Размещено на http://www.allbest.ru/

129

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЦЕНТР ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

Кафедра міжнародних економічних відносин

Випускна робота

на здобуття освітнього ступеня бакалавра

зі спеціальності міжнародна економіка

за темою: Удосконалення міжнародних комерційних розрахунків банків (на прикладі ПАТ «ОТП Банк»)

Виконала: студентка 4 курсу, групи 7

Спеціальності 6.030503 Міжнародна економіка

Бочарова Майя Юріївна

Науковий керівник: к.е.н., доцент

Уханова Інна Олегівна

ОДЕСА - 2018 року

АНОТАЦІЯ

на випускну роботу Бочарової Майї Юріївни «Удосконалення міжнародних комерційних розрахунків банків на прикладі ПАТ «ОТП БАНК» на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра зі спеціальності 6.030503 “Міжнародна економіка”, Одеський національний економічний університет, м. Одеса, 2018 рік

Дипломна робота складається з трьох розділів. Об'єкт дослідження - міжнародні комерційні розрахунки банків на прикладі ПАТ «ОТП Банк»»

У роботі розглядаються теоретичні основи міжнародних комерційних розрахунків банків, досліджено сутність та класифікацію міжнародних комерційних розрахунків, узагальнено методи оцінки міжнародних комерційних розрахунків та особливості їх регулювання.

Зроблено аналіз основних економічних показників діяльності ПАТ «ОТП Банк», проведено аналіз діяльності ПАТ «ОТП Банк» в обслуговуванні зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі - зі здійснення міжнародних комерційних розрахунків.

Пропонуються основні напрями удосконалення міжнародних комерційних розрахунків за рахунок нових підходів до оцінки ризиків відповідно до вимог Базельського комітету та удосконалення інформаційного забезпечення.

Ключові слова: міжнародні комерційні розрахунки, банківська діяльність, валютні операції банків, ефективність валютних операцій, фінансова стійкість банків, фінансові показники банку, ефективність міжнародних розрахунків.

ANNOTATION

on diploma work of Bocharova Maiia

Improvement of international commercial calculations of banks on the example of the PJSC «ОТP BANK»

on the receipt of educationally-qualifying level

of bachelor of speciality 6.030503 "international economy"

the Odessa national economic university

Odessa, 2018

Diploma work consists of three divisions. A research object is international commercial calculations of banks on an example STALEMATE "ОТP Bank".

Theoretical bases of international commercial calculations of banks are In-process examined, essence and classification of international commercial calculations are investigated, the methods of estimation of international commercial calculations and feature of their adjusting are generalized.

The analysis of basic economic indicators of activity is done STALEMATE "ОТП Bank", the analysis of activity is conducted STALEMATE "ОТП Bank" in maintenance of foreign economic activity, including - from realization of international commercial calculations.

Basic directions of improvement of international commercial calculations are offered due to the new going near the estimation of risks in accordance with the requirements of the Basel committee and improvement of dataware.

Keywords: international commercial calculations, bank activity, currency operations of banks, efficiency of currency operations, financial firmness of banks, financial indexes of bank, efficiency of international calculations.

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи дослідження міжнародних комерційних розрахунків банків

1.1 Сутність та класифікація міжнародних комерційних розрахунків у банківській діяльності

1.2 Регулювання міжнародних комерційних розрахунків банків

1.3 Методика визначення показників оцінки ефективності міжнародних комерційних розрахунків банків

Висновки до розділу 1

Розділ 2. Аналіз міжнародних комерційних розрахунків ПАТ «ОТП Банк»»

2.1 Характеристика діяльності ПАТ «ОТП Банк»» у банківський системі України

2.2 Аналіз показників діяльності ОТП «Банк» в обслуговуванні суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності

2.3 Аналіз проведення міжнародних комерційних розрахунків ПАТ «ОТП Банк»»

Висновки до розділу 2

Розділ 3. Рекомендації щодо удосконалення міжнародних комерційних розрахунків пат «ОТП Банк»»

3.1 Імплементація підходів до оцінки ризиків відповідно до вимог Базельського комітету з питань банківського нагляду

3.2 Удосконалення організаційного та інформаційного забезпечення міжнародних комерційних розрахунків ПАТ «ОТП Банк»»

3.3 Впровадження платформи CORREQTS як чинник удосконалення системи комерційних розрахунків ПАТ «ОТП Банк»

Висновки до розділу 3

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Як відомо, банківські системи практично всіх країн світу протягом 2008-2016 років функціонували у досить складних умовах. Негативний вплив валютного та кредитного фінансових ризиків у більшості країн спричинив погіршення ефективності діяльності банків, зменшення рентабельності активів та капіталу, істотне погіршення якості кредитних портфелів банків. Загострення фінансової кризи зумовило різкий відтік депозитних ресурсів з банків та проблеми з ліквідністю. У процесі розвитку вітчизняної банківської системи та її інтеграції в міжнародний фінансовий простір відзначається загальна тенденція до розвитку та вдосконалення експортно-імпортних розрахунків. Оскільки банківська діяльність тісно пов'язана із зовнішньою торгівлею, міжнародним рухом капіталів і кредитів, то ефективність функціонування комерційних банків на валютних ринках безпосередньо впливає на фінансові результати їх клієнтів. Водночас, міжнародний рух товарів та послуг розширює співпрацю між суб'єктами підприємницької діяльності, розташованими в різних країнах, а також взаємні грошові вимоги та зобов'язання учасників міжнародних економічних відносин, здебільшого в іноземній валюті, що визначають надзвичайно важливу роль теоретичного осмислення і узагальнення практичного досвіду здійснення міжнародних розрахункових та валютних операцій, вивчення і розуміння особливостей впливу світових лібералізаційних та глобалізаційних процесів на експортно-імпортні операції суб'єктів господарювання. Беззаперечною є роль банківських установ у реалізації та проведенні розрахунків і платежів за міжнародними операціями, адже саме банки виступають посередниками, а, подекуди, й основними учасниками зовнішньоторговельних угод, забезпечуючи належний рівень їх організації, мінімізацію ризиків зовнішньоекономічної діяльності, гарантуючи вчасне їх здійснення та оплату. Однак в Україні банківську систему взагалі та її здійснення функцій з міжнародних комерційних розрахунків поки ще не можна назвати остаточно сформованою. Вона потребує подальшої модернізації. Вищевикладене обумовило вибір теми випускної роботи та її актуальність.

Метою написання випускної роботи є проведення аналізу та визначення основних шляхів з удосконалення міжнародних комерційних розрахунків ПАТ «ОТП Банк».

У роботі поставлені певні завдання, основою яких є досягнення поставленої мети. До таких завдань відносяться:

- розкрити теоретичні питання щодо сутності, ролі та значення міжнародних комерційних розрахунків у банківській діяльності та міжнародній торгівлі;

- узагальнити сучасні положення щодо регулювання системи міжнародних банківських розрахунків;

- дослідити основні методи оцінки міжнародних комерційних розрахунків у банківській діяльності;

- провести аналіз показників діяльності ПАТ «ОТП Банк»»;

- дослідити систему організації банком міжнародних комерційних розрахунків;

- проаналізувати динаміку та стан показників здійсненя банком валютних операцій;

- надати рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення міжнародних розрахунків ПАТ «ОТП Банк»».

Об'єкт дослідження - процес міжнародних комерційних розрахунків у банківській діяльності.

Предмет дослідження - теоретичні та прикладні аспекти вдосконалення міжнародних комерційних розрахунків ПАТ «ПАТ «ОТП Банк»» в обслуговуванні діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діляьності.

При написанні роботи використано загальнонаукові та спеціальні методи: узагальнення та синтезу, порівняльного, статистичного та економічного аналізу, графічні методи. Робота здійснена з використанням офісного пакету MS Office - Microsoft Excel.

Інформаційна база. При написанні випускної роботи використано нормативно-правові документи, монографічну та наукову літературу, серед якої слід відмітити праці І.Ансоффа, У.Едвардеса, Г.Клейнера, Дж.Маршалла, Г.Мінцберга. Серед вітчизняних науковців слід відзначити наукові праці В.Вітлінського, В.Вовка, О.Дзюблюка, .В. Коваленка, С. Козьменка, Л. Примостка, Л. Рябініна, К.Черкашина, О.Чуб, Інтернет-джерела, статистичну інформацію Державної служби статистики України та нормативні матеріали Національного банку України, внутрішню інформацію ПАТ «ОТП Банк»».

Практичне значення результатів відображається в наданні рекомендацій ПАТ «ОТП Банк» щодо удосконалення міжнародних комерційних розрахунків.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МІЖНАРОДНИХ КОМЕРЦІЙНИХ РОЗРАХУНКІВ БАНКІВ

1.1 СУТНІСТЬ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ МІЖНАРОДНИХ КОМЕРЦІЙНИХ РОЗРАХУНКІВ У БАНКІВСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Головна роль в міжнародних розрахунках належить банкам. В сучасних умовах банки виступають не тільки в ролі посередників між експортерами й імпортерами, а і виконують функції кредиторів, котрі фінансують зовнішньоторгові угоди, функції контролю, виступають також в ролі гарантів. Банки можуть висувати свої вимоги до умов розрахунку і форм платежу, які експортери й імпортери зобов'язані приймати до уваги.

Міжнародні розрахунки - це відносини, які виникають при грошових розрахунках між підприємствами, установами, банками або окремими особами, пов'язані з переміщенням товарно-матеріальних цінностей і послуг у міжнародному обороті [9].

Міжнародні розрахунки обіймають зовнішню торгівлю товарами і послугами, а також некомерційні операції, кредити і рух капіталу між державами [45]. Основна частка всіх міжнародних розрахунків відбувається в ході опосередкування міжнародних торгових угод.

Основними суб'єктами міжнародних розрахунків являються експортери, імпортери й банки, що їх обслуговують [13]. Між суб'єктами виникають певні відносини з приводу руху товаросупроводжувальних документів і поточного оформлення платежів.

Для того, щоб розглянути класифікацію міжнародних розрахунків, які проводяться банками доцільно визначити функції банків в міжнародних розрахунках.

Так, основні функції банків та їх послуги, надані підприємствам-суб'єктам ЗЕД, наступні:

- проведення продажу і купівлі для клієнтів іноземної валюти;

- участь в інкасуванні платежів із-за кордону;

- надання позик в іноземній валюті;

- ведення валютних рахунків клієнтів;

- участь в платежах клієнтів іноземним партнерам;

- надання послуг по документарному акредитиву;

- облік переказних векселів, що підлягають оплаті за кордоном;

- ведення власних валютних рахунків у банках-кореспондентах за кордоном;

- надання клієнту комерційної інформації, що являє для нього інтерес;

- інші [13].

Способи платежу визначаються залежно від механізму оплати товару відносно моменту його фактичної поставки. У зовнішньоторговельних операціях існують три способи платежу: платіж готівкою, авансовий платіж і платіж у кредит (рис. 1.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

129

Рис. 1.1. Способи платежу у зовнішньоторговельних операціях

Платіж готівкою здійснюється через банк під час передання продавцем товаророзпорядчих документів або самого товару покупцю. Це означає, що товар повністю оплачується від моменту його готовності до експорту до моменту його переходу в розпорядження покупця. Сьогодні готівкові платежі в міжнародних розрахунках практично не використовуються, оскільки це дуже незручний спосіб платежу [13].

Платіж готівкою у міжнародному платіжному обороті не означає, що розрахунки ведуться наявними грошовими знаками (банкнотами). Вони практично тут не застосовуються. У цьому разі поняття "готівковий платіж" використовується як протиставлення авансовому і кредитному способам платежу [13].

Готівковий платіж, залежно від обраної сторонами в контракті форми розрахунків, здійснюється, якщо дотримано одну з таких умов:

- імпортер одержав від експортера повідомлення про готовність товару до відвантаження;

- імпортер одержав телеграфне повідомлення про закінчення відвантаження товару;

- імпортер отримав комплект документів, передбачених у контракті,

- імпортер отримав комплект документів і право відстрочки оплати на кілька годин або днів, якщо перед цим імпортер надав банківську гарантію, що він заплатить проти приймання товару. Звичайно, для експортера найвигіднішою буде перша умова, а для імпортера - остання [13].

Авансові перерахунки передбачають виплату покупцем погоджених у контракті сум до передання товаророзпорядчих документів і самого товару в розпорядження покупця. Здебільшого такі перерахунки здійснюються під час і навіть до початку виконання замовлення. Авансовий платіж відіграє подвійну роль. З одного боку, авансом імпортер кредитує експортера, а з іншого - забезпечує виконання зобов'язань, узятих імпортером за контрактом. Якщо після виконання замовлення покупець відмовляється від приймання цього товару, експортер може використати аванс для відшкодування своїх збитків.

Аванс може бути наданий в грошовій і товарній формах. Останній передбачає передачу імпортером експортеру сировинних матеріалів чи комплектуючих виробів, необхідних для виготовлення замовленого обладнання. Аванс в грошовій формі передбачає виплату покупцем узгоджених в контракті сум в рахунок платежів за умовами договору до відвантаження товару (надання послуг), а інколи навіть до початку виконання контракту.

В світовій практиці авансові платежі використовуються у випадках:

1) коли продавець сумнівається в платоспроможності покупця;

2) коли політична і (чи) економічна обстановка в країні покупця нестабільна;

3) при постачанні дорогого обладнання;

4) при поставці товарів стратегічного призначення;

5) при тривалих строках здійснення контракту.

Авансові платежі або оплата вже отриманого товару здійснюються шляхом банківського переказу валюти імпортером експортеру. Ці перекази часто поєднуються з іншими формами міжнародних розрахунків з гарантією банку, який у випадку несплати вартості товару імпортером здійснює платіж проти товаророзпорядчих документів, одержаних від експортера Використання банківських переказів сприяє прискоренню та спрощенню міжнародних розрахунків. Коли розрахунки ведуться з використанням відкритого рахунку, товар постачається на умовах його наступної оплати, а належна сума заноситься імпортером на рахунок експортера Платежі здійснюються за згодою у встановлений період, а остаточне врегулювання заборгованості з відкритого рахунка - через банки, із застосуванням інших форм міжнародних розрахунків. Тому банки, як правило, не виділяють міжнародні розрахунки з відкритого рахунка, а включають їх в інкасо чи через банківські перекази. Імпортер платить ще до відвантаження продукції [13].

Переваги: експортер отримує гроші негайно без ризику несплати.

Недоліки: імпортер несе повний ризик, так як отримує товар тільки після оплати.

Аванс може надаватися в грошовій (визначається у відсотках до контрактної вартості замовлення) і товарній формах (надання замовником сировини і комплектуючих, необхідних для виконання замовлення) [13].

Розмір авансу залежить від цілей авансу, характеру і новизни товару, його вартості, строку виготовлення й інших умов. Найчастіше аванс становить 15-20% від вартості замовлення, виплачується після підписання контракту. У міжнародній торгівлі аванси звичайно даються солідним фірмам, котрі добре себе зарекомендували при поставках товарів, що потребують тривалого терміну виготовлення, виконуються за індивідуальними специфікаціями, а також при поставках дефіцитних товарів, коли аванс виконує роль застави [13].

Спосіб платежу в кредит означає, що покупець оплачує суму, обумовлену в контракті, через певний час після поставки товару, тобто продавець надає покупцю комерційний (товарний) кредит. Оскільки цей кредит надається однією фірмою іншій, то такий кредит називається ще фірмовим товарним кредитом [13].

Кредит надається тільки за наявності у продавця достатньої кількості резервного капіталу. Межа кредиту, тобто максимальний його розмір, не може перевищувати 10% від капіталу покупця. Кредит надається не на всю суму контракту, а на 80-85 %, решту контракту покупець сплачує авансом, що дає змогу продавцю відшкодувати частину своїх витрат, до погашення покупцем своїх зобов'язань за контрактом [13].

При наданні комерційного кредиту виникає питання про гарантії платежу. Серед способів запобігання неплатежу або затримки платежу основними є гарантійні листи першокласних банків, підтверджені (резервні) акредитиви першокласних банків, векселі, банківський акцепті аваль векселів, аваль чеків[13].

Гарантії бувають платіжні й договірні. Платіжні гарантії захищають інтереси продавця, договірні - покупця [13].

У світовій практиці використовують такі форми міжнародних розрахунків, як банківський переказ, документарний акредитив, інкасо, банківська гарантія, розрахунки векселями тощо. Вони вирізняються ступенем участі банків у проведенні їх: мінімальний ступінь участі - при банківському переказі, максимальний - при акредитиві, банківській гарантії. У кожному з міжнародних видів розрахунків на завершальному етапі відбувається переказ коштів з одного банківського рахунку на іншій за допомогою комунікаційних систем (зазвичай системи електронних переказів SWIFT, яка набула останнім часом великого поширення). Конкретна форма розрахунків визначається за згодою сторін і фіксується в розділі "Умови платежу" зовнішньоекономічного договору [13].

Вибір форми розрахунків обумовлюється певними факторами. Інтереси експортерів та імпортерів товарів і послуг у більшості випадків не збігаються: експортер прагне одержати від імпортера платежі в найкоротший термін, тоді як імпортер зацікавлений відстрочити платіж до моменту одержання товару або навіть до його реалізації третім особам. Таким чином, обрана форма розрахунків між сторонами контракту є своєрідним компромісом, у якому враховуються економічні позиції контрагентів, ступінь їхньої довіри один одному, економічна кон'юнктура, оподаткування, політична ситуація тощо. У розрахунках за договорами купівлі-продажу здебільшого використовуються банківський переказ, документарне інкасо, документарний акредитив [13].

Форми розрахунків - це регульовані законодавством країни-учасника розрахунків способи виконання через банк грошових зобов'язань підприємств.

У світовій практиці використовують такі форми міжнародних розрахунків: банківський переказ, документарний акредитив, банківська гарантія, інкасо, розрахунки векселями тощо.

Вони вирізняються ступенем участі банків у проведенні їх: мінімальний ступінь участі - при банківському переказі, максимальний - при акредитиві, банківській гарантії.

У кожному з міжнародних видів розрахунків на завершальному етапі відбувається переказ коштів з одного банківського рахунку на іншій за допомогою комунікаційних систем. Конкретна форма розрахунків визначається за згодою сторін і фіксується в розділі «Умови платежу» зовнішньоекономічного договору.

Можна виділити послуги та операції, що надаються банками своїм клієнтам у процесі виконання розрахункових документів (рис.1.2) [42].

Представлена класифікація здійснюваних банківських операцій, пов'язаних з проведенням міжнародних розрахунків, дозволяє чітко визначити зміст і етапи взаємодії уповноважених банків з їх клієнтами (експортерами та імпортерами), правильно побудувати процес розрахункових відносин на основі партнерства, взаємовигідного та ефективного співробітництва.

Основними формами міжнародних розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності є [9, с.134]:

-- банківський переказ;

-- документарне інкасо;

-- документарний акредитив;

-- розрахунки за відкритим рахунком;

розрахунки з використанням чеків, векселів.

Інкасо в міжнародних рахунках має такі особливості: банки приймають на інкасо платіжні доручення експортерів тільки за наявності комерційних документів (рахунки, фактури, специфікації, страхові поліси та інші документи, які підтверджують відвантаження товарів); розрахункові документи експортера акцептуються (узгоджуються в письмовому вигляді у попередньому порядку), тобто імпортер підтверджує факт відвантаження товару; широко застосовується кредит: експортер може його отримати до відвантаження товару у вигляді дисконту (обліку) у банку векселя; імпортер - у вигляді товарних позик.

Інкасова форма розрахунків. Використання даної форми розрахунків регулюється "Уніфікованими правилами по інкасо", прийнятими Міжнародною торговою палатою в 1978 році (публікація МТП №322).



Размещено на http://www.allbest.ru/

129

Рис. 1.2. Класифікація банківських операцій по міжнародних розрахунках Джерело: складено автором за [43]

Інкасо - це банківська розрахункова операція, засобом якої банк за дорученням свого клієнта одержує на основі розрахункових документів належні йому кошти від платника за відвантаженні на його адресу товари або за надані йому послуги і зараховує ці кошти на його рахунок в банку.

В здійсненні інкасової операції при міжнародних розрахунках приймають участь: імпортер (платник); експортер (довіритель); банк імпортера (інкасуючий чи представницький банк); банк імпортера (банк ремітент).

Інкасова форма розрахунків об'єднується з акцептною формою. Акцепт -згода платника на оплату документів рахунку. При акцептній формі розрахунків товари відвантажуються негайно, не чекаючи оплати покупцем товару. Покупець оплачує товар після одержання розрахункових документів, на випадок порушення постачальником умов договору, покупець може відмовитися від оплати товару. При порушенні договору постачальник має право застосувати до нього санкції.

Інкасо може бути чистим і документальним. Чисте інкасо - це інкасо фінансових документів, не супроводжене комерційними документами (переказні й прості векселі, чеки та ін.). Документальне інкасо - це інкасо фінансових документів, супроводжених комерційними документами (рахунки, страхові документи та ін.), а також інкасо тільки комерційних документів.

Документальне інкасо в міжнародній торгівлі являє собою зобов'язання банку одержати за дорученням експортера від імпортера суму платежу за контрактом проти передачі останнього товарних документів і перерахувати її експортеру.

Відкритий рахунок. При розрахунках по відкритому рахунку контрпартнери ведуть взаємний облік сум поточної заборгованості. Експортер відвантажує товар імпортеру, відправляє на його адресу товаросупроводжуючі документи і заносить суму заборгованості в дебет рахунку, відкритого на ім'я імпортера. Останній здійснює такий же запис в кредит рахунку експортера. Після оплати товару експортер й імпортер здійснюють компенсуючі проведення.

Особливості даної форми розрахунків:

1) передбачає ведення контрагентами великого обсягу роботи;

2) товаросупроводжуючі документи поступають прямо до імпортера, мимо банку, в зв'язку з чим весь контроль за своєчасністю платежів лягає на плечі учасників угоди;

3) рух товару передує руху валютних коштів.

Порядок погашення заборгованості по відкритому рахунку залежить від домовленості сторін угоди.

Платіж по відкритому рахунку в більшій мірі вигідний імпортеру, оскільки відсутній ризик оплати недоставленого товару, а відсотки за користування кредитом не знімаються.

Для експортера цей платіж являється найризикованішою формою розрахунків, оскільки в нього немає ніяких гарантій, що покупець врегулює свою заборгованість в узгоджений строк.

Платежі у формі відкритого рахунку займають сьогодні міцні позиції в торгівлі багатьох країн світу, особливо Західної Європи (до 60% всіх платежів).

Документарний акредитив - це угода, згідно з якою банк зобов'язується на прохання клієнта здійснити оплату документів третій особі (бенефіціару), на користь якої відкрито акредитив [13].

При виконанні акредитива не банком-емітентом, а іншим банком (це може бути не банк експортера, а третій банк, що дав підтвердження), останній отримує за акредитивом право на вимогу від емітента платежу на відшкодування своїх виплат бенефіціару максимально швидким способом. Вимога платежу за акредитивом, яка називається рамбурсом, може направлятися не тільки банку-емітенту, а й третьому банку, якщо емітент надав йому право здійснити платіж за даним акредитивом. У будь-якому разі банк, на який виставлений рамбурс за акредитивом, є рамбурсуючим банком.

Значення і ступінь впливу банку в міжнародних розрахунках залежить від декількох факторів, які викладено на рис 1.3.



Рис. 1.3. Чинники, що визначають значення і ступінь впливу банку в міжнародних розрахунках

На стан міжнародних розрахунків країни мають вплив чимало різних обставин, такі як: економічні і політичні зв'язки між країнами; ступінь державного регулювання ЗЕД і його ефективність; становище країни на товарних і грошових ринках; міжнародні торгові правила і звичаї; валютне законодавство; стан платіжних балансів та ін.

Враховуючи перелічене, система міжнародних розрахунків вважати відносно самостійною, яка має власні особливості. Розглянемо ці особливості:

1. Міжнародні розрахунки регулюються одночасно як національними нормативними та законодавчими актами, так і міжнародними законами, і банківськими правилами.

2. Міжнародні розрахунки здійснюються в різних валютах. Тому на їх ефективність впливає зміна валютного курсу. Та функціонування товарно-грошових відносин припустиме тільки в умовах вільного обміну національної валюти на валюти інших країн. Участь окремо взятої країни в міжнародних торгових розрахунках можливе виключно на основі конвертованої валюти.

Міжнародні платіжні системи здійснюють переказ фінансових коштів (грошей, чеків, цінних паперів, сертифікатів, умовних платіжних одиниць) в електронному або реальному вигляді. Платіжна система являє собою сукупність певних процедур, правил і технічної інфраструктури для передачі вартості одним суб'єктом економіки іншому. Платіжна система (ПС) є затверджена система правил, умовних відносин, методик розрахунку, загальних і локальних нормативів, що визначають порядок проведення фінансових операцій і взаєморозрахунків між її учасниками.

Основні завдання, які вирішують міжнародні платіжні системи:

1) Безпечна, безперебійна та продуктивна робота;

2) Ефективність, яка зумовлює точний, оперативний і економічний потік операцій;

3) Надійне функціонування без зривів або серйозних неполадок в проведенні платежів;

4) Об'єктивний підход (наприклад, право участі в системі платежів тільки осіб з певною кваліфікацією).

Основною функцією кожної ПС є динамічний і стабільний господарський оборот. Активні міжнародні платіжні банківські системи допомагають контролювати кредитно-фінансову сферу, дозволяють банкам ефективно управляти ліквідністю, тим самим зменшуючи необхідність великих надлишкових резервів. Це набагато спрощує формування фінансово-кредитних програм і активізує проведення фінансових операцій.

Міжнародна платіжна система (далі МПС) працює на міжнародному рівні, надаючи фінансові послуги різним країнам.

Дані платіжні системи охоплюють весь світ і дозволяють оперативно проводити взаєморозрахунки у зовнішній економічній діяльності.

Сьогоднішній світовий тренд - прагнення до прискорення всіх процесів в економіці - заснований на універсальних системах міжнародних платежів без існування територіальних кордонів. Величезна популярність електронної комерції з масою онлайн-магазинів і можливістю зручної оплати товарів (послуг) прямо з дому викликає зростання числа користувачів різних міжнародних платіжних системах [44]. Цей метод розрахунку досить зручний і надійний, тому його репутація з кожним днем стає все вище.

Сьогодні на світовому рівні існує ряд Міжнародних карткових асоціацій - так платіжні системи називають на Заході, в англосаксонських країнах. Найбільші з них - це:

- MasterCard International,

- Visa International,

- Diners Club International,

- American Express,

- JCB Card.

Ці гіганти затверджують загальні правила міжнародних платіжних систем, вивчають і регулюють діяльність своєї системи. Крім цього, центральні компанії ПС накопичують ресурси для застосування передових технологій і розширення інформаційних зв'язків. Витрати на ці цілі відшкодовуються внесками фінансових установ, причетних до роботи платіжної системи. Розміри внесків визначаються пропорційно до сум банківських операцій по картах. Ще однією важливою функцією, яку здійснюють міжнародні системи платіжних карт, є координація процесу повного упорядкування та погашення будь-якої заборгованості за операціями з картами (settlement).

Правила міжнародних платіжних систем свідчать, що банки можуть обслуговувати торгові підприємства (ТП), що знаходяться в їх зоні Area of Use (вона вказана в ліцензії платіжної системи для певного банку). Адреса конкретної ТП відповідає адресі, який внесений в двосторонній договір обслуговуючої фінансової установи і ТП. Ці ж правила дозволяють банкам співпрацювати з підприємствами торгівлі, що не входять в зону Area of Use, виключно за картковими операціями тих власників, банки-емітенти яких розміщені в зазначеній зоні обслуговуючої фінансової організації. Можна зробити висновок, що з розширенням зовнішньоекономічної діяльності підприємств, поглибленням теоретичних знань працівників даної сфери прийде й досвід у виборі найбільш оптимальних форм і умов платежу у відповідності до світових стандартів, частково, країн ЄС.

1.2 РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ КОМЕРЦІЙНИХ РОЗРАХУНКІВ БАНКІВ

Діяльність банків у сфері міжнародних розрахунків регулюється національним законодавством, правилами, що склалися у світі, окремими міжбанківськими угодами [13].

Міжнародне регулювання фінансової сфери здійснюється: Міжнародний валютний фонд (МВФ); Група Всесвітнього Банку - Міжнародний банк реконструкції й розвитку (МБРР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Багатостороння агенція з гарантії інвестицій (БАГІ); Банк міжнародних розрахунків [27].

Україна як самостійна держава встановлює зовнішньоторговельні й інші економічні зв'язки з закордонними країнами через свої органи й уповноважені організації. Режим здійснення валютних операцій і пов'язаних із ними міжнародних розрахунків на території країни, повноваження державних органів і функції банків і інших кредитно-фінансових установ України, права й обов'язки суб'єктів валютних відношень установлюються Декретом Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання і контролю". Декрет відзначає, що єдиним законним засобом платежу на території України, що приймається без обмежень, є валюта України. Порядок вивозу, переказ і пересилка через кордон і за кордон резидентами і нерезидентами, розрахунки між ними в межах торгового обороту здійснюються в іноземній валюті тільки через уповноважені банки. Для здійснення валютних операцій НБУ видає генеральні (на здійснення валютних операцій на весь період дії режиму валютного регулювання) і індивідуальні (на здійснення разових валютних операцій) ліцензії. Здійснення комерційними банками операцій із валютними цінностями без одержання ліцензії призводить до застосування стосовно таких банків санкцій у виді штрафів, або, при повторному виявленні порушення, що розглядається, виключення їх із Республіканської книги реєстрації банків.

Міжнародні розрахунки за комерційними договорами здійснюються уповноваженими банками, як правило, у ВКВ, а також у валюті з обмеженою конвертованістю і розрахунковій валюті клірингових рахунків, відповідно до умов міждержавних і міжбанківських договорів. Уповноважені банки можуть здійснювати міжнародні розрахунки у формі акредитива, інкасо, банківського переказу й в інших формах, що мають місце в міжнародній банківській справі. Вибір конкретної іноземної валюти і форми розрахунків по зовнішньоторговельних контрактах визначається угодою сторін і фіксується в умовах контракту [13].

Міжнародні розрахунки в Україні проводяться згідно порядку, який встановлено чинним законодавством, а також нормами, прийнятими в міжнародній банківській діяльності.

Обробка та передача в межах України електронних та паперових документів на переказ, документів за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів та документів на відкликання можуть здійснюватися за допомогою як внутрішньодержавних, так і міжнародних платіжних систем, що діють в Україні. Одним із засобів представлення безготівкових розрахункових документів є електронний платіжний документ. Розрахунковий документ в електронному вигляді - документ визначеного формату, що містить установлені реквізити і несе інформацію про рух коштів, має форму електронних записів. Електронні платіжні системи, що діють нині в Україні, використовують, в основному, платіжні доручення та платіжні вимоги.

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, відносини у сфері переказу грошей регулюються Конституцією України, законами України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про зв'язок", "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", іншими актами законодавства України та нормативно-правовими актами НБУ, а також Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати, Уніфікованими правилами з інкасо Міжнародної торгової палати, Уніфікованими правилами по договірних гарантіях Міжнародної торгової палати та іншими міжнародно-правовими актами.

Регулювання системи масових безготівкових платежів здійснюється на основі:

- Закон України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”;

- Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою правління Національного банку України від 19 квітня 2005 р. № 137 [20];

- Правил Національної системи масових електронних платежів, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 грудня 2004 р. № 620 [46];

- Постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2006 р. № 377 “Деякі питання здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів” [16].

Платіжна система становить основну інфраструктуру сучасної ринкової економіки. Саме її ефективність і стабільність є інструментами безперебійного функціонування економічної системи країни, у тому числі грошових та фінансових ринків. Платіжна система є важелем ефективного управління економікою, зокрема щодо втілення монетарної політики, яку здійснює центральний банк або уряд. У разі порушення функціонування платіжних систем найвірогіднішим є настання тяжких наслідків на фінансових ринках, які обслуговуються такими системами, оскільки нині практично всі економічні операції відбуваються саме через платіжні системи.

На платіжну систему покладається завдання здійснювати грошовий обіг між операторами. Фактично будь-яка платіжна система складається з посередників, інструментів, процедур та мереж, метою яких є переказування грошей від одного оператора економіки до іншого [14, с.25].

Щодо внутрішньобанківської платіжної системи, то її створює безпосередньо сам банк, щоб забезпечити найсприятливіші умови для переказування грошей між його підрозділами. Банк самостійно визначає умови та порядок функціонування власної внутрішньобанківської платіжної системи, враховуючи при цьому вимоги закону та нормативно-правові акти Національного банку України. Чинним законодавством передбачено кілька видів платіжних систем. Зокрема, за юрисдикцією їх можна класифікувати на внутрішньодержавні та міжнародні. Перші в свою чергу за правовою ознакою засновника поділяються на банківські та небанківські платіжні системи. Внутрішньодержавні банківські платіжні системи включають системи міжбанківських розрахунків, системи масових платежів та внутрішньобанківські платіжні системи.

Щодо використання технічних можливостей міжнародних платіжних систем в Україні, то відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", банки, клірингові установи, а також інші установи, що надають фінансові послуги, мають право укладати договори з платіжними організаціями міжнародних платіжних систем про членство або про участь у цих системах після отримання ними відповідного дозволу Національного банку України.

Банки, працюючи з документарними акредитивами, документарним інкасо, гарантіями, керуються міжнародними правилами і звичаями, які видаються Міжнародною торговельною палатою. Так при операціях з документарним інкасо використовуються Уніфіковані правила по інкасо; при акредитивній формі розрахунків - Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів. Ці правила і звичаї з юридичної точки зору не належать до міжнародно-правових нормативних актів і не є обов'язковими для застосування в усіх випадках здійснення зовнішньоторгових операцій купівлі-продажу товарів (послуг). Проте вони широко застосовуються у практиці міжнародної торгівлі, тому що сприяють однаковому розумінню і тлумаченню умов розрахунків як між контрагентами з різних країн, так і між банками, а також між банками та їхніми клієнтами. Обов'язковість застосування правил Міжнародної торгової палати з'являється тоді, коли сторони прямо зазначають у договорі, що розрахунки відбуваються відповідно до уніфікованих правил.

Незважаючи на те, що зазначені норми і звичаї носять характер рекомендацій, у нашій країні застосування Уніфікованих правил по інкасо й Уніфікованих правил і звичаїв для документарних акредитивів є обов'язковим для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Ця обов'язковість випливає з Указу Президента України «Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприємницької діяльності України» від 4 жовтня 1994 р. № 566/94. Однак таке твердження є суперечливим, оскільки даний Указ протирічить Конституції України.

До недавнього часу вказаними документами правова база по акредитивах та інкасо вичерпувалась. На сьогоднішній день деякі питання щодо акредитивів та інкасо врегульовані Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 р. № 435-IV, який вступив в силу з першого січня цього року. Зокрема у главі 74 ЦК України є параграф 3 «Розрахунки за акредитивами» та параграф 4 «Розрахунки з інкасовими дорученнями».

Також слід відмітити ще один документ, а саме Постанову Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 р. № 514, яка вступила в силу 4 січня 1994 р. Цією Постановою затверджено «Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями». Вказане Положення детально регулює всі дії банка та клієнта при роботі як з експортними так і з імпортними акредитивами. В цьому Положенні слід звернути увагу на зауваження, що під час розрахунків за зовнішньоекономічними договорами в іноземній та національній валюті клієнти можуть використовувати всі види акредитивів, що передбачені Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів або іншими міжнародними документами, які регулюють питання проведення розрахунків за акредитивами, затвердженими МТП, з урахуванням особливостей, визначених Положенням, які не суперечать законодавству України.

1.3 МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ МІЖНАРОДНИХ КОМЕРЦІЙНИХ РОЗРАХУНКІВ БАНКІВ

При роботі на ринку у банку виникає необхідність використання рейтингових методик, за допомогою яких формуються професійні судження про рівень фінансового стану організації, що базуються на аналізі звітності банківської установи і дозволяють виявити її неточність. Рівень фінансового стану банку характеризує його здатність до існування і беззбиткової діяльності за умови своєчасного виконання всіх узятих на себе зобов'язань і дотримання всіх регулюючих вимог протягом заданого проміжку часу або в необмеженій часовій перспективі [47, с.105].

В останні роки з'явилося багато праць із виявлення та аналізу бізнес-моделей банків. Більшість вчених [9,10, 14, 15] додержується думки, що показники, що відображають рейтингову оцінку банку, можна розбити на дві великі групи: фінансові показники і бізнес-характеристики. Фінансові показники відображають фінансові наслідки всіх завершених операцій і стан поточних операцій банку, а також, можливо, прогнозовані фінансові результати майбутньої діяльності. Ці показники мають кількісне вираження і розраховуються на основі даних бухгалтерського або управлінського обліку.

Серед фінансових показників банку традиційно виділяють групи, що включають в себе показники [20, с. 58]:

- структури і якості активів і ресурсної бази;

-ліквідності;

-ризиків;

-достатності капіталу;

-прибутковості і ефективності діяльності.

Аналіз фінансових показників банку, згідно з думкою [15] починається з розгляду його балансу і звіту про прибутки і збитки, виявлення можливих фактів непрозорості фінансової звітності та відповідних аналітичних коригувань.

В першу групу показників, які використовуються для визначення рейтингу, входять показники, що характеризують загальні тенденції розвитку кредитної організації. Для прогнозування довгострокових перспектив розвитку банку необхідно оцінювати не тільки його поточне фінансове становище, але також і динаміку його бізнесу та створюваної ним вартості. Скорочення обсягів операцій і їх прибутковості може бути несприятливим сигналом навіть при наявності хороших оцінок за всіма іншими групами показників фінансової стійкості, так як говорить про негативній зміні тенденцій зростання, яке в подальшому вплине на всі якісні характеристики фінансової стійкості банку (таблиця 1.1).

При визначенні критеріальних рівнів даних показників можна використовувати коефіцієнти і критеріальні рівні, які Федеральна резервна система США використовує в процесі моніторингу американських кредитних організацій (таблиця 1.2).

Таблиця 1.1. Базові фінансові показники для визначення рейтингу фінансової стійкості

Найменування показника	Розрахунок
А - активи	Валюта балансу (нетто)
К - капітал	Капітал банку
КК - статутний капітал	Стаття пасивів: Статутний капітал
ЛА - ліквідні активи	Підсумок розділу аналітичного балансу після коригувань
СА - термінові активи	Підсумок розділу аналітичного балансу після коригувань
ІА - іммобілізовані активи	Підсумок розділу аналітичного балансу після коригувань
НП - нестабільні залучені ресурси	Підсумок розділу аналітичного балансу після коригувань
СС - власні кошти	Підсумок розділу аналітичного балансу
Короткострокові кошти банків	Стаття активів: Кошти на рахунках ностро і короткострокові

Таблиця 1.2. Показники зростання бізнесу банку, використовувані ФРС США

Найменування показника	Цільовий рівень,%	Тип обмеження
Темпи зростання позичкового портфеля	2,5	Мінімальний рівень (floor)
Темпи зростання депозитів	2,5	Мінімальний рівень (floor)
Темпи зростання чистих активів банку	2,5	Мінімальний рівень (floor)

У представленій методиці з показників ліквідності значущими виявилися не тільки визнані нормативи ліквідності, а й оцінки, зроблені на основі співвідношення виділених раніше основних балансових агрегатів ліквідних активів і нестабільних пасивів (таблиця 1.3).

Таблиця 1.3

Показники ліквідності, використані для визначення рейтингу

Показник	Позначення показника	Алгоритм розрахунку на основі базових показників
Норматив довгострокової ліквідності	L1	Н4
Достатність ЛА	L2	ЛА / НП
Доля першокласних грошових засобів в ліквидних активах	L3	РКЦ / ЛА

За підсумками аналізу факторів, що впливають на здатність банку генерувати позитивний грошовий потік, визначається рейтинг банку.

Міжнародний досвід демонструє, що треба приймати до уваги показники, які відповідають вимогам інтеграції української банківської системи у світову. В їх основу пропонують покласти способи розрахунку рентабельності банку, які використовуються у сучасній практиці провідних країн. До числа таких моделей та показників відносять:

1. Формулу Дюпона, за якою можні здійснити аналіз за певний період. Особливе значення тут відіграють складові фінансового важеля:

ROE = ROA*Lf, де (1.1.)

ROE - коефіцієнт власного капіталу

ROA - чистий дохід активів;

Lf - мультиплікатор капіталу (відношення активів до капіталу банку ).

2. Показник загальної рентабельності банку за моделю Гордона:

Загальна рентабельність = D1/P0 + (P1 - P0)/P0, де (1.2.)

D1 - дивіденди на кінець періоду;

P0 - ціна покупки цінного паперу;

P1 - ціна продажу акцій.

3. Модель Шарпа, що використовується для визначення очікуваної ставки прибутковості банку:

E(R) = Rf + [E(Rm) - Rf] * B, де (1.3.)

E(R) - очікувана ставка прибутковості;

Rf - безризикова процентна ставка;

Rm - ринкова ставка прибутковості;

[E(Rm) - Rf] - ризик - премія;

E(Rm) - очікувана ринкова ставка;

B - поправочний коефіцієнт, який визначає ринковий ризик [19].

Деякі науковці доходять до висновків, що для аналізу комерційної діяльності банків, у тому числі і з міжнародних розрахунків, можна використовувати виробничу функцію - залежність показника ефективності діяльності та величини ресурсів або витрат.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

Таким чином, можна визначити, що міжнародні розрахунки - це відносини, які виникають при грошових розрахунках між підприємствами, установами, банками або окремими особами, пов'язані з переміщенням товарно-матеріальних цінностей і послуг у міжнародному обороті. Основними суб'єктами міжнародних розрахунків являються експортери, імпортери й банки, що їх обслуговують. Основні функції банків та їх послуги, надані підприємствам-суб'єктам ЗЕД, це: проведення продажу і купівлі для клієнтів іноземної валюти; участь в інкасуванні платежів із-за кордону; надання позик в іноземній валюті; ведення валютних рахунків клієнтів; участь в платежах клієнтів іноземним партнерам; надання послуг по документарному акредитиву; облік переказних векселів, що підлягають оплаті за кордоном тощо.

У світовій практиці використовують такі форми міжнародних розрахунків, як банківський переказ, документарний акредитив, інкасо, банківська гарантія, розрахунки векселями тощо. Вони вирізняються ступенем участі банків у проведенні їх: мінімальний ступінь участі - при банківському переказі, максимальний - при акредитиві, банківській гарантії. У кожному з міжнародних видів розрахунків на завершальному етапі відбувається переказ коштів з одного банківського рахунку на іншій за допомогою комунікаційних систем (зазвичай системи електронних переказів SWIFT, яка набула останнім часом великого поширення). Конкретна форма розрахунків визначається за згодою сторін і фіксується в розділі "Умови платежу" зовнішньоекономічного договору.

Міжнародні розрахунки в Україні проводяться згідно порядку, який встановлено чинним законодавством, а також нормами, прийнятими в міжнародній банківській діяльності. Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, відносини у сфері переказу грошей регулюються законами України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про зв'язок", "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати, Уніфікованими правилами з інкасо Міжнародної торгової палати, Уніфікованими правилами по договірних гарантіях Міжнародної торгової палати та іншими міжнародно-правовими актами.

Аналіз фінансових показників банку починається з розгляду його балансу і звіту про прибутки і збитки, виявлення можливих фактів непрозорості фінансової звітності та відповідних аналітичних коригувань. Для прогнозування довгострокових перспектив розвитку банку необхідно оцінювати не тільки його поточне фінансове становище, але також і динаміку його бізнесу та створюваної ним вартості. Міжнародний досвід демонструє, що треба брати до уваги показники, які відповідають вимогам інтеграції української банківської системи у світову. В їх основу пропонують покласти способи розрахунку рентабельності банку, які використовуються у сучасній практиці провідних країн, наприклад, формулу Дюпона, показник загальної рентабельності та модель Шарпа.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ МІЖНАРОДНИХ КОМЕРЦІЙНИХ РОЗРАХУНКІВ ПАТ «ОТП БАНК»

2.1 ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ ПАТ «ОТП БАНК» У БАНКІВСЬКИЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ

Публічне акціонерне товариство «ПАТ «ОТП Банк»» (далі ОТП «Банк»)- один з найбільших вітчизняних банків, визнаний лідер фінансового сектора України. АТ ОТП «Банк» займає 14 місце. Юридична адреса та місцезнаходження Банку: Україна, 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43. Країна реєстрації - Україна. OTP Bank Ріс. був заснований в 1949 році як державний ощадний банк. Наприкінці 1990 року банк було реорганізовано в публічну компанію з обмеженою відповідальністю та перейменовано у Національний Ощадний і Комерційний банк. Після приватизації, що розпочалася в 1995 році, частка держави в капіталі банку зменшилась до однієї привілейованої («золотої») акції. Наразі більшою частиною акцій банку володіють вітчизняні та іноземні інвестори - приватні та інституційні [34].

Материнський банк OTP Bank Ріс. є універсальним банком з повним спектром послуг для корпоративних і приватних клієнтів. OTP Group є провідною фінансовою групою на угорському банківському ринку, яка надає послуги в сфері страхування, нерухомості, факторингу, лізингу та управління інвестиційними та пенсійними фондами.

Банк здійснює свою діяльність за допомогою регіональної мережі, що складається із 85 безбалансових операційних відділень (2014: 116 відділень) (на базі чотирьох з них працюють регіональні дирекції, зареєстровані Національним банком України), та регіональної дирекції Київського регіону, створеної в організаційній структурі Головного офісу Банку. Станом на кінець дня 31 грудня 2015 року кількість працівників Банку становить 3,344 осіб. (2014: 4800 осіб)

На українському ринку він представлений з 1998 року, має стійку репутацію соціально відповідальної, надійної і стабільної структури, що пропонує споживачам сервіси європейської якості.

· 02 березня 1998 - засновано АКБ «Райффайзенбанк Україна» як банк зі 100% іноземним капіталом.

· 2001 - банк увійшов до 10-ки найбільших банків України.

2006 - стовідсотковим власником банку став OTP Bank Plc., лідер угорського банківського ринку, чия ринкова частка в Угорщині становить 25%. Банк було перейменовано в OTP Bank (АТ «ПАТ «ОТП Банк»») [34].

Схематичне зображення структури власності Публічного акціонерного товариства «ПАТ «ОТП Банк»» станом на 01.01.2018 року надано на рисунку 2.1.

...