельності, про кредиторську й дебіторську заборгованість.

Тарифні стайки визначаються аналогічно, як при страхуванні комерційних ризиків, про те для кожного підприємства ризик має специфічні характеристики, які визначаються галузевою спрямованістю.

Тому тарифні ставки диференціюються, як за видами ризику так і за галузями.

Страхові тарифи при страхуванні ризику втрат прибутку, %

Назва ризику	Ймовірність за рік	Промисловість	Сільське господарство	Будівництво	Інші галузі
Відношення прибутку до активів, коефіцієнт		0,27	0,05	0,47	0,34
Вогонь	0,32	0,1	0,1	0,1	0,1
Стихійні явища Аварія	0,32950	0,1	0,1	0,2	0,1
Крадіжки	0,15	0,3	0,2	0,3	0,2
Тарифна ставка(брутто)	1,2	0,5	0,4	0,8	0,6
Норматив на ведення страхової справи	-	0,5	-	0,8	0,6

4. Страхування кредитних ризиків

Розвиток кредитного страхування передує розвиток споживчих кредитів, які останнім часом набули популярності. Об'єктом страхування кредитних ресурсів виступають майнові інтереси, пов'язані з матеріальними збитками, що можуть бути завдані страхувальнику внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, передбачених кредитними договорами між позичальником і страхувальником.

Виділяють такі види страхування кредитів:

1)Страхування делькредере(комерційні кредити, кредити під заставу виробництва і предмети споживання, експортні кредити);

2)страхування поручительства і гарантій;

3)страхування збитків, які виникають через надмірне довір'я.

Необхідною умовою виникнення відповідальності є факт настання страхового випадку, а як результат-поява ризику неплатоспроможності позичальника. Страховим випадком вважаються збитки страхувальника або неналежного виконання позичальником своїх обов'язків, передбачених кредитним договором(договором позики). Сюди відносять: неповернення або часткове повернення позики кредиту(позики) у встановленні кредитним договором терміни, невиплата ним відсотків у повному обсязі та у встановленні кредитним договором термін, невиконання інших обов'язків передбачених кредитним договором.

Страховий платіж залежить від характеру кредиту, діяльності позичальника, мети використання кредиту, наявності товарно-матеріальних цінностей або іншого майна у власності позичальника. Він визначається з урахуванням кредитоспроможності позичальника, цільового призначення кредиту та інших умов передбачених договором кредитування. Страхова сума вираховується з суми кредиту та відсотків за користування кредитом. Межа відповідальності страховика становить від 50-90% суми непогашеного кредиту та % передбачених договором кредитування.

Для визначення ступеня страхового ризику, кредитоспроможності та фінансової стійкості страхувальник повинен подати страховику такі документи:

Ш копію свідоцтва про реєстрацію;

Ш копію статуту;

Ш балансовий звіт;

Ш звіт про фінансові результати;

Ш звіт про рух грошових коштів на останню звітну дату;

Ш копія кредитного договору;

Ш техніко-економічне обґрунтування заходів, що кредитуються;

Ш довідку про залишок коштів на рахунку позичальника;

Ш договори, контракти, рахунки, що характеризують цільове використання кредиту;

Ш договір купівлі-продажу, що є підставою для надання кредиту;

Ш контракти на поставки і реалізації продукції;

Ш розрахунок погашення кредиту;

Ш документ, що засвідчує зобов'язання за заставою;

Ш акт аудиторської перевірки фінансового стану страхувальника;

Для виплати страхової відшкодування страхувальник повинен подати такі документи:

Ш письмову заяву про виплату страхового відшкодування;

Ш офіційні документи, що засвідчують неповернення кредиту;

Ш оригінал договору страхування;

Ш акт несплати позичальником кредиту;

Ш нотаріально завірену копію або оригінал кредитного договору;

Ш акт аудиторської перевірки фінансового стану позичальника;

Ш довідку про залишок коштів на його рахунку;

Ш копія рішення, що до його страхового випадку;

Ш інші документи, зазначені у договорі страхування;

Питання для самоконтролю

1. Які ознаки класифікації підприємницьких ризиків?

2. Які основні види ризиків мають найбільший вплив на підприємницьку діяльність?

3. Які підгалузі включає страхування підприємницьких ризиків?

4. Які основні чинники впливають на тарифну ставку при страхуванні комерційних ризиків?

5. Що виступає об'єктом при страхуванні від перерв у виробництві?

6. Які основні види включає страхування фінансових ризиків?

7. Перерахуйте основні види страхування кредитів.

Тема 6. Інвестиційна діяльність страховика

План

1. Інвестиційна стратегія як форма прояву диверсифікації страхового портфеля.

2. Структура інвестиційних ризиків.

3. Страхування інвестицій.

4. Системи оцінок та методи обмеження ризиків іноземних інвестицій

1.Інвестиційна стратегія як форма прояву диверсифікації страхового портфеля

У законі України ''Про страхування'' зазначено: '' Предметом безпосередньої діяльності страховика можуть бути лише страхування, перестрахування, фінансова діяльність, пов'язана з формуванням і розміщенням страхових резервів та їх управлінням''. Діяльність страховика пов'язана з розміщенням і управлінням страховими резервами по суті є інвестиційною діяльністю.

Способи найкращого розміщення цих грошових засобів являють собою інвестиційну стратегію страховика. Головною метою страхової компанії є максимальне збільшення числа страхувальників і використання засобів, зібраних у вигляді страхових премій, з метою інвестування. В цьому плані страхова компанія економічно зацікавлена та зобов'язана достеменно знати тонкощі інвестиційного ризику. Обізнаність з механізмом та станом прав на і фондовому ринку дає підстави страховику займатися страхуванням інвестиційних ризиків. Надання таких послуг розширює його страхове поле, а з іншого боку-дає можливість '' відчувати '', які з цих ризиків підлягають перестрахуванню, а які ні, і таким чином здійснюють селекцію ризиків стосовно прийняття їх на страхування. Фондовий ринок ґрунтується на тому, що рівень доходу на цінні папери тим вищий, чим вищий ступінь ризику. Проте однаковим доходам може відповідати неоднаковий рівень ризику, або при одному й тому ж ризику доходи можуть суттєво відрізнятись.

Розвиток страхування та перестрахування інвестиційних ризиків страховими компаніями, надання послуг зі страхування їхніми страховими пулами з віддачею страхового полісу дають можливість розсередити взятий на себе ризик, диверсифікувати та збалансувати страховий портфель.

2. Структура інвестиційних ризиків

Інвестиції-це майнові та інтелектуальні цінності, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності та інші види діяльності, в результаті якої створюється прибуток або досягається певний соціальний ефект.

Інвестиційна діяльність-сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб та держави з реалізації інвестицій.

Інвестори-це суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичених та залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування.

До майнових та інтелектуальних цінностей відносять:

Ш грошові засоби, цінні банківські вклади, паї, акції, цінні папери;

Ш рухоме та нерухоме майно;

Ш майнові права пов'язані з авторським правом, досвідом та іншими видами інтелектуальної власності;

Ш сукупністю технічних, технологічних, комерційних знань оформлених у вигляді технічної документації, навичок , виробничого досвіду необхідного для організації виробництва;

Ш права користування землею, будівлями, спорудами, устаткуваннями.

Інвестиції поділяються на такі групи:

1) Споживчі;

2) Підприємницькі;

3) Фінансові;

Споживчі інвестиції безпосередньо не пов'язані з отриманням доходу. ЦЕ вкладення в предмети споживання довгострокового користування.

Підприємницькі(реальні) інвестиції-це вкладення в основний капітал підприємств, спрямований як на оновлення так і на розширення виробництва.

Фінансові(портфельні) інвестиції-це затрати грошового капіталу на купівлю активів у формі цінних паперів, як майнових та к і кредитних.

Підприємницькі та фінансові інвестиції пов'язані з отриманням доходу, тому кожен інвестор прагне певних гарантій безпеки вкладених ним засобів.

Страхові компанії інвестують свої капітали передусім у цінні папери. На ринкову вартість цінних паперів впливає ряд чинників:

§ вид цінного паперу;

§ величина доходів;

§ рівень інфляції;

§ кон'юнктура ринку;

§ фаза економічного циклу;

§ прибутковість емітента, його надійність та стабільність;

§ засоби та міра втручання держави в регулювання фондового ринку;

§ рівень ліквідності цінних паперів;

§ ступінь ризику за кожним із видів цінних паперів;

У залежності від рівня ризиковості цінні папери поділяються:

1) найризиковіші: акції з рівнем доходності 15-20%;

2) високо ризикові: звичайні акції, що швидко зростають і приносять дохід у розмірі 10-12%;

3)з помірним ризиком: цінні папери інвестиційних фондів і з незбалансованими портфелем (конвертовані акції із фіксованим дивідендом, конвертовані облігації) рівень доходу 8-10%;

4) з низьким рівнем ризику: державні облігації з доходом 4-6%.

Ризики пов'язані з купівлею-продажем цінних паперів підлягають страхуванню трьома різними шляхами:

1)за допомогою механізму страхування, властивого тій чи іншій моделі фондового ринку;

2)самострахування;

3)страхування майнових інтересів та відповідальності учасників ринку цінних паперів третьою стороною, страховою компанією, яка не є безпосереднім учасником тих страхових подій, частини ризику за які вона бере на себе.

Причинами, що зумовлюють необхідність втручання держави в механізм функціонування фондового ринку є: прагнення підтримати його ліквідність, забезпечення довіри до нього з боку інвесторів, які отримують певні гарантії у разі настання небажаних для них подій. Засоби, які забезпечують такі гарантії є: ліцензування діяльності учасників фондового ринку, регулювання порядку випуску та обігу цінних паперів, встановлення відповідальності учасників фондового ринку, встановлення державних гарантій для інвесторів та емітентів.

Хеджування-це страхування цінних паперів. Зміст його полягає у тому, що з метою зведення до мінімуму ризику втрат від зміни рівня цін на цінні папери інвестор купуючи цінні папери купує опціон на продаж, а продавець цінних паперів купує опціон на купівлю. Це вимагає додаткових втрат, але забезпечує рівень надійності.

Своєрідним способом страхування є розміщення цінних паперів через інвестиційні компанії, інвестиційні фонди, солідні дилерські фірми, що забезпечують диверсифікацію.

До самострахування інвестор вдається тоді, коли немає достатньо надійних механізмів захисту йог інтересів як в межах діючої моделі фондового ринку, так і в межах діючої системи страхування інвестиційних ризиків професійними страховиками.

3. Страхування інвестицій

Фондовий ринок ґрунтується на зобов'язаннях та відповідальності. Спеціальними учасниками фондового ринку є такі фінансової інститути:

§ фінансові посередники(брокери);

§ інвестиційні консультанти;

§ інвестиційні компанії;

§ інвестиційні фонди;

Згідно з наведеною структурою інвестиційних інститутів та розмежування відповідальності може виникнути, які мінімум два різновиди страхування відповідальності:

· страхування інвестора від помилкових дій інвестиційного консультанта та посередника;

· страхування інвестиційного консультанта і брокера від власних помилок і пов'язаних з цим претензій до них з боку інвестора та інших осіб.

Страхові компанії, які беруть на себе зобов'язання за цим видом страхування пропонують такі варіанти страхового покриття, тобто:

· річний дохід інвестора на рівні, що забезпечується без ризиковими вкладеннями капіталу;

· величину, яка дорівнює різниці між оголошеним розміром дивіденду і фактичним його розміром;

· ризик втрати капіталу, вкладеного у купівлю акцій, у розмірі номінальної вартості акції або фактично сплачених сум;

· втрачений прибуток у розмірі прибутку з без ризикового вкладення капіталу або фактичних витрат за попередній рік;

· дохід за 3-5 років, поки фактично отриманий дохід інвестора з цінними паперами не досягне 3,5 кратного без ризикового доходу та вкладений капітал.

Різні варіанти страхового покриття передбачають різну міру відповідальності страховика і впливають на розмір страхової премії, яка визначається як добуток страхової суми(сума на яку застрахований об'єкт) на ставку % за цим видом ризику.

Розмір ставки % залежить від:

§ виду цінного паперу;

§ номінальної вартості;

§ котирування на момент купівлі;

§ фінансового стану емітента;

§ обсягу перестрахування за даним видом ризику;

§ розмір франшизи;

Для того, щоб виробити прийнятний для страховика і для страхувальника механізм захисту інтересів учасників фондового ринку, інвестор мусить володіти методологією та методами оцінювання ризику.

Про ступінь ризиковості інвестицій у цінні папери судять за показником варіації рівня доходу, який визначається :

де - варіація рівня доходу;

- рівень доходу отриманий в період t;

- середній рівень доходу;

n- кількість періодів;

Ступінь ризику також визначається розмірністю стандартного відхилення, чим вищий цей показник, тим вищий ступінь ризику інвестицій у ці акції.

Важливим показником є також показник мінливості акцій, який визначається :

V_z=

де S- стандартне відхилення. Коефіцієнт варіації показує, яка частка загального ринку відповідає одиниці середнього доходу за даними цінними паперами. Чим менший показник, тим вигідніше інвестувати капітал у цінні папери. Якщо дохід від'ємний то і коефіцієнт від'ємний. Цей показник застосовується для рівня доходу за умови, що V_z0.

Страхування підприємницьких інвестицій являє собою угоду, за якою інвестор купує страховий поліс страховика, котрий не бере участі у даному інвестиційному проекті. У страховій справі цей вид страхування поширюється тільки на інвестиційний процес, тобто процес інвестування та освоєння засобів і не охоплює об'єктів створених у результаті підприємницьких інвестицій. До таких видів страхування належать:

1) страхування будівництва;

2) страхування на випадок зриву поставок будівельних матеріалів під час будівництва;

3) страхування кредитів, що йдуть на забезпечення інвестицій.

4. Система оцінок та методи обмеження ризиків іноземних інвестицій

Ситуацію в країні, яку оцінює іноземний інвестор з погляду своїх інтересів називають інвестиційним кліматом. Він складається з багатьох факторів ризику, які об'єднуються в конкретні групи. Кожний чинник має свою частку й оцінюється в балах. У зв'язку з цим стає можливим кількісне оцінювання як окремих груп ризику, так і інвестиційного клімату в цілому. Загальна оцінка визначається як середньозважена за трьома групами.

Рівень ризику спеціалістами різних країн оцінюється неоднаково. Московська аналітична лабораторія '' ВЕДИ-ЦЄМИ” застосовує 10- бальну шкалу оцінювання ризику, де 1- найкраща оцінка, а 10-найгірша. Всі фактори ризику за цією системою зводяться у три групи:

§ соціально-політична ситуація в країні та перспективи її розвитку;

§ внутрішньо економічна ситуація та її перспективи;

§ зовнішньоекономічна діяльність та її перспективи;

Досить поширеною в США є система '' International Business Company USA -Inc” . Вона виділяє такі групи ризиків:

§ політичні;

§ фінансових транспортів;

§ експорту;

§ прямих інвестицій.

Групи ризиків оцінюються за 12-бальною системою від ''А+ '' (найкраща оцінка) до ''С'' (найгірша). Загальна оцінка не виводиться.

Деякі американські, а також німецькі фірми використовують систему економічного оцінювання інвестиційних ризиків '' BERI ”. Ця система дає кількісні оцінку як окремого, так і зведеного ризику, оцінюючи за 100-бальною шкалою, де 100 балів-найкраща оцінка.

Інвесторам, які вже діють за кордоном важливо знати системи оцінок для вирішення проблем: варто чи не варто розширювати свою діяльність на певному ринку, збут якої продукції слід планувати, варто залишатись на цьому ринку чи ні.

Управління ризиком передбачає застосування певних обмежувачів збиткового впливу ризику на інвестиційний проект.

До методів обмеження ризиків відносять:

1. Підвищення вартості проекту на величину премії за ризик. Корекція ставки здійснюється за двома методами:

- додаванням премії за ризик до вартості початкового авансованого капіталу;

- додаванням його до внутрішньої норми доходності.

2. Створення (або розширення) резервного фонду як страховки від можливих втрат в інвестиційній діяльності.

3. Страхування політичного ризику через державні та напівдержавні організації.

4. Підбір такого проекту, який вкрай потрібний стороні, що приймає.

5. Диференціація ризику через розпорошення портфеля і т.д.

Питання для самоконтролю

1. Що таке '' інвестиційна стратегія страхової компанії ''?

2. Дайте визначення поняття '' інвестиції ''.

3. Що належить до майнових та інтелектуальних цінностей?

4. На які групи поділяються інвестиції?

5. Які фактори впливають на ринкову вартість цінних паперів?

6. Як поділяють цінні папери в залежності від рівня ризиковості?

7. За допомогою яких показників визначають ступінь ризиковості акцій?

8. За якими групами оцінюється рівень ризику?

Тема 7. Актуарні розрахунки

План

1.Суть та завдання актуарних розрахунків.

2.Тарифна ставка: структура та методи розрахунку.

3.Визначення тарифів за новими видами страхування.

4.Суть та види страхових премій.

1. Суть та завдання актуарних розрахунків

Страхова діяльність, як і будь-який різновид економічної діяльності, пов'язана з витратами. Визначення витрат, необхідних для страхування даного об'єкта, називається актуарними розрахунками.

Поняття " актуарні розрахунки" походить від слова актуарій, що в перекладі з грецької мови означає "скорописець", "обліковець". Сучасне значення поняття "актуарій" -- фахівець зі страхової справи, який займається розробкою наукових методів обрахунку тарифних ставок, резервів, премій, розміру страхового ризику і т. ін.

За допомогою актуарних розрахунків визначається частка участі кожного страхувальника в створенні страхового фонду, тобто розмір тарифних ставок. Форма, за якою ведеться обрахунок витрат на ведення певного об'єкта страхування, називається актуарною калькуляцією. За її допомогою можна визначити собівартість послуги страховика, страхові платежі, розмір страхового ризику, суму та частку витрат на ведення справи з обслуговування договору страхування. )

Класифікація актуарних розрахунків:

за видами страхування: актуарні розрахунки в майновому, особистому страхуванні та страхуванні відповідальності. У майновому страхуванні у зв'язку зі значним коливанням ризику актуарні розрахунки передбачають визначення надбавки за ризик. Ця надбавка, як правило, не визначається при актуарних розрахунках за особистим страхуванням, де ризик більш-менш рівномірний;

залежно від часу складання: планові (для нових видів страхування) та звітні (за здійсненими операціями).

залежно від ієрархії: для всієї країни (загальні), для регіону (зональні), для району (територіальні). .

2. Тарифна ставка: структура

Тарифна ставка -- ціна страхового ризику та інших витрат, необхідних для виконання зобов'язань страховика перед страхувальником за підписаним договором страхування.

Сукупність тарифних ставок називається тарифом. Система відображення тарифів називається тарифним керівництвом.

Тарифна ставка, за якою укладається страховий договір, називається брутто-ставкою. Вона складається з двох частин: нетто-ставки і навантаження.

Нетто-ставка -- ціна страхового ризику (вибуху, пожежі тощо).

Навантаження -- вартість, яка покриває витрати страховика з організації та ведення страхової справи, а також містить елементи прибутку.

Для розрахунку тарифів можуть бути використані кілька методів* на основі теорії імовірності та методів математичної статистики з використанням часових рядів;

на базі експертних оцінок;

за аналогією до інших об'єктів або компаній;

з використанням математичної статистики і розрахунку дохідності.

Розглянемо докладніше один із них. Методика розрахунків тарифної ставки на основі теорії імовірності включає:

визначення імовірності настання страхового випадку;

розрахунок нетто-ставки із 100 грн;

розрахунок ризикової надбавки з використанням стійких статистичних рядів;

визначення можливого інтервалу змін показника з певною мірою вірогідності;

розрахунок брутто-ставки виходячи із планової рентабельності;

-- визначення структури брутто-ставки та частки кожного елемента в ній.

Нетто-ставка визначається за формулою

(1)

де Т_н -- тарифна нетто-ставка, грн;

Р -- імовірність страхової події;

К -- коефіцієнт відношення середньої виплати до середньої страхової суми на один договір;

100 -- одиниця страховоїсуми (100 грн).

де К_в -- кількість виплат за певний період (рік);

К -- кількість підписаних за рік договорів;

де С_в -- середня виплата на один договір;

С_с -- середня страхова сума на один договір. Тоді формула (1) матиме вигляд:

або

де В -- загальна сума виплат страхового відшкодування;

С -- загальна страхова сума застрахованих об'єктів.

Як уже зазначалось раніше, у майновому страхуванні виникає потреба обчислення ризикової надбавки. Розглянемо методику її розрахунку.

Ми відштовхувалися від того, що в середньому за рік виходять з ладу 3500 пральних машин. Насправді буває так, що одного року (чи місяця) виходять з ладу 3000 шт., а іншого -- 4200 шт, У першому разі в страховика виникає запас страхового фонду, в другому -- дефіцит. З цією метою створюється резервний фонд. Він розраховується на основі показника -- середньоквадратичного відхилення (а) за формулою

де д -- число страхових подій кожного року (місяця); д -- середня кількість страхових подій; п -- тарифний період.

Ще однією частиною тарифної ставки є витрати на ведення страхової справи. Ці витрати нормувати практично неможливо, оскільки чинників, що впливають на їхню величину, багато і до того ж вони змінні. Найчастіше в актуарних розрахунках використовують класифікацію, яка відображає такі витрати на ведення страхової справи:

організаційні;

аквізиційні;

ліквідаційні;

управлінські;

інкасаційні.

Організаційні -- витрати, пов'язані із заснуванням страхової компанії. їх відносять до активів страховика, оскільки вони, по суті, є інвестиціями.

Аквізиційні -- витрати, пов'язані із залученням нових страхувальників і укладенням нових страхових договорів при посередництві страхових агентів.

Ліквідаційні -- витрати з ліквідації збитків, спричинених страховим випадком: на оплату праці ліквідаторам (особам, що займаються ліквідацією збитків); понятим; судові витрати; поштово-телеграфні; витрати на відшкодування збитків страхувальнику.

Управлінські -- загальні управлінські витрати та витрати з управління майном.

Інкасаційні -- витрати, пов'язані з обслуговуванням готівкового обороту надходжень страхових платежів. Сюди входять витрати на виготовлення бланків квитанцій про прийняття страхових платежів, облікових реєстрів: книг, відомостей, довідок тощо.

Останньою складовою тарифу є прибуток від страхових операцій. Він не є обов'язковим компонентом страхового тарифу. Страховик може відмовитись закладати прибуток на деякий проміжок часу з того чи іншого об'єкта з метою розширення страхового поля. Однак, оскільки страхування -- комерційна діяльність, вона має бути прибутковою. У зв'язку з цим розглянемо прибуток як структурний елемент тарифу. Оскільки згідно з інструкцією з ліцензування страхової діяльності величина страхових резервів становить не більш як 50% від страхових платежів, тариф дорівнюватиме нетто-ставці, помноженій на 2, тобто: 4,41 * 2 = 8,82 грн з 100 грн, або 8,82%.

Норматив витрат на ведення страхової справи встановлюють у певному процентному відношенні до брутто-ставки, а прибуток -- до собівартості. Якщо перший норматив встановити на рівні 20--25%, а прибуток -- на рівні 5% від собівартості, то тариф буде значно нижчим.

Є і загальна методика розрахунку тарифу. Вона має вигляд:

_Т = т_н + Н = Т_н + Н_с + Н_о Т_б,

де

Т -- тариф;

У_б -- брутто-ставка;

Т -- нетто-ставка;

Н -- навантаження;

Н_с -- статті навантаження, що встановлюються в абсолютній сумі;

Н_о -- статті навантаження, закладені в тариф у відсотках до брутто-ставки.

Тоді формула (2) матиме вигляд:

Якщо ж усі елементи навантаження визначено у відсотках до брутто-ставки, то величину брутто-ставки обраховують за формулою

Конкретні розрахунки тарифів додаються до правил страхування.

3. Визначення тарифів за новими видами страхування

Для нових видів страхування тарифна ставка теж складається з нетто-ставки та навантаження (ризикової надбавки). Але, на відміну від діючих видів страхування, в яких основою нетто-ставки є збитковість зі 100 грн страхової суми, основою нетто-ставки за новими видами страхування є очікувана частота страхового випадку та ймовірне співвідношення середньої очікуваної виплати на відшкодування збитків і середньої очікуваної страхової суми. А ризикова надбавка встановлюється на основі використання коефіцієнта вибірки.

Очікувана частота страхового випадку за новим видом страхування визначається як відношення числа потенційних об'єктів страхування, що будуть потребувати страхового відшкодування внаслідок настання страхової події, до загальної кількості очікуваних застрахованих об'єктів, тобто

де Ч св- очікувана частота страхових випадків за новим видом страхування;

К св.оч - кількість очікуваних страхових подій (виплат страхового відшкодування або страхових сум за певний проміжок часу);

Ко - загальна кількість очікувань об'єктів страхування.

Для підрахунку нетто-ставки за новими видами страхування слід враховувати коефіцієнт поправки.

Він визначається за формулою :

де К_а -- коефіцієнт поправки;

С_{в оч} -- очікувана середня виплата на один договір (об'єкт) страхування;

С_{с с оч} -- очікувана середня страхова сума на один договір (об'єкт) страхування.

Величина ризикової надбавки розраховується за допомогою коефіцієнта вибірки, що дає змогу враховувати вплив рівня розвитку даного виду страхування на рівень збитковості страхової суми. Зв'язок між ними обернено пропорційний, тобто зі зростанням рівня розвитку (страхове поле розширюється) рівень збитковості знижується. Це пояснюється тим, що у сферу даного виду страхування залучається все більше страхувальників, які менше підлягають ризику. Коефіцієнт вибірки має такий вигляд:



де К виб- коефіцієнт вибірки;

Кв -- коефіцієнт відставання відносного зниження (зростання) суми виплат порівняно зі зниженням (зростанням) рівня розвитку страхування.

К --коефіцієнт очікуваного рівня розвитку страхування.

Коефіцієнт очікуваного рівня розвитку страхування визначається за формулою :

де Ур - очікуваний рівень розвитку страхування, %;

0<Кр<1. іншими словами, коефіцієнт розвитку не може бути більшим від 1 та меншим від 0.

Чим ближчий коефіцієнт рівня розвитку страхування до 0, тим вища вибірка страхування. Якщо Кр прямує до 1, вибірка зменшується.

Така ж нерівність властива коефіцієнту відставання, тобто 0 < К_в < 1. К_в показує міру зменшення виплат страхувальником зі зменшенням рівня розвитку на 1%

Наприклад, якщо К_в = 0,5, а рівень розвитку страхування зменшився на 20%, то це призведе до зменшення виплат страхувальникам на 10%.

Отже, має місце відставання зменшення суми виплат порівняно зі зниженням рівня розвитку. Якщо Кб прямує до 1, вибірка страхування зменшується.

Нетто-ставка за новим видом страхування визначається шляхом множення трьох уже розглянутих коефіцієнтів.

Оскільки тарифна ставка, як правило, розраховується зі страхової суми 100 грн, то добуток трьох коефіцієнтів слід помножити на 100. Отже, тарифна нетто-ставка матиме вигляд:

Тн=ЧсвКрКвиб*100.

До обчисленої за уже наведеною методикою основної частини нетто-ставки додається ризикова надбавка за кожним ризиковим видом страхування. Отриманий результат є певною часткою тарифної брутто-ставки, з якої формується фонд виплат за даним видом страхування.

На основі встановленого нормативу нетто-ставки в брутто-ставці визначається розмір брутто-ставки, а потім -- окремих часток навантаження (в гривнях із 100 грн страхової суми). Формула, за якою визначають брутто-ставку має вигляд:

де Т_б -- тарифна брутто-ставка, грн;

Т_п -- тарифна нетто-ставка, грн;

/ -- частка навантаження в брутто-ставці згідно з нормативом, %.

4. Суть та види страхових премій

Страхова премія (страховий внесок) має трьох-аспектну форму прояву: економічну, юридичну та математичну.

Частота страхових подій -- показник, який характеризує кількість страхових подій у розрахунку на один об'єкт страхування.



де Ч_{о п}-- частота страхових подій;

L -- кількість страхових подій, од.;

п -- число об'єктів страхування, од.

Якщо Ч_СЛ[ < 1, то це означає, що одна страхова подія спричинила багато страхових випадків (наприклад, паводком пошкоджено багато страхових об'єктів).

Коефіцієнт кумуляції (накопичення) ризику показує середню кількість об'єктів, що постраждали від страхової події. Він розраховується за формулою

де К_к -- коефіцієнт кумуляції ризику;

т -- кількість застрахованих об'єктів, що постраждали внаслідок страхового випадку, од.;

L -- число страхових подій, од.

Мінімальне значення коефіцієнта кумуляції дорівнює одиниці, тобто число страхових подій дорівнює числу страхових випадків. Якщо К_к > 1, то це означає, що на одну страхову подію припадає більше страхових випадків. Страховик уникає майнового страхування ризиків з великим коефіцієнтом кумуляції.

Коефіцієнт збитковості (К_p, ) показує частку виплаченого страхового відшкодування в страховій сумі усіх об'єктів, що постраждали. Він визначається за формулою

де Кзб -- коефіцієнт збитковості;

В -- сума виплаченого страхового відшкодування, грн;

С_т -- страхова сума, що припадає на один пошкоджений об'єкт страхової сукупності, грн.

Кзб ? 1

Це означає, що коефіцієнт збитковості не може бути більшим за одиницю, оскільки застраховані об'єкти не знищуються двічі в межах дії одного страхового договору.

Збитковість страхової суми (імовірність збитків) показує частку виплаченого страховиком відшкодування збитків у страховій сумі усіх застрахованих об'єктів. Він визначається за формулою

де 3 -- збитковість страхової суми, грн;

В -- сума виплаченого страхового відшкодування, грн;

С -- страхова сума для всіх об'єктів страхування, грн.

Цей показник завжди менший за одиницю.

Збитковість страхової суми розглядають ще як міру величини ризикової премії.

Середня страхова сума на один об'єкт (договір) страхування визначається як відношення загальної страхової суми всіх об'єктів страхування до кількості всіх об'єктів страхування:

де С -- середня страхова сума на один об'єкт страхування, грн;

С -- страхова сума для всіх об'єктів страхування, грн;

п -- кількість об'єктів страхування, од.

Норма збитковості (коефіцієнт виплат) -- відношення суми виплаченого страхового відшкодування до суми зібраних страхових премій, виражене у відсотках:

Де Nз-- норма збитковості, % ;

В -- сума виплаченого страхового відшкодування, грн;

Р -- сума зібраних страхових премій, грн.

На практиці розраховують нетто-норму та брутто-норму.

100% <М₃< 100%.

Частота збитків визначається множенням частоти страхових подій на коефіцієнт кумуляції:

Види страхових премій

А. За своїм призначенням страхові внески набирають таких форм:

ризикова премія;

заощаджу вальний (нагромаджу вальний) внесок;

нетто-премія;

достатній внесок;

брутто-премія (тарифна ставка).

Б. За характером ризиків, які підлягають страхуванню, страхові премії розподіляють на натуральні і постійні.

В. За формою сплати страхових внесків їх розподіляють так:

одноразові;

поточні;

річні;

розстрочені.

Г. За часом сплати страхових премій їх розподіляють так:

авансові;

попередні.

Д. Залежно від того, як страхові платежі відображаються в балансі страховика, розрізняють такі премії:

перехідну;

ефективну;

результативну.

Е. За величиною розрізняють такі премії:

необхідну;

справедливу;

конкурентну.

Є. Залежно від способу нарахування страхових премій їх розподіляють так:

середні;

ступеневі;

індивідуальні.

Питання для самоконтролю

1 Які фактори впливають на розмір тарифної ставки в страхуванні ?.

2. Які основні завдання актуарних розрахунків?.

3. Склад і структура тарифної ставки.

4. Яка існує класифікація страхових премій?

5. Основні показники страхової діяльності.

Тема 8 : Програма страхування ризиків для туристичних підприємств

План

1. Структура програми страхування ризиків для туристичних підприємств.

2. Характеристика договорів страхування для туристичних підприємств.

3. Розрахунок тарифної ставки для різних видів страхування на туристичних підприємствах.

1. Структура програми страхування ризиків для туристичних підприємств

Будь-яке підприємство, яке працює в ризикових умовах повинно передбачати свою діяльність, аналізувати і контролювати шляхи вирішення певних проблем.

Особливу увагу варто приділяти особі, яка приймає рішення від імені фірми-ризик-менедженр (менеджер ризикових ситуацій). Дуже часто це керівник проекту. Він розробляє програму страхування і переглядає її по мірі необхідності.

1-ий етап. Аналіз економічної ситуації. На цьому етапі може бути прийнято будь-яке рішення, включаючи і закриття фірми.

2-ий етап. Аналіз ризиків туристичної фірми і вирішення умов їх виникнення. Дослідження кількісної оцінки: ймовірність їх виникнення і аналіз можливих розмірів втрат.

3-ий етап. Виділення із сукупності тих ризиків, які підлягають страхуванню в міру фінансових можливостей фірми.

4-ий етап. Визначення параметрів страхового відшкодування для кожного із ризику.

5-ий етап. Визначення необхідних видів ризику, які забезпечують необхідне страхове покриття.

6-ий етап. Виділення обов'язкових видів страхування в силу закону.

7-ий етап. Розробка вимог до страхового партнера.

8-ий етап. Аналіз страхового ринку та вибір страховика, який задовольняє всі вимоги.

9-ий етап. Перегляд програми страхування.

10-ий етап. Для кожного з ризиків передбачені параметри необхідного страхового відшкодування, які включають:

1) вартість об'єкта страхування;

2) перелік ризиків для яких проводиться страхування;

3) перелік страхових випадків, при настанні яких необхідне страхове відшкодування;

4) види збитків, які беруться до уваги при визначені розмірів страхового відшкодування;

5) максимальна страхова відповідальність по кожному виду небезпек;

6) місце розташування страхових об'єктів;

7) період дії договору;

Основні пункти програми страхування ризиків туристичної фірми:

Размещено на http://www.allbest.ru/

2. Характеристика договорів страхування для туристичних підприємств

В комплекс страхового договору входять наступні компоненти:

1) умови страхового покриття;

2) схема страхування;

3) умови, які обмежують відповідальність страховика;

4) розмір і умови сплати страхової премії;

5) обов'язки страховика і страхувальника;

6) термін договору страхування;

7)умови відмови страховика від сплати страхового відшкодування;

8) порядок виплати страхового відшкодування;

9) умови переходу прав страховика після сплати страхового відшкодування;

Туристична фірма має право обирати в рамках, яких видів страхування для неї варто отримати страховий захист. Виділяють два типи договорів страхування:

І. Спеціальні, які передбачають відшкодування лише по одному виду ризику.

ІІ. Комплексні, які передбачають захист всіх видів страхування для вибраного об'єкту.

Укладання комплексних договорів має ряд корисних для туристичної фірми моментів:

1) зменшуються затрати часу на переговори по страхуванню;

2) досягається краще порозуміння інтересів сторін;

3) швидше виплачується страхове відшкодування;

4) комплексна тарифна ставка завжди менша, чим сума окремих тарифних ставках в цій же сукупності ризиків;

На страховому ринку туристичне підприємство може підтримувати договори з кількома типами партнерів: страхові компанії, страхові брокери, агенти, консультанти, консалтингові фірми. У випадку самостійного пошуку страхової компанії підприємство самостійно повинно проаналізувати можливості і надійність свого страхового партнера: фінансовий стан, платоспроможність, спосіб прийняття на себе необхідних ризиків.

В процесі аналізу програми страхування проводиться оцінка усіх страхових договорів, порівнюється рівень страхових премій з загальною сумою виплат по страховому забезпеченню. Доповідь про результати аналізу програми страхування повинна включати наступні розділи:

1. Розрахунок затрат на виплату страхових премій і комісійної винагороди брокеру чи консультанту.

2. Аналіз даних по існуючих збитках.

3. Відомості про виплати страхового відшкодування з зазначенням виду збитку і частини в загальному обсязі збитків.

Аналіз програми страхування дозволяє судити про ефективність її використання для управління ризиками туристичного підприємства. По результатам аналізу менеджер з ризику фірми повинен зробити висновки і переглянути загальну стратегію фірми(включаючи програму страхування).

3. Розрахунок тарифної ставки для різних видів страхування на туристичних підприємствах

Необхідно розрахувати тарифну ставку, використовуючи інформацію страхової компанії по результатам її роботи, представлену у таблиці 8.1.

Таблиця 8.1.

Статистична інформація страхової компанії

Місяць року	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Кількість договорів страхування()	530	522	506	416	634	515	720	635	510	540	415	425
Кількість страхових випадків()	25	38	26	22	33	27	24	12	22	35	11	8
Середня страхова відповідальність по одному договору(S)	1.4	1.2	1.7	1.4	1.2	1.9	1.3	2.66	2.5	1.8	2.2	2.5
Страхове відшкодування(V)	0.12	0.35	0.04	0.25	-	0.65	-	-	0.56	0.38	0.78	0.58

Для розрахунків приймаємо .

§ Розрахуємо показники страхової компанії згідно статистичних даних по формулах:

530+522+506+416+634+515+720+635+510+540+415+425=6368;

m=25+28+26+22+33+27+24+12+22+35+11+8=283;

р==0,044

=1,89 тис.грн;

=0,31 тис.грн;

§ Розрахуємо мінімальну кількість договорів, які необхідно заключити страховій компанії, щоб страхування по отриманим тарифним ставкам не були збитковими для страхової компанії.

Для цього повинна виконуватись умова . Для забезпечення діяльності страхової компанії заокруглимо цю кількість до 250.

Якщо страхова компанія впевнена, що вона забезпечить більшу кількість договорів, вона може взяти ту кількість в якій вона впевнена. У зв'язку з цим ризикова надбавка буде меншою, і відповідно менше значення буде тарифної ставки, що забезпечить страховій компанії конкурентоспроможність на ринку.

§ Проведемо розрахунок тарифної ставки іншим шляхом:

Для заданого ми отримуємо значення , тому

1,2*0,0072*1,6*

N= +

N=0.007+0.005=0.0084

§ Розрахуємо тепер значення брутто-ставки:

В=; В=

Таким чином брутто-ставка по даному виду страхування, розрахована при умові, що на майбутньому періоді збережеться тенденція страхової статистики минулого року і при умові, що буде заключень не менше 250 договорів, які складають 1% від страхової суми.

Тема 9. Економічна ефективність страхової діяльності

План

1. Проблеми захисту страхувальника від неплатоспроможності страховика

2. Фінансова структура страхової компанії.

3. Доходи, витрати, фінансові результати страхової компанії.

4. Система показників ефективності діяльності страховика

5. Оподаткування страховиків.

1. Проблеми захисту страхувальника від неплатоспроможності страховика

Найважливішою функцією страхової компанії є безумовне забезпечення надійності свого фінансового стану, що дає змогу задовольнити будь-які претензії з боку власників полісів. Закон України „Про внесення змін до Закону України „ Про страхування” зобов'язує страховиків дотримуватись певних вимог, які мають забезпечити їхню платоспроможність:

· наявність сплаченого статутного фонду;

· наявність гарантійного фонду страховика;

· створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;

· перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

Як уже зазначалось, Закон встановлює мінімальний розмір статутного фонду страхової компанії, заснованої на національному капіталі, еквівалентний 1 млн. євро для страховиків, які займаються видами страхування іншими, ніж страхування життя, та 1,5 млн. євро для страховиків, які займаються страхуванням життя, за валютним обмінним курсом.

...