Розвиток банківської системи України в умовах глобалізації

З урахуванням обсягів та темпів зростання ринку корпоративного контролю в банківському секторі, а також з огляду на необхідність подолання наслідків банківської кризи та гостру потребу в рекапіталізації багатьох банків з національним капіталом актуалізується проблема залучення ресурсів для проведення M&A-операцій. Одним з ефективних механізмів залучення фінансових ресурсів на ринках капіталу стало первинне публічне розміщення акцій (IPO). Загальний обсяг ресурсів, залучених за допомогою IPO українськими компаніями за період 1991-2010 рр., становить близько 3,5 млрд дол., або 8,5 % від прямих іноземних інвестицій в Україну, тоді як у Росії -- 20%, що свідчить про недооцінку у вітчизняній практиці інструментарію ІРО. Важливо підкреслити, що IPO одночасно є й джерелом поповнення капіталу нещодавно створеними банками, й способом для первинних інвесторів вийти з участі в капіталі та отримати дохід від своїх інвестицій. Реалізація IPO вимагає участі двох груп учасників -- зовнішньої сторони та внутрішньої -- андеррайтера, що срияє активізації діяльності інвестиційних банків.

Критичний аналіз способів проведення ІРО показав, що на практиці найпоширенішими залишаються три основні методи: фіксованої ціни (відкрита пропозиція); аукціону; формування книги заявок. Серед комбінованих методів на вітчизняному ринку найпоширенішим є підхід, коли метод формування книги заявок використовується для продажу акцій банку інституційним або іноземним партнерам, а з метою розміщення акцій серед дрібних інвесторів використовується метод відкритої пропозиції.

У дисертації наголошено, що у процесі здійснення операцій на ринку корпоративного контролю рівень ризикованості діяльності банку цікавить потенційних інвесторів не менше, ніж прибутковість, адже після завершення M&A-операцій ризики об'єкта придбання стають їхніми власними ризиками. У роботі продемонстровано, що для банку важливі всі етапи процесу управління ризиками, адже між ними існує тісний взаємозв'язок, однак для різних учасників M&A- операцій етапи не рівнозначні. Для потенційних інвесторів найважливішими є ідентифікація та оцінювання загального рівня ризикованості об'єкта придбання. Для власників банку, котрі мають намір його продати, найважливішим стає застосування таких методів управління, які дозволяють за порівняно короткий період суттєво знизити ризики і в такий спосіб підвищити вартість банку. До таких методів належать страхування, хеджування та сек'юритизація.

У процесі дослідження було виявлено, що сек'юритизація активів на європейських та американських ринках залишається одним із популярних інструментів управління ризиками та залучення капіталу. Серед країн СНД три країни -- Росія, Казахстан та Україна долучилися до практики сек'юритизації. В Україні лише 11 банків використали механізми сек'юритизації (Приватбанк, Надра, Укргазбанк, Укрексімбанк, Форум, Укрсоцбанк, ПУМБ, Фінанси і кредит, Укрсиббанк, Південний, VAB банк, Альфа-банк), а сукупний обсяг реалізованих банками угод сек'юритизації становить близько 3000 млн дол. (на 01.09.2010 р.). У роботі проаналізовано переваги механізмів сек'юритизації активів як для банку-кредитора, так і для інвестора, окреслено шляхи їх широкого впровадження у вітчизняну практику. Основна перевага сек'юритизації полягає в тому, що цей механізм дозволяє сформувати ресурси саме за рахунок фондового ринку, де його вартість завжди відносно нижча, а передача грошових вимог суттєво знижує ризики первинного кредитора. В дисертації узагальнено основні методи реалізації угод сек'юритизації (класичний, синтетичний та накопичувальний), виявлено їх особливості. Показано, що найскладнішим є класичний метод, за якого банк продає кредитний портфель, після чого може або продовжувати обслуговування виданих ним кредитів, або покупець залучає іншу структуру як операційну службу зі збирання і передачі грошових надходжень. Підкреслено, що в Україні механізми сек'юритизації активів хоча й запроваджено, проте застосовуються вони недостатньо, хоча є ефективним способом зниження кредитних ризиків, які значно зросли в банках під час кризи.

У розділі 5 «Розвиток інноваційних банківських технологій, інструментарію та менеджменту в глобальному середовищі» досліджено проблеми формування системи корпоративного управління у вітчизняній банківській системі, впровадження процесного підходу в банківську діяльність, трансформації традиційних організаційних форм ведення банківського бізнесу в напрямі переходу до дистанційного обслуговування клієнтів на базі Інтернет-банкінгу.

У дисертації наголошено, що в умовах експансії іноземного капіталу та пов'язаного з цим зростання рівня конкуренції для банків з національним капіталом актуалізуються питання підвищення якості корпоративного управління. В основу формування принципів корпоративного управління покладено агентську теорію, яка є одним із напрямів неоінституційної економічної теорії і виникла у процесі еволюції форм власності від одноосібного володіння до корпоративної власності. Агентською теорією передбачається, що у ділові відносини вступають дві сторони, одна з яких -- принципал -- володіє і розпоряджається на свій розсуд фінансовими ресурсами та реалізує комплекс дій, спрямованих на досягнення стратегічної мети, а друга -- агент -- є найманим працівником та діє за дорученням принципала в його інтересах. У роботі визначено механізми впливу принципала на агента, обґрунтовано необхідність розмежування понять агентські витрати та втрати, що виникають внаслідок асиметрії інформації, розроблено класифікацію агентських втрат. Запропоновано шляхи вирішення проблем розвитку агентських відносин в умовах активізації глобалізаційних процесів за допомогою удосконалення систем корпоративного управління в банках.

Обґрунтовано доцільність виокремлення внутрішньої та зовнішньої підсистем корпоративного управління. Внутрішня підсистема складається власне з органів управління самого банку, а зовнішня -- з чотирьох груп стейкхолдерів: клієнтів і постачальників; регулятивних органів; інвесторів; суб'єктів, що впливають на репутацію банку. Найбільш впливовим групами є клієнти і регулятивні органи, наявність яких й визначає специфіку банківської галузі й поведінку регулятора банків. Проведене дослідження показало, що за період 2004--2007 рр. у системі корпоративного управління банків України відбулися позитивні зміни, і, за оцінками експертів, воно знаходиться на задовільному рівні, однак банкам з національним капіталом слід постійно підвищувати рівень корпоративного управління аби успішно конкурувати із зарубіжними банками, а якщо витримати конкуренцію не вдасться і виникне необхідність продажу банку, то відчутно підвищити його вартість, оскільки система корпоративного управління є важливим чинником зростання вартості бізнесу. Підвищення рівня корпоративного управління дозволить банкам вирішити питання проблемних кредитів й зміцнити довіру потенційних контрагентів (вкладників, клієнтів, кредиторів, інвесторів). Від створення належної системи корпоративного управління у банківському секторі виграють усі зацікавлені сторони: самі банки, банківська система в цілому, акціонери банків, держава та суспільство.

Одним із важливих напрямів підвищення ефективності діяльності сучасного банку є застосування процесного підходу до організації та управління. Зараз у вітчизняних банках превалює структурний підхід, за якого управління здійснюється через елементи організаційної структури, такі як департаменти, управління, відділи, бюро, а взаємодія між ними відбувається через посадових осіб (начальників бюро, відділів, департаментів) та структурні підрозділи вищого рівня. На відміну від цього, за умови запровадження процесного підходу ресурси та види діяльності, спрямовані на отримання певного банківського продукту, розглядаються як цілісний комплекс і підпорядковуються досягненню кінцевого результату, що уможливлює суттєве підвищення результативності та ефективності діяльності банку. Переваги процесного підходу для банків виявляються у швидкості реакції на внутрішні та зовнішні зміни, зниженні операційних витрат, скороченні часу на різні процедури, підвищенні точності їх виконання. Окремі ускладнення, наприклад надмірні або дубльовані операції, усуваються за допомогою реінжинірингу бізнес-процесів. У роботі запропоновано заходи, які підвищують ефективність реалізації можливостей процесного підходу, а саме: спрощення бізнес-процесів; об'єднання функцій; скорочення функцій контролю. Також банку слід провести ідентифікацію процесів, визначивши мету діяльності, політику і цілі (завдання), процеси, їх послідовність, відповідальних та стан документації.

Проведений теоретичний аналіз показав, що головним рушійним механізмом та каталізатором змін у глобалізованому світі став розвиток інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), широке застосування яких визнано пріоритетним напрямом суспільного розвитку. Серед ІКТ безперечне лідерство належить глобальній мережі Інтернет, яку банки активно використовують для здійснення широкого спектра банківських операцій та надання фінансових послуг. Це зумовлює трансформацію традиційної банківської діяльності та появу нових організаційних форм ведення банківського бізнесу. Так, в більшості країн спостерігається тенденція переходу від класичної філіальної моделі банку до моделі дистанційного обслуговування на базі Інтернет-банкінгу, кількість користувачів якого постійно зростає. банківський глобалізація капітал кредитний

В Україні частка банків, які надають Інтернет-послуги становить близько 7%, а частка користувачів Інтернет-банкінгу - 2%, тоді як у розвинених країнах - 70% та 65% відповідно. У вітчизняному банківському секторі 90 % ринку дистанційних послуг належить Приватбанку (система «Приват-24»), СЕБ банку та Укрексімбанку. В дисертації узагальнено та систематизовано переваги Інтернет-банкінгу для різних груп стейкхолдерів -- користувачів, банків, розробників програмного забезпечення, держави. Запропоновано методичний підхід до визначення ефективності Інтернет-банкінгу, в основу якого покладено метод чистого дисконтованого доходу (ЧДД). Виявлено перешкоди на шляху широкого впровадження дистанційного банківського обслуговування (відносно низький рівень комп'ютеризації, юридичний та технологічний ризики, недосконалість систем захисту інформації, ліцензування банківської діяльності в Інтернеті) та запропоновано шляхи їх подолання, які стосуються внесення змін до законодавства та підвищення якості захисних систем.

У розділі 6 «Трансформація банківської діяльності на макрорівні під впливом глобалізаційних процесів» визначено напрями адаптації та гармонізації банківського законодавства України та ЄС, передумови переходу в сфері грошово-кредитної політики до режиму таргетування інфляції, обґрунтовано необхідність ширшого впровадження транспарентності в діяльність центральних та ділових банків, розкрито об'єктивну необхідність регулювання банківської діяльності на міжнародному рівні та перспективи впровадження положень угоди про достатність капіталу «Базель ІІ» у вітчизняну практику.

Дослідження напрямів уніфікації законодавства України та Європейського Союзу проведено у двох площинах: 1) адаптація, яка визначається ступенем урахування положень законодавчих актів ЄС у національному законодавстві України; 2) гармонізація як наближення національного законодавства до європейського права (рис. 2). Автором розроблено матрицю адаптації національного банківського законодавства та законодавства ЄС за такими напрямами: банківський нагляд, започаткування і ведення банківської діяльності, регулювання платежів, система гарантування вкладів. Пропозиції автора, спрямовані на гармонізацію банківського законодавства України та Директив, Регламентів і Рекомендацій ЄС, стосуються приведення Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» у відповідність до ст. 7 Директиви 94/19/ЄС, а також врахування положень Директиви 94/19/ЄС щодо суб'єктів, на яких поширюється дія системи гарантування депозитів, а саме юридичних осіб. Подальша робота в напрямі гармонізації банківського законодавства та вимог ЄС дозволить Україні в майбутньому органічно влитися у міжнародне співтовариство та стати його повноправним членом.

Рис. 2. Напрями уніфікації банківського права України до права ЄС

У дисертації акцентовано, що на макрорівні одним із найважливіших напрямів трансформації банківської діяльності під впливом глобалізації стає поступове коригування грошово-кредитної політики та механізмів її реалізації, а проблема підтримання внутрішньої інфляції на нейтральному рівні перейшла у ранг першочергових завдань центральних банків. Вивчення зарубіжного досвіду показало, що на сучасному етапі розвитку світових грошово-кредитних відносин пріоритетним є режим таргетування інфляції. Обґрунтовано, що проблеми пошуку дієвих засобів приборкання інфляції актуалізуються й для України, адже за період 2004-08 рр. середній показник інфляції склав 13,8%, що негативно впливає на довгострокове економічне зростання. Зараз грошово-кредитна політика в Україні підпорядкована зовнішньоекономічній ситуації і основний обсяг емісії грошей відбувається за допомогою валютних інтервенцій, а не процентних інструментів. Цілком очевидно, що така політика потребує реформування, оскільки орієнтована, насамперед, на забезпечення післякризового економічного відновлення, а не на сталий економічний розвиток. Результати аналізу та систематизації переваг і недоліків режиму таргетування інфляції узагальнено за допомогою побудованої автором матриці “Переваги-недоліки / інфляція - таргетування”, окреслено передумови впровадження цього режиму в Україні.

Встановлено, що в умовах глобалізації важливою характеристикою реалізації як грошово-кредитної політики центральними банками, так і стратегії розвитку окремої банківської установи стає транспарентність. На основі проведеного в дисертації теоретичного аналізу сутнісного змісту поняття транспарентності обґрунтовано, що поряд із загальновідомими характеристиками прозорості, відвертості, публічності його слід доповнити такою властивістю як інформаційна доступність, оскільки недоступність інформації робить закладені в правових нормах можливості та наміри щодо їх реалізації декларативними і фіктивними.

Стратегічною метою впровадження транспарентності у діяльність центральних банків є формування високої довіри суспільства до грошово-кредитної політики на основі її правильного розуміння учасниками фінансового ринку. Вивчення міжнародного досвіду показало, що відкрита інформаційна політика центрального банку підвищує довіру суспільства, наслідком чого стає зниження волатильності фінансових ринків та стабільніший розвиток країни в цілому. Разом з тим, транспарентність не означає абсолютної прозорості діяльності центрального банку, а її застосування має певні обмеження. Комплексне використання комунікаційних каналів дозволяє центральним банкам інформувати широку аудиторію про свою діяльність.

У роботі акцентовано, що інформаційна відвертість важлива не тільки на рівні центрального банку, але й на рівні ділових банків. Разом з тим, проблема підвищення рівня транспарентності для українських банків залишається актуальною, оскільки індекс прозорості українських банків у 2010 р. склав 42,7%, знизившись порівняно з 2009 р. на 6,1 п.п., а загалом за період з 2006р. до 2010р. його зростання було незначним - 0,8 п.п. Підвищення транспарентності ділових банків позитивно впливає на банківську систему, оскільки дає змогу спостерігати за реальним фінансовим станом банків, уникнути ажіотажних та спекулятивних змін курсів іноземних валют і процентних ставок в окремих банках, уможливлює ранню діагностику погіршення фінансової стійкості банку та зростання рівня його ризикованості. Ступінь розкриття інформації регулюється насамперед мотивами доцільності, а основним стимулом для підвищення транспарентності українських банків є умови залучення ресурсів на міжнародних ринках, адже у випадку емісії банком не тільки облігацій, а й акцій, вимоги до транспарентності значно підвищуються.

Доведено, що активізація глобалізаційних та інтеграційних процесів створює об'єктивну необхідність регулювання банківської діяльності на міжнародному рівні, адже контроль за банківською сферою слід розглядати як відповідальність кожної держави перед суспільством щодо забезпечення фінансової стабільності і надійності банків, збереження суспільного капіталу та підтримання сталого економічного розвитку. В банківському секторі контроль реалізується за допомогою як регулятивної, так і наглядової діяльності. Уніфіковані стандарти з регулювання секторів фінансових послуг розробляються міжнародними організаціями і в подальшому служать основою для прийняття національних регулятивних норм, тоді як система нагляду за дотриманням цих стандартів діє в кожній окремій країні. Обґрунтовано, що на міжнародному рівні пріоритети залишаються за регулятивною діяльністю, тоді як на національному рівні -- за наглядовою.

Глобалізація фінансових ринків створила об'єктивну необхідність прийняття нової угоди «Базель ІІ», метою якої стало забезпечення одноманітності методик оцінювання достатності капіталу банків та підвищення ефективності банківського нагляду на основі контролю та управління ризиками. В дисертації показано, що наслідки запровадження положень цієї угоди можуть мати для українських банків негативні наслідки, оскільки коефіцієнти кредитного ризику підвищаться практично для всіх національних позичальників та зростуть вимоги до структури та достатності банківського капіталу для цілей розкриття інформації. Порівняння базової та вдосконаленої методик оцінювання ризиків на основі внутрішньобанківських рейтингів показало, що у процесі застосування базової методики з чотирьох характеристик ризику три встановлюються наглядовими органами, що значною мірою обмежує свободу дій банку щодо оцінювання кредитного ризику та можливість вибору оптимальної системи оцінювання ризиків. Удосконалена методика забезпечує певну свободу дій та дає змогу банкам самостійно визначати вхідні параметри для розрахунку ризику. За результатами проведеного дослідження розроблено пропозиції щодо підвищення ефективності банківського нагляду в контексті нової Базельської угоди.

Під впливом глобалізаційних процесів поступово відбувається гармонізація міжнародних та національних правил банківського регулювання та нагляду. Регулювання банківської діяльності на міжнародному рівні не має на меті уніфікацію організаційних моделей структур, які в окремих країнах здійснюють нагляд за діяльністю секторів фінансових послуг. Найважливіше, щоб регулятивно-наглядові органи різних країн керувалися в своїй діяльності одними й тими ж принципами і стандартами, а також мали всі необхідні повноваження для ефективного виконання поставлених перед ними завдань, які обов'язково мають бути закріплені на законодавчому рівні.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і подано нове вирішення важливої науково-прикладної проблеми - обґрунтування теоретико-методологічних засад розвитку банківської системи в умовах глобалізації фінансових ринків та визначення пріоритетних напрямів трансформації банківської діяльності. Це дозволило сформулювати висновки теоретико-концептуального та науково-прикладного характеру.

1. На сучасному етапі найважливішою характеристикою розвитку світових суспільно-економічних відносин є глобалізація. Встановлено, що пріоритетною сферою прояву глобалізаційних процесів є фінансова глобалізація, під якою розуміють об'єднання в єдину світову систему всієї сукупності міжнародних фінансових відносин. За умов, коли жодна національна економіка не може існувати відокремлено від світового господарства, завдання кожної країни полягає в максимізації позитивних і мінімізації негативних наслідків глобалізаційних процесів. Обґрунтовано, що інтеграція міжнародних фінансових відносин проявляється на трьох рівнях, набуваючи різних форм. На мегарівні інтеграція набуває форми фінансової глобалізації, на макрорівні -- регіоналізації, на мікрорівні -- форми злиття, придбання та поглинання компаній і банків.

2. Обґрунтовано, що вплив глобалізаційних процесів на національні банківські системи проявляється на двох рівнях: на макрорівні -- через зміни у діяльності центральних банків, на мікрорівні -- через реорганізацію та трансформацію діяльності ділових банків. На макрорівні такі зміни зумовлюють еволюцію цілей і завдань центральних банків, коригування грошово-кредитної політики та механізмів її реалізації, реформування банківського нагляду. На мікрорівні вплив глобалізації проявляється у реорганізації банків, яка є результатом активізації операцій злиття, придбання та поглинання, у впровадженні інноваційних фінансових інструментів та технологій, удосконаленні систем управління банком, появі нових банківських послуг, зокрема таких як дистанційний банкінг.

3. Дослідження впливу глобалізації на економіки різних країн дає підстави зробити висновок про її суперечливі наслідки. До позитивних наслідків можна віднести вільний рух трудових ресурсів та переміщення капіталу, активний розвиток міжнародних фінансових ринків та міжнародної торгівлі, поширення інноваційних технологій та їх інтенсивне використання. Негативною стороною глобалізації є збагачення окремих країн за рахунок країн, що розвиваються, фінансові піраміди (понад 90 % капіталу у світі -- це спекулятивний капітал), збільшення диференціації доходів між країнами, посилення фінансової залежності країн, які розвиваються, що виявляється, насамперед, у збільшенні зовнішніх боргів останніх, суттєве зростання різновидів та рівня ризиків. Підкреслено, що одним з найбільш негативних проявів глобалізаційних процесів є виникнення світових криз. На основі аналізу світового досвіду особливостей виникнення, форм прояву та різновидів банківських криз запропоновано їх класифікацію та з'ясовано, що в цілому кризи відображають складний процес пристосування банківських систем до нових макроекономічних умов, однак у більшості випадків головною причиною кризового стану банків є низький рівень банківського менеджменту. Встановлено, що у більшості країн підтримкою проблемних банківських установ займаються уряди за допомогою методів пруденційного нагляду, кредитів центробанків, а також викупу проблемних банків приватними компаніями, отже ці заходи слід ширше запроваджувати й у вітчизняній практиці. Підкреслено, що в Україні для подолання наслідків кризи в банківській сфері необхідно розробити додаткові вимоги щодо регулювання банківської діяльності та посилення банківського нагляду в частині ризик-менеджменту.

4. Встановлено, що в процесі інтеграції України до міжнародних фінансових ринків вплив глобалізації проявляється через зростання присутності іноземного капіталу в банківському секторі країни. Наслідки допуску іноземних інвестицій в українську банківську систему неоднозначні. Порівняльний аналіз ефективності банківської діяльності до та після активного входження іноземного капіталу, здійснений за допомогою динамічної нормативно-індексної моделі, довів, що з приходом іноземних банків ефективність знизилась. Це стало наслідком того, що іноземні банки вирішують насамперед власні проблеми, які підпорядковані стратегіям материнських компаній та істотно відрізняються від системних загальноекономічних національних пріоритетів. Обґрунтовано, що за таких обставин подальший розвиток банківської системи України визначатиметься спільними зусиллями всіх учасників: банків -- щодо зростання внутрішньої ефективності діяльності, законодавчих та регулятивних органів -- у напрямі регулювання доступу та визначення умов входження іноземного капіталу до національного банківського сектору, держави -- для вирішення окреслених проблем на загальнонаціональному рівні. Основним принципом регулювання процесів інтеграції національного та іноземного банківських капіталів має бути захист інтересів банків з національним капіталом.

5. За результатами дослідження сучасних тенденцій розвитку світових фінансових ринків виявлено стрімке зростання обсягів операцій злиття, поглинання та придбання компаній та банків (M&A-операції), яке набуло міжнародних масштабів, ставши яскравим проявом глобалізації. Сукупність таких операцій формує новий сегмент фінансового ринку -- ринок корпоративного контролю, функцією якого є перерозподіл прав власності через проведення злиття, поглинання та придбання пакета акцій банку чи компанії. Результати кількісного аналізу показали, що в Україні ринок корпоративного контролю розвивається досить динамічно, а найвища активність іноземних інвесторів спостерігається в банківському секторі. Проведення операцій на ринку корпоративного контролю забезпечує участь великих стратегічних інвесторів у процесі капіталізації українських банків. Незважаючи на фінансову кризу, іноземні інвестори продовжують укладати угоди про придбання банківських установ. Це доводить, що за умов входження іноземного капіталу ринок корпоративного контролю перетворюється у важливий механізм капіталізації та реструктуризації банківської систем України.

6. Обґрунтовано, що у процесі проведення операцій на ринку корпоративного контролю вирішальним є встановлення реальної ринкової вартості банків, яка є відправною точкою для визначення ціни угоди. У результаті реалізації M&A-операції ринкова вартість новоствореного банку має бути вищою, ніж сума ринкових вартостей кожного окремого банку до злиття, а різниця між ними формує додаткову вартість. Найбільш важливим джерелом зростання вартості банку в M&A-операціях є отримання синергетичного ефекту. З'ясовано, що оцінювання ринкової вартості банку доцільно проводити за допомогою різних методів залежно від типу угод (злиття, придбання чи поглинання). Встановлено, що на сучасному етапі розвитку банківської системи оцінка ринкової вартості банку з урахуванням його цільових установок та перспектив подальшого розвитку буде найточнішою за умови застосування доходного підходу.

7. Підвищення вартості банку можливе як за рахунок максимізації грошових потоків, так й завдяки зниженню ризиків, оскільки між фінансовими потоками банку та загальними параметрами ризиків існує тісний взаємозв'язок. У процесі проведення M&A-операцій слід виявити саме ті ризики, які найбільше впливають на вартість банку. Для інвесторів важливо ідентифікувати всі ризики об'єкта придбання, оцінити їх величину, тоді як для продавців банку найважливішим є швидке та суттєве зниження ризиків, яке дозволяє підвищити вартість банку. За результатами дослідження можливостей практичного застосування різних методів зниження банківських ризиків встановлено, що в умовах вітчизняного ринку найбільш ефективним є механізм сек'юритизації активів, який дозволяє знизити кредитні ризики, ризики реінвестування та ліквідності, що зросли в кризовий період. Класична схема сек'юритизації активів включає комплекс механізмів: алокацію, розпилювання і перерозподіл ризиків, а також зниження інформаційних і агентських витрат. В Україні механізми сек'юритизації хоча й запроваджено, проте застосовуються вони недостатньо, незважаючи на низку очевидних переваг. Основна перевага сек'юритизації полягає в тому, що цей механізм дозволяє не лише знизити ризики, але й сформувати банківські ресурси за рахунок фондового ринку, де їхня вартість завжди відносно нижча, а передача грошових вимог ізолює їх від ризиків банкрутства первинного кредитора, якому належали такі вимоги.

8. На основі дослідження динаміки обсягів та темпів зростання ринку корпоративного контролю в банківському секторі, а також з огляду на необхідність подолання наслідків банківської кризи та гостру потребу в рекапіталізації багатьох вітчизняних банків зроблено висновок про актуальність пошуку ефективних інструментів залучення довгострокових ресурсів у банківську систему, одним із яких є первинне публічне розміщення акцій (IPO). Використання ІРО в цілому позитивно впливає на діяльність та репутацію банків, оскільки це вдала можливість представити інвесторам банк і залучити значний безстроковий капітал. Встановлено, що хоча процедура IPO може проводитися різними способами, однак на вітчизняному ринку найприйнятнішим є комбінований метод, за якого формування книги заявок використовується для продажу акцій банку інституційним або іноземним партнерам, а з метою розміщення акцій серед дрібних національних інвесторів використовується метод відкритої пропозиції. У процесі ІРО особливе місце належить інвестиційним банкам, які виконують функції андеррайтера, забезпечуючи ефективне функціонування механізмів фінансового забезпечення операцій злиття і придбання. Однак в Україні андеррайтерські послуги надають, в основному, банки з іноземним капіталом. Банкам з національним капіталом слід активізувати діяльність з надання андеррайтерських послуг, організації та реалізації угод злиття, придбання та поглинання, оскільки це перспективний сегмент ринку банківських послуг.

9. Обґрунтовано, що в умовах активізації глобалізаційних процесів та експансії іноземного капіталу на український банківський ринок, висока якість корпоративного управління дозволяє банкам отримати конкурентні переваги. За результатами дослідження стану корпоративного управління в банках встановлено, що хоча позитивні зміни й відбуваються, однак рівень розвитку залишається недостатнім. З метою удосконалення системи корпоративного управління запропоновано виокремити внутрішню та зовнішню підсистеми. Внутрішня підсистема складається власне з органів управління самого банку, а зовнішня -- з чотирьох груп стейкхолдерів: клієнтів і постачальників; регулятивних органів; інвесторів; суб'єктів ринку, які впливають на репутацію банку. Обґрунтовано, що банкам з національним капіталом слід спрямовувати більше зусиль на підвищення якості корпоративного управління, що дозволить зміцнити довіру вкладників, клієнтів, кредиторів, інвесторів, а отже посилити свої конкурентні позиції на ринку. Від створення належної системи корпоративного управління у банківському секторі виграють усі зацікавлені сторони: самі банки, банківська система в цілому, акціонери банків, держава та суспільство.

10. Обґрунтовано, що під впливом глобалізаційних процесів у вітчизняній практиці створилася об'єктивна необхідність удосконалення систем управління банком. Це обумовлено, з одного боку, появою на банківському ринку високоефективних західних конкурентів, що змушує банки з національним капіталом запроваджувати сучасні технології управління аби витримати конкуренцію. З іншого боку, у зв'язку із входженням України у ВТО для багатьох банків постало завдання сертифікації своїх послуг згідно з вимогами міжнародних стандартів ISO серії 9000:2000, спрямованими на стандартизацію якості продуктів та послуг. Встановлено, що одним із ефективних шляхів вирішення цього завдання є перехід від традиційного структурного підходу в організації та управлінні банком до процесного підходу, за якого ресурси та види діяльності, спрямовані на отримання певного банківського продукту, розглядаються як цілісний комплекс і підпорядковуються досягненню кінцевого результату, що уможливлює суттєве підвищення результативності та ефективності діяльності банку. Доведено, що впровадження процесного підходу дозволить банку усунути недоліки, притаманні структурному підходу. Якщо ж виникає необхідність продажу банку, то побудова системи управління на базі процесного підходу суттєво підвищує його ринкову вартість і є вагомим аргументом для іноземних інвесторів у процесі проведення операцій злиття та придбання.

11. Дослідження домінантних тенденцій та рушійних механізмів розвитку глобалізації дозволило встановити, що головним каталізатором змін планетарного масштабу стали інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ). Безперечне лідерство серед ІТК належить глобальній мережі Інтернет, поява якої мала безпосередній вплив на банківську сферу. В більшості країн спостерігається тенденція переходу від класичної філіальної моделі банку до моделі дистанційного обслуговування на базі Інтернет-банкінгу, що зумовлює появу нових організаційних форм ведення банківського бізнесу. В Україні частка користувачів дистанційного банкінгу хоча й невелика, але цей вид банківських послуг має значні перспективи для розвитку. Встановлено, що використання Інтернет-технологій має низку переваг для користувачів, банків, розробників програмного забезпечення, держави загалом. Для визначення ефективності Інтернет-банкінгу розроблено методичний підхід на основі оцінки чистих дисконтованих доходів, використання якого дозволить банкам активніше впроваджувати інноваційні технології ведення бізнесу в практичну діяльність.

12. В контексті інтеграції України до ЄС, яку проголошено одним із напрямів зовнішньополітичного курсу держави, виникла об'єктивна необхідність адаптації та гармонізації банківського законодавства України та ЄС. Національне законодавство не може бути охарактеризоване як стабільне, оскільки закони становлять лише 4,6 % із 30 тис. нормативно-правових актів, яких досить складно дотримуватися. Процес гармонізації національного та європейського банківського законодавства ускладнюється через недосконалість механізму імплементації чинних нормативних актів, що проявляється як в якісно-змістовому, так і у кількісному аспектах. Встановлено, що рівень адаптації законодавства України у сфері банківського права є високим порівняно із загальним правовим полем України. Пропозиції щодо уніфікації банківського законодавства України та Директив, Регламентів і Рекомендацій ЄС узагальнено за чотирма напрямами. За напрямом банківський нагляд необхідно врахувати положення гл. 4 розд. V Директиви 2006/48/ЄС. За напрямом започаткування і ведення банківської діяльності треба врахувати положення ст. 23 Директиви 2001/24/ЄС. За напрямом регулювання платежів слід урахувати положення п. 3 розд. ІV Рекомендації 87/598/ЄЕС, п. 3 Преамбули, ч. 1 ст. 1 Регламенту 2560/2001/ЄС. За напрямком система гарантування вкладів доцільно вжити подальших заходів для поступового нарощування суми гарантування вкладів фізичних осіб до рівня, прийнятого в ЄС -- 20 000 євро. Також необхідно Закон України «Про банки і банківську діяльність» та Закон України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» привести у відповідність до ст. 7 Директиви 94/19/ЄС, врахувати положення Директиви 94/19/ЄС щодо суб'єктів, на яких поширюється дія системи гарантування депозитів, а саме юридичних осіб.

13. За результатами вивчення міжнародного досвіду встановлено, що під впливом глобалізаційних процесів у всьому світі виникає необхідність коригування грошово-кредитної політики та механізмів її реалізації. З'ясовано, що для вирішення цих завдань багато розвинених країн обрали режим таргетування інфляції, який став втіленням сучасної практики організації грошово-кредитних відносин і створив ефективні механізми впливу на інфляційні очікування. В Україні грошово-кредитна політика реалізується за допомогою валютних інтервенцій, а не процентних інструментів, що призводить до зростання валютних ризиків, доларизації економіки, підвищення інфляції. Зазначені обставини, а також виявлення і співставлення переваг та недоліків режиму таргетування інфляції дали підстави для висновку про об'єктивну необхідність його поступового запровадження в Україні. Підготовка переходу до режиму таргетування інфляції вимагає спільних дій Уряду та НБУ, спрямованих на координацію бюджетної, податкової та грошово-кредитної політик, що створить передумови для досягнення цінової стабільності та макроекономічної рівноваги в країні.

14. Дослідження прояву глобалізаційних процесів на макрорівні дозволило виявити, що важливою характеристикою діяльності як центрального банку, так і стратегії розвитку окремої банківської установи стає транспарентність. Впровадження транспарентності у діяльність центральних банків має на меті формування високої довіри суспільства до грошово-кредитної політики, наслідком чого, як засвідчило вивчення міжнародного досвіду, стає зниження волатильності фінансових ринків та стабільний розвиток країни в цілому. Підвищення транспарентності ділових банків дозволяє спостерігати за їх реальним фінансовим станом, уникати ажіотажних та спекулятивних змін валютних курсів і процентних ставок в окремих банках, а публічні матеріали про фінансові показники діяльності банку стають загальнодоступним індикатором можливого зростання його ризикованості. Головним стимулом для підвищення транспарентності банків з національним капіталом є необхідність залучення ресурсів на міжнародних ринках, з виходом на які вимоги до відкритості та інформаційної прозорості емітентів значно зростають.

15. Обґрунтовано, що активізація глобалізаційних та інтеграційних процесів створює об'єктивну необхідність регулювання банківської діяльності на міжнародному рівні, де пріоритети залишаються за регулятивною функцією, тоді як на національному рівні -- за наглядовою. Відмічено, що під впливом глобалізаційних процесів поступово відбувається гармонізація міжнародних та національних правил банківського регулювання та нагляду, на що спрямована угода «Базель ІІ», яка містить рекомендації щодо вдосконалення методик оцінювання та управління кредитними і операційними ризиками банків, а також щодо розвитку нагляду на основі ризиків, якості системи ризик-менеджменту, стану ринкової дисципліни в банках. Дослідження можливих наслідків запровадження угоди «Базель-ІІ» у вітчизняну практику показало, що окремі її положення матимуть негативний вплив на банки з національним капіталом та поставлять їх у нерівні умови конкуренції з іноземними банками. Це стосується, зокрема, запропонованих в угоді підходів до оцінювання кредитного ризику та критеріїв визначення достатності капіталу. У дисертації аргументовано, що в процесі впровадження «Базель-ІІ» НБУ має критично проаналізувати можливі наслідки з позицій захисту інтересів банків з національним капіталом.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії, навчальні посібники:

1. Чуб О.О. Банки в глобальній економіці: [монографія] / Чуб О.О. - К.: КНЕУ, 2009. - 340 с. - 19,99 др. арк.

2. Примостка Л.О. Банківські ризики: теорія та практика управління: [монографія] / Л.О.Примостка, О.В. Лисенок, О.О. Чуб та ін. - К.: КНЕУ, 2008. - 456 с. - 26,51 др. арк., (особисто автору - 1,7 др. арк., у т.ч. Розділи: 2.1.Ідентифікація та якісний аналіз банківських ризиків; 2.2. Методи оцінювання ризиків у банківській діяльності; 4.4.Банківський нагляд на основі ризиків у контексті нової Базельської угоди).

3. Примостка Л. О. Управління банківськими ризиками: [навч. посіб.] / Л. О. Примостка, П. М. Чуб, Г. Т. Карчева та ін.; За заг. ред. д-ра екон. наук, проф. Л. О. Примостки. -- К.: КНЕУ, 2007. -- 600 с. - 38,5 др. арк., (особисто автору - 1 др. арк., у т.ч. Розділи: 4.1. Виявлення та ідентифікація банківських ризиків; 4.2. Кількісні показники оцінювання банківських ризиків).

4. Чуб О.О. Гроші та кредит [навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни „Гроші та кредит”] / О.О. Чуб. - К.: „Плеяди”, 2007. - 104 с. - 6,11 др. арк.

5. Чуб О.О. Гроші та кредит. Інтерактивні методи викладання дисципліни [навчальний посібник] / О.О. Чуб. - К.: КНЕУ, 2010. - 326 с. - 19,06 др.арк.

у наукових фахових виданнях:

6. Примостка О.О. (Чуб О.О.) Економічна ефективність діяльності системи комерційних банків України/ О.О. Примостка // Фінанси, облік і аудит: Наук. зб. Вип. 6 / Відп. Ред. А.М.Мороз. - КНЕУ. - 2005. - 364 с. - С. 122-130. - 0,47 др. арк.

7. Примостка О.О. (Чуб О.О.) Оцінка економічної ефективності діяльності банку з урахуванням ризику / О.О. Примостка (Чуб О.О.)// Економіка та підприємництво: Збірник наукових праць молодих учених та аспірантів. Заснов. у 1997 р. / Вип. 17 / Від. за вип. В.С. Савчук. - К.: КНЕУ, 2006. - С. 138-143. - 0,35 др. арк.

8. Примостка О.О. (Чуб О.О.) Методи оцінки банківських ризиків: переваги та недоліки / Примостка О.О. (Чуб О.О.)// Фінанси, облік і аудит: Наук. зб. Вип. 10 / Відп. Ред. А.М.Мороз. - КНЕУ. - 2007. - 344 с. - С. 128-136. - 0,53др. арк.

9. Примостка О.О. (Чуб О.О.) Теоретичні підходи до визначення категорії «економічна ефективність» / Примостка О.О. (Чуб О.О.)// Науковий вісник Національної академії Державної податкової служби України. - 2007. - №4 (39). - С. 6-12. - 0,35 др. арк.

10. Чуб О.О. Методи первинного публічного розміщення акцій банку / О.О. Чуб // Ринок цінних паперів. - 2007. - № 11-12. - С. 51-55. - 0,3 др. арк.

11. Чуб О.О. Теоретичні засади проведення операцій злиття та придбання банків зі складною структурою акціонерного капіталу / О.О. Чуб // Стратегія економічного розвитку України. - 2007. - №20-21. - С.94-98. - 0,36 др. арк.

12. Чуб О.О. Злиття та поглинання у банківському секторі у світлі глобалізації фінансових ринків / О.О. Чуб // Європейський вектор економічного розвитку: Збірник наукових праць. - Вип. 1 (4). - Д.: Вид-во ДУЕП, 2008. -180 с. - С. 147-155. - 0,47 др. арк.

13. Чуб О.О. Роль інвестиційного банку в операціях злиття та придбання / О.О. Чуб // Стратегія економічного розвитку України. - 2008. - №22-23. - С.77-83. - 0,3 др. арк.

14. Чуб О.О. Ефективність банківського нагляду в контексті Базельської угоди / О.О. Чуб // Науковий вісник Національної академії Державної податкової служби України. - 2008. - №1 (40). - С. 67-74. - 0,41 др. арк.

15. Чуб О.О. Банківська діяльність у контексті інтеграції та глобалізації / Чуб О.О. // Фінанси України. - 2008. - №1. - С. 138-146. - 0,53 др. арк.

16. Чуб О.О. Адаптація банківського законодавства України до права Європейського Союзу: стан, проблеми та перспективи / О.О. Чуб // Фінанси України. - 2008. - №4. - С. 57-67. - 0,58 др. арк.

17. Чуб О.О. Фінансова глобалізація: виникнення та розвиток / О.О. Чуб // Ринок цінних паперів. - 2008. - № 3-4. - С. 19-23. - 0,3 др. арк.

18. Чуб О.О. Економічна сутність видів реорганізації / О.О. Чуб // Вчені записки: Зб. наук. праць. - Вип. 10 / Відп. Ред. А.Ф. Павленко. 2008. - 268 с. - С 50- 55. - 0,35 др. арк.

19. Чуб О.О. Банки на ринку корпоративного контролю: проблеми оцінки вартості бізнесу / О.О. Чуб // Вісник НБУ. - 2008. -№10. - С 54-56. - 0,2 др. арк.

20. Чуб О.О. Особливості продажу банку в умовах глобалізації фінансових ринків / О.О. Чуб // Економіка та підприємництво: Збірник наукових праць молодих учених та аспірантів. Заснов. у 1997 р. / Вип. 20 / Від. за вип. В.С. Савчук. - К.: КНЕУ, 2008. - С. 266-272. - 0,35 др. арк.

21. Чуб О.О. Агентська теорія у контексті глобалізаційних процесів / О.О. Чуб // Економіка та підприємництво: Збірник наукових праць молодих учених та аспірантів. Заснов. у 1997 р. / Вип. 21 / Від. за вип. В.С. Савчук. - К.: КНЕУ, 2008. - С. 250-256. - 0,35 др. арк.

22. Чуб О.О. Становлення та розвиток банківської системи України в контексті присутності іноземного капіталу / О.О. Чуб // Банківська справа. - 2008. - №6. - C. 81-89. - 0,46 др. арк.

23. Чуб О.О. Теоретичні концепції мотивів проведення операцій злиття та придбання / О.О. Чуб // Фінанси, облік і аудит: Наук. зб. Вип. 11 / Відп. Ред. А.М.Мороз. - КНЕУ. - 2008. - 304 с. - С. 157-164. - 0,41 др. арк.

24. Чуб О.О. Підвищення траспарентності українських банків в умовах глобалізації / О.О. Чуб // Фінанси, облік і аудит: Наук. зб. Вип. 12 / Відп. Ред. А.М.Мороз. - КНЕУ. - 2008. - 352 с. - С. 166-174. - 0,48 др. арк.

25. Чуб О.О. Імплементація процесного підходу в банках в умовах глобалізації / О.О. Чуб // Вісник Житомирського державного технологічного університету / Економічні науки. - Житомир: ЖДТУ. - 2008. - №4(46). - 368 с. - С. 322-329. - 0,41 др. арк.

26. Чуб О.О. Методи визначення вартості банку в угодах М&A / О.О. Чуб // Науковий вісник Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка. - 2008. -№ 4(19) - 218 с. - С.111-115. - 0,3 др. арк.

27. Чуб О.О. До питання використання банками механізмів сек'юритизації активів / О.О. Чуб // Банківська справа. - 2009. - №3. - C. 66-72. - 0,36 др. арк.

28. Чуб О.О. Вплив іноземного капіталу на ефективність банківської системи України / О.О. Чуб // Вісник НБУ. -2009. - №4. - С.56-60. - 0,3 др. арк.

29. Чуб О.О. Концептуальні засади банківського нагляду в умовах глобалізації / О.О. Чуб // Фінанси України. - 2009. - №7. - С. 47-53. - 0,35 др. арк.

30. Чуб О.О. Розвиток інтернет-банкінгу в глобальному середовищі / О.О. Чуб // Вісник Української академії банківської справи. - 2009. - №1 (26). - С. 62-67. - 0,3 др. арк.

31. Чуб О.О. Банківські кризи: теоретичні та прикладні аспекти / О.О. Чуб // Вісник НБУ. - 2010. - №3. - С. 22-26. - 0,3 др. арк.

в інших виданнях:

32. Чуб О.О. Перспективи розвитку банківської системи України у світлі фінансової глобалізації / О.О. Чуб // Региональные аспекты развития в условиях европейского выбора: материалы международной научно-практической конференции. - Симферополь: Издательский центр КИБ. - 2007. - С. 26-27. - 0,12 др. арк.

33. Чуб О.О. Переваги та недоліки методів оцінки банківських ризиків / О.О. Чуб // Забезпечення сталого розвитку банківської діяльності: мат. між нар. наук.-практ. конф. 11 жовтня 2007 р. / Відп. за вип. М.І.Диба. - К.: КНЕУ. - 2007. -С. 274-276. - 0,12 др. арк.

34. Чуб О.О. Підвищення ефективності банківського нагляду у світлі нової Базельської угоди / О.О. Чуб // Управління у сфері фінансів, страхування та кредиту: Тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції. (Львів, 8-10 листопада 2007 р.). - Львів: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка”. -2007. - С. 177-179. - 0,13 др. арк.

35. Чуб О.О. Глобалізація фінансових ринків: вдосконалення операцій злиття й поглинання у банківському секторі / О.О. Чуб // Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків: матеріали міжнародної науково-практичної конференції. 15-16 листопада 2007 р. - Черкаси: ЧІБС УБС НБУ. - 2007. - С 165-167. - 0,14 др. арк.

36. Чуб О.О. Міжнародні стандарти фінансової звітності у банках в умовах глобалізації / О.О. Чуб // матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Стан та проблеми інноваційної розбудови України». Том -1 Дніпропетровськ: Наука та освіта. - 2008. - С 20-21. - 0,11 др. арк.

37. Чуб О.О. Інноваційні банківські технології у світлі фінансової глобалізації / О.О. Чуб // Збірник тез доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції до 30-ти річчя факультету банківського бізнесу Тернопільського національного економічного університету. - Тернопіль: Астон. - 2008 - С. 109-111. - 0,12 др. арк.

38. Чуб О.О. Корпоративне управління в банках у контексті глобалізації / О.О. Чуб // Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків: Матеріали Ш Міжнародної науково-практичної конференції. 25-26 вересня 2008 р. - Черкаси: ЧІБС УБС НБУ. - 2008. - С. 93-95- 0,15 др. арк.

39. Чуб О.О. Роль інформації при оцінці вартості банку порівняльним методом / О.О. Чуб // Реформування економіки України: стан та перспективи. Збірник матеріалів Ш Міжнародної науково-практичної конференції 20-21 листопада 2008 року м. Київ. - К.: МІБО КНЕУ. - 2008. - С. 172 - 174. - 0,12 др. арк.

40. Чуб О.О. Концепція переходу до інфляційного таргетування в умовах глобалізації / О.О. Чуб // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: збірник тез доповідей ХІ Всеукраїнської науково-практичної конференції (30-31 жовтня 2008 року): у 2-х т. / Державний вищий навчальний заклад “Українська академія банківської справи Національного банку України”. - Суми: ДВНЗ “УАБС НБУ”. - 2008. - Т.1. -С. 108-109. - 0,1 др. арк.

41. Чуб О.О. Корпоративне управління у банках у світлі глобалізаційних процесів / О.О. Чуб // Проблеми та перспективи становлення фінансової системи України: Матеріали ХІ Всеукраїнської наук.-практ. конф. студентів, аспірантів та молодих вчених, м. Севастополь, 8-11 жовтня 2008 р. - Севастополь: Вид-во СевНТУ. - 2008. - С. 116-118. - 0,12 др. арк.

42. Чуб О.О. Роль інвестиційного банку в угодах первинного публічного розміщення / О.О. Чуб // Розвиток фінансових ринків та інститутів в умовах міжнародної інтеграції: Матеріали між нар. наук.-практ. конф. (Полтава 19-20 лютого 2009 р.): тези доп.: У 2 ч. - Ч. ІІ. / Відп. ред. Р.В. Шинкаренко. - Полтава: ПолтНТУ. - 2009. - С. 143 - 144. - 0,13 др. арк.

43. Чуб О.О. Токсичні активи - виклик глобальної фінансової кризи / О.О. Чуб // Особливості функціонування національних фінансових систем в умовах поглиблення глобалізаційних процесів: матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції: в 2 ч. - Ірпінь: Національний університет ДПС України. -2010. - С.476-477. - 0,1 др. арк.

44. Чуб О.О. Влив траспарентності центрального банку на діяльність ділових банків / О.О. Чуб // Фінансово-кредитний механізм активізації інвестиційного процесу: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. - К. : КНЕУ, 2010. - С. 472-474. - 0,17 др. арк.

АНОТАЦІЯ

Чуб О.О. Розвиток банківської системи України в умовах глобалізації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.08 - Гроші фінанси і кредит. - ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Київ, 2010.

У дисертації обґрунтовано теоретико-методологічні засади розвитку банківської системи України в умовах фінансової інтеграції та опрацьовано практичні рекомендації, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності вітчизняних банків в глобальному середовищі. Визначено напрями трансформації банківської діяльності в Україні на рівні центрального та ділових банків під впливом поглиблення процесів фінансової глобалізації. Досліджено процес входження іноземного капіталу на вітчизняний банківський ринок та здійснено оцінку його впливу на ефективність. Проаналізовано особливості формування ринку корпоративного контролю в банківському секторі. Запропоновано комплекс заходів, спрямованих на активізацію впровадження інноваційних банківських технологій, інструментарію та методів управління в діяльність вітчизняних банків. Обґрунтовано пропозиції щодо гармонізації банківського права України та ЄС, вдосконалення грошово-кредитної політики, корпоративного управління, політики транспарентності, банківського регулювання та нагляду.