Принципи формування архітектурного середовища інтер'єрів спеціалізованих дитячих дошкільних установ

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОДЕСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМIЯ

БУДIВНИЦТВА ТА АРХIТЕКТУРИ

ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ АРХІТЕКТУРНОГО СЕРЕДОВИЩА ІНТЕР'ЄРІВ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ДИТЯЧИХ ДОШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

18.00.01 - Теорiя архiтектури, реставрацiя пам`яток архiтектури

АВТОРЕФЕРАТ

дисертацii на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури

Діалло Л.Т.

Одеса - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Архітектурно-художньому інституті Одеської державної академії будівництва та архітектури (АХІ ОДАБА) Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: Доктор архітектури, професор кафедри Основ архітектури та дизайну архітектурного середовища Одеської державної академії будівництва та архітектури БЕВЗ Микола Валентинович.

Офіційні опоненти: Доктор архітектури, доцент кафедри Архітектурного проектування Донбаської національної академії будівництва і архітектури ШОЛУХ Микола Володимирович;

кандидат архітектури, доцент кафедри Архітектурного проектування Інституту архітектури Національного університету «Львівська політехніка» ДАНЧАК Ігор Остапович.

Захист відбудеться “20” червня 2011 р. о 1300 годині на засіданні спеціалізованої Вченої ради К 41.085.02 Одеської державної академії будівництва та архітектури (ОДАБА) за адресою: 65029, м. Одеса, вул. Дідріхсона, 4, Архiтектурно-художнiй iнститут, зал засiдань

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеської державної академії будівництва та архітектури (ОДАБА) за адресою: 65029, м. Одеса, вул. Дідріхсона, 4

Автореферат розісланий “21” травня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради К 41.085.02 к.арх.,доц. М.Ю. Сапунова.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Час дитинства має бути часом радості та миру, ігор, навчання та зростання. Майбутнє дітей повинно ґрунтуватися на гармонії і співробітництві (другий пункт Всесвітньої декларації про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей від 30 вересня 1990 року). Захист прав і законних інтересів дитинства, створення необхідних умов розвитку дітей в останнє десятиліття є одним з найважливіших складових державної політики України. З часів проголошення Україною своєї незалежності велика діяльність здійснюється у напрямку забезпечення рівного доступу до якісної освіти для дітей з особливими освітніми потребами. Питання вдосконалення й організації спеціального дошкільного виховання в Україні включені до низки нормативно-правових документів: Закон України "Про освіту" (1996 р.), Національна доктрина розвитку освіти (2002 р.), Державний стандарт початкової загальної освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку (2004 р.) та ін. В законах України про освіту зустрічаються такі терміни, як «особи, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатися в масових навчальних закладах», «діти з тяжкими порушеннями розвитку», «діти з обмеженими можливостями розвитку», «діти з особливими освітніми потребами» та ставиться питання про створення належних умов для їх фізичного та духовного розвитку.

Актуальність. За офіційними даними Департаменту медичної статистики Міністерства охорони здоров'я України, за останні п'ять років рівень дитячої інвалідності в Україні збільшився на 9,4%. У процентному співвідношенні найбільшу кiлькiсть дітей з особливими освітніми потребами складають розумово відсталі (73,4%), на другому місці глухі та діти, що недочувають (10,01%), на третьому - сліпі та слабозорі (5,0%), з порушенням опорно-рухового апарату ( 2,57%) та ін. Діти з розумовою відсталістю, є специфічною групою, реабілітація яких в першу чергу залежить від медичної складової. Опрацювання наукових рекомендацій з проектування архітектурного середовища для дітей з особливими потребами активізувалися в останні роки. Відомо про велику кількість досліджень ергономічних характеристик середовища для дітей з порушенням опорно-рухового апарату. Велика увага зверталася на проектування спеціалізованих шкіл. Формування архітектурного середовища інтер'єрів спеціалізованих дитячих дошкiльних закладiв (ДДЗ) для дітей з порушеннями розвитку слуху та зору - це маловивчена сьогодні сфера архітектурної науки.

За даними Міністерства праці та соціальної політики України, в системі соціального захисту працює (на кінець 2004 р.) 56 будинків-інтернатів для дітей з порушеннями розвитку, в яких навчається 7716 дітей. Помітна тенденція зростання кількості спеціалізованих установ, але зменшення кількості учнів за рахунок переходу дітей з особливими потребами до загальноосвітніх закладів, що небажано за законодавством України (27 стаття закону України «Про охорону дитинства» 1998 р.). Але в «Доктрині освіти» (2001), підкреслено необхідність забезпечення рівного доступу до якісної освіти, що також повинно проявитися в поліпшенні середовища спеціалізованих ДДЗ і покращенні умов проведення освітнього процесу з врахуванням їх особливих вимог. Останнім часом, знаходить свою реалізацію зарубіжна форма спеціалізованої освіти - інклюзивна освіта, що передбачає пристосування існуючої освітньої політики та навчальних закладів до потреб всіх дітей - як обдарованих, так і тих, кому необхідні особливі умови. У відповідь на процеси змін, що відбуваються в державній освіті стає необхідним проведення досліджень у сфері створення відповідного середовища у дитячих дошкільних закладах для дітей з обмеженими можливостями.

Необхідність комплексного підходу до питань реабілітації дітей з особливими потребами та створення для них інноваційного навчально-виховного простору підкреслювалася на багатьох Всеукраїнських науково-практичних конференціях.

У галузі спеціальної педагогіки можна видiлити науковi дослідження Л. С. Вигодського, А. У. Гущиної, Т. М. Дегтяренко, Е. А. Стребелєвої, Л. П. Носкової та iн. Вiдомi праці фахівців з тифлопедагогіки: М. І. Земцова, Б. І. Коваленко, В. С. Свердло, Л. С. Вавіної, М. І. Земцової, Л. І. Солнцевої, Є. П. Синьової, В. О. Феоктісової, А. І. Скребицького, Е. А. Ерастова, А. Г. Литвака та ін. Фахівці сурдопедагогіки: Д. Д. Ушинський, В. Г. Бєлінський, Н. Г. Чернишевський, А. I. Герцен, Н. М. Лаговський, Б. С. Преображенський, Е. Ф. Рау, Т. Г. Богданова та ін.

Вiдомi комплекснi наукові дослiдження лабораторiї тифлопедагогiки Інституту дефектології Академії педагогічних наук (АПН) України: “Компенсаторно-реабілітаційна організація навчально-виховного процесу в школі для дітей з важкими порушеннями зору” (номер держреєстрації 0196V004423) і “Науково-педагогічні засади удосконалення змісту освіти учнів з порушеннями зору” (номер держреєстрації 0101000608), а також роботи інституту спеціальної педагогіки АПН України.

В областi теоретичних дослiджень можна видiлити науковi працi, з загальнотеоретичних концепцій організації архiтектурного середовища: В. П. Мироненко, О. О. Фоменко, А. У. Iконнiкова, М. С. Каган, В. Т. Шимко, А. В. Степанова, Г. Б. Мiнервіна, А. В. Єфимова, В. Ф. Рунге, В. В. Сеньковського, А. П. Мардера, Є. А. Гелла, Е. В. Конопльової, М. А. Полевiчок, О. Б. Раллєва, В. В. Товбича, Н. Е. Трегуб, Я. П. Виноградової, А. І. Азізян, В. Й. Кравця, Є. С. Пономарьової, Р. Арнхейма, Б. Арчера, Г. Фрилінга, М. Монтессорi та інші.

Проблеми типологічної та функціонально-просторової організації архітектурного середовища установ для осіб з порушеннями психофізичного розвитку розглядалися в роботах дослідників, таких як: М. В. Шолух, I. О. Данчак, Е. В. Пересвєтова. Питання створення спеціалізованого архітектурного середовища для дітей розкриті в роботах В. Д. Степанова (1987), В. Ф. Рунге та Ю. П. Манусевича, М. С. Iршидат, Е. Ю. Калмета, Я. С. Родік, С. Ф. Наумова, В. В. Куцевича, А. Я. Нiкольського, Л. Н. Бармашиної, Н.Б. Мезенцевої, А.А. Омар Мустафи, О. В. Прокопенка та ін.

Проектування архітектурного середовища для дітей дошкільного віку вивчалися такими архітекторами: Л. Кашкарова (1937), Я. Штейнберг (1941), Р. Т. Гайказова і Т. Д. Кострикіна (1974г.), А. Гозак, С. Г. Змеул, Л. Т. Віхрова, А. О. Кадуріна, Т. Д. Эрнст, О. М. Дячок та iн. Проблеми дизайну дитячого предметного середовища, за допомогою якого створюються сприятливі умови для фізичного та розумового розвитку, висвітлені в роботі А. А. Грашина, А. Л. Гельфонда, В. В. Адамовича, Б. Г. Бархіна, В. А. Варежкіна, Ф. Е. Чубарєва та iн.

При усій численності досліджень в суміжних дисциплінах, існує певна прогалина у вивченості питання організації архітектурного середовища інтер'єрів спеціалізованих ДДЗ, для дітей з порушеннями розвитку зору та слуху. У ДБН В. 2.2-4-97 "Будівлі і споруди дитячих дошкільних установ", що діють на території України, не враховуються вимоги архітектурно-художнього оформлення фасадів та інтер'єрів. Розроблення проектів дитячих дошкільних здійснюється за відсутності науково обґрунтованих рекомендацій з оформлення середовища інтер'єру, з урахуванням особливостей візуального сприйняття дітей. Ще більша незабезпеченість науковими рекомендаціями відчутна при проектуванні дошкільних установ для дітей з особливими потребами.

Зв'язок роботи з науковими програмами та темами. Дослідження безпосередньо пов'язане з реалізацією Указу Президента України «Про нацiональну доктрину розвитку освiти» 2002 р. та Постановами Кабінету Міністрів України "Про концепцію ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів" (Постанова №1545 від 12.10.2000 г.), "Про державний стандарт загальної початкової освіти для дітей, яким необхідна корекція фізичного та (або) розумового розвитку" (№848 від 05.07.2004 г.). Дисертація виконана у рамках науково-дослідної тематики кафедри основ архітектури і дизайну Одеської державної академії будівництва і архітектури.

Мета дослідження полягає у розробці принципів формування архітектурного середовища інтер'єрів спеціалізованих дитячих дошкільних закладів для дітей 5 - 7 років з вадами зору та слуху.

Завдання дослідження:

- висвітлити історію виникнення та розвитку архітектурного середовища спеціалізованих дитячих дошкiльних закладiв (ДДЗ) як окремого типу громадських закладів, розкрити стан вивченості питання;

- провести комплексний аналіз аспектів формування архітектурного середовища спеціалізованих ДДЗ, виявити специфіку контингенту дітей з особливими освітніми потребами;

- провести експеримент з тестування дітей 5 - 7 років з вадами зору та слуху для виявлення особливостей поведінки та сприйняття ними простору;

- провести аналіз вимог до проектування спеціалізованих ДДЗ двох типів (дитячий садок та дитячий садок інтернатного характеру);

- розробити теоретичні основи та принципи формування архітектурного середовища інтер'єрів спеціалізованих ДДЗ для дітей старшого дошкільного віку з вадами зору та слуху;

- сформувати рекомендації з оцінки комфорту та реабілітаційної характеристики архітектурного середовища інтер'єрів спеціалізованих ДДЗ.

Об'єкт дослідження - інтер'єри спеціалізованих дитячих дошкільних закладів, старшої дошкільної групи.

Предмет дослідження - архітектурно-художні засоби і прийоми формування архітектурного середовища інтер'єрів спеціалізованих ДДЗ.

Межі дослідження визначені проблемою формування архітектурного середовища інтер'єрів для дітей 5 - 7 років з вадами розвитку зору та слуху, і здоровим інтелектом. Питання тифлопедагогіки, сурдопедагогіки, соціології та інших наук розглядаються у тій мірі, яка визначена сформульованою метою дослідження. Також були розглянуті аналоги закладів різних країн та епох. Велика увага приділяється аналізу розвитку архітектурного середовища спеціалізованих ДДЗ кінця ХХ - початку ХХІ в.в.

Методика дослідження включає загальнонаукові (фактологічний і аналітичний) і власні методи. Фактологічний метод, представлений вивченням і аналізом інформації, що міститься в літературних джерелах. З метою виявлення послідовності розвитку архітектурного середовища спеціалізованих ДДЗ на різних історичних етапах здійснений пошук архітектурних аналогів в країнах Америки, Західної Європи і пострадянських країн. Вивчена специфіка контингенту дітей з вадами зору та слуху, проаналізовано їх психофізіологічні і ергономічні дані. Сформовані теоретичні принципи і прийоми формування архітектурного середовища спеціалізованих ДДЗ і складений ряд науково обгрунтованих рекомендацій щодо оцінки комфортності і реабілітаційних характеристик архітектурного середовища. Отриманий фактичний матеріал оброблений за допомогою графоаналітичного методу. У процесі проведення дослідження виникло питання про недостатність існуючого фактологічного матеріалу, тому для вивчення особливостей сприйняття архітектурно-художніх характеристик середовища було проведено тестування дітей з відхиленнями розвитку 5-7 років в 5-ти спеціалізованих дитячих садах і 3-спецшколах мiста Одеси на основі попередньо розробленої спеціальної анкети-тесту. Була вибрана старша дошкільна група (5-7 років) через невелике запізнювання психологічного розвитку дітей з особливими потребами. Зробивши попередній аналіз можливостей опитування дітей різних груп відхилень була виявлена низька ефективність тестування дітей з хворим інтелектом через нерозуміння сенсу завдань. Це дозволило уточнити кінцеву вибірку груп тестування. При складанні тестів для дітей, було враховано корекцію фахівців психологів і педагогів в кожній установі, і тільки згодом проведено тестування. Крім того за окремою формою проведено анкетне опитування персоналу. Фактичні дані експерименту були занесені в таблиці, застосовані математичний і статистичний методи обробки інформації з проведенням факторного і кореляційного аналізів, побудовою діаграм і графіків. В кінцевій фазі роботи виконувалося моделювання оптимальних параметрів середовища та експериментальне проектування.

Наукова новизна отриманих результатів. У результаті проведеної роботи вперше сформульовані принципи формування архітектурного середовища спеціалізованих ДДЗ на основі науково обґрунтованих рекомендацій із врахуванням особливостей візуального сприйняття дітей з особливими освітніми потребами (архітектурно-художніх аспектів). На підставі аналізу літератури по спеціальній педагогіці й психології, проведеного тестування, сформовані характеристики оптимального перцептивного образу спеціалізованого ДДЗ. Розроблено ряд теоретичних принципів, які необхідно використовувати при формуванні архітектурного середовища інтер'єрів спеціалізованого ДДЗ.

Практичне значення роботи. Рекомендації сформульовані в роботі можуть бути застосовані при проектуванні, будівництві, реконструкції, ремонті спеціалізованих ДДЗ; можливе використання отриманих результатів при створенні нормативної документації, а також як базовий матеріал для наступних досліджень та розвитку цього наукового напрямку. Положення дисертаційної роботи можуть бути матеріалом для розширення реального курсового і дипломного проектування студентів спеціальності "Дизайн архітектурного середовища" та "Архітектурне проектування".

Апробація результатів. Результати досліджень доповідалися на конференціях: конференція ПВС кафедри Основ архітектури та ДАС (64, 65, 66 i 67-i науково- технічні конференції ОДАБА у 2008, 2009, 2010, 2011 рр.); на XIV та ХVI Міжнародних науково-методичних конференціях "Управління якістю підготовки фахівців (2009, 2011 р.); на Міжнародній науково-методичній конференції "Дизайн архiтектурного середовища: сучаснi концепцiї i перспективи" (2009 р.); на Науково- технічній конференції ОДАБА "Інженерні рішення і інновації у будівництві і архітектурі" (2010 р.) та на VII Міжнародній науково-методичній конференції «Реабилитация жилого пространства горожанина» м. Пенза (2011 р.). Основні результати роботи викладені в 14-ти наукових публікаціях: 5 з яких опубліковані у збірниках, затверджених рішенням ВАК як фахові, 9 - у збірниках матеріалів наукових конференцій.

Впровадження. Практичні і теоретичні результати дисертаційної роботи впроваджені в навчальний процес архітектурно-художнього інституту ОДАБА, розробляючи курс з предмету «Дизайн обладнання в інтер'єрі» на 4-му курсі. Результати дослiдження використовувалися Одеською фірмою «Гарант» для розробки проекту «Дитячого розважального комплексу у с. Сергiївка», який передбачений до будівництва на 2011 рiк.

Структура дисертації. Робота складається з вступу, 3-х розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаної літератури та джерел (180 позицій) і додатків. Робота має загальний обсяг 225 с. (з них основна частина складає 187 с., у тому числі 144 с. тексту і 43 с. ілюстративних матеріалів і таблиць, 17 с. списку використаних літературних джерел, 21 с. додатків, в яких містяться матеріали впровадження і апробації, малюнки і таблиці, проекти-аналоги, які аналізувалися при проведенні дисертаційного дослідження).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступi обгрунтовується актуальнiсть роботи, стан наукової проблеми та її значущiсть, пiдстави для проведення дослiдження, визначаються мета, задачi, методи дослiдження, основнi науковi результати роботи, практична значимicть та впровадження проведеного дослiдження.

У першому розділі "До історії виникнення й розвитку архітектурного середовища спеціалізованих дитячих дошкільних закладів і стан вивченості питання" проведено аналіз наукових праць, присвячених вивченню розвитку архітектури спеціалізованих дитячих дошкільних закладiв (ДДЗ) із часів античності до сьогодення.

Історію спеціалізованої освіти висвітлювали дослідники: Н. Н. Малофеєв, А. Г. Басова, С. Ф. Єгоров, А. Н. Граборов, Д. Б. Добродеєв, Н. Б. Лур'є, К. Рейсвейк, В. В. Золотоверх, А. И. Скребицький, В. А. Феоктистова, М. А. Winser, С. Stone, М. W. Barr, L. De Mayse, R. C. Scheerenberger. Історія сурдопедагогіки висвітлена в роботах А. Г. Басової, А. И. Дьячкова, D. Moores, H. P. Peet, історія олігофренопедагогіки - в роботах Х. С. Замського, Ю. В. Каннабіх, історія тифлопедагогіки - в роботах В. А. Феоктисової та ін.

Архітектура є відображення процесів, що відбуваються в суспільстві, і характеру багатьох інших факторів свого часу. На еволюцію середовища, створюваного для дітей з особливими потребами, істотно вплинув розвиток взаємовідносин у діалозі «особлива дитина - суспільство». За Н. Н. Малофеєвим, протягом своєї історії суспільство минуло шлях від нетерпимості до партнерства й інтеграції осіб з відхиленнями в розвитку у суспільство. У кожному з пройдених періодів відбувалися характерні зміни в архітектурному середовищі спеціалізованих ДДЗ.

В результаті проведеного історичного аналізу були виділені етапи виникнення та становлення установ, які були прототипами ДДЗ. Виділено два характерних періоди розвитку таких прототипних установ.

Вважається, що в період античної культури, ніяких подібних установ для дітей не створювалося. З виникненням християнства відношення суспільства змінюється і приходить усвідомлення необхідності допомоги дітям, які мають порушення розвитку. У Західній Європі до початку XII ст., в Україні і Росії до початку XVIII ст., - спостерігається тенденція розташування дітей з особливими освітніми потребами у богоугодних закладах для фізичного та релігійного виховання. Діти та дорослі з відхиленням в розвитку розташовувалися разом. Установи мають два напрями турботи: християнсько-філантропічні (притулки при монастирях, богадільні, будинки піклування, сирітські будинки при богоугодних закладах, "ксенодохії") і медико- педагогічні (лікарні при монастирях, "носокомії", "канадонії").

Другий період розвитку прототипів спеціалізованих установ можна прив'язати у Західній Європі до XII - кін. XVIII ст., в Україні до ХІV-XVIII і Росії - до поч. XVIII - поч. XIX ст. У XV ст. в Західній Європі при проектуванні дитячих притулків використовуються внутрішні двори, продумана планувальна схема і фасади, оформлені архітектурними формами. Наприкінці цього етапу в Європі простежуються перші спроби державного створення спеціальних дитячих закладів із відповідним архітектурним середовищем. Але діти з особливими потребами ще не виділені в окрему освітню групу і містяться разом з такими ж дорослими людьми, які мають порушення розвитку, або із здоровими дітьми. Можна виділити три типи установ:

- Християнсько-філантропічні установи; вирішення архітектурного середовища відповідає іншим богоугодним установам цього періоду; це притулки при монастирях, богадільні, будинки піклування, сирітські будинки при богоугодних закладах;

- Медико-педагогічні; у XII ст. у Західній Європі знаходяться при монастирях, але починаючи з епохи відродження міста будують спеціальні заклади - лікарні; це, як правило, будівлі з прогулянковими внутрішніми дворами, з аркадами, церквою, фасадами оформленими архітектурними формами. В той же час діти з психічними відхиленнями отримують допомогу в монастирських установах за типом "Бедламу" в Англії. З початку XVIII ст. формується окрема мережа державних лікарень, в будівлях з ландшафтним архітектурним середовищем.

- Педагогічні; з'являються дошкільні установи, в яких виховувалися і діти з порушеннями розвитку; часто це складні комплекси з продуманою планувальною системою, з великими внутрішніми дворами; іноді - це віддані під установу садиби благодійників.

Перший період розвитку спеціалізованих ДДЗ. Відбувається виникнення державної мережі спеціалізованих учбових закладів для дітей дошкільного віку трьох типів (для сліпих, глухих і розумово відсталих). В Західній Європі і Америці, в Західній Україні доводиться на кін. XVIII ст. - поч. XX ст., а в центральній і східній Україні - на поч. XIX - поч. XX ст. Виникають перші спеціалізовані школи і спеціальні класи. Важливою є зміна у відношенні до розумово відсталих дітей, які упродовж довгого часу містилися в притулках, середньовічних монастирських будівлях, в непривабливих умовах, і нарешті до середини XIX ст. створюються перші спеціальні школи для них. Відбувається розширення списку благодійних установ, розташованих при церквах, гімназіях, школах і так далі. Під ці установи виділялися житлові будівлі, садиби, громадські установи різного призначення, а у кращому разі самі будівлі загальноосвітніх шкіл. У країнах Європи створюються спеціалізовані дошкільні відділення при загальноосвітніх школах для дітей з порушенням слуху і зору, спеціальні класи для глухих і інтегровані класи для тих, що недочувають, приватні установи, психіатричні лікарні і відділення при лікарнях. Християнські притулки і богадільні з трудовими майстернями залишаються актуальними. Діти з особливими потребами також навчалися в спеціалізованих дитячих садках і школах з дошкільним відділенням, і в дитячих садках для здорових дітей.

Загальні характерні риси інтер'єрів установ, в яких піклуються дітьми з обмеженими можливостями цього періоду: великий масштаб приміщень відносно дитини (стелі місцями більше за 4-ох метрів), розчленовування декору стін із високим карнизом, що відділяє світлий верх від темного фарбування стін нижче; можливо з практичних міркувань меблі не завжди співрозмірнi дітям; в оформленні приміщень є присутніми символи християнської віри, в головних залах портрети благодійників або правлячої династії. Можна відзначити непристосованість будівель садиб і приватних будинків, дарованих меценатами в Україні чи в інших державах, для дитячих спеціалізованих установ і до реалізації в них навчально-виховних функцій дітей з особливими потребами. Як правило ці будівлі були побудовані в стилі свого часу, - чи то класицизмі, чи ампірі, чи в стилістиці течій історизму, чи з елементами з народної творчості на початку ХХ ст.

Другий період розвитку дошкільних установ спеціалізованого типу датується для Західної Європи - від початку ХХ ст. по 1970-і рр. Це - період переходу суспільства від системи відмежованого навчання окремих категорій дітей з особливими освітніми потребами до диференційованої системи спеціального дошкільного виховання і освіти. Відбувається розширення мережі спеціалізованих установ: якщо на початку періоду їх три (для дітей з порушенням: слуху, зору, інтелекту), то до кінця періоду - їх число в окремих країнах досягає двадцяти, включаючи школи для глухих, таких, що недочувають, сліпих, слабозорих, сліпоглухих, дітей з мовними порушеннями, фізичними порушеннями, з труднощами в навчанні, множинними порушеннями, проблемами поведінки, для дітей, схильних до тривалих хвороб, тривало перебуваючих в лікарні та ін. Створюються спеціальні школи при національних науково-дослідних центрах. У проміжку з 1917 по 1941 р. в СРСР відбувалося поступове становлення системи державно-громадської допомоги дітям з порушеннями розвитку, шукаючи шляхи їх спеціальної освіти в системі державних спеціалізованих установ. В основу архітектурно-просторових рішеннях дитячих садків клалися три основні принципи: розвиток самостійності, рухливості дитини і привчання його до праці. Велика увага приділялася гігієнічним питанням: теплі, просторі приміщення, досить освітлені сонцем окремі кімнати занять чи сну для кожної вікової групи. Вимог до проектування спеціалізованих дитячих садків не було розроблено. Вони обладнувалися залежно від особливостей призначеної будівлі або проектувалися індивідуально, по місцю, враховуючи особливі потреби дітей. В СРСР 20-х років спеціалізовані ДДЗ як окремі будинки не будувалися, а влаштовувалися в пристосованих палацах та садибах. Відомо, що вони входили до складу будинків-комун, без створення власного образу. У 1930 р. опубліковані перші нормативи з проектування спеціалізованих дошкільних установ як окремих, так і в комплексі спеціалізованої школи. У них були розроблені основні санітарно-гігієнічні вимоги. Далі, з кінця 30-х по 40-і роки архітекторами здійснювався пошук найбільш раціональних функціональних схем. В період з 1945 р. по 1990 р. відбувся перегляд концепцій і утвердилися нові погляди на особливості психофізичного розвитку і пізнавальні можливості дітей та методи їх матеріалізації і трансформації в педагогічну практику. Наприкінці 40-х рр. на тлі типових планувальних рішень дошкільних закладів вирішувалися питання їх спеціального облаштування для дітей з особливими потребами. Згодом пріоритетним став напрям створення проектів типових установ. В 50-і роки були актуальні питання збільшення місткості. Удосконалилися типові довоєнні проекти, удосконалювалося планування і архітектурно-художні рішення. Стиль архітектури інтерєрів в проектах з 1946-50 років орієнтувався на т.зв. соцреалізм. У 1955 р. виходять постанови "Про усунення надмірностей в проектуванні і будівництві". З цієї миті фасади будівлі набирають чистого "від надмірностей" вигляду, і є перенесеною схемою плану без деталей. Робота ведеться виключно над плануванням, з урахуванням економічності проекту. У 1960-70-і роки архітектори працюють над створенням типових проектів дитячих садків для масового будівництва, а для дітей з обмеженнями в розвитку проекти коригуються індивідуально з органічним включенням їх в мережу мікрорайонів. Лише в 80-х роках архітектори підходять до вирішення питання про підвищення архітектурно-художнього вирішення ДДЗ.

У післявоєнний час в Західній Європі та Америці при проектуванні ДДЗ використовують об'єднання ряду приміщень з метою гнучкішого і повно ціннішого їх використання: розсувні перегородки, вбудовані і пересувні меблі для поділу кімнат на різні функціональні зони. Будуються одноповерхові будівлі з підвищеною освітленістю приміщень. До кінця 70-х рр. виникають перші прецеденти закриття спецшкіл та переводу учнів до загальноосвітніх закладів, повсюдне відкриття класів для розумово відсталих дітей, яких вважалося раніше неможливо навчати. Ці прецеденти можна вважати першими передвісниками змін в освітніх національних системах, які знову детерміновані зміною відношення суспільства і держави до дітей з відхиленнями в розвитку.

Третій період розвитку архітектурного середовища спеціалізованих ДДЗ - перехід від ізоляції до інтеграції дітей з особливими освітніми потребами (для Західної Європи і Америки з 1970-х років; в Україні перші розробки після 1990 р.). Інтеграція в суспільство є в Західній Європі провідною тенденцією цього періоду, що базується на повному цивільному рівноправ'ї. Період характеризується в західноєвропейських країнах перебудовою в 80-90-і рр. організаційних основ спеціальної освіти, скороченням числа спеціалізованих шкіл і різким збільшенням кількості спеціальних класів в загальноосвітніх школах.

У 90-і рр. Україна знаходиться на етапі переходу від ізоляції дітей з особливими освітніми потребами до інтеграції в загальноосвітній простір тоді як Західна Європа вже більше двох (з 1970-х) десятиліть проектує установи в цьому напрямі.

На початку 90-х років в Україні з'являються перші проекти індивідуальних спеціалізованих дитячих садків і спеціалізованих шкіл. У Америці та західній Європі проектування ведеться у напрямі створення максимального комфорту для особливих дітей. Використання внутрішніх дворів, просторів, що перетікають, різноманіття кольору і форм як у фасадних рішеннях, так і в інтер'єрах. Формується серйозне відношення до думки замовника - дитини з порушеннями розвитку. Відомі прецеденти проектування під керівництвом дітей, проведення тестувань дітей під час проектування закладів, для створення найкращого середовища.

В той ж час в Україні питання архітектурно-художнього оформлення і проектування спеціалізованих ДДЗ, з урахуванням особливостей дитячого сприйняття і педагогічної спрямованості залишається недостатньо вивченим і розробленим.

У другому розділі «Комплексний аналіз факторів формування архітектурного середовища спеціалізованих ДДЗ» представлено результати експериментальної частини дослідження, яке виконувалося за допомогою загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Із загальнонаукових методів найширше застосовано фактологічний і аналітичний методи. У рамках фактологічного методу проводилася робота з літературними джерелами, експериментальна частина обстеження і збір проектного матеріалу. Аналітичний метод досліджень представлений графоаналітичним методом, що включає аналіз результатів обстеження архітектурного середовища, аналіз результатів фактологічних обстежень. Обробка інформації велася методами кластерного і кореляційного аналізу. До власних методів досліджень відноситься метод комплексного підходу до створення архітектурного середовища в спеціалізованих ДДЗ і метод поетапної апробації висновків на наукових конференціях, публікаціях в пресі, впровадження в архітектурній практиці та учбовому процесі. На кінцевому етапі розроблено науково-методичні рекомендації для експериментального проектування. Розглянуті основні чинники і визначальні принципи формування архітектурного середовища спеціалізованих ДДЗ, які у свою чергу визначають архітектурно-планувальні та композиційні рішення спеціалізованих ДДЗ. Головні чинники формування архітектурного середовища інтер'єрів спеціалізованих ДДЗ запропоновано підрозділяти на: специфічні характеристики та вимоги учасників процесу, вимоги функціонально-технічних процесів; вимоги до спеціального вирішення архітектурного середовища.

При вивченні специфічних характеристик учасників процесу враховують психологію і особливості сприйняття середовища, ергономічні параметри і диференціацію учасників процесу (діти з особливими освітніми потребами). Усі функціональні процеси в спеціалізованих ДДЗ підрозділяються на: головні і другорядні. До головних відносяться учбовий, виховний і лікувально-відновний процеси. Потрібно враховувати особливості системи освіти дошкільнят з відхиленнями розвитку, оскільки для кожного виду відхилень існує своя система і опис процесів. Важливо знати потреби і типові ситуації, що виникають з дітьми, що перебувають в спеціалізованій освітній установі. Другорядні процеси у свою чергу, відповідають за процеси життєдіяльності (харчування, сон, навчання, ігри), адміністративно - господарську діяльність, що проходить у будівлі.

Для вивчення вимог до архітектурного середовища спеціалізованих ДДЗ було проведено аналіз діючих норм проектування установ, загальних вимог до проектування середовища для дітей з особливими освітніми потребами, а також проаналізовано особливості сприйняття архітектурного середовища дітьми 5 - 7 років з вадами розвитку зору та слуху, але здоровим інтелектом. При аналізі діючих норм проектування архітектурного середовища спеціалізованих ДДЗ відмічені пропуски в нормативних документах з проектування архітектурного середовища інтер'єрів.

До загальних вимог проектування середовища для дітей з особливими освітніми потребами, відносяться властивості доступності, безпеки, інформативності і комфортності середовища.

Проведено дослідження сприйняття архітектурного середовища дітьми 5 - 7 років з вадами розвитку зору та слуху і здоровим інтелектом. Складені тести для дітей з відхиленням в розвитку. Залежно від виду відхилення розвитку дитини метод проведення тестування коригувався фахівцями відповідних спеціальностей. Тестування проводилося під спостереженням сурдопсихологів, тифлопсихологів і педагогів, які працюють в кожній установі. Результати тестування та аналізу заповнює недолік в інформації для складання додаткових вимог щодо проектування інтер'єрів спеціалізованих ДДЗ. При створенні тестів попередньо проводилося виявлення матеріалів і основних властивостей форм, застосовуваних для архітектурно-художнього оздоблення існуючих спеціалізованих ДДЗ. Частина тестів для проведення порівняння сприйняття здорових і дітей з порушенням розвитку слуху і зору вікової групи 5-7 років, проводилися на підставі тестування к.т.н. А. С. Кадурiною з корекцією процесу тестування, залежно від групи дітей. Авторські тести оформлені у вигляді барвистих картинок та моделей інтер'єру у М 1:30, зі знімними панелями стінних конструкцій, покриттів підлог та устаткування інтер'єру. Спеціалізовані ДДЗ для проведення тестування і архітектурного обстеження були підібрані відповідно до двох архітектурних типів: 1) спеціалізовані ДОУОМ, що окремо розташовані і 2) вбудовані (при спецшколах). Отримані графічні матеріали тестування сформовані в єдину базу даних і згруповані по різних групах відхилень розвитку дітей. Зважаючи на достовірність вибірок (більше 100 значень), дані статистично оброблені в програмі "Statistica 5.5". Отримана інформація представлена у вигляді графіків.

В результаті проведеного тестування та аналізу його результатів отримані характеристики, бажаної на думку "замовників" (дітей з порушенням розвитку слуху і зору), архітектурно - художнього середовища для кожної групи дітей, і її відмінності один від одного, і від здорових дітей. На підставі тестування сприйняття об'єктивних властивостей форми дітьми (положення в просторі, маса, фактура, геометричний вид, величина, світлотінь, колір за розробкою "Основи архітектурної композиції" під ред. О.Тіца) можна зробити ряд висновків:

- Діти слабозорi вибирають великий масштаб (дорослий) приміщення і меблів. Глухим і таким, що недочувають імпонує масштаб меблів що відповідає їх антропометричним характеристикам і інтимний масштаб приміщення.

- Слабозорi діти віддають пріоритет більшій колірній палітрі відтінків, ніж глухі діти, чи ті, що недочувають. Вони ж віддають перевагу яскравим кольоровим поєднанням: черв1-ж2, ж2и ж1 - бл2 та бл3, ж2 - ф3, з2 - бл3, кор1и кор2-ж1. Для них також характерний акцент на відтінки з нижчим рівнем світлоти (можливо через неповноту зорових відчуттів) - кор1, чер1, пом1, ж1, з1, бл1, ф1.

Глухі діти та ті, що недочувають віддають пріоритет чистим кольорам, контрастним поєднанням (чер2-з2, ж3 - ф 2, бл2 - пом2), виділяють червоний, блакитний і чистий жовтий, характерна мала палітра використовуваних відтінків.

- Слабозорi діти віддають перевагу правильним та легким для розуміння формам в композиції архітектурно-художнього оздоблення інтер'єру (метр і ритм, статика, симетрія), вікна та двері класичного стилю, меблі правильних форм з деяким акцентом для виразності, малюнок підлоги симетричний або асиметричний правильних форм. Глухі діти та зі слабким слухом віддають перевагу складним формам, нагромадженим деталями з використанням композиційних прийомів - нюанс, ритм, динамічність, асиметрія. Вікна і двері готичного або іонічного стилю, меблі складних незграбних форм (для більшої інформативності форми), малюнок підлоги складний з правильними і неправильними рисами.

- Усі діти віддають перевагу кольоровим контрастним зображенням в оформленні інтер'єрів, але варто відмітити, що:

Слабозорi діти так само віддають перевагу карбованій об'ємній картинці і чорно-білим контрастним зображенням, майже на рівні з кольоровими. Глухі та зі слабким слухом віддають пріоритет кольоровій, в першу чергу, і карбованій картині. Чорно-біла картинка не викликала особливого інтересу;

- Варто відзначити фізичну важливість фактури покриттів для слабозрячих дітей. Відмічений інтерес глухих дітей до фактурних покриттів площин;

- Діти віддають перевагу меблям візуально стійкої міцної конструкції, іноді монолітної форми з невеликими прорізами. Спостерігається правило для дітей - інтуїтивно розташовуватися, грати в інтимних невеликих зонах. Тобто простір ігрової зони повинен мати розчленовування для відокремлених ігор;

- В графічному виконанні проведений тест на визначення оптимальної висоти від підлоги до низу вікна (0,6 м і менше залежно від групи дітей).

Результати цих досліджень можуть бути використованi при подальщiй розробці архітектурного середовища для дітей з відхиленнями розвитку слуху та зору.

У третьому розділі «Принципи формування архітектурного середовища інтер'єрів спеціалізованих ДДЗ» визначено теоретичні основи, принципи та рекомендації до оцінювання реабілітаційних властивостей та комфорту архітектурного середовища інтер'єрів спецiалізованих ДДЗ.

За матеріалами дослідження формування архітектурного середовища інтер'єрів спеціалізованих ДДЗ повинно відбуватися з врахуванням особливостей поведінки користувачів. Архітектурне середовище становить собою певну матеріальну оболонку для організації функціонально-технічного процесу. Принципи формування архітектурного середовища повинні орієнтуватися на теоретично-практичну основу, його організація має віддзеркалювати всю сукупність впливів основних чинників, що складаються з: специфічних вимог учасників процесу, функціонально-технічного забезпечення процесу та ергономічних, естетичних та інших вимог до архітектурного середовища.

Крім чисто функціональних та ергономічних вимог принципи формування архітектурного середовища інтер'єрів спеціалізованих ДДЗ повинні ґрунтуватися на гармонізації структури внутрішнього простору та досягати створення архітектурно-художньої виразності обєктів.

Для проведення досліджень була складена теоретична модель, що вказує на області, які взаємопов'язані з архітектурно-середовищним проектуванням інтер'єрів. Питання формування принципів гармонізації структури внутрішніх просторів установ досліджені за показниками: об'ємно-просторової структури будівлі, функціонально-планувальної організації простору, пластики архітектурних форм і предметно-просторового середовища.

Принципи досягнення архітектурно-художньої виразності, розглядалися в сферах: композиції матеріально-просторового середовища, колористичного вирішення, спеціалізованого наповнення середовища, образної виразності і синтезу. Проводячи дослідження за цією заданою моделлю, враховуючи чинники, розглянуті в другому розділі, були сформульовані принципи формування архітектурного середовища спеціалізованих ДДЗ для дітей з порушеннями розвитку слуху та зору 5-7 років.

До принципів гармонізації внутрішнього простору спеціалізованих ДДЗ відносяться:

- Принцип малої поверховості та компактності комунікаційних вузлів. Для дітей з порушеннями розвитку слуху 1 - 2 поверхи повинні проектуватися з посиленою освітленістю вертикальних комунікаційних вузлів. Для слабозорих дітей - на 1 поверсі повинна досягатися добра освітленість і компактність горизонтальних комунікацій.

- Принцип використання комбінованої структури планування (що складається з осередкової безкоридорної структури та просторів, що перетікають) при трансформованості функціональних зон для створення комфортних планувальних умов. В результаті можна досягнути полегшення контролю і спостереження персоналом за рухом дітей по установі; мінімальних відстаней між часто використовуваними приміщеннями, особливо для слабозорих дітей; добра освітленість коридорів і приміщень учбово-виховного призначення. Осередкова структура планування простору, складається з частин - осередків і загальної комунікації між ними. Текучий простір, включає в структуру будівлі прогулянкові дворики, імітацію різних просторів, трансформованих перегородок та ін.

- Принцип пластичності архітектурних форм інтер'єру з використанням макро- та мікрозонування приміщень (рис. 1, 2). Розроблено мікрозонування приміщень (рис. 2) з урахуванням сприйняття середовища дітьми залежно від виду психофізичного відхилення і антропометричних характеристик. Ці види мікрозонування повинні здійснюватися насамперед для виявлення дитячої ігрової зони.

- Принципи зміни форм предметно-просторового комплексу у бік обтічності і усунення перешкод на шляхах руху, застосування спеціально запроектованих трансформованих меблів відповідно до ергономічних параметрів та інформативності середовища.

До принципів архітектурно-художньої виразності спеціалізованих ДДЗ для дітей з порушеннями розвитку слуху і зору 5-7 років, відносяться:

- Принцип створення єдиного композиційного образу просторового середовища і предметного наповнення з урахуванням психологічного сприйняття простору дітьми.

Реалізація цього принципу базується на використанні засобів:

Використання закономірностей композиції (метр - ритм, тотожність, нюанс, контраст) при структуризації архітектурного середовища, виділення важливих горизонтальних комунікацій приміщень способом художнього акцентування уваги.

Форми предметів в інтер'єрах, форма самої архітектурної складової інтер'єру і оформлення площин повинні відповідати психофізичним характеристикам дітей. Використання співрозмiрного обладнання для дітей (парти, стільці, підвіконня, дверні ручки, покажчики руху і так далі) та вертикальних комунікацій (сходи і ліфти) з урахуванням особливостей антропометрії дитини різних категорій відхилень.

Створення ясних образів в оформленні установ, з урахуванням психофізіології дітей з різними порушеннями в розвитку. Можна відзначити загальнопоширену складність сприйняття комбінованих, складних і незрозумілих форм дітьми з відхиленнями у розвитку (у більшій мірі ніж здоровим дітям).

- Принцип відповідності колористичного оформлення інтер'єру психології сприйняття дітей групи. Бажано досягати вирішення інтерєру колористичними методами з врахуванням додаткових завдань реабілітації, травмобезпеки та орієнтаційної допомоги у просторі. Виявлений ряд гармонійних колірних поєднань для оформлення великих площин стін, у світлих, пастельних тонах (різних за свiтлотою та колірному тону); невеликих декоративних елементів і таких, що несуть інформацію, меблям. Розглянуті основні доцільні види оформлення підлог і стель в різних функціональних зонах.

- Принцип наповнення архітектурного середовища спеціалізованими дизайн-засобами для забезпечення допомоги при пересуванні в інтер'єрі:

створення "видимого" шляху руху (особливо важливо для слабозорих дітей), використовуючи акценти, що направляють (засобами композиції: точка, лінія, площина) та вказiвники руху художніми і формотворними методами (прості направляючі вказівники та вказівники функціонального змісту зони).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відсутність порогів, в місцях перепаду рівнів, передбачення пандусів уздовж яких обов'язково розміщуються поручні.

- Принцип поєднання різних образів в оформленні архітектурного середовища інтер'єру, використання казкового, природного, домашнього, міського та учбово-утилітарного образу. Мінімалізація використання стандартного образу лікувальної установи.

- Принцип використання зрозумілих для сприйняття форм синтезу мистецтв в інтер'єрах, оформлення стін різними видами монументального живопису (полотен, розписів і так далі), картин (для слабозорих дітей акцент на контрастність та чіткість форм, для глухих дітей можливе доповнення дрібних деталей в малюнок для розгляду). Використання не деталізованої, великої мозаїки небажане для обох груп дітей, в силу порушення зору і складності в сприйнятті абстрактних форм.

Сформульовані рекомендації з оцінки комфортності та реабiлiтацiйних характеристик середовища. Рекомендацiї виконанi у виглядi таблицi з урахуванням усіх розроблених принципiв формирування архiтектурного середовища інтер'єрів спеціалізованих ДДЗ. Проведення цього аналiзу можна реалізувати також i у середовищi iншого призначення. На прикладi спецiальозованих ДДЗ м. Одеси був проведений аналiз та запропоновано рішення покращення комфортних та реабiлiтацiйних характеристик середовища. Цi рекомендації створені з метою поліпшення процесу перетворення середовища інтер'єрів для більшої комфортності дітей, які відносяться до категорії з порушеннями у розвитку.

Результати досліджень були використані в навчальному процесi АХІ ОДАБА, розробляючи курс з предмету «Дизайн обладнання в інтер'єрі» на 4-му курсі. Студенти виконували пропозиції з оформлення та предметного наповнення середовища розважального центру із зонами для дітей з порушеннями розвитку слуху та зору. Рекомендації сформульовані в роботі застосовні при проектуванні, будівництві, реконструкції і ремонті спеціалізованих ДДЗ. Зокрема, використовувалися Одеською фірмою «Гарант» для розробки проекту «Дитячого розважального комплексу у с. Сергiївка» станом на 2011 рік. Також результати дослідження можуть бути використанi при створенні нормативної літератури, як інформаційна база при подальшій розробці цього наукового напрямку.

архітектурний інтер'єр слабозрячий дитячий

ВИСНОВКИ

1. Висвітлено еволюцію архітектурного середовища спецiалізованих ДДЗ для дітей із відхиленнями у розвитку, виникнення яких пов'язують з часами давніх цивілізацій, і розвиток яких проходив відповідно до змін в суспільстві. Виявлено кілька характерних періодів, які відображають певні характеристики архiтектурних рішень і процеси, якi проходять в суспільстві по відношенню до дітей з особливими освітніми потрібностями.

Виявлені два головних періоди формування прототипів спеціалізованих ДДЗ для Європи і України (до XVIII ст.). Рішення архітектурного середовища відповідає установам виховання цього періоду: притулки при монастирях, богадільні, будинки піклування, сирітські будинки при богоугодних закладах, перші лікарні.

2. Проаналізована еволюція змін в рішеннях архітектурного середовища спеціалізованих ДДЗ Західної Європи з кінця XVIII ст., України та Росії з початку XIX ст., яке пройшло шлях у три перiоди, від пристосування садиб та інших будівель, створення перших спецiальних закладiв та сучасного етапу удосконалення архітектурного середовища інтер'єрів спеціалізованих ДДЗ відповідно до вимог дітей.

3. Головні чинники формування архітектурного середовища інтер'єрів спеціалізованих ДДЗ запропоновано підрозділяти на: специфічні характеристики та вимоги учасників процесу; вимоги реалізації функціонально-технічних процесів; вимоги до спеціального вирішення архітектурного середовища.

Виявлено, що усі функціональні процеси в спеціалізованих ДДЗ поділяються на: головні і другорядні. До головних відносяться: навчально-виховний і лікувально-відновний процеси. Реалізація навчально-виховного процесу повинна враховувати всі специфічні відмінності і особливості системи освіти дошкільнят з різними видами відхилень розвитку. Другорядні процеси відповідають за процеси життєдіяльності (обслуговування, ігри, громадське харчування, сон), адміністративно-господарську діяльність, що проходить у закладі.

Показано, що в діючих нормах з проектування архітектурного середовища спеціалізованих ДДЗ недостатньо повно відображено специфічні вимоги користувачів до вирішення архітектурного середовища інтер'єрів.

4. Проведено експериментальне дослідження (тестування) сприйняття архітектурного середовища дітьми 5 - 7 років з вадами розвитку зору та слуху але здоровим інтелектом. В результаті проведеного тестування та аналізу його результатів отримані характеристики бажаного, на думку "замовників" - дітей з порушенням розвитку слуху і зору, вирішення архітектурно-художнього середовища для кожної групи дітей. Встановлено також відмінності у вимогах дітей різних груп відхилень одна від одної, та від здорових дітей. На підставі тестування сприйняття об'єктивних властивостей форми (положення в просторі, маса, фактура, геометричний вид, величина, світлотінь, колір) були створені висновки про особливості сприйняття різними групами дітей та сформовано рекомендації з оформлення архітектурного середовища інтер'єрів спеціалізованих ДДЗ.

5. При проведенні досліджень складено теоретичну модель оптимального врахування множинності факторів при проектуванні інтер'єрів ДДЗ, що виявляє всі найважливіші характеристики і параметри, що важливі для досягнення гармонійного та комфортного архітектурно-середовищного вирішення інтер'єрів. Питання формування принципів гармонізації структури внутрішнього простору установ вивчені в сфері: об'ємно-просторової структури будівлі, функціонально-планувальної організації простору, пластики архітектурних форм і предметно-просторового наповнення середовища. Принципи архітектурно-художньої виразності, розглядалися в сферах: композиції матеріально-просторового середовища, колористичного рішення, спеціалізованого наповнення середовища, образної виразності і синтезу мистецтв.

6. Сформульовані принципи гармонізації структури внутрішнього простору: принцип малої поверховості і компактності комунікаційних вузлів; принцип використання комбінованої структури планування (що складається з осередкової безкоридорної структури і простору, що перетікає), трансформованості функціональних зон для створення комфортних планувальних умов; принцип пластичності архітектурних форм інтер'єру з використанням макро- і мікрозонування приміщень; принципи зміни форм предметно-просторового комплексу у бік обтічності і усунення перешкод на шляхи руху, застосування спеціально запроектованих трансформованих меблів відповідно до ергономічних параметрів; принцип інформативності середовища.

7. Сформульовані принципи створення архітектурно-художньої виразності: принцип створення єдиного композиційного образу просторового середовища і предметного наповнення з урахуванням психологічного сприйняття простору дітьми; принцип відповідності колористичного оформлення інтер'єру психології сприйняття дітей; принцип наповнення архітектурного середовища спеціалізованими дизайн-засобами для забезпечення допомоги при пересуванні в інтер'єрі; принцип поєднання різних образів в оформленні архітектурного середовища інтер'єру і принцип використання зрозумілих для сприйняття форм синтезу мистецтв в інтер'єрах.