Проектування колекції жіночого ошатного одягу на основі корсетних форм костюма епохи бароко

Однорідні - суцільні форми з компактним заповненням усієї внутрішньої частини, обмеженої корпусом (радіо-, телеапаратура, литі пластикові вироби).

Неоднорідні - пустотілі об'єкти, що включають у себе, як обов'язкові, два компоненти: об'єм (масу) і відкритий простір (порожнечу), наприклад, залізничний вагон, житловий будинок.

Незмінні форми - об'єкти, що зберігають у процесі функціонування в основному незмінними свої побудову і зовнішній вигляд (будинок, головні убори, взуття).

Змінювані об'єкти - форми, взаєморозташування частин у яких змінюється в процесі їх функціонування (крісло-ліжко, друкарська машинка, двигун, одяг).

Незамкнуті форми - об'єкти, структура яких дозволяє їх нарощування і розвиток (секційні меблі, будинки з блоків-секцій, бджолині стільники, одяг зі зйомними деталями).

Замкнуті форми - цілком завершені об'єкти, структура яких не дозволяє подальший їх просторовий розвиток (живі об'єкти, переважна більшість машин).

Моноблокові - прості форми, литі чи штамповані вироби (каски, алюмінієвий посуд, крісла з пластмаси, фетрові головні убори і взуття).

Поліблокові - складні форми, що є упорядкованою сукупністю деякого числа компонентів визначеного рівня складності (абсолютна більшість форм).

Комбінаторні форми - структури, у вигляді окремих предметів чи їх груп, що представляють собою упорядковану сукупність однорідних елементів обмежених різновидів (кристалічні й орнаментальні структури, мереживні тканини, ювелірні вироби, трикотажні полотна).

Абсолютна більшість оточуючих нас предметів об'єднує в собі по кілька різних ознак, а отже, і архітектонічних особливостей: наприклад, форма закрита, гранна, неоднорідна, складної, незмінної структури (житловий будинок) чи відкрита, скульптурно-криволінійна, однорідної, змінюваної, складної форми (телефон, надувне крісло).

Тектонічні формоутворюючі елементи композиції

Геометричний вид форми визначається співвідношенням величин вимірів форми по трьох координатах простору, характером поверхні форми, її контурів у цілому і контурів її деталей.

Перше зорове враження від форми випливає зі ступеня її об'ємності, характеру силуету, контурів. Ступінь об'ємності в костюмі виявляється в обмеженому діапазоні і не виходить за межі можливостей людської фігури, як опори одягу. Форми, що наближаються до форми куба чи кулі, виражають найбільшу об'ємність, а форми, що наближаються до витягнутої лінії, прямої чи кривої, виражають найменшу об'ємність.

Об'ємна форма - це границі, у межах яких виявляється силует.

Силует - це площинне зорове сприйняття об'ємних форм, чітко обмежене контуром. По суті, силует є проекцією об'ємної фігури на площині.

Важливого значення набуває силует костюма у зв'язку з розвитком моди, тому що для моди на певному відрізку часу характерні визначені форми і, отже, силуети одягу.

Загалом силует дає можливість визначити характерні зміни моди в костюмі за певний період. Будучи природними границями якої-небудь форми, силует є рамкою, у межах якої вирішується одяг, костюм.

Слід відзначити, що вищевизначені силуетні форми є узагальненими характеристиками форми, так званими знаками-символами. Більшість геометричних форм одягу є поєднанням двох і більше простих геометричних форм. Однакові силуетні форми в костюмі можуть мати різні за характеристиками поверхні.

Поверхні форми, за геометричним характером, можуть бути прямолінійними чи криволінійними; опуклими чи увігнутими; гладкими чи хвилястими; ламаними; ребристими.

Прикладами хвилястої поверхні в костюмі можуть служити волани, рюші, збірки; ламаної поверхні - складки, гофре, плісе.

Лінії, що визначають форму одягу, за своїм характером поділяються наконструктивні та декоративні.

Конструктивні лінії одягу - це, по-перше, контурні лінії його форми і деталей, по-друге, - видимі лінії з'єднання складових частин і деталей форми: шви, витачки, складки, строчки.

Декоративні лінії - лінії різних обробок одягу: рельєфи, строчки, пояси, клапани, хлястики, шнури, сутаж, вишивка.

Лінії одягу мають властивість створювати ілюзію руху, динаміки або стійкості, статики, вони додають костюму різний характер і виразність.

Під величиною і масою форми розуміють ілюзорне, зорове сприйняття ступеня об'ємності, масивності форми, створюване різними її тектонічними характеристиками.

Величину форми одягу варто розглядати як співвідношення величини форми костюма з фігурою людини. При зіставленні ряду форм за величиною спостерігається їх рівність чи перевага за розмірами однієї форми над іншими. У залежності від величини форми знаходять ступінь її об'ємності, легкості чи ваги. Величина форми буде ілюзорно збільшуватися чи зменшуватися при зіставленні великого і малого. Дрібні деталі у великій формі підкреслюють її величину, великі деталі в цілому зменшують величину форми.

Маса одягу визначає зорову вагову кількість форми одягу в цілому. Маса змінюється в залежності від ступеня об'ємності, лінійності форми. Максимальною масою будуть володіти форми, що наближаються до куба, трапеції та кулі.

Маса одягу змінюється також у залежності від ступеня заповнення форми в межах її границь конструктивними і декоративними лініями, деталями й обробкою. Мінімальна маса буде при найбільш розрідженому заповненні форми. Збільшення розмірів деталей (коміра, кишень) візуально зменшує масу костюма та збільшує величину форми.

Зміна маси форми вбік збільшення чи зменшення залежить також від кольору, малюнка матеріалу, з якого вона зроблена. Колір має ілюзію різного ступеня ваги, легкості, а малюнок дає різний ступінь заповнення поверхні форми одягу.

Членування форми. Розглядаючи форму одягу, що складає костюм людини, можна зробити висновок, що вона не монолітна, а складається з цілого ряду частин. Ця розчленованість форми обумовлена залежністю форми одягу від побудови і форми тіла людини, технологічного процесу її виготовлення, властивостей матеріалів, з яких вона виготовляється, вимог художньої виразності.

Форма тіла людини має дуже складну конфігурацію, щоб одягти цю форму, необхідно спочатку зробити розгортку об'ємної поверхні на площині, розкласти її на складові частини. Розгортка одягу, що облягає поверхні окремих частин тіла людини, на ппощині матеріалу, є задачею, яку вирішує конструювання одягу.

Основи конструкції різних видів одягу визначаються його асортиментом і складаються з найменшої кількості деталей (базові форми), що утворюють об'ємні форми.

Членування одягу на складові частини залежить від розмірів, а особливо, ширини матеріалу, з якого він виконується. При вузьких матеріалах можливість виготовлення виробів деяких форм обмежена і навіть неможлива. Членування форми залежить також від технології виготовлення виробу. Існують технології, що дозволяють виготовляти об'ємні форми без членування матеріалу: суцільне лиття, трикотажне, валяльно-войлочне виробництво). Усі ці вимоги до членування обумовлені потребами конструктивного і технологічного характеру.

Але є й інші види членування форми одягу, залежні від вимог та призначення одягу, його художньої виразності. Одяг може підкреслювати фігуру людини чи ховати її недоліки, виявляти природні пропорції тіла людини і їх видозмінювати. Такого роду членування визначають положення лінії грудей, талії, стегон, колін та ін. Так, довжина одягу може залежати як від його призначення, так і від художніх якостей, що додаються йому.

Положення деталей костюма (пояса, хлястиків, кишень, застібок) також залежить від конструктивних і художніх членувань форми одягу.

Засобами членування форми в костюмі є, у першу чергу, конструктивні лінії (низ переду і спинки, низ рукава, лінія вшивання рукава в пройму й ін.), а також різного роду декоративні лінії, шви, строчки, деталі обробки, вишивка, ґудзики...

Членування форми можуть бути двох видів: повне чи суцільне, ілюзорне чи переривчасте. Членування форми одягу може бути спрямоване по вертикалі, горизонталі та діагоналі. Членування по горизонталі додає фігурі статичність, візуально розширює її; по вертикалі - установлює рівновагу фігури, робить її стрункіше, вище. Діагональні членування руйнують рівновагу форми, підкреслюють асиметричність форми одягу, додають їй жвавість, рухливість, динамічність.

Саме сприятливість членування форми найчастіше визначає ступінь її художньої виразності

2.1.2 Стильове рішення

Стиль - це грецьке слово, що означає манеру, характер, ідейно-художю особливість добудку, створення цілісного виразного образу.

Слово «стиль» вбирає в себе дуже широке поняття, тому що одночасно поширюється на архітектуру, образотворче мистецтво, оздоблення інтер'єрів і одночасно на манеру «вести себе», зачісуватися і одягатися.

Стиль - цілісна система засобів образного сприйняття дійсності, що характеризують ту або іншу епоху.

Основні риси стилю відбиваються на формах, пропорціях, силуетах одягу, її декоративному рішенні, кількості предметів одягу, способах їх носіння, у виробі матеріалів і колірному рішенні.

Усе це створює гармонію, пластичний зв'язок між предметами і навколишнім середовищнм, і головне - не порушити цю гармонію і спосіб життя, і з різноманіття стилів вибрати свій, той, що найбільш вигідно підкреслює індивідуальність із кращої сторони.

В сучасному одязі сформувались і стійко затвердились три основних стилі - класичний, спортивний та романтичний.

Класичний стиль одягу є фундаментом моди, відправною точкою всіх модних тенденцій, саме тому він завжди популярний у тих, хто хоче одягатися і зручно, і елегантно.

Основним «номером» класичного стилю жіночого одягу є костюм, зі спідницею або брюками Важлива риса такого костюма - скромність, лаконічність, навіть мінімалізм, відсутність глибоких вирізів і натяків на сексуальність. Жіночність підкреслює приталеність жакета і більше згладжена лінія плеча. Жакет як предмет гардероба незмінний, але, залежно від модних тенденцій, може змінюватися його довжина або стилістика, від короткого спенсера до дуже довгого кардигана, а от довжина спідниці повинна варіюватися в межах коліна. Зазвичай класичний стиль одягу передбачає довжину спідниці трохи нижче коліна. Якщо говорити про брюки, то виробники класичного одягу найчастіше рекомендують досить простий прямий крій, іноді йде невелике звуження донизу, стрілки на штанинах.

Так як класичний стиль не приймає строкатість і яскравість, забарвлення визначені давним давно. Це смужка, клітина, трохи рідше зустрічається ялинка. Якщо є фоновий малюнок, то він не повинен сильно виділятися проти основного кольору і бути як можна більш дрібним. У кольорі вітається однотонність, чорно-сіро-сині відтінки, зі світлого найчастіше використовують світло-сірий або бежевий кольори.

До мікростилів класичного належать:

· Англійський стиль в одязі це різновид класичного стилю. Для англійського стилю характерні розкіш і витонченість. Це елегантний одяг відмінної якості, зшитий з дорогих натуральних тканин. Англійський стиль в одязі поєднує в собі вишуканість і строгість фасонів. Англійський стиль одягу трохи навіть більш консервативний, ніж звичайна класика. Для англійського стилю характерні суворі, елегантні піджаки і жакети простого крою, які повинні ідеально сидіти на фігурі. Фасон має приталений силует, розрізи з боків або ззаду. Іноді присутні накладні кишені вгорі і внизу. Ще один з фасонів це англійський спортивний піджак, який шиється з картатої тканини і має накладні кишені. Всі елементи костюма повинні поєднуватися за кольором і фактурою тканини. Англія здавна славилася своєю вовною відмінної якості, тому одяг в англійському стилі шиється з вовни, твіду, кашеміру, драпу, джерсі. Тканина повинна бути високої якості. Колірна гамма одягу в англійському стилі - відтінки білого і сірого, коричневого, всі холодні тони синього і темно-зеленого, рідше чорного. Малюнок - вертикальна смужка, ширина якої може коливатися від зовсім вузькою до досить широкої ..

· Стиль - класицизм Класицизм наклав відбиток на костюми Франції в революційні часи. Це вносить інші уявлення про красу, коли одяг підкреслює красу жіночого тіла. Костюм складається з приталеного жакета з округлими плечима, класичної спідниці довжиною до коліна або трохи нижче.

Забарвлення класичних костюмів однотонні, переважні пастельні відтінки і непомітний принт в смужку чи клітинку.Класичні кольори одягу - приглушені чорні, сині, зелені і шоколадні відтінки, а так само перлинно-сірий і бежевий кольори.

Класичний стиль - це мінімум деталей і декоративною обробки, і максимум елегантності. Строгий силует, простий крій і не яскраві кольори створюють образ аристократичної вишуканості та елегантності.

Не дивлячись на відсутність прозорих тканин і глибоких вирізів, закриті наряди в класичному стилі спокусливо підкреслюють жіночі форми.

· Елегантний стиль перебуває поза модою - як класика, як жіночність, як поєднання чорного з білим. Щоб виглядати елегантно, недостатньо бути одягненим «з голочки» (хоча це важливо), або дорого, або не так, як усі. Елегантність - якесь внутрішній стан, самооцінка, точка зору, якщо завгодно. Це особлива манера і одягатися, і говорити, і рухатися, навіть сидіти або мовчати.

Сьогодні стиль елегантності передбачає насамперед чудову якість і бездоганний крій, витонченість ліній, дотримання пропорцій, вивіреність силуету, продумане композиційне рішення костюма - усе те, що створює гармонійнійний образ, в якому немає нічого випадкового, до якого нічого не можна додати або прибрати. Тільки в цьому стилі є місце таким «марним» в наш прагматичний вік речей, як капелюхи, вуалетки, тростини, запонки або портсигари.

Елегантність не терпить банальності, наслідування, кітчу. Внутрішні ¬ не почуття гармонії і тонкий смак не дозволяють допустити неохайність і зневаги до деталей, тут немислимі нечищена взуття, недоглянуті нігті або неакуратний макіяж. Увага до дрібниць, здатність відмовитися від моди на користь індивідуальності, уміння привнести в костюм своє, поставити делікатний «автограф», не привертаючи уваги, - все це говорить про певну культуру одягу культурі спілкування.

Спортивний стиль - найкомфортніший і невибагливіший одяг в експлуатації, тому з форми для занять спортом вона поступово перекваліфікувалася в повсякденну.

Фасони спортивного стилю - майки, топи, водолазки, блузони, толстовки, трико, комбінезони, джинси, бермуди, плащові ветровки, куртки з капюшонами, пуховики з водонепроникних матеріалів.

Для спортивного стилю характерні вільні форми, що забезпечують активний рух і в той же час підкреслюють підтягнутість, спортивність фігури.

Особливостями одягу такого стилю є геометричні лінії крою, великі накладні кишені, що застібаються клапани, різні складки, шлиці; велика кількість оздоблювальних строчок.

Як акцент використовується фурнітура. Застосовуються всілякі обробки, вставки з трикотажу, шкіри, хутра.

Форми спортивного стилю: прямокутна, квадратна, овальна. Спортивний одяг може бути і вільною, і щільною. Часто зустрічається в поєднанні різних форм. Спортивний стиль одягу - це завжди стильні та комфортні речі. Різноманітність досягається за рахунок деталей оздоблення, фурнітури, поєднання матеріалів, підбору кольорів, фактур. Важливим прийомом оформлення в одязі спортивного стилю є кишені. У кишень різноманітні розміри, форми, внутрішня декоративна розробка. Пропонуються кишені квадратні, прямокутні, трикутні, з овальним краєм і т.д. Кишені спортивного стилю оформляються платами різних конфігурацій, зустрічними складками, можуть бути застебнуті на кнопки, блискавки.

Типовими для одягу спортивного стилю є: накладні деталі, що застібаються клапани, пояси, хлястики, строчки (подвійні, декоративні, зигзаг, кольорові і контрастні), кокетки, рельєфи, манжети, погони, різні складки, шліци, декоративні членування.

Важливе значення в одязі спортивного характеру має застібка. Вона забезпечує комфорт і в той же час прикрашає виріб. Поряд з гудзиками використовуються кнопки, блискавки, застібки і т.д.

Спортивний стиль підрозділяється на безліч мікростильів:

· Спортивно-елегантний стиль - вироби однотонні, без контрастних деталей, більш помірні по силуетах. Стиль передбачає більш кількість обробок, накладних деталей, блискавок та інших деталей, таких характерних для спортивного стилю, але без кольорового контрасту. Одяг домагається своєї елегантності за допомогою кольору.

· Стиль Сафарі - найчастіше літній одяг з льону, бавовни, сумішевих тканин в біло-пісочно-хакі-коричневій гамі. Воєнізований спортивний стиль - з рішеннями, взятими з форменого одягу - гімнастерок, мундирів. Морський, матроський спортивний стиль - з рішеннями, взятими з форменого одягу матросів, морських офіцерів. Шанувальники сафарі стилю - мандрівники, мисливці, дослідники. У теперішні дні - це жінки і чоловіки, які віддають перевагу легкість, ненав'язливість, повну свободу рухів.

Кольори - натуральні кольори тропічної захисної уніформи: від світло-бежевого («американський» хакі) до приглушеного зеленувато-коричневого («британський» хакі), кольорові принти., Чисто білий, молочний.

Силуети - вільний, спортивний

Тканини - натуральні тканини - льон і бавовна, в яких легко переносити спеку, стійкі до зносу, а також натуральна шкіра не глянцевого

Аксесуари - ремені, м'які капелюхи з широкими полями, шнурівка, браслети, намиста і підвіски, сумки - зі шкіри або замші або з тканини, що імітує ці матеріали, з шкіряними вставками, ременями і металевими застібками.

Взуття - міцні черевики на шнурівці, високі чоботи, шкіряні сандалії на плоскій підошві, «гладіаторські» сандалі і босоніжки з широкими ремінцями і пряжками

Варіант гардеробу: типовий костюм сафарі складається з подовженого жакета з коротким рукавом і шорт до коліна. Речі в стилі сафарі можуть комбінуватися з речами джинсового, етнічного, спортивного стилів, а також стилю мілітарі. Сафарі жакет можна поєднувати довгі прямі штани, завужені до низу, шорти до коліна вільного крою і іноді спідницю - кльош або трапецію довжиною нижче коліна. Любительки суконь, сарафанів та спідниць віддадуть належне стилю сафарі за численні варіації моделей. Вільного сорочкового покрою, щоб не заважати руху, спокійних кольорів, практично будь-якої довжини, злегка приталені.

· Джинсовий стиль - в 1980-і роки джинсовий стиль захоплює багатьох художників-модельєрів. З деніму ((denim, від фр. Serge de Nimes - тканина з Німа) - груба, щільна тканина саржевого плетіння, з якої Леві Страусс пошив перші класичні джинси) почали шити топи, бюст'є, прикрашаючи бантами, люрексом і мереживами. Сама тканина стала різнобарвною. На початку 1990-х джинси знову стали класичними - з п'ятьма кишенями, а куртка трохи нижче талії, на поясі. Одяг в джинсовому стилі не завжди шиють з деніму. Її відрізняє точний крій, крайова рядок по швах і деталям, накладні кишені, металеві гудзики-заклепки і т.д.

Романтичний стиль - це легкість летять, струмуючих тканин насичених або пастельних тонів, що підкреслює жіночність, дрібні рюші і красиве жабо, піна мережив, банти, оборки, штучні квіти.

Романтичний стиль припускає обстановку свята, відпочинку, урочистості, створює піднесений настрій і не доречний в робочій обстановці.

Романтичний стиль - один з самих жіночних. У його основі лежить напрям моди XIX століття - романтизм. У сучасному романтичному стилі можна відшукати відгомін усіх найбільших жіночих особливостей моди минулого.

До романтичного стилю відносять насамперед сукні та блузи, рідше - жакети, плащі і пальто. У крої властиво акцентувати контури фігури, лінії талії та грудей.

Романтична одяг - це одяг, що прикрашає жінку, відтіняє і підкреслює красу її фігури, а не приховує особливості і гідності жіночого тіла.

Основою романтичного стилю є прилеглий, що підкреслює фігуру силует. Лінії силуету м'які, легкі, плавні, форма Х-образна.

Об'єми можуть бути різними. Сполучення малих і великих об'ємів: приталений ліф - пишна спідниця, обсяг, створений драпіруванням в одній частині вироби, і відкриті або повторюють вигини фігури в іншій. У цьому стилі тіло відкривається сміливіше, можливі різноманітні художні підрізи, розрізи, декольте. Важливим елементом одягу в романтичному стилі є драпірування. Вони можуть розташовуватися на грудях, йти від талії, по низу вироби, бути симетричними і асиметричними. Драпірування можуть поєднуватися з обробкою.

Романтика - це перш за все сукні, що підкреслюють талію, з жіночними вирізами, розкльошені донизу, зі складками від талії, стегон і прісборенние.

Складові романтичного стилю:

- Прозорі тканини або мереживні блузи і сукні;

- Волани і рюші на топах, спідницях і навіть пальто;

- Твердість і ніжність: романтичні блузи і джинси (можна штани);

- Рожеві щічки, надуті губки і ніжні кучерики підійдуть до більш суворого стилю в одязі;

- Довжина - найрізноманітніша, що виключає яскраво виражене міні, або навпаки, максі (але тоді відкриті плечі!).

Романтичному стилю властива характерна обробка: рюші, банти, оборки, жабо, спідниці, мережива, мaнжeти з мережива, оксамиту, атласу або у формі оборки, кокіль, волани. У романтичному стилі гарні всі види оздоблень, побудовані на підкресленні летять властивостей матеріалу, вишивка, буфи, мереживні вставки. Доречні різноманітні застібки: на плечі, збоку, ззаду і навіть по діагоналі або на зав'язках. Характерні навісні петлі, гудзики опуклі на ніжці, круглі або овальні.

Також існують багато інших різновидів стилів. Основними з них є наступні:

Стиль «шанель» в одязі зобов'язаний своїй назві відомому французькому дизайнерові Габріель Шанель. Саме Шанель запропонувала жінкам того часу альтернативу в одязі, який носили. А в той час актуальні були довгі вузькі спідниці. стиль шанель в одязі Габріель Шанель запропонувала коротку просту спідницю. І до неї в пару пуловер чоловічого типу, вона подарувала жінкам брюки і коротку стрижку. А також Габріель Шанель запропонувала ще одне відкриття моди, яке не втратило актуальності і в наші дні. А саме маленьке чорне плаття для коктейлю. Маленьке чорне плаття доречно практично в будь-якій ситуації. Шанель ввела в моду прикраси стилізовані під перли і декоративні золоті і срібні гудзики, які виконують роль обробки жакета.

Стиль шанель в одязі відповідає всім вимогам класики, він універсальний. Практичний, відрізняється чудовим кроєм. Але, тим не менш не такий строгий і консервативний, як класика, дозволяє зробити акцент на жіночності і навіть якоїсь частці еротичності, що і є перевагою для більшості його шанувальників.

Основний принцип стилю шанель в одязі - нічого зайвого, хоча для нього характерні декоративні елементи у вигляді декоративних гудзиків, оздоблення тасьмою (золотою або срібною, кольоровий тощо), обробка кантом, шнуром, бахромою, зав'язується бантом комір блузки. Але іноді декоративні елементи можуть зовсім відсутнім. Одяг у стилі "Шанель" це прямий або прилеглий силует прямокутної форми, витончений крій, строгі пропорції, кишені з клапанами, шліци на спинці і по низу рукава і декоративна обробка тасьмою, гудзиками. Як правило, гудзиків багато, їх пришивають навіть на кишенях, на шліцах рукава жакета.

Тканини забираються якісні м'які типу джерсі або твіду частіше пастельних тонів, але з контрастною окантовкою. Найбільш типовою одягом у стилі "шанель" є спідниця з блузою і жакетом, плаття з жакетом, пальто і спідниця з блузою. Довжина спідниці повинна прикривати коліна.

Взуття в стилі шанель це елегантні туфлі на невисокому каблуці. Туфлі можуть мати невеликі ремінці та пряжки. Неодмінним аксесуаром є капелюх суворо простого фасону під стать костюму. З прикрас зі стилем шанель поєднуються вироби із золота, натуральний або штучний перли, а також якісна велика біжутерія.

Стиль шанель в одязі це ділова практична і святковий одяг, вона користується успіхом багато десятиліть, завдяки своїй простоті й функціональності. Почуття міри, витонченість ліній народжують прекрасний образ і на прогулянці і на діловому обіді.

Діловий стиль - це одяг для роботи і важливих зустрічей. Діловий костюм відрізняється об'ємністю, тобто він не сковує рухів, але також діловий костюм дозволяє виглядати строго. Діловий стиль одягу або бізнес-стиль - це елегантність класичного стилю і зручність спортивного. Діловий стиль одягу - це настрій на серйозне ставлення до справи, яка виконує ділова людина.

Діловий одяг: діловий костюм, жакет з брюками або спідницею, сюртук. Сюртук - це модний подовжений жакет до колін. Діловий костюм може бути доповнений водолазкой, спортивним джемпером, блузони. Жіночі сорочки або блузони повинні бути тільки білого кольору.

Діловий стиль одягу відповідає положенню людини в суспільстві і тій області, в якій він зайнятий. Отже, жінкам, які працюють у фінансовій сфері та в органах влади, слід одягатися суворо.

Варіанти чоловічого ділового стилю

* Стиль «білий комірець» (менеджер вищої ланки)

* Стиль «блакитний комірець» (менеджер середньої ланки)

* Діловий стиль одягу - призначений для офісної роботи, для бізнес зустрічей, одяг повинен бути зручним і практичним.

* Шанувальники ділового стилю - офісні співробітники, бізнес-леді, які воліють поєднувати роботу з комфортом

* Кольори ділового стилю одягу - чорний, білий, сірий, синій, оливковий, коричневий, пастельні тони, колір піску, каменю, води, трави.

* Силуети - об'ємні, вільні і розкльошені, полупріталенние.

* Тканина - повинна бути немнущіміся, добротної й одночасно приємною погляду. Краще всього виглядають тканини з натуральних (вовна, шовк) або змішаних волокон, що виглядають як натуральні, оскільки мають гарний вигляд, менше зношуються і не так сильно забруднюються в порівнянні з іншими тканинами.

* Аксесуари ділового стилю - сумки: кейси, портфелі і класичні дамські, однотонні і місткі. Ювелірні прикраси: ланцюжок з кулоном, скромне кільце і невеликі сережки, прикраси з перлами

* Взуття - на низькому каблуці або зовсім без нього, краще шкіряні, матові, без вигадливих прикрас. Ні - відкрита (босоніжки, сандалі), спортивна і груба взуття. У денний час доби можна носити лаковане взуття.

* Варіант гардеробу: джемпери і водолазки, жилет або кардіган. Піджаки з неглибоким вирізом носять прямо на білизні, а класичні чудово сидять на трикотажних майках, топах і водолазках. Самою "ділової" вважається спідниця довжиною до середини коліна. Сукня з жакетом того ж кольору - непоганий варіант. Колір колготок повинен бути нейтральний або тілесний, допускаються прозорі колготки темно-синіх, чорних і кремових тонів

Фольклорний стиль - навіяний мотивами народної творчості. Фольклорний стиль одна з тих ланок, які пов'язують минуле народу з сьогоденням і майбутнім. Зі століття в століття його силуети і фарби залишаються для нас близькими. Національний костюм володіє незвичайною силою довговічності.

Фольклорний стиль одягу використовує елементи національного костюма. Його характерезує різноманітність вишивки та оздоблення, яскраві чисті фарби. Одяг фольклорного стилю - це сільські спідниці з воланами і воланами, блузи з вишивкою, жилети і в'язані светри, овчинні кожушки і чоботи, різнокольорові хустки і довгі шарфи.

Сучасний фольклорний стиль одягу використовує елементи національного костюма. Костюми в цьому стилі шиються з натуральних тканин природних кольорів. Застосовуються при обробці виробів вишивка, мережка, мереживо, рюші. Іноді зустрічаються аплікація і клаптева техніка. Найпоширеніший малюнок - геометричний, добре поєднується зі структурою тканини.

Можливий акцент на талії - широкий пояс зі шнурівкою. Звичайні широкі довгі спідниці або плаття, блузи з сильно прісбореннимі в пройми рукавами. Виріз горловини нерідко з високою застібкою або круглий з продернутим в куліску по горловині шнуром. В якості додатків використовуються великі хустки з китицями, маленькі строкаті сумочки-кисети. На ногах - білі бавовняні панчохи або в'язані гольфи, взуття на дерев'яній підошві, прості жіночі туфлі на низькому каблуці або без каблука, але з ремінцем.

Фольклорний стиль не обійшов своєю увагою довгі спідниці - довга, до п'ят спідниця з якої-небудь набивний або вовняної, обов'язково немнущіміся тканини. Жіночі брюки досить вузькі з тягнеться тканини. Штани поєднуються з жакетом з букльовану вовни з поясом. Фольклорний стиль знаменитий також своїми шарфами з виразним орнаментом. Він недбало пов'язують поверх жакета або джемпери.

Авангардний стиль спочатку з'явився в архітектурі та культурі. Як стиль одягу він зародився в 20-і рр.. в Японії. Авангардний стиль був японський погляд на європейський одяг. Для даного стилю характерні прямі геометричні силуети, або, навпаки, безформні. Це - гра форм, демонстрація дуже цікавого силуету і крою.

Основний колір - чорний, аскетичний колір, колір у вигляді фону для сприйняття моделі. Таким чином, виразність моделей досягається не за рахунок кольору, а за рахунок ліній, форми, крою. В авангардному стилі використовуються всі технологічно нові тканини, сітка, папір і картон. Цей стиль - для яскравих і творчих людей, які прагнуть виділитися з натовпу.

· Перший напрямок авангардного стилю - мінімалізм.

Тут використовуються тільки прості матеріали, проста однакова форма і монохромність. У мінімалізмі, як правило, використовується не більше одного кольору в костюмі, в основному, чорний, білий та сірий. Для мінімалізму характерні простота силуету, чистота ліній, монохромність, мінімум деталей, малюнків.

· Другий напрямок - деконструктивізм. Він з'явився в кінці 60-х рр.. Цей стиль проявляється у відході і руйнуванні старих традицій, класичних пропорцій, класичних конструкцій одягу. Одяг як би вступає в конфлікт сам з собою, розвінчує і ліквідує себе. Цей незавершений, асиметричний одяг, має намір погано сидіти на фігурі, зі зміщеними застібками, з застроченние назовні швами, необробленими краями.

· І третій напрямок авангардного стилю - концептуалізм. Це - одяг заради одягу, не для того, щоб його носити, а заради самореалізації автора, який втілює в своїй колекції будь-яку ідею, концепцію. Одяг може бути виготовлений ??не тільки з тканини, а й з будь-якого матеріалу, як, наприклад, папір, целофан, металеві пластини.

Авангардна мода - поняття, що описує передові, нетрадиційні, екстравагантні течії в моді, не вписуються в загальноприйняті норми.

Авангардний стиль завершує нашу класифікацію стилів.

Проаналізувавши та вивчивши особливості стилів в одязі для розробки колекції жіночого ошатного одягу на основі корсетних форм костюма епохи бароко автор обрала стиль «фентезі», який підкреслює основну ідею та характер колекції. Він відрізняється незвичайними формами і членуванням силуету, великою різноманітністю і декоративністю деталей, кроєм, наочністю обробки (хутро, мереживо, гіпюр) і великою кількістю химерних прикрас. Тканини можуть бути самих різноманітних малюнків і фактур: від старовинних мережив і традиційного натурального шовку до ультрасучасних біотканин, риб'ячої шкіри або металевих пластинок.

У стилі 'фентезі' розробляються в основному нарядні вечірні туалети, авангардний одяг. Це поодинокі речі, в яких можуть застосовуватися ручна вишивка, кружевоплетення, авторський розпис тканини і т. д.

«Фентезі» - це стиль ідей, втілення в костюмі розкішних, недосяжних образів.

У висновку можно сказати, що кожен вибирає свій стиль або відразу декілька стилів, той, який йому до душі. Природно, ця класифікація умовна, існують й інші класифікації. І кожна людина може дотримуватися з року в рік одного колись обраного стилю, стиль також може змінюватися протягом життя разом з його власником. Кожен в змозі створити свій власний неповторний стиль, що виражає його індивідуальність. В даний час рідко зустрінеш чистий стиль, стало модно міксувати стилі. І це набагато цікавіше, тому що дає простір для творчості. Існують деякі правила, які стилі можна змішувати. Наприклад, драма добре поєднується зі спортом, романтика з жіночним, спортивний з жіночним, класику, навпаки, дуже важко поєднувати з іншими стилями. Але кожна людина може придумати свої поєднання. Якщо Ви одягнені у все сіре, це може означати, що Ви не звертаєте увагу на одяг, або, що більш імовірно, просто прагнете злитися з сірою масою. Зверніть увагу, творчі люди одягнені самобутньо, цікаво і креативно. Адже одяг - це один із засобів самовираження, яке не варто ігнорувати.

2.1.3 Композиційний центр

Серед різних факторів, що впливають на композицію виробу, особливе місце займає фізіологічна оптика, зокрема, зорове сприйняття ліній і об'ємних форм.

Недосконалість зорового апарата й психологічного сприйняття об'єктів іноді є причиною помилкових тлумачень розмірів і конфігурацій форми, що називають оптичними ілюзіями.

Створено цілу систему оптичних корективів форми. Ці незначні зміни в правильну геометричну схему форми предметів вносять дизайнери, для додання їм художньої виразності, композиційної досконалості.

Оптичні корективи усувають неточність пропорцій при сприйнятті форми в ракурсі. Око точніше оцінює розміри по ширині, ніж по висоті. Тому вертикальний протяг здається довше рівновеликого горизонтального, а площини рівновеликі за величиною, але по-різному розчленовані за вертикаллю та горизонталлю, роблять враження неоднакових.

Художники-модельєри, знаючи ці особливості ілюзій, візуально подовжують фігуру за допомогою вертикальних смуг чи розширюють її за допомогою горизонтальних.

Наприклад, форми з горизонтальними конструктивними членуваннями можна рекомендувати худим жінкам. Дрібна клітка і дрібна смужка доречні для струнких жінок невисокого зросту, а велика - для високих, тому що велика кількість членувань візуально збільшує фігуру.

Аналогічна закономірність повинна складати основу композиції одягу повних жінок, з тією тільки різницею, що одяг у велику вертикальну смужку можна рекомендувати жінкам високого зросту, а в дрібну - низького.

Ілюзія стрілок Мюллера-Лієра зводиться до того, що з двох рівних частин прямої лінії відрізок, обмежений гострими кутами, здається приблизно на 33% меншим, ніж відрізок, обмежений тупими кутами.

Варіант розглянутої ілюзії - "ілюзія повноти", описана Толанським у книзі "Оптичні ілюзії". Способи її коректування можуть допомогти рішенню проблеми зорового скорочення об'єму фігури повних жінок. При моделюванні костюма необхідно створювати конструктивні лінії і вибирати малюнок тканини, що ґрунтуються на принципі ліній, що сходяться чи розходяться, тому що лінії малюнка, що сходяться, візуально збільшують об'єм талії, а розбіжні - зменшують.

На законі оптичного перебільшення розміру гострих кутів ґрунтується класична ілюзія ліній, що сходяться і розходяться, Целльнера: вертикальні лінії здаються такими, що сходяться, хоча відстань між ними однакова. Ілюзія виявляється найбільш значною, якщо пересічні лінії утворять кут 45°.

Цікавим варіантом цієї ілюзії є ефект опуклості двох рівнобіжних прямих. Відома також ілюзія зламу прямої, що Перетинає два вертикальних прямокутники.

Коректування розглянутих ілюзій можна зустріти в промислових проектах різного призначення: холодильниках, пральних машинах. Деяка опуклість вертикальних поверхонь цих виробів усуває враження увігнутості, сприяє створенню пластичної, витонченої форми.

Необхідність корегування форми часто викликається ілюзією іррадації. Зображені на чорному тлі білі фігури здаються більше чорних фігур тієї ж форми і розмірів, але розміщених на білому тлі.

Ця ілюзія називається іррадацією світла від яскравих ділянок поверхні на темні і є фізичним явищем, що відбувається в тканинах ока. Дизайнерам костюма відомо, що результатом іррадації є зорове посилення стрункості фігури в чорному вбранні, у порівнянні з білим.

При різному членуванні форми горизонтальними, вертикальними чи діагональними смугами, дизайнери створюють враження руху чи врівноваженості, спокою, тобто динамічну чи статичну композицію.

Деякі уявні враження обумовлюються загальнопсихологічним законом контрасту, відповідно до якого предмет і його частини сприймаються по-різному, в залежності від навколишніх елементів. Ілюзія контрасту яскраво виявляється, наприклад, в удаваній зміні площі однакових кіл, розташованих серед кіл різної величини (великих чи менших від центрального).

Отже, цілісність композиції форми предмета й ансамблю досягається лише при взаємозалежному використанні всіх засобів гармонізації.

Чималу роль у цьому грає знання законів оптичних ілюзій і уміння коректування форми з їх допомогою.



Пропорційність у дизайні костюма

Пропорційність побудови форми визначається сутністю речі. У костюмі такою сутністю є тіло людини, її фігура. Створюючи костюм, художник-модельєр повинен постійно пам'ятати про пропорції людської фігури.

У процесі пошуків пропорційної системи форми виявляється кілька варіантів, із яких вибирається найкращий, тобто найбільш відповідний фігурі, рухам, пластиці матеріалу.

Другою стадією пропорціонування в костюмі є розробка форми в матеріалі та її конструкції.

Макетна розробка форми може бути здійснена двома шляхами - макетуванням і розкроєм.

Наступною стадією пропорційності чи стадією створення художньої форми є інженерно-конструкторська розробка форми костюма. Лекала - площинні частини форми, що утворюються в результаті пошуків її наколкою тканини на манекені та уточнюються конструкторським розрахунком.

На цій стадії можливий і інший шлях. Спочатку роблять креслення конструкції задуманої форми, потім її деталі викроюються з макетної тканини зі значними припусками в місцях, де лінія форми не зовсім ясна. У цьому випадку також уточнюються пропорції форми на фігурі чи манекені.

Досвідом роботи художників і конструкторів встановлено, що усе, що конструктивно нелогічно, свідомо непропорційно. Однак, площину, переведену в об'єм, доводиться уточнювати, доводити до ідеалу задуму художника, відповідно до фігури, властивостей тканин, типів членування. Пропорційність виявляється, в основному, удвох напрямах.

У першому художник-модельєр відносно вільний (у випадку, коли пропорції визначаються властивостями матеріалів). Співвідношення фрагментів форми і площин, розчленованих лініями конструкції, відбувається відповідно до логіки поводження тканини.

По-іншому будується пропорційність форми речі, коли її форма і границі силуету задаються чітким функціональним призначенням костюма. Тут не можна допускати зайво складну та об'ємну форму, складний силуетний малюнок речі. Тому, конструктивна пропорційність здійснюється завдяки внутрішньому наповненню силуету.

У першому випадку художник оперує масами силуету, зіставляючи їх з можливостями фігури, дотримуючи краси силуету. Цей метод можна було б назвати методом скульптурної пропорційності.

Фігура людини є упорядкованим утворенням із раз і назавжди заданим розташуванням частин щодо вертикальної осі. Професійне чуття дозволяє художнику-модельєру не зображувати подробиці побудови фігури людини, а оперувати узагальненими масами чи блоками форм. Другий метод пов'язаний із функціональною пропорційністю.

Окремі маси форми костюма - рукава, комір, ліф, спідниця - зіставляються із загальною масою силуету костюма, а також з масою силуетів рук, ніг і голови. Тобто, форма головного убору, рукавичок і взуття обумовлюється задумом і формою костюма.

Наступним прикладом пропорційності форми є організація її за допомогою горизонтальних, вертикальних і похилих ліній.

Організуюча роль ліній зростає зі збільшенням їх активності. Вони можуть навіть визначати характер композиційного рішення речі: горизонтальний чи вертикальний.

При встановленні пропорцій у костюмі, на самій початковій стадії, важливо скористатися з можливості зіставлення подібних фігур. Як подібні одна одній окремі частини тіла, так і одяг, що складає основу костюма, містить подібні одну одній деталі та елементи.

Упорядкування силуету спричиняє упорядкування внутрішніх членувань і конфігурацій деталей. Пропорційність форм костюма відбувається, головним чином, у межах симетричної схеми побудови.

У випадку асиметричності композиції пропорційність здійснюється всередині силуетної форми і відноситься до членувань і деталей. Пропорційність форм костюма найчастіше пов'язана з тектонікою і самої фігури, і форм, що виходять із того чи іншого матеріалу, тобто тектонікою матеріалу.

Пропорційність форми - активний процес. Він пов'язаний із вираженням об'ємно-просторової структури костюма, його тектонічних характеристик.

Різні розмірні відносини форми, що виявляються, насамперед, у довжині та ширині форми, призводять до різного образного вираження, до різного її естетичного сприйняття, тобто до різної морфологи в тектоніці формоутворення.

Масштабність у дизайні костюма

Велике значення в процесі роботи над новою формою костюма має масштабність. Звичайно, під масштабністю розуміють співвіднесеність об'єму та маси виробу з формою людського тіла. Якщо в рішенні форми й оформленні зовнішнього вигляду предмет не затінює людину ні фізично, ні психологічно, то він здобуває ту людяність, завдяки якій ним зручно користуватись.

Масштабність речі випливає з прямої залежності від її розмірності, пов'язаної з антропометрією. Людина знаходиться усередині костюма, і всі засоби композиції спрямовані на те, щоб загальна його маса, членування і деталі працювали на відповідність людській фігурі, на зручність користування в утилітарному та естетичному змісті.

Допущені в розмірах деталей, у рівні членувань костюма помилки викликають і незручність у користуванні, і комізм зовнішнього вигляду. Наприклад, дитина, одягнена по-дорослому, виглядає смішно.



2.1.4 Колористичне оформлення колекції

Весь простір, що оточує людину, має відповідні кольори. Людина живе в різноманітному кольоровому світі та бачить тільки ті предмети, що пофарбовані у певний колір.

З давніх часів людина постійно використовує кольори і насолоджується грою фарб. Крім того, колір впливає на організм людини в емоційному та психофізіологічному відношенні.

Поняття кольору та його сприйняття надзвичайно складні. Кольорознавство охоплює питання, тісно пов'язані з фізикою, фізіологією, психологією, медициною, технікою і мистецтвом.

Колір - це властивість тіл викликати певні зорові відчуття у відповідності зі спектральним складом і інтенсивністю видимого випромінювання, що відбивається чи випускається.

Кожен спектральний колір характеризується відповідною йому довжиною хвилі. Кольори спектру чергуються в послідовності: червоний, жовтогарячий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий. Усі кольори поділяються на дві групи: ахроматичні та хроматичні. До першої групи відносяться білі, чорні і усі відтінки сірих кольорів. До другого - усі спектральні кольори, із усіма переходами і відтінками між ними. Хроматичних кольорів - незліченна безліч, однак людське око здатне відрізняти одне від іншого лише обмежену їх кількість - близько 300.

Ахроматичні кольори відрізняються один від одного тільки світлотою. Тіла, що мають ахроматичний колір, характеризуються невиборчим поглинанням, тобто їх коефіцієнт відбиття однаковий для всіх довжин хвиль.

Тіла, що мають хроматичний колір, характеризуються виборчим поглинанням, коефіцієнт відбиття їх різний для різних довжин хвиль. Кожен хроматичний колір володіє трьома основними властивостями: певним колірним тоном, більшою чи меншою світлотою, певною насиченістю.

Колірний тон - основна характерна властивість хроматичного кольору, завдяки якій ми сприймаємо різні кольори як червоні, жовті, зелені.., тобто за їх спектральною характеристикою. Основним природним рядом колірних тонів є спектр. Червоні, жовтогарячі, жовті кольори та їхні відтінки називають теплими, а блакитні і фіолетові - холодними.

Світлотою чи яскравістю хроматичних кольоьмянішеНасиченістю певного колірного тону є ступінь відмінності цього кольору від ахроматичного, рівного йому за світлотою. Насиченість визначають у відсотках, причому 100% відповідає спектральному кольору, а за 0 приймається білий чи інший ахроматичний колір.

Таким чином, спектральні кольори мають насиченість, рівну одиниці, а ахроматичні - насиченість, рівну нулю.

Ґрунтуючись на трьох властивостях кольору - тоні, світлоті та насиченості, можна побудувати колірне тіло, що зображується в тривимірному просторі? Центральною віссю просторової схеми є ахроматична шкала від чорного кольору внизу до білого кольору вгорі.

На великому колі в протилежній площині розташовані всі спектральні кольори найбільшої насиченості. В міру наближення до центральної осі насиченість кольору падає. По вертикалі змінюється яскравість тих же тонів, від розбілених до затемнених, при зміщенні кола від білого до чорного.

У дизайні, архітектурі, образотворчому мистецтві й інших галузях людської діяльності використовуються не тільки чисті колірні тони, але і змішання кольорів.

Змішання хроматичних кольорів у певних пропорціях дає нові кольори чи ахроматичний колір. На цьому засновані три закони змішання кольорів.

Перший закон встановлює, що для кожного хроматичного кольору можна знайти інший хроматичний, котрий при змішанні у визначеній пропорції з першим дає ахроматичний колір.

Такі два хроматичних кольори називають контрастними - додатковими: червоні та блакитнувато-зелені, жовтогарячі та блакитні, жовті та сині, жовто-зелені та фіолетові, зелені та пурпурні... У колірному колі додаткові кольори лежать на кінцях одного діаметра.

Другий закон встановлює, що змішання двох недоповнюючих хроматичних кольорів різних колірних тонів дає завжди новий колірний тон, що лежить у колірному колі між тонами кольорів, що змішуються. Наприклад, змішуючи червоний і жовтий, одержуємо жовтогарячий, змішуючи червоний і синій, одержуємо фіолетовий...

Третій закон встановлює, що результат змішання залежить від характеристик кольорів, що змішуються, а не від спектрального складу тих світлових потоків, якими ці кольори викликаються. Завжди можна замінити колір спектрального жовтогарячого сумішшю червоного і жовтого. Промені, що йдуть від різних джерел, ніби складаються один з одним. Цей вид змішання кольорів, при накладанні один на одного світлових потоків, називається додатковим, чи аддитивним.

Інше явище спостерігається при змішанні фарб чи кольорових скелиць, поставлених одне за іншим, коли світловий промінь проходить через пофарбоване прозоре середовище. Воно дає приклад змішання, що називається віднімальним, чи субтрактивним.

У тектонічних побудовах форм часто використовується явище одночасного контрасту кольорів.

Колірним контрастом називається така зміна кольору, що відбувається внаслідок сусідства його з іншими кольорами. Контрастом яскравості чи світлом називається зміна яскравості або світлоти кольору під впливом сусідніх кольорів.

Загальні положення світлотного та колірного контрастів поляга оть у закономірностях:

На світлому тлі будь-який більш темний колір стає ще темнішим, а на темному тлі більш світлий колір світлішає (наприклад, біла пляма на чорному тлі здається світлішою та яскравішою, ніж на сірому).

Якщо ахроматичний колір оточений хроматичним тлом, то він змінюється в бік додаткового до кольору тла (наприклад, сіра пляма на червоному тлі приймає зеленуватий відтінок, а на зеленому тлі - рожевий).

Усякий колір, знаходячись на тлі однакового з ним колірного тону, але більшої насиченості, втрачає в насиченості (наприклад, яскраво жовтий на тлі жовтогарячого тону стає блідим).

Усякий колір, знаходячись на тлі свого додаткового, виграє в насиченості (наприклад, жовтий на тлі яскраво-синього кольору стає більш насиченим).

Ефект хроматичного контрасту найбільш сильний тоді, коли відсутній контраст яскравості, тобто коли тло і колір, що знаходиться на ньому, однакові за світлотою (найбільш яскраво контраст червоного та зеленого виявляється при однаковому ступені світлоти).

Контраст кольорів тим сильніший, чим менша площа колірної плями в порівнянні з площею тла (наприклад, невелика чорна пляма на білому тлі виглядає більш контрастно, ніж велике чорне поле, що змішується з білим)._

Однією з характерних властивостей сприйняття кольору, пов'язаною з висвітленням, є зміна кольору при штучному освітленні. Червоні кольори світлішають, холодні зелені, сині, фіолетові темнішають, жовтогарячі кольори червоніють, ясно-жовті - важко відрізняються від білих, блакитні кольори зеленіють, а фіолетові - червоніють.

При сприйнятті кольору око людини відчуває різні його властивості й асоціації. Так, наприклад, існує поняття "важкі і легкі кольори", "теплі і холодні". Чим темніше колір, тим він "важче", і навпаки, світлий колір сприймається як "легкий". Це правило відноситься до всіх кольорів, хроматичних та ахроматичних.

Крім того, "вага" кольору залежить від його фактурності. Кольори з грубою фактурою, за інших рівних умов, здаються "важчими" гладких. Крім "ваги" кольору існують і інші властивості: помітність, виступання кольору чи його віддалення.

Помітність - це здатність кольору залучати й утримувати увагу людини, ілюзорно наближатися стосовно об'єкта сприйняття, створювати ілюзію опуклості окремих елементів форми.

Явище виступання й відступання залежить від колірного тону. Теплі кольори (особливо жовтогарячий) виступають вперед, а холодні (особливо сірий, синій) відступають у простір.

Величезним є психофізіологічний вплив кольору на людину. Колір здатний викликати різні емоційні і фізіологічні реакції.

Червоний колір - збудливий, гарячий, енергійний і життєрадісний. Він стимулююче впливає на мозок, підвищує тиск крові та ритм подиху, сприяє підйому настрою.

Зелений колір - колір природи, спокою і свіжості, заспокійливо впливає на нервову систему, сприяє зниженню тиску крові за рахунок розширення капілярів.

Фіолетовий колір - пишний і шляхетний, позитивно діє на серце і легені, збільшує їх витривалість, працездатність.

Сірий колір - холодний, діловий і сумовитий, викликає апатію і нудьгу У виробничій обстановці потрібно застосовувати його як можна рідше.

Білий колір - легкий, холодний і шляхетний, але у великій кількості викликає стомлення, ослаблення зору.

Чорний колір - похмурий, важкий, різко знижує настрій. Красивий у невеликій кількості, застосовується часто для контрастів.

У побудові тектоніки форми розрізняють гармонійні та негармонійні колірні сполучення.

Гармонійне колірне сполучення припускає комбінацію різних кольорів за найпростішими естетичними закономірностями колірного кола: парні гармонії та гармонії-тріади. Парні гармонії складаються з контрастно-доповнюючих, контрастно-споріднених та ньюансних кольорів. Гармонії-тріади будуються на принципах сполучень рівностороннього та прямокутного трикутників.

Основні принципи застосування кольору у художньому проектуванні

...