Розрахунково-касові операції банківської установи філія Полтавського обласного управління АТ "Ощадбанк"

Оскільки розрахункові і касові операції здійснюються на підставі договорів банку з клієнтами, в яких відображаються умови проведення операції, то ці договори і є головними джерелами інформації під час аналізу окремих видів операцій.

Аналіз організації розрахункових та касових операцій здійснюється на підставі внутрішніх документів банку з питань організаційної структури банку, штатного розкладу банку, наявності і розвитку мережі банку, характеристики технології та автоматизації, характеристики режиму роботи, технологічних карт за видами операцій.

Тарифи банку на послуги банку та банків-конкурентів є важливим джерелом інформації для характеристики конкурентоспроможності цих послуг на ринку.

З метою виявлення нових продуктів на ринку з питань розрахункового та касового обслуговування мають використовуватися матеріали банків -- лідерів ринку.

2.3 Аналіз структури та динаміки розрахунково-касових операцій

Аналіз структури розрахунково-касових операцій проводиться за такими ознаками:

– групи клієнтів;

– способи надання розрахункових документів;

– види платіжних інструментів.

Важливим показником касових операцій є кількість клієнтів. Джерелом інформації є дані відповідного звіту (ф. №752). Аналіз здійснено за абсолютними показниками в динаміці .

Для організації касових операцій важливе значення мають групи клієнтів за секторами економіки, утримувачем платежу, за розміром платіжних оборотів, способом надання касових документів, за попитом на готівкові гроші, платіжними інструментами.

Банки надають послуги на ринку різним групам клієнтів, обслуговування яких суттєво різниться. Тому у процесі аналізу визначимо, на якому сегменті ринку банк надає послуги клієнтам із касового обслуговування.

Джерелом інформації для аналізу є дані звіту про кількість клієнтів (ф. №752), згідно якого оцінюється структура клієнтів у розрізі інституційних секторів економіки та її зміни .

Так, в АТ «Ощадбанк» спостерігаємо достатню кількість клієнтів, зростання кількості клієнтів - особливо фізичних та юридичних осіб, а також фінансових небанківських установ.

На структуру касових операцій банку впливає склад клієнтів за видами діяльності. Якщо банк обслуговує переважно торговельні підприємства, то для нього мають значення операції з інкасації готівки і продажу її іншим банкам. Якщо банк обслуговує підприємства промисловості, яким потрібні грошові кошти на виплату заробітної плати, то для нього має значення організація купівлі готівкових грошей в інших банках. Для визначення переважаючих видів касових операцій проаналізуємо джерела надходження коштів у касу і напрями видатків за даними звіту про касові обороти банку (ф.№ 748 місячна).

Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Проведення розрахунків за цими способами суттєво різниться. Розрахунки з використанням системи «Клієнт-банк» здійснюються на підставі окремого договору між банком і клієнтом. Виявити значення електронної форми надання розрахункових документів можна на підставі статистики сплачених документів, яка ведеться щодня.

Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові та кредитові платіжні інструменти, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.



2.4 Аналіз комісійних доходів та витрат за видами

Найпоширенішою формою платіжних інструментів юридичних осіб є платіжні доручення, а фізичних осіб -- платіжні картки. Аналіз операцій із застосуванням платіжних карток здійснюється на підставі статистичної звітності за цими операціями (форми № 401, 402, 403 квартальна). Аналіз здійснюється щоквартально, а також за звітний рік у порівнянні з відповідним періодом минулого року.

На підставі даних таблиці можна зробити висновок, що в банку збільшуються комісійні доходи і зменшуються витрати на касове обслуговування. Причинами, які впливають на доходи та витрати від касових операцій, є зміни обсягів операцій, тарифів на касове обслуговування клієнтів, тарифів інших банків на касове обслуговування, тарифів Національного банку України на касове обслуговування комерційних банків, тарифів на послуги з інкасації та перевезення банкнот, монет, інших цінностей. Зміни вказаних тарифів можуть впливати на маржу в окремих випадках, а зміни обсягів операцій є постійною причиною змін непроцентної маржі. Тому доцільно спочатку визначити головні касові операції, за якими утримуються комісійні доходи та сплачуються комісійні витрати, а потім з'ясувати причини змін цих доходів і витрат.

Джерелом інформації для аналізу комісійних доходів у розрізі видів послуг є дані аналітичного обліку доходів у банку, а саме: оборотно-сальдова відомість, яка складається за кожен день в розрізі виконавців і відображає обороти та залишки за аналітичними рахунками. Кожен банк в аналітичному обліку доходів використовує власне групування операцій за їх видами. Аналіз структури комісійних доходів за видами операцій дає змогу виявити операції, за якими банк отримує основну суму доходів, та напрями розвитку окремих видів операцій.

Так, аналіз даних про операції, які здійснені із застосуванням платіжних карток, емітованих для клієнтів банку, показує значне їх зростання, що вплинуло на загальне збільшення комісійних доходів.

2.5 Аналіз і оцінка ефективності розрахунково-касових операцій та методів обслуговування клієнтів

Мета аналізу результатів розрахунково-касових операцій -- виявлення напрямів збільшення доходів і зниження витрат на їх здійснення.

Аналіз фінансових показників розрахунково-касових операцій здійснюється банками щомісячно на підставі даних балансу, щоквартально -- за даними звіту про прибутки та збитки банку. У разі деталізованого аналізу результатів за операціями використовуються дані аналітичного обліку доходів і витрат. Банки аналізують результати розрахунково-касового обслуговування в складі аналізу фінансового результату, який здійснюється щомісячно за звітний місяць і наростаючим підсумком з початку року (порівняно з відповідним періодом минулого року).

Результати здійснення розрахунково-касових операцій можна поділити на дві групи:

1) прямі результати від здійснення розрахунково-касових операцій;

2) непрямі результати розрахунково-касових операцій.

Прямими результати розрахунково-касових операцій є комісійні доходи та витрати, пов'язані з цими операціями, які обліковуються за рахунками доходів та витрат. На підставі даних бухгалтерського обліку доходів та витрат розраховуються такі показники результатів:

- комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування;

- комісійні витрати на розрахунково-касове обслуговування;

- непроцентна маржа комісійних доходів і комісійних витрат, пов'язаних із розрахунково-касовим обслуговуванням.

На підставі даних таблиці можна зробити висновок, що в банку знижуються комісійні доходи і витрати за розрахунково-касовими операціями. У зв'язку з тим, що доходи знижуються вищими темпами, ніж витрати, має місце падіння непроцентної маржі. На наступному етапі аналізу з'ясуємо причини змін непроцентної маржі від здійснення розрахунково-касових операцій.

Причинами, які впливають на доходи та витрати від розрахунково-касових операцій, є зміни обсягів операцій, тарифів на розрахунково-касове обслуговування клієнтів, тарифів інших банків на розрахунково-касове обслуговування, тарифів Національного банку України на касове обслуговування комерційних банків, тарифів на послуги з інкасації та перевезення банкнот, монет, інших цінностей. Зміни вказаних тарифів можуть впливати на маржу в окремих випадках, а зміни обсягів операцій є постійною причиною змін непроцентної маржі. Тому визначимо головні розрахункові та касові операції, за якими утримуються комісійні доходи та сплачуються комісійні витрати, а потім з'ясуємо причини змін цих доходів і витрат.

Джерелом інформації для аналізу комісійних доходів у розрізі видів послуг є дані аналітичного обліку доходів у банку, а саме: оборотно-сальдова відомість, яка складається за кожен день в розрізі виконавців і відображає обороти та залишки за аналітичними рахунками. Кожен банк в аналітичному обліку доходів використовує власне групування операцій за їх видами. Аналіз структури комісійних доходів за видами операцій дає змогу виявити операції, за якими банк отримує основну суму доходів, та напрями розвитку окремих видів операцій.

Відділення банку отримує комісійні доходи в основному через розрахункове обслуговування юридичних осіб за допомогою системи «Клієнт-Банк» і видачі готівки; у банку відсутні операції в національній валюті з акредитивами, розрахунковими чеками, інкасації чеків.

Отже, банк має розширювати коло послуг для клієнтів.

Комісійні витрати на розрахунково-касове обслуговування обліковуються не за видами операцій, як доходи, а за їх призначенням. Витрати банку складаються з витрат на: відкриття та закриття рахунків; ведення рахунків; міжбанківські перекази; видачу, зарахування, підкріплення готівки; транспортування готівки; переоформлення юридичних справ; купівлю різної бланкової продукції, надання довідок; інші комісійні витрати.

Банки сплачують за розрахунково-касове обслуговування тільки банкам, і витрати обліковуються на одному балансовому рахунку. Аналіз за призначенням витрат здійснюється на підставі їх аналітичного обліку, а джерелом інформації є дані за аналітичними рахунками в оборотно-сальдовій відомості.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення механізму здійснення розрахунково-касових операцій в АТ «ОЩАДБАНК»

3.1 Удосконалення механізму здійснення розрахунково-касових операцій

Існуюча система розрахунково-касових операцій є централізованою та адміністративною. Але, складання прогнозів касових оборотів (починаючи від суб`єктів господарювання і закінчуючи Національним банком України) є трудомістким і тривалим процесом, кількість показників та відповідних розрахунків досить значна, недостатньо аналізується стан і динаміка готівкового обігу в регіонах у зв`язку з економічною ситуацією, яка там склалася.

Окремі недоліки у практиці ведення касових операцій пояснюється певною мірою тим, що Інструкцією "З організації емісійно-касової роботи в установах банків України" не передбачено розмежування функцій регіональних управлінь НБУ та комерційних банків, а також єдиного порядку виконання комерційними банками операцій зі зберігання цінностей у депозитних сховищах і операцій з приймання комунальних та інших платежів від населення тощо.

Негативним фактом у справі поліпшення організації здійснення операцій з готівкою є відсутність комплексного підходу до проблеми обробки готівки. Це веде до зростання витрат на їх обіг, збільшення чисельності обслуговуючого персоналу, пов`язаного з обробкою готівки, зменшення швидкості обігу грошей, посилення вірогідності зловживань із боку обслуговуючого персоналу, звуження можливостей банку щодо надання клієнтам різноманітних послуг тощо. Істотним фактором, що негативно впливає на розвиток готівкового обігу, є недосконалість законодавчої і нормативної бази, якою регулюється більшість етапів обігу готівки. В установленому порядку мають бути розроблені нові або вдосконалені існуючі законодавчі та нормативні документи, які б створили необхідну нормативно-правову базу цілеспрямованого впровадження в практику концептуальних положень щодо створення ефективної системи управління готівковим обігом у країні.

Потребують нормативно-правового врегулювання такі питання, як:

- порядок виконання комерційними банками депозитних операцій та операцій із приймання комунальних платежів від населення;

- порядок організації зберігання цінностей у депозитаріях установ комерційних банків.

З метою децентралізації управління готівковим обігом у країні, забезпечення оперативного і безпосереднього ефективного регулювання взаємовідносин із комерційними банками регіональні управління Національного банку України наділяються правами самостійного розпорядження готівкою, яка зберігається в їхніх сховищах і в оборотній касі - передача банкнот і монет зі сховища до оборотної каси та з оборотної каси до сховища, здійснення підкріплень комерційних банків готівкою з оборотної каси за їхніми заявками, приймання надлишків готівки від комерційних банків.

Політика банку, зокрема ПАТ “Державний ощадний банк” має спрямовуватися в першу чергу на:

- проведення гнучкої, виваженої політики щодо організації розрахунків для активізації підприємницької діяльності;

- постійно здійснювати аналіз операцій за рахунками клієнтів виключаючи можливість проведення сумнівних і некоректних операцій;

- надання права комерційним банкам самостійно встановлювати тарифи на розрахунково-касове обслуговування клієнтів без обмеження їх граничного рівня;

- поступову передачу функцій контролю за дотриманням суб`єктами господарювання касової дисципліни органам Державної податкової адміністрації;

- скорочення готівкових розрахунків на основі розширення обсягів безготівкових платежів населення в сфері торгівлі, послуг шляхом створення національної системи масових електронних платежів, використання розрахункових чеків, векселів, акредитивів тощо та здійснення соціальних виплат населенню через установи банків;

- сприяння автоматизації та механізації касових операцій, здійснюваних суб`єктами господарювання в торгівлі та інших сферах обслуговування;

- розроблення ефективних санкцій за порушення суб`єктами господарювання правил готівкового обігу та застосування дійових економічних важелів для запобігання таких порушень.

Для створення і функціонування цілісної ефективної системи управління готівковим обігом потрібні нові підходи, що базуються на принципах застосування таких заходів, які спроможні створити умови для повного і своєчасного забезпечення потреб у готівці, зменшення питомої ваги готівки у загальному обсязі грошової маси, запровадження прогресивних технологій та сучасного обладнання на всіх операціях, пов`язаних з обробленням готівки; оптимізації витрат на підтримку готівкового обігу та чисельності обслуговуючого персоналу на операціях з готівкою, посилення безпеки при здійсненні готівкових операцій; вдосконалення організації та порядку обліку операцій з готівкою на всіх етапах руху готівки; перебудови системи інкасації та перевезення готівки; вдосконалення нормативного забезпечення ведення розрахунково-касових операцій [3].

Для організації контролю за технологічними процесами, виявлення порушень щодо дотримання персоналом інструкцій, запобігання випадків зловживання обслуговуючим персоналом повинно бути забезпечено збереження (в електронному вигляді) даних обробки інформації (балансові протоколи, протоколи розбіжностей, операційні протоколи тощо) на протязі 12-ти місяців з дати її обробки. За цей період ці дані зберігаються у системі на протязі строку, що обумовлений ємністю її пам'яті та обсягами даних обробки. Після чого (або у разі переповнення пам'яті системи до закінчення строку зберігання) вони видаляються з системи, активуються на магнітні носії і зберігаються в установленому порядку до закінчення встановленого терміну зберігання. Відповідальним за організацію вилучення даних з системи, а також за організацію їх зберігання на протязі нормативного строку є інспектор з питань безпеки.

Запровадження такої системи дозволить не тільки фактично щоденно контролювати технологічні процеси оброблення інформації щодо розрахунково-касових операцій у конкретному територіальному управлінні банку, але і у значній мірі дозволить управляти процесами в межах Національного банку. Крім того це надасть змогу мати своєчасну і якісну інформацію про стан та структуру операцій в обігу, оперативно приймати необхідні управлінські рішення, своєчасно забезпечувати перспективне прогнозування оборотів та обсягу розрахунково-касових операцій.

Вирішення таких завдань можливе тільки шляхом поступового, але цілеспрямованого впровадження сучасних технічних засобів, автоматизованих та комп`ютерних технологій.

В процесі управління діяльністю банку особливе місце займає проблема прогнозування очікуваного залишку грошових коштів по зобов'язанням до запитання. Як правило, значну питому вагу в структурі зобов'язань комерційного банку займають зобов'язання до запитання такі, як поточні (розрахункові) рахунки юридичних осіб, Лоро-рахунки інших банків та небанківських кредитно-фінансових установ, вклади юридичних та фізичних осіб до запитання. Цей факт потребує від банку пошуку і використання найбільш точних і надійних підходів прогнозування потенційного залишку коштів на поточних рахунках клієнтів для якісного керівництва своєю ліквідністю.

Кошти на рахунках до запитання вигідні банкам, тому що вони найдешевші з структури залучених ресурсів. Але при цьому кошти до запитання дуже непостійні, и значна їх частина (значний обсяг) є небезпечними для ліквідності банку [2].

Прогнозування розмірів умовно постійних залишків є не тільки важливим елементом процесу оцінки ліквідності банку, але и складною економіко-математичною задачею. Для того щоб ефективно справляться с цією проблемою, банку необхідно мати надійний методологічний інструментарій по обробці відповідної інформації.

Для вирішення задачі прогнозування поведінки залишків на рахунках до запитання пропонується використовувати підхід, який передбачає статистичну обробку ряду в залежності від виявлених закономірностей динаміки рахунків до запитання [1]. Цей підхід дозволяє на основі історичних відомостей про динаміку тимчасового ряду отримувати прогнозовану величину умовно - постійного залишку на визначений термін в майбутньому при заданому довірчому інтервалі.

Зроблений подібним чином прогноз може в подальшому використовуватися для оцінки ліквідності банку, а також при прогнозуванні залишку грошових коштів на рахунках до запитання. Ефективне управління ресурсами до запитання є важливою задачею для любого банка, а своєчасне и точне визначення величини коштів, що прирівняні до власних, дозволить банкам раціонально використовувати цей найбільш дешеве джерело запозичених коштів и отримувати значний прибуток.

3.2 Методологічні основи автоматизації розрахункових і касових операцій

Розрахункові та касові операції належать до основних і найбільш трудомістких та відповідальних у банківській діяльності. Тому для виконання цих операцій завжди насамперед застосовується обчислювальна техніка. Сьогодні в інтегрованих банківських системах комплекс розрахункових і касових операцій становить підсистему, головне призначення якої - автоматизувати проведення (виконання) розрахункових і касових операцій, їх облік, контроль і складання звітності про рух коштів на рахунках клієнтів та балансових рахунках банку [1].

Згідно з призначенням такої підсистеми виконуються її функції: відкриття особових рахунків. Їх перегляд, доповнення й коригування, введення і обробка первинних платіжних документів, формування довідкової фінансової інформації про стан особових рахунків через такі процедури, як блокування особового рахунку на установлений термін, вилучення закритих рахунків, перепризначення відповідального виконавця, котрий веде особовий рахунок, виконання операцій з визначення зміни залишків коштів на особових і балансових рахунках [4].

Особовий рахунок являє собою аналітичний реєстр бухгалтерського обліку руху грошових коштів у банку, правила виконання операцій з якими задаються нормативними документами Національного банку України. Номер особового рахунку включає в себе чотиризначний код балансового рахунку (АААА), ключовий розряд (В) і не більш ніж дев'ять знаків аналітичного рахунку (ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ). Тобто номер особового рахунку може мати такий вигляд: АААВЕЕЕЕЕЕЕЕЕ. Типове значення сегмента (Е) включає в себе характеристику контрагента - один знак, порядковий номер рахунку контрагента (клієнта) - два знаки і код клієнта - шість знаків.

У коді балансового рахунку перший знак задає клас, перші два - розділ і три - групу рахунку. Він є обов'язковою складовою номера особового рахунку. Це дає змогу отримувати суму оборотів та залишків на балансових рахунках за даними особових рахунків, що стосуються даного балансового рахунку.

Для автоматизації розрахункових і касових операцій і контролю за їх здійсненням в інтегрованих банківських системах створюють автоматизовані робочі місця (АРМ): операціоніста, контролера, технолога, бухгалтера, спеціаліста валютного відділу, касира, кредитного інспектора, керівника (відділу, банку), адміністратора бази даних. Кожне з перелічених АРМ має різний набір функцій, різний рівень доступу до бази даних. В інтерфейсах адміністратора бази даних (БД) і головного бухгалтера передбачено найповніший перелік функцій. Так, адміністратор використовує додаткові можливості щодо перезакріплення особових рахунків за відповідальними виконавцями, формування пробного балансу і т. ін., а головний бухгалтер має в своєму розпорядженні найповніший перелік лише власних функцій: відкриття, закриття та вилучення особових рахунків, внесення змін до їх реквізитів тощо [5].

Інформаційну базу розрахунково-касових операцій утворює сукупність певним чином структурованої (як документи чи файли) інформації, використовуваної під час виконання завдань підсистеми. Усю наявну інформаційну базу поділяють на зовнішню та внутрішню.

Зовнішня інформаційна база - це сукупність вхідних повідомлень - документів чи файлів, що надходять від клієнтів даного банку, інших комерційних банків, державних структур, різних юридичних чи фізичних осіб. До них належать платіжні доручення, грошові чеки, векселі, меморіальні ордери, оголошення про внесення готівки, касовий план, реєстри платіжних документів тощо, файли платіжних доручень, що надходять від інших банків через систему міжбанківських електронних платежів НБУ (СЕП), систему міжнародних електронних платежів (SWIFT) та від клієнтів банку через підсистему “Клієнт - банк” [2].

Внутрішня інформаційна система як сукупність даних на машинних носіях, використовуваних для виконання завдань з обліку і контролю розрахунково-касових операцій, містить у собі файли з довідковою, оперативною та архівною інформацією. До файлів довідкової інформації належать довідники клієнтів банку, банків, балансових рахунків і операцій з грошовими коштами, довідники каси (довідник про складання форм 747 і 748 звітності, а також довідник касових символів).

Файли оперативної інформації протягом робочого дня формуються або на підставі вхідних повідомлень, які надходять операціоністу у вигляді паперових чи електронних (по мережі) документів, або під час обробки оперативної інформації.

Архівні файли - це файли результативної інформації, сформовані після складання балансу та записані в архів. За допомогою файлів додаткової, оперативної та архівної інформації виконуються завдання з обліку та контролю розрахункових і касових операцій [3].

Автоматизація розрахункових операцій виконується за допомогою програмного комплексу операційного дня банку (ОДБ), який дає змогу в будь-який момент його функціонування дістати інформацію про рух коштів на поточних, кредитних, депозитних та інших рахунках. Залежно від конструктивних характеристик програмного комплексу ОДБ автоматизація проведення розрахункових операцій їх обліку і контролю здійснюється в національній валюті та валюті інших країн в одному або в двох окремих ОДБ. У більшості програмних пакетів ОДБ передбачається, що головними виконавцями автоматизації розрахункових операцій є операціоністи, контролери, технологи. Для них у відповідній банківській системі створюються відповідні АРМ (робоче місце контролера є не в усіх банках). Конкретний перелік операцій для кожного АРМ залежить від запровадженого технічного процесу, наявності технічних засобів, обсягу документообороту тощо. Потрібно зауважити, що деякі роботи жорстко прив'язані до виконавців.

При автоматизації розрахункових операцій в банківських установах вирізняють операції введення первинних платіжних документів - ППД - та формування відповідних файлів ППД і, власне, розрахункові операції, тобто операції оплати, які приводять до зміни залишків і оборотів на відповідних особових і балансових рахунках.

Одна з поширених технологій автоматизованого виконання розрахункових операцій передбачає, що перші операції виконуються на АРМ операціоністів або операторів з підімкненням АРМ контролера, а другі операції виконуються, як правило, на АРМ технолога. За такої технології на АРМ операціоніста, оператора і контролера не можна змінити стан рахунків. Він може бути змінений лише з АРМ технолога. При цьому операції введення даних їх обробки розділені в часі, що дає можливість управляти в банку протягом операційного дня процесом оплати та рухом коштів.

Інша технологія передбачає, що операціоніст виконує не тільки ввід даних і формування файлів ППД, а і в інтерактивному режимі проводить їх обробку. Тобто він має безпосередній доступ до всіх даних особового рахунку і виконує операції оплати [6].

Технологічний процес автоматизації розрахункових операцій здійснюється за допомогою програм, які об'єднані в модуль під назвою “Особові рахунки”. Цей модуль перед його запуском налагоджують, виконуючи такі дії:

1) визначають кориговані параметри особових рахунків, такі як термін зберігання закритих особових рахунків, надання дозволу на коригування вхідних залишків на особових рахунках і та ін.;

2) установлюють повноваження стосовно допуску співробітників банку до особових рахунків;

3) визначають типи особових рахунків, необхідних для податкової адміністрації;

4) закріплюють за особовими рахунками процентні ставки [7].

3.3 Економіко-математичне моделювання оптимальної структури розрахунково-касових операцій

Банком здійснюється обслуговування юридичних та фізичних осіб. АТ «Ощадбанк», має статус спеціалізованого ощадного банку. Ощадбанк - єдиний банк, який у відповідності до Закону України «Про банки та банківську діяльність» має державну гарантію по вкладах населення. Крім того, банк активно працює в усіх секторах українського фінансового ринку, на сучасному рівні обслуговує великих корпоративних клієнтів, зокрема установи Пенсійного фонду України, ДП «Енергоринок», НАК «Нафтогаз України», НАЕК «Енергоатом», УДППЗ «Укрпошта», ВАТ «Укртелеком».

Аналіз наданих кредитів АТ «Ощадбанк» за період з 01.01.2009 по 01.01.2013 показав, що загальний обсяг кредитів зріс на 1,47 %, тобто на 16389954 тис. грн.

Більша частина кредитів надана юридичним особам і за період з 01.01.09 по 01.01.2012 вони зросли на 1,81 %, але фізичним особам порівняно з юридичними надавалось менше кредитів, і за період з 01.01.09 по 01.01.12 зменшились на 0,62%.

Для більш точної характеристики розрахунково-касових операцій АТ «Ощадбанк» доцільно було б розглянути поточні рахунки клієнтів банку. Поточні рахунки використовуються для здійснення поточних розрахунків власника рахунку з його партнерами. За вимогою клієнта кошти з поточного рахунку у будь-який час можуть вилучатися шляхом видачі готівки, виконання платіжного доручення, сплати чеків або векселів.

На цьому рахунку відбиваються всі операції банку з клієнтами, тобто видача позичок і здійснення платежів за дорученням клієнта, а також надходження виторгу від реалізації продукції та інших грошових переказів на користь клієнта і на погашення позичок.

Для визначення прогнозованих значень поточних рахунків клієнтів банку необхідно використовувати інструмент "Регресія". Кореляційно-регресійний аналіз зв? язків між змінними свідчить, як один набір змінних може впливати на інший набір.

Далі проводиться аналіз даних за допомогою інструменту "Регресія". Для цього в діалоговому вікні інструменту "Регресія" визначається вхідний інтервал У - сума коштів дохідності клієнтів банку, Х - сума коштів на поточних рахунках клієнтів банку.

Результати отримані за допомогою інструменту "Регресія" складаються з трьох частин.

Перша частина - це регресійна статистика, яка містить такі важливі показники, як: вірогідність апроксимації R² між залежною змінною та отриманою комбінацією передбачуваних змінних, значення "Множинний R", яке являє собою квадратний корінь із дисперсії (R²). Це значення є коефіцієнтом кореляції та виражає кореляцію між залежною змінною та отриманою комбінацією передбачуваних змінних.

У другій частині наведено дисперсійний аналіз.

Третя частина надає детальну інформацію про члени рівняння регресії - відрізку на осі ординат (У - перетинання) та коефіцієнти, а також про їх стандартні похибки. Також інструмент "Регресія" повертає значення параметра t для відрізка та для кожного коефіцієнта регресії. Також виводиться значення найменшої та найбільшої меж 95-відсоткового рівня надійності, як для відрізка, так і для кожного коефіцієнта.

Таким чином, проведений регресивний аналіз дає можливість отримати лінійне рівняння, яке наводить залежність між дохідністю клієнтів та суми коштів на поточних рахунках. Рівняння складаємо за допомогою отриманих коефіцієнтів в ході лінійного регресивного аналізу.

У = 0,056371*Х1 + 0,06386*Х2 - 344513

де, У - комісійні доходи банку від розрахунково-касових операцій, тис. грн.;

Х1 - залишки коштів на поточних рахунках юридичних осіб, тис. грн;

Х2 - залишки коштів на поточних рахунках фізичних осіб, тис. грн.

Так, наприклад, якщо Х1 буде дорівнювати 6095672, а Х2 - 10410728, то можна вирахувати прогнозовані комісійні доходи від розрахунково-касових операцій на І квартал 2013 рік:

У = 0,056371*6095672 + 0,06386*10410728 - 344513

У = 663935,216

ДУ = ((745518 - 663935,216)/745518)*100 % = 10,943 %

Отже, проведений прогноз показав, що комісійні доходи від розрахунково-касових операцій за 2013 рік можуть зрости на 10,943%.



Розділ 4. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях в АТ «ОЩАДБАНК»

4.1 Організація охорони праці в установі банку

Служба охорони праці в установах Ощадного банку України (Правлінні, облуправліннях, відділеннях) створюється відповідно до Закону України “Про охорону праці” та “Типового положення про охорону праці” для організації виконання правових, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасних випадків, професійних захворювань та аварій.

В районних відділеннях Ощадбанку функції з охорони праці покладаються на заступника керуючого.

До основних його функцій належить:

1) проводити оперативно-методичне керівництво роботою з охорони праці в підлеглих відділення;

2) проводити для працівників вступний інструктаж з питань охорони праці, а також семінари і заняття.

Головна мета вступного інструктажу:

1) проводити перевірку стану охорони праці в підлеглих;

2) розглядати листи, заяви та скарги з питань охорони праці;

3) здійснювати зв'язок з медичними закладами, науковими та іншими організаціями з питань охорони праці, організовувати впровадження їхніх рекомендацій.

Заступник керуючого організує розробку поточних та перспективних планів роботи щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці, розробку рекомендацій, спрямованих на підвищення рівня безпеки, гігієни праці та поліпшення стану виробничого середовища; підготовку статистичних звітів з питань охорони праці, а також пропаганду безпечних та нешкідливих умов праці шляхом проведення консультацій, конкурсів, бесід, наочної агітації.

Він має право:

1) представляти установу в державних та громадських установах при розгляді питань з охорони праці;

2) припиняти роботу обчислювальної техніки, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва в разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих.Одержувати від посадових осіб необхіднв відомості, документи і пояснення з питань охорони праці;

3) перевіряти стан безпеки праці, видавати керівнику припис щодо усунення виявленних недоліків за формою I-ОП;

4) вимагати від посадових осіб відсторонення від роботи працівників, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань з охорони праці, не мають допуску до відповідних робіт або порушують нормативні акти про охорону праці;

5) вносити керівникові установи пропозиції про притягнення до відповідальності працівників які порушують вимого щодо охорони праці. Порушувати клопотання про заохочення працівників, котрі беруть активну участь у підвищенні безпеки та поліпшенні умов праці.

Заступник керуючого контролює:

1) дотримання чинного законодавства, нормативних актів, виконання працівниками посадових інструкцій з питань охорони праці;

2) виконання розпоряджень органів державного нагляду з питань охорони праці;

3) відповідність нормативним актам про охорону праці обчислювальної техніки, механізмів, устаткування, транспортних засобів, технологічних процесів, засобів протиаварійного, колективного та індивідуального захисту;

4) своєчасне проведення навчання та інструктажів працюючих, атестації та переатестації з питань безпеки праці, а також дотримання вимог безпеки при виконанні робіт підвищенної небезпеки;

5) забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту;

6) проходження попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів робітників, де є необхідність у прфесійному доборі, проходження щорічних обов'язкових медичних оглядів осіб віком до 21 року;

7) виконання наказів, розпоряджень, заходів з питань охорони праці, а також усунення причин нещасних випадків та аварій, які визначені в актах розслідування.

Заступник керуючого несе відповідальність за невідповідність прийнятих нею рішень вимогам діючого законодавства з охорони праці, невиконання своїх функціональних обов'язків, передбачених Положення про службу охорони праці та посадовими інструкціями, а також за недостовірність та несвоєчасність підготовки статастичних звітів з охорони праці.

4.2 Аналіз забезпечення електробезпеки

Розпочнемо аналіз забезпечення електробезпеки працівників з самого приміщення установи.

Виробничі приміщення побудовані з врахуванням санітарної характеристики виробничих процесів, дотриманням норм корисної площі та об'єму для працівників,а також норм площі ділянок для розташування обладнання та необхідної ширини проходів та прорізів, що забезпечують безпечну роботу та зручне обслуговування обладнання.

У кімнатах світло та затишно, що створює сприятливе освітлення робочих місць.

Правильно виконане освітлення має важливе значення для виконання всіх видів робіт.

Раціональне освітлення є важливим фактором загальної культури роботи.

Стан освітлення робочих приміщень відіграє важливу роль і для попередження виробничих травм. Тому існує ряд вимог, які ставляться до раціонального освітлення:

1) достатня освітленність робочого місця;

2) рівномірне освітлення;

3) відсутність тіней, особливо рухомих, на робочій поверхні;

4) захист від сліпучої дії джерела світла;

5) вірний вибір напрямку світла.

Все це сприяє підтримці високого рівня працездатності та зберігає здоров'я людини, скорочує травматизм.

У відділенні, у більшості кабінетах, використовують газорозрядні лампи, а в операційному відділі для більш кращого освітлення використовують комбіноване освітлення, тобто поєдняння газорозрядних та настольних електричних ламп.

Для створення кращого мікроклімату використовуються кондиціонери та вентиляція, які застосовуються для штучного створення оптимальних параметрів мікроклімату у виробничих приміщеннях або на робочих місцях.

З метою запобігання травматизму, також ситуацій, що можуть спричинити травми, всі приміщення, де розташовано комп'ютерну та обчислювальну техніку обладнано цифровими кодовими замками. Код замка змінюється кожного першого числа місяця наступного за поточним.

Для зменшення поширення шуму, який негативно впливає на продуктивність праці, використовують стіни та перегородки.

Всі працівники відділення, окрім прибиральниці та водіїв, користуються обчислювальною та копіювальною технікою. Перед початком роботи з нею працівники пройшли інструктаж з питань техніки безпеки та правил користування нею. Приміщення з обчислювальною технікою має сонцезахисне устаткування для зменшення перепадів яскравостей між природним світлом та екраном монітора.

Електропостачання обчислювальної техніки здійснюється через окрему розводку і окремий контур робочого заземлення. Застосовуються трьохконтактні електророзетки та спеціальні електрофільтри.

З метою забезпечення безпеки працівників і запобігання виходу із ладу обчислювальної та копіювальної техніки використовується заземлення.

На момент праці з обчислювальною технікою на персонал впливає цілий ряд фізичних факторів (рентгенівське, радіочастотне, інфракрасне, ультрафіолетове, видиме опромінення, електростатичне поле), але не всі вони знаходяться у межах норми.

Для того, щоб зменшити вплив негативних факторів на здоров'я персоналу необхідно виконувати наступні вимоги:

Екран монітора повинен розташовуватися на відстані 40-80 см від очей працюючого.

Категорично забороняється від'єднування (приєднування) любих обладнань та кабелів при включенні обчислювальної техніки.

Перед її включенням у електричну мережу необхідно провести зовнішній огляд і впевнитися у цілосності всіх устаткувань, кабелів, проводки; у відсутності видимих пошкоджень ізоляції проводів, розеток, у відсутності вологості на елементах обладнання.

Забороняється залишати без нагляду обчислювальну техніку під напругою, за випадком працюючого у автоматичному режимі обладнання.

Постійна праця з монітором повинна мати регламентні перерви кожну годину 5-10 хвилин, через 2 години 15 хвилин. Що стосується виконання цього пункту то він зовсім не виконується у відділенні.

Технічне обслуговування та ремонт техніки можуть проводити тільки досвідчені і атестовані спеціалісти банку або іншої організації, що має ліцензію чи сертифікат на проведення таких робіт.

Багато травм, нещасних випадків пояснюються незнанням вимог електробезпеки (вимог до персоналу, обслуговуючому електроустановки), тому проводиться його інструктаж.

Електричний струм силою 0,1 А є смертельним для людини. Тому, для попередження електротравм усі електроустановки і електроінструменти більше 36 В заземлені. У відділенні використовуються ручні електроінструменти напругою 220 В.

Електронебезпека у відділенні забезпечується відповідною конструкцією електроустановок, застосуванням технічних способів та засобів захисту, організаційними та технічними заходами.

Конструкція установок відповідає умовам експлуатації, забезпечуючи при цьому захист персоналу від дотику із струмоведучими і рухомими частинами та від попадання всередену обладнання сторонніх предметів і води.

Забезпечення електробезпеки від випадкового дотику до струмоведучих частин досягається такими способами та засобами , що застосовуються окремо, або в поєднанні один з одним: захисні огорожі; ізоляція струмоведучих частин; застосування малих напруг; електричний розподіл мережі; захисне заземлення; захисне відключення; захист від небезпеки при переході напруги з вищої сторони на нижчу; ізолюючі захисні та охоронні засоби; організація безпечної експлуатації електроустановок.

Важливу роль у забезпеченні недосяжності дотику до струмоведучих частин відіграє блокування. Воно призначене для запобігання помилковим діям персоналу. Блокування застосовується в рубильниках, пускачах, автоматичних вмикачах та інших електричних приладах, де необхідні підвищені умови небезпеки.

Ні в якому разі не можна торкатися електропроводів. При виявленні обірваного електропроводу слід швидко повідомити про це керівника. Забороняється наближатися до лежачого проводу на відстань менш ніж 10м.

Щоб запобігти нещасному випадку та виходу з ладу обладнання забороняється користуватися тимчасовими проводками, інструментами без ізолюючих ручок, тримати в приміщеннях легкозапалювальні матеріали.



4.3 Розрахунок природного освітлення

Природне освітлення виробничих приміщень світлом неба, особливо прямим сонячним світлом, може здійснюватися через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах або через ліхтарі.

Основною нормованою величиною природного освітлення є коефіцієнт природної освітленості КПО або ен. Величина ця не залежить від пори року, часу, доби і погоди.

КПО - це відношення освітленності на робочому місці у виробничому приміщенні Евн (в середені приміщення), до зовнішньої освітленості Езовн в горизонтальній площині при відкритому небосхилі і дифузному світлі. Ця величина відносна, визначається у відсотках, %.

Знайдемо співвідношення:

Де h1 = 3 - 2.5 = 0.5 м - висота від рівня робочої поверхні до верха вікна.

Виходячи із цих співвідношень по таблицям знаходимо No = 2;

Jo - загальний коефіцієнт світлопоглинання

Jo = 0.8 * J1=0.8*0.8 = 0.64;

R1 - коєфіцієнт враховуючий збільшення КПО за рахунок відбивання. Визначається згідно таблиці, виходячи із співвідношення В/h1 та y/B, де y = b/2.

У нашому випадку R1 = 2.2;

Кзд - коєфіцієнт, враховуючий затемнення вікон протистоячими будівлями. Визначається по таблиці, виходячи із співвідношення Р/Нзд,

Де Р - відстань між будівлями, м.;

Нзд = 3,3 - 1,5 = 1,8 м - висота розташування карнизу протистоячої будівлі над підвіконником розраховуємого приміщення.

Висота h1 = 3,3м, 1,5м - висота підвіконника (приймається умовно). Кзд = 1,1;

Кз - коефіціент запасу. Визначається по таблиці. У нашому випадку Кз = 1,5.

4.4 Аналіз пожежної безпеки

Пожежна небезпека на підприємствах різноманітна і залежить від того, які горючі матеріали і речовини переробляються на різних стадіях технологічного процесу або зберігаються в будівлях та спорудах. У зв'язку з цим особливого значення для розробки і здійснення заходів захисту від пожежі і забезпечення безпеки робітників набуває встановлення категорії приміщень за вибухо- і пожежонебезпечною.

Відповідно до норм технологічного проектування ОНТП 24-86 всі приміщення за вибуховою, вибухопожежною і пожежною небезпекою підрозділяються на п'ять категорій: А, Б, В, Г, Д; з них А, Б - вибухопожежонебезпечні; В, Г, Д - пожежонебезпечні.

Категорії в більшому ступені визначають вимоги конструктивних та планувальних рішень будівель та споруд, склад кількості засобів пожежогасіння, наявність і улаштування аварійної вентиляції. Категорії приймаються за нормами технологічного проєктування, затвердженими міністерствами, згідно яких відділення належить до категорії Д, що свідчить про низький рівень пожежної небезпеки.

Пожежі наносять суспільству велику матеріальну шкоду, приводятьдо травм і загибелі людей, тому що супроводжуються виникненням небезпечних факторів, таких як відкритий вогонь, підвищена температура, дим, недостаток кисню, пошкодження та порушення будівель, споруд тощо.Тому виконання правил пожежної безпеки є обов'язковим для всіх посадових осіб та громадян.

Пожежна безпека починається на стадії проєктування і являє собою такий стан, при якому виключається можливість пожежі, а у разі виникнення запобігається вплив на людей небезпечних факторів та забезпечується захист матеріальних цінностей.

Найбільш поширеними причинами пожежі є:

1) порушення правил експлуатації електроустановок та приладів;

2) коротке замикання або перевантаження електричної мережі, і як наслідок - сильний перегрів електропроводки;

3) погані контакти в місцях єднання, що призводить до місцевого нагріву;

4) паління в місцях, що не призначені для цього.

Місцем виникнення пожежі може бути будь-який кабінет, бо в кожному з них є комп'ютер та інша обчислювальна техніка, які приєднані до електричної мережі.Так як робота працівників пов'язана з документальною обробкою інформації як автоматично так і вручну, то в кожному кабінеті є шафи, що містять великі кіпи документів, а як відомо, папір - це прекрасний засіб поширення та розповсюдження пожежі. Особливо небезпечним місцем є сховище документів.

Для попередження винекнення пожежі необхідно виконувати правила пожежної безпеки, слідкувати за станом проводок, кабелів та електроприладів, а у випадку їх пошкодження негайно відключити від мережі і повідомити свойому безпосередньому начальнику або електрику.

При винекненні пожежі в першу чергу необхідно викликати пожежну команду, а також прийняти заходи для ліквадації пожежі.

Існує три основних заходи припинення пожежі:

1) охолодження та гасіння полум'я водою;

2) застосування покривал, одіял, брезентів, якими накривають палаючі предмети;

3) виведення палаючого предмету із зони горіння.

Вибір засобів та заходів гасіння пожежі залежить від характеру, розміру швидкості поширення вогню та наявності засобів пожежогасіння.

У разі виникнення пожежі, а також для її попередження у відділенні використовуються такі засоби пожежної безпеки:

1) вуглекислотні вогнегасники (ВВ-2), що є у кожному кабінеті, які застосовуються у випадку загорання електроприладів чи проводки, в загалом їх у відділенні нараховується 7 штук;

2) стандартний пожежний щит, обладнаний протипожежним інвентарем - ящиком з піском та кошмою;

3) система пожежної сигналізації;

4) три вогнегасника порошкові уніфіковані (ВПУ-2).

У відділенні використовуються теплові оповіщувачі, які реагують на підвищення температури навколишнього середовища. Чутливими елементами його є біметалеві пластинки. У разі винекнення пожежі вони подають сигнал диспетчеру пожежної станції.

Для введення в дію вуглекислотного вогнегасника необхідно направити раструб вогнегасника на джерело пожежі і відкрити вентиль, при цьому тримати раструб руками неможна, щоб не відморозити руки. А перед тим як ввести в дію пінний вогнегасник, необхідно прочистити шпильний відприск, підняти рукоятку вгору і перевернути до відмови, потім перевернути вогнегасник і труснути, направляючи при цьому струю піни на джерело пожежі.

Також для змешення випадків виникнення пожежі всі працівники відділення постійно проходять інструктаж з питань пожежної безпеки.



4.5 Аналіз виробничої санітарії у приміщенні

Високий рівень нервово - емоційної напруги, викликаного інтенсивним обміном інформацією з комп'ютером, часте прийняття відповідальних рішень, при дефіциті часу, змушена робоча поза, вплив фізичних і інших факторів трудового середовища обумовлюють зниження працездатності і надійності професійної діяльності.

Для забезпечення оптимальних умов праці, з урахуванням роботи за персональним комп'ютером, дані вимоги враховувалися при розробці проекту будівництва будівлі банку.

Для обробки стін приміщення відділу використовувалися високоякісна шпалера світло-бежевого кольору. Поверхня підлоги рівна, не слизька, зручна для очищення і вологого прибирання. Матеріал покриття - лінолеум, має антистатичні властивості відповідно до вимог ДСТ 12.4.124-83 “Засоби захисту від статистичної електрики. Загальні технічні вимоги”. У приміщенні відділу мається комбіноване освітлення. На вікнах маються регулюючі жалюзі.

На одного працівника відділу приходиться 6,3 кв.м площі підлоги і 20,7 куб.м обсягу, що відповідає вимогам “Тимчасових санітарних норм і правил для працівників обчислювальних центрів” (з використанням електронно-обчислювальних машин, комп'ютерної техніки).

Основним устаткуванням робочого місця є: монітор, клавіатура, принтер, робочий стіл, настільна лампа, крісло.

При розміщенні елементів робочого місця враховані:

1) робоча поза користувача;

2) простір для розміщення користувача;

3) можливість огляду елементів робочого місця;

4) можливість ведення записів, розміщення документації, яка використовується в роботі.

Висота робочої поверхні столу складає 750 мм, ширина 1400 мм, глибина 800 мм. Крісло має підлокітники, підйомно поворотний пристрій, який забезпечує регуляцію висоти сидіння і спинки, що відповідає вимогам.

Загальна дія несприятливих факторів виробничого середовища полягає в зниженні резистентності (опірності) організму. У випадку, коли складові трудового навантаження перевищують функціональні резерви організму, напруга фізіологічних функцій може виявитися надмірною і викликати ознаки перенапруги.

Перенапруга при роботі за ПК впливає на здоров'я працівника в трьох основних формах:

1) як безпосередній фактор, що веде до виникнення різних форм професійно обумовлених захворювань;

2) може бути одним з факторів, що сприяють розвитку загальної захворюваності;

3) будучи додатковим фактором, що знімає опірність організму до різних несприятливих впливів, сприяє появі простудних й інфекційних, а також загостренню хронічних захворювань.

При аналізі можливих причин захворюваності і нещасних випадків необхідно враховувати залежність їхньої появи від ряду організаційних, технічних, гігієнічних і медичних факторів.

До гігієнічних факторів відносять: несприятливі мікрокліматичні умови; нераціональне висвітлення робочих місць; скрутність виробничих приміщень; наявність на робочих місцях підвищеного шуму і вібрації; забруднення і загазованість повітряного середовища; шкідливі випромінювання й ін.

До медичних факторів відносять: медичні протипоказання до роботи за ПК; невідповідність вимог виробничої діяльності психофізіологічній якості користувача.

ПК можуть бути потенційними джерелами електромагнітних випромінювань: м'якого рентгенівського, ультрафіолетового, видимого, інфрачервоного, радіочастотного діапазону, ультра і інфрачастотного діапазону, електростатичних полів.

Припустима інтенсивність ультрафіолетового випромінювання на відстані від екрана 0,3м не повинна перевищувати величин, установлених «Санітарними нормами ультрафіолетового випромінювання у виробничих приміщеннях» №4588-88 для 8-ми годинного робочого дня. Для захисту користувачів ПК від іонізуючих випромінювань установлюються фільтри, що мають приекранні заземлення. Розміщення захисних електромагнітних екранів перед екранами дисплеїв дозволяє охороняти інтенсивне осадження пилу на екрані монітора, підвищити продуктивність його праці, екранувати радіочастотне випромінювання.

Найбільш простий метод щодо рекомендацій - підтримка відносної вологості повітря в межах 50-60% за допомогою побутового електрозволожувача “ІОН».

У приміщеннях із ПК параметри мікроклімату регламентуються ДСТ 12.1.005-88 «Повітря робочої зони. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги» і «Санітарними нормами мікроклімату виробничих приміщень» № 4088-86 для категорій робіт 1а - 1б. Температура, відносна вологість і швидкість руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень повинні відповідати оптимальним значенням для даних категорій робіт.

Температура навколишнього середовища повинна бути в межах 18-22 градусів Цельсія, а швидкість руху повітря повинна бути 0,1 - 0,2 м/с.

Ефективним засобом створення комфортного мікроклімату для користувачів ПК є кондиціонування повітря. Установки повного кондиціонування повітря забезпечують сталість параметрів мікроклімату (температури, вологості, руху і чистоти повітря) незалежно від зовнішніх умов.

Шум у процесі роботи користувача ПК знижує його увагу, прискорює стомлюваність, гальмує швидкість психічних реакцій.

Джерелами шуму при роботі ПК є пересувні механічні частини принтера і вентилятора ПК. При роботі матричних голчастих принтерів шум виникає при переміщенні голівки принтера й у процесі удару голок голівки по папері. При роботі вентиляції системи ПК, що забезпечує оптимальний температурний режим електронних блоків ПК і вмонтована в задню панель, при роботі створює аеродинамічний шум.

...