Еволюція парадигмальних основ культурології

Своїми дослідженнями Воррінгер показав відсутність “єдиного стилю епохи” в мистецтві XX ст. Виходячи із психологічних особливостей різних народів, він ввів у науковий обіг три культурно-морфологічних типи: східний, класичний і готичний. На його переконання, класичне “вчувствовання” властиве романтичним народам, а екзальтовано-містична абстракція - німецьким народам. Ідеї Воррінгера суттєво вплинули на художньо-теоретичну діяльність В. Кандинського.

Основні праці:

Воррингер В. Абстракция и одухотворение / Вильгельм Воррингер // Эстетика и теория искусства ХХ века: Хрестоматия / Сост. Н.А. Хренов, А.С. Мигунов. - Москва: Прогресс-Традиция, 2008. - С. 534-548; Worringer W. Abstraction and empathy: A Contribution to the Psychology of Style / Wilhelm Worringer; Translated by Michael Bullock. - Eastford, CT: Martino Fine Books, 2014. - 162 p.; Worringer W. L'Art gothique / Wilhelm Worringer; Traduit de l'allemand par D. Decourdemanche. Planches provenant de, l'Album de Villard de Honnecourt. - Paris: Gallimard, 1967. - 255 p.; Worringer W. Problematica del arte contemporaneo / Wilhelm Worringer; Traduccion de Ludovico Rosenthal. - Buenos Aires: Ediciones Nueva Vision, 1968. - 43 p.; Worringer W. Form in Gothic / Wilhelm Worringer; Authorizet translation edited with an introd. by Sir Herbert Read. Containing the original illus. - New York: Schocken, 1964. - XV, 181 p.; Worringer W. Abstraktion und Einftihlung. Ein Beitrag zur Stilpsychologie / Wilhelm Worringer; Herausgegeben von Helga Greibing und mit einer Einleitung von Claudia Ohlschlager. - Mtinchen: Wilhelm Fink Gmbh & Co. Verlags KG, 2007. - 179 s.; Worringer W. Die altdeutsche Buchillustration/ Wilhelm Worringer. - Berlin: Wentworth Press, 2016. - 162 s.

Вундт, Вільгельм Максиміліан [нім. Wundt, Wilhelm Max] (18321920) - німецький фізіолог, психолог, філософ, мовознавець

Вільгельм Вундт - засновник експериментальної психології, один із представників структурної психології та автор концепції психології народів. Вундт визначав психологію як науку про властивості свідомості. Об'єктом психології, за Вундтом, є безпосередній досвід - доступні самоспостереженню явища або факти свідомості, реакцією на які є поведінка людини. Згідно з “теорією елементів свідомості” Вундта, головним завданням психології є диференціювання свідомості на елементи (відчуття, уявлення, думки тощо), вивчення їх властивостей та законів взаємодії, а концептуальним методологічним ядром - інтроспекція (самоспостереження), що ґрунтується на описі переживань в категоріях елементів свідомості. Стрижневі принципи його теорії детермінували концепцію структуралізму в психології.

Вундт вважав, що експериментальні методи придатні лише для вивчення найпростіших психічних процесів, тоді як доступ до вищих форм психічної діяльності забезпечується лише через вивчення міфів, вірувань, обрядів, мови. Він створив новий науковий напрям - психологію народів як вчення про соціальні основи вищої ментальної діяльності. Ключовим методом дослідження став порівняльно-історичний аналіз проявів людського духу в різних формах культури. Поряд із релігією й мистецтвом, Вундт вивчав мову як один із засобів освоєння світу, заклавши основи психологізму в мовознавстві.

Основні праці:

Вундт В.М. Введение в психологию = Einftihrnng in die Psychologie / Вильгельм Максимилиан Вундт. - 3-е изд. - Москва: КомКнига, 2007. - 168 с.; Вундт В.М.Проблемы психологии народов / Вильгельм Максимилиан Вундт. - Москва: Академический проект, 2010. - 136 с.; Вундт В. Принципы нравственности. Области нравственной жизни / Вильгельм Максимилиан Вундт. - Изд. 2. - Москва: Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2011. - 264 с.; Вундт В.М. Очерк психологии / Вильгельм Максимилиан Вундт. - Москва: Книжный клуб «Книговек», 2015. - 464 с.; Вундт В.М. Основы физиологической психологии. Об элементах душевной жизни. Интенсивность ощущения / Вильгельм Максимилиан Вундт. - Москва: Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2015. - 332 с.; Вундт В.М. Введение в философию. Учебник / Вильгельм Максимилиан Вундт. - Москва: Юрайт, 2016. - 352 с.; Wundt W.M. Die Zukunft der Kultur / Wilhelm Max Wundt. - Leipzig: Alfred Kroner Verlag, 1920. - 54 s.; Wundt W.M. Volkerpsychologie: eine Untersuchung der Entwichlungsgesetze von Sprache, Mythus und Sitte / Wilhelm Max Wundt.

Moskau: Nobel Press, 2011. - 510 s.; Wundt W.M. Vorlesungen tiber die Menschen- und Tierseele / Wilhelm Max Wundt. - Leipzig: L.Voss., 1963. - 522 s.; Wundt W.M. Die Nation und ihre Philosophie / Wilhelm Max Wundt.

Paderborn: Outlook Verlagsgesellschaft, 2012. - 160 s.; Wundt W. M. System der Philosophie / Wilhelm Max Wundt. - New York: Adamant Media Corporation, 2001. - 683 p.; Wundt W.M. An Introduction to Psychology / Wilhelm Max Wundt. - London: Forgotton Books, 2012. - 210 p.; Wundt W.M. Einleitung in die Philosophie/ Wilhelm Max Wundt. - Leipzig: Engelmann, 2014. - 724 s.; Wundt W.M. Beitrage zur Theorie der Sinneswahrnehmung / Wilhelm Max Wundt. - London: Forgotten-Books, 2015. - 488 s.

Габермас (Хабермас), Юрґен [нім. Habermas, Jurgen] (1929 р.н.) - німецький філософ, соціолог

Юрген Габермас - автор теорії комунікативної дії, орієнтованої на осмислення соціальних реалій (проблеми диференціації сучасного суспільства, шляхів його розвитку тощо). Вихідним моментом теорії є парадигма щодо бінарної опозиції “життєвий світ- системний світ”, що відбиває реальність існуючої суспільної практики. За концепцією, соціум як цілісна соціальна система, інтегрує у собі світ соціокультурних відносин (життєвий світ) та світ державних інститутів (системний світ). Габермас поділяє соціальні дії альтернативних структур відповідно на комунікативні й стратегічні. Головною формою комунікативних дій є дискурс. Комунікативні дії націлені на соціальну взаємодію (інтеракцію) та досягнення консенсусу між суб'єктами комунікації. Головна мета стратегічних дій - здійснення контролю над людьми й цілеспрямована трансформація соціокультурного простору за допомогою технологій масової маніпуляції через генерацію певних змістів і цінностей. Впливу піддається людська психіка на всіх її рівнях - як свідомому, так і несвідомому.

Основні праці:

Хабермас Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие / Юрген Хабермас; пер. с нем. под ред. А.В. Скляднева, послесл. Б.В. Маркова. - Санкт-Петербург: Наука, 2001. - 380 с.; Хабермас Ю. Философский дискурс о модерне / Юрген Хабермас; пер. с нем. М.М. Беляева и др. -

Москва: Весь мир, 2003. - 416 с.; Хабермас Ю. Техника и наука как “ідеологія” / Юрген Хабермас; пер. с нем. М.Л. Хорькова. - Москва: Праксис, 2007. - 208 с.; Хабермас Ю. Расколотый Запад / Юрген Хабермас; пер. с нем. О.И. Величко и Е.Л. Петренко. - Москва: Весь мир, 2008. - 192 с.; Хабермас Ю. От картин мира к жизненному миру = Von den Weltbildem zur Lebenswelt / Юрген Хабермас. - Москва: Идея- Пресс, 2011. - 126 c.; Хабермас Ю. Проблема легитимации позднего капитализма / Юрген Хабермас; пер. с англ. Л. Воропай. - Москва: Праксис, 2010. - 272 c.; Хабермас Ю. Будущее человеческой природы. На пути к либеральной евгенике? / Юрген Хабермас; пер. с нем. М.Л. Хорьков. - Москва: Весь мир, 2002. - 143 c.; Габермас Ю. До реконструкції історичного матеріалізму / Юрген Габермас; пер. з нім.

В.М. Купліна. - Київ: Дух і Літера, 2014. - 320 с.; Habermas J. Politik, Kunst, Religion. Essays tiber zeitgenossische Philosophen / Jtirgen Habermas. Stuttgart: Reclam, Philipp, jun., 1986. - 150 s.; Habermas J. The theory of communicative action vol.1. Reason and the rationalization of society / Jtirgen Habermas. - Boston: Beacon Press, 1984. - 562 p.; Habermas J. Erlauterungen zur Diskursethik / Jtirgen Habermas. - Frankfurt-am-Main: Verlag Suhrkamp, 1991. - 229 s.; Habermas J. Die Moderne - Ein unvollendetes Projekt / Jtirgen Habermas. - Leipzig: Reclam, 1994. - 282 s.; Habermas J. Glauben und Wissen / Jtirgen Habermas. - Frankfurt-am-Main: Verlag Suhrkamp, 2001.- 60 s.; Habermas J. Zwischen Naturalismus und Religion. Philosophische Aufsatze / Jtirgen Habermas. - Frankfurt-am-Main: Verlag Suhrkamp, 2005. - 372 s.; Habermas J. Kultur und Kritik. Verstreute Aufsatze / Jtirgen Habermas. - Frankfurt-am-Main: Verlag Suhrkamp, 1977. - 401 s.; Habermas J. Der philosophische Diskurs der Moderne / Jtirgen Habermas. - 12 Aufl.- Frankfurt-am-Main: Verlag Suhrkamp, 2007. - 449 s.

Гайдеґґер (Хайдеґґер), Мартін [нім. Heidegger, Martin] (18891976) - німецький філософ

Представник постгуссерлівської феноменології, один із родоначальників німецького екзистенціалізму, Мартін Гайдеґґер радикально переосмислив і поглибив вчення про сутність та сенс буття людини як “буття-в-світі”. Головними темами його роздумів стали питання: повсякденного існування людини (її призначення в світі; ціль життєдіяльності, відношення до смерті та ін.); тимчасовості буття-в-світі; буттєвої сутності істини, совісті, турботи та ін. У ракурсі вчення про буття Гайдеґґер розвив свої погляди на сучасну науку, машинну техніку та мистецтво. Він підняв глобальні проблеми, з якими зіткнулося людство в епоху “технічної цивілізації”: відчуття безглуздості людського існування; знеособлення людини й примітивізація її духовного світу; комерціалізація мистецтва та засилля масової культури; загроза техніцизму й сценти- зації освіти.

Основні праці:

Хайдеггер М. Немецкий идеализм (Фихте, Шеллинг, Гегель) и философская проблематика современности / Мартин Хайдеггер; пер. с нем. - Санкт-Петербург: Владимир Даль, 2016. - 496 с.; Хайдеггер М. Бытие и время / Мартин Хайдеггер; пер. с нем. В. Бибихин. -- 5-е изд. - Москва: Академический проект, 2015. -- 452 с.; Хайдеггер М. Основные понятия метафизики. Мир - конечность - одиночество / Мартин Хайдеггер; пер. с нем. -- Санкт-Петербург: Владимир Даль, 2013. -- 592 с.; Хайдеггер М. Время картин мира / Мартин Хайдеггер // Культурология: Хрестоматия / Сост. П. Гуревич.-- Москва: Гардарики, 2000. -- С. 257-259; Хайдеггер М. Тождество и различие / Мартин Хайдеггер; пер. с нем. А. Денежкин. -- Москва: Гнозис; Логос, 1997. -- 64 с.; Хайдеггер М. Ницше и пустота / Мартин Хайдеггер; сост. О.В. Селин. -- Москва: Алгоритм: Эксмо, 2006. 302 с.; Хайдеггер М. Работы и размышления прошлых лет / Мартин Хайдеггер. - Москва: Гнозис, 1993. - 464 с.; ГайдеггерМ. Дорогою мови / Мартін Гайдеггер; пер. з нім. В. Кам'янець.-- Львів: Літопис, 2007. -- 232 с.; HeideggerM. Identitat und Differenz / Martin Heidegger. -- Pfullingen:

Neske, 2002. -- 69 s.; Heidegger M. The Fundamental Concepts of Metaphysics: World, Funitude, Solitude / Martin Heidegger. -- Bloomington, IN: Indiana University Press, 2001. -- 512 p.; Heidegger M. Existence and Being / Martin Heidegger; wiht an introd. by Werner Brock. -- Chicago:

Regnery, 1968. -- X, 369 p.; Heidegger M. Being and Time / Martin Heidegger; Joan Stambaugt (Translator); Dennis J. Schmidt (Foreword). -- Albany, New York: SUNY Press, 2010. -- 482 p.; Heidegger Sein und Zeit / Martin Heidegger. - Auflage: 19. - Ttibingen: Max Niemeyer Verlag, 2006. -- 445 s.

Гейзінґа (Хейзінга), Йоган [Huizinga, Johan] (1872-1945) - нідерландський філософ, теоретик культури

Автор ігрової концепції культури, Йоган Г ейзінґа в своєму фундаментальному дослідженні Homo Ludens (“Людина, яка грає”, 1938) розкрив природу, генезис феномена гри та його значення в людській цивілізації. В основі його теорії лежить уявлення про гру як першооснову культури, універсальну категорію людського існування. Ігрова діяльність, за Гейзінґа, корениться в глибинах духовного життя людини й життя людського суспільства; вона властива культурам всіх часів та народів.

Гейзінґа визначає феномен гри як добровільну дію або заняття, що здійснюється всередині встановлених меж місця та часу за вільно прийнятими, але обов'язковими правилами. Мета гри не пов'язана з користю, вигодою або матеріальним інтересом. Вона дає її учасникам головне - свободу дій, відчуття “іншого буття”, ніж “повсякденне життя”. Гра завжди орієнтована на удачу, виграш, перемогу, що приносять радість і захоплення; в грі насолоджуються здобутою перевагою, торжеством, тріумфом. Моделюючи ігрову ситуацію в різних сферах культури й формах суспіль - ного життя, Гейзінґа доходить висновку, що будь-яка гра потребує партнерства; вона розігрується за певним сценарієм (із зав'язкою, кульмінацією та розв'язкою), в конкретному хронотопі. В межах кожного ігрового простору діють певні правила, що обов'язкові для всіх гравців, іманентна термінологія, символіка, ритуали, церемонії та ін. Гру можна варіювати, але в неї не можна вносити зміни. Важливою ознакою будь-якої гри є відтворюваність. Будучи одного разу зіграною, вона залишається в пам'яті як певне духовне творіння чи цінність і передається далі як традиція.

У культурі XX ст. Г ейзінґа виявляє прикмети поступового розкладання й зменшення ігрового елементу в усіх формах суспільного життя. Він пов'язує цей процес із соціальними катакліз- мами, що викликали девальвацію моральних і духовних цінностей людей та призвели до порушення етичних правил гри. Гейзінґа активно виступає проти “неігрової поведінки” в усіх сферах суспільного життя, проти використання ігрових форм в анти- гуманних цілях. Темі духовної недуги сучасної епохи присвячений також трактат Гейзінґа “У тіні завтрашнього дня” (1935), який він починає з апокаліптичного передчуття загибелі, що загрожує людству, відзначаючи прогресуюче розкладання підвалин суспільства та занепад культури. Подолання культурної кризи вчений бачить не у відродженні давноминулого, поверненні до колишньої досконалості, а в продовженні створення культури на основі досягнень минулого.

Основні праці:

Хейзинга Й. Осень Средневековья / Йохан Хейзинга; пер. с нидерл. Д.В. Сильвестров. - Санкт-Петербург: Изд-во Ивана Лимбаха, 2011. - 768 с.; Хейзинга Й. Homo ludens. Человек играющий / Йохан Хейзинга; пер. с нидерл. Д.В. Сильвестров. - Санкт-Петербург: Изд-во Ивана Лимбаха, 2011. - 416 с.; Хейзинга Й. Homo Ludens. В тени завтрашнего дня / Йохан Хейзинга; пер. с нидерл.; общ. ред. и послесл. С.А. Токарева. - Москва: Изд. группа Прогресс; Прогресс-Академия, 1992. - 450 с.; Хейзинга Й. Homo Ludens: Статьи по истории культуры / Й. Хейзинга; пер. с нидерл. Д.В. Сильвестров. - Москва: Прогресс, Традиция, 1997. - 416 с.; Хейзинга Й. Отцветшая символика / Йохан Хейзинга // Культурология: Хрестоматия / Сост. П.С. Гуревич. - Москва: Гардарики, 2000. С. 124-127; Huizinga J. Men and ideas; history, the Middle Ages, the Renaissance; essay / Johan Huisinga; J.S. Holmes and H. Van Marle (Translators). - London: Eyre and Spottis woode, 1960. - 378 p.; Huizinga J. Homo Ludens; vom Urspung der Cultur im Spigel / Johan Huizinga; Aus dem Niederlandischen tibertragen von H. Nachod. - Hamburg: Rowohlt, 1956. - 220 s.; Huizinga J. Erasmo, con una seleccion de sus cartas / Johan Huizinga; Traduccion de Carlos Peralta. - Buenos Aires: Emece, 1956. - 269 p.

Гірц, Кліффорд [англ. Geertz, Clifford] (1926-2006) - американський антрополог

Кліффорд Гірц відомий як родоначальник інтерпретатив- ної антропології, спрямованої на переосмислення парадигм теорії культури. Цей науковий напрямок являє собою синтез традицій американської культурної антропології з ідеями сучасної герменевтики, символічної філософії та аналітичної філософії мови. В процесі розвитку дослідницька доктрина Гірца змінювала свій вектор - від опису культури в контексті символічної дії людини до трактування її як тексту.

Гірц виробив розуміння культури як системи символів, за допомогою якої людина надає значимості своєму власному досвіду. За його концепцією, символи є тим джерелом інформації, що надає форму, напрямок, відмінні риси та значення повсякденному потоку діяльності. Виходячи з цієї парадигми, Гірц позначив мету нового напрямку антропології - інтерпретація поведінки людини з точки зору символічної дії. Аналізуючи форми символічного вираження соціальної дії (мистецтво, релігію, науку, право, мораль) різних культур, Гірц дійшов висновку, що одні й ті ж соціальні явища в різних культурах можуть приймати неоднакові значення.

Гірц вважав, що задача інтерпретативної антропології - “подивитися на речі з точки зору діючої особи”. Це означає, що опис культури кожного народу має бути виконаний з використанням тих конструкцій, в які вони “самі себе подумки поміщають, і тих формул, в яких вони самі описують, що з ними відбувається”. Завдання дослідника - визначити концептуальні структури (носії інформації), й створити систему аналізу, що допоможе виокремити з детермінантів поведінки людини ті, які є невід'ємною властивістю цих структур.

Як методологічний прийом Гірц використовував “насичений опис”, визначаючи два рівні наукового аналізу: 1) інтерпретацію інформантів власної культури; 2) систематизацію отриманих відомостей (інтерпретацію інтерпретацій). Привабливість такого підходу в тому, що він дозволяє виявити в моделях кожної культури універсалії, котрі обумовлюють існування людини. Протягом останніх десятиліть XX ст. інтерпретативна антропологія розвивалася в руслі постмодернізму, який відбив загальну тенденцію розвитку наукової думки того часу, що привело Гірца до ідеї розгляду культури як сукупності текстів.

Основні праці:

Гирц К. Влияние концепции культуры на концепцию человека / Клиффорд Гирц; пер. Е.М. Лазаревой // Антология исследований культуры. Интерпретации культуры. -- 2-е изд. -- Санкт-Петербург: Изд- во Санкт-Петербургского ун-та, 2006. -- С.115-138; Гирц К. Интерпретация культур / Клиффорд Гирц; пер. с англ. О.В. Барсукова, А.А. Борзунов, Г.М. Дашевский, Е.М. Лазарева, В. Г. Николаев. -- Москва:

РОССПЭН, 2004. - 560 с.; Гирц, К. “Насыщенное описание”: в поисках интерпретативной теории культуры / Клиффорд Гирц; пер. Е.М. Лазаревой // Антология исследований культуры. Интерпретации культуры. - 2-е изд. - Санкт-Петербург: Изд-во Санкт-Петербургского ун-та, 2006. - С.171-200; Geertz C. The Interpretations of Cultures / Clifford Geertz. - New York: Montana Press, 1999.- 470 p.; Geertz C. The social context of economic change: an Indonesian case study / Clifford Geertz.- Cambridge: Center for International studies, Massachusetts Institute of Technology, 1956. - 179 р.; Geertz C. The development of the Javanese economy: a sociocultural approach / Clifford Geertz. - Cambridge: Center for International studies, Massachusetts Institute of Technology, 1956. - 130 p.; Geertz C. Myth, Symbol, and Culture / Clifford Geertz. - New York: W.W. Norton & Company, 1974. - 240 p.

Гольдман, Люсьєн [фр. Goldmann, Lucien] (1913-1970) - французький філософ, соціолог

Засновник генетичного структуралізму, Люсьєн Гольдман розробив універсальну теорію культури, що базується на соціологічному фундаменті. Її методологічною основою є синтез структурного й генетичного аналізів соціокультурних та психологічних явищ. Вихідною парадигмою теорії є твердження, що кожна частина реальності, кожен фрагмент твору має автономну структуру з іманентним значенням, яке може бути генетично досліджене. Вносячи в структуралізм генетичний аспект, він прагнув дослідити структури феноменів у динаміці.

Гольдман наповнив структуралістський категоріальний апарат соціологічним змістом. Ключовими категоріями генетичного структуралізму є “значуща динамічна структура” та “глобально значуща структура”. Поняття “значимість”, за Гольдманом, є критерієм цінності художніх творів у соціальних процесах. Глобально значущими структурами можуть бути, зокрема, окремі твори духовної культури, явища стильового порядку, соціально-психологічні настанови та ін., котрі відображають або детермінують напрям соціокультурного розвитку суспільства. Він вводить у науковий обіг категорію “бачення світу” в новій інтерпретації - як джерела культурної творчості, орієнтованої на збереження або тотальну перебудову соціальної структури. Відповідно до концепції, будь-який значимий твір є вираженням світобачення, відображенням колективної свідомості.

Основні праці:

Гольдман Л. Сокровенный бог: монография / Люсьен Гольдман; пер. с фр. В.Г. Большаков. - Москва: Логос, 2001. - 480 с.; Гольдман Л. Лукач и Хайдеггер / Люсьен Гольдман; пер. с фр. В.Ю. Быстрова. - Санкт-Петербург: Владимир Даль, 2009. - 292 с.; Goldmann L. Le dieu cache. Etude sur la vision tragique dans les “Pensees” de Pascal et dans le theatre de Racine / Lucien Goldmann. - Paris: Gallimard, 1955. - 462 p.; Goldmann L. Recherches dialectiques / Lucien Goldmann. - Paris: Gallimard, 1959. - 360 p.; Goldmann L. Pour une sociologie du roman / Lucien Goldmann. - Paris: Gallimard, 1964. - 384 p.; Goldmann L. Structures mentales et creation culturelle / Lucien Goldmann. - Paris: Union Generale d'edition francaise, 1970. - 490 p.; Goldmann L. La creation culturelle dans la societe moderne / Lucien Goldmann. - Paris: Gallimard, 1971. - 192 p.; Goldmann L. Sciences humaines et philosophie. Suivi de Structuralisme genetique et creation litteraire / Lucien Goldmann. - Paris: Delga, 2014. - 166 p.; Goldmann L. Epistemologie et philosophie politique / Lucien Goldmann. - Paris: Delga, 2016. - 256 p.; Goldmann L. The Hidden God: A Study of Tragic Vision in the Pensees of Pascal and the Tragedies of Racine / Lucien Goldmann; Translator Philip Thody; Foreword Michael Lowy. - New York: Verso; Reprint edition, 2016. - 464 p.

Горкгаймер (Хоркхаймер), Макс [нім. Horkheimer, Max] (18951973) - німецький філософ, соціолог

Засновник й один із ідеологів Франкфуртської школи (“критичної соціології”), Макс Горкгаймер, розробив програму соціальних досліджень, націлених на вивчення сучасного суспільства та перспектив його культурного й соціального розвитку. Горкгаймеру належить створення критичної теорії суспільства, що ввібрала в себе ідеї марксизму, гегелівської діалектики, психоаналізу З. Фройда та етики А. Шопенгауера. Найважливішим напрямком критичної теорії було осмислення соціокультурної кризи постіндустріального суспільства. За Горкгаймером, висунутий філософією Нового часу принцип домінування розуму в ім'я прогресу призвів до парадоксального результату- відчуження людства від природи, й головне - розум став інструментом панування одних людей над іншими.

Виступаючи з критикою постіндустріального суспільства, Горкгаймер констатував надзвичайне посилення раціоналізації життя, зростаючий дух споживання, вдосконалення механізмів контролю над людиною й завуальовану репресивну маніпуляцію суспільною свідомістю, що прикривається демократичними гаслами. Акцентуючи увагу на тоталітарному характері влади, Горкгай- мер розкрив справжню сутність сучасних суспільних процесів - підпорядкування людини груповим інтересам пануючих структур. Особливо гостро в постіндустріальному суспільстві, вважав він, стоїть проблема культури. Інтенсивний розвиток культуріндустрії вивів на перший план масову культуру, котру Горкгаймер інтерпретував як одну з форм ідеологічного поневолення індивіда, що викликає регресивні соціально-антропологічні зміни. Ці фактори, за Горкгаймером, призвели до нівелювання соціокультурних цінностей, духовного спустошення та деградації особистості.

Основні праці:

Хоркхаймер М. Культурная индустрия. Просвещение как способ обмана масс / Макс Хоркхаймер, Теодор В. Адорно; пер. с нем. Т. Зборовская. - Москва: Ад Маргинем, 2016. - 104 с.; Хоркхаймер М. Затмение разума. К критике инструментального разума / Макс Хоркхаймер; пер. с нем. А. Юдин. - Москва: Канон+РООИ Реабилитация, 2011. - 224 с.; Хоркхаймер М. Диалектика просвещения: Философские фрагменты / Макс Хоркхаймер, Теодор В. Адорно; пер. с нем. М. Кузнецов. - Москва: Медиум; Санкт-Петербург: Ювента, 1997. - 311 с.; Horkheimer M. Traditionelle und kritische Theorie: Ftinf Aufsatze / Max Horkheimer. - Frankfurt-am-Main: Fischer Verlag, 2011. - 301 s.; Horkheimer M. Teoria tradicional, teoria critica (Spanish Edition) / Max Horkheimer. - Madrid: Paidos Iberica Ediciones, 2000. - 128 p.; Horkheimer M. Anfange der btirgerlichen Geschichtsphilosophie / Max Horkheimer. - Frankfur- am-Main; Hamburg: Fischer-Bucherei, 1971. - 143 s.; Horkheimer M. Sociologica II; Reden und Vortrage von Max Horkheimer und Theodor W. Adorno. - Frankfurt-am-Main: Europaische Verlagsanstalt, 1962. - 240 s.; Horkheimer M. Traditionelle und kritische Theorie: Ftinf Aufsatze / Max Horkheimer. - Frankfurt-am-Main: Fischer, 1992. - 304 s.; Horkheimer M. Dialektik der Aufklarung Philosophische Fragmente / Max Horkheimer, Theodor W.

Adomo. - Frankfurt-am-Main: Fischer, 1988. - 288 s.; Horkheimer M. Die Sehnsucht nach dem ganz Anderen / Max Horkheimer. - Hamburg: Furche Verlag, 1970. - 90 s.

Гумільов, Лев Миколайович [рос. Гумилев, Лев Николаевич] (1912-1992) - російський філософ, історик-етнограф, сходознавець

Лев Гумільов є автором пасіонарної теорії етногенезу - вчення про процес розвитку етносу від появи його на арені історії до перетворення в релікт і зникнення. Гумільов визначав етнос як природно сформований на основі оригінального стереотипу поведінки колектив людей, який існує як енергетична система (структура), котра протиставляє себе всім іншим колективам. Історичний процес Гумільов розглядав як результат взаємодії етносів з утворюючим ландшафтом та іншими етносами. Він відзначав такі варіанти етнічних контактів: співіснування, при якому етноси не змішуються і не наслідують один одного, запозичуючи лише технічні нововведення; асиміляція, тобто поглинання одного етносу іншим з повним забуттям походження й минулих традицій; метисація, при якій зберігаються й поєднуються традиції попередніх етносів і пам'ять про предків; злиття, при якому забуваються традиції обох первинних компонентів і поряд з двома попередніми (або замість них) виникає новий, третій етнос.

Модель етногенезу, котра була запропонована Гумільовим, ґрунтується на парадигмі, що людина є частиною біосфери й знаходиться під постійним впливом трьох видів енергії (енергії сонця, розпаду всередині землі, космічної енергії), які виступають каталізаторами цього процесу. Аналізуючи алгоритм етногенезу, Гумільов ввів поняття “пасіонарність” як характеристику комплексу поведінкових психологічних рис пасіонарія - індивіда з яскраво вираженою генетичною ознакою, що обумовлює його підвищену абсорбацию біохімічної енергії із зовнішнього середовища й трансформацію її в ділову активність. Внаслідок пасіонарного поштовху, що викликав появу пасіонарної ознаки, етнічна система переходить в динамічний стан, котрий веде до активного перетво- рення етноландшафтного середовища (зміни фаз етногенезу, появи нових етнічних систем тощо).

Гумільов виокремлював такі фази етногенезу: 1) фаза підйому - період стабільного підвищення рівня пасіонарної напруги системи внаслідок пасіонарного поштовху; 2) фаза акматична - коливання пасіонарної напруги в етнічній системі після фази підйому; 3) фаза надлому - різке зниження рівня пасіонарної напруги, що супроводжується розколом поля поведінки членів етнічної системи (етнічного поля); 4) фаза обскурації - зниження пасіонарної напруги, що веде до зникненням етносу як системи або перетворенням його в релікт; 5) фаза меморіальна - стан етносу, коли окремими його представниками зберігається культурна традиція.

Основні праці:

Гумилев Л.Н. От Руси до России. Иллюстрированная история Российской империи / Лев Николаевич Гумилев. -- Москва: АСТ, 2016. -- 630 с.; Гумилев Л.Н. Этносфера: История людей и история природы / Лев Николаевич Гумилев. -- Москва: АСТ, 2008. -- 575 с.; Гумилев Л.Н. Ритмы Евразии: Эпохи и цивилизации / Лев Николаевич Гумилев. -- Москва: АСТ, 2008. -- 608 с.; Гумилев Л.Н. Конец и вновь начало / Лев Николаевич Гумилев. -- Москва: АСТ, 2007. -- 432 с.; Гумилев Л.Н. Этногенез и биосфера Земли / Лев Николаевич Гумилев. -- Москва: Айрис Пресс, 2006. -- 557 с.; Гумилев Л.Н. География этноса в исторический период / Лев Николаевич Гумилев. -- Ленинград: Наука, 1990. -- 253 с.

Гуревич, Павло Семенович [рос. Гуревич, Павел Семенович] (1933 р.н.) - російський філософ, культуролог, психолог

Творчість П. Гуревича охоплює широкий спектр соціо- культурних проблем. Одним із напрямків його дослідження є осягнення феномена культури - його сутності, структури, генезису, семіотичної природи; проблеми культурного розмаїття, крос-куль- турних контактів, культурної ідентифікації. Інший комплекс робіт пов'язаний із вивченням людини - її внутрішнього світу, буття й призначення в світі. У руслі цієї проблематики Гуревич розробляє питання про людську суб'єктивність і модус людського існування; розмірковує про актуальні проблеми сучасної етнопсихології, розкриває психічні особливості етносу. Керуючись власним досвідом клінічного психоаналізу, він визначає психологічні особливості людей, їхню психологію в екстремальних ситуаціях, осмислює феномен групової свідомості та психологічні аспекти релігії.

Особливе місце в творчості Гуревича займає цикл робіт, в яких розкриваються ідеологічні процеси в суспільстві, простежується еволюція історико-філософських поглядів на ідеологію як суспільний феномен. Гуревич вивчає генезис, специфіку, соціальні функції ідеології, форми її прояву й поширення у суспільстві; досліджує взаємовідношення ідеології та масової свідомості; розкриває форми маніпуляції громадською думкою, вплив реклами на людину; аналізує містицизм як духовно-ідеологічне явище сучасного світу. Значне місце в його дослідженнях приділено реідеоло- гізації як феномену посилення ролі ідеології в сучасному світі.

Основні праці:

Гуревич П.С. Философия культуры. Монография / П.С. Гуревич, Н.Н. Палеева. - Москва: Канон+, 2014. - 424 с.; Гуревич П.С. Культурология: учебник для студентов высших учебных заведений / Павел Семёнович Гуревич. -- 5-е изд., перераб. и доп. -- Москва: КноРус, 2016. -- 448 с.; Гуревич П.С. Философская антропология: исторический очерк и актуальные проблемы: монография / Павел Семёнович Гуревич. -- Germany, Saarbrncken: LAR LAMBER Akademic Publishing, 2011. -- 434 с.; Гуревич П.С. Философские ракурсы культуры / Павел Семёнович Гуревич. -- Москва: Омега-Л, 2009. -- 427 с.; Гуревич П С. Расколотость человеческого бытия / Павел Семёнович Гуревич. -- Москва: ИФ РАН, 2009. -- 197 с.; Гуревич П.С. Социальная мифология / Павел Семенович Гуревич. -- Москва: Мысль, 1983. -- 175 с.; Гуревич П.С. Эстетика / Павел Семёнович Гуревич. -- Москва: Юнити-Дана, 2012. - 303 с.; Gurevich P. S. The phenomenon of spirit in philosophical understanding of man / Pavel Semionovich Gurevich // SENTENTIA. European Journal of Humanities and Social Sciences. - 2013. - N 1. - P. 4-8.

Гуссерль, Едмунд Густав Альбрехт [нім. Husserl, Edmund Gustav Albrecht] (1859-1938) - німецький філософ

З ім'ям Е. Гуссерля пов'язаний кардинальний поворот у розвитку феноменології. Феноменологія, за Гуссерлем, - це наука про свідомість, що споглядає сутність. Її завдання - знайти аподиктичну (достовірну) основу знання, що не може бути поставлена під сумнів. Спочатку головним утворюючим елементом його феноменології стає ейдетичне (сутнісне) знання, що дозволяє уникнути влади емпіризму та суб'єктивізму. Своє вчення Гуссерль йме- нував інтенціональною (або дескриптивною, описовою) феноменологією. Свідомість, за Гуссерлем, завжди інтенціональна (тобто спрямована на що-небудь). У трактуванні Е. Гуссерля інтенціо- нальність бінарна: з одного боку, - це сама спрямованість акту свідомості на об'єкт (ноеза); з іншого - зміст цієї спрямованості - об'єкт (ноема).

Гуссерль вважав, що алгоритм пізнання об'єкта має бути зведений до його чуттєвого сприйняття (споглядання) індивідом та визначення чистої сутності (ейдосу) об'єкта за допомогою феноменологічної редукції (укладення у дужки). Суть редукції полягає в тому, щоб винести за дужки всі судження про предмет, які можуть бути поставлені під сумнів, залишивши лише ті, в яких сумніватися неможливо, тобто чисту сутність предмета. Виносячи за дужки всі емпіричні дані про природу, включаючи фізичну природу людей, їх соціум й історію, Гуссерль у підсумку приходить до чистої сутності об'єкта як квінтесенції ейдетичного знання. Завдяки цій операції створюються необхідні умови для того, щоб сконцентрувати увагу не на реальних предметах, а на способі їх да- ності свідомості.

Згодом Гуссерль дійшов переконання, що не всяке ейдетичне знання є незаперечним. Пошуки нової парадигми привели його до трансцендентальної феноменології. Її методологічним ядром стала трансцендентальна редукція, котра характеризується ще більшою радикалізацією “очищення” свідомості, ніж ейдетична редукція. Завдяки цій операції відкривається те, що Гуссерль називає “трансцедентальним Его” або “чистою свідомістю”, очищеною від усіх елементів досвіду. Він вважав, що трансцендентальне Его є абсолютним, а всі інші речі визначаються відносно до нього.

Основні праці:

Гуссерль Э. Идеи к чистой феноменологии и феноменологической философии. Книга 1. Общее введение в чистую феноменологію / Эдмунд Гуссерль; пер. с нем. А. Михайлова. - Москва: Академический проект, 2015. - 456 с.; Гуссерль Э. Логические исследования / Э. Гуссерль. - Москва: Академический проект, 2011. -

Т. 1. Пролегомены к чистой логике / пер. с нем. Э. Бернштейн. - 2011. - 256 с.;

Т. 2. Исследования по феноменологии и теории познания / пер. с нем. В. Молчанов. - 2011. - 576 с.;

Гуссерль Е. Досвід і судження: дослідження генеалогії логіки / Едмунд Гуссерль; пер. з нім. В.І. Кебуладзе. - Київ: ППС-2002, 2009. - 356 с.; Гуссерль Э. Картезианские размышления / Эдмунд Гуссерль; пер. с нем. Д. В. Складнев. - Изд. 2-е, стер. - Санкт-Петербург: Наука, 2006. - 315 с.; Гуссерль Э. Кризис европейского человечества и философия / Эдмунд Гуссерль; пер. Н.А. Колаковой и Т.Н. Панченко // Культурология. ХХ век: Антология. - Москва: Юрист, 1995. - С. 297-330; Гуссерль Э. Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменологія / Эдмунд Гуссерль; пер. с нем. Д.В. Кузницына. - Санкт-Петербург: Наука, 2013. - 494 с.; Гуссерль Э. Идея феноменологии: пять лекций / Эдмунд Гуссерль; пер. с нем. Н.А. Артеменко. - Санкт-Петербург: Гуманитарная Академия, 2006. - 220 с.; Husserl E. Die Krisis des europaischen Menschentums und die Philosophie: Mit einer Einfuhrung von Bernhard Waldenfels / Edmund Husserl. - Auflage: 2. - Hamburg: Cep Europaische Verlagsanstalt, 2012. - 78 s.; Husserl E. Die Krisis der europaischen Wissenschaften und die transzendentale Phanomenologie: Eine Einleitung in die phanomenologische Philosophie / Edmund Husserl; Herausgeber, Vorwort von Elisabeth Stroker. - Auflage: 3. - Hamburg: Meiner F., 2007. - 160 s.; Husserl E. Cartesian meditations; an introduction to phenomenology / Edmund Husserl; Translated by Dorion Cairns. - The Hague: Martius Nijhoff, 1960. - XII, 157 p.; Husserl E. Ideas; general introduction to pure phenomenology/ Edmund Husserl; Translated by W. R. Boyce Gibson. - London, Allen and Unwin; New York: Macmillan, 1958. - 465 p.; Husserl E.

Logique formelle et logique transcedentale; essay d'une critique de la raison logique / Edmund Husserl; Tr. de l'allemand par Suzanne Bachelard. - Paris: Press Universitaires de France, 1957. - 447 p.; Husserl E. Husserliana: Gesammelte Werke / Edmund Husserl. - Bd. 1-29. - Haag: Martinus Nejhoff, 1950. - 93 s.; Husserl E. Zur Phanomenologie des inneren Zeitbewusstseins (1893-1917) / Edmund Husserl; Hrsg. von Rudolf Boehm.- Haag: Martinus Nijhoff, 1966. - XLIII, 484 s.

Ґадамер, Ганс-Георг [нім. Gadamer, Hans-Georg] (1900-2002) - німецький філософ

Ганс Ґадамер є основоположником філософської герменевтики, орієнтованої на ревізію концепцій Ф. Шлейермахера та В. Дільтея. Ґадамер радикально переглядає завдання герменевтики, трактуючи її не як науку про “мистецтво тлумачення” тексту або метод пізнання, а як засіб засвоєння людського буття. Інтерпретація тексту, за Ґадамером, неможлива без використання вже існуючого знання. На його думку, в процесі дослідження необхідно, перш за все, реконструювати “життєвий світ” тієї культури, котра детермінувала текст, осмислити властиві їй традиції, специфіку її мови, що дозволить встановити комунікацію з минулим. Ґадамер розглядає мову не як інструмент або знак того чи іншого змісту, а як засіб розкриття буття.

Головний спосіб розуміння тексту Ґадамер бачить у переміщенні в авторську суб'єктивність. Важливу роль у процесі пізнання він відводить таким детермінантам як: досвід життя інтерпретатора, акцентуючи увагу на його відкритості; інтерсуб'єктив- ність, що виникає в діалозі між суб'єктами. Ґадамер вважає, що кожен суб'єкт, рефлектуючи, будує власний світ, який залежить від специфіки його досвіду, тому мету герменевтики він бачить не у відтворенні автентичного тексту, а у розкритті багатозначності його сенсу.

Основні праці:

Гадамер Г.-Г. Истина и метод. Основы философской герменевтики / Ганс-Георг Гадамер; пер. с нем., общ. ред. и вступ. ст. Б.Н. Бессонова. - Москва: Прогресс, 1988. - 704 с.; Гадамер Г.-Г. Актуальность прекрас-

ного / Ганс-Георг Гадамер; пер. с нем. - Москва: Искусство, 1991. - 367 с.; Гадамер Г.-Г. Герменевтика і поетика: Вибрані твори / Ганс-Георг Гадамер; пер. з нім. - Київ: Юніверс, 2001. - 280 с.; Гадамер Г.-Г. Пути Хайдеггера: исследования позднего творчества / Ганс-Георг Гадамер; пер. с нем. А. В. Лаврухин. - 2-е изд. - Минск: Пропилеи, 2007. - 239 с.; Гадамер Х.-Г. Хайдеггер и греки / Ганс-Георг Гадамер; пер. с нем. и прим. М.Ф. Быковой // Логос. -1991. -№ 2. - С.56-68; Гадамер Г.-.Г. Что есть истина? / Ганс-Георг Гадамер; пер. с нем. М.А. Кондратьевой // Логос. - 1991. - № 1. - С. 30-37; Gadamer H.-G. Truth and Metod / Hans- Georg Gadamer; J. Weinsheimer and D. G. Marshal (Translator). - 2 nd rev. edition. - New York: Crossroad, 2004. - 601 p.; Gadamer H.-G. Philosophical Hermeneutics / Hans-Georg Gadamer; Davide Linge (Translator and ed.). - Berkeley: University of California Press, 1976. - 241p.; Gadamer H.-G. Wahrheit und Methode. Grundzuge einer philosophischen Hermeneutik / Hans-Georg Gadamer.- 2. Aufl., durch einer Nachtrag erw. - Tubingen: Mohr, - XXIX, 524 s.; Gadamer H-G. Le probleme de la conscience historique / Hans-Georg Gadamer; Preface de L. de Raeymaeker. - Louvain: Publications Universitaires de Louvain, 1963. - 87 p.

Ґелен, Арнольд [нім. Gehlen, Arnold] (1904-1976) - німецький філософ, антрополог, соціолог

Один із засновників німецької філософської антропології Арнольд Ґелен фокусував увагу на проблемі людини, її природі, способі існування та виживання у світі. Свою концепцію він пози- ціонував як “антропо-біологічну”. В її основі лежить парадигма щодо “біологічної недостатності” людини. За Ґеленом, на відміну від тваринного світу, особистість позбавлена повноцінних інстинктів, тому змушена нести на собі тягар відповідальності за власне виживання й самовизначення у світі, бути постійно націленою як на самовдосконалення, так і зміну навколишнього середовища. Суспільство та його інститути постають у Ґелена як форми, що заповнюють біологічну недостатність людини й оптимально реалізують її напівінстинктивні устремління. Вони забезпечують стійкі інтереси людей, формують їх звички, вносячи закономірність й передбачуваність в їх поведінку (через “розумну доцільність” та “інтерсуб'єктивну узгодженість”).

В останніх роботах Ґелена простежується переорієнтація на соціологічне, в тому числі, культурсоціологічне прочитання філософської антропології. Ґелен вивчає проблематику індустріального суспільства, висуває концепцію “пост-історії”, досліджує феномен симбіозу техніки, промисловості та політики, що породжує соціальні та політичні “суперструктури”. Він один із перших констатує глобальну кризу індустріального суспільства, звертаючи увагу на такі фактори, як “розмивання” цінностей, гіпертрофування індивідуалізму, зростаючу раціоналізацію соціального життя й культури. Ґелен зазначає, що в умовах індустріального суспільства традиційні інститути релігії та мистецтва втрачають свою силу; постійна зміна соціокультурних парадигм породжує нестабільність життєвого й соціального простору.

Основні праці:

Гелен А. Образ человека в свете современной антропологии / Арнольд Гелен; пер. с нем. А.Н. Портнов // Личность. Культура. Общество. - 2007.

Т. 9. - Вып. 3 (37). - С. 37-51; Гелен А. О систематике антропологии / Арнольд Гелен // Проблема человека в западной философии. - Москва: Наука, 1988. - С. 152-202; Gehlen A. Der Mensch: Seine Natur und seine Stellung in der Welt / Arnold Gehlen; Herausgeber von Karl-Siegbert Rehberg.

Frankfurt-am-Mein: Vittorio, Klostermann, 2016. - 504 s.; Gehlen A. Urmensch und Spatkultur. Philosophische Ergebnisse und Aussagen / Arnold Gehlen. - 7. Auflage. - Frankfurt-am-Mein: Vittorio, Klostermann, 2016. - 504 s.; Gehlen A. Moral und Hupermoral. - Eine pluralistische Ethik / Arnold Gehlen; Herausgegeben von Karl-Siegbert Rehberg. - Frankfurt-am-Mein: Vittorio, Klostermann, 2016. - XVIII, 196 s.; Gehlen A. Gesamtausgabe / Zeit- Bilder und weitere kunstsoziologische Schriften / Arnold Gehlen. - Frankfurt- am-Mein: Vittorio, Klostermann, 2016. - 850 s.; Gehlen A. L'Uomo. La sua natura e il suo posto nel mondo / Arnold Gehlen; Curatore V. Rasin. - Milano: Editore Mimesis, 2010. - 485 p.; Gehlen A. Die Seele im technischen Zeitalter. Sozialpsychologische Probleme in der industriellen Gesellschaft / Arnold Gehlen; Herausgegeben von Karl-Siegbert Rehberg. - Frankfurt-am-Mein: Vittorio, Klostermann, 2007. - 216 s.; Gehlen A. Studien zur Anthropologie und Soziologie / Arnold Gehlen. - Mdnich: Luchterhand, 1963. - 355 s.; Gehlen A. Anthropologische Forschung / Arnold Gehlen. - Berlin: Verlag Rowohlt, 1961. - 149 s.

Ґенон, Рене-Жан-МаріЖозеф [фр. Guenon, Rene-Jean Marie Josef] (1886-1951) - французький мислитель, містик

Рене Ґенон - французький мислитель, знавець світових релігій, східних культур та езотеричних учень, автор традиційної доктрини. Досліджуючи природу кризових явищ сучасної західної цивілізації (витоки виродження людства, чинники матеріалістичних і демократичних ілюзій, проблему влади, соціальної рівності, співвідношення духовного й соціального в суспільстві тощо), Ґенон дійшов висновку про необхідність її тотальної трансформації, повного й радикального оновлення. Головною доктриною Генона є повернення людства до споконвічних традицій як основи духовної єдності світу.

Глобальна проблема сучасного світу, на яку звертає увагу Ґенон, - взаємовідношення між Сходом (китайська, індуїстська, ісламська цивілізації) і Заходом (Європа, Америка). Ці цивілізації, на його думку, за своєю суттю не суперечать одна одній, оскільки між ними існує певна подібність, що випливає з єдності фундаментального принципу - традиційності. Йдеться про протилежності двох типів свідомості. Якщо сучасні цивілізації Сходу залишилися на традиційних позиціях, то західна цивілізація зазнала фундаментальних змін, набуваючи антитрадиційної спрямованості. Свою мету Ґенон бачить у реконструкції традиційних основ буття Заходу. Головну роль у відновленні традицій він відводить християнству, близькому за формою західній свідомості. Інша причина протистояння Схід-Захід, за Ґеноном, полягає в опозиції між дією та умоглядом. Якщо характерними особливостями західного світу є потреба в діяльності, прискореному ритмі життя, то важливою рисою людей Сходу - безумовна перевага умогляду над дією. Отже, коріння протистояння між Сходом і Заходом, на думку Ґенона, лежать у закономірній протилежності традиційного та антитради- ційного світоглядів (незважаючи на активну вестернізацію Сходу та західну експансію, що з часом все посилюється).

Основні праці:

Генон Р. Наука букв. Наука чисел. В 2-х кн. / Рене Генон; пер. с фр. В.Ю. Быстрова. - Санкт-Петербург: Владимир Даль, 2013. -

Кн. 1. - 2013. - 160 с.;

Кн. 2. - 2013. - 272 с.;

Генон Р. Символы священной науки / Рене Генон; пер. с фр. Н. Тирос. - Москва: Беловодье, 2004. - 480 с.; Генон Р. Восток и Запад / Рене Генон; пер. с фр. Т. Любимовой. - Москва: Эдигма, 2013. - 240 с.; Генон Р. Очерки о традиции и метафизике / Рене Генон; пер. c фр. - Москва: ЭКСМО, 2008. - 784 с.; Генон Р. Кризис современного мира / Рене Генон; пер. c фр. В. Быстров. - Москва: Азбука, 2010. - 312 с.; Guenon R. Apercus sur 1'esoterisme chretien / Rene Guenon. - Paris: Editions traditionnelles, 1954. - XIII, 107 p.; Guenon R. La grande triade / Rene Guenon. - Nancy: Revue de la Table ronde, 1946. - 174 p.; Guenon R. Man and his becoming, according to the Vedanta / Rene Guenon; Richard C. Nicholson (Translator). - London: Lucas & co, 1945. - 187 p.; Guenon R. The reigu of quantity and the signs of the times / Rene Guenon; Lord Northbourne (Translator). - London: Luzac, 1953. - 363 p.

Ґомбріх, Ернст Ганс [нім. Gombrich, Ernst Hans] (1909-2001) - австро-англійський історик, теоретик мистецтва

Ернст Ґомбріх розробив оригінальну методологію інтерпретації художніх творів, котра базується на симбіозі основних наукових парадигм віденської школи мистецтвознавства, іконо- логії, психології зорового сприйняття та теорії пізнання К. Поппера. У своїй концепції Ґомбріх спирається на ідею Поппера, що формування наукового знання відбувається не як накопичення фактів, за яким слідує узагальнююча їх теорія, а у зворотному порядку: спочатку висувається теоретична гіпотеза, істинність якої верифікується даними спостережень й експериментів.

Прагнучи подолати межі формального підходу віденської школи, Ґомбріх звертається до іконологічного аналізу творів мистецтв, концентруючи увагу на вивченні їх історико-культурного сенсу в ракурсі певного світогляду. Розроблений ним алгоритм дослідження художніх творів містить: 1) формальний аналіз твору (сприйняття форми, поєднання ліній, кольорів); 2) проникнення у зміст сюжетів, символів, алегорій за допомогою літературних джерел; 3) вивчення основоположних принципів, що характерні для певної нації, епохи, суспільного ладу, релігійних і філософських переконань, котрі відбились у творі.

При цьому Ґомбріх обмежує роль зовнішніх чинників (суспільного устрою, соціального середовища тощо). За Ґомбріхом, суспільство, будучи “інституційним обрамленням” художньої діяльності, задає їй початкові орієнтири, цілі, але рушійні сили художнього процесу породжуються нею самою, визначаючи логіку саморозвитку мистецтва. Критично оцінюючи спрямованість іко- нологічного аналізу на пошук єдиного значення художнього феномена, Ґомбріх у своїй концепції виходить із установки на різноманіття його семантичного поля. Він надає іконологічному аналізу психологічну орієнтацію, концентруючи увагу на аналізі історико- обумовленої психології художнього вираження й сприйняття твору мистецтва (властивого йому ладу образних, символічно значущих відносин тощо).

Основні праці:

Гомбрих Э. История искусства / Эрнст Гомбрих; пер. с англ. В.А. Крючкова, М.И. Майская. - Москва: ООО Изд-во АСТ, 1998. - 688 с.; Гомбрих Э. О задачах и границах иконологии / Эрнст Гомбрих // Эстетика и теория искусства ХХ века: Хрестоматия / Сост. Н.А. Хренов, А.С. Мигунов. - Москва: Прогресс-Традиция, 2008. - С. 656-670; Gombrich E.H. Die Geschichte der Kunst / Ernst Hans Gombrich. - Lausanne: Phaidon, 1957. - 511 p.; Gombrich E.H. The story of art / Ernst Hans Gombrich. - 8th ed., rev. - London: Phaidon Press, 1956. - 462 p.; Gombrich E.H. Bild und Auge: Neue Studien zur Psychologie der bildlichen Darstellung / Ernst Hans Gombrich. - Stuttgard: Klett-Cotta, 1984. - 316 s.; Gombrich E.H. Kunst und Fortschritt: Wirkung und Wandlung einer Idee / Ernst Hans Gombrich. - Koln: DuMont, 1978. - 135 s.; Gombrich E.H. Art and Illusion / Ernst Hans Gombrich. - New York: Paidon Press, 2000. - 356 p.; Gombrich E.H. Style / Ernst Hans Gombrich // International Encyclopedia of the Social Science / Ed. D. L. Sills. - New York, 1968. - XV. - P. 352-361; Gombrich E.H. Die Geschichte der Kunst / Ernst Hans Gombrich. - Berlin: Phaidton Verlag, 2002. - 688 s.; Gombrich E.H. Kunst & Illusion: Zur Psychologie der bildlichen Darstellung / Ernst Hans Gombrich. - Berlin: Phaidton Verlag, 2002. - 386 s.

Дамміт, Майкл Ентоні Ердлі [англ. Dummit, Michael Anthony Eardley] (1925-2011) - британський філософ, логік

Наукова діяльність Майкла Дамміта лежить в поле таких дисциплін, як філософія математики, філософія логіки, історія аналітичної філософії. Однак головний фокус його досліджень спрямований на філософію мови, котрій він приписує роль інтегруючого центра в філософії. Дамміт один із перших усвідомив важливість аналізу мови для філософського осмислення того, як ми сприймаємо й як представляємо світ у своєму мисленні. Він був переконаний, що саме через мовний аналіз можна осягнути мислення людини. За Даммітом, мова служить не лише для вираження думки, її головна функція - комунікативна. Він розкрив основні принципи мовної поведінки людини; висунув програму створення систематичної теорії значення, що містить в явному вигляді всю сукупність наявного у нас імпліцитного знання мови. Дамміт відкидав точку зору, що розуміти текст - це знати умови його істинності; в його трактуванні розуміти значить знати, як цей текст правильно вживати. Дамміт пропонує оперувати тими висловлюваннями (як істинними, так і хибними), які можна верифікувати.

Основні праці:

Даммит М. Что такое теория значения / Майкл Даммит // Философия, логика, язык: Сб. ст.; Сост. и предисл. В.В. Петрова; Общ. ред. Д.П. Горского и В.В. Петрова. - Москва: Прогресс, 1987. - С. 127-212; Даммит М. Истина / Майкл Даммит // Аналитическая философия: становление и развитие / Сост. А.Ф. Грязнов; пер. англ. О.А. Назаровой. Москва: Дом интеллект. кн. Прогресс-Традиция, 1998. - С. 191-212; Dummett M. Frege: Philosophy of Language / Michael Dummett. - London: Published Bloomsbury Academic, 2016. - 708 p.; Dummett M. Origins of Analytical Philosophy / Michael Dummett. - London: Published Bloomsbury Academic, 2014. - XI+199 p.; DummettM. Nature and Future of Philosophy / Michael Dummett. - New York: Columbia University Press, 2010. - 160 p.; Dummett M. Thought and Reality / Michael Dummett. - New York: Oxford University Press, 2006. - IX+111 p.; Dummett M. Elements of Intuitionism / Michael Dummett. - 2nd ed. - Oxford: Clarendon Press, 2000. - 344 p.; Dummett M. The Seas of Language / Michael Dummett. - New York: Oxford University Press, 1996. - 502 p.; Dummett M. Voting Procedures / Michael

Dummett. - Oxford: Clarendon Press, 1984. - 309 p.; Dummett M. The Interpretation of Frege's Philosophy / Michael Dummett. - London: Duckworth, 1981. - 621 p.

Девідсон, Дональд [англ. Davidson, Donald Herbert ] (1917-2003) - американський філософ, логік

Головний напрямок досліджень Дональда Девідсона - філософія мови, в межах якої він розробив формальну теорію значення. Ключовою аксіомою теорії є твердження: розуміти речення - значить знати умови, при яких воно було б істинним. Прирівнюючи теорію значення до теорії розуміння мови, Девідсон ставить перед собою завдання показати, як усі граматичні елементи природної мови впливають на умови істинності й, відповідно, значення речень, в яких вони зустрічаються. Він прагнув виявити механізми породження нескінченної кількості істинних речень природної мови з кінцевого за своїм складом словникового запасу та кінцевого набору правил.