Діяльність вітчизняних банків

Критерії оцінки та джерела інформації обрані, виходячи з основних напрямків маркетингових досліджень при формуванні продуктової політики. Передусім, це дослідження можливостей банку і конкурентного середовища, вивчення ринку і врахування впливу зовнішніх факторів.



Таблиця 3.1 - Критерії, що використовуються при розрахунку комплексних показників

Найменування комплексного показника	Джерело інформації	Найменування критерію
Привабливість ринку банківського продукту	Ринок	Розмір та темпи зростання ринку. Загальна кількість і концентрація клієнтів. Ступінь важливості банківського продукту для клієнтів і прийняття рішень щодо його придбання. Частота купівлі банківського продукту. Фінансовий стан клієнтів. Ступінь диференціації продуктів на ринку. Відносна капіталомісткість банківських продуктів. Відносна доходність банківських продуктів і її тенденції. Реакція ринку на введення нових продуктів. Рівень конкуренції та банківських ризиків. Розміри інвестицій.
	Держава	Державне регулювання (економічна політика, система податків, платоздатність попиту, темпи інфляції). Соціально-політичне становище. Науково-технічний прогрес.
Конкурентна позиція банку	Банк- виробник банківського продукту	Величина статутного капіталу і активів. Стійкість клієнтури. Система розрахунків та кореспондентська мережа. Мережа філій . Маркетинговий потенціал. Технологія, в тому числі потенціал інновацій.
	Банки-конкуренти	Імідж банку. Внутрішні ресурси і технічна оснащеність банку. Організація і управління. Відносна ринкова частка. Географічне положення (територія діяльності).
Конкурентоздатність банківського продукту	Продукти-конкуренти	Якість продукту. Життєвий цикл продукту. Оцінка витрат на одиницю банківського продукту. Ціна продукту і тарифна політика. Доступність банківського продукту. Організація обслуговування і сервіс.

З метою комплексної оцінки місцезнаходження банківського продукту на ринку за приведеними критеріями необхідно створити базу даних, що вміщує чотири файли: 1) техніко-економічні характеристики банку та його конкурентів; 2) динаміка фінансового стану комерційного банку; 3) техніко-економічні показники банківських продуктів, що пропонуються банком, його конкурентами; 4) динаміка ринку банківських продуктів. Оцінка “конкурентної позиції комерційного банку” здійснюється на основі аналізу власних можливостей у порівнянні з конкурентами, тобто використовується інформація першого та другого файлів.

Розрахунок показника “привабливість ринку банківського продукту” вимагає даних, що містяться в файлі динаміки ринку банківських продуктів. При цьому враховуються такі фактори як державне регулювання, рівень банківських ризиків та ін. Показник “конкурентоздатність банківського продукту” оцінюється за допомогою інформації, що міститься у файлі техніко-економічних показників власних продуктів і продуктів - конкурентів.

Методика розрахунку комплексних показників заснована на бальних оцінках критеріїв та їхніх коефіцієнтах значущості, що встановлюються експертами, в якості яких можуть виступати фахівці відділу маркетингу, маркетингової інформації, керівництво банку і в залежності від виду банківського продукту (депозитні, кредитні, інвестиційні та ін.) фахівці відповідних управлінь та відділів. Бальні оцінки, що надаються експертами, приймають значення від 1 до 10.

Введемо такі позначення:

- кількість банківських продуктів, що розглядається в асортиментній політиці;

- індекс продукту, t = 1,…, n;

- номер комплексного показника в одному з трьох інтервалів, =1, 2, 3;

- кількість критеріїв, що використовується для розрахунку -го показника;

- номер критерію, ;

- вага і-го критерію за - м показником, ;

- значення і-го критерію за - м показником для продукту (бальна оцінка).

Тоді фактична оцінка і - го критерію за - м показником продукту t з врахуванням вагових коефіцієнтів обчислюється за формулою .

Ідеальне, тобто максимальне або найкраще значення і-го критерію за - м показником продукту з врахуванням ваги визначається, як добуток вагового коефіцієнту і максимальної бальної оцінки критерію, а саме:

Значення - го показника за продуктом , що має вираз у відсотках, розраховується за формулою:

, (3.6)

Значення комплексних показників отримані в результаті розрахунку за (3.6), потрапляють в один з трьох інтервалів: від 0 до 33, від 33 до 67, від 67 до 100. В результаті такого розподілу значень показників на три інтервали продукт, що аналізується, займає одне з 27 (33) можливих положень в тривимірній матриці позиціювання продукту.

З них вибираємо 5 основних стратегій, які рекомендується впроваджувати у продуктовій політиці (табл. 3.2). Вони слугують для опрацювання дій банку щодо зміни ринкової частки, проведення інвестиційної, програмної і збутової політики згідно зі статусом банківського продукту, який він має.

Маркетинговій стратегії №1 (привабливість ринку від 67 до 100%) підпорядковуються банківські продукти, що користуються підвищеним попитом, які до того ж відрізняються високою якістю.

З метою задоволення попиту клієнтів банк пропонує значну кількість модифікацій продукту. Відбувається зростання продажу до досягнення максимуму. Проте все більше банків виходять з тими самими продуктами на ринок. Через посилення конкуренції падають ціни, тому зростає роль ціни як визначального фактору у купівлі продукту.

Таблиця 3.2 - Відповідність значень комплексних показників маркетинговим стратегіям (вибірка)

№ стратегії	Привабливість ринку, , %	Конкурентна позиція, , %	Конкурентоздатність продукту, , %
	від	до	від	до	від	до
1	67	100	67	100	33	67
2	0	33	0	33	0	33
3.1	33	67	33	67	0	33
3.2	33	67	33	67	33	67
3.3	33	67	67	100	33	67
3.4	0	33	33	67	33	67
3.5	33	67	33	67	0	33
3.6	67	100	33	67	33	67
3.7	33	67	33	67	67	100
4.1	67	100	0	33	0	33
4.2	67	100	0	33	33	67
4.3	67	100	0	33	67	100
4.4	33	67	0	33	67	100
4.5	0	33	0	33	67	100
4.6	0	33	33	67	67	100
5.1	67	100	33	67	0	33
5.2	67	100	67	100	0	33
5.3	33	67	67	100	0	33
5.4	0	33	67	100	0	33
5.5	0	33	67	100	33	67
5.6	0	33	67	100	67	100



Маркетинговій стратегії №2 (привабливість ринку від 0 до 33%) підпорядковуються продукти, які підлягають вилученню з продуктового ряду. Обсяг збуту цих продуктів спадає. Банки починають виходити з конкурентної боротьби, кількість конкурентів зменшується. Ціни на продукти низькі, прибуток різко скорочується. Ці продукти поступово замінюються на нові, які відповідають вимогам ринку.

Маркетингова стратегія №3 (позиції 3.1 - 3.7) застосовується до продуктів, які потребують вдосконалення або модернізації. Тут вимагаються значні інвестиції. Продуктова політика зазнає жорсткої спеціалізації. Вона буде оптимальною для ефективної діяльності невеликого банку, або коли банк має статус спеціалізованого.

Маркетингова стратегія №4 (позиції 4.1 - 4.6) поширюється на продукти “нової хвилі”. Банк виходить на ринок з принципово новим продуктом і зазвичай отримує виключне положення на ринку. Конкуренція практично відсутня. Прибутку поки що теж немає, або він є незначним. Клієнт інертний стосовно продукту, який щойно з'явився на ринку. Необхідно переконати клієнта випробувати новий продукт. Крім того, дана стратегія рекомендується для продуктів, котрі починають продаватися масово. Зростає обсяг продажу, банк починає отримувати прибуток.

Маркетингова стратегія №5 (позиції 5.1 - 5.6) рекомендується для продуктів, що активно продаються на ринку. Ринок насичений даним видом продукту. Зменшується обсяг продажу даного виду банківського продукту. Основний попит йде від консервативних клієнтів, в той самий час, як новатори шукають продукт-аналог. Банк прагне подальшого вдосконалення продукту і шукає для нього нові сфери застосування.

Розроблена процедура, на нашу думку, може служити зручним інструментом у процесі формування продуктової політики банку і при опрацюванні інших політик в залежності від обраних маркетингових стратегій. Слід зазначити, що запропоновані маркетингові стратегії є типовими, мають рекомендаційний характер і в реальних умовах мають бути уточнені, а також доповнені числовими даними, необхідними для тактичного і стратегічного управління банком.

Будь-якому банку доводиться постійно здійснювати аналітичну роботу щодо вибору з багатьох потенційних ринків таких, які для нього є найпривабливішими, на яких з найменшими витратами можна досягти комерційного і фінансового успіху.

Крім того, аналітичну роботу періодично корисно виконувати й щодо тих ринків, на котрих банк вже достатньо довго реалізує свої продукти.

Пропонуємо наступну методику щодо вибору і перегляду ринків банківських продуктів.

В результаті обстеження ринків формується прямокутна матриця , ,…,n; j = 1,…,m; де - значення -тої характеристики -го ринку. Слід зауважити, що нами не розглядається питання планування експерименту, зокрема, які саме характеристики і яким чином вимірювати. Можна вважати, що в даній матриці відображені всі доступні до спостереження характеристики ринків.

Всі можливі критерії діляться на кількісні та якісні. Найістотнішими кількісними критеріями є місткість ринку, частка ринку, розміри інвестицій, темп зростання ринку, гострота конкуренції, рентабельність операцій, географічне положення ринку тощо.

До якісних критеріїв, що оцінюються за порядковою (бальною) шкалою, відносяться стабільність політичного і правового режиму, характер міждержавних відносин та ін.

Існує три типи задач класифікації ринків банківських послуг, які можуть бути вирішені різними методами (табл. 3.3).

Таблиця 3.3 - Задачі класифікації ринків банківських продуктів і методи їх вирішення

Клас задач	Методи вирішення
1. Ранжирування ринків за однією найбільш важливою характеристикою.	1. Метод сортування (розміщення ринків у порядку зростання (спадання) обраної характеристики).
2. Ранжирування ринків за певною ознакою, яка не може бути оцінена безпосередньо, наприклад, за привабливістю для банку.	2.1. Методи одновимірного шкалування: - метод таксономічного показника; - метод ранжирування бальних оцінок; - метод парних порівнянь; - метод медіани Кемені. 2.2. Методи, засновані на інтерпретації показників, що характеризують ринки, як критеріїв (у просторі критеріїв будується скалярна функція, що проставляє кожному ринку оцінку його “якості”).
3. Розбиття всієї сукупності ринків на групи (наприклад, групи найпривабливіших, перспективних і безперспективних рінків).	3.1. Методи кластерного аналізу: - метод куль; - метод дендритів; - ієрархічна класифікація. 3.2. Оптимізаційні методи.

На практиці частіше за інші вирішується задача ранжирування ринків за одним певним показником, оскільки метод, що застосовується для її розв'язання, є найбільш тривіальним. В той самий час досить простим та ефективним є метод 2, що враховує характеристики ринків як критерії. Нижче розглянуто цей метод оцінки у вигляді лінійного узагальненого критерію, який є згорткою часткових критеріїв з відповідними ваговими характеристиками.

Отже, в результаті дослідження ринків здійснюється їх ранжирування, тобто розміщення по мірі спадання інтересів банку до цих ринків у залежності від умов продажу на них банківських продуктів.

Ранжирування ринків здійснюється за такими критеріями:

1. Місткість ринку. Чим більше обсяг продажу банківського продукту, аналогічного або близького за характеристиками до продукту, що пропонується комерційним банком, тим вище ймовірність його продажу на даному ринку. Якщо кількість ринків, що аналізуються, позначити як N, то ранжирування буде мати вигляд , де - місткість i-го ринку по j- му продукту; i = 1,…,N; j = 1,…,m.

Найбільший пріоритет за даним показником j має ринок з номером .

2. Частка ринку. Чим вища частка ринку банку, тим краще. Частка -го ринку може бути розрахована за формулою , де - обсяг реалізації продукту на і - му ринку за одиницю часу; - місткість і - го ринку, яку беруть за аналогічний проміжок часу.

3. Темп зростання ринку. Ринки, що характеризуються оперативнішими темпами зростання, можуть розглядатися як привабливіші, ніж ринки з уповільненими темпами зростання за умови, що інші показники приблизно однакові. Якщо Tji - очікуваний темп зростання на i-му ринку за j-тим продуктом, то ранжирування буде виглядати так: Tj1 Tj2 … TjN;Tj1 = max{T1,T2,,…,TN}.

Тут ранжирування за темпами зростання буде подано, як , тобто .

4. Розміри інвестицій. Ринки, що характеризуються відносно низькими чи помірними розмірами інвестицій, є привабливішими у порівнянні з тими ринками, де розміри інвестицій потребують мобілізації всіх ресурсів банку. Якщо позначити ІL - обсяг інвестицій (грн.), що вкладаються на цільовий ринок, то пріоритети встановлюються такі: IL1 IL2 … ILN, тобто за даним показником найбільш привабливим є ринок з номером L1, де розміри інвестиції мінімальні.

5. Рентабельність операцій. Ринки з більш високими показниками прибутку на інвестиції (ROI, ROA) чи рівнями доходів від операцій є привабливішими, ніж ринки з низькими відповідними показниками. Якщо ці показники приблизно однакові, додатково беруться до уваги фінансовий та комерційний ризики, що характеризують умови певного ринку. Ринки з меншим рівнем ризику вважаються привабливішими.

6. Гострота конкуренції. Цей критерій може охоплювати такі показники: економічні (наприклад, які виражають ціну споживання); організаційні, що характеризують умови надання послуги; класифікаційні, які виражають належність до певного виду послуг; нормативні, що показують відповідність послуги нормам, стандартам і правилам; конструктивні, що демонструють технічні рішення; ергономічні, що відображають відповідність послуги властивостям людського організму, психіки; соціальні, з допомогою яких відображується відповідність послуги особливості особи, соціальної групи і суспільства загалом; естетичні, що характеризують здатність послуги викликати позитивні емоції при зоровому сприйнятті умов її надання 15, с. 153. Нами запропоновано характеризувати гостроту конкуренції такими показниками, а саме: технологічний рівень продукту, ціна банківського продукту, показник відносної корисності банківського продукту.

Розглянемо, насамперед, технологічний рівень банківських продуктів - аналогів банку q на ринку r (Abr), де b = 1, 2, ..., m; r = 1, 2, ..., N.

Позначимо A'br - технологічний рівень продукту даного комерційного банку, призначеного для ринку r. Тоді матриця технологічного рівня продуктів - аналогів на різних ринках буде виглядати так:

, або A = (Abr)

Рядки матриці являють собою технологічний рівень продуктів-аналогів банків-конкурентів на кожному з N ринків. По кожному рядку визначимо максимальне значення тоді отримаємо вектор найвищого технологічного рівня на кожному з ринків кожного продукту.

Якщо виконано умову:

, (3.7)

тоді технологічний рівень продукту банку, що аналізується, вищий за технологічний рівень продуктів-конкурентів, отже, ринок r є перспективним щодо збуту продукту.

Якщо таких ринків декілька, можна припустити, що найбільший попит буде на ринку , номер якого визначається з умови: .

Якщо умова (3.7) не виконується для всіх r, , тоді аналогічну процедуру можна повторити, тобто потім тощо.

Проте, в цьому випадку слід чітко уявляти, що за показником технологічного рівня банківського продукту банк, що аналізується, програє принаймні одному провідному конкуренту на кожному ринку.

Гостроту конкуренції також характеризує ціна продуктів-аналогів b-го банку на r-му ринку . Позначимо - ціна продукту q- го банку, що призначена на ринку . Тоді матриця цін продуктів-аналогів на різних ринках буде мати вигляд:

Рядки матриці характеризують ціни продуктів-аналогів банків-конкурентів на кожному з ринків. Визначимо , r =1,2,…, N, тоді отримаємо вектор мінімальних цін b-го продукту на r- му ринку

Якщо виконано умову:

, (3.8)



тоді ціна продукту банку, який аналізується, є мінімальною на ринку , отже, він є перспективним для реалізації даного продукту. Коли таких ринків декілька, то за всіх інших рівних умов найбільший попит буде на ринку , номер якого визначається з умови .

Якщо умова (3.8) не виконується для всіх , тоді у банка, що аналізується, на кожному ринку є принаймні один головний конкурент за показником „ціна”. За бажанням, використовуючи аналогічну процедуру, можна ранжирувати за даним показником всіх провідних конкурентів на всіх ринках, що розглядаються.

Ще одним показником, який характеризує гостроту конкуренції, є відносний показник корисності q-го продукту на кожному з r- х ринків : , , , де - технологічний рівень продукту банку на ринку ; - ціна продукту даного банку b, що призначена на ринку .

Відносний показник об'єктивніше характеризує гостроту конкуренції, ніж два попередніх, оскільки об'єднує технологічні та економічні характеристики продукту.

- показник відносної корисності банківського продукту банку, що аналізується, по ринку .

Матриця відносних показників буде виглядати так:, b = 1,2,…m, r = 1,2,…,N

Чим більшим буде значення відносного показника, тим більшу конкурентоздатність матиме банківський продукт. Для кожного обчислюємо , b = 1,2,…m, r = 1,2,…,N

Гострота конкуренції на кожному ринку тим менше, чим більше величина при 0. І навпаки: чим ця величина менше при 0, тим меншою є конкурентоздатність даного банку на цьому ринку. Визначимо: , r =1,2….N . Тоді найсприятливішим ринком за відносним показником буде ринок , що визначається з умови: .

Для кожного ринку можна розрахувати узагальнений показник на основі шести приведених критеріїв за такою формулою:

,

де - значення узагальненого критерію ринку;

М - загальна кількість критеріїв, що розглядаються;

і - номер критерію;

- ваговий коефіцієнт і - го критерію;

- найкраще значення і - го критерію на всіх ринках, що розглядаються;

- значення і - го критерію на ринку для банку, що аналізується.

Чим більшим є значення узагальненого критерію, тобто чим ближче значення до нуля, тим менше відхилення фактичного значення показника від найкращого показника з тих, що розглядаються, з урахуванням вагових коефіцієнтів і тим привабливішим є ринок для банку.

Висновки

У дипломній роботі розглянуті актуальні завдання щодо формування методів маркетингових досліджень банківськими установами України для просування банківських продуктів на ринок. Основні висновки та результати, отримані в ході проведеного дослідження в роботі, зводяться до такого.

1. Сучасний етап економічних реформ в Україні ставить перед комерційними банками завдання забезпечення високої ефективності функціонування, що в умовах подолання світової фінансової кризи, необхідності пошуку дієвих антикризових заходів, посилення банківської конкуренції, приєднання до конкурентної боротьби небанківських фінансово-кредитних установ.), обумовлює необхідність використання у своїй діяльності методів і прийомів маркетингу.

Банківський маркетинг- це система управління діяльністю банку, що спрямована на вивчення економічної кон'юнктури, конкретних потреб клієнтів банку та задоволення цих потреб за допомогою існуючих й інноваційних банківських продуктів з метою одержання прибутку банком при дотриманні інтересів суспільства.

2. На основі порівняння визначень банківського продукту, які представлені в наукових працях українських та зарубіжних учених-маркетологів, уточнено поняття банківського продукту, що є комплексною категорією, і з погляду маркетингу припускає специфічний комплекс виконуваних банком операцій і наданих банківських послуг і спрямований на задоволення існуючих потреб клієнтів цільового ринку найбільш вигідним для клієнта і банку способом.

3. Необхідність урахування специфіки банківського продукту дозволяє зробити висновок, що концепція традиційного маркетингу-мікс (“4-Р”) стосовно діяльності банківських установ, уважається обмеженою та потребує введення додаткових «Р-складових»: personnel (персонал), physical evidence (матеріальні умови надання банківських продуктів), process (спосіб надання продуктів).

4. Тенденції банківської справи, розвиток сучасних банківських технологій, підвищення значимості особистих контактів у системі маркетингових комунікацій обґрунтовують твердження, що вітчизняним комерційним банкам у своїй діяльності необхідно використовувати концепцію розширення та зміцнення стосунків з клієнтами - концепцію маркетингу взаємовідносин. При використанні даної концепції банк спрямуватиме свою маркетингову діяльність на встановлення довгострокових конструктивних, індивідуалізованих відносин з реальними та потенційними клієнтами.

5. Визначено, що в умовах посилення конкуренції на ринку банківських продуктів, головним елементом у комплексі маркетингу для банківських установ стають маркетингові комунікації. Без ефективних маркетингових комунікацій банк не може залучити до себе достатньої кількості акціонерів і клієнтів, що є критично важливим не тільки для розвитку, а й для існування самого банку. Обґрунтовано стратегічне значення для життєдіяльності банку налагодження комунікацій з реальними і потенційними клієнтами.

6. На основі аналізу й узагальнення наукових праць українських та зарубіжних учених-маркетологів, систематизовано інструменти маркетингових комунікацій і визначено склад основних інструментів комплексу маркетингових комунікацій для банківських установ. Запропонований комплекс засобів реклами, заходів щодо стимулювання збуту, засобів паблік рілейшнз, прямого маркетингу і прийомів персонального продажу дозволяє сформувати необхідний комплекс просування банківських продуктів на ринку у залежності від конкретних комунікаційних цілей, специфіки банківських продуктів і можливостей банківської установи.

7. На основі інформації внутрішньобанківської звітності ВАТ Раффайзен Банк Аваль дано характеристику інструментів комплексу маркетингових комунікацій, що використовують у своїй практичній діяльності банки.

8. Зроблений висновок про відсутність у досліджуваного банку наукового підходу до формування маркетингового комунікаційного комплексу, що обґрунтовує доцільність розробки методичних основ його формування. У зв'язку з цим у роботі розроблено алгоритм формування комплексу маркетингових комунікацій на ринку банківських продуктів з урахуванням сегментування ринку, специфіки виділених типів банківських продуктів і пов'язаних з ними особливостями маркетингової діяльності.

9. Проведене сегментування ринку банківських продуктів Одеського регіону виявило недоліки, які властиві існуючому у банках порядку збирання інформації про клієнтів як основи сегментування і подальшої розробки комплексу маркетингових комунікацій. До них варто віднести відсутність: 1) єдиного підходу до клієнта; 2) даних персонального характеру; 3) “накопичувачів” інформації для відстеження змін даних у динаміці; 4) моніторингу зміни стану клієнтів; 5) практики збирання інформації про керівників і провідних спеціалістів.

10. З метою уникнення визначених недоліків, у рамках організаційно-інформаційного забезпечення формування комплексу маркетингових комунікацій запропоновано створювати в відділі маркетингу інформаційно-аналітичний сектор. Діяльність сектору повинна бути спрямована на створення маркетингової інформаційної системи, продуктом діяльності якої є формування баз даних, орієнтованих на клієнтів. Для цього рекомендовано використання клієнтоорієнтованого продукту інформаційних технологій - системи управління взаємовідносинами банку із клієнтами - CRM (Customer Relationship Management).



Список використаних джерел

1. Про банки і банківську діяльність: Закон України, прийнятий Верховною Радою України 7 грудня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України.- 2001.- № 5-6, з наступними змінами і доповненнями.

2. Про інформацію: Закон України, прийнятий Верховною Радою України 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України.- 1992.- № 48, з наступними змінами і доповненнями.

3. Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці: Постанова Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993 р. № 611 // Зібрання Постанов Уряду України.- 1993.- № 12, з наступними змінами і доповненнями.

4. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні: Затверджено Постановою Правління НБУ від 28 серпня 2001 р. № 368// Офіційний вісник України.- 2001.- № 42, з наступними змінами і доповненнями.

5. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия.- СПб: Питер Ком, 1999.- 416 с.

6. Ассэль Г. Маркетинг: принципы и стратегия: Учебник для вузов.- М.: ИНФРА-М, 1999.- 804 с.

7. Афоничкин А.И. Принятие управленческих решений в экономических системах: Учебное пособие.- Саранск: Изд - во Мордовского ун-та, 1998.- 140 с.

8. Багиев Г.Л., Тарасевич В.М., Анн Х. Маркетинг: Учебник для вузов/ Под общ. ред. Г.Л.Багиева.- М.: Экономика, 1999.- 703 с.

9. Баззел Р.Д., Кокс Д.Ф., Браун Р.В. Информация и риск в маркетинге: Пер. с англ. - М.: Финстатинформ, 1993.- 96 с.

10. Балабанова Л.В. Оптовая торговля: маркетинг и коммерция.- М.: Экономика, 1990.- 206 с.

11. Банковский маркетинг и торговая марка банка // Банки: мировой опыт.- 2000.- № 1 .- С. 40-45.

12. Баркан Д.И. Маркетинг для всех. - Л.: Культ-информ-пресс, СКФ «Человек», 1991.- 258 с.

13. Баркан Д.И. Практический маркетинг. Вып.1. Управляем фирмой в условиях рынка: маркетинг - ключ к успеху.- Л.: Аквилон, 1991.- 48с.

14. Беляевский И.К. Маркетинговое исследование: информация, анализ, прогноз: Учебное пособие.- М.: Финансы и статистика, 2001.- 320 с.

15. Березин И.С. Маркетинг сегодня.- М.: Менеджер, 1996.- 128 с.

16. Благодатских В. А., Енгибарян М. А., Ковалевская Е. В. Экономика, разработка и использование программного обеспечения ЭВМ: Учебник. - М.: Финансы и статистика, 1995. - 288 с.

17. Брэддик У. Менеджмент в организации.- М.: ИНФРА-М, 1997.- 344 с.

18. Вачевський М.В., Долішній М.І., Скотний В.Г. Маркетинг для менеджера.- Стрий: Просвіта, 1993.- 140 с.

19. Виноградський М.Д. Роль і місце маркетингу у стратегічному управлінні підприємством// Маркетинг: стан і основні напрямки розвитку: Зб. наук. пр.- К.: КДТЕУ, 1997.- С. 20-23.

20. Войчак А. В. Маркетинговий менеджмент: Підручник. - К.: КНЕУ, 1998. - 268 с.

21. Волкова В.Н., Чудесова Г.П. Структуризация целей и функция управления маркетингом: Учебно-метод. пособие.- Спб.: Изд-во СпбГТУ, 2000.- 43 с.

22. Герасимчук В.Г. Маркетинг: теорія і практика: Навчальний посібник.- К.: Вища школа, 1994.- 327 с.

23. Герчикова И.Н. Маркетинг и международное коммерческое дело: Учебник.- М.: Внешторгиздат, 1990.- 263 с.

24. Голубков Е.П. Основы маркетинга: Учебник.- М.: Финпресс, 1999.- 656 с.

25. Горелова А.А. Маркетинговые исследования: многоаспектный взгляд // Маркетинг.- 2006.- №6.- С. 19-23.

26. Дзюблюк О. До питання про суть комерційного банку і специфіку банківського продукту// Вісник НБУ.- 1999.- № 4 .- С. 60-62.

27. Евдокимов А.Д., Зимин Ю.К., Ковалев А.М. Проектирование автоматизированных экономических информационных систем: Учебное пособие. - М.: Изд - во МАИ, 1992. - 56 с.

28. Егоров Е.В., Романов А.В., Романова В.А. Маркетинг банковских услуг: Учебное пособие.- М.: ТЕИС, 1999 .- 102 с.

29. Жуков Е.Ф. Менеджмент и маркетинг в банках: Учебное пособие для вузов.- М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997.- 191 с.

30. Заруба А.Д. Банківський менеджмент та аудит.- К.: Лібра ТОВ, 1996.- 224 с.

31. Зубченко П.А. Новые тенденции в развитии банковского маркетинга (обзор материалов французских журналов)// Маркетинг в России и за рубежом.- 2000.- № 1.- С.125 - 134.

32. Кириченко О., Гіленко І., Ятченко А. Банківський менеджмент: Навчальний посібник для вищих навч. закладів.- К.: Основи, 1999.- 671 с.

33. Корнеев И.К., Машурцев В.А. Информационные технологии в управлении. - М.: Инфра-М, 2001 - 158 с.

34. Костіна Н.І., Алексєєв А.А., Василик О.Д. Фінансове прогнозування: методи та моделі: Навчальний посібник.-К.: Знання, КОО,2006.-2183 с.

35. Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ.- С.Пб.: Коруна, Литера плюс, 1994.- 698 с.

36. Льюис К.Д. Методы прогнозирования экономических показателей: Пер. с англ.- М.: Финансы и статистика, 2005.- 208 с.

37. Маркетинг: Словарь- справочник.- М.: Интер-центр, 1991.- 79 с.

38. Маркетинг: Толковый терминологический словарь - справочник/Сост. А.К.Джинчарадзе.- М.: Инфоконт, 1991.- 224 с.

39. Маркетинг: Учебник / Под ред. Э.А.Уткина.- М.: ТАНДЕМ, ЭКМОС, 1998.- 320 с.

40. Маркетинг: Учебник/ А.Н.Романов, Ю.Ю.Корлюгов, С.А.Красильников и др./Под ред. А.Н.Романова. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995.- 560 с.

41. Маркова В.Д. Маркетинг услуг.- М.: Финансы и статистика, 1996.- 128 с.

42. Мартин Дж. Организация баз данных в вычислительных системах.- М.: Мир, 1980.- 662 с.

43. Мельникова І. Маркетингові аспекти формування депозитної бази комерційного банку// Банківська справа.- 2009.- № 3.- С. 40-41.

44. Нікітін А.В. Маркетинг у банку: Навчально-методичний посібник.- К.: КНЕУ, 2001.- 170 с.

45. Новаторов Е.В. Международные модели маркетинга услуг// Маркетинг в России и за рубежом.- 2010.- № 3.- С. 91-97.

46. Новікова І.В. Банківський маркетинг і його роль у розвитку ринкової економіки України.- К: Вид-во УАЗТ, 2008.- 63 с.

47. Ойхман Е. Г., Попов Э. В. Реинжиниринг бизнеса: реинжиниринг организаций и информационные технологии. - М.: Финансы и статистика, 2010. - 336 с.

48. Олексієнко М., Воронова Л. Суть, завдання і значення звітності // Вісник НБУ.- 2008.- № 9.- С. 49-51.

49. Основы маркетинга/ Ф.Котлер, Г.Армстронг, Дж.Сондерс, В.Вонг: Пер. с англ.- К., М., СПб.: Вильямс, 1999.- 1056 с.

50. Панкрухин А.П. Маркетинг: Учебник.- М.: Институт международного права и экономики им. А.С.Грибоедова, 2001.- 398 с.

51. Парсяк В.Н., Рогов Г.С. Маркетинговое исследование.- К.: Наукова думка, 2005.- 144 с.

52. Песоцкая Е.В. Маркетинг услуг.- СПб: Питер, 2009.- 160 с.

53. Пінчук Н.С., Галузинський Г.П., Орленко Н.С. Інформаційні системи і технології в маркетингу: Навчальний посібник.- К.: КНЕУ, 2005.- 328 с.

54. Полторак В.А. Маркетинговые исследования: методы и технологии.- Днепропетровск: Арт-Пресс, 2009.- 136 с.

55. Полфреман Д., Форд Ф. Основы банковского дела: Пер. с англ.- М.: ИНФРА-М, 2004.- 624 с.

56. Поречкіна Л.С. Стратегічний маркетинг банківських послуг.- К.: Либідь, 2006.- 152 с.

57. Прауде В.Р., Білий О.Б. Маркетинг: Навчальний посібник.- К.: Вища школа, 2004.- 256 с.

58. Проблемы качества банковской деятельности//Банки: мировой опыт.- 2007.- № 1.- С. 14-16.

59. Риккарди С. Базы данных: серьезные решения серьезных задач// PC Magazine. Russian edition.- 2004.- № 7.- С. 36-38.

60. Романенко Л.Ф. Банківський маркетинг. Монографія.- К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2001.- 484 с.

61. Роуз Питер С. Банковский менеджмент: Пер. с англ.- М.: Дело ЛТД, 1997.- 768 с.

62. Севрук В.Т. Банковский маркетинг.- М.: Дело ЛТД, 1994.- 128 с.

63. Современный маркетинг/ В.Е.Хруцкий, И.В.Корнеева, Е.Э.Автухова и др./ Под ред. В.Е.Хруцкого.- М.: Финансы и статистика, 2005.- 253 с.

64. Соловьев Б.А. Управление маркетингом: 17 - модульная программа для менеджеров «Управление развитием организации». Модуль 13.- М.: ИНФРА-М, 1999.- 336 с.

65. Спицын И.О., Спицын Я.О. Маркетинг в банке.- Тернополь: Тарнэкс, К: ЦММС «Писпайп», 1993.- 656 с.

66. Уемов А.И. Системный подход и общая теория систем. - М.: Мысль, 2006.- 272 с.

67. Умичевич О.В. Банковский маркетинг в США и Канаде: новые технологии// США. Канада. Экономика. Политика. Культура.- 2007.- № 4.- С. 55-63.

68. Уткин Э.А. Антикризисное управление.- М.: ТАНДЕМ, Экмос, 1997.- 400 с.

69. Уткин Э.А. Банковский маркетинг: Учебное пособие.- М.: ИНФРА-М, Метаинформ, 1994.- 304 с.

70. Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник для студентов вузов/ Е.С.Стоянова, И.Т.Балабанов, И.А.Бланк и др./ Под ред Е.С.Стояновой.- М.: перспектива, 1993. - 268 с.

71. Хэндскомбе Р. Эффективное управление важно для каждого банка// Деньги и кредит.- 2005.- № 9.- С. 11-31.

72. Черкасов В.Е., Плотицына Л.А. Банковские операции: маркетинг, анализ, расчеты: Уч.-практич. пособие.- М.: Метаинформ, 2006.- 208 с.

73. Шевченко Л.С. Введение в маркетинг: Учебно - практическое пособие .- Харьков: Консум, 2000.- 672 с.

74. Інтернет-сайти: НБУ, АУБ

Размещено на Allbest.ru

...