Соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань



1. Теоретичні основи соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Система страхування від нещасних випадків у своєму розвитку пройшла ряд етапів, протягом яких змінювалася її нормативно-правова, методична, організаційна та економічна база. Свій початок страхування від нещасних випадків бере з XIX століття, хоч згадки про таке страхування були ще в XVII-XVIII століттях. Інтенсивний розвиток страхування від нещасних випадків у Росії та Україні можна віднести до початку XX століття. Першим законом, яким було започатковано формування елементів соціального страхування на території нинішньої України був Закон Російської Думи від 2 червня 1903р. “Про винагороду потерпілих внаслідок нещасних випадків робітників та службовців, а рівно членів їх сімейств на підприємствах фабрично-заводської, гірничої і гірничозаводської промисловості”. Цей Закон поширювався на робітників та службовців приватних підприємств.

Основні закони про державне обов'язкове страхування були прийняті Думою 23 червня 1912 року. Підґрунтям цих законів були основні страхові принципи німецьких законів 1883 - 1889 років, які передбачали страхове забезпечення на випадок захворювання, трудового каліцтва, допомогу на випадок вагітності, пологів і на поховання.

З формуванням державної форми власності починаючи з 1917 року, держава, як загальний підприємець і страховик (гарант), а також основний виробник та головний споживач не була зацікавлена у системі страхування, тому вона створила систему соціального забезпечення (безкоштовного медичного та пенсійного).

Перехід України у 90-х роках минулого століття до ринкових відносин при одночасному функціонуванні застарілої системи соціального забезпечення, коли власник підприємства повинен був відшкодувати шкоду нанесену здоров'ю працівника під час виконання ним професійних обов'язків, а також закриття великої кількості підприємств призвели до зростання заборгованості перед потерпілими на виробництві.

Перед новою незалежною державою Україна постало нелегке завдання, здійснити реформування системи соціального забезпечення замінивши її на систему соціального страхування. Державним комітетом з нагляду за охороною праці України в межах програми „Трансформ” за допомогою Міністерства праці та соціального захисту Федеративної Республіки Німеччина було розроблено проект Закону “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, який був прийнятий Верховною Радою України у 1999 році і набрав чинності з 01.04.2001р.

Протягом 2000 року було створено Правління Фонду та його виконавчу дирекцію і обраховані розміри страхових тарифів. Для надання допомоги працівникам Фонду в організації їх роботи в межах Проекту ТАСІS EDUR 9801 “Сприяння у забезпеченні охорони праці (з метою підвищення рівня продуктивності)” було організовано та проведено навчання працівників виконавчої дирекції Фонду, надано допомогу у створенні її структури та опрацьовано ряд методичних документів для страхових експертів з охорони праці.

На даний час законодавство про страхування від нещасного випадку складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Кодексу законів про працю України, Закону України «Про охорону праці» та цілого ряду нормативно-правових актів.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань - це система економічних, правових та соціальних відносин між найманими працівниками, роботодавцями та державою з приводу акумуляції та розподілу фінансових коштів Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань передбачає матеріальне забезпечення застрахованої особи (або осіб, які перебували на її утриманні) у зв'язку з втратою нею заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової або повної втрати працездатності, смерті в результаті нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів фонду мають:

особи які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання та у фізичних осіб ;

самозайняті особи;

громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.

Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення із Фонду соціального страхування від нещасного випадку.

У системі соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань беруть участь три суб'єкта: застрахована особа, страхувальник та страховик (рис. 1).

Рис. 1. Суб'єкти соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування.

Обов'язковому страхуванню у разі нещасного випадку та професійного захворювання підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) або на інших підставах, передбачених законодавством про працю;

2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;

3) особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.

Страхуванню підлягає зародок та новонароджений. Заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності, у зв'язку з чим дитина народилася інвалідом, прирівнюється до нещасного випадку, який трапився із застрахованим. Така дитина відповідно до медичного висновку вважається застрахованою, та до 16 років або до закінчення навчання, але не більш як до досягнення 23 років їй надається допомога за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника. Страхування здійснюється в безособовій формі. Всі особи, перелічені у статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», є застрахованими незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків.

Добровільно, за письмовою заявою, від нещасного випадку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків можуть застрахуватися:

1) особи, які забезпечують себе роботою самостійно -- займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, члени фермерського господарства, особистого селянського господарства, якщо вони не є найманими працівниками;

2) громадяни -- суб'єкти підприємницької діяльності.

Строк страхування розпочинається з дня, який настає за днем прийняття заяви, за умови сплати страхового внеску. Страхування припиняється, якщо страховий внесок до Фонду соціального страхування від нещасних випадків не перераховано протягом трьох місяців з дня подання заяви.

Особам, які підлягають страхуванню від нещасного випадку, видається свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування та є документом суворої звітності (до 1 січня 2011 року).

Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках -- застраховані особи (якщо працівник додатково укладає добровільний договір страхування).

До числа роботодавців відносяться:

власник підприємства або уповноважений ним орган та фізична особа, яка використовує найману працю;

власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародних), філії або представництва, який використовує найману працю, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Третім суб'єктом є страховик -- Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань. Фонд соціального від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів. Усі застраховані особи є членами цього Фонду, який є некомерційною самоврядною організацією.

Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Право на отримання матеріального забезпечення за рахунок коштів фонду застрахована особа отримує у разі настання страхового випадку. Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг.

Нещасний випадок -- це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади.

В окремих випадках, за наявності підстав, Фонд соціального страхування від нещасних випадків може визнати страховим нещасний випадок, що стався за обставин, не визначених законодавством. Інвалідність вважається такою, що настала внаслідок трудового каліцтва, якщо нещасний випадок, який спричинив інвалідність, стався (ст. 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 1991 р.):

у разі виконання трудових обов'язків, а також у разі здійснення будь-яких дій в інтересах підприємства чи організації, хоча й без спеціального доручення;

по дорозі на роботу чи з роботи;

на території підприємства, організації або в іншому місці роботи протягом робочого часу, необхідного для приведення в порядок знарядь виробництва, одягу тощо перед початком або після закінчення роботи;

поблизу підприємства, організації або в іншого місця роботи протягом робочого часу, якщо перебування там не суперечило правилам внутрішнього трудового розпорядку;

під час виконання державних або громадських обов'язків;

під час виконання дій з метою рятування людського життя, охорони державної, колективної та індивідуальної власності, а також охорони правопорядку.

Окрім перелічених випадків, трудовим вважається каліцтво, отримане під час проходження виробничого навчання, практики чи практичних занять. Інвалідність внаслідок трудового каліцтва встановлюється на підставі акта про нещасний випадок, складеного за місцем роботи, або рішення суду про факт травмування на виробництві.

До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою. Професійне захворювання як причина інвалідності встановлюється МСЕК на підставі списку професійних захворювань і відповідно до висновку спеціалізованої медичної установи про наявність професійного захворювання. Список професійних захворювань та інструкцію з його застосування затверджено МОЗ, Міністерством соціального захисту населення і Міністерством праці України 2 лютого 1995 року.

Професійними захворюваннями є захворювання: що виникають під впливом хімічних факторів; промислових аерозолів; викликані дією фізичних факторів; пов'язані з фізичним перевантаженням та перенапруженням окремих органів і систем; викликані дією біологічних факторів; алергічні захворювання; злоякісні новоутворення (професійний рак).

В окремих випадках Фонд соціального страхування від нещасних випадків може визнати страховим випадком захворювання, не внесене до переліку професійних захворювань, якщо на момент прийняття рішення медична наука має нові відомості, які дають підстави вважати це захворювання професійним.

За правовим значенням для пенсійного забезпечення професійне захворювання не відрізняється від трудового каліцтва.

Чинне законодавство встановлює певну класифікацію страхових випадків (рис. 2).

Від того, до якого типу належить той чи інший випадок, залежатимуть порядок його документального оформлення та проведення розслідування, розмір страхової виплати, а також сама можливість її отримання потерпілим.

Держава гарантує усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Завданнями страхування від нещасного випадку та професійного захворювання є:

проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці;

відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Рис. 2. Класифікація страхових випадків

Основними принципами страхування від нещасного випадку є:

паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;

своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;

обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян -- суб'єктів підприємницької діяльності;

надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків;

формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;

диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;

економічна заінтересованість суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;

цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.



2. Доходи бюджету Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань

2.1 Джерела формування доходів бюджету Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань

Джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, є:

1) страхові внески роботодавців, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених законодавством. З 1 січня 2011 року страхові внески з даного виду соціального страхування включені до єдиного соціального внеску;

2) капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

3) прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів фонду на депозитних рахунках;

4) коштів, одержаних від справляння відповідно до чинного законодавства штрафів і пені з страхувальників, штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці, а також адміністративних стягнень у вигляді штрафів з посадових осіб підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;

5) добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.

Кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню та використовуються тільки за цільовим призначенням. У разі їх невикористання в поточному році вони переходять на наступний фінансовий рік.

Кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, зараховуються на єдиний централізований рахунок, який відкривається виконавчій дирекції фонду, його відділенням, робочим органам відділень у районах та містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів України для обслуговування коштів Державного бюджету України, або спеціалізованого банку, який обслуговує фонди з окремих видів страхування.

Порядок розміщення тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів фонду, на депозитному рахунку визначається Кабінетом Міністрів України, а умови, порядок обслуговування та збереження цих коштів визначаються договором між банком і виконавчою дирекцією фонду за погодженням з його правлінням.

Прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів фонду, на депозитному рахунку, використовується в порядку, визначеному правлінням.

Незважаючи на кризові явища в економіці бюджет фонду протягом останніх років виконується повністю.

Протягом 2003-2008 рр. бюджет фонду зріс з 1329,2 млн.грн. у 2003 році до 4,084 млн.грн. у 2008 році (рис. 3).



Рис. 3. Динаміка доходів бюджету Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань

Водночас, внаслідок фінансової кризи, надходження у 2009 році становили 3137,1 млн.грн., що на 946,9 млн. грн. менше ніж у 2008 році.

За 2009 рік з бюджету Фонду потерпілим (членам їх сімей) виплачено 2931,4 млн. грн., що на 69,1 млн. грн., або на 2,4% більше, ніж за відповідний період минулого року. Середньомісячний розмір страхової виплати на одного потерпілого (члена його сім'ї) має тенденцію до зростання. Так, за 2009 р. він склав 812,8 грн., що на 8,7% більше порівняно з2008роком.

В структурі страхових виплат основна частина припадає на щомісячні страхові виплати потерпілим (членам їх сімей) - 2246,7 млн. грн. (76,6%) та одноразову допомогу потерпілим (членам їх сімей) - 570,2 млн. грн. (19,5%).

Однією з причин зростання середньомісячного розміру виплат потерпілим (членам їх сімей) є проведений робочими органами виконавчої дирекції Фонду перерахунок сум щомісячних страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) на коефіцієнт зростання середньомісячної заробітної плати відповідно до частини другої статті 29 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 204.2007 року №24, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 22 червня 2007 р. за №715/13982. За рахунок цього зазначені страхові виплати з березня 2009 року збільшились на 6,3%, або додаткові витрати Фонду склали 100,8 млн. грн.

За 2009 рік виплачено 415,6 млн. грн. одноразової допомоги потерпілим, що на 13,9% менше у порівнянні з минулим роком. Ця допомога протягом звітного періоду була призначена 13 982 потерпілим, що на 2015 осіб, або 12,6% менше порівняно з 2008 роком. Розмір одноразової допомоги в середньому на одного потерпілого за цей період склав 34,1 тис. грн., що більше на 12,9% в порівнянні з 2008 роком.

Сума одноразової допомоги утриманцям в разі смерті потерпілого склала 24,2 млн. грн., в порівнянні з 2008 роком вона зменшилась на 9,1 млн. грн., або 27,3 відсотків. Ця виплата була призначена 1057 утриманцям, їх кількість зменшилась на 429 осіб, або 28,9 відсотків. Середній розмір виплати на одного утриманця збільшився на 19,4% та склав 26,7 тис. грн.

Сума одноразової допомоги в разі смерті потерпілого на сім'ю склала 130,5 млн. грн., що на 39,3 млн. грн., або 23,1% менше, ніж за минулий рік. Ця виплата була призначена 1208 сім'ям, їх кількість зменшилась на 434 сімей або на 26,4 відсотка. Одноразова допомога на одну сім`ю в середньому виплачувалась у розмірі 124 тис. грн., що вище на 19,9% порівняно з 2008 роком.

Зазначені дані свідчать про стабільність створеної в Україні системи соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, гарантованість надання фонду матеріального забезпечення і соціальних послуг застрахованим особам та членам їх сімей.

2.2 Платники страхових внесків до Фонду від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань

Платниками страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України є:

- юридичні особи незалежно від форм власності і господарювання, виду діяльності та галузевої належності, а також їх відокремлені підрозділи (філії, інші підрозділи юридичної особи, що перебувають поза її місцезнаходженням та виробляють продукцію, виконують роботи або операції, надають послуги від імені юридичної особи, або представництва, що здійснюють представництво і захист інтересів юридичної особи) за умови, що розрахунки з оплати праці цих відокремлених підрозділів проводяться не централізовано;

- юридичні особи - об'єднання громадян, релігійні, профспілкові, благодійні організації, які використовують найману працю;

- розташовані в Україні іноземні підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародні), філії або представництва, які використовують найману працю, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

- фізичні особи - підприємці і фізичні особи, які не мають статусу підприємців та використовують найману працю;

- священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, члени фермерського господарства, громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності і сплачують внески до Фонду на добровільних засадах.

Станом на 1 січня 2010 року у реєстрі платників страхових внесків обліковувалось 1 286112 страхувальників, що у порівнянні з 2008 роком більше на 57 873 або на 4,7 відсотка. В тому числі: юридичних осіб - 877 091, фізичних осіб, які використовують найману працю, - 408 790, добровільних - 231 особа. (рис. 4).

Узяття на облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців здійснюється робочими органами виконавчої дирекції фонду за місцезнаходженням (місцем проживання) суб'єктів господарювання на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" ( 755-15 ), не пізніше наступного робочого дня з дня фактичного отримання зазначених відомостей робочими органами виконавчої дирекції фонду.

Роботодавці - юридичні особи набувають статусу страхувальників у день узяття їх на облік робочими органами виконавчої дирекції фонду.

Роботодавці - фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, набувають статусу страхувальників у день одержання робочим органом виконавчої дирекції фонду в установленому порядку від органу державно служби зайнятості повідомлення про реєстрацію трудового договору (контракту) між фізичною особою - підприємцем і найманим працівником.

Фізична особа, яка не має статусу підприємця та використовує найману працю, у десятиденний строк після укладення трудового договору (контракту) з першим із найманих працівників повинна подати заяву про взяття на облік у фонду.

Узяття на облік роботодавців - фізичних осіб, які не мають статусу підприємців і використовують працю найманих працівників, здійснюється у робочих органах виконавчої дирекції фонду в день отримання від них відповідної заяви. Статусу страхувальників такі фізичні особи набувають у день узяття їх на облік.



Рис. 4. Динаміка кількості страхувальників у ФССНВВ

Фізичні особи, які не мають статусу підприємців і використовують працю найманих працівників, подають до робочих органів виконавчої дирекції фонду за місцем проживання заяву про взяття на облік як платника страхових внесків (або основний вид економічної діяльності) за загальновстановленою формою та завірені в установленому законодавством порядку або відповідальною особою робочого органу виконавчої дирекції фонду копії наступних документів:

- довідки про присвоєння ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів або паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті);

- трудового договору (контракту) з першим найманим працівником.

Крім того, подаються документи, необхідні для підтвердження страхового тарифу (довідка про чисельність найманих працівників та їх фонд оплати праці, якщо використовується праця інвалідів).

Особи, як добровільно застраховуються у фонду укладають з робочими органами виконавчої дирекції Фонду за місцем проживання типовий договір про добровільну участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності за формою типового договору та подають завірені в установленому законодавством порядку або відповідальною особою робочого органу виконавчої дирекції фонду копії наступних документів:

- свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця або іншого документа, що підтверджує право на здійснення відповідної діяльності;

- довідки про присвоєння ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів або паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку у паспорті);

- пенсійного посвідчення (для інвалідів);

- паспорта;

- платіжного документа про сплату першого страхового внеску.

Зазначені особи вважаються застрахованими з дня, який настає за днем укладення Договору.

Узяття на облік відокремлених підрозділів (філій) юридичних осіб здійснюється робочими органами виконавчої дирекції фонду за місцезнаходженням цього підрозділу на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру про відокремлені підрозділи (філії). Відокремлені підрозділи (філії) набувають статусу платників страхових внесків у разі наявності в них окремого балансу і самостійного ведення розрахунків із застрахованими особами.

Наявність у відокремлених підрозділів (філій) окремого балансу та самостійного ведення розрахунків із застрахованими особами встановлюється посадовою особою робочого органу виконавчої дирекції фонду за місцезнаходженням такого підрозділу шляхом уточнення цих даних безпосередньо з відокремленим підрозділом.

Підтвердженням того, що відокремлений підрозділ (філія) проводить (чи не проводить) самостійно розрахунки із застрахованими особами, є відповідний документ юридичної особи - головної організації (наказ, розпорядження тощо).

2.3 Порядок визначення класу професійного ризику

Визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Розмір страхового внеску підприємства залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого належить підприємство за видом економічної діяльності. У разі якщо страхувальник провадить свою діяльність за декількома видами економічної діяльності, віднесення підприємства до класу професійного ризику виробництва здійснюється за основним видом його економічної діяльності.

У разі зміни виду економічної діяльності підприємства Фонд соціального страхування від нещасних випадків відповідно змінює належність цього підприємства до класу професійного ризику виробництва. Зміна класу професійного ризику здійснюється один раз на рік за результатами роботи страхувальника за минулий календарний рік. Новий клас професійного ризику встановлюється з початку поточного року.

У разі систематичного порушення нормативно-правових актів з охорони праці, внаслідок чого підвищується ризик настання нещасних випадків і професійних захворювань, а також у разі непроведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до законодавства підприємство у будь-який час за рішенням відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків може бути віднесено на основі відповідного подання страхового експерта, який обслуговує це підприємство, до іншого, вищого класу професійного ризику виробництва. Такий захід може мати і зворотну дію з початку фінансового року, зокрема, у разі проведення атестації та затвердження заходів щодо покращення умов праці

2.4 Порядок нарахування та строки сплати страхових внесків

З 1 січня 2011 року порядок та строки сплати страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків здійснюється відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

До 1 січня 2011 року страхувальники (роботодавці), щомісячно нараховували страхові внески в розмірах, встановлених чинним законодавством. При цьому не мали значення джерела фінансування витрат на оплату праці. Нарахування здійснюювалося без зменшення заробітної плати на суму податків та обов'язкових платежів.

Сума страхового внеску розраховувалася відповідно до страхового тарифу, установленого законом, залежно від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено страхувальника. При встановленні страхувальнику знижки або надбавки до страхового тарифу сума страхового внеску, яка підлягає сплаті, визначалося з урахуванням указаної знижки (надбавки).

Розміри страхових внесків страхувальників обчислювалися:

1) для роботодавців - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб:

Для підприємств місячна сума страхового внеску визначалася за формулою:

СВстр =(ВОПстр х СТкл)/100 (1)

де СВстр -- місячна сума страхового внеску, гривень; ВОПстр -- сума фактичних витрат підприємства на оплату праці у місяці, за який сплачується страховий внесок, гривень;

СТкл - розмір страхового тарифу відповідно до класу професійного ризику виробництва, %.

Залежно від рівня охорони праці на підприємстві встановлювалися знижки або надбавки до страхового внеску. Застосування знижки чи надбавки до страхового внеску здійснювалося ФССНВВ за результатами роботи страхувальника за минулий календарний рік і визначаються за формулами

Ппід = ВШпід : СВпід (2);

Пкл = ВШкл : СВкл (3),

де Ппід -- питома вага витрат фонду на відшкодування шкоди потерпілим на підприємстві у минулому календарному році; ВШпід -- сума витрат ФССНВВ на відшкодування шкоди потерпілим на підприємстві у минулому календарному році; СВпід -- сума страхового внеску підприємства; Пкл -- питома вага витрат фонду на відшкодування шкоди потерпілим на виробництві у минулому календарному році на підприємствах відповідного класу професійного ризику виробництва; ВШкл -- сума витрат фонду на відшкодування шкоди потерпілим у минулому календарному році на цих підприємствах; СВкл -- сума страхових внесків цих підприємств.

За результатами розрахунків могли надаватися наступні знижки або надбавки (табл. 1 та табл. 2).

Таблиця 1 - Знижка страхового внеску

Показник Ппід нижчий від показника Пкл, відсотків	Знижка страхового внеску, відсотків
20 -- 39,9	10
40 -- 59,9	20
60 -- 79,9	30
80 і більше	40
Не допущено жодного нещасного випадку та професійного захворювання	50

Таблиця 2 - Надбавка до страхового внеску

Показник Ппід перевищує показник Пкл, відсотків	Надбавка до страхового внеску, відсотків
20 -- 39,9	10
40 -- 59,9	20
60 -- 79,9	30
80 -- 100	40
Понад 100	50

Під час визначення розміру знижки страхового внеску або надбавки до нього не враховувалися витрати фонду:

- пов'язані з нещасним випадком внаслідок дії сил природного характеру (блискавка, зсув ґрунту, землетрус тощо);

- зумовлені професійним захворюванням працівника, причини якого розслідувались у встановленому порядку і яке зареєстровано спеціалізованим медичним закладом до укладення цим робітником трудового договору (контракту) з роботодавцем;

2) для добровільно застрахованих осіб - у відсотках від мінімальної заробітної плати з розрахунку на календарний рік.

3. Матеріальне забезпечення та соціальні послуги від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань

3.1 Порядок використання коштів Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань

страховий професійний захворювання бюджет

Кошти фонду зберігаються на відповідних рахунках, відкритих на ім'я органів Державного казначейства України за балансовим рахунком N 3560 "Державні позабюджетні фонди", на реєстраційних рахунках, відкритих фонду та робочим органам виконавчої дирекції фонду в органах Держказначейства, і використовуються виключно за цільовим призначенням.

Фінансування страхової діяльності та інших видатків здійснюється через реєстраційні рахунки робочих органів виконавчої дирекції фонду, відкриті на їх ім'я в установах Держказначейства.

Виконавча дирекція фонду проводить фінансування витрат, передбачених бюджетом на:

1) виконання заходів державних цільових та галузевих програм поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища;

2) проведення згідно з планами наукових досліджень з охорони та медицини праці;

3) створення свого видавництва, лікувально-профілактичних, реабілітаційних, санаторних, навчальних закладів, спеціалізованої медичної та патронажної служби соціального страхування;

4) організацію розроблення і виробництво засобів індивідуального захисту працівників;

5) розроблення, видання, розповсюдження законодавчих та інших нормативних актів з питань соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та охорони праці, журналів, спеціальної літератури, створення тематичних кінофільмів, радіо - і телепередач;

6) покриття витрат виконавчої дирекції фонду, пов'язаних зі здійсненням загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Робочі органи виконавчої дирекції фонду здійснюють виплати, які передбачені бюджетом на:

1) відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю працівника, та в разі його смерті, пов'язаної із нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням:

а) одноразову допомогу потерпілому в разі стійкої втрати професійної працездатності;

б) щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;

в) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

г) страхову виплату потерпілому при тимчасовому переведенні потерпілого на легшу нижче оплачувану роботу;

ґ) страхову виплату потерпілому під час його професійної реабілітації;

д) витрати на медичну та соціальну допомогу;

е) одноразову допомогу у разі смерті потерпілого;

є) щомісячну страхову виплату особам, які мають на неї право у разі смерті потерпілого;

ж) допомогу дитині, яка народилася інвалідом унаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності;

з) пенсію у зв'язку з утратою годувальника, який помер унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

2) організацію поховання померлого, відшкодування вартості пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов;

3) сприяння створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому в разі настання нещасного випадку, швидкої допомоги в разі потреби його госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання;

4) організацію цілеспрямованого та ефективного лікування потерпілого в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я застрахованого;

5) обслуговування потерпілих вузькопрофільними лікарями та лікарями загальної практики;

6) догляд медичних сестер удома, у лікарні або в іншому лікувально-профілактичному закладі;

7) акушерський та інший догляд удома або в лікарні під час вагітності та пологів;

8) утримання в лікарні, реабілітаційному закладі, санаторії або в іншому лікувально-профілактичному закладі;

9) забезпечення необхідними лікарськими засобами, протезами, ортопедичними, коригувальними виробами, окулярами, слуховими апаратами, спеціальними засобами пересування, зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів);

10) забезпечення згідно з медичним висновком домашнього догляду за потерпілим, допомоги у веденні домашнього господарства (або компенсації йому відповідних витрат);

11) проведення навчання та перекваліфікації потерпілого відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії або медико-соціальної експертної комісії у навчальних закладах, перенавчання інвалідів, якщо внаслідок ушкодження здоров'я потерпілий не може виконувати попередню роботу;

12) організацію робочих місць для інвалідів, компенсацію при цьому витрат виробництва, які не покриваються коштами від збуту виробленої продукції;

13) надання інвалідам разової грошової допомоги, допомоги у вирішенні їх соціально-побутових питань;

14) надання підприємствам на безповоротній основі фінансової допомоги для розв'язання особливо гострих проблем з охорони праці;

15) вивчення та поширення досвіду створення безпечних та нешкідливих умов праці;

16) реалізацію регіональної програми поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища;

17) витрати робочих органів виконавчої дирекції, пов'язані із здійсненням загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Страхувальником здійснюються витрати на виплату допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, а також витрати на поховання у разі смерті потерпілого. При цьому перші п'ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються власником або вповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації.

Витрати за рахунок страхового внеску до фонду сплачуються страхувальником з його каси або поточного рахунка відповідно до їхнього цільового призначення у встановленому порядку.

Страхувальники не мають права припиняти виплату допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю у випадках, коли сума нарахованих страхових внесків до фонду не покриває фактичних витрат з виплати допомоги. Якщо витрати, оплачені страхувальником за звітний період, перевищують нараховану суму страхових внесків, то різниця між сумою витрат і сумою страхових внесків зараховується в рахунок сплати наступного періоду. Відшкодування страхувальнику суми перевищення витрат над сумою страхових внесків у випадках, коли належна сума страхових виплат не покриває витрат, може проводитись і до одержання Розрахункової відомості на підставі довідки-розрахунку, підписаної керівником і головним бухгалтером страхувальника.

Відшкодування проводиться за платіжним дорученням робочого органу виконавчої дирекції фонду шляхом перерахування зазначених сум на поточний рахунок страхувальника.

У разі відсутності на поточних рахунках страхувальників коштів на виплату заробітної плати та допомоги з тимчасової непрацездатності, пов'язаній з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, виконавча дирекція фонду за заявою потерпілого перераховує зазначену допомогу на його поточний рахунок у банку або поштовим переказом.

3.2 Порядок розслідування та обліку нещасних випадків на підприємстві

Чинним законодавством передбачено певний порядок дій у разі, якщо на підприємстві стався нещасний випадок. Від того, наскільки оперативно і правомірно діятиме роботодавець залежать життя і здоров'я потерпілого працівника. При цьому від правильності документального оформлення буде залежати і своєчасність і повнота виплат, передбачених законодавством. Адже результати проведеного роботодавцем розслідування впливають на розмір допомоги, яка виплачуватиметься потерпілому або членам його сім'ї в разі смерті.

Порядок дій у цій ситуації встановлено у «Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків професійних захворювань та аварій на виробництві» (дод. Д4).

Такі акти мають зберігатися на підприємстві протягом 45 років. При реорганізації вони передаються правонаступнику, а при ліквідації - до держархіву.

На практиці є випадки, коли нещасний випадок трапляється з працівником іншого підприємства. Такий випадок має бути розслідувано підприємством, на території якого це сталося. При цьому у складі комісії мають бути представники підприємства - роботодавця потерпілого, оскільки саме останнє братиме на облік цей нещасний випадок.

Якщо ж нещасний випадок стався на підприємстві, куди працівника тимчасово перевели, то розслідує та бере на облік такий випадок саме це підприємство.

Якщо в результаті нещасного випадку постраждав працівник-сумісник, розслідування та облік такого випадку бере на себе те підприємство, де він працює за сумісництвом.

Відповідно до п. 7 Порядку про розслідування та обліку підприємство має проводити розслідування у випадку:

- раптового погіршення стану здоров'я працівника;

- отримання ним поранення, травми, зокрема внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою;

- гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь;

- отримання теплового удару, опіку, обмороження у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою чи іонізуючим випромінюванням;

- отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха, контакту з представниками рослинного і тваринного світу, що призвів до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менше ніж на один робочий день;

- зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків;

- смерті працівника на підприємстві.

Відповідно до п. 10 Порядку розслідування та обліку підприємство наказом створює комісію з розслідування нещасного випадку в складі не менше трьох чоловік. До складу такої комісії включаються:

- керівник (спеціаліст) служби охорони праці чи посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з охорони праці, - голова комісії;

- керівник структурного підрозділу підприємства, на якому стався нещасний випадок;

- представник робочого органу фонду за місцезнаходженням підприємства (за погодженням). Якщо нещасний випадок має тяжкі наслідки для потерпілого, у тому числі і з можливою інвалідністю, до складу комісії обов'язково включається такий представник;

- представник первинної профспілкової організації, членом якої є потерпілий, чи уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, та інші особи.

При цьому до складу комісії не може включатися керівник робіт, який безпосередньо відповідає за стан охорони праці на робочому місці, де стався нещасний випадок.

Якщо виявлено гостре профзахворювання (отруєння), до складу комісії обов'язково повинні входити представник СЕС, що обслуговує підприємство, та працівник фонду.

Сам потерпілий чи особа, яка представляє його інтереси, не може входити до складу такої комісії. Однак, це не означає, що він не бере участі у проведенні розслідування. Так, відповідно до п. 11 Порядку розслідування та обліку потерпілий має право:

- брати участь у засіданнях комісії;

- висловлювати свої пропозиції;

- додавати до матеріалів розслідування документи стосовно нещасного випадку, що стався;

- надавати необхідні пояснення, у тому числі викладати в усній та письмовій формі власну думку щодо причин того, що сталося;

- одержувати від голови комісії інформацію про хід проведення розслідування.

Члени ж комісії, у свою чергу, мають право одержувати письмові та усні пояснення роботодавця, посадових осіб та інших працівників підприємства, а також опитувати потерпілого та свідків нещасного випадку.

Як уже відзначалося (див. дод. Д6) комісія має протягом трьох діб після проведення всіх необхідних для розслідування процедур скласти акти за формою Н-5 (Акт про розслідування нещасного випадку), формою Н-1 (Акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом) або за формою НПВ, якщо нещасний випадок, що стався, визнано комісією не пов'язаним із виробництвом.

Далі комісія подає ці акти на затвердження керівнику підприємства, на якому стався нещасний випадок. У разі відмови керівника в підписанні таких актів посадова особа органу Держнаглядохоронпраці має право видати обов'язковий для виконання роботодавцем припис за формою Н-9 щодо проведення розслідування (повторного розслідування) нещасного випадку. Аналогічні дії мають здійснюватися і в разі, якщо потерпілий не згоден з результатами проведеного розслідування. Наприклад, якщо він вважає, що нещасний випадок, який стався з ним, усе-таки пов'язаний із виробництвом.

Однак, строк проведення розслідування в деяких випадках може бути продовжено до одного місяця (з обов'язковим погодженням з органами Держнаглядохоронпраці). Такий строк може бути встановлено за потреби для розслідування нещасних випадків, що сталися на транспорті з водіями, машиністами, пілотами (екіпажем) транспортних засобів (автомобілів, поїздів, літаків, морських та річкових суден тощо) під час перебування їх у рейсі. Розслідуються такі випадки з обов'язковим використанням матеріалів розслідування катастроф, аварій та подій на транспорті. Ці матеріали складаються відповідними органами і в десятиденний строк після проведення розслідування передаються на підприємство, працівник якого є потерпілим.

У такому порядку, наприклад, проводитиметься розслідування ДТП, учасником якого став службовий автомобіль підприємства.

Ступінь втрати працездатності встановлює медико-соціальна експертиза (МСЕК). Саме до неї вдається за потреби потерпілий працівник.

Для проведення об'єктивної оцінки ситуації, що склалася, та уникнення помилок при призначенні страхових виплат у роботі медико-соціальної експертизи може брати участь і представник фонду, а також інших соціальних фондів. 

3.3 Види та порядок призначення виплат потерпілому

Страховими виплатами є грошові суми, які фонду виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Зазначені грошові суми складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі -- щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати пенсії у зв'язку з інвалідністю потерпілого;

4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника;

5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.

У 2001 році було започатковано надання соціальних послуг потерпілим. У першу чергу це виготовлення протезів, оплата ліків, медичних послуг, санаторно-курортне лікування. Ступінь втрати працездатності потерпілим визначається відповідно до ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» і встановлюється медико-соціальною експертизою за участю фонду, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. медико-соціальна експертиза установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та групу інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги.

...