Штукатурні роботи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дипломна робота

Штукатурні роботи

1. Вступ

1.1 Значення будівництва та будівельної індустрії для розвитку народного господарства країни

Будівництвом називається процес зведення будівель і споруд різного призначення. Будівництво тісно пов'язане з промисловістю, сільським господарством, наукою і невиробничою сферою. Наприклад, машинобудування постачає будівництву основні засоби механізації, тобто оснащує будівельну галузь технікою. Промисловість будівельних матеріалів забезпечує будівництво цеглою, бетоном, розчином, збірними залізобетонними конструкціями, опоряджувальними та іншими матеріалами, необхідними для споруджання будівель.

Зв'язок будівництва з іншими галузями промисловості підтверджують такі цифри. Будівництво споживає 15 % усієї промислової продукції, у тому числі 90 % будівельних матеріалів, 50 % продукції лісової та деревообробної промисловості тощо. Приблизно 70 галузей промисловості постачають ресурси, необхідні для будівництва. Своєю чергою, будівництво забезпечує розвиток промисловості. Так, перш ніж розпочати видобувати вугілля, виплавляти метал, будувати кораблі чи виробляти електроенергію, необхідно побудувати шахту, домну, корабельну верф, електростанцію.

Для сільського господарства будівельники споруджують тваринницькі приміщення: корівники, свинарники, пташники, заводи з перероблення сільськогосподарської продукції, сховища для насіння, овочів і мінеральних добрив, елеватори тощо.

Розвиток науки неможливий без спорудження нових будівель, дослідних, обчислювальних та інформаційних центрів, наукових лабораторій, конструкторських бюро та інших об'єктів. Досягнення науки і техніки впливають на розвиток будівництва. Наука створює нові високопродуктивні будівельні машини та механізми, автоматичні лінії, нові ефективні будівельні матеріали, розробляє нові технології і форми організації праці будівельників.

Значним є внесок будівництва в невиробничу сферу. Житлові будинки, нові мікрорайони із школами, і дитячими закладами, лікарнями, підприємствами торгівлі, культурно-побутовими центрами -- все це робота будівельників.

Таким чином, будівництво відіграє значну роль у житті суспільства. Воно є матеріальним підґрунтям безперервного розвитку виробництва, вирішення житлових проблем, підвищення матеріального і культурного рівня народу.

Нові завдання,які стоять перед будівельним комплексом, вимагають проведення адекватних організаційних і структурних змін. Відбувається формування виробничо-фінансових структур нового типу на умовах консолідації промислових потужностей та інвестиційних можливостей. Сьогодні можна назвати вже не одну структуру, яка успішно працює за таким принципом не лише в Україні, а й активно освоює зарубіжний ринок. Цьому сприяють міжнародні угоди, які за дорученням уряду укладаються Держбудом з відповідними міністерствами інших країн.

Перспективи подальшого розвитку будівельної галузі - в подальшому розвитку економіки нашої держави. Будівельна індустрія як ніхто інший відчуває її поступове і стабільне зростання: будівельна галузь почала отримувати замовлення, які з кожним роком зростають в середньому на 20-25 відсотків. Якщо кілька років тому певні будівельні новинки можна було побачити в Києві, то сьогодні вони є в багатьох інших містах, головне тепер - підтримати їх, вивести галузь на рівень сучасних вимог.

Житлове будівництво є основою розвитку галузі України на нинішньому етапі. Хоча дедалі частіше надходять замовлення на реконструкцію металургійних комбінатів, спорудження хімічних об'єктів…, галузь нині тримається в основному на житловому будівництві. Це дає будівельній індустрії можливість заробляти кошти, інвестувати їх в оновлення матеріально-технічної бази і, головне, працювати, не втрачати кваліфікацію. Щоб у всеозброєнні зустріти піднесення промислового будівництва, яке вже розпочалося в Україні.

Будівельний комплекс України - складне виробничо-територіальне утворення, структура якого формується під впливом багатьох факторів, найважливішим з яких є інвестиційна політика.

Сучасна структура будівельного комплексу України складається під впливом інвестиційних процесів, а також науково-технічного прогресу, соціологізації та екологізації виробництва. Провідною його ланкою є будівельна індустрія, яку в останній час визначають такі основні особливості: скорочення обсягів виконаних підрядних робіт, зниження рівня продуктивності праці та розвиток у будівництві нових організаційно-управлінських структур.

Різке скорочення обсягів виконаних будівельно-монтажних робіт зумовлено значним зменшенням інвестицій як у нове будівництво так і у об'єкти, що вже будуються, навіть у пускові. Другий фактор - гострий дефіцит будівельних матеріалів, зокрема таких важливих як цегла, цемент, будівельне скло, дерев'яні конструкції. Побічний наслідок кризи у будівельній індустрії - зменшення чисельності робітників, зайнятих у будівництві (з 1378 тис. чол. у 1980р. до 1104 тис. чол. у 1991р.)

Зниження рівня продуктивності праці у будівництві (на 1.3% тільки за 1990р.) зумовлене порушенням господарських зв'язків у капітальному будівництві та промисловості будівельних матеріалів, невиконанням договірних зобов'язань по постачанню будівельним об'єктам палива, обладнання, будівельних матеріалів та конструкцій, а також рядом суб'єктивних факторів.

Незважаючи на інтенсивний розвиток нових організаційних форм будівництва, домінуюча роль зберігається за державною системою організації будівельної індустрії, яка забезпечує відносно стабільне управління, матеріально-технічне постачання та, що важливо, замовлення на будівельну продукцію (державними будівельно-монтажними організаціями у 1991р. було виконано 79,1% загального обсягу підрядних робіт, які на 82,8% фінансувалися за рахунок державних капіталовкладень).

Беручи до уваги, що однією з основних причин відставання галузі є нестача засобів на її технічне переозброєння, то одним з шляхів активізації інвестиційного інтересу до неї вважається розвиток мережі акціонерних підприємств по виробництву нерудних будівельних матеріалів, будівельної цегли, керамічної плитки, сантехніки …

Для розвитку народного господарства України одним з найважливіших видів виробничого будівництва є реконструкція та технічне переозброєння діючих підприємств. Регіони з максимальним рівнем територіальної концентрації цього виду будівельно-монтажних робіт співпадають з розміщенням основних виробничих, насамперед, промислових баз країни.

Крім того, індустріально розвинутим областям України властива підвищена питома вага реконструкції та технічного переозброєння підприємств у відтворюваній структурі капітальних вкладень.

Обсяги соціально-культурного виробництва у областях України, хоча й мають значні територіальні відмінності за абсолютними масштабами, але у перерахунку на душу населення відносно однорідні. Виняток становлять лише Київська область разом з Києвом (великим обсягом соціального будівництва тут відзначається місто Київ) та специфічний рекреаційний регіон - Автономна Республіка Крим, де рівень територіальної концентрації цього виду будівництва досить високі. За схожим характером, але більш континуально розміщено житлове будівництво, яке накладається на досить густу мережу населених пунктів.

На географію природоохоронного будівництва значний вплив має характер екологічної ситуації в Україні. Масштаби та структура цього будівництва в областях України зумовлені перш за все місцевими особливостями забруднення оточуючого середовища та використання природних ресурсів, тому вони досить різноманітні. Зокрема у найбільш економічно неблагополучних регіонах України головними напрямами природоохоронного будівництва є: у Дніпропетровській області - охорона надр і раціональне використання мінеральних ресурсів (63.2% всього обсягу цього виду робіт у Україні) та охорона атмосферного повітря (45.7%), в Криму - охорона земель (20.3%). Загальна частка капітальних вкладень на охорону природи регіонів перевищує 55%.

Сучасний будівельний комплекс України відзначається досить складною динамікою свого розвитку. Зміни в його структурі та народногосподарських функціях відбивають складні процеси, що відбуваються у суспільстві.

Труднощі ж носять тимчасовий характер, гарантією чому є потужний виробничий потенціал комплексу.

За статистичними даними за січень-жовтень 2007 року підприємствами країни виконано будівельних робіт на суму 40.2 млрд. грн., що на 14,0% більше проти відповідного періоду попереднього року.

Зростання обсягів будівельних робіт відбулося за всіма основними видами будівельної діяльності. Будівництво будівель та споруд, частка яких у загальному обсязі становить 85,6%,зросло на 14,0%. Обсяги робіт з установлення інженерного устаткування будівель та споруд збільшились на 19,5%, з підготовки будівельних ділянок - на 6,2%, і завершення будівництва - на 20,1%.

Капітальне будівництво є однією з найвагоміших галузей народного господарства, від якої залежить ефективність функціонування всієї системи господарювання в країні. Від розвитку будівництва залежить також вихід економіки держави з кризового стану та виведення її на світовий рівень.

Сьогодні в Україні будівництво перебуває в занепаді: основні фонди зношені майже на 60%, в середньому ці фонди на одну третину в тричі менші ніж в Росії, в четверо, ніж у Литві. Порівняно із західноєвропейськими країнами матеріальна база України стосовно житла в 3-5 разів менша. Сьогодні на ринку будівельних робіт працює близько 7000 будівельних організацій, в яких зайнято 764000 працівників, 46% будівельних організацій об'єднані в корпорації та концерни, інші працюють на ринку самостійно. Біля 86% підрядних організацій мають недержавну форму власності.

Значне скорочення обсягу бюджетних капіталовкладень на початку 90-х років призвело до кризи у будівельному комплексі. В зв'язку з скороченням обсягів робіт виникла гостра конкуренція на підрядному ринку, і це змусило будівельників шукати нові форми і методи господарювання. Назріла необхідність корінних змін у будівельному комплексі, його реконструкції.

Державні будівельні організації шляхом приватизації перетворились на акціонерні товариства. Поряд з ними з'явились нові будівельні організації, які засновані на колективній та приватній власності. Ринок поповнився новими видами будівельних матеріалів, які потребують впровадження нових технологій.

1.2 Тенденції розвитку опоряджувальних робіт

Будівництво -- галузь матеріального виробництва, в якій зайняті робітники багатьох професій: монтажники, муляри, теслярі, слюсарі-сантехніки, електрозварювальники, штукатури, плиточники, маляри тощо. Опоряджувальні роботи виконують у будинках, збудованих зі штучного чи природного каменю (цегли, керамічного або бетонного каменю, черепашника тощо), з великих панелей, бетонних чи керамічних блоків. Після опорядження будівлі набувають завершеного вигляду, в них створюються необхідні санітарно-гігієнічні та естетичні умови для життя і праці людей. Види опоряджувальних робіт представлені на рис. 1.



Рис. 1

У загальному обсязі будівництва опоряджувальні роботи займають значну частину (25--30 %). Тому зниження їхньої вартості та трудомісткості має важливе значення для інтенсифікації будівництва. Великопанельне і великоблокове будівництво зменшує обсяг опоряджувальних робіт безпосередньо на будівельному майданчику. Значну частину цих робіт виконують на заводах, застосовуючи механізацію і досягаючи значного зниження трудомісткості опоряджувальних операцій.

Для успішного виконання завдань кожен будівельник, зайнятий на опоряджувальних роботах, має добре опанувати технологію їх виконання, будову і роботу машин і механізмів, які застосовуються, передові методи організації праці.

В Україні вже намітилися тенденції до заміни традиційних штукатурних розчинів, мокрих способів штукатурення більш прогресивними матеріалами і технологіями. Йдеться про сухі модифіковані будівельні суміші, високо декоративні покриття, полімермінеральні і синтетичні штукатурки, а також сухі способи опорядження поверхонь,наприклад,застосування гіпсокартонних комплектних систем, високу ефективність яких засвідчує світовий та європейський досвід.

Сухі модифіковані опоряджувальні суміші мають стабільні властивості й, отже, їх застосування сприяє поліпшенню якості будівельних робіт і підвищенню продуктивності праці, зниженню витрат на транспортування і зберігання, зменшенню втрат матеріалів під час виконання робіт. Жоден матеріал не досяг такого ступеня технологічності, виразності й простоти, як високодекоративні опоряджувальні покриття, полімермінеральні та синтетичні штукатурки.

На жаль, нині в Україні більшим попитом користуються іноземні високодекоративні штукатурки, зокрема, так звані «венеціанські штукатурки». Це декоративне покриття, яке імітує мармур або інші гірські породи різних малюнків, хроматичних ефектів і художніх композицій. Вони мають позитивні робочі характеристики, високу стійкість до різних впливів, забезпечують високі адгезійні властивості й швидке висихання.

Вітчизняні будівельні організації, серед яких холдингова компанія «Київміськбуд» та її будівельні трести, для опорядження житлових і громадських будинків визнають за краще застосовувати синтетичні штукатурки на зразок «Байраміксу».

Сьогодні у будівництві застосовують комплектні гіпсові системи, які мають безмежні можливості дизайну, високі протипожежні та звукоізоляційні властивості, різне функціональне призначення, як опоряджувальне, так і декоративно-конструктивне.

Крім розроблення комплектних систем сухої штукатурки німецька фірма Knauf («Кнауф»), ураховуючи традиційну тенденцію в будівництві багатьох країн щодо застосування мокрих технологічних процесів, розробила й впровадила в будівельну практику нові комплектні штукатурні системи, прогресивні будівельні технології, інструменти й машини для реалізації цих технологій, а також технічну документацію. До складу комплектних систем належать різноманітні штукатурні сухі суміші, з яких можна легко та швидко приготувати економічні та високоякісні ґрунтувальні й штукатурні розчинові суміші потрібної консистенції й зручного укладання.

Будівництво значно зменшує обсяг опоряджувальних робіт, особливо на будівельному майданчику. Значну частину цих робіт в даний час виконують на заводах, де виготовляють вже готові великі опоряджені будівельні конструкції. Деякі опоряджувальні процеси важко піддаються механізації чи автоматизації на будівельному майданчику. Тому їх слід доручити спеціалізованим заводам.

Тривають роботи, пов'язані із запровадженням механізації та автоматизації виробництва матеріалів і виробів з переходом до цехів і заводів-автоматів. Застосовуючи на заводах механізацію і автоматизацію, можна досягти значного зниження трудомісткості опоряджувальних операцій.

Опоряджувальні роботи (штукатурні, облицювальні, малярні) виконують після закінчення всіх загальнобудівельних, санітарно-технічних та електромонтажних робіт. Після опорядження будинку приміщення набувають закінченого вигляду, створюються потрібні санітарно-гігієнічні та естетичні умови для життя, праці та відпочинку людей.

Підвищення якості роботи залежить від робітника, його ставлення до обов'язків та праці всієї бригади. Багато будівельних бригад працюють з гарантійними паспортами або за системою бездефектної роботи.

На даний час на будівництві працюють десятки тисяч малярів. Власне вони і завершують будівельний процес і підготовляють будинки до експлуатації. Малярні фарбування захищають будівельні конструкції від руйнівної дії атмосферних впливів, збільшують їхню довговічність. Опоряджені кімнати, приміщення стають більш привабливими та красивими. Тому всі малярі-працівники повинні знати добре технологію виробництва опоряджувальних робіт, будову та роботу малярних машин і механізмів, новітні методи організації праці.

Законодавство України з питань забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення вимагає створення підзаконних актів у сфері попереджувального та поточного санітарного нагляду за проектуванням, будівництвом, реконструкцією і експлуатацією житлових будинків і комплексів, які відповідали б сучасним науковим уявленням про ступінь ризику в житловому середовищі.

Необхідність збереження енергії та захисту помешкання від шуму викликала широке впровадження нових опоряджувальних конструкцій.

В Україні відсутні нормативно-технічні документи з проектування, будівництва та експлуатації житлових будинків, які б відповідали сучасним вимогам. Санітарна служба країни змушена користуватись застарілими документами. В них відсутня інформація з радіоактивності будівельних матеріалів, неіонізуючого випромінювання, радону і побічних продуктів його розпаду, ультрафіолетового випромінювання, зараження грибками опоряджувальних поверхонь і будівельних конструкцій.

Використання новітніх технологічних, технічних, конструкційних, проектних рішень у житловому будівництві потребує більш тісної співпраці органів санепідемслужби України і Держбуду України, гнучкості у вирішенні складних питань при внесенні змін в існуючі нормативні документи й створенні нової нормативної бази. Необхідність гармонізації законодавства з Європейським Союзом вимагає корекції вимог до житлового будівництва з огляду на міжнародні рекомендації в цій галузі знань.

2. Підготовка поверхонь під обштукатурювання

Без спеціальної (додаткової) підготовки штукатурять поверхні у таких випадках:

n якщо відхилення поверхні та кутів конструкції від вертикалі становить не більше ніж 10 мм на поверх - при укладанні з цегли і дрібних блоків або у разі виготовлення конструкції з деревини; не більше ніж 20 мм - при укладанні з буту, бутобетону та бетону;

n якщо відхилення перекриття від горизонталі не перевищує 2 мм на 1 м довжини і 10мм на одне приміщення.

На поверхнях не повинно залишатися незакладених великих отворів, щілин та борозен.

Дерев'яні стелі та перегородки обшивають дошками завширшки не більше ніж 10см. Широкі дошки мають бути розколоті та закріплені цвяхами так, щоб залишились повздовжні щілини.

Штукатурити всі вертикальні конструкції будівлі можна лише після їхньої усадки. Дерев'яні стіни з колод чи брусків, а також саманні штукатурять лише після повної усадки, бажано через кілька місяців після спорудження (90 - 100 діб).

До початку штукатурних робіт у будинку потрібно закінчити такі роботи:

n улаштування всіх видів основ під «чисті» підлоги;

n улаштування перегородок із законопачуванням щілин по периметру;

n улаштування віконних та двірних блоків із законопачуванням щілин між коробками і стінами;

n улаштування вбудованих шаф і підвіконників, обштукатурення ніш, стін за приладами опалення і борозен під приховану проводку опалення, обштукатурення поверхні за трубами і ніш електрощитків;

n установлення вентиляційних коробів, прочищення вентиляційних каналів;

n установлення шаф для електроосвітлювальних і низьковольтних приладів;

n закріплення перегородок до несівних конструкцій із заповненням розчином і затиранням місць прилягання;

n основні санітарно - технічні роботи (монтаж і випробування систем центрального опалення, водопроводу, каналізації і газопроводу);

n перевірка у стінах вентиляційних каналів і газоходів;

n прокладання прихованої електропроводки для силових освітлювальних і слабких струмів;

n закріплювання гачків для підвішування світильників;

n установлення огорож, сходів, балконів;

n установлення стояків електрообладнання (електроосвітлення, телефонізації, телебачення);

n установлення стояків сміттєзбірників; очищення приміщень від будівельного сміття; влаштування тимчасових сміттєзбірників для видалення сміття з поверхів;

Якість штукатурки залежить від якості розчину, способу опорядження штукатурного шару, а також від виду і якості поверхні, що підлягає обштукатурюванню. Щоб штукатурний шар міцно тримався на поверхні, вона має бути шорсткою. Конструкції, які штукатурять, повинні бути стійкими, міцно закріпленими, збудованими в межах дозволених відхилень по вертикалі й горизонталі. Якщо конструкція вібруватиме, то нанесений на неї шар штукатурки тріскатиметься і відшаровуватиметься, а в разі відхилень конструкції від вертикалі або горизонталі потрібно буде наносити на неї потовщений шар розчину та виконувати додаткові роботи щодо підготовки поверхонь, зокрема, вирубувати виступи, набивати сітку або цвяхи, обмотуючи їх дротом.

Щоб забезпечити добре зчеплення розчину з поверхнею, її відповідним способом підготовляють, тобто надають їй шорсткості, очищують від пилу, бруду та інших забруднень.

Обштукатурюють різні поверхні: кам'яні, цегляні, бетонні, шлакобетонні, дерев'яні, глинобитні, саманні…; всі вони вимагають різної підготовки. Трудомісткість підготовки поверхні залежить від степеня твердості останньої. Краще всіх обробляються гіпсові, шлакобетонні, цегляні поверхні, погано піддаються обробці бетонні.

2.1 Підготовка цегляної поверхні під обштукатурювання

Цегляні поверхні стін, виконані впустошовку, перед штукатуренням обмітають від пилу і змочують водою. Цегляні поверхні зі швами, заповненими розчином, а також бетонні поверхні насікають троянкою, зубилом, насічним молотком тощо, утворюючи на них похилі борозни 3...5 мм завглибшки на відстані50...80 м одна від одної (рис. 2). Виконуючи цю операцію, треба працювати в захисних окулярах і рукавицях, користуватись справним інструментом.

Рис. 2. Кам'яна поверхня, підготовлена (насічена) до штукатурення

Після насікання поверхню очищають від пилу віниками, щітками або за допомогою стисненого повітря, що подається в приміщення по шлангах від компресорної установки, рясно змочують водою, аби під час штукатурення вода з розчину не так швидко всмоктувалась у поверхню. Змочують і промивають поверхню водою, набризкуючи її щітками або зі шлангів, приєднаних до водопровідної мережі. Якщо шви цегляної кладки заповнені розчином повністю, то їх вибирають на глибину не менш як 10 мм.

Одним з найважливіших чинників, що визначає якість штукатурки, є міцне зчеплення її з поверхнею, на яку вона накидається. За недостатнього зчеплення штукатурка відшаровується від поверхні, а потім відпадає.

Щоб забезпечити добре зчеплення розчину з поверхнею, її підготовляють, тобто надають їй шорсткості, очищають від пилу, напливів розчину смоли (ці матеріали послаблюють міцність зчеплення штукатурного розчину).

До підготовки поверхонь перевірте вертикальність і горизонтальність конструкцій. Допустимі відхилення кутів мурування від вертикалі на один поверх цегляних стін не повинні перевищувати 10 мм, на усю висоту будинку -- 30 мм.

Нерівності на вертикальних поверхнях, призначених під обштукатурювання, допускаються для стін з цегли до 10 мм. Відхилення рядів мурування за горизонталлю на 10 м довжини стіни допускаються до 20 мм.

Якщо в процесі перевірки з'ясується, що відхилення перевищують норми, дефекти усувають.

Розглянемо підготовку цегляних стін, мурованих різними способами.

Підготовка цегляних стін, мурованих впустошовку (шви розчином не заповнені)

Особливість поверхні: незаповнені шви цегляного мурування створюють добру шорсткість поверхні, отже, забезпечують добре зчеплення штукатурного шару.

Підготовка складається з кількох етапів.

Очищення поверхонь від бруду, напливів розчину. Виконуйте цю операцію за допомогою металевої щітки, скребачки (скарпеля).

Видалення пилу, рясне змочування поверхні водою. Виконуйте цю операцію рогожними щітками, окамелком.

Підготовка цегляної поверхні, мурованої з підрізанням (шви заповнені розчином)

Особливість поверхні: поверхня гладка і не забезпечує доброго зчеплення з розчином.

Підготовка складається з кількох етапів.

Розчищення швів цегляного мурування на глибину близько 15 мм. Виконуйте цю операцію за допомогою штукатурного молотка, зубила, троянки, зубчатки, кулачка. Удари по зубилу, троянці, зубчатці завдавайте кулачком.

Очищення поверхні від пилу і бруду.

Змочування поверхні водою. За великих обсягів робіт поверхню можна змочувати водою зі шлангів.

Для міцнішого зчеплення цеглу в кількох місцях насікають. Насічки мають бути завглибшки 3--5 мм, відстань між ними -- 5--7 мм.

Правила техніки безпеки

Розчищення швів цегляного мурування за допомогою молотка і зубила, виконуйте в захисних окулярах з небиткими скельцями й у рукавичках.

Перевірте, щоб ручки інструментів були надійно закріплені та не мали вибоїв і відколів.

Довжина ручки ударного інструменту має бути не менше ніж 150 мм.

Під час очищення поверхонь від бруду і пилу працюйте в респіраторі чи масці.

При ударі молотком з вузьким обушком по зубилу, троянці, зубчатці можна схибити і вдарити по руці, тому використовуйте кулачки.

2.2 Підготовка бетонних, шлакобетонних, гіпсобетонних поверхонь під обштукатурювання

Стіни із бутового каменю підготовлюють у такий спосіб. Шви кладки, якщо вони заповнені розчином, вибирають на глибину не менш як 15 мм, поверхні кладки очищають сталевими щітками. Щоб не витрачати час на вибирання розчину зі швів під час кладки, рекомендується мулярам залишати шви 15 мм завглибшки. Ще краще у шви кладки через кожні 100... 150 мм вставляти шматки дроту, за допомогою яких роблять дротяне плетіння для утримання штукатурного шару.

Шлакобетонні поверхні погано зчіплюються зі штукатуркою. Щоб поліпшити зчеплення при формуванні шлакобетонних каменів або набиванні шлакобетоном стін, з обох боків по опалубці кріплять арматурний дріт. При звільненні шлакобетону від опалубки прикріплений арматурний дріт виймають і на поверхні залишаються борозни, в які попадає розчин під час обштукатурення. Якщо стіни не підготовлені таким чином, то їх очищають сталевою щіткою, насікають сокирою або зубилом і по насічених поверхнях просвердлюють отвори завглибшки до 20 мм, діаметром 10...12 мм. їх розташовують на відстані 50...70 мм один від одного у шаховому порядку. Так само підготовлюють і бетонні поверхні.

Гіпсові або гіпсобетонні перегородки очищають сталевими щітками від пилу і шматків гіпсу, які слабко тримаються. Потім поверхню промивають водою, набризкуючи її щітками або зі шлангів, приєднаних до водопровідної мережі.

Кам'яні поверхні очищають від різних плям металевими щітками, а напливи з твердого розчину та камені, що виступають, зрубують зубилом. Якщо поверхня забруднена на великій площі, то її очищають піском за допомогою піскоструминних апаратів (рис. 5.2), які працюють у такий спосіб. Сухий просіяний пісок середньої крупності (1...3 мм) засипають у циліндр 2 через завантажувальний бункер 1. Вологий пісок застосовувати не можна, оскільки при цьому утворюються пробки, які закорковують шланги або патрубок 4. Під тиском стисненого повітря пісок із конічної частини циліндра подається в патрубок 4, а звідти у гумовий шланг, на кінці якого влаштовано сопло з двома трубками. До однієї із них підведено шланг для подачі піску, до іншої -- стисненого повітря від компресора. Пісок підхоплюється струменем стисненого повітря і з силою виштовхується на поверхню. Струмінь піску, спрямований під кутом до поверхні, вдаряється об неї і очищує пил, бруд, фарбу, смолу, а також надає поверхні шорсткості. Під час роботи штукатур повинен одягати тканинний чохол, респіратор і окуляри. Процес очищення поверхні за допомогою піскоструминного апарата показано на рис. 3.

Для очищення поверхні від напливів і виступів застосовують також ручні пневматичні та електричні інструменти, наприклад, електрошліфувальну машину і відбійний молоток

Рис. 3. Піскоструминний апарат:

1 -- бункер; 2 -- циліндр; З -конічна частина; 4 -- патрубок

Рис. 4. Очищення поверхні піскоструминним апаратом:

1 -- компресор; 2 -- кран; З -- камера змішування піску з повітрям; 4 -- корпус апарату; 5 -- гумовий шланг для подачі піску; 6 -- сопло

До початку підготовки поверхонь, мурованих з бетону, шлакобетону, гіпсобетону відповідно до технологічних умов перевірте вертикальність і горизонтальність конструкцій.

Допустимі відхилення від горизонталі на 1 м довжини -- до 5 мм, а на всю висоту будинку -- не більше ніж 15 мм.

Підготовка поверхонь складається з трьох етапів.

Очищення поверхні сталевими щітками, скарпелями від напливу розчину і бруду.

Виконання насічок завглибшки 3--5 мм на відстані 50--70 мм одна від одної, на 1 м² поверхні не менше 300 насічок (рис. 5). Насічуйте поверхню троянкою, молотком, зубилом.

3. Додатково в шлакобетонних чи бетонних поверхнях можна висвердлити отвори -- гнізда завглибшки до 20 мм, діаметром 10--12 мм у шаховому порядку на відстані 50--70 мм один від одного (рис. 6)

Рис. 5. Похила насічка поверхні. Рис.6. Додаткове оброблення бетонних (шлакобетонних) поверхонь.

Бетонні поверхні дуже важко піддаються обробці. Тому використовуйте для насічення засоби малої механізації: електричні чи пневматичні відбійні молотки (рис. 7). Для підвищення продуктивності праці у відбійний молоток вставляють зубчатку або троянку.

4. Усунення з поверхонь олійних та мастильних плям, смол, фарби. Навіть рештки цих матеріалів на штукатурці через певний час спричинюють появу плям. 2 % розчин соляної кислоти добре знежирює поверхню; розчинники і скипидар добре усувають смоли, фарбу і також знежирюють поверхню. Знежирення виконують щітками, наче трохи розтираючи поверхню, а потім добре промивають поверхню водою.

Рис. 7. Відбійний молоток:

1 -- ручка ; 2 -- вмикач;3 -- зубчатка; 4 -- корпус; 5 -- електропровід

Техніка безпеки

Працюючи з кислотою, використовуйте 1--2 % розчин. Під час розведення кислоту вливайте у воду, а не навпаки.

Пляшки з кислотою зберігайте в плетених кошиках. На кожній має бути бірка з назвою кислоти та її концентрації.

При роботі з кислотою, розчинниками використовуйте гумові рукавички.

Працюйте з електрифікованим інструментом з потрібною напругою 220,127В тільки в діелектричних рукавичках, чоботах чи стоячи на гумовому килимі.

Вмикайте електроінструмент у мережу тільки штепсельною півмуфтою або вилкою.

Забороняється натягувати і перегинати провід електроінструмента, тримати електроінструмент за провід.

2.3 Підготовка дерев'яних поверхонь під обштукатурювання

Для того щоб штукатурний шар міцно тримався на дерев'яній поверхні, її оббивають дранкою (рис. 8). До початку роботи з дранкою її сортують за розміром та якістю. З кривої і тонкої дранки підбивають перший шар -- підстильний, а з прямої -- другий (вихідний). Підстильний шар роблять з кривої дранки, оскільки між такою дранкою і поверхнею утворюватимуться більші проміжки, ніж у разі використання прямої дранки, а отже, під час штукатурення в них потраплятиме розчин, що сприятиме кращому утриманню штукатурного шару на поверхні. Дранку прибивають хрест-навхрест під кутом 45° до підлоги чи стіни (при підбиванні стель). Щоб дранка не порушувала штукатурний шар при жолобленні у разі намокання, в місцях стиків між кінцями дранок слід залишати проміжок 2...З мм завширшки.

Рис. 8. Підготовка дерев'яних поверхонь:

1- підстильна дранка; 2 - вихідна дранка; 3 - зазор між дранкою і поверхнею; 4 - штукатурка

Відстань між окремими дранками має бути: для горизонтальних поверхонь -- не більше ніж 45 мм, для вертикальних не більш як 55 мм. Прибивають дранку штукатурними цвяхами 30...40 мм завдовжки. Цвяхи забивають через одне-два перехрещення дранок. Між поверхнею і двома шарами дранки утворюється простір, в який запливає рідкий розчин і міцно зчіплюється з ними.

Для підвищення продуктивність праці при значних обсягах робіт поверхню оббивають не окремими дранками, а готовими щитами, які виготовляють у майстернях на спеціальних столах-верстаках. Стіл у місцях перетину дранок повинен мати отвори, щоб цвяхи, якими збивають щити, не входили в кришку стола. Збиваючи щит, цвяхи забивають так, щоб їхні кінці виходили знизу дранки на 4...5 мм. Коли оббивають стіни, готові щити прикладають до них так, щоб дранки були під кутом 45° до підлоги, і забивають цвяхи, які є в щиті.

Для створення тепло- і звукоізоляції перед тим як прибити щити або окремі дранки до поверхні її оббивають повстю, рогожею або картоном, а для влаштування гідроізоляції -- толем або руберойдом. Вибраний матеріал закріплюють на поверхні цвяхами, які загинають. При цьому тонкий матеріал (толь, картон) з'єднують унапусток, а товсті (повсть) -- упритул. При підбиванні товстого матеріалу потрібно стежити за тим, щоб між окремими його кусками не було великих щілин. Поверх закріпленого ізоляційного матеріалу прибивають дранку або сітку як завжди.

Поверхні дерев'яних конструкцій мають погане зчеплення з розчином, тому перед обштукатурюванням вживають заходів щодо забезпечення міцності штукатурного шару -- на поверхню набивають штучну чи щитову дрань.

Штучна дрань -- тонкі дерев'яні планки завдовжки 1000--2500 мм.

Залежно від способу виготовлення така дрань поділяється на скіпальну і пиляну. У таблиці 1 подано характеристику драні за розміром.

Таблиця 1

Вид драні	Розмір (мм)
	ширина	товщина
Скіпальна а)рядова б)відбірна в)шпонова Пиляна	12-30 15-25 14-30 25-40	2-5 3-4 2-5 5-7

Пиляна дрань значно уступає за міцністю, тому що в неї перепиляні річні кільця. На будівництво дрань надходить у пучках по 50-100 штук.

Дранкування -- дуже трудоємна робота, тому штучну дрань застосовують для дранкування невеликих площ обштукатурюваних поверхонь. Якщо обсяг робіт виміряється сотнями квадратних метрів, застосовують дранкові щити, виготовлені централізовано на спеціальних верстатах-шаблонах.

Розміри щитів становлять : 300x700 мм, 2000x600 мм, 1500x500 мм.

Технологія підготовки дерев'яних поверхонь складається з кількох етапів.

Дошки завширшки понад 100 мм надколюють і надколи заклинцьовують, щоб утворилися щілини завширшки 5--12 мм. Такі надколини усувають внутрішнє напруження дощок і забезпечують вільне переміщення деревини за її зволоження й висихання. Якщо цього не зробити, дошки пожолобляться.

Відсортовують дрань на нижні ряди, що називаються простеленими і верхні -- вихідні. Вимоги до драні: відсутність гнильності, цвілі; вихідна дрань має бути товстою (не більше ніж 5 мм), завширшки 15--20 мм.

Відсортовану дрань розкладають окремими пучками.

Рис. 9. Підготовка дерев'яних поверхонь:

а) розташування драні; б) утворення зазору між дранню і поверхнею; в) зчеплення розчину з дранню; 1 -- простелена дрань; 2 -- вихідна дрань; 3 -- зазор між вихідною дранню і поверхнею; 4 -- штукатурка.

3. Починаючи з низу стіни, дранкують (простелена дрань) під кутом 45° до підлоги, дотримуючись відстані між дранками не більше ніж 45 мм.

Для простеленої драні можна використовувати криву і вузьку дрань, але завтовшки не менше ніж 3 мм (тонша дрань не забезпечує достатнього зчеплення розчину з поверхнею).

Під час дранкування краї драні насаджуються на два цвяхи, забиваючи їх злегка, щоб вони могли тільки утримувати дрань.

4. Набивши 1--2 ряди простеленої драні на стінах і повністю на стелі, починають вихідне дранкування: під кутом 45° до підлоги, а кут між окремими дранками -- 90°. Окрему дранку притискають до поверхні лівою рукою, якою тримають також цвяхи. Приставляючи цвях до краю дранки, завдають по ньому легкий удар молотком. Потім забирають руку і завдають сильніший удар, щоб цвях забити повністю. Забивають цвях швидко -- з двох ударів. Один з цвяхів прибивають під прямим кутом, другий -- під кутом 45° в бік краю драні (рис. 16).

У стінах через дві простелені драні в третю, на стелі -- через одну вбивають проміжні цвяхи (рис. 9).

Рис. 8. Дранкування стіни

шт.--1; шт.--2 -- місце перебування штукатурів; 1 -- ящик з інструментом; 2 -- пучки штучної драні

5. Краї нарощуваних дранок з'єднують не впритул, а з зазорами 2--3 мм. З'єднання без зазорів при намоканні призводить до жолоблення країв драні та здутість, що спричинює розрив штукатурки.

За дранкування стежать за тим, щоб розмір утворених ромбів становив 45x45 мм.

Зазор між дранню і обштукатурюваною поверхнею забезпечує зачеплення розчину за дрань (рис. 7).

Процес підготовки дерев'яних поверхонь потребує специфічної організації робочого місця.

За дранкування внизу стіни запас драні кладуть на підлогу чи ставлять біля стіни. Коли дранкують вище чи на рівні грудей, пучок дранок ставлять на підставку. Використовують будівельні цвяхи завдовжки 30--40 мм з круглою головкою. На рисунку 9 показано організацію робіт за дранкування. Стрілками показано напрямок руху штукатурів.

2.4 Набивання металевої сітки за підготовки поверхонь під обштукатурювання

За підготовки поверхонь під обштукатурювання широко використовують металеві сітки, які за видом переплетення поділяються на ткані, плетені та саржеві. Найчастіше використовують плетені сітки.

Плетена сітка за кріплення її до поверхні прилягає до неї не всією площиною, утворюючи тим самим необхідну шорсткість. Металева сітка має отвори не більше ніж 40 мм. Таку сітку використовують замість драні для підготовки дерев'яних поверхонь під обштукатурювання по гідроізоляційному шару.

Сітку з розміром отворів 1--2 мм використовують:

* за підготовки: поверхонь з різних матеріалів, наприклад, дерев'яної й цегляної (рис. 10 а);

* якщо товщина штукатурного шару на горизонтальних поверхнях перевищує 2 см, а на вертикальних -- 3 см;

* за обштукатурювання сталевих балок; сітку в такому разі або приварюють, або прив'язують (рис.11);

* за улаштування сітчасто-армованих конструкцій;

* під час закриття каналів, борозен (рис. 10 б).

Рис. 10. Металева сітка, прибита до поверхні: а) на стик дерев'яної і кам'яної поверхонь; б) за закриття каналів; 1 -- цегляна поверхня; 2 -- сітка; 3 -- дерев'яна поверхня; 4 -- дранка.

Рис. 11. Сталеві балки, підготовлені до обштукатурювання

Для виконання цього виду робіт нам потрібні: металева сітка № 0,63-5м квадратних; молоток 1 шт.; елементи гострозубці 1шт. металевого каркасу -- 1 ком. дріт перерізом 0,8-1,2мм. ножиці -- 1 шт.; інвентарні риштування 1шт.; 15м; метр -- 1 шт.;

Місця сполучень поверхонь з різних матеріалів оббивають із заходом 40--45 мм на обидва боки стику.

Технологія набивання металевої сітки складається з кількох етапів.

1.Нову сітку перед набиванням підготовляють: зшкрібають запобіжне мастило штукатурною лопаткою, промивають в розчиннику чи гасі та просушують.

Щоб запобігти корозії, стару сітку покривають цементним молоком, фарбою або лаком.

2.Сітку нарізають на шматки потрібного розміру, плетену сітку розплітають. Для цього один гачок дроту розгинають, захоплюють його обценьками і витягують.

За закриття стиків ширина сітки має бути не менше ніж 10 см, за закриття борозен, каналів ширина сітки має на 15 см перевищувати їхню ширину.

Під сітку підкладають дерев'яні рейки, простелену дрань завтовшки не менше ніж 3 мм на відстані 40--50 мм одна від одної у будь-якому напрямку. Це допоможе утворити міцний штукатурний шар завтовшки 20--25 мм.

З одного кінця сітку прибивають цвяхами завдовжки 50-- 70 мм, потім туго натягують і прибивають з другого кінця.

Сітку закріплюють по центру, розташовуючи цвяхи за периметром чи в шаховому порядку, на відстані 100 мм один від одного.

Цвяхи забивають на три чверті їхньої довжини, решту загинають, щільно притискаючи сітку до поверхні.

У місцях, де планується товстий шар штукатурки (понад 25 мм) і за невеликого обсягу роботи, можна використовувати замість металевої сітки обплетення з м'якого дроту. Цвяхи забивають рядами по периметру чи в шаховому порядку на відстані 10 см один від одного, потім на них натягують дріт діаметром 0,8--1,2 мм, обмотавши його навколо цвяха один чи два рази. Цвяхи мають бути вдвічі довше за товщину штукатурної накиді. Забивати цвяхи в поверхню необхідно так, щоб їхні головки були заховані в штукатурку на глибину 15--20 мм. Це захистить штукатурку від появи на ній іржі.

2.5 Будова сітчасто-армованих конструкцій під обштукатурювання

Сітчасто-армовані конструкції застосовують за улаштування:

а) підвісних стель;

б) тонких залізобетонних перегородок;

в) карнизів, поясків, цоколів.

Загальним конструктивним елементом всіх сітчасто-армованих конструкцій є каркас, що поділяється на несівний і розподільний. Несівний каркас утримує масу обштукатуреної конструкції (стелі, перегородки, карниза), а розподільний тільки підтримує сітку каркаса, щоб вона не провисала (рис.12).



Рис.12 Сітчасто-армована конструкція

1- несівний каркас; 2 -розподільний каркас; 3 - сітка

За улаштування підвісної стелі кінці несівного каркаса зігніть у вигляді гачків і покладіть на них розподільну арматуру, прив'язуючи її кількома витками м'якого дроту.

З метою додати міцності каркасу кінці розподільної арматури закріпіть у стінах.

Улаштувавши каркас, приступайте до нарізання сітки на полотна. Для цього використайте ножиці. Полотна кріпіть до каркасу. Спочатку прив'яжіть дротом один кінець полотна, добре натягніть і прив'яжіть другий кінець.

Виконуйте проміжне кріплення сітки до каркаса. Вузли кріплення розташовуйте в шаховому порядку на відстані 100-150 мм один від одного.

Прикріпивши перше полотно, приступайте до кріплення наступного. Стежте за тим, щоб сітка не провисала, тому що це призведе до збільшення товщини штукатурної накиді всієї обштукатурюваної поверхні.

За улаштування сітчасто-армованих перегородок арматуру несівного каркаса закріпіть між підлогою і стелею (ставте стояки), розподільного -- між стінами (рис. 13). Улаштувавши каркас, туго натягніть сітку і закріпіть її до стояків і горизонтальних напрямних дротів.



Рис. 13 Сітчасто-армовані Рис. 14 Сітчасто - армований карниз перегородки

1 - несівний каркас; 1 - несівний каркас;

2 - розподільний каркас; 2 - розподільний каркас;

3 - сітка 3 - сітка

На вібрувальну сітку розчин накидати важко, оскільки він від коливань відвалюється, тому вузли кріплення виконуйте частіше -- на відстані 8--10 мм за вертикаллю (на стояках), 10--15 мм на горизонтальних напрямних.

Відстань між окремими ланками несівного і розподільного елементів каркасу вказуються в кресленнях або визначаються технічним персоналом будівництва.

За улаштування карнизів (рис. 14) армованою сіткою спочатку несівний каркас вигніть за формою карнизу, влаштуйте під нього отвори, і за допомогою клинів каркас закріпіть в отвори.

До підготовленого таким чином несівного каркаса прикріпіть розподільний каркас. Нарізавши сітку, туго натягніть її, прив'яжіть до каркаса.

2.6 Підготовка стиків і каналів

При висиханні штукатурки на поверхнях, які стикаються і виконані з різних матеріалів, наприклад, бетону і дерева, утворюються тріщини. Відбивається це тому, що штукатурка нанесена на різнорідні матеріали, які висихають в різні строки. Щоб уникнути появи тріщин, стики затягують сіткою з гніздами 10 х 10 до 30 х 30 мм. Сітку нарізують ножицями на смужки різної ширини, але так, щоб вони заходили по обидві сторони стику не менше ніж 40 - 50 мм. Розрізуючи сітку, руки треба тримати вище її країв, щоб уберегти їх від пошкоджень. Плетену сітку розплітають, для чого один крючок дроту розгинають, захоплюють кліщами і витягають. Плетену сітку можна розрізати тільки по ширині.

Сітку рекомендується прибивати до поверхні драні. Кріплять сітку товстими і короткими покрівельними цвяхами. Цвяхи забивають на 20-30мм від країв сітки на віддалі 200 - 250мм один від одного.

Труби опалення, електропроводку, вентиляцію ставлять в борознах і каналах. Після монтажних робіт борозни і канали закривають гіпсовими або бетонними плитами чи затягують смужками сітки, які на 100 - 150мм ширші борозни або каналу. Сітку натягують по каналу чи борозні і прибивають по краях цвяхами в шви укладки.

В бетонних поверхнях канали і борозни рекомендується закривати плитами. Плити нарізують по розміру, установлюють на гіпсовому тісті (приморожують і обштукатурюють).

У місцях потовщеного штукатурного шару (віконні та дверні укоси, галтелі, карнизи) чи на стиках дерев'яної і кам'яної поверхонь набивають металеву сітку з розміром отворів від 10 х 10 до 30 х 30 мм або цвяхи, на які намотують дріт. На плоских горизонтальних поверхнях, де товщина штукатурного шару буде більше ніж 2 см, а на вертикальних -- понад 3 см, також улаштовують сітку, яку прибивають цвяхами безпосередньо до поверхні, у шви кам'яної кладки, або в заздалегідь закладені дерев'яні пробки. Для того, щоб сітка щільно не прилягала до поверхні, тобто між нею і конструкцією утворився простір, в який під час штукатурення западатиме розчин, під сітку підкладають дерев'яні реєчки до 5 мм завтовшки. Цвяхи забивають до половини його довжини, залишок загинають, притискуючи ним сітку. Ширина сітки для оббивання стику дерев'яної і кам'яної поверхонь має бути не менше ніж 10 см. Канали, в яких прокладені електричні або телефонні кабелі, стояки центрального опалення чи водопроводу перед штукатуренням також затягують сіткою. У цьому разі сітка має бути на 10...15см ширшою, ніж ширина каналу. Канали в конструкціях з бетону закладають плитами.

Рис. 15. Металева сітка, прибита до поверхні:

а -- на стику дерев'яної і кам'яної поверхонь; б -- при закритті каналів; 1 -- цегляна поверхня; 2 -- сітка; 3 -- дерев'яна поверхня; 4 -- дранка

Плетіння по цвяхах виконують з дроту діаметром 0,8... 1,2 мм. Якщо дріт погано гнеться, то його відпалюють. На поверхню, яку потрібно армувати, набивають рядами цвяхи на відстані 10 см один від одного. Для запобігання ржавленню поверхні штукатурки від дроту і цвяхів цвяхи забивають так, щоб їхні головки після штукатурення були нижче від зовнішньої поверхні штукатурного шару не менш як на 15 мм. По забитих цвяхах натягують дріт, обмотуючи його один або два рази навколо цвяха.

2.7 Провішування поверхонь

в

Поверхні будинків (стіни, стелі) майже завжди мають деякі відхилення по вертикалі і горизонталі. Тому перед виконанням високоякісної штукатурки для визначення конкретних відхилень від вертикалі або горизонталі поверхні її провішують. Потім за встановленими відхиленнями визначають мінімальну товщину штукатурного шару.

Провішування поверхонь -- відповідальна робота, яка потребує від штукатура акуратності й точності виконання. Неправильне провішування може збільшити товщину штукатурного шару, а це призведе до збільшення вартості штукатурних робіт, перевитрати матеріалів і зниження продуктивності праці штукатура

Рис. 16. Інструменти для провішування поверхонь:

а -- ватерпас; б -- рівень з рейкою; в -- водяний рівень; г -- висок;

д -- контрольна рейка з виском

Провішують спочатку стелю (за потреби), а потім стіни. Для провішування поверхонь використовують водяний рівень, ватерпас, рівень з рейкою, висок, контрольну рейку з виском (рис.16 б).

Стелю провішують за допомогою водяного рівня або ватерпаса (рис. 16 в).Розглянемо провішування за допомогою ватерпаса. Спочатку на стелі відбивають натертим об крейду чи інший пігмент шнуром лінії на відстані 1,2... 1,5 м одна від одної, вздовж яких встановлюватимуться марки або маяки. Це роблять так. Два штукатури беруть натертий пігментом шнур і натягують по всій довжині стелі, потім відтягують шнур пальцем униз, одночасно різко відпускають. Паралельно стінам на відстані 20...30 см від них відбивають крайні лінії. Потім в одному з кутів стелі на такій самій відстані від стін забивають цвях 1 так, щоб він виступав над поверхнею на товщину майбутнього підготовчого шару штукатурки. Далі, користуючись ватерпасом, по периметру стелі на лініях маяків забивають цвяхи таким чином, щоб їхні головки були в одній горизонтальній площині.

Якщо головка останнього цвяха 10 забитого на відбитій лінії, не збігатиметься з рівнем першого, то провішування треба починати спочатку, але рухаючись у протилежному напрямку. Потім з протилежних кутів стелі по діагоналях натягують шнури так, щоб вони дотикались до головок цвяхів, і перевіряють, чи немає в площині стелі горбиків, які не закриються шаром штукатурки. Невеликі горбики зрубують, а якщо їх зрубати неможливо, то забиті цвяхи витягують настільки, щоб шар штукатурки міг закрити виступну частину поверхні.

Після цього натягують шнур між цвяхами 2 і 5 та 3 і 7 на вибраній до початку провішування відстані один від одного і забивають проміжні цвяхи 11 і 12. Головки цих цвяхів мають торкатися натягнутого шнура.

Рис. 17. Провішування стелі за допомогою ватерпаса

Для провішування стелі можна також користуватися водяним рівнем (рис.17) що є міцною гумовою трубкою потрібної довжини, в кінці якої вставлені скляні трубочки з нанесеними на них поділками. Якщо в трубку налити воду і з'єднати разом трубочки, то вода в них буде точно на одному рівні (поділках). При провішуванні стелі положення головки цвяха фіксують відносно рівня води в скляній трубці водяного рівня.

Рис.18. Схема провішування стелі

Рис. 19. Провішування стелі за допомогою водяного рівня

Провішування стелі водяним рівнем значно прискорює цей процес. Користуючись рівнем, спочатку фіксують положення чотирьох цвяхів, розміщених у кутах стелі (рис. 18, цвяхи 1, 4, 6, 9). Потім, натягуючи шнур між цвяхами 1 і 6 та 4 і 9, перевіряють, чи правильно взято майбутню товщину штукатурного шару. Якщо так, то натягують шнур і по лініях маяків забивають інші цвяхи.

Стіни провішують за допомогою виска, рейки з виском, або рейки з рівнем (рис. 18).

Висок (рис. 19 г) складається з виска (вантажу) і шнура. Діаметр виска становить не більше ніж 2 см, маса -- не менш як 200 г. Шнур беруть міцний, тонкий, м'який, не менше ніж 20 м завдовжки. За допомогою виска стіни провішують так (рис. 20). Спочатку на поверхні натертим об крейду шнуром відбивають вертикальні лінії, вздовж яких установлюватимуться маяки. Крайні лінії мають бути на відстані 20...30 см від відповідного кута, а всі інші -- на відстані 1,2... 1,5 м одна від одної. На крайній лівій лінії, у верхній її частині, на відстані 20...30 см від стелі забивають цвях 1 так, щоб він виступав над поверхнею на товщину майбутнього підготовчого шару штукатурки.

...