Пенсійне страхування

Виплата пенсії по інвалідності здійснюється до кінця місяця, по який встановлена інвалідність, у тому числі і при зміні групи інвалідності чи у разі визнання особи здоровою. Якщо пенсіонер по інвалідності пропустив з поважних причин строк комісії на право продовження пенсії, виплата пенсії по інвалідності відновлюється з дня, з якого припинено виплату пенсії по інвалідності, але не більш як за три роки, якщо медико-соціальна експертна комісія визнає його знову інвалідом. При цьому виплата пенсії за зазначений період здійснюється за попередньою групою інвалідності. Виплата пенсії поновлюється, якщо з моменту її припинення минуло не більше як 5 років.

Пенсія у зв'язку із втратою годувальника

Пенсії у зв'язку з втратою годувальника призначають непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Дітям пенсія призначатиметься незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника, за наявності необхідного страхового стажу на момент смерті застрахованої особи, тривалість якого визначатиметься залежно від віку, в якому застрахована особа померла.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатними членами сім'ї є:

- чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку;

- діти (в тому числі, які народилися до 10 місяців із дня смерті годувальника) померлого годувальника, котрі не досягли 18 років або старші, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років;

- діти, які навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах, - до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років;

- діти - сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

- чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він, (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

Необхідний стаж для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника

- до досягнення 23 років - 2 роки;

- від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 3 роки;

- від 27 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки;

- для осіб 32 років і старших - 5 років

Пенсії у зв'язку з втратою годувальника обчислюються у відсотках до розміру пенсії за віком (стаття 37 Закону) померлого годувальника. При цьому для обчислення розміру пенсії за віком годувальника до страхового стажу враховується період від дня його смерті до дня, коли годувальник досягнув би пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону. Отже, обчислений таким способом період страхового стажу враховується для визначення коефіцієнту страхового стажу годувальника.

При цьому пенсія за віком годувальника може бути визначена по одному із двох варіантів, який є вигіднішим: за новою формулою відповідно до частини першої статті 27 Закону чи за двоскладовою формулою, відповідно до частини другої статті 27 Закону. Розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника визначається в залежності від кількості утриманців (стаття 37), у таких розмірах: на одну особу - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника на двох і більше осіб - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, яка розподіляється між ними рівними частками (рис. 10).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 10. Розміри пенсій у зв'язку з втратою годувальника

Дітям-сиротам розмір пенсії визначається виходячи з розмірів пенсій за віком кожного з батьків. Якщо, наприклад, призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одну дитину - круглу сироту, то визначається пенсія за віком батьку і розмір пенсії за віком матері, потім визначається 50% пенсії за віком батька і 50% пенсії за віком матері. Сума отриманих величин і складатиме розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника на одну дитину.

Пенсії у зв'язку з втратою годувальника призначаються непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо вони втратили джерело засобів до існування.

До членів сім'ї, які належать до тих, що були на утриманні померлого годувальника відносяться непрацездатні особи, якщо вони були на повному утриманні померлого годувальника або одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (стаття 36 Закону).

Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але й самі одержували пенсію, за бажанням, мають право перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Особам, які мають право на призначення пенсій за окремими (спеціальними) законами, крім військовослужбовців офіцерського складу, визначається розрахункова сума пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», фінансування виплати якої здійснюється за рахунок коштів Пенсійного фонду. Різниця між пенсією, призначеною за окремим законом та пенсією, визначеною відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується за рахунок визначених відповідними окремими законами коштів (за рахунок Державного бюджету, коштів галузі, тощо). У разі якщо розмір пенсії, визначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вищий ніж розмір пенсії, призначений за окремим законом, за бажанням пенсіонера буде виплачуватись вища пенсія. Пунктом 13 Прикінцевих положень Закону передбачено, що пенсії зазначеній категорії осіб обчислюються із заробітної плати, яка не перевищує максимальної величини заробітної плати (доходу), із якої сплачуються страхові внески до соціальних фондів.

Відповідно до змін, внесених до пункту 13 Прикінцевих положень Закону згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» №2505 - IV від 203.2005 р. передбачається, що у разі, якщо розмір пенсії, щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених відповідно до окремих законів, перевищує 90 відсотків максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, визначеної законодавством на час виплати пенсій таким особам, пенсія або щомісячне довічне грошове утримання виплачується у сумі, що не перевищує зазначений розмір (у 2005 році - 3690 грн. (4100 грн. х 90%).

Виплата пенсій (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених за Законом та відповідно до окремих законів до введення цих змін (до 31.03.2005 р.), які перевищують розмір, зазначений у попередньому абзаці, здійснюється без індексації та застосування положень частини другої та третьої статті 42 Закону та частини тринадцятої статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» до того часу, коли розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) буде відповідати розміру, визначеному в попередньому абзаці.

Військовослужбовцям офіцерського складу, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Служби безпеки України, Прикордонних військ України, Управління державної охорони України, особам начальницького складу органів внутрішніх справ України, кримінально-виконавчої системи України, особам начальницького складу податкової міліції, інших військових формувань, що утворюються відповідно до законів України, пенсії будуть призначатись відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».

У випадках, коли військовослужбовці офіцерського складу не набудуть права на пенсію відповідно до зазначеного спеціального Закону, то при призначенні їм пенсій за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період військової служби зараховуватиметься до страхового стажу за умови надання Пенсійному фонду державних дотацій з відповідних бюджетів, які покриватимуть суми несплачених страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування щодо цих осіб за відповідні роки військової служби. Порядок обчислення та сплати сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що не були сплачені за відповідні роки служби у період після 1 січня 2004 р. щодо осіб, які не набули (не набудуть) право на пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 р. №118

Період військової служби військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом до 1 січня 2004 року враховується до страхового стажу відповідно до законодавства, що діяло раніше, тобто до зазначеної дати.

Заява про призначення або перерахунок пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики (стаття 44 Закону). Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Пенсія призначається (стаття 45 Закону) з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме:

- пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. У разі якщо при відстрочці часу призначення пенсії за віком не здійснюється підвищення розміру пенсії за неповний рік страхового стажу, пенсія, обчислена відповідно до частини першої статті 29 цього Закону, призначається з дня, що настає за останнім днем повного року відстрочки часу виходу на пенсію, який враховано до страхового стажу;

- пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності;

- пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення за призначенням такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до Закону.

Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви з усіма необхідними документами.

Перерахунок пенсії, призначеної після 1 січня 2004 року

У разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії (частина третя статті 42 Закону) з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії (конкретна тривалість доопрацьованого стажу для первинного перерахунку пенсії Законом не визначена, тому вона може бути і меншої тривалості ніж 2 роки).

Однак, кожний наступний перерахунок пенсії здійснюється не раніше як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, тобто за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року до моменту перерахунку.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (№2291-ІУ від 23.12.04) у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 28 Закону. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Перерахунок призначеної пенсії, крім випадків зміни групи інвалідності, зміни розміру пенсії або припинення виплати пенсії членам сім'ї померлого годувальника, зарахування на повне державне утримання, здійснюється в такі строки (частина четверта статті 45):

- у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

- у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядаються органом Пенсійного фонду і не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймається рішення про призначення перерахунку пенсії або про його відмову. Рішення про відмову в призначенні пенсії в обов'язковому порядку повідомляється застрахованій особі з зазначенням порядку його оскарження.

Пенсії у солідарній системі працюючим пенсіонерам виплачуються у повному розмірі, незалежно від отримуваного доходу. Виключення складають тільки особи, які були звільненні за півтора року до досягнення пенсійного віку за скороченням штатів, у зв'язку з реорганізацією чи ліквідацією підприємства, пенсії яким призначені відповідно до статті 26 Закону України «Про зайнятість населення». Такі пенсії виплачуються тільки непрацюючим пенсіонерам. Після досягнення ними пенсійного віку пенсії зазначеній категорії осіб будуть виплачуватись на загальних підставах.

Пенсії виплачуються щомісяця у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно у грошовій формі (стаття 47 Закону).

2.4 Управління у солідарній системі

Управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснює Пенсійний фонд, який є самоврядною організацією та формується на принципах трипартизму (стаття 58 Закону). Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду. Виконавчим органом правління Пенсійного фонду є виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи.

Виконавча дирекція Пенсійного фонду є постійно діючим виконавчим органом та разом з її територіальними органами забезпечує виконання рішень правління Пенсійного фонду, а також буде підзвітна правлінню Пенсійного фонду.

Протягом п'яти років із дня набрання чинності Законом функції виконавчої дирекції та її територіальних органів виконуватимуть відповідно Пенсійний фонд України, який функціонує як центральний орган виконавчої влади, та головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 11. Структура управління та виконавчих органів солідарної системи

До складу правління Пенсійного фонду та Наглядової ради входять у рівній кількості (по 5 осіб) представники від застрахованих осіб, роботодавців та держави. Представники правління Пенсійного фонду та Наглядової ради від держави призначаються і відкликаються Кабінетом Міністрів України, представники від застрахованих осіб та роботодавців обираються (делегуватимуться) і відкликається сторонами самостійно (рис. 12).



Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 12. Склад правління Пенсійного фонду

Рішення правління Пенсійного фонду вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість присутніх на засіданні членів правління. У разі рівного розподілу голосів голос голови правління є вирішальним.

Член правління Пенсійного фонду, в разі відсутності на засіданні правління з поважних причин (хвороба, тривале відрядження, відпустка тощо), може за письмовою довіреністю передати свій голос іншому члену правління від тієї ж представницької сторони. При цьому кожний присутній на засіданні член правління може додатково голосувати тільки за одного відсутнього члена правління Пенсійного фонду.

Державний нагляд та контроль за правильністю призначення (перерахунків) і виплати пенсій у солідарній системі здійснює Міністерство праці та соціальної політики України. До сфери нагляду цього органу віднесена також взаємодія Пенсійного фонду з іншими фондами загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Нагляд та контроль з боку держави за цільовим та ефективним використанням коштів Пенсійного фонду здійснює Міністерство фінансів України та Рахункова палата. За діяльністю уповноваженого банку, якого визначає правління Пенсійного фонду та який буде обслуговує кошти солідарної системи, наглядає Національний банк України.

Контроль за виконанням Пенсійним фондом законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, статутних завдань та цільового використання коштів Пенсійного фонду здійснює Наглядова рада (рис. 13).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 13. Склад Наглядової ради Пенсійного фонду

До складу Наглядової ради Пенсійного фонду, поряд з представниками від роботодавців та застрахованих осіб, входять представники від держави. Таким чином реалізується один з принципів організації соціального страхування - принцип самоврядування.



3. Накопичувальна система пенсійного страхування

3.1 Сутність накопичувальної системи

Важливим фактором нової пенсійної системи є запровадження накопичувальної системи - створення Накопичувального пенсійного фонду. У Законі не зазначена точна дата запровадження накопичувальної системи, а визначені умови після виконання яких може бути прийнятий закон про запровадження Накопичувального фонду та запровадження перерахування страхових внесків до цього фонду.

Так, прийняття закону про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду буде здійснено лише за умови економічного зростання країни протягом двох останніх років, а саме: якщо в кожному з них валовий внутрішній продукт зростав не менше ніж на 2 відсотки порівняно з попереднім роком. Перерахування страхових внесків до Накопичувального фонду буде здійснено в разі одночасного підвищення заробітної плати застрахованій особі та лише після виконання таких умов:

- забезпечення виплати пенсій у солідарній системі в розмірі, передбаченому частиною третьою статті 46 Конституції України, тобто на рівні прожиткового мінімуму;

- збалансованості бюджету Пенсійного фонду відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку;

- створення інституційних компонентів функціонування накопичувальної системи пенсійного страхування, у тому числі:

- повного впровадження системи персоніфікованого облік та створення системи автоматизованого звітування щодо стану накопичувальних пенсійних рахунків застрахованих осіб з урахуванням стану пенсійних активів;

- створення програмно-технічного комплексу для системи збирання страхових внесків до Накопичувального фонду, сумісного з системою електронних переказів банків;

- прийняття законодавчих актів, необхідних для функціонування накопичувальної системи пенсійного страхування;

- призначення всіх членів Ради Накопичувального фонду;

- проведення тендерів та укладання договорів з компаніями з управління активами, зберігачем та аудитором Накопичувального фонду;

- набуття досвіду роботи системи недержавного пенсійного забезпечення;

- забезпечення фінансування з державного бюджету втраченої частини страхових коштів у солідарній системі у зв'язку з перерахуванням частини страхових внесків до Накопичувального фонду.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначені суб'єкти (рис. 14) і основні норми функціонування накопичувальної системи.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 14. Суб'єкти загальнообов'язкової накопичувальної пенсійної системи

Сутність накопичувальної пенсійної системи полягає у тому, що частина обов'язкових внесків до пенсійної системи (загальний рівень пенсійних відрахувань залишиться незмінним) і накопичується у єдиному Накопичувальному фонді та обліковується на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян, які (та на користь яких) сплачують такі внески. Ці кошти інвестуються в економіку країни з метою отримання інвестиційного доходу і захисту їх від інфляційних процесів.

Кошти, що обліковуються на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян, є власністю громадян і вони зможуть скористатися ними при досягненні пенсійного віку (або у випадках, передбачених законом, раніше цього терміну, наприклад, у разі інвалідності). Виплати з накопичувального фонду проводяться додатково до виплат із солідарної системи.

Накопичувальний фонд створюється Пенсійним фондом як цільовий позабюджетний фонд, якій акумулює кошти застрахованих осіб. Ці кошти обліковуються на особистих рахунках застрахованих осіб у персоніфікованій базі даних Пенсійного фонду з метою забезпечення додаткових пенсійних виплат за рахунок коштів Накопичувального фонду.

Кошти Накопичувального фонду є власністю застрахованих осіб, які сплачували страхові внески до цього фонду. У разі смерті застрахованої особи до досягнення нею пенсійного віку належні їй пенсійні кошти, акумульовані в Накопичувальному фонді, успадковуються в порядку, визначеному Цивільним кодексом України, якщо застрахована особа не визначила осіб, які мають право на їх одержання.

Кошти Накопичувального фонду використовуються на:

- інвестування з метою отримання доходу на користь застрахованих осіб;

- оплату договорів страхування довічних пенсій або здійснення одноразових виплат;

- оплату послуг компаній з управління активами;

- оплату послуг виконавчої дирекції Пенсійного фонду;

- оплату послуг радника з інвестиційних питань;

- оплату послуг зберігача;

- оплату послуг із проведення планової аудиторської перевірки.

Накопичувальна система базується на двох принципах:

- персоніфікації, тобто кожен громадянин, здійснює відрахування з своїх доходів на особистий накопичувальний рахунок, внаслідок чого встановлюється тісний зв'язок розміру майбутньої пенсії і відрахувань, здійснюваних щомісячно протягом декількох років і навіть десятиліть;

- інвестування пенсійних відрахувань, що дозволить одержати додатковий дохід від накопичених коштів.

- Позитивним моментом в накопичувальній системі є можливість акумуляції коштів для довгострокового інвестування і формування інвестиційних ресурсів в країні.



3.2 Джерела формування коштів Накопичувального фонду

Джерелами формування коштів Накопичувального фонду є: страхові внески застрахованих осіб, що спрямовуються до Накопичувального фонду; інвестиційний дохід, що утворюється внаслідок розміщення та інвестування коштів Накопичувального фонду в порядку, встановленому законом; суми від фінансових санкцій, застосованих відповідно до цього Закону та інших законів до юридичних і фізичних осіб за порушення встановленого законодавством порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, та використання коштів Накопичувального фонду, а також суми адміністративних стягнень, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за ці порушення.

Накопичувальний фонд формується, насамперед, за рахунок обов'язкових страхових внесків та інвестиційного доходу, який утворюється внаслідок інвестування і розміщення коштів Накопичувального фонду з метою отримання прибутку на користь застрахованих осіб та суми пені, що нараховують за несвоєчасну сплату обов'язкових страхових внесків до цього фонду.

В свою чергу сукупний інвестиційний дохід формується за рахунок: а) прибутку, отриманого від інвестування пенсійних активів Накопичувального фонду; б) відсотків, які нараховуватимуться на пенсійні активи, розміщені на банківських депозитних рахунках; в) доходу від інших видів інвестування, дозволених законодавством.

У Накопичувальному фонді обов'язково приймають участь особи, яким на момент запровадження відрахувань до цього фонду не виповнилось: чоловікам - 40 років та жінкам 35 років.

Особи, які старші: чоловіки - 50 років, жінки - 45 років не приймають участь у Накопичувальному фонді. Особи у віці: чоловіки від 40 до 50 років та жінки у віці від 35 до 45 років протягом року з дня запровадження страхових внесків до Накопичувального фонду приймають рішення про те, чи відраховувати їм страхові внески до Накопичувального фонду чи ні. Якщо протягом визначеного терміну зазначені особи не прийняли рішення про перерахування страхових внесків до Накопичувального фонду, то вони втрачають надалі право перераховувати такі внески до накопичувальної системи.

Важливо те, що страхові внески до Накопичувального фонду та інвестиційний дохід, отриманий від їх інвестування, не будуть підлягати оподаткуванню.

3.3 Виплати з Накопичувального фонду

За рахунок коштів, акумульованих у Накопичувальному фонді та перерахованих до обраної застрахованою особою страхової організації виплачуються (стаття 57 Закону) наступні види пенсійних виплат: довічна пенсія; пенсія на визначений строк; одноразова пенсійна виплата.

У свою чергу довічна пенсія поділяється на такі види: довічна пенсія з установленим строком, довічна обумовлена пенсія, довічна пенсія подружжя (рис. 15).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 15. Види пенсійних виплат за накопичувальної пенсійної системи

Підставою для здійснення пенсійних виплат може бути:

- досягнення учасником фонду пенсійного віку, визначеного відповідно до закону;

- встановлення інвалідності учаснику фонду;

- смерть учасника фонду.

Довічна пенсія

Особливості здійснення виплати різних видів довічної пенсії за договорами страхування довічної пенсії визначаються Державною інспекцією з пенсійного страхування разом з центральним органом виконавчої влади у сфері регулювання страхової діяльності.

1. Довічна пенсія з установленим періодом - щомісячна виплата, що здійснюється протягом життя учасника пенсійного фонду, але не менше, ніж протягом десяти років з дня її призначення (встановлений період). У разі смерті пенсіонера до закінчення цього 10-річного періоду, право на отримання призначеної довічної пенсії мають спадкоємці померлої особи - визначені у договорі страхування довічної пенсії або визначені відповідно до законодавства.

2. Довічна обумовлена пенсія - щомісячна виплата, що здійснюється протягом життя учасника пенсійного фонду і припиняється у разі його смерті. Така виплата здійснюється також щомісячно протягом життя пенсіонера. Тільки у цьому разі питання про успадкування коштів спадкоємцями вирішується в залежності від того чи є залишок коштів на момент смерті особи, яка отримувала таку пенсійну виплату. Тобто, якщо сума отриманих пенсійних виплат пенсіонером менша ніж сума перерахованих до страхової організації коштів на момент укладання договору про страхування довічної обумовленої пенсії, то різницю між сумою вартості такого договору та фактично виплаченою пенсіонерові сумою, буде виплачено спадкоємцям.

3. Довічна пенсія подружжя - щомісячна виплата, що здійснюється протягом життя особи, якій вона призначається, а після смерті цієї особи - її подружжю протягом його життя у сумах, визначених договором страхування довічної пенсії подружжя.

Така пенсійна виплата призначається на подружжя. У разі смерті одного із подружжя пенсія виплачується другому із подружжя.

Пенсія на визначений строк

Пенсії на визначений строк виплачуються пенсійним фондом або страховою організацією. Пенсійний фонд здійснює виплату пенсій на визначений строк у разі:

- коли це передбачено пенсійним контрактом, але не більше ніж протягом десяти років з дня початку виплат;

- на вимогу учасника фонду, який має право на оплату вартості договору страхування довічної пенсії, якщо укладення такого договору на час набуття учасником прав на довічну пенсію може негативно вплинути на розмір довічної пенсії учасника фонду, але не більше ніж протягом 5 років з дня початку виплат.

У разі якщо сума належних застрахованій особі на момент набуття права на пенсію коштів, акумульованих у Накопичувальному фонді, не досягає мінімальної суми коштів, яка необхідна для оплати довічної пенсії (ануїтету), то особа матиме право на отримання одноразової виплати (стаття 56 Закону). Розмір мінімальної суми коштів, виплачується одноразово, і визначається Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

Одноразова пенсійна виплата

Одноразова пенсійна виплата здійснюється на вимогу застрахованої особи і в разі виїзду її за кордон на постійне місце проживання.

Якщо застрахована особа, яка приймала участь у Накопичувальному фонді, визнана інвалідом І або II групи і набуває право на пенсію по інвалідності, то належні їй пенсійні кошти, акумульовані у Накопичувальному фонді, за вибором цієї особи вона може отримати у вигляді одноразової виплати (це стосується і випадку коли накопичених коштів вистачає для оплати договору страхування довічної пенсії) або ж залишити ці кошти у Накопичувальному фонді та використати їх на оплату договору страхування довічної пенсії (стаття 56 Закону) після досягнення нею пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону.

Якщо ж особа, яка приймала участь у Накопичувальному фонді, визнана інвалідом III групи, то належні цій застрахованій особі пенсійні кошти, залишаються у Накопичувальному фонді до досягнення цією особою пенсійного віку і використовуються на оплату договору страхування довічної пенсії, а в разі недостатності їх для оплати такого договору - на отримання одноразової виплати.

У разі смерті застрахованої особи до досягнення нею пенсійного віку, належні їй пенсійні активи, акумульовані у Накопичувальному фонді, успадковуються (стаття 56 Закону) в порядку, визначеному Цивільним кодексом України, за умов якщо застрахована особа не визначила конкретних осіб, які мають право на їх отримання.

Застрахована особа має право у будь-який час визначити конкретних осіб, які можуть отримати належні їм кошти, в разі її смерті, та визначити, в яких частках повинні бути розподілені між ними зазначені кошти.

Особи, які не досягли пенсійного віку і мають право на отримання у спадщину належних померлій особі коштів, можуть не отримувати ці кошти одноразово, а подати заяву про спрямування їх на свій накопичувальний пенсійний рахунок у Накопичувальному фонді. У такому разі зазначені кошти не будуть оподатковуватись.

У разі відсутності у померлої особи спадкоємців, належні їй кошти, акумульовані у Накопичувальному фонді, враховуються у складі інвестиційного доходу Накопичувального фонду, про що робиться позначка в її персональній обліковій картці в системі персоніфікованого обліку та надається повідомлення зберігачу.

Для отримання одноразової виплати застрахована особа або члени її сім'ї чи спадкоємці повинні подати до територіального органу Пенсійного фонду заяву та документи, що підтверджують їх право на отримання цієї виплати, яка повинна бути виплачена їм протягом п'яти робочих днів з дня подання заяви та необхідних документів.

3.4 Управління у накопичувальній системі

Управління коштами Накопичувального фонду здійснює компаніями з управління активами, визначеними Радою Накопичувального фонду за результатами тендера, та з якими Пенсійним фондом укладені договори.

Компанії з управління активами обираються на п'ять років з можливістю продовження строку дії договору ще додатково до двох років шляхом щорічного продовження цього строку за рішенням Ради Накопичувального фонду (стаття 85 Закону).

Для управління коштами Накопичувального фонду можуть обиратись як українські так і іноземні компанії з управління активами. Головне те, щоб вони відповідали вимогам, визначеним Законом. Зокрема, для управління коштами Накопичувального фонду можуть бути обрані компанії, які:

- мають не менше п'яти років досвіду роботи з управління активами на фінансових ринках України та/або світу, перелік яких визначається в технічному завданні тендера;

- мали одночасно в управлінні активи в сумі, розмір якої встановлюється в технічному завданні тендера;

- підтримують власний капітал, який визначається згідно із законодавством України, у сумі, еквівалентній 1 млн. євро за офіційним обмінним курсом Національного банку України на день подання заяви на отримання ліцензії;

- відповідають вимогам Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо кваліфікаційного рівня та досвіду роботи фахівців, які безпосередньо виконуватимуть функції, передбачені технічним завданням тендера.

Компанія з управління активами, яка є іноземною юридичною особою, може брати участь у тендері, якщо вона створена і зареєстрована в країні, законодавством якої передбачено державний нагляд за діяльністю компаній з управління активами.

Компанія з управління активами зобов'язана управляти та інвестувати кошти Накопичувального фонду у відповідності з основними напрямами інвестиційної політики та нормативами інвестування коштів Накопичувального фонду в інтересах застрахованих осіб, з урахуванням прибутковості та надійності інвестицій.

Законом визначені напрями інвестування коштів Накопичувального фонду та граничні межі інвестування коштів в ті чи інші напрями (стаття 88 Закону). Зокрема, наприклад, дозволено інвестувати в корпоративні облігації, емітовані резидентами України не більше ніж 20 відсотків, а в акції українських емітентів - не більше 40 відсотків загальної вартості коштів Накопичувального пенсійного фонду (табл. 8).

Таблиця 8. Обмеження в інвестуванні пенсійних активів

№ з/п	Об'єкт інвестування активів фонду	Максимальний відсоток інвестування пенсійних активів Фонду в об'єкт інвестування (% від загальної вартості пенсійних активів фонду)
1.1.	Банківські депозитні рахунки та ощадні сертифікати банків	40
1.2.	Депозитні рахунки та ощадні сертифікати одного банку	10
2.	Цінні папери, а саме:
2.1.	Цінні папери одного емітента (крім випадків, передбачених нижче)	5
2.2.	Цінні папери, доходи за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України	50
2.3.	Цінні папери, доходи за якими гарантовано Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими радами	20
2.4.	Облігації підприємств, емітентами яких є резиденти України	40
2.	Акції українських емітентів	40
2.6.	Цінні папери іноземних емітентів	20
2.7.	Іпотечні цінні папери	40
3.	Об'єкти нерухомості	10
4.	Банківські метали	10
	Інші активи, а саме:
1.	Активи не заборонені законодавством України	5

Інвестування коштів за межами України здійснюватиметься лише за рішенням Ради Накопичувального фонду за наявності згоди на це Ради національної безпеки і оборони України.

Рух коштів у накопичувальній системі можна прослідкувати по такій схемі (рис. 16).

Для координації діяльності накопичувальної системи створюється Рада Накопичувального фонду, до якої входять 14 осіб, призначених на пропорційній основі Президентом України і Верховною Радою України та які здійснюють свої повноваження на громадських засадах. Строк повноважень членів Ради Накопичувального фонду становить шість років (стаття 81 Закону).

Президент України призначає сім членів Ради Накопичувального фонду - по одному представнику від Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства фінансів, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Ради національної безпеки і оборони України та Пенсійного фонду.

Верховна Рада України призначає також сім членів Ради Накопичувального фонду, у тому числі по одному представнику від застрахованих осіб, роботодавців та Національного банку України.

Членом Ради Накопичувального фонду може бути особа, яка відповідає певним вимогам, визначеним Законом.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 16. Рух коштів у накопичувальній системі

Рада Накопичувального фонду визначає за результатами тендера компанії з управління активами, які управляють активами Накопичувального фонду, зберігача та аудитора Накопичувального фонду, а також приймають рішення щодо дострокового проведення тендерів для обрання компаній з управління активами і зберігача.

До повноважень Ради Накопичувального фонду віднесено затвердження основних напрямів інвестиційної політики та нормативів інвестування коштів Накопичувального фонду, затвердження розподілу обсягів пенсійних коштів між компаніями з управління активами.

Перед Радою Накопичувального фонду про результати своєї роботи звітують компанії з управління активами, зберігач та радник з інвестиційних питань. Виконавча дирекція Пенсійного фонду звітує стосовно адміністративного управління Накопичувальним фондом.

Радник з інвестиційних питань (стаття 84 Закону) залучає за рішенням Ради Накопичувального фонду з метою надання консультацій і порад під час розроблення проектів основних напрямів інвестиційної політики і нормативів інвестування коштів Накопичувального фонду, та умов проведення тендера для визначення компаній з управління активами та технічного супроводу проведення тендерів.

Рада Накопичувального фонду визначає порядок залучення радника з інвестиційних питань, затверджує кандидатуру радника та умови договору з ним. Радник з інвестиційних питань здійснює збір та аналіз поточної інформації та даних щодо інвестиційних та економічних умов на національному та зарубіжному ринках, які пов'язані або можуть вплинути на ефективність інвестування коштів Накопичувального фонду з метою поліпшення інвестиційної дохідності Накопичувального фонду.

Радник з інвестиційних питань щомісячно здійснює аналіз роботи компаній з управління активами та зберігача та надає про це письмові звіти Раді Накопичувального фонду.

Зберігання коштів Накопичувального фонду здійснює банк, який за Законом має назву «зберігач» (стаття 99 Закону).

Зберігач обирає за результатами тендера і є однією з основних фігур у накопичувальній системі оскільки відповідає за зберігання коштів Накопичувального фонду, контролює за відповідністю розпоряджень компаній з управління активами основним напрямам інвестиційної політики та нормативам інвестування коштів Накопичувального фонду. А у разі допущених порушень зберігач інформує про це Раду Накопичувального фонду, Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України та Пенсійний фонд (як адміністратора Накопичувального фонду).

Зберігачем може бути тільки один банк, який відповідає вимогам, передбаченим Законом, зокрема: має ліцензію Національного банку України на здійснення всіх видів банківських операцій та ліцензію Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на право провадження професійної депозитарної діяльності зберігача цінних паперів; має розмір регулятивного капіталу в сумі, еквівалентній не менше ніж 40 млн. євро за офіційним обмінним курсом Національного банку України; має посадових осіб, які здійснюють безпосереднє керівництво підрозділами з виконання депозитарної діяльності зберігача цінних паперів і мають відповідну вищу освіту та досвід роботи в банківській чи фінансовій сфері не менше п'яти років; не є компанією з управління активами, пов'язаною особою компанії з управління активами та її пов'язаних осіб; не є кредитором органів Пенсійного фонду або компаній з управління активами, з якими зберігачем укладено договір про зберігання пенсійних активів; не є пов'язаною особою аудитора Накопичувального фонду та його пов'язаних осіб.

Зберігач виконує доручення виконавчої дирекції Пенсійного фонду щодо перерахування коштів Накопичувального фонду, належних застрахованій особі, до страхової організації для оплати договору страхування довічної пенсії (ануїтету) або одноразової виплати застрахованій особі чи спадкоємцям у випадках, передбачених Законом, а також щодо перерахування коштів на оплату витрат, пов'язаних з адміністративним управлінням Накопичувальним фондом, виплати винагороди раднику з інвестиційних питань, компаніям з управління активами, зберігачу, аудитору Накопичувального фонду.

Функції адміністративного управління Накопичувальним фондом здійснює виконавча дирекція Пенсійного фонду (частина третя статті 63 Закону). Виконавча дирекція Пенсійного фонду здійснює матеріально-технічне забезпечення роботи Ради Накопичувального фонду, подає на затвердження Ради Накопичувального фонду проекти основних напрямів інвестиційної політики та нормативів інвестування коштів Накопичувального фонду, укладає за рішенням Ради Накопичувального фонду договори з радником з інвестиційних питань, компаніями з управління активами, зберігачем та аудитором Накопичувального фонду.

Виконавча дирекція інформує застраховану особу про умови і порядок отримання довічної пенсії або одноразової виплати за рахунок коштів Накопичувального фонду та про показники, які застосовуються для розрахунку розміру довічної пенсії.

Виконавча дирекція буде зобов'язана забезпечувати своєчасне та в повному обсязі перерахування коштів Накопичувального фонду, належних застрахованим особам, для оплати договорів страхування довічних пенсій або одноразової виплати та інформувати про це компанії з управління активами. За розпорядженням виконавчої дирекції зберігач здійснює перерахування коштів Накопичувального фонду для оплати видатків, пов'язаних з адміністративним управлінням Накопичувальним фондом, винагороди раднику з інвестиційних питань, компаніям з управління активами та зберігачу.

Однією з найважливіших функцій виконавчої дирекції Пенсійного фонду є ведення обліку та своєчасне внесення відомостей про застраховану особу і стан її пенсійних активів на накопичувальному пенсійному рахунку. Один раз на рік виконавча дирекція надає застрахованій особі письмовий звіт щодо стану пенсійних активів, облікованих на її накопичувальному пенсійному рахунку.



4. Державне регулювання та нагляд у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування

Метою державного регулювання та нагляду у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є:

- проведення єдиної та ефективної державної політики у цій сфері;

- забезпечення реалізації прав громадян на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

- створення умов для ефективного функціонування та розвитку системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

- забезпечення дотримання суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування вимог законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

- адаптація системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування до міжнародних стандартів.

Державне регулювання та нагляд у порядку, передбаченому законодавством, здійснюють: за дотриманням норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій у солідарній системі та щодо взаємодії Пенсійного фонду з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування - центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики і його територіальні органи; щодо цільового використання коштів Пенсійного фонду - центральний орган виконавчої влади у сфері фінансів і його територіальні органи та Рахункова палата; щодо дотримання норм цього Закону суб'єктами накопичувальної системи пенсійного страхування - Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України; за діяльністю компаній з управління активами в частині управління пенсійними активами, радника з інвестиційних питань - Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку; за діяльністю зберігача та уповноваженого банку - Національний банк України і Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики надає разом з Пенсійним фондом роз'яснення з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій відповідно до цього Закону.

Рішення органів державного регулювання та нагляду є обов'язковими для виконання Пенсійним фондом, компаніями з управління активами, уповноваженим банком, зберігачем, страховими організаціями, якщо такі рішення прийняті в межах повноважень цих органів, визначених законодавством. Дії органів державного регулювання та нагляду можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Якщо суб'єктом солідарної системи або накопичувальної системи пенсійного страхування прийнято рішення з порушенням законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або такий суб'єкт не виконує вимог законодавства, органи державного регулювання та нагляду вказують на допущені порушення і встановлюють строк для їх усунення. Якщо протягом цього строку суб'єкт не усуне порушення, незаконне рішення скасовується органами державного регулювання та нагляду з подальшим відшкодуванням збитків за рахунок цього суб'єкта.

Органи державного регулювання та нагляду можуть вимагати скликання правління Пенсійного фонду або Ради Накопичувального фонду. Якщо цю вимогу не буде виконано, органи державного регулювання та нагляду можуть самі скликати та провести засідання правління Пенсійного фонду або Ради Накопичувального фонду.

Суб'єкти солідарної системи та накопичувальної системи пенсійного страхування зобов'язані надавати посадовим особам органів державного регулювання та нагляду всі документи та інформацію, необхідні для здійснення ними функцій державного регулювання та нагляду.

З ініціативи органів державного регулювання та нагляду може призначатися додаткова аудиторська перевірка діяльності суб'єктів солідарної системи та накопичувальної системи пенсійного страхування, оплата якої здійснюється за рахунок коштів органу, що призначив перевірку.

З метою здійснення державного регулювання та нагляду в накопичувальній системі пенсійного страхування Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України: забезпечує розроблення та координацію єдиної державної політики щодо функціонування накопичувальної системи пенсійного страхування; здійснює систематичний контроль за дотриманням законодавства в накопичувальній системі пенсійного страхування, за достовірністю інформації, що надається та оприлюднюється суб'єктами цієї системи; забезпечує захист прав застрахованих осіб, які сплачують страхові внески до Накопичувального фонду, шляхом застосування в межах своїх повноважень заходів впливу, з метою запобігання і припинення порушень законодавства в накопичувальній системі пенсійного страхування; узагальнює практику застосування законодавства в накопичувальній системі пенсійного страхування, розробляє та вносить пропозиції щодо його вдосконалення; розробляє і затверджує нормативно-правові акти, обов'язкові до виконання, з питань, що належать до її компетенції, та контролює їх виконання; встановлює порядок розкриття інформації та складання звітності учасниками ринків фінансових послуг - суб'єктами накопичувальної системи пенсійного страхування; щомісяця надає Пенсійному фонду інформацію щодо показників діяльності страхових організацій, у тому числі даних, що використовуються при розрахунку довічних пенсій; визначає форму та обсяг інформації про діяльність суб'єктів накопичувальної системи пенсійного страхування, що підлягає офіційному оприлюдненню, та визначає періодичність такого оприлюднення; виконує інші функції, передбачені Законом та законодавством про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг.



Список використаної літератури

1. Аверьянова Е. Пенсионное и социальное страхование: практ. рук. / Аверьянова Е., Артемьева Л., Бударина Л. - Днепропетровск: Баланс-Клуб, 2008. - 175 c.

2. Адамчук В. Экономика и социология труда: Учебник для вузов. / Адамчук В., Ромашов О., Сорокина М. - М.: ЮНИТИ, 1999. - 407 с.

3. Александров А.А. Страхование / Александров А.А. - М.: Издательство ПРИОР, 1998. - 192 с.

4. Андріїв В. Соціальне страхування: історія, проблеми [Текст] / В. Андріїв // Соціальний захист. - 1999. - №2. - С. 43-51.

5. Астрахан Е.И. Принципы пенсионного обеспечения рабочих и служащих в СРСР / Астрахан Е.И. - М., 1961. - 125 с.

6. Бабич А.М. Экономика социального страхования / Бабич А.М., Егоров Е.Н., Жильцов Е.Н. - М.: ТЕИС, 1998. - 189 с.

7. Базилевич В.Д. Державні фінанси: Навч. посібник [Текст] / В.Д. Базилевич, Л.О. Баластрик: за ред. Базилевича В.Д. - К.: Атіка, 2002. - 368 с.

...