Страхування в Україні

Договір ексцеденту збитковості орієнтований не на окремий збиток або сукупність збитків, а на окремий вид страхування або на весь страховий портфель страховика. Тому цей договір не передбачає гарантії щодо прибутку, а тільки оберігає страховика від дуже великих втрат.

Непропорційні договори перестрах мобільніші й простіші в опрацюванні. І хоха пропорційні договори виникли значно раніше непропорційних, на сьогодні договори непропорційної форми перестрахування набувають все більшого поширення.

52. Сутність співстрахування та механізм його дії

Співстрах-ня- страх-ня, при якому 2 та більше страховиків беруть участь визначеними частками у стр-ні одного і того ж самого ризику, видаючи спільні чи окремі поліси,кожний на страхову суму у своїй частці.

При цьому договір має містити умови, що визначають права і обов'язки кожного страховика.

Якщо страх-к застрахував об'єкт не на повну, він розглядається як один зі страховиків і несе відповідальність за недострахованою часткою.Інколи співстрах-ня розглядається як окремий випадок перестрах-ня, коли одночасно кілька страховиків за взаємним узгодженням приймають чи передають на страх-ня великі ризики.

Співстрахувальні ознаки можна спостерігати на прикладі перестрахувальних пулів.

Розрізняють 2 типи пулів: пули страх-ня та пули перестрах-ня.

Пул, створений на базі співстрах-ня, має принципові особливості.Він відрізняється від перестрахового пулу тим, що в полісі, який видається страхувальнику, зазначається перелік членів пулу, які беруть участь у страх-ні певного ризику, і їхня частка в страховій сумі. У тому разі, коли в пулах зі співстрах-ня беруть участь і професіональні перестраховики, які не укладають прямих договорів страх-ня, їхня частка повинна бути погоджена і підписана прямими страховиками, що беруть участь у конкретному пулі.

53. ОсобливостІ формування грошових потокІв страховикІв на фондовому ринку

Однією з визначальних рис сучасного розвитку світового фінансового ринку є поступовий перехід від вузької спеціалізації фінансових посередників до деякої асиміляції їх функцій та розширення сфери їх діяльності на суміжні сегменти фінансового ринку, що характеризується появою нових фінансових продуктів та розвитком нових технологій ризик-менеджменту.

У страховій діяльності прояв зазначених тенденцій пов'язаний, перш за все, із формуванням нових взаємозв'язків між страховим і фондовим ринком, що на сучасному етапі не обмежуються виключно здійсненням інвестиційної діяльності страховими компаніями, а й характеризуються появою нових інструментів передачі страхових ризиків - облігацій катастроф, варантів страхових ризиків, перестрахових сайдкарів тощо, які дозволяють страховим компаніям використовувати фінансову місткість фондового ринку як альтернативу операціям перестрахування (операції сек'юритизації) [2].

Відзначені особливості діяльності страхових компаній на фондовому ринку на сучасному етапі визначають і відповідні характеристики формування їх вхідних та вихідних грошових потоків, що виникають при реалізації такої діяльності.

Слід відзначити, що в процесі функціонування страхових компаній як суб'єктів фондового ринку, формування їх грошових потоків може відбуватися за різними видами діяльності - операційною, інвестиційною та фінансовою [1]. Так, участь страхових компаній у страхуванні ризиків, пов'язаних із операціями з цінними паперами, а також у страхуванні відповідальності професійних учасників фондового ринку, формує позитивний грошовий потік у вигляді надходження страхових премій за даними видами страхування. Від'ємні грошові потоки при цьому будуть пов'язані із виплатою страхових відшкодувань та здійсненням інших витрат, безпосередньо пов'язаних із обслуговуванням договорів страхування.

Що стосується операцій страхових компаній, пов'язаних із розміщенням страхових резервів та придбанням цінних паперів інших емітентів, то вони відображатимуть інвестиційну діяльність страхових компаній, і також формуватимуть вхідні (отримання відсотків та вартості облігацій, дивідендів за акціями тощо) і вихідні грошові потоки (оплата вартості цінних паперів).

Розміщення цінних паперів власного випуску страхових компаній формуватиме позитивні грошові потоки за фінансовою діяльністю, а їх погашення та виплата доходу за цінними паперами - відповідні від'ємні грошові потоки.

Віднесення операцій сек'юритизації та хеджування страхових ризиків до визначеного виду діяльності страхових компаній залежить від способу оформлення відповідних угод. Проте, як показує практика зарубіжних країн, організація сек'юритизації страхових ризиків передбачає створення самостійної юридичної особи - спеціалізованої перестрахової установи, відносини між якою та страховою компанією оформлюються за типом договорів перестрахування. У такому випадку відбувається формування грошових потоків страховика у розрізі його операційної діяльності.

Досліджуючи функціонування страхових компаній на фондовому ринку, необхідно відмітити, що у більшості випадків їх діяльність, особливо що стосується здійснення інвестицій, розміщення цінних паперів власного випуску та передачі страхових ризиків, відбувається через посередників - професійних учасників фондового ринку - андерайтерів, брокерів, компанії з управління активами, спеціальні перестрахові установи тощо. Це визначає залежність обсягів діяльності страхових компаній на фондовому ринку від розвиненості його інфраструктури.

Таким чином, страхові компанії на фондовому ринку можуть виступати не лише у своїй традиційній якості, пов'язаній із забезпеченням страхового захисту економічних суб'єктів від інвестиційних ризиків, але й виконувати функції емітента, інституційного інвестора і ризик-менеджера (при сек'юритизації страхових ризиків). Кожна із зазначених функцій реалізується в рамках відповідного виду діяльності страховика та характеризується певними особливостями формування вхідних та вихідних грошових потоків.

Враховуючи численність взаємозв'язків, що можуть формуватися між страховим та фондовим ринком в процесі діяльності страхових компаній, можна зробити висновок про високу взаємозалежність даних ринків у сучасних умовах. Так, динаміка розвитку страхового сектору значним чином визначається станом та волатильністю фондового ринку; від надійності інвестиційних вкладень та ліквідності фондового ринку залежить можливість страхових компаній своєчасно та в повному обсязі виконувати свої зобов'язання.

Размещено на Allbest.ru