Способи забезпечення повернення кредитів банку

Універсальна сукупність видів кредитного страхування, яка широко використовується в міжнародній страховій практиці, формує ієрархічну піраміду, що має всі ознаки системності. В ролі класифікаційного критерію прийнята відома вже технічно-страхова ознака. Згідно з таким класифікаційним критерієм загальне поняття "Кредитне страхування" складається з двох таких же понять, але нижчого порядку: сектора делькредерних кредитно-страхових відносин, при яких страхувальником виступає боржник. Нижчу верству складових елементів піраміди як в одній, так і в другій групі складають різні види страхування відповідного делькредерного і заставного походження. Відповідно, пірамідальна система видів кредитного страхування представляється, виходячи з характеру сучасного страхового ринку.



Схема 3. Система видів кредитного страхування

Як видно із представленої схеми, двочленовий характер системи кредитного страхування дещо порушений введенням особливого типу - страхуванням довір'я, котрий в однаковій мірі відмінний як від делькредерного страхування, так і від заставного.

Делькредерне страхування складається із двох груп: страхування товарних кредитів і страхування фінансових кредитів. Останні проявляються в частині споживчого кредиту чи кредиту, призначеного під засоби на інвестиційні цілі. Сектор делькредерного страхування є провідним в галузі кредитного страхування. Страхові товариства отримують від нього більшу частину страхових внесків, причому лише від страхування товарних кредитів - аж половину надходжень від делькредерних видів страхування. Таким чином, здійснюване по ініціативі кредиторів, хоча і за рахунок коштів дебіторів, делькредерне страхування приносить значні вигоди для останніх. Основними з них є:

зменшуються кошти (витрати) по обслуговуванню кредитів (позик);

сприяється стабілізації їх доходів;

сприяється поліпшенню структури контрагентів, дебіторів, селекції споживачів;

сприяється уточненню стратегічного і оперативного напрямку підприємства, фірм дебіторів.

2.3 Організація комерційним банком процесу повернення позик

Банківській контроль за поверненням позик.

Повернення кредитів відновлює портфель ресурсів комерційних банків і дозволяє проводити видачу нових грошових коштів. Повернення банківського кредиту ґрунтується на завершенні кругообігу капіталу та надходження валової грошової виручки і прибутку від реалізації товарів, робіт, послуг. Банки здійснюють постійний контроль за поверненням своїх коштів, прагнучи максимально обмежити прострочену заборгованість по наданих позиках.

На стадії попереднього контролю банки аналізують становище підприємств на товарних ринках, забезпеченість господарськими договорами збуту продукції і фінансового стану клієнтів, включаючи платоспроможність. Особлива увага надається дотриманню платіжної дисципліни, для чого перевіряється відкриття рахунку прострочених позик за останній рік.

На стадії поточного контролю аналізується правильність заповнення пакету документів для відкриття кредиту. Найретельніше розглядається бухгалтерський баланс, за даними якого визначається коефіцієнт ліквідності даного підприємства.

Потенційна ліквідність позики, що видається, встановлюється на основі техніко-економічного обґрунтування кредитної суми. За даними цього документу перевіряється реальність джерел погашення і строку кредиту, зазначеному в кредитному договорі.

На стадії подальшого контролю аналізується цільове використання позикового капіталу і виконання комплексу господарських заходів, від яких залежить ефективність кредитування. Даний контроль організується за допомогою цільових перевірок на місці, включаючи надходження, зберігання та видаток матеріальних цінностей на потреби виробництва і товарообігу. При цьому встановлюється виконання даним підприємством виробничих функцій, передбачених його статутом.

Контроль за поверненням кредитів здійснюють кредитний і бухгалтерський підрозділи комерційних банків. Для контролю використовуються кредитні договори і строкові зобов'язання клієнтів. В день настання строку платежу відповідна сума грошових коштів перераховується з розрахункового на позичковий рахунок, після чого останній закривається до надання нового кредиту.

При залишку грошових коштів у меншій сумі, ніж заборгованість, в погашення приймається частковий платіж. Сума цього платежу відображається в строковому зобов'язанні і кредитному договорі. Непогашена частина заборгованості перераховується на рахунок прострочених кредитів. При відсутності коштів на розрахунковому рахунку вся сума заборгованості переноситься на цей рахунок. По залишку грошових коштів на даному рахунку нараховується підвищений процент, який в безспірному порядку стягується з розрахункового рахунку клієнта. Право банка на стягнення даної суми передбачається в кредитному договорі.

Більшість банків зацікавлена в постійному контингенті клієнтів і замість відкриття рахунку прострочених позик продовжує строк дії кредиту до надходження грошових коштів позичальника або платежу гаранта. Подібний захід дозволяє ліквідувати напруженість в кредитно-розрахункових відносинах банків і клієнтів і продовжити надання позик.

Контроль за поверненням позик здійснюється за допомогою економічних заходів впливу, багато з яких дають необхідний ефект. До складу таких заходів входять: селекція клієнтів за ознаками ліквідності та платоспроможності, відмова в наданні позик; дострокове стягнення позикової заборгованості; примусове стягнення простроченого боргу; продаж заставленого майна; встановлення підвищених процентних ставок по прострочених кредитах і користування послугами факторингових фірм для стягнення безнадійних боргів. Застосування цих заходів носить вибірковий характер і вимагає вивчення ринкової кон'юнктури, становища підприємств на товарних ринках, особливостей витрачання і надходження грошевих коштів і ряду інших сторін підприємницької діяльності.

Джерела погашення позик.

Повернення банківських позик означає своєчасне і повне погашення позичальниками наданих їм позик і відповідних сум процентів за користування позиковими коштами. Забезпечення повернення кредиту - це складна цілеспрямована діяльність банку, яка включає систему організаційних, економічних і правових заходів, що складають особливий механізм, який визначає способи видачі позик, джерела, строки і способи їх погашення, документацію, яка забезпечує повернення позик.

Джерела повернення позик розділяються на первинні і вторинні (додаткові). Первинним джерелом є дохід позичальника (для юридичних осіб - виручка в готівковій або безготівковій формі, для фізичних осіб - заробітна плата або інші надходження), вторинними (додатковими) вважаються виручка від реалізації заставленого майна, перерахування коштів гарантом або страховою організацією.

Порядок використання банком первинних і вторинних джерел погашення позик неоднаковий. Погашення позик за рахунок доходу позичальника регулюється кредитним договором, строковим зобов'язанням або дорученням на перерахування відповідних коштів. Погашення здійснюється в день настання строку платежу або в інший певний період при наявності коштів на розрахунковому рахунку клієнта. При погашенні позик готівкою клієнт у відповідні терміни вносить гроші до каси банку. Можливе продовження строку погашення позики, якщо клієнт очікує на надходження. Таким чином, механізм погашення позики в даному випадку являє собою добровільне виконання клієнтом своїх платіжних зобов'язань перед банком, які зафіксовані в кредитному договорі.

Погашення позики за рахунок вторинних джерел означає включення банком в дію механізму примусового стягнення належного йому боргу. Даний механізм також має правове забезпечення (крім кредитного договору) у вигляді договору про заставу, гарантійного листа, договору поручительства, страхового полісу.

Використання додаткових джерел навіть при наявності зазначених юридичних документів вимагає від банку особливих умов і багато часу. Так, реалізація прав по поверненню кредиту при використанні застави майна позичальника передбачає звернення до суду або арбітраж, а також вимагає дотримання певних умов по суті заставного права зі сторонами як банку, так і позичальника. В результаті виникає тривала процедура розгляду і задоволення позову банку. Використання гарантійних зобов'язань поручителя для погашення позики також вимагає часу навіть при його готовності виконати ці зобов'язання. Страхова організація відшкодує збиток банку від неповернення кредиту лише після ретельного вивчення чинників виникнення кредитного ризику і при умові дотримання умов страхової угоди.

Враховуючи трудомісткість роботи із вторинними джерелами і тривалість процедур включення їх в реальний механізм погашення банківської позики, основний акцент при вирішенні питання про можливість видачі позики слід відводити первинному джерелу - доходу. Якщо виникає серйозний сумнів в реальності використання доходу в якості основного джерела погашення позики, у видачі позики краще відмовити. Вторинні джерела лише підкріплюють первинне, але не замінюють його.

В той же час фінансово стійкі підприємства, які є постійними клієнтами банку, можуть кредитуватися на довірі.

Інструменти забезпечення повернення позик.

Як правило, кожний банк використовує свої інструменти впливу на боржників, причому розглядає їх в якості своєї комерційної таємниці. Однак в їх діях виявляються і спільні закономірності. Нижче наведені основні із таких правил.

1. Банк прагне мати справу з тими, кого він давно знає. Цей і декілька наступних пунктів однозначно свідчать: систему забезпечення повернення позик слід формувати з таким розрахунком, щоб вона працювала не тільки після того, як настав строк повернення кредиту, але головним чином до прийняття рішення про видачу кредиту. Суть правила в тому, що банк вибирає клієнтів, яким довіряє, віддаючи перевагу тим з них, хто обслуговується в даному банку. Випадкові позичальники повинні бути виключені або зведені до мінімуму.

2. Банк обмежує строки кредитування. Розрахунок досить простий: чим коротше цей строк, тим нижче за інших рівних умов рівень ризику.

3. Банк поступово розвиває свої кредитні відносини з клієнтами, включаючи і тих, з якими він вже працює. На невеликих кредитних сумах можна сповна оцінити клієнта за декілька місяців: пізнати його порядність, акуратність, грамотність, простежити, з якого роду контрагентами він має справу, наскільки акуратний в сплаті податків, і оформлені платіжних документів, переконатися в його грамотності в юридичних нюансах. В більш широкому плані йдеться про те, що банк повинен знати клієнта, його повний "портрет" і реальні наміри (включаючи схему руху наданої йому позики, кому і на які цілі вона призначена). Для цього він, зокрема, організовує свою службу економічної безпеки, яка в даному випадку працює в попереджувальному режимі.

4. Банк по можливості формалізує процеси надання кредитів. Це передбачає розробку відповідних процедур, пакетів документів, які вимагаються від позичальника, критеріїв задоволення кредитних заяв (сукупності коефіцієнтів, які допомагають визначити рівень кредитного ризику).

5. Банк домагається, щоб максимальна кількість кредитів мала забезпечення в тій чи іншій формі, при цьому, широко диференціюються умови кредитування різних клієнтів (в залежності від забезпечення кредиту, від надійності клієнту, від цілей, обсягів, строків кредитування і інших обставин). Роботу з позичальниками полегшує розроблений в банку пакет документів, які підприємство, що звернулося за кредитом, повинно надати банку. В їх числі статут, свідоцтво про реєстрацію, фінансові документи, документи, які підтверджують ціль кредитування (проекти, контракти, договори), джерела погашення кредиту, ефективність кредитування. Кредитні заяви розглядаються із застосуванням спеціальних методик розрахунку оборотності і окупності засобів. Забезпеченням кредиту може бути ліквідний товар, майно, валютні грошові кошти. Приймається в якості забезпечення і поручительство якогось великого банку. Повинна бути розроблена форма такого договору поручительства для підприємств, які не є клієнтами банку, а також для тих, хто звертається за кредитом вперше і не має власного майна для його забезпечення. Банки широко практикують знайомство з підприємством, огляд на місці товарів, офісів, складських приміщень, торгівельних залів, перевірку наявності товарів і майна, які надаються у заставу. Цільове використання кредиту легше простежити, якщо однією з умов його надання є відкриття позичальником рахунку в банку.

6. Банк активно утримується від прийняття в якості забезпечення своїх кредитів неліквідного товару або іншого подібного майна, сумнівних цінних паперів (непокритих банківських акредитивів, неакцептованих векселів).

7. Банк страхує надану позику (і, можливо, проценти по ній). При цьому кращим є трьохсторонній договір між банком, позичальником і страховиком.

8. Банк включає в кредитний договір арбітражне застереження про те, що у випадку виникнення суперечок між учасниками вони передаються на розв'язання до Господарського суду.

9. На останніх етапах кредитного процесу, коли строк повернення кредиту настає або вже настав, банк активно використовує службу економічної безпеки, яка повинна діяти жорстко, але в рамках чинності, доводячи справу при необхідності до суду.

10. Відповідальний банк акуратний в сплаті своїх боргів, пунктуальний в поверненні одержаних ним кредитів, не утримує в своєму обігу чужих коштів, не перешкоджає законним перевіркам своєї діяльності з боку компетентних органів.



Розділ 3. Практичний досвід забезпечення кредитування банками, на прикладі ПАТ КБ «ПриватБанк»

3.1 Аналіз фінансового стану та кредитного портфеля комерційного банку

Аналіз фінансового стану

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» було засноване в 1992 році. ПАТ КБ «ПриватБанк» - один з лідерів банківської системи України. На теперішній день КБ «ПриватБанк» входить до ряду великих системних банків країни та є визнаним лідером банківської системи України. «ПриватБанк» - універсальний банк, який надає широкий спектр послуг клієнтам банку в багатьох галузях економіки, зокрема металургійній, гірнорудній та приватному секторі. Станом на 31.12.2010 статутний фонд банку становить 7810866 тис. грн., розмір власного капіталу - 10270719 тис. грн. Кредитний портфель банку становить 86066131 тис. грн. Фінансовий результат ПАТ КБ «ПриватБанк» за підсумками роботи за 2010 рік становить 1050489 тис. грн.

Місія ПАТ КБ «ПриватБанк» ? бути найбільш надійним універсальним банком України, що орієнтований на задоволення інтересів клієнтів всіх форм власності та надавати повний спектр якісних послуг на всіх сегментах фінансового ринку. Стратегiчна мета банку бути лiдером в Українi з надання населенню i юридичним особам усiх форм власностi платiжних та iнших банкiвських послуг, маючи показники дохідностi, прибутковостi i надiйностi найкращi серед найбiльших банкiв країни.

Згідно з даними Асоціації українських банків ПАТ КБ «ПриватБанк» є безумовним лідером серед всіх українських банків за розміром капіталу, чистих активів, зобов'язань, фінансових результатів діяльності. Діяльність Приватбанку, як і інших комерційних банків є сукупністю пасивних операцій, за допомогою яких утворюються банківські ресурси, і активних операцій по використовуванню цих ресурсів з метою отримання доходів.

Капіталізація банку - одна з головних умов забезпечення його стабільності і динамічного розвитку, основа для реалізації можливостей і потенціалу банку.

Динаміку пасивів, власного капіталу та зобов'язань в загальній сумі пасивів можна аналізувати з рисунка 1.

Рисунок 1. Динаміка пасивів, власного капіталу та зобов'язань ПАТ КБ «ПриватБанк» за період з 31.12.2008 по 31.12.2010, млн. грн.

Аналіз власного капіталу банку (рис. 1 та додаток 1) показав, що за період з 31.12.2008 по 31.12.2010 його загальний обсяг збільшився на 4881811 тис. грн. (190,59 %), що стало наслідком збільшення статутного капіталу на 187,88 % резервів, капіталізованих дивідендів та інших фондів банку на 216,58 %. Ефективність використання капіталу ПАТ КБ «ПриватБанк» можна виявити за допомогою відносних показників, які зведені у таблиці 1.

Згідно з наведеними даними ефективність та інтенсивність здійснення банківських операцій суттєво не змінилась. Відбулося незначне підвищення ступеня захищеності робочих активів власним капіталом, що свідчить про зниження рівня ризику діяльності банку. Значення мультиплікатора капіталу свідчать про зниження ризику втрат банку у майбутньому, адже зменшується «навантаження» капіталу активами банку. Коефіцієнт рентабельності власного та статутного капіталу сигналізує про незначне зниження ефективності їх використання.

Таблиця 1. Динаміка показників ефективності використання капіталу ПАТ КБ «ПриватБанк» в період з 31.12.2008 по 31.12.2010 рр.

Показник	Станом на 31.12.2008	Станом на 31.12.2009	Станом на 31.12.2010	Відхилення 2010-2008 року
Відношення власного капіталу та пасивів банку,%	9,95	10,22	11,58	1,63
Відношення вл.кап. та робочих активів банку,%	10,56	10,67	10,83	0,27
Відношення сплаченого стат.кап. банку до вл.кап. банку,%	50,35	69,38	73,18	22,83
Мультиплікатор капіталу,%	10,43	9,78	9,83	-0,60
Рентабельність влас.кап.,%	15,28	15,76	15,56	0,68
Рентабельність стат.кап.,%	56,54	22,71	32,57	-23,97

Отже, за періоди, що аналізувалися, ПАТ КБ «ПриватБанк» провадив виважену політику управління капіталом. Зміни в ресурсній базі та депозитів фізичних та юридичних осіб банку наведено в додатках 2 і 3.

Протягом періоду дослідження залучені кошти зросли на 49,14 % і склали 75795412 тис. грн. Зміни обсягу залучених коштів, насамперед, були зумовлені змінами таких статей балансу як кошти інших банків (185,41 %); боргові цінні папери, емітовані банком (149,29 %) та кошти клієнтів (130,82 %). У структурі зобов'язань найбільшу питому вагу станом на 31.12.2010 займають кошти клієнтів (65,98 %), частка яких за період дослідження зменшилась на 9,2 % пункти. Значна частка припадає на кошти інших банків, питома вага яких в структурі зобов'язань зросла протягом періоду дослідження на 2,93 % пункти, і становить 15,07 % всіх залучених ресурсів банку. Структура зобов'язань банку в наочному вигляді представлена на рисунку 2.

Рисунок 2. Структура зобов'язань ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на 31.12.2011, %

Розрахунок показників ділової активності банку, що наведені у таблиці 3.2, показує підвищення коефіцієнта активності залучення позикових та залучених коштів. Протягом 2009 року спостерігається зростання залежності банку від кредиторів та вкладників (значення коефіцієнта зросло на 2,68 % пункти).



Таблиця 2. Динаміка показників ділової активності ПАТ КБ «ПриватБанк» за період з 31.12.2008 по 31.12.2010, %

Показник	Станом на 31.12.2008	Станом на 31.12.2009	Станом на 31.12.2010	Відхилення 2009-2008 року	Відхилення 2010-2009 року
Коефіціїнт активності залучення позикових і залучених коштів	78,69	83,44	86,12	4,75	2,68
Коеф. активності залучення міжбанківсьх кредитів	10,92	12,20	13,07	1,28	0,87
Коеф. активності залучення строкових депозитів	43,48	51,00	52,80	7,52	1,80
Коеф. активності використання залучених коштів в дохідні активи	105,46	110,01	112,18	4,55	1,17
Коеф. активності використання залучених коштів в кредитний портфель	85,80	96,34	98,43	10,54	2,09

Дані таблиці 2 інформують, що протягом періоду дослідження банк є активним учасником ринку міжбанківських кредитів (значення коефіцієнта активності зросло на 2,15 %).

Коефіцієнт активності залучення строкових депозитів в динаміці мав тенденцію до зростання, що свідчить про залучення більшої частки даного виду ресурсів, що позитивно впливає на ліквідність банку та підвищує його прибутковість. Слід зазначити, що частка строкових депозитів на фоні інших банків першої групи є значною, що підвищує конкурентні позиції ПАТ КБ «ПриватБанк».

Протягом періоду дослідження збільшились вкладення запозичених та залучених ресурсів в дохідні активи банку, зокрема, в кредитний портфель, що з позитивного боку характеризує прибутковість банку. Динаміку активів банку можна простежити на рисунку 3.

Рисунок 3. Динаміка активів ПАТ КБ «ПриватБанк» за період з 31.12.2008 по 31.12.2010, млн. грн.

Аналіз активів ПАТ КБ «ПриватБанк» показав, що за період дослідження їх загальна сума зросла на 29854724 тис. грн. (на 53,11 %), що свідчить про позитивні результати діяльності банку. Зростання активів переважно обумовлено зростанням цінних паперів в портфелі банку до погашення (на 717 %); кредитного портфелю (на 62 %) та інвестиції в асоційовані та дочірні компанії (на 44 %). В той же час відбулося скорочення за такими статями: портфель цінних паперів (на 49 %), основні засоби та нематеріальні активи (на 15 %).

Аналіз кредитного портфеля ПАТ КБ «ПриватБанк»

Основним напрямом зазначеної мінімізації слід вважати ефективне управління кредитним портфелем комерційного банку, що є актуальним завданням вдосконалення усієї системи управління банківським кредитним портфелем. Зміни в структурі кредитного портфеля ПАТ КБ «ПриватБанк» за період дослідження наведено в таблиці 3.



Таблиця 3. Динаміка і структура кредитного портфеля ПАТ КБ «ПриватБанк» за період з 31.12.2008 по 31.12.2010, млн. грн.

Станом на	Кредитний портфель, млн.грн.	У тому числі
		Міжбанк.кредити	Кредити юр.особам	Кредити фіз.особам	Цінні папери
31.12.2008	47488,91	4662,93	23878,08	18948,16	10,26,75
31.12.2009	67978,60	5887,18	37080,90	25011,82	975,69
31.12.2010	68547,73	8974,04	40741,85	18832,49	529,36

Як свідчать дані таблиці 3, кредитний портфель банку збільшився на 21059,82 млн. грн., в основному, за рахунок надання міжбанківських кредитів та кредитів юридичним особам.

В структурі активів ПАТ КБ «ПриватБанк» найбільшу питому вагу станом на 31.12.2010 року займає кредитний портфель (86,07 %), частка якого за період дослідження зменшилась на 4,84 % пункти. Значна частка припадає на високоліквідні активи, питома вага яких в структурі активів зросла протягом періоду дослідження на 3,74 %, і становить 10,74 % всіх активів банку. Структура активів банку в наочному вигляді представлена на рисунку 4.

Рисунок 4. Структура активів ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на 31.12.2010, %



Динаміку фінансових результатів банку наведено на рисунку 5.

Рисунок 5. Динаміка фінансових результатів ПАТ КБ «ПриватБанк» за 2008-2010 рр., у млн. грн.

Як свідчать наведені дані, прибуток банку протягом періоду дослідження зменшився на 31,6 %, або 484 млн. грн. Це стало наслідком зростання доходів на 208,5 % (17828 млн. грн.) та витрат на 98,2 % (5875 млн. грн.).

Доходи ПАТ КБ «ПриватБанк» мали наступну динаміку за період дослідження: процентні доходи зросли на 137,13 % (8284271 тис. грн.), комісійні доходи зросли на 44,70 % (975240 тис. грн.), торгівельні доходи зросли на 234,07 % (833034 тис. грн.). Зазначені зміни сформували наступну структуру доходів станом на 31.12.2010: процентні доходи - 54,31 %, комісійні доходи - 11,97 %, торгівельні доходи - 4,51 %. Отже, основним джерелом доходів банку є процентний дохід.

Витрати ПАТ КБ «Приватбанк» мали наступну динаміку за період дослідження: процентні витрати зросли на 136,03 % (4007890 тис. грн.), комісійні витрати зросли на 147,41 % (382708 тис. грн.), загальні адміністративні витрати зросли на 20,85 % (199357 тис. грн.), витрати на персонал зросли на 50,67 % (669923 тис. грн.). Зазначені зміни сформували наступну структуру витрат станом на 31.12.2011: процентні витрати - 58,66 %, комісійні витрати - 5,42 %, загальні адміністративні витрати - 9,75 %, витрати на персонал - 16,80 %. Отже, основною статтею витрат банку є процентні витрати.

Таким чином, банк протягом періоду дослідження спрацював прибутково, що обумовлено ефективною політикою керівництва щодо використання ресурсної бази банку. Прибуток банку зростав адекватно темпам зростання доходів і витрат. Зростання прибутку пов'язано зі зростанням капіталу банку, мультиплікатора капіталу, дохідності активів та рентабельності діяльності банку. Показники фінансової стійкості наведено в таблиці 4.

Таблиця 4. Динаміка показників фінансової стійкості ПАТ КБ «ПриватБанк» за 2008 - 2010 роки, %

Показник	Оптимальне значення показника	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Відхилення
Коеф. надійності	Не < 5%	11,24	11,46	11,93	0,69
Коеф. фін. важеля	В межах 20:1	9,27	9,43	8,78	-0,49
Коеф. участі власного кап. у формуванні активів	Не < 10%	9,74	9,59	10,23	0,49
Коеф. захищеності власного кап.	Х	43,48	38,72	25,26	-18,22
Коеф. мультиплікатора акціонерного капіталу	12,0 - 15,0	10,27	10,43	9,78	-0,49

Згідно з даними таблиці 4, залежність банку від запозичених ресурсів зменшується, відповідно зростає рівень фінансової стійкості банку. Динаміка показників, що характеризують ліквідність балансу банку наведена у таблиці 5.



Таблиця 5. Динаміка показників ліквідності балансу ПАТ КБ «ПриватБанк» за період з 31.12.2008 по 31.12.2010 роки

Показник	Станом на 31.12.2008	Станом на 31.12.2009	Станом на 31.12.2010	Відхилення 2009-2008 року	Відхилення 2010=2009 року
Коеф. миттєвої ліквідності	53	57	59	4	2
Коеф. загальної ліквідності зобов'язань	87	55	62	-2	7
Коеф. генеральної ліквід. зобов.	46	36	38	-9	1
Коеф. співвідношення ліквідних та загальних активів	101	103	112	2	9
Коеф. ліквідних ЦП	15	18	14	3	-4

Розрахунок показників ліквідності, наведених у таблиці 5, в цілому показав можливість банку повному обсязі виконувати свої зобов'язання за рахунок наявних грошових коштів, а також реалізувати свої активи без суттєвої втрати їх вартості.

Згідно «Звіту про класифіковані кредитні операції за формами власності та розрахунку резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями ПАТ КБ «ПриватБанк», на рисунках побудована графічна структура кредитного портфелю ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на 31.12.2010 року.



Рисунок 6. Загальна структура кредитів та кредитних зобов'язань в ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на 31.12.2010 року

Аналіз структури кредитного портфелю ПАТ КБ «ПриватБанк» (видані балансові кредити + позабалансові кредитні гарантії + позабалансові зобов'язання по кредитуванню) станом на 31.12.2010 року, розподілений за інтегральними показниками ризикованості кредитів по методології [30], показує, що в відсоткових частинах резервуємий кредитний портфель розподілений на:

«Стандартні» кредити - 70,5% (Відсоток резервування від чистого кредитного ризику 1-2%);

Кредити «під контролем» - 0,76% (Відсоток резервування від чистого кредитного ризику 5-7%);

«Субстандартні» кредити - 17,65% (Відсоток резервування від чистого кредитного ризику 20-25%);

«Сумнівні до повернення» кредити - 7,88% (Відсоток резервування від чистого кредитного ризику 50-60%);

«Безнадійні до повернення» кредити - 3,21% (Відсоток резервування від чистого кредитного ризику 100%);

Аналіз структури всіх вище навединих кредитів в кредитному портфелі ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на 31.12.2010 року, наведений на рисунку 7, показує, що основними частками «стандартного», «під контролем» та «безнадійного» сегменту портфеля є:

Рисунок 7. Структура «стандартних», «під контролем» та «безнадійних» кредитів в ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на 31.12.2010 року

- позабалансові зобов'язання по кредитуванню та наданим гарантіям - 37,17%;

- кредити, надані фізичним особам - 21,04%;

- кредити юридичним особам, видані за врахованими векселями - 11,13%;

- кредити юридичним особам, видані по внутрішнім торговим операціям - 7,95%.

Аналіз структури «Субстандартних» кредитів в резервуємому кредитному портфелі ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на 31.12.2010 року, наведений на рисунку 8, показує, що основними частками „субстандартного” сегменту портфеля є:

Рисунок 8. Структура «субстандартних» кредитів в ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на 31.12.2010 року

- позабалансових зобов'язань по кредитуванню та наданим гарантіям в сегменті немає;

- кредити, надані фізичним особам - 23,0%;

- кредити юридичним особам, видані за врахованими векселями - 26,95%;

- кредити юридичним особам, видані по внутрішнім торговим операціям - 19,25%.

Аналіз структури «Сумнівних до повернення» кредитів в резервуємому кредитному портфелі ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на 31.12.2010 року, наведений на рисунку 9, показує, що основними частками „сумнівного" сегменту портфеля є:

- кредити, надані фізичним особам - 41,4%;

- кредити юридичним особам, видані за врахованими векселями - 20,51%;

- кредити юридичним особам, видані по внутрішнім торговим операціям - 14,65%.

Рисунок 9. Структура «сумнівних» кредитів в ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на 31.12.2010 року

Таким чином, найменш ризикованими сегментами кредитування в ПАТ КБ «ПриватБанк» є кредитування юридичних осіб (підприємств), оскільки ризики їх кредитування в банку покриваються ліквідною заставою.

Як показує аналіз структур знеціненості кредитів, наданих юридичним особам, в ПАТ КБ «ПриватБанк» у 2009-2010 роках, обсяг поточних та незнецінених кредитів юридичним особам зріс з рівня 22,7 млрд. грн. (31.12. 2009) до рівня 44,8 млрд. грн. (31.12.2010), тобто практично в 2 рази, при цьому частка поточних та незнецінених кредитів в сегменті портфелю (без урахування резервів) зменшилась з рівня 95,1% станом на 31.12.2009 до рівня 93,8% станом на 31.12.2010 рік.

3.2 Оцінка кредитоспроможності позичальника на прикладі ВАТ «Західенерго»

Оцінюючи кредитоспроможність позичальника, комерційні банки України керуються власними положеннями та методиками, в основу яких покладено методичні рекомендації Національного банку України. Водночас НБУ не забороняє банкам самостійно встановлювати додаткові критерії аналізу фінансового стану позичальника, що підвищують вимоги до показників з метою адекватної оцінки кредитних ризиків і належного контролю за ними.

Перелік елементів кредитоспроможності позичальника і показників, які її характеризують, залежить від цілей аналізу, видів кредиту, стану кредитних відносин банку з конкретним клієнтом, результатів господарсько-фінансової діяльності останнього, а також від наявного забезпечення.

Методики аналізу і система показників кредитоспроможності потенційного позичальника, що використовуються комерційними банками, досить різноманітні. Але всі вони спираються на певну систему фінансових коефіцієнтів - це коефіцієнти ліквідності, ділової активності, фінансової стійкості, рентабельності та показники грошового потоку підприємства.

Показники ліквідності дають змогу оцінити співвідношення найбільш ліквідних елементів балансу підприємства, його оборотного капіталу і короткострокових зобов'язань. Чим більше покриття таких зобов'язань за рахунок високоліквідних активів, тим надійнішим є стан підприємства.

Відповідно до вимог «Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», банки, аналізуючи платоспроможність, обов'язково розраховують коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності.

Наприклад, коефіцієнт загальної ліквідності показує співвідношення усіх оборотних активів підприємства і його поточних зобов'язань (оптимальне теоретичне значення - не менше 2,0). Якщо значення показника є більшим 1,5 - підприємство є платоспроможним і його якісні показники підтверджують тенденцію подальшого економічного розвитку.

Коефіцієнт поточної ліквідності розраховують діленням суми ліквідних активів на поточні зобов'язання підприємства (нормативне значення показника - 0,5). Цей коефіцієнт дає загальну оцінку платоспроможності підприємства.

Коефіцієнт миттєвої ліквідності показує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена негайно, тобто за рахунок високоліквідних активів (нормативне значення коефіцієнта - не менше 0,2). В умовах економічної кризи підприємства відчувають дефіцит оборотних коштів, і нормативний рівень показника, як правило, не досягається.

Обчислимо показники ліквідності потенційного позичальника банку на прикладі ВАТ «Західенерго» (табл. 6). Для банку співпраця з таким позичальником передбачає високий рівень ризику. Кредитування підприємства можливе за умови надання в забезпечення ліквідної застави, вартість якої значно перевищує суму кредиту.

Таблиця 6. Показники ліквідності ВАТ «Західенерго» за 2008-2010 роки, %

Показник	Роки
	2008	2009	2010
Коеф. заг. ліквідності	1,07	0,95	0,85
Коеф. поточної ліквідності	0,73	0,69	0,59
Коеф. миттєвої ліквідності	0,01	0,00	0,00

Наступна група показників, що аналізуються банківськими установами в процесі прийняття рішення про кредитування, - показники фінансової стійкості. Вони відображають структуру капіталу, співвідношення власних і залучених коштів у формуванні ресурсів підприємства, з'ясовуючи його залежність від тих чи інших джерел коштів, а відповідно, і спроможність погашати заборгованість.

Комерційні банки розраховують коефіцієнт незалежності, коефіцієнт маневреності власних коштів, коефіцієнт автономності та коефіцієнт фінансової залежності (концентрації позикового капіталу).

Коефіцієнт автономності (оптимальне значення - більше 0,5) дає змогу оцінити частку власників у загальній вартості майна підприємства. Цей показник характеризує позичальника у перспективі, дає якісну картину фінансової стійкості підприємства.

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу (оптимальне значення - менше 0,5) характеризує частку позикових коштів у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства. Чим нижчий цей показник, тим менша заборгованість підприємства і тим стійкіше його положення. Зростання показника в динаміці означає збільшення позикових коштів у фінансуванні підприємства.

Коефіцієнт незалежності характеризує ступінь фінансового ризику, тобто співвідношення позикового і власного капіталу (оптимальне теоретичне значення - не більше 1,0). Зростання значення показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості.

Коефіцієнт маневреності власних коштів (оптимальне значення показника - не менше 0,5) характеризує величину власного капіталу, спрямовану на поповнення обігових коштів. Значна частка таких коштів дозволяє характеризувати стан підприємства як фінансово стійкий. Розрахуємо показники фінансової стійкості потенційного позичальника банку на прикладі ВАТ «Західенерго» (табл. 7).



Таблиця 7. Показники фінансового стійкості ВАТ «Західенерго» за 2008-2010 роки

Показник	2008 рік	2009 рік	2010 рік
Коефіцієнт маневреності власних коштів	-0,14	-0,18	0,24
Коеф. незалежності	0,85	0,86	1,06
Коеф. автономності	0,54	0,53	0,48
Коеф. фін. залежності	0,46	0,46	0,51
Чистий робочий капітал	66308	-53165	-197987

Головною проблемою підприємства є відсутність вкладень власного капіталу в оборотні кошти. Динаміка показників фінансової стійкості (табл. 7) свідчить про значні обсяги використання підприємством позикового капіталу, проте це не ставить під сумнів стабільність роботи підприємства. Основні показники структури капіталу відповідають нормативним значенням, що підтверджує фінансову стійкість, незалежність підприємства від кредиторів та привабливість для партнерів зовнішнього середовища.

Коефіцієнт оборотності активів є одним із найважливіших показників ефективності використання капіталу і вказує на швидкість його переходу зі стадії виробничих запасів у готову продукцію та швидкість перетворення продукції у безпосередньо грошову форму.

Банки аналізують також коефіцієнт оборотності матеріальних запасів, який характеризує відповідність товарних запасів обсягам реалізації, показує швидкість обороту запасів для забезпечення поточного обсягу продажу. Чим вище значення коефіцієнта, тим швидше обертаються запаси.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості свідчить про швидкість вивільнення коштів при розрахунках з дебіторами. Тенденція до збільшення цього показника може вказувати на підвищення ефективності управління комерційними кредитами, наданими підприємством, а також на скорочення періоду, протягом якого дебіторська заборгованість залишається непогашеною, що загалом позитивно позначається і на платоспроможності клієнта банку.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості дозволяє визначити, наскільки швидко підприємство розраховується з постачальниками і підрядчиками. Різке збільшення цього показника може вказувати на нестачу грошових коштів, а зниження - на дострокову оплату рахунків з метою одержання знижок.

Наявність чистого робочого капіталу свідчить про те, що підприємство здатне не тільки сплатити поточні зобов'язання, але й має у своєму розпорядженні фінансові ресурси для розширення діяльності і здійснення інвестицій. Проаналізуємо показники ділової активності (табл. 8).

Таблиця 8. Показники ділової активності ВАТ «Західенерго» за 2008-2010 роки

Показник	2008 рік	2009 рік	2010 рік
Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів	11,45	15,5	12,4
Коеф. оборотних активів	1,88	1,35	1,2
Коеф. оборотності дебет. заборг.	4,52	5,06	4,2
Коеф. оборотності кред. заборг.	3,36	3,47	2,6

Динаміка показників ділової активності свідчить про швидку оборотність матеріальних запасів підприємства, що пов'язано із специфікою діяльності ВАТ «Західенерго». Коефіцієнти оборотності дебіторської та кредиторської заборгованості свідчать про те, що терміни погашення кредиторської заборгованості перевищують терміни погашення дебіторської заборгованості.

Першочерговому аналізу підлягають також фінансовий результат господарської діяльності і фактори, які мали вплив на його формування. Наявність валових збитків свідчить про неефективність виробництва продукції та ставить під сумнів подальшу виробничу діяльність.

Загалом показники рентабельності відображають глибинний, якісний бік роботи підприємства, тому для оцінювання здатності клієнта своєчасно погашати свої зобов'язання ці показники розраховують у динаміці за кілька періодів.

Доцільно також розраховувати коефіцієнт валового прибутку, який відображає процеси ціноутворення. Тенденція до зниження коефіцієнта валового прибутку вказує на підвищення собівартості продукції у порівнянні з ціною реалізації.

Чим вищими є значення усіх показників рентабельності, тим більш ефективною вважається фінансова робота підприємства. Проаналізуємо рівень рентабельності ВАТ «Західенерго» (табл. 9).

Таблиця 9. Показники рентабельності ВАТ «Західенерго» за 2008-2010 роки, %

Показник	2008 рік	2009 рік	2010 рік
Коеф. рентабельності продажу	0,01	0,01	-0,005
Коеф. валового продукту	0,09	0,08	0,06
Коеф. адмін. витрат	0,02	0,02	0,02
Коеф. рентабельності власного капіталу	0,02	0,03	0,014
Коеф. рентабельності активів	0,01	0,02	-0,007

Аналіз показників рентабельності свідчить про недостатню прибутковість підприємства протягом усього аналізованого періоду, а за підсумками 2010 року ВАТ «Західенерго» отримувало збитки.

Будь-яка кредитна операція оформлюється установою банку документально. Кожним комерційним банком розробляються бланки документів, для оформлення та надання кредиту, які є специфічними для даної установи банку, на основі Положення НБУ «Про кредитування».

Розглянемо оформлення споживчого кредиту.

Для отримання споживчого кредиту позичальник подає до відділення «Приват банку» наступні документи:

1) заявку на отримання кредиту.

2) техніко-економічне обґрунтування використання кредитних коштів (при умові довгострокового кредитування).

3) застава квартири (житлового будинку) фізичною особою:

- заяву від клієнта;

- документ, який підтверджує право власності (договір купівлі-продажу, договір дарування або інший документ);

- технічний паспорт;

- справка-характеристика (з печаткою БТІ);

- реєстраційне свідоцтво (з печаткою БТІ);

- довідка з держ. нотаріальної контори про те, що заборон на дане майно не має;

- страховий поліс на користь банку;

- рішення опікунської ради (якщо прописані неповнолітні діти);

- згода чоловіка (дружини) на передачу майна в заставу (нотаріально завірена) або особиста присутність при укладенні договору застави;

- якщо один з власників помер, необхідно представити нотаріусу свідоцтво про смерть.

4) застава транспортних засобів фізичною особою:

- заява від клієнта;

- технічний паспорт на транспортний засіб з відміткою ДАІ про проходження технічного огляду;

- довідка з держ. нотаріальної контори про те, що заборони на даний транспортний засіб не має;

- згода чоловіка (дружини), завірена нотаріально, на передачу транспортного засобу в заставу, або особиста присутність при укладенні договору застави (якщо один з власників помер, необхідно надати свідоцтво про смерть).

Якщо застава надається юридичною особою то до вище перелічених документів подається протокол зборів засновників про згоду на передачу майна під заставу, інвентарна картка на об`єкт а також статут підприємства.

Якщо це застава товару (виробником) то подаються:

- заява від клієнта;

- протокол зборів засновників (акціонерів) про згоду на передачу товару в заставу (з вказівкою кількості і ціни товару);

- складська довідка;

- страховий поліс на заставлений товар, який оформлено на користь банку;

- сертифікат якості;

- статут підприємства.

На основі поданих даних комерційний банк перевіряє відповідність документів, що стосуються об`єкту застави і складає акт перевірки даного об`єкту застави.

Кредит може надаватися під поруку юридичної особи, яка має довіру банку, володіє реальним майном і може гарантувати погашення боргу або під гарантію організації, де працює фізична особа (позичальник), якщо ця організація обслуговується в ПриватБанку.

Розрахунок сум та термінів погашення по отриманому кредиту заноситься до термінового зобов`язання.

Кредит надається на підставі кредитної угоди, укладеної між банком і позичальником. В кредитній угоді встановлюються плата за користування кредитом, порядок його погашення та термін користування. Внесення будь-яких змін кредитної угоди оформлюється додатковою угодою.

В теперішній час в кожному комерційному банку впроваджена своя власна інформаційна система, з допомогою якої робітник кредитного відділу за даними заповненими клієнтом анкети робить оцінку кредитоспроможності позичальника. Зміст і методика розрахунків кредитоспроможності позичальників складають банківську таємницю і відомі лише їх розробникам.



3.3 Розгляд процесу стягнення застави із позичальника з правової точки зору

Справа № 2-2300/2011 р.

Рішення іменем України (заочне, в порядку гл. 8 розділу ІІІ ЦПК України)

24 травня 2011 р.

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого - судді Ткаченко Н.В. при секретарі - Омарбековій І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до Особи-1 про звернення стягнення на предмет застави, встановив:

23.06.2009 р. ЗАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до Особи-1 про звернення стягнення на предмет застави.

11.09.2009 р. справу передано в провадження судді Ткаченко Н.В. у зв'язку з переведенням судді Чорнобук В.І. до іншого суду.

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 15.09.2009 р. було замінено сторону позивача - замість ЗАТ КБ «ПриватБанк» - ПАТ КБ «ПриватБанк» (в липні 2009р. відбулась офіційна зміна назви банку з ЗАТ КБ «ПриватБанк» на ПАТ КБ «ПриватБанк»).

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві посилався на те, що 25.03.2008 р. між позивачем та Особою-1 був укладений кредитно -- заставний договір № KTS0AN91000013, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 61771,04 грн., з терміном повернення до 22.03.2013 р. та зі сплатою згідно графіку погашення щомісячно та відсотків за користування кредитом. На забезпечення виконання умов кредитно -- заставного договору, відповідачем в заставу було передано автомобіль марки DAEWOO, модель Nexia 1.5, 2008 р.в., тип ТЗ: легковий, № кузова: Номер-2, державний Номер-1. Зі свого боку позивач виконав, передбачені кредитно -- заставним договором умови та передав відповідачу грошові кошти в розмірі 61771,04 грн., на купівлю автомобіля, а також на сплату страхових платежів, проте відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість перед банком. Станом на 08.05.2009р. відповідач мав загальну заборгованість у розмірі 65873,49 грн., яка складається із заборгованості за: кредитом у розмірі 57677,03 грн.; за відсотками за користування кредитом у розмірі 4172,60 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 277,06 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 371,87 грн., та штрафні санкцій в загальному розмірі 3374,93 грн.

Представник позивача - Особа-2 (яка діє на підставі доручення від 27.09.2010 р.), в наданій суду 24.05.2011 р. заяві просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а саме, передати в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом вилучення у відповідача належне йому на праві власності заставлене майно - автомобіль марки DAEWOO, модель Nexia 1.5, 2008р.в., тип ТЗ: легковий, № кузова: Номер-2, державний Номер-1, та в рахунок погашення заборгованості за кредитно--заставним договором, звернути стягнення на предмет застави, а саме: автомобіль марки DAEWOO, модель Nexia 1.5, 2008 р.в., тип ТЗ: легковий, № кузова: Номер-2, державний Номер-1, що належить на праві власності Особі-1, шляхом надання ПАТ КБ «ПриватБанк» права укладати від його імені договір купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою -покупцем, знявши автомобіль з обліку в органах ДАІ України, а також надання ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Крім того, в заяві від 24.05.2011р. представник позивача просила вжити часткове скасування заходів забезпечення позову та розглядати справу за її відсутності, постановити по справі заочне рішення суду.

Відповідач - Особа-1 - ні в попереднє судове засідання 12.04.2010р., ні в судове засідання 24.05.2011р. не з'явився, про час та місце розгляду справи кожного разу повідомлявся шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації, що підтверджується відповіддю ЦАС, в справі є поштові повідомлення про завчасне отримання відповідачем судової повістки як в попереднє так і в судове засідання, про причини неявки відповідач суд двічі не сповістив.

За таких обставин, суд вважає, що на підставі ч. 4 ст. 74, ч.1 ст. 76, ч.2 ст. 77 ЦПК України (зі змінами від 07.07.2010 р.), відповідач вважається належним чином повідомленим про день та час судового засідання і таким, що відсутній без поважних причин, що є підставою для вирішення справи за відсутністю відповідача на підставі наявних в справі доказів.

Виходячи з положень ч. 4 ст. 169, ч.1 ст. 224 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю сторін з винесенням по справі заочного рішення.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом та заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» № 1255-ІV від 18.11.2003 р., позивач є обтяжувачем як кредитор за забезпеченим рухомим майном зобов'язанням.

Відповідно до ст. З Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» № 1255-ІV від 18.11.2003 р., обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних осіб і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»№ 1255-ІV від 18.11.2003 р. предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до ст. 22, 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» № 1255-ІV від 18.11.2003 р., обтяжувач має право в разі порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; сплату процентів та неустойки; сплату основної суми боргу; відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»№ 1255-ІV від 18.11.2003 р., звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 2 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» № 1255-ІV від 18.11.2003 р. передбачено можливість продажу обтяжувачем (кредитором) предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Судом встановлено, що 25.03.2008 р. між позивачем та Особою-1 був укладений кредитно--заставний договір № KTS0AN91000013, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 61771,04 грн., з терміном повернення до 22.03.2013 р. та зі сплатою згідно графіку погашення щомісячно та відсотків за користування кредитом.

На забезпечення виконання умов кредитно -- заставного договору, відповідачем в заставу було передано автомобіль марки DAEWOO, модель Nexia 1.5, 2008р.в., тип ТЗ: легковий, № кузова: Номер-2, державний номер-1.

Зі свого боку позивач виконав, передбачені кредитно--заставним договором умови та передав відповідачу грошові кошти в розмірі 61771,04 грн., на купівлю автомобіля, а також на сплату страхових платежів, проте відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість перед банком.

...