Промислова будівля каркасного типу

n-тривалість процесу, дн;

K-коефіцієнт перевиконання плану, К = 1,04.

N =138/11,5Ч1,06= 12 чол.

Приймаємо бригаду з 6 чоловіків, яка працює у 2 зміни:

монтажник	5 р - 1 чол.;
	4 р - 1 чол.;
	3 р - 1 чол.;
	2 р - 1 чол;
електрозварювальник	5 р - 1 чол.;
машиніст крану	5 р - 1 чол.

Загальні положення

До монтажу з/б конструкцій допускаються робочі не молодше 18-річного віку, які пройшли навчання по типовій програмі, яку проводила адміністрація по знанням інструкції, які мають письмовий дозвіл на виробництво робіт (допуск).

Працювати можна тільки там, куди направлений бригадиром або майстром.

Обов'язки перед початком робіт

Перевірити справність і гідність усіх такелажних пристосувань, переконатися у надійності установки монтажного крана. Підготовити до роботи монтажний інструмент. Оглянути огородження, підмащування, ліси і переконатися у їх справності і стійкості. Виявивши несправності або дефекти у такелажних пристосуваннях (обрив пасків тросу, згин, поломку траверс, контейнерів), монтажному інструменті або огородженнях, доповісти майстру і приступити до роботи тільки з дозволу майстра. Перевірити достатність освітлення робочого місця. Щоб уникнути поразки струмом

уважно оглянути електропроводку, яка проходить рядом і при виявлені оголених, неізольованих проводів, доповісти майстру. При одночасному веденні робіт на різних рівнях по одній вертикалі повинно бути зроблені суцільний настил, або суцільна сітка на кожному рівні для захисту працюючих внизу від падіння зверху будь-яких предметів або інструменту.

Вказівки з правил техніки безпеки

Не допускати перевищення максимальної вантажопідйомності крана на даному вилиту стріли і не перевищувати максимальну вантажопідйомність такелажного пристосування (строп і т.д.). Підйом деталей, які мають вагу, близьку до граничної, виконувати у два прийоми. Спочатку підняти деталь на висоту 20-30 см і у такому положенні перевірити підвіску і стійкість крана, а потім виконувати підйом деталі на повну висоту.

Не допускати підтягування вантажу краном шляхом косого натягу канатів або повороту стріли. Переміщення краном людей заборонено. Підйом дрібних штучних (цегла і др.), а також сипучих вантажів виконувати у спеціальних контейнерах. При сильному вітрі (більш 6 балів), ожеледі, сильному снігопаді, дощу і тумані монтажні роботи на висоті повинні бути припинені. Стропування довгомірних елементів виконувати не менш ніж двома стропами і при монтажі необхідно керувати елементи на відстані мотузковими розтяжками, які повинні бути прикріплені до двох кінців монтуємого елементу.

Зварювання і замонолічування стиків, встановлених з/б конструкцій, необхідно виконувати з перекриття, які повинні бути огороджені у робочого місця, пересувних підмащувань з огороджувальними площадками поверху або підвісних люльок. Зварювальник повинен мати сумку для збирання орагків.

З/б колони повинні бути обладнанні монтажними дробинами або підвісними люльками для подальших монтажних робіт і звільнення строп,

а також для закріплення або зварювання вузлів і установки ригелів.

Для переходу монтажників від однієї конструкції до другої слід застосовувати монтажні драбини, перехідні мостки і трапи. Пересування по нижньому поясу ферми або балки допускається тільки при наявності натягнутого вздовж них канату для зачеплення карабіну запобіжному поясі. Канат повинен бути натягнутий туго, провисання або ослаблювання його не дозволяється.

Збирання і підйоми конструкції довжиною більш 6 м і вагою більш 3 т, потребуючих особистої обережності при їх переміщенні і установці, ожеледі виконувати під безпосередньому керівництві майстра або виконроба.

Для заведення конструкцій і установки їх на місце необхідно застосовувати спеціальні ломики або відтяжки, при тому знаходження людей під елементами, які установлюються, забороняється.

Блоки і талі, які застосовують для монтажу конструкцій, повинні улаштовуватись так, щоб мимовільне спадання тросу або ланцюга зі шківа, а також заклинювання їх між блоком й обоймою виключалась.

Ручні підйомні лебідки повинні бути забезпечені автоматичними діючими гальмами або безпечними рукоятками. Під час підйому необхідно слідкувати за послідовністю і правильністю навивання тросу на барабан, не допускається навивання вище бокових щік.

При роботі на висоті по клітці і зварюванні без підмащувань необхідно прив'язуватись до конструкцій.

Роз'єднання конструкції з підйомним крюком або розчалками виконувати тільки після ставлення конструкції на достатню кількість болтів відповідно до проекту виконання робіт. Ставлення болтів виконується збірними ключами відповідних розмірів. Підкладати прокладку між щоками ключа й гайкою, а також користуватися ключами зі збитими губами заборонено.

Розстропування встановлених елементів допускається тільки після міцного і надійного закріплення: колон - анкерними болтами або кондукторами і відтяжками; кроквяних ферм - розчалками з подальшого з'єднання прогонами і зв'язками з раніш установленими і закріпленими фермами; підкранових балок і підкроквяних ферм - болтами у кількості не менш 50% проектної кількості.

4.2 Календарний план будівництва

Склад і призначення календарного плану

Об'єктний календарний план будівництва розробляється у складі проекту виконання робіт з метою встановлення складу і обсягу будівельно-монтажних робіт на об'єкті, послідовність, черговість та строки виконання кожної роботи, визначення потреби ресурсів і строки їх доставки на об'єкт, а також визначення строків початку і завершення будівництва об'єкту.

Вихідні дані для розробки календарного плану: робоча документація, типові проекти виконання робіт, типові технологічні карти, дані про потужність і технічне оснащення будівельних організацій.

Розробляється календарний план в такій послідовності: виконують аналіз об'ємно - планувального і конструктивного рішення об'єкта, складають перелік будівельно-монтажних робіт, визначають потреби в будівельних матеріалах, конструкціях, визначають трудовитрати виконання кожної роботи, вибирають засоби виконання робіт, їх механізацію, встановлюють послідовність виконання і суміщення робіт, визначають тривалість виконання кожної роботи і встановлюють терміни початку і закінчення робіт згідно з календарем, складають календарний план.

Технологія виконання робіт не вказаних у техкарті

До початку виконання основних будівельно-монтажних процесів при зведенні будинків і споруд повинні бути виконані підготовчі роботи. Склад підготовчих робіт залежить від виду споруд, місцевих умов будівельного майданчику, його розташування щодо оточуючого середовища; він забезпечує як техніко-економічну ефективність наступного виконання основних будівельно-монтажних процесів, так і дотримання вимог безпеки праці та охорони навколишнього середовища.

До поза майданчикових робіт належать процеси будівництва зовнішніх під'їзних доріг до будівельного майданчика, мереж і споруд із забезпеченням: енергією, водою, зв'язком, спорудження за потреби виробничої бази будівельної організації.

До внутрішньо-майданчикових робіт, комплекс яких визначають як підготовку майданчика, належать процеси: створення геодезичної розбивки основи будівлі; огороджування будівельного майданчика; звільнення території від дерев, корчів, валунів; знесення будинків і споруд, які не можна використати під час виконання основних робіт; забезпечення стоків поверхневих та ґрунтових вод; осушення заболочених ділянок; улаштування тимчасових будівель, доріг, інженерних мереж; створення майданчиків для складування вантажів та укрупнення будівельних конструкцій; улаштування тимчасового освітлення. Обсяги робіт з підготовки майданчика визначається в проекті виконання робіт.

Земляні роботи

При будівництві будівлі або споруди, а також плануванні території ведуть переробку ґрунту. Перероблення ґрунту включає у себе наступні основні процеси: розробку ґрунту, його переміщення, укладку та ущільнення.

Перед виконанням цих процесів виконуються підготовчі та допоміжні процеси. Підготовчі процеси виконують до початку розробки ґрунту, допоміжні - до або у процесі возведення земляних споруд. У промисловому будівництві земляні роботи виконують при улаштуванні траншей та котлованів, при возведенні земляного полотна доріг, а також плануванні дільниць. Усі ці земляні споруди створюються улаштування виїмок у ґрунті або возведення з нього насипів.

Виїмки та насипи можуть бути тимчасовими або постійними.

За своїм призначенням виїмки чи насипи можуть бути частиною вертикального планування дільниці (планування виїмки та насипи) та окремими виїмками та насипами.

Земляні роботи характеризуються значимою частиною вартості та трудовитрати.

При виробництві земляних робіт усі підготовчі, допоміжні та основні процеси виконують комплексами машин, кожна з яких виконує визначений робочий процес чи операцію (розробка, транспортування, вирівнювання та ущільнення ґрунту; зачистка котловану; планування укосів та ін.)

Монтаж фундаментів

Після контролю нівеліром відміток дна траншеї під фундаменти перевіряють розмітку вісей на обносці, натягують проволоку по вісям та переносять точки їх перетинання на дно траншеї. Потім наносять риски на фундаменти. На фундаменті відмічають рисками середину бічних граней нижньої сходинки, що полегшує вивірку фундаментів при встановленні на основу. Для фундаментів стаканного типу рисками відмічають середину верхньої грані стакану, що допомагає при кінцевій вивірці фундаменту. Потім фундамент заводять краном на проектні вісі та після необхідного центрування на висоті 10 см опускають в проектне положення. При цьому риски на фундаменті мають співпадати з рисками на кілках.

Положення фундаментів у плані перевіряють за допомогою теодоліту, а відповідність висотних відміток фундаментів та дна стакану - нівеліром відносно тимчасових реперів.

Монтаж фундаментних балок

Після закінчення монтажу колон, починають монтаж фундаментних балок. Монтаж ведеться за допомогою крану, а стропування виконують двух гілковим стропом. Фундаментні балки влаштовують на спеціальну бетонну основу. Поверх фундаментних балок влаштовується горизонтальна гідроізоляція.

Влаштування гідроізоляції

Горизонтальна гідроізоляція слугує для захисту фундаментних балок від проникнення ґрунтової вологи, яка проникає зі сторони підошви фундаменту. Для отримання гідроізоляції високого ґатунку поверхню завчасно очищують від сміття, багна, пилу. Вирівнюють та просушують. Велику роль у захисті фундаменту грають вимощення. Гідроізоляцію виконують так щоб шари ізоляції перекривали один одного на довжину, яка дорівнює чотирьох кратної відстані між ними по висоті.

У залежності від водонасичення ґрунту, рівня ґрунтової води та інших умов гідроізоляційний шар горизонтальної ізоляції виконують на портландцементи з зміцнюючими добавками (алюмінатом натрію та ін.) товщиною 20-25 мм або двох, трьох шарів толю чи руберойду, приклеєних мастикою (толь - дьогтьовою, руберойд - бітумною).

При укладанні горизонтальної обклеювальної гідроізоляції з толю чи руберойду спочатку на підготовлену поверхню клеять перший шар ізоляції. По ньому щіткою чи металевим гребком розподіляють розігріту мастику (товщина шару не більше 1-2 мм) та на нього клеять другий шар ізоляції. Другий шар ізоляції покривають зверху шаром гарячої мастики товщиною 2 мм та продовжують кладку.

Зворотна засипка ґрунту

Процес засипання розбивається на декілька етапів. Кожен етап включає в себе засипку ґрунту шаром. максимум в тридцять сантиметрів і подальше його ущільнення. Кількість таких етапів залежить від глибини закладення фундаменту. Зворотна засипка повинна проводитися рівномірним шаром з обох боків фундаменту, щоб не створювати різниці бічного тиску.

Матеріал для виробництва зворотної засипки не повинен містити ніяких сторонніх предметів, таких, як наприклад, шматки каменю або інших твердих предметів величиною більше 10 сантиметрів. Так само в ґрунті не повинно бути ніяких органічних речовин. Допускається вміст таких речовин в ґрунті для виробництва зворотної засипки, не більше п'яти відсотків.

Ущільнення ґрунту

Ущільнення ґрунту треба виконувати при оптимальній вологості, при якій досягається максимальний ефект ущільнення. Допускається ухилення від оптимальної вологості для не зв'язуючих ґрунтів ± 20%. Ущільнення ґрунтів виконують шаром однакової товщини. Коло фундаментів ущільнення ґрунтів роблять трамбуванням. Ущільнення ґрунту здійснюють пневматичними трамбовками. Для цього ґрунт вирівнюють шарами від 0,1-0,2 м та перший прохід роблять з використанням башику великої площі підошви, а наступних з меншою.

Монтаж підкранових балок

Перед установкою залізобетонних підкранових балок необхідно провести геодезичну перевірку відміток опорних майданчиків підкранових консолей колон.

Після підготовки здійснюють стропування підкранової балки і підйом її до місця установки. Балку піднімають вище проектної позначки на 50 см, а потім за допомогою відтяжок приводять її в положення, близьке до проектного. При установці підкранових балок риски на нижніх торцевих гранях балок повинні збігатися з рисками на консолях колон. Тимчасове кріплення балки здійснюється за допомогою струбцини. Після укладання балок на консолі колон і тимчасового кріплення струбцинами вивіряють по висотних позначок. Після вивірки правильності укладання балок проводиться приварювання закладних деталей колон до верхніх полиць балок, а також зварювання по нижньому поясу підкранової балки.

Потім покривають зварні шви антикорозійним складом.

Монтаж кроквяних ферм

Розвантаження ферм на об'єкті, розкладка і установка елементів проводиться зазвичай автомобільним краном в зоні дії монтажного крана. Монтаж цих конструкцій може виконуватися з попередньою розкладкою елементів (включаючи підкранові балки і плити покриття) або безпосередньо з транспортних засобів. Розкладку ферм виробляють таким чином, щоб кран з монтажною стоянки міг встановлювати їх в проектне положення без зміни вильоту стріли. Для забезпечення стійкості елементів, які монтує на землі, їх складують в спеціальних касетах. При поставці на об'єкт конструкцій в значних кількостях допускається тимчасове складування в групових касетах без розкладки в зоні монтажу.

Перед монтажем конструкції необхідно оснастити: підкроквяні ферми - запобіжним канатом, навісною люлькою і відтяжками, кроквяні ферми і балки - запобіжним канатом і відтяжками.

Для стропування ферм повинні застосовуватися траверси, оснащені захопленнями з дистанційною автоматичним або напівавтоматичним розстропуванням.

При підйомі ферми її положення в просторі регулюють за допомогою відтяжок. На висоті близко 0,6 м над місцями обпирання ферму приймають монтажники, які знаходяться на монтажних майданчиках, прикріплених до колон, наводять її по осьовим ризкам і встановлюють у проектне положення. Потім зварюють закладні деталі, після чого здійснюють розстроповку ферми. Для монтажу ферм часто використовують пересувні і самохідні телескопічні і шарнірні вишки і підйомники, які забезпечують зручність у роботі монтажників і дозволяють відмовитися від риштовання і навісних колисок

Ферми покриття слід встановлювати в проектне положення, поєднуючи осьові ризки на їх кінцях з ризиками на опорних поверхнях нижче лежачих конструкцій (колон, підкроквяних ферм). Розкріплення елементів роблять за допомогою кондукторів, попередньо встановлюються на оголовки колон. Розстропування здійснюють після установки розпірок і приварювання зв'язків до верхніх поясів.

Після підйому, встановлення та вивірки першим ферму розкріплюють розчалками, які закріплюються за переставні інвентарні якоря або заздалегідь встановлені і замоноліченими колони, наступні з'єднують один з одним спеціальними розпірками, що мають в осях жорсткий розмір 6 або 12 м. Після установки першої пари ферм на них укладають і закріплюють 3… 4 плити покриття для створення початкової жорсткої системи. Потім знімають всі елементи тимчасового кріплення, тобто всі інвентарні розпірки і розчалювання видаляють по мірі укладання і приварки плит покриття. Одночасно з фермами слід встановлювати всі передбачені проектом постійні зв'язки.

Монтаж плит покриття

Плити покриття монтують способом «на віссу» за допомогою крана.

Підготовка до монтажу плит покриття в основному складається в очищенні і вирівнюванні закладних деталей. Стропування плит виконують чотирьох гілковим стропом. При влаштуванні плит покриття закладні деталі зварюються, а стики плит замонолічують розчином або бетоном. Закладні деталі на балках і фермах зварюють після укладання кожної плити, щоб забезпечити їх закріплення зварюванням не менш як у трьох кутах. Перші плити покриття укладають з риштування, які застосовувались для монтажу кроквяних балок. В покриттях одноповерхових будинків першою укладають одну із крайніх плит, для чого використовують риштування з якого укладали балки або ферми. Крайні плити укладають з закріпленням до них конструкцій огороджень.

Монтаж зовнішніх стінових панелей

Панелі зовнішніх стін монтують способом «на віссу» за допомогою крану. В залежності від розмірів панелей їх стропують в двох або в чотирьох місцях, застосовують для цього стропи або траверси. Зовнішні стінові панелі монтують на усю височину будинку послідовно у кожному кроку колон після закінчення монтажу усіх елементів каркаса будинку. Панелі самонесучих стін встановлюють внизу на фундаментні балки на шар розчину, панелі усіх наступних рядів - одна на одну на шар розчину. Спеціальну розбивку для цих панелей не виконують, а орієнтують при установці на вісі колон. При монтажі панелей зовнішніх стін монтажники повинні мати робоче місце для розстилання розчину в горизонтальні шви між панелями, кріплення панелей до колон і замурування стику. По ходу монтажу робоче місце повинне переміщатися по висоті і від одного кроку колон до другого. Для цього застосовують різні пересувні і приставні за допомогою крана ліса з підйомними робочими площадками.

Цегляна кладка окремих ділянок та перегородок

Окремі ділянки виконуються біля дверей та воріт, а також у інших місцях. Товщина ділянок складає 380 мм. Кладку виконують із керамічної цегли на складному розчині М25 з зовнішнього боку кладку виконують під розшивку, а з внутрішньої впустошовку з наступним штукатуренням. Кладку окремих ділянок виконують ярусами 1,2 м, а після встановлюють риштування. Робоче місце муляра повинно знаходитися в зоні дії крана, мати ширину біля 2,5 м і включати робочу зону розміром 0,6-0,7 м, зону складування 1,0-1,6 м для розміщення піддонів з цеглою і ящиків з розчином, зону транспортування 0,8-0,9 м для переміщення матеріалів і проходу робочих. Середня товщина горизонтальних швів повинна бути 12 мм, а вертикальних 10 мм. Для виконання роботи робітник використовує контрольно-вимірні та виробничі інструменти. Цегляні перегородки виконуються товщиною 120, або 250 мм. Роботу виконують ланками, впустошовку, або способом впритиск. При необхідності виконують армування кладки.

Улаштування обклеювальної пароізоляції

Обклеювальну пароізоляцію виконують як суцільний водонепроникний килим з рулонних чи гнучких листових матеріалів, що наклеюються в 1…4 шари на ізолюємі поверхні. Як ізоляційні матеріали застосовують ізол, бризол, руберойд, бітуміроване скло-тканину, толь-шкіру й ін., а також полімерні рулонні і листові матеріали - поліхлорвініл, поліетилен, вініпласт. Попередньо розкроєні матеріали подають до робочого місця в контейнерах. Мастику наносять механізованим способом, і при малих об'ємах вручну. Аркуші приклеюють знизу нагору, перекриваючи кожний попередній шар наступним не менш ніж на 100 мм у подовжніх і на 150-200 мм у поперечних стиках.

Улаштування утеплювача

Утеплювач виконують насипним. Подається на дах підйомником в баддях. Доставляють до робочого місця за допомогою засобів малої механізації. Утеплювач укладається по маячним рейкам, смугами шириною 2-3 м. Відсипаний матеріал розрівнюють рейками і ущільнюють катками.

Улаштування цементної стяжки

Основою для рулонних покрівель при залізобетонних несучих конструкціях являється шар що рівняє поверхню, укладений по шару утеплювача. Стяжку виконують із цементно-піщаного розчину марки 50-100. Товщина стяжки складає 25-35 мм по сипким утеплювачам. При улаштуванні стяжок із цементно-піщаного розчину роблять температурно-усадочні шви через 6 м. Шви отримують шляхом установлення рейок товщиною 10 мм з наступним їх видаленням, а шви заливають бітумною мастикою.

Улаштування покрівлі

Роботи починають з очистки поверхні від пилу та сміття. Для цього використовують стиснуте повітря, яке подається компресором по шлангу.

Основа повинна бути суха. Ґрунтування основи здійснюють розпиленням холодного ґрунтового складу за допомогою пневматичної установки. Ґрунтування виконують смугами шириною 3-4 мм. Роботи по улаштуванню рулонних покрівель складаються із підготовчих і основних процесів. Підготовчі процеси включають приготування мастики, ґрунтування і підготовки рулонних матеріалів. Основні - очистка і ґрунтування основи, наклейка рулонних матеріалів і улаштування захисного шару. Рулонні матеріали, які повинні наклеюватися на гарячих мастиках перед наклеюванням очищають від посипання, перемотують і витримують у розгорнутому виді біля 24 годин. Улаштування покрівлі починають з укладання додаткових шарів на гребні у шахт і інше. Перед наклейкою рулони розгортують на покрівлі насухо і крейдою перекреслюють між напусками полотнищ. Килим наклеюють послідовно, спочатку перший килим по усій поверхні захватки, потім після його перевірки, приймання - другий і т.д. Шар рулонних матеріалів склеюють між собою мастикою. Для захисту від старіння килим покривають шаром мастики товщиною не менш 2 мм, в яку занурюють дрібнозернистий гравій або щебінь.

Заповнення віконних прорізів

Заповнення віконних прорізів роблять за допомогою крану. У промислових будинках перепльоти стрічкові металеві. Закріплюються металеві рами за допомогою зварювання з анкерами. При заповненні вікон застосовується двох гілковий строп.

Скління вікон

Скління віконних перерізів, а також покриття виконують до початку оздоблювальних робіт у середині будинку. Скління необхідно для захисту приміщень від зволоження атмосферними опадами.

Заготовка матеріалів складається з розкрою скла за розмірами, приготуванні замазки або гумових прокладок та нарізання штапиків. В металевих рамах віконне скло укріплюють шпильками, які вставляють в просвердлені отвори. В великорозмірних металевих перепльотах скло установлюють на резинових прокладках. Металеві штапики становлять на резинові прокладки або на фальці з попередньою промазкою їх замазкою. Підіймання і переміщення скла виконують за допомогою підіймача і траверс з пневматичними присосками.

Штукатурення стін

Для штукатурення допоміжних і складських приміщень, тимчасових будинків застосовують просту штукатурку. Конструкції які треба обштукатурить, повинні бути міцними і жорсткими. Їх поверхні бути жорсткі, очищені від пилу, жирових, бітумних плям та сміття. Пил з поверхні зчищають за допомогою повітря від компресора. Напливи розчину зрубають. Перед штукатуренням бетонні поверхні насікають. Для штукатурення застосовують складний розчин. Штукатурка складається з трьох шарів:

обризгу - 5 мм, ґрунту - 5 мм, накривки - 2 мм. Після нанесення трьох шарів штукатурки виконують затірку. Загальна товщина штукатурки не повинна перевищувати 12 мм. Кожен шар наносять після того, як розчин попереднього шару зміцніє.

Вапняне фарбування

Вапняне фарбування виконується по штукатурці, кам'яним та бетонним поверхням. На початку фарбування поверхню готують: очищають від пилу та бруду. Після цього поверхню ґрунтують сумішшю вапняного розчину з додаванням води. Обштукатурені і бетонні поверхні до початку фарбування обробляють вапняним або вапняно-гіпсовими шпаклівками. Перед нанесенням шпаклівки поверхню змочують водою із фарбопульта. Тріщини і дефекти розмивають змочують водою і підмазують пастою. Фарбування стін та стелі виконують за допомогою малярної станції.

Олійне фарбування

Поверхні, які підлягають фарбуванню, повинні бути досконало сухими. До початку фарбування стін їх очищують від бруду, пилу, сміття та розчину. При підготовці поверхні під масляне пофарбування виконують її прооліфлення, як правило вручну за допомогою щіток або валиків. Зазвичай для прооліфлення поверхні використовують оліфу - околь, яка висихає не більш чим за 24 години. Зараннє закриття плівки оліфи призводить до утворення пузирів та шелущінню поверхні. Після цього поверхню шпаклюють та шліфують. Фарбування виконують тонкими шарами за кілька разів після повного висихання попереднього шару. Фарбування поверхні виконують валиками і пістолета - фарборозпилювача. Після фарбування поверхню флейцюють і торцюють. Флейцювання - віддалення з зафарбованої поверхні слідів пензля, проводиться сухим пензлем. При фарбуванні віконних перельотів і дверних полотен остаточний шар фарби наносять в повздовж волокон, при фарбуванні радіаторів металевих поверхонь починають з очищення їх від корозії, а потім фарбують за два рази.

Влаштування бетонної підлоги

Для влаштування бетонних підготовок під підлоги застосовують бетон з осіданням конуса до 2 см. Бетонування підлог і підстилаючих шарів здійснюється смугами шириною 3 … 4 м через одну по маякових дошках. У проміжні смуги бетонну суміш укладають після схоплювання бетону в суміжних смугах. Перед бетонуванням проміжних смуг знімають маяки

(в цих місцях утворюються робочі шви). Бетонну суміш вивантажують на місце бетонування безпосередньо з автобетоновозів (або подають бетононасосами). Шари суміші укладають на 1 … 2 см вище проектної висоти, попередньо розрівнюють, ущільнення здійснюють, домагаючись опускання бетонної суміші до рівня маяків або раніше забетонованих суміжних полос. Віброрейку на одній позиції тримають до тих пір, поки вона не опуститься обома кінцями на маяки. По бетону, що набрав міцність 1,2 … 1,5 МПа проходять затиральною машиною, поверхню бетону для підвищення міцності залізнять. Якщо по бетонній підготовці передбачаються бетонні, цементні або асфальтові промислові підлоги, то поверхню підготовки після проходки віброрейки залишають шорсткою.

Вимощення

Щоб запобігти проникненню дощової та стічної води утворюють необхідний ухил - асфальтобетонне вимощення: по всьому периметру будинку шириною 1 м по щебеневій підготовці з ухилом 0-12° (1:12) від будинку.

Техніко-економічні показники до календарного плану

Для вибору оптимального варіанту календарного плану при розробці ПВР визначаються техніко-економічні показники: нормативні та прийняті (фактичні).

До таких показників відносять:

1. Трудомісткість загально будівельних робіт визначається по відомості трудомісткості і календарному плану будівництва:

- нормативна чол. днів

- прийнята чол. днів

2. Машиноємність загально-будівельних робіт визначається по відомості трудомісткості і календарному плану будівництва:

- нормативна маш. змін

- прийнята маш. змін

3. Загальна трудомісткість зведення будівлі:

- нормативна:

, (4.4)

де - трудомісткість загальнобудівельних робіт визначається по відомості трудомісткості, чол. дні;

- трудомісткість загальнобудівельних робіт визначається по відомості трудомісткості, чол. дні.

чол. дні

- прийнята:

, (4.5)



де - трудомісткість загальнобудівельних робіт визначається по календарному плану будівництва, чол. дні;

- трудомісткість загальнобудівельних робіт визначається по календарному плану будівництва, чол. дні

чол. дні

4. Процент виконання плану по об'єму:

- нормативний

- прийнятий

(4.6)

де - загальна трудомісткість зведення будівлі, чол. дні

- прийнята трудомісткість зведення будівлі, чол. дні

5. Тривалість будівництва:

- нормативна

, (4.7)

де - тривалість будівництва визначення за календарним планом будівництва, дн.

- прийнятий процент виконання плану по календарному плану,

днів

- прийнята

6. Максимальна кількість робочих, які приймають участь у будівництві:

- нормативна

, (4.8)

де - максимальна кількість робочих по графіку зміни чисельності робітників, чол.

- прийнята = 50 чол.

7. Середня кількість робочих, які повинні бути прийняті у ланку постійного складу:

- нормативна

, (4.9)

де - загальна нормативна трудомісткість зведення будівлі, чол. дні

- тривалість будівництва визначення за пунктом 5, дн.

чол.

- прийнята

, (4.10)

де - загальна прийнята трудомісткість зведення будівлі, чол. дні.;

- тривалість будівництва визначення за календарним планом, дн.

8. Коефіцієнт нерівномірності руху робочої сили (коефіцієнт поточності):

- нормативна

, (4.11)

де - максимальна нормативна кількість робочих, які приймають участь у будівництві, чол.;

- середня кількість робочих, які повинні бути прийняті у ланку постійного складу, чол.

- прийнятий

, (4.12)

де - максимальна кількість робочих, які приймають участь у будівництві за календарним планом, чол.;

- середня кількість робочих, які повинні бути прийняті у ланку постійного складу за пунктом 7, чол.

388

9. Коефіцієнт змінності робіт:

, (4.13)

де - тривалість виконання окремих будівельних процесів по календарному плану;

- змінність робіт (змін) по календарному плану.

10. Коефіцієнт суміщеності робіт:

, (4.14)

де - тривалість виконання окремих будівельних процесів по календарному плану;

- тривалість будівництва визначення за календарним планом, дн.

4.3 Будівельний генеральний план

Склад і призначення будівельного генплану

Будівельним генеральним планом називається загальний план будівельного майданчика, на якому, окрім існуючих і запроектованих постійних будівель, споруд і інженерних комунікацій, показано тимчасове будівельне господарство з вказівкою необхідних елементів організації робіт. Будівельним майданчиком є земельна ділянка, відведена для будівництва сільськогосподарського або промислового підприємства, селища в сільській місцевості, кварталу або окремого об'єкта в місті. До об'єктів будівельного господарства належать тимчасові будівлі адміністративно-побутового і санітарного призначення (контори, їдальні, приміщення для відпочинку і обігріву робітників, гардеробні, туалети), об'єкти виробничого призначення (бетонорозчинні вузли, майстерні тощо), склади, майданчики для укрупнювального складання і складування конструкцій, шляхи, мережі забезпечення будівництва енергією, водою, теплом, засобами зв'язку і сигналізації, трансформаторні підстанції, підйомні механізми тощо.

Охорона праці на будівельному майданчику

Організація будівельного майданчика, ділянок робіт та робочих місць повинні забезпечувати безпеку праці робітників на всіх етапах виконання робіт, відповідати вимогам нормативної документації:

- ДБН А.3.2-2-2009 «Охорона праці і промислова безпека у будівництві»;

- ДБН А.3.1-5-05 «Організація будівельного виробництва».

При організації будівельного майданчика необхідно визначити небезпечні для людей зони, в межах яких постійно діють або потенційно можуть діяти небезпечні виробничі фактори.

Небезпечні зони повинні бути визначені знаками безпеки і написами встановленої форми.

Зони постійно діючих небезпечних факторів:

- поблизу неізольованих струмоведучих частин електрообладнання;

- поблизу неогороджених перепадів по висоті на 1,3 м і більше;

- в місцях утримання шкідливих речовин в концентраціях, що перевищують межу допустимих, та дії шуму інтенсивністю вище допустимої.

Зони постійно діючих небезпечних факторів повинні мати захисні (запобіжні) огородження.

Зони потенційно діючих небезпечних факторів:

- ділянки території поблизу будівлі, що зводиться;

- поверхи (яруси) будівель і споруд однієї захватки, над якими ведуть монтаж (демонтаж) конструкцій або обладнання;

- зони переміщення машин, обладнання або їх частин;

- місця, над якими здійснюють переміщення вантажів вантажопідйомними кранами.

Зони потенційно діючих небезпечних факторів повинні мати сигнальні огородження.

Будівельний майданчик повинен мати не менш двох в'їздів (виїздів).

При в'їзді на будівельний майданчик повинна бути встановлена схема руху транспортних засобів, а на узбіччях доріг і проїздів - добре видимі дорожні знаки, що регламентують порядок руху транспортних засобів.

Швидкість руху автотранспорту поблизу місці виконання робіт не повинна перевищувати 10 км/год на прямих ділянках шляху та 5 км/год на поворотах.

Ширина воріт автомобільних в'їздів приймається по найбільшій ширині будівельних машин з додаванням 1,5 м, але не менше 4,5 м.

Автомобільні та пішохідні шляхи повинні розміщуватись за межами небезпечних зон. У випадку, коли автомобільні шляхи знаходяться у зоні переміщення вантажів краном, необхідно передбачати улаштування сигнального огородження, попереджувальних написів та дорожніх знаків про в'їзд в небезпечну зону.

Ширина проїзної частини шляхів повинна бути не менш:

- 3,5 м - при односторонньому русі;

- 6 м - при двосторонньому русі.

В місцях розвантаження транспортних засобів при односторонньому русі передбачене розширення шляхів - не менше 3-х метрів.

Розрахунок площі складів

Для правильної організації складського господарства на будівельному майданчику необхідно передбачити:

- відкриті склади, навіси;

- закриті склади опалювальні і не опалювальні.

Способи зберігання різних матеріалів описані в ДБН (див. т. 67 А.Ф. Гайовий «Курсове та дипломне проектування»).

Площа складів розраховується по такій кількості матеріалів, яке було б достатньо для роботи в певний період. Ця величина призначається запасом матеріалів на складі.

, (4.15)

де Р_заг. - загальна кількість матеріалів, необхідне для потреб будівництва (приймається на підставі відомості витрати матеріалів), т, м І, шт.

Т - тривалість розрахованого періоду (приймається на підставі календарного плану), дні;

б - коефіцієнт нерівномірності надходження матеріалів на склад. б = 1,1;

n - норма запасу матеріалів, дні;

k - коефіцієнт нерівномірності потреби матеріалів, k = 1,3.

Норма запасу матеріалів (n) приймається у днях і залежить від виду транспорту і відстані перевезення. Приймаються наступні норми запасу матеріалів за умови доставки їх транспортом на відстані менше 50 км:

- для місцевих матеріалів: цегла, щебінь, пісок, керамзит, стінові панелі: 2-5 днів;

- для привізних матеріалів: скло, рулонні матеріали, дверні полотна, металеві конструкції: 10-15 днів.

Корисна площа складу F без проходів визначається за формулою:

, (4.16)



де q - норма зберігання матеріалів (кількість матеріалів укладається на 1 мІ площі складу);

Загальна площа складу S визначається за формулою:

, (4.17)

де в - коефіцієнт використання складу (коефіцієнт на проходи, що характеризується відношенням корисної площі до загальної), в = 0,6.

Площа складу визначається в табличній формі, додаток 4.9

Додаток 2 Таблиця 4.9 Площа складів

Отже 1% складе

Тоді кількість працюючих на будівельному майданчику по категоріям складе:

Таблиця 4.10. Чисельність робітників різних категорій

Вид будівництва	Категорія робітників, %
	робочі	ІТР	службовці	МОП і охорона
Промислове	83,9	11	3,6	1,5

Далі визначаємо загальну кількість працюючих на будівельному майданчику:

(55+7+2+1)Ч1,05 = 68 чол.

Розрахунок площі тимчасових приміщень

Визначення площ тимчасових будівель проводиться за максимальної чисельності працюючих на будівельному майданчику та нормативної площі на одну людину користується даним приміщенням.

Площі тимчасових будівель розраховують в табличній формі за нормативами.

Забезпечення будівельного майданчика водою

Розрахунок потреби у воді при розробці ПВР проводиться з урахуванням витрати за групами споживачів, виходячи з встановлених нормативів витрати.

Водопостачання будівництва здійснено з урахуванням діючої системи водопостачання.

При вирішенні питання про тимчасове водопостачання будівельного майданчика визначається схема розташування мережі і діаметр трубопроводу подає воду на наступні потреби:

- виробничі;

- господарсько - побутові;

- душові установки;

- пожежогасіння.

Повна потреба у воді складе:

В_заг = 0,5Ч (В_вир + В_госп + В_душ) + В_пож, (4.20)

Витрата води на виробничі потреби визначається на підставі календарного плану та норм витрати води, наведених у ДБН.

Розрахунок потреби у воді при розробці ПВР проводиться з урахуванням витрати за групами споживачів, виходячи з встановлених нормативів витрати.

Для встановлення максимальної витрати води на виробничі потреби складаємо графік.

Максимальна потреба води становитиме 8671 літрів в зміну в жовтні місяці 2019 року. За максимальної потреби знаходимо секундний витрата води на виробничі потреби

Знаходимо секундну витрату води на виробничі потреби:

, (4.21)

де - максимальна витрата води

К₁ - коефіцієнт нерівномірності споживання води для будівельних робіт;

К₁ =1,5;

t₁ - кількість годин роботи, до якої віднесено витрата води, t₁= 8 годин;

= 8671Ч1,5/(8Ч3600) = 0,45 л/сек

Кількість води на господарські - побутові потреби визначається на підставі запроектованого будгенплану, кількість працюючих користуються послугами і норм наведених у таблиці ДБН.

Секундні витрата води на господарсько - побутові потреби:

(4.22)

де - максимальна витрата води в зміну на господарсько - побутові потреби;

- коефіцієнт нерівномірності споживання води, К₂ = 3;

- кількість годин роботи в зміну, t₂= 8 годин.

(4.23)

де - показник за нормою витрат води на господарсько - побутові потреби;

- норми витрати води на господарсько - побутові потреби.

(4.24)

Секундна витрата води на душові установки:

, (4.25)

де - максимальна витрата води на душові установки, л;

- коефіцієнт нерівномірності споживання води, К₃ = 1;

- кількість годин роботи в зміну, = 0,75 годин.

(4.26)

де - кількість людей для душу (з розрахунку площ тимчасових будівель), за таблицею 3.11.

- норми витрати води на душові установки.

Кількість води на пожежогасіння визначається, виходячи з того, що передбачено одночасне дію струменя з 3 гідрантів по 5 л / с, тобто

В_пож = Ч 5, (4.27)

- кількість гідрантів.

В_пож = 3Ч5 = 15 л/с

Таким чином,

В_заг=0,5Ч(0,45+0,11+0,38)+15=15,47 л/с

Діаметр трубопроводу для тимчасового водопроводу розраховують за формулою:

, (4.28)

де и 1000 - постійні значення;

х = 1,5 м /с - швидкість руху води по трубах для тимчасових водопроводів то

Д = 35,69 , (4.29)

У нашому випадку В_розрах= В_заг,

Тоді,

Д = 35,69

Колодязі з пожежними гідрантами слід проектувати на відстані не

більше 100 м один від одного. Гідранти повинні розташовуватися не ближче 5 м і не далі 60 м від будівлі і 1,5-2 м від узбіччя дороги.

У зв'язку з тим, що промисловість випускає пожежні гідранти мінімальним діаметром 100 мм, будівельники змушені діаметри труб тимчасового водопроводу приймати такими ж. Однак, для тимчасового водопроводу це не доцільно. Тому гідранти рекомендується проектувати на постійній лінії водопроводу, а діаметр тимчасового водопроводу розраховувати без урахування пожежогасіння:

В_заг = (В_вир + В_господ + В_душ), (4.30)



В_заг = 0,45+0,11+0,38= 0,94 л/с

Тоді,

Д = 35,69

Приймаємо умовний прохід 30 мм.

Забезпечення будівельного майданчика електроенергією

Електропостачання будівництва відповідно до завдання на курсовий проект здійснюється від високовольтної лінії електропередач напругою 6000 кВт.

При розробці проекту вирішені питання:

- визначена необхідна трансформаторна потужність;

- обраний джерело електроенергії;

- встановлена принципова схема електропостачання з нанесенням джерел електропостачання споживачів і основних мереж на генплан;

- електроенергія на будівельному майданчику споживається для виробничих потреб, для зовнішнього та внутрішнього освітлення.

Витрата електроенергії на технологічні потреби не передбачені так як будівництво ведеться у весняно - літній період.

На підставі календарного плану виробництва робіт та графіку роботи машин і механізмів визначаються електроспоживачі та їх потужність (кВт), що встановлюється в період максимального споживання електроенергії.

Щоб визначити потужність силової установки для виробничих потреб складаємо графік.

Потужність електродвигунів, встановлених на будівельних машинах і інструментах вибираємо по таблиці 76 користуючись А.Ф. Гайовий «Курсове та дипломне проектування» стр. 198.

Потужність силової установки для виробничих потреб визначається за формулою:

, (4.31)

де - потужність силової установки для виробничих потреб на будівельному майданчику;

де - коефіцієнт попиту (додаток 1);

- коефіцієнт потужності (додаток 1).

Максимальна становить 185 кВт у червні місяці 2016 року по даному кількістю і ведемо розрахунок:

, (4.32)



Список використаних джерел

будівля архітектурний планувальний каркасний

1. П.Г. Буга. Гражданские промышленные и сельскохозяйственные здания. - Москва: Высшая школа, 1987 г.

2. А.Ф. Гаевой, С.А. Усик. Курсовое и дипломное проектирование. Промышленные и гражданские здания. Л. Стройиздат, 1987.

3. ДСТУ-Н Б В.1.1-27:2010 «Будівельна кліматологія»

4. ДБН ІІ-360-95^* Планування і забудова міст, селищ і сільських населених місць.

5. ДСТУ Б А. 2.4-7:2009 Правила виконання архітектурно-будівельних креслень. Чинний від 1995-07-01

6. ДСТУ БА. 2.4 - 2 - 95. СПДБ. Умовні графічні зображення і позначення на кресленнях. Генеральний планів і транспорту. Чинний від 1996-01-01

7. ДСТУ БА.2.4-6-95. Правила виконання робочої документації генеральних планів підприємств, споруд та житлово-цивільних об'єктів. чинний від 1995-07-01

8. П.П. Ткач. Словник російсько-української будівельної та архітектурної технології Київ, 1995

Размещено на Allbest.ru

...