Аналіз пенсійного забезпечення в Україні

Соціальна сфера. Наслідками невдалого функціонування системи ІІ рівня гарантовано стануть подальше зубожіння пенсіонерів та загострення протестних настроїв у суспільстві. Подальше зубожіння пенсіонерів. У випадку, якщо внаслідок будь-яких причин майбутні ануїтетні виплати з накопичувальної системи будуть менше 20-25% виплат з розподільчої пенсійної системи, матеріальний стан майбутніх пенсіонерів погіршиться. Таке погіршення може відбуватись поступово чи одномоментно з наступних причин:

1 Вади періоду накопичення. Згідно чинного законодавства за період участі майбутнього пенсіонера лише в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35%, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування - 1,08%. Іншими словами, учасник накопичувальної системи отримуватиме пенсію з солідарної системи, на 20% меншу. Ця різниця повинна бути компенсована за рахунок інвестування персональних пенсійних накопичень. Але пенсійне інвестування піддається дії низки різного роду інвестиційних ризиків, яких у загальному випадку неможливо уникнути. Такі ризики можуть бути наслідком довготривалої несприятливої макроекономічної ситуації, різного роду фінансових криз, форс-мажорних обставин тощо. Отже, невдале інвестування пенсійних активів, або й просто невдалі обставини, можуть стати об'єктивною причиною того, що на момент виникнення права на пенсію у учасника ІІ рівня розмір його пенсійних накопичень не «перекриє» вищевказані 20%. Кінцевим результатом цього явища стане погіршення матеріального становища пенсіонера.

Наразі єдиним інструментом запобігання вадам періоду інвестування вбачається запровадження системи гарантування пенсійних коштів накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. [47, с.28]

2 Інфляція періоду отримання пенсії. В загальному випадку довічна пенсія зі страхової компанії є страховочним чинником, який дозволить пенсіонеру отримувати виплати протягом усього періоду дожиття. Проте між цими двома видами пенсій є суттєва й надзвичайно важлива різниця. Чинне законодавство передбачає індексацію пенсій з солідарної системи на рівень інфляції. Натомість ануїтет розраховується актуарно та залишається постійним протягом усього періоду дожиття пенсіонера. При цьому не передбачається жодних поправок на інфляцію, тобто рівень споживання пенсіонера за рахунок накопичувальної складової з року в рік зменшуватиметься, матиме місце процес зубожіння пенсіонерів. Апеляції до світового досвіду вирішення проблеми індексації ануїтету є марними внаслідок його відсутності. Ця проблема й досі залишається не вирішеною. Одним з пропонованих механізмів її вирішення є забезпечення страховим компаніям доступу до пенсійних облігацій, про які йшлося вище, і які повинні мати статус облігацій внутрішніх державних позик України (ОВДП) відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок».

При цьому слід враховувати наступне:

? за нашими оцінками, існує певна ймовірність запровадження ІІ рівня системи починаючи з 2014 року;

? оскільки емісія державних облігацій є частиною бюджетного процесу, то з огляду на порядок та строки, встановлені в Бюджетному кодексі України, плани випуску таких облігацій слід розробляти за 1 рік до початку їх можливого розміщення. Крім того, обсяги випуску таких облігацій повинні узгоджуватися з обсягами очікуваних надходжень страхових (пенсійних) внесків до накопичувальної пенсійної системи з урахуванням частки таких надходжень, що може бути спрямована в ОВДП;

? наразі чинною Концепцією розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів на 2009-2019 роки передбачено запровадження облігацій внутрішньої державної позики виключно для інвестування пенсійних активів, сформованих у системі накопичувального пенсійного забезпечення, дохідність яких враховує рівень інфляції. [48] Проте документ не містить базових норм щодо їх випуску, розміщення, обігу, погашення тощо;

? пенсійні облігації є для вітчизняного фінансового ринку абсолютно новим фінансовим інструментом з особливими вимогами до формування дохідності (відсоткової ставки), умов розміщення, обігу, погашення, підтримання ліквідності тощо.

Виходячи з вищезазначеного, наразі вбачається нагальна потреба у негайній розробці концепції випуску державних пенсійних облігацій.

3 Неплатоспроможність страхової компанії. Вона може настати внаслідок дії численних чинників, як то: несприятлива ринкова ситуація, невдалий менеджмент, актуарні прорахунки тощо. Єдиним шляхом вирішення вказаної проблеми є допуск до провадження ануїтетів страхових компаній, контрольний пакет яких належить державі, з тим, щоб держава була кінцевим гарантом виплати пенсії. Підставами для цього є наступне:

По-перше, запровадження загальнообов'язкової накопичувальної системи ініційовано державою. Концептуальні засади функціонування цієї системи визначені законодавством.

По-друге, держава відповідатиме за діяльність цих страхових компаній. Відповідальність за якість регулювання та нагляду за ними лежить на Нацфінпослуг, яка має для цього усі необхідні механізми та повноваження, починаючи від ліцензування та закінчуючи поточним контролем їх діяльністю.

По-третє, на відміну від періоду накопичення, на етапі виплат страхова компанія позбавлена поточного операційного контролю.

Враховуючи надзвичайну соціальну гостроту та значущість проблеми неплатоспроможності страхової компанії, інші шляхи її вирішення на кшталт запровадження механізмів перестрахування, створення пулів страхових компаній чи всіляких фондів гарантування видаються менш надійними.

Загострення протестних настроїв у суспільстві. Внаслідок дії сукупності економічних факторів існує ймовірність того, що система ІІ рівня не виправдає очікувань, що на неї покладаються. Якщо індивідуальні пенсійні накопичення в силу будь-яких причин не стануть суттєвою добавкою до державної пенсії з розподільчої системи, Україну очікує подальше зубожіння найстаршої когорти населення.

Деякі з вищенаведених проблем можуть виникнути лише після початку пенсійних виплат, отже наразі вони видаються далекими й примарними. Проте досвід країн, що запровадили пенсійні системи ІІ рівня, свідчить, що готуватись до їх вирішення слід заздалегідь.

Отже, доходимо до наступних висновків:

1. Пенсійна система в її нинішньому стані є потенційним джерелом загроз у соціальній та економічній сферах. Консервація нинішнього стану системи лише підсилює ці загрози та через певний проміжок часу змінить їхній статус з небезпечного на критичний.

2. Запровадження системи ІІ рівня за певних умов здатне нейтралізувати ці загрози або, як мінімум, знизити їх гостроту.

3. Разом з тим система ІІ рівня в силу власної парадигми може стати додатковим джерелом загроз в соціальній та економічній сферах. Отже, перед науковцями, урядовцями та спеціалістами постає задача розробки та запровадження системи заходів, що нейтралізуватимуть, чи мінімізуватимуть вплив новітніх ризиків реформованої системи.

4. Такі заходи повинні бути спрямовані за межі пенсійної системи, переважно на забезпечення макроекономічної стабільності, зокрема інфляції, відновлення внутрішнього виробництва, реформування ринку праці та інституту заробітної плати та розвиток фінансового ринку.

5. Окрему загрозу реформованій пенсійній системі становитимуть майбутні глобальні та локальні фінансові кризи.

ВИСНОВКИ

В ході написання даної курсової роботи ми визначили такі речі про Пенсійний фонд: його мету, завдання, проблеми і перспективи, необхідність подальшого розвитку і вдосконалення пенсійного забезпечення в Україні.

Соціальне страхування покликане забезпечити захист людини від соціальних ризиків, тобто ризиків, пов'язаних із суспільною діяльністю людини, її здоров'ям, матеріальним забезпеченням у старості.

Захист від таких видів соціальних ризиків, як повна або часткова втрата працездатності та джерел існування в старості внаслідок інвалідності, у зв'язку зі втратою годувальника є головною метою такого виду соціального страхування, як пенсійне.

Головною функцією системи пенсійного страхування є формування у спеціальних страхових фондах фінансових ресурсів, необхідних для задоволення матеріальних і соціальних потреб учасників страхової системи в разі настання зазначених соціальних ризиків.

Держава визначає принципи побудови, структуру, механізми функціонування страхової пенсійної системи, права та обов'язки учасників, гарантує їх дотримання. За участю держави відбувається визначення соціально-економічних параметрів системи пенсійного страхування - розміри страхових внесків і пенсійних виплат, право на їх одержання. Пенсійне страхування є важливою складовою соціальної політики держави, яка спрямована на задоволення потреб людей.

Початком розроблення національного законодавства з пенсійного забезпечення та нової стратегії соціального захисту стало схвалення 5 листопада 1991 року Верховною Радою України Закону «Про пенсійне забезпечення». Розроблення базового пенсійного законодавства завершилося 9 липня 2003 року з ухваленням Верховною Радою України законів «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення», яким було остаточно визначено трирівневу структуру пенсійної системи.

Основним законом, що регулює питання загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058- IV.

Система пенсійного забезпечення складається з трьох рівнів. Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні, а саме солідарна та накопичувальна, становлять систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Другий та третій рівні системи пенсійного забезпечення, тобто солідарна система та система недержавного пенсійного страхування, в Україні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення. Громадяни України можуть бути учасниками та отримувати пенсійні виплати одночасно з різних рівнів системи пенсійного забезпечення в Україні.

Система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в Україні має дворівневу структуру: перший рівень - солідарна система, другий рівень - обов'язкова накопичувальна система.

Суб'єктами пенсійної системи в згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є страхувальники, Пенсійний фонд, уповноважений банк, підприємства, установи та організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій, застраховані особи, страхові організації, зберігач, недержавні пенсійні фонди, Накопичувальний фонд, юридичні особи, які здійснюють управління Накопичувальним фондом.

Недержавні пенсійні фонди можуть здійснювати такі види пенсійних виплат, як пенсія на визначений строк та одноразова пенсійна виплата.

Основним джерелом формування коштів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування визначені страхові внески страхувальників - роботодавців та застрахованих осіб, асигнування державного бюджету; суми фінансових санкцій, застосованих до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів фондів, а також суми адміністративних штрафів, накладених на посадових осіб та громадян за такі порушення; прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів фондів, у тому числі резерву коштів фондів, на депозитному рахунку; благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб; інші надходження відповідно до законодавства України.

Пенсійна реформа, що розпочалася в 2004 році запровадженням Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», передбачає: суттєве збільшення доходів осіб пенсійного віку, забезпечення максимальної залежності пенсійних виплат від персоніфікованих страхових внесків застрахованих осіб; посилення стимулів до праці та детінізації заробітної плати і зайнятості, а також заохочення застрахованих осіб до заощаджень на старість; диверсифікацію джерел фінансування пенсій шляхом поєднання внесків на соціальне страхування та обов'язкових і добровільних накопичувань.

Серед основних причин фінансової незбалансованості Пенсійного фонду можна виділити такі: тіньова заробітна плата та зайнятість; поширення пільг щодо сплати пенсійних внесків, дострокового виходу на пенсію та переваг для певних категорій щодо обчислення розмірів пенсій; заборгованість із внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування підприємств, установ і організацій; постійне збільшення розмірів пенсійних виплат незалежно від фактичної сплати страхових внесків; низький рівень оплати праці, виплата заробітної плати в натуральній формі та заборгованість з її виплати звужують базу нарахування пенсійних внесків; чинна солідарна пенсійна система дуже залежить від демографічних ризиків; високий рівень демографічного навантаження на працездатне населення з боку осіб пенсійного віку.

Вирішити ці проблеми можна шляхом: розширення бази нарахувань страхових внесків за рахунок легалізації та підвищення рівня заробітної плати; запровадження єдиного соціального внеску і створення державного реєстру соціального страхування; поетапного запровадження паритетної сплати страхових внесків страхувальниками та застрахованими особами; посилення контролю і відповідальності за дотримання законодавства про оплату праці та сплату страхових внесків; перегляду пенсійного віку відповідно до зростання тривалості життя; виключення можливості ухвалення рішень про перегляд розмірів пенсій без врахування реальних можливостей бюджету Пенсійного фонду та відповідних актуальних розрахунків.

Надалі розвивати накопичувальну пенсійну систему можна через: удосконалення інфраструктури фінансового ринку; розвиток корпоративного управління та фінансових інструментів; створення програмно-технічного комплексу для функціонування системи накопичувального пенсійного забезпечення; удосконалення та уніфікацію податкового законодавства щодо функціонування суб'єктів недержавного пенсійного забезпечення; підвищення інституційної спроможності, рівня та якості професійної підготовки суб'єктів системи пенсійного забезпечення; створення системи електронного звітування роботодавців і запровадження місячної звітності страхувальників; захист прав інституційних інвесторів.

Спрямування 50% інвестиційного ресурсу (348 млрд.грн.) на розвиток вітчизняної економіки сприятиме в 2020 році зростанню валового внутрішнього продукту держави на 5,9 %, фонду оплати праці - на 6,9 %, підвищенню розмірів пенсій у солідарній системі на 6,9 %, а в накопичувальній - на 2,8 %. [20,c.64] Ключовим питанням у стратегії розвитку пенсійної системи в Україні є вдосконалення інформаційного забезпечення цієї системи. На даному етапі розвитку, коли Україна тільки отримала статус країни з розвиненою економікою, дуже важливим для її розвитку є вивчення зарубіжного досвіду господарювання промислово розвинених країн, в тому числі і їхніх пенсійних систем.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

соціальний страхування пенсійний державний

1. Васильченко В.С. Державні фонди України. Підручник - 2005 р.ст.37-64;

2. Вісник Пенсійного фонду України №12(42) 2005р;

3. Закон СРСР «Про державні пенсії» від 1956 року;

4. Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»;

5. Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям»;

6. Закон України «Про державну службу»;

7. Закону України «Про Державний бюджет України»;

8. Закон України «Про донорство крові та її компонентів»;

9. Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058- IV;

10. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»;

11. Закон України «Про зайнятість населення»;

12. Закон України «Про Національний банк України»;

13. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 9 липня 2003 року;

14. Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року;

15. Закон України «Про статус гірських населених пунктів»;

16. Закон України «Про статус народного депутата»;

17. Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування»;

18. Конституція України-1996 р;

19. «Концепція соціального забезпечення населення України» затверджена Верховною Радою України від 21 грудня 1993 року;

20. Міністерство праці та соціальної політики України Пенсійний фонд України «Загальнообов'язкове державне соціальне страхування та пенсійне забезпечення у цифрах і фактах», Київ - 2013;

21. Положення про Міністерство соціального захисту населення України / Затв. Указом Президента України №988/96 від 23.10.96р. // Урядовий кур'єр - 1996р. - 29 жовтня;

22. Постанова Кабінету Міністрів України від 6 лютого 2006 року №106);

23. постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 189;

24. постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1146;

25. Послання Президента України Леоніда Даниловича Кучми до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України «Про основні напрями реформування системи пенсійного забезпечення населення України» у жовтні 2001 року;

26. Про пенсійний фонд України: Положення КМУ від 31 серпня 2005р;

27. Про створення Пенсійного фонду України - постанова Кабінету Міністрів України №39 від 28 січня 1992 року // ЗП України - 1992р. - №2;

28. Питання Пенсійного фонду України - постанова Кабінету Міністрів України №345 від 1 червня 1994року // ЗП України - 1994р. - №9;

29. Сирота І.М. Право пенсійного забезпечення в Україні. Підручник 1998р - ст 30;

30. Указ Президента України «Про Основні напрямки реформування пенсійного забезпечення в Україні» від квітні 1998 року.

31. Газета центральних органів виконавчої влади України «Урядовий кур'єр» від 15 березня 2011 року №46 (4444) «Все про пенсійну реформу»

32. Газета центральних органів виконавчої влади України «Урядовий кур'єр» від 15 березня 2011 року №46 (4444) «Мета пенсійної реформи -- забезпечена старість українців»

33. «Пенсійний кур'єр» тижневик Пенсійного фонду України. Засновник: Пенсійний фонд України Видавець: Спеціалізоване державне підприємство Пенсійного фонду України № 41 (491) від 12.10.2012 року «Накопичувальна пенсійна система: перспективи запровадження»

34. Міністерство праці та соціальної політики України «Загальнообов'язкове державне соціальне страхування, соціальний захист та пенсійне забезпечення», Київ - 2010

35. Ризики, загрози, пріоритети та наслідки реформування пенсійної системи України: аналіт. доп. /О.П. Коваль. - К.: НІСД, 2012. - 44 с.

36. Продуктивність - найважливіша основа зростання реальної заробітної плати // Національна безпека і оборона.-2010 р. -№7. - с. 37

37. Ангелко І. Тіньова діяльність як джерело доходу: основні форми вияву / І. Ангелко // Галицький економічний вісник. -- 2010. -- №2(27).-- с. 115

38. Концептуальні засади такого гарантування див.: Коваль О.П. Проблема становлення накопичувальної складової пенсійного забезпечення в Україні: аналіт. доп./О.П. Коваль. -К.: НІСД. 2011. -96 с.

39. Концепція розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів на 2009-2019 роки, затверджена розпорядженням КМУ від 25.03.2009 р. №316-р

Размещено на Allbest.ru