Процеси оцінки ліквідності комерційних банків

Ознайомлення з методами моделювання фінансової стійкості комерційного банку через показники ліквідності. Аналіз фінансово-господарської діяльності комерційного банку. Розгляд способів групування комерційних банків за показниками фінансової стійкості.

Рубрика Банковское, биржевое дело и страхование
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 23.09.2016
Размер файла 629,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

7924

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

  • Вступ
  • 1. Теоретичні засади діяльності комерційних банків
    • 1.1 Основні складові банківської системи україни
    • 1.2 Принципи діяльності комерційних банків
    • 1.3 Дослідження діяльності комерційних банків
  • 2. Аналіз фінансово-господарської діяльності комерційного банку
    • 2.1 Загальна характеристика торезської філії Акб „Отб”
    • 2.2 Аналіз фінансової діяльності Акб „Отб”
    • 2.3 Існуючі моделі банківської діяльності
  • 3. Розробка моделей прогнозування фінансової стійкості комерційного банку
    • 3.1 Розробка моделі рейтингу комерційного банку по показникам фінансової стійкості
    • 3.2 Групування комерційних банків за показником фінансової стійкості
    • 3.3 Прогнозування фінансової стійкості комерційного банку на основі показників ліквідності
  • 4. Охорона праці та навколишнього середовища
    • 4.1 Загальні питання охорони праці
    • 4.2 Навчання працівників з питань охорони праці
    • 4.3 Управління внутрішніми нормативними актами
    • 4.4 Санітарні норми
    • 4.5 Електробезпека
    • 4.6 Пожежна безпека
    • 4.7 Охорона навколишнього середовища
  • 5. Цивільна оборона
  • Висновок
  • Список джерел інформації

Вступ

На сьогоднішній день існує несумісність між банківською системою, що склалася в нашій країні за роки її незалежного розвитку, і сектором клієнтів, що користуються послугами банків. Багато підприємств - потенційні клієнти приватних банків -- не можуть, а часто і не хочуть вирішувати проблеми їх кредитування недержавними фінансовими структурами. У зв'язку з цим є видимими два можливі виходи з ситуації: або прискорити процес приватизації промислових об'єктів, або загальмувати розвиток банківської системи.

На жаль ні один, ні інший шлях не дають повного рішення ситуації, що склалася, оскільки прискорення приватизації може привести до непоправних і вельми відчутних наслідків для економіки країни, а з другого боку заборона розвитку банківської системи приведе до порушенням одній з найважливіших функцій комерційного банку фінансового посередника, коли, з одного боку, банки привертають засоби вкладників, а з іншою - здійснюють інвестиції. І створення сприятливих умов для розвитку цієї функції є серцевиною банківських реформ. В такій ситуації необхідно зробити зусилля для підвищення конкурентоспроможності українських банків, а не до заборони їх розвитку, оскільки це може привести до глибокого проникнення іноземних банків, що відображається на рівні розвитку всієї банківської системи України.

Заслуга банківської системи України в тому, що вона забезпечила цілий ряд фінансових послуг національній економіці, дозволила фактично ні з чого здійснювати платіжний оборот по експортно-імпортних операціях.

Основною складовою банківської системи є комерційні банки. Їх діяльність регламентується Національним банком України. Для регламентування діяльності банків НБУ розробляє основні нормативи, які потрібно дотримуватись комерційним банкам.

Одним з основних нормативів є показники ліквідності. По показникам ліквідності можна визначити фінансову стійкість комерційного банку та прийняти рішення щодо партнерства з ним.

Таким чином, метою дипломної роботи э побудова моделей для оцінки і моделювання фінансової стійкості комерційного банку через показники ліквідності. В рамках даної мети було вирішено наступні задачі:

проаналізовано банківську систему України;

здійснено аналіз існуючих показників ліквідності і визначено їх нормативи;

проведено аналіз діяльності Торезської філії АКБ „ОТБ”

побудовано моделі для оцінки і прогнозування інвестицій.

Об'єктом роботи виступають процеси оцінки ліквідності комерційних банків.

Предметом роботи є економіко-математичні моделі оцінки і прогнозування ліквідності комерційних банків.

1. Теоретичні засади діяльності комерційних банків

1.1 Основні складові банківської системи України

Україна переходить до нової економічної системи, яка базується не на командно-адміністративних, а на ринкових відносинах. Ринковій економіці потрібна відповідна банківська система, яка поступово починає складатися.

Банківська система СРСР принципово відрізнялася від банківських систем західних держав. Держбанк був монополістом, через нього держава повністю контролювала банківський сектор, виконуючи накази командно-адміністративного управління. Банки перерозподіляли кошти між бюджетом і організаціями в межах Державного плану. Зміни в політичному житті призвели до необхідності перебудови і реформування банківської системи.

Зараз система банків в Україні складається з двох рівнів, що відповідає моделі кредитної системи розвинутих держав. На вищому рівні системи - Національний банк України, метою якого є формування грошово-кредитної політики держави і контроль за роботою комерційних банків, які знаходяться на нижчому рівні системи. В свою чергу їх завдання - це отримання прибутку та накопичення капіталу для рефінансування економіки.

Однією з найважливіших функцій комерційних банків виявляється посередництво в кредиті, яке вони здійснюють шляхом перерозподілу грошових коштів, які тимчасово звільняються в процесі кругообігу фондів підприємства та грошових доходів приватних осіб. Особливість посередницької функції комерційних банків полягає в тому, що головним критерієм перерозподілу ресурсів виступає прибутковість їх використання позичальником. Платня за віддані та отримані у позику кошти формується під впливом попиту та пропозиції позикових коштів. В результаті досягається вільне переміщення фінансових ресурсів в господарстві, яке відповідає ринковому типу відносин.

Друга найважливіша функція комерційних банків - стимулювання заощаджень у господарстві. Використання структурної перебудови економіки повинно спиратися на використання головним чином і в першу чергу внутрішніх заощаджень господарства. Вони, а не іноземні інвестиції повинні складати основну частину коштів, необхідних для реформування економіки. комерційний банк фінансовий ліквідність

Комерційні банки, виступаючи на фінансовому ринку з попитом на фінансові ресурси, повинні не тільки максимально мобілізовувати заощадження, які існують у господарстві, але й сформувати достатньо ефективні стимули до накопичення коштів на основі обмеження поточного споживання. Стимули до накопичення і збереження грошових коштів формуються на основі гнучкої депозитної політики комерційних банків. Окрім високих відсотків, які виплачуються по вкладах, кредиторам банку потрібні високі гарантії надійності розміщення накопичених ресурсів в банку. З цією метою Правління НБУ на початку 1996 року затвердило Положення „Про порядок формування та використання резерву на можливі втрати по позиках комерційних банків”. Створення резервів - обов'язковий елемент банківської справи. Він гарантує покриття можливих збитків та сприяє підтримці ліквідності на необхідному рівні, та постає тим чинником, який висвітлює дійсний фінансовий стан комерційних банків України.

Третя функція банків - це посередництво в платежах між окремими самостійними суб'єктами - при переході до ринку набуває нового змісту. Створення системи незалежних комерційних банків призвело до розосередження розрахунків і підвищенню у зв'язку з цим ризиків, які повинні брати на себе комерційні банки.

У всіх країнах з ринковою економікою комерційні банки займають провідне місце у платіжному механізмі економіки. Велика роль комерційних банків в забезпеченні розрахунків і в нашій країні. Але умови хазяйнування, які змінилися, потребують реформування всього платіжного механізму, який залишився у спадщину від адміністративно-командної системи.

У зв'язку з формуванням фондового ринку набуває поширення і така функція комерційних банків, як посередництво в операціях з цінними паперами. На відміну від деяких розвинутих країн (наприклад, США) дії наших комерційних банків на ринку цінних паперів не обмежуються. В Україні банки мають право виступати в якості інвестиційних інститутів, які можуть здійснювати діяльність на ринку цінних паперів в якості посередника (інвестиційного брокера); інвестиційного консультанту; інвестиційної компанії та інвестиційного фонду.

Національний банк України був організований на базі колишньої республіканської контори Держбанку СРСР та її обласних управлінь.

Він являє собою систему єдиного банку і включає в себе центральний апарат в місті Києві, Кримське та 24 обласних управління. Управління НБУ діють від імені НБУ в межах наданих їм повноважень та функцій. Вони підзвітні Правлінню банку. НБУ не є незалежним, він підпорядкований Верховній Раді і оперативно підпорядкований Кабінету Міністрів України. Верховна Рада щорічно затверджує основні напрямки грошово-кредитної політики, а також розглядає звіт про роботу НБУ.

НБУ є банком першого рівня. Він виконує традиційні функції, які характерні для центрального банку країни: є емісійно-кредитним центром держави, банком банків і банкіром уряду. НБУ надане монопольне право на випуск грошей в обіг. На НБУ покладено відповідальність за створення матеріально-технічної базі виробництва власної валюти, він визначає організаційно-технічні основи готівково-грошового обігу:

1) правила перевезення, зберігання та інкасації грошової готівки;

2) правила здійснення касових операцій банками та господарськими суб'єктами;

3) створює та управляє резервними фондами;

4) встановлює ступінь платоспроможності грошових знаків;

5) встановлює правила проведення безготівкових рахунків з господарськими суб'єктами;

6) гарантує розрахунки між комерційними банками в Україні;

7) представляє інтереси держави у відносинах з центральними банками інших країн.

Найважливішим завданням банку є налагодження системи міжнародних розрахунків і в першу чергу з державами СНД. НБУ встановлює правила та проводить реєстрацію комерційних банків на території України. Як головний банк держави, НБУ встановлює правила функціонування міжбанківського кредитного ринку в Україні. Він організує касове виконання бюджету банківської системи України, надає кредити уряду України. Надання кредитів уряду здійснюється згідно рішення Верховної Ради. Крім того, НБУ повинен виконувати операції, пов'язані з функціонуванням валютного ринку України. Але основним завданням Нацбанку є забезпечення стабільності національної грошової одиниці. На це спрямована система грошово-кредитного регулювання.

НБУ здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків, їх філій, представництв на території України. Він спрямований на забезпечення стабільності банківської системи, захист інтересів вкладників, зменшення витрат в діяльності комерційних банків. Зміст нагляду та повноваження встановлені Законом України „Про банки та банківську діяльність”. Функції нагляду виконує Управління з банківського нагляду НБУ. Операції з нагляду виконують регіональні управління НБУ у відповідності до завдань Управління з банківського нагляду.

Забезпечення ринкової стабільності банків - необхідна умова ефективного функціонування економіки. Згідно з законодавством в своїй галузі, комерційні банки повинні дотримуватися економічних пріоритетів, встановлених Національним банком. Рішенням НБУ встановлюється мінімальний розмір статутного фонду комерційного банку. Це контролює кількість створюваних комерційних банків.

Порівняно з 90-ми роками, коли в Україні почалося практично створення нової банківської системи, кількість комерційних банків в нашій країні зросла, але в останні роки кількість банків має тенденцію до зниження. Динаміка кількості банків України надана на рис. 1.1.

7924

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.1 - Динаміка кількості банків України за період 2001-2010 рр.

За станом на 1 січня 2008 року в Державному реєстрі банків України було зареєстровано 189 банків. Серед них 164 банки (86,8 %) - акціонерні товариства, (115-відкриті, 49-закриті, 2 - державні банки ); 25 банків (13,2 %)- товариства з обмеженою відповідальністю. 28 банків (14,8 %) створено з участю іноземного капіталу, в тому числі 6 - зі 100-відсотковим іноземним капіталом.

Ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій мають 152 банки (80,4 %), 149 із них - ліцензію на здійснення операцій із валютними цінностями.

Упродовж 2008 року з Державного реєстру банків України було вилучено 9 банків: 3 - внаслідок їх реорганізації, 6 - у зв'язку з ліквідацією. Зареєстровано 3 банки - ЗАТ “Комерційний банк НРБ-Україна”, ЗАТ “Прайм-банк” і ТОВ КБ “Володимирський”.[16]

На 1 січня 2009 року в стадії ліквідації перебувало 35 банків (18,5 % від загальної кількості), у тому числі 17 із них ліквідуються за рішенням НБУ, 15 -за рішенням господарських судів, 3 - за рішенням зборів акціонерів.

За даними НБУ в Україні за станом на 01.01.2011 року зареєстровано 179 банків проти 182 за станом на 1.01.2010 року. У 2010 році НБУ зареєстровано 3 комерційних банки (у 2009 - 5). Протягом року було ліквідовано 8 комерційних банків, з них шляхом реорганізації - 1 банк. За станом на 1 січня 2011 року в стадії ліквідації знаходяться ще 20 банків. Ліцензію НБУ на здійснення банківських операцій мають 158 комерційних банків, з них 19 з іноземним капіталом, у тому числи 7 зі 100% іноземним капіталом.

Станом на 1 січня 2011 р. обсяг чистих активів банківської системи становив 100356 млн. грн., зростання за минулий рік склало 57,1%. В основному воно відбулося за рахунок росту обсягів кредитних операцій, частка яких становить 69,6% усіх активів. Загальна сума зобов'язань становила 87305 млн. грн., що на 33392 млн. грн. (61,9%) більше, ніж станом на 1 січня 2010 року. Зростання відбулося в основному за рахунок коштів фізичних осіб на 13021 млн. грн. (68,2%) та суб'єктів господарювання на 11572 млн. грн.. (58,7%).[4]

Балансовий капітал банківської системи України за станом на 01.01.2011 року склав 13051 млн. грн., що на 30,7%, або на 3068 млн. грн. більше, ніж рік тому. Слід зазначити, що це зростання відбулося в основному за рахунок збільшення обсягу статутного капіталу та фінансового результату. За минулий рік банки отримали прибуток у 968 млн. грн. (у 2009 році - 685 млн. грн.).

Фінансова та монетарна стабільність створила умови для реального росту кредитування економіки. Протягом року облікова ставка складала 7%, а кредитні ставки банків в національній валюті зменшилися з 19,5% до 17,9% річних. За 2010 рік сума кредитів, наданих суб'єктам господарювання, зросла на 51,8%, а фізичним особам у 2,7 рази. Підвищилася також якість кредитного портфелю. Частка проблемних кредитів у кредитному портфелі скоротилася за рік з 4,5% до 3,4%.

Упродовж 2010 року в умовах економічного піднесення, стабільності грошової одиниці України сформувалися такі позитивні тенденції розвитку банківського сектора країни: спостерігалося зростання обсягів активів, зобов'язань і капіталу банків; збільшилися обсяги кредитів у економіку, зокрема довгострокових, що позитивно вплинуло на динаміку економічного зростання; поліпшилася якість кредитного портфеля, зокрема зменшилася частка проблемних (прострочених і сумнівних) кредитів; підвищилися рівні прибутку, рентабельності активів і капіталу; зміцніла довіра населення до банків. Що свідчать проведені соціологічні опитування

У минулому році зберігалася стійка тенденція до зростання статутного, регулятивного і балансового капіталу банків, що позитивно вплинуло на рівень капіталізації системи.. В таблиці 1.1 наведена структура банків за розміром регулятивного капіталу.

Таблиця 1.1 - Структура банків України за розміром регулятивного капіталу

Розмір регулятивного капіталу

Станом на

01.01.2009 р.

Станом на 01.01.2010 р.

Абсолютний приріст

кількість

відсоток

кількість

відсоток

До 1 млн. євро

6

3,9

1

0,7

-5

1 - 3 млн. євро

14

9,2

8

5,3

-6

3 - 5 млн. євро

47

30,7

33

21,7

-14

5 - 10 млн. євро

66

43,1

66

43,4

0

Понад 10 млн. євро

20

13,1

44

28,9

24

Усього банків

153

100,0

152

100,0

-1

Стабільна діяльність банківських установ та своєчасне виконання ними зобов'язань перед вкладниками значною мірою залежать від обсягів регулятивного капіталу. За 2008 рік він збільшився на 55.9%, або на 2875.4 млн. грн. і на 01.01.2005р. дорівнював 8018.5 млн. грн. Високі темпи зростання цього показника певною мірою зумовлені прийняттям рішення про ліквідацію банку "Україна", який мав від'ємний капітал.

Балансовий капітал порівняно з початком року збільшився на 1406.9 млн. грн., або на 21.6%, і на 01.01.2010 р. дорівнював 7 908.9 млн. грн.

Збільшення балансового капіталу відбулося за рахунок зростання на 910.7 млн. грн. сплаченого статутно-го капіталу, на 122.7 млн. грн. -- резервного фонду та фінансового результату поточного року, оскільки прибуток за 2009 рік дорівнював 530.1 млн. грн.

Для аналізу показників роботи банків за минулий рік Асоціація українських банків використала баланси 133 банків. За одержаними балансами виконано розрахунки ряду показників за станом на 01.01.2011 року, в тому числі по індикативній групі банків, до якої увійшли 111 банків, зроблені розрахунки у динаміці для з'ясування загальносистемних тенденцій протягом 2005р.-2006років.

Загальний обсяг “чистих” активів 133 банків становив 89,7 млрд. грн. По індикативній групі банків “чисті” активи за рік зросли на 32'433 млн. грн., або на 59,5%. При цьому зростання обсягу активів відбувалося поступово протягом всього минулого року.

Структура “чистих” активів індикативної групи протягом року зазнала значних змін: зменшилася питома вага міжбанківських кредитів з 7,8% на початок року до 6,7% на кінець; зменшилася дебіторська заборгованість з 2,6% до 1,6%; зросла частка кредитів суб'єктам господарювання з 59,4% до 62,5% та зменшилася питома вага вкладень банків у цінні папери з 7,3% до 6,7%.

За станом на 01.01.2011 р. структура чистих активів мала такий вигляд (в дужках - значення на 01.01.2010 року): 62‚5% (59,4%) - кредитний портфель та лізинг; 12,1%(11,7%) - коррахунки в інших банках; 6‚7%(7,3%) - інвестиційний портфель (державні цінні папери та вкладення в акції інших підприємств); 6,2%(7,8%) - депозити та кредити в інших банках; 1,6%(2,6%) - дебіторська заборгованість; 6‚4%(7,7%) - матеріальні та нематеріальні активи; 4‚4%(3,4%) - готівка, чеки та банківські метали; 0,1%(0,2%) - інвестиції капіталу.

Структура кредитного портфеля за об'єктами кредитування за станом на 01.01.2011 р. була такою: кредити юридичним особам - 76,2%(79,6%); кредити та депозити іншим банкам - 9,4%(11,9%); кредити фізичним особам - 14,4%(8,5%). Позитивним зрушенням є зменшення протягом року частки міжбанківських кредитів та різке зростання кредитів фізичним особам у загальному кредитному портфелі.

Структура “чистих” зобов'язань протягом року змінилась. При цьому знизилася питома вага коштів до запитання з 37,5% до 30,1%; зросла частка строкових депозитів з 37,3% на початок року до 42,3% на кінець, зросла частка залучених міжбанківських кредитів з 14,9% до 16,4%. За станом на 01.01.2011 р. вона мала такий вигляд: 30,1% (37,5%) - кошти клієнтів до запитання (розрахункові та поточні рахунки); 42‚3% (37,3%) - строкові кошти клієнтів (депозити нефінансових установ та фізичних осіб); 16‚4% (14,9%) - залучені строкові кошти банків; 3,4% (2,8%) - кредиторська заборгованість; 4,0% (2,2%) - коррахунки інших банків; 1,7% (2,4%) - кредити міжнародних організацій; 1,0% (1,4%) - цінні папери власного боргу; 1,3% (1,6%) - інші.

Обсяг капіталу (без урахування банківських ризиків) 133 банків на 01.01.2011 року становив 11'621,5 млн. грн., або 1742,4 млн. ЄВРО. Обсяг сплаченого статутного капіталу становив 7'275 млн. грн., або 1089,2 млн. ЄВРО. По індикативній групи банків обсяг капіталу (без субординованого боргу) за станом на 1.01.2011 року становив 9858,6 млн. грн. Приріст капіталу цих банків за рік склав 30,6%. Але зростання капіталу відбувається в основному за рахунок статутного капіталу, який зріс за рік на 38,7% і дорівнює 6311 млн. грн.

Фінансовий результат за рік 133 банків становив 692,2 млн. грн. По цих банках середня прибутковість “чистих” активів за станом на 01.01.2011 р. склала 0,77%, а прибутковість статутного капіталу - 9,52%, що нижче ніж у 2009 році: 1,2% та 11,9% відповідно. У порівняльній групі банків прибуток зріс на 50,7 млн. грн.: з 579,9 млн. грн. у 2009 році до 630,7 млн. грн. у минулому. Але за рахунок значного росту активів прибутковість банківських операцій за рік дещо знизилася: у 2009 році 1,06%, а у минулому - 0,73%.

За станом на 01.01.2011 структура доходів (в дужках - значення на 01.01.06 року): 69,8% (68,9%) - процентні, 21,9% (20,6%) - комісійні, 8,3% (10,5%) - інші.

Структура процентних доходів: 64,1% (67,0%) - від кредитів суб'єктам господарювання (юридичним особам); 4,0% (3,4%) - від цінних паперів; 17,9% (20,5%) - від операцій з філіями; 4,8% (4,5%) - від розміщення коштів в інших банках; 8,9% (4,4%) - від кредитів фізичним особам; 0,3% (0,2%) - від інших операцій.

Структура витрат: 44,4% (45,4%) - процентні витрати, 38,3% (41,7%) - інші витрати (витрати на утримання персоналу, оренду приміщення, утримання охорони тощо), 3,2% (2,8%) - комісійні витрати; 11,7% (8,0%) - утворення резервів; 2,3% (2,0%) - податок на прибуток; 0,1% (0,1%) - непередбачені витрати.

Структура процентних витрат: 40,6% (38,3%) - за коштами фізичних осіб; 29,5% (32,9%) - за операціями з філіями; 8,7% (7,2%) - за коштами інших банків; 14,9% (14,7%) - за залученими коштами суб'єктів господарювання (юридичних осіб); 2,0% (2,3%) - від цінних паперів; 1,4% (1,0%) - за коштами, залученими від НБУ; 1,0% (0,0%) - від коштів небанківських фінансових структур; 1,9% (3,6%) - за іншими операціями.

Прогресивні структурні зрушення та раціональна структура зобов'язань є необхідною умовою забезпечення ліквідності й платоспроможності банків, прибуткової їх діяльності. Структура зобов'язань банків минулого року відображена на рис. 1.2.[5]

До позитивних змін у структурі зобов'язань слід віднести збільшення з 24.3% на початок року до 31.7% на 01.01.2011 р. частки строкових зобов'язань, що свідчить про певне зміцнення стабільності ресурсної бази банків і розширення можливостей кредитування економіки.

7924

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.2 - Структура зобов'язань банків на 01.01.2011 р.

У подальшому банкам слід вживати заходів щодо зростання обсягів залучених коштів, особливо довгострокових зобов'язань юридичних і фізичних осіб, та щодо узгодження строків залучених коштів і вкладень шляхом збільшення обсягів довгострокових зобов'язань. Підвищення ефективності управління зобов'язаннями сприятиме зниженню рівня витрат і зростанню прибутковості діяльності банків.

Прибутковість банку є основним показником ефективності його фінансово-господарської та комерційної діяльності. Рівень дохідності залежить від цілей діяльності банку, пропорцій та співвідношень, що склалися в структурі його активів і пасивів, якості управління банківськими ризиками, доходами й витратами, від методів, що використовуються для підтримання ліквідності, тощо.

Сумарний прибуток банківської системи України за 2010 рік становив 530.1 млн. грн., у тому числі за І квартал - 100.2 млн. грн.; за І - 68.0 млн. грн.; за III -- 241.6 млн. грн.; за IV -- 120.3 млн. грн. В порівняння з результатами 2006 року банки країни зазнали збитків у розмірі 29.6 млн. грн. (таблиця 1.2).

Отримання банками в 2010 році прибутку обумовлено як поліпшенням фінансового стану окремих банків, зростанням обсягів активних операцій, зокрема кредитного портфеля, так і зменшенням суми відрахувань у резерви за активними операціями.

Таблиця 1.2 - Фінансовий результат діяльності комерційних банків за 2010 рік, млн. грн.

Квартал

Доходи

Витрати

Прибуток (збитки)

І

27776

1760,9

51001

ІІ

191720

229374

27196

ІІІ

313782

359643

46135

ІV

227600

277901

10922

За рік

1711515

1576261

135254

На жаль, рівень рентабельності (прибутковості) активів більшості українських банків поки що низький. Цей показник у середньому по системі становив лише 1,2% (орієнтовне значення -- 2%). Серед головних причин -- значна частка неприбуткових активів, зокрема проблемних кредитів, основних засобів та нематеріальних активів; надмірні небанківські операційні витрати; значні відрахування в резерви за активними операціями. Оскільки кредитно-банківська система має важливе значення для економіки країни, вона служить об'єктом ретельного нагляду та регулювання як з боку НБУ, так і з боку вищих органів державної влади та управління. Нагляд за комерційними банками та регулювання їхньої діяльності мають на меті головним чином 2 цілі: забезпечення стійкості і запобігання банкрутству банків та обмеження капіталів в руках небагатьох банків і неприпустимість монопольного контролю над грошовим ринком. Це досягається шляхом встановлення НБУ економічних нормативів, які регулюють діяльність комерційних банків, та здійсненням нагляду за їх діяльністю.

Але застосування адміністративного тиску з боку НБУ до комерційних банків не повинно носити систематичний характер, а застосовуватися виключно в порядку вимушених заходів.

1.2 Принципи діяльності комерційних банків

Банківська система - одна з найважливіших і невід'ємних структур ринкової економіки. В сучасній ринковій економіці діяльність комерційних банків має величезне значення завдяки їх зв'язку зі всіма секторами економіки. Завдання банків - в забезпеченні безперервного грошового обігу та обігу капіталу, кредитуванні промислових підприємств, держави та населення, створенні умов для народногосподарського накопичення.

Сучасні комерційні банки, виступаючи в ролі фінансових посередників, виконують важливу народногосподарську функцію, забезпечуючи міжгалузевий та міжрегіональний перерозподіл грошового капіталу. Банківський механізм розподілу та перерозподілу капіталу по сферам та галузям дозволяє розвивати господарство в залежності від об'єктивних потреб виробництва та сприяє структурній перебудові економіки [9].

Сьогодні, в умовах розвинутих товарних та фінансових ринків, структура банківської системи різко ускладнюється. З'явилися нові види фінансових установ, нові кредитні інструменти і методи обслуговування населення.

Практика банківської праці за кордоном дуже цікава для нової господарської системи. Здійснюється перехід від адміністративної високомонополізованої державної банківської структури до динамічної, гнучкої, заснованої на приватній та колективній власності системи кредитних установ, орієнтованих на комерційний успіх, на отримання прибутку.

Створення стійкої, гнучкої та ефективної банківської інфраструктури - одна з найважливіших (і в той же час надзвичайно складних) задач економічної реформи в Україні. Недостатньо заявити про створення нових кредитних інститутів, змінивши назву банку і надавши йому статус „акціонерного підприємства”. Докорінно повинна змінитися вся система відносин в середині банківського сектора, характер управління і контролю з боку Національного банку, принципи взаємовідносин банків та їх клієнтів, розрахунки з державним бюджетом і т.д. Але це ще не все. Необхідно змінити психологію банкіра, виховати нового банківського працівника - добре освіченого, думаючого, ініціативного, вільного від догм, який готовий йти на обміркований та зважений ризик.

Збудування нового банківського механізму можливе лише шляхом відновлення втрачених раціональних принципів функціонування кредитних установ, прийнятих в цивілізованому світі, які спираються на багаторічний досвід ринкових фінансових структур. Нові форми слід пропонувати після ретельного вивчення як потреб клієнтів, їх здатності сприймати фінансові інновації, так і рентабельності нових технологій и нових видів послуг для самих банків, підготовленості їх персоналу.

Банки - це одна з найстаріших та найбільш поширених груп кредитних установ, виконуючих більшість кредитно-фінансових послуг.

Банк - це організація, створена для залучення грошових коштів і розміщення їх від свого імені на умовах повернення, платності і терміновості.

Основне призначення банку - посередництво в переміщенні грошових коштів від кредиторів до позичальників та від продавців до покупців. Разом з банками переміщення грошових коштів на ринках здійснюють і інші фінансові та кредитно-фінансові установи: інвестиційні фонди, страхові компанії, брокерські, дилерські фірми та інші. Але банки, як суб'єкти фінансового ризику, мають дві суттєві відзнаки, які відрізняють їх від всіх інших суб'єктів.

По-перше, для банків властивий подвійний обмін борговими зобов'язаннями: вони розміщають свої власні боргові зобов'язання (депозити, вкладні свідоцтва, ощадні сертифікати), а мобілізовані на цій підставі кошти розміщають в боргові зобов'язання та цінні папери, які випустили інші. Це відрізняє банки від фінансових брокерів та дилерів, які здійснюють свою діяльність на фінансовому ринку, не випускаючи власних боргових зобов'язань.

По-друге, банки відрізняє прийняття на себе безумовних зобов'язань з фіксованою сумою боргу перед юридичними та фізичними особами, наприклад, при розміщенні коштів клієнтів на рахунки та вклади, при випуску депозитних сертифікатів. Цим банки відрізняються від різноманітних інвестиційних фондів, мобілізуючих ресурси на підставі випуску власних акцій. Фіксовані за сумою боргу зобов'язання несуть в собі найбільший ризик для посередників (банків), оскільки повинні бути сплачені незалежно від ринкової кон'юнктури, в той час, як інвестиційна компанія (фонд) всі ризики, пов'язані зі зміною вартості її активів та пасивів, розподіляє між своїми акціонерами.

Характерною рисою комерційних банків є те, що головною метою їх діяльності є отримання прибутку (в цьому є їх „комерційний інтерес” в системі ринкових відносин). В Україні створення та функціонування комерційних банків базується на Законі України „Про банки та банківську діяльність”. У відповідності до цього закону банки діють як універсальні кредитні установи, які здійснюють широке коло операцій на фінансовому ринку: надання різних за видами та строками кредитів, купівля-продаж та зберігання цінних паперів, іноземної валюти залучення коштів, здійснення розрахунків, надання гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, посередницькі операції [10].

Першим та основоположним принципом діяльності комерційного банку є робота у межах реально наявних ресурсів. Комерційний банк може здійснювати безготівкові платежі на користь інших банків, надавати іншим банкам кредити і отримувати гроші готівкою в межах залишку коштів на своїх кореспондентських рахунках. Можливості самостійно створювати грошові кошти на розрахункових рахунках своєї клієнтури більше наявних у них ресурсів обмежені.

Робота в межах реально наявних ресурсів означає, що комерційний банк повинен забезпечувати не тільки кількісну відповідність між своїми ресурсами і кредитними укладеннями, але й добиватися відповідності характеру банківських активів та специфіки мобілізованих ним ресурсів. В першу чергу це стосується строків тих та інших. Так, якщо банк залучає кошти головним чином на короткі строки (вклади короткострокові та до запитання), а вкладає їх переважним чином в довгострокові позики, то його здатність розплачуватися по своїх зобов'язаннях (його ліквідність) виявляється під загрозою. Наявність в активах банку великої кількості позик з підвищеним ризиком вимагає від банку збільшення питомої ваги власних коштів у загальному об'ємі його ресурсів. Жорстка залежність активів банку від характеру його пасивів повинна враховуватися при визначенні економічних нормативів діяльності банків та при регулюванні їх операцій. Тому, розробляючи умови цих операцій, необхідно першочергову увагу приділити чинникам формування відповідних пасивів.

Принцип роботи у межах реально залучених ресурсів як фундамент комерційної діяльності банку змінює всі її акценти: зростає зацікавленість банку в залученні депозитів, розвивається дійсна конкуренція за пасиви, звільняється рух грошових ресурсів. Гостра боротьба за пасиви стимулює пошук банками більш ефективних сфер застосування своїх ресурсів. Відбувається реальне переміщення банківського капіталу в найбільш рентабельні та динамічні галузі. Радикально змінюється кредитне планування в банках. Комерціалізація не означає відмови від кредитного планування, навпаки, його значення (як поточного, так і перспективного) зростає. Але основу планування при цьому вже складають ресурси банку, а не його укладення. Працювати в межах реально залучених ресурсів, забезпечуючи при цьому підтримання своєї ліквідності, комерційний банк може, тільки маючи високий ступень економічної свободи в сполученні з повною економічною відповідальністю за результати своєї діяльності.

Другим важливим принципом, на якому базується діяльність комерційних банків, є повна економічна самостійність, що передбачає і економічну відповідальність банку за результати своєї діяльності. Економічна самостійність передбачає свободу розпорядження власними коштами банку і залученими ресурсами, вільний вибір клієнтів і вкладників, розпорядження доходами, які залишаються після сплати податків.

Діюче банківське законодавство надає всім комерційним банкам економічну свободу в розпорядженні своїми фондами і доходами. Доходи (прибуток) банку, які залишаються в його розпорядженні після сплати податків, розподіляються у відповідності з рішенням загальних зборів акціонерів. Вони встановлюють норми та розміри відрахувань в різноманітні фонди банку, а також розміри дивідендів по акціях. Економічна відповідальність комерційного банку не обмежується його поточними доходами, а поширюється й на його капітал. По своїх зобов'язаннях банк відповідає всіма своїми коштами та майном, на які у відповідності до чинного законодавства може бути накладене стягнення. Увесь ризик від своїх операцій комерційний банк бере на себе.

Третій принцип є в тому, що відносини комерційного банку зі своїми клієнтами будуються як звичайні ринкові відносини. Надаючи позики, комерційний банк виходить в першу чергу з ринкових критеріїв прибутковості, ризику та ліквідності. Орієнтація на „загальнодержавні інтереси” не сумісна з комерційним характером роботи банку і неминуче обернеться для нього кризою ліквідності.

Четвертий принцип роботи комерційного банку полягає в тому, що регулювання його діяльності може здійснюватися тільки непрямими економічними (а не адміністративними) заходами. Держава визначає „правили гри” для комерційних банків, але не може давати їм накази[9].

1.3 Дослідження діяльності комерційних банків

У сучасному комерційному банку фінансовий аналіз і аналіз фінансового стану, як його складова, являє собою не просто елемент фінансового керування, а його основу, оскільки фінансова діяльність, як відомо, є переважної в банку. За допомогою аналізу, як функції керування, і таких функцій як аудит і контроль здійснюється внутрішнє регулювання діяльності банку.

Зміст, місце і роль аналізу фінансового стану в банківському бізнесі багато в чому залежати від специфіки діяльності кредитних установ.

Роль аналізу фінансового стану в керуванні діяльністю комерційних банків, підвищенні надійності і якості керування є не тільки відповідальної, Алі і визначальної життєздатність як окремих комерційних банків, так і банківської системи в цілому. Важливою особливістю аналізу фінансового стану в банках є ті, що діяльність їх нерозривно зв'язана з процесами і явищами, що відбуваються в тім середовищі, де смороду функціонують. Томові проведенню аналізу фінансового стану в банку повинний передувати аналіз навколишньої його фінансово-політичного, ділового й економічного середовища.

Ефективність більшості управлінських рішень може бути оцінена за допомогою фінансових показників, тому аналіз фінансового стану, як невід'ємна частина фінансового аналізу є етапом, операцією й однією з основних розумів забезпечення якості й ефективності прийнятих управлінських рішень. Вивчаючи і характеризуючи економічну ефективність діяльності банку, аналіз є однієї з функцій керування поряд із плануванням, організацією, регулюванням, координацією, мотивацією, стимулюванням, гуманізацією і контролем. Тобто, аналіз фінансового стану і фінансовий аналіз у цілому в комерційному банку вивчає й оцінює не тільки ефективність діяльності самого банку, Алі й економічну ефективність керування їм.

Крім здійснення узагальнюючої оцінки економічної ефективності діяльності банку аналіз фінансового стану являє собою інструмент прогнозування і фінансового моделювання діяльності банку, метод вивчення й оцінки її альтернативних (чи нових) напрямків і метод оцінки вартості кредитної установи.

Функція аналізу як інструмента фінансового прогнозування і фінансового моделювання реалізується сьогодні в процесі вивчення й оцінки основних розділів бізнес-плану банку.

При здійсненні окремих видів фінансового керування (активами, пасивами, ліквідністю, ризиками і т.д.) аналіз фінансового стану являє собою інструмент реалізації шкірного з зазначених видів керування і метод їхньої наступної оцінки.

У ході керування активами ставитися задача досягнення їхньої найвищої прибутковості при дотриманні необхідного рівня ліквідності і припустимого рівня ризикованості. Ця задача здійсненна тільки на основі системного аналізу фінансових активів у зазначених напрямках і цілеспрямованих діях по формуванню відповідної структури активів.

Керування пасивами зв'язано з: аналізом коштів, що не приносять доходів; вивченням основних напрямків пошуку необхідних кредитних ресурсів для виконання зобов'язань перед клієнтами і для розвитку активних операцій; аналізом можливих способів залучення «недорогих» ресурсів.

Аналіз є основним методом керування ризиками. З його допомогою досліджуються й оцінюються умови виникнення ризику, масштаби передбачуваного збитку, способи попередження ризиків, джерела його відшкодування.

Отже, аналіз фінансового стану як частина фінансового аналізу, як практика, як вид управлінської діяльності передує прийняттю рішень по фінансових питаннях, будучи етапом, операцією й умовою їхнього прийняття (інформаційно-аналітичним забезпеченням), а потім узагальнює й оцінює результати рішень на основі підсумкової інформації.

Аналіз фінансового стану як наука вивчає фінансові відносини, виражені в катйогоріях фінансів і фінансових показників. При цьому роль його в керуванні комерційним банком полягає в тому, що він є самостійною функцією керування, інструментом фінансового керування і методом його оцінки.

Сутність аналізу фінансового стану багато в чому визначається його об'єктами, що в комерційному банку відображають зміст фінансової діяльності кредитної установи.

Фінансовий стан - узагальнююча, комплексна характеристика банку - відображає рівень дотримання банком у своїй діяльності обмежень (мінімального розміру абсолютної і відносної величини капіталу, рівня властивим активам ризиків і ліквідності, вартості придбання пасивів, загального ризику і т.д.).

Метою керування банком у цьому зв'язку є забезпечення розумів для одержання їм бажаних фінансових результатів при підтримці одночасно необхідного рівня його фінансового стану. Фінансовий аналіз дозволяє оцінити ступінь досягнення цілей керування, тобто його ефективність; при цьому фінансовий стан банку більше характеризує ефективність його фінансового керування, чим керування в цілому.

У банках рішенню питань, що стосується оцінки фінансового стану, вибору показників і інструментів її проведення, менеджерами різних рівнів приділяється значна увага, але відбувається це в основному в рамках реалізації окремих видів керування: активами, пасивами, капіталом, ризиками, де кожна група менеджерів несе відповідальність за ефективне ведення справ на своїй ділянці робіт. Така організація аналізу дозволяє розосередити ризики зв'язані з керуванням. Рівень фінансового стану банку в цілому оцінюється лише на основі аналізу його фінансової звітності, а також інформації, що міститься в різних уніфікованих звітах про діяльність банків, розроблювальних державними федеральними відомствами і розсилаються банками, нагляд за який здійснюється на федеральному рівні. Ці звіти містять зведення про активи шкірного банку, його зобов'язаннях, капіталі, доходах і витратах за поточний квартал і три попередніх роки, іншу інформацію.[11]

Однак для одержання повної і більш об'єктивної оцінки діяльності банку для власне його цілей необхідне проведення узагальнюючого комплексного аналізу всіх сторін діяльності банку, а також якості керування нею.

Аналіз фінансового стану проводитися з метою:

оцінки потокового і перспективного фінансового стану банку;

можливості і доцільності темпів розвитку банку з позицій їхнього фінансового забезпечення;

виявлення доступних джерел фінансових ресурсів і оцінки можливості і доцільності їхньої мобілізації;

прогнозування положення банку на ринку капіталів.

Задачі аналізу фінансового стану банку визначаються метою проведення такого роду аналізу. Смороду ґрунтуються на цілях потенційних користувачів інформації, яких можна розділити на двох катйогорій: внутрішні (клієнти, вкладники, кредитори банку, акціонери, органи керування банком, банківський персонал) і зовнішні (НБУ, органи банківського нагляду, потенційні вкладники).

Зовнішній аудит проводитися за замовленням зовнішніх користувачів і містить у собі, в основному, оцінку дотримання обов'язкових нормативів, установлених НБУ, а також рейтингові та інші оцінки діяльності банку. Алі необхідно відзначити, що дані зовнішнього аудита не дозволяють з достатнім ступенем вірогідності дати об'єктивну оцінку розвитку конкретного банку і банківської системи регіону в цілому.

Внутрішній же аудит припускає повний деталізований аналіз фінансового стану банку.

Таким чином, фінансовий стан комерційного банку являє собою узагальнюючу, комплексну характеристику його діяльності. Параметри цього стану не є постійною величиною, а безупинно міняються. Одна їхня частина оцінює фінансове положення банку з позицій його короткострокової перспективи (за допомогою аналізу відповідних фінансових коефіцієнтів - короткострокової ліквідності, платоспроможності), інша - з позицій середньо- і довгострокового розвитку, обумовленого структурою джерел коштів банку (власного і позикового капіталу), необхідних йому для здійснення ефективної діяльності в сьогоденні і майбутньому, а також якістю їхнього розміщення. Окремі показники, наприклад, власний капітал банку, накопичений їм за годину свого функціонування) оцінюють фінансовий стан одночасно і ретроспективних позицій. Отже, фінансовий стан банку визначається загальним рівнем ефективності керування його активами і пасивами (як балансовими, так і забалансовими), скоординированностью керування ними і відображаються в основних показниках, що характеризують цей стан.

Одним з значних показників, що використовуються для аналізу фінансового стану є показники ліквідності. Проведемо їх аналіз.

Ліквідність комерційного банку - це можливість банку своєчасно і повно забезпечувати виконання своїх боргових і фінансових зобов'язань перед всіма контрагентами, що визначається наявністю достатнього власного капіталу банку, оптимальним розміщенням і величиною засобів по статтях активу і пасиву балансу з урахуванням відповідних термінів.

На ліквідність балансу банку впливає структура його активів: чим більше частка першокласних ліквідних ресурсів в обший сумі активів, тим вище ліквідність банку. Ліквідність балансу банку залежить і від ступеня ризику окремих активних операцій: чим більше частка високоризикованих активів в балансі банку, тим нижче його ліквідність. Активи банку по ступеню їх ліквідності можна розділити на три групи:

1) Ліквідні активи, що знаходяться в негайній готовності, або першокласні ліквідні ресурси. В їх числі - каса, засоби на коррахунку, першокласні векселі і державні цінні папери.

2) Ліквідні активи у розпорядженні банку, які можуть бути перетворений на кошти. Йдеться про кредити і інші платежі на користь банку з термінами виконання в найближчі 30 днів, умовно реалізованих цінних паперах, зареєстрованих на біржі (як і участь в інших підприємствах і банках) і інших цінностях, включаючи нематеріальні активи.

3) Неліквідні активи - це прострочені кредити і ненадійні борги, будівлі і споруди, що належать банку і що відносяться до основних фондів [15].

Відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність” з метою захисту інтересів клієнтів і забезпечення фінансової надійності банків Національний банк України встановлює для всіх комерційних банків обов'язкові економічні нормативи:

мінімальний розмір статутного фонду для комерційних банків, які утворюються і вже діють (H1);

норматив платоспроможності (H2);

нормативи ліквідності банку (H4, H5, H6);

максимальний розмір ризику на одного позичальника (H7);

максимальний розмір великих кредитних ризиків (H8);

норматив інвестиційної діяльності (H9).

Постановою Правління НБУ від 28.11.2001р. №489 встановлені наступні нормативи ліквідності для комерційних банків України:

1) Норматив миттєвої ліквідності (Н4), який розраховується за формулою:

Н4=(1.1)

де Ккр - кошти на кореспондентському рахунку;

Ка - кошти в касі;

Рп - поточні рахунки для розрахунку нормативу миттєвої ліквідності.

Значення нормативу миттєвої ліквідності (Н4) не повинне бути нижчим 20%.

2) Норматив поточної ліквідності (Н5), який розраховується за формулою:

Н5= (1.2)

де Апв - активи первинної і вторинної ліквідності;

Рп - поточні рахунки для розрахунку нормативу поточної ліквідності;

З - зобов'язання банку.

Значення нормативу поточної ліквідності (Н5) не повинне бути нижчим 40%.

3) Норматив короткострокової ліквідності (Н6), який розраховується по формулі:

Н6=(1.3)

де Ал - ліквідні активи;

Рп - поточні рахунки для розрахунку нормативу короткострокової ліквідності;

Зк - короткострокові зобов'язання.

Значення нормативу короткострокової ліквідності (Н6) не повинне бути нижчим 20%.

Нормативні значення наведено в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3 - Нормативи комерційного банку

Назва нормативу

Нормативне значення

Норматив мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1)

мінімум 10 млн. грн.

Норматив адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2)

мінімум 8%

Норматив адекватності основного капіталу (Н3)

мінімум 4%

Норматив миттєвої ліквідності (Н4)

мінімум 20%

Норматив поточної ліквідності (Н5)

мінімум 35%

Норматив короткострокової ліквідності (Н6)

мінімум 20%

Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7)

максимум 25%

Норматив «великих кредитних ризиків» (Н8)

максимум 800%

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій і поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9)

максимум 5%

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій і поручительств, виданих інсайдерам (Н10)

максимум 40%

Норматив інвестування в ЦП окремо по кожній організації (Н11)

максимум 15%

Норматив загальної суми інвестування (Н12)

максимум 60%

Таким чином, для визначення фінансового стану банку, перш за все необхідно проводити аналіз показників ліквідності комерційного банку.

2. Аналіз фінансово-господарської діяльності комерційного банку

2.1 Загальна характеристика Торезської філії АКБОТБ

Вибір організаційної структури, найкращим чином відповідної внутрішнім і зовнішнім чинникам, є найважливішою задачею банківського менеджменту. Організаційна структура банку є важливою складовою успішного досягнення мети вибраної стратегії. Від того, як організований банк, як налагоджені у нього відносини керівництва і підкорення, залежить вся його діяльність, зокрема прибутковість банку.

Оптимальна структура - це та, яка найкращим чином дозволяє організації ефективно взаємодіяти із зовнішнім середовищем, продуктивно і доцільно розподіляти і направляти зусилля своїх співробітників і, таким чином, задовольняти потреби клієнтів і досягати своєї мети з високою ефективністю.

Спершу розглянемо укрупнену структуру управління банку „ОТБ”. В АКБ „ОТБ”, втім, як і в більшості інших банків, як управляюча система відділення виступає Керівник банку (а також його Заступник), а керованої - відділи самого банку.

Процес управління банком є певним механізмом обміну інформацією між управляючою і керованою підсистемами. Фактично всі основні п'ять функцій управління (планування, організація, мотивація, аналіз і контроль) реалізуються за допомогою обміну інформацією між цими підсистемами. Прямий зв'язок має на увазі доведення структурним підрозділам банку завдань по основних напрямах діяльності, планованих фінансових показниках і ін. Зворотний зв'язок забезпечує керівництво інформацією оперативного, бухгалтерського і статистичного обліку, щоденною і періодичною звітністю.

Розглянемо більш детально структуру банку „ОТБ”. Торезське відділення банку „ОТБ” є філіалом. Тому відділення не має власної статутної фундації і діє на основі Положення про філіал. Всі операції виконує згідно Ліцензії АКБ „ОТБ”, яку він отримав від НБУ в Києві, і діє на основі довіреності. Управління здійснюється керівникам, який має заступника. Відділення має 3 відділи:

1) відділ розрахунково-кредитних операцій складається з секторів:

1.1) сектор внутрішньобанківських операцій і податкового обліку;

1.2) сектор вкладних операцій і подальшого контролю;

1.3) сектор обробки інформації;

1.4) сектор валютних операцій і карткових рахунків;

2) відділ кредитування і депозитних операцій:

2.1) сектор грошового обігу і грошових потоків;

3) відділ касових операцій.

Кожний відділ має своє Положення. Діяльність відділу розрахунково-кредитних направлена на удосконалення бухгалтерського обліку і організації операційної роботи, документообігу і внутрішньобанківського контролю згідно вимогам міжнародних стандартів.

Основні задачі відділу розрахунково-кредитних операцій:

1) організація обліково-операційної роботи;

2) організація і здійснення внутрішньобанківського контролю правильності ведення бухгалтерського обліку;

3) проведення заходів щодо автоматизації облікових процесів.

Відділ очолює головний бухгалтер, який безпосередньо підкоряється керівнику відділення. Головний бухгалтер призначається на посаду рішенням Правління банку.

Основні функції відділу:

1) забезпечення правильної організації обліково-операційної роботи;

2) здійснення контролю правильності відкриття аналітичних рахунків;

3) проведення роботи по удосконаленню Плану рахунків обліку;

4) проведення заходів щодо підвищення рівня автоматизації облікових процесів;

5) розробка заходів щодо поліпшення стану обліку, удосконалення документообігу і організації обліково-операційної роботи;

6) виконання інших функцій, якими наділяє відділ і які входять в компетенцію бухгалтерської служби.

Основним завданням відділу кредитування і депозитних операцій є мобілізація і раціональне розміщення кредитних ресурсів через депозитні операції, всі види кредитування фізичних і юридичних осіб в національній валюті, операції з цінними паперами, міжфіліальне кредитування, контроль дотримання економічних нормативів, формування резервів, організацію грошового обігу, надання звітності, консультаційні послуги.

...

Подобные документы

  • Розробка моделей аналізу ліквідності балансу комерційного банку як структурної складової фінансової стійкості. Роль аналізу фінансової стійкості в управлінні комерційним банком. Побудова інтегрального показника ліквідності балансу і аналіз його динаміки.

    дипломная работа [1,2 M], добавлен 18.11.2013

  • Аналіз показників фінансової стійкості комерційного банку. Оцінка причин неефективності застосування інтегральних показників НБУ для попередження втрати фінансової стійкості. Основні напрямки підвищення рівня фінансової стійкості ВАТ АБ "Укргазбанк".

    дипломная работа [4,6 M], добавлен 02.07.2010

  • Аналіз економічних нормативів банківської системи України. Особливості управління фінансовою стійкістю комерційних банків, методи її оцінювання. Заходи мінімізації ризиків і підтримка стійкості банківських установ для їх функціонування в сучасних умовах.

    статья [29,9 K], добавлен 13.11.2017

  • Ресурси комерційного банку, їх формування і прогнозування. Операції комерційних банків з обслуговування платіжного обороту та організації розрахунків суб’єктів господарювання. Послуги комерційних банків в умовах ринку. Фінансові звіти та їх оцінка.

    курсовая работа [76,5 K], добавлен 26.08.2013

  • Показники ліквідності і платоспроможності як складові фінансової стійкості банку. Еволюція вимог НБУ щодо нормативів ліквідності комерційного банку, її державне регулювання. Теорія і практика управління банківською ліквідністю на макро- і мікрорівні.

    курсовая работа [487,8 K], добавлен 03.12.2010

  • Значення ліквідності та платоспроможності в діяльності комерційного банку. Методичні основи управління ліквідністю та платоспроможністю. Аналіз показників і детермінант платоспроможності та ліквідності комерційних банків на прикладі ВАТ "Мегабанк".

    курсовая работа [357,1 K], добавлен 23.12.2013

  • Поняття депозитних операцій банків. Забезпечення фінансової стійкості комерційного банку. Безготівкові розрахунки, сутність і основні принципи. Класифікація вкладів депозитів. формування резервів для покриття можливих втрат від активних операцій.

    контрольная работа [30,5 K], добавлен 29.09.2010

  • Комерційний банк: основні функції та роль в економіці. Сутність фінансової стійкості комерційного банку, нормативно-правове регулювання НБУ. Аналіз банківської системи України, проблеми та шляхи підвищення фінансової стійкості комерційного банку.

    курсовая работа [974,5 K], добавлен 22.12.2011

  • Теоретичні і правові основи забезпечення фінансової стійкості комерційного банку. Система економічних показників ХФ АКБ "Правекс-Банк", фінансовий аналіз діяльності, оцінка і управління кредитним ризиком; аналіз впливу рівня ліквідності на прибутковість.

    дипломная работа [1,3 M], добавлен 05.12.2010

  • Поняття фінансової стійкості банку і рейтингу як метода його визначення. Показники, які їх визначають. Модель формування рейтингу комерційних банків України на базі кластерного і дискрімінантного аналізу. Порівняння вітчизняних методів із зарубіжними.

    дипломная работа [420,7 K], добавлен 09.11.2013

  • Економічні, правові основи взаємовідносин комерційного банку з НБУ. Повноваження Центрального банку як регулятивно-наглядового органу. Кредитування (рефінансування) комерційних банків. Мінімальний розмір регулятивного капіталу діючих банків України.

    курсовая работа [30,0 K], добавлен 01.10.2011

  • Для підвищення фінансової стійкості банку важливе значення має зростання його доходів, а як наслідок - і прибутковості банку, що є одним із основних, джерел поповнення власного капіталу банку. Види та форми кредиту. Діяльність комерційних банків.

    контрольная работа [23,5 K], добавлен 25.03.2008

  • Сутність, види та значення прибутку комерційного банку. Джерела формування прибутку комерційного банку. Напрямки розподілу прибутку комерційного банку. Прибутковість комерційних банків України.

    курсовая работа [37,0 K], добавлен 10.09.2007

  • Поняття ліквідності. Оцінка ліквідності балансу комерційного банку. Основні напрямки аналізу ліквідності балансу банку. Механізм управління ліквідністю. Коефіцієнти ліквідності. Рекомендації по підвищенню ліквідності і платоспроможності банку.

    реферат [52,5 K], добавлен 22.03.2004

  • Фінансовий стан комерційного банку. Основні сучасні методики рейтингових оцінок: українських експертів, за системою СAMEL та Кромонова. Приклади використання рейтингових систем оцінки діяльності комерційних банків. Кредитні операції банку з векселями.

    контрольная работа [43,3 K], добавлен 20.01.2010

  • Вплив світової фінансової кризи на процеси в економіці країни та діяльність комерційних банків. Аналіз динаміки змін обсягів активів балансу та кредитних ставок банку. Напрямки реструктуризації та вдосконалення управління структурою кредитного портфелю.

    дипломная работа [12,0 M], добавлен 10.07.2011

  • Сутність і цілі операційної діяльності комерційного підприємства. Фінансовий леверідж та аналіз беззбитковості та поріг рентабельності, запас фінансової стійкості. Проведення аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства на прикладі ТОВ "Ареал".

    дипломная работа [403,3 K], добавлен 04.08.2010

  • Сутність та основні види банківських ризиків, причини їх виникнення та методи оцінки. Аналіз кредитоспроможності клієнта за показниками ліквідності, заборгованості та рентабельності. Шляхи удосконалення та оптимізації кредитних ризиків комерційного банку.

    дипломная работа [689,1 K], добавлен 15.06.2012

  • Сутність поняття ліквідності комерційного банку. Оцінювання рівня ліквідності АБ "Полтава-банк": загальна фінансово-економічна характеристика, коефіцієнтний аналіз ліквідності, GAP-менеджмент. Основні напрямки удосконалення управління ліквідністю.

    дипломная работа [679,6 K], добавлен 15.01.2012

  • Фінансовий менеджмент в комерційних банках. Інтегрований підхід до управління балансом банку. Розрахунок окремих показників фінансової діяльності банку. Аналіз динаміки та структури процентних доходів і витрат на прикладі АКБ "Укрсоцбанк".

    курсовая работа [67,2 K], добавлен 20.03.2007

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.