Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Спеціальність 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

УДК: 336.77

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Розвиток банківської системи України в умовах глобалізації

ЧУБ ОЛЕНА

ОЛЕКСАНДРІВНА

КИЇВ-2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі банківської справи ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки України, м. Київ

Науковий консультант:

заслужений діяч науки і техніки України, доктор економічних наук, професор Мороз Анатолій Миколайович, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», завідувач кафедри банківської справи

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Грушко Віктор Іванович, Університет економіки та права «КРОК», завідувач кафедри фінансів та банківського бізнесу доктор економічних наук, професор Мозговий Олег Миколайович, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», завідувач кафедри міжнародних фінансів доктор економічних наук, старший науковий співробітник Петрик Олександр Іванович, Національний банк України, директор департаменту економічного аналізу та прогнозування

Захист дисертації відбудеться “29” листопада 2010 р. о „12-00” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.006.04 ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03680, Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03113, Київ, вул. Дегтярівська, 49 г, ауд. 601.

Автореферат розісланий “26” жовтня 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, професор ПОДДЄРЬОГІН А.М.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В сучасному світі глобалізація охопила всі сфери життєдіяльності людства, перетворившись на невід'ємну складову розвитку суспільства. Глобалізаційні процеси носять всеохоплюючий та об'єктивний характер, зумовлюючи зростання взаємозв'язків і взаємозалежності національних економічних систем. Регіональні фінансові ринки об'єднуються, утворюючи єдиний фінансовий простір з високою мобільністю капіталів, значними обсягами та швидкістю переміщення фінансових ресурсів. Під впливом глобалізаційних процесів жодна країна неспроможна раціонально формувати і реалізовувати економічну політику без урахування пріоритетів і норм ведення бізнесу учасників світової спільноти. Це потребує якісних змін в системах управління фінансовими компаніями та банками, яким потрібно адаптуватися до динамічних умов ведення бізнесу та загострення конкурентної боротьби.

Глобалізація вже стала реальністю для України, а її вплив найбільш відчутно проявляється через тенденцію стрімкого зростання частки іноземного капіталу в банківському секторі країни. Іноземні банки з належною репутацією є важливим чинником розвитку банківського сектору держави, оскільки привносять в банківську систему України інноваційні банківські технології, нові фінансові продукти, культуру корпоративного управління, сучасні стандарти обслуговування. Однак висока активність іноземних банків у придбанні банків з національним капіталом спричиняє серйозні структурні зрушення та диспропорції в банківській системі. Потужна банківська система - це атрибут суверенності держави та важлива складова її фінансової безпеки. Чільне місце банківських установ на ринку фінансових послуг, їх значний вплив на розвиток реального сектору економіки країни та об'єктивна необхідність інтеграції вітчизняних банків у світовий фінансовий простір зумовлюють пріоритетність зміцнення банківської системи України як важливої складової реформування економіки і забезпечення конкурентоспроможності держави. Щоб виконувати взяту на себе місію збереження і примноження суспільного капіталу, банки мають постійно удосконалювати інструментарій управління, оперативно реагуючи на зміну поточних суспільних потреб. Тому теоретико-методологічне обґрунтування напрямів розвитку банківської системи України в умовах поглиблення глобалізаційних процесів є важливою та актуальною науково-прикладною проблемою.

Теоретичне підґрунтя розвитку грошово-кредитних відносин та дослідження діяльності банків закладено у працях зарубіжних та вітчизняних учених М. Алексєєнка, Г. Белоглазової, О. Васюренка, В.Грушка, О. Дзюблюка, І.Івасіва, Л. Кролівецької, В. Лаврушина, І.Лютого, А.Мороза, О.Мертенса, Я.Міркіна, В.Міщенка, О.Петрика, П.Роуза, М. Савлука, Дж.Синкі, Н.Шелудько. Дослідженню проблем глобалізму та їх впливу на розвиток суспільства присвятили свої праці чимало іноземних і вітчизняних економістів, серед яких М.Алле, О.Білорус, І. Бочан, Д. Герд, П. Герст, Гж. Колодко, А. Кредісов, Д. Лук'яненко, З. Луцишин, Е. Мак-Грю, Г. Маніловська, О. Мозговий, І. Михасюк, О. Плотніков, С. Сіденко, Дж. Сорос, Г. Томпсон, Т. Циганкова, А. Філіпенко, Л. Яремко.

Віддаючи належне доробку учених, слід зауважити, що проблемам трансформації банківської діяльності в глобальному середовищі, а також вивченню можливих наслідків цього процесу для банків з національним капіталом уваги приділяється недостатньо, що негативно позначається на ефективності функціонування як банківської системи, так і суспільства загалом. Ці положення і обумовлюють актуальність, а також практичну значимість теми дисертації, яка пов'язана з необхідністю концептуального обґрунтування стратегічних напрямів розвитку банківської системи України. Важливість дослідження теоретико-методологічних засад розвитку банківської системи в умовах фінансової глобалізації, недостатній рівень вивчення цих питань у науковій літературі, їх наукова та практична значущість обумовили вибір теми дисертаційної роботи, визначили мету, завдання, логіку та зміст дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри банківської справи ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» і є складовою теми «Грошово-кредитний механізм соціально-економічного розвитку України» (номер державної реєстрації 0107U001335). Особистий внесок автора полягає у дослідженні теоретичних і практичних проблем розвитку банківської системи України в умовах поглиблення глобалізаційних процесів.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних засад розвитку банківської системи в умовах глобалізації фінансових ринків з визначенням пріоритетних напрямів її трансформації та опрацювання практичних рекомендацій щодо впровадження інноваційного інструментарію в діяльність банків.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

· дослідити еволюцію світових економічних відносин в глобальному середовищі та виявити вплив фінансової глобалізації на банківську діяльність;

· обґрунтувати напрями трансформації банківської діяльності на макро- та мікрорівні в умовах глобалізації;

· дослідити процес входження іноземного капіталу на банківський ринок України та оцінити його вплив на ефективність банківської діяльності;

· узагальнити міжнародний досвід причин виникнення та методів подолання банківських криз в глобальному середовищі;

· розкрити сутність ринку корпоративного контролю (сукупність угод злиття, придбання та поглинання) та виявити особливості його формування у вітчизняному банківському секторі;

· з'ясувати можливості залучення ресурсів та зниження ризиків на ринку корпоративного контролю за допомогою інноваційного інструментарію, а також роль інвестиційних банків в цьому процесі;

· уточнити сутнісний зміст категорії вартості, виявити джерела формування додаткової вартості в угодах злиття, придбання та поглинання банків, систематизувати методи визначення вартості банку;

· обґрунтувати пропозиції щодо впровадження в практичну діяльність банків інноваційних банківських технологій та інструментарію, розробити методичні підходи до оцінювання ефективності нововведень;

· запропонувати заходи, спрямовані на адаптацію та гармонізацію банківського законодавства України та Європейського Союзу;

· оцінити доцільність переходу до режиму таргетування інфляції та напрями практичної реалізації політики транспарентності в діяльності центральних та ділових банків в умовах поглиблення глобалізаційних процесів;

· розробити пропозиції щодо удосконалення банківського регулювання та нагляду з метою підвищення конкурентоспроможності вітчизняних банків.

Об'єктом дослідження є банківська система України та напрями її трансформації під впливом глобалізаційних процесів.

· теоретичні підходи до трактування категорії вартості через обґрунтування поняття додаткової вартості, яка виникає в результаті злиття, придбання або поглинання банку чи компанії; визначено джерела її формування, пріоритетним серед яких є синергетичний ефект; запропоновано класифікацію методів оцінки вартості банку та систематизовано переваги і недоліки кожного з методів; доведено, що в умовах вітчизняного ринку найприйнятнішим є застосування доходного підходу;

· теоретичну інтерпретацію банківських криз у глобальному середовищі, зокрема за результатами узагальнення світового досвіду запропоновано класифікацію банківських криз та методів їх подолання; доведено, що основними причинами виникнення банківських криз є лібералізація банківського ринку, недостатнє регулювання та нагляд, неадекватна якість ризик-менеджменту;

· трактування поняття транспарентності, сутнісний зміст якої поряд із загальновідомими характеристиками прозорості, відвертості, публічності доповнено такою важливою складовою як інформаційна доступність; визначено напрями практичної реалізації політики транспарентності в діяльності центральних та ділових банків в умовах поглиблення глобалізаційних процесів;

· теоретико-методологічні засади процесу реорганізації банків через проведення операцій злиття, придбання та поглинання (угод M&A) у банківському секторі, а саме: визначено мотиви здіснення угод M&A, систематизовано їх характерні ознаки та запропоновано критерії класифікації з погляду економічного змісту, виявлено специфіку здійснення в банківському секторі, структуровано технологію проведення M&A-операцій, виявлено особливості прояву та управління ризиками в процесі здійснення операцій злиття, придбання та поглинання банків;

· методологічні положення теорії агентських відносин, зокрема: визначено механізми впливу принципала на агента; поглиблено трактування змісту та здійснено розмежування понять агентські витрати та втрати, які виникають внаслідок асиметрії інформації; запропоновано класифікацію агентських втрат; виявлено основні проблемні питання розвитку агентських відносин в умовах активізації глобалізаційних процесів та запропоновано шляхи їх вирішення через формування системи корпоративного управління в банках;

· організаційні засади корпоративного управління в банках: запропоновано розмежування внутрішньої і зовнішньої підсистем корпоративного управління в банку, виявлено їх взаємозв'язки, розроблено концептуальні підходи до побудови організаційної структури банку, заснованої на принципах корпоративного управління;

набули подальшого розвитку

· систематизація банківського законодавства України з позицій його гармонізації та уніфікації із банківським законодавством Європейського Союзу, за результатами побудовано матрицю адаптації національного банківського законодавства та законодавства ЄС за такими основними напрямами: банківський нагляд, започаткування і ведення банківської діяльності, регулювання платежів, система гарантування вкладів. Дослідження проведено у двох площинах: 1) адаптація, яка визначається ступенем урахування положень законодавчих актів ЄС у національному законодавстві України; 2) гармонізація -- наближення національного законодавства до європейського права, що дозволить Україні органічно влитися у міжнародне співтовариство;

· науково-практична оцінка використання позитивного світового досвіду переходу від класичної філіальної моделі банку до моделі дистанційного обслуговування на базі Інтернет-банкінгу; розроблено методичний підхід до оцінювання ефективності Інтернет-банкінгу, що дозволить банкам активніше впроваджувати інноваційні технології ведення бізнесу;

· інноваційний інструментарій залучення фінансових ресурсів для проведення операцій злиття, придбання та поглинання, а саме: первинне публічне розміщення акцій (ІРО) - для залучення фінансових ресурсів на ринках капіталу та джерело підвищення капіталізації банку; сек'юритизація активів - для залучення ресурсів та зниження ризиків за допомогою їх трансферту на фондовому ринку. Здійснено структуризацію процесу реалізації цих інструментів, виявлено їх переваги та недоліки, визначено заходи та етапи впровадження у вітчизняну практику;

· визначення ролі та функцій інвестиційних банків на ринку корпоративного контролю, зокрема: розмежовано види діяльності (андеррайтинг, довірче управління активами і пасивами, операції з цінними паперами), систематизовано функції та завдання інвестиційних банків на цьому ринку, виявлено перспективи їх розвитку у вітчизняній практиці;

· теоретичне обґрунтування доцільності переходу до процесного підходу в організації та управлінні банківською діяльністю, а саме: виявлено переваги процесного підходу порівняно з традиційним структурним підходом; запропоновано показники оцінки ефективності бізнес-процесів; адаптовано міжнародні принципи системного управління якістю для формування політики і цілей у сфері банківських продуктів та послуг, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних банків;

· методичні підходи до реформування банківського регулювання та нагляду з урахуванням положень угоди «Базель-ІІ», зокрема виявлено наслідки її впровадження у практичну діяльність банків, доведено доцільність використання удосконалених методик оцінювання кредитного та операційного ризиків на основі внутрішніх рейтингів банків, розроблено пропозиції, спрямовані на підвищення ефективності банківського нагляду з урахуванням вимог «Базель-ІІ».

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні результати дослідження дозволяють системно підійти до визначення напрямів розвитку банківської діяльності в умовах поглиблення глобалізаційних процесів. Висновки та рекомендації дисертаційної роботи мають практичне значення.

Основні теоретичні положення наукового дослідження використовуються в банківських установах та навчальному процесі, що підтверджується відповідними довідками про впровадження, зокрема: Комітеті Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності (довідка №32 від 31.05.2010р.), Національному банку України (довідка 44-013/4595 від 21.04.2009р.), Асоціації українських банків (довідка 08-10/221 від 16.04.2010р.), ПАТ «Сбербанк Росії» (довідка №46 від 31.05.2010р.), АТ «Єврогазбанк» (довідка №321/1 від 27.05.2010 р.), ПАТ КБ «Хрещатик» (довідка №47/1-448/1 від 28.05.2010р.), ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (довідка від 20.05.2010р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним автором завершеним дослідженням. Наукові положення, висновки та пропозиції, що виносяться на захист, одержані автором одноосібно, наукові праці, наведені в списку літератури, є результатом індивідуальної роботи здобувача.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні, методологічні, методичні та практичні положення дисертаційного дослідження оприлюднені на тринадцяти міжнародних та всеукраїнських науково-теоретичних та науково-практичних конференціях. Зокрема, міжнародній науково-практичній конференції «Регіональні аспекти розвитку в умовах європейського вибору» (Сімферополь, 2007р.), міжнародній науково-практичній конференції «Забезпечення сталого розвитку банківської діяльності» (Київ, 2007р.), всеукраїнській науково-практичній конференції «Управління у сфері фінансів, страхування та кредиту» (Львів, 2007р.), міжнародній науково-практичній конференції «Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків» (Черкаси, 2007р.), всеукраїнській науково-практичній конференції «До 30-ти річчя факультету банківського бізнесу Тернопільського національного економічного університету» (Тернопіль, 2008р.), міжнародній науково-практичній конференції «Стан та проблеми інноваційної розбудови України» (Дніпропетровськ, 2008р.), Ш міжнародній науково-практичній конференції «Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків» (Черкаси, 2008р.), Ш міжнародній науково-практичній конференції «Реформування економіки України: стан та перспективи» (Київ, 2008р.), ХІ всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України» (Суми, 2008р.), ХІ всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Проблеми та перспективи становлення фінансової системи України» (м. Севастополь, 2008р.), міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток фінансових ринків та інститутів в умовах міжнародної інтеграції» (Полтава, 2009р.), ІІІ міжнародній науково-практичній конференції «Особливості функціонування національних фінансових систем в умовах поглиблення глобалізаційних процесів» (Ірпінь, 2010р.), міжнародній науково-практичній конференції «Фінансово-кредитний механізм активізації інвестиційного процесу» (Київ, 2010р.).

Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 44 наукові праці загальним обсягом 59,17 др.арк., з яких дві монографії, у тому числі одна одноосібна (загальним обсягом 19,99 д.а.), одна колективна монографія (особисто авторові належить 1,7 д.а.), 26 статей у наукових фахових виданнях, журналах, збірниках наукових праць. Результати дослідження були оприлюднені на 13 науково-практичних конференціях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків і викладена на 410 сторінках. Загальний обсяг роботи становить 368 сторінок, що містить 39 таблиць на 25 сторінках і 36 рисунків на 15 сторінках. Список використаних джерел включає 451 найменувань на 33 сторінках; 6 додатків подано на 6 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації та її важливість для вирішення завдань соціально-економічного розвитку України, визначено мету і завдання дослідження, його об'єкт, предмет і методи наукового пізнання, сформульовані положення, які характеризують наукову новизну та практичне значення роботи.

У розділі 1 «Концептуальні засади розвитку банків у глобальному фінансовому просторі» за допомогою наукового інструментарію економічної теорії та фінансової науки досліджено етапи становлення банківської системи України, еволюцію теорій глобалізму, форми прояву процесів інтеграції та глобалізації, а також визначено концептуальні засади трансформації діяльності центральних та ділових банків в глобальному середовищі.

Банківська система України пройшла кілька етапів становлення і до фінансової кризи розвивалася досить динамічно, переважно екстенсивним шляхом з орієнтацією на кількість проведених операцій і наданих послуг (табл. 1). Протягом 2001-08рр. рівень дохідності банківської діяльності в Україні був досить високим, наприклад у 2006 р. сукупні прибутки банків збільшилися майже вдвічі порівняно з попереднім роком. Високий рівень дохідності банківського бізнесу в Україні став однією з основних причин стрімкого проникнення іноземного капіталу на вітчизняний банківський ринок, яке слід визнати найвагомішою тенденцією розвитку банківської системи України в останні роки.

Таблиця 1 Структурні показники розвитку банківської системи України

Джерело: складено автором за даними : www.bank.gov.ua

Однак фінансова криза суттєво вплинула на банківську діяльність і за результатами 2009 р. банки України мають збитки в обсязі 38 450 млн грн. З огляду на різке погіршення якості кредитного портфеля, питома вага якого в сукупних активах напередодні кризи досягла рекордно високого рівня (понад 81%), банки були змушені у 2009 р. істотно збільшити резерви за активними операціями, насамперед кредитними, що не лише поглинуло весь їхній прибуток, а й призвело до збитків. Так, обсяг проблемних кредитів протягом 2009 р. збільшився у 3,9 рази, а резерви під активні операції банків за півтора року зросли з 48 409 млн грн. (на 01.01.2009 р.) до 131 530 млн грн. (на 01.06.2010 р.), або в 2,7 рази. Очевидні втрати українських банків простежуються за всіма основними параметрами їх діяльності. Оскільки у найближчому майбутньому саме глобалізація визначатиме стан фінансового середовища, врахування сучасних тенденцій розвитку світової банківської індустрії слід розглядати як визначальний чинник формування стратегії розвитку вітчизняної банківської системи.

Сутність запропонованої в дисертації структуризації інтеграційних процесів полягає у виокремленні трьох рівнів їх прояву та відповідних форм (рис. 1). На мегарівні інтеграція набуває форми фінансової глобалізації, тобто створення об'єднаного світового фінансового простору. На макрорівні інтеграційні процеси набувають форми регіоналізації -- інтеграційного процесу на рівні національних ринків зі схожими макроекономічними і структурними показниками розвитку економік (об'єднання на рівні країн регіону), в результаті якого межі країн регіону поступово стираються, країни втрачають свою відокремленість, формується єдиний економічний простір на території даного регіону, який поступово розширюється. На мікрорівні фінансова інтеграція набуває форми операцій злиття, придбання та поглинання -- об'єднання фінансових компаній, у т.ч. й банківських установ. Активний процес реалізації цих операцій на національному і міжнародному рівнях привів до виникнення банків світового масштабу, які надають широкий спектр фінансових послуг та пропонують різноманітні банківські продукти.

Вивчення сучасної міжнародної практики банківської діяльності показало, що під впливом глобалізації банківський бізнес набуває інноваційного характеру та нових рис, зокрема відбувається скорочення частки традиційних банківських операцій на користь зростання обсягів інноваційних операцій, які відповідають сучасним запитам клієнтів, відбувається консолідація банківського капіталу в національному і міжнародному масштабах. Разом з тим, національні банківські системи потрапляють у наростаючу залежність від міжнародного ринку капіталів, який в епоху глобалізації перетворився на самостійний чинник розвитку світової економіки. Під впливом глобалізаційних процесів межі національних економік поступово зникають і роблять їх все більш відкритими, для слабких економічних систем це має несприятливі наслідки, тоді як сильні економіки виграють.

На основі узагальнення особливостей прояву глобалізаційних процесів у банківській діяльності різних країн світу в дисертації систематизовано концепції глобалізації банківської діяльності, які за сферами впливу поділено на економічні та юридичні. Дослідження впливу глобалізації на розвиток банківської системи України показало, що національна банківська система з огляду на незначні обсяги капіталу порівняно із транснаціональними банками не може суттєво вплинути на світовий банківський ринок. Про це свідчить порівняння показників капіталізації та банківських активів. Так, величина сукупного балансового капіталу банків України, незважаючи на поступове зростання, залишається невисокою і становить лише 5 % від ВВП, тоді як у Росії цей показник складає 37,2 %, а у країнах Центральної Європи -- понад 40 %. Обсяг сукупних активів банківської системи України (на 01.01.2010 р.) становив 1 001 626 млн грн., або 125 203 млн дол., що становить близько 3,6% величини активів найбільшого банку світу «Роял банк Шотландії» (Royal Bank of Scotland), які на початку 2010 р. дорівнювали 3 483 000 млн дол. Це доводить, що вплив вітчизняних банків на світовий банківський сектор досить незначний, і вони роблять перші спроби виходу на міжнародний фінансовий ринок, намагаючись витримувати конкуренцію в усіх напрямах діяльності. Відтак форму участі українських банків у світових глобалізаційних процесах автором дисертації визначено як приєднання.

Обґрунтовано, що вплив глобалізаційних процесів на національні банківські системи проявляється на двох рівнях: на макрорівні -- через зміни у діяльності центральних банків і на мікрорівні -- через структурну перебудову та трансформацію діяльності ділових банків. У роботі визначено концептуальні напрями трансформації вітчизняного банківського сектору на макро- та мікро- рівнях під впливом глобалізаційних процесів. На макрорівні - поступовий перехід до режиму таргетування інфляції, впровадження політики транспарентності в банківську діяльність, розробка механізмів запобігання та подолання кризових явищ у банківській діяльності, адаптація та гармонізація банківського законодавства України та ЄС, удосконалення банківського регулювання та нагляду в контексті реалізації угоди «Базель-ІІ». На мікрорівні - реорганізація банків з національним капіталом під впливом входження іноземного капіталу, впровадження інноваційних фінансових інструментів, адаптація глобальних банківських технологій (Інтернет-банкінг), удосконалення системи корпоративного управління та ризик-менеджменту, впровадження процесного підходу в управління банком.

У розділі 2 «Іноземний капітал у банківській системі України» показано, що Україна поступово інтегрується в міжнародне фінансове середовище і вплив глобалізації стає дедалі відчутнішим. В українській економіці процеси глобалізації проявилися, насамперед, через тенденцію збільшення присутності іноземного капіталу в банківському секторі країни.

У дисертації виокремлено чотири етапи розвитку банківської системи України за ознакою присутності іноземного капіталу. На першому етапі (1991--1993 рр.) іноземного капіталу в банківській системі України майже не було. Другий етап (1994--1997 рр.) характеризується незначною присутністю іноземного капіталу, коли його вплив на вітчизняну банківську систему був неістотним. Третій етап (1998--2005 рр.) - це період помірної присутності іноземного капіталу в національному банківському секторі. Так, у 2002 р. регулятивний капітал банків з іноземним капіталом становив приблизно п'яту частину сукупного капіталу банків України, а активи -- шосту частину сукупних активів. Четвертий етап (з 2006 р. до теперішнього часу) характеризується відкритістю банківської системи для іноземного капіталу і розпочався із прийняттям змін до Закону України «Про банки і банківську діяльність» у 2006 р., коли іноземним банкам було надано право відкривати свої філії на території України. В результаті цього іноземний капітал отримав можливість широкого доступу на український банківський ринок, що спричинило суттєві структурні зрушення у банківській системі України.

Обґрунтовано, що внесення змін до Закону стало точкою структурного перелому, поділивши історію розвитку банківської системи на дві частини -- до та після активного входження іноземного капіталу. У роботі подано визначення точки структурного перелому як моменту зміни структури банківської системи або окремого банку, пов'язаного зі зміною структури власності. Проведений аналіз засвідчив, що кількість банків із 100 %-м іноземним капіталом в Україні зростає високими темпами, зокрема за період 2001-2009 рр. їх кількість збільшилася втричі, а в статутному капіталі частка іноземного капіталу зросла на 193,6 % (табл. 2). Це доводить, що в Україні немає суттєвих законодавчих бар'єрів входження іноземного капіталу в національну банківську сферу.

Аналіз географічної спрямованості інвестицій засвідчив, що перевага сформувалася на користь придбання іноземними інвесторами українських активів -- 53 % від загальної кількості угод, друге місце належить операціям, реалізованим резидентами всередині країни -- 42 %, і лише 5 % угод було укладено резидентами, які реалізували їх за межами українського ринку. Це дає підстави стверджувати, що відбувається експансія іноземного капіталу на український ринок.

Таблиця 2 Іноземний капітал в банківській системі України

Джерело: складено автором за даними : www.bank.gov.ua

У дисертації акцентовано увагу, що наслідки допуску іноземних інвестицій в українську банківську систему і в економіку загалом неоднозначні, і несуть в собі як позитивні моменти, так і певні ризики, які призводять до зміни структури банківської системи. Позитивні напрями впливу проявляються через створення якісно нового фінансово-економічного середовища; запровадження банківських інновацій, спрямованих на підвищення якості обслуговування клієнтів; покращення фінансового та організаційного менеджменту в банках; зростання сукупного рівня капіталізації банківської системи; здешевлення вартості фінансових ресурсів; підвищення якості та розширення спектру банківських послуг, зокрема й таких, які банки з національним капіталом виконати не можуть із-за своїх невисоких рейтингів; впровадження міжнародного досвіду ведення банківської справи, використання новітніх банківських технологій; зниження собівартості банківських продуктів за рахунок ефекту економії на масштабах; впровадження високих стандартів управління персоналом, розкриття інформації, контролю за ризиками; розширення можливостей кооперації у банківському секторі.

Присутність іноземного капіталу у вітчизняній банківській системі характеризується також низкою негативних проявів, які стають дедалі гострішими. Серед них --можливість захоплення банківського ринку України та зростання іноземного контролю; посилення нерівноправної конкуренції між банками з національним та іноземним капіталом; підвищення ймовірності відпливу українського капіталу до зарубіжних країн; уразливість вітчизняних банків до коливань на світових фінансових ринках; прихід на вітчизняний ринок іноземних банків, які не мають високих міжнародних рейтингів, надійності, достатнього обсягу капіталу; ускладнення механізмів банківського нагляду; ймовірність збільшення спекулятивних операцій; погіршення якості кредитного портфеля українських банків, викликане боротьбою за клієнтів з одночасним нехтуванням рівнем ризику; зменшення обсягів кредитування малого та середнього бізнесу, оскільки транснаціональні банки надають перевагу обслуговуванню корпоративних клієнтів.

Одним з найбільш негативних проявів глобалізаційних процесів визнано виникнення світових економічних та банківських криз. У роботі на основі узагальнення світової практики причин виникнення, перебігу та методів подолання банківських криз розроблено їх класифікацію: криза, що протікає на мікроекономічному рівні; кризи, що поширюються на макроекономічний рівень; кризи третього типу характеризуються повномасштабною бюджетно-фінансовою дестабілізацією і можуть закінчитися дефолтом. Банківські кризи проявляються у трьох формах: латентна, відкрита, системна.

Доведено, що основними причинами виникнення криз є лібералізація банківського ринку, недостатнє регулювання та нагляд, помилки в управлінні банками в частині ризик-менеджменту. Обґрунтовано, що саме низький рівень банківського менеджменту є головною причиною кризового стану багатьох банків, адже особливість цього бізнесу полягає в тому, що він характеризується високим ступенем ризикованості, тому будь-яка управлінська помилка неминуче призводить до втрати ліквідності, платоспроможності, і насамкінець -- до банкрутства банку. Для подолання наслідків кризи в Україні необхідно об'єднати зусилля всіх гілок влади, приділивши особливу увагу розробленню додаткових регулятивних заходів в системі банківського нагляду.

В умовах експансії іноземного капіталу закономірно виникає проблема оцінки його впливу на ефективність банківської діяльності, який може бути охарактеризований не тільки якісно, а й кількісно. Для кількісного оцінювання такого впливу в дисертації побудовано динамічну нормативно-індексну модель, в якій враховано особливості функціонування банківської системи України. Пропонований підхід базується на аналізі основних кількісних параметрів діяльності банківської системи в динаміці і дозволяє отримати інтегральний показник, що комплексно характеризує її ефективність, набуваючи значень в діапазоні від 0 до 1 (в ідеалі дорівнює 1). За результатами реалізації побудованої моделі отримано інтегральні показники, порівняння яких у двох періодах -- до та після точки структурного перелому -- показало, що після активного входження іноземного капіталу ефективність банківської діяльності суттєво погіршилась, адже у період незначної присутності іноземного капіталу цей показник становив 0,75 (2003-2005рр.), тоді як у період експансії знизився до 0,44 (2006-2008рр.).

Причинами погіршення ефективності діяльності банківської системи є те, що іноземні банки вирішують, насамперед, власні проблеми, які істотно відрізняються від системних загальноекономічних завдань, що стоять перед економікою і сформовані з огляду на національну економічну політику. Іноземні власники зорієнтовані на отримання швидких надприбутків та не зважають на економічну безпеку країни, не зацікавлені у зниженні цін та фіксації ризиків на прийнятному рівні заради підтримання стабільності української банківської системи.

У дисертації акцентовано увагу на необхідності більш жорсткого контролю та регулювання доступу іноземного капіталу в банківський сектор України, що потребує системного підходу та має базуватися передусім на заходах підтримки конкурентоспроможності банків з національним капіталом з одночасним використанням технологічних та організаційних переваг іноземних банків для підвищення інституційного потенціалу вітчизняної банківської системи. Слід обмежити приплив інвестицій із певних країн та доступ банків з низьким рейтингом, ввести обмеження на обсяг інвестицій з боку іноземних банків, законодавчо унормувати максимальний обсяг іноземних інвестицій у вітчизняну банківську систему. Вважаємо, що присутність іноземного капіталу в банківській системі доцільно обмежити рівнем 50 % (за показником частка іноземного капіталу в сукупних банківських активах), що дозволить України залишитися в групі «незалежні країни» за класифікацією експертів МВФ. Основним принципом регулювання процесів інтеграції національного та іноземного банківського капіталу має бути захист вітчизняного банківського капіталу на державному рівні.

У розділі 3 «Структурна перебудова банків України під впливом входження іноземного капіталу» розкрито економічну сутність та функції ринку корпоративного контролю, який формується в Україні, виявлено його вплив на структурні зрушення у банківському секторі, здійснено системне дослідження категорії вартості та джерел виникнення додаткової вартості в процесі реорганізації банків, систематизовано методи оцінювання вартості банку.

У процесі дослідження виявлено, що протягом останніх десятиліть у світовій практиці відбувається активізація такого сегмента фінансового ринку як операції злиття, придбання та поглинання, відомого як ринок M&A-операцій. Так, у 1999 р. в світі було реалізовано близько 40 000 таких операцій на суму 3,4 трлн дол. . Процеси злиття, поглинання та придбання набули міжнародних масштабів, ставши яскравим проявом глобалізації. Активізація M&A-операцій зумовлює фундаментальні зрушення у галузевій структурі економіки та формує новий сегмент фінансових відносин - ринок корпоративного контролю. На основі вивчення особливостей прояву економічних відносин, які виникають у процесі здійснення M&A-операцій, сформульовано авторське визначення поняття ринку корпоративного контролю.

За своїм економічним змістом ринок корпоративного контролю є сукупністю економічних відносин, які регулюють перерозподіл прав власності через проведення операцій злиття, поглинання та придбання пакета акцій компанії чи банку. Товаром на цьому ринку є права власності, що дозволяють отримати контроль над компаніями чи банками, а основною функцією - ефективний перерозподіл прав власності на активи між учасниками ринку.

Як показав здійснений автором аналіз, в Україні найвища активність інвесторів щодо придбання активів спостерігається в банківському секторі. Так, впродовж 2004--08 рр. було укладено 22 угоди про купівлю українських банків, що становить 12 % від середньої кількості банків, які мають ліцензію НБУ, а загальний обсяг операцій склав 7541,75 млн дол. (табл.3). Щодо географічної структури іноземних інвестицій, спрямованих на здійснення операцій злиття та придбання в банківському секторі, то безперечними лідерами залишаються російські фінансові компанії, на другому місці - австрійський капітал, далі - капітал з Франції, Італії та Угорщини. Незважаючи на фінансову кризу, іноземні інвестори продовжують досить активно укладати угоди придбання українських банків, зокрема у 2008 р. банківський сектор забезпечив майже половину всього приросту прямих іноземних інвестицій в Україну укладенням 8 угод обсягом 1,92 млрд дол. Постійно зростає й кількість банків з іноземним капіталом, частка яких в банківській системі України склала 29% (51 банк із 176 діючих на 01.09.2010 р.).

У дисертації акцентовано увагу на тому, що у процесі ініціації операцій на ринку корпоративного контролю вирішальним чинником є визначення основної мети, якої прагнуть досягти учасники угоди. Виходячи з мотивів операції, визначаються бажані характеристики об'єкта злиття, поглинання чи придбання, без чого неможливо правильно обрати майбутній банк-претендент, визначити тактику проведення і структуризацію операції. Обґрунтовано, що основним мотивом здійснення операцій на ринку корпоративного контролю є зростання вартості банку за рахунок створення в процесі реорганізації додаткової вартості, під якою розуміють різницю між прогнозованою (після реорганізації) та теперішньою вартістю банку.

Таблиця 3 Найбільші за обсягами угоди злиття та придбання банків в Україні у 2004--2009 рр.

За такого трактування додаткова вартість може бути додатною, якщо вартість банку після реорганізації дійсно зросла, нульовою, якщо цей процес ніяк не вплинув на вартість банку, або від'ємною за умови зниження вартості бізнесу після проведення операції. Очевидно, що ініціатори проведення злиття, придбання та поглинання розраховують отримати додатне значення додаткової вартості, якщо не в короткостроковому, то в довгостроковому періоді, інакше здійснення такої масштабної операції втрачає будь-який сенс. До основних раціональних мотивів проведення M&A-операцій також належать: економія за рахунок масштабів та вертикальної інтеграції, комбінування взаємодоповнюючих ресурсів, податкові пільги, розширення продуктового ряду, підвищення якості й ефективності менеджменту.

У межах проведеного дослідження узагальнено та систематизовано характерні ознаки операцій злиття, придбання та поглинання, запропоновано критерії їх класифікації, такі як: результат операції, величина банків чи компаній, мета акціонерів, рівень ухвалення рішень про операцію, воля сторін у здійсненні операції, що дозволяє здійснити чітке розмежування та виявити відмінності кожного виду операцій. Здійснено структуризацію процесу здійснення M&A-операцій, який включає такі основні етапи: 1) визначення вартості банку; 2) формування інвестиційної історії та стратегії банку, який продається; 3) презентація інвестиційного меморандуму банку визначеній цільовій групі інституційних інвесторів та вибір інвестора; 4) остаточні переговори та завершення операції. Доведено, що в процесі проведення M&A-операцій вирішальне значення має встановлення реальної ринкової вартості банку, яка є відправною точкою для визначення ціни угоди. В ідеалі ціна продажу банку має збігатися з його справедливою ринковою вартістю.

Найбільш важливим та очевидним джерелом зростання вартості банку в M&A-операціях є отримання синергетичного ефекту. Крім того, існують й інші джерела створення додаткової вартості в процесі реорганізації банків -- нові стратегічні цілі, приховані можливості, кадровий потенціал, рівень розвитку інфраструктури банку, до якої належать: мережа філій, взаємини з клієнтами, система управління ризиками і ліквідністю, автоматизація розрахунків. Вартість банку також може збільшитися за рахунок нематеріальних активів. Підкреслено, що ідентифікацію цих чинників слід розглядати як найважливіше завдання управління банком після завершення M&A-операції.

У процесі дослідження з'ясовано, що визначення ринкової вартості банку може ґрунтуватися на двох концептуально різних підходах, суть яких полягає в оцінюванні банку як єдиного майнового комплексу або визначення вартості його окремих елементів -- активів, зобов'язань, капіталу. Виявлено, що на цей час немає загальноприйнятої класифікації методів оцінювання вартості бізнесу. За результатами здійсненої автором систематизації методи оцінювання вартості банку згруповано за трьома підходами: витратний, порівняльний і доходний (табл.4).

Таблиця 4 Класифікація методів оцінювання вартості банку

Запропонована класифікація дозволяє розглядати та аналізувати банк з різних позицій, зокрема з погляду акумулювання ним доходів та майбутніх вигод, витрат на створення і підтримку бізнесу, сприйняття банку ринком. У роботі кожен з методів оцінювання вартості банку проаналізовано з позицій доцільності його застосування, виявлено їх переваги та недоліки. Показано, що вибір методу залежить від конкретних умов, доступності інформації, вимог суб'єктів оцінювання, до яких належать власники, менеджмент, клієнти та контрагенти, інвестори, наглядові та контрольні органи, які й визначають основні цілі і завдання процесу. Доцільність застосування того чи іншого підходу безпосередньо залежить від мети оцінювання, вживаного стандарту вартості, частки оцінюваної власності, однак паралельне використання багатьох методів не підвищує точність результату, тому слід обмежуватися тими, які відповідають цілям оцінювання. За результатами дослідження зроблено висновок, що оцінка ринкової вартості банку буде найточнішою за умови застосування доходного підходу.

У розділі 4 «Фінансове забезпечення угод на ринку корпоративного контролю» розкрито роль та функції інвестиційного банку на ринку корпоративного контролю, виявлено можливості використання інноваційних фінансових інструментів для забезпечення реалізації угод злиття, придбання та поглинання банків, досліджено особливості управління банківськими ризиками в процесі здійснення M&A-операцій.

На ринку корпоративного контролю особливе місце належить інвестиційним банкам, які підвищують ефективність проведення M&A-операцій, виконуючи функції професійного андеррайтера та забезпечуючи рух капіталу від інвесторів до реципієнтів. Інвестиційний банк спеціалізується на організації випуску, гарантуванні розміщення та торгівлі цінними паперами, а також фінансовому консультуванні клієнтів щодо проведення M&A-операцій. У розвинених країнах практично жодна M&A-операція не відбувається без участі інвестиційного банку, така ж тенденція простежується й в Україні. Доцільність залучення інвестиційного банку як консультанта залежить від особливостей тієї чи іншої ситуації, однак організація успішної операції неможлива без залучення професійного андеррайтера. За таких обставин банкам з національним капіталом слід розширити надання андеррайтерських послуг, організації та реалізації угод злиття, придбання та поглинання.