Аналіз та оцінка прибутковості діяльності банку "Приватбанк"

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ ПРИБУТКОВОСТІ БАНКУ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ОПТИМІЗАЦІЇ

1.1 Поняття банківського прибутку та його роль в економіці

В умовах ринкової економіки отримання прибутку та забезпечення рентабельної діяльності є необхідним чинником існування будь-якого суб'єкта підприємництва. Прибуток характеризує стійкість кредитної установи. Він необхідний для створення адекватних резервних фондів, стимулювання персоналу і керівництва до розширення та вдосконалення операцій, скорочення витрат і підвищення якості послуг, що надаються, і, зрештою, для успішного проведення наступних емісій і відповідно збільшення капіталу, який дає змогу розширити обсяги і поліпшувати якість наданих послуг (рис. 1.1.).

Рис. 1.1 Роль прибутку у діяльності банку в ринкових умовах



Тож, банки є однією з головних та невід'ємних складових фінансово-кредитної системи будь-якої країни. Залучаючи вільні грошові кошти вкладників і вкладаючи їх у кредитні та інші операції своїх клієнтів, вони виконують роль фінансових посередників.

Головним завданням банків як фінансових посередників є обслуговування підприємств, організацій, громадян через механізм банківського кредитування. Тобто для видачі кредитів чи здійснення інших операцій банки використовують не лише власний, а й позичений фінансовий капітал у формі вкладів фізичних та юридичних осіб, міжбанківських кредитів тощо [1].

Основним показником, котрий узагальнює результати діяльності, та індикатором ефективності діяльності банку є прибуток. Він має універсальне значення, дає уявлення про зміст, характер, обсяг діяльності установи та функціональну спрямованість.

Прибутковість відіграє важливу роль у діяльності банку, оскільки досягнення задовільного рівня прибутку формує основу життєдіяльності та зростання банку, дозволяє поповнювати капітал, а також забезпечує прийнятний рівень дивідендних виплат акціонерам.

Визначення сутності прибутку як економічної категорії має важливе значення для управління процесами його формування, дає знання, необхідні для розробки заходів щодо збільшення прибутку, його максимізації і перспективного планування та виявлення факторів, що впливають на його величину. Існують різні (так звані «об'єктивні» й «суб'єктивні») теорії визначення прибутку, але вони відносяться до прибутку, що утворюється в процесі виробництва продукції в галузях матеріального виробництва. Щодо походження прибутку комерційних банків, то це питання недостатньо досліджене.

А. Сміт трактував прибуток як дохід на капітал, стверджуючи, що «дохід, одержуваний з капіталу особою, яка особисто вкладає його в справу, зветься прибутком». Водночас, на думку вченого, « не виключено, що прибуток на капітал є лише іншим найменуванням для винагороди особливого виду праці, а саме праці по нагляду та управлінню. Однак прибуток абсолютно не схожий на оплату праці; він формується зовсім на інших засадах, безвідносно до кількості, важкості чи складності праці по нагляду та управлінню. Він визначається у цілому величиною капіталу, що застосовується, і буває більшим або меншим у відповідності з цією величиною» [2].

Д. Рікардо визначав прибуток як частину вартості, що залишається після вирахування заробітної плати. Базуючись на теорії трьох факторів виробництва, Ж.Б. Сей поділяв прибуток на процент (дохід на капітал) та підприємницький дохід (винагороду за «талант, діяльність, дух порядку й керівництва») [3].

Необхідно зазначити, що в західній економічній літературі термін «прибуток», як правило, вживається у широкому та вузькому розуміннях, а саме:

1) як такий, що включає до свого складу процент (широкий підхід);

2) як підприємницький дохід, тобто без включення до його складу процента (звужений підхід) [3].

За М.Р. Ковбасюком , банківський прибуток - це економічна категорія, яка відображає економічні відносини, що складаються між комерційними банками і суб'єктами підприємницької діяльності з приводу надання їм тимчасово вільних коштів за умови повернення й оплати за користування ними та інших послуг[4].

За У.Я. Груздевичем, прибуток - це фінансовий показник результативності діяльності банку. Загалом прибуток залежить від трьох «глобальних» компонентів: доходів, податків і видатків, сплачених у бюджет.

Балансовий прибуток банку - це загальна сума прибутку від усіх видів діяльності банку, яка відображається в балансі. Складається із прибутку від операційної діяльності та надходжень і збитків від позареалізаційних операцій. Прибуток - це різниця мiж доходами та витратами банку[5].

Інструкція про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України визначає прибуток як суму, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати [6].

Прибуток банку - це різниця між його валовими доходами та валовими витратами.

В.М. Кочетков та О.В. Омельченко вважають, що прибуток - це головний показник результативності роботи банку. Кількісний та якісний аналіз прибутковості проводиться з метою визначення фінансової стійкості банку та оцінки ефективності його роботи за визначений звітний період [13].

За О.Д. Вовчак, прибуток - це позитивний результат діяльності банку, розрахований як різниця між усіма доходами та усіма витратами понесеними банком. Причому ці доходи та витрати не завжди супроводжуються рухом грошових коштів. Прибуток необхідно розглядати як економічний показник діяльності установи, а не як кошти. Слід завжди пам'ятати, що наявність прибутку ще не означає своєчасного надходження грошових коштів [13].

Аналізуючи різні підходи до визначення поняття прибутку можна бачити наступне, що є які визначають прибуток, як результат ринкової не рівноваги; як прояв монопольної влади; як четверний фактор виробництва - підприємницький талант та результат роботи капіталу (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 Підходи науковців до тлумачення поняття «прибуток»

Автор	Визначення поняття
1	2
Л.М. Пронський [12]	результат нововведення
Е.Купер [9]	Як приріст активу після того, як його ціна отримає справедливу і незаперечну законну оцінку
М. Р. Ковбасюком [4]	Економічна категорія, яка відображає економічні відносини, що складаються між комерційними банками і суб'єктами підприємницької діяльності з приводу надання їм тимчасово вільних коштів за умови повернення й оплати за користування ними та інших послуг.
У. Я. Груздевичем [5]	Фінансовий показник результативності діяльності банку.
Лумпов Н.А. [10]	Перетворена похідна форма додаткової вартості , яка за кількісним аспектом є різницею між ціною товару та витратами на її виробництво
Мочерний С.В. [11]	Частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Фірма отримує прибуток тільки після того як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована та набуде грошової форми

Тож, прибутковість банку, відповідно, - це система показників, що показують і оцінюють в сукупності прибуток, отриманий банком, відносно джерел (факторів), які впливають на кінцеві результати роботи банку. Слід використовувати комплексний підхід, тобто, для аналізу прибутковості використовувати систему показників прибутковості банку, оцінюючи різні позиції, як з використанням загальних показників прибутковості, так і показників прибутковості роботи окремих підрозділів, напрямків бізнесу (казначейського, оптового, роздрібного, інвестиційного), банківських продуктів, клієнтів, персоналу та аналізу рентабельності проектів.

Отже, можна сказати, що прибуток - це різниця між доходами й витратами, то абсолютна величина прибутку в банку в цілому знаходиться в прямо пропорційній залежності від кількості реальних робочих активів, що утворюють основний банківський дохід, й обернено пропорційній залежності від обсягу витрат по пасивним операціям та іншим витратам.

Метою аналізу прибутку і рентабельності є збільшення абсолютної величини прибутку та підвищення рентабельності банку на основі ефективного управління доходами і витратами. З огляду на це, І. В. Сало розглядає прибуток як головний фактор для різних методів оцінки ефективності діяльності банків[7].

Прибутковість банку - показник діяльності банку, що характеризує:

для акціонерів - дохід на інвестований капітал;

для вкладників - гарантію надійності та ефективності роботи банку;

для банку - основне джерело поповнення власного капіталу.

Прибутковість залежить від багатьох чинників як внутрішнього, так і зовнішнього характеру. Найважливішими внутрішніми факторами є обсяг і масштаби діяльності банку, стан та ефективність використання його ресурсів, рівень і співвідношення доходів та витрат.

Фінансові результати банку визначаються ще й такими ендогенними факторами як ефективність внутрішньої політики, рівень кваліфікації персоналу та рівень менеджменту.

Прибутковість банку залежить також від екзогенних факторів. Це насамперед загальноекономічна й політична ситуація у країні, стан фінансового ринку, надійність партнерів, податкова політика держави, політика НБУ.

Розглянувши трактування різних вчених щодо визначення понять «прибуток банку» та «прибутковість банку», можна визначити, що найбільш оптимальною є думка Т. Д. Косової , яка визначає прибутковість комерційного банку як сумарний позитивний сукупний результат його господарсько-фінансової та комерційної діяльності [8].

Отже, при аналізі результатів діяльності комерційного банку особлива увага приділяється аналізу прибутковості. Мається на увазі якісна сторона діяльності, а не та величина прибутку, яку отримав банк. Прибуток, який використовується для оцінки роботи банку - це підсумковий показник, який дозволяє робити висновки про ефективність роботи банку у відповідному звітному періоді[14].

Основним показником, який узагальнює результати діяльності банків і свідчить про ефективність його діяльності є прибуток. Оскільки одна з основних цілей комерційного банку - це одержання прибутку, що є джерелом виплати дивідендів акціонерам (пайовикам), створення фондів банку, базою підвищення добробуту робітників банку, то дане питання набуває особливої актуальності [14].

Прибуток науковці розглядають з інституційного, функціонального та компенсаторного підходу.

Окремі положення можна використовувати з метою визначення сутності економічної категорії «прибуток банку».

Прибуток банку трактують як:

частину додаткової вартості продукту, що залишається після покриття витрат;

як частину доходів, отриманих у процесі діяльності, яка зменшена на витрати, що пов'язані з виконанням даної діяльності;

як показник діяльності банку, що формується внаслідок здійснення

розрахункових, кредитних, і грошових операцій;

як якісний показник, що відображає зміни обсягів банківської діяльності, рівня використання ресурсів та поєднує в собі всі аспекти діяльності банку.

На нашу думку, найбільш точним є визначення прибутку банку, як економічної категорії, а саме: прибуток - це виражений у грошовій формі дохід власника на вкладений капітал, плата за працю, за ризик ведення підприємницької діяльності, який є різницею між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності [6].

Вирішальне значення для прибутковості банку має забезпечення взаємозв'язку між управлінням активами та управлінням пасивними операціями [15]. При цьому важливо зважати не тільки на загальний обсяг прибутку, а й на структуру його розподілу, особливо на ту частку, яка спрямовується на розширення та вдосконалення операцій та банківських технологій, сучасне комп'ютерне, інформаційно-програмне забезпечення, рекламну та маркетингову діяльність, зниження затрат і підвищення якості обслуговування. Слід враховувати, що прагнення збільшити прибуток та необхідність вести конкурентну боротьбу в галузі фінансових послуг в умовах перехідної економіки веде до зростання ризику. Їх подоланню сприяє дотримання банком нормативів ліквідності, його спроможність формувати відповідні обов'язкові резерви на випадок можливого дефіциту платіжних ресурсів та резерви власного капіталу для відшкодування невиправданого ризику активних операцій. Зокрема для покриття збитків за кредитами.

Ліквідність комерційного банку характеризує його здатність перетворити фінансові чи матеріальні активи у грошові кошти з метою вчасного виконання зобов'язань перед вкладниками.

Таким чином, прибуток - це головний показник результативності роботи банку. Кількісний та якісний аналіз прибутковості проводиться з метою визначення фінансової стійкості банку та оцінки ефективності його роботи.

Незадовільний рівень прибутковості банку є причиною його неплатоспроможності, погіршення ефективності роботи банку і можливого банкрутства. Разом з тим, надлишкові активи банку є перешкодою до його ефективного розвитку і приводять до незапланованих витрат та зайвих резервів.

В умовах підвищення внутрішніх вимог до ефективності діяльності банківської системи України суттєво зростає значення і роль економічного аналізу в системі складових управління сучасним банком. Розвиток теоретико-методичних засад і прикладних рекомендацій комплексного аналізу показників прибутковості є необхідною умовою підвищення ефективності функціонування банківської системи України в цілому.

Прибутковість відіграє важливу роль у діяльності банку, оскільки досягнення задовільного рівня прибутку дозволяє поповнювати капітал.

Банківський прибуток формується у результаті здійснення кредитних, розрахункових, грошових операцій та інших видів діяльності банків. Він є джерелом виплати дивідендів акціонерам, створення фондів банку, базою підвищення добробуту банківських працівників.

Банківська ліквідність залежить від структури та стабільності депозитної бази банку, достатності капіталу, якості активів, фінансового стану позичальників, репутації банку, яка впливає на здатність швидкого запозичення коштів на ринку. На рівень ліквідності банку впливає комплекс чинників загальноекономічного характеру, таких як грошово-кредитна політика, стан грошового обігу, можливість запозичення коштів в ЦБ, регулятивні обмеження в країні тощо[15].

Отже, опрацювання наукових джерел щодо визначення «прибутку банку» як економічної категорії дозволяють сформулювати визначення з урахуванням особливостей функціонування банку: прибуток банку економічна категорія, що відображає відносини між банком та суб'єктами господарювання та фізичними особами і відображає кінцевий фінансовий результат його діяльності, який створює необхідні умови для ефективної діяльності та подальшого розвитку.

1.2 Характеристика видів прибутку банку

Прибуток банку - перевищення доходів банку над витратами. Прибуток банку формується в результаті здійснення кредитних, розрахункових, грошових операцій та інших видів діяльності банку.

Доходи банку складаються з: відсотків за надані кредити; відсотків, сплачених банками-кореспондентами; плати за розрахункове та касове обслуговування клієнтів; позитивної курсової різниці від операцій в іноземній валюті; доходів від операцій з цінними паперами; доходів від факторингових, лізингових, трастових операцій, інформаційних, консультаційних послуг; відшкодування клієнтами поштових, телеграфних витрат; доходів від участі в діяльності інших організацій та ін.

Витрати банку складаються з: виплати відсотків за пасивними операціями (за поточними та депозитними рахунками, облігаціями, депозитними сертифікатами); плата за кредитні ресурси, одержані від інших банків і від центрального банку; оплати послуг з кореспондентських відносин; комісії за операціями з іноземною валютою; витрат на інкасацію виручки; оплати послуг (обчислювальних центрів, аудиторських, поштових, телеграфних); витрат на підготовку та підвищення кваліфікації кадрів; витрат на рекламу; амортизаційних відрахувань основних фондів; витрат, пов'язаних з виготовленням і впровадженням платіжно-розрахункових документів; платежів зі страхування майна та діяльності банків; витрат на утримання апарату; інших витрат (збитки від списання безнадійної заборгованості клієнтів, штрафи, сплачені за порушення правил ведення операцій тощо).

Балансовий прибуток банку також включає прибуток госпрозрахункових підприємств банків (розрахункові центри, друкарні). Прибуток, що залишився після сплати податків (чистий прибуток), використовується для виплати дивідендів, формування резервного фонду [16]. Основним джерелом банкiвського прибутку є дохід вiд вiдсоткової різниці, що визначається як вiдсотки отриманi мiнус вiдсотки сплаченi.

Аналіз структури базується на відсоткових значеннях, кожного рядку по відношенню до загального підсумку. Зміни відносної важливості статей протягом часу показують зміни питомої ваги операцій банку. Наприклад, підвищена залежність від доходу від комісії може сигналізувати про проблеми банку щодо основних надходжень від процентної різниці і про те, що керівництво, можливо, намагається підняти дохід від плати за послуги через надання нетрадиційних послуг.

Коефіцієнтний аналіз передбачає аналіз структури за рахунок віднесення доходів та видатків до відповідних статей балансу.

Процентні доходи за кредитами клієнтів, цінними паперами, коштами, розміщеними в НБУ та в банківському секторі:

комісійні доходи за операціями з банками та клієнтами.

прибуток (збиток) від торговельних операцій.

прибуток (збиток) від торгівлі цінними паперами на продаж.

прибуток (збиток) від торгівлі іноземною валютою.

інші банківські операційні доходи (дивідендний дохід, штрафи, що отримані за господарськими операціями).

інші небанківські операційні доходи (доходи від продажу основних засобів, штрафи, що отримані за господарськими операціями).

зменшення резервів за заборгованістю.

непередбачені доходи.

Таким чином, процентний дохід- це дохід, що виплачується за користування фінансовими коштами, виражений у вигляді річної процентної ставки.

Таблиця 1.2 Класифікація процентних доходів

Процентні доходи
1) комісійні доходи за операціями з банками та клієнтами 2) прибуток від торговельних операцій 3) прибуток від торгівлі цінними паперами 4) прибуток від торгівлі іноземною валютою 5) інші банківські операційні доходи (дивідендний дохід, штрафи, що отримані за господарськими операціями) 6) інші небанківські операційні доходи (доходи від продажу основних засобів, штрафи, що отримані за господарськими операціями) 7) зменшення резервів за заборгованістю 8) непередбачені доходи

Доходи - це збільшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі припливу, або зростання активів або зменшення зобов'язань, що спричиняють збільшення капіталу і не є внесками акціонерів.

Доходи банку:

Процентні доходи

Комісійні доходи

Результат від торгівельних операцій.

Інші банківські операційні доходи.

Інші небанківські операційні доходи

Зменшення резервів за заборгованістю.

Непередбачені доходи.

Витрати - це зменшення економічної вигоди у звітний період у формі відпливу або використання активів, виникнення заборгованості, що веде до зменшення власного капіталу і не є розподіленням між акціонерами.

Банківські витрати поділяються на:

процентні;

комісійні;

торгівельні;

інші банківські операційні витрати.

Комерційні банки та їх установи працюють на принципах комерційного розрахунку, тобто в процесі виконання своїх функцій вони одержують прибуток.

Банківський прибуток є одним із найважливіших показників ефективності функціонування банку, його стабільності. У ньому зацікавлені всі учасники економічного процесу.

Банківський прибуток формується у результаті здійснення кредитних, розрахункових, грошових операцій та інших видів діяльності банків. Він є джерелом виплати дивідендів акціонерам, створення фондів банку, базою підвищення добробуту банківських працівників. Різниця між доходами і витратами комерційного банку складає його валовий прибуток [17]. Доходність банку є результатом оптимальної структури його балансу як у частині активів, так і пасивів, цільової спрямованості в діяльності банківського персоналу в цьому напрямку. Іншими важливими умовами забезпечення доходності банка є раціоналізація структури видатків і доходів, розрахунки процентної маржу і виявлення тенденцій у доходності позичкових операцій, планування мінімальної дохідної маржі для прогнозування орієнтованого рівня відсотків по активних і пасивних операціях. Умовою доходності банківської діяльності безумовно є підтримка ліквідності, управління банківськими ризиками, їхня мінімізація.

Одна з основних цілей комерційних банків - це одержання прибутку, що є джерелом виплати дивідендів акціонерам (пайовикам), створення фондів банку, базою підвищення добробуту робітників банку і т. д. Прибуток банку являє собою різницю між його валовими доходом і витратами, тобто це - фінансові результати діяльності комерційного банку, які відображаються в звіті про фінансові результати комерційного банку.

Відповідно до діючої методики, комерційні банки визначають прибуток або збитки від своєї діяльності раз в квартал, в останній операційний день кварталу. Протягом кварталу прибутки і витрати враховуються наростаючим підсумком. Розподіл прибутку банку здійснюється по підсумкам діяльності за рік відповідно до рішення загальних зборів акціонерів (пайовиків) банку.

Прибуток комерційних банків оподатковується згідно Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" по ставці 30%.

Прибуток є найважливішим показником оцінки діяльності комерційних банків [18].

Особливе місце у валовому доході комерційного банку для забезпечення його фінансової стійкості належить прибутку.

Прибуток - це головний показник результативності роботи банку. Кількісна і якісна оцінка прибутковості провадиться з метою з'ясовування фінансової стійкості банку. Система цієї оцінки ґрунтується на прийнятої у світовій банківської практиці моделі формування чистого прибутку. Ця модель побудована таким чином, що доходи і витрати групуються на основі якісних критеріїв, що дозволяє дати не тільки кількісну, але і якісну оцінку рівня прибутковості банку.

Рис.1.2 Види прибутку банку



Саме така характеристика блоків формування чистого прибутку банку лежить в основі кількісного і якісного аналізу її рівня. Одним із підходів до оцінки рівня прибутковості банка є виявлення сформованої тенденції зростання прибутку банку.

Проте така форма аналізу прибутку можливий на основі даних за декілька років. Позитивна оцінка рівня прибутковості дається в тому випадку, якщо склалася тенденція її росту в основному за рахунок процентного маржу і непроцентних прибутків. Негативний висновок про прибутковість банку може бути зроблений, якщо позитивні тенденції зростання прибутку пов'язані в основному з прибутками від операцій на ринку цінних паперів, із непередбаченими прибутками, а також із відстрочками по сплаті податків.

Особливістю функціонування банків є те, що велика доля їхніх збитків покривається поточними доходами. Тому в банках, на відміну від підприємств, платоспроможність забезпечується лише частиною власного капіталу. Банк вважається платоспроможним, доки залишається недоторканим його акціонерний (пайовий) капітал, тобто вартість активів банка дорівнює сумі його забезпечених зобов'язань плюс акціонерний (пайовий) капітал.

Різниця між доходами і витратами комерційного банки складає його валовий прибуток (валовий прибуток). Саме показник валового прибутку (тобто без урахування сплати податків і розподіли залишкового прибутку) дає характеристику ефективності діяльності комерційного банки.

У банківській практиці не існує якогось одного показника, який би характеризував рентабельність роботи комерційного банку.

У загальноекономічному значенні поняття рентабельності і прибутковості збігаються. Тому фактично необхідно розрахувати показник рентабельності банку [19]. Рентабельність характеризує рівень віддачі на 1 грн. вкладених коштів, що стосовно до комерційного банку означає співвідношення коштів, внесених акціонерами (пайовиками) банку, до розміру отриманого ними валового прибутку. Цей показник абстрагований від системи оподатковування комерційних банків і може слугувати для міжрегіонального порівняння ефективності діяльності комерційних банків.

Для того щоб оцінити ефективність діяльності комерційного банку в порівнянні з іншими суб'єктами економіки, доцільно використовувати такий показник, як відношення чистого прибутку до розміру оплаченого статутного фонду комерційного банку. Він характеризує ефективність і доцільність вкладень коштів у той або інший банк, ступінь "віддачі" статутного фонду.

Будь-який комерційний банк залучає (акумулює) кошти і потім розміщає їх у різноманітних видах активів, одержуючи при цьому прибуток. Існують і інші показники, що характеризують прибутковість діяльності комерційного банку. До їхнього числа відноситься співвідношення доходу і суми прибутків комерційного банку. Цей показник відбиває питома вага прибутку в загальній сумі прибутків комерційного банку. Іншими словами, він показує, яка частина доходів комерційного банку йде на формування прибутку.

Таким чином, відповідно до класифікації доходів і витрат прибуток банку складається з: відсоткового прибутку, комісійного прибутку, результату від торгівельних операцій та іншого прибутку. Це наглядно можливо побачити на рисунку 1.3.



Рис. 1.3 Класифікація прибутку (витрат) банку

Аналіз складових доходів і витрат банківської установи дає можливість описати її фінансовий стан, прибутковість, рентабельність, масштаб операцій порівняно з конкурентами, основні напрями діяльності, ставлення до персоналу, якість кредитного портфеля, ступінь участі банку у формуванні податкових надходжень до бюджету.

Вихідними даними для аналізу структури доходів і витрат банківської системи є структура фінансових результатів банків, яка публікується щоквартально.

Аналіз структури доходів банківської системи протягом 2010-2012 рр. засвідчує такі основні тенденції:

процентні доходи (80-85%) традиційно є домінуючою складовою валових доходів банківських установ;

комісійні доходи (11-13%) є другим за питомою вагою джерелом банківського прибутку, значення якого поступово зростає завдяки розширенню мережі відділень та впровадженню нових технологій;

питома вага доходів від торговельних операцій в останні роки не перевищує 1-2%.

Як зазначалося вище, процентні доходи банківської системи (в цілому) в останні роки коливаються в межах 80-85% від загального обсягу отриманих доходів. Отже, якщо банк Х має питому вагу процентних доходів за рік на рівні 80%, цей банк є “середньостатистичним”. Якщо ж частка процентних доходів банку Х становить 20% чи 95%, це викликає якщо не занепокоєння, то принаймні бажання отримати відповідь на запитання про причини такого відхилення від загальної тенденції. Причин може бути кілька, і вони можуть бути як позитивними, так і негативними.

1.3 Методичні підходи щодо аналізу прибутковості банківської діяльності

Економічний аналіз важливого значення набуває за ринкових реформ, коли на перший план виходять економічні методи управління. Економічний аналіз має на меті не лише виявляти хиби, а й розкривати можливості подальшого зростання економіки в цілому та окремих її складових. Частиною економічного аналізу є аналіз банківської діяльності. Він як і економічний аналіз має на меті пошук та виявлення прихованих резервів для подальшого зростання діяльності банку.

Основною метою аналізу діяльності банку є пошук резервів підвищення ефективності роботи банківської установи, максимізація його прибутку за мінімізації ризику [20].

З позиції окремого комерційного банку ставляться такі завдання:

оптимізація структури активних та пасивних операцій з метою максимізації прибутку;

контроль за дотриманням установлених НБУ економічних нормативів;

мінімізація всіх видів банківських ризиків;

визначення фінансової стійкості банку;

підтримання його ліквідності та платоспроможності [20, 21].

Поставлені завдання вирішуються за допомогою фінансового та управлінського аналізу. Практикою вироблені основні методи фінансового аналізу, серед яких можна виділити такі: горизонтальний, вертикальний (структурний), трендовий, порівняльний (просторовий), факторний, метод фінансових коефіцієнтів (відносних показників) [22].

Аналіз прибутку комерційного банку є складовою частиною аналізу фінансової стійкості банку. Відомо, що будь-яка методика аналізу фінансових результатів діяльності банку починається з аналізу доходів і витрат, а завершується дослідженням формування та використання прибутку комерційним банком.

Рис. 1.4 Методи аналізу формування прибутку банку

Фінансовий стан банку характеризується такими показниками як доходи, витрати та прибуток чи збиток, чистий прибуток. Банківський прибуток формується у результаті здійснення кредитних, розрахункових, грошових операцій та інших видів діяльності банку. Прибуток банку - це фінансовий результат діяльності банку у вигляді перевищення його доходів над витратами.

Прибуток банку залежить не лише від різниці між доходами та витратами, а від наявного капіталу банку, що дозволяє постійно збільшувати темпи приросту прибутку.

Можна стверджувати, що прибуток та капітал банку є взаємопов'язаними і підкріплюють один одного. Необхідно лише згадати, що нерозподілений прибуток є частиною власного капіталу банку.

Існує безліч методів аналізу фінансових результатів.

В процесі наукового дослідження ми використали декілька методів аналізу формування прибутку банку на прикладі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», а саме: факторний аналіз прибутку, вертикальний та горизонтальний аналіз прибутку за видам діяльності, аналіз структурних компонентів прибутку.

До структурних компонентів прибутку можна віднести доходи та витрати, а також подальший їх поділ на процентні та непроцентні.

З метою виявлення резервів підвищення прибутковості банківської діяльності здійснюється комплексний аналіз його доходів та витрат. Завданнями такого аналізу є:

визначення постатейної структури доходів і витрат та їх динаміки;

виявлення факторів та визначення ступеня їх впливу на зміну доходів та витрат;

коефіцієнтний аналіз доходів та витрат;

аналіз і оцінка рівня дохідності банку та розроблення заходів щодо використання резервів підвищення прибутковості банківської діяльності;

аналіз співвідношення активів, пасивів, доходів та витрат з метою прогнозування фінансового стану комерційного банку [23].

Доходи банку можна представити таким чином: процентний дохід (доходи за депозити та кредити); комісійний дохід (дохід від операцій, що пов'язані з веденням рахунків та касовим обслуговуванням); чистий торгівельний дохід (дохід від торгівлі іноземною валютою та цінними паперами); інші доходи (доходи, що не пов'язані з перерахованими вище операціями).

Така класифікація дозволяє визначити співвідношення процентних та непроцентних (це сума комісійного доходу, чистого торгівельного та інших доходів) доходів у структурі всіх доходів банку.

Витрати банку можна розглядати як фінансові та господарські операції, які зменшують активи або збільшують заборгованість банку. Всі витрати банку можна поділити на процентні та непроцентні витрати.

При здійсненні аналізу витрат необхідно:

вивчити динаміку і структуру витрат;

вивчити тенденції зростання чи зниження витрат у майбутньому;

визначення впливу факторів на величину витрат з метою виявлення резервів їх оптимізації [24].

Факторний аналіз прибутку, вертикальний та горизонтальний аналізи прибутку за видами діяльності:

аналіз процентної маржі;

аналіз структурних компонентів прибутку;

декомпозиційний аналіз прибутку на капітал;

порівняльний аналіз рівня прибутковості;

аналіз показників прибутковості;

оцінка динамічних показників прибутковості за роками.

Таблиця 1.3 Системи аналізу прибутку банку

Вид аналізу	Сутність
Горизонтальний (трендовий) аналіз прибутку	Порівняння показників звітного періоду з показниками попереднього періоду. Порівняння показників звітного періоду з показниками аналогічного періоду минулого року. Порівняння показників за ряд попередніх періодів.
Вертикальний (структурний) аналіз прибутку	Структурний аналіз за сферами діяльності. Структурний аналіз за видами операцій. Структурний аналіз податкових платежів.
Порівняльний аналіз прибутку	Порівняльний аналіз показників банку та галузі в цілому. Порівняльний аналіз показників банку з банками- конкурентами. Порівняльний аналіз показників окремих структурних підрозділів та центрів відповідальності. Порівняльний аналіз звітних та планових показників.
Аналіз коефіцієнтів дохідності	Чиста процентна маржа. Чиста непроцентна маржа. Коефіцієнт дієздатності. Показники продуктивності праці. Показники дохідності операцій банку. Рентабельність за витратами. Аналіз точки беззбитковості. Середня процентна ставка отримана (сплачена).
Факторний аналіз прибутку	Аналіз процентних доходів. Аналіз комісійних доходів. Аналіз доходів за операціями на валютному ринку,ринку цінних паперів тощо.

Групування витрат як і доходів на процентні та непроцентні дозволяє здійснювати співвідношення отриманих саме процентних доходів і здійснених банком тих же процентних витрат. Крім того дозволяє визначити чи прибуток банку є від здійснення процентних операцій, чи від непроцентних.

Взагалі формування прибутку комерційного банку є наслідком впливу різноманітних факторів. Це доходи і витрати банку, вплив яких на прибуток та його складові є очевидним і обчислюється за методом прямого рахунку на основі адитивної факторної моделі. Дуже важливими факторами, що обумовлюють суму прибутку до оподаткування, є:

обсяг капіталу банку;

рівень ефективності використання активів банку;

мультиплікативний ефект капіталу;

рентабельність доходу [25].

Як видно з нашого дослідження, існує доволі багато методів та напрямів аналізу прибутку банківської установи. Ми пропонуємо обирати декілька методик управління прибутком та пристосовувати їх до конкретного банку. Оскільки метою дослідження фінансових результатів діяльності банку є виявлення резервів зростання прибутковості банківських операцій і послуг, то необхідно вибрати найбільш ефективну методику та на її основі формувати рекомендації щодо подальшої ефективної діяльності банку.

Необхідно пам'ятати, що управління прибутком банку неможливе без розуміння його структурних елементів. Сьогодні найбільш прийнятним підходом до управляння прибутком є комплексний підхід на основі поєднання управління активами, пассивами та прибутком банку, оскільки активи, зобов'язання і капітал банку (який в себе включає частину прибутку) перебувають в нерозривній єдності.

Основне завдання створення системи показників оцінки прибутковості банку - перевести його місію і загальну стратегію в систему чітко поставлених цілей і завдань, а також показників, що визначають ступінь їх досягнення.

Система показників слугує свого роду системою координат, у якій ставиться завдання у вигляді набору цільових значень показників, а план дій виглядає, як траєкторія руху до орієнтиру, розгорнута в часі.

Застосування системи показників в результаті дає набір показників прибутковості діяльності банку в сукупності з цілями, на досягнення яких зосереджені зусилля. Проте одночасне використання декількох показників актуалізує проблему розробки інтегрального показника, що дозволить надати

загальну характеристику прибутковості банку, підвищити наочність та легкість сприйняття результатів оцінки.

У основу концепції побудови інтегрального індикатора прибутковості окремого банку пропонуємо покласти його порівняння за кожним показником прибутковості з умовним еталонним банком, який має найкращі результати.

Підкреслимо, що у цьому випадку базою відліку є сформовані в реальній ринковій конкуренції найбільш високі результати із усієї сукупності порівнюваних суб'єктів, не суб'єктивні припущення експертів або судження по динаміці окремих показників. Отже, еталоном порівняння пропонуємо вважати змодельованого найуспішнішого банка-конкурента, у якого всі показники найкращі.

Для якісної оцінки ефективності діяльності банку необхідне використання управлінського обліку, що дасть змогу визначити ефективність стратегічних рішень та проаналізувати рентабельність банку у різноманітних напрямках: рентабельність відділень та філій банку; рентабельність центрів прибутковості (профіт-центрів); рентабельність окремих продуктів та послуг;рентабельність обслуговування клієнтів (клієнтських сегментів).

У структурі широкого спектру показників, що використовуються науковцями та практиками з метою оцінки прибутковості банків, на нашу думку, можна виділити наступні блоки показників: традиційні, показники з урахуванням ринкових індикаторів та з урахуванням ризиків.

Традиційні показники прибутковості банку аналогічні тим, які застосовуються в інших галузях. Найбільш поширеними на практиці є показники рентабельності активів (ROA), рентабельності капіталу (ROE), прибутковість витрат, прибутковість доходу (норма прибутку). Крім того, враховуючи важливість посередницької функції банків, як правило, здійснюється аналіз чистої процентної маржі та чистого спреду.

Рис. 1.5 Класифікація показників прибутковості

Показник рентабельності активів, що розраховується по відношенню до середнього розміру загальних активів банку, може використовуватися як коефіцієнт для оцінки діяльності керівництва банку. Але у зв'язку з тим, що не всі активи дають дохід, деякі банки в процесі аналізу прибутковості своєї діяльності деталізують даний показник шляхом розрахунку рентабельності робочих активів.

Зіставлення зазначених показників дає можливість виявити невикористані резерви підвищення прибутковості активів за рахунок поліпшення їх структури, ефективнішого використання. Зіставлення цих коефіцієнтів дає уявлення про можливості зростання рентабельності завдяки скороченню активів, які не приносять доходу.

Передусім це стосується іммобілізованих власних коштів. Для банків, які використовують як кредитні ресурси залучені кошти, абсолютна рівність між цими показниками неможлива, адже банки повинні створювати обов'язкові резерви, тобто зберігати частину залучених коштів у найбільш ліквідній формі, яка не приносить доходу [26].

Найбільш поширеним на практиці показником прибутковості є показник рентабельності власного капіталу, оскільки він:

безпосередньо характеризує фінансову віддачу на інвестиції акціонерів;

є простим у розрахунках;

розраховується, спираючись на публічну інформацію;

дозволяє проводити порівняння різних компаній з різних секторів економіки.

На практиці банки при розрахунку показника рентабельності капіталу замість обсягу власного капіталу використовують обсяг статутного капіталу.

Цей показник характеризує доцільність та ефективність вкладення акціонерами своїх коштів та ефективність віддачі статутного капіталу, а також спроможність банку розпоряджатися всіма його коштами. Для акціонерів і пайовиків данного банку важливе значення має порівняння процента віддачі статутного капіталу з аналогічним показником інших банків для з'ясування сфер найбільш дохідного і вигідного розміщення своїх коштів.

Норма прибутку відбиває здатність менеджменту банку контролювати свої витрати. Зростання цього показника свідчить про гармонізацію структури ресурсної бази, тобто зменшення, наскільки це можливо, частки коштовних (дорогих) інструментів. Боковий тренд свідчить про сформовану структуру витрат, яка забезпечує достатню якість та ефективність наданих послуг та банківських операцій.

Ефективність операційної діяльності комерційного банку можна оцінити за допомогою показника чистого спреду, а за допомогою показника чистої процентної маржі можна проаналізувати здатність банку одержувати прибуток у вигляді доходу від процентної різниці.

Показники прибутковості з урахуванням ринкових індикаторів характеризують оцінку діяльності будь-якої компанії ринком капіталу порівняно з його бухгалтерською або економічною прибутковістю. Дані показники, як правило, розраховуються на одну акцію.

Діяльність банківських установ завжди опосередкована існуванням різного роду ризиків, які виникають при здійсненні банківських операцій, наданні клієнтам різноманітних фінансових послуг та веденні банківського бізнесу в цілому, що може призвести до понесення банком певних грошових втрат. Проте присутність ризику в роботі банку не тільки зумовлена його функціонуванням. Дуже часто банки свідомо наражають себе на додатковий ризик, з метою отримання більшої вигоди. Однак розглянуті вище традиційні показники прибутковості враховують лише кінцевий фінансовий результат роботи банку, не розкриваючи при цьому існуючий рівень ризику ведення банківського бізнесу.

Таким чином, кожен з розглянутих вище показників прибутковості банку, з одного боку, має свої обмеження та недоліки, а з іншого - характеризується сильними сторонами. Виходячи з цього, на нашу думку, дані показники не повинні використовуватися поодинці. Навпаки - доцільно формувати набори показників, що відповідають потребам оцінки, оскільки процеси прийняття рішень, які засновані на декількох показниках, як правило, надійніші, так як відбувається фільтрація шумів внаслідок поєднання оцінок різних змінних.

Саме тому значної актуальності набуває розробка технології інтегральної оцінки прибутковості діяльності банку.

Таким чином, розрахунок інтегрального показника на основі запропонованої методики дозволяє здійснювати експрес-аналіз прибутковості банку, надаючи можливість проводити її порівняння з іншими банками.

2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ПРИБУТКОВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ ПАТ «ПРИВАТБАНК»

2.1 Характеристика та аналіз фінансового стану ПАТ «ПриватБанк»

Починаючи з першої половини ХIХ сторіччя, в України стали здійснюватися банківські операції і використовуватися широкі форми кредитування, що насамперед було пов'язано із розвитком ярмаркової торгівлі.

Розвиток сучасної банкiвської системи незалежної України розпочався з 20 березня 1991 року. Тодi був прийнятий перший Закон України “Про банки i банківську дiяльнiсть”.

У формуванні сучасної банкiвської системи України можна видiлити кiлька етапiв:

1)І етап -- 1991 -1992 роки: процеси перереєстрації та реорганiзацii: починається витіснення “міністерського” капiталу -- частку капiталу, вкладеного у комерцiйнi банки рiзними державними установами ринковим капiталом спiльних та малих пiдприємств, акцiонерних товариств.

2)II етап -- 1992-1993 роки: бурхливе виникнення банкiв “Другої хвилі”: на цьому етапi на бюджетних та позабюджетних фондах, диверсифікації пасивiв iз числа дiючих банкiв та внескiв пiдприємств (через скриту форму кредитiв) виникає низка комерцiйних банків.

3)Ш етап -- 1994-1996 роки: першi банкрутства: активiзацiя роботи Нацiонального банку України з побудови чіткої системи регулювання дiяльностi комерцiйних банкiв співпала у часi iз призупиненням iнфляцiйних процесiв, якi були, як зазначено вище, основним джерелом безбiдного iснування цiлої низки комерцiйних банкiв. Цi банки не були готовi до бiльш жорсткого контролю з боку НБУ, до зміни кон'юнктури фiнансового ринку, до управлiння банкiвськими процесами з середини, i це поставило їх на межу банкрутства.

4)ІV етап 1996-2001 роки початок стабiлiзацii банкiвськоi системи: на цьому етапi було введено в обiг нацiональну грошову одиницю “гривню”. Цей етап характеризується посиленням контролюючої i наглядової ролi Нацiонального банку України за дiяльнiсть всiх комерцiйних банкiв. В цей перiод відбувається поступове нарощування капiталу банками. Поступово збільшуються об'єми залучення грошових коштiв від населення, збільшується кредитний портфель банкiв.

З переходом до ринку після одержання незалежності України склад кредиторів та позичальників змінився. Основні кредитори - державні та комбанки. Позичальники - приватні та колективні підприємства, державна власність, приватні підприємці, громадяни. Комбанки від кредитування окремих об'єктів перейшли до суб'єктів, дбаючи про свої доходи і повернення кредиту, на покриття дефіциту оборотного капіталу підприємців.

Таким чином, банківська система країна почала глобальну діяльність. Але разом з тим є ряд ознак, які властиві всім банківським системам, що функціонують в ринковій економіці. Це, перш за все, дворівнева побудова.

Банківській системі притаманні загальносистемні та специфічні ознаки. Цілісність, ієрархічність, інтегрованість та цілеспрямованість - це загальносистемні, а динамічність, саморегуляція, активність, керованість, стохастичність, еволюціонування, детермінованість, імовірність та існування зворотного зв'язку із зовнішнім середовищем - специфічні.



Рис. 2.1 Схема банківської системи

Отже на сьогоднішній день існує та добре функціонує велика кількість комерційних банків. Одним з найбільших та найприбутковіших є Публічне Акціонерне Товариство Комерційний Банк «ПриватБанк».

Публічне Акціонерне Товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі Банк) створено і діє згідно із Законами України «Про акціонерне товариство», «Про банки і банківську діяльність», «Про цінні папери та фондовий ринок» та нормативними актами Національного банку України.

Закрите акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» створено відповідно до Установчого договору від «06» липня 2000 року та на підставі рішення Установчих зборів акціонерів від «06» липня 2000 року шляхом зміни організаційно-правової форми комерційного банку «Приватбанк», створеного у 1992 році у формі товариства з обмеженою відповідальністю, свідоцтво про реєстрацію від «19» березня 1992 року, реєстраційний №92 в Державному реєстрі банків, у Закрите акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк».

Закрите акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» є правонаступником прав та обов'язків комерційного банку «Приватбанк», створеного у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

За рішенням загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 року тип Банку з Закритого акціонерного товариства змінено на Публічне акціонерне товариство.

У зв'язку із зміною типу Банку, змінено найменування банку з Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК».

ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» є правонаступником всіх прав та зобов'язань Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк».

Банк є складовою частиною банківської системи України. Банк набуває статусу юридичної особи з часу реєстрації його Національним банком у Державному реєстрі банків. Банк є універсальним, здійснює свою діяльність на території всієї України та за її межами.

Банк створюється з метою комплексного обслуговування юридичних і фізичних осіб незалежно від державної належності та форм власності, у тому числі акумулювання та ефективного використання коштів, майна, ноу-хау, об'єктів інтелектуальної власності, підвищення якості та збільшення обсягів надання банківських послуг.

Банк здійснює свою діяльність з урахуванням комерційних інтересів банку, клієнтів та сприяє економічному розвитку та зміцненню фінансової системи.

Банк є юридичною особою:

має самостійний баланс і кореспондентський рахунок в Управлінні Національного банку України в Дніпропетровській області, володіє, користується і розпоряджається відокремленим майном;

має свій логотип, печатку з відображенням логотипу, штамп зі своїм найменуванням;

має виключне право використання свого фірмового найменування і засобів візуальної ідентифікації;

може від свого імені набувати права та обов'язки, бути позивачем, відповідачем та будь-яким іншим учасником процесу в усіх судах, що створюються і діють відповідно до законодавства України та інших держав, відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним йому за правом власності майном, на яке згідно з чинним законодавством може бути звернено стягнення.

Банк має право відкривати філії та представництва на території України в разі його відповідності вимогам щодо відкриття філії та представництв, встановленим нормативно-правовими актами Національного банку України. Банк має право створювати дочірні банки, філії чи представництва на території інших держав на підставі дозволу Національного банку України. Для відкриття дочірніх банків, філій або представництв українських банків на території інших держав пред'являються такі самі вимоги, які встановлені для відкриття філій чи представництв банків на території України, за умови надання Національним банком України дозволу на здійснення інвестиції за кордон у зв'язку із створенням філії чи представництва банку на території іншої держави.

Для створення дочірнього банку, філії чи представництва за кордоном, Банк подає до Національного банку України бізнес-план та економічне обґрунтування доцільності створення дочірнього банку, філії чи представництва банку за кордоном.

Банк у своїй діяльності керується Законом України, виконує вимоги нормативних актів Національного банку України, користується єдиними правилами бухгалтерського обліку в банках на базі комплексної автоматизації і комп'ютеризації, подає Національному банку України звітність та інформацію у встановлених ним обсягах і формах. Банк додержується економічних нормативів, встановлених Національним банком України. За порушення встановлених нормативів Банк несе відповідальність, передбачену законодавством.

Банк має право не виконувати вказівки чи вимоги будь-яких органів, установ, які не відповідають нормам законодавства або прийняті з порушенням встановлених законодавством норм.

Банк в рамках чинного законодавства гарантує таємницю по операціях, рахунках, вкладах своїх клієнтів та кореспондентів. Усі працівники банку зобов'язані зберігати банківську таємницю.

...