Страхування в Україні

Економічне регулювання здійснюється інструментами фіскальної, бюджетної, податкової, грошово-кредитної, амортизаційної та інших напрямів держ економічної політики.

Пропагандисткі методи ДР - це звернення держави до гідності, честі й совісті людини ( підприємця і т і ). Вони включають заходи виховання, розяснення і популяризації цілей і змісту регулювання, засоби морального заохочення тощо. Суть цих методів полягає у тому, щоб формувати й підтримувати в людей певні переконання, духовні цінності, моральні позиції, психологічні настанови щодо діяльності держави.

26. Регулювання страхового ринку

Система правового регулюв. страх. діяль-ті включає в себе норми, визначені:

Констит Укр

Міжнарод угодами, що їх підписала і ратифікувала Укр;

Цивільним кодексом

Закон-ми та постановами ВРУ

Указами та розпорядженями Уряду Укр.

Декретами, постановами Уряду Укр

Нормативними актами (інструкції)

Ст. 35 Держ. Нагляд за страхов. Діяль-тю здійснюється з метою дотриман. Вимог закон-ва Укр про страхуван, ефективного розвитку страх послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страх-ків. На терит. Укр Державн нагляд зд-ся Комітетом у справах нагляду за страх. дія-тю.

Ст. 36Основними фун-ми у справах нагляду за страх дія-тю є :

Ведення єдиного держ реєстру страх-ків

Видача ліцензій та проведення страх-ї дія-ті

Контроль за платоспром страх-ків

Встановл-я правил формування, розміщення та обліку страх. резервів

Розробка нормативних і методичних документів

Узагальнення практики стра-ї дія-ті

Участь у здійсненні заходів щодо підвищення класиф-ї кадрів для страх дія-ті

В Укр набрала поширення така форма, як страхові бюро, моторне страх бюро, морське та Авіаційне страх бюро, бюро з мед. Стрх-ня

Особливості бюро є те, що законодавче регулювання та нагляд з боку держави тут органічно поєдн-ся із саморе-цією з боку страх. ринку.

У найближчій перспективі держ. Регулюв через обов”язкові пули- страх. бюро- стане одним із основних напрямків держ регул-ня в галузі страх-ня.Необхідна подальша інтеграція Укр у світов стр-ри.



27. Залежно від правового режиму, суб'єктного складу, методів регулювання страхові фонди діляться

На децентралізовані і централізовані. Децентралізовані страхові фонди утворюються самими господарюючими суб'єктами для ліквідації непередбачених збитків, витрачаються за їхнім розсудом. Централізовані страхові фонди формують цільовий фінансовий резерв держави.

Потреба в акумуляції грошових резервних фондів зумовила формування їх різновидів на таких рівнях:

1) децентралізовані страхові фонди підприємств;

2) відомчі страхові фонди, утворені на рівні міністерств, відомств та ін.;

3) резервні фонди бюджету для здійснення непередбачених витрат, що не мають постійного характеру, порядок використання коштів з якого визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 24 Бюджетного кодексу України);

4) сукупний фонд централізованих резервів державного страхування, утворений за рахунок децентралізованих надходжень.

Участь держави в страховій діяльності здійснюється на двох рівнях, залежно від характеру страхових фондів:

а) непряма;

б) безпосередня.

Непряма участь держави в страховій діяльності пов'язана з організацією формування децентралізованих страхових фондів. Прямо не визначаючи умови договору, держава впливає на ці відносини через механізм ліцензування страхової діяльності, коректування відповідного законодавства.

Безпосередня участь держави в страховій діяльності здійснюється шляхом формування і забезпечення коштами обов'язкового державного страхування, формування цільових державних резервних фондів та ін. Безпосередня участь держави в страховій діяльності пов'язана в основному з обов'язковим страхуванням. Саме ця сфера відносин є предметом фінансово-правового регулювання. В даному випадку держава або виступає однією із сторін відносин страхування, або організовує державний контроль за дотриманням законодавства страховиком і страхувальником. При цьому держава визначає види, порядок, умови страхування, джерела виплат страховок. Подібні відносини регулюються імперативними методами.

28. Державний наглядовий орган у сфері страх-ня в Україні, його функції і задачі

Згідно 35 статті З-ну державний нагляд за страх д-тю здійснюється з метою дотримання вимог законо-ства Укр про страх-ня ,ефективного роз-ку страх послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальникі

Державний нагляд за страх д-тю на території У здійснюється Комітетом у справах нагляду за страх д-тю та його органами на місцях, що діють відповідно до положення, затвердженого КабМіном У.

Основними функціями Комітету є:

введення єдиного держ реєстру страховиків (перестраховиків)

видача ліцензій на проведення страх д-ті

контроль за платоспроможністю страховиків щодо виконання їх страхових зобов'язан перед страхувальниками

встановлення правил формування, розміщення та обліку страх резервів

розробка методичних та нормативних документів з питань страх д-ті, що віднесена цим З-ном до компетенції Комітету узагальнення практики страх д-ті ,розробка і подання у встановленому порядку пропозицій щодо розвитку і вдосконалення зак-ва У про страх д-ть участь у здійсненні заходів щодо підвищення кваліфікації кадрів для страх д-ті

Комітет має право:

одержувати від страховика встановлену звітність про страх д-ть та інформацію про їх фінансовий стан

проводити перевірку щодо правильності застосування страховиками зак-ва У і достовірності їх звітності по показниках, що хар-ть виконання договорів страх-ня, не частіше 1 разу на рік

привиявленні порушеньстраховиками вимог зак-вавидавати їм приписи про їх усунення , а в разі невиконання приписів зупиняти або обмежувати дію ліцензії цих страховиківдо усунення виявлених порушень чи приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з держ реєстру страховиків

звертатися до арбітражного суду з позовом про скасування держ реєстрації страховика як суб'єкта підпр д-ті у випадках, передбачених зак-вом.

29. Смисл та умови ліцензування страхової діяльності в Україні

Ліцензія на страхову діяльність - це документ, що засвідчує право страхової компанії брати на с-ня (перестрахування) страхові ризики певного виду. У разі порушення страхового законодавства ліцензія може бути відкликана.

Стаття 38 ЗУ Про с-ня визначає умови ліцензування страхової діяльності: Мін-во фінансів України видає страховикам ліцензію на проведення конкретних видів страхування і перестраховування, передбачених статтею 4 цього Закону. Страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатись іншими видами с-ня.

Для одержання ліцензії страховик подає до Міністерства фінансів України заяву, до якої додаються:

копії установчих документів та копія свідоцтва про реєстрацію;

довідки банків або висновки аудиторських фірм (аудиторів), що підтверджують розмір сплаченого статутного фонду;

довідка про фінансовий стан засновників страховика, підтверджена аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі повного чи командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю;

правила (умови) страхування;

економічне обгрунтування запланованої страхової (перестрахувальної) діяльності;

інформація про учасників страховика.

Міністерство фінансів України зобов'язане розглянути заяву страховика про видачу йому ліцензії у термін, що не перевищує 30 днів з часу одержання всіх передбачених цією статтею документів.

Про внесення змін у зазначені в цій статті документи страховик зобов'язаний повідомити Міністерство фінансів України в десятиденний термін з часу реєстрації цих змін у встановленому порядку.

30. Сутність особистого страхування, його значення

За часи існування в колишньому СРСР єдиної державної страхової компанії - Держстраху - найбільш розвиненою галуззю було особисте с-ня, яке забезпечувало понад 90% загального щорічного обсягу надходжень страхових платежів на користь цього страховика.

На відміну від об'єктів майнового с-ня об'єкти особистого с-ня не мають вартісної оцінки. Тому вважається, що в особистому с-ні не відбувається компенсації матеріальної шкоди, а виплати страховика на користь страхувальника (застрахованого) або його родини мають характер фін-ої допомоги.

Особисте с-ня провадиться на випадок смерті страхувальника (застрахованого), тимчасової або постійної втрати ним працездатності (втрати здоров'я), дожиття страхувальника до кінця строку дії договору с-ня або до визначеної в договорі події. Особливістю цієї галузі є поєднання в її рамках усіх видів с-ня, що пов'язані зі страховим захистом життя й здоров'я особи, а також додатковим пенсійним її забезпеченням. При цьому окремі види належать до довгострокового (“накопичувального”), а окремі - до загального с-ня.

Особисте с-ня включає 3 підгалузі, кожна з яких поділяється на види:

1. С-ня від нещасних випадків включає: індивідуальне с-ня; колективне с-ня; с-ня пасажирів; с-ня дітей; с

-ня туристів тощо.

2. Медичне с-ня включає: с-ня здоров'я на випадок хвороби; безперервне с-ня здоров'я та інші види.

3. С-ня життя включає: змішане с-ня життя; с-ня дітей; с-ня пенсій; весільне с-ня; довічне с-ня та інші види.

На відміну від с-ня від нещасних випадків і медичного с-ня при укладанні договорів с-ня життя (за винятком пенсійного с-ня) страхувальниками можуть бути виключно фізичні особи, коли в перших двох - як фізичні, так і юридичні. С-ня життя має також і ту особливість, що всі види с-ня, які входять до цієї підгалузі, провадяться тільки в добровільній формі, коли інші дві підгалузі - як в добровільній, так і в обов'язковій формі.

31. Необхідність і сутність страхування життя

Стр-ня життя є підгалуззю особистого стр-ня.

Ризики, які існують при страхуванні життя, пов'язані з невизначе¬ністю тривалості для кожного окремого страхувальника.

Страхування життя передбачає відповідальність страхової компанії в разі смерті страхувальника (застрахованого) під час дії договору страхування або дожиття до певного обумовленого в договорі строку.

Крім того, в договорі страхування додатково може бути обумовлена й відповідальність страховика і при дожитгі застрахованої особи до пев¬ної події, наприклад одруження, народження дитини, а також у разі втрати нею здоров'я від нещасного випадку.

Як показує світовий досвід, страхування життя завжди розглядало¬ся як вигідне вкладення грошей. Страхувальник (застрахований) за до¬говором страхування життя може розраховувати на страхову ? або пенсію у разі дожиття до закінчення договору, що є засобом накопи¬чення коштів. Страхування життя може бути й захистом спадщини страхувальника, оскільки дає йому змогу передбачити наслідки своєї смерті для близьких і визначити частку спадщини, що призначається кожному з них.

При проведенні страхування життя основними випадками є дожит¬тя до закінчення строку страхування або смерть страхувальника (застрахованого) протягом його дії. Саме тому страховій компанії по¬трібно визначити ймовірність цих подій. З цією метою складають таблицю смертності, яка баз-ся на пок-ках статист обліку н-ня або матеріалах самої СК і показує смертність осіб, що щорічно помирають у даному вічі із даної к-сті народжень.

32. Страхування життя та його види

Страх-ня життя проводиться в добровільній формі . Характеризується поступовим накопиченням страх суми протягом строку дії договору страхуваня .

Ризики ,які існують при страх-ні життя, повязані з невизначестю тривалості останнього для кожного окремого страхувальника.

Страх-ня життя передбачає відповідальність страх компанії в разі смерті страхувальника (застрахованого) під час дії договору страх-ня або до життя до обумовленого в договорі строку.В договорі страх-ня може бути обумовлена відповідальність страховика і при дожитті застрах особи до певної події.

Премії які страхувальники сплачюють страховикам , мають характер постійних за розміром внесків і не є змінними протягом усього часу дії договору страх-ня.

Існують такі види страх-ня життя: змішане, страх-ня дітей, до вступу в шлюб, довічне, страх-ня довічної пенсії.

Змішане передбачає одержання страх суми як у разі закінчення дії договору , так і в разі настання інших обумовлених в договорі подій. Воно поєднує в собі два ризики : дожиття до певної дати ( події), або смерть.

Страховий внесок залежить від розміру страхової суми і тарифної ставки і має бути сплачений за один раз щорічно ,щоквартально , щомісячно.Страхувальникові надається право достроково припинити договір страхування.Тоді страхувальник одержує викупну суму яка залежить від розміру сплачених страхових внесків і строку дії договору страх-ня з урахуванням інвестиційного доходу.

Виплати які були повязані із наслідками нещасних випадків під час дії договору, не впливають на її розмір

Страх-ня до вступу в шлюб.Договір укладений може бути з юр і фіз особами .Строк страх-ня визначаеться як різниця між 18 роками і віком дитини на момент укладаня договору страх-ня, а вичікуваний період -часом між закінченням строку страх-ня і 21 роком.Механізм укладання та обслуговування договору такий самий ,як договору змішаного страх-ня життя

Страх-ня життя є довічне страх-ня .Його особливість полягає в тому, що договір укладається фіз особою тільки на свою користь, а у разі настання страх випадку страх суму одержує вигодонабувач який визначається страхувальником за життя і може бути як юр так фіз особою .Ці договори поширюються на фіз осіб які перебувають у певних вікових межах .Розмір місячного внеску залежить від віку страхувальника на день подання заяви про страх-ня, страх суми і встановлюютья окремо для чоловіків і жінок .У разі припинення сплати внесків договір діє довічно , якщо страхувальник сплатив усі внески , або протягом певного часу , якщо внески сплачені за 2 роки і більше .

Страх-ня додаткової пенсії .Добровільне страх-ня додаткової пенсії є своєрідним страх-ням на до життя , яке попри безперечну доцільність з різних причин досі не набуло в Україні достатнього розвитку .

33. Економічна необхідність і значення страхування громадян від нещасних випадків

Страх-ня громадян від нещ випадків - це ризикове стр-ня, яке на відміну від накопичув-го довгостр стр-ня життя передбачає виплату стр суми лише при настанні стр випадку (у повному розмірі або певної її частини). Виплати стр суми або повернення сплачених внесків по закінченні терміну дії договору стр-ня не передбач-ся.

Його мета - страховий захист громадян на випадок втрати здоров'я або смерті внаслідок нещ випадку.

Об'єктом стр-ня є майнові інтереси застрах особи, пов'язані із зниженням доходу і (або) додатк витратами у зв'язку з втратою працезд-сті чи смертю внаслідок нещ випадку.

Договори стр-ня м/бути укладені у обов чи добров формі. Не залежно від форми СК пов мати ліцензію на проведення такого стр-ня.

Обов особисте с-ня залежно від джерела сплати стр платежів поділ-ся на держ обов'язкове і обов'язкове.

Поняття "держ обов особисте с-ня" означає, що джерелом сплати стр платежів є Держ бюджет і в разі неплатоспром-ті стр-ка д-ва гарантує викон-ня зобов-нь перед страхув-ми.

Держ обов'язкове особисте страхування охоплює:

* військовосл-в і військовозоб-х, призваних на збори,

* осіб рядового, навчальн-го та вільнонайм-го складу органів і підрозділів внутр справ,

* працівників митних органів,

* працівників прокуратури,

* суддів,

* спортсменів вищих категорій тощо

Обов особисте стахування охоплює стахування:

* на транспорті,

* працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добров і пожежн дружин,

* життя і здор-я спеціалістів ветерин медицини,

* членів екіпажу і авіац персоналу,

* ризикових професій н/г

За цими видами д-ва не відповідає за зобов-ня стр-ка, а лише у формі закону зобов'язує юр і фіз осіб вносити кошти для забезп-ня сусп інтересів.

Добров стр-ня здійсн-ся у видах: індивідуальному - сплата стр платежів здійсн-ся за рах застрах-х, колективному - сплата стр платежів здійсн-ся за рах орг-цій, з якими застрах-ні перебувають у труд або ін, передбаченихзаконом відносинах.

34. Медичне страхування: необхідність і сутність

Орг-ція охорони зд-я, яка забезп-є право кожного гром-на на одерж-ня мед допомоги, м/б забезпечена с-мою стр медицини.

Важливим елементом стр медицини є мед стр-ня. Соц та економ ефект-сть мед стр-ня залежить від того, наскільки глибоко і всебічно пророблено концепцію розвитку стр медицини у країні.

Об'єктом МС є життя і здоров'я гром-н.

Мета проведення МС - забезп-ня громадянам у разі виникн-ня стр випадку одерж-ня мед допомоги за рах накопичених фондів і фін-ня профілакт заходів.

Мед послуги м/надаватись у 2 формах: обов'язковій і добровільній. Мед с-ня в обов формі набуває рис соц стр-ня, оскільки порядок його проведення визнач-ся держ зак-вом.

В основі проведення мед с-ня закладена програма мед обслугов-ня, що визначає обсяги та умови надання мед та лікув допомоги н-ню.

Суб'єктами МС є страхув-ки, застраховані, страховики (стр мед орг-ції), лікув-профілакт установи, а в обов МС м/б ще й фонд охорони здорорв'я.

Страх випадком є звернення застрах особи під час дії відпов договору до мед установи за мед допомогою відпо до мед послуг у межах їх переліку за договором с-ня.

При добров с-ні уклад-ся 2 види договорів:

Між страхув-ком і страх мед орг-цією на користь гром-на (працівника)

Між СМО і мед установами, в які при наявності стр випадку має право звернутись гром-н.

При обов мед стр-ні уклад-ся угоди:

* Про фін-ня між стахув-ком, територ фондом ОМС і СМО на користь гром-на для оплати мед допомоги в рамках мед програми с-ня

* Між страх мед компанією і мед установами про оплату мед послуг у межах ОМС.

35. Добровільна форма медичного страхування та її сутність

МС як важливий елемент с. медицини існує у 2 формах - обов`язковій і добровільній.

Програми добров. МС розрізняються між собою зал. від: *переліку мед. послуг, *контингенту застрах-х (пенсіонери, діти, дорослі), *переліку лікувал. установ, що їх пропонує страховик для виконання програми, *вартості надаваних послуг

Об`єкт добров. МС: майнові інтереси страхувальника (застрах-го), пов`язані з одержанням мед. допомоги.

Суб`єкт: страховики - незалежні СКо (с. медичні Ко), які мають ліцензію на проведення МС і здійснюють свою діяльність на основі договорів про співроб-во із мед. організаціями; страхувальники - дієздатні фіз. або юр. особи, основними страхувальниками є п-ва, які укладають договори колективного стр-ня на користь своїх працівників та сплачують с. внески з одержаного ПР; застраховані - фіз. особи, на користь яких укладено ДС.

Стр. подією у МС вважається звернення застрах. особи під час дії ДС до мед. установи за допомогою у випадку страх події.

Види добровіл. МС:

короткострокове (стр-ня здоров`я на випадок хвороби, стр-ня виїжджаючих за кордон “асистанс”)

довгострокове (безперервне стр-ня здоров`я)

індивідуальне (застрах-ним є конкретна особа, доходи якої є джерелом сплати внесків)

колективне (страхувальником є юр. особа, яка страхує персонал від найімовірних для даної роботи ризиків, і сплачує с. внески за рах. власних коштів).

С. ?: це граничний рівень с. забезпечення, який визначається згідно з переліком і вартістю мед. послуг, передбачених в ДС.

С. внески страхувальника зал. від: обраної програми добровіл. МС, рівня с. забезпечення за ДС, строку стр-ня, широти переліку с. подій та ін. умов ДС.

Тарифи мають встановлюватися за згодою страховика та мед. установи, що надає послуги. Тарифна ставка розрахов-ся на основі статист. даних про звернення по мед. допомогу та тривалість лікування. Іноді вона диференціюється зал. від статі, віку, стану здоров`я застрах-го.

С. забезпечення зал. від в-ті мед послуг, передбачених у ДС.

С. відшкодування здійсн. оплатою послуг мед. установи, яка зазначена в ДС і з якою у страховика є відповідний договір, або іноді безпосередньою сплатою грошей страхувальнику

36. Сутність майнового стр-ння

Економ призначення майнового стр-ня полягає в компенсації шкоди заподіяної страхувальнику внаслідок страхового випадку із застрах. майном.Обсяг відповідальності страховика включає виплату страхового відшкодування страхувальникові в разі пошкодження або знищення матеріальних цінностей,а також у разі втрати страхувальником страхових коштів або неотримання ним запланованого доходу внаслідок страхових випадків,обумовлених договором стр-ня.Особливістю є те що в основу визначення страхової суми за договорами майн.стр-ня покладено дійсну вартість страхованих обєктів.

У разі стр-ня майна не на повну вартість збитки при настанні страх. події як правило також не відшкодовуютьсяв повному обсязі.

37. Страх-ня майна громадян: особливості та основні види

Страх-ня майна громадян найбільш масове страх-ня. Майно громадян страхуеться лише у добровільній формі. Головними його видами є страх-ня домашнього майна, будівель,тварин.

Страх-ня будівель. Фізичні особи, власники будівель або повнолітні члени їх родини, особи які тимчасово користуються або розпорядж будівлями, можуть бути страхувалтниками й укладати договори.

Об'кти: різні споруди: житлові, содові й дачні будинки та зовнішні( тротуари, тераси,ворота).Приймаеться на страх-ня додаткове обладнання(газопрові, грата на вікнах).

Відповід-сть страховика зі страх-ня будівель полягае у відшкодуванні збитків , що виникли в наслідок стих лиха нещасного випадку, неправомірних дій 3-х осіб.

Страх-ня будівель не передбачае відшкодування збитків, що виникли через гниття, знос;конструктивні недоліки, навмисні дії страхувальника, ведення військових дій, екологічні катастрофи.

При даній угоді важливо визначити вартість будівель, тобто дати страхову оцінку .

В оцінних документах звзначаються первісна та дійсна вартість.Первісна вартість - вартість нової будівлі.Дісна вартість обчислюється відніманням від первісної суми зносу .

Страхові платежі визначають за розміром страхової суми , терміном страх-ня та ступенем ризику з одночасним використанням граничних розмірів тарифних ставок : в сільській місцевості від 0,2 до 0,45 ,на будівлі в міській від 0,18 до 0,4 страх суми .

Страх-ня тварин забезпечує страховий захист власникам на випадок загибелі тварин.Обєкти - здорові тварини з певними віковими обмеженнями .Договір страх-ня укладається на підставі усної або письмовії заяви страхувальника строком на 1 рік.

Страхове забезпечення при страх-ні тварин базується на системі першого ризику.

Що стосується домашнього майна то на страх-ня приймається різне майно, яке нвлежить на праві приватної власності страхувальникові або членам його родини , котрі проживають разом з ним

38. Види полісів стр-я майна від вогню та їх особливості

Стр. майна від вогню є найпоширенішим видом стр. під-х ризиків. Якщо ці норми не витримуються, випадки, що призвели до збитків не вваж. стр-и.

За к-тю риз від яких застр. майно в рамках вогн стр. можна виділити 3 види дог-ів стр.:

1 - чисте стр-я від вогню, вибуху, удару блискавки;

2 - комплексне або розширене стр. від вогню та інших небезпек;

3 - стр-я майна від всіх ризиків.

Стр. від вогню та інших небезпек може включати в себе , крім ризиків вогню, вибуху, удару блискавки ще й інші: стихійні лиха, протікання води із водопроводних мереж, вибух котлів та інших сосудів, випадків вандалізму, крадіжка зі зломом, викрадення.

По вогневому стр-ю страхова сума - це вар-ть в яку страхувальник оцінює своє майно. Страхова сума за договором визначається в залишковій вар-ті або в певній її частині. В разі стр-я майна на повну вар-ть воно вважається застрахованим:

- будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини, обладнання, ін. основні засоби - в розщмірі залишкової вар-ті;

- товарно-матеріальні цінності - в розмірі фактичної собівар-ті або за цінами придбання;

- прод-я в процесі вир-ва або переробки вваж. застрах. на вар-ть сировини, матеріалів та вкладеної праці.

Якщо майно прийняте на стр на певну частку, то всі об'єкти вваж. застр. в тій же частці. Договір стр-я укладається на основі довідки-розрахунка встановленої форми або опису майна згідно з даними бухг. обліку і звітності стр-ль-ка та анкети оцінки ризику. Також в договорі стр. необх. вказати особливі умови і механізм вирішення суперечок.

Обчислення стр. платежів здійсн. виходячи із: розміру стр. суми; франшизи; розміру тарифної ставки. Договір стр. вступає в силу після сплати 50% від річної суми платежів. Якщо стр-ль-к вирішив сплатити стр. платежі відразу то йому надається знижка. Дія дог. стр. припин-я, якщо закінчився термін на який він був укладений, якщо стр. компанія виконала свої зобов-я в повному обсязі; якщо стр-ль-к не сплатив платежі у встановлені терміни; якщо прийняте судове рішення про те, що договір вваж. не дійсним з моменту укладання. Не можуть бути об'єктами стр: будівлі, споруди строк експл-ї яких минув; майно яке перебуває в аврій-у стані; док-ти; цінні папери; готівка; акти; плани; бухг. звіти та ін.

39. Страх-ня майна юрид осіб: особливості та основні види

Основними обєктами є :

-будівлі

-споруди

-буд.-монтажні ризики

-фінансово - кредитні ризики

-транспортні засоби

Укр страховики проводять страхуван майнових ризиків під-ств на основі ліцензій на здійснення таких видів страх-ня:

1)страх-ня від вогневих ризиків та ризиків стихійн явищ

2)стра-я залізн. Транспорту

3)неземного транспорту крім залізничного

4)стр-я повітряного трансп.

5)Стра-я вантажів та багажів

6)Страх кредитів інвестицій

7)Фінансових ризиків

8)Судових витрат

Обєктами страх-я є :

Майно під-ва яке для цілей страхування поділ-ся на групи:

1.будівлі та споруди

2.машини обладнання і установи

3.продукція яку вир-є під-по, в т. ч. сиров, матеріали, незав вир-во

4.товари

Виділення цих чотирьох груп пов”язане із різними підходоми до виз-ня варт. І з різними обсягами відповідності страх. компаній, а звідси з різними тарифами. Найдешевші тарифи для 1 групи найдорожчі для 4.При стра-ні майна розповсюдж. Є страх-я машин від поламок, страх-я електроного обладнання .

40. Страхування майна громадян: особливості та основні види

Головні види: с-ня домашнього майна, с-ня будівель, с-ня тварин. Майно громадян страхується лише у добровільній формі.

С-ня будівель: Об'єктом є різне майно, яке належить на праві приватної власності страхувальникові або членам його родини, що проживають разом з ним. Страхова сума за кожним застрахованим об'єктом має відповідати його дійсній вартості і не може перевищувати цю вартість. Якщо страхова сума застрахованого об'єкту менша, ніж його дійсна вартість, страхувальник має право на відшкодування тільки тієї частини збитку, яка відноситься до загальної суми збитку так, як с-ва сума до с-вої вартості.

Страхові платежі визначають за розміром с-вої суми, терміном с-ня та ступенем ризику з одночасним використанням граничних розмірів тарифних ставок: на будівлі в сільській місцевості - 0,2-0,45% страхової суми, в міській - 0,18-0,4% .

Страхове відшкодування визначається: сума збитку помножена на страхову суму за договором і поділена на страхову оцінку. Якщо будівлі застраховані на повну вартість, то відбувається повне відшкодування збитку.

Строк договору- 1 рік або кілька місяців.

С-ня тварин: суб'єкти - фіз особи, які є власниками тварин. О'єкти - тварини.

Страхова сума встановлюється на кожну тварину окремо, причому її максимальний розмір не може перевищувати ринкової вартості тварини.

Страхове забезпечення базується на стстемі першого ризику. Ризики, що не беруться на с-ня: тварини хворі, виснажені, а також ті, які перебувають у місцевості, де оголошений карантин.

С-ня домашнього майна: Об'єктом є різне майно, яке належить на праві приватної власності страхувальникові або членам його родини, котрі проживають разом з ним. Суб'єкти - фіз особи-власники домашнього майна.

Ризики: стихійне лихо, НВ, викрадення або неправомірні дії третіх осіб.

Страхова сума кожного застрахованого предмета домашнього майна має відповідати страховій оцінці.

Строк с-ня здебільшого 1 рік, але можуть бути встановлені і інші строки с-ня згідно з конкретними запитами страхувальника.

С-ня домашнього майна здійснюється за принципом першого ризику. Це означає, що страхове відшкодування виплачується за знищене (викрадене, пошкоджене) майно в розмірі суми збитку, але не вищої за страхову суму.

41. Особливості страх-ня засобів транспорту

Страх-ня транспортних засобів - узагальнене поняття при страх-ні всіх видів транспорту - наземного, водного, авіаційного.Цим страх-ням може бути охоплено як сам транспортний засіб ( страх-ня “каско”),так і вантаж , який на ньому перевозиться , водій та пасажири , а також відповідальність перевізника перед третьою стороною.

Страх-ня авто- і водного транспорту здійснюється в добровільній формі , а страх-ня повітряного - в обовязковій.

Страх-ня каско-суден охоплює Страх-ня корпусу судна ( включаючи машини та обладнаня ), фрахту та деяких інших витрат , повязаних з ризиками плавання на морях річках та озерах . Обсяг страх. покриття встановлюється на основі одніє з таких умов:”з відповідальністю за повну загибель і пошкодження “, “з відповід-тю за пошкодження “,”з відпов-тю за повну загибель “. Страх-ня повітряних суден - це вид авіаційного Страх-ня , до якого, крім Страх-ня авіа-каско , входить багато інших видів Страх-ня, зокрема Страх-ня відповідальності перед пасажирами за їхнє життя , здоровя та багаж . Страх-ником з цього виду Страх-ня може виступати юр. або фіз. особа - власник повітряного судна чи повітряний перевізник ,що експлуатує повітряне судно.

42. Економічна суть, необхідність та особливості страхування відповідальності

Страхування відповідальності є однією з найскладніших галузей страхової діяльності. Воно виникло і це на початку 20х років XIX ст., а в Україні найбільшого розвитку набуло на початку 90-х років XX ст.

За економічним змістом страхування відповідальності відіграє подвійну роль: з одного боку -- захищає майнові інтереси самого страхувальники, а з другого -- потерпілого (третьої особи) на випадок неплатоспроможності того, хто завдав збиток.

В основу страхових відносин при страхуванні відповідальності покладено норми вітчизняного та міжнародного права, які закріплені у Законах України та постановах Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, розпорядженнях уряду України, міжнародних конвенціях та угодах. Цивільним кодексом України передбачена відповідальність особи, яка завдала шкоди життю, здоров'ю і майну третьої особи. Законом України "Про страхування" (2001) визначено об'єкт страхування відповідальності, яким можуть бути майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі.

Для страхування становлять інтерес такі види відповідальності:

-- адміністративна;

-- цивільна;

-- матеріальна.

Адміністративна відповідальність -- це одна з форм юридичної відповідальності громадян і посадових осіб за здійснення ними адміністративного правопорушення.

Матеріальна відповідальність -- це обов'язок працівника відшкодувати збитки, завдані ним підприємству своїми явно протиправними діями, згідно з порядком, установленим трудовим законодавством.

Цивільна (цивільно-правова) відповідальність як один із видів юридичної відповідальності суб'єктів господарювання -- це встановлені нормами цивільного та господарського права юридичні наслідки за невиконання або неналежне виконання особою передбачених правом обов'язків, що пов'язано з порушенням суб'єктивних прав іншої особи.

Цивільно-правова відповідальність за порушення зобов'язань або заподіяння шкоди настає за таких умов:

1) протиправної поведінки боржника або особи, що заподіяла шкоду;

2) наявності збитків або шкоди;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою й настанням шкоди;

4) вини боржника або особи, що заподіяла шкоду.

Оскільки при страхуванні відповідальності захищаються не тільки майнові інтереси потерпілої особи, але й майнові інтереси особи, яка заподіяла шкоду, то для притягнення до відповідальності такої особи і визнання факту страхової події необхідними є наявність її вини або визнання того, що її відповідальність настає незалежно від вини.

У цивільному праві діє так званий принцип генерального делікту, згідно з яким сам факт заподіяння шкоди вважається протиправним, якщо заподіювач шкоди не доведе, що мав права на дії, що спричинили шкоду. Протиправна заподіяна шкода підлягає відшкодуванню в усіх випадках. Шкода, спричинена правомірними діями, підлягає відшкодуванню тільки у випадках, передбачених законом.

Елементи страхування відповідальності (звільнення від зобов'язань) можна було побачити ще у Стародавньому Римі. Створені там "співтовариства від морських небезпек" брали на себе витрати з викупу членів співтовариства у морських розбійників, тобто звільняли їх від відповідальності щодо внесення викупу за себе або за родичів. У грецькому праві можна також знайти елементи страхування відповідальності. Морські співтовариства сплачували збитки від нещасних випадків, які відбувались з кораблем або вантажем члена співтовариства. Сюди входили також і витрати на рятувальні роботи, які перевищували реальні втрати корабля й вантажу.

У закордонній страховій практиці страхування відповідальності може виступати як самостійний вид або входити до складу автотранспортного та іншого майнового страхування або особистого страхування. В Україні, зазвичай, воно є самостійною галуззю діяльності, що охоплює окремі види страхування відповідальності.

Страхування відповідальності тісно пов'язано з майновим страхуванням, оскільки більшість видів відповідальності передбачає користування або розпоряджання майном. Проте страхування відповідальності відрізняється від майнового страхування тим, що у страхуванні майна об'єктом захисту є заздалегідь визначене майно на заздалегідь визначену суму, а в страхуванні відповідальності -- не заздалегідь визначені майнові блага, а кошти страхувальника в цілому.

43. Страхування цивільної відповідальності та його сутність

С-ня відповідальності в Україні динамічно розвивається. Так, обсяги акумульованих страхових премій по страхуванню відповід нині в Україні складають близько третини всіх надходжень від страхової діяльності. В основу страхових відносин при с-ні відпов-ті покладено норми вітчизняного та міжнародного права.

Об'єкт: майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юрид особі.

Види с-ня: с-ня цивільної відповід-ті власників транспортних засобів, с-ня відпов-ті товаровиробників за якість продукції, с-ня відпов-ті за забруднення довкілля, с-ня професійної відпов-ті.

С-ня цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів в Україні проводиться тільки в обов'язковій формі.

Суб'єкти: страхувальники, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) та треті особи - юрид і фіз особи, яким заподіяно шкоду транспортним засобом внаслідок ДТП.

Об'єктом є цивільна відповідальність власників трансп засобів за шкоду, заподіяну третім особам внаслідок ДТП.

Страхова сума та страхові платежі за обов'язковим страхуванням цивільної відповідальності визначаються КМУ.

За шкоду, заподіяну здоров'ю третьої особи внаслідок ДТП, страховик здійснює виплату страхового відшкодування в межах страхової суми у разі:

- загибелі або смерті під час ДТП спадкоємцю третьої особи - у розмірі страхової суми;

- установлення третій особі інвалідності 1 групи - в розмірі 100% страхової суми, 2 групи - 80%, 3гр - 60%;

- тимчасової втрати третьою особою працездатності за кожну добу - у розмірі 0,2%, але не більш як 50% страх суми.

В Україні набуває розвитку с-ня:

§ відповідальності повітряного перевізника і виконавця повітряних робіт щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу;

§ відповідальності експлуатанта повітряного судна за збитки, які можуть бути завдані ним при виконанні авіаційних робіт;

§ відпов-ті власників водного трансп (включаючи відпов-ть перевізника);

§ відпов-ті залізничного перевізника

Закон “Про с-ня” передбачає обов'язкове с-ня відпов-ті власників повітряного транспорту (вкл відпов-ть перевізника). С-ня відпов власників інших видів трансп здійснюється в добровільній формі.

С-ня відпов-ті товаровиробників за якість продукції в Україні проводиться в добровільній формі і захищає інтереси страхувальників-товаровиробників у разі претензій, що їх висувають споживачі за шкоду, завдану їх життю, здоров'ю, майну внаслідок використання продукції з дефектами.

Особливість с-ня професійної відпов-ті в тому, що страховик зобов'язується згідно з договором с-ня виплатити страхувальнику компенсацію за позовом третьої сторони за шкоду, заподіяну їй страхувальником через недбалість або помилку при виконанні ним своїх професійних обов'язків.

С-ня екологічних ризиків об'єднує різні види с-ня, серед яких - с-ня відповідальності за забруднення довкілля, основна мета якого полягає у компенсації шкоди за позовами, висунутими третіми особами за шкоду, заподіяну їх здоров'ю та майну внаслідок забруднення довкілля з вини страхувальника.

44. Страх-ня відповідальності за забруднення довкілля

Згідно з вітчизняним законодавством забруднювач несе відповідальність за забруднення навк прир середовища та зниження якості природних ресурсів, а також за порушення законодавства про охорону НПС.

Забруднення - будь-який викид шкідливих речовин, незалежно від їх природи та хар-ру, забруднює атмосферу, водні та земельні ресурси.

Ряд директив ЄС порушують питання, що стосуються забруднення, прпимушують здійснювати обовязкове ст-ня підпр-в - джерел небезпеки.

Ст-ня відповідальності за шкоду, що заподіюється НС, базується на таких умовах:

-компенсувати ст-никові усі суми, присуджені законом постраждалим третім особам у звязку з настанням ст-вого випадку;

-стр-нням покриваються лише випадкові забруднення. Навмисні дії або помилки, які можуть збільшити ймовірність шкоди 3-ім особам, ст-нням виключаються;

-суми штрафів не включаються в ст-ве покриття.

Договір ст-ня відповідальності за забруднення довкілля укладається на рік, розуміється продовження його в того самого ст-вика. Через ряд причин для обох сторін вигідно партнерство на строк не менш як 5-10 років.

Стр-вики обмежують максимальну відповідальність грошовою сумою та періодом часу. Ліміти компенсацій, що надаються, не влаштовують підпр-ва-забруднювачі, оскільки вони є нижчими від реально необхідних.

Конкретний поліс ст-ня може покривати не тільки випадкові забруднення, але й ризик поступового забруднення. Складність полягає у визначення хар-ру забруднення.

Стр-ве покриття надається для відшкодування збитку 3-ім особам. Тому ст-вик не відшкодовує втрати ст-никові на превентивні заходи або на очищення його власного майна. Проте компенсуються витрати 3-іх осіб щодо мінімізації збитку, прийняті після настання нещасного випадку.

Особи, яким завдані збиткі, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоровя, якості НПС. Відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

В Укрїні у 1997 році створений пуп зі ст-ня ядерних ризиків.



45. С-ня цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів в Україні: значення і особливості

С-ня цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів в Україні проводиться тільки в обов'язковій формі.

Суб'єкти: страхувальники, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) та треті особи - юрид і фіз особи, яким заподіяно шкоду транспортним засобом внаслідок ДТП.

Об'єктом є цивільна відповідальність власників трансп засобів за шкоду, заподіяну третім особам внаслідок ДТП. Ідеться про життя чи здоров'я громадян, їхнє майно і майно юрид осіб.

Страхова сума та страхові платежі за обов'язковим страхуванням цивільної відповідальності визначаються КМУ.

Розмір франшизи при відшкодуванні збитків, завданих майну третіх осіб, встановлюється на рівні 2% с-вої суми.

За шкоду, заподіяну здоров'ю третьої особи внаслідок ДТП, страховик здійснює виплату страхового відшкодування в межах страхової суми у разі:

- загибелі або смерті під час ДТП спадкоємцю третьої особи - у розмірі страхової суми;

- установлення третій особі інвалідності 1 групи - в розмірі 100% страхової суми, 2 групи - 80%, 3гр - 60%;

- тимчасової втрати третьою особою працездатності за кожну добу - у розмірі 0,2%, але не більш як 50% страх суми.

Додатковий договір с-ня діє на території інших держав і має назву “Зелена картка”. Цей договір має міжнародне значення і відповідно представляє систему міжнародних договорів про обов'язкове с-ня цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів.



46. Моторне транспортне страхове бюро України

МТСБУ - це форма об'єднання страховиків, що здійснюють страх-ня цив відповід-ті власників Тз. Створене у 1994р. Страховики можуть входити до МТСБУ як повні або асоційовані члени. Вищим органом упр-ня є загальні збори страховиків - членів Моторного бюро (МБ). Мета МТСБУ - координація діяльності його членів щодо оформлення страхування і покриття шкоди, нанесеної третім особам внаслідок ДТП на території України, а також за її межами, реалізація договорів, конвенцій і домовленостей з уповноваженими організаціями по страх-ню цив відповід-ті власників ТЗ інших країн.

Тільки ті страхові компанії, які входять до Моторного бюро, мають право проводити страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів.

Існує 2 види договорів: 1)звичайний (укладається з власником транспортного засобу зареєстрованого в Україні і діє в межах країни); 2)додатковий (діє за межами України, в країнах, зазначених у страховому полісі).

Членство страхувальників у Моторному бюро може бути двох видів: асоційоване та повне. Асоційовані члени укладають тільки звичайні договори. Повні - укладають і звичайні, і додаткові договори. Існує більше 50 асоційованих та 11 повних членів Моторного бюро.

Для забезпечення виконання зобов'язань членів Моторного бюро перед страхувальниками і третіми особами при Моторному бюро створюють 2 центральні страхові резервні фонди:

1) фонд страхових гарантій (мінімально 40 тис. євро в еквіваленті), призначений для забезпечення платоспроможності Моторного бюро під час взаєморозрахунків з іншим Моторним бюро. Джерелами формування цього цього резерву є вступні внески повних членів Моторного бюро і щомісячні відрахування страховиків в цей фонд в розмірі 5% страхових премій, отриманих за додатковими договорами, отриманих із страхування автоцивільної відповідальності. 2) фонд захисту потерпілих у ДТП. При чому відшкодування здійснюється при нанесенні збитків життю і здоров'ю, а не матеріальних. Цей фонд формується за рахунок внесків членів бюро в розмірі 12% надходжених премій, отриманих за звичайними договорами страхування відповідальності

Основними задачами Моторного бюро є:

1) гарантування платоспроможності СК-членів Моторного бюро щодо страхових зобов'язань за цим видом страхування;

2) укладання угод з Моторним бюро інших країн про взаємне визнання договорів такого страхування;

3) взаємне врегулювання питань стосовно відшкодування шкоди та забезпечення виплати страхового відщкодування третім особам;

4) управління централізованими страховими резервними фондами;

5) збирання необхідної інформації щодо обов'язкового страхування цивільної відповідальності, підготовка рішень та пропозицій з організації цього страхування;

6) розробка стандартних форм страхових полісів і договорів обов'язкового страхування цивільної відповідальності;

7) затвердження тарифів за додатковими договорами цього страхування. На 15 днів до країн Східної Європи поліс “зелена картка” коштує 18 $ в еквіваленті, а до Західної Європи - 35 $ в еквіваленті. Є всі підстави для зростання вартості цих полісів;

8) виплати компенсацій потерпілим у ДТП всередені країни у визначених законодавством випадках.



47. Міжнародна си-ма “Зелена карта ” та її значення

Зелена карта (з.к.)- найменування одноїменної си-ми міжнародних договорів і страхового посвідчення гражданської відповідальності володарів засобів автотранспорту.

Документ з.к. служить підтверженням наявності страхування на території всіх інших стран, які приймають участь у згоді.

Маючи з.к. володар автомашини може в”їджати в любу іншу країну , яка приймає участь в сис-мі, не придбавши на кордоні додаткового страхування.

48. Сутність перестрах-ня та його значення

Перестрах-ня- страх-ня одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання всіх або частини своїх обов'язків перед страхувальником іншого страховика (перестраховика) Тобто в договорі перестрах-ня беруть участь: страх тов-во, що передає ризик; страх тов-во, що приймає ризик на свою відповідальність; посередник (не обов'язково).

Перестрах-ня є необхідною умовою забезпечення фінансової витриманості страх операцій і нормальної діяльності любого страх тов-ва, не залежно від розміру цого капіталів, запасних фондів та інших активів.

Перестрахуванням ризиків досягається не тільки захист страх портфеля від впливу на нього серії великих страх випадків або навіть одного катастрофічного випадку, але й те, щооплата сум страх відшкодування по таким випадкам не обтяжує одне страх тов-во, а здійснюється колективно всіма учасниками в перестрах-ні відповідного об'єкту.

Якби будь-яка страх компанія була поставлена перед необхідністю повністю триматитільки на своїй відповідальності всі ризики, що приймаються на страх-ня, серед яких можуть бути крупні об'єкти страх-ня, тобто з високою страх вартістю, вона не змогла б у цьому випадку створювати за рахунок надходжень премії страх фонди, які б відповідали ступеню ризику, і постійно подвергались небезпеці невиконання своїх фінансових зобов'язань перед страховиками, що суперечило б і економічній сутності страх-ня.

49. Перестрахувамння

Страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання всіх або частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика)[1]. При здійсненні перестрахування кожна страхова компанія виходить з того, що даний процес повинен бути економічно ефективним при досягненні поставленої цілі, а також повинен враховувати вартість перестрахування. Перестрахування здійснюється перестрахувальником з метою захисту себе від втрат, які він може понести.

Можливі декілька різних типів угод на перестрахування, але двома найпоширенішими є пропорційне перестрахування і непропорційне перестрахування.

Пропорційне перестрахування (відоме також як квотне перестрахування -- від. англ. «quota share») -- перестрахування, за якого перестраховик приймає «на себе» квоту -- певну частку (у відсотках) у кожному полісі, що підписує страховик, а потім у тій самій пропорції розділяє (зі страховиком) усі страхові премії та збитки. Власні можливості страховика можуть дозволити йому підписати у страховому полісі ризик до, скажімо, 1 млн грн., але купуючи пропорційне перестрахування, він зможе подвоїти чи потроїти цю межу.

Наприклад, страхова компанія може придбати пропорційну угоду з 50% розподілом часток, в цьому випадку вона буде розділяти з перестраховиком половину усіх збитків (і премій). У випадку угоди з 75% розподілом, страховик передасть 3/4-ті усіх втрат (збитків) і премій.

Непропорційне перестрахування (перестрахування на основі есцеденту збитку, або престрахування на основі Excess of Loss) «спрацьовує» лише у випадку, якщо (і коли) збитки, від яких страждає страховик, перевищують певну межу (власне утримання або пріоритет цедента).

Приклад цього типу угод на перестрахування може бути таким: страховик у випадку будь-яких втрат готовий прийняти на себе збитки до 1 млн грн. и купує "прошарок" (layer) перестрахування розміром 4 млн грн. понад 1 млн. За таких умов, якщо стається страховий випадок зі збитком 3 млн, страховик виплачує весь збиток страхувальнику, а потім покриває 2 млн коштами, отриманими від перестрахувальника. У цьому прикладі страховик буде нести також і всі втрати, що перевищують 5 млн, якщо він не придбав додатковий "прошарок" розміром, скажімо, 5 млн грн. понад 5 млн.

50. Договори пропорційного перестр-ня та їх види

В преамбулі договору проводяться юридичні адреси і повна назва страхових і перестрахових компаній. У відповідності з договором перестраховщик має право на пропорційну долю премії поприйнятим в перестрахування ризикам.Визначається процент який має належати цеденту комісії ,а також на його користь тантьєма,або комісійні ,з суми прибуткуб,яку перестраховщик може мати згідно з результатами проходження перестрахового договора,порядок розрахунку тантьєми.

Квотний договор являється найбільш простою формою перестрахового договора.згідно з умовами цього договора страхова компанія передає в перестрахування в узгодженій з перестраховщиком частцівсі без вийнятку прийняті на страхування ризики по певному виду стр-ня або групі суміжних страов.

В цій же долі перестраховщику передається премія і він відшкодовує перестраховику в тій же частці всі сплаченні їм згідно з умовами стр-ня збитки.Основним недоліком квотного договору полягає в необхідності перестраховувати в значній частці невеликі,а отже ці ризики не мають серйозної загрози,які при інших умовах передающа компанія могла б тримати на власній відповідальності,зберігаючи великі суми премії Визначальним фактором в механізмі перпестрахування по ексцедентному договору є так зване власне утримання страхової крмпанії що представляє в більшості випадків Економічно обгрунтований рівень суми в межах якої компанія залишає на своїй відпаовідальності певну частину ризиків що страхуються передаючи в перестрахуванні суми її перевищуючи.Самим важким елементом в цьому договорі є встановлення адекватного іекономічно обгрунтовоного власного утримання компанії що передає.

Існує ряд факторів які при правильному її сочетании повинні служити визначення оптимального варіанту лімітів власного утримання:

-об'єм премії

-середня дохідність операції по відповідному видустр-ня

-територіальне розподілення застрахованих об'єктів

-розмір доходів по веденню справи

-підготовленість і практичний досвід андерайтерів

51. Договори непропорційного перестрахування та їх види

Призначення непропорційного перестрахування - гарантувати відповідальність страховика за прийнятими ризиками щодо великого сукупного збитку за визначений період. Отже, у непропорц перестрахуванні цедент сам оплачує збитки до певного розміру, а перевищення цього розміру оплачує перестраховик у межах ліміту відповідальності за договором. Відповідальність за непропорц договором установлюється в абсолютній сумі (договір ексцедента збитку) чи у % (договір ексцедента збитковості).

Згідно з договором ексцедента збитку механізм перестрахування вступає в дію тоді, коли остаточна сума збитку за застрахованим ризиком перевищує обумовлену в договорі суму (пріоритет, франшизу) у разі настання страх випадку.

Слід зауважити, що дуже великий збиток може виникнути як внаслідок однієї події, так і внаслідок кумуляції ризиків, тому покриття за ексцедентом збитку поділяють на ризиковий ексцедент збитку та катастрофічний ексцедент збитку, які можуть доповнювати один одного. У цьому виді договору покриття поширюється на збитки за ризиком і за випадком, коли неможливо запобігти кумуляції. Тому частіше таке покриття викор при автотранспортному страх-ні або страх-ні цивільної відповідальності.

...