Таблиця 2.4 Динаміка руху робочої сили

Як видно з таблиці відбувається незначне поповнення штату у 2004 році порівняно з 2002 і 2003 роками всього лише на 5,8% .З цього можна зробити висновок, що підприємство не досить швидко розширюється, а значить і повільно розвивається.

Таблиця 2.5 Показники використання основних виробничих фондів

Показники використання основних виробничих фондів наведені у таблиці 2.3.5.. На основі цих даних робимо висновок що, спостерігається значне збільшення фондовіддачі (визначається співвідношенням суми чистої виручки від наданих послуг до вартості основних фондів підприємства) на 0,29 у 2003 році та на 0,93 у 2004 році. Це збільшення свідчить про збільшення ефективності використання на підприємстві основних фондів, внаслідок підвищення завантаження транспорту. Зростанню фондовіддачі сприяло проведення модернізації транспорту та обладнання.

Із зазначеної таблиці видно, що питома вага матеріальних затрат до собівартості послуг коливається незначно. Питома вага матеріальних витрат може зростати також за рахунок постійного збільшення тарифів на паливо та газ, а також значного зростання цін на основні стратегічні матеріали (запчастини), але на підприємстві ведеться постійна робота на зниження витрат, по економному використанню основних матеріалів, та зниження собівартості надання послуг. А тому взаємодія зазначених факторів не відобразилась на зміні питомої ваги матеріальних затрат до собівартості послуг.

Загальні кошти направлені на споживання персоналу зменшились у 2003 році на 2,9% порівняно з 2002 роком, а у 2004 році зросли на 20% порівняно з 2003 роком. Це відбувається внаслідок зростання загального фонду оплати праці та за рахунок зростання виплат, що не входять до складу фонду оплати праці.

На підприємстві діє система преміювання за результатами роботи кожного робітника, , які підводяться щомісячно. Стало традицією виплати одноразових грошових винагород до окремих державних свят.

Таблиця 2.6 Аналіз витрат на 1 грн. наданих послуг

Фактичний доход від реалізованої продукції за 2002 рік вироблений з витратами 0,86 грн., за 2003 рік - 0,77 грн., за 2004 - 0,83 грн. на кожну гривню доходу від наданих послуг. Тобто у 2002 році підприємство отримало 14 копійок прибутку з кожної гривні від наданих послуг, у 2003 - 23 копійки, у 2004 - 17 копійок. Найбільші витрати склалися у 2002 році.

Таблиця 2.7 Аналіз рентабельності

Як видно з таблиці рентабельність зменшується за рахунок зменшення прибутку до оподаткування. Рентабельність доходу у 2003 році збільшилася на 0,13%, рентабельність капіталу на 8.32%, рентабельність власного капіталу на 8.69%.

Таблиця 2.8 Аналіз формування прибутку підприємства

Не дивлячись на економічні і політичні проблеми, підприємство зуміло не тільки пристосуватись і навчитись працювати в жорстких умовах ринкової економіки, а й закріпило передові позиції динамічного розвитку та економічного зміцнення, створило умови для збільшення реальних доходів і посилення соціального захисту його працівників.

Актив балансу включає: необоротні активи, оборотні активи та витрати майбутніх періодів. Як ми бачимо з таблиці, в 2004 році необоротних активів на кінець року було більше ніж на початок на 88.9 тис. грн.. Вони збільшилися за рахунок основних засобів, які підвищилися на 61 тис. грн. . Збільшення необоротних активів відбулося незважаючи на те, що нематеріальні активи залишились незмінними,

Таблиця 2.9 Структура пасиву балансу за 2004 рік

Оборотні активи в даному році також зросли на 306.8 тис грн. за рахунок зростання запасів (на 47.04 тис грн..), дебіторської заборгованості (на -160.4грн тис...) та інших оборотних активів (на 2,9 тис грн)Грошові кошти та їх еквіваленти збільшилися на 6.6. тис грн., але це не значно вплинуло на ріст оборотних активів.

Отже, як ми бачимо, пасив балансу на кінець 2004 року росте за рахунок поточних зобов'язань. Власний капітал на кінець року в порівнянні з початком року збільшився на 294.3 тис. грн..

Висновки до розділу 2

Проаналізувавши основні техніко-економічні показники ТОВ “Транс-Зафт” можна зробити висновок, що підприємство зуміло не тільки пристосуватись і навчитися працювати в жорстких умовах ринкової економіки, а й закріпило передові позиції динамічного розвитку та економічного зміцнення, створило умови для збільшення реальних доходів і посилення соціального захисту його працівників та акціонерів.

Розділ 3. Напрямки підвищення ефективності функціонування транспортних підприємств

3.1 Чинники підвищення ефективності діяльності транспортних підприємств

Можливі напрямки реалізації внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення ефективності діяльності підприємств та організацій неоднакові за мірою впливу, ступенем використання та контролю. Тому для практики господарювання, для керівників і відповідних спеціалістів суб'єктів підприємницької чи інших видів діяльності важливим є детальне знання масштабів дії, форм контролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління діяльністю трудових колективів. Той чи той суб'єкт господарювання може й мусить постійно контролювати процес використання внутрішніх чинників через розробку та послідовну реалізацію власної програми підвищення ефективності діяльності, а також ураховувати вплив на неї зовнішніх чинників. У зв'язку з цим виникає необхідність конкретизації напрямків дії та використання головних внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення ефективності діяльності суб'єктів господарювання.

1. Технологія. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації та інформаційних технологій, справляють найістотніший вплив на рівень і динаміку ефективності надання послуг. За принципом ланцюгової реакції вони спричиняють суттєві (нерідко докорінні) зміни в технічному рівні та продуктивності технологічного устаткування, методах і формах організації трудових процесів, підготовці та кваліфікації кадрів тощо.

2. Устаткуванню належить провідне місце в програмі підвищення ефективності передовсім виробничої, а також іншої діяльності суб'єктів господарювання. Продуктивність діючого устаткування залежить не тільки від його технічного рівня, а й від належної організації ремонтно-технічного обслуговування, оптимальних строків експлуатації, змінності роботи, завантаження в часі тощо.

3. Матеріали та енергія позитивно впливають на рівень ефективності діяльності, якщо розв'язуються проблеми ресурсозбереження, зниження матеріаломісткості та енергоємності послуг, раціоналізується управління запасами матеріальних ресурсів і джерелами постачання.

4. Працівники. Основним джерелом і визначальним чинником зростання ефективності діяльності є працівники -- керівники, менеджери, спеціалісти, робітники. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлюються дійовим мотиваційним механізмом на підприємстві, підтриманням сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі.

5. Організація і системи. Єдність трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують добру організацію діяльності підприємства, що забезпечує необхідну спеціалізацію та координацію управлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності будь-якої складної виробничо-господарської системи. При цьому остання для підтримування високої ефективності господарювання має бути динамічною та гнучкою, періодично реформуватися відповідно до нових завдань, що постають за зміни ситуації на ринку.

6. Методи роботи. За переважання трудомістких процесів досконаліші методи роботи стають достатньо перспективними для забезпечення зростання ефективності діяльності підприємства. Постійне вдосконалення методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагромадженого на інших підприємствах позитивного досвіду.

7 Стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства. Від нього залежить, у якій мірі враховуватимуться зовнішні чинники зростання ефективності діяльності на підприємстві.

Відтак належний стиль управління як складовий елемент сучасного менеджменту є дійовим чинником підвищення ефективності діяльності будь-якого підприємства, кожної підприємницької структури.

8. Державна економічна й соціальна політика істотно впливає на ефективність надання послуг. Основними її елементами є: а) практична діяльність владних структур; б) різноманітні види законодавства (законотворча діяльність); в) фінансові інструменти (заходи, стимули); г) економічні правила та нормативи (регулювання доходів і оплати праці, контроль за рівнем цін, ліцензування окремих видів діяльності); д) ринкова, виробнича й соціальна інфраструктури; е) макроекономічні структурні зміни; є) програми приватизації державних підприємств; ж) комерціалізація організаційних структур невиробничої сфери.

9. Інституціональні механізми. Для безперервного підвищення ефективності діяльності всіх суб'єктів господарювання держава має створити відповідні організаційні передумови, що забезпечуватимуть постійне функціонування на національному, регіональному чи галузевому рівнях спеціальних інституціональних механізмів -- організацій (дослідних і навчальних центрів, інститутів, асоціацій). Їхню діяльність треба зосередити на: 1) розв'язанні ключових проблем підвищення ефективності різних виробничо-господарських систем та економіки країни в цілому; 2) практичній реалізації стратегії і тактики розвитку національної економіки на всіх рівнях управління. Нині у світі функціонує понад 150 міжнародних, національних і регіональних центрів (інститутів, асоціацій) з продуктивності та управління.

10. Інфраструктура. Важливою передумовою зростання ефективності діяльності підприємств є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової та господарської інфраструктури. Нині всі підприємницькі структури користуються послугами інноваційних фондів і комерційних банків, бірж (товарно-сировинних, фондових, праці) та інших інститутів ринкової інфраструктури. Безпосередній вплив на результативність діяльності підприємств справляє належний розвиток виробничої інфраструктури (комунікацій, спеціалізованих інформаційних систем, транспорту, торгівлі тощо). Вирішальне значення для ефективного розвитку всіх структурних елементів економіки має наявність широкої мережі установ соціальної інфраструктури.

11. Структурні зміни в суспільстві також впливають на показники ефективності на різних рівнях господарювання. Найважливішими є структурні зміни економічного та соціального характеру. Головні з них відбуваються в таких сферах: а) технології, наукові дослідження та розробки, супроводжувані революційними проривами в багатьох галузях знань (пропорція імпортних та вітчизняних технологій); б) склад та технічний рівень основних фондів (основного капіталу); в) масштаби виробництва та діяльності (переважно за деконцентрації з допомогою створення малих і середніх підприємств та організацій); г) моделі зайнятості населення в різних виробничих і невиробничих галузях; д) склад персоналу за ознаками статі, освіченості, кваліфікації тощо.

Лише вміле використання всієї системи перелічених чинників може забезпечити достатні темпи зростання ефективності діяльності.

зовнішньоекономічний партнер митний транспортний

3.2 Регулювання транзитних перевезень на державному рівні. Порядок проходження митного контролю

Як всім відомо, вітчизняні автотранспортні підприємства (далі - АТП) здійснюють не тільки ввезення вантажів на митну територію України або вивезення їх за межі вказаної митної території, а й перевезення вантажів з однієї країни в іншу, використовуючи при цьому територію нашої держави. Наприклад, вантажний автомобіль АТП здійснює перевезення вантажу з Румунії в Росію через територію України. Вказане перевезення вантажів, відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України, є нічим іншим, як транзитом (ст. 200 МКУ) .

В МКУ (ст. 155) визначено два види транзиту: прохідний та внутрішній митний транзит. Під прохідним митним транзитом слід розуміти переміщення товарів під митним контролем від одного пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України до іншого (тобто, від пункту ввезення на митну територію України до пункту вивезення за межі митної території України).

Внутрішнім митним транзитом вважається переміщення товарів під митним контролем не минаючи внутрішні митниці, зокрема:

- від пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України (пункту ввезення) до митного органу, розташованого на митній території України;

- від митного органу, розташованого на митній території України, до пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України (пункту вивезення);

- від одного до іншого митного органу, розташованих на митній території України.

Транзит вантажів через територію України може здійснюватися у прямому чи змішаному (комбінованому) сполученні (ст. 4 Закону № 1172-XIV). У прямому сполученні транзит вантажів здійснюється одним видом транспорту (наприклад, автомобільним ) за одним транспортним документом (наприклад, міжнародною товарно-транспортною накладною - CMR 3) протягом усього шляху прямування (тобто від пункту ввезення на митну територію України до пункту вивезення за межі митної території України). У змішаному сполученні транзит вантажів може бути пов'язаний з їх перевантаженням з одного виду транспорту (наприклад, морського, автомобільного тощо) на інший вид транспорту (наприклад, залізничний тощо), а також з сортуванням, пакуванням, вимірюванням, формуванням партії транзитного вантажу, тимчасовим зберіганням тощо. Зверніть увагу, що всі такі операції здійснюються в зонах митного контролю виключно за рішенням вантажовласника (або уповноваженої ним особи).

Відповідно до положень Закону № 1172-XIV , та вимог МКУ, зокрема, ст. 156-201, до товарів , які переміщуються транзитом через територію України, встановлені певні вимоги. По-перше, транзитні товари повинні перебувати у незмінному стані (не враховуючи змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання) та не повинні використовуватися на території України ні з якою іншою метою, крім транзиту. По-друге, у певних випадках, товар має переміщуватися на території України тільки за наявності дозволу на транзит. По-третє, у випадках, визначених КМУ, транзитний товар має переміщуватися тільки встановленими маршрутами та шляхами. Це обмеження щодо вибору маршруту транзитного перевезення та пунктів проходження митного контролю, зокрема, стосується підакцизних товарів. І остання вимога, що стосується транзитного товару та яка передбачає його доставку до митного органу призначення у строки, визначені митним органом відправлення. Зазначимо, що на виконання цієї вимоги МКУ щодо строків перебування транзитного вантажу на території України, було прийнято Постанову КМУ № 1908, положеннями якої передбачено, що граничні терміни транзиту територією України залежать від виду транспорту, яким здійснюється транзит. В нашому випадку, якщо транзит здійснюється автомобільним транспортом, строк перебування транзитного вантажу під митним контролем не може перевищувати 10 діб . Але ця вимога стосується прямого (прохідного) транзиту. У разі, якщо транзитний вантаж перевозиться кількома видами транспорту і при цьому необхідний час на проведення перевантаження з одного виду транспорту на інший, то такий вантаж може тимчасово розміщуватись на складах митних органів або митних ліцензійних складах. Причому, ст. 158 МКУ чітко передбачено, що час його зберігання на складах у разі перевантаження з одного виду транспорту на інший не включається до строку доставки вантажу до митного органу призначення. Тобто граничний строк перебування транзитного вантажу на території України автоматично збільшується на строк його перебування на митних складах у разі перевантаження з одного виду транспорту на інший.

До товарів, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом через територію України, може застосовуватися один із таких заходів гарантування доставки цих транзитних товарів від пункту митного органу відправлення до пункту митного органу призначення :

1). надання власником товарів (уповноваженою ним особою) гарантій митним органам;

2). охорона та супроводження товарів митними органами (наприклад, для підакцизних товарів обов'язково);

3). перевезення товарів митним перевізником ;

4). перевезення на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки міжнародного дорожнього перевезення (далі - МДП) 1975 року (Garnet TIR) .

Відповідно ст. 81 МКУ, декларування товарів здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари і транспортні засоби. При транзиті товарів вказане заявлення (декларування) здійснюється методом подання до митного органу вантажної митної декларації (далі - ВМД) за формою "ТР". При цьому автотранспортні засоби, які використовуються для переміщення транзитних товарів через митний кордон України, не потребують окремого декларування, тобто окремої ВМД (ст. 147 МКУ). Відомості про автотранспортний засіб, що перевозить товари, вносяться до ВМД за формою "ТР", книжки МДП та інших супровідних документів. Порядок складання зазначених товарно-супровідних документів та подання їх до митного органу (разом з ВМД за формою "ТР") для декларування ми розглянемо в наступній публікації. Наразі приділимо увагу особливостям складання ВМД за формою "ТР".

Особливості складання ВМД при транзиті

Практичне керівництво для заповнення ВМД міститься в Наказі Держмитслужби № 307. А для транзитних операцій Наказом Держмитслужби № 380 затверджено окремий порядок складання ВМД.

Згідно Наказу Держмитслужби № 380 та зважаючи на вимоги Наказу Держмитслужби № 307 при транзиті декларантом заповнюються такі графи ВМД: A, B, 1, 2, 3, 5, 6, 8, 9, 12, 13, 14, 15, 15a, 17, 17a, 18, 19, 21, 22, 23, 25, 26, 27, 28, 29, 31, 32, 33, 34, 35, 37, 38, 40, 41, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 50, 51, 53, 54. Графи 7, 51, 52, C та D заповнюються інспектором митниці. Усі інші графи ВМД не заповнюються .

Особливості заповнення деяких граф ВМД при транзиті відповідно до Наказу № 380 наведені у таблиці 3.2.

В разі, якщо товар перевозиться автомобільним транспортом, відповідно до митного режиму транзиту, після зберігання товарів під митним контролем (в тому числі в митному режимі митного складу) заповнюються ті ж самі рядки і графи, що і при митному режимі транзиту. Особливості встановлені лише для графи18 "Транспортний засіб при відправленні", де наводяться відомості про транспортний засіб, яким здійснюється перевезення товарів до митниці призначення (до пункту пропуску через державний кордон України, через який транзитні товари будуть вивезені з митної території України) та графи 29 "Митниця на кордоні", де зазначаються (згідно з Класифікатором митних органів та їх структурних підрозділів) найменування й код митного органу, у зоні діяльності якого розташовано митний ліцензійний склад, склад тимчасового зберігання.

Визначення терміну "транзит" наводиться також і в інших нормативних документах, зокрема, у Законі № 1172-XIV (відповідно до ст. 1 якого "транзит вантажів" - це перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України) та Законі № 959-XII ( відповідно до ст.1 якого "транзит товарів" - це переміщення товарів, вироблених за межами України, через територію України без будь-якого використання цих товарів на зазначеній території).

Відповідно до п. 8 Постанови КМУ № 1989 у пунктах пропуску для автомобільного і поромного сполучення контроль за міжнародними перевезеннями товарів автомобільними транспортними засобами здійснюється відповідно до нормативно-правових актів та міжнародних договорів посадовою особою служби міжнародних автомобільних перевезень (СМАП) Мінтрансу.

Порядок здійснення вітчизняним автоперевізником транзиту зі складанням CMR та іншої транспортної документації в залежності від різних умов буде розглянуто в наступній публікації.

Відповідно до вимог МКУ перевантаження, вивантаження, навантаження, перепакування тощо транзитних товарів (без зміни їхніх властивостей та товарного вигляду) може здійснюватися тільки з дозволу та під контролем митного органу.

Маршрути транзитного перевезення та пункти проходження митного контролю для підакцизних товарів затверджені Постановою КМУ № 484.

Згідно вимог Постанови КМУ № 1908, якщо транзит здійснюється залізничним транспортом, строк перебування транзитного вантажу під митним контролем не може перевищувати 28 діб, якщо авіаційним транспортом - 5 діб, морським та річковим транспортом - 20 діб, трубопровідним транспортом - 31 добу.

Порядок надання гарантій та інші заходи гарантування збереження транзитних товарів, визначається наказами Держмитслужби.

Відповідно до ст. 182 МКУ митний перевізник - це підприємство (тільки резидент), яке здійснює перевезення між митними органами товарів, що перебувають під митним контролем, без застосування при цьому заходів гарантування доставки товарів до митного органу призначення, і має ліцензію на право здійснення діяльності митного перевізника, видану спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

3.3 Дослідження факторів, які впливають на розвиток транспортної системи

Діяльність підприємства у ринковій економіці характеризується системою ризиків та невизначеностей, які виникають через нездатність з допомогою функціональної залежності оцінити перспективи розвитку ринкової ситуації.

Вирішення цієї проблеми покладене на статистико математичні методи аналізу, використання яких спрощується з широким застосуванням комп'ютерної техніки систем АРМ тощо.

Для виявлення залежності між ефективністю здійснення міжнародних транспортних перевезень (Y), та якісними змінами у процесі організації міжнародних транспортних перевезень (Х) проведемо послідовно дослідження окремих складових праці персоналу підприємства.

На основі статистичних даних показника і фактора (табл.3.1) знайдемо оцінки параметрів економетричної моделі, де припускаємо, що стохастична залежність між фактором і показником має вигляд, наведений в табл. 3.1. Використовуючи критерій Фішера, з надійністю оцінюємо адекватність прийнятої моделі статистичним даним та значущість параметрів моделі по -критерію Стьюдента.

Якщо із заданою надійністю прийнята математична модель адекватна експериментальним даним, то знайдемо:

1) з надійністю довірчу зону базисних даних;

2) точкову оцінку прогнозу;

3) з надійністю інтервальну оцінку прогнозу.

Побудуємо графіки:

а) фактичних даних;

б) лінії регресії та її довірчу зону.

Таблиця 3...