Архітектура дерев’яних римо-католицьких храмів Галичини другої половини XVII – першої половини ХХ століть

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ „ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

АВТОРЕФЕРАТ

АРХІТЕКТУРА ДЕРЕВ'ЯНИХ РИМО-КАТОЛИЦЬКИХ ХРАМІВ ГАЛИЧИНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVII-ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТЬ

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Національному університеті „Львівська політехніка” Міністерства освіти та науки України

Науковий керівник - доктор архітектури, професор Бевз Микола Валентинович, завідувач кафедри „Реставрація та реконструкція архітектурних комплексів” Інституту архітектури

Національного університету „Львівська політехніка”

Офіційні опоненти - Доктор архітектури, професор Ричков Петро Анатолійович, завідувач кафедри „Архітектура” Національного університету водного господарства та природокористування (м. Рівне).

Кандидат архітектури, доцент Черкасова Катерина Тимофіївна, завідувач кафедри „Реконструкція та реставрація архітектурних об'єктів” Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету “Львівська політехніка” (79013, м. Львів, вул. Професорська, 1)

Автореферат розісланий „18” березня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, к. арх., проф. І. П. Гнесь

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається такими головними чинниками:

В останні два десятиліття дослідження культурної спадщини в Україні значно активізувалися. Проявом цього є значна кількість наукових публікацій, дисертаційних робіт, конференцій, які присвячені вивченню різних видів спадщини: археологічної, архітектурної, історичної та ін. Одним із факторів зростання інтересу до вивчення сакральних об'єктів архітектурної спадщини є її мультикультурний характер. Оскільки, про дерев'яні церкви та синагоги вже є ряд наукових праць, темою даного наукового дослідження обрано зодчество дерев'яних римо-католицьких храмів в ареалі Галичини (яка завжди була багатонаціональною і де наявна найбільша кількість збережених об'єктів, у порівнянні із Буковиною, Волинню чи Закарпаттям), хронологічно обмежившись другою половиною XVІI - першою половиною ХХ століть.

Тематика будівництва дерев'яних римо-католицьких храмів досі не висвітлена належно в працях з історії архітектури України, в яких лише принагідно згадуються окремі об'єкти, без зазначення їхньої національної приналежності, що насправді дуже важливо. Адже католицькі храми зводили на теренах Західної України, починаючи з кінця ХІІ ст. Ряд праць про досліджувані святині написані польськими науковцями А. Бетлєй, К. Бжезіна, Р. Бриковський, Л. Вулєцький, Т. Зауха, Р. Квіріні-Поплавський, Є. Ковальчик, П. Красни, С. Лєнартович, М. Маліновський, Т. Обмінський, Я.-К. Островський, Є. Пашенда, Л. Попек, Г. Рущик, Е. Хернічек і ін., тоді як в українських виданнях лише побіжно згадано їхні загальні архітектурні характеристики, але досі відсутній виклад їхніх типологічних особливостей: конструктивних, розпланувально-композиційних, об'ємно-просторових та ін. Римо-католицькі храми в Галичині будували не лише для поляків, але й для німецьких чи чеських колоністів, а також для т. зв. українців-латинників Згідно праць В.М. Кубійовича: „Розміщення культур у Північних Карпатах” (1930); „Територія і людність українських земель” (1935); Етнічні групи Південнозахідньої України (Галичини) на 1.1.1939 [р.]: Національна статистика Галичини. - Мюнхен, 1983. - 175 с.. Тому, є велика необхідність введення в науковий обіг аналітичних матеріалів про архітектуру дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини другої половини XVII - першої половини ХХ століть.

Відсутність фундаментальних наукових досліджень архітектури дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини спричинили знищення та втрату ряду цінних споруд Близько 80 із 197 незбережених дерев'яних римо-католицьких храмів..

Дерев'яна сакральна архітектура Галичини є невід'ємною складовою культурної спадщини України, проте, ряд збережених цінних об'єктів досі не внесені до Державного реєстру пам'яток, що є актуальним згідно Закону України „Про охорону культурної спадщини” з 2000 р. З-поміж дерев'яних римо-католицьких сакральних споруд Галичини станом на 2007 р. до реєстру, як пам'ятки національного значення, внесені лише кілька об'єктів Львівщини Костел Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією 1734 р. у с. Тадані Кам'янка-Бузького району (охоронний №459), парафіяльний костел 1765 р. і дзвіниця у с. Дмитровичі Пустомитівського району (зазначений в реєстрі як Михайлівська церква 1773 р.; охоронний № 365).. Тому, на даний час існує нагальна потреба інвентаризації, обліку та гідного збереження автентичності цих пам'яток, а також реставрації ряду збережених святинь, які в Україні не мають аналогів. Викладені факти достатньо аргументують потребу першочергового історико-архітектурного дослідження дерев'яного римо-католицького будівництва.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Вибір теми дослідження обґрунтований напрямками загальної теми наукових робіт кафедри „Реставрація та реконструкція архітектурних комплексів” Інституту архітектури Національного університету „Львівська політехніка” - „Архітектурна спадщина та її збереження. Реставрація та реконструкція будівель: методологія проведення передпроектних досліджень в реставрації, теорія та практика реставрації; реконструкція, ревалоризація архітектурних комплексів, історія розвитку архітектури та містобудівельних комплексів”; а також пов'язаний з виконанням Державної програми інвентаризації та паспортизації пам'яток Львівської області Відділом охорони культурної спадщини Львівської облдержадміністрації.

Мета дослідження - визначити принципи архітектурного вирішення дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини другої половини ХVІI - першої половини XX століть за їхніми містобудівними, конструктивними, розпланувально-композиційними, об'ємно-просторовими характеристиками.

Завдання дослідження:

Проаналізувати стан дослідженості архітектури дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини другої половини ХVІI - першої половини XX століть, окресливши коло нерозв'язаних наукових питань.

Провести натурні дослідження і визначити існуючий стан об'єктів, уклавши хронологічну таблицю будівництва (каталог) і карту-схему розташування збережених та втрачених дерев'яних римо-католицьких святинь Галичини другої половини ХVІI - першої половини XX століть.

Проаналізувати зібраний матеріал і диференціювати та систематизувати досліджувані об'єкти на групи та типи за містобудівними, розпланувально-композиційними, об'ємно-просторовими та конструктивними характеристиками.

Визначити принципи архітектурно-декоративних засобів опорядження екстер'єру та інтер'єру дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини другої половини ХVІI - першої половини XX століть.

Визначити закономірності об'ємно-розпланувальних вирішень досліджуваних об'єктів.

Визначити стилістичний аспект архітектурного формотворення та розвиток стилістичних напрямків дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини другої половини ХVІI - першої половини XX століть.

Провести порівняльний аналіз архітектури дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини другої половини ХVІI - першої половини XX століть з дерев'яними храмами цього ж та ін. обрядів у сусідніх регіонах (Волині, Закарпатті) та країнах (Польщі, Швеції) і визначити її особливості.

Об'єкт дослідження - дерев'яні римо-католицькі храми Галичини другої половини ХVІI - першої половини XX століть. У коло досліджуваних об'єктів (246 святинь) увійшли існуючі храми, а також - втрачені, про які збереглися матеріали в описах, кресленнях та іконографічних джерелах.

Предмет дослідження - містобудівні, об'ємно-просторові, конструктивні, стилістичні характеристики та особливості дерев'яних римо-католицьких храмів.

За робочу гіпотезу взято припущення, що архітектуру дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини другої половини ХVІI - першої половини XX століть формували місцеві традиції, регіональні та зовнішні впливи.

Межі дослідження: хронологічні - друга половина ХVII (період від перших проявів бароко на теренах Галичини Найдавнішим збереженим об'єктом є дерев'яний костел др. пол. XVII ст. у с. Чорний Острів Жидачівського р-ну Львівської обл., перенесений із Берездівців Миколаївського р-ну цієї ж області (тепер УГКЦ). ) - перша половина XX століть, тобто час існування Коронного краю Галичини у складі Речі Посполитої (до 1772 р.), а згодом Австрійської та Австро-Угорської імперій, з аналізом еволюції та змін у першій половині ХХ ст. (після 1914 р.); територіальні - в межах Галичини, культурного регіону з 1772 р. (після 1914 р. розглядатимуться воєводства: Львівське, Станіславівське, Тернопільське) із врахуванням сучасного кордону між Україною та Польщею; кількість об'єктів - виявлені збережені та втрачені храми (246 споруд).

Методи дослідження. Вибір методів дослідження ґрунтується на попередньому аналізі усталених методик, застосованих під час досліджень архітектури дерев'яних храмів. Із загальнонаукових традиційних методів у дослідженні використані: 1) натурні дослідження проводились на емпіричному рівні, на якому відбувається процес накопичення фактів, що складались із загально-оглядового та поглибленого дослідження, зокрема, зібрано емпіричний матеріал на рівні з'ясування кількості, локалізації об'єктів, архітектурних обмірів, фотофіксацій, зарисовок, інтерв'ювання старожилів; натурні дослідження доповнено результатами архівних і бібліографічних пошуків; 2) камеральні дослідження (включали вивчення картографічного матеріалу, бібліографії за тематикою дослідження з її аналізом та систематизацією, виконання обмірних креслень та порівняльних схем; методи першоджерел, структурного, факторного та порівняльного аналізів) проводились на теоретичному рівні (досягнення синтезу знань (у формі наукової теорії)). Все це дозволило створити цілісну картину про архітектуру досліджуваних об'єктів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше:

створено цілісну картину формування архітектури дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини другої половини ХVІI - першої половини XX століть;

з'ясовано існуючий стан досліджуваних об'єктів (поділяється на 5 груп) та укладено каталог (246 споруд) і карту-схему їхнього розташування; встановлено, що на теренах Галичини зберігся лише 41 дерев'яний римо-католицький храм другої половини ХVІI - першої половини XX століть, 197 храмів втрачено, а 8 проектів залишилися нереалізованими;

визначено містобудівні, розпланувально-композиційні (6 типів планів польських костелів, 3 типи планів храмів німецьких колоністів), об'ємно-просторові (4 типи; 6 принципів влаштування веж) та конструктивні (2 типи храмів - зрубний та каркасний; 2 відмінності веж) характеристики дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини другої половини ХVІI - першої половини XX століть;

визначено принципи архітектурно-декоративних засобів опорядження екстер'єру та інтер'єру дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини другої половини ХVІI - першої половини XX століть (наприклад, 5 типів колористичних композицій інтер'єру);

визначено закономірності об'ємно-розпланувальних вирішень дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини другої половини ХVІI - першої половини XX століть, які характеризуються як граничною простотою, так і складністю об'ємно-просторової композиції (обидві риси обумовлені конфігурацією плану храму) і полягали у вертикальному та горизонтальному розвитку споруди, підвищеною увагою до організації інтер'єру тощо;

визначено стилістичний аспект архітектурного формотворення (6 типів) та періодизацію розвитку стилістичних напрямків досліджуваних об'єктів (6 періодів);

здійснено порівняльний аналіз архітектури дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини другої половини ХVІI - першої половини XX століть з дерев'яними храмами цього ж та ін. обрядів у сусідніх регіонах (Волині, Закарпатті) та країнах (Польщі, Швеції), який засвідчує, що особливістю архітектури досліджуваних споруд є те, що вона формувалася під впливом: прийомів різних стилістичних епох; місцевих традицій, регіональних та зовнішніх чинників; європейської архітектури, в т. ч. народної.

Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій забезпечені: апробованою коректною методологією дисертаційного дослідження, відповідністю методів дослідження його меті і завданням, кількісним і якісним аналізом значного обсягу теоретичного і емпіричного матеріалу; використанням низки архівних матеріалів та літературних джерел. Достовірність отриманих результатів засвідчується і підтверджується 18 апробаціями, рядом наукових публікацій та практичним впровадженням матеріалів дослідження.

Практичне значення роботи полягає в тому, що результати дослідження є важливою джерельною базою для створення цілісної картини розвитку історії архітектури України та проведення подальших досліджень з даної тематики в ширших хронологічних та територіальних межах; вони також можуть бути використані у довідниках, науково-популярних та науково-дидактичних виданнях, реставраційній практиці та під час проектування нових сакральних об'єктів за аналоговим методом, розробці проектної документації для відзнакування втрачених пам'яток. Окрім цього, дослідження дає науково обґрунтовані підстави надати низці храмів статус пам'яток місцевого та національного значення; а також внести їх як цінні історичні та культурологічні об'єкти у регіональні та міждержавні туристичні програми.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації доповідалися і обговорювались на: а) 11-и міжнародних конференціях Науково-методичній конференції IV Європейської Гільдії Реноваційної Інформації (Краків (Польща), 30.ІІІ.2005 р.); VIII Дрогобицькій Міжнародній науковій історико-краєзнавчій конференції „Дрогобицько-Самбірське підгір'я крізь призму століть” (Дрогобич, 12.Х.2006 р.); конференції „Мистецтво колишніх південно-східних теренів Речі Посполитої в ХІХ-ХХ ст.” (Варшава (Польща), 15.ХІ.2006 р.); науковій конференції ін-ту Народознавства НАНУ (Львів, 01.V.2007 р.); ХVII Міжнародній науковій конференції „Історія релігій в Україні” (Львів, 14.V.2007 р.); науковій конференції „Архітектурна географія бароко в Україні: регіональні особливості і спільні риси” НДІТІАМ (Київ, 31.V.2007 р.); науковій конференції „Культурна спадщина шляхти і туризм” (Цєхановєц, Польща, 9.VІ.2007 р.); 9-й Міжнародній літній школі UNESCO щодо „Збереження культурної спадщини” (Замость, Польща, 08.IX.2007 р.); Міжнародному симпозіумі щодо „Архітектурної і культурної спадщини Румунії та сусідніх країн” (Сібіу (Румунія), 30.V-01.VІ.2008 р.); міжнародній науковій конференції молодих науковців „Проблеми дослідження, збереження та розвитку об'єктів культурної спадщини” (Львів-Тустань, 07-08.VІ.2008 р.); Міжнародному українсько-американському науково-проектному семінарі „Мультикультурний простір Галицького містечка” (Львів, 19-23.Х.2008 р.).; б) 4-х конференціях державного рівня I-й всеукраїнській науково-практичній конференції „Художній метал в Україні: минуле, сучасне, майбутнє” (Львів: ЛАМ, Ін-т народознавства НАНУ, 14.X.2007 р.); ІІ-й всеукраїнській конференції „Науково-дослідна робота студентів і аспект формування особистості майбутнього архітектора вченого” (Харків: Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури, 15-17.X.2007 р.); науковій конференції „Любартівські читання” (Луцьк, 28.ІІІ.2008 р.); науковій конференції „Різноманітні аспекти історії міст Волині в контексті урбаністичних процесів у регіоні та в Україні” (Кременець, 15.V.2008 р.).; в) 3-х науково-практичних конференціях Інституту архітектури Національного університету „Львівська політехніка” (Львів, 2006 р., 2007 р., 2008 р.).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані у 7 наукових статтях, 5 з яких - зі списку фахових видань ВАК України.

Впровадження результатів дослідження. Результати роботи було використано: 1) під час проектування за аналоговим методом дерев'яного храму Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 19519 від 08.02.2007 р.; 2) під час укладання першого путівника дерев'яними храмами Львівщини Крушинська О. Сорок чотири дерев'яні храми Львівщини. - К.: Грані-Т, 2007. - 120 с.; 3) під час створення інтернет порталу „Дерев'яні храми України” http://www.derev.org.ua/kostely/kostely.htm; 4) у пам'яткоохоронній діяльності - для включення до реєстру пам'яток архітектури України дерев'яних римо-католицьких храмів Львівщини; на замовлення Відділу охорони культурної спадщини при Львівській облдержадміністрації виконано інвентаризацію та паспортизацію 13 об'єктів Храми в поселеннях: Бйрлин, Вовче, Ільник, Купичволя, Островок, Раденичі, Розлуч, Рудно, Солонське, Старе Село, Чернихів, Чижевичі, Язлівчик (акт впровадження № 1/782 від 27.02.2008 р.).; 5) дирекцією музею народної архітектури і побуту у м. Львові під час підготовки матеріалів для розроблення концепції експозиції на території музею об'єктів, що відображають історичне архітектурно-просторове середовище Галицького містечка, а саме, матеріали дослідження використані під час експериментального проектування в рамках міжнародного українсько-американського науково-проектного семінару „Мультикультурний простір Галицького містечка”, який проводився 20-27 жовтня 2008 р. у Львові за ініціативою дирекції музею Акт впровадження № 279 від 3 листопада 2008 р..

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, 3-х розділів головної частини із висновками і загальних висновків на 136 стор., списку використаних джерел та літератури (містить 175 позицій, з яких - 80 робіт - вітчизняних авторів і 95 робіт - закордонних авторів) та 3 додатків: А (містить 3 акти впровадження), Б (ілюстративний матеріал до І-ІІІ розділів), В (короткий термінологічний словник лексики дерев'яного сакрального будівництва та архітектури).

Основний зміст роботи

Розгляд архітектури дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини обмежено періодом другої половини ХVІI - першої половини XX століть. Такий вибір зумовлений можливістю збору достовірних матеріалів. Без сумніву, дерев'яні римо-католицькі храми існували до ХVІI ст. Проте, вони не збереглися, а писемні матеріали про них не дають можливості виконати обґрунтовані достовірні реконструкції. Після другої світової війни римо-католицькі храми в Україні не будували.

РОЗДІЛ 1. Стан та методика дослідження архітектури дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини другої половини ХVІI - першої половини ХХ століть

Завдяки повному збору джерел про будівництво дерев'яних римо-католицьких храмів в Галичині вже на першому етапі дослідження вдалося відтворити загальну картину його розвитку та встановити загальну кількість об'єктів, приналежних до досліджуваної групи. Джерельною базою для вивчення об'єктів служили як опубліковані, так і неопубліковані матеріали. Так, про храми другої половини ХVІI - середини ХІХ століть дізнаємося переважно з архівних матеріалів, про храми середини ХІХ - початку ХХ століть - часто з описів польських дослідників Bar№cz S., Orіowicz M., Spiss T., Zaікski S. та з іконографічних джерел, про храми першої половини ХХ століть - найбільше матеріалів почерпнуто з польських літературно-мистецьких часописів „Architekt”, „Architektura i Budownictwo” та ін.. Важливими джерелами для вивчення архітектури костелів стали спеціальні праці дослідників: у другій половині ХХ століття - описи пам'яток архітектури та історичних об'єктів вітчизняних вчених „Пам'ятки містобудівництва і архітектури Української ССР” 1985-1986 рр., у кінці ХХ - на початку ХХІ століть - довідки енциклопедій Енциклопедія українознавства. В 10 т. / Гол. ред. В. Кубійович. - Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954-1989. - 4016 с.. Використано також матеріали інвентаризацій Ін-т «Укрзахідпроектреставрація» у м. Львові, Інститут Історії Мистецтва Варшавського університету, Інститут Історії Мистецтва Ягеллонського університету., путівники Гаузер З., Орлович М., окремі принагідні публікації у періодичних виданнях Богданова Ю., Вулєцкий Л., Олешко О. та Петришин Г., Юрченко С. та Швець-Машкара С., Чуба М.. Велику цінність для аналізу становили матеріали історико-архітектурних нарисів церков Слободян В., шематизми Бучек М., Седельник І. Львівська архідієцезія латинського обряду. Ілюстрована розповідь. Парафії, костели та каплиці. 2004, 2006 рр., окремі праці про костели Kowalczyk J. Њwi№tynie pуїnobarokowe na Kresach. Koњcioіy i klasztory w diecezjach na Rusi Koronnej. - Warszawa : Instytut Sztuki Polskiej Akademii Nauk, 2006. - 510 s.; Ruszczyk G. Drewniane koњcioіy w Polsce. Tradycja i nowoczesnoњж. - Warszawa, Instytut Sztuki Polskiej Akademii Nauk. 2001. - 326 s.. Окремо варто сказати про цикл видань під загальною редакцією проф. Я.-К. Островського Materiaіy do dziejуw sztuki sakralnej na ziemiach Wschodnich dawnej Rzecypospolitej. Redakcja naukowa Jan K. Ostrowski. Czкњж I. Koњcioіy i klastory rzymskokatolickie dawnego wojewуdztwa Ruskiego. 15 T. - Krakуw : Miкdzynarodowe Centrum Kultury w Krakowie, 1993-2007. про історію сакрального мистецтва на східних теренах колишньої Речі Посполитої, книг, які видані у 1993-2007 рр.

Аналіз праць вчених, які досліджували сакральну архітектуру, в першу чергу показав, що вони, попри намагання, так і не створили абрису цілісної картини формування архітектури дерев'яних римо-католицьких храмів другої половини XVII - першої половини ХХ століть на теренах Галичини.

Проведені автором натурні обстеження та інвентаризація, а також аналіз джерел та праць попередників дозволили укласти каталог дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини - 246 споруд, в тому числі 8 нереалізованих проектів. В подальшому було встановлено, що з цієї кількості 197 храмів не збереглося. Збережених об'єктів зафіксовано лише 41 (24 - на Львівщині, 3 - на Тернопільщині, 14 - на Франківщині). За станом збереження об'єкти диференційовано на такі групи: 1) у стані руїни (2 споруди); 2) частково зруйновані; 3) збережені, із втратою архітектурно-просторової композиції чи стилістичних ознак; 4) збережені, із автентичними архітектурними деталями. Окрім цього, інвентаризація збережених храмів дозволила поділити їх на кілька груп: які не функціонують (5 об'єктів); відремонтовані, діючі як костели (4 об'єкта); перебудовані, пристосовані під церкви (24 об'єкта); перебудовані, пристосовані під іншу функцію (4 об'єкта).

Вибір методів та методики даного наукового дослідження були обумовлені науковими критеріями, які б забезпечили отримання достовірної інформації про архітектурно-конструктивні, стилістично-композиційні характеристики досліджуваних об'єктів, не зважаючи на рівень їхнього збереження. Для цього використовувався метод ретроспективного моделювання об'єкта за архівними та іконографічними джерелами. Окрім цього, вибір методів та методики наукового дослідження були обумовлені також критеріями, які б забезпечили охорону історико-культурної спадщини, а саме - виявлення об'єктів, наукове вивчення та пропаганду їх історико-культурних цінностей, облік.

РОЗДІЛ 2. Аналіз формотворення архітектурно-містобудівних характеристик дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини другої половини ХVІI - першої половини ХХ століть

В дисертаційній роботі виконано аналіз розвитку архітектури дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини за такими характеристиками: розташуванням у містобудівному середовищі, розпланувально-композиційною та об'ємно-просторовою структурами, конструктивним вирішенням, архітектурно-декоративними засобами опорядження екстер'єру та інтер'єру, стилістичним вирішенням. Аналізом було охоплено всі збережені об'єкти, а також наявну інформацію про вирішення втрачених святинь.

Визначено, що об'ємно-розпланувальне вирішення дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини залежало від їх розташування у певній структурній організації території (центричній Креховичі, Станіславчик, Чижевичі, Язлівчик., лінійній Вовче, Гута, Пикуловичі, Рідколісся, Росохач., осьовій Ільник, Нова Гута, Раденичі, Тадані., радіальній Рівне (Kцnigsau). чи комбінованій Бистриця, Загайпіль, Терновиця.). Встановлено, що на розпланувальну та об'ємно-просторову композиції комплексу (який, здебільшого, включав храм, цвинтар, дзвіницю, хрест або фігуру) впливало, насамперед, місцерозташування у системі поселення, тут виявлено п'ять типових схем: 1) при ринковій площі; 2) при головній вулиці; 3) у центральній частині поселення на видному підвищеному місці (Долинівка); 4) у периферійній частині, біля дворів власників поселень (Монастириськ); 5) на околиці поселення - на цвинтарі (Островок). Перші дві схеми характерні для містечок (Кукезів, Лопатин та ін.). Одна із головних ознак, за якою також можна диференціювати досліджувані об'єкти, - це орієнтація. Польські костели зводили не надаючи особливої уваги їх орієнтації, тоді, як храми німецьких колоністів зводили з обов'язковою орієнтацією пресбітерія - на схід, з незначним відхиленням на північ або південь. Одним із вагомих елементів, за яким можна визначити національну приналежність храму був спосіб озеленення ділянки, зокрема, - біля польських костелів садили хвойні породи дерев, тоді як біля храмів німецьких колоністів - листяні породи. Встановлено, що архітектура дерев'яних римо-католицьких сакральних об'єктів Галичини другої пол. XVII - першої пол. ХХ століть залежала від ряду містобудівних чинників, на які в свою чергу впливали інші, зокрема, - географічне районування, політичні обставини, стилістичні уподобання тощо.

В результаті дослідження виявлено два основні типи конструктивного вирішення дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини другої пол. XVII - першої пол. ХХ століть - зрубний (найпоширеніший) і каркасний („в'язання”) Рідколісся (1864), Солонське (1884), Бенева (1921), Креховичі (1901), Терновиця (1920), Львів-Знесіння (1924-1925), Львів-Збоїща (1932-1933), Грабич (1939).. В досліджуваних об'єктах зрубної конструкції виявлено п'ять основних типів врубок (звичайний, з випустами, зі змінним кутом або так званий риб'ячий хвіст (з лишком, з зубом), навскісний з протес, з потайним прямим зубом) і два типи випустів під платви („скосак” (Пістинь) і „східці” (Славське)). Виявлено чотири типи заповнень для каркасного типу храмів: 1) з глиняним; 2) з дощатим; 3) з цегляним (т. зв. фахверковий тип або з „пруського муру”) Баворів (XVIII ст.), Жуків (XVIII ст.), Маринопіль (XVIII ст.), Львів (костел Найсвятішої Діви Марії для сакраменток) (1718), Бовдури (1905), Пикуловичі (1921), Чижевичі (1936-1937).; 4) змішаного типу. Щодо вирішення форм перекриттів дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини, то для досліджуваного періоду були характерні такі типи - пласке Креховичі, Лісна Тарновиця, Пістинь, Тисменичани., склепінчасте (лучкове Бистриця, Чернихів., напівкругле Островок., стрільчасте рівностороннє Рудно., напівкругле завершене східчастим Вовче, Ільник, Розлуч., трицентрове Гута., псевдотрицентрове Виноград, Дмитровичі, Долинівка, Руда-Брідська. тощо) і трапецевидне Загайпіль, Купичволя, Львів (Левандівка), Павлівка.. Окрім цього, виділено дві суттєві відмінності веж храмів: 1) з похилими стінами, увінчаними завершенням з підсябиттям (наслідують тип старопольських костелів); 2) з рівними стінами, що наслідують форми мурованої архітектури і зустрічаються зазвичай в неороманських та неоґотичних храмах німецьких колоністів, рідше серед польських святинь.

Порівняльний аналіз розпланувальної структури дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини засвідчує рідкісне зведення святинь цього обряду на плані грецького хреста та ротонди, переважають, натомість, одно-, дво-, тридільні храми і в плані латинського хреста. Загалом для польських дерев'яних костелів Галичини другої пол. XVII - першої пол. ХХ століть характерні такі типи планів: однодільні, дводільні, у формі латинського хреста, у формі грецького хреста, ротонди та тринавові псевдобазиліки. Тоді як для храмів німецьких колоністів характерні наступні: однодільні, дводільні та тридільні. Згідно типів розпланувально-композиційних схем дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини другої пол. XVII - першої пол. ХХ століть, об'єкти диференційовано за кількістю нав - на однонавові та тринавові Лановичі, Нова Гута, Раденичі, Ступниця, Язлівчик.. Двонавових не виявлено. За геометричною композицією нави досліджувані об'єкти поділяються на три типи: з квадратною навою Ільник, Купичволя, Львів (Збоїща, Левандівка), Нагірне, Ступниця, Язлівчик., півтора квадрата Вовче, Розлуч, Рудно. та два квадрата Пикуловичі.. А за геометрією плану пресбітерія їх диференційовано на два типи: з прямокутним Лановичі, Нагірне, Язлівчик. і гранчастим (трапецевидним) абрисом. архітектурний храм католицький

За типами об'ємно-просторової композиції брили споруди, дерев'яні римо-католицькі храми Галичини другої пол. XVII - першої пол. ХХ століть поділяються на: безвежеві (з сигнатуркою або без) Пнікут (1762), Старе Село (1892), Східниця (1896), Островок (1908), Бистриця (1910), Смодна (1910), Татарів (1911), Гута (1934), Шешори (1934-1935), Рудно (1935), Чижевичі і Язлівчик (1936-1937)., з вежечкою над хорами нави Солотвин (1857), Новий Мізунь (1908), Пасічна (1912), Озеряни (1923-1925), Летня (1930)., одновежеві Вовче (1900), Розлуч (1901-1902), Сянки (1907), Зелений Яр (1911), Клубівці (1911), Бережниця (1915), Молодятин (1936), Львів (1916). та двовежеві Товсте (1715), Жулин (др. пол. XVII ст.), Грімне (1734), Лисець (1779).. Виділено наступні принципи влаштування веж: 1) одна вежечка на осі головного фасаду - над хорами нави; 2) одна вежа на осі головного фасаду - перед навою і над хорами нави; 3) одна вежа на осі головного фасаду - над крухтою перед навою; 4) одна вежа збоку головного фасаду - при бічній стіні нави; 5) одна вежа збоку тильного фасаду - при бічних стінах нави і пресбітерія; 6) дві вежі на головному фасаді, симетрично розташовані відносно осі.

Особливості поліхромії інтер'єру дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини формувались, насамперед, в залежності від національного складу вірних (яскравими прикладами є інтер'єри храмів німецьких колоністів). Розписи, як правило, поєднували фігурні сюжети та орнаментальні площини. Хоча зустрічаються храми декоровані лише орнаментальними мотивами. За мотивами, що використовувались в розписному орнаменті досліджуваних храмів, виявлено такі його види: геометричний, рослинний, зооморфний та фігурний, геральдичний, гротескний. Кольорові закономірності розташування настінних декорацій в інтер'єрах святинь дозволяють виділити п'ять типів колористичних композицій: 1) виступаючий колір підлоги, локальний або відступаючий - несучих конструкцій, стін і стелі (відбувається виявлення форми та глибинної спрямованості простору) Вікняни, Чижевичі, Солонське, Тадані, Раденичі.; 2) виступаючі кольори підлоги та несучих конструкцій, відступаючі - стін і стелі (форма сприймається як оригінальна, створює відчуття статики підлоги, розкриття, розширення та легкості простору) Долинівка, Островок, Руда-Брідська.; 3) виступаючі кольори несучих конструкцій і верхнього ярусу стін, відступаючі - підлоги, стелі та нижнього ярусу стін Вовче, Розлуч.; 4) виступаючі кольори стелі та верхнього ярусу стін, відступаючі - підлоги, стін та несучих конструкцій (створюється враження зниження висоти приміщення) Креховичі.; 5) виступаючі кольори підлоги, та стін, відступаючі - стелі (створюється враження замкнутості простору, але збільшення висоти приміщення) Станіславчик, Старе Село..

Виявлено такі теслярські елементи: різьблені конструктивні елементи (причілки, ґанки, сигнатурки; колони в інтер'єрі, сохи, гостроколи); накладну декоративну різьбу в екстер'єрі та інтер'єрі (наприклад - декоративне шалювання (вертикальне, горизонтальне, „в смерічку”, на мотив „сонце”, „викладка”)); декоративне оздоблення фронтону: вирізані причілкові дошки, „квітки” на завершенні; накладну рельєфну різьбу та декоративні вставки на дверях, різьбу на вікнах тощо.

Художній метал в архітектурі дерев'яних римо-католицьких сакральних об'єктів Галичини другої пол. XVII - першої пол. ХХ століть, як і в об'єктах східного обряду, застосовували, насамперед, для оздоблення елементів головної осі фасаду - вхідних дверей (жиковини, завіси, замки, клямки, засувки) та дахів, завершених хрестами або фігурами; а також бічних фасадів - вікон (ґрати). Хрести виступали логічним завершенням конструкції сакрального об'єкта, тому здебільшого їх форма, залежала від об'ємно-просторового та стилістичного вирішення споруди. Інколи горизонтальний ритмічно-пластичний поділ конструкції хреста з яскраво вираженою одноосьовою дзеркальною симетрією побудови в композиційному відношенні відповідає поярусному членуванню об'єкта. Розміри хрестів дуже різноманітні - від 0,5 до 1,7 м і залежали від розмірів споруд. За формою, традиційними хрестами для дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини другої половини XVII - першої половини ХХ століть є - латинські (з видовженою нижньою (від поперечки) частиною), проте, наявні і грецькі (чотириконечні з однаковими (рівними) всіма чотирма раменами). Наявність в дерев'яному храмі сукупності архітектурно-декоративних засобів опорядження (поліхромії, художнього металу, різьби) дозволяє віднести його до об'єктів високої мистецької вартості. За даними досліджень до таких збережених об'єктів належать святині у поселеннях: Вовче, Раденичі, Розлуч, Старе Село.

Архітектура досліджуваних храмів диференційована автором на умовні стилістичні типи: романсько-ґотичний Боднарів (1888), Підмихайля (1880-1881), Вигода (1900), Бережниця (1915), Летня (1930)., ґотичний Долинівка (1866), Брюховичі (1893-1899), Вовче (1900), Розлуч (1901-1902), Сянки (перед 1907)., візантійський (в якому проявляється синтез форм барокового та візантійського стилів, що визначило назву методу як „бароково-візантійський”) Виявлено святині двох типів: 1) безкупольні зально-псевдобазилікальні храми (витягнуті прямокутні в плані тринавові споруди з відсутніми вікнами для освітлення середньої нави) (Раденичі, Терновиця); 2) однокупольні, в плані грецького хреста (Яблунів). , бароковий Руда-Брідська (1864-1865), Брюховичі (1867), Островок (1908), Ільник (1932-1934), Павлівка (1935-1936)., класицистичний Рівне (Кеніґзау) (1846), Загайпіль (1896-1898), Росохач (1897), Львів - цвинтар Оборонців (1919), Щуровичі (1919), Бйрлин (1934), Шешори (1934-1935), Борщів (1938). та модерновий Східниця (1896), Купичволя (1924-1925), Гута (1934), Рудно (1935), Язлівчик (1936-1937)..

В результаті досліджень встановлено низку прізвищ архітекторів, інженерів та будівничих Бізанц Ґ., Борґеніхт Л., Вельтце Л., Венбурґер Я., Вехрштайн Ю., Гарбусиньський С., Ґофьоль Ю., Ґрюнберґ Ю., Ґуральчик К., Дайчак В., Домбровський Я., Заблоцький Я., Зассовський С., Заремба Г., Індрух Р.-Ю., Крикевич З., Кшивоблоцький О., Лике Б., Лясечка М., де Льоґау Я., Мончинський Ф., Носкевич Т., Обмінський Т., Одживольський С.-Н., Палка З., Петеленц Ф., Петричук Л., Равський В.-В.-Е., Райтер Т., Реда Я., Ріхтманн К., Сперро В., Тарновський С., Тулльє Ч., Хуґо П., Чарнецький Б., Червінський Є.-К., Янецький К. та ін., що працювали у другій пол. XІХ - першій пол. ХХ століть над будівництвом дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини. Водночас можна стверджувати, що у цей період під впливом тогочасної моди, обумовленої новим світоглядом, на основі давніх традицій вони зводили дерев'яні римо-католицькі святині, створюючи новий вишуканий образ архітектури. Загалом, проекти і реалізації кінця XІХ - першої половини ХХ століть, залежно від відношення їх авторів до традиції, поділено на дві групи: перша - характеризує вірність традиційним формам дерев'яної костельної архітектури, що проявляється в безпосередньому наслідуванні храмів попередніх епох; друга - характеризує застосування традиційних розв'язань і мотивів, але почерпнутих з дуже різноманітних джерел: пам'яток костельної і церковної архітектури, громадського містечкового і народного будівництва та різних стилів.

Висвітлений порівняльний аналіз досліджуваних споруд із храмами цього ж та інших обрядів як на теренах України, так і в ін. країнах, засвідчує, що архітектура дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини формувалась під впливом провінційної, маломістечкової та європейської народної архітектури. В результаті дослідження, можемо також стверджувати про взаємовплив церковної та костельної архітектури, але, на відміну від першої, друге не дало такої великої кількості варіантів планів. Окрім цього, встановлено низку артефактів, які підтверджують гіпотезу про те, що архітектура мурованих сакральних споруд походить від дерев'яних.

РОЗДІЛ 3. Закономірності архітектурного вирішення дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини другої половини ХVІI - першої половини ХХ століть

На формотворення дерев'яних костелів Галичини другої половини XVII - першої половини ХХ століть вплинули зміни статусу сакральної архітектури, яка з елітарної перейшла у розряд парафіяльної, що вимагало компактних планувальних схем, які можна було реалізувати в дереві. Оскільки найпростішою культовою спорудою є каплиця, на теренах Галичини їх диференційовано на 4 типи. Встановлено, що дводільні плани дерев'яних костелів бувають одно- та двозрубні, але найбільш поширеним був тип тридільного тризрубного храму. Виявлено приклад костелу т. зв. „хатнього” типу Дерев'яний провізоричний костелик 1921 р. у с. Бенева Теребовлянського р-ну Тернопільської обл.. На відміну від дерев'яних церков, у досліджуваних тридільних римо-католицьких храмах рідко застосовували пряму залежність крухти від пресбітерія (ширина яких рівна), цей прийом був характерний для костелів першої половини ХХ століття Ступниця, Язлівчик.. Здебільшого пресбітерій був ширший за крухту. Досліджено, також що на основі пропорційності рамен хрещатий план дерев'яних костелів, створений довкола більшого посередині квадрата, дав такі варіанти планів: план у вигляді рівнораменного хреста (грецького) Яблунів (1760), Шешори (1934-1935), Східниця (1896).; план з короткими боковими раменами (латинський хрест) Боднарів (1888), Нижній Березів (1892), Ільник (1932-1934), Ступниця (1934).. Виділено два типи костелів-ротонд: восьмибічні нава і пресбітерій (Пеньки); восьмибічна нава, прямокутний пресбітерій (Павлівка). Загалом, є плани вживані широко (одно, дво- та тридільний тип, у плані латинського хреста), рідко (тринавова псевдобазиліка, у плані грецького хреста) і які не зафіксовані в ін. регіонах України (тип костелу-ротонди). Окрім цього, впродовж століть внаслідок еволюції планів дерев'яних римо-католицьких храмів відбувся їх відбір народними зодчими, в якому вони надали пріоритет найбільш архаїчному типу - тридільному, поширеному на всій території Галичини. Спостерігаємо також збереження усталених пропорційних співвідношень при яких висота стіни зрубу приблизно дорівнює половині загальної висоти храму.

Наявність різноманітних розпланувальних вирішень обумовила формування двох основних типів об'ємно-просторового вирішення: перший підпорядковується єдиному центру та симетричності; другий ґрунтується на асиметричній композиції, що з'явилась під впливом романської та ґотичної архітектури. Ідея центричного храму реалізується переважно у ротондах. Закономірності об'ємно-розпланувальних вирішень полягали також у вертикальному та горизонтальному розвитку споруди. Проте, навіть ця закономірність не дала багато об'ємних вирішень. Ватро також зазначити, що організація дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини другої половини XVII - першої половини ХХ століть здійснювалась за принципом: „з середини - назовні”. А необхідність акцентувати об'єми за їх значимістю обумовили членування дахів на дві або три різні за висотою частини. Відповідно до того, як між собою кореспондувались дахи, були отримані такі завершення основних об'ємів досліджуваних споруд: дахи, що не злучені між собою і складаються з двосхилого даху нави та дво-, трисхилих дахів крухти і пресбітерія; дахи, що злучені шляхом плавного переходу між собою. Засобами пропорціювання контрасту і нюансу, профілювання, різьблення та фактури окремих елементів будівничі не лише розв'язували відповідні конструктивні завдання, а й надавали спорудам належного монументального виразу, декоративного звучання окремим частинам. Загалом, дерев'яні римо-католицькі храми, як і інші сакральні споруди, характеризуються підвищеною увагою до організації інтер'єру, адже вони призначались для релігійних і канонічних обрядів і тому протягом тривалого часу зберігали багато традиційних прийомів у структурі та об'ємно-просторовій побудові.

Загальні принципи архітектурного вирішення дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини другої половини XVII - першої половини ХХ століть характеризуються як граничною простотою, так і складністю об'ємно-просторової композиції. Обидві риси зумовлені, в значній мірі, конфігурацією плану храму.

Аналізуючи взаємозв'язок розпланувально-композиційної і об'ємно-просторової структур, а також наявні стилістичні типи дерев'яних римо-католицьких храмів в Галичині у др. пол. ХVIІ - пер. пол. ХХ століть, виділено такі стилістичні напрями їх архітектурного вирішення: бароко (др. пол. ХVIІ - пер. пол. ХVIІІ століть), рококо (1740-1750 рр.), пізнє бароко й рококо (1750-1780 рр.), класицизм (кін. XVIII - пер. пол. ХІХ століть), історизм (1850-1880 рр.), модерн (1890-1939 рр.). Історизм охоплював споруди, зведені в стилі романтизму й кількох неостилів - таких, як неороманський, неоґотика, необароко, неокласицизм. Виділено три періоди модерну: 1) ранній (інтернаціональний) (1890-1917 рр.), для цього періоду характерні дві течії - народно-романтична (1892-1916 рр.) (представлена т. зв. гірським стилем) і неоромантична (1893-1923 рр.) (представлена стилізацією неоґотики й необароко, неокласицизмом); 2) середній (академічний) (1918-1932 рр.), з виявами неоромантичної течії та Ар Деко В 1908-1930-х рр. стиль Ар Деко йшов шляхом звернення до романтично-поміщицької традиції, до класицизуючої архітектури XVIII - першої третини ХІХ ст., до т. зв. садибного стилю, притаманного швецькому будівництву (костел 1921-1923 рр. у Львові на Левандівці, в архітектурі якого поєднуються риси неокласицизму та модерну і простежуються риси громадської та житлової архітектури). ; 3) пізній (1933-1939 рр.), у якому розрізняють три течії: змодернізований стиль старопольських костелів Змодернізований стиль старопольських костелів характеризується великомасштабністю, характерною для мурованого будівництва, а також модернізацією форми з використанням традицій народного будівництва; за розпланувальним вирішенням - це храми у плані латинського хреста (напр., костел 1933-1934 рр. у с. Ступниця). , необарокову Святині необарокової течії модерну (1933-1939 рр.) за розпланувальною структурою поділяються на храми в плані латинського хреста (Виноград, Брошнів) і наближені до грецького хреста (Ільник) чи ротонди (Павлівка). За об'ємно-просторовим вирішенням два останні типи були безвежеві, а храми першого з названих типів зведено в річищі традиції „старопольських” костелів (одновежеві). та раціоналістичну У раціоналістичній течії модерну (1936-1939 рр.) естетично осмислювалися прості формоутворюючі основи споруд, позбавлені декору площини фасадів, відкриті будівельні конструкції, фактура матеріалів. Виявлення в зовнішній формі храму його конструктивної основи, проектування „зсередини-назовні” відобразили прагнення творців модерну якомога спростити зовнішню форму. Єдиною відомою спробою реалізувати художньо-естетичні засади цієї течії на східно-галицьких землях був проект (затверджений 7 лютого 1936 р.) дерев'яної каплиці в Молодятині (Коломийський р-н Івано-Франківської обл.)..

Ряд особливостей архітектури дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини обумовлені широкими хронологічними межами дослідження. Зокрема, архітектура формувалася, насамперед, під впливом прийомів різних стилістичних епох Бароко, рококо, класицизму, історизму, модерну.. Окрім цього, основні чинники формування архітектури дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини другої половини XVII - першої половини XX століть - це місцеві (архітектурні, етнічні), регіональні (формували плани і фасадні вирішення) та зовнішні впливи (сусідніх регіонів (Буковини, Волині, Закарпаття) та європейської архітектури, в т.ч. народної (виразилися у використанні загальноєвропейських стилів, серед яких найактивніший - модерн, Ар Деко, старонордійське зодчество)). Архітектура дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини формувалась також під впливом маломістечкової архітектури (Дрогобича, Роздолу), а саме - було запозичено влаштування субот.

Результати дослідження

1. Визначено, що дерев'яна сакральна архітектура в Україні є цікавим явищем європейської культури. Проте, науковим вивченням в останні роки було осягнуто лише архітектуру дерев'яних церков. Незважаючи на публікації вітчизняних та закордонних науковців, присвячених описам окремих об'єктів, картини формування архітектури дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини другої половини XVII - першої половини ХХ століть все ще не створено.

2. Проведені автором аналіз джерел, натурні обстеження та інвентаризація виявили на теренах Галичини 246 дерев'яних римо-католицьких храмів другої половини XVII - першої половини ХХ століть, з яких зберігся лише 41 об'єкт, 197 храмів втрачено, а 8 проектів залишилися нереалізованими. Диференціація досліджуваних святинь за національною приналежністю, засвідчує, що найпоширенішими були польські костели. Крім створення каталогу та загальної оцінки всіх 246 об'єктів в дисертаційній роботі проведено детальний аналіз архітектури 40 збережених храмів та більше 80 об'єктів зі списку незбережених.

3. Визначено, що містобудівні особливості дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини другої половини XVII - першої половини ХХ століть залежали від ряду чинників: географічного районування, політичних мотивів, національної приналежності храму, впливів прийомів стилістичних епох, а об'ємно-розпланувальне вирішення від їх розташування у конкретній структурній організації території (центричній, лінійній, осьовій, радіальній чи комбінованій).

За конструктивними схемами храми поділяються на два основні типи - зрубний і каркасний. Виділено три основні типи вирішення форм перекриттів храмів (пласке, склепінчасте, трапецевидне). Виділено: п'ять основних типів врубок для зрубного типу храму (звичайний, з випустами, зі змінним кутом або так званий риб'ячий хвіст (з лишком, з зубом), навскісний з протес, з потайним прямим зубом) і чотири типи заповнень для каркасного типу (з глиняним, з дощатим, з цегляним, змішаного типу). Окрім цього, виділено дві суттєві відмінності веж храмів: 1) з похилими стінами; 2) з рівними стінами.

Визначено шість типів планів польських костелів (однодільні, дводільні, у формі латинського хреста, у формі грецького хреста, ротонди та тринавові псевдобазиліки) і три типи планів храмів німецьких колоністів (однодільні, дводільні та тридільні). Згідно типів розпланувально-композиційних схем дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини другої пол. XVII - першої пол. ХХ століть, об'єкти диференційовано за кількістю нав - на однонавові та тринавові. За геометричною композицією нави досліджувані об'єкти поділяються на три типи: з квадратною навою, півтора квадрата та два квадрата. А за геометрією плану пресбітерія їх диференційовано на два типи: з прямокутним і гранчастим абрисом.

Визначено чотири типи об'ємно-просторової композиції екстер'єрів храмів (безвежеві (з сигнатуркою або без), з вежечкою над хорами нави, одновежеві та двовежеві) та шість принципів влаштування веж (1) одна вежечка на осі головного фасаду - над хорами нави; 2) одна вежа на осі головного фасаду - перед навою і над хорами нави; 3) одна вежа на осі головного фасаду - над крухтою перед навою; 4) одна вежа збоку головного фасаду - при бічній стіні нави; 5) одна вежа збоку тильного фасаду - при бічних стінах нави і пресбітерія; 6) дві вежі на головному фасаді, симетрично розташовані відносно осі).

4. Розкрито прийоми застосування поліхромії, художнього металу та архітектурно-декоративних засобів опорядження в архітектурі дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини другої пол. XVII - першої пол. ХХ століть. Зокрема, виявлено кольорові закономірності розташування настінних декорацій в інтер'єрах святинь, які, відповідно, дозволяють виділити 5 типів колористичних композицій.

5. Визначені закономірності об'ємно-розпланувальних вирішень дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини другої половини XVII - першої половини ХХ століть засвідчують, що на їхнє формотворення вплинули зміни статусу сакральної архітектури, яка поступово перейшла у розряд виключно парафіяльної, що вимагало компактних планувальних схем. Наявність різноманітних розпланувальних вирішень зумовила формування двох основних типів об'ємно-просторового вирішення. Закономірності об'ємно-розпланувальних вирішень полягали також у вертикальному та горизонтальному розвитку споруди. Загальні засади архітектурного вирішення дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини другої половини XVII - першої половини ХХ століть характеризуються як граничною простотою, так і складністю об'ємно-просторової композиції і обидві риси зумовлені конфігурацією плану храму. Загалом, дерев'яні римо-католицькі храми, як і ін. сакральні споруди, характеризуються підвищеною увагою до організації інтер'єру.

6. В розвитку дерев'яного римо-католицького храмобудування виділено 6 стилістичних напрямків та їхні часові межі: бароко (другої половини ХVIІ - першої половини ХVIІІ століть), рококо (1740-1750 рр.), пізнє бароко й рококо (1750-1780 рр.), класицизм (кінець XVIII - перша половина ХІХ століть), історизм (1850-1880 рр.), модерн (1890-1939 рр.). Історизм охоплював споруди, зведені в стилі романтизму й кількох неостилів - таких, як неороманський, неоґотика, необароко, неокласицизм. Виділено три періоди модерну: 1) ранній (інтернаціональний модерн) (1890-1917 рр.), для цього періоду характерні дві течії - народно-романтична (1892-1916 рр.) і неоромантична (1893-1923 рр.); 2) середній (академічний) (1918-1932 рр.), з виявами неоромантичної течії та Ар Деко; 3) пізній (1933-1939 рр.), у якому розрізняють три течії: змодернізований стиль старопольських костелів, необарокову та раціоналістичну. Визначено, що розвиток стилістичних напрямків дерев'яних римо-католицьких храмів Галичини другої половини XVII - першої половини ХХ століть впливав на формування нових взірців.