Усі працівники під час прийняття на роботу і щорічно повинні проходити інструктаж з пожежної безпеки.

Усі види пожежної техніки та противопожежного устаткування, що застосовується для запобігання пожежам та для їх гасіння, повинні мати сертифікат відповідності.

Організаційними заходами пожежної профілактики є навчання виробничого персоналу противопожежним правилам, видання необхідних інструкцій та плакатів, засобів наочної агітації. Обов'язковим є на підприємстві наявність плану евакуації.

4.7 Охорона навколишнього середовища

В Україні охороні навколишнього середовища надається останнім часом значна увага: розроблений і прийнятий до дії Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» [46].

5. Цивільна оборона

Цивільна оборона України - це державна система органів управління, сил і засобів, для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

У лютому 1993р. Верховна Рада України прийняла закон «Про цивільну оборону України», а в березні 1999р. Постановою Верховної Ради України до цього Закону внесено доповненню згідно із Законом кожен має право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.

В даному розділі дипломної роботи розглянуто основні заходи у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Інформування та оповіщення у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру є основним принципом та головним і невід'ємним елементом усієї системи заходів такого захисту.

Центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад зобов'язані надавати населенню через засоби масової інформації оперативну і достовірну інформацію про стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, про виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, методи та способи їх захисту, вжиття заходів щодо забезпечення безпеки.

Оповіщення про загрозу виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і постійне інформування населення про них забезпечуються шляхом:

завчасного створення і підтримки в постійній готовності загальнодержавної і територіальних автоматизованих систем централізованого оповіщення населення;

організаційно-технічного з'єднання територіальних систем централізованого оповіщення і систем оповіщення на об'єктах господарювання;

завчасного створення та організаційно-технічного з'єднання з системами спостереження і контролю постійно діючих локальних систем оповіщення та інформування населення в зонах можливого катастрофічного затоплення, районах розміщення радіаційних і хімічних підприємств, інших об'єктів підвищеної небезпеки;

централізованого використання загальнодержавних і галузевих систем зв'язку, радіо провідного, телевізійного оповіщення, радіотрансляційних мереж та інших технічних засобів передавання інформації.

З метою своєчасного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання та реагування на них відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади здійснюються:

створення і підтримання в постійній готовності загальнодержавної і територіальних систем спостереження і контролю з включенням до них існуючих сил та засобів контролю;

організація збирання, опрацювання і передавання інформації про стан довкілля, забруднення харчових продуктів, продовольчої сировини, фуражу, води радіоактивними, хімічними речовинами, мікроорганізмами та іншими біологічними агентами.

Укриттю в захисних спорудах, у разі необхідності, підлягає населення відповідно до його належності до груп (працююча зміна, населення, яке проживає в небезпечних зонах).

Створення фонду захисних споруд забезпечується шляхом:

комплексного освоєння підземного простору міст і населених пунктів для взаємо погодженого розміщення в ньому споруд і приміщень соціально-побутового, виробничого і господарського призначення з урахуванням необхідності пристосування і використання частини приміщень для укриття населення в разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

обстеження і взяття на облік підземних і наземних будівель та споруд, що відповідають вимогам захисту, споруд підземного простору міст, гірничих виробок і природних порожнин;

дообладнання з урахуванням реальної обстановки підвальних та інших заглиблених приміщень;

будівництва заглиблених споруд, які окремо розташовані від об'єктів виробничого призначення та пристосовані для захисту;

масового будівництва, в період загрози виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, найпростіших сховищ та укриттів;

будівництва окремих сховищ та протирадіаційних укриттів.

Перелік таких сховищ, укриттів та інших захисних споруд, які необхідно будувати, щорічно визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, і затверджується Кабінетом Міністрів України.

Наявний фонд захисних споруд використовується для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, який визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до відома якого віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, і затверджується Кабінетом Міністрів України.

В умовах неповного забезпечення захисними спорудами в містах та інших населених пунктах, що мають об'єкти підвищеної небезпеки, основним засобом захисту населення є евакуація і розміщення його у зонах, які є безпечними для проживання людей і тварин.

Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться у зонах можливого катастрофічного затоплення, можливого небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, в районах виникнення стихійного лиха, аварій і катастроф (якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров'ю людей).

Залежно від обстановки, яка склалася на час надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру, може бути проведено загальну або часткову евакуацію населення тимчасового або безповоротного характеру.

У сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру евакуація населення планується на випадок:

аварії на атомній електростанції з можливим забрудненням території;

усіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин;

загрози катастрофічного затоплення місцевості;

лісових і торф'яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, що загрожують населеним пунктам.

Проведення організованої евакуації, запобігання проявам паніки і недопущення загибелі людей забезпечується шляхом:

планування евакуації населення;

визначення зон, придатних для розміщення евакуйованих з потенційно небезпечних зон;

організації оповіщення керівників підприємств і населення про початок евакуації;

організації управління евакуацією;

всебічного життєзабезпечення в місцях безпечного розселення евакуйованого населення;

навчання населення діям під час проведення евакуації.

Евакуація населення проводиться способом, який передбачає вивезення основної частини населення із зон надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру усіма видами наявного транспорту, а в разі його відсутності чи недостатності, а також у випадку руйнування транспортних шляхів - організоване виведення населення пішим ходом по заздалегідь розроблених маршрутах.

Під час проектування і експлуатації споруд та інших об'єктів господарювання, наслідки діяльності яких можуть шкідливо вплинути на безпеку населення та довкілля, обов'язково розробляються і здійснюються заходи інженерного захисту з метою запобігання виникненню надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

Заходи інженерного захисту населення і території повинні передбачати:

врахування під час розроблення генеральних планів забудови населених пунктів і ведення містобудування можливих проявів у окремих регіонах та на окремих територіях небезпечних і катастрофічних явищ;

раціональне розміщення об'єктів підвищеної небезпеки з урахуванням можливих наслідків їх діяльності у разі виникнення аварій для безпеки населення

Начальник відділу з питань НС і ЦЗН об'єкта підпорядковується начальнику ЦО і є його заступником, він є основним організатором і координатором роботи з питань цивільного захисту населення і територій, цивільної оборони. Начальник відділу має право від імені начальника ЦО віддавати розпорядження щодо цивільного захисту населення і території, цивільної оборони, обов'язкові для виконання посадовими особами об'єкта.

Начальник відділу з питань НС і ЦЗН відповідає за розробку і своєчасне коригування плану дій органів управління, сил щодо попередження і ліквідації НС природного і техногенного характеру, плану ЦО, а також за координацію робіт з планування усіх підрозділах об'єкта, заходів цивільного захисту населення і територій, за забезпечення готовності невоєнізованих формувань ЦО до дій за призначенням, організацію злагодженої роботи КНС, відділу з питань НС, служб ЦО, евакуаційної та інших комісій.

У режимі підвищеної готовності:

з використанням комп'ютерних програм, таблиць, довідників зробити прогнозування, оцінку обстановки;

перевірити доведення сигналу оповіщення до всього персоналу в робочий час і до керівного складу в неробочий час;

за розпорядженням начальника ЦО привести в готовність невоєнізовані формування ЦО об'єкта;

уточнити варіант розпорядження начальника ЦО, закладеного в програмному забезпеченні;

уточнити склад і завдання мобільно - оперативної групи.

Начальник цивільної оборони об'єкта несе персональну відповідальність:

за організацію і здійснення заходів щодо цивільного захисту населення і територій, цивільної оборони на об'єкті;

за організацію і здійснення заходів щодо попередження і ліквідації НС, а у разі їх виникнення - за зниження збитків від них;

за організацію роботи комісії з надзвичайних ситуацій;

за постійну готовність органів управління та сил об'єкта до виконання завдань у мирний і воєнний час;

за підготовку і навчання робітників та службовців до дії у НС.

Висновок

За 2009-2010 роки в економіці України зафіксовано зростання ВВП. Фінансовий ринок характеризується деякою стабілізацією. Позначилися наслідки жорсткої емісійної і кредитної політики, що витримується Національним банком України в 2010 році, основною метою якої з'явилося стиснення монетарної маси і збалансувало попиту і пропозиції на фінансовому ринку. Цей курс супроводився поступовим зниженням рівня облікової ставки Національного банку України, посилюванням банківських нормативів.

В результаті мали місце випереджаюче зростання залишків вільних засобів банків на кореспондентських рахівницях НБУ і збільшення грошових накопичень населення разом із зниженням їх оборотності. Іншими словами кредитні ресурси банківської системи помітно виросли.

В той же час в Україні не відбулося позитивних змін в структурній перебудові економіки, досить невизначено становище в аграрному секторі, податковий тягар на підприємства не знизився, число збиткових підприємств незмінно росте, а платоспроможність населення залишається вкрай низькою.

В нових умовах політику банку відрізняли настирний пошук нових бизнес- можливостей і консервативних принципів управління ризиками.

АКБ „ОТБ” не тільки зміцнив свої позиції по основних фінансових показниках, але, що набагато важливіше, по показниках надійності. На кінець 2010 року АКБ „ОТБ” лідирував серед українських комерційних банків по об'сягу сформованих резервів страховок - 429,4 млн. грн. (зростання за 2010 рік - 71,9 млн.грн).

В 2010 році АКБ „ОТБ” значно зміцнив свою другу позицію в банківському рейтингу по показнику об'єму засобів, привернутих від фізичних осіб.

Аналіз показників ліквідності показав, що по всім показникам банк є дуже ліквідним, а, отже, й фінансово стійким.

В дипломній роботі також було здійснено побудову рейтингу комерційного банку по показникам ліквідності. Аналіз побудованого рейтингу у часі дозволив зробити висновок щодо позитивної тенденції зростання ліквідності.

Крім того в роботі було побудовано три кластери за ліквідністю. За допомогою моделей часового ряду і багатофакторної регресії було побудовано моделі для прогнозу показника загальної ліквідності. Також, в роботі за допомогою дискримінантного аналізу було побудовано класифікаційні функції, що допомогли віднести нове спостереження (отримане на підставі прогнозування побудованих раніше моделей) до класу з найкращими показниками ліквідності.

Список джерел інформації

1. Закон України «Про банки та банківську діяльність» (від 20.03.1991р. № 872-XII).

2. Постанова Правління НБУ: Інструкція №10 «Про порядок регулювання і аналіз діяльності комерційних банків» (від 30.12.1996г. № 343).

3. Устав АКБ «ОТБ».

4. Фінансова звітність АКБ «ОТБ».

5. Банки и банковские операции: Учебник для вузов / Под ред. проф. Е.Ф. Жукова. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. - 471 с.

6. Барановский О. Банківський сектор економіки України // Банківська справа. - 1996. - № 6 - С. 19-29.

7. Васюренко О.В. Банковская система в условиях трансформации финансового рынка. - Х.: «Гриф», 1997. - 174 с.

8. Васюренко О.В. Современные методы управления банковскими ресурсами. - Х.: «Гриф», 1997. - 392 с.

9. Захаров В.С. Коммерческие банки: проблемы и пути развития // Деньги и кредит. - 1997. - № 9. - С. 9-13.

10. Колесников В. Банковское дело. - М.: Финансы и статистика, 1997. - 117 с.

11. Платонов В. В., Хиггинс М. Р. Банковское дело: стратегическое руководство. - М.: Финансы и статистика, 1998. - 236 с.

12. Плюта В. Сравнительный многомерный анализ в эконометрическом моделировании.- М.: Финансы и статистика, 1989.- 176 с.

13. Савлук М. І. Роль банківської системи в реформуванні економіки України // Фінанси України. - 1996. - № 6. - С. 38-45.

14. Эдвин Дж. Долан. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. - СПб.: «Санкт-Петербург ОРКЕСТР», 1994. - 496 с.

15. Иванов В.В. Анализ надежности банков. - М.: «Русская деловая литература», 1996. - 320 с.

16. Отенко И.П. Анализ деятельности коммерческих банков. - Х.: ХГЭУ, 2005. - 155 с.

17. Щорічна статистика по комерційним банкам України. // Вісник НБУ. - 2010. - №12. - с. 10-21.

18. Ким Дж.-О., Мьюллер Ч.У. Факторный, дискриминантный, кластерный анализ - М.: Финансы и статистика, 1989. - 210 с.

19. Кендалл М., Стьюарт А. Многомерный статистический анализ и временные ряды. - М.: Наука, 1976. - 186 с.

20. Боровиков В.П. Популярное введение в программу Statistica (часть 1). - М.: «Наука», 1998. - 130 с.

21. Екушов А.И. Моделирование рисков в коммерческом банке // Банковские технологии. - 1999. - №1. - с. 15-18.

22. Белых Л. П. Устойчивость коммерческих банков. Как банкам избежать банкротства. - М.: Банки и биржи, 1996. - 240 с.

23. Вітлинський В.В. Моделювання економіки. - К: Либідь, 2007. - 456 с.

24. Клебанова Т.С., Дубровина Н.А., Милов А.В., Полякова О.Ю., Раевнева Е.В. Эконометрия на персональном компьютере. Учебное пособие. - Харьков: Изд. ХГЭУ, 2006. - 208 с.

25. Денисенко Р.В. Охрана труда. - М.: Высшая школа, 1985. - 319 с.

26. Домин П.А. Справочник по технике безопасности. - М.: Энергоиздат, 1984. - 822 с.

ОНТП 24 - 86 МВД СССР. Общесоюзные нормы

27. Наказ Міністерства праці та соціальної політики N 495 ( z0026-07 ) від 25.12.2006р.

28. Цивільний Кодекс України ст.. ст. 104 - 112, Господарський Кодекс України ст. ст. 59 - 61.

Размещено на Allbest.ru