Архітектурна композиція в світлі міфопоетики

Така стійкість міфологічних алюзій і їх значення в архітектурній естетиці обумовили друге методологічне питання: наскільки вони підтверджені в науці і в чому полягає актуальна сутність міфологічних відгуків в архітектурі?

2. Установлено, що в науці переважає точка зору, що міфологія має позачасовий характер, бо вона, як засіб мислення, може бути найважливішим засобом безпосереднього контакту між людьми. Апеляція до міфології вважається актуальною, бо сучасні суспільства і групи людей включені до «широкої системи, що сама по собі страждає від вітсутності контактів». Але, оскільки безпосередні відношення між людьми грунтуються на традиційних контактах, виникає розрив між громадською системою та особистими відношеннями. Архітектура, як громадське явище, стала жертвою такого розриву; про цю небезпеку багато писали, власне, щодо застосування до архітектури.

Вчені розкрили і те загальне, що звўязує архаїчне і сучасне мислення, зўєднані міфологією. Будь-яке з них на чуттєвому рівні представляє безсвідому розумову діяльність, що грунтується на символізації явищ. Психологічні комплекси підсвідомості - це індивідуальні міфи, які не відрізняються по суті від міфів, запозичених з колективної традиції. І ті, і інші грунтуються на архетипах, що передаються з роду в рід.

3. Уточнені, в межах теми, поняття і сутність міфопоетики як художнього аспекта міфології. Міфопоетичні уявлення спираються на художнє розуміння світу-Космоса. Світ сприймається як особистий образ, людина ототожнює себе з ним або з тим фрагментом, що замінює його. Таке міфопоетичне «самоототожнення» близьке «співчуттю», за Арістотелем, «співпереживанню», за Л. С. Виготським, тобто відчуттями, що обумовлюють катарсис - головний критерій мистецтва. Воно відноситься в рівній мірі до архітектурної композиції.

Установлено, що міфопоетичні уявлення найвагоміше втілюються в архітектуру, в силу її матеріальної основи. По-перше, тому, що «архітектура сприймається в русі», по Корбюзьє, а рух - основа міфопоетичної «путі» - однієї з найзначніших міфологем; по-друге, через ландшафтну основу - архітектура безпосередньо «вживається» в природу; по-третє, тому, що архітектура - мистецтво організації просторів, а «простір дає умови реалізації і актуалізації [міфопоетичних] начал». У цьому - специфіка архітектури.

4. Установлено ряд складових просторової моделі світу - міфопоетичного УНІВЕРСУМА. Вони виражають композиційну ЦІЛІСНІСТЬ у художній творчості в цілому і в архітектурі як у феномені, що синтезує різні види мистецтва. Це основні міфопоетичні складові - міфологеми - які інтерпретують опозицію «життя-смерть» у просторовій формі опозицією «Космос-Хаос». Акцентовано як важливе для архітектури диференційованість Космоса та недиференційованість Хаоса.

Хаос як поглинаюче і народжуюче начало представлено:

а) темрявою (темні, глибокі простори міських та монастирських брам - в Києво-Печерській Лаврі, Тракайському замку, Бернардинському монастирі у Львові, портали Держпрому у Харкові; новела М. Коцюбинського «Intermezzo», фільм А. А. Тарковського «Дзеркало») ;

б) світовими водами (водні простори, що відкриваються з афінського Акрополя, від меморіала в Ульяновську, від будівлі Конгресу в центрі Бразиліа; поезія Лесі Українки «Pontos Axeinos», оперний цикл Р. Вагнера «Кільце нібелунга», фільм О. П. Довженка «Земля»).

Космос представлено урівноваженою статичною «скульптурою»:

а) Світовою горою або Світовим деревом (природні і архітектурні домінанти в Афінах, Давньому Києві, Тракаї, Алупці; повість О. Кобилянської «У неділю рано зілля копала», фільм О. П. Довженка «Поема про море») ;

б) колом (кулею) (Перинське святилище під Новгородом, Пантеон у Римі, площа Дзержинського та висотне «намисто» у Харкові; «Реквієм» А. Г. Шнітке, фільм Б. Бертолуччі «Конформіст»).

5. Установлено, що опозиції «життя-смерть» та «Космос-Хаос» виражаються переважно просторово-світловою мовою:

а) опозицією «верх-низ», що співвідноситься з опозицією «світло-темрява», де з «верхом» асоціюються світлий широкий, а з «низом» - темний, зтиснутий простір (афінський Акрополь, Києво-Печерська Лавра, Бразиліа, Фестивальна площа в Осаці; оповідання І. Франка «На роботі», фільм Ф. Копполи «Апокаліпсис сьогодні», роман Э. Хемінгуея «Острови в океані») ;

б) опозицією «центр-периферія», де центр:

-є крапкою відліку, від якої «розгортається» світ (Акрополь, Афіни, Аттіка, площа Дзержинського і висотне «намисто» у Харкові; опера Р. Вагнера «Валькірія», новела М. Коцюбинського «У грішний світ») ;

-характеризуеться амбівалентністю і «перевернутістю»: поєднанням світла і темряви у максимально контрастній формі та «божественного» і «людського» масштабів (собор Санта Марія дель Фьоре у Флоренції, Успенський собор Києво-Печерської Лаври, урядовий центр Чандігарха; оповідання І. Франка «Ріпник», фільм Ф. Копполи «Апокаліпсис сьогодні») ;

в) сакралізациею часу у центрі-середині, що є ідентичним переводу реального часу у час художній (афінский Акрополь, урядові центри Чандігарха і Бразиліа; оповідання І. Франкі «На роботі», фільм А. А. Тарковського «Дзеркало»,) ;

д) ідеальністю, загадковостю, цінністною наповненністю центра-середини; ідеальне, що зўявляється на мить серед прозаїчної буденності, викликає відчуття «нестачі», а воно спонукає героя до дії (Акрополь, Афіни, Аттика, Бернардинський монастыр у Львові, комплекс Держпрома в Харкові, повість О. Кобылянської «У неділю рано зілля копала», фільм А. А. Тарковського «Сталкер») ;

д) подоланням «порогів» на «тяжкій путі» до поповнення «нестачі» (собор Санта Марія дель Фьоре у Флоренції, Бернардинський монастыр у Львові, меморіал в Ульяновську; оповідання І. Франка «Ріпник», Шоста симфонія П. І. Чайковського, фільм Ф. Копполи «Апокаліпсис сьогодні»).

6. Установлено, що просторово-світлова мова найбільш повно матеріалізується в архітектурі:

а) в космізації архітектурних просторів.

В архітектурі більше ніж в інших видах мистецтва проявляються властивості космізованого простору, суворо диференційованого, упорядкованого, зі структурою, що ясно читається. Такі якості важливі і з утілітарної, і з естетичної точок зору. В першому випадку диференційованість і упорядкованість повўязані з різними видами діяльності. У другому - із залежністю естетичної оцінки від різних відношень людини до середовища і відповідності кожного простору різним видам діяльності;

б) в медіаторах-домінантах як засобі поєднання диференційованого просторового середовища.

Космізоване міське середовище, в тому числі - окремі архітектурні ансамблі - зўєднує система медіаторів-домінант. Вони на рівні архетипів моделюють у свідомості людини Космос і передають його правопорядок на землю. Ієрархічна структура медіативної системи розповсюджується від великих регіонів до окремих будівель. Домінанта-медіатор на кожному рівні - це найбільш важливий просторовий та емоційно насичений вузол, що концентрує різні види діяльності. Він обўєднує внутрішні і зовнішні простори - «мікрокосм» і «макрокосм»: це важливіший аспект космізації.

Так, структура афінського ареала в цілому, як і кожного його фрагмента, дають архітектурну інтерпретацію космізації. У західній частині ландшафта Аттики панують три височини - три «Світові гори»: Акропольська скеля в Афінах, пагорб зі святилищем Деметри в Елевсині і скеля на мисі Суній з храмом Посейдона. Вони домінують у зовнішніх панорамах, а від них розкриваються морські панорами, одну з яких описав Корбюзьє. Ці візуальні розкриття, на відміну від інших видів мистецтва, відбувались при реальному русі людей, який в першу чергу обумовлено функціональними цілями. В межах поліса і самий рух, і пагорби-»Світові гори» починали роздроблюватися на фрагменти. Візуально проявлялись три пагорби, що оточували Акрополь дугою зі сходу і півдня: Лікабетас, Эрдет та Музейон. Ідея «Світової гори» заявлена в Аттиці в цілому, розповсюджувалась, таким чином, на поліс. На підході до Акрополя людину зустрічали нові «Світові гори» - пагорби Пнікс, Німф і Арея. Ця медіативна система доходила до верхньої площадки Акрополя, де домінантами ставали три статуї Афіни: Афіна Промахос, Афіна Партенос і Афіна Поліада.

Принципово аналогічна медіативна система складається і в Харкові. Структура харківського ландшафту і напрямки шляхів руху відіграють у ній головну роль. З головних підўїздів розкриваються кілька холмів. Наприклад, при вўїзді з півночі відкривається Холодна та Лиса гори і Олексіївське плато, а в глибині височить Нагорне плато з комплексом площі Дзержинського і центральними соборами. Після спорудження висотного «намиста», коли кожна його ланка вінчатиме верхівку пагорба, проявиться та ж закономірність, що і в Афінскому ареалі. Висотний комплекс - співчлен «намиста» - постане фрагментом першого плану перед могутнім комплексом площі Дзержинського, що розкривається у глибині. В той же час кожний співчлен «намиста» виконуватиме медіативні функції в межах свого району і кристалізуватиме місцеві домінанти.

Так реалізується медіативна система, де кожна домінанта на рівні архетипу сприймається як міфопоетичний «поріг». Він - сповнене драматичної насиченості місце зіткнення Космоса з Хаосом, місце поглинання (загибелі) і народження.

Невипадково кульмінаційна панорама в Афінах «палаючо (го) мор (я) та похмури (х) гір, в які ось-ось вріжеться сонячний диск» розкривалась за статуєю Афіни Промахос - заключною домінантою-»порогом», а йому передували інші «пороги», що розкривались в процесі руху елевсинських процесій. Таку ж роль відігравав Держпром на площі Дзержинського в Харкові, і так же розкривалася «західна панорама» при підході до нього з площі;

в) у співвіднесенні протилежностей у центрах-домінантах (у «перевернутості», як властивості свята).

Специфічна якість архітектури - її реальність, матеріальність, роблять особливо відчутним цю міфопоетичну якість. Архітектурна композиція втілює її не менш яскраво, ніж музика, яку О. Ф. Лосєв вважає найбільш емоційним мистецтвом; найбільш емоційним тому, що в ній динамічно співвідносяться протилежні начала - іде процес «становлення». Ця філософська категорія виражається в міфології, як він вважає, в постійних повтореннях трійці: «постання-виникнення-зникнення». Ці повторення набагато сильніше реалізуються в архітектурі, де людина в процесі своєї діяльності переходить з одного простору до іншого; із стиснутого до просторого, із затіненого до ясного і, в решті решт, з періферії до центра. Про такі переходи писав Корбюзьє у своєму панегірику руху в архітектурі.

Ці протилежні начала найбільш яскраво співвідносяться в архітектурних центрах-домінантах, створюючи відчуття свята, що протиставлене будням; тобто того, що відрізняє «центр» від «периферії». Тут стикаються «небесне» - «божественне» і людське, особисте. Медіативні функції в цих зіткненнях виконують кордонний, «лімінарний» простір, який масштабний людині і, в той же час, розкривається на світ. Воно входить у склад центра і стикає його простір з простором глобальним, зовнішнім.

Такі вичленені простори формувались, наприклад, в Афінах на верхній площадці Акрополя: біля темного північного портика Эрехтейона, звідки відкривались Елевсін і море; між вівтарем Афіни і портиком Кор, звідки відкривалось море через статую Афіни-Промахос. З «лімінарного» простору в Києво-Печерській Лаврі над нижньою брамою розкривався Дніпро на

7. Установлено, що міфопоетичні складові відношень людини і світу виконують функції МЕТАМОВИ, яка дозволяє архітектурі синтезувати різні види мистецтв. Її синтезуюча роль обумовлена архетипічністю бачення світу в архітектурній формі - в просторово-тектонічних образах. Універсум-світ-Космос уявляється на рівні архетипа певною спорудою з вираженою тектонікою і внутрішнім диференційованим простором, що протиставлений зовнішньому, чужому, ворожому - недиференційованому «Хаосу». Така структура в найбільшій мірі властива архітектурі.

8. Таким чином, архітектура в найбільшій мірі підтверджує стійкий характер міфологічного мислення і відображує метафори, властиві міфопоетиці, незалежно від епох і географічних умов. І ЦІЛІСНІСТЬ - критерій архітектурної композиції - може бути повноцінно прийнята людиною лише за умови «зпрацьовування» тих архетипів, які в ньому одвічно закладені і які дозволяють людині «самоототожнити» себе з міфопоетичним УНІВЕРСУМОМ, свій «мікрокосм» - з «макрокосмом».

Поняття УНІВЕРСУМА конкретизується в архітектурі завдяки систематизації міфологем, пояснюючих УНІВЕРСУМ і виконуючих функції метамови в архітектурно-художній творчості.

З ТЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОПУБЛІКОВАНО ТАКІ ПРАЦІ АВТОРА:

1. Архитектурная композиция в свете мифопоэтики: Монографія - Харьков: РИП «Оригинал», 1999. - 637 с.

2. Архетипы как фактор формообразования в архитектуре. - К. : НИИТИАГ, 1999. - 24 с.

3. Архитектура как выражение универсума в теориях Витрувия и Альберти. - К. : НИИТИАГ, 1999. - 35 с.

4. Мифопоэтическая модель мира в современной архитектурной науке. - К. : НИИТИАГ, 1999. - 40 с.

5. Архитектурная композиция как система «среда-человек». - К. : НИИТИАГ, 1999. - 72 с. Співавтор В. Л. Антонов.

6. Железные дороги как визуальная и образная основа композиции города. -Харьков: НИИТИАГ, 1999. - 24 с.

7. Мифопоэтика и актуальность в формировании города. - К. : НИИТИАГ, 1999. - 24 с.

8. Фактор природы в архитектуре /Підвищення ефективності і надійності систем міського господарства. К. : ІСДО, 1994. - С. 73-76.

9. Проблемы функциональной и художественно-образной целостности современного города /Коммунальное хозяйство городов, № 4. К. : Техніка, 1995. - С. 55-56.

10. Проблемы движения в условиях современного города /Коммунальное хозяйство городов, № 5. К. : Техніка, 1996. - С. 62-63.

11. Мифопоэтика в художественной культуре современного города /Наука і соціальні проблеми суспільства. Вісник Харківського держ. університету, № 414, Харкiв. : 1998. - С. 249-251.

12. Архитектурная композиция в свете мифопоэтики / Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті, № 4-5, Харкiв: ХХПІ, 1998. - С. 7-8.

13. Архитектурно-пространственные аспекты композиции / Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті, № 4-5, Харкiв: ХХПІ, 1998. - С. 9-10.

14. Собор Санта-Мария дель Фьоре во Флоренции - модель мифопоэтического космоса / Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті, № 6, Харкiв: ХХПІ, 1998. - С. 14-15.

15. Анализ ансамбля Бернардинского монастыря во Львове. Мифологемы-архетипы в архитектурной композици. /Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті, № 6, Харкiв: ХХПІ, 1998. - С. 12-13.

16. Движение и ландшафт как материальная основа архитектурной целостности городской среды /Коммунальное хозяйство городов, № 19, К. : Техника, 1999. - С. 21-24.

17. Мифопоэтика А. Н. Бекетова. К вопросу метаязыка. /Науковий вісник. Будівництво. Вип. 6. - Харкiв: ХДТУБА, ХОТВ АБУ, 1999. - С. 177-180.

18. Мифопоэтика и актуальность в формировании города. Тези доповіді. Міжнародна конференція: Архітектура як відображення ідеології. Львів-Відень: Львів, 1996. - С. 68.

19. Мифологема «круг» в архитектуре. Тези доповіді. XXVIII науково-технічна конференція викладачів, аспірантів та співробітників ХДАМГ: Будівництво та екологія. Харкiв: 1996. Співавтор - І. А. Шарапов. - С. 70-71.

20. Два аспекта дискретности. Эрехтейон. Тези доповіді. XXVIII науково-технічна конференція викладачів, аспірантів та співробітників ХДАМГ: Будівництво, архітектура та екологія. Харкiв: 1998. Співавтор - Ю. В. Чепелюк. - С. 68-70.

Анотація

Шубович С. О. Архітектурна композиція в світлі міфопоетики. - Монографія.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора архітектури за спеціальністю 18. 00. 01 - Теорія архітектури, реставрація памўяток архітектури. - Харківський державний технічний університет будівництва і архітектури, Харків, 1999.

Архитектурна композиція розглянута крізь призму архетипів людини, найбільш ясно відбитих у міфології та міфопоетиці. Відповідно, розкрита їхня роль в художній творчості і в творчості архітектурній як синтезуючій різні види мистецтва. Просторова основа архітектурної композиції співвіднесена з просторовою моделлю світу, з міфологічним універсумом, що дозволило розкрити нові грані в естетичній цілісності архітектури.

Ключові слова: Архітектурна композиція, порівняльний аналіз, комплекс, рух, простір, просторова міфопоетична модель світу, Універсум, архетипи, міфопоетика, метаязик.

Summary

Shubovich S. O. Architectural composition in the light of mytopoetics. - Monograph.

Thesis for the degree of Doctor of architecture on specialty 18. 00. 01 - Theory of architecture, restoration of architectural monuments. - Kharkov State Technical University for construction and architecture, Kharkov, 1999.

The architectural composition is considered in the light of the archetypes of the man, which are reflected in mythology and mythopoetics most clearly. Accordingly their role in the art creative work and architectural creative work, which units various kinds of art, has been revealed. The space basis of the architectural composition is correlated with the space model of the world, mythological universum, and this permitted to reveal new sides in the aesthetic integrity of architecture.

Key words: Architectural composition, comparative analysis, complex, movement, space, space mytopoetical model of the world, universum, archetypes, mythopoetics, metalanguage.

Аннотация

Шубович С. А. Архитектурная композиция в свете мифопоэтики. - Монография.

Диссертация на соискание ученой степени доктора архитектуры по специальности 18. 00. 01 - Теория архитектуры, реставрация памятников архитектуры. - Харковский государственный технический университет строительства и архитектуры, Харьков, 1999.

Архитектурная композиция рассмотрена сквозь призму архетипов человека, наиболее ясно отраженных в мифологии и мифопоэтике. Соответственно, раскрыта их роль в художественном творчестве и в творчестве архитектурном как синтезирующем различные виды искусства. Пространственная основа архитектурной композиции соотнесена с пространственной моделью мира, с мифологическим Универсумом, что позволило раскрыть новые грани в эстетической целостности архитектуры.

Для архитектурной интерпретации Универсума проведен сопоставительный анализ:

-современных концепций мифологии и мифопоэтики (для выявления категорий, адекватных архитектуре) ;

-искусствоведческих концепций и произведений искусства (для выявления универсальных принципов формообразования, которые распространяются на архитектуру) ;

-архитектурных концепций и произведений архитектуры, в которых принципы художественного формообразования и их мифопоэтические основы проявляются в специфической для архитектуры форме.

В качестве объектов исследования выступают, во-первых, теоретические концепции и, во-вторых, произведения искусства и архитектуры с конечным выходом на архитектурную композицию разных исторических периодов: Древнего мира (Кносса и Микен), античности (Греции, Рима), средневековья (Киева, Львова, Чернигова, Эрфурта, Тракая), итальянского Возрождения (Флоренции, Виченцы), Нового времени (Харькова, Чандигарха, Осака, Ульяновска, Бразилиа, Пампульи, Каноа, Алупки) и др. Выбор объектов предопределен их созданием в разное время, в разных географических и социальных условиях, что позволяет выявить универсальные закономерности их мифопоэтических основ.

В результате установлено, что архитектура в наибольшей степени подтверждает устойчивый характер мифологического мышления и отражает метафоры, свойственные мифопоэтике, независимо от эпох и географических условий. И ЦЕЛОСТНОСТЬ - критерий архитектурной композиции - может быть полноценно воспринята человеком лишь при срабатывании тех архетипов, которые в нем изначально заложены и которые позволяют человеку «самоотождествить» себя с мифопоэтическим УНИВЕРСУМОМ, свой «микрокосм» с «макрокосмом».

Понятие УНИВЕРСУМА конкретизируется в архитектуре благодаря систематизации мифологем, объясняющих УНИВЕРСУМ. Они выполняют функции метаязыка в архитектурно-художественном творчестве.

Научная новизна исследования заключается в следующем:

а) Архитектурная композиция рассмотрена как синтезирующая все виды искусств, с учетом архетипической природы человека и его мифопоэтических представлений о мире.

б) В основу взят сопоставительный анализ, во-первых, концепций и конкретных произведений, во-вторых, разных видов искусства и архитектуры и, в-третьих, произведений разных эпох.

в) В определенной степени раскрыт метаязык, однозначный для искусства и архитектуры, который отражает мифопоэтическую основу восприятия человека. Он может рассматриваться как средство выражения мифопоэтического Универсума - архетипических аспектов эстетической целостности.

Результаты исследования могут быть использованы при подготовке будущих зодчих в системе высшего образования: в лекционных курсах, в учебных программах, учебных пособиях и методических указаниях, при формировании градостроительных композиций и в исследованиях НИИ архитектурного профиля.

Результаты исследования апробированы на международных, республиканских и вузовских научных конференциях.

Ключевые слова: Архитектурная композиция, сопоставительный анализ, комплекс, движение, пространство, пространственная мифопоэтическая медель мира, Универсум, архетипы, мифопоэтика, метаязык.

Размещено на Allbest.ru