Розробка п'яти поверхової подвійної блок-секції на 30 квартир

де: Q_ел - вага елементу, що піднімається, т;

Q_ос - вага монтажної оснастки, т;

Q_гр - вага вантажозахватного пристрою, т .

Q_кр = 3,65 + 0,14 + 0,43 = 4,22 т

Висота підйому крюка визначається за формулою:

Монтаж стрічкових фундаментів.

Стрічкові фундаменти виконують з залізобетонних блоків. До початку монтажу блоків виконують розбивку осей фундаментів, яку починають з перенесення осей будинку на основу. Для цього на обнесенні натягують осеві шнури, за допомогою висків переносят крапки та перехрестя на дно котловану. Від цих крапок відміряють проектні розміри фундаменту. Пронівельовують дно котловану і, за даними нівелювання вирівнюють піщану підготовку на проектному рівні.

Монтаж блоків-подушок починають з укладання кутових блоків-подушок, які є маячними, а також проміжних маячних блоків на відстані близько 20м між ними в місцях примикання поперечних стін до поздовжніх. Проміжні блоки вкладаються послідовно від маячного кутового блоку до маячного проміжного. Монтаж ведуть за допомогою крану засобом „на весу". Блоки підіймають за чотири петлі стропом, який складається з чотирьох віток. Після укладання цього ряду блоків-подушок перевіряють правильність їх положення за допомогою теодоліта чи виска.

Після монтажу фундаментних блоків зрізають монтажні петлі, перевіряють горизонтальність поверхні блоків і шви між подушками заповнюють цементним розчином марки 400. На поверхні плит стрічкового фундаменту наносять проектне положення блоків стін техпідпілля.

3.1.4 Калькуляція трудових витрат та заробітної плати

Таблиця . Калькуляція трудових витрат та заробітної плати.

3.1.5 Техніко - економічні показники

Таблиця . Техніко - економічні показники

3.1.6 Розрахунок чисельного складу бригади

На будівництві роботи виконують спеціалізовані та комплексні бригади. Фронт робіт, який виділяється для ланки, називається ділянкою А для бригади - захваткою.

Розрахунок чисельного складу бригади виконуємо за формулою:

T

N = ------ ,

n х k

де T - сумарні трудовитрати, чол/дн;

n - тривалість процесу, дн;

k - коефіцієнт перевиконання плану.

N = 19,14 / 4 х 1,5 = 3,19 ? 4

Приймаємо бригаду із 4 чоловік: монтажник 4,3 р. - 2чоловік;

бетонщик3 р - 1 чоловік;

робочий 2р - 1 чоловік.

3.1.7 Матеріально - технічні ресурси

Таблиця . Матеріально - технічні ресурси.

3.1.8 Вказівки з контролю якості робіт

Контроль якості можно розпочинати з моменту прийома доставлених конструкцій.Всі вони повинні відповідати за розмірами вимогам проекту і не повинні мати відхилень,перевищуючих допустимі СНІПом.

Якість елементів перевіряють декілька разів-на складі,піл час монтажу,та після постійного закріплення.По закінченні монтажу конструкцій-роботи приймають за актом ,в якому зазначають якість монтажних робіт та виносять заключення про готовність будівлі до виробництва послідуючих будівельно-монтажних робіт.Головним крітерієм якості монтажних робіт є рительність зварки та заділки стиків,а також точність установки конструкцій.Відхилення відміток та відстаней не повинні перевищувати допустимих СНІП.

На всі вузли та конструкції,котрі потім закриваються іншими конструкціями,складають акти приховані роботи.

Допустимі відхилення фундаментів:

-відхилення від осі ±10 мм

-відхилення по висоті ±10 мм

3.1.9 Вказівки з правил безпеки праці

На ділянці, де виконують монтажні роботи, не допускається виконання інших робіт. Не допускається виконання монтажних робіт при швидкості повітря 15 м/сек., а при великій парусності конструкцій до 10 м/сек.

Засоби стропування елементів конструкцій повинні забезпечувати їх подачу до місця установки в положенні, близькому до проектного.

Забороняється піднімати збірні залізобетонні конструкції, які не мають монтажних петель, або поміток, забезпечуючих їх правильне стропування і монтаж.

Під час перерв в роботі не допускається залишати елементи конструкцій піднятими на вісу.

До роботи з монтажними механізмами допускаються особи не молодше 18 років, які спеціально обучені і допущенні до роботи з механізмами, а також, які пройшли медичний огляд.

3.2 Календарний план будівництва

3.2.1 Склад і призначення календарного плану

Об'єктний календарний план будівництва розробляється в складі проекту виконання робіт з метою встановлення складу і обсягу будівельно-монтажних робіт на об'єкті, послідовності, черговість та строки виконання кожної роботи, визначення потреби ресурсів і строки їх доставки на об'єкт, а також визначення строків початку і завершення будівництва об'єкту.

Вихідні данні для розробки календарного плану: робоча документація, типові проекти виконання робіт, типові технологічні карти, дані про потужність і технічне оснащення будівельний організацій.

Розробляється календарний план в такій послідовності: виконують аналіз об'ємно-планувального конструктивного рішення об'єкта, складають перелік будівельно-монтажних робіт, визначають потреби в будівельних матеріалах, конструкціях. Визначають трудовитрати виконання кожної роботи, виробляють засоби виконання робіт, їх механізацію, встановлюють послідовність виконання і суміщення робіт, визначають тривалість виконання кожної роботи і встановлюють терміни згідно з календарем, складають календарний план будівництва об'єкта.

3.2.2 Технологія виконання робіт не вказаних у техкарті

Земляні роботи повинні виконуватись комплексно-механізованим способом спеціалізованими організаціями відповідно СНИП III - 8 - 76. Вибрані способи розробки і комплект машин для виконання основних та підготовчих робіт повинні бути економічно обґрунтовані. Земляні роботи дозволяється робити тільки після проведення підготовчих робіт; визначення ґрунтових кар'єрів та резервів, а також постійних і тимчасових відвалів; очистки території від дерев і чагарників; зносу існуючих споруд та переносу комунікацій, якщо це передбачено проектом; видалення валунів; зрізання та складання родючого шару ґрунту, відводу поверхневих вод і виконання геодезичних робіт.

Монтаж збірних залізобетонних конструкцій та виробів треба виконувати відповідно вимогам СНИП III - 16 - 73 “Бетонні та залізобетонні конструкції збірні. Правила прийомки виробництва робіт”. СНиП III - 1 - 76 “Організація будівельного виробництва", відповідно робочим кресленням та проекту виробництва робіт. Згідно прийнятої технологічній схемі монтажу, будівля розбивається на захватки. На кожен об'єкт складається монтажна карта, в якій визначається розмір захваток, порядок складування та монтажу конструкцій, а в комплектовочній відомості - набір конструкцій в кожному комплекті. Еле-

менти збірних залізобетонних конструкцій, поступаючих на будівельний майданчик, повинні відповідати вимогам проекту ГОСТ 13 - 15 - 75 “Вироби залізобетонні та бетонні. Загальні технічні вимоги”.

Монтажні бетонні та залізобетонні роботи виконують відповідно робочим креслення споруд і конструкцій, проектом виробництва робіт і виконанням вимог СНиП III -15 - 76.

Покрівельні та ізоляційні роботи виконують згідно робочим кресленням вимогам СНИП III - 20 - 77 і СН 301 - 65*, спеціалізованими бригадами під технічним керівництвом майстра або виконавця робіт. Поверхні до начала

покрівельних та ізоляційних робіт підготовлюють, очищують від сміття, бруду і пилу. При підготовці підвалини під рулонну покрівлю повинні бути обштукатурки на версту примикання ковдри покрівлі або ізоляції ділянки вертикальних поверхонь кам'яних конструкцій; встановлені та жорстко закріплені воронки внутрішнього водостоку та виконана їх протикорозійний захист. Мастики, пасти, емульсії, грунтовки та розчини повинні виготовлятись централізовано. Матеріали, які використовують для покрівельних робіт, повинні відповідати вимогам діючих стандартів в технічних умов їх виготовлення.

Обробочні роботи включають в себе штукатурні, облицовочні роботи, малярні, скляні, шпалерні. До начала виконання цих робіт на об'єкті повинні бути закінчені роботи по зашпаруванню місць сполучення віконних, балконних та дверних блоків з елементами огороджень, а також встановленню підвіконня, прокладці комунікацій та зашпаруванню їх, монтажу мереж електрозабезпечення, склінню світлових отворів.

Земляні роботи

Зрізування рослинного шару ґрунту виконують бульдозером з плануванням майданчика. Для цього визначають контур будинку в плані. Розбивку котловану починають з виносу та закріплення на місцевості основних осей будинку, після чого навкруги котловану на відстані 2-3м. Від його бровки паралельно розбивочним осям встановлюють обнесення. Розміри котловану поверху та контуру відмічають кілками. Рослинний шар ґрунту відвозиться у відведені місця, де він складається та зберігається від розмиву та виветрення. Розбивка котловану ведеться екскаватором Е-505 з зворотньою лопатою з навантаженням ґрунту в транспорт та у відвал для зворотнього засипання пазух фундаменту. Після екскаваторної розробки виконується ручна доробка ґрунту на глибину до 5см. Після монтажу фундаментів виконується зворотнє засипання та ущільнення ґрунту. Ущільнення ведеться шарами товщиною 30-40см.

Кам'яна кладка

Кам'яна конструкція - це конструкція яка складається із каміння укладеного на будівельному розчину у певному порядку. Цегляна кладка зовнішніх стін, виконується із цегли керамічної. Зовнішня верста виконується під розшивку, а внутрішня верста в пустошовку під штукатурку. Кладка виконується на цементно-вапняному розчині марки М50. Зовнішні стіни прийняті товщиною 640мм, внутрішні 380мм, перегородки 120мм.

Кладка виконується по многорядній системі перев'язки швів. Для робот використовують робочий інструмент: кельму, молоток-кірочку, ковш-лопату, розшивку, а також контрольно-вимірювальний інструмент: порядовки, шнур-причалки, правило довжиною 1,2 - 1,5м, висок, будівельний рівень, косинець. Оптимальна висота до якої муляр виконує кладку, складає 1.2м, а потім встановлюють риштування. Цегла подається до робочого місця за допомогою крана, а розчин краном в ящиках, або розчинонасосом.

Процес кам'яної кладки складається із слідуючих операцій: установлення порядовок і натягання причалок, підготовки постелі, подавання і разрівнювання розчину, укладання каміння на постель з утворенням швів, перевіряння правильності кладки, розшивка швів.

Порядовки встановлюють в кутах кладки, у місті перехрестя стін на прямих ділянках стін на відстані близько 12м. Причалку натягують між порядовками, щоб вона не подвіцсала через 4-5м під неї укладають на розчині маячні каміння, так щоб вони виступали за площу стіни на 2-3см. Зверху причалку прижимають каміннями. Каміння і цеглу укладають 3-ма засобами: вприсик, вприсик с підрізанням і вприжим. Кладку під штукатурку виконують в пустошовку засобом вприсик. Засіб вприжим з підрізанням застосовують під розшивку. Для високоякісної роботи необхідно організувати правильно робоче місце муляра, яке представвляє собою ділянку стіни і частину риштування, або перекриття де складаються матеріали і переміщуються робочі. Робоче місце повинне бути в радіусі дії крана, мати ширину біля 2,5м і поділяється на зони: робочу зону шириною 0,6-0,7м між стіною і матеріалами, в якої переміщуються муляри і зону матеріалів шириною біля 1- для розміщення піддонів з цеглою і ящиків з розчином; зону транспортування для переміщення матеріалів і проходу робочих.

Будинок по висоті ділиться на яруси висотою 1.2м, а в плані на захватки і ділянки.

Захватки розбивають на ділянки, робота організується таким чином, після закінчення кладки одного ярусу на перший ділянці, муляри переходять на другу ділянку, а на першому встановлюють або переставляють риштування, виконують необхідні монтажні роботи.

В залежності від досвіду і розряду робочих, кожен виконує визначену роботу.

Гідроізоляційні роботи

Гідроізоляцію влаштовують для захисту фундаментів, стін та підлог підвалу. Для горизонтальної гідроізоляції використовують оклеювальну гідроізоляцію. Для вертикальної - фарбувальну. Поверхні відчищають від зайвих предметів та сміття. Після цього поверхню просушують та ґрунтують.

Ґрунтовку готують з трьох частин бензину та однієї частини бітуму. Ґрунтовку необхідно наносити на прогріту поверхню. Ґрунтовку наносять за допомогою пістолету розприскувача, фарбопульта або кісті. Фарбувальну ізоляцію наносять після висихання ґрунтовки за допомогою пістолетів розприскувачів та фарбопультів.

Монтаж сходових площадок та маршів

Сходові площадки стропують чотирьох - гілковим стропом і подають на місце укладання у горизонтальному положенні. У місцях опирання площадки розстилають шар розчину на 3...5 мм вище проектного рівня. Правильність укладання по висоті контролюють по рисках, а горизонтальність - правилом з рівнем.

Сходи захоплюють спеціальним стропом, який забезпечує подавання до місця укладання в положенні, близькому до проектного. Спочатку опускають нижній кінець сходів на розташовану нижче площадку, а потім верхній, що запобігає заклинюванню. Монтажний проріз замонолічують цементним розчином.

Після закінчення монтажу сходів ставлять постійну або тимчасову огорожу.

Монтаж плит перекриття

Залізобетонними збірними плитними елементами перекриття є плити, настили і панелі, що спираються на несучі конструкції кістяка будинків.

Плитні елементи, що своїми сторонами суцільно спираються на несучі конструкції кістяка будинків, укладають на кулю чи розчину цементно-піщаної пасти і скріплюють один з одним і елементами несучого кістяка будинку різними способами передбаченими у проектах.

Плити перекриття монтують незабаром після зведення стін наступного поверху.

Плити опираються на зовнішні та внутрішні несучі стіни по осям. Глибина обпирання панелей перекриття на внутрішні несучі стіни не менше 100 мм. Товщина горизонтальних швів - 10 мм, для цього шва використовують цементний розчин марки М100. Кріплення плит перекриття виконують зваркою монтажних петель плит-настилiв до анкерів, закладеним при кладці в стіни, суміжні плити скріплюються між собою анкерами за монтажні петлі. При обпиранні плит на зовнішні стіни обов'язково заповнюють пустоти легким бетоном або готовими бетонними пробками на глибину не менше 120 мм для теплоізоляції.

При монтажі елементів перекриття багатоповерхових будинків спеціальної розкладки елементів не потрібно. Елементи можуть знаходитися в штабелях на складі в зоні дії монтажних кранів чи підвозитися з заводів безпосередньо під монтаж.

Підготовка к монтажу плитних елементів перекриття в основному полягає в очищенні і поставі закладних деталей.

У залежності від розмірів плитних елементів і числа місць їхнього захоплення в якості строповочних пристроїв застосовують 4-х гілковий гнучкий строп, 4-х гілковий строп із траверсом.

Для монтажу з одночасним перекладом у горизонтальне положення плит перекриття, доставлених на панелевозі у вертикальному положенні, застосовують універсальний вантажозахватний пристрій з автоматичним кантователем. Завдяки поліспасту з гідрогальмом, ,при якому закріплені - розчалка і блокова підвіска з балковими стропами, застроповання панель переводитися в горизонтальне положення автоматично і плавно.

Укладання плитних елементів до кам'яних стін вимагає попередньої нівеліровки опорних поверхонь цих стін.

Вслід за укладанням плитних елементів перекриття проводять постановку і зварювання всіх анкерних деталей та замонолiчують розчинною сумішшю.

Після укладання плитних елементів перекриття постановки всіх анкерних кріплень і зварювання закладних деталей, шви між цими елементами замонолічують розчинною сумішшю. Перші плити настилів і панелей міжетажних перекриттів укладають з настилів міжетажних риштовань, що застосовувалися для монтажу конструкцій чи стін будинків. Наступні плитні елементи укладають безпосередньо з раніше покладених плитних елементів. Різниця, що допускається, в оцінках верхньої поверхні елементів перекритті у виверяємої ділянки 20 мм; різниця в оцінках нижньої поверхні двох суміжних елементів перекриття 4 мм верхніх граней 8 мм. Допуски розмірів площадок обпирання і допуски зазорів між панелями визначають проектом.

Улаштування пароізоляції

У якості пароізоляції приймають оклеювальну гідроізоляцію, її виконують як щільний водонепроникливий килим з рулонних матеріалів, наклеювальних у два шари на ізолююмій поверхні. В якості ізоляційного матеріалу приймають рубероїд. Укладають його на мастиці, так щоб перекрити кожен попередній шар послідуючим не менш ніж на 100 мм в продольних і на 200 мм в поперечних стиках.

Улаштування утеплювача

Утеплювач виконують насипним (керамзит, шлак). Подається на дах підйомником. Доставляють до робочого місця за допомогою тачок. Утеплювач укладається по маячним рейкам.

Улаштування цементної стяжки

Марка розчину для вирівнювання повинна бути не менш 150мм., товщина стяжки 20 мм. При влаштуванні стяжок цемент вкладають полосами по 1,5 - 2 м по маячним рейкам. Розрівнюють розчин правилом, пересуваючи його по маячним рейкам, а ущільнення виконують віброрейками з колибанням заглажування стяжки закінчують до початку зхватування розчину.

Улаштування покрівлі

Роботу починають з очистки поверхні від пилу та сміття.

Покрівля складається з трьох шарів рубероїду. Товщина шару мастики не повинна перевищувати 2 мм.

Захисний шар на рулонних покрівлях улаштовують з гравію крупністю 10...20 мм.

Поверхню рулонних матеріалів посипають мінеральними порошками для того, щоб рулон не злипався при зберіганні й транспортуванні. Перед наклеюванням посипку знімають. Перед наклеювання покрівельні матеріали виправляють та дають вилежатись розкатаним не менше ніж 24 години. Полотнища наклеюють паралельно гребеню і карнизу.

Наклеювання полотнищ починають з нижніх місць і проводжують у напрямку до вищих. Перекриття стиків уздовж полотнищ має бути не менше ніж 100 мм, а впоперек - не менше ніж 300 мм.

Стики полотнищ руберойду після наклеювання прошпакльовують бітумною мастикою, нагрітою до 150...160⁰

Улаштування столярних виробів

Віконні та дверні блоки влаштовують до початку оздоблювальних робіт.

Дверні блоки влаштовують на місці. Віконні та дверні блоки встановлюють в прорізи в процесі возведення стін, використовуючи для цього кран.

Скління прорізів

Скління прорізів виконують до початку оздоблювальних робіт. Скління необхідно для захисту приміщень від вологої атмосфери та випадів. Скло на будівельний майданчик постачають в контейнерах, які можуть комплектуватися склом різної величини, або склом одного розміру для скління вікон та дверей в різних квартирах та секціях, при цьому між окремими листами кладуть деревину стружку. Нарізують скло за допомогою склоріза, ультразвуку, спеціальних фрез та пилок.

Склярські роботи виконують до фарбування рам.

Штукатурні роботи

Конструкції, які оштукатурюються, повинні бути міцними та жорсткими. Поверхні повинні бути шероховатими та очищенні від пилу та сміття. Перед оштукатурюванням бетоні поверхні насипають по площі, застосовують розчин з цементу, вапна та піску у складі 1:1:8 з осадкою стандартного конусу 7-8см. Штукатурка виконується багатошарна, з трьох окремо наносимих шарів: обризга, ґрунту та накривки.

Набризк - для надійного зчеплення штукатурки з основною (конструкцією).

Ґрунт - для вирівнювання поверхні.

Накривний шар - для надання поверхні властивостей.

Штукатурний розчин наносять за допомогою розпилювальних форсунок механічної та пневматичної дії зверху стін кількома шарами.

Кожний наступний шар штукатурки наносять лише після розрівнювання попереднього шару правилом або півтерком і тужавлення розчину.

Накривний шар наносять після тужавлення останнього шару грунту. Його затирають електро- або пневмозатиральними машинами.

При оштукатурюванні поверхні використовується штукатурна станція „Салют - 2”.

Малярні роботи

Малярні роботи починають тільки тоді, коли закінчені всі попередні роботи: санітарно-технічні, електромонтажні, штукатурні, облицювальні. Температура повітря в приміщеннях має бути не нижче 8 ^оС, вологість повітря - не більше ніж 70 %, вологість оштукатуреної поверхні - не вище ніж 8 %, а дерев ^,яної - 12 %.

Очищають поверхню за допомогою технічного пилососа, рогожової або махової щітки, металевого шпателя.

Загладжують поверхню разом з її очищенням за допомогою універсальних шліфувальних машин або шліфувальною шкуркою.

Розшивають тріщини лише на оштукатурених поверхнях за допомогою металевого шпателя на глибину до 1 см.

Ґрунтують поверхні ручними та електричними фарбопультами, щітками або валиком.

Шпаклювання поверхні здійснюють за допомогою шпаклювальних установок, які є комплектом малярних станцій.

Прошпакльовані поверхні шліфують електричними шліфувальними машинами.

На підготовлену поверхню фарбу наносять за допомогою пневматичних установок, установок високого тиску, а також ручними інструментами та пристроями.

Перед використанням фарбу слід процідити, старанно перемішати, а без водні фарби бажано підігріти до температури 40…50 С.

Для того, щоб фарбувати поверхню пензлем, треба занурити його у фарбу на 1/3 висоти волосяної частини пензля. Фарбу наносять спочатку двома вертикальними рисками, а потім розташовують горизонтальними рухами.

Незалежно від виду фарбування поверхні мають бути однотонні, без виправлень, слідів щітки.

Шпалерні роботи

Шпалерами обклеюють стіни приміщень, де закінчені усі малярні роботи.

Очищають поверхню стін за допомогою наждачної шкурки або пемзи. При цьому знімають з поверхні стіни залишки пилу, піску.

Клейову суміш наносять на поверхню стін за допомогою фарбувального агрегату, по периметру стін та прорізів - вручну (пензлем).

Під час намазування полотнищ слід забезпечувати рівномірне нанесення клею по всій поверхні шпалер. Намазані полотнища складають удвоє з'єднуючи разом вкриті клеєм поверхні, а потім учетверо. У такому стані полотнища витримують 5...10хв. для кращого просочування клеєм.

Обклеювання стін шпалерами почина...