Становлення та розвиток української культури

39. Охарактеризуйте розвиток української науки в 1920-1930-ті рр.

14 червня 1921 р. положенням Раднаркому УСРР Українська академія наук (УАН) була проголошена найвищою науковою державною установою і підпорядковувалася наркомату освіти. Академію перейменували на ВУАН.

ВУАН об'єднала понад 30 науково-дослідних установ - кафедр, інститутів, комісій. Крім того, науковою роботою займалися кафедри вишів, ботанічні сади, наукові товариства, обсерваторії, музеї. Загалом на 1928 р. в Україні вже було 138 науково-дослідник закладів, де працювало близько 3700 науковців.

Величезний внесок у вітчизняну та світову науку зробила харківська школа теоретичної фізики Л. Ландау де вчені зуміли розщепити ядро літію.

Важливу роль у науці відіграли: Д. Рожанський - фізик, основні праці стосуються електричних розрядів та радіофізики; С. Реформатський - хімік, органік, автор відкриття, названого реакцією "Реформатського", широко вживаного під час дослідження і синтезі складних природних з'єднань, у 1931-1934 рр. провів дослідження в галузі отримання натурального каучуку з рослин. український культура просвітницький інтелігенція

У 1920-ті рр. розвивалися соціальні та економічні науки. При соціально-економічному відділі ВУАН було відкрито Демографічний інститут, який очолив визначний український статист, демограф та економіст М. Пхута.

Не менш активно працював історико-філологічний відділ ВУАН, який очолював один із засновників Української академії наук А. Кримський. На 1927-1928 рр. відділ працював за такими напрямами: історико- філологічний, історії української мови, української усної словесности, історії новітнього українського письменства тощо.,

Поза ВУАН розвиток історії, культури, економіки отримав при кафедрах інститутів народної освіти Києва, Харкова, Дніпропетровська, Кам'янець-Подільська. Технічні, фундаментальні та природничі науки активно розвивались при політехнічних інститутах Києва, Харкова та Одеси.

40. Охарактеризуйте вплив Великої Вітчизняної війни на українську культуру. Воєнна тема в українському мистецтві

Велика Вітчизняна війна стала тяжким випробуванням для нашого народу. Військові події забрали мільйони людських життів, були знищені цінні пам'ятки культури, розграбовані музейні та приватні колекції. Тисячі музейних експонатів були вивезені за кордон і не повернуті після закінчення війни. Діячі української культури всі сили присвячували боротьбі з ворогом. В евакуації продовжували працювати вищі навчальні заклади, інститути Академії наук України, творчі спілки. У творчості письменників переважала патріотична тематика ("Слово про рідну матір" М. Рильського, "Клятва" М. Бажана, "Любіть Україну" В. Сосюри тощо). Героїко-патріотична тематика переважала у творчості українських театрів, які в евакуації ставили п'єси, виступали з концертами і виставами перед бійцями військових частин на фронті і в тилу. Українські кінематографісти в час війни працюють над створенням хронікально-документальних та художніх фільмів ("Битва за нашу Радянську Україну", реж. О. Довженко). Після перемоги у війні в суспільстві з'явилися надії на демократизацію життя, на утвердження поваги до особистості, її людських та політичних прав і свобод. У перше повоєнне десятиліття тривав ідеологічний диктат та тиск на митців. Тема війни залишалася домінуючою, але акцент робився на переможному, завершальному етапі війни, причини поразок і тяжких втрат у літературних творах не висвітлювалися. Після смерті И. Сталіна ряд письменників засудили прояви безконфліктності, тенденцій прикрашання дійсності й ілюстративності, хоча процеси оновлення в літературі й мистецтві були незначними.

41. Охарактеризуйте національно-культурну політику Радянської влади в 1940-1980-ті рр.

Найважливішу зміну, спровоковану війною (1941-1945 рр), викликало приєднання до складу УСРС Західної України з 7 млн. населенням. Ліквідація поділу полегшувала на майбутнє справу здобуття української політичної самостійності. Приєднання західноукраїнських земель до складу УРСР сильно змінило баланс російсько-українських відносин та впливу російської культури. Поза тим, у повоєнні роки було розгорнуто новий політичний терор. Однією з головних жертв терору стала українська інтелігенція. Переслідування української інтелігенції було частиною широкої кампанії, яка охопила весь Радянський Союз у 1946 р. і за ім'ям її головного виконавця, голови відділу агітації й пропаганди А. Жданова, одержала назву "ждановщина". 8-10 березня 1946 р. на Львівському соборі відбулася ліквідація Української Греко-Католицької Церкви. Піднесення освіти припало на четверту п'ятирічку (1946-1950). Ставилось завдання в найкоротші строки відновити заклади освіти, науки, культури, охопити навчанням усіх дітей шкільного віку і створити умови для продовження освіти тієї частини молоді, яка під час війни не мала змоги її здобути. Дуже розвинулася культурно-освітня робота. У 1950 р. в Україні діяло 26,7 тис. клубів, 137 музеїв, 34,9 тис. масових бібліотек. 24 квітня 1949 р. у Києві було відкрито Державний літературно-художній музей Т.Г. Шевченка.Разом з поширенням радянської пропаганди активізувалась робота зі збільшенням впливу преси. У системі науки при АН УРСР діяло 36 науково-дослідних інститутів та 19 інших наукових установ. Серед них у 1950-ті рр. було відкрито Інститути металофізики, металокераміки і спеціальних сплавів, хімії полімерів у Києві, радіофізики і електроніки в Харкові, машинознавства і автоматики у Львові.

У літературі через різні партійні постанови, вплив зверху на спілки письменників націлювали майстрів пера на висвітлення багатства духовного світу радянської людини та непорушної дружби громадян СРСР.

У результаті підпорядкування культури в різних проявах контролю партійно-державних органів, визначальною рисою духовного суспільства ставала одноманітність. Уся культурна політика дуже швидко набула яскраво виражених ідеологізованих особливостей, за яких культурні заходи були спричинені не тогочасними реаліями, а намаганням якнайшвидше і за всяку ціну добитися лише зовнішніх ознак соціалістичності, відповідності ідеологічним догмам.

42. Охарактеризуйте розвиток української освіти в 1940-1980-ті рр.

У травні 1921 р. РНК УСРР ухвалив постанову про боротьбу з неписьменністю. Все неграмотне населення у віці від 8 до 50 років повинно було вчитися. У цій роботі активну участь брала широка громадськість - профспілки, комсомол, комітети незаможних селян, вчителі, культурно-освітні працівники. На Україні за прикладом РРФСР в 1923 р. для допомоги органам народної освіти у ліквідації неписьменності було створено добро вільне товариство ім. В.І. Леніна "Геть неписьменність". Відповідно до ленінських програмних установок на Україну вводилася і розвивалася нова система народної освіти. Партія розглядала народну освіту як найважливішу партійну справа. У 1921 р. до органів Наркомпросу було направлено велику кількість комуністів, передових робітників, членів комнезамів. До 1940-го року кількість шкіл у містах і селах постійно збільшувалася. До кінця 1940 р. педагогічні кадри на Україні підготовлялися в шести університетах, 24 педагогічних і 45 вчительських інститутах, 83 педагогічних училищах, а також на педагогічних курсах.

У 1950/51 р. в республіці функціонувало 160 вузів. Кількість студентів перевищила навіть довоєнний період і складала 201,5 тис. осіб. Працювали також 584 середніх спеціальних навчальних закладів, у яких навчалося 227,8 тис. осіб.

У квітні 1959 року Верховна Рада УРСР ухвалила закон про народну освіту. За основу було взято принцип по єднання загальноосвітнього і політехнічного навчання.

У 60--80-ті роки розвиток культурного життя в Україні мав суперечливий характер. Щорічно відкривалися нові школи, зростала кількість учителів, водночас внаслідок зниження приросту населення зменшувалася кількість дітей шкільного віку. Дедалі менше ставало шкіл з українською мовою навчання. Характерною ознакою залишалася русифікація освіти, яка стала масовою після 1978 р., коли вище партійне керівництво дало вказівку Міністерству освіти УРСР видати директиву під назвою: "Удосконалювати вивчення російської мови в загальноосвітніх школах республіки". Отже, за часів, коли Україна перебувала у складі Радянського Союзу (1921-1991 рр.),одним з головних аспектів культурного життя була освіта, розвиток якої і був головним завданням партії. в Україні була ліквідована неписьменність, завдяки доступності навчання як у загальноосвітній так і у вищій школі підвищувався рівень науково-технічної бази не тільки УРСР, але й усього Радянського Союзу. Яскравим фактором високого розвитку освіти є те, що держава виділяла значно великі кошти на покращення матеріально-технічної освітянської бази.

43. Охарактеризуйте розвиток української радянської науки в 1940-1980-ті

1946 - перший в республіці атомний реактор

1948-1950- виготовлення в Києві першої в Європі цифрової обчислювальної машини під керівництвом С. Лебедєва

- запровадження нової технології зварювання

1960- створення ядерного реактора в Київському Інституті фізики

1957 - запуск першого супутника Землі

1959 - на заводі "Комунар" випушено "Запорожець"

1961 - людина в космосі

- розробка нових методів хірургічного лікування серцевих захворювань під керівництвом М. Амосова

- відкриття механізму передавання генетичної інформації

- створення унікальної плавильної установки "Уран".

46.Охарактеризуйте розвиток українського радянського кіномистецтва в 1940-1980-ті рр.

40-50 рр.

ѕ розвиток кінодокументалістики (перший кінорепортаж - "Із фронтів Вітчизняної війни" (вересень 1941)

ѕ діяльність в евакуації Київської та Одеської кіностудій ( випуск фільмів: "Олександр Пархоменко", "Як гартувалася сталь", "Партизани в степах україни")

ѕ революційно - патріотичні теми

60-ті рр

ѕ створення нових кінофільмів ( роботи О.Довженка "Антарктида", "Зачарована Десна", "Поема про море", С.Параджанова "Перший хлопець", "Українська рапсодія" та ін.)

70-80-ті рр..

ѕ створення нового напряму в кіномистецтві - "поетичного кіно"

ѕ вихід кінострічок: С.Параджанова " Тіні забутих предків", "Білий птах з чорною відміною" Ю. Іллєнка, "В бій ідуть одні "старики"", "Ати -бати, йшли солдати …" Л. Бикова, "Тривожний місяць вересень" Л. Осики, "Вавалон ХХ" І. Миколайчука та ін.

44. Охарактеризуйте розвиток українського радянського образотворчого мистецтва в 1940-1980-ті рр.

Із середини сторіччя, після об'єднання в кінці 1930-1940-х років Західних та Східних земель та приєднання до УРСР в 1954 році Криму, українське мистецтво почало розвиватися в спільному суспільно-культурному контек-сті, що не могло не вплинути на художню свідомість та творчі орієнтири. Наприкінці означеного періоду Україна отримала не-залежність, відкриваючи нову сторінку своєї історії. Однак і в новому контексті давалася взнаки одна з головних проблем україн-ської культури - відмінність регіональних історичних та культурно-художніх спрямувань, які принесли в загальний український простір різні мистецькі центри: Львів, Київ, Харків, Ужгород, Чернівці, Одеса та інші, де одні були найтісніше пов'язані з роз-витком російського.

Варто згадати, що знаковий для української культури фільм С. Параджанова "Тіні забутих предків" (1965) було знято саме в Карпатах при залученні до загальнонаціонального контексту образів цього краю.

Після Другої світової війни починається новий період у художньому житті Криму. Депортація 1944 року кримських татар та активне переселення на півострів у пово-єнні роки мешканців інших регіонів СРСР, переважно Росії, утворило тут відмінну від попередньої культурну ситуацію.

У творчості майже кожного українського художника тепер ми можемо знайти роботи, навіяні кримськими враженнями. Найчастіше це пейзажі, що передають різноманітну природу півострова: морські узбережжя, гори, долини та степи. Характерно, що драматична історія півострова майже не торкалася мистців, закоханих в його красу

Своєрідність українського національно-культурного поступу ставить питання про часові кордони епохи, зокрема про початок того нового етапу, який в радянській культурі традиційно починається роками суспільної "відлиги". Утім, із загальноукраїнської точки зору ця межа постає досить дискусійною. Якщо для східноукраїнських художників "відлига" з її помірною суспільною лібералізацію, порівняно з 1930-ми - початком 1950-х років, частковою можливістю (здебільшого через польські, чеські та угорські художні журнали та московські виставки західного мистецтва) вийти за межі радянського простору, стала "ковтком свободи", поштовхом для подальших змін у мистецтві. Та й саме оновлення, яким загалом позначене радянське мистецтво кінця 1950-х - початку 1960-х років, мало в Україні свої особливі джерела. Зокрема, можна зазначити, що модерністські традиції, фактично знищені в радянській Україні у сталінські десятиліття, в Західній якщо не розвивалися під соцре-алістичним наступом, то принаймні збері-галися. Скажімо, виставка закарпатських художників 1956 року в Києві сприймалася тут як "європейська". Старше покоління мистців Ужгорода та Львова - А. Ерделі, Й. Бокшай, Ф. Манайло, Р. Сельський, М. Сельська, Л. Левицький, О. Шатківський, І. Севера, Я. Музика, Р. Турин та інші - мало досвід Варшави, Будапешта, Мюнхена, Парижа. Під впливом соцреалістичної док-трини, що в Україні була особливо жорсто-кою, їм, безперечно, приходилося змінюва-ти свою творчу манеру, звужувати діапазон сюжетів та тем, однак залишалося розу-міння ремесла, художньої мови, матеріалу мистецтва. По суті,офіційне радянське мистецтво 1950-1960-х років адаптувало модернізм у його західноукраїнській версії, інтерпрету-ючи його через візії фольклору.

45. Охарактеризуйте розвиток українського радянського театрального мистецтва в 1940-1980-ті рр.

Театральне мистецтво

З 40-х рр. XIX ст. театральна справа в Україні набуває більшої систематичності. Активізується створення національних труп та оригінального драматургічного репертуару. Якщо в першій половині XIX ст. Україна висувала лише окремих талановитих митців, які в складі російських труп, театрів зрідка виступали й українською мовою (М. Щепкін, К. Соленик, С. Гулак-Артемовський та ін.), то з кінця 50-х років почали складатися спочатку аматорські, а потім професійні театральні гуртки й трупи, засновниками яких були П. Ніщинський, М. Кропивницький, М. Ста-рицький, І. Карпенко-Карий, М. Садовський, П. Саксаганський, П. Маркович, а в Галичині - О. Бочинський, А. Моленицький та ін. Обмежений лише кількома класичними п'єсами І. Котляревського та Г.Квітки-Основ'яненка, український репертуар збагачується різножанровими творами Т. Шевченка, Я. Кухаренка, С. Писарев-ського, Л. Глібова, О. Стороженка, М. Стеценка, С. Гулака-Артемовського, Р. Моха, І. Гушака, П. Свєнціцького, К. Устинови-ча, О. Огоновського, Ф. Царевича та ін. Спираючись на кращі традиції своїх попередників, насамперед І.Котляревського, Т.Шевченка, українська драматургія другої половини XIX ст. уславилася цілою низкою імен як драматургів, так і акторів, чий талант підніс українську культуру, сприяв розвитку національної свідомості та національно-духовному відродженню українського народу. Серед них Іван Нечуй-Левицький ("Маруся Богуславка"), Марко Кропивницький (1841-1910, "Дай серцю волю, заведе в неволю"), Михайло Старицький ("За двома зайцями", "Сорочинський ярмарок", "Різдвяна ніч"), Іван Карпенко-Карий, "Наймичка", "Безталанна", "Сто тисяч", "Мартин Боруля"). Значним був драматургійний доробок П. Мирного ("Лимерівна", "Повія"), І. Франка ("Украдене щастя", "Учитель", "Кам'яна душа"), Б. Грінченка ("Степовий гість", "Ясні зорі"), Л. Українки ("Лісова пісня", "Бояриня"). Починаючи з першої аматорської трупи у 60-х рр. в Єлисавет-граді, українські актори створили високо професійні театральні колективи, яких на початок XX ст. в Україні було близько 20, а разом з аматорськими - майже 300. Біля витоків українського професійного театру стояли видатні українські актори М. Кропивницький, М. Садовський, І. Тобілевич, Л. Квітка, М. Заньковецька, М. Старицький, П. Саксаганський. Завданнями українського театру були: боротьба проти русифікаторства; формування шанобливого ставлення до українського народу та його культури; порушення соціально значущих питань тощо. У 1864 р. у Львові було засновано український театр "Руська бесіда", який очолив О.Бачинський. Український театр кінця XIX - початку XX ст. за своєю тематикою залишався переважно побутовим. Але тісний зв'язок з народною культурою робили його дуже популярним. Академік М. Грушевський так оцінив значення українського театру на межі століть: "Для широкої публіки при нестачі книжок український театр мав велике значення. Українські трупи почалися з одної, але з часом множилися, ставали все розповсюдженим явищем і, не вважаючи на убогість репертуару і на високі прикмети більшості п'єс (цензура театральна була надзвичайно сувора), вони підтримували пам'ять народного слова і любов до нього винародовленої міської людності".

46. Охарактеризуйте розвиток українського радянської літератури, журналістики та книговидавництва в 1940-1980-ті рр.

Величезної шкоди республіці. Про масштаби безчинств гітлерівських вандалів на нашій землі свідчить хоча б той факт, що під час війни було знищено майже чотири п'ятих всього фонду літератури. Комуністична партія поставила відновлення та дальше вдосконалення книговидавничої справи в ряд з іншими найважливішими завданнями. Треба було швидко відновити довоєнний фонд літератури, по-справжньому розгорнути роботу по марксистсько-ленінській освіті кадрів, озброєнню мас знаннями. У 1946-1947 роках було створено видавництво Академії архїтектури УРСР, покликане випускати праці з питань архітектури і містобудівництва, а також редакційно-видавничий відділ Українського республіканського видавництва "Знання". Дальшому піднесенню видавничої справи та книжкової торгівлі сприяла постанова Центрального Комітету ВКП(б) і Ради Міністрів СРСР про зниження роздрібних цін на книги, включаючи й підручники. Пік "відлиги" для України припав на кінець 50-х - початок 60-х років. Це видно особливо виразно на результатах книговидавничої справи. Саме в цей період книжки українською мовою складали найбільший відсоток від усіх книг, опублікованих в Україні, порівняно з іншими роками повоєнної історії. В 1957 р, вони становили 53 відсотки, у 1958 р. - 60, у 1960 р. - 49, але вже у 1965 р. цей показник опустився фактично до рівня 1940 р. - 41 відсоток, а потім - лише неухильно зменшувався. Наприкінці 50-х - на початку 60-х років розквітає талант одного з найяскравіших українських поетів, "лицаря українського відродження" Василя Симоненка. Уродженець Полтавщини, В. Симоненко почав писати вірші, ще навчаючись на факультеті журналістики Київського університету. У 1962 р. побачила світ перша творча ластівка - його поетична збірка віршів "Тиша і грім". Згодом вийшла друком збірка "Земне тяжіння". У 1965 і 1973 рр. у Мюнхені опубліковані інші твори автора. Однак побачити їх Василю Симоненку так і не судилося. У 1963 році він помер. Якщо говорити про українську публіцистику у світовому історичному контексті, то варто зважити на те, що Україна віками була відгороджена від Європи завісою російського монархічного індивідуалізму, його азіатською нетерпимістю, самовпевненістю і надуманою самовеличністю. Вільна, демократична європейська думка тривалий час важко проникала на ці терени. У публіцистичних дискусіях автори торкалися проблеми ставлення російських демократичних кіл до українського питання (Лев Юркевич, Симон Петлюра, Михайло Грушевський, Сергій Мазлах та ін.). На особливу увагу заслуговує полеміка з більшовиками. Відсутність чіткої наукової схеми розвитку української журналістики XX століття (та й літературного процесу теж), її періодизації ускладнювало працю над упорядкуванням хрестоматії. Тому в композицію книги закладено загалом традиційний історично-хронологічний принцип: від зародження ідеї самостійності України - до боротьби за втілення її в життя, хоч тут і не простежується чіткої періодизації, бо ще не вироблена наукова методологія дослідження і висвітлення суспільно-політичних і літературних процесів XX століття. Тексти приведені до норм сучасної граматики при повному збереженні лексичного запасу та стилістичних особливостей мови авторів. До кожного із запропонованих публіцистичних матеріалів додається коротка бібліографічна довідка про автора і примітки до текстів. Це дасть змогу читачеві легше збагнути ті складні соціально-політичні умови, в яких народилися дані твори, і зрозуміти їхнє історичне значення.

47. Охарактеризуйте розвиток архітектури та будівництва в Україні в 1940-1980-ті рр.

Після Соціалістичної революції у мірі на зміну епохи модерна приходить епоха Модернізму, яка в Радянської Україні представлена стилем Конструктивізму. Найбільш вражаючи споруди цієї доби були побудовані в Першої столиці Української республикі - Харкові (будинок Держпрому), Києві (Житлові будинки партапарату в районі "Липки", Перший будинок Лікаря). В 1932 р., з організацією єдиної Спілки архітекторів, було проголошено єдиний творчий метод - метод соціалістичного реалізму і тотальної орієнтації на класику. 1949-1953 рр. можна казати про активну забудову центральних магістралей міст і в той же час наростання кризових явищ, дисонансом у діях великої кількості відомчих забудовників. У центрах міст панував "сталінський ампір" чи "сталінське бароко". Масштаби робіт, централізація й уніфікація проектного забезпечення диктували вироблення спрощених, ти-пових проектів, полегшення прийому об'єктів державними комісіями, шаблонних комплектуючих для будинків, які будувалися поточно-швидкісними методами призвели до відсутності національних елементів у архітектурі. В 1960-70-ті роки з'являються перші прояви нової образності архітектури, використання сучасних індустріальних конструкцій та прогресивних будівельних матеріалів - Палац спорту в Києві; наземні станції Київського метрополітену "Хрещатик"; "Університет"; готель "Тарасова гора" в м. Каневі; Палац дітей та юнацтва у Києві; кіноконцертний палац "Україна". Оригінальністю та новизною форм позначена архітектура комплексу Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка .

48. Охарактеризуйте розвиток українського радянського музичного мистецтва в 1940-1980-ті рр.

У роки Другої світової війни багато радянських композиторів було евакуйовано на схід, зокрема в республіки Середньої Азії, що прискорило становлення класичної школи у цих республіках. Патріотична тематика воєнних років знайшла відображення у творчості багатьох композиторів, передусім в "Ленінградській" симфонії Шостаковича, що була написана і виконана 1942 року в блокованому Ленінграді.

У повоєнні часи серед видних українських композиторів - Григорій Верьовка, брати Георгія та Платона Майбороди, Костянтин Данькевич, А.Я. Штогаренко та інші. Серед визначних виконавців - український тенор Іван Козловський, широко відомою завдяки виконанню фронтових пісень стала уродженка Харківщини Клавдія Шульженко.

1960-ті роки відзначаються проривом української композиторської школи на світову арену, опануванням новітніх течій європейської музичної культури. У Києві створюється група митців "Київський авангард"

Світове визнання отримала національна школа вокального мистецтва. Яскраві імена української оперної сцени - А. Солов'яненко, Д. Гнатюк, Б. Руденко, Є. Мірошниченко. Визначною подією музичного життя стала постановка опери Д. Шостаковича "Катерина Ізмайлова" у Києві 1965 року.

Паралельно із формуванням поп-музики в Західних країнах, в Україні, як і інших радянських республіках досягає свого розквіту радянська естрада. Особливо виділяється творчість Володимира Івасюка, автора понад 100 пісень, чиє життя трагічно обірвалось 1979 року.

49. Охарактеризуйте українську інтелігенцію 1950-1980-х рр.: особливості формування, світогляд, роль у суспільстві

Інтелігенція- суспільний прошарок, у широкому розумінні - люди розумової праці, що заняті у різних галузях культури, освіти, науки, охорони здоров'я, виробництва, і мають для цього відповідну освіту. Лібералізація суспільно-політичного й діховного життя дозволила сформуватися цілому поколінню "шістидесятників" (перш за все це діячі науки, культури, мистецтва), розширити границі творчого самовираження інтелегенції. Серед нових імен - В. Симоненко, Л. Костенко, Е. Сверестюк, І. Дзюба, І. Драч, Д. Павличко та інші. Вони вимагали виправлення перегинів сталінізму, гарантій вільного культурного розвитку народа в майбутньому, забезпечення українській мові головної ролі в освіті й культурній діяльності республіки . Ці вимоги часто виходили за встановлені рамки лібералізації й на поч. 60-х рр. почали перетинатися. "Шістидесятники" зіграли велику роль в суспільно-політичних процесах др. пол. 80-х-поч. 90-х рр., в проголошені й становленні суверенної української держави.

50. Проаналізуйте вплив культури на консолідацію української нації та пошук ідентичності на сучасному етапі

Здобуття Україною незалежності 1991 р. - епохальна подія в історії нашого народу. 1996 року було прийнято Конституцію України, в якій було затверджено державний гімн, прапор, греб, також встановлено, що державною мовою є українська. Досвід людства протягом тисячоліть переконливо доводить, що мова об'єднує народи у нації і зміцнює державу. Занепадає мова - зникає і нація. Коли ж мова стає авторитетною, перспективною, необхідною і вживається, насамперед, національною елітою, сильною і високорозвиненою стає як нація, так і держава. Мова без своєї держави беззахисна і згасає. Держава без своєї мови втрачає істотні ознаки суверенітету - культурного та інформаційного, зрештою засадничо-ідеологічного. Сьогодні навіть потужні англомовні держави дбають про свій мовний суверенітет.. Відродження та впровадження державної мови в незалежній Україні це є першим короком до об'єднання та згуртування нації. Із запровадження державної мови, творити українською стало престижно, тому письменники, літератори, журналісти в більшості випадків, використовують саме її.

51. Охарактеризуйте зміни в інфраструктурі української культури, що відбулися в добу незалежності

Здобуття Україною незалежності, розбудова самостійної держави, зростання самосвідомості нації і складний процес переходу до нового суспільства на зламі епох вимагають нового висвітлення культурологічних проблем, відкривають нові обрії розвитку української культури. Інфраструктура культури - сукупність установ і закладів культурного комплексу. Iнфраструктура культури в Українi є досить розвиненою, як на схiдноєвропейськi стандарти, але водночас - досить закостенiлою, технiчно та морально застарiлою. Сильний вiдбиток на неї наклали колишнiй суспiльний лад та притаманна йому культурна полiтика; наслiдком цього є зорiєнтованiсть на централiзоване управлiння та пряме бюджетне утримання, помiтний дефiцит власної iнiцiативи закладiв культури, їхня непiдготовленiсть до iснування в умовах суспiльного й господарчого плюралiзму та вiльного ринку. Горбачовська "пребудова" та першi роки української нзалежностi характеризувалися, з одного боку, застоєм i навiть симптомами розкладу традицiйної централiзованої, одержавленої "галузi культури", спричиненими глибокою економiчною кризою та помiтним збайдужiнням посткомунiстичних правлячих елiт до культури як полiтичного чинника, як засоба iдеологiчної обробки населення. З iншого боку, демократизацiя суспiльного та господарчого життя спричинила появу перших пагонiв нової, недержавної культурної iнфраструктури, яка, втiм, охоплює поки що лише окремi її дiлянки i в ближчому майбутньому не зможе, вочевидь, замiнити собою державно-комунальну iнфраструктуру.

52. Охарактеризуйте сучасне українське кіно: пошуки, досягнення, проблеми

Мистецтво кіно є одним з визначальних факторів розвитку культури нації, показником духовності та зрілості її суспільства. Вітчизняний кінематограф має вагомі здобутки, що збагатили світову культуру непересічними творами, які відображають величну історію нашого народу, його самобутність та духовну красу. Нині в Україні розвиток національної кінематографії закладено як пріоритетний напрямок державної політики у гуманітарній сфері, що закріплено Законами України "Про культуру" та "Про кінематографію". У 1990-х українське телебачення розпочало освоєння поширеного у всьому світі жанру телесеріалу ("Роксолана ", режисер Бориса Небієрідзе, "Острів любові", режисер Олега Бійма). На рубежі 2000-х р. низка українських акторів знімається у зарубіжних фільмах. Величезний успіх мав фільм польського режисера Єжи Гофмана "Вогнем і мечем", у якому український актор Богдан Ступка зіграв роль гетьмана Богдана Хмельницького. В 2006 році відбулася також прем'єра першого українського трилеру "Штольня" (продюсер та оператор Олексій Хорошко, режисер Любомир Кобильчук). В 2008 році вийшов фільм "Ілюзія страху", українського кінорежисера Олександра Кірієнка. Протягом останніх років в український кінематограф прийшло нове покоління кіномитців. У 2001 р. початківець-постановник Тарас Томенко здобув перемогу в конкурсі "Панорам" Берлінського фестивалю Українське кіно має безліч проблем, які накопичувалися всі роки незалежності, - стверджується на шпальтах газети "Урядовий кур'єр". - Констатуємо факт: його витіснили іноземні продукти, а провідна українська кіностудія не знімає жодного нового фільму. По суті, країна лишилася без повноцінного вітчизняного кінематографа, і поодинокі фільми, які таки з'являються перед очі глядачів, радше є знахідкою серед кіноруїн сучасності.

53. Охарактеризуйте сучасний літературний процес в Україні

Основні тенденції (характерні риси) сучасного літературного процесу:

· Перехід від заідеологізованих схем "соціалістичного реалізму" до пошуку нових естетичних способів моделювання й зображення дійсності.

· Гостра постановка проблем вибору, повноцінного існування нації і свободи індивідуальності.

· Піднесення ролі українського слова в розвитку української нації.

· Мистецтво - поза політикою.

· Звернення до селянської тематики як прояв неповторності української духовності.

· Поява нових форм художнього мислення, форм й структури творчості.

· Повернення заборонених тоталітарним режимом літературно-мистецьких надбань минулих епох як створення нового погляду на історію України

Відомі сучасні українські поети: Олег Лишега, Василь Герасим'юк, Ігор Римарук, Петро Мідянка, Юрій Покальчук, Іван Малкович, Оксана Забужко, Юрій Андрухович, Кость Москалець, Володимир Цибулько, Ігор Павлюк, Сергій Жадан, Галина Крук, Маріанна Кіяновська, Андрій Бондар, Остап Сливинський, Дмитро Лазуткін, Олег Коцарев, Богдана Матіяш, Павло Коробчук, Ірина Шувалова, Андрій Любка, Лесь Белей. Провідні прозаїки: Валерій Шевчук, Володимир Діброва, Юрій Винничук, Юрій Ґудзь, Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Юрій Покальчук, Юрій Іздрик, Євген Пашковський, Олесь Ульяненко, Степан Процюк, Тарас Прохасько, Наталка Сняданко, Сергій Жадан, Анатолій Дністровий, Дзвінка Матіяш, Ірена Карпа, Таня Малярчук, Любко Дереш.

Одним із перших принципово нових явищ в українській літературі кінця ХХ століття було літературне об'єднання "Бу-Ба-Бу" (Юрій Андрухович, Віктор Неборак та Олександр Ірванець), створене 1987 року. Ці письменники цілеспрямовано займалися деструкцією образу серйозного популістського українського письменника.

54. Охарактеризуйте розвиток українсьської освіти і науки в незалежній Україні

У сучасній Україні система освіти безперервно розвивається, і для неї характерне постійне відновлення й саморозвиток. 1990-ті рр. Замість колишньої єдиної й однакової школи з'явилися гімназії, ліцеї, коледжі, школи різних профілів і напрямів. Відкрито міжнародні школи й університети, приватні школи і вищі навчальні заклади. Замість інститутів і спеціалізованих вищих училищ (військових, цивільної авіації, мистецтва) основні вищі навчальні заклади тепер здебільшого університети й академії. Середня освіта в Україні впродовж різних історичних епох і в XX ст. зокрема не мала постійного терміну і коливалася від 9-річної (1940-1950) 10-річної (1950-1967, 1997-1991) 11-річної до 12-річної. Також, було запроваджено ЗНО, що замінило вступні іспити до вузу, де навчання стало можливе, як на бюджетній основі, так і на контрактній. Провідним науковим центром залишається Академія наук України, проголошена в 1994 році національною. Однак і в ній нагромадились серйозні проблеми. Орієнтація на прикладні розробки супроводжувалась падінням престижності фундаментальних досліджень. Понад 90% нових технологічних розробок не впроваджується у виробництво. Серйозною вадою є поділ науки на академічну, вузівську і галузеву. Великі труднощі в матеріально-технічному та кадровому забезпеченні створює низький рівень фінансування. Окремі інститути втратили за останні роки 50-60% свого кадрового складу.

55. Охарактеризуйте телебачення незалежної України

Українське телебачення сьогодні набуло широких темпів розвитку. Слід зазначити, що Україна зробила гігантський стрибок у розвитку телебачення починаючи з часу проголошення незалежності і до сьогоднішнього дня.

Телеканал СТБ, заснований у 1996р., він транслюється у всіх центрах України та у великих містах з населенням більше 50 тисяч чоловік.

"1+1" найпопулярніший телеканал України. Про це свідчать рейтинги та шалена любов телеглядачів. Заснований у 1995 р. він охоплює своїми "телехвилями" близько 47 мільйонів населення.

Перший Національний - канал випробуваний часом та довірою глядачів, хоч позиціями в рейтингах трішки поступається вищезазначеним.

М-1 та Новий канал - канали із різними видами інформації та аудиторією, але пов'язує їх широкий злет на вершини рейтингів за останні роки. Обидва канали орієнтуються, здебільшого, на молодого глядача, пропонуючи йому якісну продукцію.

ICTV - перший в Україні недержавний загальнонаціональний канал. Свою історію веде із 1992р. Орієнтований на розважальні програми, покази безлічі зарубіжних фільмів та новини.

56. Охарактеризуйте сутність масової культуриі причини її поширення в Україні (кін. ХХ - поч. ХХІ)

Масова культура- культура, популярна серед широких верств населення в даному суспільстві та переважно комерційно успішна, елементи якої знаходяться повсюди: в кулінарії, одязі, споживанні, засобах масової інформації, в розвагах - контрастуючи з "елітарною культурою". Основне завдання сучасної масової культури, як завжди, обслуговування еліти - політичної, а сьогодні і економічної, доставка аудиторії певних стандартів поведінки, духовних запитів, доказ правомірності ідентифікації на зразках "із життя", формування іміджі і стереотипів свідомості, а також реабілітація економічного переважання певного соціального прошарку запровадженням міфів про рівні можливості всіх перед всіма. Якщо говорити про фактичний стан речей в масовій культурі в сучасній Україні, не можна не визначити значних досягнень у творчості численних музикантів, письменників, художників, у прове - денні чисельних музичних та кінофестивалів, тощо, які саме завдяки незалежності позбулися ідеологічного прессу імають умови для вільних творчих пошуків, хоча часто знаходяться у матеріальній скруті.

57. Охарактеризуйте сучасні молодіжні субкультури в Україні. Визначте їхню роль в українському суспільстві

Після падіння "залізної завіси" на терени пострадянських країн полився каламутний потік різної інформації, що дотепер збиває багатьох людей з пантелику. Мода на все західне (мається на увазі, перш за все, американське) надзвичайно вплинула на "молодіжні субкультури" в Україні. Субкультура - соціальне угрупування, яке об'єднане тим, що кожен з його представників себе до нього зараховує (тобто ідентифікує). На сьогоднішній день в Україні поширені такі субкультури: хіпі, панки,скінхеди, хіп-хоп, гопники,готи, рейв, металісти, емо, готи та багато інших. Головне, що дає молодіжна субкультура - самореалізуватися, суб'єктивно втілитися, тобто оправдати своє перебування в цьому світі. Крім самореалізації субкультура також допомагає реалізувати і інші функції.

В цілому, альтернативні культури ведуть до збагачення і омолодження всіх інших культур.

58. Охарактеризуйте розвиток українського мистецтва в добу державної незалежності

XX ст., як, мабуть, ніяке інше, дуже насичене різноманітними історичними подіями, характеризується різкою зміною політичних режимів, соціально-економічної ситуації. Звідси різні історичні умови, в яких розвивалася українська культура.

Творчість українських художників вдається до неоромантизму і психоделіку, експресіонізму і неоархаїки, тут можна зустріти елементи соц-арту та реалізму. Найцікавіші художники постмодернізму - О. Гнилицький, Г. Сенченко, О. Харченко, О. Голосій; художники групи "Паризька комуна", "Вольова грань національного постмодернізму", "Одеської школи" - О. Ройтбуд, В. Рябченко, С. Ликов та ін.

В 1990-і рр. відбулося суттєве згортання в Україні концертної діяльності. Державні концертні організації та мистецькі колективи не мали достатніх можливостей вирішувати нагальні творчо-господарські питання. Попри всі труднощі, музичне життя України поступово оновлювалось, наповнюючись національним змістом. Відроджувалася пісенна творчість, розвивалася сучасна українська пісня. Найбільш примітним явищем музичної культури України кінця XX ст. став фестиваль "Червона рута".

Процеси національного відродження зумовили подальший розвиток народної творчості, зростання потягу до обрядових, звичаєвих традицій. На кінець 1990-х рр. в Україні функціонувало понад 18 тис. фольклорних ансамблів.

Протягом останнього десятиріччя умови творчої свободи значно розширили стильові та тематичні межі в театральному мистецтві. Йшли інтенсивні пошуки найефективніших організаційно-творчих і економічних структур, утверджувалася творча самостійність художніх колективів. У 1992 р. в Україні було понад 120 театрів-студій з професійним та напівпрофесійним творчим складом. Нині в Україні діють 99 державних театрів, серед яких драматичні, музично-драматичні, музичні театри юного глядача, театри ляльок системи Міністерства. Позитивною тенденцією сучасного театрального життя України стала поява низки цікавих молодіжних вистав: "Игры на заднем дворе" Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки, "Сон літньої ночі" Чернігівського облмуздрамтеатру.

Складні та неоднозначні процеси спостерігалися в царині українського кіномистецтва. У 1990-і рр. в Україні діяли п'ять державних кіностудій: Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка, Одеська кіностудія художніх фільмів, Українська студія хронікально-документальних фільмів, Національна кінематика України, Українська кіностудія анімаційних фільмів. Розпочав роботу Національний центр Олександра Довженка.

З 1991 р. кінематограф України був спрямований на вільний ринок. Художник одержав свободу творчості, але ту свободу жодним чином не врегулювали законодавчо.

59. Проаналізуйте проблеми міжкультурного діалогу в Україні і зовнішні культурні впливи на межі ХХ-ХХІ ст.

В останні роки посилились міжнародні контакти українських митців. Численні виступи українських виконавських колективів, виставки творів з колекцій провідних українських музеїв, експозиції українських художників сприяють зміцненню міжнародного авторитету України. Українські митці брали участь в різних міжнародних фестивалях. Одночасно відбувається активне ознайомлення вітчизняної аудиторії з кращими набутками світового мистецтва, його новими стильовими й жанровими пошуками.

На українському телебаченні транслюють американські, англійські, французькі, італійські фільми, телепередачі тощо. На радіохвилях звучать композиції виконавців різних країн на різних мовах. Зарубіжними дизайнерами розробляються нові тенденції в моді, які український народ із задоволення приймає й використовує. Мережа Інтернет, також дозволяє "доторкнутися" до світової культури. Таким чином, все це впливає на українську культуру.

Проте існують певні проблеми: по-перше, відбувається значна зміна української культури й української свідомості під впливом іноземних культур. Українці переймають "чужі" канони, традиції, забуваючи про своє, таким чином іноземне вважається більш престижнішим, ніж українське.

По-друге, Україна на сьогоднішній день, мало чого може дати світовій культури. Це стосується українського кіно, яке знімається в малих кількостях, й не є конкурентоспроможним на світовому ринку кіноіндустрії. Українські співаки не є всесвітньовідомими. Лише в деяких культурних напрямах Українське мистецтво є конкурентоспроможним.

Размещено на Allbest.ru