Підвищення екологічної стійкості агроландшафтів північної частини Луганської області

До захисних заходів постійної дії, які призводять до збільшення родючості ґрунтів та забезпечення стабільної продуктивності агроценозів належать лісові смуги, гідротехнічні споруди, організація території тощо. Так, організаційно-господарські заходи передбачають урахування всіх активних базисів ерозії, планування і проектування ґрунтозахисної системи землеробства, вирощування сільськогосподарських культур з урахуванням їхньої ґрунтозахисної ефективності на схилах різної крутизни тощо.

Впорядкування території сільськогосподарських угідь на засадах ґрунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративною організацією території запропонували О. Тараріко Г. Швебс, М. Шелякін та ін. [179, 212, 214]. В результаті впливу на ґрунтовий покрив водних і повітряних потоків ґрунт втрачає частину дрібнозему, багатого на органічні та мінеральні речовини. Відшкодувати його втрати шляхом тільки агротехнічних та агрохімічних заходів неможливо, тому вчені пропонують застосовувати зазначену контурно-меліоративну систему землеробства [214]. Ґрунтозахисна система землеробства забезпечує родючість ґрунтів, включає комплекс заходів щодо запобігання водної ерозії та дефляції, сталості запасів гумусу, регулювання фізико-хімічних властивостей і водного режиму ґрунту. Контурна організація території передбачає максимальну відповідність контурів природних комплексів з найбільшим наближенням до горизонталей меж угідь, робочих ділянок, полів сівозмін тощо [212]. Впровадження всіх ланок контурно-меліоративної системи землеробства дозволяє збільшити урожай сільськогосподарських культур на 20-30 %, зменшити процеси водної ерозії на 20-30 % [179].

Значна роль захисту ґрунтів від ерозії при інтенсивному використанні еродованих ґрунтів належить лісомеліоративним заходам, до яких відносять полезахисні лісосмуги, прибалкові та протияружні протиерозійні насадження, насадження навкруги ставків та водосховищ. Вони сприяють снігозатриманню, поліпшенню мікроклімату, підвищенню культури землеробства, запобігають змиву і розмиву ґрунту, поглибленню дна ярів, замуленню річок, ставків і водойм [164, 191, 216]. Широке коло питань, що пов'язані з протиерозійною лісомеліорацією розглядали В. Демидов [41], І. Зиков [71], О. Зубов [67, 69], В. Івонін [72], М. Калиниченко [76], В. Тарасов [186, 187] та ін.

Не зважаючи на детальну розробку та впровадження низки лісомеліоративних заходів, О. Фурдичко стверджує, що останнім часом площа полезахисних насаджень в Україні зменшується. Жодне господарство не має завершеної системи полезахисних лісових смуг при досягненні ними проектної висоти. Крім того, вчений акцентує увагу, що в країні захисні лісові насадження створюються завдяки програмі «Про першочергові заходи щодо створення лісових насаджень на не угіддях та в басейнах річок» (2007 р.), а полезахисних лісових смуг практично не створюють [201].

А. Стадник досліджував роботу лісових смуг в системі агроландшафтів, які сприяють покращенню екологічних, агролісомеліоративних та природоохоронних умов і забезпечують стійке функціонування аграрного виробництва. Вчений зауважує, що сучасна лісомеліоративна інфраструктура захисних лісових насаджень є недостатньо ефективною. Тому, поки не буде сформовано стабільної лісомеліоративної інфраструктури, сільськогосподарське виробництво систематично буде мати значні збитки [176].

М. Долгілевич, Т. Мислива, Т. Радіонова вивчали основні функції систем полезахисних лісових смуг. В результаті досліджень вони прийшли до висновку, що основними екологічними функціями лісових смуг є поліпшення теплового і водного балансів сільськогосподарських угідь; формування високої продуктивності культур; оптимізація процесів ґрунтоутворення і збереження ґрунту від руйнування вітром [51]. Подібні питання, зокрема ерозійно-гідрологічний процес та лісомеліорацію, детально досліджував Є.Гаршинєв, який розробив та провів апробацію технології автоматизованого проектування протиерозійних лісових смуг [24].

Як зазначає С. Гущик у Донбасі лісові смуги поступово занепадають. Згідно зі ст. 22 Земельного кодексу України полезахисні лісові смуги віднесено до несільськогосподарських земель сільськогосподарського призначення. В результаті реформування земельних відносин сільськогосподарські угіддя передано в приватну власність, а лісові смуги - в землі запасу рад, тобто лісосмуги фактично залишились без належного догляду та утримання. Проблема захисту, реконструкції полезахисних лісосмуг потребує термінового вирішення [38].

Проблеми та перспективи розвитку лісового господарства у контексті удосконалення ресурсного і природоохоронного законодавств, Національної стратегії сталого розвитку України та міжнародних вимог до лісів розглядає В. Лавров. Вченим запропоновано стратегію переходу лісової галузі на засади соціально-економічно-екологічно збалансованого розвитку на національному, регіональному та локальному рівнях з урахуванням умов перехідного періоду формування ринкових та інших суспільних відносин [90].

Для становлення стійких агроекосистем М. Тимофєєв пропонує поповнення земель інтенсивного використання біологічними агентами, макро- і мікроелементами за декількома напрямами. Серед них розширення площ під посівами зернобобових та багаторічних трав; використання масивів чагарників в якості відновлювального джерела вуглецю, енергії, макро- і мікроелементів; розвинуте тваринництво, відходи якого є біодобривом та трофічним матеріалом для ґрунтових сапрофагів [189]. Причому саме масиви чагарників, на думку вченого, стануть новим відновлювальним органогенним ресурсом в агросфері ХХІ століття. Культурами чагарників будуть засаджені всі схилові, деградовані, виснажені, малопридатні та непридатні для землеробства землі. Масиви чагарників усувають ерозію ґрунтів на землях, сприяють збереженню флори та фауни [188].

Гідротехнічні споруди слугують для регулювання поверхневого стоку на схилах, затримуючи і відводячи воду, що зменшує процеси ерозії. Як правило, їх застосовують у комплексі з лісовими насадженнями для посилення протиерозійної дії з урахуванням особливостей рельєфу, типу ґрунту та ін. Основними гідротехнічними спорудами є вали, вали-тераси, тераси, канави, вали-канави, ставки та водоймища тощо [112, 114, 164, 207]. Детально проектування, способи спорудження, експлуатацію гідротехнічних споруд розглянуто в роботах Н. Гудзона, М. Копистинського [36, 88] та ін. В умовах сучасної України широке коло питань, пов'язаних з дослідженням ефективності роботи протиерозійних заходів постійної дії вивчали В. Вергунов, О. Зубов, [21, 67, 69].

Але не зважаючи на розроблені основні теорії процесу водної ерозії і захисту ґрунтів від руйнування, перед сучасною наукою постає ще ряд завдань, які потребують термінового вирішення. Зокрема, це закономірності процесів водної ерозії і факторів ерозії для кожної природної зони.

1.3.3 Переущільнення, підкислення та забруднення ґрунтів

Одним із факторів деградації ґрунтового покриву є ущільнення орного шару, яке спостерігається на полях абсолютної більшості сільськогосподарських господарств України, де щорічно застосовується інтенсивна обробка ґрунту з багаторазовим проходженням по полю важкої сільськогосподарської техніки. Підвищення щільності погіршує ряд фізичних і фізико-механічних властивостей ґрунтів, зокрема руйнується структура, знижується їхня водопроникність, з'являється брилистість, різко збільшуються втрати ґрунтової вологи на випаровування і поверхневий стік [9]. Переущільнені орні ґрунти є причиною недобору продукції сільськогосподарських культур [103].

У чорноземних ґрунтах, з добре вираженою макроструктурою, рівноважна щільність орного горизонту коливається в межах 1,1-1,2 г/см³. Саме такі параметри є оптимальними для більшості сільськогосподарських культур і відпадає необхідність в додатковому обробітку ґрунтів, пов'язаному зі створенням більш розпушеної її будови [190]. Ґрунти з об'ємною щільністю до 1,25 г/см³ забезпечують оптимальні умови для росту рослин, їхнього живлення, формування гідрологічних властивостей тощо. При підвищенні показника до 1,6 г/см³ діаметр діючих ґрунтових шпарин зменшується на 30-40 %, твердість ґрунту збільшується в 3-4 рази, вміст повітря у ґрунті зменшується майже удвічі, а водопроникність знижується в 3-5 разів, що значно знижує показники кількості й якості сільськогосподарської продукції [177].

Проблема підвищеного ущільнення ґрунту ходовими системами сільськогосподарських машин у даний час є особливо гострою. Зі зростанням механізації та інтенсифікації землеробства створено нове покоління високопродуктивних машин: енергонасичені трактори, великовантажні автомобілі та причепи, комбайни, великотонажні засоби для внесення мінеральних і органічних добрив та інша техніка. Все це дозволяє нарощувати темпи продуктивності праці, скорочувати терміни проведення польових робіт. Однак зі зростанням енергонасичених мобільних енергетичних засобів значно зростає їхня маса і маса машинних агрегатів. Це призводить до їхнього тиску на ґрунт, його ущільнення. Ущільнення орного та підорного шарів є однією з основних причин водної ерозії. Глибина колій від сучасної техніки іноді сягає 10-15 см, а негативний вплив від переущільнення ґрунту проявляється до 1 м [188, 189].

Результати агрохімічної паспортизації останніх п'яти років свідчать про значне підкислення ґрунтів у Поліссі та Лісостепу. Зміна реакції ґрунтового покриву становить відповідно від 5,89 до 5,8 і від 6,0 до 5,95 та загалом по України від 5,97 до 5,9. Землі із сильно-, середньо- та слабокислою реакцією ґрунтового розчину становлять понад 25 % обстежених площ. Призупинення робіт із хімічної меліорації спричиняє процеси підкислення і в зонах поширення нейтральних ґрунтів. Однією з причин виникнення кислих ґрунтів є призупинення робіт з вапнування ґрунтів [35].

Через погіршення екологічного стану ґрунтів як найважливішого компоненту аграрних ландшафтів набуває актуальності питання щодо забруднення його важкими металами. Наслідком негативної дії техногенних викидів на ґрунти є зниження продуктивності й погіршення якості сільськогосподарської продукції. В результаті роботи підприємств в навколишнє середовище, в тому числі і ґрунти, потрапляє значна кількість забруднюючих речовин. В Україні близько 20 % орних земель в тій чи іншій мірі забруднено важкими металами [60]. Висновки щодо екологічної чистоти земель виконуються на основі зіставлення вмісту важких металів із нормами ГДК. Проте існуючі норми викликають дискусію серед науковців, зокрема, М. Мірошниченко, В. Самохвалова, А. Фатєєв, аналізують існуючу систему оцінки забруднення ґрунтів та пропонують шляхи вдосконалення грунтово-екологічного нормування забруднення важкими металами, яке базується на різних критеріях [113, 163, 197].

Аналіз літературних джерел дає підстави зробити висновок, що в Україні високими темпами знижується якість і родючість ґрунтів та катастрофічно погіршується екологічний стан земельних ресурсів, порушується екологічна стійкість агроекосистем, посилюються деградаційні процеси.

Агроекологічна оцінка стану орних земель за співвідношенням ріллі та екологостабілізуючих угідь, рівнем антропогенного навантаження, ступенем прояву даградаційних процесів проводиться вченими в різних регіонах України, проте на території Луганської області комплексної оцінки не здійснено.

У результаті літературного огляду встановлено, що основним фактором деградації ґрунтового покриву є водна та вітрова ерозії, які призводять до значного порушення екологічної стійкості агроландшафтів. Протиерозійні заходи та їхні комплекси останні 15-20 років на території країни практично не впроваджуються, аналіз сучасного екологічного стану ґрунтового покриву агроландшафтів відносно проявів ерозійних деградаційних процесів, визначення середньобагаторічних втрат ґрунту в умовах недостатньої кількості протиерозійних заходів вимагає подальшого детального дослідження. Крім того водна ерозія ґрунту зумовлює зміну структурно-агрегатного стану ґрунту, його властивості. Оскільки кількість агрономічно корисних агрегатів і їхня водотривкість - фундаментальні характеристики ґрунту, від яких залежить зміст і спрямованість основних режимів і у підсумку його родючість [102], то дослідження водно-фізичних властивостей ґрунту, його структурно-агрегатного складу в умовах складного рельєфу північної частини Луганської області є доречним.

Висока біологічна продуктивність агроландшафтів є однією з головних складових екологічної стійкості аграрних ландшафтів. Згідно з літературними джерелами, науковцями детально проаналізовано вплив різних систем удобрення, агротехнічних прийомів на врожайність сільськогосподарських культур, проте дослідженню впливу метеорологічних факторів на врожайність культур приділено недостатньо уваги. В проаналізованих роботах в основному залежність біологічної продуктивності пов'язують з кліматичними особливостями значних територій. Тому вивчення залежності біологічної продуктивності від гідрометеорологічних даних необхідне з урахуванням двох головних чинників - метеоролічних факторів і показників врожайності сільськогосподарських культур конкретної кліматичної зони, що дасть змогу більшого розуміння вказаної залежності.

2.Методика дослідження і характеристика зони дослідження

2.1 Методика проведення дослідження

Методи дослідження. Для виконнаня поставлених завдань використано такі методи: теоретичні методи для аналізу та узагальнення результатів ґрунтово-агрохімічного обстеження та кількісних показників продуктивності сільськогосподарських культур; польові методи для вивчення екологічного стану агроландшафтів, водно-фізичних властивостей ґрунту, визначення інтенсивності ерозійних процесів; лабораторні методи для визначення фізичних властивостей ґрунтів; математико-статистичні методи для встановлення достовірності вибіркових сукупностей нормальному закону розподілу; кореляційно-регресійний метод для встановлення залежності врожайності сільськогосподарських культур від метеорологічних факторів та фізико-хімічних властивостей ґрунтів; картографічні методи для визначення середньобагаторічних втрат ґрунту через водну ерозію.

Екологічну оцінку агроландшафтів виконували за співвідношенням ріллі (Р) як основного дестабілізуючого чинника до сумарної площі екологостабілізуючих угідь (ЕСУ - ліси, водні об'єкти, сіножаті, пасовища) за формулами:

,

де - питома вага ріллі у групі угідь Р+ЕСУ, %;

- площа ріллі, га;

- сума природних компонентів, га.

,

де - питома вага екологостабілізуючих угідь у групі угідь Р+ЕСУ, %;

Ступінь порушення екологічної рівноваги в агроландшафтах за співвідношенням Р:ЕСУ оцінювали за п'ятибальною шкалою [152] (табл. 2.1).

Екологічну оцінку якості та ступінь антропогенного забруднення води водосховища визначали за трьома блоками показників: сольового складу, трофо-сапробіологічними (еколого-санітарними) та специфічними показниками токсичної та радіаційної дії. Оцінка сольового складу визначалася за вмістом хлоридів. Якість води за еколого-санітарними критеріями визначалася за гідрохімічними показниками: концентрація рН, азоту амонійного, нітратного, нітритного, фосфору фосфатів. Серед блоку специфічних показників токсичної та радіаційної дії екологічну оцінку визначено за загальним вмістом важких металів у воді (мідь, свинець, хром, нікель, марганець) [80].

Таблиця 2.1. Шкала для оцінки екологічного стану агроландшафтів

Екотип території	Питома вага в групі угідь Р+ЕСУ, %	Агроекологічний стан території
	Р	ЕСУ
0	< 20	> 80	оптимальний
I	21-36	64-80	добрий
II	37-55	45-63	задовільний
III	56-70	30-44	незадовільний
IV	> 70	< 30	критичний

Визначення чистоти води та самоочисної здатності водойм проводили методом автографії на фотопапері. Для цього стрічки фотопаперу (4 х 8 см) зі зразками мулу було розміщено в ємність на три доби. Потім стрічки вилучали з мулу, промивали водою, фіксували 25 %-м розчином гіпосульфату та висушували. За інтенсивністю потемніння фотопаперу визначали ступінь направленості мікробіологічних процесів в донних відкладеннях. Чим більше білих плям, тим більше кисню в мулові, інтенсивніше йде мінералізація органічних сполук [82].

Визначення водно-фізичних властивостей ґрунту виконували за загально-прийнятими методиками. Об'ємну щільність ґрунту визначали методом ріжучого кільця Качинського [92, 110]. Вологість ґрунту визначали термостатно-ваговим методом [110]. Мікроагрегатний аналіз ґрунту проводився за методикою Н. Качинського, який базується на різній швидкості падіння у воді часток різного розміру [20, 146]. За методикою М. Саввінова визначали структурно-агрегатний склад ґрунту через фракціонування ґрунту в повітряно-сухому стані (сухий розсів) та фракціонування ґрунту у воді (мокрий розсів).

За даними сухого розсіву розраховано коефіцієнт структурності ():

,

де - сума макроагрегатів розміром від 0,25 до 10 мм, %;

- сума агрегатів <0,25 мм та >10 мм, %.

За результатами мокрого розсіву розраховано критерій водостійкості ():

,

де - вміст водостійких агрегатів розміром від 1 до 0,25 мм , %;

- вміст структурних фракцій в ґрунті розміром від 1 до 0,25 мм, які отримані при сухому розсіві, % [20].

Водопроникність ґрунту визначалась у польових умовах за допомогою ріжучого кільця Качинського. Більша частина металічного кільця вбивалась в верхній шар ґрунту, менша його частина залишалась на поверхні, в нього заливалась вода і вираховувався час всмоктування води в ґрунт. Після кожного всмоктування води в ґрунт її заливали знову і повторювали до стадії, коли час всмоктування не відрізнявся від одного заливання до іншого. Відношення висоти води, що заливалася, до часу всмоктування і є показником водопроникності [20].

Інтенсивність водної ерозії та середньобагаторічні втрати ґрунту на схилових землях визначалися за відкладеннями ґрунту на дні водосховища та в ставочках гідротехнічних споруд за результатами власних геодезичних вимірювань.

Реакція середовища - рН - визначалася колориметричним методом за допомогою шкали Н. Алямовського. Для цього було виготовлено ґрунтову витяжку (одна частина ґрунту п'ять частин дистильованої води). Частку зазначеної витяжки (5 см³) розміщали в пробірці, туди ж доливали 0,3 см³ комбінованого індикатора. Визначали рН рідини шляхом співставлення її забарвлення з забарвленням еталонів стандартної шкали [106].

Щільність снігу вимірювалась за допомогою вагового снігоміра [109]. Висота дерев вимірювалась за допомогою екліметру. Площа водозборів гідротехнічних споруд вимірювалась планіметром на топографічній карті. Координати точок було знято за допомогою GPS-навігатора Міо Р 550.

Оцінка екологічної ситуації в орних землях відносно вмісту важких металів та радіонуклідів проводилася шляхом порівняння фактичних значень концентрації важких металів в ґрунті з кларком, ГДК валової форми, ГДК рухомої форми за методикою, що розроблена в ННЦ «Український інститут ґрунтознавства і агрохімії ім. А. Соколовського» [60]. Рухома форма мігруючих важких металів у ґрунтах перерахована в валову за методикою Г. Соловйова [221].

Вплив метеорологічних факторів на врожайність сільськогосподарських культур визначався за допомогою кореляційно-регресійного аналізу. Досліджувалася залежність показників урожайності озимої пшениці, озимого жита, проса, вівса, ячменю, соняшнику, кукурудзи, гречки по СТОВ «Оріон» від метеорологічних факторів за період з 1971 до 2006 рр. Кореляційну залежність визначали від таких метеоданих як середньомісячні показники температури повітря та кількості опадів з квітня до серпня, сума опадів з жовтня до березня, ГТК; для озимих кількість опадів і температура вересня, жовтня року посіву. Серед фізичних і хімічних факторів досліджувались такі, як середній і робочий похил схилів, максимально можливий запас вологи, щільність ґрунту, потужність гумусового горизонту, сума увібраних основ, кислотність актуальна, вміст гумусу, азоту, фосфору та калію тощо.

Однорідність статистичного ряду та належність крайніх сумнівних варіант нашим вибірковим сукупностям перевірялась за допомогою критерію (,) за формулами:

, ,

де - мінімальний показник;

- максимальний показник.

Сумнівна варіанта належить до даної вибіркової сукупності, гіпотеза не відхиляється за умови ; при гіпотеза відхиляється, сумнівна варіанта не належить до вибіркової сукупності. Теоретичне значення критерію знаходили за прийнятим рівнем значущості (,) 55.

Відповідність вибіркових сукупностей нормальному закону розподілу перевірялась через такі статистичні параметри: середня арифметична (), дисперсія (), стандартне відхилення (), коефіцієнт варіації (), абсолютна помилка (), відносна помилка (), довірчий інтервал, асиметрія (), ексцес () за формулами:

, , ,

, _, ,

, , ,

де - значення показника вибіркової сукупності,

- середнє значення вибіркової сукупності,

- об'єм вибіркової сукупності,

- теоретичне значення критерію Стьюдента на 5 % рівні значущості.

Відповідність вибіркової сукупності нормальному закону забезпечується виконанням умови , (, ), якщо , вибіркові сукупності не відповідають нормальному закону розподілу 28, 55.

Відповідність емпіричних і теоретичних частот нормальному закону розподілу перевірялась за допомогою критерію Пірсона. Емпіричні частоти розраховувалися на основі досліджуваних статистичних рядів. Для цього в ході математичних розрахунків було визначено розмах варіювання (), кількість груп (), інтервал () за формулами:

, , ,

де - максимальне значення показника вибіркової сукупності,

- мінімальне значення показника вибіркової сукупності,

- об'єм вибіркової сукупності.

За емпіричними частотами статистичних рядів побудовано гістограми і полігон [55].

Розрахунки теоретичних частот можливо проводити за двома шляхами: при використанні інтеграла ймовірності та значень щільності ймовірності нормованого нормального закону. В даній дисертаційній роботі розрахунки проводилися другим шляхом. Для розрахунків необхідні емпіричні границі часткового інтервалу - початок інтервалу (), кінець інтервалу (), середнє значення інтервалу (). Розрахунки теоретичних частот проводилися на основі статистичних оцінок вибіркових сукупностей - середнього значення () та оцінки дисперсії (). Через зазначені параметри було розраховано нові ліві і праві границі кожного інтервалу (,), безрозмірне значення випадкової величини на середині часткового інтервалу (), теоретичні інтервальні частоти () за формулами:

,

,

,

,

де - об'єм вибіркових сукупностей,

- тривалість інтервалу,

- теоретичні значення функції для відповідних значень середини часткового інтервалу ().

За розрахованими емпіричними та теоретичними частотами побудовано полігони частот нормального розподілу.

На основі статистичних рядів було перевірено статистичну гіпотезу про відповідність емпіричного розподілу нормальному розподілу за допомогою критерію Пірсона. Для цього емпіричні інтервальні частоти та розраховані теоретичні частоти було згруповано, визначено значення , яке в сумі дає показник критерію .

Гіпотеза про відповідність емпіричного розподілу нормальному закону не відкидається при . Теоретичне значення параметра залежить від рівня значущості () та числа ступенів волі (, де кількість часткових інтервалів) 219.

Два статистичні ряди, що відповідають закону нормального розподілу, перевірялись на однорідність та належність до генеральної сукупності. Для цього перевірено основну гіпотезу , яка є складною і розпадається на дві: гіпотезу про незначущість розбіжностей між оцінками дисперсій ( та ) та гіпотезу про статистичну незначущість розбіжностей між оцінками середніх значень ( та ).

Для перевірки гіпотези використовували критерій Фішера-Снедекора, який визначається за формулою:

(у чисельник ставиться більша з дисперсій).

Виконання умови говорить про незначущість розбіжностей між оцінками дисперсій та . При гіпотеза відхиляється й приймається альтернативна гіпотеза про те, що оцінки дисперсій рядів і розрізняються значуще. Теоретичні значення критерію залежать від рівня значущості () та числа ступенів волі (, ).

Перевірка гіпотези проводилася за допомогою критерію Стьюдента (), який визначається за формулою:

,

де і - об'єми вибіркових сукупностей.

Гіпотеза про незначущість розбіжностей між оцінками середніх значень ( та ) не відхиляється при виконанні умови , якщо приймається гіпотеза про статистичну значущість розбіжностей між середніми значеннями ( та ). Теоретичні значення параметра Стьюдента залежать від рівня значущості (, ) та числа ступенів волі () 219.

Наявність тренда по врожайності, температурі й кількості опадів визначалась за допомогою критерію Аббе по формулі:

,

де - значення дисперсії (),

.

Дотримання умови говорить про наявність тренду, а при тренд відсутній. Теоретичне значення критерію знаходили за прийнятим 1 % і 5 %-им рівнем значущості 94.

2.2 Характеристика умов зони дослідження

Луганська область розташована на сході України в басейні середньої течії Сіверського Донця. Згідно фізико-географічного районування область лежить в зоні Північного степу. З півдня на північ простягається на 250 км, із заходу на схід - на 190 км. Площа складає 26,7 тис. км². Область має найдовший кордон (близько 800 км) з областями Російської Федерації - Бєлгородською, Воронізькою та Ростовською. На заході область межує із Донецькою та Харківською областями [32].

Рельєф області хвилястий з висотою від 30 до 370 м над рівнем моря. Долиною р. Сіверський Донець, яка перетинає область з північного заходу на південний схід, територія ділиться на дві частини. Північна частина - полого-хвиляста рівнина, розчленована річковими долинами, ярами та балками відрогів Середньоруської височини. Абсолютні висоти сягають 120-150 м. У південній частині області розташований Донецький кряж висотою 250-300 м, який сформований потужними товщами осадових порід стародавніх морів. Найвища точка - Могила Мечетна - 367 м. Спостерігаються виходи кам'яновугільних порід на земну поверхню. Як антропогенні форми рельєфу поширені терикони, кургани, кар'єри [66, 85].

За агрогрунтовим районуванням територія північної частини Луганської області відноситься до Задонецько-Донської провінції північного степу. Провінція розташована на північ від Донецького кряжа. Рельєф провінції сильно розчленований. Густа сітка глибоких балок з покатими та крутими схилами розрізає місцевість та гребінепобідні вузькі вододіли. Сухий континентальний клімат спричинений не тільки малою кількістю опадів, але й розчленованістю місцевості, внаслідок чого значна частина вологи стікає по схилам і не може бути використана рослинами [148].

В ландшафтній структурі Задонецьно-Донської північно степової провінції виділяють єдину Старобільську степову зону, що охоплює північну частину Луганської області. В Старобільському степу відмічаються характерні ландшафтні поєднання, які свідчать про закономірне єдинство природно-територіальних комплексів зони. Фоновими ландшафтами являються субмеридіально розчленовані долинами рік Жеребець, Красная, Борова, Айдар, Деркул, Камишна лесові піднесення зі звичайними чорноземами [147]. За лісомеліоративним районуванням О. Фурдичка та А. Стадника територія відноситься до Задонецько-Донської північно-степової лісомеліоративної підобласті Старобільського лісомеліоративного району. Згідно якого 62 % території піддаються водній ерозії, 70 % - вітровій [202].

Клімат помірно-континентальний із посушливо-суховійними явищами. Формується під впливом відносно великого притоку сонячної радіації (середньорічні величини сумарної сонячної радіації в межах області складають 108-110 калл/см²). Тому зима порівняно холодна, останнім часом з частими відлигами, ожеледицями та сходом снігового покриву. Весна - сонячна, тепла, часто супроводжується сухими східними вітрами, заморозками. Літо жарке, сухе, з великою кількістю сонячних днів. Осінь сонячна, тепла, суха. Середня температура січня - -7єС, липня - +21єС [84, 85]. Атмосферні опади на території Луганської області розподіляється нерівномірно. В цілому середня багаторічна сума опадів складає 400-450 мм зі значним коливанням по території області. Часто дощі випадають у вигляді короткочасних злив. Найбільша кількість опадів (500-560 мм) випадає на підвищених ділянках Донецького кряжу, найменша (400-450 мм) - в центральній та східній частинах області [199].

У формуванні клімату приймають участь декілька типів повітряних мас, але домінують континентальні - 70 % (з них: помірні - 54 %; арктичні - 6 %; тропічні - 13 %). Вітровий режим залежить від сезонного розподілу атмосферного тиску та взаємодії баричних систем. Домінують вітри східного і південно-східного напрямку. Швидкість вітру за середніми показниками коливається від 3,1 м/с до 5,0 м/с. Протягом року більш ніж на 70 % спостерігаються слабкі та помірні вітри з швидкістю 0-5 м/с [84, 85].

В ґрунтовому покриві Луганської області (табл. 2.2) переважають чорноземи, сформовані в результаті дернового процесу, який розвивається під луково-степовою і степовою рослинністю на різних, переважно лесових і ґрунтоутворювальних породах. За вмістом гумусу виділяють малогумусні (вміст гумусу менше 5,5 %) та середньогумусні (5,5-9,0 %) чорноземи. Різноманітність факторів та умов ґрунтоутворення (рельєф поверхні, ґрунтоутворювальні породи, господарська діяльність людини) зумовили значну неоднорідність ґрунтового покриву Луганської області.

В північній частині області найбільш поширені чорноземи звичайні середньопотужні, переважно середньогумусні на лесових породах; на північному сході поширені чорноземи звичайні малопотужні, переважно малогумусні на лесових породах.

Особливістю ґрунтового покриву північної частини області є те, що на поверхні залягають рихлі породи, які легко піддаються зрушенню, в південній частині переважають щільні породи карбона. Тому враховуючи особливості рельєфу, складну геологічну будову, кліматичні умови, спостерігаються найбільш інтенсивні процеси водної ерозії саме в північній частині Луганської області.

Таблиця 2.2. Розповсюдження основних генетичних груп ґрунтів Луганської області

№ п/п	Ґрунти	Тис.га	%
1.	Чорноземи потужні і звичайні потужні на лесових породах	111	4,9
2.	Чорноземи звичайні середньопотужні на лесових породах	984	43,0
3.	Чорноземи звичайні малопотужні на лесових породах	252	11
4.	Чорноземи звичайні щебнисті на щільних корінних породах	421	18,4
5.	Чорноземи та дернові ґрунти на піщаних породах	100	4,4
6.	Чорноземи опідзолені переважно на лесових породах	122	5,3
7.	Чорноземи солонцюваті та солонці	91	4,0
8.	Заплавні ґрунти	168	7,3
9.	Мочаристі та мочарні ґрунти	12	0,5
10.	Виходи корінних порід	26	1,1

У зв'язку з особливостями рельєфу, складною геологічною будовою, кліматичними умовами, ґрунти піддаються інтенсивним ерозійним процесам, тому ґрунтовий покрив Луганської області є одним з найеродованіших в Україні. Найбільш інтенсивно процеси водної ерозії проявляються в районах поширення лесових суглинків в північній частині області (табл. 2.3).

Луганська область знаходиться в зоні різнотравно-тіпчаково-ковильних степів. Рослинність у результаті діяльності людини зазнала великих змін. Так як значна частина території області розорана, то лише на схилах ярів, в долинах рік і в заповідниках (Стрілецький степ, Провальський степ) збереглися ділянки степової рослинності. Тут зростає більше тисячі видів різноманітних рослин. Лісів мало - біля 7 % території області. Вони розміщені вподовж річок, на схилах долин, балок і ярів. Переважають ліси байрачного типу. Вони ростуть в балках і відзначаються істотною різноманітністю: серед них нараховується близько 50 порід дерев і кущів. Переважають такі породи як: дуб, береза, ясен. Підлісок представлений жовтою акацією, кущами терену, бузини, шипшини. Ці види зустрічаються на узліссі та прогалинах.

На території північної частини області основу різнотравно-типчаково-ковильних степів складають злаки з переважанням ковили (вузьколиста, волосиста, Лессінга, пухнастолиста, Залеського, відмінна). Рідко зустрічається ковила Іоанна, українська ковила, типчак, тонконіг стрункий, костер степовий, стоколос, тимофіївка степова та ін. Типовими представниками різнотрав'я є піщанка українська, таволга шестипелюсткова, пшінка (лютик) іллірійський, клівер альпійський, шавлія поникнута, синяк червоний, деревій степовий, вероніка дібровна, адоніс звичайний. Зустрічаються зарослі кущів, а в найбільших балках - байрачні ліси 199.

Таблиця 2.3. Загальна еродованість сільськогосподарських угідь за адміністративними районами Луганської області

№ п/п	Адміністративний район	Еродованість, %
		всього	в тому числі
			слабо	середньо	сильно
1.	Біловодський	75,2	63,7	9,7	1,8
2.	Білокуракінський	68,9	55,4	11,7	1,8
3.	Марківський	71,6	54,3	14,3	3
4.	Міловський	72,2	58,7	11,9	1,6
5.	Новопсковський	58,5	43	12,5	3
6.	Сватівський	60,1	45,8	12	2,3
7.	Старобільський	60,6	50,2	8,7	1,7
8.	Троїцький	60,9	43,3	13,1	4,5
Північна частина	66,0	51,8	11,7	2,5
9.	Кремінський	49,4	38,7	7,5	3,2
10.	Новоайдарський	50,7	37,5	10,4	2,8
11.	Попаснянський	72,3	54,6	13,6	4,1
12.	Слов'яносербський	70,1	49,8	14,5	5,8
13.	Станично-Луганський	60,8	48,2	9,8	2,8
Центральна частина	60,7	45,8	11,2	3,7
14.	Антрацитівський	62,7	37,4	19,8	5,5
15.	Краснодонський	69,9	50	14,8	4,8
16.	Лутугінський	72,4	43,6	21,9	6,9
17.	Перевальський	68,9	27,6	32	9,3
18.	Свердловський	42,3	30,4	8	3,9
Південна частина	63,2	37,8	19,3	6,1
Загалом по області	63,2	47,1	12,7	3,4

Таким чином, територія північної частини Луганської області є природною Старобільською зоною Задонецько-Донської північно-степової провінції, що в геоструктурному відношенні пов'язана з південними відрогами Середньоруської височини. Територія характеризується сильно розчленованим рельєфом, помірно-континентальним кліматом, переважанням в ґрунтовому покриві чорноземів звичайних мало- і середньогумусних на лесових породах, розораними, з фрагментальною рослинністю різнотравно-типчаково-ковильного степу, байрачними лісами. Зазначені фактори сприяють інтенсивному використанні земельних ресурсів регіону в сільськогосподарському виробництві.

Тому з метою вивчення сучасного екологічного стану агроландшафтів у північній частині Луганської області та розробки заходів щодо підвищення їх екологічної стійкості дослідження проводилися в сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Оріон» Марківського району, територія якого є типовою для північної частини Луганської області.

Марківський район розташований у північно-східній частині області, за 120 км від обласного центру (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Марківський район на карті Луганської області

На півдні та південному сході він межує з Біловодським та Старобільськими районами, на сході - з Міловським, на заході - з Новопсковським районами, на півночі та північному сході - з Воронізькою областю Російської Федерації. Загальна площа району складає 120 тис.га. Районний центр Марківка розташований у верхів'ях річки Деркул - притоці Сіверського Донця. Район - сільськогосподарський. Землі, які використовуються в сільськогосподарському обороті, становлять 112,8 тис.га або 94 %. Решта території району зайнята населеними пунктами, лісом, промисловими підприємствами, транспортними магістралями.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Оріон» займає територію Кризької сільської Ради, яка розташована в центральній частині Марківського району (рис. 2.2). На півночі межує з Марківською селищною Радою, на північному сході з Кабичівською та Просянською, на півдні з Бондарівською, на заході - з Ліснополянською сільськими Радами. На території Кризької сільської Ради розташовані села Кризьке та Сичівка.

Рис 2.2. Карта Кризької сільської ради Марківського району^*

За історію розвитку зазначена територія була зайнята різними сільськогосподарськими підприємствами. На цілинних степах 30.01.1930 р. було створено колгосп «Дружба», в період реформування аграрного комплексу, 31.12.1992 р., на базі колгоспу утворилося колективне сільськогосподарське підприємство «Дружба», зі зміною форми власності 12.02.2002 р. створено сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Оріон». Управління СТОВ «Оріон» розташоване на території села Кризьке, за 10 км на південь від районного центру [75].

Територія господарства розчленована великою кількістю ярів (Кислий, Рудий, Якушев, Лиса Гора, Романків, Панасів, Чухраїв ), балок (Костюкова, Чепелева (рис. 2.3), Гришина, Баранова, Лазарева, Четверта, Крейдяна, Рипалова, Гаврикова). Різко виражений рельєф створює умови для розвитку ерозійних процесів - змиву ґрунту, збільшення існуючих та утворення нових ярів. Територією господарства протікає р.Деркул (ліва притока р. Сіверський Донець).

Рис. 2.3. Чепелева балка

Клімат господарства помірно-континентальний з досить посушливим літом та морозною холодною зимою. Згідно з М. Павловою територія господарства належить до північного теплого засушливого агрокліматичного району. Сумарна кількість сонячної радіації становить 100-105 ккал/см², у тому числі за вегетаційний період - 80-85 ккал/см². Середньомісячна температура повітря в липні становить 20-22°С, в січні - -7,0--8,0°С. На території господарства випадає 300-600 мм опадів. Максимальна середньомісячна кількість опадів припадає на червень, мінімальна - на лютий-березень. У літній період у вигляді злив випадає половина загальної кількості опадів 84.

Ґрунтовий покрив агропідприємства представлений переважно чорноземами звичайними важкосуглинковими [2]. Потужність гумусового горизонту чорноземів звичайних становить 24 - 30 см, вміст гумусу в орному горизонті у 1987 р. складав 2,5-5,6 % [151], у 2005 р. 2,92-5,13 %. Реакція ґрунтового розчину слаболужна - лужна, коливається в межах 7,4-8,5 [2]. Ґрунти мають сприятливі фізико-хімічні властивості та водно-повітряний режим, містять глинисті частки, внаслідок чого здатні накопичувати органічну речовину та утворювати агрономічно цінну структуру. Тобто ґрунти господарства сприяють вирощуванню високих урожаїв сільськогосподарських культур.

Природна рослинність різнотравно-тіпчаково-ковильних степів у господарстві збереглася лише на нерозораних ділянках схилів балок, їхніх днищах. Щодо лісових насаджень, то вони представлені штучними лісами, полезахисними лісовими смугами.

В другій половині ХХ сторіччя на території господарства розроблено і впроваджено окремі ґрунтозахисні заходи. Зокрема споруджено гідротехнічні споруди у вигляді земляних валів для запобігання подальшого росту ярів, створено водосховища, висаджено прибалкові, протияружні та полезахисні лісові смуги, лісові насадження тощо.

Земельний фонд СТОВ «Оріон» останнім часом зменшується, що пов'язано з розпаюванням землі, реформою аграрного комплексу та виділенням земельних ділянок для ведення приватного господарства. Згідно з розрахунком земельних паїв у КСП «Дружба», затвердженого розпорядженням №550 від 23.12.1996 р. Марківської районної державної адміністрації на момент паювання землі - станом на 1996 р. - у КСП «Дружба» земельний фонд складав 7951,5 га сільськогосподарський угідь, з них ріллі - 5461 га, сінокосів - 684,6 га, пасовищ - 1805,9 га. Відповідно державної статистичної звітності Кризької сільської ради про землі, що знаходяться у власності та користуванні, станом на 01.01.2010 р. земельний фонд складав: всього сільськогосподарських угідь 7146,8 га, з них ріллі - 4708 га, сіножатей - 789,5 га, пасовищ - 1612,3 га. Лісів та інших лісовкритих площ - 622 га, з них полезахисних лісових смуг - 146 га.

Як в цілому в північній частині Луганської області, так і в досліджуваному господарстві зокрема, складаються сприятливі умови, які при раціональному використанні природних ресурсів дозволяють отримати на родючих чорноземних ґрунтах високі та стабільні врожаї сільськогосподарських культур.

3. Оцінка впливу антропогенних і абіотичних факторів на еколого-агрохімічний стан та біологічну продуктивність орних земель

Тривале сільськогосподарське використання ґрунтового покриву Луганської області негативно впливає на екологічний стан агроландшафтів. Значне антропогенне навантаження на земельні ресурси зумовлює порушення структурно-функціональної організації агроландшафтів і, відповідно, знижується стійкість екосистем, продуктивність земель. Як стверджує Є.Москальов агроекологічний стан орних земель слід оцінювати за комлексом показників. Найважливішими з них є співвідношення між основними типами угідь, показники ефективної родючості грунту, інтенсивність прояву грунтових деградаційних процесів, урожайність сільськогосподарських культур [116].

Продуктивність аграрних ландшафтів, формування врожаю сільськогосподарських культур пов'язані з комплексом абіотичних факторів, серед яких важливе місце займають природно-кліматичні умови. Вивчення впливу метеорологічних факторів на врожайність сільськогосподарських культур надзвичайно актуальне. В умовах сходу України проблему досліджували О. Долгіх, О. Мостовий, О. Пашутіна, Л. Попитченко, І. Соколов, О. Соколова, Г. Стародворов, П. Шеліхов тощо [142, 170-174].

За матеріалами річних звітів про стан навколишнього природного середовища Державного управління екологічної безпеки в Луганській області спостерігається значне погіршення якості орних земель області. Тривале використання цих земель у сільськогосподарських цілях без належних агротехнічних заходів призводить до фізико-хімічної деградації ґрунтів, зниження продуктивності аграрних ландшафтів області. Крім інтенсивних ерозійних процесів спостерігається комплекс деградаційних процесів - зниження вмісту гумусу та поживних речовин, декальцинація, забруднення хімічними речовинами, важкими металами та радіонуклідами. Чорноземні ґрунти області мають тенденцію до зменшення вмісту гумусу. Так, середній його вміст у 1981 р. був 4,4 %, у 1990 р. - 4,2 %, у 2000 р. - 4,13 %, а в 2006 р. -4,03 %. Тобто за вказаний період сталося зменшення вмісту елементу на 0,37 % 96, 158. М. Трофименко, В. Вечеров, Є. Василенко, О. Трунов своїми дослідженнями підтверджуються такі зміни. Втрати гумусу за зазначений період склали 7,2 т/га, щорічні - 0,72 т/га. Вміст легкогідролізованого азоту знизився із 123 мг/кг до 111 мг/кг (10%) 195. Вміст рухомих фосфатів - на 17 мг/кг, середньорічні темпи дефосфації становлять 2,4 мг/кг. По області 0,2 % орних земель низько забезпечені обмінним калієм, 25,1 % - середньо, 56,3 % - підвищено і тільки 18,4 % ґрунтів забезпечені калієм на рівні оптимуму. В середньому вміст калію становить 69 % від оптимального 196.

Реформування земельних відносин, реструктуризація колгоспів та КСП на засадах приватної власності на землю значною мірою зруйнували систему заходів з охорони та підвищення родючості ґрунтів, яка була сформована до початку 90-х років ХХ сторіччя 96. В останні роки через відсутність фінансування значно зменшилися обсяги робіт по виконанню лісомеліоративних, агротехнічних і гідротехнічних заходів. Недостатня кількість внесення мінеральних і органічних добрив негативно відобразилася на стані земель, в першу чергу на ґрунтах, які схильні до ерозії та інших видів деградації. За даними наукових досліджень щорічно в області з урожаєм виноситься з ґрунту до 100-200 кг/га поживних речовин. Якщо врахувати, що зараз майже не вносяться добрива, то можна передбачити значне зниження родючості ґрунтів, яке наразі відбувається в ґрунтах сільськогосподарських угідь.

Також особливість Луганської області полягає в значній концентрації промислових підприємств. Вони щорічно викидають в навколишнє середовище значну кількість шкідливих речовин, які потрапляють і на сільськогосподарські угіддя. В роботах А. Несмашної, А. Джоса, О. Ситіної досліджено рівень забруднення важкими металами регіону [118]. Екологічну оцінку ґрунтів виконували в своїх роботах Н. Рідей, В. Строкаль [155]. Висновки щодо екологічної чистоти земель робляться на основі зіставлення вмісту важких металів із нормами ГДК. Шляхом проведення агроекологічних досліджень стану ґрунтів можна запобігти небажаним наслідкам інтенсивного антропогенного впливу.

Актуальним у зв'язку з вищевикладеним є вивчення ступеня порушення екологічного балансу у співвідношенні угідь в агроландшафтах; визначення рівня антропогенного навантаження на земельні ресурси Луганської області; вивчення динаміки показників вмісту гумусу та основних поживних елементів, дослідження агрохімічного стану ґрунтів та біологічної продуктивності орних земель.

3.1 Оцінка ступеня порушення екологічного балансу агроландшафтів за співвідношенням угідь та рівнем антропогенного навантаження

Земельний фонд Луганської області згідно даних Луганського обласного управління сільського господарства станом на 01.01.2010 р. складав 2668,37 тис. га, до якого відносяться 1910,17 тис. га сільськогосподарських угідь, з них ріллі - 1272,93 тис. га; 351,79 тис. га лісів та лісовкритих площ; 22,02 тис. га водних об'єктів. Сільськогосподарська освоєність земель становить 71,6 % загальної площі території області, а розораність - 47,7 %.

Згідно з результатами оцінки екологічного стану, проведеною за співвідношенням основних типів сільськогосподарських угідь, в межах Луганської області виділено три екотипи територій з агроекологічним станом від доброго до незадовільного (табл. 3.1).

Добрий агроекологічний стан за співвідношенням площ ріллі та екологостабільних угідь має єдиний район області - Антрацитівський. Територія району належить до І екотипу. Задовільний агроекологічний стан властивий семи районам області - Кремінському, Новоайдарському, Попаснянському, Перевальському, Станично-Луганському, Лутугінському та Краснодонському. Території районів належать до ІІ екотипу. Райони області з незадовільним агроекологічним станом зосереджені на півночі області. Це Троїцький, Сватовський, Білокуракінський, Старобільський, Новопсковський, Марківський, Міловський та Біловодський райони. Ще два райони з незадовільним агроекологічним станом розташовані в центрі області - Слов'яносербський та південному сході - Свердловський. Території районів належать до ІІІ екотипу.

Таблиця 3.1 Агроекологічний стан земель Луганської області за співвідношенням Р:ЕСУ станом на 01.01.2010 р.

№ п/п	Адміністративний район	Питома вага у групі угідь Р+ЕСУ, %	Екотип території	Агроекологічний стан території
		Р	ЕСУ
1.	Біловодський	62,8	37,2	ІІІ	незадовільний
2.	Білокуракінський	56,0	44,0	ІІІ	незадовільний
3.	Марківський	59,9	40,1	ІІІ	незадовільний
4.	Міловський	64,3	35,7	ІІІ	незадовільний
5.	Новопсковський	64,2	35,8	ІІІ	незадовільний
6.	Сватівський	69,0	31,0	ІІІ	незадовільний
7.	Старобільський	68,7	31,3	ІІІ	незадовільний
8.	Троїцький	67,4	32,6	ІІІ	незадовільний
Північна частина	64,0	36,0	ІІІ	незадовільний
9.	Кремінський	46,0	54,0	ІІ	задовільний
10.	Новоайдарський	50,9	49,1	ІІ	задовільний
11.	Попаснянський	42,4	57,6	ІІ	задовільний
12.	Слов'яносербський	58,3	41,7	ІІІ	незадовільний
13.	Станично-Луганський	53,3	46,7	ІІ	задовільний
Центральна частина	50,2	49,8	ІІІ	задовільний
14.	Антрацитівський	35,3	64,7	І	добрий
15.	Краснодонський	40,9	59,1	ІІ	задовільний
16.	Лутугінський	50,5	49,5	ІІ	задовільний
17.	Перевальський	49,2	50,8	ІІ	задовільний
18.	Свердловський	62,5	37,5	ІІІ	незадовільний
Південна частина	47,7	52,3	ІІІ	задовільний
Загалом по області	56,2	43,8	ІІІ	незадовільний

Згідно з проведеною оцінкою стану агроландшафтів Луганської області за співвідношенням Р і ЕСУ, один адміністративний район, площа становить 5,5 % від території області, має добрий агроекологічний стан; сім районів (38,9 %) мають задовільний агроекологічний стан, десять районів (55,6 %) мають незадовільний агроекологічний стан.

Кращий агроекологічний стан, в порівнянні з північними (середнє співвідношення Р:ЕСУ - 64 %:36 %), мають центральні (середнє співвідношення Р:ЕСУ - 50,2 %:49,3 %) та південні (середнє співвідношення Р:ЕСУ - 47,7 %:52,3 %) райони області. Це пояснюється тим, що на півдні області сконцентровані підприємства вугільної промисловості, як наслідок, значні площі земель зайняті териконами й санітарними зонами біля них та вилучені з сільськогосподарського використання. Сільськогосподарська освоєність території районів коливається в межах 59-70 %, розораність - 28-40 %, середні значення становлять, відповідно, 64,5% та 35,7 % (табл. 3.2). На території центральних районів наявні рукотворні ліси, що веде до збільшення екологостабільних угідь. Освоєність території - 62-66 %, розораність - 36-47%; середня освоєність території - 64,3 %, розораність - 43,8 %. Сільськогосподарське виробництво зосереджено на півночі області, що призводить до дестабілізації екологічної рівноваги, оскільки освоєність і розораність території цих районів є найвищими по області і становить відповідно 82-88 % та 51-64 %; середня освоєність території - 84,5 %, розораність - 59,7 %.

Таблиця 3.2. Сільськогосподарська освоєність і розораність земель Луганської області станом на 01.01.2010 р.

№ п/п	Адміністративний район	Загальна площа, тис. га	Сільськогос-подарські угіддя, тис. га	Освоє-ність, %	Розора-ність, %
			всього	рілля
1.	Біловодський	159,70	135,43	93,81	84,8	58,7
2.	Білокуракінський	143,58	119,87	73,72	83,5	51,3
3.	Марківський	116,65	99,11	65,47	85,0	56,1

Подобные документы

• Вплив екологічних факторів на ґрунтовий покрив та продуктивність агроландшафтів Старобільської схилово-височинної області

  Оцінка екологічного стану агроландшафтів за рівнем антропогенного навантаження на ґрунти та за співвідношенням типів угідь Старобільської схилово-височинної області. Визначено зміни показників родючості ґрунту, врожайності сільськогосподарських культур.
  
  автореферат [302,6 K], добавлен 28.12.2012
  

• Гарантії екологічної експертизи

  Економічний механізм екологічної експертизи, джерела її фінансування. Рекомендації до підвищення її ефективності. Еколого-експертна процедура вивчення, дослідження, аналізу та оцінки різноманітних об'єктів. Напрями проведення та її складові елементи.
  
  статья [20,5 K], добавлен 10.03.2011
  

• Екологічна експертиза агроландшафту Сумської області

  Сучасний стан Сумської області: рівень забруднення атмосферного повітря, використання водних ресурсів, охорона біоресурсів. Основні етапи проведення екологічної експертизи, підготовка висновку. Характеристика фізико-кліматичних умов Сумської області.
  
  реферат [31,7 K], добавлен 16.09.2010
  

• Природа не храм, а майстерня, і людина в ній - працівник

  Роль і місце екології в сучасному суспільстві. Проблеми взаємодії людини з навколишнім природним середовищем, екологічної стійкості планети. Дослідження майбутнього, моделі світу. Екологія сільськогосподарських районів. Формування екологічної свідомості.
  
  реферат [38,9 K], добавлен 20.06.2009
  

• Аналіз та обгрунтування заходів охорони флори Луганської області

  Особливості природних умов Луганської області, її місце в загальному адміністративно-територіальному районуванні. Стан промисловості та сільського господарства, лісові ресурси. Загальна оцінка стану охорони рослинного світу та шляхи для його покращення.
  
  дипломная работа [230,3 K], добавлен 26.10.2010
  

• Екологічна мережа Донецької області

  Вивчення предмету природно-заповідної справи - резервування, проектування та функціонування територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їх мережі й екологічної мережі. Стан проектування екомережі Донецької області. Головні відомості про біоту.
  
  курсовая работа [43,9 K], добавлен 20.03.2011
  

• Порядок проведення екологічної експертизи

  Визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності. Організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки об'єктів екологічної експертизи. Оцінка ефективності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища.
  
  курсовая работа [28,2 K], добавлен 02.01.2014
  

• Аналіз виробничих відходів підприємств Луганської області

  Географічне розташування і кліматичні особливості Луганської області; аналіз стану довкілля міста. Правове регулювання процесів знешкодження та утилізації відходів. Розробка системи управління твердими промисловими відходами на основі зарубіжного досвіду.
  
  курсовая работа [11,5 M], добавлен 12.05.2011
  

• Екологічні забруднення Камінь-Каширського району

  Аналіз рівня екологічної стійкості районів на території Волинської області. Дослідження режиму охорони та використання водних живих ресурсів у водоймах Шацького національного природного парку. Огляд проблем утилізації відходів техногенного походження.
  
  контрольная работа [44,3 K], добавлен 16.02.2012
  

• Стан та перспектики екологічної конверсії промислових і сільськогосподарських підприємств Чернігівської області

  Характеристика природно-кліматичних, територіальних умов Чернігівської області. Екологічна ситуація та ресурсний потенціал. Структура та економіко-екологічний стан промислового і аграрного виробництв. Стан техногенного навантаження на довкілля області.
  
  дипломная работа [1,3 M], добавлен 16.09.2010
  

• Оцінка сучасної екологічної ситуації у світі

  Діалектика взаємодії суспільства з навколишнім середовищем. Суперечливість сучасного природокористування. Генеза екологічної кризи. Напрями міжнародного економічного співробітництва в галузі екології. Створення міждержавних банків екологічної інформації.
  
  реферат [29,6 K], добавлен 13.02.2010
  

• Негативний вплив підприємств вуглевидобувної промисловості на навколишнє середовище на прикладі Донецької області

  Недосконалість діючої системи забезпечення екологічної безпеки населення та охорони довкілля в Донецькій області. Екологічний стан компонентів навколишнього середовища. Розробка регіональної Програми проведення екологічного та радіаційного моніторингу.
  
  курсовая работа [1,3 M], добавлен 21.02.2016
  

• Модель ландшафтно-екологічної оптимізації земельних угідь Києва

  Підтримання екологічної рівноваги в регіоні за допомогою раціонального співвідношення перетворених і збережених ландшафтів. Положення концепції узгодженого розвитку. Етапи ландшафтно-екологічної оптимізації. Розроблення системи економічних стимулів.
  
  презентация [165,4 K], добавлен 25.04.2014
  

• Чи є вихід із глобальної екологічної кризи

  Розгляд проблем підвищеного вмісту нітратів у овочах, реальної небезпеки руйнування озонового шару атмосфери, антропогенних змін клімату, деградації лісів. Глобальні показники сучасної екологічної катастрофи та руйнування генофонду живих організмів.
  
  реферат [35,2 K], добавлен 19.10.2010
  

• Право на одержання екологічної інформації

  Право вільного доступу до інформації про стан довкілля, якість харчових продуктів та предметів побуту згідно Конституції України. Що відносить законодавство до екологічної інформації? Право громадян на отримання достовірної екологічної інформації.
  
  реферат [16,4 K], добавлен 23.01.2009
  

• Методика проведення екологічної експертизи

  Граничнодопустимі викиди для проектованих підприємств, недоліки галузевих нормативів. Обгрунтування норм ГДВ населених пунктів в процесі попередньої екологічної експертизи. Еколого-експертна оцінка проектів гідротехнічних і рибогосподарських споруд.
  
  реферат [22,3 K], добавлен 16.04.2011
  

• Екологічна експертиза

  Правовий статус експерта і замовників державної екологічної експертизи. Вимоги до документацій на об`єкти державної екологічної експертизи, її суб`єкти і об`єкти. Головна мета і завдання здійснення державної екологічної експертизи органами Мінекобезпеки.
  
  реферат [19,3 K], добавлен 22.10.2010
  

• Державний моніторинг навколишнього природного середовища

  Загальна характеристика екологічної ситуації в Рівненській області. Оцінка стану земель і ґрунтів, їх використання. Структура утворення і накопичення відходів, техніка поводження з ними. Економічні механізми природоохоронної діяльності та її фінансування.
  
  реферат [56,4 K], добавлен 29.09.2009
  

• Екологічна експертиза земельних ресурсів

  Екологічна експертиза стану агроландшафтів області. Ядерна та радіаційна безпека. Виробничий комплекс, промисловість. Структура екологічного паспорта. Атмосферне повітря. Динаміка викидів в атмосферне повітря. Водні ресурси. Земельні ресурси та грунти.
  
  курсовая работа [63,8 K], добавлен 24.03.2014
  

• Екологічний стан та охорона навколишнього середовища Полтавської області

  Географічне розташування, соціально-економічний розвиток Полтавської області. Огляд забруднення природного середовища. Джерела забруднення, напрями охорони навколишнього середовища. Екологічні програми забезпечення екологічної безпеки Полтавської області.
  
  курсовая работа [5,1 M], добавлен 17.03.2023
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам