Клітинні механізми формування радіаційних ефектів в імунній системі у віддаленому періоді Чорнобильської аварії (клініко-експериментальне дослідження)

Встановлено достовірне (p < 0,001) підвищення середніх значень кількості CD34⁺-клітин з експресією антигену PCNA в мішаних культурах лімфоцитів периферичної крові робітників зони ЧАЕС з дозами опромінення від 1,16 мЗв до 9,57 мЗв та алогенних стовбурових клітин після культивування впродовж 24 годин. У інших мішаних культурах, де були використані лімфоцити периферичної крові осіб контрольної групи та УЛНА, вміст CD34⁺PCNA⁺-клітин до та після 24-годинного культивування з АСК достовірно не відрізнявся. Ймовірним поясненням зазначених змін у мішаних клітинних культурах осіб, опромінених у межах професійних лімітів, може бути супресорний ефект зниженої кількості В-лімфоцитів в умовах збільшеного вмісту CD34-позитивних клітин, завдяки чому забезпечується своєрідний "захист" активних стовбурових (ранніх попередників гемопоезу) клітин [Хаитов, 1979; И.М. Дозморов, В.А. Кузнецов, 1988].

Для оцінки імунного механізму дії алогенних стовбурових клітин in vitro досліджували зміни кількості Т-лімфоцитів-хелперів 1-го і 2-го типів (Th1, Th2) за наявністю антигену CD26 на клітинних мембранах до і після 24-годинного культивування з АСК, а також в умовах впливу фізіологічних концентрацій екзогенного регуляторного фактора - інтерлейкіну-10 (ІЛ-10). Було встановлено, що присутність у культурах алогенних стовбурових клітин не змінює фенотипових проявів Th-імунної відповіді. До і після 24-годинного культивування лімфоцитів периферичної крові з АСК у клітинних культурах усіх груп дослідження: УЛНА, робітників зони ЧАЕС спостерігалося кількісне переважання Th1- лімфоцитів. Хоча у УЛНА з поглинутими дозами від 0,11 Зв до 0,52 Зв виявлено достовірне (p < 0,05) підвищення середнього числа Т-хелперів 2-го типу у дослідних 24-годинних культурах АСК та імунокомпетентних клітин периферичної крові. Визначено також закономірності відхилення кількості Th1- та Th2-ефекторних клітин у відповідь на вплив АСК у присутності фізіологічних концентрацій екзогенного ІЛ-10, які у цілому відповідали напрямку його функціональної регуляторної дії.

ІЛ-10 інгібував, але не відміняв переважно Th1-опосередкований імунний механізм впливу алогенних стовбурових клітин. Для всіх груп дослідження характерним було зниження розміру субпопуляції Th1-алореактивних клітин у дослідних культурах. Рівні Th2-лімфоцитів достовірно не відрізнялися від вихідних. Кількість Т-хелперів 2-го типу у дослідних культурах групи УЛНА практично не змінювалась. У робітників зони ЧАЕС, опромінених у межах професійних лімітів, супресорний ефект ІЛ-10 був найбільш виражений - зменшення середнього числа Т-хелперів 1-го типу відносно вихідного було достовірним (p < 0,001) на тлі незначного зменшення чисельності Th2-лімфоцитів.

Отримані дані свідчать про нестійку реакцію Th-лімфоцитів на вплив алогенних стовбурових клітин in vitro в осіб, опромінених у діапазоні малих доз, із середньою ефективною дозою 4,89 ± 0,89 мЗв і УЛНА з поглинутими дозами від 0,11 Зв до 0,52 Зв у віддалені строки після опромінення.

Стан клітинної ланки імунної системи в осіб, які зазнали радіаційного впливу. Результати динамічного спостереження за реконвалесцентами ГПХ (поглинуті дози 1,1-5,7 Зв) демонстрували значні коливання кількісних параметрів субпопуляційної організації лімфоцитів периферичної крові упродовж відносно короткого періоду - з 1999 по 2006 рік, що відповідало 13-20 рокам після гострого опромінення. Термін спостереження характеризувався невідповідністю внутрішньої організації лімфоцитів віковому субпопуляційному складу внаслідок перегрупування змінених за розміром клітинних субпопуляцій як у межах нормативних значень, так і поза межами: у бік зменшення або збільшення.

Найбільш виразні зміни субпопуляційної організації лімфоцитів периферичної крові були виявлені через 13 років після радіаційного ураження і визначалися у вигляді деякого Т-клітинного дисбалансу регуляторних субпопуляцій переважно за рахунок підвищеного вмісту Т-супресорів на тлі незначної варіації кількості лейкоцитів і лімфоцитів.

Аналіз індивідуальних результатів обстеження у 2001-2002 рр. (через 15-16 років після гострого опромінення) показав поступове відновлювання Т-хелперної субпопуляції. У 33 % обстежених з групи реконвалесцентів ГПХ із середньою поглинутою дозою 2,03 ± 0,26 Зв вміст Т-хелперів виходив за верхню межу норми проти 21 % обстежених за даними 1999 року. Середньогрупове значення відсотка Т-супресорів перевищувало аналогічний показник у віковому контролі, число обстежених з кількістю цих лімфоцитів вище 30 % було максимальним за весь період динамічного спостереження. Вміст натуральних кілерних лімфоцитів значно збільшився і перебував у межах нормативних значень й надалі за даними обстеження у 2004-2006 рр. Субпопуляції В-клітин (CD19- та HLA-DR-позитивні) у реконвалесцентів ГПХ зазнавали найменших змін у період від 13 до 20 років після опромінення, середньогрупові значення відповідних показників були підвищеними відносно аналогічних у вікових контролях упродовж усього терміну спостереження з різним ступенем достовірності.

До 20-річного рубежу після гострого опромінення внутрішня організація лімфоцитів периферичної крові у УЛНА-реконвалесцентів ГПХ з поглинутими дозами від 1,1 Зв до 5,7 Зв на груповому рівні не відповідала віковому субпопуляційному складу, хоча середні значення більшості відповідних кількісних показників достовірно не відрізнялися від контрольних за віком при деякій варіабельності популяційних відхилень кількості лімфоцитів і лейкоцитів. У віддаленому періоді після опромінення в групі осіб, які перенесли ГПХ, в середньому 43-45 % пацієнтів з поглинутими дозами 1,50 ± 0,31 Зв мали відносний вміст Т-хелперів та Т-супресорів, що виходив за верхні межі нормативних значень. У 16 % "високодозових" реконвалесцентів ГПХ (дозове навантаження в середньому 3,45 ± 1,50 Зв) імунорегуляторний коефіцієнт був нижчим 1,0 (ум. од.) за рахунок збільшеного відсотка Т-супресорних клітин. Зниження числа Т-активованих лімфоцитів з виходом за нижню межу норми впродовж всього періоду спостереження встановлено у 25 % випадків, переважно в осіб, що перенесли ГПХ 2-3-го ступеня. У 11 % реконвалесцентів ГПХ 1-го ступеня зберігалися низькі значення кількості цитотоксичних лімфоцитів.

В УЛНА, опромінених у діапазоні доз 0,11-0,99 Зв, у віддалені терміни також встановлено порушення нормальних кількісних співвідношень субпопуляцій лімфоцитів. Упродовж всього періоду динамічного спостереження - 13-20 років після опромінення, стан клітинної ланки імунної системи за субпопуляційною організацією лімфоцитів периферичної крові також не відповідав повністю віковому рівню. Аналіз показників загальної популяції Т-лімфоцитів і Т-субпопуляцій у УЛНА з поглинутими дозами до 1,0 Зв (середньогрупове значення дози - 0,426 ± 0,035 Зв) за даними обстеження у 1999 році показав достовірне зменшення (p < 0,05) у розмірах субпопуляцій Т- лімфоцитів, Т-хелперів, зниження вмісту Т-активованих, цитотоксичних і натуральних кілерних клітин з високим ступенем вірогідності (p < 0,0001) порівняно з середньогруповими значеннями зазначених показників у віковому контролі.

Зміни показників за результатами обстеження УЛНА із середньою поглинутою дозою 0,410 ± 0,042 Зв характеризувалися через 15-16 років після опромінення наявністю позитивної динаміки у Т-клітинному відділі лімфоцитів. Середньогрупові значення відсоткового вмісту Т-клітин, Т-хелперів, Т-супресорів і Т-активованих лімфоцитів не відрізнялися від аналогічних у контрольній групі обстежених осіб відповідного віку. Підвищення кількості Т-хелперів і Т-супресорів простежувалося й надалі в динаміці спостереження. 25-30 % обстежених УЛНА із поглинутими дозами від 0,11 Зв до 0,86 Зв мали вміст цих субпопуляцій понад верхню межу норми до 20-річчного рубежу після опромінення.

При обстеженні УЛНА у 2004-2006 рр. встановлена нормалізація відносних кількісних параметрів Т-ланки, усі досліджувані Т-клітинні субпопуляції демонстрували середні значення розмірів, що достовірно не відрізнялися від таких у віковому контролі, на тлі деякого коливання кількісних популяційних параметрів лейкоцитів і лімфоцитів. Однак у 18-20 % УЛНА з поглинутими дозами від 0,18 Зв до 0,58 Зв імунорегуляторний коефіцієнт був нижчим 1,0 (ум. од.) за рахунок збільшеного відсотка Т-супресорів. Також 18-20 % осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у віддалені строки мали низький вміст Т-активованих і цитотоксичних лімфоцитів, що виходив за нижню межу нормативного значення за віком. Впродовж усього періоду спостереження 14-16 % УЛНА з групи обстежених зберігали знижені показники кількості В-клітин з фенотипом CD19⁺, тоді як відсоток активованих HLA-DR⁺ В-лімфоцітів був у межах норми.

Аналіз даних за субпопуляційним складом лімфоцитів периферичної крові у УЛНА, в т. ч. реконвалесцентів ГПХ, що були отримані у динаміці спостереження, показав на груповому рівні наявність типових порушень у складі клітинної ланки імунної системи та загальну спрямованість щодо популяційних і субпопуляційних структурних змін у віддаленому періоді після опромінення. Це є радіаційно-асоційований персистуючий дисбаланс у тимусзалежній ланці за рахунок перегрупування змінених за розміром клітинних субпопуляцій і дизрегуляцію темпу відновлення Т-клітин при варіабельності популяційних відхилень кількості лейкоцитів і лімфоцитів.

Аналогічне дослідження субпопуляційної організації лімфоцитів периферичної крові було проведено у групі кадрових працівників із стажем роботи в атомноенергетичній галузі понад 5 років та середньогруповим значенням накопиченої дози 51,415 ± 9,12 мЗв, а також у групі робітників зони ЧАЕС, які перебували у ранньому періоді опромінення з дозами в межах професійних лімітів.

Обстежено 95 чоловіків до початку трудової діяльності в умовах підвищеного радіаційного фону та ризику інкорпорації радіонуклідів трансуранових елементів та через 33-36 місяців після виконання робіт. У вказаних умовах з розподілом на 2 групи у зв'язку з накопиченням різних рівнів доз опромінення - відповідно 4,038 ± 0,44 мЗв та 8,240 ± 1,54 мЗв відстежено динаміку змін показників субпопуляційної організації лімфоцитів при протрагованій дії іонізуючого випромінювання у діапазоні малих доз та надано оцінку щодо внеску радіаційного фактора у процес фізіологічного перегрупування субпопуляцій лімфоцитів периферичної крові.

Найбільш значні коливання відносного вмісту переважно Т-клітинних субпопуляцій у діапазоні нормальних вікових рівнів встановлено у групі опромінених робітників зони ЧАЕС із середньою кумулятивною дозою 8,240 ± 1,54 мЗв. Зміни у субпопуляційній організації лімфоцитів периферичної крові робітників зони ЧАЕС з меншим середньогруповим значенням кумулятивної дози 4,038 ± 0,44 мЗв практично не відбувалися.

Аналіз індивідуальних значень вмісту субпопуляції Т-хелперних лімфоцитів і частки Т-активованих клітин у групах осіб опромінених у діапазоні низьких доз внаслідок трудової діяльності показав, що ці показники знижуються з накопиченням дози понад 5 мЗв і при тривалому опроміненні в межах професійних лімітів можуть залишатися низькими й надалі. Доказом цього висновку є знижені рівні HLA-DR-позитивних Т-лімфоцитів та Т-хелперів (відсоткове і абсолютне значення) з виходом за нижню межу норми у групі професіоналів із стажем роботи в атомноенергетичній галузі понад 5 років та середньогруповим значенням накопиченої дози 51,415 ± 9,12 мЗв порівняно із показниками контролю (p < 0,001).

У цілому, отримана картина субпопуляційної структури лімфоцитів периферичної крові в осіб, які зазнали дії протрагованого опромінювання в діапазоні низьких доз, свідчила про інтенсивну "роботу" фізіологічних механізмів імунної регуляції на рівні перерозподілу основних субпопуляцій лімфоцитів і погоджувалася із моделлю перегрупування і змінами пропорцій переважно у Т-клітинному відділі.

Віддалений період після опромінення характеризувався деякою спільністю напрямку у характері відхилень параметрів субпопуляційної організації лімфоцитів периферичної крові УЛНА з найпоширенішими хронічними соматичними захворюваннями: радіаційно-асоційованою дисциркуляторною енцефалопатією (ДЕП), хронічним гепатитом (ХГ), хронічними обструктивними захворюваннями легенів (ХОЗЛ), а також особливостями формування фенотипу субпопуляційного складу лімфоїдних клітин.

Встановлено, що за наявності хронічних захворювань запального характеру - ХГ, ХОЗЛ у УЛНА з дозами опромінення 0,31 ± 0,086 Зв та 0,33 ± 0,05 Зв імунофенотип субпопуляційного статусу лімфоцитів периферичної крові формувався з переважними відхиленнями на популяційному рівні лімфоцитів і активацією В-ланки. Зниження відсоткового і абсолютного вмісту лімфоцитів, підвищення вмісту CD19-позитивних В-клітин у УЛНА з ХГ, ХОЗЛ демонстрували вірогідність розбіжностей з показниками контрольної групи (p < 0,05). У УЛНА з ДЕП і середнім груповим значенням дози 0,81 ± 0,13 Зв характерним у формуванні фенотипу субпопуляційної організації лімфоцитів було порушення рівноваги між регуляторними субпопуляціями. Визначено відхилення вмісту натуральних кілерних клітин (p < 0,01), субпопуляції Т-супресорів (p < 0,05) та їх співвідношення до кількості Т-хелперних лімфоцитів (p < 0,05) на тлі популяційних тенденцій до зниження кількості лейкоцитів та відсотка лімфоцитів відносно значень аналогічних параметрів у відповідному за віком контролі.

Хронічна соматична патологія є своєрідним індикатором змін імунологічної реактивності та регуляторних функцій імунної системи. У УЛНА, хворих на ДЕП, вплив Кон А характеризувався накопиченням активованих Т-лімфоцитів у фазі G1 клітинного циклу, про що свідчила підвищена порівняно з контролем мітоген-стимульована експресія CD25 і CD71 молекул. Накопичення циркулюючих HLA-DR позитивних Т-клітин було нижчим, ніж у контрольній групі.

Для групи УЛНА з ХГ характерним було сповільнення інтенсивності проліферативного процесу у присутності неспецифічного мітогенного стимулу з пригніченням відповіді для всієї популяції Т-лімфоцитів.

У групі УЛНА з ХОЗЛ і поглинутими дозами опромінення від 0,11 Зв до 0,69 Зв визначено більш виразну інтенсивність відповіді на Кон А на початковому етапі за вмістом CD25⁺ клітин відносно контролю, однак середній відсоток Т-лімфоцитів на область S-фази клітинного циклу за ДНК-гістограмами був зменшеним. Фенотипи імунної відповіді на вплив мітогенів різного походження (неспецифічних і специфічних) у дослідних групах УЛНА опосередковувалися вибірковою активністю регуляторних Т-клітинних субпопуляцій.

Результати дослідження ефекторної функції лейкоцитів in vitro в умовах стимулювання відповідними тканинними антигенами демонстрували як спільність тенденцій у відхиленнях розрахованих показників, що характеризують інтенсивність реакції гіперчутливості уповільненого типу (ГУТ), так і ії особливості. У УЛНА, хворих на ДЕП, ХГ визначено пригнічення інтегративної активності клітин-ефекторів ГУТ на тлі збільшення ефекту інгібування міграції лейкоцитів різної виразності порівняно з аналогічними у контролі за віком та групі нозологічного контролю.

В цілому, отримані дані свідчали про наявність змін чутливості мононуклеарів периферичної крові до стимулів різного походження, що може сприяти неповноцінності імунної дискримінації та здійснюванню імунокомпетентними клітинами морфогенетичної функції, яка є тканинозалежною in vivo.

Математична модель лімфоцитарного контролю розміру пулу кровотворних стовбурових клітин і ранніх попередників. Отримані дані за оцінкою статусу збільшеної у розмірі циркулюючої популяції стовбурових клітин і ранніх попередників гемопоезу (CD34-позитивних клітин) в осіб, які зазнали радіаційного впливу, та результати дослідження феномену інактиваціі несингенних стовбурових клітин, склали передумови щодо визначення імовірних причин встановлених фактів за допомогою математичного моделювання.

Математична модель була розроблена на підставі теоретичних уявлень про ситуацію неконкурентного клітинного виключення. Схема самоорганізації кровотворного стовбурового компартменту з характеристиками тривалості клітинного циклу стовбурових клітин (ф ₁) та періоду завершення фази проліферації з клітинним приростом (остаточний термін подвоєнь стовбурово-клітинної маси) (2е^yф) [Adimy et al., 2003, 2005, 2006]була застосована для вивчення режимів процесу генерації кровотворних стовбурових клітин.

Дворівнева математична модель лімфоцитарного контролю розміру пулу кровотворних стовбурових (СК) і прогеніторних клітин описується системою п'яти диференціальних рівнянь: перший рівень моделі (1-ше та 2-ге рівняння) дає можливість оцінювати кількісні та часові співвідношення параметрів, котрі можуть виникати при переході кровотворних стовбурових клітин з фази проліферації у фазу "спокою" і навпаки. Другий рівень (3-тє - 5-те рівняння) відповідають за функціонування імунологічного нагляду, котрий забезпечується Т- і В-лімфоцитами.

Рішення розробленої моделі виконано за допомогою пакета MATLAB R2008a (США). Продемонстровано модельні рішення впливу кількості Т- і В-лімфоцитів в умовах різних за характером режимів коливального процесу генерації стовбурових клітин - аперіодичному, автоколивальному. При виході аперіодичного режиму на автоколивальний зміна характеру коливань є критичною.

Визначено вплив тривалості мітотичного циклу кровотворних стовбурових клітин, затримки їх поділу на динамічну стійкість коливального характеру процесу їх відтворювання.

Показано рішення умов, за яких підсистема генерації цих клітин може втратити динамічну стійкість і здійснювати неконтрольоване але збільшене, ніж генетично зумовлене, викидання клітинних форм найбільш ранніх стадій диференціювання кровотворних стовбурових клітин у периферичну кров. Ці умови пов'язані з підвищенням інтервалу часу запізнення і коефіцієнту, що відображує остаточну швидкість проліферації кровотворних стовбурових клітин при переході до фази G₀.

Встановлено, що є межею стійкості автоколивального режиму процесу генерації стовбурових клітин. Отримано рішення умов підвищення до критичного рівня при збалансованості кількості Т- і В-лімфоцитів упродовж двох років. Як свідчать ці дані, відповідь імунного нагляду затримувалася, що може сприяти підвищенню кількості клітинних форм найбільш ранніх стадій диференціювання кровотворних СК та збереженню збільшеного циркулюючого стовбуроклітинного пулу. Кількісні співвідношення Т- і В-лімфоцитів і СК, збалансованість їх взаємодії являють собою значні фактори, що визначають виразність фенотипового ефекту - розміру циркулюючого пулу стовбурових клітин і ранніх клітин-попередників (CD34-позитивні клітини).

Розроблена математична модель лімфоцитарного контролю проліферації та виходу кровотворних стовбурових і прогениторних клітин у ПК дозволила поєднати і підтвердити отримані експериментальні та клінічні дані. Ефект тривалого впливу різного за рівнем і спектром іонізуючого випромінювання, що характеризує Чорнобильську аварію, на життєздатність нормальних фібробластів з трансфікованим теломеразним геном hTERT, який був встановлений у експерименті, може бути передумовою до зниження жорстокості бар'єра, який створюється зоною взаємодії клітин при імунному нагляді.

Клітинні прояви у аспекті формуванні та реалізації радіаційного ефекту в імунній системі у віддалені строки після опромінення. Закономірності формування радіаційного ефекту у системі імунітету та механізм реалізації клітинних реакцій на опромінення в імунній системі у постраждалих від аварійного радіаційного впливу. Зроблено спробу узагальнення отриманих результатів на підставі сучасних уявлень теоретичного і експериментального характеру, котрі висвітлені в науковій літературі, а також власних результатів клініко-експериментальних досліджень.

На нашу думку, формування радіаційного ефекту в імунній системі у віддаленому періоді Чорнобильської аварії відбувається на тлі співіснування (комбінації, кооперації, сполучення) механізмів двох груп клітинних проявів.

Перша група клітинних проявів у вигляді дестабілізації у компартменті кровотворних стовбурових клітин з розвитком адаптивної дозозалежної відповіді у часі припускає обумовленість виникнення переважно за зовнішніми причинами - дією іонізуючого випромінювання. Функціонування дестабілізованого компартменту кровотворних стовбурових клітин накопичує некомпенсовану компоненту на клітинному рівні: радіаційно-індуковане пошкодження ядерних структур стовбурових клітин, геномну нестабільність, зміни за характером режимів процесу генерації та виходу стовбурових клітин і ранніх попередників у периферичну кров.

Друга група пов'язана з активною "роботою", напруженням фізіологічних механізмів імунної регуляції, спрямованих на підтримку антигенно-структурного гомеостазу, міжсистемного зв'язку в умовах післядії радіаційного фактора. У віддаленому періоді після опромінення напруження механізмів імунної регуляції, як будь-який надлишок енергетичного ресурсу, змінюється порушеннями внаслідок зниження швидкості його поновлювання. Внаслідок цього на клітинному рівні змінюється темп кількісного популяційного відновлення, імунологічна реактивність клітин, на системному - виконування функцій, міжсистемні зв'язки.

Поступова втрата активності механізмів імунної регуляції проявляється дискоординацією функціонування рецепторних структур клітинних мембран, перегрупуванням змінених за розміром клітинних субпопуляцій, формуванням функціональної гетерогенності імунокомпетентних клітин-регуляторів, послабленням Т-лімфоцитарних функцій унаслідок зниженої антиген-залежної проліферації. Тобто реалізація порушень здійснюється насамперед через незбалансованість кооперації спеціалізованих імунокомпетентних клітин (клітин-регуляторів ефекторної стадії клітинних реакцій) (рис. 8).

Рис. 8. Закономірності формування радіаційного ефекту в системі імунітету у віддаленому періоді після опромінення та механізм реалізації клітинних реакцій на опромінення в імунній системі у постраждалих від аварійного радіаційного впливу.

Запропоновано модель механізму реалізації клітинних реакцій на опромінення в радіаційно-зумовлену імунну недостатність через дестабілізацію компартменту кровотворних стовбурових клітин з розвитком адаптивної дозозалежної відповіді у часі і неспецифічне пригнічення імунних регуляторних функцій, що зумовлене незбалансованістю кооперації спеціалізованих субпопуляцій лімфоцитів.

Концепція методичного забезпечення оптимізованого контролю формування пізніх ефектів опромінення в імунній системі у постраждалих від аварійного радіаційного впливу. Запропоновано концепцію методичного забезпечення оптимізованого контролю формування пізніх ефектів опромінення в імунній системі у постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС. Вона включає такі положення:

1) пізні ефекти опромінення в імунній системі являють собою реакцію за визначеними закономірностями формування та реалізації;

2) пізні ефекти опромінення в імунній системі гетерогенні за фенотиповими проявами;

3) реалізація пізніх ефектів опромінення в імунній системі асоціюється з підвищенням частоти розвитку хронічних соматичних захворювань;

4) пізні ефекти опромінення в імунній системі можуть бути фазою еволюції пухлинного процесу будь-якої локалізації;

5) лабораторна оцінка фенотипових проявів формування пізніх ефектів опромінення у системі імунітету базується на "випереджальному" принципі діагностики характеру реалізації детермінованих ефектів опромінення у часі.

Запропоновано алгоритм стратегії контролю формування пізніх ефектів опромінення в імунній системі у постраждалих від аварійного радіаційного впливу за допомогою лабораторного скринінгу. У разі нормативних показників імунітету лабораторні дослідження проводяться кожні 2-3 роки. За наявності змін в імунітеті щорічно виконується поглиблене клінічне обстеження та дослідження всіх ланок імунітету. За необхідності призначаються профілактичні заходи та лікування.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведені теоретичні узагальнення, експериментальні докази нового рішення актуальної проблеми радіобіології з розкриття клітинних механізмів розвитку радіаційного ефекту в імунній системі на основі вивчення адаптивних, генотоксичних, проліферативних, активаційних, диференційних реакцій кровотворних стовбурових (ранніх попередників гемопоезу) і імунокомпетентних клітин у діапазоні доз, що мали місце у випадку Чорнобильської аварії. Встановлена роль незбалансованості взаємодії цих клітин у механізмі реалізації клітинних реакцій на опромінення в імунній системі. Розроблена концепція методичного забезпечення оптимізованого контролю формування пізніх ефектів опромінення у постраждалих від аварійного радіаційного впливу.

1. Експериментально встановлено ефекти тривалого (78 тижнів), хронічного г-випромінювання Чорнобильського спектра при потужності доз від 0,2 Гр/рік до 1,0 Гр/рік та кумулятивних дозах від 14 мЗв до 1,22 Зв на життєздатність клітин людини різного типу - нормальних фібробластів з трансфікованим теломеразним геном hTERT і пухлинних HeLa та генотоксичний.

2. Хронічний, упродовж 78 тижнів вплив г-випромінювання Чорнобильського спектра при потужності доз від 0,2 Гр/рік до 1,0 Гр/рік та кумулятивних дозах від 14 мЗв до 1,22 Зв на культури клітин hTERT-BJ1 і HeLa викликає ранній (з другого подвоєння клітин) генотоксичний ефект у вигляді підвищеного утворення мікроядер (p < 0,0001). Кількісні параметри залежності "доза - час - ефект" за утворюванням мікроядер для культур клітин різного типу підпорядкуються закономірностям, котрі зумовлені як кумулятивними дозами, потужністю випромінювання, так і тривалістю дії опромінення та біологічними характеристиками клітин. Криві "доза - час - ефект" мають нелінійний характер.

3. Формування адаптивної дозозалежної відповіді, розтягнутого у часі, характеризується відновленням регенерації hTERT-BJ1 клітинної популяції з 12-го тижня після опромінення при кумулятивних дозах 62-243 мЗв і HeLa клітин з 6-ого тижня при кумулятивних дозах 27-112 мЗв (відповідно до експериментальних точок нагляду) у вигляді підвищення кількості життєздатних клітин після досягнення певного порога генотоксичного ефекту. Нормальні hTERT-BJ1 фібробласти людини з рівня накопичених доз від 0,167 Зв до 0,666 Зв ставали радіорезистентними.

4. Експериментально in vitro на акумуляційній hTERT-BJ1 клітинній моделі при потужності доз г-випромінювання реакторного спектра до 1,0 Гр/рік і кумулятивних дозах від 14 мЗв до 1,16 Зв отримано докази впливу тривалого безперервного г-опромінення у діапазоні доз близьких, до тих, що мали місце у випадку Чорнобильській аварії, на геном і життєздатність кровотворних стовбурових клітин людини з формуванням адаптивної дозозалежної відповіді у часі.

5. У віддаленому періоді після опромінення у УЛНА-реконвалесцентів ГПХ за допомогою кореляційного аналізу встановлено достовірний (r = 0,52; p < 0,05) кількісний взаємозв'язок між рівнем радіаційно-індукованого соматичного мутагенезу за частотою TCR-мутантних лімфоцитів і дозою опромінення від 1,1 Зв до 5,7 Зв. Статистично значущі кількісні залежності (p < 0,05; r від 0,15 до 0,32, відповідно до груп обстеження) між вмістом циркулюючих CD34⁺ клітин та CD3⁺CD4⁺-лімфоцитів у периферичній крові осіб, які зазнали протрагованого радіаційного опромінення в діапазоні доз від 0,31 мЗв до 214 мЗв, і УЛНА 1986 р. із середнім груповим дозовим навантаженням 2,08 ± 0,53 Зв, є доказом асоційованості інтенсивності мутаційного процесу в клітинах крові з дестабілізацією функціонування кровотворного стовбурово-клітинного компартменту і загальної системної реакції імунітету на вплив іонізуючої радіації і може являти собою відображення мутаційного процесу в інших соматичних клітинах у контексті часу через розлади імунної регуляції.

6. У УЛНА, в т. ч. реконвалесцентів ГПХ, із середньою дозою опромінення 1,77 ± 0,41 Зв та в групі осіб з ефективними дозами протрагованого опромінення в межах професійних лімітів від 2,1 мЗв до 15,9 мЗв встановлено вірогідне збільшення (p < 0,01; p < 0,001, відповідно до груп обстеження) циркулюючого пулу CD34-позитивних клітин за рахунок клітинних форм найбільш ранніх стадій диференціювання кровотворних стовбурових клітин, що відображає відповідь кровотворної тканини на радіаційний вплив, який опосередковується через зниження функції імунологічного нагляду. Прямий достовірний (p < 0,05) кореляційний зв'язок встановлено між дозою опромінення та кількістю (х 10^-3) CD34⁺-клітин з фенотипом CD34⁺CD45^{-/low or dim} (r = 0,56) у групі УЛНА із середнім груповим значенням дозового навантаження 0,56 ± 0,15 Зв. Ефект взаємодії лімфоцитів периферичної крові осіб, які зазнали радіаційного впливу в діапазоні доз від 1,16 мЗв до 0,68 Зв, з алогенними стовбуровими клітинами in vitro є різноспрямованим. Кількісні співвідношення взаємодіючих імунокомпетентних клітин є найбільш суттєвим фактором у реалізації феномену природної радіорезистентності.

7. У УЛНА з поглиненими дозами від 0,11 до 5,7 Зв у віддалені строки встановлено особливості статусу клітинної ланки імунітету, міра виразності яких залежить від характеристик радіаційного фактора (величина, категорія дози, часовий период після опромінення): радіаційно-асоційований персистуючий дисбаланс у тимусзалежному відділі за рахунок перегрупування змінених за розміром Т-клітинних субпопуляцій при варіабельності популяційних відхилень кількості лейкоцитів і лімфоцитів; порушення Т-лімфоцитарного гомеостазу у вигляді формування функціональної гетерогенності клітин-регуляторів, дискоординації функціонування рецепторного апарату Т-клітин, збереження підвищеної частоти TCR-мутантних хелперів, послаблення Т-лімфоцитарних функцій як зменшення мітоген (антиген)-залежної проліферації; порушення регуляції Fas-рецептор-залежного апоптозу імунокомпетентних клітин та формування зміненої чутливості мононуклеарів периферичної крові за наявності супутньої хронічної соматичної патології.

8. Формування радіаційного ефекту в імунній системі постраждалих з поглинутими дозами опромінення від 0,11 Зв до 5,7 Зв у віддаленому періоді Чорнобильської аварії відбувається на підґрунті співіснування (комбінації, кооперації, сполучення) механізмів клітинних проявів дестабілізації у компартменті кровотворних стовбурових клітин і в імунній системі. Функціонування компартменту кровотворних стовбурових клітин з розвитком радіаційно-індукованої адаптивної дозозалежної відповіді у часі накопичує некомпенсовану компоненту на клітинному рівні. Це проявляється радіаційно-індукованим пошкодженням ядерних структур стовбурових клітин, геномною нестабільністю, змінами режимів коливального процесу генерації та виходу стовбурових клітин і ранніх попередників гемопоезу у периферичну кров. Клітинні прояви дестабілізації в імунній системі пов'язані з напруженням фізіологічних механізмів імунної регуляції, спрямованих на підтримку антигенно-структурного гомеостазу, міжсистемного зв'язку в умовах дії радіаційного фактора, та потребують надлишку енергетичних ресурсів. У віддаленому періоді після опромінення активація, напруження механізмів імунної регуляції супроводжуються порушеннями внаслідок скорочення швидкості поновлення енергетичного ресурсу, темпу відновлення кількості клітин. Ці порушення є неспецифічними і проявляються у вигляді дискоординації функціонування рецепторних структур клітинних мембран, перегрупування змінених за розміром клітинних субпопуляцій, формування функціональної гетерогенності імунокомпетентних клітин-регуляторів, послаблення Т-лімфоцитарних функцій унаслідок зниженої антиген-залежної проліферації. Реалізація порушень відбувається через незбалансованість кооперації спеціалізованих імунокомпетентних клітин (клітин-регуляторів ефекторної стадії реакцій клітинного імунітету).

9. З`ясовано механізм реалізації клітинних реакцій на опромінення в імунній системі в радіаційно-зумовлену імунну недостатність через дестабілізацію компартменту кровотворних стовбурових клітин з розвитком адаптивної дозозалежної відповіді у часі і через неспецифічне пригнічення імунних регуляторних функцій, що забезпечується незбалансованістю кооперації спеціалізованих субпопуляцій лімфоцитів.

10. Розроблено математичну модель лімфоцитарного контролювання проліферації та виходу стовбурових клітин і клітин-попередників гемопоєзу у периферичну кров. Модель являє собою своєрідний інструмент щодо визначення ступеня ризику взаємодії двох підсистем, які роздільно здійснюють свої програми частин генома (підсистеми генерації стовбурових клітин та підсистеми першого рівня імунного нагляду) до критичних меж за збалансованістю кількості і кооперації клітин.

11. Запропоновано концепцію методичного забезпечення оптимізованного контролю формування пізніх ефектів опромінення в імунній системі у постраждалих від радіаційного впливу з алгоритмом стратегії цього контролю за лабораторним скринінгом.

Практичні рекомендації:

1. У віддаленому періоді після опромінення у процесі спостереження та контролю стану здоров'я постраждалих, окрім стандартної оцінки кількісних характеристик основних регуляторних субпопуляцій, доцільно визначати вміст Т-активованих і цитотоксичних лімфоцитів. Персистуючий дисбаланс у тимусзалежній ланці імунітету за рахунок перегрупування змінених за розміром клітинних субпопуляцій та дизрегуляцію темпу відновлювання Т-клітин за показником кількості Т-активованих лімфоцитів (CD3⁺HLA-DR⁺) пропонується використовувати як узагальнену оцінку спрямованості імунологічних змін при проведенні порівняльного аналізу показників імунного статусу у постраждалих.

2. Пропонується використовувати як нормативні значення вміст Т-активованих лімфоцитів з фенотипом CD3⁺HLA-DR⁺ у периферичній крові від 5 до 15 % від кількості лейкоцитів і вміст цитотоксичних лімфоцитів з фенотипом CD3⁺CD16⁺CD56⁺ у периферичній крові від 3 до 14 % від кількості лейкоцитів.

3. З метою оцінки радіаційної детермінованості відхилень імунного стану доцільно визначати показники, що характеризують Т-лімфоцитарні функції: реакції на мітогени (антигени) різної природи з оцінкою Т-проліферативної відповіді, вміст CD4-позитивних лімфоцитів, у т. ч. з фенотипами CD4⁺CD25⁺, CD3⁺CD4⁺.

4. З метою своєчасної діагностики формування пізніх ефектів опромінення в імунній системі та прогнозування у постраждалих від аварійного радіаційного впливу доцільно використовувати запропонований алгоритм стратегії контролю за лабораторною оцінкою імунофенотипових проявів, що повинна включати на етапі скринінгу: дослідження кількісних параметрів (вміст, співвідношення) клітинних субпопуляцій за позитивними імунофенотипами CD34, CD3, CD4, CD22 (CD19, CD20) у периферичній крові, на етапі поглибленого обстеження - оцінку компенсаторних можливостей ІС і стану імунологічної реактивності за здатністю лімфоцитів до мітоген (антиген)-залежної проліферації, вмістом клітин із індукованою експресією маркерів активації CD25, CD71, CD95, HLA-DR.

5. У комплексі обстеження осіб, які зазнали радіаційного впливу, з метою оцінки рівня соматичного мутагенезу та відбору групи потенційного канцерогенного ризику доцільно проводити дослідження частоти TCR-мутантних лімфоцитів, визначати вміст CD34-позитивних клітин з імунофенотиповою характеристикою CD34⁺-субкласів: CD34⁺CD38⁺, CD34⁺PCNA⁺, CD34⁺CD123⁺, CD34⁺CD117⁺.

6. Відхилення кількості CD3⁺CD4⁺-лімфоцитів від нормативного рівня може відбудуватися одночасно зі змінами вмісту циркулюючих CD34-позитивних клітин, тобто "набори" цих клітин у периферичній крові опромінених осіб асоційовані за кількісною мірою взаємозв'язку. Вміст CD34-позитивних клітин у периферичній крові 0,1 % від числа лімфоцитів рекомендується використовувати як нормативний.

7. Для ідентифікації CD34-позитивних клітин і визначення клітинного складу циркулюючого CD34⁺-пулу кровотворних стовбурових клітин та ранніх попередників доцільно використовувати модифікацію протоколу, що наведено у методичних рекомендаціях "Визначення кровотворних стовбурових клітин в радіаційній медицині" (Київ, 2007).

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Базика Д.А. Імунна система / Д.А. Базика, А.А. Чумак, Н.В. Бєляєва // Гостра променева хвороба (медичні наслідки Чорнобильської катастрофи) / За ред. д-ра мед. наук О.М. Коваленка. - К: Іван Федоров, 1998. - С. 59-75. Дисертанткою виконано клініко-імунологічні дослідження, цитофлюориметричний аналіз мононуклеарів периферичної крові у УЛНА-реконвалесцентів гострої променевої хвороби, визначення показників субпопуляційної організації імунокомпетентних клітин, здійснено аналіз літературних джерел, взята участь у аналізі отриманих даних, написанні розділу.

2. Bazyka D.А. Neuro-immune interaction / D.A. Bazyka, N.V. Belyaeva, A.A. Chumak, N.A. Golyarnik, Ju. D. Kovalenko // Health effects of Chornobyl accident // Ed. A. Vosianov, V. Bebeshko, D. Bazyka. - K: "DIA". - 2003. - P. 193-202. Дисертанткою виконано клініко-імунологічні, лабораторні дослідження субпопуляційної організації імунокомпетентних клітин у УЛНА з дисциркуляторною енцефалопатією, взята участь у статистичної обробці, аналізі отриманих даних, написанні розділу.

3. Базика Д.А. Нейро-імунні механізми ранних та віддалених ефектів опромінення / Д.А. Базика, Н.А. Голярник, Н.В. Бєляєва // Медичні наслідки аварії на Чорнобильській атомній електростанції / За ред. О.Ф. Возіанова, В.Г. Бебешка, Д.А. Базики. - Київ: "ДІА", 2007. - Розд. 11. - С. 271-286. Дисертанткою виконано клініко-імунологічні, лабораторні імунологічні дослідження у УЛНА з дисциркуляторною енцефалопатією, взята участь у аналізі отриманих даних, написанні розділу.

4. Базика Д.А. Імунологічні ефекти у постраждалих внаслідок аварії / Д.А. Базика, Н.В. Бєляєва, А.А. Чумак, І.М. Ільєнко, Н.А. Голярник // Медичні наслідки аварії на Чорнобильській атомній електростанції / За ред. О.Ф. Возіанова, В.Г. Бебешка, Д.А. Базики. - Київ: "ДІА", 2007. - Розд. 11. - С. 363-407. Дисертанткою виконано клініко-імунологічні, лабораторні експериментальні імунологічні дослідження, цитофлюориметричний аналіз клітин периферичної крові у постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, взята участь в розробці дизайну дослідження, аналізі літературних джерел, здійснено статистична обробка отриманих даних, синтез матеріалу та написання розділу.

5. Базика Д.А. Імунофенотипування в діагностиці радіаційно-індукованих гематологічних та імунологічних ефектів / Д.А. Базика, Н.В. Бєляєва, І.М. Ільєнко // Медичні наслідки аварії на Чорнобильській атомній електростанції / За ред. О.Ф. Возіанова, В.Г. Бебешка, Д.А. Базики. - Київ: "ДІА", 2007. - Розд. 17. - С. 408-412. Дисертанткою виконано клініко-імунологічні дослідження, цитофлюориметричний аналіз клітин периферичної крові, кісткового мозку у постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, взята участь в аналізі матеріалу та написанні розділу.

6. Чумак А.А. Иммунологические эффекты у реконвалесцентов острой лучевой болезни - результаты тринадцатилетнего мониторинга / А.А. Чумак, Д.А. Базика, Н.В. Бєляєва, М.В. Азарскова, Ж.Н. Минченко, О.Я. Плескач, Л.П. Мищенко // Межд. журнал радиац. мед. - 2000. - № 1/5. - С. 65-82. Дисертанткою виконано клініко-імунологічні дослідження, визначення показників субпопуляційної організації імунокомпетентних клітин у УЛНА-реконвалесцентів гострої променевої хвороби, здійснено аналіз літературних джерел, взята участь у аналізі отриманих результатів, написанні статті.

7. Базика Д.А. CD34⁺-предшественники в криоконсервированной ткани эмбриональной печени человека / Д.А. Базыка, Н.В. Беляева, В.Г. Бебешко // Укр. журн. гематології та трансфузіології. - 2001. - № 3. - С. 30-36. Дисертанткою виконано цитофлюориметричні дослідження кріозразків тканини ембріональної печінки, статистична обробка та аналіз отриманих даних, написання статті.

8. Бебешко В.Г. Лімфоцитози у дітей: клініка, діагностика та профілактика / В.Г. Бебешко, К.М. Бруслова, О.В. Кучер, Л.Я. Янкова, Н.В. Бєляєва, С.С. Вовк, О.М. Джуринська, М.В. Азарськова, Ж.В. Усатенко, Т.Ю. Плотнікова // Укр. журн. гематології та трансфузіології. - 2002. - № 3. - С. 14-18. Дисертанткою виконано дослідження субпопуляційної організації імунокомпетентних клітин у дітей, які проживають на радіоактивно забруднених територіях, здійснено аналіз отриманих результатів, взята участь у написанні статті.

9. Bazyka D. Immune cells in Chernobyl radiation workers exposed to low dose irradiation / D. Bazyka, A. Chumak, N. Belyaeva, N. Gulaya, V. Margytych, C. Theveron, M. Guichardant, M. Lagarde, A-F. Prigent // Int. J. Low Radiat. - 2003. - V. 1. - № 1. - P. 63-75. Дисертанткою виконано лабораторні імунологічні дослідження у кадрових працівників ЧАЕС, статистична обробка та аналіз отриманих даних, взята участь у написанні статті.

10. Бебешко В.Г. Клініко-лабораторні та імунофенотипові особливості гострих лімфобласних лейкемій у дітей, що проживають на забруднених радіонуклідами територіях / В.Г. Бебешко, Д.А. Базика, К.М. Бруслова, Н.В. Бєляєва, О.В. Кучер, Н.М. Цвєткова, О.Є. Кузнєцова, С.М. Яцемирський, О.Л. Євко, Л.Я. Янкова, Т.Ю. Плотнікова, Л.О. Гончар, Т.І. Пушкарьова, І.М. Іллєнко // Укр. журн. гематології та трансфузіології. - 2003. - № 5. - С. 20-25. Дисертанткою виконано цитофлюориметричні дослідження мононуклеарів периферичної крові та кісткового мозку у дітей-мешканців забруднених радіонуклідами територій із гострими лімфобластними лейкеміями, визначення імунофенотипових показників, взята участь у аналізі отриманих результатів, написанні статті.

11. Базыка Д.А. Поиск оптимальных условий мобилизации и сохранения клеток фетальной печени человека / Д.А. Базыка, Н.В. Беляева, С.В. Василовская, Л.Л. Лукаш, И.А. Вотякова, О.А. Коваленко, Г.Х. Мацука // Біополімери і клітина. - 2004. - Т. 20. - № 3. - С. 239-243. Дисертанткою виконано культуральні дослідження, цитофлюориметричний аналіз клітинних культур, статистична обробка, аналіз, синтез матеріалу, написання статті.

12. Чумак А.А. Проточная цитометрия в оценке клеточного иммунитета у пострадавших от Чернобыльской катастрофы лиц с хроническими вирусными инфекциями / А.А. Чумак, Д.А. Базыка, И.В. Абраменко, Н.В. Беляева, О.Я. Плескач, П.К. Бойченко // Гематологія і переливання крові: збір. наук. праць. - Вып. 32. - Ч.2. - Харків: "НТМТ", 2004. - С. 92-96. Дисертанткою виконано клініко-імунологічні, лабораторні імунологічні дослідження у постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС із хронічними вірусними інфекціями (гепатити В, С, цитомегаловірусна) та донорів Київської місцевої станції переливання крові, здійснено аналіз отриманих даних, взята участь у написанні статті.

13. Базыка Д.А. Экспрессия мембранных антигенов нативных и криоконсервированных эмбриональных клеток-предшественников / Д.А. Базыка, Н.В. Беляева, Л.Л. Лукаш // Лікарська справа. - 2006. - № 1-2. - C. 61-65. Дисертанткою виконано цитофлюориметричні дослідження нативних і кріоконсервованих зразків тканини ембріональної печінки, здійснено аналіз отриманих даних, взята участь у написанні статті.

14. Бєляєва Н.В. Ранні етапи диференціювання CD34⁺ клітин при опроміненні // Лікарська справа. - 2006. - № 4. - C. 20-26.

15. Беляева Н.В. Гемопоэтические стволовые клетки и клетки-предшественники: характеристика, перспективы изучения // Укр. журн. гематології та трансфузіології. - 2006. - № 5. - С. 5-17.

16. Базика Д.А. Радіобіологічні закономірності дії низьких та наднизьких рівнів опромінення на організм людини - досвід Чорнобилю / Д.А. Базика, Н.В. Бєляєва, Н.А. Голярник, І.М. Іллєнко // Журнал АМН України. - 2006. - Т. 12, № 1. - С. 110-124. Дисертанткою виконано експериментальні дослідження, цитогенетичний аналіз культур клітинних ліній hTERT-BJ1 і HeLa, цитофлюориметричні дослідження мононуклеарів периферичної крові у осіб, які зазнали протрагованого опромінення у межах професійних лімітів, здійснено аналіз сучасного стану проблеми, обробка отриманих даних, синтез матеріалу, взята участь в написанні статті.

17. Беляева Н.В. Исследование уровня апоптоза в клеточных популяциях периферической крови при радиационном воздействии // Укр. журнал гематології та трансфузіології. - 2008. - № 5. - С. 23-29.

18. Bazyka D. Immune function in exposed after Chernobyl / D. Bazyka, A. Chumak, N. Belyaeva // Проблеми радіаційної медицини та радіобіології: збір. наук. праць. - Вип. 10. - К.: 2004. - С. 231-254. Дисертанткою виконано клініко-імунологічні, лабораторні дослідження субпопуляційної організації імунокомпетентних клітин у УЛНА, взята участь у аналізі отриманих результатів, синтезі матеріалу, написанні статті.

19. Бєляєва Н.В. Кровотворні стовбурові клітини та ранні лімфоїдні попередники: маркери диференціювання, протокол цитометрічного дослідження // Проблеми радіаційної медицини та радіобіології: збір. наук. праць. - Вип. 11. - К.: 2005. - С. 68-78.

20. Бєляєва Н.В. Кровотворні стовбурові клітини та ранні лімфоїдні попередники при опроміненні // Нове в гематологіі та трансфузіології: міжн. наук. -практ. збірник. - 2006. - Вип. 5. - С. 126-135.

21. Беляева Н.В. Адаптивный ответ hTERT- BJ1 иммортализованных нормальных фибробластов человека при длительном воздействии низкодозового излучения Чернобыльского спектра: результаты экспериментального исследования / Н.В. Беляева, Д.А. Базыка // Проблеми радіаційної медицини та радіобіології: збір. наук. праць. - Вип. 13. - К.: 2007. - С. 47-55. Дисертанткою виконано експериментальні дослідження, культуральні, цитогенетичний аналіз культур клітинних ліній hTERT-BJ1 і HeLa, статистична обробка отриманих даних, аналіз, синтез матеріалу, написання статті.

22. Bazyka D.A. Opioid receptors antagonist N-acylstearoilethanolamine (NAE) modulates Th₁/Th₂ cell function in COPD after radiation exposure / D.A. Bazyka, N.V. Belyaeva, N.M. Gula, A.A. Chumak // Europ. Respir. J.: Abstr. 14^th ERS Annual Congress, Glasgow, September 4-8, 2004. - 2004. - V. 24. - № 48. - P. 133. Дисертанткою виконано експериментальні дослідження, визначення імунофенотипових показників, здійснено аналіз отриманих даних, статистична обробка результатів, взята участь у написанні тез.

23. Bebeshko V. Stem cell microenvironment in radiation exposed / V. Bebeshko, L. Liashenko, N. Belyaeva, I. Kryachok // Stem cells: Euroconference, Paris, December 9-10, 2004.: Abstr. Posters. - Institute Pasteur, 2004. - P. 39/39. Дисертанткою виконано цитофлюориметричні дослідження, статистична обробка і аналіз даних, взята участь у формуванні та поданні стендової доповіді, написанні тез.

24. Bazyka D. Stem cells as a source for cardiomyocyte differentiation / D. Bazyka, N. Belyaeva, L. Lukash // Stem cells: Euroconference, Paris, December 9-10, 2004.: Abstr. Posters. - Institute Pasteur, 2004. - P. 39/40.Дисертанткою виконано цитофлюориметричні дослідження, взята участь у проведенні експериментальних досліджень, аналізі, статистичної обробці результатів, формуванні та поданні стендової доповіді, написанні тез.

25. Lukash L. Differentiation of stem cells to different cellular types in vitro / L. Lukash, D. Bazika, N. Belyaeva, S. Vasilovskaya, O. Kovalenko, I. Votyakova, O. Pidpala, A. Yazhishina, G. Matsuka // First Ukrainian congress for cell biology, Lviv, April 25-28, 2004.: Abstr. - P. 148. Дисертанткою виконано культуральні, цитофлюориметричні дослідження клітинних культур, визначення імунофенотипових показників, здійснено аналіз отриманих даних, взята участь у написанні тез.

26. Беляева Н.В. CD34⁺ популяция: фенотипические изменения у лиц критических групп /Н.В. Беляева, Д.А. Базыка // Двадцять років Чорнобильської катастрофи. Погляд у майбутнє: міжнар. конф., Київ, 24-26 квітня 2006 р.: тези доп. - К.: Інноваційно-видавничий центр "ХОЛТЕК", 2006. - С. 47-48. Дисертанткою виконано цитофлюориметричний аналіз, визначення імунофенотипових показників циркулюючого пулу CD34-позитивних клітин в осіб, які зазнали радіаційного впливу, здійснено статистична обробка результатів дослідження, написання тез.

27. Беляева Н.В. Генотоксическое действие низких доз облучения Чернобыльского спектра / Н.В. Беляева, Д.А. Базыка, H. Ishikawa, K. Suzuki // Двадцять років Чорнобильської катастрофи. Погляд у майбутнє: міжнар. конф., Київ, 24-26 квітня 2006 р.: тези доп. - К.: Інноваційно-видавничий центр "ХОЛТЕК", 2006. - С. 48. Дисертанткою виконано експериментальні дослідження, визначення цитогенетичних показників, статистична обробка даних, аналіз та синтез матеріалу, написання тез.

28. Беляева Н.В. Клеточные аспекты формирования радиационных эффектов / Н.В. Беляева, Д.А. Базыка, В.Г. Бебешко, Л.А. Ляшенко // Двадцять років Чорнобильської катастрофи. Погляд у майбутнє: міжн. конф., Київ, 24-26 квітня 2006 р.: тези доп. - К.: Інноваційно-видавничий центр "ХОЛТЕК", 2006. - С. 49. Дисертанткою виконано цитофлюориметричні дослідження циркулюючого пулу CD34-позитивних клітин в осіб, які зазнали радіаційного впливу, здійснено аналіз літературних джерел, статистична обробка даних, аналіз, написання тез.

29. Визначення кровотворних стовбурових клітин в радіаційній медицині: методичні рекомендації / Д.А. Базика, Н.В. Бєляєва, Н.А. Голярник, І.М. Ільєнко // ДУ "НЦРМ АМН України". - Київ, 2007. - 15 с. Дисертанткою виконано цитофлюориметричні дослідження, визначення імунофенотипових показників циркулюючого пулу CD34-позитивних клітин в осіб, які зазнали радіаційного впливу, статистична обробка результатів досліджень, розробка протоколу цитофлюориметричного дослідження циркулюючого клітинного CD34⁺-пулу, здійснено аналіз літературних джерел, узагальнення отриманих даних, написання методичних рекомендацій.

АНОТАЦІЯ

Бєляєва Н.В. Клітинні механізми формування радіаційних ефектів в імунній системі у віддаленому періоді Чорнобильської аварії (клініко-експериментальне дослідження). - Рукопис.