Мистецтвознавча наука хореологія як феномен художньої культури

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Інститут телебачення, кіно та театру

Кафедра театрального мистецтва

Монографія

МИСТЕЦТВОЗНАВЧА НАУКА ХОРЕОЛОГІЯ ЯК ФЕНОМЕН ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ

Філософія балету та онтологія танцю

Денис Шариков

КИЇВ - 2013



УДК 37.01 (793.3)

ББК 85. 32

Ш-25

Рекомендовано Вченою радою Київського міжнародного університету (протокол № 2 від 28 вересня 2012 року).

Рецензенти:

ЗАГАЙКЕВИЧ Марія Петрівна

доктор мистецтвознавства, професор

кафедри режисури та хореографії

Львівського національного університету

імені Івана Франка.

МАРКОВА Олена Миколаївна

доктор мистецтвознавства, професор

кафедри теоретичної та прикладної культурології

Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової.

Ш-25 Шариков Д.І Мистецтвознавча наука хореологія як феномен художньої культури. Філософія балету та онтологія танцю. : монографія / Шариков Д.І. - К. : КиМУ, 2013. ? Частина I. - 204 с. : іл.

ISBN 978-617-651-051-2

У монографії вперше у вітчизняному мистецтвознавстві систематизовано наукову дисципліну хореологію. Проаналізовано теорію, історію та створено типологію хореографічної культури.

ISBN 978?617?651?051?2

УДК 37.01 (793.3)

ББК 85. 32

Ш-25

© Д.І. Шариков, 2013

© КиМУ, 2013

Редактор

Піскова Р. В.

Монографію створено на кафедрі театрального мистецтва Інституту телебачення, кіно та театру Київського міжнародного університету, затверджено на засіданні кафедри театрального мистецтва (протокол № 1 від 29 серпня 2012 р.), підтверджено і рекомендовано Вченою радою Київського міжнародного університету (протокол № 2 від 28 вересня 2012 р.).

Дослідженню передувала робота над навчальним посібником «Хореографія: для студентів ВНЗ», Вчена рада Київського міжнародного університету (протокол № 3 від 31 жовтня 2011 р.); монографією «Теорія, історія та практика сучасної хореографії: Генезис і класифікація сучасної хореографії - напрями, стилі, види.», Вчена рада Київського міжнародного університету (протокол № 3 від 30 жовтня 2009 року); навчальним посібником «Contemporary dance у балетмейстерському мистецтві», Вчена рада Київського міжнародного університету (протокол № 9 від 29 квітня 2010 року); дисертаційним дослідженням на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 26.00.01 «Теорія й історія культури» («Сучасна хореографія як феномен художньої культури ХХ століття»), спеціалізована Вчена рада К 26.807.02 Київського національного університету культури і мистецтв (протокол № 11 від 17 жовтня 2008 р.); також над магістерською роботою «Хореографічне мистецтво: історія та тенденції розвитку» на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «магістра» за спеціальністю: 8.020202 «Хореографія», ДЕК і Вчена рада факультету режисури та хореографії Київського національного університету культури і мистецтв (протокол № 7 від 17 червня 2002 р.).

АНОТАЦІЯ

Шановні науковці, викладачі, митці !

Ця монографія ? універсальне і єдине в всьому СНД й Україні наукове дослідження теорії, філософії, онтології, естетики, хореографічної культури і мистецтва.

Монографія складається з трьох частин про теорію, історію, художню практику хореографічної культури. Проаналізовано наукову думку і дослідження зарубіжних і вітчизняних фахівців у галузі хореографії. Визначено поняття хореологія та її складники. Проаналізовано філософію й онтологію танцю і балету античності, ренесансу, XVII?XIX cтоліття, cучасності. Створено і запропоновано науковий паспорт спеціальності в галузі мистецтвознавчих наук хореологія і балетознавство. Змодельовано систему хореографічної типології за видами, системою і методами, типами, напрямами, стилями, формами, жанрами. Друга і третя частини аналізують історію хореографічної культури та її типологію.

Буду радий коректним, раціональним і професійним побажанням та порадам, готовий до вдосконалення та розширення свого художнього кругозору.



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРІЯ ХОРЕОГРАФІЧНОЇ КУЛЬТУРИ

1.1 Мистецтвознавча наукова думка у галузі хореографії

1.2 Філософія танцю і балету

РОЗДДІЛ 2. ХОРЕОЛОГІЯ ЯК МИСТЕЦТВОЗНАВЧА ДИСЦИПЛІНА

2.1 Видова специфіка в художній культурі та мистецтвознавчі науки

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

БІОГРАФІЯ



ВСТУП

Актуальність дослідження

Художня культура виступає одним з найважливіших компонентів духовної культури. Навколишній світ є найважливішим образним джерелом для художньої культури, у різноманітних видах якого відбувається художнє освоєння та пізнання дійсності. Системоутворювальним чинником художньої культури є - мистецтво як художньо-образне відтворення дійсного й уявного.

Хореографічне мистецтво створює і впроваджує свої закони осягнення світу, засновані як на конкретній відповідності життєвого і художнього матеріалу, так і на ступені вірності метафоричному образу віддзеркалення життя. Виражальні засоби танцювальних форм як головні чинники художньої практики хореографічної культури, пройшли тривалий еволюційний шлях, видозмінюючись і збагачуючись, згодом утворили систему, яка визначає наукові знання, виражальні засоби, аудіовізуальну і ритмопластичну основу, формально-технічні принципи, естетику, специфічні риси і можливості хореографічної культури.

До аналізу й характеристики танцю, його естетики, характерних особливостей, динаміки, художньо-образних і виражальних засобів, гімнастичного тренінгу й техніки зверталися давньогрецькі філософи доби античності - Платон, Лукіан. Трактати про танець, його види і жанри, танцювальну техніку і майстерність виконання, упровадження в танцювальний лексикон терміна «балет» досліджували видатні вчителі-теоретики танцю доби ренесансу XV-XVI століття - Доменіко да П'яченца, Гьюгельма Ебрео да Пізаро, Фабріціо Каррозо, Туан Арбо, Чезаре Негрі.

Представники балетмейстерсько-педагогічної освіти балетного мистецтва доби бароко, класицизму, романтизму й академізму XVII-XIX століття - Рауль Фьойє, Жан Жорж Новерр, Карло Блазіс, Леопольд Адіс, Август Бурнонвіль ? запровадили термін «хореографія», як система запису танцю; визначили раціональну й академізовану систему навчання танцю за методами італійської і французької школи; створили перший професій вищий навчальний заклад з теорії, методики навчання і постановки танцю; затвердили понятійно-категоріальний апарат, естетику, виражальні засоби, канон побудови балетного дійства.

Представники сучасного танцю, балету, хореографи і теоретики ХХ століття Михайло Фокін, Айседора Дункан, Рудольф фон Лабан, Федір Лопухов, Касьян Голейзовський, Марта Грем, Доріс Гемфрі, Джордж Баланчін, Кетрін Данхем, Моріс Бежар, Мерс Каннінгем, Стів Пекстон ? утворили абсолютно новий принцип існування танцю і балетного мистецтва у світі. За їхніми ідеями танець: по-перше, балет не є тільки естетичним мистецтвом і світським розважанням, а є - філософсько-психологічним роздумом автора щодо соціокультурних процесів у суспільстві; по-друге, методика навчання танця базується на класичному танці, а також сучасних танцювальних техніках ХХ століття - народно-сценічному, джазовому, модерному танці, імпровізації; по-третє, балетне мистецтво може мати такі принципи власної репрезентації, як сюжетно-драматичний, абстрактно- асоціативний, синтезований, комерційно-розважальний.

Дослідженнями онтології естетичної свідомості, мистецтва, архітектури, танцю займалися Богословський В.А., Осинцева Н.В., Солярська І.О., Ухов О.С. Вони піднімали проблему буття, руху, простору в мистецтві, проблеми його існування, розвитку.

Зарубіжні культурологічно-мистецтвознавчі наукові дослідження з танцю, балету і хореографії кінця ХХ - початку XXI століття представлені Абизовою Л.І., Абдоковим Ю.Б., Браїловською М.А., Буксиковою О.Б., Гальциним Н.В., Груциновою Г.П., Голденбергом Роз Лі, Єрмаковою О.О., Жиленко М.Н., Захаровим В.М., Іларіоновим Б.А., Колпецькою О.Ю., Ле Молем Філіпом, Марселем Мішелем, Ізабеллою Жіно, Пресняковою О.О., Темянцевою С.М., Федорченко О.А.

Зарубіжні педагогічно-психологічні наукові дослідження з хореографії кінця ХХ - початку XXI століття представлені Борисовим О.І., Іватою О.А., Каневською Н.В., Ніколаєвою К.В., Опаріною О.В., Сілкіним П.А., Соболевим О.С., Ушаковим Ю.В.

Монографії з історії мистецтва танцю і балету ХХ - початку XXI століття представлені Бахрушиним Ю.А., Блок Л.Д., Гваттеріні М., Григоровичем Ю.М., Корольовою Е.А., Красовською В.М., Пасютинською, В.М., Худековим С.Н., Шереметєєвською Н.В.

Монографії з народного танцю та етнохореології ХХ століття - Гребенщіковим С.М., Жорніцькою М.Я., Климовим О.А., Надєждіною Н.С., Смирновою А.І., Устиновою Т.Л., Хворостом М.М., Чурко Ю.М.

Навчально-методичні праці з класичного, характерного, історико-побутового, дуетного, модерн джаз танцю, мистецтва балетмейстера ХХ століття представлені Вагановою А.Я., Бочаровим А.І., Васильєвою-Рождественською М.В., Захаровим Р.В., Костровицькою В., Лопуховим А.В., Нікітіним В.Ю., Писаревим О.А., Тарасовим Н.І., Чеккетті Г., Ширяєвим О.В.

Науково-методичні видання з бальної хореографі останньої чверті ХХ - початку XXI століття представлені Браїловською Л.В., Буттомером П., Деніцем Є.В., Єрмаковим Д.А., Іваніковою О.В., Муром А., Регаццоні Г., Росі А.М., Маджоні А.

Українські наукові дослідження з народної хореографії кінця ХХ - початку XXI століття представлені Василенком К.Ю., Волчуковою В.М., Легкою С.А., Підлипською А.М., Бойко О.С., Косаковською Л.П.

Дослідження з балетного мистецтва ХХ століття представлені Анфiловою С.Г., Бернадською Д.П., Білашем П.М., Чепаловим О.І., Павлюк Т.С.

Українські наукові дослідження із сучасної хореографії і танцю початку XXI століття представлені Шариковим Д.І., Погребняк М.М., Шабаліною О.М.

Вітчизняні монографії з історії західноєвропейського, українського балетного театру, сучасного хореографічного мистецтва кінця ХХ - початку XXI століття представлені Станішевським Ю.О., Чепаловим О.І., Шариковим Д.І.

Монографії з українського народного танцю та етнохореології ХХ століття представлені Верховинецем В.М., Авраменком В.К., Гуменюком А.І., Герасимчуком Р.П.

Навчально-методичні праці кінці ХХ - початку XXI століття представлені з народно-сценічного, українського і сучасного танцю, мистецтва балетмейстера: Василенко К.Ю., Зайцев Є.В., Голдрич О.С., Литвиненко В.А., Рехвіашвілі А.Ю., Шариков Д.І.

Науково-популярні і методичні видання про теорію історію та методику виконання теп-танцю, модерні форми Галичини, класифікацію сучасної хореографії, танцювальну стилістику ХХ - початку XXI століття представлені Подберьозкіним В.В., Пастух В.В., Шариковим Д.І., Плахотнюком О.А.

Лише системним філософсько-мистецтвознавчим методом осягнення хореографічної культури, можна дослідити сутність і особливість її явища, історичні та інтеграційні процеси, виражальні форми й технології.

Отже, актуальність нашого дослідження - це створення вітчизняної наукової системи з хореографічної культури, для дослідження і вивчення її філософії і теорії, історії та сценічних і побутових практик, методів, технік, форм, що доводять приналежність її до мистецтвознавчих дисциплін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Монографію створеного на кафедрі театрального мистецтва Інституту телебачення, кіно та театру Київського міжнародного університету, затверджено на засіданні кафедри театрального мистецтва (протокол № 1 від 29 серпня 2012 р.), підтверджено і рекомендовано Вченою радою Київського міжнародного університету (протокол № 2 від 28 вересня 2012 р.).

Дослідженню передувала робота над навчальним посібником «Хореографія: для студентів ВНЗ», Вчена рада Київського міжнародного університету (протокол № 3 від 31 жовтня 2011 р.); монографією «Теорія, історія та практика сучасної хореографії: Генезис і класифікація сучасної хореографії - напрями, стилі, види.», Вчена рада Київського міжнародного університету (протокол № 3 від 30 жовтня 2009 року); навчальним посібником «Contemporary dance у балетмейстерському мистецтві», Вчена рада Київського міжнародного університету (протокол № 9 від 29 квітня 2010 року); дисертаційним дослідженням на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 26.00.01 «Теорія й історія культури» («Сучасна хореографія як феномен художньої культури ХХ століття»), спеціалізована Вчена рада К 26.807.02 Київського національного університету культури і мистецтв (протокол № 11 від 17 жовтня 2008 р.); також над магістерською роботою «Хореографічне мистецтво: історія та тенденції розвитку» на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «магістра» за спеціальністю: 8.020202 «Хореографія», ДЕК і Вчена рада факультету режисури та хореографії Київського національного університету культури і мистецтв (протокол № 7 від 17 червня 2002 р.).

Мета і завдання дослідження

Мета дослідження - систематизувати теорію, хореології в художній культурі.

Завдання:

– проаналізувати і визначити зарубіжні та вітчизняні мистецтвознавчі наукові дослідження з хореографічної культури;

– проаналізувати філософію та теорію танцю в античності, ренесансі, XVIII-XX столітті;

– сформулювати визначення хореології як мистецтвознавчої дисципліни;

– розробити паспорт мистецтвознавчої дисципліни хореології, її формулу спеціальності мету і напрями досліджень;

– проаналізувати генезис народної, класичної, бальної, сучасної хореографії;

– визначити жанрово-стилістичні особливості народної, класичної, бальної, сучасної хореографії;

– схарактеризувати зображально-виражалні форми, техніки народної, класичної, бальної, сучасної хореографії;

– змоделювати хореографічну типологію за видами, типами, системою і методами, напрямами, стилями, жанрами та формами.

Об'єкт дослідження - художня культура.

Предмет дослідження - мистецтвознавча наука хореологія як феномен художньої культури.

Гіпотеза дослідження ? у процесі дослідження ми виходили з положення про необхідність упровадження хореології серед мистецтвознавчих дисциплін у вітчизняній науці, а також феномену унікальності хореографії в галузі художньої культури та очевидної комунікації, інтеграції і взаємозв'язку серед філософських, історичних, культурологічних, психологічних, педагогічних, фізико-математичних наук, фізичного виховання та спорту, соціальних комунікацій.

Методологія дослідження

У праці під час виконання визначених завдань було застосовано:

* аналітичний метод - для аналізу наукових джерел з танцю і балету у філософському, культурологічному, мистецтвознавчому, психологічному, педагогічному, науковому просторі;

* історичний метод - для аналізу причинно-наслідкових особливостей виникнення і становлення хореографічних тенденцій і форм у мистецтві;

* синтетичний метод - для узагальнення різноманітних суб'єктивних ідей і теорій західних, російських і вітчизняних дослідників у галузі хореографії.

Теоретична основа дослідження

У процесі роботи над обраною темою опрацьовано понад триста сімдесят джерел з історії, теорії та методики сучасної хореографії; здійснено власні спостереження за творчим процесом мистецтвознавців, культурологів, хореографів-науковців, викладачів, хореографів, балетмейстерів, артистів; переглянуто значний обсяг відеоджерел із записами балетів, конкурсів, фестивалів, майстер-класів всесвітньо відомих митців-хореографів; проаналізовано співбесіди з вітчизняними хореографами-практиками та іншими діячами культури.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що автором уперше у вітчизняному мистецтвознавстві:

– вперше обґрунтовано і визначено поняття «хореографічна культура» та її функцій;

– вперше запропоновано виділити хореологію на вищому науковому рівні і внести в перелік мистецтвознавчих дисциплін, створивши паспорт спеціальності «хореографічне мистецтво», а також розкрито зміст поняття «хореологія» та її складники;

? доведено, що відсутність хореології у переліку мистецтвознавчих дисциплін є необ'єктивним стосовно хореографів-науковців;

? вперше у вітчизняній мистецтвознавчій практиці висвітлено та перекладено з іноземної мови праці про танець філософів античності, ренесансу, нового часу;

- вперше систематизовано і визначено хореографічну типологію за напрямами, стилями, видами, різновидами, жанрами, формами, типами;

- запропоновано таблиці розвитку хореографії з їхніми описами;

- вперше складено словник понятійно-категоріального апарату хореографічної культури.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що матеріали й висновки можуть бути використані:

- у науково-практичних дослідженнях, експериментах і фундаментальних працях з теорії та історії хореографічної культури, філософії балету та онтології танцю, мистецтва балетмейстера;

- у навчальному процесі з підготовки мистецтвознавців-хореологів, балетознавців, балетмейстерів, викладачів фахових дисциплін, артистів хореографії;

- у роботі з професійними й аматорськими колективами танцю.

Апробації результатів дослідження здійснено на Міжнародній науково-практичній конференції «Україна в євроінтеграційних процесах» / Значення хореографічної дисципліни для майбутнього актора театру і кіно. ? К. : КиМУ, 2013 р.; Звітньої наукової конференції / Танець і балет Ренесансу. - Львів . : ЛНУ ім. І. Франка, 2013 р.; Міжнародній науковій конференції «Януш Корчак in memorial» / Сценічна практика балетмейстерської освіти. - Львів . : ЛНУ ім. І. Франка, 2013 р.; на Науково-практичному семінарі з балетного мистецтва / Філософія танцю. ? К. : КиМУ, 2012 р.; на Науково-практичному семінарі з історії мистецтв / Синтез мистецтва. ? К. : КиМУ, 2013 р.; на Науково-практичному семінарі з історії мистецтв / Архітектура ренесансу. Моріс Равель. ? К. : КиМУ, 2013 р.; на Міжнародної науково-практичної конференції: «Бойчуківські читання» / Соціальні комунікації в хореографічній культурі. - К. : КДІДПМД ім. М. Бойчука, 2012 р.; на Міжнародній науково-практичній конференції та Всеукраїнському семінарі з сучасної хореографії «Виховний та мистецький вплив сучасного хореографічного мистецтва на розвиток творчих здібностей молоді: тенденції та перспективи розвитку» / Філософія танцю і балету. - Львів . : ЛНУ ім. І. Франка, 2012 р.; на Міжнародній науково-практичній конференції «Хореографія в мистецько-освітньому просторі: ретроспектива традицій та тенденцій розвитку» / Античний танець - філософія, історичний розвиток, виражальні форми. - Рівно. : РДГУ, 2012 р.; на Міжнародній науково-практичній конференції «Україна в євроінтеграційних процесах» / Навчальна дисципліна «Хореографія» в системі виховання майбутнього актора театру і кіно. ? К. : КиМУ, 2012 р.; на Науково-практичній конференції студентів і молодих дослідників «Мистецький простір, традиції і сучасні прояви» / Мистецтво аудіовізуальної реклами за правління Рішельє (20- 40-ві роки XVII століття). - К. : КДІДПМД ім. М. Бойчука, 2012 р.; на Міжнародній науково-практичній конференції «Мова культури в просторі Університету» / Хореологія та балетознавство як мистецтвознавчі наукові дисципліни. - Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2011 р.; на Міжнародної науково-практичної конференції «Бойчуківські читання» / Поєднання традиції та інновації у першому вітчизняному театрі сучасної хореографії «Сузір'я Аніко». - К. : КДІДПМД ім. М. Бойчука, 2011 р.; на Відкритій лекції з навчальної дисципліни «Синтез мистецтва» / Сучасна хореографія в контексті синтезу мистецтв у художній культурі. - К. : КДІДПМД ім. М. Бойчука, 2011 р.; на Міжнародної науково-практичної конференції «Україна в євроінтеграційних процесах» / Проблеми, теорії, історії хореографічного мистецтва - хореології у вітчизняній науці. - К. : КиМУ, 2010 р.; Всеукраїнської науково-практичної конференції «Тенденції розвитку світового хореографічного мистецтва» / Хореологія як мистецтвознавча наука. - Полтава : ПНПУ ім. В. Короленка, 2010 р.; на Науково-практичному семінарі з «Хореології та балетного мистецтва». ? К. : КиМУ, 2009 р.

Публікації

Основні теоретичні положення і висновки монографії відображено у двадцяти одній одноосібній публікації, в наукових збірниках, затверджених ДАК України як фахові з мистецтвознавства; зарубіжних наукових виданнях а також двох монографіях і трьох навчальних посібниках.

1. Розвиток сучасної хореографії. Кінознавство, культурологія та мистецтвознавство (соціально комунікаційний аспект): колективна монографія [наук. ред О.В. Безручко та О.М. Холод]. - К. : КиМУ, 2013. - 394 с.

2. Середньовічний танець - візантізм, готика, Русь, ренесанс: історичний процес і виражальні форми // Актуальні проблеми історії теорії та практики художньої культури: зб. наук. праць; вип. № 29. К. : НАКККіМ. Міленіум, 2012.- С. ? 123-131. ? (Серія «Мистецтвознавство»).

3. Теорія та практика новітніх жанрів та напрямків світового хореографічного мистецтва: навчальний посібник. - Л. : ЛНУ ім. І. Франка, 2013. - 183 с.

4. Стилістичний розвиток балетного мистецтва: ренесанс, бароко, класицизм // Вісник НАКККіМ: зб. наук. праць; вип. № 4. - К. : НАКККіМ. Міленіум, 2012. - С. 113-117. ? (Серія «Мистецтвознавство»).

5. Первісний і давньосхідний танець: розвиток і виражальні форми // Вісник НАКККіМ: зб. наук. праць; вип. № 3. - К. : НАКККіМ. Міленіум, 2012. - С. 163-167. ? (Серія «Мистецтвознавство»).

6. Техніки хореографії сьогодення // Світ соціальних комунікацій: наук. журн. [за ред.. О.М. Холода]. - № 8. - К. : КиМУ, ДонНУ, 2012. - С. 121? 124.

7. Сучасна хореографія постмодерну у світі соціальних комунікацій // Вісник київського міжнародного університету: зб. наук. праць; - вип. № 11. - К. : КиМУ, 2012. - С. ? 153?165. ? (Серія «Соціальні комунікації, журналістика, медіа, критика, кінотелемистецтво»).

8. «Хореологія» як мистецтвознавча наукова дисципліна в системі масових комунікацій // Світ соціальних комунікацій: наук. журн. [за ред.. О.М. Холода]. - № 6. - К. : КиМУ, ДонНУ, 2012. - С. 130?132.

9. Імпресіонізм та імпровізація у сучасній хореографії // Вісник НАКККіМ: зб. наук. праць; вип. № 1. - К. : НАКККіМ. Міленіум, 2012. - С. 141-144. ? (Серія «Мистецтвознавство»).

10. Теорія й історія хореографічної культури - «Хореологія» як мистецтвознавчої дисципліни // Вісник ЛНУ ім. І. Франка: зб. наук. праць; вип. № 11. - Л., 2011. - С. 261?266. (Серія «Мистецтвознавство»).

11. До проблеми становлення української сучасної хореографії: від естрадного танцю до театру «Сузір'я Аніко» // Мистецтвознавчі записки: зб. наук. праць; вип. № 20. - К. : НАКККіМ Міленіум, 2011. - С. 208-215. ? (Серія «Мистецтвознавство»).

12. Хореографія: навчальний посібник [для студентів ВНЗ «Театральне мистецтво»]. - К. : КиМУ, 2011. - 184 с.

13. Розвиток балетного стилю в сучасній хореографії від неокласики до постмодерну // Актуальні проблеми історії теорії та практики художньої культури: зб. наук. праць; вип. № 27. К. : НАКККіМ. Міленіум, 2011.- С. 255?263. ? (Серія «Мистецтвознавство»).

14. Теорія, історія та практика сучасної хореографії. Генезис і класифікація сучасної хореографії - напрями, стилі, види. Словник : монографія. - К.: КиМУ, 2010. - 208 с.

15. Contemporary dance у балетмейстерському мистецтві: навчальний посібник. - К. : КиМУ, 2010. - 173 с.

16. Стилістична трансформація сучасної хореографії від Михайла Фокіна до постмодерного балету // Вісник КНУКіМ : зб. наук. праць; вип. № 14. - К., 2008.- С. 208-215. - (Серія «Мистецтвознавство»).

Творчі роботи були представлені у поеточно-пластичних перфомансах «Сімург», «І поцілунки з Божою ласкою»; у танцювально-пластичній композиції «Кантрі»; латиноамериканській композиції «Дух карнавалу. Самба» ? К. : КиМУ, 2013 р.; у поеточно-пластичному перфомансі «Печаль укрылась одеяньем», а також в ансамблевих композиціях «Festivale» на музику Вангеліса, «Імпровізація - Social Song» на музику Мішеля Крету, «Джаз - Chattanooga Choo Choo» на музику Глена Міллера, «Технохаус - Love Love» на музику Гаррі Барлоу (Take That). ? К. : КиМУ, 2012 р.; на XIV Міжнародному Бердянському кінофестивалі країн СНД (церемонія закриття) у неокласичній мініатюрі «Філософія життя» на музику Жана-П'єро Ревербері. - К. : КиМУ, 2011 р.; на Відкритому практичному показі з навчальної дисципліни «Народний костюм» / Сучасна стилізація народного костюму країн Азії, Африки, Америки». - К. : КДІДПМД ім. М. Бойчука, 2011 р.; у театральній виставі «Чайка Джонатан Лівінгстон». ? К. : КиМУ, 2010 р.; у театральній виставі «Воїн Світла». ? К. : КиМУ, 2010 р.; у хореографічних мініатюрах «Танго» на музику Tango asi se Baila, «Дві Троянди ? Regatta di Doggi» на музику Жана-П'єро Ревербері, у ансамблевих композиціях «Полонез» на музику - Фредеріка Шопена, «Космічний Вальс ? Blue Fantasia» на музика - Енія, «Between Mind & Heart» на музику Мішеля Крету. ? К. : КиМУ, 2009 р.

Структура дослідження

Монографія складається зі вступу, трох розділів, шести підрозділів, висновків; списку використаних джерел з 353 найменувань (з них 260 вітчизняні і російськомовні, 50 - іноземними мовами, 35 - електронні джерела). Загальна кількість сторінок: 1-а частина - 204 стр. ; 2-а частина - 207 стр. ; 3-я частина - 90 стр. ; додатки - 15 стр. ; ілюстрації ? 34 стр.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРІЯ ХОРЕОГРАФІЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Перший розділ присвячений аналізу теорії хореографічної культури.

Аналізується мистецтвознавча наукова думка, філософія танцю, хореологія як мистецтвознавча дисципліна.

У підрозділі 1.1. «Мистецтвознавча наукова думка в галузі хореографії» аналізуються наукові дослідження з візуально-пластичних мистецтв і хореографії.

Cхарактеризовано найважливіші досягнення наукових досліджень у галузі танцю, балету, хореографії. Проаналізовано і схарактеризовано зарубіжні, вітчизняні наукові дослідження з філософських, культурологічних, педагогічних, психологічних, мистецтвознавчих наук у галузі хореографічного мистецтва.

У підрозділі 1.2. «Філософія танцю і балету» аналізується онтологія танцю; специфіка вільних мистецтв і мусічного виховання; мімезис як головний чинник танцю та його складові частини, філософське обґрунтування в античності, середньовіччі, ренесансі.

Також аналізується теорія, характеристика, виражальні засоби танцю античними філософами; першими теоретиками танцю ренесансу; вчителями балету XVII-XX століття; хореографами сучасного балету і танцю; вперше надається переклад оригіналу вітчизняною мовою з книг Рауля Фьойє, Жана Жоржа Новерра, Карла Блазіса, Лепольда Адіса, Августа Бурнонвіля, Михайла Фокіна, Федора Лопухова, Рудольфа фон Лабана, інтерв'ю Бориса Ейфмана, Стіва Пекстона.

У підрозділі 1.3. «Хореологія, як мистецтвознавча дисципліна» наведено характеристики видової специфіки мистецтвознавчих наук у художній культурі. Висвітлено історичні та наукові чинники вивчення хореології як окремої мистецтвознавчої дисципліни.

Також змодельовано, обґрунтовано паспорт хореології серед мистецтвознавчих наук, її концепція, методи і напрями досліджень для вітчизняних хореографів-науковців.

Запропоновано впровадження хореології в перелік вітчизняних наукових дисциплін з мистецтвознавства.

1.1 Мистецтвознавча наукова думка у галузі хореографії

Зарубіжні наукові дослідження танцю і балету

Нині наукові, навчально-методичні, науково-популярні дослідження з культурології, педагогіки і мистецтвознавства, у галузі хореографії, балету, танцювальних форм є досить розрізнені, несистематизовані, але вони є досить цікавим матеріалом наукового аналізу із соціокультурного й історичного процесу, виражальних і експериментальних форм. Для створення методу і системи в хореографічній науці і культурі бракує узагальненої ідеї та системи. Тим більше, що при вивченні та дослідженні хореографічна культура перебуває на стику і під впливом таких наук, як математика, філософія, культурологія, історія, педагогіка, психологія, мистецтвознавство.

У галузі математики - раціонально побудована система аналізу класичного танцю, з розкладом на складові частини принципів уроку та окремих вправ і рухів; математичний принцип «опис і розв'язання рівняння, символу», у хореографії - визначення послідовності та правил виконання руху для репрезентації його тілом, руками і ногами; геометричний принцип «використання площин і фігури та їх побудова» у хореографії вживається для визначення площини тіла у просторі (рівні - горизонталі, вертикалі, перпендикуляр), для побудови фігур танцю і балету з кола, овалу, трикутників, квадратів, прямокутників, п'ятикутників, ромбів, трапецій, еліпса. Важливість математичної системи в хореографії, як і в будь-яких видах художньої культури, так і в інших видах суспільної практично-аналітичної діяльності для навчання системи, є поведінкова модель, яка записується математичною мовою - обчислення часу, градуса, положення, риски, точки, об'єкта, виконання процесу в цілому та окремо взятих частин.

У галузі філософії і культурології - філософські ідеї та течії в теорії танцю, напрямів і стилів балету і хореографії (Піфагор, Сократ, Платон, Аристотель; гуманізм, просвітництво, психоаналіз, інтуїтивізм, екзистенціалізм, космізм, постмодерн). Індійська і китайська філософія - індійський класичний танець та китайські театрально-танцювальні традиції:

? онтології (теорія, походження, сутність і буття танцю);

? антропософії (асоціювання теорії руху і танцю з релігійно-містичним світобаченням - гностицизм, теорія Рудольфа Штайнера, езотеріка, теософія);

? етики (моральні норми і критерії різних прошарків суспільства: для елітарного кінця XIX - першої половини ХХ століття - академічні балетні канони й естетика, суворий етикет бальних придворних танців; до 60-х рр. ХХ століття - емоційно-розважальна джазова музика елітарно-молодіжної аудиторії - блюз, фокстрот, чарльстон, твіст, рок-н-рол; пристрасна поведінка в латиноамериканських танцях - танго, румба, самба); рок і популярна молодіжна музика кінця ХХ - початку XXI cтоліття в афро-американських і європейських клубних і вуличних різновидах танцю - соул, реггі, фанк, диско, техно, хаус, саунд, чорний поп;

? естетики (категорії краси і відмінності в балетному мистецтві ? академічний, неокласичний, модерний, джазовий, соцреалістичний, постмодерний балет); характеристика виражальних засобів - «краси заради краси» чи «краси у потворності» в танцювальних і балетних формах;

? культурології - теорія та історія хореографічної культури у контексті світової художньої культури; прикладної культурології - художні практики інтеграційних і соціальних форм танцю.

У галузі історії, як і в всіх науках, ? історичне формування, хронологія - історія хореографічного мистецтва та історія балету:

? археологія в хореографії - що вивчає побут, танцювальну і балетну матеріальну культуру людей минулих епох за артефактами (скельні малюнки, вазопис, фрески, мозаїки, костюм і взуття);

? архівознавство в хореографії - вивчає історичні документи «трактатів чи книг про танець» античності, середньовіччя, ренесансу, XVI?XX століття.

У галузі педагогіки і психології ? педагогічне формування людини, у даному випадку хореографа, про зміст, форми і методи виховання, освіту і навчання: виконавця (артиста), викладача (репетитора, вчителя, викладача), постановника (балетмейстера), науковця (хореолога, балетознавця), менеджера (арт-директора, художнього керівника, імпресаріо);

? у вихованні ? формування гармонійно-цілісної, освіченої, художньо-творчої особистості в галузі хореографічного мистецтва;

? в освіті, створення процесу і результату засвоєння системи знань, вироблення вмінь і навичок у галузі хореографії (дошкільна, середня, вища);

? у навчанні ? організації форм - групова (академічний хореографічний клас - дошколята, школярі, студенти), індивідуальна (навчання з репетитором школяра, студента, слухача), колективна (навчання у структурі хореографічного колективу - театр, студія, ансамбль, гурток);

? психологічна форма ? вивчення і репрезентація психічних явищ (мислення, почуття, волі) та поведінки людини, пояснення якій знаходимо в цих явищах: в академічному балеті (сентименталізм, романтизм, реалізм) - опис і репрезентація характеру героїв; у сучасному балеті (імпресіонізм, модерн, соцреалізм, джаз, неокласика, постмодерн) ? дослідження і репрезентація психологічних стосунків і людської психіки героїв.

Проаналізуємо зарубіжні культурологічно- мистецтвознавчі, педагогічно-психологічні наукові дослідження з танцю і балету, монографії з історії мистецтва танцю і балету та етнохореології, науково-популярні видання з бальної хореографії, навчально-методичні праці з академічних дисциплін - класичного, характерного, історико-побутового, дуетного танцю для розуміння й осягнення напрямів і стилістики, експериментів, виражальних форм, технологічних та інноваційних засобів.

Наукові дослідження з хореографії в галузі культурології та мистецтвознавства

Абдоков Ю.Б. у праці «Музична поетика хореографії, пластична інтерпретація музики у хореографії» дослідив унікальність танцсимфонічного явища у балетному мистецтві та візуалізацію художньо-образної форми музики виражальними засобами хореографічного тексту (Абдоков Ю.Б. Музыкальная поэтика хореографии: пластическая интерпретация музыки в хореографическом искусстве : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. искусствоведения: спец. 17.00.01 / Абдоков Ю.Б. - М. : Рос. акад. театр. искусства, 2009. - 26 с.) [1].

Абизова Л.І. у праці «Творчість І.Д. Бєльського в контексті розвитку вітчизняного балетного театру у 1950-1960-х» дослідила видатну постать у російській хореографії другої половини ХХ століття - Ігоря Бєльського, визначила особливості його балетмейстерських постановок, стилістики, виражальних і художньо-образних форм, проаналізувала його балети. (Абызова Л.И. Творчество балетмейстера И.Д. Бельского в контексте развития отечественного балетного театра 1950-х-1960-х годов : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. искусствоведения: спец. 17.00.09 / Абызова Л.И. - СПб. : С.-Петерб. гуманитар. ун-т профсоюзов. Акад. рус. балета им. А.Я. Вагановой, 2006. - 26 с.) [2].

Браїловська М.А. у праці «Російський балет в контексті традиції синтезу мистецтв» проаналізувала російський балетний театр у 20-30-ті роки ХХ століття, визначила шляхи розвитку балетного мистецтва в контексті синтезу мистецтв - акробатики, музики, модерної архітектури і живопису, театру, конструктивістського танцю, танцювальних форм Айседори Дункан (Брайловская М.А. Русский балет в контексте традиции синтеза искусств (на примере первой послеоктябрьской эмиграционной волны) : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. искусствоведения: спец. 24.00.01 / Брайловская М.А. - Ярославль. : Яросл. гос. пед. ун-т им. К.Д. Ушинского, 2006. - 22 с.) [35].

Буксикова О.Б. у праці «Танець в історії танцювальної культури народів Сибіру» проаналізувала хореографічну культуру сибірських народів, обряди, традиції, звичаї, танець під спів, виражальні форми танцю, його динаміку, характер, техніку та сюжетно-образний зміст (Буксикова О.Б. Танец в истории культуры народов Сибири : автореф. дис. на соиск. учен. д-ра искусствоведения : спец. 24.00.01 / Буксикова О.Б. - СПб. : Рос. гос. пед. ун-т им. А.И. Герцена, 2009. - 46 с.) [39].

Гальцина Н.В. у праці «Становлення і розвиток національного балетного театру Карелії в 1950-1970-х рр.» дослідила генезу карельського балету - витоки, розвиток, репертуар, хореографів і виконавців, художньо-образні виражальні і технічні форми в період другої половини ХХ століття (Гальцина Н.В. Становление и развитие национального балетного театра Карелии (Карельской АССР) в 1950-1970-х гг. : автореф. дис. на соиск. учен. канд. искусствоведения : спец. 17.00.02 / Гальцина Н.В. - Петрозаводск : С.-Петерб. гуманитар. ун-т профсоюзов, Акад. рус. балета им. А.Я. Вагановой, 2008. - 23 с.) [60].

Груцинова А.П. у праці «Західноєвропейський романтичний балет» дослідила становлення музичного театру в балетному мистецтві XIX століття. (Груцынова А.П. Западноевропейский романтический балет становления музыкально-театральной стилистики : автореф. дис. на соиск. учен. канд. искусствоведения : спец. 17.00.02 / Груцынова А.П. - М. : Моск. гос. консерватория им. П.И. Чайковского, 2005. - 24 с.) [71].

Голденберг Роз Лі у праці «Мистецтво перфомансу: від футуризму до сьогодення» проаналізував витоки формування теорії перфомансу, базуючись на авангардних новітніх течіях початку ХХ століття. Визначив характеристики, виражальні засоби, формально-технічні чинники, представників модернізму в живописі, музиці, театрі, балеті напрямів - футуризму, конструктивізму, дадаїзму, сюрреалізму, кубізму, абстракціонізму, баухаузу, експресіонізму. Проаналізував творчість представників та їх виражальні засоби перфомансу сьогодення в США, Німеччині, Франції, Італії, Бельгії, Великій Британії. (Goldenberg R.L. Perfomance Art: from Futurisme to the Present / Goldenberg R.L. - Singapure : Thames & Hudson world of art, 2000. - 232 р. : іll.) [271].

Дугаржанов Д.В. у праці «Танець у культурному просторі народів Байкальського регіону» дослідив танець як культурний елемент Читинської області та Бурятії, визначив складники танцю, його виражальні засоби, форми, жанри, динаміку, манеру й техніку. (Дугаржанов Д.В. Танец в культурном пространстве народов Байкальского региона : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. культурологии: спец. 24.00.01 / Дугаржанов Д.В. - Улан-Удэ : Вост.-Сиб. гос. акад. культуры и искусств, 2004. - 18 с.) [83].

Єрмакова О.О. в праці «Нові виражальні засоби в зарубіжній хореографії другої половини ХХ століття» дослідила стан і динаміку розвитку хореографії ХХ століття; схарактеризувала спрямування і стилістику творчості Моріса Бежара і Джона Нойєрмаєра; висвітлила тематику і сюжетну образну картину в їх балетах (Ермакова О.А. Новые выразительные средства в зарубежной хореографии второй половины XX века: творч. поиски М. Бежара и Д. Ноймайера : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. искусствоведения : спец. 17.00.09 / Ермакова О.А. - СПб. : С.-Петерб. гуманитар. ун-т профсоюзов, 2003. - 20 с.) [87].

Жиленко М.М. у праці «Танець як форма комунікації в соціокультурному процесі» висвітлив вплив соціокультурного процесу на танцювальне мистецтво, визначено форми комунікації танцю в суспільстві, культурі, побуті, дозвіллі (Жиленко М.Н. Танец как форма коммуникации в социокультурном пространстве: автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. культурологии : спец. 24.00.01 / Жиленко М.Н. - М. : Гос. акад. слав. культури, 2000. - 22 с.) [93].

Захаров В.М. у праці «Сучасна концепція народної хореографії в контексті усної народної творчості та художніх промислів» відзначив, що важливим чинником формування саме народної хореографії є оповідання і сказання усної творчості народу і його художніх промислів, обрядів, умінь тощо (Захаров В.М. Современная концепция развития русской народной хореографии: в контексте устного творчества и худож. промыслов : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. культурологии : спец. 24.00.01 / Захаров В.М. - М. : М-во образования РФ, Гос. акад. славян. культуры, 2003. - 43 с.) [100].

Іларіонов Б.О. у праці «Творчість мексиканського хореографа Глорії Контрерас» дослідив творчість видатного хореографа Мексики - Глорії Контрерас, її життєвий шлях, роботу в балеті, унікальність мексиканської хореографії в національному та загальнокультурному аспекті (Илларионов Б.А. Творчество мексиканского хореографа Глории Контрерас: национальное и общекультурное : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. искусствоведения : спец. 17.00.09 / Илларионов Б.А. - СПб. : С.-Петерб. гуманитар. ун-т профсоюзов, 2003. - 26 с.) [104].

Колпецька О.Ю у праці «Бурятський балет 1950-х - перша половина 1970-х років» дослідила головні тенденції розвитку балету Бурятії, його специфічні риси, виражальні засоби, особливості побудови та сюжетно-образну виразність (Колпецкая О.Ю. Бурятский балет 1950-х - первой половины 1970-х годов (к проблеме становления жанра) : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. искусствоведения : спец. 17.00.02 / Колпецкая О.Ю. - Новосиб. : Новосиб. гос. консерватория (акад.) им. М.И. Глинки, 2002. - 26 с.) [115].

Ле Моль Філіп у праці «Словник танцю» надав величезний перелік хореографічної термінології у галузі теорії класичного, бального, історичного, модерного, джазового, сучасного популярного танцю; в галузі танцю Давнього Єгипту, Давньої Еллади, Давнього Риму, Середньовіччя; у галузі балетної стилістики ренесансу, бароко, модерну, неокласики; у галузі естетики термінології і виражальних засобів академічного і сучасного балету; у галузі напрямів у хореографії - класицизму, сентименталізму, романтизму, імпресіонізму, експресіонізму, конструктивізму, постмодернізму; у галузі хореографічної школи - методики викладання, хореографічні позиції, пози, рухи, стрибки, оберти, вправи в оберті Огюста Вестріса, Карла Блазіса, Леопольда Адіса, Енеріка Чекетті, Ольги Преображенської, Миколи Легата, Агрипіни Ваганової, Миколи Тарасова, Марти Грем, Мерса Каннінгема, Метта Меттокса, Стіва Пекстона; у галузі балетної драматургії та композиції і характеристики балетів Бошана, Уївера, Новерра, Анджоліні, Доберваля, Вігано, Бурнонвіля, Перро, Петіпа, Михайла Фокіна, Джорджа Баланчіна, Юрія Григоровича (Le Moal Philippe. Dictionnaire de la dance / Le Moal Philippe. - Paris : Larousse, 1999. - 864 р. : іll.) [280].

Марсель Мішель та Ізабель Жіно в праці «Балет ХХ століття» проаналізували теорію і філософію сучасного балету. Визначили напрями і стилі в хореографії і балеті - імпресіонізм, дунканізм, фулеризм, фокінізм; неокласицизм і постмодернізм сюжетний і безсюжетний; джаз-танець, модерн-танець, теп-танець, контемпорарі данс, контактну імпровізацію. Проаналізували сучасну хореографічну термінологію модерн джаз танцю, хіп-хопу, контемпорарі, теп дансу. Схарактеризували творчість, видатні балети і хореографічні постановки Айседори Дункан, Лої Фулер, Михайла Фокіна, Федора Лопухова, Рудольфа фон Лабана, Марі Вігман, Курта Йосса, Рут Сен-Дені та Теда Шоуна, Леоніда Мясіна, Вацлава та Броніслави Нежинських, Елвіна Ейлі, Марти Грем, Доріс Гемфрі, Мерса Каннінгема, Ролана Петі, Моріса Бежара, П'єра Лакотта, Ростислава Захарова, Леоніда Лавровського, Хосе Лімона, Фредеріка Аштона, Кенета Макмілана, Джона Кранка, Джорджа Баланчіна, Уїльяма Форсайта, Піни Бауш, Тріши Браун, Фреда Астера, Джима Келлі, Майкла Джексона, Доменіка Богуе, Іржи Кіліана, Бориса Ейфмана (Marsеlle Mitchеl, Ginоt Isabеlle. La Dance au ХХe siecle / Marsеlle Mitchеl, Ginоt Isabеlle. - Paris : Bordas, 1995. - 264 р. : іll.) [286].

Преснякова О.О. у праці «Хореографія В.П. Бурмейстера» дослідила його балетмейстерську стилістику, виражальні засоби та художньо-образну систему на прикладі балетних постановок (Преснякова Е.О. Хореография В.П. Бурмейстера (особенности и метод) : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. искусствоведения : спец. 17.00.01 / Преснякова Е.О. - М. : Рос. акад. театр. искусства «ГИТИС», 2009. - 22 с.) [177].

Ромм В.В. у праці «Танець як чинник еволюції людської культури» схарактеризував танцювальне мистецтва в процесі еволюції суспільства, визначив динаміку розвитку, виражальні форми танцю (Ромм В.В. Танец как фактор эволюции человеческой культуры : автореф. дис. на соиск. учен. степ. д-ра культурологии : спец. 24.00.01 / Ромм В.В. - Барнаул. : Алт. гос. ун-т, 2006. - 48 с.) [186].

Устяхін С.В. у праці «Феномен фольк-модерн танцю в сучасній хореографії», визначив характерні особливості фолк-модерн танцю, проаналізував його естетичні характеристики, виражальні і технічні засоби та форми (Устяхин С.В. Феномен фольк-модерн танца в современной хореографии : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. культурологии : спец. 24.00.01 / Устяхин С.В. - Саранск. : Мордов. гос. ун-т им. Н.П. Огарева, 2006. - 16 с.) [212].

Чо Мі-сон у праці «Національна ідея в контексті світового балету», визначає тенденції розвитку балетного мистецтва сьогодення, на прикладі балету «Сім Чхон», характеризує його виразні засоби і принципи його побудови (Чо Ми-сон. Национальная идея в контексте мирового балета: (на примере балета «Сим Чхон») : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. искусствоведения : спец. 17.00.02 / Чо Ми-сон. - СПб. : С.-Петерб. гос. консерватория им. Н.А. Римского-Корсакова, 2007. - 21 с.) [233].

Яснець І.В. у праці «Танець та пластичне рішення спектаклю в драматичному театрі на межі XX-XXI століть» визначила передачу художнього образу у театральній драмі через використання сучасних виражальних можливостей хореографічної пластики й техніки, схарактеризувала роботу актора над собою через технологічні засоби виразності танцю (Яснец И.В. Танец и пластическое решение спектакля в драматическом театре на рубеже XX-XXI вв. : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. искусствоведения : спец. 17.00.09 / Яснец И.В. - СПб. : С.-Петерб. гуманитар. ун-т профсоюзов, 2004. - 31 c.) [260].

Монографії з історії мистецтва танцю і балету

Бахрушин Ю.А. у праці «Історія російського балету», проаналізував історичний шлях російського балетного мистецтва. Він визначив і схарактеризував зародження професійного танцю скоморохів, появи професійної освіти балету в Росії у XVIII столітті. Розвиток балетного театру XIX- початку ХХ століття. (Бахрушин Ю.А. История русского балета : учеб. пособие / Бахрушин Ю.А. - М. : Просвящене, 1977. - 287 с. : ил.) [18].

Блок Л.Д. у праці «Класичний танець: історія та сучасність» дослідила генезис класичного танцю від античності до першої половини ХХ століття. Схарактеризувала і визначила танці, техніку та професійних виконавців Давньої Еллади, Давнього Риму, Візантії, середньовічної Італії, Франції, Іспанії, Росії. Висвітлила і проаналізувала зародження балетного мистецтва в Італії та його подальший розвиток у Франції.

Приділена велика увага викладачам-теоретикам танцю - Помпео Діобоно, Фабріціо Каррозо, Чезаре Негрі, Туану Арбо, П'єру Бошану, Раулю Фельє, Луї Дюпре, Гаетано Вестрісу, Ринальдо Фузано, Францу Гілфердінгу, Гаспаро Анджоліні, Жан-Жоржу Новерру, Пьєру і Максиміліану Гарделям, Луї Дюпору, Шарлю Дідло, Огюсту Вестрісу, Карлу Блазісу, Філіппо Тальоні, Леопольду Адісу, Августу Бурнонвілю, Жюлю Перро, Маріусу Петіпа, Христиану Йогонсону, Енеріку Чеккетті, Ользі Преображенській, Михайлу Фокіну, Миколі Легату, Агрепіні Вагановій.

Проаналізоувала принципи й характеристику узагальнюючого методу навчання балетному мистецтву, виходячи зі староросійської школи класичного танцю, метод Миколи Легата англійської школи і радянської школи класичного танцю метод Агрипіни Ваганової.

Навела приклад і опис екзерсизу навчання англійської королівської балетної школи. Висвітлила послідовність вивчення рухів і вправ за різним типом складності як у класичному, так і в характерному танці. Змоделювала й описала генеалогію класичного танцю за школами-техніками - італійська, французька, російська (Блок Л.Д. Классический танец: история и современность / Блок Л. Д. - М.: Искусство, 1987. - 556 с. : ил.) [27].

Гваттеріні М. у праці «Азбука балета», проаналізовала витоки і розвиток балету. Його особливості, періодизацію, психологію, естетику. Висвітлила й описала появу перших танцювально-пластичних дійств в Італії, першого балету «Церцея», балет бароко, просвітництва, романтизму, принципи школи і запису танцю Карла Блазиса і Рудольфа фон Лабана.

Схарактеризувала й описала видатні академічні балети: «Сильфіда» (1832 р.) - музика Жана Шнейцхофера, хореографія Філіппо Тальоні; «Сильфіда» (1836 р.) - музика Германа Левенсхольда, хореографія Августа Бурнонвіля; «Жизель» (1841 р.) - музика Адольфа Адана, хореографія Жана Коралли-Жюля Перро; «Есмеральда» (1844 р.) - музика Цезаря Пуньї, хореографія Жюля Перро; «Дон Кіхот» (1869 р.) - музика Леона Мінкуса, хореографія Маріуса Петіпа. «Копелія» (1870 р.) - музика Лео Деліба, хореографія Артюра Сен-Леона; «Спляча красуня» (1890 р.) - музика Петра Чайковського, хореографія Маріуса Петіпа; «Лускунчик» (1892 р.) - музика Петра Чайковського, хореографія Льва Іванова; «Лебедине озеро» (1895 р.) - музика Петра Чайковського, хореографія Маріуса Петіпа і Льва Іванова.

Схарактеризувала й описала видатні сучасні балети: «Петрушка» (1911 р.) - музика Ігоря Стравінського, хореографія Михайла Фокіна; «Весна священна» (1913 р.) - музика Ігоря Стравінського, хореографія Вацлава Ніжинського; «Аполлон Мусагет» (1928 р.) - музика Ігоря Стравінського, хореографія Джорджа Баланчіна; «Ромео і Джульєтта» (1940 р.) - музика Сергія Прокоф'єва, хореографія Леоніда Лавровського, Джона Кранка (1958 р.), Кенета Макмілана, Юрія Григоровича (1965 р.); «Кармен» (1949 р.) - музика Жоржа Бізе, хореографія Ролана Пті; «Болеро» (1961 р.) - музика Моріса Равеля, хореографія Моріса Бежара; «Симфонія ре мажор» (1981 р.) - музика Йозефа Гайдена, хореографія Іржи Кіліана; «У середині щось підвішене» (1987 р.) - музика Тома Вілемса, хореографія Уїльяма Форсайта; «Океан» (1992 р.) - музика Джона Кейджа, хореографія Мерса Каннінгема (Гваттерини М. Азбука балета / Гваттерини М. - М. : БММ АО, 2001. - 240 с. : ил.) [61].

Корольова Е.А. у праці «Первісні форми танцю» дослідила витоки танцю в первісно-общиному суспільстві починаючи від доби мезоліту закінчуючи залізним віком. Створила диференціацію з видів і жанрів первісного танцю. Їх розподіл на тотемні, обрядові, військові, побутові, чоловічі й жіночі. Детально описала можливість репрезентації танцювальних обрядів і дійств. Висунула думку про зародження першої танцювальної освіти саме в первісному суспільстві. Визначила що первісний танець мав синкретичну структуру та був поєднаний у синтезі первісного мистецтва (Королева Э.А. Ранние формы танца / Королева Э.А. Кишинев : Штиинца, 1977. - 215 с.) [117].

Красовська В.М. у праці «Західноєвропейський балетний театр. Від витоків до середини XVIII століття» проаналізоувала витоки і розвиток балетного мистецтва в Західній Європі від другої половини XV - до середини XVIII століття.

Приділила велику увагу характерним особливостям театрів Франції, Італії, Австрії, Британі, Данії. Схарактеризувала творчу діяльність видатних балетмейстерів, викладачів-теоретиків, майстрів танцю. Проаналізоувала діяльність Доменіка да Пьяченца, Гульмео Ебрео, Карроза, Негрі, Помпео Діобоно, Тауна Арбо, а також внесок у зародження балету правительки Франції Катерини Медичі.

...