Проект цеху переробки червоних сортів винограду з виробництвом столових та кріплених виноматеріалів продуктивністю 1400 т/сезон

Необгрунтоване визначення пріоритетів загальної і ринкової стратегії фірми

Неправильний прогноз кон'юнктури на ринках продуктів, ресурсів, капіталу, праці тощо

Неадекватна оцінка потреб сфери споживання і власного виробництва

Ризики, пов'язані з незабезпеченістю підприємницької ідеї (проекту) фінансовими ресурсами (інвестиціями)

Відсутність або недостатність коштів для самофінансування

Відсутність реального джерела зовнішнього інвесту-вання

Недоліки вибраного методу фінансування

Утрата джерела фінансування проекту в процесі його реалізації

Ризики, пов'язані з недотриманням запланованих строків реалізації підприємницької ідеї

Недотримання графіка запланованих витрат

Порушення прогнозних термінів одержання доходів

Маркетингові ризики

Невідповідність цін, передбачених бізнес-планом, та реальних ринкових цін

Відмова постачальників від попередньо укладених контрактів

Недостатнє ресурсне забезпечення виробництва

Зайва кількість персоналу, не виправдана кінцевими результатами діяльності

Недостатньо обгрунтована сегментація ринку збуту

Помилковий вибір цільового сегмента ринку, стратегії продажу продукту, організації мережі збуту, системи логістики та трансфертних моделей реалізації продукту

Неадекватні результати маркетингових досліджень через їх нераціональну організацію

Помилкова стратегія і тактика ціноутворення

Неефективна реклама

Неврахування сезонної циклічності обсягів продажу

Ризики, пов'язані із системою взаємодії з партнерами та контрагентами

Недостатньо налагоджена система взаємодії з партнерами та контрагентами

Ризики, пов'язані з непередбаченою конкуренцією

Проникнення на ринок значної кількості диверсифікованих та інших фірм

Виникнення нових фірм-конкурентів

Експансія з боку іноземних експортерів

Створення продуктів-замінників

Зниження конкурентами цін на аналогічну продукцію

Ризики, пов'язані із забезпеченням прав власності на запатентовані вироби

Недостатні обсяги запатентованих технічних, маркетингових, дизайнерських рішень

Низький рівень патентного захисту

Тривалі строки одержання патентів

Низький рівень збереження комерційних таємниць

Ризики непередбачених витрат і збільшення кошторису

Непередбачене збільшення ринкових цін на ресурси

Зростання процентних кредитних ставок

Витрати на непередбачені бізнес-планом заходи

Виплати за термінові роботи

Штрафні санкції, арбітражні виплати

Зниження депозитних ставок на кошти, які зберігаються на банківських рахунках

Ризики, пов'язані з конфліктними ситуаціями (із законодавством, громадськістю)

Неврахування в бізнес-плані можливості впровадження нових екологічних, ергономічних нормативів, ліцензій та ін.

Зміна податкової політики, системи штрафних санкцій тощо

Додаткові витрати на «паблік рілейшнз»

Ризики, пов'язані з виникненням конфліктів у процесі формування певного підприємницького проекту й розвитку поточної діяльності фірми

Використання тимчасово вільних коштів на поточні потреби фірми

Фінансування із проектних коштів інших видів робіт

Завищення нормативів накладних витрат

Концепція управління ризиками включає такі компоненти:

· оцінку ступеня ризику, тобто визначення потенційних негативних наслідків прийнятих рішень, а також побічних ефектів, здатних негативно вплинути на кінцевий результат;

· опрацювання механізму реагування на можливі негативні наслідки;

· розробку заходів для нейтралізації або компенсації можливих негативних наслідків тієї чи тієї діяльності.

Проаналізувавши всі ці можливі ризики, керівництво компанії ЗАТ «Red tear» прийшло до висновку про необхідність створення на підприємстві спеціального страхового фонду для покриття збитків за рахунок частини прибутку [29].

5.7 Охорона навколишнього середовища

Дивитись розділ дипломного проекту 7. Охорона навколишнього середовища

5.8 Фінансовий план

Фінансовий план є ключовим розділом бізнес-плану. Головна мета фінансового плану - узагальнити основні положення всіх попередніх розділів бізнес-плану, зводячи їх в одне ціле у вартісній формі, та обґрунтувати доцільність реалізації даного підприємницького проекту з економічного погляду [24].

Таблиця 5.14 Прогнозовані обсяги продажу 2019, 2020 та 2021 року роботи

Показник	квартали	Усього за 2019р.	Усього за 2020р.	Усього за 2021 рік
	1	2	3	4
Сухий столовий в/м
Кількість проданої продукції, дал	17768,25	17768,25	17768,25	17768,25	71073,0	71073,0	71073,0
Ціна за одиницю, грн/дал	647,23	647,23	647,23	647,23	647,23	647,23	647,23
Обсяги продажу, грн	11500208	11500208	11500208	11500208	46000833	46000833	46000833
Кріплений в/м
Кількість проданої продукції, дал	7591,75	7591,75	7591,75	7591,75	30367	30367	30367
Ціна за одиницю, грн/дал	612,34	612,34	612,34	612,34	612,34	612,34	612,34
Обсяги продажу, грн	4648726	4648726	4648726	4648726	18594903	18594903	18594903
Разом, грн	16148934	16148934	16148934	16148934	64595737	64595737	64595737

Очікувані фінансові коефіцієнти.

Коефіцієнти рентабельності. Показники рентабельності характеризують здатність фірми отримувати прибуток на вкладений капітал. Вони є індикаторами фінансового стану та ефективності управління фірмою. До основних показників рентабельності належать:

1)коефіцієнт валового прибутку (показує рівень прибутковості на кожну гривню обсягу продажу фірми, тобто характеризує потенційну дохідність фірми):

К_вп = ВП/П *100 (%)

де К_вп -- коефіцієнт валового прибутку

ВП -- валовий прибуток;

П -- обсяги продажу;

К_ВП = 19737318,19 /6 4595736,6 * 100 = 30,6 %

2) коефіцієнт операційного прибутку (дає змогу точніше відобразити прибутковість виробничої діяльності фірми, оскільки на нього не впливають особливості чинної системи оподаткування):

К_оп = ОП/П *100 (%),

де К_оп -- коефіцієнт операційного прибутку;

ОП -- операційний прибуток;

П -- обсяги продажу;

К_ОП = 15592188,19 / 64595736,57 * 100 = 24,1 %

3)коефіцієнт чистого прибутку (є основним показником рентабельності, оскільки характеризує реальну прибутковість діяльності фірми):

К_пр = П_р/П *100 (%),

де К_ПР -- коефіцієнт чистого прибутку;

П_р -- чистий прибуток;

П -- обсяги продажу;

К_ПР = 4514594,32 / 64595736,57 *100 =7,0 %

4) окупність інвестицій (показує, наскільки ефективно здійснюється управління фінансами фірми з погляду використання можливих джерел прибутку):

,

де ?Ін -загальна сума інвестицій або кредиту ( грн.),

- сума річних амортизаційних відрахувань ( грн. / рік);

О_і = 31000000 / 2090754,913 + 4514594,32 = 4,7років

5) окупність власного капіталу (прибуток на акціонерний капітал) дає змогу оцінити прибутковість вкладання коштів у започаткований бізнес.

,

де О_вк -- окупність власного капіталу;

П_р -- чистий прибуток;

ВК -- власний капітал.

О_ВК= 4514594,32 / 52400965,84 * 100 = 8,6%

11) окупність капітальних вкладень:

,

де: К - повна вартість обладнання, яке монтується (. грн.);

0,25•К - вартість монтажних робіт по установленню обладнання ( грн.);

О_КВ= (2198675,0+2198675,0*0,25) / (2090754,913+4514594,32)=0,42

Примітка. Розрахунок фінансових коефіцієнтів зроблено лише за другий рік роботи підприємства.

Зведені техніко-економічні показники.

Очікувані фінансові коефіцієнти.

а) Коефіцієнти ліквідності (відображають інтереси короткострокових кредиторів)

- чистий оборотний капітал:

,

де - чистий оборотний капітал,

- поточні активи (грн),

- поточні пасиви (грн),

О_К= 67671480,98 - 29065317,18 = 38606,2 тис.грн

- коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття):

К_ПЛ= 67671480,98 /29065317,18 = 2,3

- коефіцієнт термінової ліквідності:

де М_З - матеріальні запаси (грн.).

К_ТЛ= (67671480,98-26750) / 29065317,18=2,3

б) Коефіцієнти платоспроможності (відображають інтереси інвесторів):

- коефіцієнт заборгованості:

де З - загальна сума зобов'язань (грн),

А - загальна сума активів (грн)

К_З = 32934682,82 / 85335648,7 * 100 = 38,6

- коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів (відображає здатність фірми повернути борги за рахунок власного капіталу)

.

К_СЗВК = 32934682,8/ 52400965,84* 100 = 23,3 %

Точка беззбитковості

Аналітичний метод розрахунку точки беззбитковості.

Критичний об'єм продажу у вартісному виразі, V_КР. _ПР, грн., розраховують по формулі:

;

де С_УПВ - сума умовно-постійних витрат, тис грн.;

- доля умовно-змінних витрат у об'ємі продаж, частка від одиниці:

де С_і - повна собівартість одиниці продукції, грн.;

С ^іузв - умовно-змінні витрати на одиницю продукції, грн.;

_{(столові в/м)} = 317,38 / 376,30 = 0,84

_{(кріплені в/м)} = 390,72 / 450,25 = 0,87

V _{КР.ПР. (столові в/м)} = 4187380,00 / (1-0,84) = 26744670,45 грн

V _{КР.ПР. (кріплені в/м)} = 1807750,00 / (1-0,87) = 13672723,08 грн

Графічний метод розрахунку точки беззбитковості.

Для побудови графіка беззбитковості складають наступні рівняння:

а) рівняння виторгу V_ПР=Ц_{і *} N_ПЛ, грн.,

б) рівняння витрат С_П=С_УПВ + С^іузв * N_ПЛ, грн.,

де V_ПР - виторг (дохід) від реалізації продукції, тис грн.,

Ц_і - відпускна ціна одиниці продукції, грн.,

С_П - повна собівартість всієї продукції, тис грн.,

С_УПВ - сума умовно-постійних витрат, тис грн.,

N_ПЛ - плановий об'єм продаж продукції, дал.

С_{П (столові в/м)} = 58,92+ 317,38 * 71073,0= 26744670,5 грн

С_{П (кріплені в/м)} = 59,53+ 390,72 * 30367,0= 13672723,08 грн

V_{ПР (столові в/м)} = 71073 * 647,2 = 46000833,18 грн

V_{ПР (кріплені в/м)} = 30367 * 612,3 = 18594903,39 грн

Рис. 5.1



Рис. 5.2

6. Охорона праці

Одним із нагальних питань, що стоять перед харчовою промисловістю, є створення нормальних санітарно-гігієнічних умов праці. Як відомо, підприємства харчової промисловості відносяться до категорії промислових підприємств, технологія яких пов'язана з виділенням різних виробничих шкідливих речовин або газів.

Для забезпечення оптимальних умов в робочий зоні підприємства проводиться відбір забрудненого і нагрітого повітря. Після проходження фільтрів таке повітря подається зовні у навколишнє середовище. Для того, щоб не допустити появи протягів і забезпечити комфортні умови праці робітників в ті ж приміщення подається така ж кількість свіжого повітря. В зимовий період таке повітря додатково підігрівається до потрібної температури повітря в цеху. Роздача свіжого повітря проводиться по спеціальним каналам припливно-опалювальної вентиляції.

Припливно-опалювальна вентиляція на підприємствах харчової промисловості призначена для створення нормальних температурно - вологостних умов на робочих місцях і компенсування об'єму повітря, видаленого системою знесилення і відбору гарячого повітря з місць, де застосовують теплові установки.

Припливно-опалювальні камери - це такі приміщення, де розміщено вентиляційне обладнання: вентилятори, калорифери, фільтри тощо. Вони мають забезпечувати вимоги вибухо- і пожежної безпеки, що пред'являють до приміщень такого типу.

Для правильного оформлення припливно-опалювальної вентиляції необхідно виконати певні умови:

1. скласти тепловий баланс приміщення, який містить такі показники:

а)втрати теплоти через огорожі приміщення (стіни, вікна, поли, перекриття, двері);

б) теплові виділення, що мають місце в даному приміщенні (від машин і устаткування, гарячого матеріалу, людей, освітлення, нагрітих поверхонь сушильних апаратів та транспортерів тощо);

2. визначити об'єм припливного повітря м3/с, виходячи з суми об'ємів видаленого повітря з приміщень системами знесилення і пневматичного транспорту з урахуванням 10% запасу.

3. визначити параметри зовнішнього повітря, виходячи з географічного розміщення заводу по кліматологічним таблицям. По санітарним нормам визначити параметри повітря в приміщенні.

4. визначити температуру припливного повітря, що виходить з калорифера з допомогою J - d діаграм, з використанням результатів теплового балансу. Після цього розраховують і підбирають калорифер.

5.визначити аеродинамічний опір системи, підібрати вентилятор і електродвигун з урахуванням приводу.

Компонування камер.

Припливні установки з примусовою подачею повітря складаються з таких конструктивних елементів: повітряного приймальника для забирання зовнішнього повітря; припливної камери, в якій розміщений вентилятор з електродвигуном і установка для необхідної обробки повітря (фільтри для очищення зовнішнього повітря від пилу, калорифери для підігріву повітря, пристрої для охолодження і зволоження повітря); мережі повітропроводів, по яким припливне повітря від вентилятора подається в робочі приміщення. Розміщення вентиляційного обладнання в припливній камері показано на рис. 6.1

Повітря забірні пристрої для зовнішнього повітря виготовляють у вигляді окремо розміщеної шахти, з'єднаної з будівлею підземним вентиляційним каналом, або у вигляді шахти, приєднаної до зовнішньої стінки будівлі. Повітря забірні отвори можна розміщати в стіні будівлі. Їх треба розмістити на висоті не менше 2 м, а при розміщенні їх в зеленій зоні - не менше 1 м від рівня землі до низу отворів. Якщо концентрація шкідливих речовин поблизу будівлі перевищує 30% гранично допустимих для робочої зони приміщень, то треба передбачити додаткове очищення зовнішнього повітря від цих шкідливих речовин.

Рис. 6.1 Схема припливно-опалювальної камери заводу: 1. жалюзійна решітка, 2. утеплені канали; 3. рулонний фільтр ФРП; 4. калорифери; 5. обвідний канал; 6. запобіжна решітка; 7. гнучка вставка; 8. відцентровий вентилятор; 9. роздавальний повітропровід; 10. вібростійка основа.

Калорифери слугують для нагрівання повітря з використанням в якості граючої речовини гарячу воду або пару. Для теплоносія гарячої води випускають багатоходові по ходу води калорифери, а для пару - одноходові (рахуючи по ходу теплоносія).

Залежно від числа трубок по ходу повітря калорифери бувають малої моделі (дві трубки), середньої (три трубки) і великої моделі (чотири трубки). Одноходові калорифери монтують вертикально, а багатоходові - горизонтально по відношенню до вхідних і вихідних патрубків.

Подачу припливного повітря слід передбачати так, щоб струмені повітря, що створені в приміщенні припливними струменями, не порушували роботу місцевих повітрозбірників і щоб повітряні струмені, відбиваючись від перепон (будівельних конструкції, обладнання тощо) не створювали різкі струмені в робочій зоні або в зоні, що обслуговується, вище допустимих норм.

Рис. 6.2 Схема організації повітряного обміну при загально обмінній вентиляції: а) зверху вниз, б) зверху вверх, в)знизу вверх, г) знизу вниз

Схеми повітрообміну зверху вниз та зверху вверх доцільно застосовувати у випадку, коли припливне повітря в холодний період року має температуру нижчу від температури приміщення. Припливне повітря перш ніж досягти робочої зони нагрівається за рахунок повітря приміщення.

Систему подачі припливного повітря у виробниче приміщення зверху вверх також застосовують, коли кратність повітрообміну не перевищує 5 і в приміщенні відсутні токсичні виділення. Схема подачі припливного повітря знизу вверх та знизу вниз рекомендується використовувати у випадках, коли припливне повітря в холодний період року підігрівається і його температура вища від температури внутрішнього повітря.

Кратність повітрообміну визначають як відношення витрат повітря L (м³/год) до об'єму приміщення V (м³): n = L / V.

6.1 Розрахунок системи загально обмінної вентиляції для бродильного цеху

Бродильний цех виноробного заводу має розміри 48 х 12 м. Висота приміщення через наявність вертикальних резервуарів дорівнює 10 м. Шкідливими речовинами, що виділяються в бродильному цеху є двооксид вуглецю СО₂ з інтенсивністю 12*10⁶ мг/год. Коефіцієнт рівномірності розподілу вентиляційного повітря по бродильному цеху k=0,8. Для двооксиду вуглецю СО₂ Сгдк = 9000 мг/м3. Температура зовнішнього повітря в сезон роботи заводу 20^оС. Обємну концентрацію двооксиду вуглецю СО₂ приймаємо 0,03%.

1. беручи до уваги режим обробки сусла температура в бродильному цеху має підтримуватись на рівні від 6 до 10^оС. В цьому випадку припливне повітря треба охолоджувати в системі кондиціонування.

2. шкідливою речовиною, що утворюється в технологічному процесі бродіння сусла є двооксид вуглецю СО₂ питома вага якого майже в 1,5 рази важча за питому вагу повітря. Значить двооксид вуглецю СО₂ буде накопичуватись в нижній частині приміщень і тому треба прийняти припливно-витяжну систему загально обмінної вентиляції з примусовою подачею повітря у верхню зону цеху. Відбір забрудненого повітря треба проводити з нижньої частини приміщення. При такій схемі не відбувається перемішування насиченого СО₂ повітря, а зразу проходить його забір з місць з максимальною концентрацією.

3. розрахуємо вміст СО₂ в атмосферному повітрі в масовій концентрації за формулою :

Сшк = 44*0,03*1,01325*10⁵*10 / 8,314 * 293 = 549т мг/м³

4. продуктивність системи вентиляції

L = 12*10⁶ / 0,8 (9000 - 549) = 1773 м³/год

5. визначимо кратність повітряного обміну в цеху розмірами 48 х 12 х 10 м:

n = 1773 / 48 * 12 * 10 = 0,3 год^-1

6. повітря в бродильному цеху при роботі загально обмінної вентиляції буде повністю змінюватись протягом 3,3 годин, що задовольняє вимогам санітарних норм.

6.2 Правила зберігання і обслуговування балонів з газами

Для проведення ремонтних робіт з використанням зварювання найчастіше використовують газові балони. В них під тиском знаходиться потрібний газ (кисень, азот, двоокис вуглецю тощо). Транспортувати і зберігати газ в балонах зручно. При цьому відпадає необхідність обслуговувати установки, на яких можна виготовляти такі гази. З іншого боку виникає потреба з особливою пересторогою відноситись до обслуговування балонів з газом.

Такі гази, як азот або двоокис вуглецю, є надійними консервантами, які можуть ізолювати виноматеріали від контакту з киснем повітря і збільшити термін зберігання. Вони також не вступають в реакцію з продуктом. І в цьому їх переваги.

Балони з киснем, азотом та двоокисом вуглецю зберігають зовні приміщень, де можуть працювати люди, на відстані не менше 1 м від труб центрального опалення або гарячого водопостачання. Розміщати їх треба так, щоб на них не падали промені сонячного світла. Балони треба обов'язково жорстко зафіксувати до стін металевими скобами.

Запасні балони з азотом та двоокисом вуглецю зберігають на спеціальних стелажах, в окремому приміщенні, а з киснем - в спеціально пристосованому приміщенні у вертикальному положенні в спеціальних гніздах.

Балони з киснем, азотом та двоокисом вуглецю з місць зберігання до місць використання доставляють на спеціальних теліжках, щоб запобігти їх перекачуванню і падінню на підлогу.

При роботі з кисневими балонами необхідно дотримуватись таких правил:

· для запобігання вибуху балони з киснем не повинні мати змащених мастилами частин або прокладок, до них не можна притискатися предметами, що покриті або просочені мастилами (жирами);

· балони з киснем мають бути забезпечені спеціальним редукційним вентилем;

· балони з киснем необхідно оберігати від падіння або ударів;

· не проводити під чеканку, підварку, підтягування накидних гайок і болтів фланцевих зєднань кисневих проводів, що знаходяться під тиском, підмотування різьбових зєднань льоном або пенькою, а також промащування суриком і іншими матеріалами, що містять жири.

Балони з газом (СН₄, метаном), використовують для зварювальних робіт, зберігають зовні приміщень у металевих ящиках, що мають отвори для вентиляції.

6.3 Зберігання, облік і застосування ядовитих, сильнодіючих, їдких і вибухонебезпечних речовин

Ядовиті речовини мають зберігатись в окремій кімнаті в металевих шафах чи сейфах під замком і пломбою. Кімната має бути обладнана водопроводом, каналізацією, вентиляцією і витяжною шафою. На вікнах кімнати, де зберігаються ядовиті речовини, встановлюють металеві грати, двері мають бути обшиті залізним листом. В лабораторіях з невеликим об'ємом роботи допускається знаходження металевої шафи або сейфа з ядовитими речовинами і витяжної шафи в матеріальній кімнаті.

Після завершення роботи всі ядовиті речовини і їх залишки мають бути розміщені в шафі для зберігання. Продукти аналізів мають бути утилізовані. Ключі від кімнати і шафи, де зберігаються ядовиті речовини, а також печатка і пломбиратор мають зберігатись у особи, яка відповідає за зберігання ядовитих речовин.

Доступ у кімнату, де зберігаються запаси ядовитих речовин, дозволяється лише особам, безпосередньо працюючим з ними, про що оформлюють наказ по заводу. Роботу з ядовитими речовинами можна доручати лише працівникам, що пройшли спеціальну підготовку та інструктаж. Фасування, подрібнення, зважування ядовитих і сильно діючих речовин можна проводити лише у витяжних шафах з використанням спеціально призначених для цієї мети приладів і посуду (ваги, воронки, ступки, циліндри тощо).

Нагрівання ядовитих речовин можна проводити тільки в колбах з круглим дном. Нагрівати колбі на відкритому вогні заборонено. Роботу з ядовитими і агресивними речовинами слід проводити в резинових рукавицях, захисних окулярах, а при потребі - в протигазі.

Наповнення ємностей ядовитими речовинами, концентрованими кислотами і лугами слід проводити сифоном або спеціальними піпетками з резиновою грушею.

Після завершення робіт слід ретельно вимити руки, а в окремих випадках - вичистити зуби і прополоскати ротову порожнину.

Концентровані розчини кислот мають зберігатись в спеціальних бутлях (склянках) з притертими пробками, зверху яких необхідно надівати скляний притертий ковпачок. При забрудненні сильнодіючими і ядовитими речовинами спецодягу і рушники слід негайно змінити і передати на нейтралізацію і прання.

Концентровані луги слід зберігати в широко горлих банках з оранжевого скла, закритих корковими пробками, і заливатись шаром парафіну.

Посуд для зберігання ядовитих і сильно діючих речовин, кислот і лугів повинен мати достатньо чіткі і зрозумілі написи.

Висновки

У даному проекті була розроблена технологія переробки червоних сортів винограду на виноматеріали для виробництва сухих столових вин, з використанням сучасного технологічного устаткування.

Використання для бродіння м'язги механізованих установок, постачених перемішуючими пристроями і теплообмінними сорочками, дозволяє проводити процес бродіння при оптимальних технологічних режимах, а також зменшити витрати ручної праці, підвищити її продуктивність.

У результаті проведених розрахунків можна зробити висновок про ефективність прийнятої технологічної схеми:

Втрати за повний технологічний цикл одержання виноматеріалів (від винограду до готових виноматеріалів) складають (у % від об'єму сусла): 3,9 % (пп. 2.7), а вихід виноматеріалу, дорівнює 507,67 · 100 / 562 = 90,3 % об., що погодиться з виходами на передових підприємствах галузі по червоним високоякісним винам.

Список використаної літератури

Валуйко Г.Г. Биохимия и технология красных вин. - М.: Пищевая промышленность, 1973. - 296 с.

Нормы технологического проектирования и технико-экономические показатели винодельческих заводов по переработке винограда. - М.: Гипропищепром-2, 1976. - 81 с.

Энциклопедия виноградарства т.1-3. - Кишинев: М. С. Э. 1986.

Субботин В.А., Тюрин С.Т., Валуйко Г.Г. Физико-химические показатели вина и виноматериалов. - М.: Пищевая промышленность, 1972. - 160 с.

Справочник по виноделию. Под ред. Валуйко Г.Г. - Симферополь: Таврида, 2000. - 624 с.

Офіційний сайт корпорації Lallemand Inc.

Герасимов М.А. Технология вина. - М.: Пищепромиздат, 1959. - 641 с.

Зайчик Ц.Р. Оборудование предприятий винодельческого производства. - М.: Пищевая промышленность, 1992. - 388 с.

Ковалевський К.А., Шанін О.Д., Широкий Є.І., Технологічне устаткування виноробних підприємств: Навч. посібник. -- Херсон: ХНТУ, 2006. - 604 с.

Ковалевський К.А., Ксенжук Н.І., Сльозко Г.Ф. Технологія вина і обладнання виноробних підприємств: навчальний посібник. - Херсон: ХНТУ, 2006. - 592 с.

Ковалевський К.А. Апарати для бродіння та термічної обробки у виноробстві. - Херсон: ХНТУ, 2012. - 216 с.

Валуйко Г.Г. Технология виноградных вин. - Симферополь: Таврида, 2001. - 624 с.

Ковалевський К.А., Мамай О.І., Шанін О.Д. Технологія вина. Технологічні схеми: навчальний посібник для ВНЗ - Херсон: ХНТУ, 2012. - 176 с.

Мержаниан А.А. и др. Лабораторный практикум по курсу "Технология вина".-- М.: Легкая и пищевая промышленность, 1981. -- 216 с.

Зайчик Ц.Р. Машины и аппараты первичного виноделия. Основы расчёта. - М.: Машиностроение, 1970. - 328 с.

Зайчик Ц.Р. Задачи по расчётам оборудования предприятий винодельческой промышленности. - М.: Пищевая промышленность, 1978. - 248 с.

Каталог «Технологическое оборудование для предприятий пищевой промышленности», ч. 4, Пивобезалкогольная, винодельческая промышленность. - М.: ВИНИТИ, 1991.- 300 с.

Разуваев Н. И. Комплексная переработка вторичных продуктов виноделия. «Пищевая промышленность», М, 1975, 10,5 п.л.

Агабальянц Г.Г. Химико-технологический контроль виноделия. - М.: Пищевая промышленность, 1969. - 482 с.

20. Технологические правила виноделия. В 2 тт./ Под ред. Г.Г. Валуйко и В.А. Загоруйко. - Симферополь: Таврида. 2006.

21. Правила техники безопасности и производственной санитарии в винодельческой промышленности. - М.: Пищевая промышленность, 1982. - 294 с.

22. Моисеенко Д.А., Ломакин В.Ф. Производство вин на поточных автоматизированных линиях. - М.: Лёгкая и пищевая промышленность, 1983. - 328 с.

23. Ковалевський К.А. Ксенжук Н.І. Проектування виноробних підприємств. Навчальний посібник для ВУЗів. -- Херсон: ХДТУ. 2003. -- 484 с.

24. Конспект лекцій з дисципліни «Бізнес-планування у виноробстві» Укл. Є.І. Широкий. Навчальне видання. ХНТУ. 2014. - 56с.

25. О.П. Чумак. Тенденції розвитку та проблеми виноробства в Україні.

26(3). Скібицький О.М. Організація бізнесу. Менеджмент підприємницької діяльності. Скібіцький О.М., Матвєєв В.В., Скібіцька Л.І.: Навч. пос. - К.: Кондор, 2011. - 912 с.

27 Обзор рынка вина Украины. Pro Consulting.

28. Мазур О.Є. Ринкове ціноутворення. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 480 с.

29. Покропивний С.Ф., Соболь С.М., Швиданенко Г.О. П 48 Бізнес-план: технологія розробки та обгрунтування: Навч. посібник. -- К: КНЕУ, 1998. -- 208 с.

Размещено на Allbest.ru

...