Особливості валютних відносин та аналіз виконання експортно-імпортних операцій в ВАТ "Ощадний банк України"

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ЇХНЯ РОЛЬ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

1.1 Теоретико-суттева характеристика валютного ринку

1.2 Особливості впливу ринкового середовища на міжнародні розрахунки

1.3 Сучасні проблеми здійснення розрахунків в іноземній валюті за експортно - імпортними операціями

1.4 Техніко-економічна характеристика ВАТ Ощадного банку України

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ВІД ОПЕРАЦІЙ ПО

ЗДІЙСНЕННЮ ПЛАТЕЖІВ І РОЗРАХУНКІВ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ ЗА ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ

2.1 Організація здійснення платежів і розрахунків в іноземній

валюті за експортно-імпортними операціями в

комерційних банках

2.2 Дослідження узагальнюючих показників здійснення валютних операцій.Управління валютною позицією в комерційних банках

2.3 Особливості валютних відносин та аналіз виконання експортно-імпортних операцій в ВАТ Ощадному банку України

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ

3.1 Концептуальні підходи до проблем управління валютною діяльностю комерційних банків на валютному ринку України

3.2 Впровадження методів мінімізації валютних ризиків

3.3 Шляхи підвищення ефективності здійснення зовнішньоекономічної діяльності

РОЗДІЛ 4. ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ І ТЕХНОЛОГІЙ У БАНКІВСЬКІЙ СФЕРІ

4.1 Інформаційні системи і технології по здійсненню платежів і розрахунків в іноземній валюті в ВАТ Ощадному банку України

4.2 Перспективи створення та розвитку сучасних інформаційних систем і технологій

4.3 Система захисту банківської інформації

РОЗДІЛ 5. ПРАВОВІ, СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ, ОЗГАНІЗАЦІЙНО- ТЕХНІЧНІ ПИТАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ В БАНКІВСЬКІЙ УСТАНОВІ

5.1 Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці в установі

5.2 Техніка безпеки та протипожежна профілактика

5.3 Розрахунок загальнообмінної вентиляції приміщення з врахуванням кількості працюючих у ньому людей

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

З моменту створення України як самостійної держави зросло значення того, яке місце вона займає на міжнародному економічному ринку. З тих пір значно розширилися зовнішньоекономічні зв'язки нашої країни.

Реалії життя такі, що сьогодні зовнішньоекономічна діяльність вивчається не лише вченими, бізнесменами але й банкірами. Вони пізнають її шляхом “проб та помилок”. Тому кожен працівник банку повинен знати режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функцій банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Економічні зв'язки між державами мають дуже розгалужений та різносторонній характер. Це і рух товарів між країнами (експорт та імпорт), і транзитна торгівля, і торгівля найрізноманітнішими послугами, предметами інтелектуальної власності і рух капіталів.

Всі ці операції проводяться суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності за участю комерційних банків України. Це право надано їм “Законом України про банки і банківську діяльність”, відповідно до якого, Національний банк України проводить перевірку кожного комерційного банку, що починає займатись зовнішньоекономічною діяльністю та, в разі відповідності прийнятим нормам, надає йому ліцензію, в якій перераховано форми зовнішньоекономічної діяльності, яку має право здійснювати даний банк, або його філія. Тим самим Національний банк обмежує коло банків, що представляють Україну на міжнародному ринку, найбільш стабільними та надійними, що є, своєрідною гарантією безпечності їх діяльності для їх клієнтів та економіки держави. Крім показників фінансового стану банку, Національним банком перевіряється і рівень підготовки кадрів, що відіграє велику роль в якості проведення зовнішньоекономічної діяльності.

Операції комерційних банків на валютному ринку - невід'ємна складова економіки. Їх функціонування і розвиток пов'язані з обслуговуванням усього комплексу економічних зв'язків, що складаються між країнами, юридичними та фізичними особами.

Зміцнення валютного ринку стає вкрай необхідним під час інтернаціоналізації товарного обігу та виробництва і його вдосконалення, розвиток міжбанківського сектора, зростання обсягів експортно-імпортних операцій, розширення діяльності нерезидентів, збільшення обсягів іноземного інвестування досить гостро поставили проблеми зниження рівня ризику валютних операцій з іноземною валютою. Тому виникає проблема, пов'язана з правилами здійснення операцій комерційними банками України на валютному ринку, яка є актуальною і дуже важливою для розвитку банківської діяльності в країні взагалі.

Об'єктом дослідження є здійснення платежів і розрахунків у іноземній валюті за експортно-імпортними операціями в Запорізькому обласному управлінні ВАТ “Державний Ощадний банк України”.

Метою даної дипломної роботи є вивчення теоретичних основ організації, розкриття діючої практики здійснення платежів і розрахунків у іноземній валюті за експортно-імпортними операціями, які є джерелом значних доходів, що впливають на рівень розвитку банківської системи, а також на розвиток ринкових відносин, а також пошук напрямків удосконалення цієї роботи на основі систематизації існуючих пропозицій щодо цього питання.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:

досліджено загальні питання діяльності міжнародних банківських розрахунків;

розглянуто питання організації та форм розрахунків, що стосуються обслуговування юридичних осіб;

наведено основні завдання, функції та операції, що здійснює Ощадний банк на сучасному етапі;

проведено аналіз фінансових результатів від операцій по здійсненню платежів і розрахунків в іноземній валюті за експортно-імпортними операціями дослідженого банку;

запропоновано напрями по підвищенню ефективності роботи Запорізького облуправління Ощадного банку в межах досліджуваної теми.

Вказаному питанню приділяється значна увага Національним банком України та Кабінетом Міністрів України, що знайшло своє відображення у законах “Про банки і банківську діяльність”, “Про Національний банк України”, “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, в “Правилах здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України”, від 18.03.1999 № 127, “Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізінговими операціями” від 24.03.1999 № 136.

На вирішення цієї проблеми спрямовані дослідження Ющенка В.А., Міщенка В.І., Борінця С.Я., Васюренка О.В., Кредисова А.І., Єфремова І.А. та інших авторів.

Впровадження пропозицій та рекомендацій, наданих в роботі, дозволить покращити роботу по підвищенню ефективності здійснення зовнішньоекономічної діяльності Ощадного банку Запорізької області. Це надасть можливість організувати їх діяльність у відповідності з цілісною системою ВАТ “Державний Ощадний банк України”.

банківська операція експортна імпортна

РОЗДІЛ 1. МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ТА ЇХНЯ РОЛЬ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

1.1 Теоретико-суттева характеристика валютного ринку

Немного истории развития валютного рынка на Украине ( на 1 стр.).Анализировать развитие валютного рынка в мировой практике . (1стр.)

Последние статистические данные по развитию валютного рынка.Может небольшую сравнительную табличку.(1-3стр.)

Валютний ринок-це:

а) підсистема валютних відносин у ході операцій купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів у іноземних валютах;

б) інституційний механізм (сукупність установ і організацій-банків, валютних бірж, інших фінансових інститутів), що забезпечують функціонування валютних ринкових механізмів.

Валютний ринок як економічна категорія-це система стійких економічних та організаційних відносин, пов'язаних з операціями купівлі-продажу іноземних валют та платіжних документів у іноземних валютах. На валютному ринку здійснюється широке коло операцій щодо зовнішньоторговельних розрахунків, туризму, міграції капіталів, робочої сили тощо, які передбачають використання іноземної валюти покупцями, посередниками, банківськими установами та фірмами. Існує чотири групи суб'єктів валютного ринку:

а) державні установи, основне місце серед яких займають центральні банки та казначейства окремих країн;

б) юридичні та фізичні особи, що зайняті у різноманітних сферах зовнішньоекономічної діяльності;

в) комерційні банківські установи, які забезпечують валютне обслуговування зовнішніх з'язків, особливо брокерські контори;

г) валютні біржі та валютні відділи товарних і фондових бірж.

Основні суб'єкти валютного ринку-великі транснаціональні банки, які мають розгалужену мережу філіалів і широко використовують в операціях сучасні засоби зв'язку, комп'ютерну техніку.

Банки та інші учасники валютного ринку пов'язані між собою у режимі реального часу за допомогою телефонних, телексних і комп'ютерних засобів зв'язку. За допомогою мережі кореспондентських рахунків банки здійснюють переведення платежів від імпортера до експортера, а сучасні електронні й телекомунікаційні можливості дають змогу переводити кошти у будь-яку точку планети за лічені хвилини.

Територіально валютні ринки, як правило, прив'язані до великих банківських і валютно-біржових центрів, оскільки в ряді країн поряд із міжбанківською торгівлею валютою існують і спеціальні валютні біржі, а встановлений на них курс називається офіційним валютним курсом.

Найбільшим у світі центром торгівлі валютою як щодо обсягу обороту, так і кількості валют є Нью-Йорк. Характерно, що в США немає валютної біржі, де б щоденно встановлювалися офіційні котирування. Тут валютою торгують виключно на міжбанківському ринку, де формується середній курс, який служить основою для встановлення курсів продавця і покупця для банківських клієнтів. Інші великі фінансові центри США знаходяться в Бостоні, Чикаго, Сан-Франциско та Новому Орлеані. Валютних бірж немає також у Великій Британії та Швейцарії, але це майже не впливає на масштаби валютних операцій у цих країнах, оскільки на практиці фактичні курси валют, як правило, коливаються навколо офіційних валютних курсів. У Франції і Австрії функціонує по одній валютній біржі, Італія і Німеччина мають по декілька бірж.

Традиційно найвідомішим не тільки в Європі, а й у всьому світі є Лондонський валютний ринок.

На сьогодні сформувалися такі найбільші регіональні валютні ринки:

Європейський (з центрами в Лондоні, Франкфурті-на-Майні, Парижі, Цюріху);

Американський (з центрами в Нью-Йорку, Чикаго, Лос-Анжелесі, Монреалі);

Азіатський (з центрами в Токіо, Гонконгу, Сінгапурі, Бахрейді).

Денний оборот на трьох найбільших валютних ринках світу (Лондон, Нью-Йорк, Токіо) становить на сьогодні понад 1500 млрд дол. США. Річний обсяг на світових валютних ринках сягає 250 трлн дол. США.

Специфічним міжнародним ринком валют країн Західної Європи є ринок євровалют, де операції здійснюються у валютах цих країн, а сам ринок євровалют є одним із секторів євроринку. Суб'єктами ринку євровалют виступають великі та середні банки країн Західної Європи і США та деякі транснаціональні корпорації цих регіонів. Поглиблення інтеграційних процесів у Західній Європі, посилення ролі транснаціональних корпорацій, значне зростання потреб у міжнародній валюті та введення взаємної конвертованості національних валют-усі ці фактори стали об'єктивною причиною і безпосереднім стимулом виникнення і розвитку ринку євровалют. Цим самим було створено умови для масштабних і стійких валютно-фінансових зв'язків даної групи країн.

Сьогодні ринок євровалют існує по всьому світі. Масштабні операції здійснюються з євровалютами не тільки в Європі, а й в Азії, країнах Карибського басейну та інших регіонах світу.

Розширенню євровалютного ринку на початкових етапах його розвитку сприяли такі фактори:

припинення обміну доларів на золото;

колосальне зростання обсягів “нафтодоларів”;

введення плаваючих валютних курсів;

поступова ліквідація валютних обмежень і відкриття нових національних фінансових ринків.

Євровалютний ринок-це автономний і незалежний оптовий ринок, де оперують, як правило, великими сумами. Він майже не піддається регулюванню, не підлягає національному законодавству, майже не оподатковується. Євровалюти є джерелом дешевого кредиту для позичальника і високого прибутку для позикодавця.

Головним джерелом ринку євродоларів виступають іноземні держави, юридичні та фізичні особи, які зберігають долари не в США, а також транснаціональні корпорації із запасами готівки понад поточні потреби та офіційні резерви центральних банків.

З точки зору техніки операційний ринок євродоларів відрізняється високою оперативністю. Він складається із сотень банків-посередників, які знаходяться в найбільших фінансових центрах Європи, насамперед у Лондоні. Завдяки значній мобільності ринок євродоларів перетворився у найбільший міжнародний валютний ринок, важливу складову сучасної міжнародної валютної системи.

Поява і подальші зміни в міжнародних розрахунках пов'язані з розвитком і інтернаціоналізацією товарного виробництва і обміну. В них відбивається відокремлена форма руху вартостей в міжнародному обігу через неспівпадання періодів виробництва і реалізації товарів, віддаленості ринків збуту. Міжнародні розрахунки охоплюють розрахунки по зовнішній торгівлі за товари і послуги, а також по некомерційнім операціям, кредитам і руху капіталів між країнами.

Міжнародні розрахунки - регулювання платежів по грошовим вимогам і зобов'язанням, що виникають в зв'язку з економічними, політичними і культурними відносинами між юридичними особами і громадянами різних країн, а також між урядами цих країн. Міжнародні розрахунки включають, з одного боку, умови і порядок здійснення платежів, вироблені практикою і закріплені міжнародними документами і звичаями, із іншого - щоденну практичну діяльність банків по їх проведенню. Найбільший обсяг розрахунків здійснюється безготівковим шляхом, шляхом записів на рахунках банків. При цьому провідну роль в міжнародних розрахунках відіграють великі банки. Міра їх впливу на міжнародні розрахунки залежить від масштабів зовнішньоекономічних зв'язків країни базування, застосування її національної валюти, спеціалізації, фінансового стану, ділової репутації, мережі банків-кореспондентів. Для здійснення розрахунків банки використають свої закордонні відділення і кореспондентські відносини з іноземними банками, що супроводжуються відкриттям рахунків "лоро" (іноземних банків в даному банку) і "ностро" (даного банка в іноземних).

Кореспондентські угоди визначають порядок розрахунків, розмір комісії, засоби поповнення витрачених коштів. Для своєчасного і раціонального здійснення міжнародних розрахунків банки підтримують необхідні валютні позиції в різних валютах відповідно до структури і термінів майбутніх платежів і проводять політику диверсифікації своїх валютних резервів. З метою одержання понад високого прибутку банки прагнуть підтримувати на рахунках "ностро" мінімальні рештки, воліючи розміщати валютні активи на світовому ринку позичкових капіталів, в тому числі на євроринку. Діяльність банків в сфері міжнародних розрахунків, з одного боку, регулюється їх національним законодавством, із іншого - визначається практикою, що існує у вигляді встановлених правил і звичаїв або закріплюється окремими документами [39].

Купівля та продаж іноземної валюти проводиться на валютному ринку. Валютний ринок формують комерційні банки, валютні біржі. На валютному ринку складається така система взаємовідносин:

між комерційними банками та їх клієнтами в даній країні;

між комерційними банками та небанківськими учасниками валютного ринку (біржами) в межах однієї країни;

між комерційними банками однієї і тієї ж країни;

між комерційними банками різних країн;

між комерційними банками та небанківськими учасниками валютного ринку в різних країнах;

між комерційними банками та центральними банками;

між центральними банками різних країн.

В першому випадку ведеться роздрібна торгівля валютою. В інших випадках маємо оптову торгівлю.

Найбільш поширеною формою здійснення торгових операцій на валютному ринку є «спот» - угода при якій виконання зобов'язань сторін вимагається не пізніше наступного дня за днем складання угоди. Даний вид операції проводиться банками для забезпечення потреб клієнтів в проведенні поточних платежів. Метою угоди «спот» може бути також спекулятивна операція.

Валютні операції із строком проведення, що перевищує два робочі дні називаються «форвардними». Як правило строк виконання таких угод від одного до шести місяців. При укладенні угоди фіксується її строк, курс валюти та сума угоди.Форвардні операції використовуються банками для страхування валютних ризиків по надходженнях, що очікуються та при проведенні спекулятивних операціях.

Більш складною формою операцій на валютному ринку є операції «своп». Дана операція поєднує, приміром купівлю валюти на умовах «спот» з одночасним продажем її на умовах «форвард». Дана операція є дуже ефективною при необхідності тримати валюту на протязі певного проміжку часу. Використовується при необхідності забезпечення міжнародних розрахунків, забезпечення кредитування клієнта в інвалюті, тощо.

Ще одним з видів валютних операцій є «опціон». Дана операція полягає в тому, що при настанні обумовленої договором дати, власник опціону має право, проте не зобов'язує здійснити операцію купівлі валюти. Можливість вибору робить операцію набагато ефективнішою.

Ефективною та прибутковою операцією може бути «арбітраж». Дана операція полягає в тому, що банк, що має право на здійснення операцій на міжнародних валютних ринках, купує та продає валюту на тій біржі, де складається найвигідніший для нього курс. Проте з розвитком високоефективних засобів зв'язку різниця між валютними курсами на різних ринках згладжується, проте дана операція залишається дуже ефективною при проведенні спекулятивних операцій з великими сумами.

Кінцевою метою купівлі, або продажу іноземної валюти є, як правило забезпечення здійснення операцій клієнтом банку - імпортером або експортером. Купівля товарів за кордоном, або продаж товару іноземному покупцю пов'язана з більшим, порівняно з внутрішнім ринком ризиком. Покупець що проводить купівлю товару у іноземного продавця має менше можливості судити про надійність зарубіжного партнера ніж місцевого. Крім того найменша затримка в одержанні товару та подальшого використання його на продаж, або у виробництві накладає підвищений ризик пов'язаний із можливою зміною курсу національної валюти по відношенню до зарубіжної, що може зробити дану операцію збитковою.

Не менш ризиковою є і експортна діяльність. При її здійсненні експортер несе відповідальність за своєчасну поставку товару та наражається на ризик несвоєчасного отримання платежу. Крім того додатковими ризиками є можлива зміна економічної ситуації в країні, економічні, політичні кризи, тощо.

У продавців та покупців різні інтереси. Ними і обумовлюється вибір форм та визначення умов розрахунків. Для покупця - це, перш за все, виконання умов поставки товару, в той час як для продавця - гарантоване отримання платежу в установлений строк.

Банки, здійснюючи розрахунки по торговельних операціях є учасниками розрахунків, а не самих торгових операцій.

1.2 Особливості впливу ринкового середовища на міжнародні розрахунки

НАДО ДОБАВИТЬ : Современные концепции развития международных расчетов.Сравнительные данные последних лет.Взгляды современных экономистов на сегоднешнее развитие международных расчетов. ( 3-4стр.)

Зовнішньоекономічні й неекономічні зв'язки між юридичними і фізичними особами різних країн приводять до виникнення грошових вимог і зобов'язань. У межах однієї країни такі вимоги і зобов'язання здійснюються в національній валюті. Якщо мова йде про зв'язки між юридичними та фізичними особами різних країн, то виникає питання про валюту, в якій має бути здійснений платіж. Такою валютою може бути або грошова одиниця однієї зі сторін, що включена в торгову, кредитну чи іншу дію, або валюта третьої сторони.

У процесі зовнішньоекономічної діяльності виникають платежі за грошовими вимогами та зобов'язаннями. Міжнародні розрахунки-це система організації і регулювання платежів у сфері міжнародних економічних відносин. Міжнародні розрахунки здійснюються переважно у безготівковій формі. Основними посередниками в міжнародних розрахунках виступають банки, між якими виникають кореспондентські відносини. На основі міжбанківських кореспондентських відносин здійснюється рух валюти між різними країнами.

Суб'єктами міжнародних розрахункових операцій є експортери, імпортери і банки.

В основу міжнародних розрахунків покладено рух товарно-розпорядчих документів і операційне оформлення платежів.

Головними чинниками, що виражають стан міжнародних розрахунків, є:

а) умови зовнішньоторговельних контрактів;

б) валютне законодавство;

в) особливості банківської практики;

г) міжнародні правила і “звичаї” тощо.

Вирішальне значення в практиці міжнародних розрахункових операцій мають валютно-фінансові умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Зовнішньоекономічний договорів (контракт)-це матеріально оформлена угода суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

До валютно-фінансових умов, які мають бути передбачені в договорі (контракті), належать такі:

а) ціна та загальна вартість договору (контракту). У цьому розділі контракту визначається ціна одиниці виміру товару та загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт (наданих послуг) згідно з договором (контрактом) та валюта платежів;

б) умови платежів. Цей розділ контракту визначає спосіб, порядок та строки фінансових розрахунків і гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань. Залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті договору (контракту) вказуються: умови банківського переказу до (авансовий платіж) та (або) після відвантаження товару чи умови документарного акредитиву, або інкасо (з гарантією); умови гарантії, якщо вона є, або коли вона необхідна (вид гарантії-“на вимогу” та “умовна”, умови та термін дії гарантії, можливість зміни умов контакту без зміни гарантій).

Правильність визначення валютно-фінансових умов при укладанні зовнішньоекономічного контракту-запорука ефективності здійснення зовнішньоекономічних операцій.

Погодження умов платежу, як правило, є результатом гострих дискусій контрагентів, а також залежить від платоспроможності покупця, його стану на ринку та відносин між продавцем і покупцем.

Так, якщо за прогнозами долар виглядає слабким, американські імпортери намагатимуться купувати іноземну валюту зараз для виконання подальших угод, не очікуючи досягнення дати платежу. Експортери, які володіють іноземною валютою, намагатимуться навпаки не конвертувати її в долари. Коли ж долар сильний, імпортери будуть відкладати придбання іноземної валюти, а експортери прагнутимуть одержати її якомога швидше. Якраз за цих обставин виникає підгрунтя для різноманітних спекулятивних угод.

Зіставивши обсяги ризику іноземної валюти з обсягами міжнародної торгівлі й реальним переміщенням боргів, побачимо, що обсяги ринку іноземної валюти приблизно в десять разів більші, ніж цього вимагають реальні умови торгівлі або іноземних інвестицій, іншими словами, на кожну реальну торговельну або інвестиційну угоду припадає дев'ять спекулятивних.

Нині немає єдиного, закріпленого багатосторонньою угодою, універсального механізму валютних розрахунків між країнами. Тільки в межах окремих економічних і фінансових угруповань країн можуть існувати певною мірою єдині механізми розрахунків. У сучасній системі світогосподарських зв'язків розрахунки за торговельними та неторговельними операціями регулюються основними принципами, закріпленими в Женевській конвенції про чеки та векселі, а також зведеннями постанов Міжнародної торгової палати (Париж).

У міжнародних валютних відносинах використовуються національні й міжнародні валюти. Роль тих чи інших валют визначається їхнім місцем у світогосподарських зв'язках. Причому якщо перші десятиліття після Другої світової війни головними валютами були американський долар та англійський фунт стерлінгів, то тепер їх позиції значно потіснили німецька марка, японська єна та французький франк. Крім них для розрахунків використовуються і валюти інших країн, а також міжнародні платіжні засоби та колективні розрахункові одиниці-спеціальні праві запозичення (СДР, українська абревіатура-СПЗ), що випускаються Міжнародним валютним фондом та євро-регіональна валютна одиниця, що використовується учасниками Європейського Союзу.

І все-таки більша частина міжнародних валютних операцій припадає на долари США. Наприклад, ціни на енергоносії, передусім на нафту та газ, на світових ринках встановлюються майже виключно в доларах США, а розрахунки з поставок можуть бути зроблені й у національних валютах країн-імпортерів із числа західних країн. Світові ціни на зернові також встановлюються переважно в американських доларах, оскільки на частку США припадає понад 50% світового експорту зерна. На готову продукцію ціни встановлюються переважно у валюті експортера.

Більшість міжнародних платежів означають зміну власника банківських депозитів. Але ці зміни відбуваються тепер між громадянами різних країн і здійснюються за допомогою міжнародних банківських переказів або векселів.

Міжнародний банківський переказ-це спосіб перерахування фінансових коштів (як правило, електронною поштою) банком однієї країни банкові іншої країни. За його допомогою дається вказівка дебетувати депозитний рахунок першого з них і кредитувати рахунок певної особи чи установи. Банки можуть також здійснювати міжнародні платежі за допомогою банківських переказних векселів. І лише незначна частка міжнародних платежів здійснюється за допомогою банкнот (головним чином туристами).

Міжнародні платежі пов'язані з більшим ризиком, ніж внутрішні, з ряду причин:

а) вартість місцевої валюти при майбутньому платежі в іноземній валюті залежить від обмінного курсу між двома валютами. Такий ризик при обміні іноземної валюти є найвищим у випадку, коли курси обміну піддаються впливові ринкових сил, що зараз характерно для більшості валют;

б) при міжнародних платежах є ризик відсутності конвертованості: неможливість власника валюти певної країни конвертувати її у валюту іншої країни внаслідок обмеження, накладеного урядом;

в) є ризик невиконання зобов'язань, або несплати. У такому випадку боржник не в змозі заплатити кредиторові. Хоча цей ризик може мати місце і при внутрішніх платежах (на відміну від валютного обміну і ризику неконвертованості), він більш імовірний при міжнародних платежах, оскільки порушення судового позову проти боржника, який порушив зобов'язання, в іншій країні вимагає більше коштів і часу, а успіх менш імовірний, ніж у випадку з місцевим боржником.

Основними методами платежів у міжнарожній торгівлі є:

передоплата;

комерційний акредитив;

переказний вексель (комерційна тратта), виписаний на покупця;

відкритий банківський рахунок, консигнація.

Сильний продавець може наполягати на передоплаті або безвідзивному акредитиві, сильний покупець може настояти на відкритому рахунку або консигнації. Сплата за допомогою переказного векселя у більшості випадків може задовольнити інтереси як експортера, так і імпортера.

Передоплата-метод міжнародного платежу, який супроводжується досить відчутним тиском на покупця. Продавець може вимагати передоплати за умов, коли доходить висновку, що кредитоспроможність покупця дуже мала, або коли ризик неконвертованості дуже великий. Проте навіть за таких умов продавець може не вимагати передоплати, якщо є загроза втрати ринку на користь конкурентів.

На жаль, сьогодні у зовнішньоекономічній практиці України для відчизняних підприємств, які ще не створили для себе на світовому ринку іміджу надійного партнера, встановлюються невигідні умови розрахунків за експортно-імпортними операціями: в експортних угодах передбачається післясплата, а при імпорті-передоплата.

У випадку, коли експортер не отримує передоплати, але не хоче покладатися лише на обіцянки імпортера заплатити, він може вимагати підтвердженого безвідзивного акредитива. Акредитив-це документ, виданий банком імпортера, який зобов'язує цей банк акцептувати векселі, виставлені йому експортером (бенефіціарієм) відповідно до певних умов. Ці умови включають величину кредиту, термін сплати векселя, загальний опис товару, додаткові необхідні документи і кінцевий термін сплати.

Отже, платіж, здійснений за допомогою підтвердженого комерційного акредитива, має величезні переваги для експортера, оскільки він означає сплату на час відправлення з практично відсутнім ризиком неплатежу за умови дотримання експортером умов акредитива. Але цей метод дуже незручний для імпортера, оскільки від нього буде вимагатися значний аванс, який вноситься в банк для оформлення акредитива. Через це імпортери намагаються купувати у тих експортерів, які пропонують більш м'які умови сплати. Отже, для того, щоб вистояти в конкурентній боротьбі, досвідчені експортери вимагають акредитив лише в тому випадку, коли є високий ризик невиконання зобов'язань або неконвертованості.

Переказний вексель (комерційна тратта)-це безумовний письмовий наказ, адресований однією стороною (трасантом) іншій (трасату), що зобов'язує останнього заплатити певну суму грошей третій стороні (ремітентові) у визначений час у майбутньому. Цей метод платежу більш ризикований, ніж передоплата або акредитив, оскільки виконання платежу повністю залежить від імпортера (покупця). Імпортер може відмовитись від товару навіть за наявності векселя на пред'явника, і експортер буде змушений шукати іншого покупця на свій товар, зазнавши при цьому збитки.

Відкритий банківський рахунок-метод платежу, за якого продавець просто відправляє рахунок-фактуру покупцеві, який має заплатити у зазначений час після її отримання. Хоча цей метод платежу найбільш поширений при внутрішніх розрахунках, у міжнародному бізнесі він звичайно обмежується розрахунками між експортером та його власними філіями або відділеннями в інших країнах, а також внутріфірмовими операціями багатонаціональних корпорацій. Він пропонує дуже незначний захист від невиконання зобов'язань покупцем чи неконвертованості валюти. У випадку невиконання зобов'язань у експортера не залишається ніякого документального підтвердження.

Консигнація-метод, який означає що покупець не зобов'язаний оплачувати товар доти, поки його не продадуть. Він настільки невигідний для продавця, що рідко застосовується в міжнародній торгівлі, як і у випадку з метедом відкриття рахунка; продаж товару з використанням консигнації головним чином має місце при його відправці закордонним відділенням експортера.

Для здійснення валютних операцій суб'єкти господарської діяльності повинні мати банківський рахунок в іноземній валюті. В Україні порядок відкриття рахунка в іноземній валюті зафіксований у загальній інструкції НБУ про порядок відкриття рахунків в установах банків.

Комерційні банки здійснюють міжнародні розрахунки за дорученням своїх клієнтів - підприємств та організацій - учасників зовнішньоекономічної діяльності в трьох загальноприйнятих формах: банківський переказ, інкасо та акредитив. Вибір конкретної форми проводится підприємствами учасниками угоди та фіксується в зовнішньоторгівельному контракті в графі «Умови платежу». Банк може лише рекомендувати певну форму, виходячи з обставин угоди.

Форми розрахунків, що застосовуються в міжнародних розрахунках, відрізняються за часткою участі комерційних банків в їх проведенні:

мінімальна доля участі банків при банківському переказі (виконання платіжного доручення клієнта);

більш значна по інкасо (контроль за передачею, пересилкою товаророзпоряджувальних документів та видачею їх платнику у відповідності з інструкціями довірителя);

максимальна доля участі банків при акредитивній формі розрахунків (надання бенефіціару платіжного зобов'язання, що реалізується при виконанні останнім основних умов, що зазначені в акредитиві).

Відповідно до долі участі банку зростає надійність платежу для експортера:

мінімальна при банківському переказі за товар;

максимальна при акредитиві, який по суті є грошовою гарантією оплати відвантаженого товару банком, що відкрив акредитив.

Ще однією з форм участі банків в міжнародних розрахунках є банківська гарантія. Підприємство бажає мати гарантію виконання контрагентом своїх зобов'язань по даному контракту. Основними видами забезпечення міжнародних контрактів є:

гарантія банку;

документарне інкасо;

акредитив.

Найбільш виправдане застосування гарантії при проведенні платежу по відкритому рахунку. При даному виду розрахунків експортер, після відвантаження товару проводить запис по дебету рахунку, відкритому даному покупцю про здійснення даної операції. Покупець проводить аналогічний запис в своїх книгах по дебету. Після здійснення розрахунків експортер та імпортер проводять зворотні записи в своїх книгах. Даний рахунок відкривається надійним покупцям одночасно, або після відвантаження продукції , але не раніше і повинен сплачуватись покупцем в заздалегідь обумовлений термін. Оплата по відкритому рахунку не є гарантованою, тому, для мінімізації ризику експортери часто вдаються до такого забезпечення як банківська гарантія. При ненадходженні платежу у встановлений термін, експортером подається про це письмова заява. Заява надсилається до банку-гаранту через банк експортера. Вона є підставою для виконання банком-гарантом своїх зобов'язань - переказом заборгованості підприємства-імпортера на рахунок підприємства-експортера [30,33-44,52].

1.3 Сучасні проблеми здійснення розрахунків в іноземній валюті за експортно - імпортними операціями

Объем 10-12 стр.

1.4 Техніко економічна характеристика ВАТ Ощадного банку України

Сучасне кредитно-грошове і фінансове господарство країни переживає серйозні зміни. Перебудовується кредитна система, модифікується взаємовідносини центральних банків і фінансово-кредитних інститутів, складаються інші пропорції в динаміці державного і приватного секторів.

Що зараз являє собою структура банківської системи України?

Законом “Про банки і банківську діяльність” підтвердженя побудова банківської системи на дворівневій основі, що відповідає моделі кредитної системи в розвинутих країнах світу. На верхньому рівні Національний банк України, на другому - всі інші види кредитних установ, об'єднаних в законі під спільною назвою “комерційні банки”.

Ситуація ускладнюється тим, що недостатньо проголосити про створення нових кредитних інститутів, змінивши назву банку та, присвоївши йому статус “акціонерного товариства”. Докорінно повинна змінитися вся система стосунків внутрішньобанківського сектора, характеру управління і контролю з боку Національного банку України, принципи взаємовідносин банків і їх клієнтів, розрахунки з державним бюджетом тощо. Найбільш важливе питання в цьому сенсі дійсна комерціалізація колишніх спецбанків. Саме вони займають найбільшу питому вагу на другому рівні банківської системи ( 80-85%).

Згідно з проектом “Концепції розвитку банківської системи України”, протягом перших п'яти років після становлення незалежності в Україні створені основи дворівневої банківської системи, валютного ринку і ринку цінних паперів. Здійснені перший етап реформування грошової системи із введенням проміжної валюти - Українського карбованця та другий - головний етап: введена національна валюта - гривня.

Створено національну платіжну систему з впровадженням нових прогресивних технологів перерахування коштів на основі електронних платежів. Це дозволило досягнути світового рівня обробки інформації в сфері міжбанківських розрахунків, значно підняти їх надійність, обмежити ризик виготовлення та використання фальшивих грошей в обігу та скоротити до мінімуму термін проходження платежів.

У відповідності з концепцією розвитку Ощадного банку України на найближчу перспективу його діяльність спрямована на освоєння сучасних банківських технологій, запровадження новітніх та подальший розвиток традиційних фінансових продуктів, підвищення рівня фахової підготовки персоналу до світових стандартів, переобладнання та модернізацію всієї матеріально-технічної бази Банку, суттєве поліпшення якості банківського обслуговування населення.

Для Ощадного банку України ситуація швидких перемін створила водночас і небезпеку ризику, і нові можливості. В умовах конкуренції виникає ризик скорочення послуг, прибутку і ресурсів. Можливості Банку вивчаються його як найшвидшим перетворенням в фінансову-кредитну установу, яка орієнтується на ринок. Необхідним процесом при цьому є структурна перебудова Ощадбанку і його перетворення в універсальний комерційний банк, здатний обслуговувати індивідуальних клієнтів, дрібні і середні підприємства, місцеві органи влади.

Метою діяльності Ощадбанку є залучення коштів від фізичних та юридичних осіб і розміщення їх на комерційних засадах в інтересах вкладників Ощадбанку і розвитку народного господарства; здійснення кредитно-розрахункового обслуговування громадян і підприємста, а також інші банківські операції.

Обслуговування приватних осіб - справа трудомістка і не завжди прибуткова, однак, як свідчить світова практика, майбутнє банківського бізнесу саме за дрібним вкладником.

Нині велика увага з боку Ощадбанку приділяється залученню коштів населення. В Ощадному банку - близько 60% загального обсягу коштів населення, розміщених в усіх банках України.

Фахівці підкреслюють, що ринок банківських послуг для юридичних осіб вже поділений між банками і основна конкуренція між ними розгортається сьогодні за залучення приватних клієнтів.

Безперечно, потенційні клієнти будуть звертатися в Банк лише в тому випадку, коли у них буде гарна думка про ділову репутацію. Імідж або громадська думка про фінансову установу визначається трьома основними складовими: довірою населення, його розумінням стратегії установи та її стабільності.

Однак економічна, фінансова і платіжна криза, що триває, гальмування ринкових перетворень в економіці, серйозні недоліки в діяльності Ощадного банку в сфері кредитування, розрахунків, порушення його багатьма установами економічних нормативів, неупорядкованість і нестабільність нормативно-правового регулювання, недосконолість податкового і фінансового законодавства зумовлюють необхідність реформування Банку.

В організаційному відношенні система Ощадного банку має широко розгалужену мережу філіалів в містах і населених пунктах.

Державний Ощадний банк України створено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 1999 року № 876 шляхом перетворення Державного спеціалізованого комерційного Ощадного банку України у відкрите акціонерне товариство.

Засновником Ощабанку є держава в особі Кабінету Міністрів України. Засновник відповідає за зобов'язаннями Банку в межах належних йому акцій, Ощадбанк є юридичною особою, економічно самостійним і повністю незалежним від виконавчих і розпорядних органів державної влади в рішеннях, пов'язаних з його оперативноб діяльністю.

Державний Ощадбанк з усіма своїми установвами складає єдину систему і входить до складу банківської системи України.

Органами управління Ощадбанку є Спостережна рада Банку. Повноваження Спостережної ради Банку визначаються Положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Постійно діючим розпорядчо-виконавчим органом Ощадбанку є Правління, яке здійснює керівництво діяльністю Банку і несе відповідальність за ефективність його роботи.

Ощадбанк здійснює свою діяльність відповідно до Статуту, законодавчих документів, має всі необхідні дозволи для проведення банківських операцій на внутрішньому і міжнародному ринках:

реєстрацію в НБУ №4 від 31.12.1991 р.;

ліцензію №148 від 28.04.1999 р. на право виконання 22 видів банківських операцій;

дозвіл №009 від 04.02.1992 р. на здійснення діяльності по випуску й обертанню цінних паперів.

Ощадбанк є членом:

- Української межі валютної біржі і її фондової секції;

- Української фондової біржі;

- ПФТС;

- Міжрегіональної фондової спілки;

- Асоціації ПАРД;

- Міжнародних фінансових компаній Tomas Cook, American

Express, Visa International, Europay International, CITICORP.

Специфіка діяльності Ощадбанку віявляється в його функціях.

Ощадбанк виконує відповідно до статуту наступні функції:

мобілізацію тимчасово вільних і не використаних на поточні

споживачі цілі грошових коштів населення і підприємств;

розміщення залучених коштів;

кредитно-розрахункове обслуговування підприємств і організацій;

кредитування споживчих потреб населення;

грошові розрахунки і платежі в господарстві і з населенням;

випуск, покупку, продаж і зберігання б анком векселів, чеків, сертифікатів та інших цінних паперів, а також операції з ними;

консультування та надання економічної і фінансової інформації, надання комерційних послуг (факторинг, лізінг і ін.);

установчу функцію;

здійснення міжнародних розрахунків і валютних операцій.

З 2000 року є одним із найбільших представників міжнародної компанії по здійсненню миттєвих перекладів Western union. Ощадбанк працює в системах Reuter deating і S.W. I. F. T.

Запорізьке Обласне Управління ВАТ “Державний Ощадний банк України” є банківським заснуванням, суб'єктом господарювання, має власний баланс, внутрішній субкореспондентський рахунок у головному розрахунковому центрі Правління Ощадбанку, МФО і чинить свою діяльність на основі господарського розрахунку в цілому відповідно до нормативних документів Ощадбанка України . ВАТ Запорізьке Обласне Управління забезпечує, з урахуванням підвідомчих відділень Ощадбанку, прибуткову і рентабельну діяльність, виконання затвердженого Правлінням Ощадбанку бюджету, виробничих завдань і плану прибутку.

Основним показником діяльності дирекції є прибуток, що формується і розподіляється за підсумками року відповідно до затверджених нормативів.

З метою поліпшення обслуговування своїх клієнтів і розширення їхнього кола дирекція на умовах єдиного балансу створює територіально віддалені безбалансові відділення згідно з чинним в Ощадбанку порядком.

У відповідності до ліцензії №148 від 21 грудня 1998 року, Запорізьке обласне Управління Ощадбанку має право здійснювати такі операції:

касове обслуговування клієнтів;

відповідальне збереження цінностей клієнтів Банку;

перевезення грошово-валютних цінностей та інкасація грошових коштів;

ведення рахунків клієнтів (резидентів) у грошовій одиниці України;

ведення рахунків банків-кореспондентів (резидентів) у грошовій одиниці України;

проведення операцій по касовому виконанню Державного бюджету України, в тому числі ведення бюджетних рахунків клієнтів та рахунків державних позабюджетних фондів;

проведення операцій з касового виконання місцевого бюджету, ведення бюджетних рахунків клієнтів та рахунків державних позабюджетних фондів;

кредитування та фінансовий лізінг (для фізичних осіб);

залучення депозитів юридичних осіб;

залучення депозитів фізичних осіб;

емісія цінних паперів;

ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

неторговельні операції з валютними цінностями;

ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів та нерезидентів) у іноземній валюті;

ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;

ведення кореспондентських рахунків у банках (незидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників інвестованих коштів;

видача поручительств, гарантій та інших зобов'язань та третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі (для фізичних осіб);

управління грошовими коштами та цінними паперами за дорученням клієнтів - фізичних осіб;

купівля, продаж державних цінних паперів та операцій за ними.

Урахування і звітність ведуться і складаються відповідно до правил, установленими НБУ, чинним законодавством і вимогами до керування банку.

Урахування і звітність формуються на базі комплексної автоматизації і комп'ютеризації в порядку, установленим керуючими органами Ощадбанку.

Згідно положення про відділення ведеться постійне урахування здійснення банківських операцій, забезпечується контроль за їхнім виконанням, складається і своєчасно надається відповідним органам передбачені чинним законодавством і нормативні документи банку бухгалтерську й іншу звітність.

Свої функції Ощадбанк у цілому реалізують через виконання визначеного набору операцій. (див.додаток А).



Рис 1.1 Класифікація валютних операцій

РОЗДІЛ 2. КОМПЛЕКСНИЙ АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ВІД ОПЕРАЦІЙ ПО ЗДІЙСНЕННЮ ПЛАТЕЖІВ І РОЗРАХУНКІВ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ ЗА ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ

2.1 Організація здійснення платежів і розрахунків у іноземній валюті за експортно-імпортними операціями в комерційних банках

Операції з іноземною валютою проводяться згідно Закону України «Про валютне регулювання», указам Президента, постановам Уряду, нормативним документам Національно банку України.

Банківські операції в іноземній валюті в нашій країні можуть здійснювати уповноваженими банками, тобто комерційними банками, що одержали ліцензії Національного банку України на проведення операцій в іноземній валюті, включаючи банки з участю іноземного капіталу і банки, капітал котрих повністю належить іноземним учасникам. Уповноважені банки здійснюють контроль за відповідністю валютних операцій, що здійснюються клієнтами, діючому валютному законодавству і представляють в НБУ звітність за встановленими формами про валютні операції, що проводяться.

Виручка резидентів підлягає зарахуванню на їх рахунки в банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати оформлення вантажної митної декларації (ВМД) (за договором консигнації - попередньої ВМД, оформленої відповідно до митного режиму "експорт при ордерних поставках") на продукцію, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг, прав інтелектуальної власності) - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Відлік законодавчо встановленого строку розрахунків Банк починає з наступного календарного дня після дня оформлення ВМД або підписання акта (іншого документа).

Банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією (або її частини - у разі здійснення обов'язкового продажу) на поточний рахунок останнього.

Допускається зменшення суми валютної виручки на розмір комісійних винагород, які утримали банки-нерезиденти за проходження платежу через їх рахунки, якщо оплата резидентом таких винагород передбачена договором та підтверджена відповідним банківським документом (підтвердження не вимагається, якщо комісійна винагорода не перевищує 50 доларів США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті).

Якщо відповідно до чинного законодавства ВМД (у сумі до 100 доларів США) на продукцію, яка вивозиться з митної території України, не оформлюється, то Банк після надходження згідно з експортним договором виручки за цю продукцію на користь резидента знімає таку експортну операцію з контролю.

Кошти в іноземній валюті, що надійшли на адресу Клієнта згідно з чинним законодавством України, підлягають попередньому зарахуванню на розподільчий рахунок.

Банк зобов'язаний продавати без доручення Клієнтів усі надходження на користь Клієнтів в іноземній валюті, що підлягають згідно з чинним законодавством України продажу на міжбанківському валютному ринку України, протягом п'яти банківських днів з часу зарахування таких надходжень на їх кореспондентські рахунки або рахунок каси. Обмеження щодо строку продажу іноземних валют не поширюється на іноземні валюти, які не належать до першої групи Класифікатора.

Кошти в іноземній валюті, які були зараховані на розподільчий рахунок і не підлягають згідно з чинним законодавством України продажу на міжбанківському валютному ринку України, Банк зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок Клієнта без його доручення не пізніше п'яти банківських днів з часу зарахування цих коштів на розподільчий рахунок.

Відповідальність за несвоєчасне інформування Клієнтом Банку або уповноваженої кредитно-фінансової установи про надходження коштів в іноземній валюті на адресу цього Клієнта, які не підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку України, внаслідок чого зазначені кошти були продані, покладається на Клієнта.

Продаж за дорученням Клієнта його власних коштів в іноземній валюті Банк зобов'язаний здійснювати протягом п'яти банківських днів з часу списання цих коштів з поточного рахунку Клієнта. Обмеження щодо строку продажу іноземних валют не поширюється на іноземні валюти, які не належать до першої групи Класифікатора.

Гривневий еквівалент проданої на міжбанківському валютному ринку України іноземної валюти в усіх випадках має бути зарахований на основний поточний рахунок власника коштів не пізніше двох банківських днів після надходження на кореспондентський рахунок відповідної суми в гривнях.

Виручка в іноземній валюті, яка отримана резидентами від здійснення операцій з використанням платіжних карток цих систем, підлягає попередньому зарахуванню на розподільчий рахунок та продажу в повному обсязі згідно з Правилами здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України. Якщо кошти в іноземній валюті надходять на користь комерсантів (торговців) за операціями за платіжними картками цих систем, то на поточні рахунки комерсантів (торговців) зараховуються кошти лише в грошовій одиниці України.

Протягом 5 банківських днiв з часу зарахування коштів на його розподільчий рахунок Клієнт надає до уповноваженого банку документи, що пiдтверджують джерело походження валюти.

Валютні надходження першої групи класифікатора іноземних валют Національного банку України підлягають обов'язковому продажу в розмірі 50 відсотків таких надходжень на користь Клієнтів у порядку, встановленому Національним банком України.

Уповноважений банк може приймати як платіж за товари від повноважного представника юридичної особи - нерезидента в касу банку (для подальшого зарахування на розподільчий рахунок в іноземній валюті Клієнта) готівкову вільно конвертовану валюту в сумі до 10 000 (десяти тисяч) доларів США або в еквіваленті цієї суми в іншій вільно конвертованій валюті за офіційним обмінним курсом, встановленим Національним банком України на день зарахування коштів, за наявності:

...