Пенсійне страхування

2.1 Характеристика солідарної системи пенсійного страхування

Солідарна система є першим рівнем пенсійної системи України. Перший рівень є системою пенсійних виплат, внески до якої сплачуються усіма працюючими громадянами країни та їх роботодавцями. За рахунок цих коштів виплачуються страхові пенсії та встановлюється мінімальний рівень пенсійних виплат пенсіонерам. Особам, які мають недостатній страховий стаж чи розмір заробітку, з якого сплачувались страхові внески, передбачається надання цільової соціальної допомоги, що дасть змогу забезпечити їм доходи на рівні мінімальних соціальних стандартів в Україні, які встановлюються, виходячи з реальних фінансових можливостей Державного бюджету та Пенсійного фонду. У реформованій солідарній системі розмір пенсії залежить від розміру заробітної платні, з якої сплачувались страхові внески та страхового стажу, протягом якого вони сплачувались. Це досягається шляхом звільнення Пенсійного фонду від здійснення невластивих йому виплат (розмежування джерел фінансування виплати пенсій, призначених за різними пенсійними програмами) та впровадження системи персоніфікованого обліку відомостей про заробіток та сплату страхових внесків, на основі даних якої призначаються і виплачуються пенсії. Ведення та обслуговування такої системи здійснює Пенсійний фонд України.

Пенсійний фонд України є однією із найважливіших ланок фінансової системи країни. Соціально-економічну сутність його як позабюджетного фонду можна визначити як сукупність фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні центральних або місцевих органів влади і мають цільове призначення. Відповідно до статті 1 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів, здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення. Він є економічною гарантією реалізації конституційного права громадян на матеріальне забезпечення у випадку настання пенсійної непрацездатності.

Впродовж усього періоду існування та розвитку державної пенсійної системи правовий статус Пенсійного фонду зазнавав істотних змін. Вони, як правило, стосувалися не цільового призначення фонду, а його організаційно-правової форми. За умов здійснення пенсійного страхування як невід'ємного елементу податкової політики держави Пенсійний фонд був структурною одиницею Державного бюджету (до 1992 року). Ринкові умови господарювання призвели до появи нових форм власності. Як результат, Пенсійний фонд законодавчо був відокремлений від державного бюджету. Проте невдовзі Положенням «Про Пенсійний фонд України» він був знову включений до Державного бюджету. Наявність об'єктивних (економічна криза в державі) та суб'єктивних (перерозподіл коштів Державного бюджету на фінансування різних потреб державного характеру не на користь пенсійного забезпечення громадян) факторів підтвердила необхідність фінансової автономності Пенсійного фонду. Тому Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» було закріплене положення про те, що Пенсійний фонд не включається до Державного бюджету України (стаття 3). Згідно з Законом України «Про систему оподаткування», Пенсійний фонд України належить до державних цільових фондів, а встановлені до нього платежі - до загальнодержавних обов'язкових платежів (стаття 2.14).

З набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» правовий статус Пенсійного фонду України знову змінився, а тому він функціонує як центральний орган виконавчої влади. Функції виконавчої дирекції Пенсійного фонду, її територіальних органів виконують, відповідно, Пенсійний фонд України та головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, містах Київ, Севастополь та управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах.

Сьогодні система органів Пенсійного фонду України складається з центрального апарату, Кримського республіканського, 24 обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь та 732 міських, районних у містах та районних відділів де працює понад 16 тис. працівників.

Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду. Крім того Пенсійний фонд вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і статутом Пенсійного фонду (стаття 58.1).

Таким чином, Пенсійний фонд України - це багатофункціональна соціально-економічна структура, що відіграє важливу роль в житті суспільства в цілому і кожного громадянина зокрема.

За сучасних умов необхідним є забезпечення комплексного характеру функціонування даного позабюджетного фонду. Комплексну систему функціонування Пенсійного фонду України представлено у додатку Б1. Дана система включає підсистему збору, акумуляції та витрат пенсійних коштів; підсистему призначення, нарахування та виплати пенсій; підсистеми формування реєстру застрахованих осіб та єдиного реєстру страхувальників і визначає напрямки взаємодії Пенсійного фонду на місцевому, регіональному, державному рівнях з соціальними фондами України, а також забезпечує збір і накопичення інформації про внески до ПФУ і до інших фундацій соціального страхування.

Окрім Пенсійного фонду України суб'єктами солідарної системи є: застраховані особи, а в окремих випадках, визначеним чинним пенсійним законодавством, - члени їх сімей та інші особи; страхувальники; уповноважений банк; підприємства, установи, організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій (рис. 3).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Суб'єкти солідарної пенсійної системи

Застрахована особа - це фізична особа, яка підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує або за яку сплачуються у встановленому порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (з 1 січня 2001 року у складі єдиного соціального внеску). Сплата внесків може здійснюватися на обов'язкових та добровільних засадах.

Перелік осіб, які підлягають обов'язковому та добровільному пенсійному страхуванні визначається Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон) (рис. 4).

Участь фізичної особи у системі пенсійного страхування підтверджує Свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (рис. 5), яке видає Пенсійний фонд України на підставі інформації, занесеної в персоніфіковану базу даних стосовно кожної конкретної особи (дане свідоцтво буде діяти до 1 січня 2014 року).

Зразок Свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування

Свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування є єдиним для всіх видів страхування та документом суворої звітності. Порядок видачі та зразок Свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування регламентується Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2000 р. №1306 «Про затвердження Порядку видачі та зразка свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Відповідно до Постанови, органи Пенсійного фонду повинні видавати страхове свідоцтво кожній особі, яка підлягає будь-якому виду загальнообов'язкового державного соціального страхування, на підставі анкети застрахованої особи після обов'язкової реєстрації цієї особи в органах Пенсійного фонду. Застрахована особа заповнює анкету відповідно до наданого роботодавцем (страхувальником) зразка, підписує її. Протягом двох тижнів анкету перевіряють, роботодавець засвідчує її своїм підписом і печаткою та подає до органу Пенсійного фонду, де він зареєстрований як платник страхових внесків. Орган Пенсійного фонду протягом трьох тижнів з дня одержання анкети оформляє страхове свідоцтво застрахованої особи. Оформлене органом Пенсійного фонду страхове свідоцтво разом із супровідною відомістю, форма якої встановлюється Пенсійним фондом, надсилається відповідному страхувальнику.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4. Особи, які мають право на участь у солідарній пенсійній системі

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон) передбачена також добровільна участь у пенсійному страхуванні (стаття 12) - для осіб, які досягли 16 - річного віку, не перелічені у статті 11 Закону та відповідно не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, зокрема іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Зокрема, це стосується осіб, які навчаються у вищих або професійно-технічних закладах за денною (очною) формою навчання, а також осіб, які навчаються в аспірантурі, докторантурі, інтернатурі або клінічній ординатурі. Вони приймають участь у пенсійному страхуванні за бажанням і є застрахованими особами лише після укладання з Пенсійним фондом договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Такий договір укладається на термін, визначений застрахованою особою, але не менше ніж на 1 рік. Форма типового договору міститься у додатку №3 до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Зазначені особи та всі інші особи, які добровільно приймають участь у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні, зобов'язані сплачувати страхові внески у розмірі, не меншому ніж розмір страхового внеску, обчисленого із мінімальної заробітної плати, тобто мінімального страхового внеску. Мінімальний страховий внесок - це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір єдиного страхового внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, встановлених законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Надається можливість сплатити страхові внески і за минулий період. Сплата страхових внесків за минулі періоди здійснюється однією сумою протягом 10 днів з моменту підписання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з таким розрахунком, щоб сплачена сума внесків у розрізі кожного місяця була не меншою за мінімальний страховий внесок. Відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12. 2003 р. №21-1, зареєстрована в Мінюсті України 16.01.2004 р. за №64/8663, чинна з 27.01.2004 р.) визначені розміри мінімального страхового внеску для різних категорій осіб, у відсотку до мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків: до 1.01.2011 року розмір відрахувань до Пенсійного Фонду для осіб які беруть участь у пенсійному страхуванні на добровільних засадах ставка складає:

- 35,2% мінімального розміру заробітної плати. До таких осіб відносять громадян України, іноземців (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та осіб без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру;

- 44 відсотки мінімального розміру заробітної плати - для застрахованих осіб з числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілоти, штурмани, бортінженери, бортмеханіки, бортрадисти, льотчики-наглядачі) і бортоператори, які виконують спеціальні роботи в польотах;

- 35,2 відсотки для застрахованих осіб з числа фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, у тому числі тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, осіб, які досягли 16-річного віку та не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, у зокрема іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, які уклали договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування відповідно до статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;

- 4 відсотків мінімального розміру заробітної плати станом на 1.01.2011 року для застрахованих осіб, які мали чи мають статус інвалідів з числа громадян України, іноземців (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та осіб без громадянства, які працюють на підприємствах, установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру. Слід зазначити, що Законом надається право добровільної участі у солідарній системі або накопичувальній пенсійній системі або одночасно в обох цих системах.

Участь в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування припиняється з наступних причин:

- у разі, якщо особа, яка підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до чинного пенсійного законодавства втратила статус застрахованої особи (наприклад, перестала сплачувати страхові внески);

- у разі закінчення терміну дії договору про добровільну участь у системі пенсійного страхування;

- у разі, якщо застрахована особа вийшла на пенсію і не продовжує працювати;

- у разі смерті застрахованої особи.

Страхувальник - це роботодавець та інші особи, які відповідно до чинного пенсійного законодавства сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Страхувальниками є:

1) роботодавці:

- підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, профспілки, об'єднання громадян, політичні партії, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності;

- сільськогосподарські підприємства;

- дипломатичні представництва, консульські установи України, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи українських підприємств та організацій за межами України;

- іноземні дипломати, представництва та консульські установи іноземних держав, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств та організацій на території України, які використовують працю українських громадян;

2) підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату, грошове забезпечення, допомогу;

3) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

4) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України;

5) застраховані особи, які добровільно сплачують страхові внески до Пенсійного фонду України.

Страхувальник зобов'язаний: зареєструватися в територіальних органах Пенсійного фонду; вести облік виплат застрахованої особи; подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду; нараховувати, обчислювати і сплачувати страхові внески.

пенсійний фонд страхування

2.2 Джерела формування коштів Пенсійного фонду

Відповідно до законодавства «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є цільовим страховим фондом, що формується за рахунок страхових внесків до солідарної системи та надходжень з інших джерел, визначених Законом. Кошти Пенсійного фонду зараховуються на єдиний рахунок Пенсійного фонду і зберігаються на окремих рахунках територіальних органів Пенсійного фонду (управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах) в уповноваженому банку, яким відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.01.2004 №25 «Про визначення уповноваженого банку, який провадить розрахунково-касові операції з коштами Пенсійного фонду України» визначено ВАТ «Державний ощадний банк України».

Згідно із ст. 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також пункту 8 Положення про Пенсійний фонд України джерелами формування коштів Пенсійного фонду є:

- страхові внески, крім частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду;

- інвестиційний дохід, який отримується від інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах;

- кошти державного бюджету та цільовий фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом;

- суми від фінансових санкцій за порушення встановленого порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків та використання коштів Пенсійного фонду, а також адміністративних стягнень, накладених на посадових осіб та громадян за ці порушення;

- благодійні внески юридичних та фізичних осіб;

- добровільні внески;

- інші надходження відповідно до законодавства.

Основним джерелом коштів Пенсійного фонду України є страхові внески до солідарної системи, нараховані на фонд заробітної плати (доход), які сплачуються роботодавцями від імені їх працівників, крім частки внесків, що спрямовується до Накопичувального фонду, а також громадянами-підприємцями.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками (платниками страхових внесків) є - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

На рис. 6 наведено перелік страхувальників та осіб, за яких вони сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (з 1 січня 2011 року у складі єдиного соціального внеску).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 6. Страхувальники за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»

Платником страхових внесків (страхувальником) фізична чи юридична особа стає після реєстрації у Пенсійному фонді України. Реєстрація платників внесків на обов'язкове державне соціальне страхування здійснюється на підставі заяв за відповідними формами, що містяться у реєстраційному пакеті, а також документів, передбачених чинним законодавством.

На облік в органах Пенсійного фонду страхувальники беруться на підставі повідомлень, що надсилаються реєстраторами відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців», що набрав чинності з 01.07.2004, а до цього часу - рішень органів виконавчої влади. Юридичні особи зобов'язані зареєструватися в органах Пенсійного фонду України в 10-денний термін з дня одержання свідоцтва про державну реєстрацію або прийняття рішення про створення установи або організації.

Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані зареєструватися в органах Пенсійного фонду України за місцем проживання в 10-денний термін із дня:

- отримання свідоцтва про державну реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;

- отримання дозволу на провадження нотаріальної та іншої діяльності;

- укладення трудового договору з найманим працівником;

- зміни прізвища, імені та по батькові.

Страхувальник зобов'язаний зареєструватися в органах Пенсійного фонду України незалежно від того, чи він фактично веде господарську діяльність та провадить розрахунки з оплати праці чи ні.

У разі прийняття в установленому законодавством порядку рішення про скасування державної реєстрації платника у зв'язку з його ліквідацією (заява (рішення) власника (власників) або уповноваженого ним (ними) органу чи рішення господарського суду) платник зобов'язаний у 10-денний термін з дня прийняття відповідного рішення про ліквідацію подати до органу Пенсійного фонду вище вказані документи та заяву про зняття з обліку із зазначенням його правонаступника (якщо він визначений).

Страхувальники (роботодавці) нараховують страхові внески на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, зокрема в натуральній формі, які визначаються відповідно до нормативно-правових актів, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, а також утримують страхові внески із заробітної плати та допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованих осіб.

Фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність та забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, сплачують страхові внески від суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

У разі, коли юридична чи фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності перебуває на спрощеній системі оподаткування (сплачує єдиний податок), то рекомендовано керуватись механізмом зарахування страхових внесків, визначеним правлінням Пенсійного фонду України у листах від 16.01.04 №373/14, від 24.02.04 №1732/04, від 26.02.04 №1831/04 та від 19.03.04 №2645/04, а саме: частина суми єдиного податку зараховується в рахунок сплати страхових внесків, нарахованих на фонд оплати праці працівника.

До липня 2010 року зарахування страхових внесків здійснювалося на підставі платіжного документа, який підтверджував сплату єдиного податку (завірені органом Пенсійного фонду, копії платіжного доручення або іншого документа, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі), поданого платником до управління Пенсійного фонду одночасно з поданням щомісячного Розрахунку суми страхових внесків за формою додатка №23 до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/ 8663, а також на підставі даних органів Державного казначейства України або інших фінансових органів про перерахування до бюджету Пенсійного фонду частини суми єдиного податку.

У разі якщо частина, яка спрямовувалася до Пенсійного фонду від суми сплаченого єдиного податку (42%), за звітний місяць перевищувала суму нарахованих до сплати страхових внесків за цей же звітний місяць 33,2% то вона зарахувувалася в рахунок сплати внесків звітного місяця, а надлишок - в рахунок сплати страхових внесків наступних місяців. Якщо частина коштів, яка спрямовувалася до Пенсійного фонду від суми сплаченого єдиного податку (42%), за звітний місяць була меншою за суму нарахованих до сплати страхових внесків за цей же звітний місяць (33,2%, 31,8%, 32,3%, 32%), то платнику необхідно було доплатити Пенсійному фонду різницю не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення звітного місяця.

Кожний платник самостійно визначав в якому розмірі потрібно доплатити страхові внески з урахуванням частини, що надходить до Пенсійного фонду від єдиного податку за звітний місяць (або не сплачувати), виходячи із загальної суми нарахованих внесків.

17 липня 2010 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до зазначеного Закону, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов'язані сплачувати страхові внески у розмірі, який визначається ними самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2010 році мінімальний страховий внесок для зазначених осіб становить у:

липні - вересні - 294,82 грн;

жовтні - листопаді - 301,12 грн;

грудні - 306,10 грн (табл. 1).

З 1 січня 2011 року юридична чи фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, який перебуває на спрощеній системі оподаткування (сплачує єдиний податок) суму страхових внесків визначає самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.

Особи, які беруть добровільну участь у системі загального державного пенсійного страхування сплачують внески у сумі, самостійно визначеній, але не менше мінімального страхового внеску за кожний місяць. Розмір мінімального страхового внеску за 2004-2010 рр. наведено в табл. 1.

Таблиця 1. Розміри мінімального страхового внеску за 2004-2010 рр.

Законодавством також було передбачено, що сільськогосподарські підприємства - платники фіксованого сільськогосподарського податку, сплачували до Пенсійного фонду за працюючих за наймом осіб страхові внески з урахуванням певних особливостей. Зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств (№2287 від 23.12.2004 р.) пункт 8 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» був доповнений новим підпунктом 5, який передбачав, що починаючи з 1 січня 2005 року платники фіксованого сільськогосподарського податку сплачували страхові внески, що перераховувалися до солідарної системи за найманих працівників за спеціальною ставкою, визначеною Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування». Законом (абзац сьомий пункту 1 статті 4) було передбачено, що для платників фіксованого сільськогосподарського податку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається окремо за спеціальною ставкою від об'єкта оподаткування. Спеціальна ставка встановлювалася у 2005-2006 роках у розмірі 20 відсотків від ставки пенсійного внеску та підлягала щорічному збільшенню на 20 відсоткових пунктів у наступних бюджетних роках до досягнення загального розміру ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Тобто, ставка пенсійного внеску для платників фіксованого сільськогосподарського податку у січні-березні 2005 року складала 6,4% з 1 квітня 2005 року та у 2006 році - 6,46%, у 2007 році - 13,28%, у 2008 році - 19,92%, у 2009 році -26,56% і у 2010 році - 33,2%. Різницю несплачених платниками фіксованого сільськогосподарського податку страхових внесків до Пенсійного фонду покривалося Державним бюджетом, про що у Законі містилася норма (підпункт 8 пункту 14 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») щодо щорічного передбачення таких коштів у проекті закону про Державний бюджет України на відповідний рік.