Аналіз пенсійного забезпечення в Україні

Размещено на http://allbest.ru

ВСТУП

Продуктивна праця людини, її прагнення до покращення якості свого життя, добробуту, піднесення соціального статусу були і є одним із чинників суспільного прогресу. Проте, на жаль, реалії життя є такими, що з об'єктивних причин не кожна людина взагалі у змозі реалізувати себе як активний член суспільства, а більшість людей, які впродовж свого життя мали таку можливість, з часом її втрачають. Тому проблема соціального забезпечення людини в старості, у разі хвороби та каліцтва є однією з найактуальніших для кожного цивілізованого суспільства, яке базується на принципах загальнолюдської моралі і дбає про своїх непрацездатних членів.

Соціальне страхування -- фундаментальна основа державної системи соціального захисту населення, що уможливлює матеріальне забезпечення і підтримку непрацездатних громадян за рахунок фондів, сформованих працездатними членами суспільства покликане забезпечити захист людини від соціальних ризиків, тобто ризиків, пов'язаних із суспільною діяльністю людини, її здоров'ям, матеріальним забезпеченням у старості.

Захист від таких видів соціальних ризиків, як повна або часткова втрата працездатності та джерел існування в старості внаслідок інвалідності, у зв'язку зі втратою годувальника є головною метою такого виду соціального страхування, як пенсійне.

Для забезпечення виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення» було створено Пенсійний фонд України як самостійну фінансову структуру, кошти якого не включаються до державного бюджету і не можуть бути використані на інші цілі, крім виплати пенсій і допомоги.

Метою даної курсової роботи є дослідження і наукова обробка кола проблем, які вирізняють діяльність Пенсійного фонду України та узагальнення висновків і відомостей, що стосуються цієї проблеми; відображення структури, функцій та обов'язків Пенсійного фонду України, економічного призначення пенсійного страхування, правових засад загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, різних видів соціального страхування та видів пенсій, які передбачені в пенсійному страхуванні, а також проблеми і перспективи пенсійного забезпечення в Україні.

Завданням даної курсової роботи є відображення системи пенсійного забезпечення в Україні, здійснення пенсійного забезпечення, висвітлення правого забезпечення пенсійної системи, відображення сьогоднішнього стану пенсійного забезпечення в Україні, проблем, які постають перед Пенсійним фондом України і визначити шляхи вирішення цих проблем, а також завдання Пенсійного фонду України на майбутнє.

Отже, актуальність теми дослідження полягає в необхідності вивчення проблем пенсійного забезпечення населення, зокрема, діяльності Пенсійного фонду України, оскільки світова практика ринкових відносин переконує в тому, що значення цієї галузі фінансової системи країни є дуже великим для нормального функціонування економіки та відповідного рівня життя того прошарку населення, яке проминуло межу працездатного віку.

Об'єктом дослідження є теоретичні основи фінансової науки.

Предмет дослідження - організація діяльності Пенсійного фонду України.

1. ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ

У різні часи і в різних країнах питання соціального забезпечення вирішувалися по-різному - розв'язання їх через сімейне утримання непрацездатних, через благодійництво, шляхом утворення громадських і професійних об'єднань, покликаних здійснювати відповідну підтримку. Проте ці заходи не мали системного характеру і послідовності, вони були скоріше окремими способами вирішення проблеми, а не її комплексним розв'язанням.

Індустріальне суспільство другої половини дев'ятнадцятого та початку двадцятого сторіччя докорінно змінило ситуацію. Соціальне забезпечення стало одним із ключових моментів соціально-трудових відносин, елементом державної політики розвинених країн, предметом регулювання їхніх правових систем.

Соціальне страхування покликане забезпечити захист людини від соціальних ризиків, тобто ризиків, пов'язаних із суспільною діяльністю людини, її здоров'ям, матеріальним забезпеченням у старості.

В економічній літературі досить докладно розглянуто питання пенсійного страхування, а зокрема поняття «пенсія» та її суттєві ознаки. Отже, пенсія:

? періодичні виплати, що проводяться за рахунок коштів соціального страхування з метою матеріального забезпечення робітника, службовця чи його сім'ї у зв'язку завершенням повного великого циклу його трудової діяльності або у зв'язку з остаточним чи тривалим вибуттям його з числа повноцінних працівників;

? матеріальне забезпечення громадян у старості, по інвалідності та в разі втрати годувальника, а також за вислугу років у вигляді систематичних грошових виплат;

? державна щомісячна виплата, яка проводиться з Пенсійного фонду з метою матеріального забезпечення непрацездатних громадян у зв'язку з їх минулою трудовою діяльністю у розмірах, як правило, співвіднесених з минулим заробітком пенсіонера.

Головною функцією системи пенсійного страхування є формування у спеціальних страхових фондах фінансових ресурсів, необхідних для задоволення матеріальних і соціальних потреб учасників страхової системи в разі настання зазначених соціальних ризиків.

Відповідно основними завданнями систем пенсійного страхування є:

· створення та забезпечення функціонування страхових інститутів;

· акумуляція у страхових фондах необхідних фінансових ресурсів через цільові платежі страхувальників, тобто осіб, які спрямовують частину власних коштів на користь осіб, які потребують захисту від страхових ризиків;

· розподіл ресурсів страхових фондів між застрахованими особами в разі виникнення страхового ризику у вигляді страхових виплат - пенсій;

· регулювання відносин між учасниками страхової системи - страховиком, страхувальниками та застрахованими особами.

Будь-яка пенсійна система як складова соціального страхування є за своїм змістом ринковим механізмом, у якому за допомогою правових і фінансово-економічних механізмів поєднуються інтереси та можливості всіх учасників системи. Як ринковий механізм, система пенсійного страхування є чутливою до загальних політичних і соціально-економічних процесів, що відбуваються в суспільстві. У цьому контексті важливою є роль держави в системі пенсійного страхування, зокрема її правовому регулюванні. Саме держава визначає принципи побудови, структуру, механізми функціонування страхової пенсійної системи, права та обов'язки учасників, гарантує їх дотримання.

Основні принципи страхової пенсійної системи: надання органам Пенсійного фонду України статусу неприбуткових організацій; бюджет Пенсійного фонду не є складовою державного бюджету України; використання коштів Пенсійного фонду України виключно за цільовим призначенням; залежність розміру призначеної пенсії від розміру оподаткованого доходу.

За участю держави відбувається визначення соціально-економічних параметрів системи пенсійного страхування - розміри страхових внесків і пенсійних виплат, право на їх одержання. Відтак, пенсійне страхування є важливою складовою соціальної політики держави, яка спрямована на задоволення потреб людей, підвищення їх добробуту, забезпечення соціальної справедливості, стабільності та злагоди у суспільстві.

Законодавче встановлення пенсійного віку - 55 років для жінок і 60 років для чоловіків - було здійснено в СРСР протягом 1928-1932 років. У той час вважалося, що на межі цього віку в більшості людей чітко виявляються ознаки постаріння організму, що ускладнює їх професійну діяльність. Виходячи з цього і було встановлено пенсійний вік. В 1956 році було ухвалено Закон СРСР «Про державні пенсії», яким передбачено єдину систему пенсійного забезпечення робітників і службовців. Особливою рисою цього закону було також відокремлення систем пенсійного забезпечення та соціального страхування.[3]

Після здобуття незалежності перед Україною постало питання розроблення національного законодавства з пенсійного забезпечення та нової стратегії соціального захисту. Початком цієї роботи стало схвалення 5 листопада 1991 року Верховною Радою України Закону «Про пенсійне забезпечення». З ухваленням цього закону національна солідарна пенсійна система започаткувала свій перехід до функціонування на страхових засадах. Так, 21 грудня 1993 року Верховна Рада України ухвалила новий програмний документ - Концепцію соціального забезпечення населення України, в якій уперше було запропоновано комплексну реформу національної системи соціального забезпечення. Тоді ж, з метою реалізації концепції, було розпочато розробку рамкового законопроекту - Основ законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. [14]

Закладені у Концепції соціального забезпечення населення України ідеї не обмежувались удосконаленням лише солідарної пенсійної системи. Вона передбачала розвиток ще двох компонентів:

- обов'язкового накопичувального пенсійного страхування;

- недержавного накопичувального пенсійного забезпечення.

Ці принципи знайшли відображення в схвалених у квітні 1998 року Указом Президента України Основних напрямах реформування пенсійного забезпечення в Україні. Цей документ передбачав створення в Україні трирівневої пенсійної системи, яка поєднує елементи державного та приватного пенсійного забезпечення.

Наступним кроком у визначенні стратегії розвитку пенсійної системи України стало ухвалення у жовтні 2001 року Послання Президента України Леоніда Даниловича Кучми до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України «Про основні напрями реформування системи пенсійного забезпечення населення України», у якому було конкретизовано механізм та етапність проведення пенсійної реформи.

Розроблення базового пенсійного законодавства завершилося 9 липня 2003 року з ухваленням Верховною Радою України законів «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення», яким було остаточно визначено трирівневу структуру пенсійної системи. [9]

Структура системи пенсійного забезпечення в Україні

Пенсійне страхування - це вид соціального страхування, який забезпечує захист від соціальних ризиків, пов'язаних з повною або частковою втратою працездатності та джерел існування в старості, в разі настання інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника.

Система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів (рис.1.1).

Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні, а саме солідарна та накопичувальна, становлять систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Другий та третій рівні системи пенсійного забезпечення, тобто солідарна система та система недержавного пенсійного страхування, в Україні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення.

Громадяни України можуть бути учасниками та отримувати пенсійні виплати одночасно з різних рівнів системи пенсійного забезпечення в Україні.

Система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в Україні має дворівневу структуру:

- перший рівень - солідарна система;

- другий рівень - обов'язкова накопичувальна система.

Рис. 1.1 Схема структури системи пенсійного забезпечення в Україні. [20, c.20]

За своєю соціальною та економічною природою зазначені складові мають суттєві відмінності, але їх поєднання в межах єдиного державного обов'язкового пенсійного механізму передбачає наявність певних загальних принципів, яким вони підпорядковані. Ці принципи визначені статтею 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме:

? законодавче визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

? обов'язкове страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності;

? зацікавленість кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію;

? рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат і виконання обов'язків зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

? фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів;

? спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду для оплати договорів страхування довічної пенсії та одноразової виплати залежно від розмірів накопичень застрахованої особи з урахуванням інвестиційного доходу;

? відповідальність суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм законодавства щодо пенсійного забезпечення, а також за невиконання покладених на них обов'язків.

Суб'єктами пенсійної системи згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є страхувальники, Пенсійний фонд, уповноважений банк, підприємства, установи та організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій, застраховані особи, страхові організації, зберігач, недержавні пенсійні фонди, Накопичувальний фонд, юридичні особи, які здійснюють управління Накопичувальним фондом.

Страхувальниками в системі пенсійного забезпечення за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» можуть бути роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

В свою чергу законодавством визначається хто може бути застрахованою особою (Рис. 1.2)

Рис. 1.2 Схема визначення застрахованої особи. [ 9 ]

Страхувальник має право:

- безоплатно отримувати від органів Пенсійному фонду інформацію, необхідну для виконання своїх обов'язків;

- оскаржувати рішення органів Пенсійного фонду та їх посадових осіб;

- захищати свої права та законні інтереси, а також права та законні інтереси застрахованих осіб, у тому числі в суді.

Згідно законодавства України загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають всі працюючі особи, за виключенням військовослужбовців офіцерського складу, військовослужбовців надстрокової служби. Пенсійному страхуванню підлягають і особи, які отримують допомогу по безробіттю.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачена можливість добровільної участі у пенсійному страхуванні (стаття 12). Право на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування мають особи, які досягли 16-річного віку та не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до статті 11 цього закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають та працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України.

Слід зазначити, що законодавством України надається право добровільної участі як у солідарній, так і в накопичувальній системі пенсійного страхування або одночасно в обох системах.

Природа солідарної пенсійної системи полягає в тому, що вона функціонує в режимі забезпечення поточних виплат. В солідарній системі працездатне покоління громадян, сплачуючи страхові внески, формує фінансові ресурси, які відразу спрямовуються на виплату пенсій непрацездатному поколінню.

У рамках солідарної системи законодавчо запроваджено різноманітні форми підтримки непрацездатних осіб (пенсіонерів).

Кошти солідарної системи спрямовуються також на фінансування соціальних послуг - допомоги на поховання пенсіонера.

Принципово важливим механізмом, запровадженим у цій системі пенсійного страхування, є розмежування джерел фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами. Завдяки цьому механізму пенсії, призначені за спеціальними правилами, відмінними від визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», фінансуються з двох джерел: із солідарної системи - у розмірі страхової пенсії; із Державного бюджету України - різниця між розміром пенсії, призначеної за спеціальною пенсійною програмою, та розміром страхової пенсії.

Певні витрати солідарної системи покладено на Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України, зокрема витрати на виплату достроково призначених пенсій за статтею 49 Закону «Про зайнятість населення» у період до досягнення особами, які достроково виходять на пенсію, пенсійного віку, а також сплату страхових внесків у періоди тимчасової непрацездатності застрахованих осіб. [20, c.34]

Страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця на суми фактичних витрат на оплату праці працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних витрат; для найманих працівників на суми доходу у вигляді заробітної плати.

У солідарній системі призначаються такі види пенсій:

? за віком;

? по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

? пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсій , призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Право на отримання пенсії за віком застрахована особа має право за умови наявності повного страхового стажу не менше ніж 15 років. За абзацами першим і другим частини першої статті 28 Закону 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом

Страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не меншій за мінімальний страховий внесок.

У системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування застосовується персоніфікованих облік. Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування - це організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що використовується в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в порядку, визначеному цим законом.

Другою складовою системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є накопичувальна система.

Суть такої системи полягає у тому, що частина обов'язкових внесків до пенсійної системи накопичуватиметься у єдиному Накопичувальному фонді й обліковуватиметься на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян, які (та на користь яких ) сплачуватимуть страхові внески. Ці кошти інвестуватимуться в економіку країни з метою отримання інвестиційного доходу і захисту їх від інфляційних процесів.

Накопичувальний фонд створюється Пенсійним фондом як цільовий позабюджетний фонд, який акумулює кошти застрахованих осіб.

Згідно із статтею 54 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Накопичувального фонду здійснюються такі види виплат:

1) Довічна пенсія: довічна пенсія з установленим періодом; довічна обумовлена пенсія; довічна пенсія подружжя.

2) Одноразова виплата.

Третім рівнем пенсійного забезпечення в Україні є система недержавного пенсійного забезпечення.

Система недержавного пенсійного забезпечення - це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

Недержавні пенсійні фонди можуть здійснювати такі види пенсійних виплат, як пенсія на визначений строк та одноразова пенсійна виплата.

Розміри пенсійних виплат визначаються виходячи з сум пенсійних коштів, що обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду, тривалості виплати та формули розрахунку величини пенсії на визначений строк.

Правові засади загальнообов'язкового державного пенсійного страхування

Правове регулювання у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування можна визначити як форму регулювання суспільних відносин у цій сфері, за допомогою якої поведінка учасників цих відносин приводиться у відповідність до вимог, що містяться у нормах права.

Об'єктом правового регулювання є суспільні відносини, що виникають у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

У процесі правового регулювання у сфері пенсійного страхування використовуються як імперативні, так і диспозиційні правові норми та норми, які встановлюють міру відповідальності учасників правових відносин.

Об'єктивно переважна більшість правових норм у сфері пенсійного страхування має імперативний характер. Це пов'язано, передусім, з необхідністю встановлення чітких прав і обов'язків суб'єктів системи пенсійного страхування. Серед імперативних правових норм можна назвати встановлений обов'язок платників сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, встановлення їх відповідальності за несвоєчасну сплату страхових внесків, принципи визначення права особи на пенсію та розрахунок її розміру.

До диспозитивних норм можна віднести положення Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо добровільної участі осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. У цьому разі суб'єкти наділені правом вибору варіанта поведінки: брати чи не брати участь у добровільній системі пенсійного страхування.

Коротко поняття правовідносин у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування можна визначити як відносини, врегульовані нормами права. Правові відносини у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування виражаються у взаємних правах та обов'язках суб'єктів права у сфері пенсійного страхування.

Правові відносини у сфері пенсійного страхування можна поділити на такі групи:

1) Залежно від кількості суб'єктів:

- загальні (кількість зобов'язаних суб'єктів не визначено);

- конкретні (кількість зобов'язаних суб'єктів точно визначена).

2) За кількісним складом суб'єктів:

? прості (правовідносини між двома суб'єктами);

? складні (правовідносини між трьома і більше суб'єктами).

До першої групи правовідносин можна віднести, наприклад, правовідносини між органами Пенсійного фонду та особою, яка звернулася за призначенням пенсії. До другої групи належать правовідносини з виплати пенсій, оскільки вони виникають між органом Пенсійного фонду, установою, що виплачує пенсії та самим пенсіонером.

3) Залежно від елемента юридичної норми (диспозиція або санкція), на підставі якої вони виникають:

? регулятивні;

? охоронні.

Правовідносини у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування можна класифікувати за правовими інститутами пенсійного страхування, предметом регулювання, характером участі у них суб'єктів пенсійного страхування і таке інше.

Що стосується учасників правовідносин у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, то всіх їх умовно можна поділити на три великі групи:

1) Учасники правовідносин у сфері пенсійних виплат, до яких належать застраховані особи, Пенсійний фонд України в особі його органів та організації, уповноважені здійснювати виплату та доставку пенсій.

2) Суб'єкти правовідносин у сфері сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Сюди належать страхувальники, застраховані особи, Пенсійний фонд України в особі його органів.

3) Правовідносини, що виникають у сфері управління загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням Суб'єктами правовідносин є Президент України, Кабінет Міністрів України, Пенсійний фонд України, інші державні органи.

Що стосується законодавчої та нормативно-правової бази загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, то згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що передбачає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Саме ця норма Конституції є правовою основою системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, частиною якого є пенсійне страхування.

Базовим законом у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Основним законом, що регулює питання загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, є Закон України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058- IV.

Важливим у Законі «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є те, що вперше визначено поняття пенсійного законодавства та предмет його правового регулювання.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються:

? види пенсійного забезпечення;

? умови участі в пенсійній системі чи її рівнях;

? пенсійний вік для чоловіків і жінок, з досягненням якого особа має право на пенсійні виплати;

? джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення;

? умови, норми та порядок пенсійного забезпечення;

? організація та порядок управління в системі пенсійного забезпечення.

Сьогодні питання пенсійного забезпечення регулюється більш ніж двадцятьма законами України, які встановлюють спеціальні умови пенсійного забезпечення окремих категорій осіб. Це закони України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про Національний банк України», «Про статус народного депутата», «Про донорство крові та її компонентів», «Про статус гірських населених пунктів» та інші.

Крім Конституції та законів України, правове регулювання у сфері пенсійного забезпечення здійснюється на підставі інших актів законодавства: актів Президента України, Кабінету Міністрів України, а також відомчих нормативно-правових актів органів виконавчої влади.

Зазначені акти законодавства та інші нормативно-правові акти видаються на підставі та на виконання відповідних законів, які можуть містити прямі посилання на необхідність видання підзаконних актів, або визначають повноваження органів влади та їх посадових осіб щодо здійснення правового регулювання (видання нормативно-правових актів).

Статтею 103 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено право давати роз'яснення щодо застосування його норм. Таке право, зокрема, мають Пенсійний фонд України і Міністерство праці та соціальної політики України щодо норм, які стосуються призначення і виплати пенсій.

В умовах постійного зростання кількості суспільних відносин, які підлягають правовому регулюванню, всі питання, пов'язані із загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, неможливо врегулювати одним або кількома спеціалізованими законодавчими актами. Відповідно виникає потреба у застосуванні правових норм інших галузей права.

Що стосується застосування норм міжнародного права та норм міжнародних договорів у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, то за загальним правилом норми національного законодавства застосовують у частині, що не суперечить міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Не є винятком і законодавство у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Згідно з абзацом другим статті 4 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

В першу чергу міжнародними договорами, законами та законодавчими актами України, актами Президента України регулюються правовідносини у сфері пенсійного забезпечення в країні. Правове регулювання створює сприятливі умови для розвитку та успішного функціонування трьох рівнів пенсійної системи в Україні: солідарної, накопичувальної систем та системи недержавного пенсійного забезпечення.

2. СИСТЕМА СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ ТА ПЕНСІЙНА СИСТЕМА В УКРАЇНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ

Кошти на соціальне страхування: Основним джерелом формування коштів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування визначені страхові внески страхувальників - роботодавців та застрахованих осіб, асигнування державного бюджету; суми фінансових санкцій, застосованих до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів фондів, а також суми адміністративних штрафів, накладених на посадових осіб та громадян за такі порушення; прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів фондів, у тому числі резерву коштів фондів, на депозитному рахунку; благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб; інші надходження відповідно до законодавства України.

Розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування щорічно встановлюються Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб з кожного виду страхування на календарний рік одночасно із затвердженням Державного бюджету України. Кошти цільових страхових фондів не включаються до складу Державного бюджету України.

Кошти Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття використовуються на виплату матеріального забезпечення та надання послуг.

Види матеріального забезпечення:

· допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;

· матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

· допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Види соціальних послуг:

· пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних;

· інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.

Впровадження загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття розширило активну політику на ринку праці. Програми активних заходів реалізовувались в значних обсягах та за різними напрямами, що сприяло закріпленню позитивних тенденцій на ринку праці, зокрема збільшенню зайнятості та зменшенню безробіття. Серед цих програм особливого поширення набули інформаційні та профорієнтаційні послуги, створення банку вакансій та пошук підходящої роботи в автоматизованому режимі:

- Чисельність зайнятого населення у віці 15-70 років, у порівнянні з 2011р., збільшилася на 30,1 тис.осіб та становила 20,4 млн.осіб. Рівень зайнятості населення зріс з 59,2% у 2011р. до 59,7% у 2012р. (рис. 2.1) Зростання рівня зайнятості відбулося в усіх регіонах. [20, c.5]

- Протягом 2012 року чисельність громадян, працевлаштованих за сприянням державної служби зайнятості становила 764,4 тис. незайнятих громадян. Зокрема, шляхом надання дотацій роботодавцям із коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, було працевлаштовано 45,5 тис. безробітних. [20, c.5]



Рис. 2.1 Зайняте населення у віці 15-70 років та рівень зайнятості населення

- За підтримки служби зайнятості у 2012 році організували власну справу як суб'єкти підприємницької діяльності 11,2 тис. безробітних, які отримали одноразово допомогу по безробіттю для зайняття підприємницькою діяльністю. Кожен п'ятий, з числа працевлаштованих, знайшов роботу у переробній промисловості, торгівлі та ремонті, сільському господарстві. Найбільша кількість громадян були працевлаштовані за професіями: продавець, водій, тракторист, оператор котельні, кухар, бухгалтер, слюсар-ремонтник, електрогазозварник, економіст, швачка, сестра медична. [20, c.5].

- В цілому по Україні у 2012 році за направленням служби зайнятості професійне навчання проходили 221,1тис. безробітних громадян, що на 5,5тис. осіб більше, ніж у 2011 році. Професійне навчання здійснювалось за 378 професіями та спеціальностями, які користуються попитом на ринку праці (у 2010 році - за 300). У 2012 році для професійного навчання безробітних до співпраці було залучено більше 29тис. професійно-технічних та вищих навчальних закладів, в тому числі навчальних закладів Державної служби зайнятості, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання. У 2012 році на базі 10 центрів професійно-технічної освіти державної служби зайнятості професійне навчання проходили 34,5 тис. безробітних громадян більше як за 150 професіями та напрямами підготовки. [20, c.6]

- Протягом 2012 року профорієнтаційними послугами державної служби зайнятості охоплено 4,1 млн. осіб, з них - понад 1,7 млн. незайнятих осіб та 1,6 млн. осіб, які навчаються у навчальних закладах різних типів. Відбулося подальше збільшення професійного інформування безробітних та їх залучення до участі в семінарах із техніки самостійного пошуку роботи, орієнтації на підприємництво тощо. [20, c.6]

- Протягом 2012 року у громадських роботах взяли участь 370,8 тис. осіб, з них - 369,0 тис. незайнятих громадян.

- Незважаючи на позитивні тенденції на ринку праці, проблемою залишається низький попит на робочу силу. Кількість вакансій, заявлених роботодавцями у 2012 році, становила 1,2 млн. одиниць та, у порівнянні з 2011 роком, практично не змінилась. Станом на кінець 2012 року на 1 вакансію в середньому по Україні претендувало 11 осіб, що шукали роботу (2011р. - 8 осіб, 2010р. - 9 осіб, 2009р. - 8 осіб, 2008р. - 10 осіб, 2007р. - 4 особи). [20, c.7]

Стаття 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»: установити, що у 2012 році в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, здійснюється фінансування за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття оплачуваних громадських робіт для безробітних; розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»; повернення коштів виплачених як допомога по безробіттю одноразово для організації безробітними підприємницької діяльності, у разі нездійснення такої діяльності протягом шести календарних місяців з дня отримання допомоги.

Страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, спрямовуються на фінансування:

1) допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);

2) допомоги по вагітності та пологах;

3) допомоги при народженні дитини;

4) допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

5) допомоги на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);

6) забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей, до дитячих оздоровчих закладів, часткове утримання санаторіїв-профілакторіїв, надання соціальних послуг у позашкільній роботі).

Законом забезпечені рівні умови надання застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах, при народженні дитини, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та на поховання незалежно від виду діяльності, форми власності та господарювання.

Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованій особі за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з шостого дня непрацездатності. Перші п'ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються за рахунок коштів роботодавця, що сприяло посиленню контролю за виданням листків непрацездатності.

Допомога по тимчасовій непрацездатності у разі настання інших страхових випадків виплачується застрахованій особі з першого дня за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованим особам в залежності від розміру заробітної плати і страхового стажу.

Загальна структура витрат Фонду на виплату допомоги у 2012 році склалася такою: У структурі бюджету Фонду видатки на матеріальне забезпечення та соціальні послуги склали 5451396,5 тис.грн. або 76,4%; на розвиток та супроводження Єдиної інформаційно-аналітичної системи державної служби зайнятості - 94509,9 тис.грн. або 1,3%; на відшкодування Пенсійному фонду витрат, пов'язаних із достроковим виходом працівників на пенсію - 79744,7 тис.грн. або 1,1%; на утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції, її робочих органів, ІПК ДСЗ, управління Фондом - 1225858,8 тис.грн. або 17,2%; на створення умов прийому, надання соціальних послуг та розвиток матеріальної бази - 83542,5 тис.грн. або 1,2%; інші видатки - 190,5 тис.грн.; резерв Фонду склав 199876,8 тис.грн. або 2,8 відсотка. Видатки Фонду у 2012 році на надання соціальних послуг та матеріальне забезпечення безробітним з числа незастрахованих осіб склали 332,3 млн. гривень. [20, c.9] Структуру бюджету фонду у 2012 році ми можемо спостерігати за наведеними нижче діаграмами (рис.2.2, рис.2.3).

Рис. 2.2 Структура доходів Фонду



Рис. 2.3 Структура видатків Фонду

Кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності спрямовуються на:

1) відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, особам, які перебували на його утриманні, а саме на виплату:

- допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

- щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;

- пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- допомоги дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності;

2) організацію поховання померлого, відшкодування вартості, пов'язаних з цим ритуальних послуг, відповідно до місцевих умов;

3) сприяння створенню умов для своєчасного надання першої невідкладної допомоги потерпілому в разі настання нещасного випадку, швидкої допомоги в разі потреби його госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання;

4) організацію лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я застрахованого;

5) забезпечення потерпілому разом із відповідними службами охорони здоров'я за призначенням лікарів повного обсягу постійно доступної, раціонально організованої медичної допомоги;

6) забезпечення, згідно з медичним висновком домашнього догляду за потерпілим, допомоги у веденні домашнього господарства (або компенсування йому відповідних витрат), сприяння наданню потерпілому, який проживає в гуртожитку, ізольованого житла;

7) відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії (ЛКК) або медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) проведення навчання та перекваліфікацію потерпілого у власних навчальних закладах або на договірній основі в інших закладах перенавчання інвалідів, якщо внаслідок ушкодження здоров'я або заподіяння моральної шкоди потерпілий не може виконувати попередню роботу;

8) у разі невідкладної потреби надання інвалідам разової грошової допомоги або за рішенням виконавчої дирекції Фонду та її регіональних управлінь допомоги у вирішенні соціально-побутових питань;

9) сплату за потерпілого внесків на медичне та пенсійне страхування.

Для фінансування основних завдань страхування від нещасних випадків законодавчо визначено 5 джерел формування доходної частини бюджету Фонду зображених на рис. 2.4.

Рис 2.4 Джерела фінансування Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності [20, c.13]

Станом на 01.01.2013 року у автоматизованій системі збору, накопичення та обробки даних про страхувальників-роботодавців обліковується 49048 страхувальників, в тому числі: юридичних осіб - 29458, фізичних осіб, які використовують найману працю - 19590. Кількість страхувальників, які обліковуються в базі даних у 2012 році, збільшилась у порівнянні з 2011 роком на 2297 страхувальників (912 юридичних осіб та 1385 фізичних осіб). [20, c.13]

У Фонді налагоджено і функціонує електронний обмін інформацією з державними реєстраторами на рівні районних відділень виконавчої дирекції, реєстрація страхувальників здійснюється за принципом «Єдиного вікна».

Особливістю страхування являється диференціація страхових тарифів страхувальникам з урахуванням класу професійного ризику виробництва, встановленого відповідно до законодавства.

На сьогоднішній день страхувальники сплачують страхові внески до Фонду за страховими тарифами відповідно до 67 класів професійного ризику виробництва. Фонд протягом років своєї діяльності своєчасно і в повному обсязі забезпечує відшкодування шкоди потерпілим на виробництві, що позитивно впливає на стан соціальних відносин у державі. Станом на 1 січня 2013 року Фонд проводить страхові виплати 307,9 тис. потерпілих (членам їх сімей), які постраждали на виробництві, ця кількість на 2,5 тис. осіб, або на 0,8% менша, ніж за 2011 рік. Середньомісячний розмір страхової виплати на одного потерпілого (члена його сім'ї) має стабільну тенденцію зростання. За 2012 рік він склав 1338,1 грн., що на 348,9 грн. або 35,3% більше порівняно з 2011 роком.

За 2012 рік з бюджету Фонду потерпілим (членам їх сімей) виплачено 4748,7 млн. грн., що на 1062,3 млн. грн. або на 28,8% більше, ніж за 2011 рік. У структурі страхових виплат за 2012 рік основна частина припадає на щомісячні страхові виплати потерпілим (членам їх сімей) - 3730,7 млн. грн. (78,6%) та одноразову допомогу потерпілим (членам їх сімей) - 885,4 млн. грн. (18,6%). Щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого, за 2012 рік склала 3524,9 млн.грн., що на 902 млн.грн. або на 34,4% більше в порівнянні з минулим роком. Середньомісячний розмір призначеної виплати склав 1056,8 грн., що на 298,8 грн. або на 39,4% вище порівняно з 2011 роком. Одночасно з цим, чисельність потерпілих, які отримують даний вид виплати, в порівнянні з минулим роком зменшилась на 0,7% і становить 289,7 тис. осіб. [20, c.14]

Найбільша частина загальної суми страхових виплат по Україні за 2012 рік, що складає 78,9%, припадає на шахтарські регіони, а саме: у Донецькій області - 39,5%, у Луганській - 16,8%, у Дніпропетровській - 15,7%, у Львівській - 6,9%. Також для цих регіонів притаманний найвищий середньомісячний розмір призначеної страхової виплати, який за 2012 рік склався у Львівській області - 1915,8 грн., Дніпропетровській - 1779,1 грн., Донецькій - 1533,2 грн. та Кіровоградській - 1340,6 грн., що більше, ніж по Україні на 43,2%, 33%, 14,6% та 0,2 відсотка відповідно. [20, c.14]

Відповідно до наведених статистичних даних щодо страхових виплат по Україні за 2012 рік представлено діаграму на рисунку 2.5.

Рис. 2.5 Структура виплачених страхових коштів

Протягом року медичні та соціальні послуги надавались всім потерпілим, які звернулись до Фонду, за винятком витрат на компенсацію вартості придбання автомобілів. У зв'язку з недостатністю коштів відшкодування проводилось тільки на підставі судових рішень.

Одним із основних завдань Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України є здійснення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням, викликаним умовами праці.

В результаті спільної роботи підприємств та організацій, служб органів державного нагляду за станом охорони праці та Фонду, проведено аналіз стану нещасних випадків, який свідчить, що в Україні протягом останніх п'яти років загальна кількість нещасних випадків, пов'язаних із виробництвом, зменшилась на 40%, а кількість нещасних випадків із смертельним наслідком, пов'язаних із виробництвом, на 42%. За звітний період до робочих органів виконавчої дирекції Фонду надійшло 12907 повідомлень про нещасні випадки на виробництві, в яких постраждало 13313 осіб, в т.ч. 1766 - із смертельним наслідком. [20, c.16-17]

Якщо протягом останніх п'яти років в Україні спостерігається позитивна динаміка зниження виробничого травматизму, то ситуація щодо професійних захворювань залишається нестабільною, а їх рівень високим. За 2012 рік до робочих органів виконавчої дирекції Фонду надійшло 5729 повідомлень про професійні захворювання (отруєння). За результатами розслідування професійних захворювань складено 5612 актів розслідування причин виникнення хронічних професійних захворювань (актів П-4). У порівнянні з аналогічним періодом 2011 року кількість професійних захворювань збільшилась на 4%, або на 216 випадків (з 5396 до 5612).

Види пенсій, які передбачені загальнообов'язковою системою державного пенсійного страхування

За загальнообов'язковою системою державного пенсійного страхування передбачено призначення пенсій із солідарної системи та довічних пенсій або одноразових виплат за рахунок коштів, які акумулюються у Накопичувальному фонді та обліковуватимуться на особовому рахунку застрахованої особи в базі даних персоніфікованого обліку Пенсійного фонду.

Солідарна система: Пенсії за віком, Пенсії по інвалідності, Пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Розмір пенсій за віком із солідарної системи пенсійного страхування визначається за формулою, яка враховує:

? тривалість страхового стажу;

? заробіток, з якого сплачені страхові внески до Пенсійного фонду;

? індивідуальний коефіцієнт заробітку;

? середню зарплату в Україні за рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.

Мінімальний розмір пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності у чоловіків 35, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Мінімальний розмір пенсії за віком за 2012-2013рр. розглянемо у наведеній таблиці 2.1. [31]

Таблиця 2.1

Мінімальний розмір пенсії за віком у 2012 році
Розмір пенсії	Термін дії	Підстава
822 грн.	01.01.2012 - 31.03.2012	Закон України від 09.07.2003р. N1058-XIV; Закон України від 22.12.2011р. N4282-VI
838 грн.	01.04.2012 - 30.06.2012	Закон України від 09.07.2003р. N1058-XIV; Закон України від 22.12.2011р. N4282-VI
844 грн.	01.07.2012 - 30.09.2012	Закон України від 09.07.2003р. N1058-XIV; Закон України від 22.12.2011р. N4282-VI
856 грн.	01.10.2012 - 30.11.2012	Закон України від 09.07.2003р. N1058-XIV; Закон України від 22.12.2011р. N4282-VI
884 грн.	01.12.2012 - 31.12.2012	Закон України від 09.07.2003р. N1058-XIV; Закон України від 22.12.2011р. N4282-VI
Мінімальний розмір пенсії за віком у 2013 році
894 грн.	01.01.2013 - 30.11.2013	Закон України від 09.07.2003р. N1058-XIV; Закон України від 06.12.2012р. N5515-VI
949 грн.	01.12.2013 - 31.12.2013	Закон України від 09.07.2003р. N1058-XIV; Закон України від 06.12.2012р. N5515-VI

Пенсії за віком та за вислугу років: на 1 січня 2013 року пенсії за віком та за вислугу років складали 81,98% усіх пенсій, що призначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» [32]

Пенсії по інвалідності: В загальній чисельності пенсіонерів, які одержували станом на 1 січня 2013 року пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсіонери-інваліди від загального захворювання становили 11,1%.

Соціальні пенсії, що призначаються і виплачуються непрацюючим громадянам, крім інвалідів з дитинства, при відсутності права на трудову пенсію склали 0,98% загальних видатків пенсійного забезпечення.

Пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про пенсійне забезпечення» одержують 5,93% всіх пенсій, що були призначені станом на 1 січня 2013 року відповідно до цих законів. Наглядно розподіл пенсійного забезпечення громадян країни можна побачити на наведеному рисунку 2.6.

Рис. 2.6 Розподіл пенсійного забезпечення

Фінансування пенсійного забезпечення у 2012 році

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2012р. № 69 був затверджений бюджет Пенсійного фонду України на 2012 рік - план утворення та використання цільового страхового фонду, що формується за рахунок страхових внесків, основною частиною яких є сума єдиного внеску, розподілена на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, та надходжень з інших джерел, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (рис 2.7).

Враховуючи запровадження соціальних ініціатив Президента України і прийняття змін до Державного бюджету України на 2012 рік, постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2012р. № 576 до бюджету Фонду були внесені зміни. Виконання бюджету протягом року забезпечувалось відповідно до планових показників із надходження коштів та проведення видатків з урахуванням внесених змін.

До Пенсійного фонду України з усіх законодавчо визначених джерел фінансування за 2012 рік надійшло 222631,8 млн.грн. З урахуванням залишку коштів, який склався на початок минулого року, загальний обсяг доходів становив 224026,6 млн.грн. При цьому, власні надходження склали 157980,4 млн.грн., що на 13,6%, або 18924,8 млн.грн. більше порівняно з відповідним показником 2011 року.

З Державного бюджету України на фінансування пенсійних програм протягом року було виділено 64494,1 млн.грн. Із загального обсягу виділених асигнувань 49170,2 млн.грн. - дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, 15323,9 млн.грн. - кошти на покриття дефіциту Пенсійного фонду України для виплати пенсій.

...