Стильові риси архітектури провінційного католицького барокового храму (на прикладі костьолів Київщини і Волині)

Ускладнення об'єму тринавних костьолів даного типу простежується аналогічно однонавним. Структура фасаду має інваріантність: “фронтонного типу”, однобаштовий, двобаштовий. Силует, структурний склад, образність фасадів синонімічні середньовічним, лише окремі приклади створюють подобу ренесансним і ранньобароковим. Архітектурні деталі відображають етапність привнесення на провінційні обшири стильової ідеї, загалом деталіровка посідає незначне місце в художньому вирішенні, може бути взагалі відсутня. Форми склепінь і арок, завершень отворів мали неоготичні риси. У пізні періоди наслідуючи досвід контреформаційного ченецтва, на зміну лакончним, лапідарним об'ємам приходить насиченість фасаду бароковою пластикою. Але приклади “відставання” в розвитку декоративних форм трапляються і тоді.

У дисертації наведено схему розвитку планувальної та об'ємної структури храмів контрреформаційних орденів та аналіз пропорцій. Композиція фасаду є 3-7 ярусною, 2-3 дільною; між баштами і фронтонною центральною частиною утримується рівновага. Прикметно, що протягом І-ІV періодів завершення башт в “єзуїтському” варіанті - купол або баня, тоді як в “домініканському” - високий шатровий дах. Загальні пропорції фасаду є устрімленими до квадрата (1:1,2; 1:1,5), тоді як в староорденських фасадних композиціях вираженим є вертикалізм (відношеня 1:2, 1:3). Трансформація декору у “єзуїтській” традиції відбувався відповідно загальноєвропейській періодизації становлення бароко. Використовуються великий та малий ордер, розкріпування, скульптурно-декоративні елементи, плафонний розпис.

Об'ємно-просторове рішення дерев'яних костьолiв розглянуто побіжно, оскільки іконографічно відомі лише розрізнені фрагменти декількох об'єктів останнього з визначених періодів. Вони були створені під впливом тогочасного дерев'яного великопольського та місцевого кам'яного католицького зодчества, але не зазнавали впливу місцевого православного дерев'яного народного храмобудування.

Розділ 3. Особливості провінційного католицького барокового храмобудування. В трьох підрозділах висвітлюється досвід позаукраїнського католицького провінційного європейського храмобудування (1), досвід українського бароко в його дуалізмі - бароко православного українського і католицького європейського (2), досвід католицького барокового храмобудування в досліджуваному регіоні як досвіду східнопровінційного європейського (3).

Період бароко є епохою формування етнічно-національних груп і відповідних їм держав у Європі, часом релігійного стильового розколу. Стиль бароко фіксується в регіонах католицького віросповідання. Відтак в дисертації охарактеризовано архітектурні храмобудівні школи доби в таких регіональних центрах католицтва, як Франція, Іспанія, Португалія, Фландрія, Австрія, Угорщина, Чехія, Словаччина, Германія, Польща, Литва. В кожній з провінційних шкіл ми спостерігаємо присутність стилістично-уніфікаторської єзуїтської манери та симбіоз її з місцевими традиційними та новобароковими формами. В окремих випадках (Голландія, Іспанія) відбувається зворотнє: корекції зазнає єзуїтська модель. В регіонах, де були присутні іновірні релігії, католицька архітектура ставала “стилістично консервативнішою”, імітуючи в розплануванні, об'ємній структурі взірці попередніх “питомно-католицьких” стилів в їх місцевому прочитанні. При тому зовнішній декоративний стрій був контрреформаційно-бароковим, також засвідчуючи належність католицькій парадигмі. Приклади застосування в католицькому храмобудуванні архітектурних елементів іновірної традиції (напр., мусульманської в Іспанії) є надзвичайно рідкісними і для європейських обширів непоказовими.

Приєднання України до іновірної Польщі обумовило дуалізм культурно-стильового, мистецького розвитку: форми, привнесені Польщою, були вираженням суто європейського контрреформаційного світобачення, стильові ж форми, якими виражав себе український народ, постали як антитеза їм. Аналогічно в інших православних регіонах, підкорених в часі бароко католицькими країнами - в Румунії, Білорусії - на тлі місцевого національного православного мистецтва постали приклади інокультурного стилю. Кількість пам'яток католицького бароко порівняно до пам'яток національного православного складає досить малий відсоток, проте ці одиничні пам'ятки були створювані за власною логікою, без врахування місцевих храмобудівних традицій. Відтак форми, проектовані на замовлення і кошти польських католицьких можновладців, проектовані польськими зодчими за взірцями європейської барокової стилістики, створювані для нечисленних прихожан-поляків, ставали прецедентами колоніальної архітектури, штучним перенесенням в інокультурний контекст форм чужих, “безпідставних” для місцевої культури. У той час, як розвиток католицького бароко мав п'ять періодів, протягом яких зберігались напрямки ”єзуїтського” та “домініканського” бароко, українське православне національне бароко витримує три стадії розвитку і є презентованим напрямками гетьманського, старшинського, козацького, монастирського, народного.

Містобудівні та ансамблеві принципи українського та католицького барокового храмобудування є відмінними. Храми православні зазвичай розміщували з урахуванням природного середовища, рельєфу, якому українська архітектура завжди підкорялась і тим підкреслювала його мальовничість. Православний храм, його дзвіницю було видно з усіх куточків парафії; на відміну від католицького, храм мав демократичну рівнозначність фасадів, був справді народним. Центричність і пірамідальність об'ємної композиції правдиво відображали просторовість інтер'єру. Як і католицькі, православні храми розміщувались переважно на площі, мали аналогічні за функцією прихрамові будови, але відмінне їх розміщення: характерним для католицтва є блокування споруд, в православній традиції храм віднесено вглиб ділянки, об'єми (дзвіниця) постають окремо.

В досліджуваному регіоні переважає тричасне розпланування дерев'яних православних храмів; храми Волині переважно одноверхі, на Житомирщині і Київщині - триверхі. На Житомирщині, Вінниччині, Київщині поширення набули і п'ятидільні хрестові одно-п'ятиверхі храми. Кам'яне українське храмобудування розвивається на засадах дерев'яного: втілює схеми п'ятидільних хрестових центричних одно-п'ятиверхих храмів, тетраконх. Тридільні православні храми є відмінними від тридільних католицьких. В католицькому варіанті притвор завжди має незрівнянно менше значення, аніж наос та хор, останні два є виражено поздовжніми, композиція не є центричною. В українському православному варіанті всі чарунки центричні (квадратні) та рівнозначні. На відміну від католицької традиції об'єм наоса стає баштовим, а в інтер'єрі складна система перекриття з заломами на четвериках і восьмериках (замість повздовжньої шереги склепінь в католицькому варіанті) створює не тунельно-печерне просторове враження, але імітує суцільність куполу, весь центральний простір устрімлений горі.

Храми гетьманські синтезували традиції давньоруського князівського храмоустрою з сучасним народним українським православним та європейським католицьким: шестистовпні базиліки з “католицьким” двобаштовим фасадом з елементами європейського барокового декору, але з трьома, за давньоруською традицією, аписидами, вираженим середхрестям, православною 3-5 купольністю. На відміну від католицького (єзуїтського) бароко, де ордер зберігає класичні тектонічні риси і пропорції і жоден з елементів ордерної системи не є втраченим, в українському православному бароко використовуються саме елементи ордеру, причому таких видозмінених форм і пропорцій, що вони стають дійсним втіленням естетики українського барокового орнаменту. Як зазначалось, форми католицького бароко на Україні не зазнали впливу місцевих традицій. Єдина обставина, що суттєво вплинула на розвиток католицького барокового храмобудування регіону - це окраїнність, географічна провінційність, що спричинила появу “малих” стильових форм. Натомість деякий вплив католицького храмобудування на розвиток православного помітний: це, з одного боку, обумовлення певних принципів, які не могли бути використані і табувались місцевою традицією, з іншого - певні елементи були прийняті до переосмислення, а головне - сама естетика бароко, форми багаті, мистецькі, динамічні, - справили значний вплив на становлення стильового чуття краси.

Провінційна інтерпретація стильових засад барокового католицького храмобудування у досліджуваному регіоні відбулась як до часу незалежний розвиток контрреформаційних (в т.ч. храмобудівних) концепцій двох діалектичних сил католицтва - орденів нової і старої формації, їх лідерів, єзуїтів та домінікан, що мали антагонічні устрімлення в рамках контрреформації відродити “локальну” християнську культуру Європи, апелюючи до досвіду середньовіччя, позбутись “компрометуючих”, критикованих реформантами нашарувань (ренесансних в тому числі), і альтернативне намагання, відкоригувавши, включити в канон ці “зовнішні” явища. Перемогла, як суто католицька, друга тенденція. Єзуїтів вважаємо продовжувачами ренесансно-класичних уподобань. Жебруюче ж чернецтво від ХV-ХVІ ст. переносить свою місіонерську діяльність з обширів центральної Європи у доти “неопрацьовані” східні провінції, де домінікани і втілюють свою архітектурну програму. Розглянутий досвід католицького храмобудування на Київщині та Волині засвідчує в розпланувальній структурі, об'ємно-просторовій композиції, стилістиці деталей та декору дуалізм храмобудівних концепцій: ордени старої формації та біле духовенство споруджують храми неосередньовічної місцевої традиції, в той час, як в храмобудуванні орденів нової формації презентуються щонайсучасніші стильові взірці бароко в його по-римському єзуїтському прочитанні.

ВИСНОВКИ

1. Католицьке барокове храмобудування у досліджуваному регіоні мало виражений характер колоніальної архітектури, яка постала на засадах специфічно-католицької традиції, виражала питомо контрреформаційну європейську світоглядну проблематику; місцеві культурні архітектурні, будівничі традиції цілковито ігнорувались.

2. Католицьке барокове храмобудування в досліджуваному регіоні мало характер провінційної регіональної архітектури порівняно до європейських католицьких обширів. Стильові форми засвідчують не творчий розвиток, а епігонічне перенесення взірців римської та польської архітектури. Кількісне переважання прецедентів “скромної” архітектури та обов'язковість протягом 1-4періодів оборонної функції (що на той час для європейського загалу було не актуальним) вказують на провінційність буття католицької спільноти.

3. Вважаємо специфікою католицької архітектури те, що діоцезальне храмобудування є основою регіональності, в його формах консервативно утримуються місцеві традиції на відміну від храмобудування орденського, де кожен орден утверджує на всеєвропейських обширах власну специфічну храмобудівну модель. Це знаходимо актуальним і для досліджуваного регіону в часі бароко. Проте відсутність в регіоні добарокової місцевої традиції (одиничні побудови ХІІІ-ХVІ ст. не створюють місцеву школу) спричинила в діоцезальному храмобудуванні звернення до традицій орденської архітектури: при спорудженні визначних об'єктів - до новоорденської, при спорудженні приходських костьолів - до староорденської.

4. Формування провінційного барокового храму у досліджуваному регіоні відбувалось як дуалістичний розвиток, а зрештою діалектичний синтез стильових типів храму по-середньовічного староорденського та новочасового єзуїтсько-барокового. В розпланувальній структурі, об'ємному та просторовому вирішенні, композиції фасаду, стилістиці деталей ми можемо прослідкувати збереження традицій в межах вказаних напрямків та певну антагоністичність між цими напрямками за періодами. Храми новоорденські є авторськими величними мистецькими побудовами, наслідують сучасну їм європейську барокову архітектуру. Староорденські храми анонімні, спрощеної архітектури, неоготицької стилістики.

5. Періодизація стильового розвитку католицького храмобудування в регіоні постає відповідною місцевим воєнно-політичним обставинам. П'ять періодів відокремлюють повстання та війни, що зупиняли храмобудівні процеси, змінювали когорту фундаторів, зодчих, орденів, зумовлювали реконструкцію та будівництво відповідні новому етапу стилестановлення.

6. Католицька барокова архітектура була викликана до життя суто католицькою світоглядною проблематикою, не актуальною для православної України, що спричинило в регіоні дуалізм стильового розвитку: на одній території одночасно постали пам'ятки різного стилю.

7. Вказаний дуалізм: слід закріпити і термінологічно: в історико-теоретичних архітектурознавчих працях вводити уточнення терміна “українське бароко”, зазначати, який саме стильовий прецедент викликає увагу науковця - “українське національне православне бароко” чи “католицьке бароко на Україні”.

СПИСОК АВТОРСЬКИХ ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Горбик О.О. Архітектура у літургійному контексті. Католицький бароковий канон // Теорія та історія архітектури і містобудівництва: Зб. наук. пр. - Вип.3. - К.: НДІТІАМ, 1998. - С. 92-97.

Горбик О.О. Київська і Луцька Діоцезії - католицька барокова архітектура на Україні. // Регіональні проблеми архітектури: Зб.наук. пр. - Одеса: ОГАСА , 1999. - С. 124-126

Горбик О.О. Київський домініканський костьол ХVІІ ст. Пошук аутентичності. // Сучасні проблеми архітектури і містобудівництва: Зб. наук.-техн. пр. - Вип.6.- К: КНУБА, 1999. - С. 26-30.

Горбик О.О. Роль чернечих орденів в формуванні стильових типів католицьких храмів: романська доба // Сучасні проблеми архітектури і містобудівництва: Зб. наук.-техн. пр.- Вип. 8. - К: КНУБА, 2000. - С.139-150

Горбик О.О. Становлення католицького барокового провінційного храму: принцип діоцезальної та орденської специфіки // Українська академія мистецтва: Зб. наук. пр.- Вип. 7.- К: Тов.“ДІА”, 2000. - С.175-181

Горбик О.О. Стильові типи католицького чернецтва та традиції європейського храмобудування: готицька доба

// Сучасні проблеми архітектури і містобудівництва: Зб. наук.-техн. пр.- Вип. 9. - К: КНУБА, 2000. - С. 15-21

7. Горбик О.О. Католицьке храмобудування у Києві давньоруської доби: до питання про ймовірність існування костьолу та його архітектурну стилістику // Архітектурна спадщина України. - Вип. 5. / За ред. В. Тимофієнка. - К.: НДІТІАМ, ГОЛОВКИЇВАРХІТЕКТУРА, 2002 - С.313-319.

Горбик О.О. Римсько-католицька церква в історії Києва: архітектурно-фактологічний факультатив // Київська старовина, 1999. - Вип.6. - К., 1999. - С. 42-49.

Горбик Е.А. Творчество как мистерия: игровое межбытие архитектуры в католическом барочном храме // Творчість як спосіб буття дійсного гуманізму: Матеріали 5 міжнар. наук.-пр. конференції.- Кн.2. - К.: КПІ, 1999. - С. 25-28

АНОТАЦІЯ

Горбик Олена Олександрівна. Стильові риси архітектури провінційного католицького барокового храму (на прикладі костьолів Київщини і Волині). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.01 - теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури. - Київський національний університет будівництва та архітектури. - Київ, 2003.

У дисертації розглянуто формування католицького провінційного барокового храму, визначено, що на теренах європейської католицької ойкумени в к.ХVІ-ХVІІІ ст. його становлення відбувалось залежно від діоцезально-регіональних та орденських пан-європейських традицій. На Україні присутніми були два варіанти бароко: колоніального католицько-європейського та національного українського православного, що мали відмінну періодизацію та незалежні напрямки розвитку. На Київщині і Волині формування католицького барокового храму являє синтез неоготичних та по-ренесансних барокових тенденцій. Провідником перших виступали ордени старої формації та біле духовенство, провідником других - новоорденські формації, єзуїти. Як перші, так і другі виробили специфічні стильові храмові структури, розвиток яких простежується за періодами.

Ключові слова: літургійний контекст архітектури, традиції європейського храмобудування, орденські традиції, римська школа, Київська діоцезія, Луцько-Житомирська діоцезія, католицтво на Україні, діоцезальне храмобудування, староорденський, новоорденський тип храму, православне українське бароко, колоніальне провінційне католицьке європейське бароко.

АННОТАЦИЯ

Горбик Елена Александровна. Стилевые черты архитектуры провинциального католического барочного храма (на примере костёлов Киевщины и Волыни). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата архитектуры по специальности 18.00.01 - Теория архитектуры, реставрация памятников архитектуры. - Киевский национальный университет строительства и архитектуры. - Киев, 2003. В диссертации рассмотрено формирование католического провинциального барочного храма в Луцко-Житомирской диоцезии. Тема является актуальной из-за низкой степени исследованности. Имеющийся материал целостно не изучался. Вопрос: почему в рассматриваемый период на исследуемой территории возникли именно такие формы храма, в чем их отличие от современных им прецедентов католического мира и от православного местного храмостроительства, на сегодня не ставился. Установлено, что на землях католической ойкумены в к.ХVІ-ХVІІІ вв. становление храмостороительной модели происходило в зависимости от диоцезально-региональных и орденских паневропейских традиций, которые стали формальным выражением конфликта средневековых и нововременных тенденций в контрреформационном мировоззрении.

Формирование Луцкой и Киевской диоцезий шло синхронно: только с нач. ХVІІ ст. тут начались процессы католицизации и строительства костелов. До этого единичные храмы не составили местной школы. В ХVІІ-ХVІІІ ст. на исследуемых территориях состоялся целостный цикл становления барокко. На Украине присутствовали два варианта барокко: колониального католического европейского и национального украинского православного, имевшие различную периодизацию и независимые направления развития, они выражали принципиально другую мировоззренческую проблематику. На Киевщине и Волыни формирование католического барочного храма являет синтез неоготических и пост-ренессансных барочных тенденций. Проводником первых выступили ордена старой формации и белое духовенство, вторых - новоорденские формации, иезуиты. Как первые, так и вторые, выработали специфические храмовые структуры, развитие которых прослеживается по периодам. Для “иезуитской” модели характерна ориентация на современный европейско-римский опыт, привлечение профессиональных орденских зодчих, просвещенных фундаторов; для “доминиканской” - ориентация на региональную польскую средневековую традицию, анонимное зодчество. Так, доминирующими стали две темы: городской храм богатых барочных форм и приходской “местечковый” костел. В работе указаны принципиальная структура планировки, основы пропорциональных соотношений, создано теоретическую модель формалистического усложнения плана, объёмного решения, композиции фасада для каждой группы, что позволяет создать систему их генетического развития.

Ключевые слова: католическое барокко, литургический контекст архитектуры, традиции европейского храмостроения, орденские традиции, римская школа, Киевская диоцезия, Луцко-Житомирская диоцезия, диоцезальное храмостроение, староорденский (“доминиканский”) тип храма, новоорденский (“иезуитский”) тип храма, православное украинское барокко, колониальное католическое барокко на Украине, провинциальное европейское барокко.

SUMMARY

Gorbyk Olena. Stylistic features of architecture of the provincial Catholic baroque temple (on an example of Roman-Catholic churches in Kyiv and Volhynia regions).

A candidate of architecture dissertation in Spieciality 18.00.01 - Theory of Architecture, Restoration of Architectural legency. Kyiv National University of Civil Engineering and Architecture. Kyiv. 2003.

Determined, that the standard of temple-building among catholic eicumenie in XVI - XVIII centures took place in depends on episcopacy-regional and order's main-European traditions. The style patterns of Roman baroque were interpreted in temple-building of the new-order's formation , that expressed conflict between medieval and modern tendencies in counter-reformation outlook. This phenomenjn touched Ukraine as well because in the ХVІІ th- ХVІІ th centuries the Catholic culture had the possibility to affirmed on the territories which formed the Cahtolic Kingdom of Poland for the first time. This time is characterized by unprecedent activity of Catholic church-building in Ukraine: in the regions of Kyiv and Volhynia 65% of churches from the common number of Catholic churches of the ХІІ-ХХth centuries refer to the period of baroque. This is about 200 churches, 35% of them are retained. There were two baroque variants in Ukraine like colonial Catholic-European and national Ukrainian-Orthodox which had different division into periods and independent ways of development The forming of Catholic baroque temple in Kyiv and Volhynia regions is a synthesis of Neogothic and post-Renaissance baroque tendencies. The Neogothic baroque tendencies were used by the orders of old formation and post-Renaissance baroque tendencies - by new order formations (jesuits). Both established specific temple style models and we can retrace its development by periods.

Key words: catholic baroque, liturgical context of architecture, traditions of the European temple-building, order's traditions, Roman school, Kyiv's episcopacy, Lutsk-Zhitomirskie episcopacy, Catholicism in Ukraine, episcopacy temple-building , old-order's (`'Dominican”) type of the temple, new-order's (`'jesuits”) type of the temple, colonial Catholic baroque in Ukraine, Ukrainian-Orthodox baroque, provincial European baroque.

Размещено на Allbest.ru