Антропоцентризм народної казки українських Карпат: оповідна традиція українців та угорців

Останній п'ятий розділ «Угризми у фольклорі регіону» складається з трьох підрозділів. У пізроздіді 5.1. - «Регіональна специфіка народної прози краю» розкрито етнолокальні особливості оповідної традиції регіону, на яку вплинув шерег факторів, у тому числі спільне проживання різних народів. Подібні регіони дослідники називають історико-культурними областями, контактними зонами тощо. Казкова проза Українських Карпат входить до загального масиву європейських казок. Водночас наративна традиція краю має свій особливий колорит, адже тут відбилися його природно-географічні особливості, традиційні заняття та промисли жителів, такі як тваринництво - випас овець на полонинах та догляд за ними, робота на соляних копальнях, лісопромисел - тут діють лісоруби і лісники, плотарі-бокораші. Щодо сюжетного складу казкового фонду, то він загалом відображає східнослов'янську казкову традицію, хоча деякі мотиви й сюжети є більш поширеними. Казкарі, які часто мандрували, приносили з собою оповіді інших народів. Так, з російської традиції, де зберігся героїчний епос, прийшла казка «Єруслан Лазарович» (СУС 650 В*), з молдавської - про богатиря Фет-Фрумоса, в ній вжито окремі слова турецького походження. Позначився й вплив південнослов'янського фольклору, тут діють юнаки-богатирі, що борються з турками, зокрема королевич Марко, його друг Рильо Позарович та ін. (казка «Про королевича Марка»). Немало реалій запозичено з польської традиції. Кожен край має свою місцеву казкову специфіку. До прикладу, більш різноманітнішою і образною, через певні суб'єктивні риси більш безпосередньою і живою є казка Івано-Франківщини, мова її соковита, багата, сповнена дотепів. Закарпатська казка є спокійнішою, предметнішою, відзначається стриманістю, суворістю, у ній зберігся світ давніх вірувань та забобонів. Їй притаманне зображення великої скрути, бідності, що змушують героя кидати дім і йти на пошуки долі. Угорські казки регіону відбивають казкову традицію колишньої північно-східної Угорщини, вони є довгими, набагато докладнішими в описах і зображенні, в них відчутний значний вплив літературної, лубкової традиції. Багато в мові казок і діалектизмів, є тут ті, що вживаються повсюдно в регіоні, а є й локальні. Та найбільше на розмаїття казкової картини краю вплинули численні запозичення, взаємовпливи різних національних спільнот, що проживали тут упродовж багатьох років. Чи не найбільшим, зокрема на Закарпатті, є вплив угорського фольклору, адже ця нацменшина тут найчисленніша, при чому окремі угорські лексичні запозичення - зрозуміло, часто в зміненій формі - побутують у всьому карпатському регіоні (бунда, ґазда, леґінь), а то й поширюються ще далі.

Наступний підрозділ 5.2. - «Типи і форми казкових запозичень» присвячений питанням взаємовпливів у фольклорі порубіжжя. Уснопоетична творчість кожного народу розвивається не лише за рахунок збирання й еволюції власних національних надбань, а й шляхом запозичення, переосмислення, засвоєння, а то й неприйняття елементів інших культур. Часто такі запозичення так органічно входять до її складу, що повністю забувається їх іноетнічний характер і походження. Дослідники виокремлюють різні типи запозичень - від нетривалого контакту до повної асиміляції. Далі подано конкретні приклади угризмів у казкових наративах Українських Карпат, передусім Закарпаття. Так, тут можна назвати окремі сюжети й мотиви (дерево до небес, «подоєні цапи»), стереотипні формули казкової обрядовості (король з очима, що плачуть-сміються). Багато мадяризмів вжито в таких складових казкової поетики та стилю, як традиційні ініціальні, фінальні та медіальні формули (був, де не був; і досі живуть, як не повмирали), художні засоби, загальні місця, атрибути діючих осіб (замок на качиній ніжці) тощо. Це можуть бути й герої угорської історії, назви фантастичних та реальних персонажів тощо (кінь-татош, шаркань, босорканя, Сейпентел Ілонка, Шандор Ружа), або ж окремі мовні вкраплення. Часто спостерігаємо пристосування цих слів до мовної системи української казки, іноетнічні вкраплення можуть ставати елементами фольклорного стилю. Кількість угризмів неоднакова в різних місцевостях, це як поодинокі слова в тексті, так і їх значна кількість. Набагато рідше в мовній канві угорських казок натрапляємо на українські та російські мовні вкраплення, переважно пізнішого часу.

У підрозділі 5.3. - «Угорський король Матяш у наративах Закарпаття» розглянуто казкові твори про угорського короля Матяша, який був одним із найвизначніших правителів пізнього середньовіччя у Центральній Європі. У народній пам'яті багатьох народів, зокрема слов'янських, він залишився як добрий, справедливий король, переможець турків. Нами описано основні сюжети казок, де діє король Матяш, зокрема його вибори королем, боротьбу з Поган-дівчам та турками, мандри країною та відновлення справедливості, покарання багатіїв та нагороду бідняків. У казках Закарпаття Матяш є «русином» і походить з простої родини. Ім'я короля може прив'язуватися й до традиційних сюжетів побутових казок, дані типи вказано згідно з номерами казкових сюжетів.

ВИСНОВКИ

Антропоцентризм, який можна назвати фундаментальним світоглядним орієнтиром людства, загалом визначається як уявлення про людину як мікрокосмос, що містить в собі модель і водночас становить центр Всесвіту й кінцеву мету світобудови. Він передбачає всезагальну персоніфікацію, що подається в таких відношеннях, як людина (як особистість) - Всесвіт, людина - інша людина, людина - мікросередовище (зокрема, рід, родина), людина - суспільство, людина - її знання про світ, людина - внутрішній світ, людина - мова та ін. Форми антропоцентризму в різні епохи існування людства були різними. Загалом виділяють побутову, авторитарну, деперсоналізовану, патерналістично-авторитарну, патерналістську, гуманістично-патерналістську та ін. форми антропоцентризму. Своє бачення людини виробили міфологія, релігія (зокрема, христоцентризм), філософія, містичні вчення. У європейській філософії людина визначалася як політична (суспільна) істота (Аристотель), як людина розумна («homo sapiens»), людина діяльна («homo faber»), людина прагнуча, приховані порухи людини вивчали різні напрямки психоаналізу, до них привертав увагу екзистенціоналізм і т. п., поєднання природничих і філософських знань здійснює філософська антропологія. У наш час набувають популярності різні модифікації неонатуралізму, сучасних екологічних течій. Свій погляд на людину виробила й українська філософія (історіософські вчення, кордоцентризм, антропні виміри сучасності тощо). У світобаченні народної казки та різночасових світових антропологічних рефлексіях - від міфологічної до сучасних екологічних течій можна знайти багато спільного. Казці, як колективному всетвору властивий антропоцентризм як вияв її гуманістичного спрямування. Величезний практичний досвід, закони виживання у соціумі, ставлення до природи та оточуючих, високі моральні взірці знайшли своє відображення у казці. У всі часи вона була своєрідним моральним кодексом, спонукальним і стримуючим началом. Причому ці принципи було вироблено не умоглядними здогадами, а на основі багатовікового практичного досвіду, спільного для всього етносу. Тому казка є повчальним, дидактичним жанром, однак ця казкова повчальність опосередкована та ненав'язливо виражається через наочні приклади, а саме вчинки персонажів. Нагородою за правильну поведінку героя є казковий хепі-енд, що є жанрово творчим принципом казки. Він знаменує торжество справедливості, що подається не в реальній модальності, а як повинне і бажане. Отже, казковий світ є ідеальною корекцією справжнього, він показує, яким має бути світовий порядок, як матеріальний, так і моральний. Таким чином, казка закладає базові соціокультурні взаємозв'язки людини з довкіллям, тваринним і рослинним світом, з іншою людиною, як самою собою.

Відповідно до сучасної теорії тексту та комунікації у казці можна виокремити кілька антропоцентрів, це герой та персонажі - казкар - слухачі/читачі. Персоналістське спрямування казки виявляється через героєцентричність. Герой є ідеальним втіленням найкращих людських якостей, еталоном і зразком для наслідування, згідно з чітким поділом на негативне й позитивне, що й відображено в його зовнішності, імені, атрибутах, вчинках та поведінці. Жіночим ідеалом казки є героїня, яку герой вибирає за привабливість, жіночність та високі душевні якості. Такими, як і в описі героя, є доброта, розум, сміливість, чесність, правдивість, працьовитість і т. д., які в усі віки високо цінувалися в суспільстві. За ці чесноти герої винагороджуються, отже, поряд з персоналізмом казці властивий мериторизм. Згідно з чіткою антитетичністю народної казки її героям протистоять антиподи, негативні персонажі, які ще дужче увиразнюють, відтіняють якості героя і уособлюють усе погане, темний бік людської натури. Вони, відповідно, є носіями зла, гріха, негативні риси в них подано гіпертрофовано, сатирично, вони засуджуються, висміюються народом, і в кінці казки жорстоко караються. Унаочнення таких якостей як злість, жадібність, боягузливість, жорстокість, лінь і т. п. цих персонажів на наочних дидактичних прикладах змушує замислитися над життєвою мораллю твору. Зображення почуттів та емоцій має в казках свою специфіку - воно підпорядковується засобам епічного відтворення реальності, казки описують внутрішній стан за допомогою образів і дій, переводячи в образи внутрішній стан людини.

Нами зроблено висновок, що основні цінності й ідеали казки лишаються актуальними і в наш час, засвідчуючи її історичний універсалізм: адже людина, не зважаючи на кардинальну зміну свого зовнішнього простору, мало змінилася у внутрішньому. Певна річ, мають місце певні модифікації та переакцентуації в системі загальнолюдських цінностей та ідеалів, поглядів на світ. Це, до прикладу, прагнення до зближення, медіації окремих соціальних бінарних опозицій, таких як чоловік - жінка, свій - чужий, молодий - старий та ін. Актуалізуються давні екологічні настанови казки, переглядаються споживацькі погляди на природу. Водночас слабнуть родинні зв'язки та цінність сім'ї, егоцентризм стає способом існування. Багатовікова мудрість казки спонукає замислитися й іншими очима глянути на сучасний світ.

Основним у комунікативній ланці донесення до слухачів вироблених століттями моральних правил та законів є оповідач або казкар, який виконує дидактичну, спрямовуючу, регулюючу та ін. функції в казці - це так звана автор-функція. «Присутність» казкаря найбільше відчутна в усталених стереотипах казки - ініціальних, медіальних та фінальних формулах як способах засвідчення локації мовлення, його віднесення до особи промовця. Тут насамперед окреслюється його внутрішній світ, думки, знання, потреби та бажання, пріоритети та установки, почуття й емоції. Результатом лінгвокреативної діяльності казкаря є інтеграція традиційних елементів казки та авторських нововведень. Водночас актуалізація тексту має йти в руслі традиції, не порушуючи його цілісності, адже кінцевою метою двопланової діалогічної суб'єктної організації дискурсу казки є забезпечення сталого читацького інтересу до оповіді й адекватного розуміння казкової фантастики. Регіон Українських Карпат славився своїми оповідачами, тут зафіксовано різні типи казкарів за стилем та манерою виконання та іншими показниками, зокрема двомовністю, що в наш час викликає інтерес у дослідників різних країн.

Казки обох народів - українського та угорського - виявили велику подібність у поглядах на людину, життєвій філософії, свідченням чого є їх мовно-фольклорні картини світу, що відрізняються лише засобами вербалізації. Концептосфера народної казки включає фольклорні концепти та бінарні опозиції, зорієнтовані на оцінку буття людини, найважливіша з них «добро - зло». Казка цілковито побудована на їх протиставленні, оскільки репрезентує ідеалізовану модель світу. У системі онтологічних вимірів існування народної казки значне місце посідають концепти долі / недолі (щастя / біди), життя / смерті, часу й простору. На відміну від міфу, який має справу з універсальними опозиціями (життя / смерть, вогонь / вода, темний / світлий та ін.) казка, окрім згаданих вище, містить також не такі загальні, але більш значущі в соціальному, моральному і психологічному аспекті дихотомії: свій / чужий, розумний / дурний, бідний / багатий та ін. Подальша дистрибуція опозицій відбувається за тією самою схемою антропоцентризму, відмінною від міфологічного космологізму.

Торжество казкової справедливості відображає реалізацію бажаного у казці. У поетичній формі казка демонструє виповнення основних бажань і мрій, які постають тут уже як здійснені, опредмечені. Водночас надто сильні чи нерозумні устремління засуджуються і караються, що унаочнено на конкретних прикладах. Отже, можна сказати, що казка демонструє діалектичний аналіз бажання, протиріччя, що виникають з його здійснення. До вже виявлених основоположних ознак дидактизму, мериторизму казкового героя маємо підстави додати ще й інтенціональність.

Людину соціальну в народній казці репрезентовано в системі розгалужених родинних взаємин. Стосунки між родичами у своєрідній художній формі відбивають реальні відносини між членами тогочасної патріархальної сім'ї. Саме ці взаємини визначають основні конфлікти чарівної і почасти побутової казки. Вони є типовими, адже синтезують життєві спостереження багатьох поколінь людей, психологію внутрішніх сімейних стосунків. Водночас людина є невіддільною від довкілля, свого природного середовища, що дає підстави твердити про екологічність казки, витоки якої криються у давніх анімістичних, антропоморфічних уявленнях про природу як одухотворену силу. Природа у казці тісно пов'язана з сюжетом, вона гармоніює з настроєм персонажа, його станом, тому для казки характерний динамічний, а не статичний пейзаж.

Дидактичній спрямованості казки співзвучні християнські погляди, які свого часу нашарувалися на язичницькі, чому сприяло й те, що християнська релігія виникла серед найбідніших прошарків, її симпатія до бідного та знедоленого близька уявленням народної казки. Біблійні історії та мотиви набувають у казці свого тлумачення, вони обростають українськими реаліями, певною мірою переосмислюються і пристосовуються до іншої дійсності. Герой активно шукає щастя у земному житті й знаходить його, пройшовши низку випробувань.

Українські Карпати належить до регіонів, які називають історико-культурними областями, контактними зонами тощо, де перетиналися шляхи різних культур, і де завдяки локальним географічним особливостям склався особливий фольклор, спостерігаються численні міжетнічні взаємовпливи. На українську оповідальну традицію краю мала вплив польська, румунська, словацька, та найбільше - угорська. У структурі міжетнічних зв'язків виокремлюють різні форми й рівні. Так, серед угризмів можна назвати окремі сюжети й мотиви, елементи казкової поетики та стилю, такі як традиційні ініціальні, фінальні та медіальні формули, художні засоби, загальні місця, атрибути діючих осіб, окремі лексичні запозичення тощо. Це можуть бути й герої угорської історії, назви фантастичних та реальних персонажів. Зокрема складено цілий цикл творів про відомого угорського короля Матяша, який справді жив у ХV ст., його ідеалізований образ цілком органічно увійшов у фольклор українців Закарпаття. Матеріали казки засвідчують активні міжетнічні процеси, що точилися в усному середовищі між далекими мовними спільнотами - українською та угорською.

Основні цінності й ідеали казки залишаються актуальними і в наш час, адже людина, не зважаючи на кардинальну зміну свого зовнішнього простору, мало змінилася у внутрішньому. Певна річ, мають місце певні модифікації та переакцентуації в системі загальнолюдських цінностей та ідеалів, поглядів на світ. Це, до прикладу, прагнення до зближення, медіації окремих соціальних бінарній - таких, як чоловік - жінка, свій - чужий, молодий - старий та ін. Актуалізуються давні екологічні настанови казки, переглядаються споживацькі погляди на природу. Водночас слабнуть родинні зв'язки та цінність сім'ї, егоцентризм стає помітним способом існування. Багатовікова мудрість казки спонукає замислитися й іншими очима глянути на сучасний світ.

Отже, поставлені в дисертації завдання виконано, мети дослідження досягнено. Відтак можна окреслити подальші перспективи досліджень. Зокрема варто поглибити вивчення казки в аспекті лінгвофольклористики, лінгвопрагматики, лінгвоконцептології, літературознавства, етнопсихології та ін., її інтертекстуальності. Плідні результати дає також порівняльний, зіставний напрямок вивчення різних, як мовно та культурно споріднених, так і віддалених спільнот, сусідніх етносів та нацменшин, а також пов'язаних з цим ще недостатньо вивчених питань видів і форм запозичень у народній казці та фольклорі загалом, питань двомовності казкарів тощо. Ці студії можна здійснювати й на прикладі окремих мотивів чи сюжетів у різних народів (як це часто робили видатні фольклористи минулого). В українській науці бракує й робіт про місце казки в сучасній культурі, масмедіа тощо. На часі й створення комп'ютерної бази типів, можливо персонажів тощо українських казок. Перспективним нам видається й вивчення антроцентризму інших жанрів фольклору.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Мушкетик Л. Г. Людина в народній казці Українських Карпат : на матеріалі української та угорської оповідальної традиції / Л. Г. Мушкетик. - К. : ДСГ, 2010. - 320 с. (21 д. а.).

2. Мушкетик Л. Г. Демонічні персонажі української чарівної казки Закарпаття (Відьма) // Слов'янське літературознавство та фольклористика / Л. Г. Мушкетик. - 1990. - Вип. 18.- С. 87 - 95.

3. Мушкетик Л. Г. Les Сroyances dйmonologiques du foklore de la contrйe limitrophe de l'Ukraine et de la Hongrie / Л. Г. Мушкетик // Acta Ethnographica.- 1991/ 1992.- Vol. 37.- Р. 201 - 215.

4. Мушкетик Л. Г. Український фольклор в угорському оточенні // Фольклор українців поза межами України / Л. Г. Мушкетик. - К. : Наукова думка, 1992. - С. 60 - 74.

5. Мушкетик Л. Г. Украинский фольклор в венгерской фольклористике конца ХIХ - ХХ ст. / Л. Г. Мушкетик // Rйgi йs ъj peregrinбciу. Magyarok kьlfцldцn, kьlfцldiek Magyarorszбgon. - Budapest - Szeged. III Hungarolуgiai Kongresszusa, 1993. - P. 45 - 56.

6. Мушкетик Л. Г. Magyar elemek a kбrpбtaljai ruszin nйpmesйkben /

Л. Г. Мушкетик // Nйprajzi Lбtуhatбr. - 1993. - №. 4. - P. 70 - 77.

7. Мушкетик Л. Г. Угорський фольклор села Берегове / Л. Г. Мушкетик // A Nemzetisйgi kultъrбk az ezredfordulуn (esйlyek, lehetхsйgek, kihнvбsok).- Bйkйscsaba ; Budapest, 2001. - P. 583 - 589.

8. Мушкетик Л. Г. Деякі перспективи дослідження фольклору іноетнічних груп України / Л. Г. Мушкетик. // Відродження мов і культур західних та південних слов'ян в Україні. - К. : Вежі, 1995. - С. 17 - 21.

9. Мушкетик Л. Г. Az interetnikus kapcsolatok kutatбsa az UTA Nйprajzi Intйzetben / Л. Г. Мушкетик // Az interetnikus kapcsolatok kutatбsa ъjabb eredmйnyei. - Miskolc, 1996.- P. 285 - 289.

10. Мушкетик Л. Г. A magyar tцrtйneti hхsцk az kбrpбtukrбn folklуrban /

Л. Г. Мушкетик // A VI Bйkйscsabai NNNK elхadбsai. - Bйkйscsaba ; Debrecen, 1997. - P. 30 - 35.

11. Мушкетик Л. Г. A magyar folklуrisztika szlavisztikai hagyomбnyai // Tцrtйneti йs nйprajzi tanulmбnyok / Л. Г. Мушкетик. - Debrecen, 1994. - P. 281 - 285.

12. Мушкетик Л. Г. Питання двомовності у репертуарі кобзарів // Усна епіка : епічні традиції та виконавство / Л. Г. Мушкетик. - К. : ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАНУ, 1997. - Ч. ІІ. - С. 20 - 26.

13. Мушкетик Л. Г. Угорська етнографія і фольклористика на зламі століть /

Л. Г. Мушкетик // Народна творчість та етнографія.- 2002. -№. 3. - С. 55 - 64.

14. Мушкетик Л. Г. Відьма в українських чарівних казках Закарпаття /

Л. Г. Мушкетик // V sluћbбch etnografie. Zbornнk na poиest sedemdesiatin Ondreja Krupu.- Bйkйscsaba, 2004. - С. 226 - 239.

15. Мушкетик Л. Г. Угорські запозичення у народній прозі Закарпаття /

Л. Г. Мушкетик // Tanulmбnyok a magyarorszбgi bolgбr, gцrцg, lengyel, цrmйny, ruszin nemzetisйgek nйprajzбbуl. - 2004. - №. 5. - С. 174 - 203. (угор. та укр. мовою).

16. Мушкетик Л. Г. Magyar folklуr Ukrajnбban : publikбciуk йs fordнtбsok / Л. Г. Мушкетик // VI Nemzetkцzi Hungarolуgiai Кongresszus. Az elхadбsok цsszefoglalуi.- Debrecen, 2006.- P.224 - 228.

17. Мушкетик Л. Г. Угорські національні герої у народній прозі Закарпаття /

Л. Г. Мушкетик // Україна - Угорщина : спільне минуле та сьогодення. - К., 2006. - С. 190 - 199, 184 - 194 (укр. та угор. мовами).

18. Мушкетик Л. Г. Фольклорне пограниччя в угорсько-слов'янському контексті / Л. Г. Мушкетик // Acta Hungarica. - 2007. - XVIII. - С. 17 - 27.

19. Мушкетик Л. Г. Людина та її доля в народній казці Українських Карпат / Л. Г. Мушкетик // Народна творчість та етнографія. - 2007. - №. 5. - С. 4 -11.

20. Мушкетик Л. Г. Хронотоп народної казки Українських Карпат / Л. Г. Мушкетик // «Мова і культура». - Київ: вид. дім Д. Бураго, 2007. - Вип.10. - Т. ХІІ (112). - С. 169 -176.

21. Мушкетик Л. Г. Передача фразеологізмів при перекладі з угорської на українську мову / Л. Г. Мушкетик // «Мова і культура». - Київ: вид. дім Д. Бураго, 2007. - Вип. 9. - Т. VIII (96). - С. 325 - 332.

22. Мушкетик Л. Г. Концепт «долі» у народних казках Українських Карпат /

Л. Г. Мушкетик // Література. Фольклор. Проблеми поетики. - 2008. -- Вип. 30. -- С. 182 - 190.

23. Мушкетик Л. Г. Категорія фольклорного пограниччя у слов'янських контекстах / Л. Г. Мушкетик // Слов'янські обрії. ХІV Міжнародний з'їзд славістів (10.09 - 16.09.08, Охрид, Македонія): Доповіді. - 2008. - Вип. - 2. - С. 68 - 92 (з Л. Вахніною).

24. Мушкетик Л. Г. Угорський король Матяш у слов'янському фольклорі : матеріали та дослідження / Л. Г. Мушкетик // Слов'янський світ. - 2008. - № 6. - С. 30 - 44.

25. Мушкетик Л. Г. Зображення часу і простору в народній казці Українських Карпат / Л. Г. Мушкетик // Слов'янський збірник. - 2008. - Вип. XIV. - С. 107 - 115.

26. Мушкетик Л. Г. Внутрішній світ людини в народній казці Українських Карпат / Л. Г. Мушкетик // Література. Фольклор. Проблеми поетики. - 2009. -- Вип. 31. -- С. 343 - 352.

27. Мушкетик Л. Г. Mбtyбs kirбly a kбrpбtaljai nйpi prуzбban / Л. Г. Мушкетик // Erdйlyi reneszбnsza. - Kolozsvбr, 2009. - K. 1. - Р. 210 - 218.

28. Мушкетик Л. Г. Етнолокальна специфіка народної казки Українських Карпат / Л. Г. Мушкетик // Studia Slavica. - 2010. - 55/1. - С. 123 - 135.

29. Мушкетик Л. Г. Cвіт людських бажань у народній казці Українських Карпат / Л. Г. Мушкетик // Народна творчість та етнографія. - 2010. - № 1. - С. 100 - 109.

30. Мушкетик Л. Г. Угорські казкарі Закарпаття та питання двомовності /

Л. Г. Мушкетик // Ювілейний збірник на честь 80-річчя від дня народження професора Петра Лизанця. - Ужгород : Патент, 2010. - С. 388 - 405.

31. Мушкетик Л. Г. Герой народної казки у світлі категорій добра і зла / Л. Г. Мушкетик // Компаративні дослідження слов'янських мов і літератур : Зб. наук. праць. - 2010. - Вип.11. - С. 377 - 386.

32. Мушкетик Л. Г. Українсько-угорське пограниччя : мова та культура, питання ідентифікації, міжетнічні зв'язки / Л. Г. Мушкетик // Народна творчість та етнографія. - 2010. - № 3. - С. 21 - 36.

33. Мушкетик Л. Г. Антропокомпоненти фінальних формул українських та угорських народних казок / Л. Г. Мушкетик // «Мова і культура». - Київ : Вид. дім Д.Бураго, 2010.- Вип. 13. - Т. VII (143). - С. 358 - 364.

34. Мушкетик Л. Г. Слов'янські та неслов'янські казкові антропоніми Українських Карпат / Л. Г. Мушкетик // Слов'янський світ. - 2010. - № 8. - С. 108 -127.

35. Мушкетик Л. Г. Древні витоки екологічності української народної казки / Л. Г. Мушкетик // Вісник Черкаського університету. - 2010. - Вип. 188. - С. 118 -124 (Серія : Філологічні науки).

36. Мушкетик Л. Г. Збирання та публікація казкової прози Закарпаття / Л. Г. Мушкетик // «Мова і культура». - Київ : Вид. дім Д.Бураго, 2010. - Вип. 13. - Т. VIII (144). - С. 294 - 300.

37. Мушкетик Л. Г. Українські та угорські народні казки про «роджений» та «вчений» розум / Л. Г. Мушкетик // Література. Фольклор. Проблеми поетики.- 2011.-- Вип. 35.-- С. 362 - 371.

38. Мушкетик Л. Г. Антропокомпоненти ініціальних блоків української та угорської народної казки Закарпаття / Л. Г. Мушкетик // Studia Ukrainica et Rusinica Nyнregyhбziensia (In memoriam Istvбn Udvari (1950-2005)). - 2011. - № 27. - P. 289 - 305.

АНОТАЦІЯ

Мушкетик Л. Г. Антропоцентризм народної казки Українських Карпат: оповідна традиція українців та угорців. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук із спеціальності 10.01.07 - фольклористика. Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, Київ, 2011.

Актуальність роботи Л. Г. Мушкетик обумовлена підвищеним інтересом до людини як феномена, антропологічним поворотом сучасності. Метою дослідження є розкриття антропоцентризму чарівних і побутових казок Українських Карпат на матеріалі оповідної традиції українців та угорців. Для цього виокремлено і розглянуто кілька антропоцентрів: герой, персонажі - казкар - слухачі / читачі, а також основні антропологічні концепти та бінарні опозиції мовно-фольклорної картини світу («доля», «час» і «простір», бінарії «чоловічий / жіночий», «свій / чужий», «бідний / багатий» та ін.), які своєю чергою розпадаються на похідні. У дослідженні проаналізовано також концепти «бажання», «родина», «релігія», «природа» та окреслено їх специфіку в народній казці. На етнолокальні особливості українських казок регіону вплинули численні запозичення, переважно угризми, які теж розглянуто в дисертації, це зокрема певні сюжети й мотиви, формули, дійові особи, лексичні вкраплення і т. п., які змінюються, пристосовуючись до системи іншої мови та культури. Отже, довге життя казки та її нетлінна цінність у народів світу значною мірою пояснюється універсальністю її світоглядних орієнтирів, гуманізмом, обстоюванням загальнолюдських взірців і цінностей.

Ключові слова: антропоцентризм, чарівна та побутова казка, український, угорський, Українські Карпати, гуманізм, персонажі, герой, казкар, картина світу, концепт, бінарії, запозичення, угризми.

Мушкетик Л. Г. Антропоцентризм народной сказки Украинских Карпат: повествовательная традиция украинцев и венгров. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10.01.07 - фольклористика. Институт искусствоведения, фольклористики и этнологии им. М. Ф. Рыльського НАН Украины, Киев, 2011.

Актуальность работы обусловлена повышенным интересом к человеку, как феномену, антропологическим поворотом современности. Ведь народная сказка является полностью антропоцентричной и включает представления о человеке в разные периоды его существования, начиная с наидревнейшего. Научная новизна исследования состоит в том, что впервые в украинской фольклористике на сравнительном украинско-венгерском региональном материале проанализированы антропоцентрические представления, человек рассмотрен в многообразии его внешнего и внутреннего пространства. Морально-этические и философские пласты сказки, сохраненные и отшлифованные традицией, демонстрируют общечеловеческие ценности и образцы, которые во все века были и остаются ориентиром человечества. Целью исследования является раскрытие антропоцентризма на сопоставительном материале украинских и венгерских сказок региона Украинских Карпат, в частности волшебных и бытовых, которые представляют базовый тип европейской сказки и демонстрируют много общего во взглядах на человека, его жизненной философии, о чем свидетельствуют их этноязыковые картины мира, отличающиеся лишь средствами вербализации. Для этого выделено и рассмотрено несколько антропоцентров: герой, персонажи - сказочник - слушатели / зрители. В работе подчеркивается героецентричность народной сказки, герой / героиня является образцом для подражания, близким к идеалу всего человечества. Это показано на примерах их номинации и атрибутов, эталонных качеств. На антитезе к образу героя построены негативные - как фантастические, так и реальные - персонажи сказки, которые являются гротескным олицетворением темной стороны человеческой натуры. Важным антропоцентром нарративов является сказочник, который выполняет дидактическую, направляющую, регулирующую и др. функции и выступает в роли так называемой автор-функции. В книге рассмотрены типы и портреты сказочников региона, вопросы исполнительства, проблемы двуязычия и т. п. «Присутствие» сказочника наиболее ярко проявляется в устоявшихся стереотипах сказки - инициальных, медиальных и финальных формулах, где виден его внутренний мир, мысли, знания, потребности, чувства и пр. (автор-функция).

Внешнее и внутреннее пространство человека, их взаимозависимость раскрываются в диссертации с помощью фольклорной картины мира сказки, формирующей тип отношения человека к миру и природе, другим людям, к самому себе как члену этого мира, закладывающей нормы поведения человека. Сказка целиком построена на антитетичности добра и зла, поскольку представляет идеализированную модель мира, рассматривающуюся с помощью антропологических концептов и бинарных оппозиций. Это, в частности концепты «судьба», «время» и «пространство», дихотомии «счастье / беда», «жизнь / смерть», «мужской / женский», «свой / чужой», «умный / глупый», «бедный / богатый» и др., которые в свою очередь распадаются на производные. Торжество сказочной справедливости отражает реализацию желаемого в сказке. В поэтической форме она показывает исполнение главных желаний и мечтаний человека, они предстают здесь уже как осуществленные, опредмеченные, доступные. В исследовании проанализированы также концепты «семья», «религия», «природа», показано их специфику в народной сказке. Отношения между родственниками в своеобразной художественной форме отражают реальные человеческие отношения между членами патриархальной семьи того времени и определяют основные конфликты волшебной и частично бытовой сказки. В то же время человек неотделим от своей естественной, окружающей его среды, что позволяет говорить об экологичности сказки, истоки которой ведут к давним, антропоморфным, анимистическим представлениям о природе, как одушевленной силе. Жизнь, в том числе и человеческая, здесь изображается как вечный круговорот, взаимопревращение. Дидактической направленности произведений созвучны христианские взгляды, которые в свое время наслоились на языческие. Библейские истории и мотивы получают свое толкование в сказке, они обрастают украинскими реалиями, в известной мере переосмысливаются и приспосабливаются к иной действительности. На этнолокальную специфику сказок региона повлияли и многочисленные заимствования, которые тоже рассмотрены в диссертации. В системе разнообразных взаимовлияний выделяются отдельные сюжеты и мотивы, формулы (топосы), действующие лица, названия персонажей, лексические и др. заимствования, которые модифицируются, приспосабливаясь к системе другого языка и культуры. Среди них больше всего угризмов. В диссертации проведены и отдельные параллели с современностью, ведь основные ценности и идеалы сказки являются актуальными и в настоящий момент, человек, кардинально меняя свое внешнее пространство, мало изменился во внутреннем. Все это свидетельствует о том, что долгая жизнь сказки и ее нетленная ценность у народов мира в значительной степени объясняется универсальностью ее мировоззренческих ориентиров, гуманизмом, отстаиванием общечеловеческих образцов и ценностей.

Ключевые слова: антропоцентризм, волшебная и бытовая сказка, венгерский, украинский, Украинские Карпаты, гуманизм, антропоцентры, герой, сказочник, картина мира, концепт, заимствования, мадьяризмы.

Mushketyk L. G. The anthropocentrism of a Ukrainian Carpathians folk tale: verbal tradition of the Ukrainian and Hungarian nations. - The manuscript.

The dissertation on acquirement of the scientific degree of a Doctor of Philological Sciences on a specialization of study of folklore dtd. 10.01.07. - Maxim Rylsky Institute for Аrt Studies, Folkloristic and Ethnology, Kyiv 2011.

The topicality of the research of L.G. Mushketik is caused by the high interest dedicated to a person as a phenomenon, by the “anthropological turn” of the modernity. The aim of the research is to highlight the anthropocentrism on a comparative material derived from the Ukrainian and Hungarian fairy tales spread over the Ukrainian Carpathians, in particular the magic and domestic ones. To this end several destinetive were sigled out and consider: a hero, characters - the narrator - listeners / readers, and also the main anthropological concepts and binary oppositions of a language-folklore picture of the world, which, in their turn, can be split into allied concepts (“fate”, “time” and “space”, oppositions - “male / female”, “one's own / another's”, “clever / foolish”, “poor / rich”, etc). The concepts of “desire”, “family”, “taith”, “nature” were also analyzed in the research and there were described their peculiarity in a folk tale.The ethno-local peculiarity of the regional tales has been influenced by numeral borrowings, mainly Hungarian, which are discussed in the dissertation as well. They are, for example, some topics and motives, formulas, acting characters, lexical features, which are changed being accommodated to the system of the other language and culture. Certain parallels with the modernity were also made in the dissertation, since a person, despite the change of his/her outer world, experienced almost no change inside. It is stated in the recearch that long life of a tale and its lay-lasting value among the nations of the world is explained, to a considerable extent, by the universality of its world-view guidelines, humanism, assertion of the universal values and views.

Key words: anthropocentrism, magic and domestic fairy-tale, the Ukrainian Carpathians, Ukrainian, Hungarian, anthropocenters, hero, narrator, picture of the world, borrowing.

Размещено на Allbest.ru