Еволюція парадигмальних основ культурології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Еволюція парадигмальних основ культурології

XX-XXI ст. ознаменовані зміною парадигм в системі вітчизняної та світової культури й формуванням сфери наукового знання - культурології, що було обумовлено складними соціо- культурними колізіями в сучасному світі. Нова наука ввібрала у себе історично сформовані концепти й методологічний інструментарій гуманітарних і соціальних наук про культуру, надавши їм змісту в контексті суспільного буття.

Одним із основних джерел культурології стала філософія культури, що орієнтована на осягнення культури як універсального й всеосяжного феномена та дослідження принципів і загальних закономірностей його розвитку. Культурологія складалася під час кризи філософії модерну, важливим симптомом якої стало усвідомлення неспроможності наукоцентристської парадигми, що відтіснила з авансцени системоутворююче культурне начало, залишивши за культурою лише соціально-прагматичну функцію підтримки рівня моралі у суспільстві. Кризова ситуація, котра виникла на початку XX ст., призвела до інверсії змістотворних універ- салій, ціннісних критеріїв: на зміну модерну приходить епоха пост- модерністського деконструктивізму. Щоправда, наука, як і раніше, вважається арбітром при осягненні істини, однак головним імперативом для подолання кризи епохи стає звернення до культури, котра окреслює область існування людини як суб'єкта.

Попри всю різноманітність і навіть протилежність поглядів учених на культуру, постмодерну властиве те загальне, що пронизує його змістову єдність. Реформістська позиція деконструкти- візму зводиться до переосмислення феномена причинності, відмовлення від презумпції побудови універсально-раціональної моделі світу та усвідомлення динамічних процесів як нелінійних. Постмодернізм змінив модерністську опозицію суб'єкт-об'єкт на бінарність суб'єкт-текст. Фундаментальною категорією культури постмодерну стає “хаос”, котрий інтерпретується в аспекті своєї креативності. Ідеал необхідності, домінуючий в організованому світі, змінюється абсолютом випадковості. Універсальним принципом організації культурного простору стає плюральність, колаж- ність. Розширюється і вдосконалюється теоретико-методологічний апарат культурології (структуралізм, екзистенціалізм, герменевтика, феноменологія тощо). Криза ідентифікації, що виникла на зламі XX-XXI ст., детермінувала пошук нових світоглядних орієнтацій. Сьогодні на зміну постмодерністському деконструктивізму приходить after-postmodernism, спрямований на “воскресіння суб'єкта”. After-postmodernism зміщує акцент з текстологічної реальності на комунікативну, центруючись навколо бінарності суб'єкт-суб'єкт.

Криза європоцентризму в XX в. призвела до трансформації уявлення про культуру. Модерністський підхід до розуміння культури як єдиної цілісності змінився усвідомленням її диференційованості: загальнолюдська культура постала як сукупність безлічі рівноправних, самобутніх культурних утворень. Новий підхід до розуміння культури верифікується на основі численного емпіричного матеріалу, зібраного в межах культурної й соціальної антропології, психології, історії, мистецтвознавства тощо. Ситуація культурного плюралізму стимулювала розвиток всього комплексу наук про культуру: вивчається проблема множинності культурних формоутворень, питання про кордони між окремими культурами; розроблюються форми й стратегії міжкультурної комунікації. Діалог культур стає основоположною парадигмою початку XXI ст. Діалогічній поворот у культурології був обумовлений всезрос- таючою потребою в радикальній зміні тієї соціокультурної ситуації, що склалась у сучасному світі: загострення протиріч глобального та локального в структурі світового співтовариства; конфлікти цивілізацій, міжетнічні та міжконфесійні конфлікти; проблема мультикультуралізму та політики інтеграції іммігрантів в соціокультурному просторі та ін.

У динаміці розвитку культурології можна простежити ще одну важливу тенденцію: наприкінці 60-х років XX ст. культурні феномени починають розглядатися крізь призму лінгвістики, з використанням її категоріальних і методологічних засобів. Це призвело до формування нової галузі дослідження - лінгвокуль- турології, що використовує лінгвістичні моделі при описі й аналізі культури. Рефлексія про культуру будується на базі лінгвістичної рефлексії за допомогою понять і методів лінгвістики. В лінгвокультурології текст тотожний буттю, граматика мови збігається з категоризацією буття культури, а структури змістоутво- рення мови подібні структурам формування змісту в культурі. Таким чином, в рамках культурології був створений науковий напрямок - лінгвокультурологія, завданням якого є осмислення своєрідності культури за допомогою теоретико-методологічного апарату лінгвістики.

Геополітична криза, що вибухнула після Першої світової війни в Європі, гостро поставила питання: в чому сенс людського життя? Ці роздуми знайшли відбиток в одному з базових концептів культурології - екзистенціалізмі - вченні про буття й людське існування в ньому. Екзистенціалізм актуалізував проблему вивчення внутрішнього світу людини, її переживання, а разом з цим оголив і визначив ті протиріччя, з якими зустрічається людина в сучасному світі. Ключовими питаннями культурології стають: соціалізація й соціальна ідентифікація людини; оптимізація процесу координації особистості у соціумі; самосвідомість індивіда як механізм відтворення стабільної структури соціуму тощо. Зростаюча конфліктогенність у світі, поширення ентропійних процесів у соціумі, призвели до втрати людиною ціннісної системи координат і як наслідок - до кризи ідентичності, що характеризується розмиванням (або втратою) людиною власної ідентичності. Сьогодні її метастазами пронизані як окремі особистості, так і суспільство у цілому, тому в сучасній культурології акцентується увага на вивченні проблеми ідентичності й пошук резистентного потенціалу людини.

Паралельно з розробкою наукових теорій і гіпотез, що внесли важливі зміни в концептуальну схему культурології, вирішується проблема формування її методологічного апарату. Окреслене коло проблем становить основу сучасної теоретичної культурології, в тісному зв'язку з якою розвивається історична та прикладна культурологія.

Сучасні культурологічні концепти

Криза модерну на початку XX ст., що була сприйнята багатьма вченими як занепад європейської культури Нового часу, призвела до біфуркаційного сплеску інноваційних ідей. Науку захлеснула незвичайна хвиля нових концептів в соцогуманітарній сфері. Вчені намагаються осмислити причини кризи культури й дати своє бачення шляхів виходу з неї. Наведені в розділі концепти відображають культурний ландшафт, що відповідає імперативам епохи. Звернення до творчості ключових фігур у галузі теорії культури дозволяє розкрити важливі вехи розвитку культурологічної думки XX-XXI ст. Адорно, Теодор Людвіг Візенґрунд [нім. Adorno, Theodor Ludwig Wiesengrund] (1903-1969) - німецький філософ, соціолог, композитор, теоретик культури

Один із засновників Франкфуртської критичної школи, основоположник наукового напрямку - соціології музики, музичний критик, Т. Адорно розробив основні принципи музично-соціологічного дослідження, що були викладені в “Дванадцяти теоретичних лекціях”, прочитаних у Франкфуртському університеті в зимовий семестр 1961-1962 рр. Його остання робота “Естетична теорія” є однією з найбільш значних праць в сучасній західній філософії мистецтва.

Основні праці:

Адорно Т.Л.В. Избранное: Социология музики / Теодор Людвиг

Визенгрунд Адорно; пер. с нем. М.И. Левина, А.В. Михайлова. - Москва; Санкт-Петербург: Университетская книга, 1999. - 445 с.;

Адорно Т.В.Л. Проблема философии морали: лекции / Теодор Людвиг Визенгрунд Адорно; пер. с нем. М.Л. Хорьков. - Москва: Республика,

- 239 с.; Адорно Т.Л.В. Эстетическая теория=Asthetische Theorie / Теодор Людвиг Визенгрунд Адорно; пер. с нем. А.В. Дранов. - Москва: Республика, 2001. - 527 с.; Адорно Т.Л.В. Философия новой музыки / Теодор Людвиг Визенгрунд Адорно; пер. с нем. Б. Скуратова; вступ. ст. К. Чухрукидзе. - Москва: Логос, 2001. - 352 с.; Адорно Т.Л.В. Исследования авторитарной личности / Теодор Людвиг Визенгрунд Адорно; Под общей ред. В.П. Культыгина. - Москва: Серебрянные нити,

- 416 с.; Адорно Т.Л.В. Теорія естетики / Теодор Людвиг Визенгрунд Адорно; пер. з нім. П. Таращук. - Київ: Основи, 2002. - 518 с.; Адорно Т.Л.В. Негативная диалектика / Теодор Людвиг Визенгрунд Адорно; пер. с нем. Е.Л. Петренко. - Москва: АСТ, 2014. - 511 с.; Адорно Т.Л.В. Исследование авторитарного характера / Теодор Людвиг Визенгрунд Адорно; пер. с нем. М. Попова. - Москва: АСТ, 2016. - 416 с.; Adorno T.L.W. Minima Moralia - Reflexionen aus dem beschadigten Leben / Theodor Ludwig Wiesengrund Adorno. - Frankfurt-am-Main: Suhrkamp Verlag, 2012. - 300 s.; Adorno T.L.W. Dissonanzen; Musik in der verwalteten Welt / Theodor Ludwig Wiesengrund Adomo. - 2. erweiterte Ausg. - Gottingen: Vandenhoeok & Ruprecht, 1958. - 143 s.; Adorno T.L.W. Dialektik der Aufklarung. Philosophische Fragmente / Theodor Ludwig Wiesengrund Adorno, Max Horkheimer. - Frankfurt-am-Main: Fischer, 1988. - 288 s.; Adorno T.L.W. Prismen - Kulturkritik und Gesellschaft / Theodor Ludwig Wiesengrund Adorno. - Vierte Auflage. - Frankfurt-am-Main: Suhrkamp Verlag, 1992. - 300 s.;Adorno T.L.W. Negative Dialektik / Theodor Ludwig Wiesengrund Adorno. - Auflage: 10. - Frankfurt-am-Main: Suhrkamp Verlag, 2000. - 409 s.; Adorno T.L.W. Ontologie und Dialectic / Theodor Ludwig Wiesengrund Adorno; Hrsg. von Rolf Tiedemann. - Frankfurt-am-Main: Suhrkamp Verlag, 2002. - 440 s.; Adorno T.L.W. Aesthetic Theory / Theodor Ludwig Wiesengrund Adorno. - London: Bloomsbury Publishing PLC, 2013. - 512 p.;Adorno T.L.W. Einftihrung in die Dialektik / Theodor Ludwig Wiesengrund Adorno. - Frankfurt-am-Main: Suhrkamp Verlag, 2015.- 439 s.

Апель, Карл-Отто [нім. Apel, Karl-Otto] (1922 -2017) - німецький філософ, один із засновників філософії постмодерну

К. Апель є предтечею філософії постмодерну. Фундаментальною основою його вчення став метод герменевтичної реконструкції, що містить у собі інтерпретацію й критику різних філософських теорій. На противагу класичній філософії, котра абстрагується від проблематики мови, Апель спрямував філософське дослідження на аналіз мови як вихідної реальності людського буття. Мова виступає в цьому контексті не тільки в якості механізму об'єктивації інформації та експресивного засобу, але й медіатора розуміння. Апелем була розроблена концепція мовної комунікації як розмовної гри, сформульовані основні принципи дискурсивної етики, що орієнтовані на взаєморозуміння суб'єктів комунікації.

Основні праці:

Апель К.-О. Трансформация философии / Карл-Отто Апель; пер. с нем.

Куренной, Б. Скуратов. - Москва: Логос, 2001. - 344 с.; Апель К.-О. Понятие первичной взаимоответственности как предпосылка планетарной микроэтики / Карл-Отто Апель // Философия без границ; Сб. статей: В 2 ч.- Ч. 1. - Москва: Издатель А.В. Воробьев, 2001. - С. 47-67; Апель К.-О. Дискурс і відповідальність: проблема переходу до постконвенціо- нальної моралі / Карл-Отто Апель; пер. з нім. В.М. Кулліна. - Київ: Дух і літера, 2009. - 430 с.; Apel K.-O. Transcendental Semiotics and the Paradigms of first Philosophy / Karl-Otto Apel // Silentium. Философско- художественный альманах. Вып. 3. - Санкт-Петербург: Эйдос, 1996. - 345-376; Apel K.-O. Towards a transcendental Semiotics: Selected Essaus

/ Karl-Otto Apel; Editor Eduardo Mendeta. - New Jersey: Humanities Press, 1994. - 259 p.; Apel K.-O. Die Idee der Sprache in der Tradition des Humanismus von Dante bis Vico / Karl-Otto Apel. - 3. Aufl. - Bonn: Bouvier, 1980. - 401 s.; Apel K.-O., Marcel N. Diskursethik und Discursanthropologie. Aachener Vorlesungen / Karl-Otto Apel, Marcel Niquet.- Freiburg-Mtinchen: Verlag Karl Alber, 2002. - 286 s.; Apel K.-O. Diskurs und Verantwortung: Das Problem des Ubergangs zurpostkonventionellen Moral / Karl-Otto Apel. - Auflage: 5. - Frankfurt-am- Main: Suhrkamp Verlag, 1990. - 488 s.; Apel K.-O. Selected Essays: Ethics and the Theory of Rationality / Karl-Otto Apel. - New York: Prometheus Books, 1996. - 356 p.

Арендт, Ганна [нім. Arendt Hannah] (1906-1975) - німецько-американська філософ, політолог

Автор теорії тоталітаризму, Х. Арендт досліджувала антропологічні основи цього феномена як системи масового терору; вивчала умови формування й принципи функціонування тоталітарного суспільства та роль ідеології в цій системі; через призму тоталітаризму розглядала проблему прав людини, взаємини волі й мислення, свободи й відповідальності. В межах концепції “радикального зла” Арендт вивчала єврейське питання під час го- локосту в різних країнах Європи, намагаючись осягнути чинники виникнення та розвитку цього явища. науковий знання культурологія лінгвістика

Основні праці:

Арендт Х. Ответственность и суждение / Ханна Арендт; пер. с англ. -- Москва: Изд-во ин-та Гайдара, 2013. - 355 с.; Арендт Х. Лекции по политической философии Канта / Ханна Арендт; пер. с англ. - Санкт- Петербург: Наука, 2011. - 303 с.; Арендт Х. Джерела тоталиталітаризму / Ханна Арендт; пер. с англ. В. Верлока, Д. Горчаков. - 2-е вид. - Київ: Дух і Літера, 2005. - 584 с.; Арендт Х. Банальність зла. Суд над Айхманом в Єрусалімі / Ханна Арендт; пер. с англ. А. Котенко. - Київ: Дух і Літера, 2013. - 367 с.; Arendt H. Die Krise in der Erziechung / Hannach Arendt. - Bremen: Angelsachen Verlag, 1958. - 23 p.;ArendtH. The human condition / Hannach Arendt. - Garden City, New York: Doubleday, 1959. - IX, 385 p.; Arendt H. Between past and future, six in political thought / Hannach Arendt. - New York: Viking Press, 1961. - 246 p.; Arendt H. Elemente und UrsprUnge total Herrschaft. (Non der Verfasserin Ubertragene und neubearbeitete Ausg.) / Hannach Arendt. - Frankfurt-am- Main: Europaische Verlagsanstalt, 1958. - 791 s.; Arendt H. Elemente und Ursprunge total Herrschaft / Hannach Arendt. - Frankfurt-am-Main: Europaische Verlagsanstalt, 1958. - 791 s.; Arendt H. The Promise of Politics /Hannach Arendt. - New York: Knopf Doubleday Publishing Group, 2009. - 256 p.

Ассман, Ян [нім. Assmann Jan] (1938 р.н.) -

німецький єгиптолог, історик релігії та культури, культуролог

Ян Ассман на основі матеріалів дослідження трьох високих культур стародавнього Середземномор'я - Єгипту, Ізраїлю та Греції вивчав проблематику культурної історичної пам'яті, котру розглядав як синтез трьох феноменів: культурної практики звернення до минулого; політичної уяви, що створює політичні ідентичності; культурної спадковості у вигляді культурних традицій. Ассман обґрунтував необхідність виокремлення напрямку прикладної культурології - меморіалізації; розробив теорію форм історичної пам'яті; вивчав процес її формування та функціонування, способи збереження та ретрансляції; розкрив роль пам'яті у побудові культурних ідентичностей.

Основні праці:

Ассман Я. Канон и цензура / Ян Ассман // Немецкое философское литературоведение наших дней. - Санкт-Петербург: Изд-во Санкт- Петербургского университета, 2001. - С. 125-155; Ассман Я. Египет: теология и благочестие ранней цивилизации. - Москва: Присцельс, 1999.

365 с.; Ассман Я. Культурная память: Письмо, память о прошлом и политическая идентичность в высоких культурах древности / Ян Ассман; пер. с нем. М.М. Сокольской. -- Москва: Языки славянской культуры, 2004. -- 368 с.; Ассман Я. Египет: теология и благочестие ранней цивилизации / Ян Ассман; пер. с нем. Т. Баскакова. -- Москва: Прицельс, 1999. -- 368 с.; Assmann J. Agypten. Theologie und Frommigkeit einer frUhen Hochkultur / Jan Assmann. - 2. Auflage. - Stuttgart u. a.: Kohlhammer, 1991.

287 s. Assmann J. Stein und Zeit: Mensch und Gesellschaft im alten Agypten / Jan Assmann. -- MUnchen: Wilhelm Fink Verlag, 2003. -- 334 s.; Assmann J. Religion and Cultural Memory: Ten Studies (Cultural Memory in the Present) / Jan Assmann; Translated by R. Livinstone. - Standford, CA: Standford University Press, 2006. - 240 p.; Assmann J. Das kulturelle Gedachtnis: Schrift, Ernuerung und Politische Identitat in frUhen Hochkulturen / Jan Assmann. -- 7. Auflage. -- MUnchen: Verlag C.H. Beck, 2013. -- 344 s.; Assmann J.Religion und kulturellts Gedachtnis: Zehn Studien / Jan Assmann. -- 3. Auflage. -- MUnchen: Verlag

C.H. Beck, 2008. -- 256 s.; Assmann J. EXODUS: Die Revolution der Alten Welt / Jan Assmann.-- MUnchen: Verlag C.H. Beck, 2015.-- 493 s.; Assmann J. Cultural Memory and Early Civilization: Writing, Remembrance and Political Imagination / Jan Assmann. - Cambridge: Cambridge University Press, 2012. 332 p.

Барт, Ролан [фр. Barthes, Roland] (1915-1980) - французький філософ-постструктураліст і семіотик Р. Барт є представником французького структуралізму й постструктуралізму. Структуралістський період творчості Барта пов'язаний з появою робіт “Система моди”, “Основи семіології”, “Структуралізм як діяльність”, в яких він надав нового статусу семіотиці. Барт переніс структуралістську методологію в поле гуманітарних наук, аналізуючи сучасну масову культуру й моду як знакові системи; визначив алгоритм процесу структурного аналізу культурних феноменів; замінив класичну бінарність аналіз-синтез термінами членування-монтаж, що найбільш точно відбивають світогляд та процеси, котрі виникли в мистецтві XX-XXI ст.

У 1970-1980-х рр., структуралістські погляди Барта поступово трансформуються в постструктуралістські. “Смерть автора” стала фундаментальною метафорою його постмодерністської філософії. Барт активно виступав проти практики традиційної літературної критики, в якій біографія автора (його політичні погляди, віросповідання, етнічна належність, психологія та інші біографічні та особистісні якості, історичний контекст) включаються в інтерпретацію тексту. Він вважав, що літературний твір слід розглядати окремо від його творця.

Принципу однозначного пояснення об'єкта (тексту) Барт протиставив багатозначність його тлумачення. Він підкреслював, що сприйняття тексту визначається підготовленістю читача до прочитання його основних кодів, що вплетені у тканину тексту. Барт обґрунтував ключове для постструктуралізму поняття “інтер- текст”, трактуючи його як результат суміщення авторського тексту з матрицею культурних текстів (цитат), котрі належать до різних ціннісних шкал та хронотопів. Він писав, що будь-який текст суцільно зітканий із цитат, котрі відсилають до тисяч культурних джерел, які проходять крізь текст і створюють потужну стереофонію.

Основні праці:

Барт Р. Мифологии / Ролан Барт; пер. с фр. С. Зенкин. - Москва: Академический проект, 2014. - 352 с.; Барт Р. S/Z / Ролан Барт; пер. с фр. В. Мурат. - Москва: Академический проект, 2009. - 384 с.; Барт Р. Система моды. Статьи по семиотике культуры / Ролан Барт; пер. с фр. С.Н. Зенкин. - Москва: Изд-во Сабашниковых, 2003. - 512 с.; Барт Р. Нулевая степень письма / Ролан Барт; пер. с фр. Г.К. Косиков. - Москва: Академический проект, 2008. - 431 с.; Барт Р. От произведения к тексту / Ролан Барт // Эстетика и теория искусства ХХ века: Хрестоматия / Сост. Н.А. Хренов, А.С. Мигунов. - Москва: Прогресс- Традиция, 2008. - С. 450-458; Барт Р. Смерть автора / Ролан Барт // Эстетика и теория искусства ХХ века: Хрестоматия / Сост. Н.А. Хренов, А.С. Мигунов. - Москва: Прогресс-Традиция, 2008. - С. 459-465; Барт Р. Империя знаков / Ролан Барт; пер. с фр. Я. Бражникова. - Москва: Праксис, 2004. - 144 с.; Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика / Ролан Барт; пер. с фр. Г.К. Косиков. - Москва: Прогресс, 1989. - 616 с.; Барт Р. Третий смысл / Ролан Барт; пер. с фр. С. Зенкин, Г. Косиков, М. Ямпольский. - Москва: Ad Маї^іпет, 2015. - 104 c.; Барт Р. Сад, Фурье, Лойола / Ролан Барт; пер. с фр. Б.М. Скуратов. - Москва: Праксис, 2007. - 256 с.; Барт Р. Фрагменты любовной речи / Ролан Барт; пер. с фр.В. Лапицкий. - Москва: Ad Маї^іпет, 2015. - 320 c.; Barthes R. Le degre zero de Tectum: Suivi de Nouveaux essais critiques / Roland Barhes.- Paris: Edite par Points, 2014. - 179 p.; Barthes R. Mythologies: The Complete Edition, in a New Translation / Roland Barhes: Translator Richard Howard, Annette Lavers. - New York: Hill and Wang, 2013. - 288 p.; Barthes R. L'empire des signes / Roland Barhes. - Paris: Edite par Points, 2014. - 157 p.; Barthes R. SZ : An Essay / Roland Barhes; Translated by Richard Miller. - New York: Blackwelt Publishing Ltd, 2002. - 271 p.; Barthes R. Elements of Semiology / Roland Barhes: Translated from the French by Annette Lavers and Colin Smith.- New York: Hill and Wang, 1977. - 111 p.

Барт, Фредрік [Barth, Fredrik] (1928-2016) - норвезький культуролог, соціоантрополог

Засновник сучасної культурологічної школи в Норвегії, Фредрік Барт відомий своїми роботами з соціальної антропології. Теоретичні праці Барта, що ґрунтуються на польових дослідженнях (у Балі, Белуджистані, Бутані, Іраку, Ірані, Новій Гвінеї, Норвегії, Омані, Пакистані, Судані тощо), заклали основу вивчення феномена етнічності й змістили фокус антропологічного аналізу з внутрішнього устрою та історії окремих етнічних груп на проблему формування етнічної ідентичності та міжетнічних зв'язків. Дослідження Ф. Барта спрямовані на розробку стратегії подолання бінарної опозиції Свій-Чужий у взаєминах між етносами.

Основні праці:

Этнические группы и социальные границы: Социальная организация культурных различий / под ред. Фредерика Барта; пер. с англ. И. Пильщикова. - Москва: Новое изд-во, 2006. - 198 с.; Barth F. Ethnic Groups and Boundaries: The Social Organization of Culture Difference / Ed. by Fredrik Barth. - Long Grove, IL: Waveland Press, 1998. - 153 p.; Barth F. Models of Social Organization / Fredrik Barth. - London: Royal Anthropological Institute, 1966. - VI, 32 p.; Barth F. Nomads of South Persia; The Basseri tribe of the Khamseh Confederacy / Fredrik Barth. - Oslo: University Press; London: G. Allen & Unwin, 1961. - 159 p.; Barth F. Political leadership among Swat Pathans / Fredrik Barth. - Oxford: Berg Publishers, 1965. - 220 p.; Barth F. Balinese Worlds / Fredrik Barth. - Chicago: The University of Chicago Press, 1993. - 380 p.; Barth F. Process and Form in Social Life: Selected Essays of Fredrik Barth. Vol.1. - London: Routledge & Kegan Paul, 1981. - 254 p.; Barth F. Cosmologies in the Making: A Generative- Approach to Cultural Variation in Inner New Guinea / Fredrik Barth. - Cambridge: Cambridge University Press, 1990. - 112 p.; One Discipline, Four Ways: British, German, French, and American Anthropology / by Fredrik Barth, Andre Gingrich, Robert Parkin, and Sydel Silverman; With a Foreword by Chris Hann.- Chicago and London: University of Chicago Press, 2005. - 408 p.

Бауман, Зигмунт [англ. Bauman, Zygmunt] (1925-2017) - англійський філософ, соціолог

Основні теми досліджень Зигмунта Баумана: глобалізація, антиглобалізм й альтерглобалізм; модернізація й регулювання соціально-економічних та політичних відношень в сучасному суспільстві; аналіз негативних аспектів суспільства споживання; питання мінливого соціального статусу представників інтелектуальних професій у ракурсі їх взаємовідносин з владними структурами та ін. Аналізуючи сучасні реалії, Бауман звернув увагу на зміни, котрі відбуваються в усіх сферах людського життя (соціальній, політичній, культурній тощо), що потребує кардинального переосмислення принципів взаємодії між народами, переходу до світу, вільного від бар'єрів та кордонів. Бауман ввів у науковий обіг метафору “текуча сучасність”, яка, на його думку, точно відбиває відкритість, проникність і мобільність глобалізованого світу й втілює у собі головну цінність людства - свободу.

Бауман розглядав глобалізацію з точки зору соціальної та моральної відповідальності як людини, так і суспільства. На його думку, наслідки цього процесу далеко неоднозначні: глобалізація роз'єднує народи не менш, ніж об'єднує, загострюючи суперечності глобального та локального в структурі світового співтовариства. Зворотним боком цього процесу, на думку Баумана, стає ослаблення зв'язків між людьми, пріоритет індивідуальності над громадськими інтересами та національними завданнями, що призводить до корозії й розпаду інституту громадянства. “Індивідуалізоване суспільство” - так визначив Бауман сучасний стан суспільного життя, що характеризується зростанням невпевненості й невизначеності особистості, придушенням проявів людського духу.

Особливе місце в творчості З. Баумана займає тема голо- косту. Концепція Баумана розкриває зміст голокосту в умовах технократичного суспільства, в якому засоби життя підмінюють його цінності та цілі, обґрунтовує зв'язок між політичною теорією та політичною етикою.

Основні праці:

Бауман З. Глобализация. Последствия для человека и общества / Зигмунд Бауман; пер. с англ. М.Л. Коробочкина. - Москва: Весь мир, 2004. - 188 с.; Бауман З. Индивидуализированное общество / Зигмунд Бауман; пер. с англ. под ред. В.Л. Иноземцева. - Москва: Логос, 2005. - 390 с.; Бауман З. Свобода / Зигмунд Бауман; пер. с англ. Г. Дашевского, предисл. Ю. Левады. - Москва: Новое издательство, 2006. - 132 с.; Бауман З. Текучая современность / Зигмунд Бауман; пер. с англ. - Санкт-Петербург: Питер, 2008. - 240 с.; Bauman Z. Culture as Praxis / Zygmunt Bauman. - Boston & London: Routledge & Kenan Paul, 1973. - 198 p.; Bauman Z. Imitations of Postmodernity / Zygmunt Bauman. - London: Routledge, 1992. - 264 p.; Bauman Z. Life in Fragments: Essays on Postmodern Morality/ Zygmunt Bauman. - London: Blackwell, 1995. - 293 p.;

Bauman Z. Postmodern Ethics / Zygmunt Bauman. - London: Blackwell, 1994. - 264 p.; Bauman Z. Culture in a Liquid Modern World / Zygmunt Bauman; Translated by Lydia Bauman. - Cambridge: Polity, 2013. - 144 p.; Bauman Z. Globalization. The Human Consequences/ Zygmunt Bauman. - Cambridge: Polity, 2013. - 136 p.; Bauman Z. Strangers at Our Door / Zygmunt Bauman. - Cambridge: Polity, 2016. - 120 p.

Бахтін, Михайло Михайлович [рос. Бахтин, Михаил Михайлович] (1895-1975) - російський філософ, літературознавець, філолог, теоретик культури та мистецтва

Найважливішим завданням філософії Бахтіна було поєднання двох світів - світу культури та світу життя. Бахтін дає своє розуміння культури - як синтезу духовних сенсів буття (логічних, естетичних, релігійних, моральних, емоційних тощо). Визначаючи область своїх досліджень як “естетику словесної творчості”, він створює нову філологічну дисципліну - металінгвістику, в рамках якої розкриває й обґрунтовує комплекс проблем, що становлять філософсько-методологічні основи всієї сфери гуманітарно-філологічного мислення. У роботах Бахтіна філологія та філософія постають у своїй первісній єдності.

У коло розробок Бахтіна входять: теорія роману та теорія літературних жанрів; питання архітектоніки взаємодії автора та героїв художніх творів в естетичному ракурсі; проблема тексту в лінгвістиці, філології та інших гуманітарних науках; методологія гуманітарних наук та ін. Розглядаючи час і простір як основні координати художньої картини світу, Бахтін розробляє концепцію літературно-художнього хронотопу, що розкриває взаємозв'язок часових та просторових відносин у літературі. Роботи Бахтіна, присвячені проблемі діалогу та мовної комунікації, стали ключовими для ряду напрямків сучасного гуманітарного знання.

Основні праці:

Бахтин М.М. Слово о романе / Михаил Михайлович Бахтин. - Санкт- Петербург: Пальмира, 2017. - 230 с.; Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики: Исследования разных разных лет / Михаил Михайлович Бахтин. - Москва: Художественная литература, 1975. - 504 с.; Бахтин М.М. Проблема поэтики Достоевского / Михаил Михайлович Бахтин. -- Москва: Азбука-Классика, Non-Fiction, 2015. -- 416 с.; Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса / Михаил Михайлович Бахтин. -- Москва: Эксмо, 2015. -- 704 с.; Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества / Михаил Михайлович Бахтин. -- 3-е изд. -- Москва: Директмедиа Паблишинг, 2007. -- 445 с.; Бахтин М.М. Эпос и роман / Михаил Михайлович Бахтин. - Москва: Азбука, 2000. - 304 с.; Бахтин М.М. Автор и герой. К философским основам гуманитарных наук / Михаил Бахтин, Сергей Бочаров. - Москва: Азбука, 2000. - 336 с.; Bakhtin M.M. The Dialogic imagination. Four Essays / Mikhail Mikhailovich Bakhtin; Translated by Caryel Emerson and Michael Holquist. - Austin: University of Texas Press Slavic Series, 2010. - 480 p.; Bakhtin M.M. Toward a Philosophy of the Act / Mikhail Mikhailovich Bakhtin; Translation & Notes by Vadim Liapunov edited by Vadim Liapunov & Michael Holquist. - Austin: University of Texas Press Slavic Series, 1993. - 132 p.; Bakhtin M.M. Speech Genres and Other Late Essays / Mikhail Mikhailovich Bakhtin. - Austin: University of Texas Press Slavic Series, 1986. - 208 p.; Bakhtin M.M. Rabelais and His World / Mikhail Mikhailovich Bakhtin; Translated Helene Iswolsky. - Westport, CT: Praeger, 2009. - 512 p.; Bakhtin M.M. Problems of Dostoevsky's Poetics (Theory and History of Literature) / Mikhail Mikhailovich Bakhtin; Editor Caryl Emerson.

- Minneapolis, Minnesota: University of Minnesota Press, 2013. - 380 p.

Белл, Деніел [англ. Bell, Daniel] (1919-2011) - американський політолог, соціолог, футуролог

Один із провідних представників сцієнтистсько-технокра- тичного напрямку соціальної філософії, Д. Белл розробив цілісну теорію постіндустріального суспільства. На відміну від марксистської моделі розвитку соціуму (феодалізм-капіталізм-соціалізм), він моделює процес еволюції суспільних форм за схемою: доінду- стріальна-індустріальна-постіндустріальна.

Белл акцентує увагу на кардинальних змінах в соціальній структурі, політичній системі та сфері культури постіндустріального суспільства. За Беллом, сучасне суспільство базується на знанні (knowledge society) і характеризується швидким розвитком технологій, зростаючим авторитетом наукових спільнот, а також централізацією прийняття рішень. В економічному секторі відбувається перехід від виробництва товарів до розширення сфери послуг; в структурі зайнятості помітне домінування професійного та технічного класів. Всі ці фактори призводять до глибокої трансформації політичного ландшафту соціуму: традиційний вплив економічних еліт змінюється впливом технократів і політичних експертів.

Основні праці:

Белл Д.Грядущее постиндустриальное общество: Опыт социального прогнозирования / Даниел Белл; пер. с англ. В.Л. Иноземцев. - Изд. 2ое, испр. и доп. - Москва: Academia, 2004. - 788 с.; Белл Д. Социальные рамки информационного общества / Даниел Белл. - Москва: Прогресс, 1986. - 432 с.; Белл Д. Эпоха разобщенности: Раз- мышления о мире XXI века / Даниел Белл, Владислав Иноземцев. - Москва: Центр исследований постиндустриального общества, 2007. - 304 с.; Bell D. The Coming of Post-Industrial Society: A Venture in Social Forecasting/ Daniel Bell. - New York: Basic Books, 2008. - 362 p.; Bell D. The new American right / Daniel Bell. - New York: Criterion Books, 1955. - XII, 239 p.; Bell D. Work and its discontents / Daniel Bell. - Boston: Beacon Press, 1956. - 56 p.; Bell D. The Cultural Contradiction of Capitalism / Daniel Bell. - New York: Basic Books, 1996. - 398 p.; Bell D. The End of ideology. On the Exhaustion of Political ideas in the Fifties / Daniel Bell. - New York: Harvard University Press, 2000. - 540 p.

Бенедикт, Рут [англ. Benedict, Ruth Fulton] (1887-1948) - американський культурантрополог

Представниця етнопсихологічного напрямку в американській антропології, Р. Бенедикт є засновником конфігураційного підходу в дослідженні національного характеру. Вона сформувала концепцію “моделей культури”, в основі якої лежить уявлення, що кожній культурі притаманний центральний стрижень (етос), котрий визначає конфігурацію всіх її елементів. Досліджуючи культури різних народів як прояв властивих їм етогів, Бенедикт дійшла висновків: кожне явище культури може бути адекватно зрозумілим лише в загальному контексті даної культури; між суспільством та індивідом існує тісний взаємозв'язок, тому особистість слід вивчати у системі цього зв'язку. Спираючись на ці парадигми,

Бенедикт розробила модель японської культури, котру ідентифікувала як “культуру сорому”, протиставляючи західній культурі - “культурі провини” з її етичним акцентом на божественні заповіді (“Хризантема і меч. Моделі японської культури”, 1946). Бенедикт відзначила, що національна психологія японців, незважаючи на ієрархічність системи, являє собою цілісний феномен, загальний для різних верств суспільства.

Основні праці:

Бенедикт Р.Ф. Психологические типы в культурах Юго-Запада США / Руф Фултон Бенедикт; пер. с англ. Е.М. Лазаревой // Антология исследований культуры. Интерпретации культуры. - 2-е изд. - Санкт- Петербург: Издательство Санкт-Петербургского университета, 2006. -- С.271-284; Бенедикт Р.Ф. Хризантема и меч. Модели японской культуры / Рут Фултон Бенедикт; пер. с англ. М.Н. Корнилов, Е.М. Лазарева, В.Г. Николаев. - Москва: Центр Гуманитарных инициатив, 2014. - 256 с.; Benedict R.F. The Chrysanthemum and the Sword, Patterns of Japanese Culture / Ruth Fulton Benedict. -- Boston: Houghton, Mifflin Company, 1946. - 324 p.; Benedict R.F. Patterns of Culture / Ruth Fulton Benedict; Foreword by Louise Lanphere. -- New York: Mariner Books, 2006. - 320 p.; Benedict R.F. Race: Science and Politics / Ruth Fulton Benedict. -- New York: The Viking Press, 1964. -- 206 p.; Benedict R.F. The races of making / by Ruth Benedict and Gene Weltfish. -- New York: Public Affairs Committee, 1953. - 28 p.; Benedict R.F. Wzory kultury / Ruth Fulton Benedict. - Warszawa: MazaSa, 2008. - 380 s.

Бенуа, Ален де [фр. Benoist, Alain de] (1943 р.н.) - французький філософ, культуролог

Ален де Бенуа представляє ідейну течію, відому як GRECE (Groupement de Recherche et Etudes pour la Civilisation Europeenne - “Група Досліджень Європейської Цивілізації”), котра відстоює інтереси об'єднаної Європи. Його ідеї, теорії, концепції відбивають основні принципи європейської континентальної ідеології, в центрі якої стоять цінності європейської ідентичності та традиції кон- тиненталізму. Він жорстко критикує лібералізм, атлантизм, американську гегемонію й спроби Вашингтона побудувати однополяр- ний світ (“Проти лібералізму: до четвертої політичної теорії”, 2009).

Звертаючись до проблеми глобального тероризму, вчений намагається знайти інструментарій, необхідний для аналізу процесів, що відбуваються в сучасній світовій політиці та суспільстві (“Карл Шмідт сьогодні”, 2007). Особливе місце в його філософії займає концепція антиросту, що ґрунтується на ідеях екологічної економіки, антиспоживання й антикапіталізму (“Вперед, до припинення росту! Еколого-філософський трактат”, 2007). Бенуа виходить із парадигми, що надмірне споживання суспільства є причиною забруднення навколишнього середовища та основою соціальної нерівності. Аналізує головні принципи прав людини, що стали домінуючою ідеологемою сучасного західного суспільства (“По той бік прав людини”, 2004). Крім досліджень в галузі політичної філософії йому належать праці, присвячені вивченню народних традицій, історії релігій та археології.

Основні праці:

Бенуа А. Против либерализма: к четвертой политической теории / Ален де Бенуа. - Москва: Амфора, 2009. - 480 с.; Бенуа А. Как можно быть язычником / Ален де Бенуа. - Москва: Русская правда, 2004. - 240 с.; Бенуа А. Вперёд, к прекращению роста! Эколого-философский трактат / Ален де Бенуа ; пер. с фр. С. Денисов. - Москва: ЛитРес, 2017. - 80 с.; Бенуа А. Карл Шмитт сегодня: “Справедливая война”, терроризм, чрезвычайное положение “Номос Земли” / Ален де Бенуа; пер. с фр. С. Денисов. - Москва: ОИИ, 2013. - 189 с.; Benoist А. Democratie: le probleme/ Alain de Benoist. - Paris: Labyrinte, 1985. - 86 p.; Benoist A. Les idees a 1'endroit / Alain de Benoist. - Paris: Libres Hallier, 1979. - 298 p.; Benoist A. Les traditons d'Europe / Alain de Benoist. - Paris: Labyrinthe, 1982. - 480 p.; Benoist A. Famille et societe. Origines-Histoire-Actualite / Alain de Benoist. - Arpajon: Laburinthe, 1996. - 191 p.; Benoist A. Aufstand der Kulturen. Europaisches Manifest fur das 21. Jahrhundert / Alain de Benoist: trad. Claude Michel. - 222 e ed. Augm. - Berlin: Junge Freiheit, 2003. - 303 s.; Benoist A. Schone Vernetzte Welt. Eine Antwort auf die Globalisierund / Alain de Benoist: trad. Claude Michel. - Tubingen: Hohenrain, 2001. - 453 s.; Benoist A. Le stude della postmodernita. Sguardi sul terzo millenio / Alain de Benoist. - Caselecchio: Arianna, 2003. - 311 p.; Benoist A. Karl Schmitt Today: Terrorism, “Just“ war, and the state of emergenoy / Alain de Benoist. - London: Arktos Media, 2013. - 108 p.; Benoist A. The Indo-Europeans: In Search of the Homeland / Alain de Benoist. - Northumberland: Arktos Media Ltd, 2016. - 164 p.

Беньямін, Вальтер [нім. Benjamin, Walter] (1892-1940) - німецький філософ, мистецтвознавець, літературний критик

Вальтер Беньямін примикав до Франкфуртської школи в соціології мистецтва. Його програмна робота “Твір мистецтва в епоху технічної відтворюваності” присвячена проблемі масової культури XX ст. - епохи потрясінь, девальвації цінностей та традицій. Беньямін фокусує увагу на тому, що посилення пролетаризації суспільства, зростання організації мас змінили характер мистецтва. Репродукційна техніка, тиражуючи мистецькі твори, наблизила їх до мас, але одночасно зруйнувала унікальність мистецтва.

Основні праці:

Беньямин В. Кафка / Вальтер Беньямин; пер. с нем. М. Рудницкий. - Москва: Ad Marginem, 2000. - 320 с.; Беньямин В. Московский дворик / Вальтер Беньямин; пер. с нем. С. Ромашко.- Москва: Ad Marginem, 1997. - 223 с.; Беньямин В. Произведение искусства в эпоху его технической воспроизводимости / Вальтер Беньямин // Эстетика и теория искусства ХХ века: Хрестоматия / Сост. Н.А. Хренов, А.С. Мигунов. - Москва: Прогресс-Традиция, 2008. - С. 243-261.; Беньямін В. Щодо критики насильства: [статті та есеї] / Вальтер Беньямін; пер. с нім. І. Андрущенка. - Київ: Грані-Т, 2012. - 309 с.; Беньямін В. Вибране / Вальтер Беньямін; пер. с нім. Ю. Рибачук, Н. Лозинська. - Львів: Литопис, 2002. - 214 с.; Benjamin W. Deutsche Menschen. Eine Folge von Briefen / Walter Benjamin; Mit einem Nachwort von Theodor W. Adorno.-Aufl. 6.- Frankfurt-am-Main: Suhrkamp, 1983.- 96 s.; Benjamin W. The Work of Art in the Age of its Technological Reproducibility, and Other Writings on Media / Walter Benjamin; Translated by Ed. Jephcott, Livingstone, H. Eiland and others. - Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press, 2008. - 239 p.; Benjamin W. The Work of Art in Age of Mechanical / Walter Benjamin; Translated by J.A. Underwood. - London: Penguin Books Ltd, 2004. - 128 p.

Бергер, Пітер Людвіг [нім. Berger, Peter Ludvig] (1929-2017) - австрійський соціолог, культуролог, теолог

Представник соціально-конструктивістського напрямку,

П. Бергер органічно поєднав американську соціологію та соціальну психологію (перш за все, “символічний інтеракціонізм”) з німецькою соціальною філософією. В центрі його уваги проблеми філософського аналізу основних категорій та теоретико-методоло- гічних принципів соціології; соціальні явища, структури та інститути; питання особистості, її формування та розвитку.

В основі концепції Бергера лежить уявлення про первинність повсякденного знання, життєвого світу й вторинність теоретичних систем. Його робота “Соціальне конструювання реальності” присвячена широкому колу проблем, пов'язаних з виникненням та функціонуванням різних форм мислення та знання в соціо- культурному контексті. Бергер аналізує співвідношення суспіль - них і культурних чинників у загальній динаміці історії; зіставляє соціальні та культурні цикли; досліджує питання глобалізації й модернізації сучасного суспільства.

Особливе місце в творчості Бергера займають розробки в галузі соціології релігії. Інтерпретативна соціологія Бергера базується на повазі до ідеалів і вірувань людей як певної соціокуль- турної реальності. Визначаючи релігію як “священну космізацію соціального порядку”, він визнає існування зв'язку між процесом соціального пізнання й трансцеденції, мірським і сакральним. Розроблюючи проблему подолання кризи у сучасному секуляризованому світі, Бергер шукає шляхи відродження віри, визнаючи необхідність і плідність діалогу між спільнотами з різними релігійними традиціями.

Основні праці:

Бергер П.Л. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания / Питер Людвиг Бергер, Томас Лукман; пер. с англ. Е.Д. Руткевич. - Москва: Медиум, 1995. - 333 с.; Бергер П.Л. Приглашение в социологию: гуманистическая перспектива / Питер Людвиг Бергер; пер. с англ. О.А. Оберенко. - Москва: Аспект Пресс, 1996. - 168 с.; Многоликая глобализация: Культурное разнообразие в современном мире / Под ред. П. Бергера и С. Хантингтона; пер. с англ. В.В. Сапова. - Москва: Аспект Пресс, 2004. - 379 с.; Бергер П.Л. Личностно-ориентированная социология / Питер Людвиг Бергер, Бриджит Бергер, Рэндалл Коллинз; пер. с англ. - Москва: Академический проект, 2004. - 608 с.; Berger P. The Social Construction of Reality. A Treatise in the Sociology of Knowledge (with Luckmann Т.) / Peter Ludvig Berger. - New York, 1966. - 323 р.; Berger P. Questions of Faith: A Skeptical Affirmation of Christianity / Peter Ludvig Berger. - Oxford: Blackwell Publishing, 2004. - 187 p.; Berger P. Adventures of an accidental sociologist: how to explain the world without becoming a bore / Peter Ludvig Berger. - New York: Prometheus Books, 2011. - 264 p.; Berger P. A Far Glory: The Quest for Faith an Age of Credibility / Peter Ludvig Berger. - New York: Free Press, 1992. - 218 p.; Berger Р. Die gesellschaftliche Konstruktion der Wirklichkeit: Eine Theorie der Wissenssoziologie (Gesellschaften) / Thomas Luckmann, Peter L. Berger; Einleitung Helmuth Plessner. - Auflage: 19. - Frankfurt-am-Main: Fischer Verlag, 2003. - 217 s.

Берґсон, Анрі-Луї [фр. Bergson, Henri Louis] (1859-1941) - французький філософ

Творчість лауреата Нобелівської премії з літератури (1927) Анрі Берґсона містить проблеми філософії свідомості, гносеології, методології та ін. Представник інтуїтивізму й філософії життя, Берґсон розробляє вчення про інтенсивність відчуттів, про час, свободу волі, пам'ять в її співвідношенні з часом, про творчу еволюцію й роль інтуїції в осягненні сущого. Він розглядає філософські концепції як розвиток інтуїцій, що разом з інтелектом складає єдиний процес мислення. За Берґсоном, мислити інтуїтивно означає мислити в тривалості.

Берґсон намагається філософськи осмислити зміну наукової парадигми, яка відбулася на початку XX ст., усвідомити нові, релятивістські уявлення про світ. В полі його досліджень такі питання як: множинність часів та їх поєднання з єдиним універсальним часом; реальна тривалість і вимірний час; уповільнення часу; зв'язок часу та простору (“Тривалість та одночасність. З приводу теорії Ейнштейна”, 1923).

Основні праці:

Бергсон А.Л. Творческая эволюция / Анри Луи Бергсон; пер. с фр. В. Флерова. - Москва: Академический проект, 2015. - 320 с.; Бергсон А.Л. Длительность и одновременность / Анри Луи Бергсон; пер. с фр. А.А. Франковского. - Москва: Добросвет: КДУ, 2013. - 160 с.; Бергсон А.Л. Избранное. Сознание и жизнь / Анри Луи Бергсон; сост. И. Блауберг. - Москва: Центр гуманитарных инициатив, 2016. - 400 с.;

Бергсон А.Л. Непосредственные данные сознания. Время и свобода воли / Анри Луи Бергсон; пер. с фр. Б. Бычковский. - Москва: Ленанд, 2014. - 232 с.; Бергсон А.Л. Творческая эволюция; Материя и память / Анри Бергсон; пер. с фр. - Минск: Харвест, 1999. - 1407 с.; Бергсон А.Л. Смех / Анри Луи Бергсон; пер. с фр. - Москва: Искусство, 1992. - 127 с.; Бергсон А.Л. Два источника морали и религии / Анри Луи Бергсон; пер. с фр. А. Гофман. - Москва: Добросвет, 2010. - 288 с.; Бергсон А.Л. Творча еволюція / Анрі Луі Бергсон; пер. с фр. Р. Осадчука. - Київ: Вид-во Жупанського, 2010. - 316 с.; Bergson H.L. Les deux sources de la morale et de la religion / Henri Louis Bergson. - Paris: Presses Electroniques de France, 2013. - 195 p.; Bergson H.L. La pensee et le mouvant / Henri Louis Bergson.

- Paris: Presses universitaires de France, 2013. - 294 p.; Bergson H.L. La philosophie fran?aise / Henri Louis Bergson. - Paris: Presses Electroniques de France, 2013. - 23 p.; Bergson H.L. Matter and Memory / Henri Louis Bergson.; Translation N.M. Paul, W. S. Palmer. - New York: Dover Publications, INC, 2012. - 288 p.; Bergson H.L. The Creative Mind: An Introduction to Metaphysics / Henri Louis Bergson. - New York: Dover Publications, INC, 2012. - 240 p.; Bergson H.L. Time and Free Will: An Essay on the Immediate Data of Consciousness / Henri Louis Bergson; Translation by F.L. Rogson. - New York: Dover Publications, INC, 2001. - 288 p.; Bergson H.L. Essai sur les donne es immediates de la consciente / Henri Louis Bergson. - Paris: Presses Universitaires de France, 1961. - 180 p.; Bergson H.L. Les deux sources de la morale et de la religion / Henri Louis Bergson.- Paris: Presses Universitaires de France, 2008. - 482 p.

Бердяев, Микола Олександрович [рос. Бердяев, Николай Александрович] (1874-1948) - російський філософ

Микола Бердяєв є представником російської ідеалістичної філософії ХХ ст., автором численних робіт з онтології й гносеології, філософської антропології, етики та теорії культури. Свою філософію Бердяєв визначав як філософію суб'єкта, духу й волі, дуалістично-плюралістичну й творчо динамічну. Базуючись на екзистенціалістських позиціях, він вважав, що об'єктивний світ не існує сам по собі, а є результатом екстеріоризації внутрішнього стану суб'єкта. Одна з найважливіших категорій в філософії Бердяєва - воля. Бердяєв був глибоко переконаний, що саме вільний людський дух є творцем культури.

У своїх теоретичних дослідженнях Бердяєв звертався до таких питань як: витоки культури, її релігійні основи; символічна природа культури; співвідношення культури та цивілізації; доля культури й людини в епоху технічного прогресу; сенс творчості як прояв свободи особистості. Осмислюючи культуру XX ст., Бердя- єв акцентував увагу на глибокій духовній кризі, яку переживає старе мистецтво. Він визначав цей стан як “дематеріалізація, перевтілення живопису”. На його думку, шукання нових шляхів у сучасному мистецтві призводить до руйнування художньої форми. Порятунок із кризи він бачив у відродженні духовної православної культури.

Основні праці:

Бердяев Н.А. Судьба России / Николай Александрович Бердяев. - Москва: Азбука, 2016. - 416 с.; Бердяев Н.А. Смысл истории / Николай Александрович Бердяев. - Москва: Азбука, 2016. - 256 с.; Бердяев Н.А. Самопознание / Николай Александрович Бердяев. -- Москва: Азбука, 2016.- 416 с.; Бердяев Н.А. Русская идея. Миросозерцание Достоевского / Николай Александрович Бердяев. -- Москва: Эксмо, 2016. -- 512 с.; Бердяев Н.А.О культуре / Николай Александрович Бердяев // Культурология: Хрестоматия / Сост. П.С. Гуревич. -- Москва: Гардарики, 2000. -- С. 47-52; Бердяев Н.А. О назначении человека. Опыт парадоксальной этики / Николай Александрович Бердяев // Культурология: Хрестоматия / Сост. П.С. Гуревич. -- Москва: Гардарики, 2000. -- С. 493-496; Бердяев Н.А. Духовный кризис интеллегенции / Николай Александрович Бердяев.-- Москва: Канон+, 1998. -- 398 с.; Бердяев Н.А. Философия творчества, культуры и искусства: В 2 т. / Николай Александрович Бердяев. -- Москва: Искусство, 1994. -- Т. 1. - 1994. - 542 с.; Т. 2. -- 1994. -- 509 с.;

Бердяев Н. Человек и машина (проблема социологии и метафизики техники / Николай Александрович Бердяев // Культурология: Хрестоматия / Сост. П.С. Гуревич. -- Москва: Гардарики, 2000. -- С. 219-240; Бердяев Н.А. Философия свободы. Смысл творчества / Николай Александрович Бердяев. - Москва: Изд-во Правда, 1989. - 281 с.; Бердяев Н.А. Кризис искусства / Николай Александрович Бердяев // Эстетика и теория искусства ХХ века: Хрестоматия / Сост. Н.А. Хренов, А.С. Мигунов. - Москва: Прогресс-Традиция, 2008. - С. 162-182.

Берталанфі, Людвіг фон [нім. Bertalanffy, Ludwig von] (19011972) - австрійський та канадський учений, засновник загальної теорії систем

Представник теоретичної біології, Карл Людвіг фон Берталанфі, вперше ввів у науковий обіг програму побудови загальної теорії систем, яка передбачає формулювання універсальних принципів і законів поведінки систем, незалежно від їх виду, природи складових елементів і відносин між ними. Будучи вченим-практи- ком, Берталанфі бачив головну функцію теоретичних моделей у поясненні й передбаченні ще недосліджених явищ та управлінні ними. У рамках загальної теорії систем, ним була розроблена теорія відкритих систем і станів рухомої рівноваги, що розкрило нові горизонти для осмислення багатьох емпіричних явищ (в тому числі, в соціології та культурології). У ракурсі ідей Берталанфі було сформульовано ряд нових принципів і теорій (теорія інформації, теорія ігор, теорія рішень тощо), котрі орієнтовані на вирішення практичних завдань у різних галузях знання.

Основні праці:

Берталанфи Л. фон. Общая теория систем - критический обзор / Людвиг фон Берталанфи // Исследования по общей теории систем. Сборник переводов / Общ. ред., вст. ст. В.Н. Садовского и Э.Г. Юдина. - Москва: Прогресс, 1969. - С. 23-82; Берталанфи Л. фон. Общая теория систем - обзор проблем и результатов / Людвиг фон Берталанфи // Системные исследования: Ежегодник. - Москва: Наука, 1969. - С. 30-54; Берталанфи Л. фон. История и статус общей теории систем / Людвиг фон Берталанфи // Системные исследования: Методологические проблемы. Ежегодник. - Москва: Наука, 1973. - С. 20-37; Bertalanffy L. fon. An Essay on the Relativity of Categories / Ludwig von Bertalanffy // Philosophy of Science. - 1955. - Vol. 22, No. 4. - Р. 243-263; Bertalanffy L. fon. General System Theory: Foundation, Development, Applications / Ludwig von Bertalanffy. - New York: George Braziller, 1968. - 289 p.; Bertalanffy fon. The History and Status of General Systems Theory / Ludwig von Bertalanffy // The Academy of Management Jornal. - Vol. 15, No. 4, General Systems Theory (Dec., 1972). - Р. 407-426; Bertalanffy L. fon. Perspectiven on General System Theory: Scientific - Philosophical Studies/ Ludwig von Bertalanffy; Ed. by Edgar Taschdjian. - New York: George Braziller, 1975. - 183 p.

Бідні, Девід [англ. Bidney, David] (1908-1987) - американський культурантрополог, філософ, теоретик культури

Бідні є засновником нового наукового напрямку в сучасній філософії - метаантропології - вчення про межі буття людини, його екзистенціальні виміри, умови комунікації в цих вимірах та архетипові основи культури. Спеціаліст в області історії антропологічної думки, філософії культури Бідні зробив вагомий теоретичний і практичний внесок в осмислення культури як автономного рівня реальності; вивчав фундаментальні характеристики культури, її типи, межі та функції; досліджував проблеми культурної динаміки, умови існування й взаємозв'язок різних типів культурних феноменів, підходи та методи їх дослідження.